Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Зміст

Вступ

. Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК)

.1 Зміст аліментних зобовязань

.2 Загальна характеристика та видова різноманітність злочинів проти сімї за Кримінальним кодексом України

.3 Аналіз складу злочину передбаченого ст. 164 Кримінальним кодексом України

. Відмінність ухилення від сплати аліментів на утримання дітей від ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків та практичні аспекти притягнення до відповідальності за ст. 164 Кримінального кодексу України

.1 Співвідношення та відмінності складів злочинів «ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» та «ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків»

.2 Практичні аспекти виконання судових рішень зі стягнення аліментів

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Запровадження єдиної світової системи захисту прав і свобод людини є одним із найважливіших завдань, які стоять перед всіма країнами світу. Проблеми, які стосуються захисту прав людини і які потребують негайного вирішення, мають багатоплановий характер. Проте існує категорія осіб, яка в першу чергу потребує уваги з боку держави, адже це особи, які в силу тих чи інших причин не мають змоги самостійно захищати свої права - діти та особи, які потребують опіки (піклування) та матеріальної допомоги з боку інших членів сімї. Уряд України робить значні кроки до вирішення проблеми захисту прав та законних інтересів цієї категорії своїх громадян. Однак багато проблем і порушень прав дітей та підопічних осіб виникає не лише внаслідок недосконалості законодавства, а й значною мірою є результатом неналежного його виконання, обєктивно існуючих перешкод, бюрократичної тяганини.

Захист інтересів сім'ї та неповнолітніх завжди знаходив відображення у законотворчому процесі. Кримінально-правова охорона сімї та неповнолітніх від суспільно небезпечних посягань є необхідною складовою частиною їх державного захисту - одного з найважливіших завдань держави. Забезпечення соціальної стабільності, зміцнення фізичного та психічного здоровя нації, попередження соціальних конфліктів неможливе без зміцнення сімейних відносин. Тому всебічний захист сімї, поліпшення умов розвитку дітей та підлітків є передумовою сприятливого соціально-економічного і демографічного майбутнього нашої держави. Ця проблема національного значення потребує першочергового вирішення.

В механізмі правової охорони сімейних та опікунських правовідносин окреме місце займають норми кримінального права, передбачені ст.ст. 164-169 КК України. Ступінь наукового обґрунтування теми. Проблематика кримінально-правового визначення ухилення від сплати аліментів на утримання дітей актуалізувалася в роботах таких вчених як Ю.В. Баулін, П.А. Воробей, А.М. Красіков, О.М. Костенко, О.А. Лукашева, В.О. Навроцький, Т.М. Нуркаєва, В.Ф. Погорілко, С.Я. Лихова, Ю.С. Червоний, П.Л. Фріс та ін. Мета роботи. Метою роботи є кримінально-правовий аналіз складу злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України та визначенню його відмінностей від складу злочину передбаченого ст. 165 Кримінального кодексу України.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

-визначити сутність злочинів проти сімї та їх різновиди за Кримінальним кодексом України;

-визначити родові ознаки складів злочинів проти сімї;

-визначити основні правила кваліфікації цих злочинів;

-проаналізувати систему обєктивних та субєктивних ознак ухилення від сплати аліментів на утримання дітей;

-здійснити кримінально-правову характеристику ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків;

-проаналізувати відмінність ухилення від сплати аліментів на утримання дітей від ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків. Обєктом дослідження є аналіз механізмів кримінально-правового захисту майнових прав дітей як субєктів сімейних та опікунських правовідносин. Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

Поняття сім'ї та прав неповнолітніх дітей належить до числа таких понять, навколо яких протягом багатьох століть схрещуються кращі уми людства, тому що сім'я і, відповідно <#"justify">1.1 Зміст аліментних зобовязань

Сім'я в усі часи була і залишається однією з головних загальнолюдських цінностей. Від нормалізації соціальних, економічних та правових відносин у сім'ї залежить майбутнє дітей як членів суспільства.

Важливу роль у забезпеченні реалізації цього завдання надається інституту аліментних зобов'язань батьків та дітей, які врегульовані в Конституції України, Сімейному кодексі України та інших актах законодавства. Відповідно до ст. 51 Конституції України «батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані турбуватися про своїх непрацездатних батьків»[1].

Удосконалення інституту аліментних зобов'язань на диспозитивних засадах відкрило можливість сторонам укладати договори про сплату аліментів і тим самим уникати звернення до судових органів. Оскільки договір - підстава для добровільного виконання обов'язку по утриманню, то сторони можуть самостійно визначати розмір та строки виплати аліментів. Стосовно договорів про надання утримання неповнолітнім дітям обов'язковою є умова дотримання прав дитини (визначення мінімальної межі аліментів не нижче, ніж встановлено законом, заборона досягнення угоди, яка унеможливлює здійснення тим з батьків, який проживає окремо, права на особисте виховання дитини).

Слід пам'ятати, що аліменти - лише певні кошти, які надаються аліментнозобов'язаною особою управомоченій особі з метою реалізації аліментного зобов'язання. Поняття «аліментне зобов'язання» дещо ширше за поняття «аліменти» та включає в себе як кошти, які сплачуються на утримання, так і визначене коло осіб, на яких покладено обовязок сплачувати, отримувати аліменти, а також ті, на чиє утримання скеровуються кошти [38]. Аліментне зобов'язання містить у собі сутність та основні риси правовідносин взагалі та цивільно-правового зобов'язання зокрема та являє собою складний правовий інститут. Його характерними рисами є майновий та суворо особистий характер, взаємність, невідплатність, тривалість та обґрунтованість існування, цільове призначення, відсутність можливості для взаємозарахування, неможливість множинності суб'єктів.

Враховуючи кровний зв'язок між дітьми та батьками, говорити про перекладення обов'язку по утриманню цими членами сім'ї один одного на плечі держави неможливо й недоцільно. Аліментний обов'язок між подружжям також має право на існування з огляду на те, що шлюб укладається за взаємною згодою між чоловіком та жінкою, при цьому кожен з них добровільно приймає на себе обов'язок по піклуванню один одним.

