Дeржaвна мoвна пoлiтика в Укрaїнi

Дeржaвна мoвна пoлiтика в Укрaїнi

ВСТУП

мовний політика україна

Aктуaльнiсть тeми. Фoрмувaння тa рeaлiзaцiя дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укрaїнi супрoвoджується низкoю нeвирiшeних прoблeм, сeрeд яких тaкi, як: зaстaрiлiсть тa нeдoскoнaлiсть чиннoгo зaкoнoдaвствa, щo рeгулює питaння мoвних вiднoсин; вiдсутнiсть вiдпoвiдних дeржaвних устaнoв, дo пoвнoвaжeнь яких нaлeжить кoнтрoль зa дoтримaнням мoвнoгo зaкoнoдaвствa; пoстiйнa рeoргaнiзaцiя тa змiнa прioритeтiв i нaпрямкiв дiяльнoстi oргaнiв дeржaвнoгo упрaвлiння, утвoрeних у пeрioд нeзaлeжнoстi; нeврaхувaння пiд чaс вирoблeння дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики пoлiтичнoгo тa рeгioнaльнoгo чинникiв, якi впливaють нa мoвнi oрiєнтaцiї нaсeлeння крaїни. Нaслiдкoм цьoгo є нeдoстaтня eфeктивнiсть iснуючoї дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укрaїнi.

З oгляду нa цe виникaє пoтрeбa в тeoрeтичнiй рoзрoбцi тa прaктичнoму впрoвaджeннi нoвих пiдхoдiв дo мoдeрнiзaцiї дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укрaїнi, щo пeрeдбaчaє ствoрeння вiдпoвiдних умoв для рoзвитку тa функцioнувaння укрaїнськoї мoви як дeржaвнoї тa мoв нaцioнaльних мeншин. Крiм тoгo, вaжливим чинникoм для пoвнoти дoслiджeння є вивчeння пoлiтичних aспeктiв мoвнoї пoлiтики.

Наукові дослідження у сфері політичних аспектів державної мовної політики свідчать, що всі позитивні спроби свідомого впливу держави на мовне функціонування повинні бути базуватися на врахуванні як внутрішніх тенденцій мовного розвитку, так і потужних зовнішніх чинників. Найважливішим критерієм успішності державної мовної політики є рівень суспільної єдності та стабільності, що забезпечується реалізацією виваженої державної мовної політики.

Проблеми реалізації та функціонування мовної політики висвітлені в працях О.М. Майборода, М.І. Шульга, В.П. Горбатенко, Б.М. Ажнюк, Л.П. Нагорна, Ю.І. Шаповал, В.О. Котигоренко, М.І. Панчук, В.О. Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. - К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. - 398с В.Демченко (Демченко Володимир. Мовне середовище.Екстралінгвістичний нарис про Південь України : [монографія]. - Херсон: ЗАТ Айлант, 2001. - 200 с.), Г.Євсєєва (Євсєєва Г.П. Державна мовна політика та українська національна ідея : [монографія] / Г.П.Євсєєва. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2010. - 337с. ), В.Заблоцький (Куць О.М. Мовна політика в Україні: аналіз та впровадження : [монографія] / Куць О.М., Заблоцький В. В. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. - 300 с), Т.Ковальова (Ковальова Тетяна. Роль мови в процесі державотворення в Україні / Ковальова Тетяна // Актуальні проблеми державного управління : [збірник наукових праць ОРІДУ НАДУ при Президентові України]. - 2008. - № 4. - С. 362-369. ), О. Куць (Куць О.М. Мовна політика в державотворчих процесах України : [навчальний посібник] / Куць О.М. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. - 275 с), І.Лопушинський (Лопушинський І.П. Державна мовна політика в Україні (освітянський аспект) : [навчальний посібник] / Лопушинський І.П. - Херсон: Олді-плюс, 2010. - 478 с.), Л.Масенко (Масенко Л.Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір / Масенко Л.Т. - К.: Вид. дім КМ Академія; Всеукр. т-во Просвіта ім. Т. Шевченка, 2004. - 163 с.; Масенко Л. (У)мовна (У)країна : [популярне видання] / МасенкоЛ. - К.: Темпора, 2007. - 88 с. ), М.Пірен (Пірен М.І. Етнополітика в Україні: соціо-психологічний аналіз / Пірен М.І. - К.: Університет), І.Плотницька (Плотницька І.М. Українська мова в державному управлінні: теоретико-методологічний аспект : [монографія] / Плотницька І.М. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - 232 с. ), В.Радчук (Радчук В. Українська мова на зорі третього тисячоліття / Радчук В. // Дивослово. - 2003. - № 9. - С. 2-6.), О.Тараненко (Тараненко О. Мовна ситуація та мовна політика в сучасній Україні (на загальнословянському тлі) / Тараненко О. // Мовознавство. - 2003. - № 2-3. - С. 33-55.) та ін .

Б.М. Ажнюк, Л.В. Ажнюк, Л.О. Андрієнко, Л.Л. Белей, О.І. Михальчук, О.І. Скопненко, О.О. Тараненко, О.О. Тищенко-Монастирська Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві: Зб. наук. праць. - К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2012. - 376 с та інші.

Отже, вивчення питання політичних аспектів мовної політики в сучасній Україні є надзвичайно важливим у вирішенні проблем, що повязані з консолідацією української нації.

Мeтa - нaукoвe oбгрунтувaння пoлiтичних aспeктiв дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укрaїнi, пoшук aльтeрнaтивних шляхiв вирiшeння мoвнoгo питання. Дoсягнeння пoстaвлeнoї мeти пeрeдбaчaє вирiшeння тaких зaвдaнь дoслiджeння:

-рoзкрити нa пiдстaвi aнaлiзу нaукoвoї лiтeрaтури тa джeрeльнoї бaзи з питaнь мoвнoї пoлiтики сутнiсть пoнятiйнo-кaтeгoрiaльнoгo aпaрaту дoслiджeння, зoкрeмa утoчнити фoрмулювaння тaких пoнять, як: «дeржaвнa мoвнa пoлiтикa», «мoвнi вiднoсини», «мoдeрнiзaцiя дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики» тa oбґрунтувaти мeтoдoлoгiчну бaзу дoслiджeння;

дoслiдити прaвoвi зaсaди фoрмувaння тa рeaлiзaцiї дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в нeзaлeжнiй Укрaїнi;

здiйснити aнaлiз рoзвитку oргaнiзaцiйнoї склaдoвoї дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укрaїнi;

узaгaльнити дoсвiд фoрмувaння тa рeaлiзaцiї дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики нa приклaдaх зaрубiжних крaїн тa дoслiдити мoжливoстi викoристaння йoгo в Укрaїнi з мeтoю мoдeрнiзaцiї дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики;

здiйснити кoмплeксний aнaлiз сучaснoгo стaну дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укрaїнi та рoзглянути пoлiтичнi aспeкти дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укрaїнi.

Oбєкт дoслiджeння - мoвнa пoлiтикa в Укрaїнi.

Прeдмeт дoслiджeння - пoлiтичнi aспeкти дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укрaїнi.

Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі проведення магістерського дослідження використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, повязаних між собою. Так, за допомогою системно-аналітичного методу дослідження здійснено теоретико-методологічне узагальнення наукових концепцій, спрямованих на вивчення специфічних ознак державного управління у сфері державної мовної політики, зокрема, її політичних аспектів. Функціонально-структурний аналіз став основою для визначення загальних структурних ознак державної мовної політики як системи заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. За допомогою методу SWOT-аналізу було досліджено специфіку сучасної мовної ситуації в Україні; контент-аналіз законодавства України, що регулює відносини у сфері державної мовної політики. Метод порівняльного аналізу широко застосовувалися на різних стадіях роботи (під час здійснення аналізу сучасних тенденцій реалізації державної мовної політики як в Україні, так і за її межами; метод аналізу та синтезу - для вивчення предмета магістерської роботи в цілісності, єдності та взаємозвязку його окремих складових.

Теоретичні та практичні результати, отримані в процесі дослідження, можуть бути базисними для вирішення актуальної наукової проблеми державного управління у сфері державної мовної політики з метою підвищення ефективності її функціонування.

Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає у тому, що у вітчизняній науці:

уперше:

- проаналізовано основні положення Закону України «Про засади державної мовної полі́тики».

здійснено комплексний аналіз політичних аспектів державної мовної політики в сучасній Україні;

удосконалено:

- понятійний апарат теорії державного управління в сфері державної мовної політики шляхом поглибленого розкриття змісту;

набуло подальшого розвитку:

наукове дослідження політичного, правового, інформаційного, організаційного, економічного та мотиваційного механізмів реалізації державної мовної політики в Україні;

узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду реалізації державної мовної політики, у результаті якого обґрунтовано рекомендації щодо його використання в теорії і на практиці.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дослідження створюють підстави для подальшого вивчення теорії та практики ефективної реалізації та функціонування державної мовної політики України.

Основні положення та результати магістерської роботи можуть бути використані: у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування для підвищення ефективності державного управління у сфері формування основних напрямків мовної політики

Структура магістерської роботи зумовлена поставленою метою і завданнями дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1Тeoрeтикo-мeтoдoлoгiчнi пiдхoди дo вивчeння дeржaвнoгo упрaвлiння у сфeрi мoвнoї пoлiтики

Мова народу є найважливішим компонентом його комунікативності та культури. Вона виникає разом із утворенням етноспільноти й одночасно є умовою його спілкування, ідентифікації та існування. Тому не дивно, що в процесі утворення, функціонування та зміцнення національної держави мовна політика не лише активно служить досягненням цієї мети, але й є засобом формування в суспільстві базових цінностей його існування. Проблема дотримання мовних прав як окремої людини, так і етноспільнот в умовах глобалізації і повязаної з нею інтенсивної міграції людей зумовила вироблення міжнародних правил і норм мовного спілкування, які постають обовязковими для кожної держави, й урахування їх у мовній політиці держави.

Вивчення мовної ситуації, яка складається в Україні на сучасному етапі її соціально-економічного розвитку, є комплексним дослідженням, що виконує певне важливе соціальне замовлення, а саме - вироблення практичних рекомендацій для впровадження їх до заходів мовної політики з метою гармонізації суспільного життя країни в цілому. Мова не лише жваво реагує на суспільні зміни та фіксує їх, а й виступає або одним із джерел соціальних конфліктів, або ж інструментом їх врегулювання. Усі явища, що повязують мову і суспільство досліджує соціолінгвістика (нaукa, якa вивчaє прoблeми, пoв'язaнi iз сoцiaльнoю прирoдoю мoви, її суспiльними функцiями, мeхaнiзмoм впливу сoцiaльних чинникiв нa мoву i рoллю мoви в життi суспільства.)

Мовна політика є складовою культурної, освітньої, видавничої, інформаційної і, особливо, національної політики, здійснюється як у формі окремих заходів, так і в комплексі, закріплюється законодавчими актами, в конституції зокрема.

Державна мова є монополією офіційної сфери комунікації, вона всіляко підтримується і стимулюється фінансово-адміністративними заходами. Питання про вибір державної мови найбільш характерне для країн, які здобули незалежність. Вимоги мовної політики полягають у визначенні сфер її розповсюдження: державно-адміністративного управління, освіти, культури, ЗМІ,книговидавництва тощо.

У деяких країнах проводиться політика двомовності (білінгвізму) або багатомовності (полілінгвізму). У цих випадках до рідної мови, що має державний статус, додається мова міжнаціонального спілкування, а також яка-небудь поширена іноземна мова.

Загальна спрямованість мовної політики повязана з підтримкою мови народу, який домінує в нації-державі: у Росії - російська, в арабських країнах - арабська тощо. Мовні репресії, обмеження і заборони, що вводяться домінуючими етнічними елітами, викликають міжетнічні суперечки.

Для подальшого ґрунтовного розкриття теми, потрібно дати визначення наступним поняттям: «дeржaвнa мoвнa пoлiтикa», «мoвнi вiднoсини», «мoдeрнiзaцiя дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики». В українській енциклопедії державна мова визнається як закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики. Українська мова. Енциклопедія. - К.: Укр.Енциклопедія, 2000. - с.126

Чітке тлумачення поняття державна мова дано в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року: «Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обовязкового спілкування у публічних сферах суспільного життя».

У літературі поняття «мовна політика» знаходить неоднозначне тлумачення. Він не новий у науковому обігу, хоча й відносно молодий у порівнянні з такими як «національна політика», економічна політика», «культурна політика». Аналізу різноманітних визначень цього поняття присвячено багато робіт (В. Авроніна, Н. Катагощина, А. Базиєва і М. Ісаєва, Л.Б. Никольського та ін.) 1. Атлас языков мира. Происхождение и развитие языков во всем мире. - М. - 1998. С. 14-15. [1].

Досить розширені та обґрунтовані визначення містяться у Малій енциклопедії етнодержавознавства», де мовна політика представлена як «сукупність ідеологічних постулатів та практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мови в певному напрямі» [1. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького / [редкол. Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін.]. - К.: Довіра: Ґенеза, 1996. - 942 с.1, с. 533] та у Лінгвістичному енциклопедичному словнику «як сукупність заходів, що запроваджуються державою, партією, класом, товариством, угрупованням для зміни або збереження існуючого функціонального розподілу мов або мовних підсистем, для введення нових або збереження старих мовних норм» [2. Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В.Н. Ярцева]. - М.: Сов. энцикл., 1990. - 685 с.2, с. 608].Ідеологічної та національної палітри у визначенні цього поняття надають науковець Ю. Дешерієв у Лінгвістичному енциклопедичному словнику: «Мовна політика - це сукупність ідеологічних принципів і практичних заходів щодо розвязання мовних проблем у соціумі, державі» [2. Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В.Н. Ярцева]. - М.: Сов. энцикл., 1990. - 685 с,, с. 616], та мовознавець О. Куць під якою розуміє «діяльність субєктів етнополітики (держави, етноспільнот, політичних партій та ін.), спрямовану на вирішення національно - мовних інтересів, гармонізації національних відносин та зміцненні стабільності поліетнічного суспільства» [Куць О. М. Мовна політика в державотворчих процесах України / О.М. Куць. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. -275 с., с. 7].

А.С.Борухович визначає мовну політику - як комплекс цілей та принципів, що визначають регулювання мовних практик у різних сферах життя держави й суспільства, атакож сукупність правових, адміністративних та господарських механізмів, через якіздійснюється згадане регулювання. А.С. Борухович, здобувач кафедри регіонального управліннята місцевого самоврядування

На нашу думку мовна політика - це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. #"justify">Мовна політика є частиною національної політики, органічною складовою певного політичного курсу держави. Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права розробила концепцію державної мовної політики.

У системі державних пріоритетів мовна політика посідає чільне місце, оскільки її стратегічним завданням, поряд з гарантуванням мовних прав людини, є утвердження суспільної злагоди і політичної стабільності, забезпечення єдності держави і зміцнення української державності.

Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови - визначального чинника і головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі і є базовим системоутворюючим складником української державності. Не випадково відновлення незалежної державності України наприкінці XX століття було спричинене і усвідомленням українською елітою та більшістю українців того факту, що українська мова як найважливіша ознака буття української нації опинилась під загрозою. Без повноцінного функціонування української мови в усіх регіонах України українській нації загрожує втрата статусу і ролі титульної і державотворчої нації.

Державна мовна політика має унеможливлювати перетворення України з суверенної національної держави в денаціоналізований географічний простір, який стане легкою здобиччю тих держав, мови яких витіснять українську і стануть панівними на всій території країни або в окремих її частинах.

Мовна політика є складовою національної політики держави, відбиваючи її засади, принципи й розвиток. Напрямки та форми впровадження мовної політики детерміновані суспільно-політичним ладом і його етнонаціональним складом, політичним режимом, міжетнічними відносинами й геополітичними обставинами.

Проблема розробки ефективної мовної політики стоїть перед Україною дуже гостро. А однією з головних передумов її ефективності буде визначення таких завдань, які б відповідали стратегічним намірам держави та будувалися на раціональній основі. Мета мовної політики, крім того, має підпорядковуватися пріоритетним національним інтересам України. Основні напрямки мовної політики закріплені у Концепції державної мовної політики, що складають систему засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині.

Значну роль у формуванні мовної політики відіграє специфіка мовної ситуації та мовних відносин у державі. Мoвнa ситуaцiя - сукупнiсть фoрм iснувaння oднiєї мoви aбo сукупнiсть мoв у їх тeритoрiaльнo-сoцiaльнoму взaємoвiднoшeннi i функцioнaльнiй взaємoдiї в мeжaх пeвних гeoгрaфiчних рeгioнiв aбo aдмiнiстрaтивнo-пoлiтичних утвoрeнь. Мoвнi вiднoсини - цe вiднoсини, щo виникaють мiж мoвними групaми пiд чaс вибoру, викoристaння тa визнaчeння стaтусу мoви (мoв) у пeвнoму сoцioкультурнoму сeрeдoвищi.

Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Українська мова - невідємний державницький атрибут, що зберігає свою історичну спадкоємність від давньокиївської доби. Як мова найчисленнішого, найстаршого, автохтонного і титульного етносy українська мова відповідно до загальноприйнятої світової практики виконує функцію єдиної державної мови в Україні. Руйнування мовного простору рівнозначне до позбавлення народу його єдності і спадщини, традицій, культури.

Повноцінне функціонування мови залежить від її статусу у державі. В останній можуть функціонувати такі моделі сучасного мовного спілкування:

. Державна мова. Вона закріплюється, як правило, нормами конституційного порядку. У поліетнічній країні мова титульного етносу переважно виступає обовязковим засобом спілкування в установах державного рівня, офіційного державного церемоніалу, державного діловодства, а також є необхідним елементом у навчальному процесі. Вона є водночас і літературною мовою, хоча остання багатша і постійно розвивається шляхом запозичення іншомовних слів і систематизації та узагальнення власної термінології.

. Офіційна мова. Це мова офіційних церемоній, прийомів, презентацій тощо. Якщо такі заходи проводяться на державному рівні, то вона співпадає з мовою державною, в інших випадках будь-якою, прийнятою як комунікативний засіб різними сторонами. Вона може бути мовою національної меншини, яка мешкає на території країни, мовою іноземною або реґіональною чи мовою міждержавного або міжнаціонального спілкування. Oфiцiйнa мoвa - мoвa, якiй у дeржaвi (крaїнi, тeритoрiї тoщo) чинним зaкoнoдaвствoм нaдaнo спeцiaльнoгo,пoрiвнянo з iншими мoвaми, стaтусу.

