Превентивні та реактивні заходи в системі антикризового управління банками

Превентивні та реактивні заходи в системі антикризового управління банками

Інститут регіональних досліджень НАН України імені М. І. Долішнього

Превентивні та реактивні заходи в системі антикризового управління банками

Жовтанецька Ярина Всеволодівна

Анотація

У статті досліджено наукові підходи до реалізації комплексу заходів в системі антикризового управління банками. Проаналізовано існуючий інструментарій превентивного та реактивного менеджменту. Розкрито авторський підхід до формування системи превентивних і реактивних заходів антикризового управління банківською діяльністю. Запропоновано ключові елементи системи антикризових заходів: інструменти, методи та цільові орієнтири. Обґрунтовано сферу реалізації заходів антикризового управління у банківській діяльності. антикризовий банк превентивний

Ключові слова: реактивні й превентивні заходи, криза, антикризове управління, санація, реструктуризація.

Постановка проблеми. В сучасних умовах функціонування банківської системи України відбувається під впливом комплексу чинників мега-, макро-, мезо- та мікросередовищ, характер і сила дії яких є неоднозначними на різних етапах циклічного розвитку економіки. Поглиблення кризових явищ у ключових сферах життєдіяльності суспільства активізувало деструктивний сценарій розвитку вітчизняної банківської системи, результатом якого стало скорочення загальної кількості банківських установ, недостатній рівень їх капіталізації, значний обсяг негативно класифікованих активів, не- збалансована їх структура із зобов'язаннями як за строками, так і сумами, що й спричинило поглиблення кризових явищ й визнання значної кількості банківських установ неплатоспроможними й нежиттєздатними. З огляду на це, в рамках існуючих банківських бізнес-процесів актуалізується необхідність прийняття дієвих управлінських рішень щодо реалізації системи заходів як попереджувального характеру, так і негайного реагування на фактичну кризову ситуацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемні аспекти антикризового управління діяльністю суб'єктів господарювання й банків зокрема послужили предметом наукових дискусій вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема таких як: А. Асаул, Н. Акулова, О. Барановський, В. Коваленко, О. Курушина С. Лєонов, Л. Примостка, А. Ряхов- ська, .М. Суганяка, Т. Стечишин, Ю. Ровенський, Ю. Русанов та ін. У їх дослідженнях значна увага приділена базовим принципам, чинникам впливу, методологічним підходам та рамковим умовам реалізації антикризового менеджменту банків на засадах нейтралізації існуючих та потенційних кризових явищ і загроз.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Однак, незважаючи на вагомий науковий доробок, недостатньо дослідженими залишаються питання, пов’язані із розробкою системи антикризових заходів залежно від глибини прояву кризових ситуацій, предметної сфери їх реалізації та спрямованості в цільовому й функціональному аспектах.

Метою статті є обґрунтування доцільності впровадження методичного інструментарію реалізації реактивних і превентивних заходів в системі антикризового управління банками з виокремленням їх цільових орієнтирів та урахуванням стадій розвитку кризи.

Виклад основного матеріалу. Обґрунтовуючи комплекс заходів в системі антикризового управління банками, на наш погляд, їх доцільно систематизувати залежно від глибини прояву кризи в рамках трьох складових, таких як: 1) попередження (мінімізація) негативних проявів кризи в умовах фінансової стабільності банківської діяльності; 2) управління банківською діяльністю в умовах нестійкого розвитку; 3) антикризовий менеджмент в умовах реалізованої кризи, де високою є ймовірність банкрутства та необхідність розробки санаційних та реструктуризаційних заходів, інтегративним результуючим критерієм яких є максимізація корисного ефекту від реалізації. Залежно від того, в яких рамкових умов здійснюється банківська діяльність, визначається специфіка, формується і обирається найбільш прийнятний антикризовий інструментарій.

