Значення судової фотографії в криміналістиці
1. Судова фотографія та її види
судова фотографія зйомка
Судова фотографія
- галузь криміналістичної техніки, яка становить собою систему наукових
положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів
зйомки з метою розслідування злочинів.
Завдання судової фотографії:
1)
забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксацію
та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;
2)
здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій та їх результатів;
3)
вдосконалювати існуючі та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації й
дослідження доказів;
4)
забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності
слідчого органу дізнання, експерта-криміналіста.
Суб'єкти застосування судової фотографії:
- слідчий у процесі
попередження, розкриття та розслідування злочинів;
-
оперативний працівник у ході провадження оперативно-розшукової роботи;
-
експерт при проведенні експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;
-
представники громадських організацій та окремі особи, які здійснюють свої права
з охорони громадського порядку та суспільної безпеки.
Останні
не знають прийомів судової фотографії та використовують звичайну
відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.
Судову
фотографію прийнято поділяти на судово-оперативну(
відображувальну) та дослідну. Судова
фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та
судово-дослідницьку (експертну)[2].
Судово-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що
застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для
фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії
має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому
вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим
засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія
як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з
оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки
є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи,
живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати.
Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу
дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до
фотокомплекту слідчого.
Судово-дослідницька фотографія — це система спеціальних методів, прийомів і засобів,
застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз.
Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає
виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак,
подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають
експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх
досліджень. Об'єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які
піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що
використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих
умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою
люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів,
методом мікрофотографії тощо[5].
Методи судово-оперативної фотографії: панорамний,
вимірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репродукційний, макроскопічний
та мікроскопічний. Методи судової фотографії не слід
змішувати з видами судової зйомки, до якої належать: орієнтуюча,
оглядова, вузлова, детальна.
Метод
- це спосіб зйомки, а вид - реалізація мети зйомки. Наприклад, оглядову зйомку
можна виконати вимірювальним способом, стереоскопічним, панорамним. Вид зйомки
залежить від завдання фіксації.
2. Мікро- та макрозйомка
Мікрозйомка.
Під
мікрозйомкою розуміють фотографування з безпосереднім збільшенням фотографованого
зображення за допомогою мікроскопа, сполученого з фотокамерою, тобто фіксація
на світлочутливому матеріалі зображень створюваних мікроскопом.
Мікрозйомці
піддають сліди, які мають незначні за розміром деталі, які не сприймаються
неозброєним оком.
Основними
завданнями мікрофотографії є одержання збільшеного
зображення
у заданому масштабі і чітка передача в ньому найбільш важливих
ознак,
які
не
сприймаються зором. За допомогою мікрофотографії досліджують
форму,
розміри, будову та інші характеристики
слідів знарядь злому і інструментів, а також
фіксують і зіставляють їх деталі[1].
У
мікрофотографії як оптичної системи, що утворює зображення,що фіксується на
фотоматеріал, використовується мікроскоп – складний
оптичний
прилад, що володіє певними характеристиками: загальне
збільшення,
роздільна здатність і глибина різкості.
Існує
безліч різновидів мікроскопа:
біологічні
(МБС-1, МБС-2)
металографічні
(МІМ-6, МІМ-7), вимірювальний, порівняльний (МСК )
стереоскопічний,
люмінесцентний, поляризаційний, інтерференційний і ін.
Всі
вони призначені для різних цілей і мають різні конструкції, але включають в
себе ті самі оптичні елементи і механічні вузли,які дозволяють з високою точністю
вивчати об'єкти і фотографувати їх.
Для
попереднього дослідження використовують бінокулярні або біологічні мікроскопи,
а ідентифікаційне дослідження проводять з допомогою порівняльних мікроскопів.
Основні
елементи мікроскопа:
Механічні
вузли: штатив, тубус, предметний столик, механізм для фокусування.
Оптична
система:
1.
об'єктив
- система оптичних лінз яка формує первинне
зображення об'єкту і
має
певні різновиди.
Види
об'єктивів:
-
ахромати
(найбільш прості об'єктиви) - від 1 до 100x.,анохромати
- об'єктиви, що мають більш високу
роздільна здатність деталей, мають менший діапазон власних збільшень.
-
флюритні
об'єктиви;
-
мікроанастігмати
- короткофокусні об'єктиви, що дають плоске по всьому полю зображення, створюють
велику глибину різкості для зйомки з фотокамерою без об'єктива і дають
збільшення до 30x.
-
планахромати
і плананохромати - об'єктиви з усуненням кривизни
поля зображення.
Види
окулярів: 1) Гюйгенса; 2) Компенсаційні; 3) Проекційні; 4) Гома.
Мікрофотоустановки.
