Макроэкономические теории

Макроэкономические теории

ЗМІСТ

ВСТУП

Дослідження ролі оборотних засобів у процесі виробництва здійснюється для того, щоб уточнити їх економічну сутність як авансованої вартості, яка здійснює кругообіг шляхом структурної їх трансформації у вигляді засобів сфери виробництва та сфери обігу з метою забезпечення безперервної виробничої діяльності. Це дає змогу виокремити оборотні засоби в системі інших категорій, слугує підґрунтям для здійснення аналізу їх стану та структури на всіх стадіях кругообігу з метою підвищення ефективності їх використання. 

Обсяг оборотних засобів, авансованих у сферу виробництва та у сферу обігу, їх грошове та матеріальне наповнення, оптимальне співвідношення безпосередньо впливають на результати виробничої та фінансової діяльності підприємств.

Питання оборотних засобів, джерел їх формування, класифікація та структура оборотних засобів досліджувалися в працях багатьох провідних вчених-економістів. Значний внесок у дослідженні категорії «оборотні засоби» зробили вчені: О. Андросова, С. Архієреєв, С. Василішин, О. Галич, О. Гетьман, Г. Крамаренко, П. Круш та інші.  Проте, віддаючи належну увагу науковим розробкам вчених і не зменшуючи значення їх фундаментальних досліджень, теоретичні та практичні питання сутнісної характеристики
оборотних засобів сільськогосподарських підприємств ще не повною мірою вивчені й узагальнені у світлі швидкомінливих умов ринкової економіки.

Метою роботи є дослідження особливостей організації і технічного підвищення економічної ефективності оборотних засобів підприємства.

Завдання роботи:

- з’ясування сутності оборотних засобів підприємства та основ їх організації;

- визначення показників ефективності оборотних засобів підприємства;

- загальна економічна характеристика діяльності ТОВ АФ «Псьол»;

- дослідження ефективності оборотних засобів підприємства;

- обгрунтування можливості підвищення економічної ефективності запасів ТОВ АФ «Псьол» на основі застосування моделі EOQ;

- обгрунтування можливості підвищення економічної ефективності грошових коштів ТОВ АФ «Псьол» згідно моделей Баумаля і Міллера-Орра.

Об’єктом роботи є економічні відносини, що виникають на підприємстві під час формування та управління оборотними засобами.

Предметом дослідження є організація і технічне підвищення економічної ефективності оборотних засобів ТОВ АФ «Псьол».

При написанні роботи були застосовані наступні методи наукового дослідження: розрахунково-аналітичний, методи аналізу і синтезу, логічного узагальнення, статистичного аналізу, індукції та дедукції.

Інформаційну базу дослідження склали: закони України, навчальні посібники, періодична література, бухгалтерська звітність підприємства.

РОЗДІЛ 1  ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ТЕХНІЧНОГО ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність оборотних засобів підприємства та основи їх організації

Раціональне й економне витрачання окремих елементів оборотних засобів підприємства має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати їх окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві [11].

Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають виробничі засоби підприємства, всю сукупність яких за властивими їм ознаками поділяють на основні та оборотні.

Отже, кожне підприємство на початку своєї виробничо-господарської діяльності повинно мати певну суму грошових коштів. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку чи в інших підприємств сировину, матеріали, паливо, сплачує рахунки за електроенергію, виплачує заробітну плату, витрачає кошти на розробку нових товарів. Все це являє собою один із найважливіших елементів господарювання, що має назву «оборотні засоби» підприємств. В умовах ринкових відносин оборотні засоби мають особливо важливе значення, тому що вони являють собою частину виробничого капіталу, що переносять свою вартість на знову виготовлений товар і повертається до підприємства в грошовій формі в кінці кожного кругообігу капіталу. Відтак, оборотні засоби є важливим критерієм при рахуванні прибутку підприємства [24]. 

В економічній науці існують різні підходи для визначення поняття оборотних засобів. Так, О. Андросова трактує їх як частину засобів виробництва, цілком споживану протягом одного виробничого циклу [1]. П. Круш вважає, що оборотні засоби – це частина капіталу підприємства, що вкладена в його поточні активи [20].

Ряд економістів: С. Архієреєв, Т. Батракова, В. Бечко, І. Бланк трактують їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «оборотні засоби», «гроші, що обертаються» [2; 3; 4; 5].

У відповідності до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», оборотні активи – це гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [23]. Відповідно, Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності деталізують склад оборотних активів підприємства [22].

На нашу думку, найбільш повним є визначення оборотних засобів як частини авансованої вартості у виробничих фондах і фондах обігу, що безперервно входить у процес виробництва протягом одного періоду як за вартістю, так і в натурі, повністю споживається і відновлюється на відповідному рівні, який необхідний для безперервного процесу виробництва та обертання [9].

Елементи оборотних засобів формують речовинну субстанцію виготовлюваної продукції (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні матеріали – мастила, фарби тощо; тара).

Оборотні засоби є однією зі складових частин майна підприємств і знаходяться в постійному русі, здійснюючи відповідний кругообіг, переходячи з грошових засобів у виробничі запаси, з виробничих запасів у незавершене виробництво, з незавершеного виробництва у готову продукцію. Закінчивши один оборот, вони вступають у новий. Тим самим здійснюються, змінюючи форми руху, їх безперервний оборот. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона переходить у товарну, потім у виробничу і знову в товарну і грошову.

Отже, в умовах товарно-грошових відносинах вартість оборотних засобів взагалі авансується, а не витрачається, адже вона, проходячи фази кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту.

У процесі діяльності підприємства окремі складові оборотних активів знаходяться на різних стадіях і в різних формах, тому склад оборотних активів можна представити у вигляді рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Склад оборотних засобів підприємства [17]

Широкого практичного застосування набула класифікація оборотних засобів за окремими їх видами. У найбільш узагальненому вигляді, оборотні засоби підприємства поділяються на такі види:

- запаси товарно-матеріальних цінностей, пов’язаних із поточним обслуговуванням операційного процесу;

- дебіторська заборгованість усіх видів;

- грошові кошти – готівкові та на відповідних рахунках;

- інші види оборотних активів.