Аліменти не можливо стягувати з будь-кого на власний розсуд. Загальними підставами виникнення аліментних правовідносин є наявність між суб'єктами спорідненості або іншого сімейного зв'язку; наявність передбачених законом або угодою сторін умов (наприклад, непрацездатності одержувача аліментів, наявність у платника необхідних засобів для виплати аліментів); рішення суду про стягнення аліментів або угода сторін про їх сплату. Змістом аліментного зобов'язання є обов'язок платника аліментів по їх сплаті і право одержувача аліментів на їх отримання [43].

Аліменти як за угодою сторін так і за рішенням суду сплачуються протягом певного часу. Не завжди можливо при укладенні договору (прийнятті судом відповідного рішення) визначити певну дату закінчення сплати аліментів. Загальні підстави припинення аліментних зобов'язань передбачені в статтях 188 та 190 Сімейного кодексу України. Якщо зобов'язання виникло на підставі угоди між платником і одержувачем аліментів, воно, відповідно до Цивільного кодексу України, припиняється із закінченням терміну дії угоди.

Відповідно до ст. 190 Сімейного кодексу України, припинення права на аліменти на дитину можливе також у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Батьки дитини, згідно до ст. 190 Сімейного кодексу України, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Майно, одержане дитиною за цим договором може бути відчужене лише з дозволу органу опіки та піклування. На це майно не може бути звернене стягнення.

Припинення стягнення аліментів в вітчизняному законодавстві відбувається за загальними правилами Закону України «Про виконавче провадження»:

-на разі повного фактичного виконання рішення суду (тобто досягнення дитиною повноліття, 23-річного віку, закінчення навчання тощо) за умови відсутності заборгованості по сплаті аліментів;

-на разі закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнень (тобто дитина досягла визначеного рішенням суду віку);

-на разі смерті сторони виконавчого провадження (стягувача - одержувача аліментів, чи боржника - платника аліментів);

-на разі повернення виконавчого листа на письмову вимогу стягувача;

-на разі скасування рішення про стягнення аліментів судом.

Деякі з перерахованих підстав, наприклад смерть одержувача або платника аліментів, досягнення дитиною повноліття, припиняють аліментні зобов'язання автоматично.

Як правило, автоматично припиняються і аліментні зобов'язання, що виникають на підставі угоди сторін, за наявності обставин, вказаних в цій угоді. Проте кількість «аліментних» угод і на сьогоднішній день надзвичайно мала. Частіше за все, якщо між батьками дитини досягнуто домовленість про надання утримання дитині, така домовленість оформлюється у вигляді мирової угоди, яка затверджується судом.

Суворо особистий характер аліментних зобов'язань робить правонаступництво в них неможливим. Але, що стосується права вимоги, то, виходячи з загальних начал спадкового права, можна дійти висновку про існування правового механізму, за допомогою якого дитина, на утримання якої призначались аліменти у разі смерті того з батьків, з яким вона проживала та при наявності заборгованості по сплаті аліментів з другого з батьків, може у складі спадщини отримати і право вимоги до батька про сплату боргу.

1.2 Загальна характеристика та видова різноманітність злочинів проти сімї за Кримінальним кодексом України

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Закріплені у другому розділі Конституції України (статті 21-62) права та свободи людини і громадянина гарантуються і захищаються чинним законодавством. Однією з таких гарантій є кримінально-правовий захист конституційних прав і свобод від злочинних посягань. Загалом до злочинів проти сімї Кримінальний кодекс України (далі - КК України) відносить [5]:

-ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК);

-ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК);

-злісне невиконання обовязків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК);

-зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК);

-розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК);

-незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 КК).

Загальним обєктом злочинів проти сімї та неповнолітніх виступають сімейні відносини, а також інші відносини, які забезпечують нормальний розвиток неповнолітніх. Слід зазначити, що переважна більшість посягань на сімю та неповнолітніх вчинюється «з середини, тобто розрив соціального звязку здійснюється шляхом протиправного вилучення учасниками себе з цих відносин. При посяганні на зазначені відносини «з зовні, тобто особою, яка не є учасником таких відносин, предметом злочинного впливу є предмети цих суспільних відносин, протиправно впливаючи на які особа заподіює шкоду обєкту.

Злочини проти неповнолітніх, при вчиненні яких посягання здійснюється «з середини, характеризуються більш високим ступенем суспільної небезпечності порівняно з такими ж самими посяганнями, вчиненими «з зовні. Враховуючи цю обставину, склади злочинів проти неповнолітніх, основний склад яких допускає протиправний вплив на обєкт «з зовні, повинні передбачати в якості кваліфікуючої ознаки вчинення таких діянь батьками, особами що їх замінюють, або на яких покладено обовязки щодо догляду за неповнолітнім чи з його вихованню.

Таким чином, родовий обєкт злочинів проти сімї та неповнолітніх - це сімейні відносини та відносини, що забезпечують нормальний розвиток неповнолітніх, а безпосередні обєкти цих злочинів як майнові та особисті немайнові сімейні відносини, а також відносини, що забезпечують нормальний фізичний, соціальний, духовний або статевий розвиток неповнолітнього [10].

На сьогодні навіть існує думка стосовно виокремлення в Особливій частині КК розділу «Злочини проти сімї та неповнолітніх, котрий має обєднувати посягання на сімейні відносини та відносини щодо нормального розвитку неповнолітнього, які являють обовязкову та безальтернативну ознаку їх основного складу. До складу цього пропонується включити посягання на такі безпосередні обєкти, як особисті немайнові сімейні відносини, майнові сімейні відносини та відносини щодо нормального фізичного, психічного, статевого та духовного розвитку неповнолітніх. При цьому майнові сімейні відносини - це суспільні відносини, які складаються між членами сімї з приводу матеріальних цінностей, необхідних для забезпечення нормального існування сімї. До злочинів, основним безпосереднім обєктом яких виступають майнові сімейні відносини, відносяться [13]:

-ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК);

-ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК);

-зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК).