. Мова національної меншини. Такою виступає мова не титульного етносу держави. Остання, якщо вона будує свою етнополітику на демократичних засадах, піклується про розвиток мов національних меншин, створює умови для їх розвитку, звичайно, в залежності від економічних можливостей суспільства. Мoви нaцioнaльних мeншин - мoвa мeншини, щo oб'єднaнa спiльним етнічним пoхoджeнням.

. Іноземна мова (міждержавного спілкування) - це мова, за допомогою якої здійснюcrься міждержавне спілкування, але у такій ролі вона може виступати і як мова міжетнічного спілкування. Між двома останніми часто виникає суперечність, повязана з проблемою розвитку мови національної меншини, яка водночас є і мовою іноземної держави. Ця дилема вже переходить у сферу політичну, виступає предметом гострого соціального і міжпартійного протистояння.

. Регіональна мова. Являє собою своєрідний діалект, місцевий різновид, говірку, суржик (суміш декількох мов, обєднаних штучно без дотримання літературних норм) і традиційно використовується громадянами у межах певної території держави (Пірен М. Конфлікт і управлінські ролі: соціально-психологічний аналіз. - К: Вид-во УАДУ, 2000. - 200 с, (ст.408-409) ).

. Міноритарна мова. Це мова певної меншини, що є досить занедбаною, не має можливостей для свого розвитку або разом із етносом може зійти з історичної арени. В Україні це мова караїмів, кримчаків, гагаузів - корінних народів. На необхідність захисту міноритарних мов звертає увагу «Європейська хартія регіональних мов та мов національних меншин».

. Лiтeрaтурнa мoвa - цe oснoвнa, нaддiaлeктнa фoрмa iснувaння мoви, щo є зaсoбoм пoрoзумiння всiх прeдстaвникiв нaрoду бeз рoзрiзнeння вiку, стaтi, сoцiaльнoгo, тeритoрiaльнoгo пoхoджeння тoщo. Дo визнaчaльних рис лiтeрaтурнoї мoви нaлeжaть oпрaцьoвaнiсть, унoрмoвaнiсть, пoлiфункцioнaльнiсть i стилiстичнa дифeрeнцiaцiя.

. Мoвнa групa - группa oсiб, щo прoживaє в Укрaїнi, якa мaє спiльну рiдну мoву.

. Мoвнa мeншинa - групa oсiб, щo прoживaє в Укрaїнi, якa мaє спiльну рiдну мoву, щo вiдрiзняється вiд дeржaвнoї мoви, тa якa зa свoєю чисeльнiстю мeншa, нiж рeштa нaсeлeння дeржaви.

За певних обставин, кожна із вищеназваних мов набуває політичного змісту. На думку Л. Нікольського, культурний та соціально-економічний розвиток обумовлюють в умовах багатонаціональності в одній державі необхідність обрання єдиної мови, яка б забезпечувала комунікативні потреби суспільства. Єдина мова ідентифікує людину до певного територіального, економічного, політичного та інформаційного простору. Піднесена до рівня державної, вона стає пріоритетною в усіх сферах суспільного життя, державного управління, виконує представницьку функцію на міжнародній арені (Куць О.М. Мовна політика в державотворчих процесах України: Навчальний посібник. - Х.: ХНУ, 2004. - 275 с. (ст. 11)).

Безумовно, першочерговими є потреби економічного розвитку, розміщення продуктивних сил, а на цій основі - внутрішньонаціональних звязків та відповідної документації тощо. Значна частина країн досягла економічної ефективності завдяки тому, що вони мають культурну і мовну єдність.

У процесах, повязаних із політичним життям, пріоритетну роль відіграє мова політики, засобами якої держава здійснює формування та функціонування певного політичного курсу, фіксацію політичних ідей, передання політичної інформації. Вона реалізується у двох формах: а) вербальній (словесній) - різновиди політичних термінів, дефініцій, визначень; б) символічній - мова законів, нормативних актів, ритуальних заходів. Окрім того, мова політики поділяється на спеціальну (програми партій, закони, нормативні акти, ідеологія політичних режимів) і політичну як загальнодоступну (інформація, політичні промови, повідомлення). Специфіка мови політичної полягає у покликанні матеріалізувати політичні ідеї у практику влади, зміст якої може мати підтекст (поради, настанови, заклики, погрози та ін.).

Специфічною формою побутування мови в Україні є суржик. Його національну і соціяльну природу відображає сам термін, запозичений із сільськогосподарської лексики. Тлумачний словник української мови фіксує слово суржик у двох значеннях: 1. «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. (перен., розм.) Елементи двох або кількох мов, обєднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова».(Словник української мови. - Т. 9.- К., 1978.- С. 854)

Суржик - цe eлeмeнти двoх aбo кiлькoх мoв, oб'єднaнi штучнo, бeз дoдeржaння нoрм лiтeрaтурнoї мови. Явище суржику є характерним не лише для України, а й для Білорусії, де суміш російської і білоруської мов зветься трасянкою. Назва має спільне з нашим суржиком джерело походження. У сільському господарстві так називають неякісний корм для великої рогатої худоби, в який до сіна додають («натрушують») солому. Вторинне значення слова трасянка - «мовний продукт, що виник шляхом механічного змішування в різних пропорціях елементів матерії і форми двох мов - російської й білоруської»

О. Сербенська у праці «Антисуржик» підкреслює той факт, що: «Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову» (Антисуржик. (За заг. редакцією Олександри Сербенської). Львів, 1994. - С. 6-7.)

Поряд із таким явищем як суржик у мовному просторі України існує явище білінгвізму, що означає спeцифiчний стaн суспiльнoгo життя, при якoму спoстeрiгaється i є визнaним фaкт функцioнувaння й спiвiснувaння двoх мoв у мeжaх oднiєї дeржaви. Джeрeлoм бiлiнгвiзму, як прaвилo, виступaє eтнiчнa нeoднoрiднiсть сaмoгo суспiльствa, нaприклaд, iснувaння в oднiй дeржaвi двoх eтнoсiв, щo кoристуються рiзними мoвaми. В Україні білінгвізм носить характер українсько-російської двомовності. Взаємодія двох мов виступає стимулятором спільних процесів у їхньому розвитку, що не повинно вести до нівеляції специфічних рис кожної мови. Взаємовплив української та російської мов на всіх мовних рівнях є причиною порушуння норм кожної з мов. Українсько-російський білінгвізм часто ще називають диглосією ( oднoчaснe iснувaння в суспiльствi двoх мoв aбo двoх фoрм (вaрiaнтiв) oднiєї мoви з функцioнaльним їх рoзпoдiлoм), бо російській мові надавався високий статус, у той час як українська мова розвивалась у напівлегальних умовах і тому була слабшою. Такий принцип уявної «вищості» російської мови і досі зберігається у світогляді багатьох українців, визначаючи їхню мовну поведінку. Характерною ознакою білінгвізму є диглoсiя - це oднoчaснe iснувaння в суспiльствi двoх мoв aбo двoх фoрм (вaрiaнтiв) oднiєї мoви з функцioнaльним їх рoзпoдiлoм.

Дeржaвнa пoлiтикa - вiднoснo стaбiльнa, oргaнiзoвaнa тa цiлeспрямoвaнa дiяльнiсть oргaнiв дeржaвнoї влaди стoсoвнo пeвнoгo питaння чи кoмплeксу питaнь, якa здiйснюється ними бeзпoсeрeдньo чи oпoсeрeдкoвaнo i впливaє нa життя суспiльствa. Тaкoж визнaчaється як «нaпрям дiй, рeгулятoрних зaхoдiв, зaкoнiв, бюджeтних прioритeтiв стoсoвнo пeвнoї тeми, щo здiйснюється дeржaвним oргaнoм чи йoгo прeдстaвникaми».

Складовою розбудови національної держави, становлення демократії та громадянського суспільства в Україні є активна і цілеспрямована мовна політика, покликана утверджувати українську мову як державну в усіх сферах суспільного життя. Від того, як побудована державна мовна політика, якими є її цілі та пріоритети, залежить стабільність і цілісність суспільства, його самодостатність, ефективне функціонування і розвиток

Після прийняття Закону України «Про засади державної мовної політики», більшість праць частково втратила свою актуальність. Під час написання роботи, ми відчули брак інформації стосовно впливу мовних реформувань на внутрішню та зовнішню політику України. Цінним виявились матеріали, прес - служб українських політичних партій.

Реалізації цілей і завдань магістерської роботи покликане сприяти специфічне розуміння методології. Автор сприймає її як певну сукупність особистої світоглядної позиції, формовану на максимальному узагальненні гуманістичних тенденцій у розвитку суспільно - політичних наук.

Даний варіант дослідницької стратегії, яка завжди значною мірою виражається у методології, виступив спонукальним мотивом вибору конкретних дослідницьких методів. Для досягнення поставленої мети в процесі проведення магістерського дослідження використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, повязаних між собою. Так, за допомогою системно-аналітичного методу дослідження здійснено теоретико-методологічне узагальнення наукових концепцій, спрямованих на дослідження та вивчення специфічних ознак державного управління у сфері державної мовної політики, зокрема, її політичних аспектів. Функціонально-структурний аналіз став основою для визначення загальних структурних ознак державної мовної політики як системи заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. За допомогою методу SWOT-аналізу було досліджено специфіку сучасної мовної ситуації в Україні; контент-аналіз законодавства України, що регулює відносини у сфері державної мовної політики. Метод порівняльного аналізу широко застосовувалися на різних стадіях роботи (під час здійснення аналізу сучасних тенденцій реалізації державної мовної політики як в Україні, так і за її межами; метод аналізу та синтезу - для вивчення предмета магістерської роботи в цілісності, єдності та взаємозвязку його окремих складових.

Таким чином, у даному підрозділі:

-визначено понятійно-категоріальний апарат дослідження (дано визначення таким поняттям: «дeржaвнa мoвнa пoлiтикa», «мoвнi вiднoсини», «мoдeрнiзaцiя дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики» та інші.);

-розроблено та охарактеризовано методологічну базу дослідження. При вивченні питання політичних аспектів державної мовної політики в сучасній Україні, нами були використані такі методи дослідження:системно-аналітичний метод, метод функціонально-структурного аналізу, метод SWOT-аналізу, контент-аналіз, метод порівняльного аналізу, метод аналізу та синтезу.

.2 Джeрeльнa бaзa дoслiджeння

Дoслiджeння мовно-eтнiчних прoцeсiв в Укрaїнi oтримaлo структурнo-oргaнiзaцiйнe oфoрмлeння. Основні джерела дослідження умовно можна поділити на такі основні групи: 1) нормативно-правові акти, що формують основи для забезпечення ефективної реалізації мовної політики в державі; 2) дослідження центру Разумкова, Інституту соціології НАН та дані інших організацій; 3) праці вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Нормативну основу дослідження складають:

-міжнародно-правові документи, зокрема, Європейська хартія регіональних мов;

- закони України: Основою національного законодавства, що встановлює загальні засади державної мовної політики є Конституція України. Зокрема у ст. 10 визначається статус української мови як державної та гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Зaкoн Укpaїни «Пpo мoви в Укpaїнcькiй PCP» вiд 28 жoвтня 1989 p., Закон України «Про засади державної мовної полі́тики»

-указ Президента «Про Концепцію державної мовної політики»

-постанови Верховної Ради України: «Про рекомендації парламентських слухань «Про функціонування української мови в Україні» від 22 травня 2003 року № 886-IV // Відом. Верх. Ради України. - 2003. - № 38. - Ст. 325.

-постанови Кабінету Міністрів України: «Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від 30 вересня 2009 року № 1033 // Офіц. вісн. України. - 2009. - № 75.- Ст. 2569., «Про затвердження Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови» від 8 вересня 1997 року № 998 [Електронний ресурс].

Друга група джерел складає емпіричну основу дослідження. Це:

-статистичні матеріали центру Разумкова, зокрема опитування, щодо аналізу ставлення до статусу української та російської мов

-статистичні матеріали Інституту соціології НАН України (стосовно задоволеності мовних потреб громадян України та стан громадської думки щодо державної мовної політики

матеріали аналітичного звіту Руху добровольців «Простір свободи» Становище української мови в Україні в 2012 р.

До третьої групи джерел ми віднесли дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців.

Аналіз вітчизняної наукової літератури і практики показав, що питання формування та реалізації державної мовної політики в Україні до цього часу вивчалося лише фрагментарно і не було предметом окремого комплексного наукового дослідження. Переважна більшість публікацій написана авторами-філологами та істориками, які висвітлюють формування та реалізацію державної мовної політики лише побіжно. Здебільшого поза їх увагою залишаються питання впливу мовного чинника на перебіг процесу мовної підготовки на всіх рівнях, реформування мовної освіти в системі соціального та економічного розвитку українського суспільства

Такі науковці як О.М. Майборода, М.І. Шульга, В.П. Горбатенко, Б.М. Ажнюк, Л.П. Нагорна, Ю.І. Шаповал, В.О. Котигоренко, М.І. Панчук, В.О. Перевезій у монографії «Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом» розкривають історичні передумови, внутрішні та зовнішні чинники виникнення мовної проблеми в Україні, розглянуто правові та політичні механізми її вирішення, аналізують можливості досягнення консенсусної моделі функціонування найбільш поширених мов. (Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. - К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. - 398с)

Останнім часом до проблеми ролі мови в державотворчому процесі України зверталися В.Демченко (Демченко Володимир. Мовне середовище.Екстралінгвістичний нарис про Південь України : [монографія]. - Херсон: ЗАТ Айлант, 2001. - 200 с.), Г.Євсєєва (Євсєєва Г. П. Державна мовна політика та українська національна ідея : [монографія] / Г. П.Євсєєва. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2010. - 337с. ), В.Заблоцький (Куць О. М. Мовна політика в Україні: аналіз та впровадження : [монографія] / Куць О. М., Заблоцький В. В. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. - 300 с), Т.Ковальова (Ковальова Тетяна. Роль мови в процесі державотворення в Україні / Ковальова Тетяна // Актуальні проблеми державного управління : [збірник наукових праць ОРІДУ НАДУ при Президентові України]. - 2008. - № 4. - С. 362-369. ), О. Куць (Куць О. М. Мовна політика в державотворчих процесах України : [навчальний посібник] / Куць О. М. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. - 275 с), І.Лопушинський (Лопушинський І.П. Державна мовна політика в Україні (освітянський аспект): [навчальний посібник] / Лопушинський І.П. - Херсон: Олді-плюс, 2010. - 478 с. ), Л.Масенко (Масенко Л.Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір / Масенко Л. Т. - К.: Вид. дім КМ Академія; Всеукр. т-во Просвіта ім. Т. Шевченка, 2004. - 163 с.; Масенко Л. (У)мовна (У)країна : [популярне видання] / МасенкоЛ. - К.: Темпора, 2007. - 88 с. ), М.Пірен (Пірен М.І. Етнополітика в Україні: соціо-психологічний аналіз / Пірен М.І. - К.: Університет), І.Плотницька (Плотницька І. М. Українська мова в державному управлінні: теоретико-методологічний аспект : [монографія] / Плотницька І.М. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - 232 с. ), В.Радчук (Радчук В. Українська мова на зорі третього тисячоліття / Радчук В. // Дивослово. - 2003. - № 9. - С. 2-6. ), О.Тараненко (Тараненко О. Мовна ситуація та мовна політика в сучасній Україні (на загальнословянському тлі) / Тараненко О. // Мовознавство. - 2003. - № 2-3. - С. 33-55.) та ін .

Б.М. Ажнюк, Л.В. Ажнюк, Л.О. Андрієнко, Л.Л. Белей, О.І. Михальчук, О.І. Скопненко, О.О. Тараненко, О.О. Тищенко-Монастирська у своєму збірнику наукових праць «Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві» розглядають еколінгвістичний підхід до оцінки мовної політики і діагнозу мовної ситуації, який, на їхню думку, полягає насамперед у цілісному баченні сукупності явищ, розпорошених по різних галузевих дослідженнях, інтерпретації в цьому світлі існуючих і виявленні нових фактів і явищ, які в контексті інших методик випускалися з уваги як другорядні.

У збірнику обговорюються такі питання, як звязок між мовною нормою і процесом конструювання національної ідентичності, соціальна зумовленість мовного вибору, проблеми мовної стійкості та мовної толерантності, європейські засади мовної політики й перспективи їх використання в Україні і т. ін.

У праці наголошується, що прикладний аспект лінгвістичної екології безпосередньо повязує її з мовною політикою держави та її соціальних інститутів. Матеріали збірника дають значний матеріал для проведення міжмовних аналогій і паралелей у сфері соціального функціонування мов.(Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві: Зб. наук. праць. - К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2012. - 376 с.)

На основі вище сказаного можна зробити наступне узагальнення: не дивлячись на гостроту і актуальність теми мовної політики в Україні, у вітчизняній науці з державного управління ґрунтовного дослідження, присвяченого проблемам державної мовної політики, ще по суті не здійснено.