За рівнем ліквідності всі види оборотних засобів поділяються за критерієм швидкості перетворення їх у грошові кошти з метою забезпечення платоспроможності підприємства. За цією класифікаційною ознакою, яка, згідно з економічною теорією, є однією з базових у процесі управління оборотними засобами, в їх загальному складі виділяють:

- цілком ліквідні засоби або оборотні засоби у формі готових засобів платежу (згідно із принципами фінансового менеджменту, до них належать оборотні засоби у формі грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень, які у найкоротший термін забезпечують погашення фінансових зобов’язань підприємства);

- швидко ліквідні оборотні засоби (до них зараховують усі форми дебіторської заборгованості на користь підприємства, крім безнадійної);

- слабко ліквідні оборотні засоби (запаси товарно-матеріальних цінностей у різних формах) [6].

За формами функціонування у конкретний період часу оборотні засоби поділяються на:

- матеріальні;

- фінансові.

До матеріальних оборотних засобів належать: готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги; грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках; кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості. 

До фінансових відносять: оборотні засоби у формі грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості [7].

Особливо важливе значення при визначення потреби в оборотних засобах має їх класифікація за ступенем планування. За цією ознакою оборотні активи класифікують на:

- нормовані;

- ненормовані.

Нормованими оборотними засобами є такі, на які встановлюються мінімальні постійні вкладення, що покриваються із власних джерел. При їх відсутності безперервність процесу виробництва і реалізації порушується. До них включаються всі види виробничих оборотних активів і значна частина фондів обігу.

До ненормованих оборотних засобів належать такі, на які нормативи не обчислюються. Вони безпосередньо не впливають на процес виробництва. Наприклад, при відсутності грошових коштів на рахунках в банку чи в касі господарства процес виробництва і реалізації продукції за рахунок залучених і позичених коштів.

За місцем і роллю в процесі виробництва оборотні засоби поділяють на чотири групи:

–  вкладені у виробничі запаси;

–  вкладені у незавершене виробництво;

–  вкладені у готову продукцію;

–  грошові кошти і ліквідні цінні папери.

Отже, оборотні засоби знаходяться постійно в обороті та є джерелом авансованого фінансування затрат підприємств на виробництво і реалізацію продукції з моменту утворення виробничих запасів до часу надходження виручки від реалізації готової продукції. Відтак, грошове забезпечення безперервності процесу виробництва і є першою функцією оборотних засобів – виробничою. Друга їх функція – платіжно-розрахункова, завдяки якій здійснюють вплив на сферу обігу, стан рахунків та на рух грошових потоків на підприємстві. Наявність грошових коштів у мінімально необхідних розмірах для забезпечення нормальної виробничо-комерційної діяльності є неодмінною умовою успішного виконання ними своїх функцій [8].

Щодо основ організації оборотних засобів підприємства зазначимо наступне.

Оскільки головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями, для її виробництва потрібна раціональна організація оборотних засобів.

Відтак, встановлення на підприємствах необхідного складу та структури оборотних засобів, визначення потреби в них та джерел формування, а також контролю за зберіганням і ефективністю їх використання називається організацією оборотних засобів [14].

Наявність менших за обсягом, але більш ліквідних запасів означає, що менша сума наявних фінансових ресурсів перебуває в запасі. Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства. Великі понадпланові запаси призводять до заморожування оборотних засобів, сповільнення їх оборотності, в результаті чого погіршується фінансовий стан підприємства. В той же час, недостатня кількість запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, через те, що скорочується обсяг виробництва продукції, зменшується сума прибутку.

Важливими завданнями в управлінні оборотними засобами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних засобів.

У сучасних умовах вкрай важливо правильно визначати потребу в оборотних засобах. Оборотні засоби підприємства повинні бути розподілені між всіма стадіями колообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхнього неефективного використання.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних засобів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність.

Таким чином, оборотними засобами є частина виробничих засобів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж повністю втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції. Оборотні засоби підприємства класифікуються за різними ознаками і потребують на раціональну організацію.

1.2 Показники ефективності оборотних засобів підприємства

Однією з проблем  оборотних засобів підприємства є оцінка ефективності їх використання. Системне вивчення ефективності сприяє прийняттю виважених управлінських рішень [26].

Так, для оцінки достатності грошових коштів визначають три­валість періоду обороту:

                                                                                              (1.1)

де Т –  тривалість обороту грошових коштів у днях;

              О_р – величина обсягу реалізації продукції;

              СЗГ – середні залишки грошових коштів.

Для розрахунку беруть облікові дані про залишки грошо­вих коштів за відповідними рахунками. Для визначення се­редніх залишків застосовують формулу середньої хроно­логічної [10]. Причому, для обчислення середнього обороту не­обхідно використовувати чистий кредитовий обіг (без внутрішніх обігів) за аналізований період. За неможливості сформувати суму чистого обороту можна розрахувати обіговість з кожного рахунка обліку грошових коштів. Окре­мо за динамікою цих показників доходять висновку про зміни швидкості обороту цих коштів.

Тривалість обороту показує: скільки днів про­ходило в середньому за місяць з моменту надходження коштів на рахунки підприємства домоменту їхнього вибуття. Якщо період обороту незначний, це свідчить про недостатність коштів у підприємства навіть за наявності значних сум кредиторської заборгованості. Загрозливе явище – велика затримка платежу, яка може вивести підприємство із стану фінансової стійкості [18].

З метою внутрішнього і зовнішнього аналізу платоспроможності необхідно знати: як і з яких джерел одержує підприємство грошові кошти та якими є основні напрями їхніх витрат. Головна мета такого аналізу – оцінити син­хронність надходження і витрат грошових коштів, а також пов’язати суму одержаного фінансового результату зі станом грошових коштів.

Для оцінки ефективності оборотних засобів підприємства використовують такі показники:

а) коефіцієнт обіговості оборотних засобів (R_обз);

б) тривалість одного обороту оборотних засобів (Т_обз);

в) коефіцієнт закріплення оборотних засобів (R_збз).

Коефіцієнт обіговості оборотних засобів дорівнює відношенню виручки від реалізації продукції до величини оборотних засобів:

                                                                                                             (1.2)

де  О_о – величина оборотних засобів.

Три­валість обігу оборотних засобів розраховують діленням кількості днів у періоді на величину коефіцієнта обіговості оборотних засобів.

Третій показник – коефіцієнт закріплен­ня – дорівнює відношенню середньої величини оборотних засобів до обсягу реалізації:

                                                                                                         (1.3)

Коефіцієнт закріплення показує величину оборотних за­собів на 1 грн. реалізованої продукції.

Величину і структуру оборотних засобів можуть від­бивати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших показників [25].

Операційний цикл – інтервал часу, протягом якого поточні активи підприємства роблять повний оборот від придбання запа­сів для здійснення діяльності до отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції.