Аналіз майнових сімейних відносин як обєкту кримінально-правової охорони показав, що остання в частині утримання одними членами сімї інших лише за допомогою ст. 164 та 165 КК є недостатньою, оскільки залишає поза межею такої охорони відносини, що виникають з приводу утримання інших, крім неповнолітніх, непрацездатних дітей та непрацездатних батьків, осіб.

Аналізуючи склад злочинів, основним безпосереднім обєктом яких виступають майнові сімейні відносини, слід зазначити, що їх обєктивну сторону складає як процес суспільно небезпечного і протиправного посягання на сімейні відносини, а також інші відносини, які забезпечують нормальний розвиток неповнолітніх. Посягання на ці відносини може бути здійсненим шляхом вчинення лише певних діянь, здатних за своїми властивостями заподіяти їм шкоду. Так, зокрема, обєктивна сторона посягань на майнові сімейні відносини може характеризуватися порушенням права власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, що належить іншому члену сімї або перебуває у спільній з ним власності, а також ненаданням іншому члену сімї кошів на його утримання, передбачених законом або шлюбним договором. При цьому обєктивна сторона посягань на немайнові сімейні відносини як необхідна складова передбачених кримінальним законодавством злочинів проти сімї та неповнолітніх характеризується діяннями, що полягають у заподіянні їм шкоди шляхом злісного невиконання обовязків по догляду за дитиною з боку батьків, опікунів чи піклувальників, підміни дитини, розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) [14].

Що стосується субєктивної сторони злочинів, основним безпосереднім обєктом яких виступають майнові сімейні відносини, слід заважити, що диспозиції статей 164, 165, 167 КК України не містять прямої вказівки на форму вини. Тому питання про те, чи є ці злочини умисними, необережними або можлива будь-яка з форм вини, вирішуються шляхом аналізу обєктивних та субєктивних ознак складів цих злочинів. Такий аналіз показує, що злочини проти сімї та неповнолітніх, сформульовані як злочини з формальним складом, характеризуються тільки умисною формою вини, при цьому умисел має бути лише прямим. Субєктивна сторона злочинів, основний склад яких сформульований як формальний та його ознакою є вина у формі прямого умислу, а кваліфікований (особливо кваліфікований) передбачає настання суспільно небезпечних наслідків може характеризуватися або умисною, або подвійною формою вини.

Конструкція змішаної форми вини до цих злочинів застосовуватися не повинна, оскільки вона призводить до штучного розриву між складовими інтелектуального та вольового моменту умислу та необережності, а також не відповідає чинному кримінальному законодавству.

1.3 Аналіз складу злочину передбаченого ст. 164 Кримінальним кодексом України

Переходячи безпосередньо до кримінально-правової характеристики ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, зауважимо, що у ст. 164 КК України зазначається наступне:

«Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років».

При чому в примітці до цієї статті зазначається, що у статтях 164 і 165 КК України під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів [34].

Таким чином бачимо, що закони України зобов'язують батьків утримувати своїх неповнолітніх та непрацездатних дітей, а кримінальне законодавство навіть визначає санкції за порушення прав дітей. Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

На нашу думку об'єкт цього злочину можна вважати складним, оскільки він включає і право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток, і право дітей на отримання кошів на власне утримання.

При чому потерпілими від цього злочину можуть бути діти, на утримання яких за рішенням суду їх батько чи мати мають сплачувати аліменти, а також неповнолітні чи непрацездатні діти, що перебувають на утриманні батьків. Неповнолітніми дітьми визнаються особи віком до 18 років, якщо згідно із законом вони не набувають прав повнолітніх раніше (наприклад, внаслідок одруження). Непрацездатними є повнолітні діти, які через фізичні чи психічні вади позбавлені можливості постійно чи тимчасово працювати (це, зокрема, діти-інваліди I та II групи).

Що стосується предмету злочину, то науковці сходяться на думці що ним є кошти, що, за рішенням суду, підлягають сплаті на утримання дітей, а також кошти, різні предмети (одяг, продукти харчування тощо), які мають надаватися батьками на утримання неповнолітніх, а також повнолітніх, але непрацездатних дітей.

Що стосується об'єктивної сторони ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, то цей злочин може бути вчинений у формі злісного ухилення:

-батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні.

Фактично цим і доводиться складний обєкт цього злочину [10].

Сам склад злочину, передбачений ст. 164, у формі ухилення від сплати аліментів може мати місце лише за наявності рішення суду, відповідно до якого мати або батько чи інша передбачена законом особа зобов'язана сплачувати аліменти. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. В окремих випадках (у разі виїзду одного з батьків, з якого стягуються аліменти, для постійного проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу) суд може ухвалити рішення про стягнення аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття. За загальним правилом аліменти присуджуються на утримання неповнолітньої дитини. Втім, у певному випадку закон зобов'язує батьків утримувати повнолітніх дітей, які навчаються. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. За рішенням суду на користь таких дітей з батьків (одного з них) стягуються аліменти. Право повнолітніх дітей на утримання їх до досягнення зазначеного віку припиняється у разі припинення ними навчання.

За змістом ст. 164 не утворює складу цього злочину ухилення від сплати аліментів, визначених на підставі договору батьків про сплату аліментів на дитину (такий договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується, у ньому визначаються розмір і строки виплати аліментів). У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Водночас наявність рішення суду не є обов'язковою умовою притягнення винного до відповідальності за цією статтею у випадку вчинення цього злочину у формі ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей. Такою умовою є передбачений законом обов'язок батьків утримувати таких дітей. Відповідно до сімейного законодавства, батьки зобов'язані утримувати [27]:

-дитину до досягнення нею повноліття;

-своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо батьки можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Ухилення від утримання неповнолітніх, а також повнолітніх, але непрацездатних дітей, що перебувають на утриманні батьків, може полягати у незабезпеченні таких дітей харчуванням, одягом, іншими речами (насамперед, першої необхідності), наданні необхідних коштів для їх лікування, відпочинку тощо.

