Розвиток знімальної геодезичної мережі прокладанням теодолітного ходу. Горизонтальне знімання території
Міністерство аграрної політики України
Одеський державний аграрний університет
Факультет землевпорядкування
Кафедра геодезії
РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА
з дисципліни ГЕОДЕЗІЯ
на тему: «Розвиток знімальної геодезичної мережі прокладанням теодолітного ходу. Горизонтальне знімання території»
Виконав: ст. ЗЕМ І/2 (З/В)
Перевірив: викладач
Одеса 2009
Зміст
Вступ
. Математична обробка теодолітного ходу
.1 Обчислення кутової невязки теодолітного ходу
.2 Вирахування дирекційних кутів та румбів сторін полігону
.3 Вирахування та увязка приростків координат
.4 Вирахування координат точок теодолітного ходу
. Складання плану за координатами
.1 Побудова координатної сітки
.2 Нанесення точок по координатах
.3 Нанесення ситуації на план. Оформлення плану
. Вирахування площі замкнутого полігону
.1 Вирахування площі аналітичним способом
.2 Визначення площ графічним способом
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Назва зйомки походить від назви основного приладу, за допомогою якого вона виконується - теодоліту, який призначений для виміру горизонтальних та вертикальних кутів. Лінійні вимірювання виконуються стальними стрічками і рулетками, далекомірами.
Теодолітна зйомка називається горизонтальною зйомкою, за її результат атами складають контурний план місцевості. При цьому знімають межі будівель, доріг і інших угідь. Щоб провести зйомку, на місцевості встановлюють геодезичні знаки - пункти обґрунтування. Мережу таких пунктів називають зйомочним обґрунтуванням. З цих пунктів і від ліній між ними проводять детальні виміри.
Знімальною геодезичною основою для виконання теодолітних зйомок є точки системи теодолітних ходів, системи теодолітних полігонів, що опираються на пункти опорних геодезичних мереж.
Як правило, для зйомки ситуації точок недостатньо, тому часто між ними всередині полігонів прокладають діагональні (розімкнуті) ходи.
Теодолітна зйомка складається з таких етапів: рекогносцировка місцевості, закріплення точок на місцевості, вимірювання кутів та довжин ліній, зйомка ситуації, камеральна обробка польових вимірювань.
1. Математична обробка теодолітного ходу
.1 Обчислення кутової невязки теодолітного ходу
Розрахункові роботи при теодолітній зйомці виконуються з метою одержання координат точок теодолітних полігонів та ходів. Для цього складають відомість вирахування координат вершин замкнутого та розімкнутого теодолітних ходів.
Вихідними даними при координатній відомості є виміряні значення:
1.горизонтальні кути (βі);
2.довжини сторін ходу (Si);
.дирекційні кути вихідних сторін (α).
Обчислення кутової невязки теодолітного ходу здійснюють в наступному порядку.
1. Вираховують практичну суму кутів теодолітного полігону за формулою:
Σβпрак. = (β1 + β2 + β3 +....+βі); Σβпрак = 539°57′
. Вираховують теоретичну суму кутів теодолітного полігону за формулою:
Σβтеор. =180° х (n - 2) ; Σβтеор. = 540°00′
. Визначаємо кутову невязку fβ за принципом - від того, що є необхідно відняти те, що має бути; тобто від практичної суми відняти теоретичну:
β= Σβпрак - Σβтеор ; fβ= - 3′
4. Допустимість кутової невязки fβдоп. визначається за формулою:
fβдоп. £ 2t √n £ 1 х √n ; fβдоп. = 3,35′
- точність приладу, n - кількість кутів в полігоні.
. Якщо fβ £ fβдоп., то кутові виміри виконані вірно і можна вираховувати поправки.(vі).
Для цього кутова невязка розподіляється з оберненим знаком на всі кути порівно:
і = - fβ / n
Контролем правильності вирахування поправок служить рівність :
Σ vі = - fβ
тобто сума поправок повинна дорівнювати невязці з оберненим знаком.
. Одержані поправки записують червоним кольором над виміряними кутами.
. Поправки додають до виміряних кутів і отримують виправлені кути. Сума виправлених кутів повинна дорівнювати сумі теоретичній, що є контролем обчислень.
.2 Вирахування дирекційних кутів та румбів сторін полігону
Дирекційний кут вихідної сторони 1-2 згідно вказаного варіанту становить 26°04′.
Дирекційний кут наступної сторони 2 - 3 вираховується за формулою:
для правих кутів:
aі+1 = aі + 180° - βі+1 ;2 - 3 = 26°04′ + 180° - 149°50′ = 56°14′; a3 - 4 = 56°14′ + 180° - 78°30′ = 157°44′;4 -5 = 157°44′ + 180° - 105°58′ = 231°46′; a5 - 1 = 231°46′ + 180° - 109°17′ = 302°29′;1 - 2= 302°29′ + 180° - 96°25′ = 26°04′.
Розрахунки дирекційних кутів усіх напрямків приведені у відомості вирахування координат точок замкнутого ходу (таблиця №1). Контролем вирахування дирекційних кутів буде отримання початкового значення дирекційного кута.
По відомих значеннях дирекційних кутів вираховують румби:
Таблиця 1. Звязок азимутів та румбів
ЧетвертьДирекційний кутНапрямокФормули вирахування румбівЗнаки приростків координатrХrУІ0 - 90Пн Сх.r = a++ІІ90 - 180Пд Сх.r = 180°- a-+ІІІ180 - 270Пд Зх.r = a - 180°--IV270 - 360Пн Зх.r = 360°- a+-
У нашому випадку: a1 - 2 = 26°04′ (І чверть) ; r1 - 2 = a = Пн. Сх. 26°04′;2 - 3 = 56°14′ (І чверть) ; r2 - 3 = a = Пн. Сх. 56°14′;3 - 4 = 157°44′ (ІІ чверть) ; r3 - 4 = 180°- a = Пд. Сх. 22°16′;4 - 5 = 231°46′ (ІІІ чверть) ; r4 - 5 = a - 180°= Пд. Зх. 51°46′;5 -1 = 302°29′ (ІV чверть) ; r5 - 1 = 360°- a = Пн Зх. 57°31′.
.3 Вирахування та увязка приростків координат
Для обчислення приростків координат за кожною стороною необхідно знати довжину лінії (горизонтальне прокладання) та дирекційний кут.
Значення приростків координат вираховують за формулами:
де S - горизонтальне прокладання лінії, м; a - дирекційний кут лінії.
Наприклад: rХ1 = 381,53 х cos 26°04′ = 342,72; rУ = 381,53 х sin 26°04′ = 167,65.
Аналогічно визначаємо всі наступні приростки координат. Розрахунки приростків координат приведені у відомості вирахування координат точок замкнутого ходу (таблиця №1).
Увязка приростків координат полягає в знаходженні суми практичної, суми теоретичної, невязки, абсолютної лінійної невязки. Увязку приростків координат по rХ та r