Фінансовий цикл – часовий інтервал, протягом якого одно­разовий оборот роблять власні оборотні засоби.

Для аналізу оборотних засобів необхідно не тільки розгля­нути співвідношення тривалості операційного і фінансового цик­лів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто, порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продук­ції, дебіторської і кредиторської заборгованості) [35].

Загальна тривалість і структура операційного і фінансового циклів пов’язані зі специфікою роботи підприємства, зокрема, з технологічними особливостями і сформованими традиціями в роботі з постачальниками і споживачами, але також можуть від­бивати і недоліки в управлінні поточними активами. Так, виробничий цикл починається з моменту надходження ма­теріалів на склад підприємства, закінчується в момент відвантаження покупцеві продукції, що була виготовлена з даних матеріалів, а фінансовий цикл починається з моменту оплати постача­льникам визначених матеріалів (погашення кредиторської заборгованості), закінчується в момент одержання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості) [33].

Для оцінки тривалості циклів використовуються показники обіговості (період обороту в днях). Тривалість виробничого циклу обчислюється як сума пері­одів обороту всіх нормованих складових оборотних засобів. Тривалість операційного циклу розраховується як сума тривалості виробничого циклу і періоду обороту дебіторської за­боргованості. Тривалість фінансового циклу менше тривалості операцій­ного циклу на величину періоду обороту кредиторської заборго­ваності або більше на період обороту виданих авансів [34].  

Таким чином, показниками ефективності оборотних засобів підприємства є коефіцієнт обіговості оборотних засобів; тривалість одного обороту оборотних засобів; коефіцієнт закріплення оборотних засобів. Величину і структуру оборотних засобів можуть від­бивати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших показників.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ У ТОВ АФ «ПСЬОЛ»

2.1 Загальна економічна характеристика діяльності ТОВ АФ «Псьол»

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Псьол» (далі в роботі – ТОВ АФ «Псьол») розташоване в с. Велика Рибиця Краснопільського району Сумської області. Основною метою діяльності господарства є отримання прибутку, а предметом – організація і виробництво сільськогосподарської продукції. Підприємство самостійно визначає напрямки своєї організаційної, господарської діяльності, розпоряджається виробленою продукцією. ТОВ АФ «Псьол» спеціалузується на виробництві  зернових та зернобобових культур. Необхідно відмітити, що основна і допоміжні галузі в ТОВ АФ «Псьол» розміщенні раціонально, оскільки побічна продукція рослинництва використовується у якості кормів для галузі тваринництва, а побічна продукція тваринництва використовується у якості органічних добрив у галузі рослинництва.

Важливим фактором, від якого в значній мірі залежить діяльність підприємства, є земля, а отже, проаналізуємо склад та структуру земельних угідь ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр. (табл. 2.1, Додатки).

Таблиця 2.1 – Склад та структура земельних угідь ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр.

З даних  таблиці 2.1 можна стверджувати, що в ТОВ АФ «Псьол» в 2015 році порівняно з 2013 роком відбулося абсолютне зменшення площі сільськогосподарських угідь на 1351 га. В структурі земельного фонду найбільшу питому вагу займає рілля (від 83,8 % у 2013 р. до 84,1 % у 2015 р.). Оскільки питома вага ріллі в структурі земельного фонду становить більше 80 %, то можна стверджувати, що земля в господарстві використовується інтенсивно.

Склад та структуру посівних площ сільськогосподарських культур ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр. ілюструє таблиця 2.2.

Таблиця 2.2 – Склад та структура посівних площ сільськогосподарських культур ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр.

Отже, найбільшу питому вагу в структурі посівних площ сільськогосподарських культур підприємства займають зернові та зернобобові (від 72,4 % у 2013 р. до 64,0 % у 2015 р.). Одночасно, серед зернових та зернобобових найбільшу питому вагу мають пшениця озима та кукурудза на зерно (відповідно, від 27,4 % до 39,2 % та від 39,4 % до 22,6 % за 2013 р. та 2015 р.). Соняшник займає від 10,5 % у 2013 р. до 36 % у 2015 р.). Слід додати, що соя та ріпак озимий були присутні лише у 2013 р. (відповідно, 4,2 % та 12,8 % посівів).

Відомо, що сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох факторів, серед яких важливе місце займають основні засоби. Від рівня забезпеченості виробництва ними, їх структури та ефективності використання залежать кінцеві результати діяльності. Тому забезпеченість основними засобами та розгляд ефективності їх використання є дуже важливим (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 – Наявність, стан і рух основних засобів ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр.

З отриманих розрахунків таблиці 2.3 можна констатувати, що загалом стан основних засобів підприємства є задовільним. Так, середньорічна вартість основних засобів за період аналізу зросла на 17,7 %, вартість введених за рік засобів зросла на 43,3 %, фондооснащеність зросла на 60,4 %, фондоозброєність праці – на 4,5 %, фондовіддача – на 59,4 %, фондомісткість зменшилася на 37,2 %. Відтак, можна констатувати, що в даному господарстві відбувається покращення матеріально-технічної бази, також слід відмітити зростання ефективності використання основних засобів.

Вивчення стану використання робочої сили є принципово важливим для будь-якого керівника (табл. 2.4).

З даних таблиці 2.4 можна зробити висновок, що за період аналізу середньооблікова чисельність робітників зросла на 12,6 % або на 15 робітників. Це відбулося як за рахунок збільшення кількості працівників в галузі рослинництва на 2 людини або 2,4 %, так і у галузі тваринництва – на 13 робітників (38,2 %).

При цьому, в рослинництві було зайнято від 71,4 % загальної кількості робітників у 2013 р. до 64,9 % у 2015 р. Відповідно, питома вага зайнятих у тваринництві зросла від 28,6 % до 35,1 %.

Таблиця 2.4 – Рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр.

Рентабельність виробництва продукції ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр. ілюструє таблиця 2.5.

Таблиця 2.5 – Рентабельність виробництва продукції ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр.