Ухилення від сплати аліментів і ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей утворюють цей склад злочину лише у випадку, коли воно є злісним. Поняття злісності належить до оціночних категорій і має бути визначено у кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення злісним повинно бути належним чином вмотивовано у вироку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов'язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.

Не може визнаватися злісним ухилення від сплати аліментів чи злісним ухилення від утримання дітей, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов'язок покладено законом чи рішенням суду. До таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу, через хворобу, невиділення із сімейного бюджету коштів, необхідних для придбання одягу неповнолітній дитині чи для лікування непрацездатної дитини у зв'язку з їх відсутністю тощо. Злочин визнається закінченим з моменту, коли зазначене у цій статті ухилення набуло злісного характеру.

Суб'єкт злочину спеціальний, тобто особа, записана як матір або батько у свідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлювачі, вітчим, мачуха, особа, що взяла дітей на постійне виховання або на утримання за умови, що обов'язок сплати аліментів покладений на цих осіб рішенням суду. Суб'єктом злісного ухилення від утримання дітей, що перебувають на утриманні, навіть за відсутності рішення суду можуть бути батьки, тобто особи, які записані матір'ю або батьком дитини у Свідоцтві про народження, у тому числі особи, батьківство котрих встановлено на підставі ст. 128 Сімейного кодексу України. Позбавлення батьківських прав судовим рішенням не звільняє батьків від відповідальності за ст. 164 КК. За цією ж статтею відповідають також батьки дітей, які поміщені на повне державне утримання, якщо такі батьки злісно ухиляються від сплати стягнутих за рішенням суду коштів на утримання дітей. Особи, що всиновили дитину, прирівнюються до законних батьків і також можуть нести відповідальність за ст. 164 КК. Опікуни і піклувальники не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 164. За певних обставин вони можуть нести відповідальність за ст. 167.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом [28].

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення його особою (батьком або усиновителем), раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею (ч. 2 ст. 164).

2. Відмінність ухилення від сплати аліментів на утримання дітей від ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків та практичні аспекти притягнення до відповідальності за ст. 164 Кримінального кодексу України

2.1 Співвідношення та відмінності складів злочинів «ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» та «ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків»

злочин сімейний утримання кримінальний

Загальна декларація прав людини 1948 р., у ч. 3 ст. 16 називає сімю природною і основною ланкою суспільства. Таке ж положення міститься й у ст. 23 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., а в Конвенції про права дитини 1989 р. сімю названо основним осередком суспільства і природним середовищем для зростання і благополуччя усіх її членів і особливо дітей [2; 3; 4].

Негативні демографічні тенденції, які спостерігаються в Україні, загрожують руйнуванням сімї як фундаментального осередку суспільства, стрімким скороченням народжуваності й середньої тривалості життя, деформацією соціального складу суспільства. У звязку із цим актуальним завданням вітчизняної кримінально-правової науки є дослідження, спрямовані на кримінально-правову характеристику посягань на правопорядок у сфері сімейних відносин.

Не дивлячись, що кримінально-правові проблеми протидії злісному невиконанню громадянами обовязків щодо утримання дітей, щодо сплати аліментів або коштів на утримання непрацездатних батьків на достатньому рівні опрацьовувались у вітчизняній кримінально-правовій науці. Однак, у наявних публікаціях не отримали детального висвітлення чимало важливих питань кримінально-правової характеристики передбачених ст. 164, 165 КК України злочинів та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей чи від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків. Зокрема, поки що невирішеним остаточно залишається питання змісту ознак складів зазначених злочинів.

Відповідно до ст. 165 КК України злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Як зазначають В. Борисов та О. Пащенко, серед компонентів кримінально-правової характеристики злочинів чільне місце належить складу злочину, серед ознак якого слід виділити ті, які мають визначальне (вирішальне) значення для кваліфікації певного злочину та для його відмежування від суміжних злочинів [17, с. 182].

Наводячи коротку характеристику складу злочину передбаченого ст. 165 КК України приходимо до висновку, що суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, що забезпечують захист майнових прав непрацездатних батьків.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків. Непрацездатними є батьки - жінки, що досягли 55 років, чоловіки - 60 років, а також інваліди 1 та 2 груп.

Необхідною умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 165 КК є наявність рішення суду, яке набрало чинності, згідно з яким винна особа зобов'язана сплачувати кошти на утримання своїх непрацездатних батьків [34].

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел. Суб'єктом злочину можуть бути рідні діти, усиновлені (удочерінені), а також пасинки і падчерки, які досягли 18-ти років і зобов'язані у випадках, встановлених судовим рішенням, надавати утримання непрацездатним вітчиму або мачусі.

Таким чином, навіть поверхневий аналіз складу злочину ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків дає змогу визначити низку відмінностей від складу злочину передбаченого ст. 164 КК України. По-перше, мова йде про різні субєкти злочинів: в ст. 164 КК України субєктом є батьки та усиновителі, в ст. 165 КК України - діти батьків які потребують утримання. По-друге, різними є обєктивні сторони цих злочинів.

Але найбільша невизначеність стосується обєкту та предмету обох злочинів. Невизначеність з питання місця предмета злочину у складі передбачених ст. 164 КК України посягань небажана тим, що, не дозволяючи здійснити вичерпну кримінально-правову характеристику ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, вона здатна негативно вплинути на кваліфікацію цих посягань, на відмежування злочину передбаченого ст. 164 КК України від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК України). Якщо предмет передбачено як необхідну ознаку складу ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, його правильне встановлення на практиці є таким самим завданням, яким є визначення ознак будь-яких інших елементів складу злочину (і навпаки - відсутність цієї ознаки у системі ознак складу злочину усуває необхідність її оцінки в ході кваліфікації).