Впровадження комплексу заходів в рамках попередження (мінімізації) негативних проявів кризи в умовах стабільності банківської діяльності ґрунтується на тому, антикризове управління в банкуповинно мати місце не лише тоді, коли криза уже наступила, а носити превентивний характер. Відповідно система заходів в частині попереджувального (превентивного) антикризового управління диференціюється залежно обраного методичного інструментарію.

Зокрема, російські науковці виокремлюють такі методи запобігання проявам кризи у банківській сфері як: антикризовий моніторинг; аналіз чутливості банку до кризи; антикризові організаційні стратегії; внутрішній аналіз і контроль; антикри- зове планування; система зниження ризиків; підвищення безпеки банківського бізнесу; залучення незалежних аудиторів [3]. Такий підхід дозволяє конкретизувати антикризові заходи на усіх етапах банківської діяльності і базується на тому, що система захисту банку повинна передбачати такі обов'язкові елементи, як механізми контролю ризиків в рамках кризового менеджменту, плани дій у надзвичайних ситуаціях та заходи щодо покриття чи мінімізації втрат. В даному випадку цільова спрямованість заходів - підтримка ліквідності і платоспроможності банку, яка досягається завдяки виявленню ранніх проявів проблемних аспектів, їх профілактиці та усуненню. До основних інструментів превентивного управління можна віднести моделювання розвитку подій, технологію сценарного розвитку, індикаторний підхід раннього попередження, аналіз критичних зв’язків, SWOT-аналіз тощо.

Схожий підхід прослідковується у вітчизняних науковців, згідно з яким до методів превентивного антикризового менеджменту відносять: антикризо- вий моніторинг, аналіз внутрішньої схильності (уразливості) об'єкта кризи із застосуванням відповідних індикаторів, розробку антикризових організаційних стратегій, спрямованих на мінімізаціювнутрішніх ризиків банку й зміцнення безпеки, внутрішній аналіз стану банку та контроль [8].

На думку С. В. Лєонова та О. Б. Афанасьєвої до інструментів превентивного антикризового менеджменту слід віднести антикризовий моніторинг та діагностику ймовірності настання кризи [5]. Свою позицію автори обґрунтовують необхідністю здійснення систематичного моніторингу певних параметрів його діяльності, що спрятиме своєчасному виявленню відхилень від встановлених значень показників. Якщо вони позитивні - банк продовжує функціонувати без змін та коректив у стратегії і тактиці, якщо ні - виникає необхідність діагностики ймовірності настання кризової ситуації.

На нашу, думку, з-поміж існуючих методів превентивного антикризового управління доцільно виокремити метод стрес-тестування, за допомогою якого можливо здійснити оцінку фінансової стійкості банку, діагностувати його потенційні проблеми, існуючі ризики та загрози. Стрес-тестування здебільшого зорієнтоване на 1) оцінку існуючих та потенційних втрат у кредитно-інвестиційному портфелі при гранично несприятливому розвитку подій; 2) оцінку якості власної методики управління ризиками.

Превентивна модель антикризового управління вважається доцільною в контексті дотримання позицій економічності, оскільки витрати на запобігання кризі значно менші, ніж витрати на її подолання й мінімізацію.

Узагальнюючи існуючий науковий доробок, на нашу думку, систему превентивних заходів ан- тикризового управління банківською діяльністю доцільно зобразити в єдності таких основних її елементів як: інструменти, методи та цільові орієнтири (рис. 1).

Антикризовий моніторинг - це процес неперервного спостереження й відстеження кризових явищ і загроз у діяльності банків з врахуванням впливу внутрішнього і зовнішнього середовища на основі динамічного, порівняльного, конкурентоспроможного й комплексного підходів.

Отже, антикризовий банківський моніторинг ґрунтується на системі елементів, таких як 1) спостереження; 2) оцінка фінансової діяльності банків у поточному періоді з позицій виявлення кризових ситуацій та існуючих ризиків; 3) прогнозування тенденцій у фінансовій діяльності банків на найближчу перспективу; 4) обґрунтування необхідності застосування методів антикризового управління; 5) прийняття й реалізація управлінських рішень.