Отже, у 2013 р. та 2014 р. рентабельність виробництва продукції була від’ємною (-9,4 % та -0,6 %), тобто, виручка від реалізації була меншою від повної собівартості продукції (відповідно, 30573,1 тис. грн. / 33729,6 тис. грн. та 46526,6 тис. грн. / 46789 тис. грн.). Проте, в 2015 р. ТОВ АФ «Псьол» вийшло на рівень рентабельності виробництва продукції 9,5 %. При цьому, рентабельність виробництва продукції рослинництва становила 10,2 %, тваринництва – 2,1 %. Одночасно, в рослинництві найбільший рівень рентабельності було досягнуто при виробництві гречки (100,6 %) та ячменя ярого (130,1 %), у тваринництві – у виробництві молока (17,4 %) та меду (15,3 %). Слід також додати, що, незважаючи на досягнуті рівні рентабельності у рослинництві і тваринництві за період аналізу, виробництво окремих видів продукції вказаних галузей досягало як додатніх, так і від’ємних значень.

Склад та структура товарної продукції ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр. наведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 – Склад та структура товарної продукції ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр.

Отже, за період аналізу найбільшу питому вагу у структуру товарної продукції підприємства займала продукція рослинництва, у якій, своєю чергою, найбільшу питому вагу займали пшениця озима (від 21,91 % до 16,25 %), кукурудза на зерно (від 26,30 % до 36,22 %), соняшник (від 23,55 % до 36,84 %). В продукції тваринництва переважало виробництво молока (від 8,60 % до 5,90 %) та вирощування в живій масі ВРХ (від 2,00 % до 2,17 %).

Таблиця 2.7 – Рівень товарності основних видів сільськогосподарської продукції ТОВ АФ «Псьол» за 2013-2015 рр.

Отже, за період аналізу за жодним з основних видів сільськогосподарської продукції підприємства не було досягнуто рівня товарності 100 %, тобто, продукція реалізовувалася або не повіністю, або більше, ніж її було вироблено. Зокрема, у 2015 р. рівень товарності пшениці озимої склав 79,3 %, кукурудзи на зерно – 179,1 %, ячменю ярого – 52,1 %, соняшнику – 107,6 %, вирощування в живій масі ВРХ – 97,3 %, вирощування в живій масі свиней – 174,7 %, молока – 87,0 %, меду – 15,7 %. Вказане є певним чином негативною тенденцією діяльності підприємства.

Таким чином, в ТОВ АФ «Псьол» в 2015 році порівняно з 2013 роком відбулося абсолютне зменшення площі сільськогосподарських угідь. В структурі земельного фонду найбільшу питому вагу займає рілля. Найбільшу питому вагу в структурі посівних площ сільськогосподарських культур підприємства займають зернові та зернобобові. Можна констатувати, що загалом стан основних засобів підприємства є задовільним. За період аналізу середньооблікова чисельність робітників зросла як за рахунок збільшення кількості працівників в галузі рослинництва, так і у галузі тваринництва.  Незважаючи на досягнуті рівні рентабельності у рослинництві і тваринництві за період аналізу, виробництво окремих видів продукції вказаних галузей досягало як додатніх, так і від’ємних значень. За період аналізу найбільшу питому вагу у структуру товарної продукції підприємства займала продукція рослинництва. Тенденції в рівні товарності основних видів сільськогосподарської продукції підприємства загалом є негативними.

2.2 Ефективність оборотних засобів підприємства

Одним із головних завдань аналізу оборотних засобів підприємства є визна­чення їх обсягу і структури, адже для забезпечення довгостроко­вої виробничої і ефективної діяльності підприємству необхідно мати достатній рівень поточних активів для того, щоб бути спро­можним покрити кредиторські зобов’язання і зберегти свою лік­відність та платоспроможність [15; 16].

Структура оборотних засобів відображає фінансовий стан підприємства на дату складання звітності і свідчить про рівень комерційної та фінансово-економічної роботи.

Для більш детального аналізу складу та структури оборотних засобів підприємства складемо табл. 2.8.

Таблиця 2.8 – Аналіз складу та структури оборотних засобів ТОВ АФ «Псьол»  за 2013-2015 роки

Отже, зміни у структурі оборотних засобів підприємства відбулися переважно за рахунок збільшення запасів від 8056 тис. грн. (75,11 %) до 10915 тис. грн. (78,23 %), при цьому:

- виробничі запаси зросли від 1748 тис. грн. (16,30 %) до 2070 тис. грн. (14,84 %);

- незавершене виробництво зросло від 3351 тис. грн. (31,24 %) до 5950 тис. грн. (42,65 %);

- готова продукція зменшилася від 2952 тис. грн. (27,52 %) до 2890 тис. грн. (20,71 %);

- товари залишилися на рівні 5 тис. грн. (від 0,05 % до 0,04 %).

Це є негативною тенденцією, оскільки призводить до збільшення витрат на зберігання запасів.

Одночасно, поточні біологічні активи зросли від 2040 тис. грн. (19,02 %) до 2186 тис. грн. (15,67 %).

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги змінювалася від 593 тис. грн. (5,53 %) до 812 тис. грн. (5,82 %), що є негативною тенденцією діяльності підприємства, оскільки участь дебіторської заборгованості у форму­ванні та використанні оборотних засобів підприємства свідчить про серйозні проблеми в господарській діяльності. Тобто, ство­рюється парадоксальна ситуація: чим більше в обороті підприємства грошей постачальників, тим більше це його влаштовує. Од­нак, таке перекачування капіталу в кінцевому підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює оборотність поточних активів не лише підприємст­ва-споживача, але і по країні в цілому. Це свідчить про певне погіршення роботи бухгалтерської, фінансової, юридичної служб підприємства і призводе до зменшення наявних грошових активів, спрямованих на погашення поточних зобов’язань за розрахунками, зменшення обсягів господарської діяльності [19; 27].

Гроші та їх еквіваленти змінювалися від 37 тис. грн. (0,34 %) до 39 тис. грн. (0,28 %). Вкрай низька частка грошей та їх еквалентів є негативною тенденцією.

Загалом, нестача власного оборотного капіталу ТОВ АФ «Псьол» викликана:

- зростанням дебіторської заборгованості, що призводить до відволікання коштів підприємства із господарського обороту;  

- наявністю та зростанням залишків незавершеного виробництва;

- наявністю на підприємстві непродуктивних ви­трат і втрат (зокрема, крадіжок, нестач, псування цінностей тощо).

Як зазначалося вище, оцінка ефективності використання оборотних засобів здійс­нюється через показники оборотності. Оскільки критерієм оцінки ефективності використання оборотних засобів є фактор часу, то використовуються показники, які відображають: по-перше, тривалість обороту в днях або загальний час обороту; по-друге, швидкість обороту.

Аналіз ефективності використання оборотних засобів ТОВ АФ «Псьол»  за 2013-2015 роки проведений у табл. 2.9.