Зазначимо, що суспільні відносини як обєкт злочину мають своїм предметом соціальне благо, яке є предметом злочину, вважає: стверджувати, що існують безпредметні злочини, означає визнавати існування злочинів, які не здійснюють впливу на обєкт. Виходячи з такої логіки міркувань, предмет має розглядатись як обовязкова ознака складів усіх без винятку складів злочинів. Однак, у теорії кримінального права переважає інша позиція, згідно з якою предмет злочину визнано самостійною факультативною (необовязковою, допоміжною) ознакою в складі злочину. З цієї позиції випливає, що предмет злочину, маючи звязок із обєктом відповідного посягання, в окремих випадках може співпадати зі структурним елементом суспільних відносин (предметом цих відносин), в інших - перебувати за межами обєкта вчинюваного злочину [46]. При цьому В. Тацій зазначає, що «предмет злочину як самостійна ознака злочину завжди існує поряд з обєктом. Саме обєкт і предмет у сукупності утворюють самостійний елемент складу злочину». За такого підходу предметом злочину вважаються «будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність повязує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину» [26].

Така позиція підтримана багатьма вітчизняними фахівцями. Водночас, у визначення предмета злочину Є. Лащук вносить слушне уточнення, вказуючи, що ним є не лише матеріальні обєкти, на оволодіння якими чи використання яких претендують злочинці, але й ті, шляхом безпосереднього впливу на які вчиняється суспільно небезпечне діяння [29]. У цілому ж можна вважати, що в теорії склався певний консенсус із питання оцінки змісту предмета злочину та його місця у структурі складу злочинів передбачених ст. 164, 165 КК України.

З. Ромовська довела, що аліментне зобовязання є правовідносинами, в яких обовязку однієї сторони кореспондує право іншої, та визначає аліментні зобовязання як правовідносини, у котрих одна сторона зобовязана, за наявності умов, передбачених законом, утримувати іншу сторону - члена своєї сімї чи родича, а остання може вимагати виконання цього обовязку [39].

Аліментні правовідносини між подружжям регламентуються главою 9 Сімейного кодексу України «Права та обовязки подружжя по утриманню», а між батьками й дітьми визначаються главами 15 «Обовязок матері, батька утримувати дитину та його виконання», 16 «Обовязок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання», 17 «Обовязок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання» цього закону [6].

Як видно з диспозицій ст. 164 та 165 КК, обєктами кримінально-правової охорони вітчизняний законодавець визначає лише ті аліментні правовідносини, субєктами яких є батьки та діти.

З урахуванням досягнень кримінально-правової науки та доктрини сімейного права, а також спираючись на чинне сімейне й кримінальне законодавство, можна запропонувати наступне бачення предмета злочину як ознаки складів злочинів, передбачених ст. 164 та 165 КК.

Диспозиції вказаних статей безпосередньо визначають такі предмети злочинів, як «кошти на утримання дітей (аліменти)» (ст. 164 КК) та «кошти на утримання непрацездатних батьків» (ст. 165 КК). У цьому знаходить вираз юридична ознака предметів злочинів, передбачених зазначеними нормами. Слід зауважити, що таке вираження юридичної (нормативної) ознаки предмета злочину в ст. 164 КК не є бездоганним.

По-перше, воно містить дублет (термін іншомовного походження «аліменти» повторює український термін «кошти на утримання дітей»), який призводить до плутанини під час тлумачення норми [47].

По-друге, воно не відповідає повною мірою положенням сімейного права, в якому категорія «аліменти», як було показано вище, включена у значно ширше коло правовідносин, а не лише до сфери зобовязань батьків із утримання своїх неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Елементом юридичної ознаки є й вказівка законодавця щодо встановлення сплати відповідних коштів рішенням суду.

Таким чином, обовязковою умовою настання кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей або від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків на підставі ст. 164 чи ст. 165 КК є набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі про стягнення з особи коштів на утримання дитини або батьків, що визначає особливості кваліфікації цих злочинів та впливає на обсяги предмета доказування у відповідних кримінальних провадженнях. При цьому слід мати на увазі, що у чинному законодавстві України передбачена можливість добровільного виконання батьками та дітьми обовязку із взаємного утримання. До юридичної ознаки предмета злочину належить і вказівка, яку надає законодавець у примітці до ст. 164 КК, згідно з якою умовою кримінальної відповідальності є виникнення заборгованості зі сплати коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів Фізична ознака предмета аналізованих злочинів, передбачених ст. 164, 165 КК, полягає в тому, що ним можуть бути лише речі матеріального світу. Перш за все це грошові кошти, що випливає з чинного сімейного законодавства. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Стаття 205 СК встановлює, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Крім того, предметом злісного ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей (ст. 164 КК) можуть бути й інші матеріальні цінності (одяг, продукти харчування, ліки тощо) [34].

Співвідношення аналізованих предметів з обєктами відповідних злочинів визначає їх соціальну ознаку. Проведений вище аналіз проблеми свідчить, що речі матеріального світу (грошові кошти, майно, яке забезпечує утримання дитини або батьків) є матеріальним виразом, субстратом аліментних правовідносин.

Таким чином, у випадку вчинення діянь, передбачених ст. 164 чи 165 КК, предмет злочину співпадає з предметом суспільних відносин (по суті - правовідносин), на які відбувається посягання. Предмет у складах зазначених злочинів - це їх обовязкова обєктивна ознака, яка підлягає обовязковому встановленню при кваліфікації ухилення від сплати аліментів на утримання дітей чи ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків. Соціальна ознака такого предмета характеризує його збіг з предметом аліментних правовідносин, фізична означає його існування у вигляді речей матеріального світу (грошових коштів у певному розмірі (сумі), визначеному судом або майна), юридична ознака випливає з наявності вказівки на нього в диспозиціях частин перших ст. 164 та 165 КК.