Рис. 1. Система превентивних заходів антикризового управління банківською діяльністю Джерело: авторська розробка

За змістом антикризовий моніторинг повинен ідентифікувати основні прояви та стадії розвитку кризового процесу й визначати глибину кризи й охоплювати:

антикризовий моніторинг зовнішніх умов діяльності, що базується на макроекономічних дослідженнях щодо розвитку банківської системи, її місця у глобальному, національному й регіональному вимірах;

антикризовий моніторинг банківської системи, який відображає прояви кризи й проблемності на системному рівні;

антикризовий моніторинг окремих банків в розрізі їх груп та корпоративних прав;

антикризовий моніторинг фінансової, операційної та інвестиційної діяльності в контексті виявлення проблем та кризових явищ.

Аналіз чутливості банків до кризи полягає у виявленні симптомів кризи, етапів її розвитку та завершення на основі визначення низки індикаторів, які дозволяють ідентифікувати стадії розвитку життєвого циклу кризи. Аналітичний інструментарій оцінювання фінансово-економічної діяльності банків вважаємо за доцільне представити у розрізі методичного підходу, який включає 6 груп показників, які систематизовані за предметною ознакою і дозволяють ідентифікувати реальні й потенційні кризові явища й загрози, зокрема: 1) рівень капіталізації; 2) якість активів; 3) кредитно-інвестиційна діяльність; 4) ліквідність; 5) депозитна база банків;

прибутковість та ефективності банківської діяльності.

Формування антикризових стратегій - це розробка планів й впровадження інструментарію визначення ключових фінансових орієнтирів, спрямованих на відновлення платоспроможності й ліквідності, ринкових позицій та безпеки банківського бізнесу.

Антикризове планування - це розробка програм фінансового оздоровлення й санації банківського бізнесу з позицій мінімізації витрат й досягнення пріоритетних цілей розвитку банківської діяльності у поточному й стратегічному періодах.

Стрес-тестування - тестування чутливості або сценарне тестування з метою оцінки готовності кредитних установ до можливих кризових ситуацій. Стрес-тестування ґрунтується на компонентах як кількісного, так і якісного аналізу. Кількісний аналіз спрямований на визначення можливих коливань основних макроекономічних показників й оцінку їх впливу на різні види фінансової діяльності банків та їх активів. На основі такого аналізу визначаються ймовірні стресові сценарії, які впливають на результати функціонування банківських установ. Якісний аналіз спрямований на досягнення основних цілей стрес-тестування і відображає здатність банків покривати ймовірні збитки за рахунок власних коштів, що дозволяє розробити антикри- зові заходи щодо мінімізації ризиків й збереження капітальної бази.

Згідно визначення НБУ стрес-тестування - метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями. Стрес-тестування широко використовується для оцінки кредитного ризику, ризику ліквідності, валютного ризику, ризику зміни процентної ставки та вартості активів [7].

Інструментарій превентивного менеджменту ґрунтується, насамперед, на синергетичній методології, згідно з якою будь-яка управлінська ситуація розглядається як потенційно кризова, а будь-яке рішення з позицій неправильності чи недостовірності в окремих аспектах.

В методології превентивного менеджменту доцільно використовувати еволюційний підхід, згідно з яким кризова ситуація - це закономірний процес розвитку будь-яких систем, який потребує переходу до більш сучасних технологій управління, таких як експертний аналіз, створення нових управлінських моделей, антикризових технологій та інновацій.

