Донецький економічний район. Роль агропромислового комплексу в економіці України
Предмет
«Розміщення продуктивних сил»
Донецький
економічний район
Донецький
економічний район займає площу 53,2 тис. км2. або 8,8% території України з
населенням 7887,0 тис. чол. Складається з Донецької та Луганської областей. В
межах району розміщений Український Донбас (високорозвинутий ТВК із специфікою
добувних галузей промисловості та відновною обробною промисловістю).
Характерними є значний ПРП та потужний виробничий потенціал.
Основним
багатством надр Донецького економічного району є кам'яне вугілля (від
довгополумяного до антрацитів). Пласти камяного вугілля малопотужні товщиною 40
- 70 см. У районі виявлено родовища природного газу у Червонокопівську,
Славяносербську, Борівському, Співаківському, Кружилівському. Є 21
газоперспективна площа. У басейні річок Кальміус і Торець (Донецька область) та
Айдар і Деркул (Луганська облась) знайдено родовища бурих залізняків
непромислового значення. Донецький регіон має запаси наступних корисних
копалин: кам'яної солі, вапняків, високоякісної крейди, вогнетривкі глини,
цементного мергелю. Кількість опадів - 500 - 600 мм., водні ресурси регіону не
забезпечують потреб у водній промисловості, сільського господарства, населення.
На січень 1995 року розвідано 52 площі для будівництва нових шахт.
Чисельність
населення Донецького економічного району складає понад 8,2 млн. чол. (89,1%
міського населення). Працює 21 виробниче об'єднання з видобутку вугілля, які
включають 214 шахт.
Електроенергію в
основному виробляють ДРЕС (Вуглегірська, Словянська, Миронівська, Міусинська,
Лисичанська та ряд інших). У Маріуполі розміщені підприємства чорної
металургії. Заводи кольорової металургії розміщені у Катянжинові -
"Укрцинк", Микитові - ртутний комбінат, Артемівську - завод обробки
кольорових металів, Торезьку - завод твердих сплавів та
"Донецьквторкольормет". Також у регіоні розміщені підприємства
гірничохімічного комплексу та коксохімічне виробництво.
Роль АПК в економіці України
Агропромисловий
комплекс (АПК) має особливе значення в економіці країни. Він відноситься до
числа основних народногосподарських комплексів, що визначають умови підтримки
життєдіяльності суспільства. Значення його не тільки у забезпеченні потреб
людей у продуктах харчування, але в тому, що він істотно впливає на зайнятість
населення й ефективність усього національного виробництва.
АПК -
найбільший з основних (базових) комплексів в економіці країни. В АПК України
вданий час зайнято близько 35% всіх працюючих в сфері матеріального
виробництва. Тут зосереджено більше чверті всіх виробничих фондів і створюється
майже 15% ВВП.
Питома
вага капітальних вкладень в АПК в загальному обсязі інвестицій в економіку
України становить 10%. Близько 30% галузей народногосподарського комплексу
включено в відтворювання зв'язку з аграрним сектором. З сільськогосподарської
сировини виробляється приблизно 70% всього набору що виробляються в країні
предметів споживання. У роздрібному товарообороті продовольчі товари становлять
приблизно половину.
До
агропромислового комплексу (АПК) належать усі види виробництв і виробничого
обслуговування, створення і розвиток яких підлеглі виробництву кінцевої
споживчої продукції з сільськогосподарської сировини. В АПК входять три великі
сфери галузей.
Перша
сфера АПК - тракторного і сільскогосподарського машинобудування;
машинобудування для харчової промисловості, агрохімія (виробництво мінеральних
добрив та мікробіологічна промисловість), комбікормові промисловість, система
матеріально-технічного обслуговування сільського господарства в Києві,
меліоративний і сільське будівництво.
Друга
сфера - рослинництво, тваринництво, рибальство лісове господарство.