2.2 Практичні аспекти виконання судових рішень зі стягнення аліментів

Питання виконання рішень про стягнення аліментів є актуальним та малодослідженим у сучасній юридичній науці. Значення виконавчого провадження щодо стягнення аліментів полягає у тому, що воно гарантує фактичну реалізацію рішення суду (іншого органу), завершує юрисдикційну діяльність щодо захисту субєктивних прав громадян, забезпечує зміцнення законності у сфері матеріально-правових відносин, запобігає сімейним правопорушенням та сприяє вихованню громадян і службових осіб у дусі виконання законів України. Виконанням забезпечується аліментне утримання шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які відмовляються добровільно виконувати свої аліментні обовязки. На сьогодні ступінь виконання рішень судів, зокрема й з аліментних зобовязань, не можна визнати задовільним. Це одна з причин виникнення заборгованості за аліментами. У ході виконавчого провадження про стягнення аліментів заборгованість за аліментами може утворитися з обєктивних причин, а також із вини органів виконавчої служби, одержувача аліментів, платника аліментів або організації, у якій останній працює. Порядок стягнення заборгованості в багатьох моментах визначається тим, які причини привели до її утворення. Переважно утворення заборгованості повязане з несумлінною поведінкою платника аліментів (ухиленням від сплати аліментів; неповідомленням про місце проживання й роботи; прихованням доходів, майна тощо). Це пояснюється тим, що аліменти стягуються в судовому порядку в тих випадках, коли нормальні сімейні звязки порушено і обовязок по утриманню дітей не виконується добровільно.

Однією з найбільш поширених категорій невиконання судових рішень є навмисна несплата аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обовязку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо) [21]. У сучасних економічних умовах часто трапляється, що особа, зобовязана сплачувати аліменти, працює у підприємця без оформлення на роботу згідно з вимогами КЗпПУ, тобто за всіма ознаками вважається безробітною, хоча насправді отримує відповідну заробітну плату. Дані виплати ніде не обліковуються і звернути на них стягнення аліментів немає можливості. Така ситуація призводить до того, що одержувачі аліментів звертаються за отриманням соціальної допомоги, тому що підтвердити наявність у боржника доходу документально неможливо. Хоча статтями 164, 165 Кримінального кодексу України передбачається відповідальність за ухилення від сплати аліментів, на практиці вона застосовується досить рідко.

У більшості випадків після того, як попередять боржника, що його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів, він у рахунок погашення заборгованості вносить деяку суму коштів, після чого виплата аліментів знову припиняється. Ухилення від сплати аліментів і ухилення від утримання субєктів аліментного зобовязання утворюють склад злочину лише у випадку, коли воно є злісним. Якщо ухилення від сплати аліментів є злісним, то це вже злочин, за який частиною першою ст. 164 Кримінального кодексу України передбачене покарання у виді штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадських робіт на строк від 80 до 120 годин, або виправних робіт на строк до одного року, або обмеження волі на строк до двох років. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за зазначений вище злочин, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років [5]. Відповідно до чинного законодавства за наявності ознак злісного ухилення від сплати аліментів державний виконавець за заявою стягувача направляє до територіального відділу внутрішніх справ подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Поняття злісності належить до оціночних категорій і має бути визначено у кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення злісним повинно бути належним чином вмотивовано у вироку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обовязку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо

Якщо внаслідок несплати аліментів виникає заборгованість, то державний виконавець повинен зясувати, чи не виникла вона через ухилення боржника від свого обовязку [22, c. 4].

Порядок стягнення аліментів визначається законом. Зокрема, питання аліментних обовязків регламентується Сімейним кодексом України (далі - СК), Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) та іншими підзаконними актами. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом [7].

Якщо аліменти присуджено у твердій грошовій сумі, то розмір заборгованості, незалежно від того, чи працює боржник, чи ні, визначається сумою коштів, яку боржник має щомісяця сплачувати згідно з рішенням суду. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині має бути призначена державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір заборгованості зі сплати аліментів визначає державний виконавець за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менший за встановлений Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачеві і боржникові.

У разі сплати аліментів за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії заборгованість за аліментами погашається за заявою платника шляхом відрахувань із його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду [21].

Відповідно до п. 4 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст. 199 СК України, - до досягнення нею двадцяти трьох років. Якщо за виконавчим листом, предявленим до виконання, аліменти не стягуються у звязку з розшуком платника аліментів або у звязку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час (частина друга ст. 194 СК України) [9].

На практиці у державних виконавців виникають проблеми з правильним розрахунком заборгованості за аліментами та порядком їх погашення (ст. 195 СК). Обчислюючи заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), державний виконавець повинен виходити з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилось їх стягнення. Тут можна виходити з декількох можливих ситуацій:

-як правило, державна виконавча служба отримує виконавчий лист і повинна відкривати виконавче провадження, а також подавати інформацію до установи, де працює, навчається платник, про необхідність відрахування з платника певного відсотку його доходу (заробітної плати). Але на практиці іноді мають місце випадки, коли така офіційна інформація не надходить до відповідних установ протягом 6 місяців і більше. У такому разі говорити про заборгованість і вину платника ми не можемо, оскільки заборгованість виникла внаслідок бездіяльності державного виконавця. Тому у цій ситуації застосовувати неустойку згідно зі ст. 196 СК неможливо. Так само не можна говорити про вину платника, якщо відрахування не здійснювалось з вини бухгалтерії установи або підприємства, де він працює. Але погасити заборгованість за аліментами платник повинен, тому питання стоятиме про погашення заборгованості у розстрочку чи єдиним платежем, а також про можливість відстрочки сплати заборгованості;

-якщо ж заборгованість виникла внаслідок ухилення платника від сплати аліментів, то, крім заборгованості за аліментами, має нараховуватись неустойка. Вважається, що у такому разі перед судом стоятиме питання про кримінальну відповідальність платника за ст. 164 КК, розстрочку або відстрочку сплати аліментів, коли вони мають значний обсяг, чи погашення заборгованості за рахунок нерухомого майна [44, c. 501].