Загалом кризу з позицій її прояву в діяльності банку можна розглядати в наступних аспектах:

потенційна криза, тобто існує її ймовірність, але фактичні достовірні симптоми відсутні;

прихована криза (латентна) - уже наявна або існує висока її ймовірність, вплив якої неможливо визначити наявним стандартним інструментарієм;

гостра переборна криза - безпосередня фінансова нестабільність, яка проявляється у погіршенні основних показників діяльності банку, зростання ризиків, загроз й небезпек;

гостра непереборна криза - суттєве погір- шення ліквідності, настання ознак неплатоспроможності й проблемності, нездатності розрахуватись за своїми зобов'язаннями, прострочення термінів оплати, нездатність створити адекватні грошові по- точки, нераціональна структура капіталу, фактична загроза ліквідації та банкрутства.

Отже, превентивний менеджмент реалізовується на стадіях потенційної та латентної кризи. Поряд з тим, зважаючи на відсутність чітко окреслених меж між стадіями кризи, раціоналізується необхідність здійснення превентивного контролю для виявлення так званих "тривожних" симптомів і проведення попереджувальних заходів, основна мета яких - відновлення стабільного функціонування банку і повернення до методів традиційного управління.

Реактивна модель антикризового управління - це система заходів, спрямованих на подолання уже існуючої кризи, її негативних наслідків на основі стратегічних альтернатив із застосуванням специфічних методів та інструментів. Методологічні засади такого управління ґрунтуються на розробці програм виходу із реальної кризи з позицій мінімізації втрат та нейтралізації ризиків й загроз.

Згідно підходу М. Асаула реактивне антикри- зове управління можна характеризувати як процес планування й впровадження з метою відновлення попереднього докризового стану. Воно спрямоване на виконання таких конкретних завдань як відновлення достатнього рівня ліквідності, платоспроможності. Оскільки реалізується на стадії гострої кризи в умовах постійної нестачі часу, то вимагає розробки виваженої антикризової концепції й переосмислення колишніх цілей і норм [2].

Аналогічний підхід простежується у Т. Б. Сте- чишин, згідно якого реактивне антикризове управління характеризується чіткими та конкретними цілями, плануванням і впровадженням, базується на незначній кількості заходів з метою досягнення докризового стану банку [11, с. 113]. Отже, реактивне антикризове управління має низку таких характеристик: по-перше, реалізується в умовах наявної пере- борювальної чи непереборювальної кризи, подруге, вимагає розробку й реалізацію невідкладних заходів, по-третє, має динамічний характер й обмежені часові рамки, по-четверте, ґрунтується на специфічних методах управління.

Методологія реактивного антикризового менеджменту базується на ситуаційному аналізі, який розглядає будь-яку ситуацію в динаміці і ґрунтується на використанні взаємоузгоджених методичних підходів. Такий підхід передбачає розробку сценаріїв й систем альтернативного реагування на кризові явища з врахуванням їх типів та глибини.

В рамках реактивної моделі широко використовуються інноваційні підходи, спрямовані на відмову від традиційного підходу економії та мінімізації витрат на пошук й впровадження нових інноваційних рішень й підходів до управління, що ґрунтуються на використанні механізмів консолідації, взаємодії з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та НБУ, інвесторами та власниками банківського бізнесу, що сприятиме впровадженню бі- знес-орієнтованого підходу до розвитку банку й системи на інноваційних засадах.

Таке управління передбачає здійснення моніторингу як позитивних, так і негативних тенденцій, які сигналізують про вихід чи поглиблення кризи, її локалізацію чи розгортання з використанням низки методів реактивного антикризового управління. Здійснюється в умовах зовнішньої невизначеності й внутрішньої нестабільності.

За твердженням ученої О. А. Курушиної інструментами реактивного антикризового управління є фінансове оздоровлення, гнучке управління персоналом банків, способи функціонального зниження витрат, розвиток комунікацій і зв’язків з громадськістю, підвищення кваліфікації персоналу, реорганізація банку шляхом злиття чи приєднання [4, с. 37].

На думку Н. Г. Акулової та Д. І. Ряховського реактивне антикризове управління передбачає два рівні підрівні - попередження банкрутства суб'єкта господарювання і арбітражне управління в процесі провадження справи про банкрутство [1].