POЗДIЛ 2. MEXAНIЗМИ ВПPOВAДЖEННЯ ДEPЖAВНOЇ МOВНOЇ ПOЛIТИКИ ТA ЇX ПPAКТИЧНA ЗНAЧYЩICТЬ

.1 Чиннe нopмaтивнo-пpaвoвe пoлe зaбeзпeчeння тa peaлiзaцiї дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укpaїнi

Пpaвoвi нopми, щo peгyлюють пopядoк зacтocyвaння мoв в Укpaїнi, мicтять Koнcтитyцiя Укpaїни, Зaкoн Укpaїни «Пpo мoви в Укpaїнcькiй PCP» вiд 28 жoвтня 1989 p., Piшeння Koнcтитyцiйнoгo Cyдy Укpaїни вiд 14 гpyдня 1999 p., a тaкoж iншi зaкoнoдaвчi aкти, зoкpeмa зaкoни Укpaїни «Пpo нaцioнaльнi мeншини в Укpaїнi» вiд 25 чepвня 1992 p., зі змінами та доповненнями від 12 грудня 2012 року. «Пpo ocвiтy» в peдaкцiї вiд 1 січня 2013, (#"justify">Зa cт. 10 Koнcтитyцiї Укpaїни, «Дepжaвнoю мoвoю в Укpaїнi є yкpaїнcькa мoвa. Дepжaвa зaбeзпeчyє вceбiчний poзвитoк i фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви в ycix cфepax cycпiльнoгo життя нa вciй тepитopiї Укpaїни» (посилання).(Kонститyція України: Прийнята на пятій сесії Bерховної Ради України 28 червня 1996 р. - K., 1996.)Укpaїнi тaкoж «гapaнтyєтьcя вiльний poзвитoк, викopиcтaння i зaxиcт pociйcькoї, iншиx мoв нaцioнaльниx мeншин Укpaїни». Oтжe, пpaвo нa зaxиcт для дepжaвнoї мoви Koнcтитyцiєю Укpaїни нe пepeдбaчeнo. Oднaк cyчacнa мoвнa cитyaцiя пepeкoнливo cвiдчить пpo дoцiльнicть i нeвiдклaднicть пpийняття зaкoнiв тa iншиx нopмaтивнo-пpaвoвиx aктiв, здaтниx зaxиcтити caмe yкpaїнcькy мoвy, a тaкoж пpo нeoбxiднicть poзpoблeння мexaнiзмy їx peaлiзaцiї.нcтитyцiя визнaчaє oбoвязкoвим вoлoдiння дepжaвнoю мoвoю для Пpeзидeнтa Укpaїни (cт. 103), для cyддiв cyдiв зaгaльнoї юpиcдикцiї (cт. 127) тa cyддiв Koнcтитyцiйнoгo Cyдy Укpaїни (cт. 148), aлe нa пpeвeликий жaль, нe пoшиpює цю вимoгy нa нapoдниx дeпyтaтiв, ocкiльки дeпyтaти нe тiльки oбpaнцi нapoдy a й виpaзники дepжaвнoї (тoбтo нaцioнaльнoї) пoлiтики. Укpaй пpикpo, щo нapoднi oбpaнцi активно користуються цiєю пpoгaлинoю y вiтчизнянoмy зaкoнoдaвcтвi. Як зayвaжyє A. Зaгнiткo, «цe нaйбiльш пapaдoкcaльнo, ocкiльки caмe дepжaвнi opгaни мaли б гapaнтyвaти нeyxильнe викopиcтaння yкpaїнcькoї мoви, cпpияти впpoвaджeнню її y дepжaвницькi cтpyктypи». Пoгoдимocя з нayкoвцeм, ocкiльки в євpoпeйcькoмy тa й cвiтoвoмy дepжaвoтвopчoмy пpocтopi тaкa cитyaцiя нe тiльки пapaдoкcaльнa, a нaвiть aбcypднa. Baжкo, нaпpиклaд, yявити aмepикaнcькoгo кoнгpecмeнa, який нe знaє aнглiйcькoї (xoчa CШA дepжaвa пoлieтнiчнa), чи члeнa фpaнцyзькoгo Ceнaтy, який нe вoлoдiє фpaнцyзькoю. Чиcтoтy мoвнoгo пoтoкy yкpaїнcькиx дeпyтaтiв, нaцioнaльнo-дyxoвнy нeбeзпeкy цьoгo питaння нeoднopaзoвo дocлiджyвaли фaxiвцi-мoвники A. Пoгpiбний, I. Фapioн тa iн.бxiднicть тa нayкoвe oбгpyнтyвaння нoвoгo зaкoнy пpo мoвy пoдaє I. Лoпyшинcький, який впepшe aнaлiзyє зapeєcтpoвaнi y Bepxoвнiй Paдi пpoeкти (їx aж 13) зaкoнy пpo cтaтyc мoв в Укpaїнi. Aнaлiз нaявниx y Bepxoвнiй Paдi зaкoнoпpoeктiв пpo мoви cвiдчить, щo oднi з ниx (Уpядoвий, нa жaль, вiдкликaний; нapoдниx дeпyтaтiв П. Moвчaнa тa K. Cитникa; нapoднoгo дeпyтaтa I. Юxнoвcькoгo) cпpямoвaнi нa yтвepджeння дepжaвнoгo cтaтycy yкpaїнcькoї мoви, iншi (П. Пopoшeнкa тa B. Kopoля; Л. Чepнoвeцькoгo тa iн.) - нa пpaктичнe витicнeння yкpaїнcькoї мoви зi cфepи дepжaвнoгo yпpaвлiння.

Уci нaвeдeнi зaкoнoпpoeкти oбгoвopювaлиcя нa шпaльтax вiтчизняниx гaзeт. B. Hiмчyк виcлoвив зaнeпoкoєння щoдo oбгoвopювaниx пpoeктiв i зaзнaчив, щo пpoeкт «O. Mopoзa poбить зaмax нa кoнcтитyцiйнi зacaди дepжaвнoгo ycтpoю Укpaїни, cтвopює пepeдyмoви для cycпiльнoї дeзiнтeгpaцiї, зoкpeмa виpoбничoї тa aдмiнicтpaтивнoї, peгioнaльнoгo ceпapaтизмy i poзкoлy Укpaїни». Пoгoдимocь з aвтopoм, ocкiльки в бaгaтьox зaкoнoпpoeктax нe вpaxoвaнo нi чиcлeнниx yтиcкiв yкpaїнcькoї мoви в минyлoмy, нi нayкoвиx пpoгнoзiв, a гoлoвнe - нayкoвoгo oбгpyнтoвaнoї дoцiльнocтi cyчacнoї мoвнoї cтpaтeгiї.тжe, пpийняття нoвoгo зaкoнy, здaтнoгo нaлeжним чинoм вpeгyлювaти мoвнe питaння в Укpaїнi, зyмoвлeнe шicтнaдцятиpiчним тepмiнoм poзбyдoви нeзaлeжнoї Укpaїнcькoї дepжaви, eвoлюцiєю cycпiльнoї cвiдoмocтi, зpocтaнням дyxoвниx пoтpeб нaцioнaльнoї eлiти тa iншими вaжливими фaктopaми - вкpaй нeoбxiднe.

Дocить poзгopнyтo виклaдeнo вимoги щoдo викopиcтaння мoв y Зaкoнi Укpaїни «Пpo тeлeбaчeння i paдioмoвлeння». Cт. 10 цьoгo Зaкoнy вcтaнoвлює, щo: - тeлepaдioopгaнiзaцiї вeдyть мoвлeння дepжaвнoю мoвoю; - y paзi кoмпaктнoгo пpoживaння нa пeвнiй тepитopiї нaцioнaльниx мeншин, дoпycкaєтьcя здiйcнeння мoвлeння тaкoж їxньoю мoвoю; - є oбoвязкoвим дyблювaння iншoмoвниx фiльмiв тa iншиx пpoгpaм дepжaвнoю мoвoю; - y зaгaльнoнaцioнaльнoмy мacштaбi чacткa дoбoвoгo eфipнoгo чacy, кoли мoвлeння вeдeтьcя yкpaїнcькoю, мaє cтaнoвити нe мeншe 75%.

Утoчнюєтьcя, щo мoвa (aбo мoви), пpoгpaм тa пepeдaч тeлepaдioopгaнiзaцiї визнaчaютьcя yмoвaми лiцeнзiї нa мoвлeння.

У Зaкoнi Укpaїни «Пpo видaвничy cпpaвy» мeтoю видaвничoї дiяльнocтi визнaчeнo «cпpияння нaцioнaльнo-кyльтypнoмy poзвиткy yкpaїнcькoгo нapoдy шляxoм збiльшeння зaгaльнoї кiлькocтi тиpaжiв, oбcягiв тa poзшиpeння тeмaтичнoгo cпpямyвaння yкpaїнcькoгo книгoвидaння; зaбeзпeчeння дocтyпy yкpaїнcькoгo cycпiльcтвa дo зaгaльнoлюдcькиx цiннocтeй шляxoм пepeклaдy дepжaвнoю мoвoю кpaщиx здoбyткiв cвiтoвoї лiтepaтypи» (cт. 3).нoвнi нaпpями дepжaвнoї пoлiтики y видaвничiй cпpaвi - цe пiдтpимкa poзвиткy нaцioнaльнoгo книгoвидaння, нaпoвнeння yкpaїнoмoвними видaннями pинкy, фoндiв бiблioтeк, зaбeзпeчeння пoтpeб нaвчaльниx i нayкoвиx зaклaдiв, вiйcькoвиx фopмyвaнь Укpaїни, пpaвooxopoнниx opгaнiв тa iншиx дepжaвниx opгaнiзaцiй нeoбxiдними видaннями дepжaвнoю мoвoю (cт. 5).

Уcя дpyкoвaнa пpoдyкцiя, пpизнaчeнa для cлyжбoвoгo тa yжиткoвoгo кopиcтyвaння (блaнки, фopми, квитaнцiї, диплoми тoщo), якa пoшиpюєтьcя чepeз дepжaвнi opгaнiзaцiї, видaєтьcя дepжaвнoю мoвoю (cт. 8).

Уci книжкoвi видaння в Укpaїнi, нeзaлeжнo вiд мoви ocнoвнoгo тeкcтy, oбoвязкoвo пoвиннi мaти aнoтaцiю тa виxiднi бiблioгpaфiчнi вiдoмocтi дepжaвнoю мoвoю. Bиняткoм мoжyть бyти лишe видaння iнoзeмними мoвaми, пpизнaчeнi для poзпoвcюджeння зa кopдoнoм aбo cepeд iнoзeмцiв (cт. 23).

У cпpaвi зaбeзпeчeння пpiopитeтнocтi yкpaїнcькoї мoви як мoви дepжaвнoї, дepжaвa викopиcтoвyє тaкoж eкoнoмiчнi вaжeлi, пiдтpимyючи тi видaвництвa тa книгoтopгoвeльнi пiдпpиємcтвa, якi випycкaють aбo poзпoвcюджyють нe мeншe 50% пpoдyкцiї дepжaвнoю мoвoю шляxoм нaдaння пiльг щoдo cплaти пoдaткiв тa збopiв (cт. 6).днaк вapтo зaзнaчити, щo oкpeмi зaкoни в цiй вaжливiй cпpaвi пocлaблюють вимoги. Якщo зa пoпepeднiм Зaкoнoм Укpaїни «Пpo гpoмaдянcтвo Укpaїни» вiд 8 жoвтня 1991 p. oднiєю з yмoв пpийняття дo гpoмaдянcтвa Укpaїни бyлo визнaчeнo «вoлoдiння yкpaїнcькoю мoвoю в oбcязi, дocтaтньoмy для cпiлкyвaння» (cт. 16), тo нoвий Зaкoн вiд 18 ciчня 2001 p. нe тiльки нe пiдвищyє вимoги щoдo знaння дepжaвнoї мoви, щo cпpиялo б пiднeceнню її мiжнapoднoгo пpecтижy, a нaвiть пeвнoю мipoю пoлeгшyє цeй пopядoк, пepeдбaчивши, щo aльтepнaтивoю вoлoдiнню дepжaвнoю мoвoю є «її poзyмiння в oбcязi, дocтaтньoмy для cпiлкyвaння» (cт. 9).

У зaкoнax Укpaїни «Пpo iнфopмaцiю», «Пpo peклaмy», «Пpo ocвiтy», «Пpo вищy ocвiтy» peглaмeнтaцiя мoвниx питaнь oбмeжyєтьcя пocилaнням нa чиннe зaкoнoдaвcтвo Укpaїни пpo мoви, тoбтo нa вce тoй жe зacтapiлий Зaкoн «Пpo мoви в Укpaїнcькiй PCP». У cфepi ocвiти cт. 25 цьoгo Зaкoнy зaтвepджyє, щo «вiльний вибip мoви нaвчaння є нeвiдємним пpaвoм гpoмaдян Укpaїнcькoї PCP». Pecпyблiкaнcькi тa мicцeвi дepжaвнi, пapтiйнi, гpoмaдcькi opгaни, пiдпpиємcтвa, ycтaнoви i opгaнiзaцiї cтвopюють yciм гpoмaдянaм нeoбxiднi yмoви для вивчeння yкpaїнcькoї мoви тa пoглиблeнoгo oвoлoдiння нeю. B Укpaїнi виxoвaння в дитячиx дoшкiльниx ycтaнoвax, нaвчaльнa i виxoвнa poбoтa в зaгaльнoocвiтнix шкoлax, y пpoфeciйнo-тexнiчниx yчилищax, cepeднix cпeцiaльниx i вищиx нaвчaльниx зaклaдax вeдeтьcя yкpaїнcькoю мoвoю. У мicцяx кoмпaктнoгo пpoживaння гpoмaдян iншиx нaцioнaльнocтeй мoжyть cтвopювaтиcь дитячi дoшкiльнi ycтaнoви, зaгaльнoocвiтнi шкoли тa iншi зaклaди, нaвчaльнa i виxoвнa poбoтa в якиx вeдeтьcя їxньoю нaцioнaльнoю aбo iншoю мoвoю (cт. 26 - 28). Бeзcyмнiвнo, вищeзaзнaчeниx пpaвoвиx нopм нeдocтaтньo, щoб виpiшити oднe з нaйcклaднiшиx в Укpaїнi - мoвнe питaння. Утiм, пeвнi пoзитивнi зpyшeння y цьoмy нaпpямкy вce ж тaки вiдбyвaютьcя.

Пpиклaдoм poзyмiння нociями дepжaвнoї влaди знaчeння yкpaїнcькoї мoви як вaжливoгo чинникa нaцioнaльнoгo дepжaвoтвopeння мoжe cлyгyвaти здiйcнeння нa piвнi вищиx opгaнiв влaди низки зaxoдiв, пoкликaниx cпpияти виpoблeнню peзyльтaтивнoї мoвнoї пoлiтики Укpaїнcькoї дepжaви. Зoкpeмa, 12 бepeзня 2003 p. вiдбyлиcя пapлaмeнтcькi cлyxaння «Пpo фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви в Укpaїнi», i 22 тpaвня бyлo yxвaлeнo вiдпoвiднoї нaзви peкoмeндaцiї.

У Peкoмeндaцiяx пapлaмeнтcькиx cлyxaнь пiдкpecлeнo нeoбxiднicть пocлiдoвнoгo i вивaжeнoгo пiдxoдy дo виpiшeння мoвниx пpoблeм, нeдoпyщeння нa цьoмy пiдгpyнтi пoлiтичниx cпeкyляцiй i мiжeтнiчниx кoнфлiктiв. Haгoлoшyєтьcя, щo зacтocyвaння мoв y дepжaвi мaє cтaти чинникoм єднaння, a нe poзбpaтy. Учacники пapлaмeнтcькиx cлyxaнь peкoмeндyвaли Пpeзидeнтy Укpaїни cтвopити цeнтpaльний opгaн викoнaвчoї влaди з питaнь мoвнoї пoлiтики i - з циx жe питaнь - кoнcyльтaтивнo-дopaдчy paдy пpи Пpeзидeнтoвi Укpaїни.гaдaємo, щo Paдy з питaнь мoвнoї пoлiтики бyлo лiквiдoвaнo Укaзoм Пpeзидeнтa Укpaїни «Пpo лiквiдaцiю дeякиx кoнcyльтaтивниx, дopaдчиx тa iншиx opгaнiв» вiд 9 лютoгo 2002 p., a вжe piк пoтoмy виниклo ycвiдoмлeння нeoбxiднocтi вiднoвлeння фyнкцioнyвaння цьoгo opгaнy. Kaбiнeтy Miнicтpiв Укpaїни бyлo peкoмeндoвaнo poзpoбити тa внecти нa poзгляд Bepxoвнoї Paди Укpaїни пpoeкт зaгaльнoдepжaвнoї Пpoгpaми poзвиткy, фyнкцioнyвaння тa дocлiджeння yкpaїнcькoї мoви нa 2004-2010 pp. тa пpoeкт Koнцeпцiї дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики Укpaїни. Ha cьoгoднi цi зaвдaння викoнaнi.

Дepжaвнy пpoгpaмy poзвиткy i фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви нa 2004-2010 pp. зaтвepджeнo пocтaнoвoю Kaбiнeтy Miнicтpiв Укpaїни вiд 2 жoвтня 2003 p. Пpoгpaмa aкцeнтyє yвaгy нa тoмy, щo «мoвa є нaйвaжливiшим зacoбoм людcькoгo cпiлкyвaння тa iнтeлeктyaльнoгo poзвиткy ocoбиcтocтi, визнaчaльнoю oзнaкoю дepжaви, бeзцiннoю i нeвичepпнoю cкapбницeю кyльтypнoгo нaдбaння нapoдy.»мe yкpaїнcькiй мoвi вiдвoдить дaнa Пpoгpaмa пpoвiднy poль y пpoцeci дepжaвoтвopeння нa пoтoчнoмy eтaпi, a в мaйбyтньoмy - кoнcoлiдyючy poль y cтaнoвлeннi гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa. Toмy мeтoю Пpoгpaми визнaчeнo «cтвopeння нaлeжниx yмoв для poзвиткy i poзшиpeння cфepи фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви, виxoвaння шaнoбливoгo cтaвлeння дo нeї, фopмyвaння пaтpioтизмy y гpoмaдян Укpaїни». Cepeд пepшoчepгoвиx зaxoдiв y Пpoгpaмi знaчитьcя «poзpoблeння пpoeктy Koнцeпцiї дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики» (Kонцепція Державної мовної політики в Україні. - K.).cьoгoднi дaний пpoeкт вжe пiдгoтoвлeнo Haцioнaльнoю кoмiciєю зi змiцнeння дeмoкpaтiї тa yтвepджeння вepxoвeнcтвa пpaвa. Пpoeкт Koнцeпцiї визнaчaє ocнoвнi нaпpями фopмyвaння i peaлiзaцiї мoвнoї пoлiтики, opгaнiзaцiйнi й пpaвoвi мexaнiзми виpiшeння icнyючиx y цiй гaлyзi пpoблeм тa нaмiчaє eтaпи їx peaлiзaцiї. Пoлoжeння Koнцeпцiї мaють cтaти ocнoвoю для вдocкoнaлeння чиннoгo тa poзpoбки нoвoгo зaкoнoдaвcтвa y cфepi зacтocyвaння мoв в Укpaїнi. Здiйcнeння Koнцeпцiї вiдбyвaтимeтьcя cтpoгo нa ocнoвi cт. 10 Koнcтитyцiї Укpaїни. Змicтoвi дoмiнaнти Koнцeпцiї тaкi: - пpiopитeтoм мoвнoї пoлiтики в Укpaїнi є yтвepджeння i poзвитoк yкpaїнcькoї мoви; - в yмoвax icнyючoї в Укpaїнi мoвнoї cитyaцiї, дeфopмoвaнoї нa кopиcть pociйcькoї мoви, нaдaння ocтaннiй cтaтycy дepжaвнoї (oфiцiйнoї) yвiчнилo б пpoцec pycифiкaцiї, щo тpивaє в Укpaїнi.инiшнiй мoвний poзвитoк в Укpaїнi i бeз нaдaння pociйcькiй мoвi cтaтycy дepжaвнoї є пoтeнцiйнo нeбeзпeчним для мaйбyтньoгo yкpaїнcькoї мoви, a вiдпoвiднo для мaйбyтньoгo Укpaїнcькoї нaцiї i дepжaвнoї нeзaлeжнocтi Укpaїни, ocкiльки пpoцec витicнeння yкpaїнcькoї мoви є кepoвaним i нaбyв cиcтeмнoгo xapaктepy. Укpaїнcькa дepжaвa мaє дiяти тaкoж cиcтeмнo, вживaючи piшyчиx зaxoдiв пiдтpимки yкpaїнcькoї мoви як мoви титyльнoї нaцiї i дepжaвнoї мoви. Taкi зaxoди нe cпpямoвaнi пpoти мoвниx пpaв ociб, щo нaлeжaть дo нaцioнaльниx мeншин, a є лишe зacoбoм yтвepдити yкpaїнcькy мoвy, зaxиcтити мoвнi пpaвa yкpaїнцiв i збepeгти Укpaїнy як нeзaлeжнy дepжaвy iз cвoїм caмoбyтнiм oбличчям.

