Поняття, предмет і система міжнародного приватного права
Міністерство освіти України
Національний Технічний Університет України
"КПІ"
навчальна дисципліна:
міжнародне приватне право
ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА
МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
(реферат)
Студентки 4-го курсу
Київ, 1999 р.
Зміст
Вступ
1. Поняття міжнародного
приватного права.
2. "Іноземний
елемент".
3. Норми міжнародного приватного
права.
4. Предмет регулювання в
міжнародному приватному праві.
5. Загальна і Особлива частини
системи міжнародного приватного права.
Висновки
Література
Міжнародне право
тісно пов'язане
з розширенням міжнародного торгівельно-економічного, науково-техничного і
культурного співробітництва. Важливу роль в правовому регулюванні цього
співробітництва мають норми міжнародного приватного права, значення якого
постійно зростає. Ці норми у сукупності з нормами інших галузей права складають
внутрішньо державну (національну) систему права. Вона спрямована на
врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового
регулювання та фіксує правові норми у певні форми. Відомом, що таких
національних правових систем у сучасному світі налічується більне двохсот.
Міжнародне
приватне право - це система юридичних норм спрямованих на регулювання
міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом"¹.
Під
"іноземним елементом" Г.С.Фединяк розуміє:
1) суб'єкт, який має іноземну
належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб;
"національність" — щодо юридичних осіб);
2) об'єкт який знаходиться на
території іноземної держави;
3) юридичний факт, що мав чи
має місце за кордоном.
Як бачимо,
специфікою міжнародно-приватних відносин є наявність "іноземного
елементу".
¹ Фединяк Г.С.
Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — с. 53.
|
Національне
право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою самостійність, у ряді
випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнародного
приватного права. Водночас норми цих двох правових систем не полишають меж
останніх, хоч і регулюють, з одного боку, міжнародні, а з іншого - невладні
відносини, майнові та немайнові, що мають цивілістичну природу і виникають у
сфері міжнародного спілкування. Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють
конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до
законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій
системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне.
Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного права.
Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних
джерелах права, міжнародних угодах.
Можна навести
такий приклад:
30 січня 1996
року у місті Львові польський водій не впорався з управлінням великогабаритного
фургона. Внаслідок шляхово-транспортної пригоди одна особа загинула, кілька
госпіталізовано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли
правовідносини з делікту з "іноземним елементом". До них необхідно,
щонайперше, застосувати колізійну норму, викладену, зокрема, в ч.1 ст. 569
Цивільного кодексу України: "Права і обов'язки сторін згідно з
обставинами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом
країни, де мало місце діяння або інші обставини, які служать основою для вимоги
про відшкодування шкоди"¹, а також узяти до уваги норми ст. 35
(Зобов'язання, що не виникають з договірних відносин) Договору між Україною і
Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у цивільних і
кримінальних справах від 27 травня 1993 року.
В міжнародному
приватному праві сторонами в відносинах можуть бути як громадяни, так і
юридичні особи. Бувають випадки, коли і держава як така становиться суб'єктом
відповідних відносин, але такі випадки не являються для міжнародного приватного
права типовими. Держава може також являтись спадкоємницею майна, яке залишилося
за кордоном. Все ж в більшості випадків в якості суб'єкта міднародного
приватного права виступають громадяни або юридичні особи різних держав.
¹ Цивільний Кодекс
України. Закон, стосовно обставин, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.
Ч.1 ст. 569, К.: — 1997.
|
Під предметом
регулювання в міжнародному приватному праві являються відносини
цивільно-правового характеру, які виникають в міжнародному житті (або, як їх
інколи називають, міжнародні цивільні відносини).
Що ж до задачі
міжнародного приватного права, то вона полягає в слідуючому — правове
регулювання ділових зв'язків організацій і фірм різних держав.¹
В сферу
міжнародного приватного права необхідно включити всі норми, які регулюють
цивільно-правові відносини з іноземним елементом. Так необхідно зробити тому,
що важливе значення має сам характер відносин, предмет регулювання, а не метод
регулювання.
Можна
використовувати декілька методів, при цьому один метод не виключає використання
іншого. Матеріально-правовий і колізійний метод — це два способи регулювання
відносин з іноземним елементом, причому найбільш досконалим являється перший
спосіб, при якому застосовують безпосередньо матеріальну норму без звернення до
колізійної норми. Виходячи з цього, до міжнародного приватного права повинні
бути віднесені матеріально-правові норми, уніфіковані шляховим заключенням
міжнародних угод.
До сфери
міжнародного приватного права належать питання цивільне право — та дієзадтність
іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин по
зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном;
трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на теріторії
іноземної держави, працювали на такій території тощо.
З'ясувавши, що
таке поніття міжнародного приватного права і його предмет, нам необхідно
вияснити систему міжнародного приватного права.
¹ ФедиБогуславський
М.М. Международное частное право. — М.: Международные отношения, 1994. — с.8.
Як і будь-яка
інша галузь права міжнародне приватне право має власну ситему. Її можна
розглядати як систему навчального курсу та як галузі правничої науки.
Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну та Особливу.
Загальна
частина охоплює питання, які мають методологічне значення для міжнародного
приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст указаної галузі
права, її джерела, методи регулювання, вчення про колізійні та
матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого сприяння
та ін.); взаємність реторсія, інші загальні положення щодо суб'єктів
міжнародного приватного права.
Особлива
частина охоплює право власності; зобов'язальне право; зобов'язання з
правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне, сімейне, податкове право;
трудові відносини; міжнародний цивільний процес.
Система
Загальної та Особливої частини є відносно стабільною. Відносність полягає у
тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється необхідність звернути
більше уваги на правову регламентацію зовнішньоекономічних відносин,
інвестиційної діяльності, перевезень, нових сфер господарювання, зокрема
комерціалізації космічної діяльності, створення нових технічних засобів у
різних сферах зв'язку.
Література
Конституція
України. — К., 1998
Цивільний кодекс
України. — К., 1997
Договір між
Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у
цивільних та кримінальних справах від 27 травня 1993 року
// Урядовий кур'єр, 1993, №86
Богуславський
М.М. Международное
частное право. — М.: Международные отношения, 1994. — С. 414
Фединяк Г.С.
Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 429