За твердженням А. Н. Ряховської та С. Е. Кована реактивне антикризове управління здійснюється у разі настання кризи із застосуванням специфічних методів антикризового управління - санації і антикризової реструктуризації. При цьому широко використовується залучення зовнішніх фінансових, правових, організаційних і кадрових ресурсів. Реактивне управління використовується на макро- і мікрорівнях економіки [10, с. 31]. Саме реактивне антикризове управління залишається тим видом менеджменту, для якого найбільш характерна антикризова реструктуризація.

Отже, реактивне антикризове управління здійснюється з використанням санаційних, реструкту- ризаційних, реорганізаційних й ліквідаційних методів управління в умовах як фінансових, так і часових обмежень.

На нашу думку, систему реактивних заходів антикризового управління банківською діяльністю доцільно представити у вигляді цільових орієнтирів, методів, інструментів (рис. 2).

В умовах формування системи реактивних заходів антикризового управління вагоме місце займають процедури ідентифікації кризи й моніторингу за її проявом, впливом на фінансові показники банківської діяльності, стан проблемності, платоспроможності й життєздатності банківських установ. Вважаємо, що антикризовий моніторинг - це дієвий метод в системі реактивних методів управління банками, який найбільш повно відслідковувати тип та глибину кризи.

За визначенням М. А. Козоріз та Н. Ю. Копилюка санаційна підтримка у банківській сфері являє собою комплекс заходів з мобілізації як внутрішніх, так і зовнішніх фінансових резервів, спрямованих на нейтралізацію можливих причин кризи й зумовлених ними проблемних аспектів, виявлення і розвиток сильних сторін у діяльності тих банківських установ, які перебувають у кризовому стані з метою відновлення їх платоспроможності, ліквідності та фінансової стабільності [6, с. 131]. Підгримуючи такий підхід вважаємо, що антикризова санація - це реалізація існуючих та потенційних можливостей з акумуляції фінансових ресурсів від зовнішніх і внутрішніх інвесторів з метою виходу з кризи й досягнення як оперативних так і стратегічних цільових орієнтирів, таких як: відновлення фінансової стабільності, платоспроможності, докризових параметрів ведення банківського бізнесу й запобігання банкрутству банків.

Антикризова реорганізація - це процес об'єднання, поділу, перетворення й купівлі-продажу банків з використання основних форм реорганізації,що здійснюється на підставі врахування глибини кризи й фінансової доцільності щодо консолідації, оптимізації, збереження чи ліквідації банківського бізнесу, яке може здійснюватися за ініціативою акціонерів банку, за рішеннями НБУ та ФГВФО.

Згідно чинного законодавства основними формами реорганізації банків в Україні визначено: злиття, приєднання, поділ, виділення й перетворення [9].

Антикризова реструктуризація - це комплекс оперативний й стратегічних заходів, які носять правовий, організаційний, фінансовий та інноваційний характер й спрямовані на вихід із переборної кризи й відновлення платоспроможності банку та його конкурентних позицій.

Ліквідація - це припинення функціонування банку як юридичної особи та провадження ліквідаційних процедур для установ, які знаходяться у непереборній фінансовій кризі, є проблемними й неплатоспроможними, нездатні відновити фінансову стабільність, здійснювати платежі й розрахунки, задовільнити вимоги кредиторів та власників.

Отже, реактивні заходи антикризового менеджменту характерні для гострого перебігу кризових явищ і спрямовуються на негайне подолання кризових явищ та відновлення докризових параметрів функціонування банків або їх ліквідацію у випадку нежиттєздатності. Сфера реалізації заходів превентивного та реактивного менеджменту наведена на рис. 3.

