Характеристика узагальнюючих праць з історії Польщі 1980-2000 рр.
Характеристика узагальнюючих праць з
історії Польщі 1980–2000 рр.
Після повалення комуністичної влади в 1989 р. в польському
суспільстві відбувається корінна переоцінка цінностей, складається новий
моральний та інтелектуальний клімат. В політичному житті Польщі звертання до
історії стало однією з форм ідейного заперечення періоду панування тоталітарних
режимів. Дослідники отримали змогу працювати із раніше секретними архівними
матеріалами. В Історичній науці запанував плюралізм методологій та думок. Слід
зазначити, що до марксистської методології радянського зразка ставлення
негативне. Найбільшу критику викликають принципи класового підходу,
партійності, формаційна теорія. Відбулися зміни в організації наукових
досліджень. Замість інституту соціалістичних країн Польської академії наук
створено інститут політичних наук.
В проблематиці досліджень важливе значення надається питанням,
пов'язаним з приходом комуністів до влади, а також історії комуністичної
партії, ролі Комінтерну в її історичній долі. Про це йдеться в праці Кімека «Комуністи,
Польща, Сталін. 1918–1939 рр.» Стверджується, що прихід комуністів до влади
після другої світової війни відбувся завдяки вирішальній ролі зовнішнього
фактору – позиції СРСР. Вивчається репресивна політика комуністичної влади
наприкінці 40-х -50-х рр.
Велика увага приділяється проблемам відновлення незалежності в
1918 р., режиму «санації», особі Ю.Пілсудського.
В працях Е. Дурачінського, К. Леопольда, П.М.Лізевіца лише з
позитивного боку висвітлюється діяльність Армії Крайової в роки другої світової
війни, особливо її сутички з радянськими військами, з нових позицій подано
матеріали про суд над командуванням АК в червні 1945 р. Радикального
переосмислювання зазнає тема відносин з Росіею - СРСР, зокрема проблеми поділів
Польщі наприкінці ХVШ ст., повстань в XIX ст., російської революції 1917 р., та
відновлення незалежності, польсько-радянської війни 1920 р., відносин в
міжвоєнний період, долі польських офіцерів після 1939 р. (Катинь) тощо. В
працях Кепінського, М. Тарчіньського, С. Камінського, П. Заремби, С. Станевича,
Ч. Мадярчика та інших роль Росії в цих подіях оцінюється лише негативно.
Сучасні польські дослідники прагнуть висвітлювати національну історію на
європейському тлі.
Однією із перших узагальнюючих праць з історії Польщі після отримання
нею незалежності стала робота Н. Давіса. Згодом в 1995 р. у Варшаві видано
популярний нарис «Історії Польщі» автори Дибковська А., Жарин М., Жарин Я.,
російською мовою. Робота Аліції Дибковської, Мавгожати і Яна Жаріна знайомить з
історією Польщі протягом багатьох століть – від часів давно минулих,
легендарних до наших днів. Історична панорама, накреслена на сторінках цієї
книги, відтворює лише контури подій. Адже в одному невеликому томі просто
неможливо дати вичерпний опис багатої історії поляків, а вже тим більше
показати її на широкому тлі світової історії. Автори за потребою обмежилися
лише згадкою найважливіших проблем з минулого Європи і побіжно торкнулися
історії її сусідів, що тісно переплітається з долею Польщі. Книга розбита на
розділи, відповідно з датами, що мали переломне значення для польського народу
і держави.
На з'їзді в Римі навесні 1990-го року виникла ініціатива
паралельного опрацювання історії чотирьох країн – Польщі, України, Литви і
Білорусії. Було вирішено, що автори та редакційний комітет тісно
співпрацюватимуть, щоб якомога більшою мірою врахувати різні точки зору, щоразу
в широкій порівняльній перспективі. При цьому автори не мали на меті уніфікацію
поглядів. Кожен автор і редактор мав свою точку зору. Окремі підходи випливали з
традицій історіографії чотирьох країн, викликаючи щоразу полеміку з ними і
породжуючи нові пропозиції, рішення, гіпотези.