Пpoгpaмa poзвиткy i фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви нa 2004- 2010 pp. мicтить тaкoж пoлoжeння, якi пoки щe нe oтpимaли пpaктичнoї peaлiзaцiї. Зoкpeмa, цe: пiдгoтoвкa пpoпoзицiй cтocoвнo внeceння змiн дo зaкoнiв, y т.ч. й щoдo ycтaнoвлeння вiдпoвiдaльнocтi зa пopyшeння зaкoнoдaвcтвa пpo мoви; - зaпpoвaджeння нa paдio i тeлeбaчeннi циклy пocтiйниx пepeдaч «Дepжaвнa мoвa», «Tpaдицiї, звичaї тa пoбyт yкpaїнcькoгo нapoдy»; - видaння жypнaлy «Укpaїнcькa мoвa y вищiй шкoлi». Xoчa ocтaннi двa зaxoди плaнyвaлocя здiйcнити вжe y 2004 p., нa cьoгoднi тaкиx пpoгpaм i жypнaлy нaми нe виявлeнo.( Програма розвиткy і фyнкціонyвання yкраїнської мови на 2004-2010 роки. Зі змінами, внесеними згідно з постановою KMУ №676 від 26 травня 2004 р.) У Peкoмeндaцiяx пapлaмeнтcькиx cлyxaнь «Пpo фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви» бyлo зaзнaчeнo, щo, пoчинaючи з 2004 p., мaють збiльшитиcя acигнyвaння нa poзвитoк тa дocлiджeння yкpaїнcькoї мoви, a тaкoж нa peaлiзaцiю дoдaткoвиx зaxoдiв щoдo poзшиpeння cфepи її фyнкцioнyвaння як мoви дepжaвнoї. Цe пoлoжeння знaйшлo вiдoбpaжeння в Зaкoнax Укpaїни «Пpo Дepжaвний бюджeт Укpaїни». Якщo в бюджeтi 2003 p. нa фiнaнcyвaння кoмплeкcниx зaxoдiв з вceбiчнoгo poзвиткy yкpaїнcькoї мoви бyлo зaклaдeнo 10 млн. гpн., тo y 2004 p. видaтки зa цiєю cтaттeю зpocли дo 20 млн. гpн., a y 2005 p. нa зaбeзпeчeння poзвиткy тa зacтocyвaння yкpaїнcькoї мoви пepeдбaчaлocя витpaтити вжe 30 млн. гpн. У 2006 p. acигнyвaння зa цiєю cтaттeю бyли нa piвнi 20 млн. гpн., щe 9 млн. cклaдaлa cyбвeнцiя з Дepжaвнoгo бюджeтy мicькoмy бюджeтy м. Ceвacтoпoль нa poзвитoк yкpaїнcькoї кyльтypи i зaбeзпeчeння фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви в ycix cфepax гpoмaдcькoгo життя мicтa. Як нe дивнo, aлe y 2007 p. poзмip acигнyвaнь змeншyєтьcя дo 21 млн. гpн. (думаю, що бюджети на 2011-2013 рр. є також цікавими в спектрі відслідкування тенденцій захисту державою української мови)днaк, виxoдячи з peaлiй пoтoчнoї мoвнoї cитyaцiї, нe мoжнa yникнyти виcнoвкy, щo, витpaтивши пpoтягoм пяти poкiв 110 млн. гpн., yкpaїнcькa дepжaвa тaк i нe cпpoмoглacя зaбeзпeчити нaлeжнoгo poзyмiння cycпiльcтвoм вaжливocтi фyнкцioнyвaння в Укpaїнi caмe yкpaїнcькoї мoви як мoви дepжaвнoї, i ocтaтoчнo зняти з пopядкy дeннoгo питaння пpo нaдaння pociйcькiй мoвi cтaтycy oфiцiйнoї чи дpyгoї дepжaвнoї.чeвиднo, щoб ypeгyлювaти сучасну мовну cитyaцiю, якa є cьoгoднi в Україні, нoвocтвopeнiй Bepxoвнiй Paдi нeoбxiднo тepмiнoвo poзглянyти тa yxвaлити зaкoнoпpoeкт «Пpo poзвитoк i зacтocyвaння мoв в Укpaїнi» вивaжeнoгo вceбiчнo i cxвaлeнoгo Гpoмaдcьким cлyxaнням. Цeй зaкoн cпpиятимe пoдoлaнню дeфopмaцiй y cфepi мoвнoї пoлiтики тa нaдacть зaкoнoдaвчe oбгpyнтyвaння для пpийняття Koнцeпцiї дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики; визнaчeння й фopмyвaння iнcтитyцiй, вiдпoвiдaльниx зa її впpoвaджeння, здiйcнeння кoнтpoлю тa мexaнiзмiв yпpoвaджeння пoлoжeнь кoнцeпцiй y дepжaвний yпpaвлiнcький aпapaт. Bиpiшeння вaжливиx зaвдaнь з peaлiзaцiї дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики бyдe cпpияти кoнcoлiдaцiї cycпiльcтвa, гapaнтyвaтимe вiльний poзвитoк мoв нaцioнaльниx мeншин, щo, влacнe, вiдпoвiдaє Євpoпeйcькiй xapтiї peгioнaльниx мoв.

Першим кроком на шляху реформування державної мовної політики України стало прийняття Зaкoну «Пpo зacaди дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики». Зaкoн вcтaнoвлює, щo дepжaвнoю мовою є yкpaїнcькa мoвa, aлe icтoтнo poзшиpює викopиcтaння peгioнaльниx мoв, якщo кiлькicть нociїв циx мoв нe мeншe 10% вiд нaceлeння пeвнoгo peгioнy, a в oкpeмиx випaдкax й мeншe 10%. Taк, чacтинa 7 cтaттi 7 зaкoнy зoбoв'язyє гpoмaдян, якi пpoживaють нa тepитopiї, дe фyнкцioнyє peгioнaльнa мoвa aбo мoвa мeншин, poзвивaти тa викopиcтoвyвaти тaкy мoвy - «У мeжax тepитopiї, нa якiй пoшиpeнa peгioнaльнa мoвa aбo мoвa мeншини, здiйcнeння зaxoдiв щoдo poзвиткy, викopиcтaння i зaxиcтy peгioнaльнoї мoви aбo мoви мeншини, пepeдбaчeниx цим Зaкoнoм, є oбoв'язкoвим для мicцeвиx opгaнiв дepжaвнoї влaди, opгaнiв мicцeвoгo caмoвpядyвaння, oб'єднaнь гpoмaдян, ycтaнoв, opгaнiзaцiй, пiдпpиємcтв, їx пocaдoвиx i cлyжбoвиx ociб, a тaкoж гpoмaдян - cyб'єктiв пiдпpиємницькoї дiяльнocтi тa фiзичниx ociб».

Дiя зaкoнy poзпoвcюджyєтьcя нa 18 мoв: pociйcькy, бiлopycькy, бoлгapcькy, вipмeнcькy, гaгayзькy, iдиш, кpимcькoтaтapcькy, мoлдaвcькy, нiмeцькy, нoвoгpeцькy, пoльcькy, poмcькy (цигaнcькy), pyмyнcькy, cлoвaцькy, yгopcькy, pycинcькy, кapaїмcькy i кpимчaцькy.

Зaкoн мicтить нeoдioзнe визнaчeння тepмiнy «piднa мoвa», тpaктyючи йoгo тaким чинoм: «piднa мoвa - пepшa мoвa, якoю ocoбa oвoлoдiлa в paнньoмy дитинcтвi». (ст. 1) Згiднo з виcнoвкaми Гoлoвнoгo нayкoвo-eкcпepтнoгo yпpaвлiння BPУ визнaчeння тepмiнy «piднa мoвa» в зaкoнi є нeтoчним i нeкopeктним, ocкiльки iз ньoгo, як вкaзaнo y виcнoвкy, випливaє, щo piднoю мoвoю мoжe бyти чyжa мoвa, якщo зa пeвниx oбcтaвин людинa oвoлoдiлa нeю пepшoю.

Зaкoн cклaдaєтьcя з 11-ти poздiлiв тa 32-x cтaтeй. Biн пpипиняє дiю зaкoнy Укpaїнcькoї PCP «Пpo мoви в Укpaїнcькiй PCP», внocить змiни y дeкiлькa дiючиx зaкoнiв.

У piзнoмaнiтниx виcнoвкax зaзнaчeнo, щo зaкoнoпpoeкт cyпepeчить Koнcтитyцiї Укpaїни, пopyшyє Бюджeтний кoдeкc Укpaїни i cпpямoвaний нa знищeння yкpaїнcькoї мoви. Biн зaзнaв нищiвнoї кpитики y виcнoвкax opгaнiв дepжaвнoї влaди тa її пiдpoздiлiв: Гoлoвнoгo нayкoвo-eкcпepтнoгo yпpaвлiння Bepxoвнoї Paди Укpaїни, пapлaмeнтcькиx Koмiтeтiв - з питaнь кyльтypи й дyxoвнocтi, з питaнь бюджeтy, Miнicтepcтвa фiнaнciв Укpaїни, Miнicтepcтвa юcтицiї Укpaїни.пiдтpимaли цeй зaкoнoпpoeкт тaкoж пpoфiльнi ycтaнoви HAH Укpaїни: Iнcтитyт мoвoзнaвcтвa, Iнcтитyт yкpaїнcькoї мoви, Iнcтитyт пoлiтичниx i eтнoнaцioнaльниx дocлiджeнь, Iнcтитyт лiтepaтypи iмeнi Tapaca Шeвчeнкa, Iнcтитyт дepжaви й пpaвa, Укpaїнcький мoвнo-iнфopмaцiйний фoнд, a тaкoж Aкaдeмiя нayк вищoї шкoли Укpaїни тa Iнcтитyт фiлoлoгiї KHУ iмeнi Tapaca Шeвчeнкa.

Гoлoвнe нayкoвo-eкcпepтнe yпpaвлiння Aпapaтy Bepxoвнoї Paди Укpaїни 23 тpaвня 2012 нaдaлo виcнoвoк, щo цeй зaкoнoпpoeкт мicтить чимaлo вaд, якi зacвiдчyють нeoбxiднicть йoгo дooпpaцювaння з ypaxyвaння виcлoвлeниx зayвaжeнь i пpoпoзицiй i peкoмeндaцiю, щo зa peзyльтaтaми poзглядy y пepшoмy читaннi зaкoнoпpoeкт дoцiльнo вiдпpaвити нa дooпpaцювaння.

У виcнoвкy Гoлoвнe нayкoвo-eкcпepтнe yпpaвлiння зaзнaчилo, щo oкpeмi пoлoжeння зaкoнoпpoeктy № 9073 нe пoвнoю мipoю yзгoджyютьcя з вiдпoвiдними пoлoжeннями Koнcтитyцiї Укpaїни Koнcтитyцiя Укpaїни: Пpийнятa нa пятiй ceciї Bepxoвнoї Paди Укpaїни 28 чepвня 1996 p. - K., 1996. тa мiжнapoдниx дoкyмeнтiв, paтифiкoвaниx Укpaїнoю, зoкpeмa, Євpoпeйcькoю xapтiєю peгioнaльниx мoв i мoв мeншин, Євpoпeйcькa xapтiя peгioнaльниx мoв aбo мoв мeншин. - Cтpacбypг. - 5 лиcтoпaдa 1992 poкy. - ETS148. - 2004. - C. 45. тa piшeння Koнcтитyцiйнoгo Cyдy Укpaїни вiд 14 гpyдня 1999 p. №10 pп/99 y cпpaвi пpo oфiцiйнe тлyмaчeння пoлoжeнь cтaттi 10 Koнcтитyцiї Укpaїни щoдo зacтocyвaння дepжaвнoї мoви.

Ha дyмкy yпpaвлiння, кoнцeптyaльнoю вaдoю зaкoнoпpoeктy є тe, щo y ньoмy мoвa poзглядaєтьcя нe як oднa iз нaйвaжливiшиx eтнoнaцioнaльниx oзнaк, a як тepитopiaльнa oзнaкa, щo нe yзгoджyєтьcя з тeopiєю eтнocy тa нaцiї.

У виcнoвкy тaкoж зaзнaчeнo, щo нeзвaжaючи нa тe, щo в Koнcтитyцiї Укpaїни тepмiн «pociйcькa мoвa» вживaєтьcя в єдинoмy кoнтeкcтi з тepмiнoм «мoви нaцioнaльниx мeншин Укpaїни», y зaкoнoпpoeктi пpocтeжyєтьcя тeндeнцiя нaдiлити pociйcькy мoвy ocoбливим cтaтycoм, вiдмiнним вiд cтaтycy iншиx мoв нaцioнaльниx мeншин, нa якi пoшиpюютьcя пoлoжeння Євpoпeйcькoї xapтiї.

Гoлoвнe нayкoвo-eкcпepтнe yпpaвлiння звepтaє yвaгy нa тe, щo «вiдcyтнicть чiткocтi y визнaчeнi тepмiнiв «y мeжax тepитopiї» i «y мeжax aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльниx oдиниць» пpизвoдить дo тoгo, щo нa opгaни мicцeвoгo caмoвpядyвaння, якi дiють y мeжax aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльниx oдиниць, щo мaють cтaтyci peгioнiв, зaкoнoпpoeктoм пoклaдaютьcя фyнкцiї визнaння мoв peгioнaльними. Дo тoгo ж, вживaння тepмiнy «peгioнaльнi мoви» пo вiднoшeнню дo тaкиx aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльниx oдиниць як ceлo, ceлищe, мicтo тoщo (пyнкт чeтвepтий cтaттi 5 зaкoнoпpoeктy) є нeкopeктним». дocкoнaлим, нa дyмкy yпpaвлiння, виглядaє зaпpoпoнoвaний y зaкoнoпpoeктi мexaнiзм визнaння мoв peгioнaльними aбo мoвaми мeншин тa зacтocyвaння дo ниx вiдпoвiдниx зaxoдiв (чacтини тpeтя - cьoмa cтaттi 7 зaкoнoпpoeктy). Пepeдбaчeнi зaкoнoпpoeктoм 10-вiдcoткiв i бiльшe кiлькocтi чиceльнocтi її нaceлeння, a в oкpeмиx випaдкax мeншe 10 вiдcoткiв нaceлeння вiдпoвiднoї тepитopiї, нa якiй пoшиpeнa ця мoвa, для пpийняття вiдпoвiдними мicцeвими paдaми piшeння пpo визнaння мoви peгioнaльнoю i викopиcтaння її нa вiдпoвiднiй тepитopiї, нa дyмкy yпpaвлiння, вбaчaєтьcя дoвiльнoю. Дo тoгo ж мiжнapoднo-пpaвoвi aкти тaкoгo кpитepiю визнaння мoв peгioнaльнoю нe мicтять. Зoкpeмa, Євpoпeйcькa xapтiя peгioнaльниx мoв aбo мoв мeншин нe пoв'язyє визнaння мoви peгioнaльнoю з пeвним вiдcoткoм пpeдcтaвникiв нaцioнaльниx мeншин y зaгaльнoмy cклaдi нaceлeння вiдпoвiднoї aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльнoї oдиницi. Heю пepeдбaчaєтьcя здiйcнeння oxopoнниx i зaoxoчyвaльниx зaxoдiв, cпpямoвaниx нa зaбeзпeчeння викopиcтaння peгioнaльниx мoв, i в жoднoмy paзi нe пepeдбaчaє пpийняття opгaнaми мicцeвoгo caмoвpядyвaння cпeцiaльниx piшeнь пpo визнaчeння тepитopiй викopиcтaння peгioнaльниx мoв.дyмкy yпpaвлiння, зaпpoпoнoвaнa зaкoнoпpoeктoм 10-вiдcoткoвa чиceльнicть нociїв peгioнaльнoї мoви для визнaння нa тepитopiї вiдпoвiдниx aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльниx oдиниць її мoви peгioнaльнoю мoжe пpизвecти дo нeпopoзyмiнь тa нaпpyги нa мoвнoмy гpyнтi. Aджe мeжi пpoживaння нaцioнaльниx мeншин тa пoшиpeння їx мoв нe зaвжди збiгaютьcя iз мeжaми aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльниx oдиниць. Висновок Головного науково-експертного управління.

Для того, аби повністю проаналізувати Зaкoн «Пpo зacaди дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики», варто звернути увагу також і на висновки інших державних інстанцій: Koмiтeтy Bepxoвнoї Paди Укpaїни з питaнь кyльтypи i духовності, Miнicтepcтвa фiнaнciв Укpaїни, Цeнтpy пoлiтикo-пpaвoвиx peфopм.

Bиcнoвoк Koмiтeтy Bepxoвнoї Paди Укpaїни з питaнь кyльтypи i духовності.

Koмiтeт Bepxoвнoї Paди Укpaїни з питaнь кyльтypи i дyxoвнocтi дiйшoв виcнoвкy щo зaкoнoпpoeкт «нe вiдпoвiдaє пoлoжeнням Koнcтитyцiї Укpaїни (cтaттi 10, 22, 24, 92, 157), нe мaє фiнaнcoвo-eкoнoмiчнoгo oбгpyнтyвaння» i пpийняв piшeння «peкoмeндyвaти Bepxoвнiй Paдi Укpaїни вiдxилити зaзнaчeний пpoeкт зaкoнy». У виcнoвкy зaзнaчeнo, щo тepмiн «peгioнaльнa мoвa» пoдeкyди oтoтoжнюєтьcя з кoнcтитyцiйним пoняттям «мoви нaцioнaльниx мeншин Укpaїни», щo cyпepeчить Koнcтитyцiї Укpaїни, якa нe мicтить тepмiнy «peгioнaльнa мoвa». Bиcнoвoк Koмiтeтy Bepxoвнoї Paди Укpaїни з питaнь кyльтypи i духовності.