Якщо ж платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує

Викликає сумнів у правильності застосування частини третьої ст. 195 СК у разі визначення заборгованості, якщо вона утворилася у звязку з непрацездатністю платника аліментів. Звичайно, батьки зобовязані надавати утримання своїм дітям незалежно від власної працездатності і матеріального становища. Однак, очевидно, неправильно визначати заборгованість непрацездатної особи, виходячи із середньої заробітної плати працівника. Ймовірно, для цього випадку необхідно було б закріпити спеціальне правило, а частину третю коментованої статті, в свою чергу, застосовувати тільки за умови, що платник є працездатним, а трудової діяльності не веде з якихось інших причин.

У частині другій ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» має місце положення про те, що у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. Проте дане положення не узгоджується із положеннями частини восьмої ст. 181 СК: якщо батьки ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати дитину, то дитині призначається тимчасова державна допомога. Тому відповідно до Закону слід встановлювати причини, з яких боржник не працює і не одержує доходів, а не надавати у разі його ухилення тимчасову державну допомогу [44].

Відповідно до ст. 197 СК України суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами, враховуючи матеріальне становище та сімейний стан платника аліментів. За позовом платника аліментів суд вправі повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами. Це може мати місце у випадку, коли буде встановлено, що заборгованість виникла у звязку з тяжкою хворобою платника аліментів або іншою обставиною, що має істотне значення. Отже, можна однозначно стверджувати, що головні труднощі у процесі врегулювання спірних питань між сторонами при стягненні аліментів трапляються саме на стадії виконання рішення суду. З огляду на це, механізми регулювання даного процесу потребують подальшого вдосконалення на національному та міжнародному рівнях.

Висновок

Підводячи підсумки приходимо до висновку, що суспільна небезпечність злочину передбаченого ст. 164 КК України «ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» полягає в тому, що він грубо порушує обов'язки, які покладаються на батьків Конституцією України та сімейним законодавством, і посягає на нормальний розвиток і здоров'я дітей. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття закріплений у ст. 51 Конституції України, а також у Сімейному кодексі України. Безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів неповнолітніх або непрацездатних дітей, що потребують допомоги. Потерпілими від даного злочину є неповнолітні та непрацездатні діти.

З об'єктивної сторони злочин виявляється в бездіяльності, а саме: злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); злісному ухиленні батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

Під ухиленням від сплати аліментів або ухиленням від утримання дітей, слід розуміти не тільки пряму відмову від сплати присуджених судом аліментів на дітей, а і приховування винним свого дійсного заробітку, зміну роботи або місця проживання з метою уникнути утримань за виконавчим листом, а також інші дії, що свідчать про ухилення від сплати за рішенням суду коштів на утримання дітей або про ухилення від утримання непрацездатних або неповнолітніх дітей. Необхідною умовою притягнення до кримінальної відповідальності за злісну несплату аліментів є наявність рішення суду, що набрало чинності і зобов'язує особу сплачувати аліменти на утримання дітей як неповнолітніх, так і непрацездатних повнолітніх,

Злісне ухилення, про яке йдеться в ч. 1 ст. 164 КК, - це тривале, систематичне і наполегливе ухилення від виконання цього обов'язку. Закінченим даний злочин є з моменту злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених рішенням суду. Злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх (тобто тих, що не досягли 18-ти років) або непрацездатних (інвалідів 1 і 2 груп, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які перебувають на їхньому утриманні, має місце у випадках, коли дітям не надаються необхідні для їхнього існування кошти, їжа, одяг, житло, або необхідний догляд у випадку хвороби тощо. Потерпілі повинні перебувати на утриманні винного, при цьому для кримінальної відповідальності, на відміну від злісного ухилення від сплати аліментів, не потрібно, щоб у справі попередньо було винесене судове рішення.

Суб'єкт злочину - спеціальний, тобто особа, записана як матір або батько у свідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлювачі, вітчим, мачуха, особа, що взяла дітей на постійне виховання або на утримання за умови, що обов'язок сплати аліментів покладений на цих осіб рішенням суду. Суб'єктом злісного ухилення від утримання дітей, що перебувають на утриманні, навіть за відсутності рішення суду можуть бути батьки, тобто особи, які записані матір'ю або батьком дитини у Свідоцтві про народження, у тому числі особи, батьківство котрих встановлено на підставі ст. 128 Сімейного кодексу України.

Таким чином, відмінність ухилення від сплати аліментів на утримання дітей від ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків головним чином і полягає у діаметрально протилежних субєктах цих злочинів. Оскільки субєктом злочину передбаченого ст. 165 КК України є повнолітні працездатні діти непрацездатних батьків. Іншою відмінністю є власне обєктивна сторона злочину, а відтак і власне обєкт.

Список використаних джерел

1.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

.Загальна декларація прав людини : прийн. і проголош. резолюцією 217 A (III) Ген. Асамблеї ООН від 10.12.1948 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Конвенція ООН про права дитини : від 20.11.1989 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Кримінальний кодекс України : закон України від 05.04.2001 № 2341-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

.Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV (нова редакція від 4 листопада 2010 р. № 2677-VІ) //Офіційний вісник України. - 20.12.2010 - № 95. - Ст. 3373.

.Інструкція про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затверджена наказом МВС, Мінюсту від 25 червня 2002 р. № 607/56/5, зареєстровано в Мінюсті 27 червня 2002 р. за № 541/6829 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 27. - Ст. 1298.

.Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку розшуку боржника - фізичної особи» від 27 серпня 2008 р. № 408 // Офіційний вісник України. - 21.11.2008. - № 865. - Ст. 2899.

.Афанасьєва Л. В. Аліментні правовідносини в Україні : монографія / Л. В. Афанасьєва. - Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. - 224 с.