Третя
сфера АПК - харчова промисловість, холодильне складське, спеціалізоване
транспортне господарство, торговельні та інші підприємства та організації, що
займаються доведенням кінцевого продукту доспоживача в Києві, включаючи оптові
ринки, роздрібну торгівлю і громадське харчування. До кожної сфері слід також
віднести відповідні галузі науки і підготовку кадрів.
До
середини 90-х р. у виробництві продукції АПК на галузі, що забезпечують АПК
засобами виробництва в Києві, припадало 4,8%, а разом з ремонтом тракторів та
інших сільськогосподарських машин, а також продукцією сільського будівництва -
11,4%; на сільське і лісове господарство - 41,8; на харчову,
борошномельно-круп'яної і легку промисловість (останню тільки в частині
первинної переробки сільськогосподарської сировини ) - 34,3; на заготовці,
торгівлю і громадське харчування - 12,5% загального обсягу продукції. З
зайнятих в АПК на першу сферу галузей, включаючи ремонт сільськогосподарської
техніки та будівництво, припадало 16,7%, на сільське і лісове господарство
(включаючи зайнятих в особистих підсобних і селянських (фермерських) господарствах)
- 66,4% і на третю сферу АПК - 16,9% середньорічних працівників.
Природно
що, АПК не замкнути в самому собі, а безпосередньо або опосередковано виходить
на ще більш широке коло народногосподарської системи, на зв'язки з багатьма
іншими галузями і підприємствами. У процесі розвитку економіки ці зв'язки
стають все більш різнобічними і тісними. На стан агропромислового комплексу
істотно впливає не тільки розвиток багатьох суміжних галузей економіки, що
безпосередньо до нього не входять, але й загальна економічна ситуація в країні,
становище з економікою галузей за межами цього комплексу.
Слід
зазначити, що в економічно розвинутих країнах питома вага сільського
господарства в структурі АПК займає відносно «менше місце і за вартістю
продукції, і по чисельності зайнятих.
Щодо
територіальної структури АПК, то вона формується на конкретній території
утворення у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів
територіальної структури. В науковій літературі виділяють локальні і
регіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на
основі поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельної
сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні
форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють:
·
агропромисловий пункт — локальна форма
АПК, що об’єднує в населеному пункті переробку кількох видів
сільськогосподарської сировини;
·
агропромисловий центр — локальна форма
АПК, яка об’єднує в населеному пункті переробку кількох видів
сільськогосподарської сировини;
·
агропромисловий кущ — локальна форма
АПК, що характеризується компактним розміщенням на невеликій території
агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;
Розміщення і
взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці
обумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні
(територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки,
області чи адміністративного району.
В межах
природно-економічних зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом
природних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральними
агропромисловими зонами і агропромисловими районами та спеціалізованими
агропромисловими зонами і районами. Інтегральна агропромислова зона — це
територіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів в межах однієї
природно-економічної зони. Такі зони сформувались у межах Полісся, Лісостепу і
Степу України. До складу інтегральної агропромислової зони входять
спеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одного
спеціалізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона). Спеціалізований
агропромисловий район — територіальне зосередження агропромислових підприємств
однієї спеціалізації в межах відповідної спеціалізованої зони (коноплепереробне
виробництво). Інтегральний агропромисловий район — це територіальне
зосередження агропромислових підприємств у межах певної частини
природно-економічної зони.
Якщо зональні
агропромислові комплекси формувалися переважно під впливом природних умов у
межах природно-економічних зон Полісся, Лісостепу і Степу, то навколо великих
міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом економічних
факторів формувалися зональні — інтегральні і спеціалізовані приміські АПК. На
формування таких агропромислових утворень насамперед впливає попит населення
великих міст на малотранспортабельну продукцію харчування — овочі, свіже і
дієтичне м’ясо, незбирана молочна продукція. Для приміських АПК характерна
відсутність виробництва і переробки більшості зернових і технічних культур та
тісний зв’язок виробництва продукції з її реалізацією. Практично це
агропромислово-торговельні територіальні комплекси.