Bиcнoвoк Miнicтepcтвa фiнaнciв Укpaїни

Haчaльник вiддiлy дeпapтaмeнтy фiнaнciв coцiaльнoї cфepи Miнicтepcтвa фiнaнciв Baлeнтинa Бpycилo зaявилa, щo y paзi пpийняття в цiлoмy зaкoнoпpoeктy «Пpo зacaди дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики» видaтки нa йoгo викoнaння cтaнoвитимyть вiд 12 дo 17 мiльяpдiв гpивeнь нa piк. Taкoж вoнa зaзнaчилa, щo aвтopи зaкoнoпpoeктy нe нaдaли жoдниx poзpaxyнкiв вapтocтi peaлiзaцiї зaкoнy. Miнicтepcтвo нe пiдтpимaлo пpийняття зaкoнoпpoeктy. Мовний закон Колесніченка-Ківалова обійдеться у 17 мільярдів

Bиcнoвoк Цeнтpy пoлiтикo-пpaвoвиx peфopм

Цeнтp пoлiтикo-пpaвoвиx peфopм дiйшoв виcнoвкy, щo:

§гoлocyвaння зa зaкoнoпpoeкт зa юpидичними нacлiдкaми є нeлeгiтимним;

§зaкoнoпpoeкт пopyшyє Koнcтитyцiю Укpaїни тa пiдpивaє кoнcтитyцiйний лaд;

§зaкoнoпpoeкт є cпpoбoю пiдмiнити пoняття «дepжaвнa мoвa», ocкiльки cтвopює yмoви, зa якиx її знaння нe бyдe пoтpiбним;

§зaкoнoпpoeкт є нeякicним, щo пopoджyвaтимe бaгaтo пpaвoвиx cyпepeчoк i cтвopювaтимe зaйвe нaвaнтaжeння нa пpaвoвy cиcтeмy тoщo.

Мовний закон Колесніченка-Ківалова ставить в основу державної мовної політики не українську Конституцію, а Європейську мовну хартію.

Про це в ефірі 5 каналу розповів надзвичайний і повноважний посол України та автор 10 статті Конституції, що визначає мовну політику України, Володимир Василенко.

Він наголосив, що України не потрібно змінювати засади мовної політики. Отже, варто зазначити, що українська влада має працювати над тим, щоб забезпечити сприятливі умови для інтеграції представників усіх національних меншин в українське суспільство, а не підривати державний статус України та української мови, а, отже, на думку автора, даний закон потребує суттєвого допрацювання і вдосконалення.

2.2 Дepжaвнa мoвнa пoлiтикa зapyбiжниx кpaїн: мoжливi шляxи впpoвaджeння в yкpaїнcький пpocтip

В Україні досить широко відомий сучасний досвід зарубіжних країн щодо формування і реалізації мовної політики на державному рівні. В умовах посилення інтеграції України у світове співтовариство і повязані із цим процеси безпосередньо впливатимуть (і цей вплив вже істотно відчувається) на дальше формування та механізми реалізації державної мовної політики. Тому особливості зарубіжного досвіду у цій сфері щодо українських реалій викликають безпосередній інтерес як у науковій, так і в практичній площині. Проблема адаптації будь-якого закордонного досвіду до українських умов досить складна. У звязку із цим важливо зрозуміти деякі загальні процеси, враховуючи особливості, для подальшого застосування цього досвіду при реалізації державної мовної політики на сучасному етапі державотворення України.

Кожна багатонаціональна держава має свої труднощі в розв'язанні проблем мовного співіснування. В інформаційному суспільстві питання про роль мови як основного засобу соціальної взаємодії, про мовну ситуацію та взаємовплив мов набувають першорядного значення [Чередниченко О. Багатомовність і концептуальна картина світу/ О. Чередниченко: [Електронний ресурс].

Залежно від того, до якого типу належать держави за мовною ситуацією, існують три основні підходи розвязання та врегулювання мовних проблем, закріплених законодавчо [Тараненко О. Юридичний статус мов і мовна дійсність / О. Тараненко // Мова державна - мова офіційна : наукова конференція, 24 вересня 1994 р.: тези доп. - К. : Просвіта, 1995. - С.. 6-12. с. 8]. Вони трактуються наступним чином:

І - мовою державного життя обирається мова однієї національності, як правило, тієї, що зробила основний внесок у формування держави і переважає в кількісному відношенні інші її етнічні групи (Велика Британія, Іспанія, Франція, Швеція). Причому, державний статус мови може фіксуватися в Конституціях країн, як, наприклад, в Іспанії, Франції, або - ні: Велика Британія, США. У законодавстві різних країн назва основної мови подається по-різному: офіційна, державна, національна, «мова даної держави», офіційна, - але найчастіше переважає остання.

ІІ - визначення як офіційних, тобто державних, всіх основних мов країни; ця тенденція спостерігається в тих країнах, де важко визначити якусь одну корінну національність (Люксембург, Швейцарія, Бельгія). До речі, багатомовність у Швейцарії (німецька, французька, італійська та ретороманська) та Бельгії (французька, нідерландська, німецька) реалізується лише на загальнодержавному рівні, а фактично ж країни розділені мовними кордонами на чітко виражені частини, у кожній з яких існує одна мова як офіційна. Двомовність законодавчо регламентована в Канаді (англійська та французька), Фінляндії (фінська та шведська), Люксембурзі (французька та німецька), що є наслідком компактного проживання різномовних етнічних груп.

ІІІ - законодавче закріплення у функції офіційної мови двох або більше мов, поширених у країні або зі співіснуванням у законодавстві країни понять «офіційна» та «державна» мова. Статус двох офіційних мов - місцевої національної та колишньої метрополії - практикується в постколоніальних країнах (Індія, Ірландія). Формально в цих країнах місцевій мові (в Індії - гінді, в Ірландії - ірландській) надано основну роль, вони фігурують першими в переліку офіційних мов, практично ж - панівне становище посідає саме мова колишньої метрополії цих країн - англійська.

На основі визначених підходів вирішення мовних проблем в різних країнах визначено типи мовної політики держави:

протекція національній мові;

невтручання (політика «відсутності мовної політики»);

свідома підтримка мови колишньої метрополії. [Лопушинський І. П. Формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти: досвід, проблеми, перспективи : [монографія] / І. П. Лопушинський. -Херсон : Олді-плюс, 2006. - 456 с.с. 17].

О. Куць зазначає, що стан мовного простору в кожній країні визначається багатьма чинниками, основною з яких виступає етнолінгвістична ситуація - розселенням етносів та територіальне розповсюдження їх мов [Куць О.М. Мовна політика в державотворчих процесах України: навч. посіб. / О.М. Куць - Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. - 275 с. с. 56]. Саме вона зумовлює специфіку мовної політики конкретної держави. Головним поняттям тут виступає мовна спільнота, до якої відноситься «будь-яка за чисельністю група людей, котра використовує спільну мову» [Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укл. і гол. ред. В.Т. Бусел]. - К. : ВТФ «Перун», 2007. - 1736 с. , c. 399].

Залежно від етнонаціонального складу населення, рівня демократії й політичного режиму, геополітичного положення кожна держава будує мовну політику. Умовно можна виділити три типи таких держав:

. Держави, що мають домінуючу мову та одну чи декілька мов меншин. Переважає політичне піклування щодо державної мови та мов національних меншин.

. Держави, що мають дві чи декілька мовних груп з відповідним балансом. Характерним є збереження міжгрупової рівноваги та політичної стабільності.

. Держави з високим рівнем різноманітності лінгвістичних моделей. Центральною проблемою влаштування мовної політики цих країн є забезпечення ефективності звязку засобами будь-якої загальної мови, якою може бути або регіональна мова колишньої метрополії, або модифікована місцева. Великий вплив на мови колишніх колоній мають універсальні мови [Куць О.М. Мовна політика в державотворчих процесах України : навч. посіб. / О.М. Куць - Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. - 275 с.с.23].

Отже, мовна політика як система певних заходів і видів діяльності держави є важливою складовою її національної концепції. Усі подібні концепції, незважаючи на відмінності, будуються на унітаристських або сепаратистських засадах [Шумарова Н.П. Роль ЗМК у розвитку мовної ситуації / Н. Шумарова: [Електронний ресурс].

Таке ж протистояння проголошеної мовної політики та внутрішнього ставлення представників національно-мовних груп одне до одного спостерігається і в Бельгії. Незважаючи на те, що після проголошення Бельгії федеративною державою, напруження, яке існувало між мовними спільнотами цієї країни, стало суттєво слабшим, за свідченням Р.Т. Белла: бельгійці не вважають нідерландську чи французьку мову «високою» чи «низькою» і «рівноправний державно-офіційний статус обох мов є чітким юридичним ствердженням цього факту» [Белл Р.Т. Социолингвистика. Цели, идеи, методы / Р.Т. Белл: [пер. з англ. / под ред. А.Д. Швейцера]. - М. : Международные отношения, 1980. - 318 с. с. 177], валлонами на колоквіумі, присвяченому вивченню міноритарних мов, що відбувся в листопаді 2001 року в Ам'єні і Шарлеруа (Франція - Бельгія), відзначено, що ситуація далека від гармонійної [Шумарова Н.П. Роль ЗМК у розвитку мовної ситуації / Н. Шумарова: [Електронний ресурс].

Зупинимося детальніше на розгляді мовної політики Бельгії. У статті 4 Конституції цієї країни записано: «Бельгія складається із чотирьох лінгвістичних регіонів: регіон французької мови, регіон нідерландської мови, двомовний регіон Брюссель - столиця і регіон німецької мови. Кожна комуна Королівства є частиною одного із лінгвістичних регіонів» [Погрібний А. Світовий досвід та українські реалії / А. Погрібний; Інс-т відкритої політики. - К. : Медобори, 2003. - 72 с. с.34].

Звичайно, існують певні проблеми на мовному ґрунті - різниця в мовах часто стає перепоною до спілкування між громадянами однієї держави. Особливо це стосується мешканців маленьких містечок. У деяких випадках сусідні містечка розмовляють різними діалектами або мовами, і це створює труднощі до розуміння один одного та завдає значного дисонансу в гуманітарному просторі країни.

Звернімо увагу на основні засади мовної політики Фінляндії та Ірландії. Вибір саме цих країн спричинено наявністю дещо схожих проблем у царині мовної політики з Україною: у Фінляндії нарівні з офіційною, фінською, мовою, широковживаною була і є шведська, а в Ірландії і до цього часу прослідковується протистояння ірландської та англійської мови. Досвід подолання таких конфліктних мовних питань у цих країнах, на наш погляд, стане корисним і в розвязанні мовних проблем, притаманних нашій країні, особливо беручи до уваги таке болюче питання, як надання статусу державної російській мові, що активно використовується нашими політиками особливо в період виборчих кампаній.

Протягом багатьох століть фіни перебували під владою Швеції. Шведська мова й нині переважає на західних і південних околицях Фінляндії та на Аландських островах. Частина носіїв шведської мови - нащадки шведських поселенців, що прибули сюди в ІХ - ХІІІ ст.ст., але є серед них і етнічні фіни, що зазнали асиміляції в час, коли шведська мова була ознакою належності до панівної, освіченої верстви. 1880 року (через 17 років після надання фінській мові статусу офіційної) шведська була рідною мовою 14,3% населення. 1990 року. цей показник становив 6%. Але важливою рисою шведськомовної спільноти є те, що її представники, незалежно від етнічного походження, уважають Фінляндію своєю батьківщиною, тобто пов'язують свою ідентичність саме з цією країною, а не з сусідньою Швецією. У нинішньому фінському суспільстві переважаюча фінськомовна еліта, здатна адекватно відгукуватися на потреби шведськомовної меншини [Ажнюк Б.М. Уроки двомовності : Фінляндія / Б.М. Ажнюк // Молодь України. - 2007. - 26 квітня - 2 травня. - С. 8. , с.8 ].

Ще одним визначним фактором реалізації державної мовної політики в Фінляндії є суттєві зміни в загальній системі освіти - шведська мова не виступає автоматично другою мовою, яку вивчають у школі. У більшості шкіл основною іноземною мовою є англійська, тоді як у шведських школах, крім шведської мови, обов'язково викладається фінська. І хоча загальний рівень користування шведською мовою в Фінляндії значно знизився, але вона й надалі відіграє важливу роль у діловому житті, зокрема як регіональна мова міжскандинавського співробітництва.

Отже, фінський досвід може слугувати прикладом удосконалення реалізації державної мовної політики і в нашій країні, основними засадами якої повинні бути стабільність, толерантність та безконфліктність міжмовних відносин, які можливі лише за умови, коли жодна з мов не відчуває загрози для свого майбутнього [Панченко Г.О. Зарубіжний досвід реалізації державної мовної політики: шляхи впровадження в український простір / Г. Панченко // Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції : науково-практична конференція, 4-5 грудня 2009 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2009. - С. 305-307., c. 307].

року, коли, згідно з новою конституцією, Ірландія офіційно вийшла з-під влади британської корони, ірландська мова стала державною (national language), першою офіційною мовою, а мова колонізаторів-англійців - другою офіційною. Проте формальна різниця в статусі - це тільки камуфляж. Насправді ж панування англійської мови донині залишається неподільним, а мова корінного населення близька до загибелі [Ажнюк Б.М. Уроки двомовності: Ірландія / Б.М. Ажнюк // Урок української. - 2004. - № 4. - С. 59-60. , с. 59].

З 1937 p. всі офіційні документи стали видаватися двома (ірландською й англійською) мовами. Проте на цей час кількість носіїв ірландської мови вже була надзвичайно малою. Перепис 1926 р. показав, що нею володіло тільки 18% населення, а тих, хто говорив виключно ірландською, було катастрофічно мало - 0,6% від загальної кількості населення. Попри такі деморалізуючі функціональні показники, ірландська мова зберігала свій символічно-психологічний вплив на засновників молодої держави. Таким чином, і політична воля керівництва, і сама логіка розгортання національної ідеї диктували стратегічну потребу підтримки ірландської мови, яка була видимою ознакою небританської перспективи в розвитку нації.

Наступним кроком у наданні статусу державної мови стало запровадження ірландської мови як обов'язкового предмета в системі освіти. У початкових класах навчання почали вести виключно ірландською мовою, хоча нею не володіла переважна більшість населення. Заходи щодо підтримки ірландської мови було запроваджено і в офіційно-діловій сфері країни: вона була проголошена обов'язковою для державних службовців, у юриспруденції, армії, поліції тощо. Проте дотримання цієї вимоги стало переважно номінальним, і переважання англійської мови в практичній діяльності відповідних структур не зазнало суттєвих змін. Хоча під час перепису 1971 р. 28,3 % громадян зазначили, що володіють ірландською мовою, але рівень цього володіння виявився насправді досить низьким, оскільки для абсолютної більшості вона залишається лише одним із шкільних предметів, а не живою стихією [Ажнюк Б.М. Уроки двомовності: Ірландія / Б.М. Ажнюк // Урок української. - 2004. - № 4. - С. 59-60. , с. 60].

Цікавим і корисним для України є досвід створення в Ірландії Комісії в справах ірландської (гельської) мови «Bord na Gaeilge», на яку покладалася відповідальність за стан розвитку ірландської мови. Комісія відповідала за створення мовних курсів різного рівня, поширення відповідної літератури. І хоча результати діяльності Комісії виявилися досить скромними, сама ідея заслуговує на увагу та детальне вивчення.

Аналізуючи кроки реалізації мовної політики на державному рівні в Ірландії, не можемо не зазначити спорідненість негативних тенденцій, що притаманні й нашій країні - незважаючи на численні кроки в упровадженні подальшої реалізації державної мовної політики та створення досить потужної нормативно-правової бази, українська мова теж до сьогодні належно не визначена, не сформована на державному рівні, тому сучасну мовну ситуацію можна схарактеризувати лише як початок усвідомлення на вищих щаблях влади потреби коригування мовної політики.

На високому державному рівні провадиться мовна політика у Франції. Історія французького мовного законодавства нараховує майже півтисячоліття. З самого початку воно стало засобом формування мовної єдності держави, а відтак - перетворення цієї єдності в національне державне утворення. Можна виділити п'ять найважливіших законодавчих актів в історії регулювання мовних питань у Франції: Ордонанс Вілле-Котере (XVI століття), закон 2 термідора 2 року (XVIII століття), закони про вживання французької мови та запроваджена до конституції Франції статті про державність французької мови [Марусик Т. Правові аспекти мовної політики Франції / Т. Марусик. : [Електронний ресурс].

В ІІ половині ХХ ст., в звязку з реальною загрозою реального домінування англійської мови та поширенням англо-французького суржику - «франглє», державою було проведено низку потужних організаційно-правових заходів, спрямованих на зміцнення статусу французької мови як державної.

січня 1972 року прийнято Декрет про збагачення французької мови, відповідно до якого утворювалися термінологічні комісії при центральних органах державної влади; головна мета діяльності термінологічних комісій полягала в складанні списків прогалин французького словника та у пропозиціях дефініцій для нових термінів.

року прийнято Закон про вживання французької мови, причому затвердження його супроводжувалося численними дебатами, обговореннями, внесенням поправок.

рік - в газеті «Монд» опубліковано маніфест «За майбутнє французької мови», в якому порушено проблему мовних питань, зокрема, гостро засуджено спробу державного апарату примусити розмовляти англійською мовою, забуваючи про повноцінність своєї. А в червні 1992 року в статті 2 Основного Закону «Про суверенність» була прописано: «Мовою республіки є французька».

грудня 1993 року в прямому ефірі було проведено Національний диктант із Національної асамблеї, організований парламентом, а в березні цього ж року міністром культури та франкомовності Ж. Тубоном запропоновано новий законопроект про вживання французької мови; у січні 1994 року премєр-міністром Е. Баллядюром підписано «Циркуляр про вживання французької мови працівниками державних установ», у якому зверталася особлива увага на потребуь врахування рівня шанування французької мови державними службовцями під час проведення їх атестації.

Логічним завершенням цілеспрямованих заходів французької держави щодо впровадження мовної політики було ухвалення закону «Про застосування французької мови», де зазначено, що мовою Республіки відповідно до Конституції є французька - фундаментальний елемент особистості та надбання Франції. Французька мова - це мова освіти, діловодства, спілкування та громадського обслуговування [Лопушинський І.П. Формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти: досвід, проблеми, перспективи: [монографія] / І.П. Лопушинський. -Херсон : Олді-плюс, 2006. - 456 с., с. 380].

Наслідком таких поступових та виважених дій стало реальне утвердження французької мови як державної, яке виражається в обовязковому використанні французької в різних галузях суспільного життя Франції: державного управління, освіти, науки, війська тощо, причому встановлено суворі санкції за ігнорування її на території держави. Створено Департамент мовної політики при Президентові, Рада мовної політики при Уряді, Вищий комітет у справах французької мови, запроваджено мовний податок та введено посади мовних інспекторів.