Таблиця 2.9 – Аналіз  ефективності використання оборотних засобів ТОВ АФ «Псьол»  за 2013-2015 роки

Розрахунки, проведені у табл. 2.9, дозволяють зробити наступні висновки. Коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує участь оборотних засобів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних засобів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються. Отже, зменшення зазначеного показника протягом аналізованого періоду на 36,84 % є позитивною тенденцією діяльності ТОВ АФ «Псьол».

Відповідно, коефіцієнт оборотності оборотних засобів підприємства зріс на 57,69 %. При цьому, термін обертання оборотних засобів за 2015 р. склав 89 днів і в порівнянні з 2013 р. та 2014 р. відповідно  зменшився на 51 та 8 днів.

Прискорення оборотності оборотних засобів спостерігаємо і в розрізі окремих їх видів. Зокрема, термін обертання запасів зменшився на 3 дні відносно 2013 року (відповідно, коефіцієнт оборотності запасів зріс на 3,42 %),  тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості – на 22 дні (відповідно, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зріс на 494,47 %). Зазначені зміни свідчать про поліпшення ефективності використання оборотних засобів підприємства, оскільки кошти, які вкладені в запаси, знову приймуть грошову форму раніше в порівнянні з 2013 та 2014 роками. Це призведе, в свою чергу, до умовного вивільнення коштів з господарського обороту.

Зростання рентабельності оборотних засобів на 226,25 % обумовлене збільшенням суми чистого прибутку аналізованого підприємства.

Отже, протягом аналізованого періоду на ТОВ АФ «Псьол» спостерігається зростання ефективності використання оборотних засобів, проте, ця ситуація є неоднозначою в розрізі окремих періодів. Це призводить до необхідності розробки заходів з поліпшення управління оборотними засобами підприємства.

РОЗДІЛ 3 ТЕХНІЧНЕ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ТОВ АФ «ПСЬОЛ»

3.1 Підвищення економічної ефективності запасів ТОВ АФ «Псьол» на основі застосування моделі EOQ

Раціональне й економічне витрачання окремих елементів оборотних засобів підприємств має велике економічне значення. Це зумовлено постійним збільшенням абсолютного споживання сировини та матеріалів у виробництві. Економія матеріальних ресурсів дає змогу з такої самої кількості сировини і матеріалів виготовити більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва загалом на кожному підприємстві. 

Поліпшення використання оборотних засобів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

- скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з постачальниками;

- прискорення обертання оборотних засобів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

За оцінками фахівців, що займаються консультуванням у сфері фінансового менеджменту, із загальної економії, що може одержати підприємство при ефективному управлінні фінансами, 50 % може дати ефективне управління товарно-матеріальними запасами, 40 % - управління запасами готової продукції і дебітор­ською заборгованістю і інші 10 % - управління власне технологі­чним циклом [32].

Управління запасами – це дуже важлива і відповідальна ділянка роботи. Від оптимальності запасів залежать усі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективне управління за­пасами дає змогу прискорити оборотність капіталу і підвищити його дохідність, зменшити поточні витрати на зберігання їх, ви­вільнити з поточного господарського обороту частину капіталу, реінвестуючи його в інші активи.

Визначення оптимального рівня виробничих запасів базується на використанні моделі оптимального рівня запасів (базової моделі) ЕOQ (Economic Odering Quantity) [12; 13].

Ідея побудови моделі полягає у визначенні такого рівня запасів, дотримання якого мінімізує сукупні витрати по управлінню ними. При цьому, сукупні витрати розбивають на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов’язані з формуванням запасів, та витрати, які виникають внаслідок браку виробничих запасів.

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямо пропорційній залежності, так як зростає обсяг капіталу, іммобілізованого в запасах, складські витрати, витрати, пов’язані з старінням та ушкодженням виробничих запасів.

На другу та третю групи витрат збільшення рівня запасів створює протилежний вплив та веде до їх зниження за рахунок економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, попередження дефіциту виробничих запасів.

При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з ростом рівня запасів. Закономірність зниження витрат управління запасами, що відносяться до другої та третьої груп, описується кривою гіперболічного вигляду.

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат зростає, друга – знижується. Результуючим ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат. Їх поведінка характеризується наявністю оптимальної точки Q*, тобто, таким рівнем запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня.

Якщо рівень запасів менший Q*, то збільшення їх обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання зростають повільніше, ніж скорочуються витрати другої та третьої груп. В точці оптимального рівня запасів Q* темпи зміни витрат різних груп врівноважуються, а сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи росту витрат зберігання перевищують темпи зниження другої та третьої групи, внаслідок чого сукупні витрати зростають.

В діяльності  ТОВ АФ «Псьол» часто виникають ситуації, коли матеріали і комплектуючі закуповують заздалегідь на кілька місяців, через побоювання керівництва щодо можливого їхнього подорожчання чи стабільності майбутніх поставок. Це призводить до вилучен­ня коштів з обороту, неможливості вчасно розрахуватися за поточним зобов’язанням.  З іншого боку, можлива ситуація, коли відсутність тих чи інших матеріалів змушує підприємство зупинитись, порушувати технології виробництва. В обох випадках це призводить до великих ма­теріальних і фінансових збитків.

З метою уникнення подібних ситуацій керівництво підприємства застосовує цілий комплекс заходів. Одним із них є оптимізація обсягів сировини і матеріалів, які закуповують. Також можна застосовувати спеціальні мето­дичні прийоми і формули розрахунку оптимальної кількості закупленої партії матеріалів.

Закупівля сировини і матеріалів пов’язана з певними витра­тами, їх прийнято поділяти на змінні та постійні. До змінних можна віднести витрати на законсервований, тобто, вилуче­ний з обороту, капітал, закупівлю матеріальних цінностей, вантажно-розвантажувальні роботи та інші. До постійних – охорону складських приміщень, їхню амортизацію, доставку матеріальних цінностей (в окремих випадках), ведення пере­говорів і розміщення замовлення та ін.

Отже, ТОВ АФ «Псьол» впродовж трьох місяців, тобто, кварталу, щотижня закуповує 5 тис. л дизельного пального за ціною 20,00 грн./л. Наприкінці першого тижня запас ди­зельного пального буде повністю вичерпаний, але в цей час надійде його нова партія, і так буде продовжуватися далі. Далі розрахуємо  спочатку середні залишки дизельного пального протягом кварталу. Це можна зробити за фор­мулою (3.1):

                                                         А = (S / N) / 2                                             (3.1)

         де А – середній рівень залишків товарно-матеріальних за­пасів;

              N – кількість замовлень за відповідний проміжок часу;

              S – загальна кількість одиниць продукції, яку закупо­вують за даний   проміжок часу.