.Белова О.І. Деякі аспекти характеристики субєктивної сторони злочинів проти сімї та неповнолітніх // Право України. - 2005. - № 5. - С. 120-125.

.Белова О.І. Злочини проти сімї: обєкт і система // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. - Сімферополь: Крим. юр. ін-т Нац. ун-ту внут. справ. - 2005. - Вип. 7. - С. 96-103.

.Белова О.І. Родовий обєкт злочинів проти сімї та неповнолітніх // Право і безпека. - 2005. - Т. 4, № 3. - С. 29-32.

.Белова О.І. Субєкт у злочинах, що посягають на сімю і неповнолітніх // Матер. VІІ звіт. наук.-практ. конф. Кримського юридичного інституту Нац. ун-ту внутр. справ. - Том 1. - Сімферополь: Ельіньо. - 2005. - С. 155-160.

.Болдарь Г. Є. Кваліфікація злочинів: навч. посіб. / Г. Є. Болдарь, М. К. Гнєтнєв, Г. М. Зеленов, В. В. Лень, Є. О. Письменський; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О.Дідоренка. - К.: Істина, 2010. - 430 с.

.Борисов В. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів / В. Борисов, О. Пащенко // Вісник Академії правових наук України. - 2005. - № 3 (42). - С. 180-190.

.Волохов О. С. Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів / О. С. Волохов // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр . - 2010. - Вип. 47. - С. 418-424.

.Гребьонкіна Л. Виконання рішень судів про стягнення аліментів // Право України. - 2000. - № 10. - С. 59-60.

.Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н. О. Гуторова. - Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. - 384 с.

.Дерій О.О. Процедура виконання рішень з стягнення аліментів і заборгованості по них у примусовому порядку / О.О. Дерій // Вісник Вищої ради юстиції. - № 3 (11). - 2012.

.Журавська В. Аліментні зобовязання. - К. : Юридичний радник. 2005. - № 3, - С. 4.

.Кваліфікація злочинів, підслідних органам внутрішніх справ: навч. посіб. / за ред. В. В. Коваленка; за наук. ред. О. М. Джужи та А. В. Савченка. - К.: Атіка, 2011. - 648 с.

.Кваліфікація злочинів: навч. посіб. / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. - К.: Істина, 2010. - 430 с.

.Коржанський М. Й. Предмет і обєкт злочину : монографія / М. Й. Коржанський. - Дніпропетровськ : Юрид. акад. М-ва внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2005. - 252 с.

.Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - [4-те вид., перероб. і допов.]. - Харків : Право, 2010. - 456 с.

.Кримінальне право України: практикум: навч. посіб. / П. П. Андрушко, С. Д. Шапченко, С. С. Яценко, П. С. Берзін та ін.; за ред. С. С. Яценка. - 3-є вид., переробл. і доповн. - К.: Алерта; КНТ; Центр учб. л-ри, 2010. - 640 с.

.Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - К.: Концерн Видавничий Дім Ін Юре, 2003. - 1196 с.

.Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович. - Київ, 2005. - 20 с.

.Лепех С. М. Сімейне право України: навч. посіб. / С. М. Лепех. - Л.: Вид. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. - 318 с.

.Митрофанов І. І. Економічні злочини: навч. посіб. / І. І. Митрофанов. - Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2009. - 272 с.

.Морозюк С. М. Кримінально-правова характеристика злочинів проти інтересів сім'ї та підопічних (ст.ст. 164-169 КК України): автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. М. Морозюк; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2012. - 18 с.

.Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - К. : Дакор, 2008. - 1428 с.

.Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 т. - Київ : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літ., 2009. - Т. 1 / [П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бантишев та ін.] ; за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. - 964 с.

.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 9-те вид., переробл. та доповн. - К.: Юрид. думка, 2012. - 1316 с.

.Ніколаєнко Т. Б. Кримінальне право України. Особлива частина: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Т. Б. Ніколаєнко, В. О. Сич; Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького. - Хмельницький, 2012. - 1231 с.

.Пантюхина И. В. Злостное уклонение от уплаты средств на содержание детей или нетрудоспособных родителей (уголовно-правовые и криминологические проблемы) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Пантюхина Инга Владимировна. - Рязань, 2003 - 254 с.

.Проскурня К. П. Аліментні зобовязання на утримання дитини: проблеми і перспективи регулювання в Україні / К. П. Проскурня // Вісник Одеською юридичної академії. - 201. №2. - С. 123-128.

.Ромовська З. В. Права та обовязки батьків і дітей : монографія / З. В. Ромовська. - Львів : Вища школа, 1975.- 145 с.

.Сапейко Л. В. Аліменти дітям та батькам : монографія / Л. В. Сапейко, В. А. Кройтор. - Харків : Еспада, 2008. - 160 с.

.Сапейко Л. В. Правове регулювання аліментних обовязків батьків та дітей : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Сапейко Людмила Василівна. - Харків, 2003. - 20 с.

.Семеногов І. В. Предмет злочинного ухилення від сплати аліментів на утримання дітей або від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків: теоретико-правовий аналіз / І. В. Семеногов // Вісник ХНУВС. - 2014. - № 1 (64)

.Сімейне право України : підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін. ; за заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. - 2-е вид., перероб. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

.Сімейний кодекс України : Науково-практичний коментар / За заг. ред. С.Я. Фурси. - К. : Видавець Фурса С.Я. : КНТ, 2008. - 1248 с.

.Сопільник Л. І. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / Л. І. Сопільник, М. П. Федоров; Львів. ун-т бізнесу та права. - Львів, 2012. - 463 с.

.Тацій В. Я. Обєкт і предмет злочину в кримінальному праві України : навч. посіб. / В. Я. Тацій. - Харків : УкрЮА, 1994. - 76 с.

.Тростюк З. А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України : монографія / З. А. Тростюк. - Київ : Атіка, 2003.- 144 с.