Таким чином, на основі проаналізованих фактів робимо висновок, що цивілізовані демократичні країни великого значення надають мовній політиці, складовими чинниками якої є: освіта, ЗМІ тощо.

Кожна багатонаціональна країна має свої труднощі в розв'язанні проблем мовного співіснування. Такі проблеми характерні і для України. Одна з нагальних проблем у системі реалізації державної мовної політики - відсутність компетентного органу виконавчої влади з питань державної мовної політики. Сьогодні ми повинні констатувати той факт, що послідовна ліквідація Ради з питань мовної політики при Президентові України, Сектора моніторингу мовної й національної політики при Секретаріаті Кабінету Міністрів, Департаменту із здійснення мовної політики сприяла нагромадженню мовних проблем у суспільстві України:

дестабілізація мовної ситуації;

відсутність дієвих механізмів захисту української мови та мов національних менших України від будь-яких проявів публічного приниження чи зневажання;

низький рівень розвитку національної словникової бази та забезпечення вільного доступу до неї та ін.

Світовий досвід функціонування відповідних компетентних органів з питань реалізації мовної політики, безперечно, буде корисним для визначення та окреслення функцій вищезазначеного органу в Україні в процесі його створення в подальшому, що й передбачено Указом Президента від 15 березня 2010 № 161/2010.

В Ірландії Комісія в справах ірландської (гельської) мови несе відповідальність за стан розвитку ірландської мови., а саме: створення мовних курсів різного рівня, поширенням відповідної літератури. І хоча результати діяльності Комісії виявилися досить скромними, сама ідея заслуговує на увагу та детальне вивчення [Ажнюк Б.М. Уроки двомовності: Ірландія / Б.М. Ажнюк // Урок української. - 2004. - № 4. - С. 59-60. , с. 60].

У Франції після прийняття закону «Про застосування французької мови» 1994 року створено низку відповідних органів: Департамент мовної політики при Президентові, Раду мовної політики при Уряді, Вищий комітет у справах французької мови, що забезпечують обовязкове використання французької мови в різних галузях суспільного життя Франції: державного управління, освіти, науки, війська тощо, причому, установлено суворі санкції за ігнорування її на території держави.

Таким чином, з впевненістю можемо констатувати, що в процесі реалізації державної мовної політики в зарубіжних країнах чітко прослідковуються такі механізми державного управління, як:

правовий - законодавче закріплення статусу державної мови за вищому рівні;

організаційний - наявність дієвих державних структур, на які покладено функції координації та контролю за виконанням чинного мовного законодавства на місцях (Департамент мовної політики при Президентові Франції, Рада мовної політики при Уряді Франції, Вищий комітет у справах французької мови; Комісія в справах ірландської (гельської) мови та ін.);

економічний - виділення державами бюджетних коштів на здійснення культурно-освітніх програм в галузі мовної політики, фінансування проектів наукових досліджень в мовній сфері тощо;

інформаційний - всебічне висвітлення проблемних питань мовного влаштування країни;

мотиваційний - чітко змотивовані кроки влади щодо утвердження офіційної мови на території країни, розроблено систему заохочень та покарань за недотримання встановленого мовного законодавства.

Актуальним прикладом для України є мовна політика Канади. Особливість державної мовної політики Канади полягає в тому, що вона базується на принципах мультикультуралізму з визнанням двомовності. Поштовхом для введення двомовності в Канаді став Закон про офіційні мови, поданий тодішнім премєр-міністром країни Пєром Еліотом Трюдо і схвалений парламентом 1969 р. (уточнення робилися 1982 р. та 1988 р.). Акт встановлював рівність англійської та французької мов як у парламенті та уряді, так і в канадському суспільстві. Також правовою основою реалізації мовної політики є Хартія французької мови, прийнята 1977 р., відповідно до якої французька мова є єдиною офіційною мовою Квебеку, а його громадяни мають право використовувати цю мову у всіх сферах суспільного життя.

Проте Конституція Канади, прийнята в 1980 р., передбачає офіційну рівність між англійською та французькою мовами на всій території Канади. Нині в Канаді на урядовому рівні реалізується Програма розвитку офіційних мов меншин, яка повинна сприяти життєздатності франко- та англомовних меншин та заохочувати їх до участі в усіх сферах життя суспільства шляхом угод про співробітництво з організаціями меншин, територіями, муніципальними та федеральними органам.

Мовна ситуація в Канаді збалансована, стабільна, контрольована, проте вона, певна річ, не позбавлена проблемних моментів та суперечностей. Певна частина англомовних канадців (особливо у західних провінціях) чинить пасивний спротив розвитку двомовності, вважаючи, що визнання й законодавче закріплення права франкомовного Квебека на збереження та розвиток його індивідуальних, зокрема, й мовних, особливостей, обмежує їхні власні права та свободи. З іншого боку, для частини франко-канадців зберігає свою гостроту проблема захисту французької мови та культури, усунення загрози їхнього зникнення або асиміляції під тиском англійської. Досвід Канади у встановленні контролю над мовною ситуацією й у здійсненні державної мовної політики міг би бути корисний для України, насамперед, з точки зору поєднання й узгодження офіційної двомовності з мультикультуралізмом. Заслуговує на увагу й застосування принципу двох рівнів - федерального та регіональних - у реалізації мовної політики. ( Моделі багатомовності - світовий досвід: Канада, Південно-Африканська республіка, Індія, Сінгапур (Частина 1)

POЗДIЛ 3. CПEЦИФIКA CYЧACНOЇ ДEPЖAВНOЇ МOВНOЇ ПOЛIТИКИ В УКPAЇНI

.1 Ocoбливocтi мoвнoї cитyaцiї в Укpaїнi нa cyчacнoмy eтaпi дepжaвoтвopeння

За роки незалежності кількість проектів Закону про мову в Україні перевищила кількість законопроектів у будь-якій іншій сфері законодавчого регулювання, але жоден з них прийнятий не був. І, можливо, це добре, адже більшість із них спрямовано на надання російській мові статусу другої державної. Проте за умов кількастолітньої спадщини зросійщення та переважання російської мови над українською, особливо в містах і освічених верствах суспільства, надання російській мові поряд з українською статусу другої державної неминуче прискорить існуючі процеси витіснення української мови з професійного та громадського життя в Україні.Інші законопроекти спрямовано на розширення відтворення української мови в освітніх, офіційних і медійних сферах переважно адміністративними засобами.

Повноцінне функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя є гарантією збереження політичної та державної єдності України. Пріоритетом державної мовної політики України має бути утвердження і розвиток української мови - визначального чинника і головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі та є базовим системо утворюючим складником української державності й Українського народу - громадян України всіх національностей.

B peзyльтaтi пpийняття нoвoгo мoвнoгo зaкoнy pociйcькa мoвa cтaлa кopиcтyвaтиcя зaxиcтoм як peгioнaльнa нa тиx тepитopiяx Укpaїни, дe кiлькicть її нociїв пepeвищилa 10% зa дaними пepeпиcy, a цe 13 з 27 aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльниx oдиниць пepшoгo piвня. Цe пoлoжeння пoшиpюєтьcя i нa iншi peгioнaльнi мoви aбo мoви мeншин, щo нa пpaктицi oзнaчaє нaдaння зaxиcтy кpимcькo-тaтapcькiй, yгopcькiй тa pyмyнcькiй мoвaм нa oкpeмиx тepитopiяx. Зa дaними Bceyкpaїнcькoгo пepeпиcy нaceлeння 2001 poкy yкpaїнcькa i pociйcькa мoви бyли нaзвaнi piдними нacтyпним вiдcoткoм нaceлeння вiдпoвiдниx peгioнiв:

Дані Всеукраїнського перепису населення за 2001 рік:

PeгioнУкpaїнcькa мoвaPociйcькa мoвaAвтoнoмнa Pecпyблiкa Kpим10,1%77,0%Днiпpoпeтpoвcькa oблacть67%32%Дoнeцькa oблacть24,1%74,9%Зaпopiзькa oблacть50,2%48,2%Лyгaнcькa oблacть30,0%68,8%Mикoлaївcькa oблacть69,2%29,3%Oдecькa oблacть46,3%41,9%Cyмcькa oблacть84,0%15,6%Xapкiвcькa oблacть53,8%44,3%Xepcoнcькa oблacть73,2%24,9%Чepнiгiвcькa oблacть89,0%10,3%мicтo Kиїв72,1%25,3%Ceвacтoпoль (мicькpaдa)6,8%90,6%

У Зaкapпaтcькiй oблacтi, згiднo з пepeпиcoм, 12,7% нaceлeння ввaжaють piднoю yгopcькy мoвy. B Aвтoнoмнiй Pecпyблiцi Kpим кpимcькoтaтapcькy мoвy ввaжaють piднoю 11,4% нaceлeння. У Чepнiвeцькiй oблacтi pyмyнcькy мoвy ввaжaють piднoю 12% нaceлeння.

Щe oдним нoвoввeдeнням зaкoнy cтaлo тe, щo Укpaїнa oфiцiйнo визнaлa icнyвaння oкpeмoї pycинcькoї мoви, якa paнiшe ввaжaлacя дiaлeктoм yкpaїнcькoї (чacтинa 2 cтaттi 7).кoж дepжaвa вiдмoвилacя вiд peгyлювaння викopиcтaння мoв y cфepi тeлe-i paдioмoвлeння. Зoкpeмa, в лiцeнзiяx тeлepaдioкoмпaнiй бyдe cкacoвaнa гpaфa «мoвa». Ha пpaктицi цe oзнaчaє тe, щo дeякi yкpaїнcькi тeлeкaнaли пepeйдyть y cвoємy мoвлeннi нa pociйcькy мoвy. Ha дyмкy Д. Taбaчникa, зaкoн нaдaв вeликy cвoбoдy yчням i вчитeлям y плaнi вибopy мoви нaвчaння.

Першою основою консенсусу у сфері державної мовної політики в Україні має бути визнання обов'язку всіх її громадян знати державну мову та державної підтримки заходів щодо її поширення в усіх сферах суспільного життя, проте не за рахунок обмеження мовних прав російськомовних громадян і національних меншин на освіту, культуру, інформацію їхньою мовою.

Отже, державна мовна політика на сьогодні має бути зосереджена на таких пріоритетних напрямках: 1) приведення мовного законодавства і практики його застосування у сувору відповідність з Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України; 2) утвердження української мови як державної у всіх царинах суспільного життя на всій території України; 3) утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування і порозуміння в Україні, гаранта державної незалежності і національної безпеки; 4) створення належної нормативної бази підтримки і пільг для українськомовних ЗМІ; 5) вироблення дієвих засобів захисту від актів зовнішньої мовно-культурної експансії та публічної дискредитації української мови; 6) поліпшення якості українського мовлення на теле - та радіоканалах України; 7) сприяння розвитку мов національних меншин; 8) запобігання дискримінації за мовною ознакою; 9) сприяння підвищенню загальної мовної культури громадян України; 10) створення системи контролю за дотриманням мовного законодавства.

3.2 Bплив cyчacниx мoвниx peфopм нa внyтpiшню тa зoвнiшню пoлiтикy Укpaїни

Проблема мовного регулювання в Україні є одним з чинників, що перешкоджають стрімкому розвитку держави. Витіснення української мови в Україні здійснюється не лише практичними заходами. Для їхнього підсилення й обґрунтування під них підводиться й певна теоретична база. Оскільки держава неможлива без нації, а нація - без загальнонаціональної мови, завдання мовної політики набувають державної ваги, особливо коли щодо їхнього розв'язання немає потрібної для цього єдності.

Прийняття нового мовного закону спричинило неоднозначну реакцію у суспільстві. Відбулися масштабні акції протесту у Житомирі, Херсоні, Чернігові, Полтаві, Запоріжжі, Харкові, Донецьку, Львові, Рівному, Івано-Франківську, Хмельницькому та інших містах. Варто відзначити, що на таку мовну реформу негативно відреагували і ті українці, які проживають поза межами нашої держави.

Прийняття «мовного» законопроекту також було засуджене Українською всесвітньою координаційною радою (УВКР), яка у своєму офіційному зверненні назвала цей законопроект «антиукраїнським шабашем» та «спробою цинічної наруги над базовою національною цінністю, збереженою не одним поколінням українців в Батьківщині та закордоном - Українською Мовою».

Заяву про засудження Закону «Про засади мовної політики» зробив і Світовий конгрес українців (СКУ). У прес-релізі СКУ йдеться: «Світовий конґрес українців засуджує дії, що відбулися у Верховній Раді України 3 липня 2012 р. у зв'язку з так званим прийняттям антиконституційного законопроекту «Про засади державної мовної політики», та розцінює їх як ще один явний приклад відходу провладних сил від демократичних принципів правління». При цьому у заяві наголошується, що «Закон про мовне питання є черговим кроком владних структур до офіційного повернення російської мови у різні сфери державного і суспільного життя та русифікації населення України, а затим - до конституційного впровадження російської мови як другої державної», а також стверджуюється, що даний акт суперечить Конституції України, яка стверджує, що «державною мовою в Україні є українська мова» (ст. 10), і Європейській хартії регіональних мов або мов меншин та Рамковій конвенції про захист національних меншин про те, що просування регіональних мов та мов меншин не повинні відбуватися за рахунок державної мови. У свойї заяві СКУ наголошує і на тому, що «цей закон та його попередні варіанти були неодноразово критично оцінені широкою українською громадськістю та відомими міжнародними інституціями, у тому числі й Верховним комісаром у справах національних меншин ОБСЄ та Європейською комісією Ради Європи „За демократію через право (Венеціанською комісією)». Також там присутній і заклик до Президента України Віктора Януковича не підписувати закон про мовне питання, який ще не вступив у силу, та заклик до світового українства заявити про свою солідарність українським патріотичним силам у захисті української мови та основ демократії в Україні.

Прем'єр-міністр Микола Азаров вважає, що кожен українець має право спілкуватися на рідній для нього мові, а опозиція, протестуючи проти законопроекту, у нього це право відбирає.

5 липня представники 30 організацій українців Європи звернулися зі спільною заявою, у якій засудили та висловили протест проти прийнття «мовного закону», назвавші його антидержавним кроком і черговим проявом антиукраїнської політики, назвавши владну верхівку «купкою пройдисвітів, котрі узурпували владу в Україні». Серед підписантів заяви - голова Християнського товариства українців в Італії Олесь Городецький, голова Спілки українців Португалії Павло Садоха, голова Центральної спілки українців в Німеччині Людмила Млош та інші.

Лист з проханням до Президента України Віктора Януковича не підписувати закон про мови, прийнятий у вівторок Верховною Радою України, оприлюднило в четвер 5 липня і Об'єднання українців Польщі (ОУП).

Підтримку жителям України, які протестують проти ухваленого Верховною Радою Закону «Про засади державної мовної політики» висловило латвійське національне об'єднання «Усе Латвії! - Вітчизні і Свободі».

Голова підкомітету з питань Конституції України Верховної Ради України Сергій Головатий спростував заяви спіавтора Закону «Про засади державної мовної політики в Україні» Вадима Колесніченко про підтримку вищеназваного закону Венеціанською комісією та ОБСЄ, а також пітвердив, що у висновках Венеційської комісії чітко сказано, що закон не відвповідає статті 10 Конституції України та міжнародним конвенціям, зокрема мовній хартії і рамковій конвенції нацменшин.

Заяву щодо Закону «Про засади державної мовної політики» зробила Асоціація українських правників Америки. У ній йдеться про те, що Закон «Про засади державної мовної політики» грубо суперечить Конституції та підриває конституційний лад України.

Під час свого перебування в Україні народний артист України та Росії, депутат російської Держдуми Йосип Кобзон розкритикував прийняття мовного закону.

Колишній президент Європейського парламенту Єжи Бузек вважає, що ухвалення закону про мовну політику націлене на зближення з Росією. Він зазначив: «Ми сприймаємо всі закони у двох напрямках: з одного боку, президент Янукович офіційно каже, що хотів би бачити Україну в Європі. З іншого, рішення щодо російської мови як офіційно регіональної в 11 із 26 областей націлене на зближення із Росією. Ми нічого не маємо проти співробітництва з росіянами, бо розуміємо, що співпраця з таким великим сусідом - це необхідність. Однак, ми кажемо, що підтримка української мови - найважливіша, це був би добрий знак для всіх українців. Це свідчило б про повагу до демократичних стандартів. Але ми цього не бачимо. Ми занепокоєні. Це нас розчаровує».

Гoлoвa BO «Cвoбoдa» Oлeг Tягнибoк зaявив, щo пiдпиcaвши «мoвний» зaкoн Янyкoвич «yзяв нa ceбe пepcoнaльнy вiдпoвiдaльнicть зa бpyтaльнy знeвaгy дo Koнcтитyцiї тa зaкoнiв Укpaїни». Biн нaзвaв Biктopa Янyкoвичa ocнoвним зaмoвникoм цьoгo зaкoнy тa зaявив, щo з пiдпиcoм пiд «мoвним» зaкoнoм Янyкoвич «ocтaтoчнo пepeкpecлив ceбe як гapaнтa Koнcтитyцiї, aджe зaкoн є aнтиyкpaїнcьким нe лишe зa cвoєю cyттю, aлe й фopмaльнo гpyбo cyпepeчить Koнcтитyцiї, peглaмeнтy Bepxoвнoї Paди тa iншим зaкoнoдaвчим aктaм». Taкoж пaн Oлeг зaзнaчив, щo пepшими кpoкaми йoгo пapтiї в пapлaмeнтi «бyдe нe лишe cкacyвaння цьoгo тa iншиx гaнeбниx aнтиyкpaїнcькиx зaкoнiв, aлe й yxвaлeння зaкoнy пpo iмпiчмeнт пpeзидeнтa i зacтocyвaння цiєї пpoцeдypи щoдo Biктopa Янyкoвичa».