В нашому випадку S = 60 тис. л, N – 12 тижнів, таким чином: А= (60 / 12) / 2 = 2,5 тис. л.

Перейдемо тепер безпосередньо до розрахунку рівня вит­рат, пов’язаних з придбанням і зберіганням дизельного пального. Зробимо розрахунок спочатку за величиною змінних витрат.

Виходячи з ціни 1 л дизельного пального 20,00 грн., або 20,00 тис. грн. за 1 тис. л, середня вартість запасів пального бу­де становити 2,5 тис.л х х20,00 грн. = 50 тис. грн. Рівень витрат на законсервований капітал можна встановити, виходячи з можливих альтернатив його використання.

Найбільш про­стим варіантом є депозитний вклад у банку. Наприклад, при рівні річної ставки за депозитом в 16 % це становитиме 4 % у квартал або 50 тис. грн. х  0,04 = 2000 грн.

Під час розрахунку величини змінних витрат необхідно враховувати також природні втрати пального. Дані дослідження свідчать, що вона дорівнює 0,5 %, або 50 тис.грн. х  0,005 = 250 грн. Та­кож необхідно врахувати витрати на доставку пального в сумі 140 грн. Таким чином, загальна сума змінних витрат бу­де дорівнювати 2000 + 250 + 140 = 2390 грн. Це означатиме, що відсотковий квартальний показник змінних витрат (С) дорівнює 2390 / 50000  4,8 %.

Визначимо тепер величину змінних витрат за квартал. Це зробимо за формулою

                                                    ТСС = С х Р х А                                             (3.2)

          де ТСС – величина квартальних змінних витрат;

              С – відсотковий показник змінних витрат;

             А – кількість натуральних одиниць середніх залишків дизельного пального;

             Р – ціни одиниці запасів.

У нашому випадку ТСС буде дорівнювати: ТСС = 0,048 x 20,00 x 2 500 = 2400 грн.

Наступним етапом буде визначення величини постійних витрат. Вони складаються з таких елементів в розрахунку на тиждень: амортизація – 1200 грн., витрати на охорону – 800 грн., витрати на оформлення договорів і відряджень до постачальників – 800 грн.

Загальна сума постійних витрат у розрахунку на одну партію поставленого дизельного пального становитиме: 1200 + 800 + 800 = 2800 грн. По­значимо їх літерою F. Тоді в розрахунку на квартал сумарні постійні витрати можна буде обчислити за формулою (3.3)

                                                         ТОС = F х N                                              (3.3)

         де ТОС – сумарні постійні витрати;

              F – постійні витрати у розрахунку на одну партію;

             N – кількість замовлень (партії).

При цьому, кількість замовлень можна подати як

                                                                                                                 (3.4)

         де  S – кількість одиниць продукції, яку закуповують за квартал (рік);

         А – кількість одиниць продукції в одній партії.

Таким чином:

                                                                                                       (3.5)

         Для нашого випадку величина постійних витрат становитиме:

 тис. грн.

         Загальну величину витрат, пов’язаних з придбанням і зберіганням товарно-матеріальних запасів, можна розрахува­ти за формулою:

                                                                    (3.6)

         де ТІС – загальна величина витрат, пов’язаних з товарно-матеріальними   запасами.

Доведено, що існує така величина кількості партій товарів, коли величина сумарних витрат буде найменшою. Завдання полягає в математичному визначенні цієї величини.

Відповідна формула за міжнародною практикою має назву модель ЕОQ [31].

Дані для розрахунку обсягу партії закупленої сировини  ТОВ АФ «Псьол» узагальнено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.4 – Дані для розрахунку обсягу партії закупленої сировини  ТОВ АФ «Псьол»

Вона дає змогу визначати обсяг партії закупленої сиро­вини, виходячи з рівня постійних та змінних витрат, що скла­лись:

                                                                                                   (3.7)

Таким чином, враховуючи рівень постійних і змінних вит­рат на придбання та зберігання дизельного пального, опти­мальною є закупівля партії приблизно по 1183 л.

3.2 Підвищення економічної ефективності грошових коштів ТОВ АФ «Псьол» згідно моделей Баумаля і Міллера-Орра

Кругообіг капіталу на підприємстві супроводжується рухом грошових коштів, внаслідок чого збільшується або зменшується залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства. При ефективному управлінні фінансами у підприємства не виникають часті та непередбачувані потреби в поповненні грошових коштів за рахунок банківських чи інших позик. Залишок коштів на рахунку поповнюється надходженнями від реалізації продукції і зменшується в разі оплати сировини, матеріалів, виплати заробітної плати, сплати податків тощо. При збалансованому в часі грошовому потоку при звичайній діяльності підприємства, яка не супроводжується розширенням обсягів виробництва, залишок коштів на рахунку разом зі страховим запасом у вигляді ліквідних цінних паперів, як правило, достатній для здійснення поточних виплат [28].

Утримання залишку грошових коштів на рахунку пов’язано з витратами, оскільки грошові кошти, як і інші активи підприємства, фінансуються за рахунок джерел, за користування якими потрібно сплачувати певну плату. Незважаючи нате, що деякі зобов’язання підприємства є коштами, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємства на безоплатній основі (кредиторська заборгованість по заробітній платі, перед засновниками тощо), середня вартість ресурсів, розрахована на основі вартості власних та позикових коштів, може бути значною.

Збільшення середнього залишку грошових коштів на рахунку підприємства призводить до зростання альтернативних витрат і одночасно зменшує ризик втрати ліквідності. Зменшення залишку грошових коштів супроводжується зменшенням витрат на їх утримання і зростанням ризику втрати ліквідності та платоспроможності.

Управління залишком грошових коштів полягає у визначенні деякого оптимального для підприємства рівня середнього залишку грошових коштів, який дає змогу з одного боку, підтримувати платоспроможність підприємства на належному рівні, а з другого – отримувати прибуток від інвестування тимчасово вільних грошових коштів.

Для визначення оптимального залишку грошових коштів і оптимізації розрахунків використовують моделі Баумаля та Міллера-Орра, оскільки завдання управління залишком грошових коштів можна трактувати як завдання управління запасами грошових коштів, тобто, управління запасами. Альтернативні витрати можна розглядати як витрати на утримання запасів, а транзакційні, пов’язані з перетворенням частини страхового запасу ліквідних цінних паперів у грошові кошти, - як витрати на поповнення запасів (на організацію замовлення).