Для
зйомки за методом мікрофотографії використовують
спеціальні прилади мікрофотоустановки,
що мають різні конструкції.
Значного
поширення в експертній практиці отримали:
1)
спеціальні установки, пристосовані для зйомки через мікроскоп (МФУ-10).
2)
мікрофотонасадки - прилади, що
складаються з корпусу, візирної трубки і фотокамери
з розміром кадру від 24x36 до 90x120 мм з
постійною відстанню
до
світлочутливого матеріалу. Мікрофотонасадки
мають невеликі розміри і вагу і забезпечені центральним
затвором
і призматичними візирями, що дозволяють проводити зйомку, неперериваючи
спостереження за об'єктом. Мікрофотонасадки
МФН-11,
12 мають маленькі камери з кадром 24x36мм, МФН-9 має
середньоформатну плівкову камеру 60x60мм, МФН-7 та МФН-8
сконструйовані для зйомки на форматні
фотоматеріали: 1) 65x90мм; 2) 90x120мм. Мікрофотонасадка МФН - 1
використовується з фотокамерами МФК - 1 або МФК - 2 на будь-якому
мікроскопі.
Для зйомки на 35 мм фотоплівку з МФН - 1 можна використовува
тифотокамеру
МФК - 3 на базі фотоапарата «Зоркий» без об'єктива.
3)
універсальні мікрофотоустановки
(такі як порівняльний мікроскоп МСК-1)
,що
використовуються в практиці криміналістичних лабораторій для отримання
мікрофотознімків,
в яких фотокамера є складовою частиною конструкції.
Вони прості в експлуатації і не вимагають тривалої підготовки до
зйомки[6].
Порівняльний
мікроскоп МСК-1.
Оптична
система мікроскопа складається з двох однакових оптичних гілок
з
різницею масштабів зображень, що не перевищує 1%, що проектують
зображення
об'єктів на одну площину. Кожна оптична гілка складається здвох об'єктивів
галілеєвої системи і двох призм,
що дає можливість отримувати пряме
зображення і фотографувати об'єкти роздільно або одночасно
в одному полі зору. Загальне збільшення при фотографуванні-від 2 до 21x.
Фотографування роблять на форматні фотоматеріали 6x9 см.
Конструкція:
корпус з оптичною головкою, два предметних столика і
підставка,
два великих освітлювача, встановлені за допомогою кронштейнів на
його
підставі і два малих освітлювача, прикріплені до оправи об'єктивів.
Оптична
система. Дві незалежні однакові оптичні гілки,проектують зображення
порівнюваних об'єктів в одну площину. Зображення об'єктів у кожної гілки
будуються незнімними об'єктивами, потім за
допомогою призм і дзеркал проектуються для спостереження у візуальний тубус або
для
фіксації на фотоплівку. Для фотозйомки зображення перемикають,
вводячи
в хід променів дзеркало. Збільшення в мікроскопі змінюють переміщенням
двох
пар галілеєвих систем, що знаходяться між об'єктивами і призмами кожної
гілки,
які
заміщаючи
один одного, дають чотири варіанти збільшення:
0,4; 0,6; 1,6; 2,5 x
Мікрофотографічні
системи.
Оптична
система мікроскопа, включеного до мікрофотоустановки,
працює
в
режимі, який відрізняється від умов роботи при візуальному спостереженні.
Оптична
система мікроскопа дає збільшене, але уявне зображення,щоб сфотографувати
об'єкт, необхідно отримати дійсне зображення
і спроектувати його на площину фотоматеріалу.
Мікрофотозйомкуу
можна також робити на вертикальних фотоустановках
(ФМН-2, СБ-2), що дозволяють змінювати масштаб зображення,
фокусувати зображення по матовому склу візира.
Для
цього з фотокамери установки видаляють об'єктив, який замінюють
мікроскопом
з прямим тубусом. На приладах Уларус,
М.Р.К.А. і СБ-2 зйомку роблять через об'єктив
і окуляр мікроскопа.
Для
зйомки на цих фотоустановках використовують фотокамери з розсувним хутром
що мають
формат 9x12, 13x18, 18x24 см.
Макрофотографія
Макрофотографія
- метод зйомки об'єктів з безпосереднім збільшенням, але
без
застосування мікроскопа. Такий метод зйомки дозволяє отримувати на
негативи
зображення, збільшені в 20-30 разів у порівнянні з
фотографованим
об'єктом. Основне завдання макрофотозйомки
–
виготовлення зображень у заданому масштабі з
чіткою передачею досліджуваних об'єктів.
Саме
від масштабу зйомки в більшості випадках залежить передача в знімку
слабо
сприймаючих ознак об'єкта. Крім
того, в
макрознімку
повинні бути відображені і ті ознаки, які характеризують
сам
об'єкт, його форму, структуру поверхні та інші властивості[1].