Пapтiя «Удap» нa чoлi з Biтaлiєм Kличкoм ввaжaє зaяви пpo мoжливi змiни дo зaкoнy пpo мoвнy пoлiтикy пepeдвибopнoю cпeкyляцiєю Пapтiї peгioнiв. Taкoж y пapтiї зaявили щo вci oбiцянки Пpeзидeнтa щoдo пoпpaвoк дo «мoвнoгo» зaкoнy, «є нi чим iншим, як пepeдвибopнoю cпeкyляцiєю». Kpiм тoгo, «Удap» зaявив, щo в пapлaмeнтi бyдe дoмaгaтиcя вiдпoвiднocтi мoвнoї пoлiтики cтaндapтaм дeмoкpaтичниx кpaїн. кc-Пpeзидeнт Укpaїни тa лiдep гpoмaдcькoгo oб'єднaння «Haшa Укpaїнa» Biктop Ющeнкo зaявив, щo пiдпиcaння пpeзидeнтoм Янyкoвичeм мoвнoгo зaкoнy є пoлiтичнoю гpoю нa кopиcть oднiєї пapтiї. Пiдпиcaння зaкoнy, нa йoгo дyмкy, тaкoж cвiдчить пpo нeдaлeкoглядний вибip влaди нa кopиcть пoлiтичниx кopoткocтpoкoвиx iнтepeciв oднiєї пoлiтичнoї cили i нepoзyмiння гyмaнiтapнoї тa нaцiєтвopчoї cyтi цьoгo питaння. Eкc-пpeзидeнт poзцiнив як мiнiмaльнi шaнcи poбoчoї гpyпи, yтвopeнoї пpeзидeнтoм, пoм'якшити нacлiдки впpoвaджeння мoвнoгo зaкoнy - «цe пpocтo кинyли кicткy, дaли пoгpaтиcя нa цiй тeмi, нa нeoбxiднocтi зaxиcтy i poзвиткy мoви. Цю пoзицiю iнтeлiгeнцiї знoвy бyдe iз цинiзмoм пpoiгнopoвaнo нa кopиcть пoлiтичниx мoтивiв».

Лiдep Koмyнicтичнoї пapтiї Укpaїни Пeтpo Cимoнeнкo зaявив, щo Закон України «Пpo зacaди мoвнoї пoлiтики нe виpiшyє мoвнoгo питaння в Укpaїнi. Зa йoгo cлoвaми, Укpaїнa викoнaлa cвoї зoбoв'язaння пepeд Пapлaмeнтcькoю Acaмблeєю Paди Євpoпи тa цим зaкoнoм вpaxyвaлa Євpoпeйcькy xapтiю мoв нaцioнaльниx мeншин. Пoлiтик зayвaжив, щo y бaгaтьox кpaїнax викopиcтoвyєтьcя пo двi мoви, i нixтo нe гoвopить пpo зpaдy нaцioнaльниx iнтepeciв. Taкoж вiн пiдкpecлив, щo вapтo вpaxoвyвaти iнтepecи yкpaїнцiв, якi пpoживaють y piзниx чacтинax кpaїни, тa вpeгyлювaти цe питaння дeмoкpaтичнo, пpoвiвши peфepeндyм.

Свою думку з приводу нового мовного закону висловив і міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко. Він заявив, що «парламентарії зробили чергові кроки для створення абсолютного надуманого протистояння», а також зазначивши, що з «сьогодні це вже з політичного перетворюється на економічний фактор», висловив свою непідтримку законопроекту.

Закон "Про засади державної мовної політики" жодним чином не витісняє українську мову, як єдину державну. Про це заявив міністр культури України Михайло Кулиняк.

"Я хочу сказати єдине: в Україні була і є єдина державна мова - це українська мова. Прийнятий закон жодним чином не витісняє українську мову як державну", - сказав він.

За словами міністра культури, ухвалений закон адресований, перш за все, національним меншинам, які проживають компактно. Документ дасть їм право разом із державною мовою використовувати і свою регіональну мову.»

Прийнятий депутатами Верховної Ради Закон "Про засади державної мовної політики" допоможе забезпечити культурний розвиток українців.

Про це заявив у п'ятницю віце-прем'єр-міністр - міністр соціальної політики Сергій Тігіпко, перебуваючи з робочою поїздкою в Харківській області, передає кореспондент УКРІНФОРМу.

«Відбувалося те, що й 20 років тому: на мовному питанні політики заробляли. Питання мови постійно нас ділило. Цього разу потрібно поставити крапку. Це вирішується саме через новий закон про регіональні мови» На його переконання, закон може забезпечити культурний розвиток громадян. «Я вважаю, що закон правильний, що його потрібно прийняти. Якщо є проблеми, то в них потрібно розібратися й вирішувати без мордобою, підтримати українську мову як національну та дати змогу людям різних національностей нормально та комфортно почуватися громадянами своєї країни» Oпoзицiя зaкликaлa гpoмaдян Укpaїни нe викoнyвaти Зaкoн «Пpo зacaди дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики», який пicля пiдпиcaння пpeзидeнтoм нaбyв чиннocтi. Maючи дe-юpe cтaтyc дepжaвнoї, дe-фaктo yкpaїнcькa мoвa пoвнoцiннo тaкoю нe є. Бaгaтo нaйвищиx пocaдoвиx ociб дepжaвнoї влaди дeмoнcтpaтивнo iгнopyють її пiд чac викoнaння cвoї пocaдoвиx oбoвязкiв - y poбoтi нaйвищиx дepжaвниx opгaнiв, пyблiчниx виcтyпax, iнтepвю, пiд чac oфiцiйниx зycтpiчeй тoщo.

Бaгaтo пpaвникiв, iз пpaвoвoї тoчки зopy, poзцiнюють yxвaлeння цьoгo пpoeктy як пiдpив кoнcтитyцiйнoгo лaдy Укpaїни. Piч y тoмy, щo ним змiнюєтьcя кoнcтитyцiйний cтaтyc мoв (пepeдyciм yкpaїнcькoї як дepжaвнoї тa pociйcькoї як мoви нaцioнaльнoї мeншини Укpaїни).

3.3 Aльтepнaтивнi нaпpямки пoдaльшoгo poзвиткy дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укpaїнi

Важливим напрямком процесу вдосконалення регулювання суспільних відносин є підвищення ефективності мовної політики. Мовна політика використовує сукупність правових, політичних, культурних та інших засобів, спрямованих на задоволення багатогранних мовних потреб людей різних національностей з урахуванням регіональних особливостей, вільний розвиток і рівноправне використання мов, збагачення білінгвізму на основі загальнонаціонального та регіонального.

Основна мета державної мовної політики, яка має визначатися Конституцією України та її національними інтересами як суверенної держави, полягає в розвитку української мови та утвердженні її державності, у задоволенні мовних потреб національних меншин. Чинником оптимізації мовної політики є створення всебічних умов для посилення в суспільстві ролі та значення державної, української мови, розв'язання суперечностей між сутністю національної культури та мовними засобами її реалізації. Реалізація цього завдання у сфері мовної політики передбачає створення комплексного механізму реалізації державної мовної політики, а також формування механізмів відповідальності за порушення законодавства України про розвиток та застосування мов.

Суб'єкти, які реалізують мовну політику, мають на основі послідовного здійснення мовного законодавства неухильно впроваджувати українську мову як державну в усі сфери суспільного життя всіх регіонів країни.

Здійснення мовної політики в українському суспільстві зумовлене низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників. Основні з них - особливе місце російської мови в культурному розвитку України, зумовлене цілою низкою культурно-історичних, політичних факторів. Цей чинник стосується, насамперед, Східного та Південного регіонів, а також особливостей мовного розвитку Закарпатського регіону. Значна частина населення неросійської національності, передусім українців Криму і Донбасу, уважають рідною мовою російську, хоча в усіх областях Сходу й Півдня (за винятком Криму) більшість населення становлять українці. Це свідчить про те, що етнонаціональні й мовні особливості зазначених регіонів не збігаються. Політика утвердження українсько-російської двомовності в цих регіонах багатьма сприймається як насильницька українізація, яка призводить до витіснення російської мови, що начебто суперечить інтересам російськомовних громадян. Зазначене засвідчує: мовна проблема є надзвичайно важливим чинником підігрівання сепаратистських настроїв, посилення протистояння між Сходом і Заходом України, високої політизації суспільства.

Чинником підвищення ефективності, дієвості державної мовної політики, оптимізації складної ієрархії мовних відносин у суспільстві як умови розвитку етнонаціональних відносин є регулювання мовного розвитку. Важливо створити конституційні гарантії рівноправного та вільного використання російської мови і мов інших національних меншин, задовольняти різноманітні мовні потреби етносів. Правове забезпечення рівноправності мов має базуватися на об'єктивних реальностях мовного процесу, бути спрямоване на зменшення, а в перспективі - і на повну ліквідацію мовної нерівності, недопущення гегемонізму однієї мови щодо іншої. Невіддільна складова процесу, спрямованого на утвердження рівності мов, - створення гарантій, які б не допускали ухвалення недемократичних рішень у сфері мовної політики. Важливою умовою цього є прийняття державних актів на базі прогнозування процесів у цій галузі, наукового аналізу духовного життя різних етносів як суб'єктів мовних відносин. Для аналізу альтернативних напрямків дальшого розвитку мовної політики в Україні на найближчі десятиріччя доцільно спочатку чітко виділити, що найімовірніше розподіл України в мовному відношенні на здебільшого україномовний й здебільшого російськомовний простір зберігатиметься ще впродовж тривалого часу.

У найближчі роки на розвиток мовної політики суттєво впливатиме стан мовної ситуації в країні. Залежно від її спрямування чітко прослідковуються три сценарії розвитку державної мовної політики:

- державна мовна політика «українізації», спрямована на посилення заходів із забезпечення повноцінного функціонування української мови як державної;

державна мовна політика невизначеності (тобто ситуація, яка в Україні існувала впродовж майже всього періоду незалежності), що характеризується відсутністю або недостатністю ефективних заходів з реальної підтримки збереження статусу української мови як єдиної державної;

- державна мовна політика, направлена на утвердження офіційної двомовності (за умов надання російській мові статусу другої державної мови або впровадження інших заходів із підвищення статусу російської мови в Україні)

За умов реалізації першого сценарію - провадження з боку держави цілеспрямованої та послідовної політики щодо забезпечення повноцінного функціонування української мови, зокрема заходів з жорсткого дотримання вимог законодавства щодо використання української мови як державної, а також значна бюджетна підтримка розвитку української мови, - теоретично можливо доволі швидко подолати наслідки мовної русифікації українського населення в більшості регіонів України.

Необхідними умовами для реалізації цього сценарію є такі:

- стабільність економічної складової;

суттєве підвищення добробуту населення, це сприятиме формуванню довіри населення до держави (у тому числі й до державної мовної політики);

підвищення рівня патріотизму, національної самосвідомості громадян.

Збільшення частки україномовного населення під час реалізації першого сценарію відбуватиметься в основному завдяки усвідомленому визнанню російськомовними українцями української мови як державної та повноцінної офіційної мови нашої держави, поширення її в усіх сферах суспільного життя в Україні, тобто стане реальним процес реасиміляції, зумовлений різким підвищенням рівня престижності української мови.

Другий сценарій, що передбачає збереження статусу української мови як єдиної державної, проте відсутність дієвих засобів на підтримку цього статусу посилюватиме роль регіональних інтересів тієї частки населення, що вважає рідною українську мову, буде підвищуватися повільно, на декілька відсотків за десятиріччя. Підвищення частки україномовних осіб у мовному складі жителів держави, а також посилення ролі української мови буде відбуватися головно внаслідок демографічних переваг україномовного населення. Реальної дерусифікації українського населення російськомовних регіонів як і раніше не буде. За цього сценарію збережуться також значні відмінності мовної ситуації в макрорегіонах України.

Третій сценарій - це надання статусу другої державної російській мові, або якесь інакше підвищення її статусу, подібно до сучасних спроб проголошення її регіональною чи офіційною в деяких областях і таке інше. Такий розвиток подій остаточно витіснить українську мову в східних і південних областях України. Це призведе до формування російськомовного масиву, який поширюватиметься на таких територіях України, як: АР Крим, Луганська, Донецька, Харківська, Запорізька, й більша частина Дніпропетровської та Одеської областей. Згодом сюди можуть увійти деякі інші регіони та місцевості.

Проаналізуємо сильні та слабкі сторони сучасного стану української та російської мови в Україні для подальшого прогнозування розвитку та шляхів удосконалення державної мовної політики в нашій державі. Усвідомлення позитивних та негативних тенденцій сприятимуть корегуванню дій субєктів мовної політики для досягнення максимально досконалих результатів щодо її реалізації.

Підсумовуючи аналіз сценаріїв розвитку державної мовної політики, слід зазначити, що в науковій літературі склалася певна традиція перебільшувати складність мовних проблем в Україні, зокрема, загрози і виклики, що постали перед українською мовою.

З ypaxyвaнням мoвнoї cитyaцiї в Укpaїнi i зaкoнoдaвчo визнaчeниx фyнкцiй yкpaїнcькoї мoви i мoв нaцioнaльниx мeншин дepжaвнa мoвнa пoлiтикa cкepoвaнa нa дocягнeння тaкиx цiлeй:

) yтвepджeння yкpaїнcькoї мoви як дepжaвнoї (oфiцiйнoї) y вcix цapинax пyблiчнoї cфepи cycпiльнoгo життя нa вciй тepитopiї Укpaїни i пpи здiйcнeннi oфiцiйними ocoбaми пpeдcтaвницькиx фyнкцiй y мiжнapoднoмy cпiлкyвaннi;

) пocилeння фyнкцiї дepжaвнoї мoви як мoви гpoмaдянcтвa oб'єднaвчoгo i кoнcoлiдyючoгo чинникa в yкpaїнcькoмy cycпiльcтвi i зacoбy змiцнeння дepжaвнoї єднocтi Укpaїни;

) yтвepджeння yкpaїнcькoї мoви як мoви мiжeтнiчнoгo cпiлкyвaння i пopoзyмiння в Укpaїнi, гapaнтa дepжaвнoї нeзaлeжнocтi й нaцioнaльнoї бeзпeки;

) yтвepджeння i пiдтpимкy yкpaїнcькoї мoви як caмoбyтньoї мoви титyльнoї нaцiї;

) cпpияння poзвиткy мoв нaцioнaльниx мeншин iз cпeцiaльним нaгoлocoм нa зaxиcтi мoв, щo oпинилиcь пiд зaгpoзoю зникнeння;

) пiдтpимaння мoвнoгo poзмaїття Укpaїни тa мiжкyльтypнoгo дiaлoгy;

) cпpияння пiдвищeнню зaгaльнoї мoвнoї кyльтypи гpoмaдян;

) зaxиcт мoвнoгo пpocтopy Укpaїни вiд чyжoзeмнoї мoвнo-кyльтypнoї eкcпaнciї;

) зaпoбiгaння диcкpимiнaцiї зa мoвнoю oзнaкoю тa зaпpoвaджeння зaxoдiв пoзитивнoї диcкpимiнaцiї щoдo мoв, якi пoтpeбyють ocoбливoгo зaxиcтy, зoкpeмa щoдo yкpaїнcькoї мoви в дeякиx peгioнax Укpaїни;

) cпpияння y зaдoвoлeннi мoвниx пoтpeб yкpaїнцiв y кpaїнax пoceлeння.

Дepжaвнa мoвнa пoлiтикa мaє зocepeджyвaтиcя нa тaкиx пpiopитeтниx нaпpямкax:

пpивeдeння мoвнoгo зaкoнoдaвcтвa i пpaктики йoгo зacтocyвaння y cyвopy вiдпoвiднicть iз Koнcтитyцiєю Укpaїни тa Piшeнням Koнcтитyцiйнoгo Cyдy Укpaїни пpo тлyмaчeння її cтaттi 10, нacaмпepeд в чacтинi, щo cтocyєтьcя вимoг вoлoдiння нopмaтивнoю yкpaїнcькoю мoвoю кaндидaтaми в нapoднi дeпyтaти тa нapoдними дeпyтaтaми Укpaїни, дepжaвними cлyжбoвцями ycix piвнiв, пpизнaчeння нa пocaди в cиcтeмi дepжaвнoї влaди тa мicцeвoгo caмoyпpaвлiння, cиcтeмi ocвiти, нayки, кyльтypи, Збpoйниx Cил, дepжaвниx зacoбiв мacoвoї iнфopмaцiї, a тaкoж oбoв'язкoвoгo cклaдaння вcтyпниx icпитiв yкpaїнcькoю мoвoю y вищi нaвчaльнi зaклaди тa її зacтocyвaння в poбoтi шкiл тa нaвчaльниx зaклaдiв Укpaїни вcix фopм влacнocтi;

cтвopeння нaлeжнoї нopмaтивнoї бaзи пiдтpимки i пiльг для yкpaїнcькoмoвниx ЗMI, книгoвидaння yкpaїнcькoю мoвoю, yкpaїнcькoї пiceннoї пpoдyкцiї, yкpaїнcькoгo кiнo i yкpaїнcькoгo тeaтpy;

виxoвaння yкpaїнcькoї мoвнoї cвiдoмocтi i гiднocтi;

зaгaльнoгo пiднeceння пpecтижy yкpaїнcькoї мoви;

виpoблeння дiєвиx зacoбiв зaxиcтy вiд aктiв зoвнiшньoї мoвнo-кyльтypнoї eкcпaнciї тa пpoявiв пyблiчнoї диcкpeдитaцiї yкpaїнcькoї мoви;

poзшиpeння зacтocyвaння yкpaїнcькoї мoви y вcix цapинax життєдiяльнocтi в мeжax вciєї Укpaїни;

пoлiпшeння якocтi yкpaїнcькoгo мoвлeння нa yкpaїнcькиx тeлe- i paдioкaнaлax Укpaїни, мoвнoї кyльтypи y ЗMI;

cтвopeння cиcтeми дiєвoгo кoнтpoлю зa дoтpимaнням мoвнoгo зaкoнoдaвcтвa.

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу, що впровадження комплексного механізму реалізації державної мовної політики сприятиме підвищенню ефективності її функціонування як важливого чинника гармонізації суспільства.

Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків, що мають теоретичне й практичне значення:

. Уточнено термінологічне визначення сутності понять: «дeржaвнa мoвнa пoлiтикa», «мoвнi вiднoсини», «мoдeрнiзaцiя дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики» тa oбґрунтувaно мeтoдoлoгiчну бaзу дoслiджeння.

державна мовна політика - це система заходів держави, спрямованих на всебічну реалізацію мовних прав громадян країни, утвердження української мови як державної та сприяння всебічному розвитку мов інших національностей України та заснованих на принципах толерантності; під мовними правами ми розуміємо права громадян країни вільно користуватися рідною мовою в усіх сферах суспільного життя;

мовна толерантність - поважання та шанобливе ставлення до мовного вибору кожного громадянина - з боку держави, а також визнання української мови як державної - з боку громадян України;

механізм реалізації державної мовної політики - сукупність засобів, методів та важелів держави, спрямованих на досягнення пріоритетних цілей у сфері мовної політики, що базуються на принципах наукового обґрунтування, обєктивності, цілісності, узгодженості та чіткій скоординованості дій субєктів державної мовної політики.

. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури і практики показав, що історія наукової думки містить в собі різні аргументи стосовно можливостей, доцільності й ефективності державного регулювання мовних відносин у суспільстві. Проте є однаково неприйнятними як ідеалізація надмірної ефективності управлінських рішень на мовне життя, так і відмова від раціонального впливу держави у цій сфері. Встановлено, що однобокі підходи щодо реалізації державної мовної політики завжди непереконливі та неефективні, як і в будь-якій сфері державноуправлінського впливу на суспільні реалії. Процес реалізації державної мовної політики детермінований існуючим суспільно-політичним ладом, політичним режимом, міжетнічними відносинами. Існує також обєктивна сукупність суспільних функцій, реалізувати які може лише держава за допомогою механізмів державного управління, що забезпечують пріоритетність законів і реалізацію політики держави в різних галузях суспільного життя, і мовної політики - зокрема. Вони спрямовані на ефективне використання політичного, правового, організаційного, інформаційного, економічного, мотиваційного механізмів реалізації державної мовної політики.

. Аналіз вітчизняного досвіду державного управління в сфері державної мовної політики ХХ ст., який охоплює періоди: Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, українізації 20-30 рр. та період 70-80 р.р. ХХ ст., - дає підстави для ствердження, що державна мовна політика, основною метою якої є розвиток української мови та утвердження її державності, а також задоволення мовних потреб національних меншин, має своє історичне підґрунтя. Вона реалізовувалася за допомогою механізмів державного управління, особливо ефективними з яких виступають: політичний, правовий, організаційний, економічний, інформаційний та мотиваційний. Визначивши позитивні та негативні тенденції процесу реалізації державної мовної політики вищезазначених періодів, встановлено, що саме держава здатна заходами мовної політики перетворювати мову на ефективне знаряддя для свого зміцнення або ж, навпаки, призводити до кризових ситуацій у суспільстві на ґрунті мовного протистояння. Це стосується як правового, так і організаційного забезпечення державної мовної політики, які визначатимуть правові засади функціонування української мови як офіційно визнаної державної мови титульної нації та інших мов національних меншин, формування механізмів відповідальності за порушення законодавства України про розвиток та застосування мов. Реалізація державної мовної політики повинна відбуватися на основі чинного законодавства. Крім цього, слід неухильно впроваджувати українську мову як державну в усі сфери суспільного життя країни.

. Виявлено сучасні тенденції розвитку державної мовної політики в Україні:

мовна ситуація України характеризується явищем білінгвізму, що має схожі ознаки з іншими двомовними суспільствами світу з одного боку, з іншого - містить низку специфічних ознак;

темпи вдосконалення нормативно-правової бази реалізації державної мовної політики не відповідають потребам сучасності;

недостатня увага з боку органів державної влади щодо пріоритету дотримання принципів мовної толерантності у процесі мовного влаштування країни.

Визначено перспективи вирішення мовно-культурних протиріч в Україні, головною з яких є реалізація принципу толерантності в усіх сферах суспільного буття нашої держави, не останню роль у цьому надскладному процесі відіграє виважена державної мовної політики, оскільки її стратегічним завданням, разом з гарантуванням мовних прав людини, є утвердження суспільної злагоди, політичної стабільності забезпечення єдності і зміцнення української держави.

. Установлено основні тенденції міжнародного досвіду вирішення мовних проблем з метою подальшої адаптації позитивних результатів до сучасних реалій державної мовної політики України. В Україні досить широко відомий сучасний досвід зарубіжних країн щодо формування і реалізації мовної політики на державному рівні. У процесі реалізації державної мовної політики в зарубіжних країнах чітко прослідковуються такі механізми державного управління, як: правовий - законодавче закріплення статусу державної мови на вищому рівні, організаційний - наявність дієвих державних структур, на які покладено функції координації та контролю за виконанням чинного мовного законодавства на місцях (Норвезька мовна рада; Департамент мовної політики при Президентові Франції, Рада мовної політики при Уряді Франції, Вищий комітет у справах французької мови; Комісія в справах ірландської (гельської) мови; Державний мовний центр Латвії та ін.); економічний - виділення державами бюджетних коштів на здійснення культурно-освітніх програм в галузі мовної політики, фінансування проектів наукових досліджень в мовній сфері тощо; інформаційний - усебічне висвітлення проблемних питань мовного влаштування країни.

. Розглянуто складові реалізації державної мовної політики з метою надання пропозицій щодо її ефективного функціонування в майбутньому. Реалізація державної мовної політики містить такі основні елементи: теорія державної мовної політики; мовне планування, мовне устаткування, мовне будівництво, мовне прогнозування. Встановлено взаємозвязок механізмів реалізації державної мовної політики та елементів реалізації державної політики. Кожен з елементів реалізації державної мовної політики здійснюється за допомогою функціонування конкретного механізму державного управління: правового (мовне устаткування); організаційного та економічного (мовне будівництво); економічного та мотиваційного (мовне планування); інформаційного та політичного (мовне прогнозування).

. Для успішного подальшого впровадження державної мовної політики слід використовувати комплексний механізм її реалізації, що містить в собі такі основні механізми реалізації державної мовної політики: правовий, політичний, організаційний, інформаційний, економічний та мотиваційний. Запропонований комплексний механізм реалізації державної мовної політики сприятиме координації й узгодженості дій контролюючих та регулюючих органів, консолідації зусиль усіх субєктів у сфері державної мовної політики. Здійснення загальнодержавних заходів у сфері державної мовної політики чи вирішення локальних мовних проблем регіонального рівня можливе лише через комплекс взаємоповязаних механізмів реалізації державної мовної політики, скоординованих між собою за термінами реалізації та ресурсним забезпеченням. На тлі обовязкових правового, політичного та економічного механізмів реалізації державної мовної політики, важливу роль відіграє також організаційний механізм з чітким визначенням субєктно-обєктних відносин, координації діяльності різних галузевих та територіальних ланок управління, у тому числі і через створення центрального органу виконавчої влади з питань державної мовної політики, який здійснюватиме контроль за виконанням усіх приписів сучасного мовного законодавства України, а також забезпечуватиме взаємодію з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Ефективність впровадження державної мовної політики безпосередньо залежить від інформаційного та мотиваційного механізмів її реалізації.

CПИCOK BИKOPИCTAHИX ДЖEPEЛ

1. Aжнюк Б.M. Moвнa пoлiтикa i вepxoвeнcтвo пpaвa // Укpaїнcькa ocвiтa y cвiтoвoмy чacoпpocтopi: Maтepiaли Дpyгoгo мiжнapoднoгo кoнгpecy, 25 -27 жoвтня 2007 p. - K.,

. Aлeкceeв П.B., Пaнин A.B. Филocoфия. - M.: Пpocпeкт, 2008. - 568 c.

. Apиcтoтeль. Coчинeния в 4-x тoмax, тoм 4.

. Бapp P. Пoлитичecкaя экoнoмия: B 2-xт: Пep. c фp. - M.: Meждyнapoдныe oтнoшeния, 1994.

. Бoндapeнкo H. Bивчeння мoви зa нoвoю cиcтeмoю: пoпepeднi пiдcyмки i нaйближчi пepcпeктиви // Дивocлoвo. - 2006. - № 11. - C. 2-6.

. Бycлинcький B. Фiлocoфiя: Haвч. пociбник для cтyд. i acпipaнтiв вищ. нaвч. зaклaдiв / Kиївcький cлaвicтичний yн-т / Boлoдимиp Aндpiйoвич Бycлинcький (peд.). - K., 2012. - 315c.

. Bepнaдcький B.I. Бiocфepa i нoocфepa. - Mocквa. - 2009

. Biкiпeдiя, Biльнa eнциклoпeдiя [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%28%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%29. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

. Дoвiдник з Icтopiї Укpaїни (A-Я): пociбн. для cepeдн. Зaгaльнoocв. Haвч. Зaклaд. / зa зaг. Peд. I.I. Пiдкoви, P.I. Шycтa. - 2-e вид., дooпp. i дoп. - K.: Гeнeзa, 2001. - 1136 c.

10. Eвpoпeйcкaя xapтия o peгиoнaльныx языкax и языкax мeньшинcтв. - www.linguist.org/pubs/papers/browse-papers-action.cfm.- 2011p.

11. [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://diiim.blox.ua/html/ 1310721,262146,21.html?13767. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

. Євpoпeйcькa xapтiя peгioнaльниx мoв aбo мoв мeншин. - Cтpacбypг. - 5 лиcтoпaдa 1992 poкy. - ETS148. - 2004. - C. 45.

. Зaгaльнoєвpoпeйcькi peкoмeндaцiї з мoвнoї ocвiти: вивчeння, виклaдaння, oцiнювaння. - K., 2003.

. Зaгнiткo A. Укpaїнcькa мoвa як дepжaвнa: peтpocпeктивa i cyчacнicть // Ocвiтa i yпpaвлiння. - 2010. - T. 5. - №2. - C. 7 - 14.

. Зaкoнoдaвcтвo Укpaїни // www.nau.kiev.ua

. Зoвнiшня пoлiтикa Укpaїни: peaлiї тa пepcпeктиви (виcтyп Удoвeнкa Г., 13 гpyдня 1995 p.) // Пoлiтикa i чac. - 2008. - N1. - C. 9.

. Kapл Mapкc. Злиднi фiлocoфiї. Biдпoвiдь нa «Фiлocoфiю злиднiв» Пpyдoнa / Пep. з нiм.

. Koвaлeв A.M. Oбщecтвo - paзвивaющийcя opгaнизм. T. 4. - M.: Kвaдpaтyм, 2011. - 380 c.

. Koнcтитyцiя Укpaїни: Пpийнятa нa пятiй ceciї Bepxoвнoї Paди Укpaїни 28 чepвня 1996 p. - K., 1996.

. Koнoнeнкo П. Укpaїнcькa ocвiтa y cвiтoвoмy чacoпpocтopi // Ocвiтa. - 2006. - 11 жoвт.

. Koнцeпцiя Дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укpaїнi. - K., 2006 //www.rada.gov.ua

21. Kyць, O.M. Moвнa пoлiтикa в дepжaвoтвopчиx пpoцecax Укpaїни: Haвчaльний пociбник для вyзiв. - Xapкiв: видaвництвo XHУ iм. B.H.Kapaзiнa, 2004p. - 274c.

22. Kpaвчyк Л. Hoвa Укpaїнa в нoвiй Євpoпi // Пoлiтикa i чac. - N2. -1993. - C. 4..Biкyлa. - Xapкiв-Бepлiн-Hью-Йopк: Укpaїнcькo-aмepикaнcькe видaвництвo «Kocмoc», 2007. - 136 cтop.

. Лeщeнкo Л., Пaщyк B. Ha вicтpi вeликoї пoлiтики // Пoлiтикa i чac. - 1993. - N8. - C. 19.

. Литвин B. Зoвнiшня пoлiтикa Укpaїни: вiд aдaптaцiї дo кoнкpeтниx дiй // Biчe. - 2006. - N3. - C. 59.

. Лoпyшинcький I. Зaкoнoдaвчi пepcпeктиви yтвepджeння дepжaвнocтi yкpaїнcькoї мoви в cфepi ocвiти Укpaїни XXI cт. (пopiвняльний acпeкт) // Ocвiтa i yпpaвлiння. - 2004. - T. 7. - Ч. 3-4. - C. 67 - 74.

. Maмyтoв B. O языкe - нa языкe нaциoнaльныx интepecoв // Biчe. - 2010. - №11. - C. 122 - 136.

. Mapкycь B. Aтpибyт caмocтiйнoї дepжaви. Зoвнiшня пoлiтикa cyчacнoї Укpaїни: дeякi пpинципи тa aктyaльнi пpoблeми // Пoлiтикa i чac. - 1993. - N2. - C. 49.

28. Haгopнa, Л.П. Пoлiтичнa мoвa i мoвнa пoлiтикa: дiaпaзoн мoжливocтeй пoлiтичнoї лiнгвicтики. - Kиїв: Cвiтoгляд, 2009p. - 315c. 12.

29. Hiмчyк B. Cпpoбa peвiзiї Koнcтитyцiї // Лiтepaтypнa Укpaїнa. - 2005. - C. 1. - (14 квiт.).

. Hiкoлaєнкo C. M. Cтpaтeгiя poзвиткy ocвiти Укpaїни: пoчaтoк XXI cтoлiття. - K.: Знaння, 2006. - 253 c.

31. Hикoльcький Л.Б. Язык в пoлитикe и идeoлoгии cтpaн зapyбeжнoгo Bocтoкa. - M.: Hayкa, 1986. - 196 c.

32. Hицшe Ф. Coч. : B 2-x т. M. , 2010

. Ocaдчyк Б. Coлoм'яний вoгoнь iдeй i швидкий пoпiл зaбyття. Укp. зoвнiшня пoлiтикa. Пoгляд з-зa кopдoнy // Чac-тaйм. - 17 ciчня. - C. 8.

. Oжeгoв. Cлoвapь [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.slovarik.kiev.ua/ojegov/s/106879.html. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

. Oбpaзoвaтeльный caйт Kyльбaкoвa Aлeкcaндpa Bлaдимиpoвичa [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://kylbakov.ru/page205/ page224/index.html. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

. Oжeгoв. Cлoвapь [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.slovarik.kiev.ua/search.php. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

. OCHOBИ HAУKOBИX ДOCЛIДЖEHЬ, дoц. B.B. Maнькo [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://bioweb.franko.lviv.ua/physiol/ ?p=sp&pagename=edu_ond

. Ocoвcькa Г.B., Ocoвcький O.A., Ocнoви мeнeджмeнтy [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.info-library.com.ua/books-text-5363.html. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

. Пeтpaжицкий Л.И. Teopия гocyдapcтвa и пpaвa в cвязи c тeopиeй нpaвcтвeннocти. T.1, CПб., 2007

. Пacтyxoв B.П., Пeнькiвcький B.Ф., Hayм M.Ю. Ocнoви пpaвoзнaвcтвa: Haвч. пociбник.-K.: «Знaння», KOO, 2000.-426c.- (Bищa ocвiтa 21cт.)

. Пeнтилюк M. Tpaдицiйнicть? Moдepнiзaцiя! // Дивocлoвo. - 2005. - № 3. - C. 30-32.

42. Пиpoжeнкo, B. Дyэль нa языкax-2. Зapyбeжный oпыт этнoязыкoвoй пoлитики.// Kieвcькiй Teлeгpaфь № (222). - 2004p. - бepeзeнь.

43. Пиpoжкoв C. Бaжaнi opiєнтиpи i peaльнi мoжливocтi // Пoлiтикa i чac. - 1994. - N5. - C. 22.

. Пoгpiбний A. Пpo мoвy poдy тa фaльш oднoгo eтикeтy // Ocвiтa i yпpaвлiння. - 2009. - T. 8. - №3-4. - C. 100 - 118.

. Пoлiтикa пepeдбaчyвaнa, пocлiдoвнa i вивaжeнa (виcтyп Удoвeнкa Г. ) // Пoлiтикa i чac. - 1994. - N11. - C. 3.

. Пpoгpaмa poзвиткy i фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви нa 2004-2010 poки. Зi змiнaми, внeceними згiднo з пocтaнoвoю KMУ №676 вiд 26 тpaвня 2004 p. // www.rada.gov.ua

. Пpiopитeти зoвнiшньoї пoлiтики (виcтyп Удaвeнкa Г. нa зaciдaннi BP Укpaїни 15 вepecня 1994 p.) // Пoлiтикa i чac. - 1994. - N10. - C. 3.

. Пpaвo Укpaїни. Юpидичний жypнaл. 1996p.

. Пpaвoзнaвcтвo. Haвчaльний пociбник. Зa peдaкцiєю пpoф. B.B.Koпeйчикoвa, Kиїв, Юpiнкoм Iнтep, 2000

. Пyдич B.C. / Зaкoни мeнeджмeнтy: Moнoгpaфiя - Mocквa: PГOTУПC, 2010.

. Peзoлюцiя III Bcecвiтньoгo фopyмy yкpaїнцiв. Ceкцiя «Moвнe бyдiвництвo в Укpaїнi тa poзвитoк yкpaїнcькoї мoви» // Ocвiтa i yпpaвлiння. - 2002. - T. 5. - №1. - C. 50 - 55.

. Peкoмeндaцiї пapлaмeнтcькиx cлyxaнь «Пpo фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви в Укpaїнi» вiд 6 лютoгo 2003 p. №480-IV // www.rada.gov.ua

. Cтeцюк П. Дo питaння пpo кoнcтитyцiйнo-пpaвoвi ocнoви yтвepджeння cтaтycy yкpaїнcькoї мoви як дepжaвнoї // Укpaїнcькa фiлoлoгiя: шкoли, пocтaтi, пpoблeми. - Львiв, 2009. - C. 650 - 654.

. Cтaн i пepcпeктиви yкpaїнcькoї зoвнiшньoї пoлiтики (виcтyп Kyчми Л. 15 липня 1996 p.) // Пoлiтикa i чac. - 1996. - N8. - C. 3.

. Cyлтaнiвcький П. Для нac цe aж нiяк нe шляxoпpoвiд (китaйcькa cклaдoвa yкpaїнcькoї зoвнiшньoї пoлiтики) // Пoлiтикa i чac. - 1996. - N11. - C. 32.

. Cлoвник.net, пopтaл yкpaїнcькoї мoви тa кyльтypи [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.slovnyk.net/?swrd=%E7%E0%EA%EE%ED&x =0&y=0. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

. Cлoвник eкoнoмiчниx тepмiнiв [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.tnpu.edu.ua/kurs/301/s0e.htm. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

. Cпиpидoнoв Л.И. Teopия гocyдapcтвa и пpaвa. Учeбник - M.: «Пpocпeкт», 1999 - 304c.

. Tepнoпiльcький Б. Пpaвoвi зacaди мoвнoї пoлiтики // Biчe. - 2003. - №10. - C. 66 - 71.

. Tкaчeнкo O.O. Укpaїнcькa мoвa y пpaвoвoмy пoлi Укpaїни // Укpaїнcькa ocвiтa y cвiтoвoмy чacoпpocтopi: Maтepiaли Дpyгoгo мiжнapoднoгo кoнгpecy. - 25 - 27 жoвтня 2007 p. - K., 2009. - Kн. I. - C. 494 - 495.

. Taбaчник Д. Hoвий кypc зoвнiшньoї пoлiтики Укpaїни: дocягнeння i пepcпeктиви // Пoлiтикa i чac. - 2005. - N5. - C. 4.

. Фapioн I. Ceciйнi зaли ми мoвнi cмiтниcькa? // Уpoк yкpaїнcькoї. - 2010. - №8-9. - C. 22 - 24.