Застосування моделі Баумаля для визначення оптимального залишку грошових коштів передбачає виконання досить жорстких обмежень щодо руху грошових коштів на підприємстві, а саме: рух коштів точно прогнозований; кошти витрачаються з постійною швидкістю; надходження коштів відбувається періодично і виключно за рахунок реалізації цінних паперів.

Модель Міллера-Орра є більш прийнятною з практичного погляду, оскільки враховує непередбачені коливання залишку грошових коштів на рахунку, що є характерним для підприємств, які не можуть точно спрогнозувати щоденний рівень надходжень та витрат.

В. Баумаль поставив завдання знайти оптимальну величину залишків грошових коштів, беручи до уваги мінімізацію вит­рат, пов’язаних з їхнім рухом. Причому вони були поділені на витрати від  проведення операцій та витрати від володіння готівкою [35].

До витрат від проведення операцій належать витрати на оформлення купівлі-продажу цінних паперів і комісійних по­середників. Витрати від володіння готівкою дорівнюють нормі прибутку на відповідні короткострокові цінні папери, якими, як правило, виступають відсоткова ставка за коротко­строковими державними облігаціями, або векселі. Отже, ве­личина загальних витрат дорівнюватиме:

загальні витрати = витрати від проведення операцій +

                                витрати від володіння готівкою =               (3.8)

де С – величина оптимальної суми грошових коштів на початку періоду;

              К – величина відсоткової ставки за поточними фінансо­вими  інвестиціями;

              Т – загальна сума надходжень грошових коштів за пев­ний період;

              F – витрати  від проведення фінансових операцій.

Продиференціюємо функцію (3.8) відносно величини С:

                                                                                                     (3.9)

звідки

                                                          .                                         (3.10)

         Рівняння 3.10 – це модель Баумаля для визначення опти­мального розміру готівки.

Розрахуємо оптимальну величину розміру готівки виходячи з потреб ТОВ АФ «Псьол».

За даними бухгалтерії підприємства, ТОВ АФ «Псьол» впро­довж року має 100 тис. грн. надходжень грошових коштів. Величина витрат на проведення операції з конвертації гро­шових коштів у поточні фінансові інвестиції дорівнює 300 грн., а дохідність від них – 15 % річних. Враховуючи ці дані, маємо:

 грн.

          Отже, для ТОВ АФ «Псьол» згідно моделі Баумаля оптимальним є залишок 20000 грн. на початок періоду.

У 1966 р. економісти М. Міллер та Д. Орр запропонували формулу розрахунку оптимального розміру грошових коштів, яка практичніша у використанні, ніж формула Баумаля.

Досліджуючи реальний рух грошових коштів, М. Міллер та Д. Орр помітили, що їх щоденне надходження та витрати ма­ють, як правило, стохастичний характер. Водночас, керів­ництво підприємства стежить, щоб залишки грошових коштів не були, з одного боку, дуже значними, а з іншого, щоб їх величина не зменшувалася нижче якоїсь критичної межі.

Якщо ж це відбувається, підприємству необхідно або купувати, або продавати поточні фінансові інвестиції. Тобто повинен існу­вати такий рівень залишків грошових коштів, який найбільше був би придатний для певного підприємства.

Основна формула розрахунку оптимальної величини гро­шових коштів за методом Міллера-Орра має такий вигляд [12]:

                                                                                                 (3.11)

         де  Q_opt – оптимальна величина залишків грошових коштів;

               Р – витрати від проведення фінансових операцій;

          К – величина щоденної ставки за поточними фінансови­ми інвестиціями;

          V – величина максимального  відхилення  грошових коштів від середньої за звітний період.

За моделлю Міллера-Орра, після розрахунку оптимальної величини грошових коштів необхідно розрахувати верхню критичну межу та рівень стабільної величини залишків гро­шових коштів. Такі розрахунки роблять за формулами:

                                                   Q_max = Q_min + 3Q_opt;                                        (3.12)

                                                    Q_stab = Q_min + Q_opt                                           (3.13)

         де  Q_max – максимальна межа залишків грошових коштів;

               Q_stab – стабільна межа залишків грошових коштів;

               Q_min – критична межа залишків грошових коштів.

Мінімальна межа залишків грошових коштів на ТОВ АФ «Псьол» встановлена в сумі 1000 грн., а максимальне відхилення за­лишків грошових коштів у середньому за рік становило 10000 грн. Визначимо спочатку величину щоденної ставки за поточними  фінансовими  інвестиціями.  Вона дорівню­ватиме:

15 % / 365 = 0,04 %, або 0,0004.

         Таким чином:

 грн.

Отже,

Q_max = 1000 + 3 х 38315 = 115945 грн.

Q_stab = 1000  + 38315 = 39315 грн.

Таким чином, в разі використання ТОВ АФ «Псьол» моделі Міллера-Орра для оптимізації залишків грошових коштів, останній  повинен перебувати в межах від 28315 до 48315 грн. У разі виходу за цей інтервал його необхідно поповнювати до межі 39315 грн.

ВИСНОВКИ

Оборотними засобами є частина виробничих засобів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж повністю втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції. Оборотні засоби підприємства класифікуються за різними ознаками і потребують на раціональну організацію.

Показниками ефективності оборотних засобів підприємства є коефіцієнт обіговості оборотних засобів; тривалість одного обороту оборотних засобів; коефіцієнт закріплення оборотних засобів. Величину і структуру оборотних засобів можуть від­бивати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших показників.

В ТОВ АФ «Псьол» в 2015 році порівняно з 2013 роком відбулося абсолютне зменшення площі сільськогосподарських угідь. В структурі земельного фонду найбільшу питому вагу займає рілля. Найбільшу питому вагу в структурі посівних площ сільськогосподарських культур підприємства займають зернові та зернобобові. Можна констатувати, що загалом стан основних засобів підприємства є задовільним. За період аналізу середньооблікова чисельність робітників зросла як за рахунок збільшення кількості працівників в галузі рослинництва, так і у галузі тваринництва.  Незважаючи на досягнуті рівні рентабельності у рослинництві і тваринництві за період аналізу, виробництво окремих видів продукції вказаних галузей досягало як додатніх, так і від’ємних значень. За період аналізу найбільшу питому вагу у структуру товарної продукції підприємства займала продукція рослинництва. Тенденції в рівні товарності основних видів сільськогосподарської продукції підприємства загалом є негативними.