Якість
знімків залежить від розміщення об'єкту відносно знімальної
камери.
Фотографують об'єкти розміщуюючи
на стійких предметних столиків,
що дають можливість використовувати різні види освітлення і швидко
змінювати
тональність фону. Фон повинен бути
однорідним, нейтральним і обов'язково контрастним
до об'єкта, щоб найкращим чином підкреслити його форму.
Об'єкт розташовують на чистому предметному склі, що забезпечує його
стійкість
і можливість переміщення при формуванні
кадру. Як фон під скло кладуть лист білого, чорного
або сірого паперу. Поруч з об'єктом на одному
рівні розташовується масштабна лінійка. Лінійку розміщують
протилежно до джерела світла, щоб тіні від неї не маскували
ділянки
зображення.
Об'єктиви
для макрозйомки.
У
макрофотографіческом процесі застосовуються як загально фотографічні, так і
спеціально
розроблені об'єктиви - макроанастігмати,
що випускаються з фокусною відстанню від
10 до 150 мм. Перші зорієнтовані для зйомки предметів,
розташованих не ближче 10 - 15 фокусних відстаней.
Перш,
ніж приступити до макрозйомці, необхідно визначити її основні параметри:
1)
масштаб зображення (М): M = l/L,
l-
лінійні розміри зображення, L-
лінійні розміри зображуваного об'єкта.
2)
фокусна відстань об'єктива;
3)
розтягнення хутра фотокамери;
4)
предметна відстань - фокусна
відстань від Макрофотоустановки.
Для
зйомки за методом макрофотографії використовують спеціальні прилади
–макрофотоустановки,
що
мають різні конструкції.
Значного
поширення в експертній практиці отримали макрофотоустановки:
«Білорусь» (СБ-2), «Уларус», «Уларус-2», ФМН-2.
«Білорусь»
(СБ-2).
Фотоустановка
забезпечена двома фотокамерами: широкоформатною-9x12мм
і
малоформатною-24x36
мм.
У
її комплект входять об'єктиви «Индустар-55У » (4,5/140
мм) і« Индустар-58» (3,5/75 мм),
призначений для малоформатної камери,
що дозволяють фотографувати об'єкти в масштабі від 1/10 до
7/1.
Конструкція.
На столі кріпляться основна і допоміжна штанги, на
яких
переміщається кронштейн з фотокамерою. Зміна положення
фотокамери
щодо столу досягається обертанням штурвала для переміщення
кронштейна на штанзі. Під час зйомки
кронштейн з фотокамерою закріплюються нерухомо
затяжним гвинтом.
Для
фотографування об'єктів установка забезпечена софітами, встановленими
попарно
з двох сторін на штангах. Положення софітів змінюють горизонтальним
переміщенням
по кронштейнах, а також зміною кута
їх нахилу до поверхні столу. У потрібному
положенні софіти кріпляться за допомогою фіксаторіві затискачів.
Фотокамера установки складається з корпусу, хутра, об'єктивного
кронштейна
і механізму розтягування хутра. Корпус камери у вертикальному
положенні
закріплений на рухомому кронштейні за допомогою штифтового
і
затяжного
гвинта. Необхідне збільшення отримують зміною розтягування хутра
камери
і застосуванням змінних об'єктивів з різними фокусними відстанями[6].
Грубе
розтягнення хутра здійснюється за рахунок опускання або підняття штанги,
пов'язаної з об'єктивним кронштейном при попередньому ослабленному кліпсою у
верхній частині корпусу фотокамери; плавніше – обертанням рукояток фрекціонного
механізму. Зображення фокусують зміною
положення
камери щодо поверхні столу при обертанні штурвала.
Точність
фокусування контролюють по матовому склі.
Змінні об'єктиви жорстко закріплюють на
спеціальній дошці.
«Уларус-2».
Фотоустановка
що представляє собою модульну систему пристосувань і
освітлювачів,
що дозволяють виконати різноманітні роботи. Вона може
використовуватися
для зйомки на 35 мм і 62,5 мм фотоплівки, фотопластинки. У
комплект
установки входять об'єктиви «Индустар-55У» (4,5/140 мм), «Индустар-58 (3,5/75
мм), «Индустар-50-2» і «Индустар-104-У», що дозволяють при зйомці
на
рулонні плівки змінювати масштаб зображення від 1/18 до 20/1, а при
зйомці
на фотопластинки від 1/5 до 16/1. Софіти загального світла, освітлювачі ДС,
фотоспалахи ФИЛ-107 дозволяють отримувати потрібне
освітлення.
Отже як висновок, можна сміливо зазначити, що використання
фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів є вагомим внеском для
встановлення об’єктивної істини, бо вона дає змогу:
-
з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки;
-
дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне
зображення
має властивість наочності й документальності;
-
дає можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.
-
та ін..