Історію Польщі в трьох послідовних томах в опрацюванні Єжи
Клочовського (Середньовіччя), Анджея Сулими Камінського (Нова доба), а також
Ганни Дильонгової (ХІХ-ХХ ст.), автори хотіли розглядати насамперед як
пропозицію для наукових дебатів і роздумів та дискусій в найширших колах осіб,
що цікавляться історією нашої країни й суспільства. Ця пропозиція
викристалізувалась як результат багаторічної співпраці з білоруськими,
литовськими, українськими колегами і відтак значною мірою стосується взаємин
цих народів.
Українською мовою видана праця Г. Дильонгової. Книжка має
предметом історію країни і суспільства впродовж двох важких і складних сторіч,
від втрати незалежності наприкінці XVIII ст. до її здобуття знову 1989 р. Від попередньої
історіографії книжка відрізняється тим, що охоплює разом XIX і XX ст. Якщо не рахувати праць,
присвячених цілій історії Польщі, історики зосереджувалися зазвичай на окремих
епохах: XIX сторіччя, міжвоєнна доба, Друга світова війна, Народна Польща.
Відмінність становить також широке, як на попередню практику,
охоплення церковної й релігійної проблематики, виділене для кожного періоду в
окремих розділах. Це стосується не лише Католицької церкви, а й інших Церков і
віросповідань, попри те, що вони охоплювали лише кілька відсотків поляків. Адже
йдеться про національні меншини, що становлять уже значний відсоток населення,
а на східних теренах Речі Посполитої навіть більшість. З цими завданнями
пов'язано також становище євреїв, що є окремою групою, яка налічує близько 10
відсотків усього населення, але не інтегрована з рештою суспільства, хоча
кількасот років живе серед поляків. З цієї причини польсько-єврейські взаємини
відігравали важливу роль у житті обох спільнот.
Важливим питанням для розглядуваної доби було визнання поляками
Речі Посполитої перед поділами своєю територією. Наслідком цього стала втрата з
поля зору пробудження національної свідомості та окремішності литовців,
білорусів, українців, а відтак ігнорування їхніх прагнень незалежності.
Виразний полоноцентризм у суспільстві зміцнили не
Досліджувану епоху поділено на п'ять періодів за хронологічними
критеріями. В кожному спочатку подано інформацію про загальне становище країни
і важливі політичні проблеми, потім розглядаються економіка, культура і
суспільство, а насамкінець – справи Церков і релігійного життя. В основній,
п'ятій частині є параграф «До Третьої республіки» і що відпроваджує до початку
історії незалежної держави, здобутої вдруге у XX ст. Узагальнення закінчують висновки з цілого розглянутого
періоду. Через предметний поділ в окремих частинах не завжди вдавалося уникнути
повторів.
У наш час, уже в ХХІ ст. Було видано 10 томну історію Польщі.
Кожен з томів написаний одним автором, видатним вченим, який спеціалізується на
історії даного періоду. Редакція видання складається з найавторитетніших
істориків Краковського університету. Кожен том завершується багатьма таблицями,
картами, діаграмами, а також містить сотні фотографій та ілюстрацій.
Щодо нових видань, то одним із найбільших є Polska na przestrzeni
wiekуw видано 2007 року. Нове видання являє поточну точку зору польської
історії, від розквіту польської держави до утворення коаліційного уряду в складі
кабінету Казімежа Марцинкевича у 2006 році. Автори подають події політичного
життя, зміни в економіці, суспільстві і звичаї, зобразили барвисту картину
повсякденного життя поляків протягом століть. Книга являється багатосторонньою,
яскравою і захоплюючою картиною історії польської держави і народу, написана з
точки зору найвідоміших польських істориків. Видання включає карти, таблиці,
портрети польських князів королів і президентів, обширну бібліографію.