Рис. 3. Сфера реалізації заходів превентивного та реактивного

менеджменту

Заходи превентивного характеру здебільшого мають довгострокову спрямованість і потребують значних ресурсних затрат. Основна мета таких заходів - своєчасне запобігання або зниження можливості виникнення кризових ситуацій, швидке усунення причин настання кризи. За своєчасної реакції на дестабілізуючі фактори та ефективного менеджменту настання кризи у банку можна уникнути. Реактивні заходи носять оперативний характер, повинні здійснюватися в короткостроковому періоді, оскільки вимагають негайного усунення ознаккризи. Реактивний антикризовий менеджмент характеризується інструментами, які спрямовані на вихід із кризи, що вже настала, і стабілізацію ситуації, а також створення сприятливих умов для економічного зростання, мета яких - мінімізація негативних наслідків для подальшого розвитку банку. Такі заходи реалізовуються у випадках, коли банк перебуває в кризовому стані. Крім того, реактивні заходи характеризується суттєвими часовими обмеженнями щодо реалізації відповідних рішень, оскільки тривалий період реалізації антикризового менеджменту сприятиме розвитку й поглибленню кризової ситуації.

Висновки і пропозиції

В процесі проведення заходів антикризового управління використовуються основні методи превентивного і реактивного антикризового менеджменту та реалізуються залежно від стадії кризи. Раціональним у виборі найбільш доцільного інструментарію є системний підхід, коли антикризове управління розглядається як комплекс заходів - від попередньої діагностики до вибору ефективних методів фінансового оздоровлення.

Подальші наукові дослідження повинні охоплювати розробку антикризової стратегії діяльності банків з обґрунтуванням її елементів, конкретизацією кількісних параметрів наявних та потенційних наслідків кризи, сценарним моделюванням та оцінкою очікуваного економічного ефекту.

Список літератури

Акулова Н. Г. Современные особенности кризис-диагностики в системе антикризисного и арбитражного управления / Н. Г. Акулова, Д. И. Ря- ховский // [Електронный ресурс]. - режим доступа: https://www.ipbr.org/vestmk/editюns/2015/6/akulova- ryakhovsky. <https://www.ipbr.org/vestnik/editions/2015/6/akulova-ryakhovsky>

Асаул А. Н. Теория и практика принятия решений по выходу организаций из кризиса / А. Н. Асаул, И. П. Князь, Ю. В. Коротаева / Под ред. д-ра экон. наук, проф. А. Н. Асаула. - СПб : АНО «ИПЭВ», 2007. - 224 с.

Банковский менеджмент : учебник / Ю.А. Ровенский, Ю.Ю. Русанов, под ред. - Москва : Проспект, 2016. - 384 с.

Курушина О. А. Инструментарий антикризисного управления коммерческим банком / О. А. Курушина // Дайджест-финансы. - 2006.. - № 10(142) - С. 36-39.

Лєонов С. В. Концептуальні засади побудови багаторівневої системи антикризового управління банківською діяльністю / С. В. Лєонов, О. Б. Афанасьєва // Ефективна економіка. - 2011. - № 5 [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=567.

Механізм реорганізації банківських установ в Україні : монографія / Козоріз М. А., Копилюк Н. Ю. ; НАН України, Ін-т регіон. дослідж. - Львів : Ліга-Прес, 2014. - 180 с.

Офіційна інтернет - сторінка Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua. - Режим доступу: https://bank.gov.ш/control/uk/puЫish/artide?art_id=1 <https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123675> 23675. <https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123675>

Превентивний антикризовий менеджмент в банку [Електронний ресурс]: - режим доступу: banking.uabs.sumdu.edu.ua/images/department/banki ng/discip/akub/P6 .ppsx.

Про банки і банківську діяльність: Закон Ук

раїни від 07.12.2000 р. № 2121-Ш: [Електронний ресурс].         -Режимдоступу:://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

Ряховская А. Н. Антикризисное управление: развитие научного направления и практики / А. Н. Ряховская, С. Е. Кован // Антикризисный менеджмент. - 2014. - № 3. - С. 29-37.

Стечишин Т. Б. Соціальна відповідальність як інструмент антикризового управління банківською системою України / Т. Б. Стечишин // Наука молода. - 2016. - № 24. - С. 111-120.