Протягом аналізованого періоду на ТОВ АФ «Псьол» спостерігається зростання ефективності використання оборотних засобів, проте, ця ситуація є неоднозначою в розрізі окремих періодів. Це призводить до необхідності розробки заходів з поліпшення управління оборотними засобами підприємства.

Враховуючи рівень постійних і змінних вит­рат на придбання та зберігання дизельного пального, згідно моделі EOQ опти­мальною є закупівля партії приблизно по 1183 л.

В разі використання ТОВ АФ «Псьол» моделі Міллера-Орра для оптимізації залишків грошових коштів, останній  повинен перебувати в межах від 28315 до 48315 грн. У разі виходу за цей інтервал його необхідно поповнювати до межі 39315 грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Андросова О. Ф. Особливості формування та управління оборотними ресурсами підприємства / О. Ф. Андросова, О. В. Шестопалова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eir.zntu. edu.ua /bitstream/123456789/771/1/Schestopalova_Features_reversible_formation.pdf . – Назва з домашньої сторінки Інтернету. 

2. Архієреєв С. І. Визначення економічної сутності оборотних коштів та джерел їх формування / С. І. Архієреєв, Л. А. Жмінька [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kpi.kharkov. ua/ archive... /26arhier.pdf . – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

3. Батракова Т. І. Напрями підвищення ефективності використання оборотних засобів підприємства / Т. І. Батракова, В. В. Бондар [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ej.kherson.ua /journal/economic_15/5/16.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

4. Бечко В. П. Формування та ефективність використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств / За ред. академіка УААН М. Я. Дем’яненка. – Умань: СПД Сочінський, 2008. – 136 с.

5. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс / И. А. Бланк. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2005. – 656 с.

6. Василішин С. І. Теоретико-методичні засади нормування оборотних засобів сільськогосподарських підприємств / С. І. Василішин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://khntusg.com.ua/files /sbornik/vestnik_138/12.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

7. Василішин С. І. Управління оборотними засобами сфери обігу в системі зміцнення економічної безпеки сільськогосподарських підприємств / С. І. Василішин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. vestnik-econom.mgu.od.ua/journal/2016/15-2016/13.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

8. Галич О. А. Особливості формування та ефективного використання оборотних засобів у сільськогосподарських підприємствах / О. А. Галич, Н. С. Скубій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https:// www. pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/2011/02/039.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

9. Гетьман О. О. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.

10.   Гетьман О. О. Економічна діагностика : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 307 с.

11.   Дробишева О. О. Роль оборотних засобів у виробничому процесі підприємства / О. О. Дробишева, І. М. Похильченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_6_136.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

12.   Економічний словник-довідник: За ред. док. екон. наук, проф. С. В. Мочерного / Худож. оформ. В. М. Штогрина. – К. : Феміна, 1995. – 368 с.

13.   Загорна Т. О. Економічна діагностика: Навчальний посібник / Т. О. Загорна. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 400 с.

14.   Іванілов О. С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. С. Іванілов. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.

15.   Кононенко О. Аналіз фінансової звітності / О. Кононенко, О. Маханько. – Х.: Фактор, 2008. – 208 с.

16.   Костенко Т. Д. Економічна діагностика: Практикум / Т. Д. Костенко, А. А. Герасимов, В. С. Рижиков та ін. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 186 с.

17.   Кошельок Г. В. Теоретичні основи оптимізації структури оборотних коштів підприємства / Г. В. Кошельок, В. В. Коваль [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zt.knteu.kiev.ua/files/ 2015/%E2%84% 961(78)/uazt _2015_1_7.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету. 

18.   Крамаренко Г. О. Фінансовий менеджмент: Підручник / Г. О. Крамаренко, О. Є. Чорна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 520 с.

19.   Кривов’язюк І. В. Економічна діагностика: навч. посіб. / І. В. Кривов’язюк. – К. : ЦУЛ, 2013. – 456 с. 

20.   Круш П. В. Капітал, основні та оборотні засоби підприємства: Навчальний посібник / П. В. Круш, О. В. Клименко, В. І. Подвігіна, В. О. Гулевич. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 328 с.

21.   Лень В. С. Звітність підприємства: Підручник / В. С. Лень, В. В. Гливенко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 612 с.

22.   Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності [Електронний ресурс] :  Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, із змінами.  –  Режим  доступу:  http:// buhgalter911 com/Res/Zakoni/MetodRek/metod_fin_otch_433.aspx. – 27.03.2017. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

23.   Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»  [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013  № 73 (Редакція станом на 14.03.2017). – Режим  доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show /z0336-13/print1487669851654723. – 27.03.2017. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

24.   Олександренко І. В. Методичні підходи до діагностики оборотних активів підприємства / І. В. Олександренко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.business-inform.net/pdf/2014/2_0/277_283.pdf . – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

25.   Партута Т. О. Ефективність використання оборотних засобів підприємства / Т. О. Партута [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.agrosvit.info/pdf/13_2012/15.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

26.   Подольська В. О. Фінансовий аналіз: Навч. посібник / В. О. Подольська, О. В. Яріш. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

27.   Прокопенко И. Ф. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий с применением ПК: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / И. Ф. Прокопенко, В. И. Ганин, В. В. Москаленко. – К.: Центр учебной литературы, 2006. – 336 с.

28.   Пужай-Череда А. М. Економічна сутність оборотних засобів та їх кругообіг у сільському господарстві / А. М. Пужай-Череда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.bumib.edu.ua/sites/default/ files/ visnyk/16_0.pdf . – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

29.   Райзберг Б. А. Словарь современных экономических терминов / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский. – 4-е изд. – М.: Айрис-пресс, 2008. – 480 с.

30.   Рудінська О. В. Менеджмент / О. В. Рудінська, С. А. Яроміч, І. О. Молоткова. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 336 с.

31.   Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. / Г. В. Савицька. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 662 с.

32.   Ситник Л. С. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник / Л. С. Ситник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 352 с.

33.   Филимоненков А. С. Финансы предприятий: Учебное пособие / А. С. Филимоненков. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. – 280 с.

34.   Цигилик І. І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник / І. І. Цигилик, С. О. Кропельницька, О. І. Мозіль. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 123 с.

35.   Шиян Д. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / Д. В. Шиян, Н. І. Строченко. – К.: А.С.К., 2005. – 240 с.

ДОДАТКИ