Залучення іноземного інвестування в Україну

Залучення іноземного інвестування в Україну

Вступ

Процес глобалізації призводить до поширення та поглиблення міжнародних господарських зв’язків, що в свою чергу спричиняє диверсифікацію форм та напрямків міжнародної конкуренції, методів боротьби за володіння і контроль над технологічними, інтелектуальними, природними та інвестиційними ресурсами. Все більшого значення набуває формування оптимальної та ефективної структури економіки як на національному, так і на світовому рівнях з переважанням в ній частки послуг, наукомісткої та високо технологічної продукції.

Очевидним є той факт, що в умовах глобалізації виграють країни, які беруть активну участь у міжнародному науково-технічному та інформаційному обміні, володіють розвиненою інфраструктурою, кваліфікованою робочою силою. Наявність даних ресурсів забезпечується при умові оперування цими країнами достатнім капіталом, а також забезпечення умов його вільного переміщення. Найчастіше міжнародний рух капіталуздійснюється у формі інвестицій, отже питання про залучення іноземного капіталу є одним із найпріоритетніших для кожної країни, яка претендує на те, щоб посісти гідне місце усистемі світових економічних відносин.

В розрізі інтересів країн, що залучають прямі іноземні інвестиції, це можливість забезпечення зростання валового продукту, доходів на душу населення, обсягів експорту разом із підвищенням конкурентоспроможності національної продукції, структурної перебудови економіки в цілому, а також забезпечення політичної та соціальної стабільності в країні.

Таким чином викладене вище пояснює актуальність теми дослідження даної курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є світові потоки прямих іноземних інвестицій.

Предметом дослідження є вплив потоків прямих іноземних інвестицій на соціально-економічний розвиток України.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей динаміки потоків іноземних інвестицій в Україну та їх вплив на економічний та соціальний розвиток країни.

Мета роботи реалізується шляхом виконання наступних завдань:

) розглянуті теоретичні основи залучення іноземного інвестування в Україну;

) дослідити підходи до регулювання іноземного інвестування в Україні;

) проаналізувати динаміку та тенденції іноземного інвестування в Україні;

) проаналізувати галузеві та регіональні особливості іноземного інвестування та оцінки інвестиційного клімату регіонів;

) оцінити вплив динаміки іноземного інвестування на рівень економічного розвитку України та зробити прогнозні значення на 2013-2015 рр.;

) розглянути світовий досвід державного регулювання залучення іноземних інвестицій;

) дослідити проблеми та знайти шляхи вирішення залучення іноземних інвестицій в Україну.

При виконанні курсової роботи використано такі методи: спостережень, статистичної обробки економічної інформації, кореляційного аналізу, графічний та табличний методи подання економічної інформації, методика розрахунку індекса концентрації за формулою Герфіндаля-Гіршмана, метод прогнозування економічних показників за середнім абсолютним приростом, середнім темпом росту, табличний процесор MSExcel.

Розділ 1. Теоретичні основи залучення іноземного інвестування в Україну

.1 Сутність та роль іноземного інвестування

Наприкінці 80-х років XX ст. почалося ринкове реформування економічних систем країн Центральної та Східної Європи. В усіх державах ці перебудови потребували значних довгострокових вкладень коштів. В економічну літературу та практичне життя міцно увійшло поняття "інвестиції" [1].

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає "вкладати". У ширшому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою наступного його збільшення [2].

В економічній та юридичній літературі стосовно природи інвестицій існують суперечливі погляди. Поняттям "інвестиції" не охоплюються комерційні угоди, такі, як продаж товарів або аналогічні торговельні операції. На практиці під інвестиціями розуміють традиційні інвестиції у формі капітальних вкладень, внески у спільні підприємства або позики, а також інші види інвестування, які здійснюються на основі контрактів з розподілом одержаного прибутку між учасниками [3].

Дж. Кейнс вважев, що іноземні інвестиції - поточний приріст цінності капітального майна внаслідок виробничої діяльності за певний період. Це - та частина прибутку за певний період, яка ще не була використана для споживання [4].

И.А. Бланк був прихильником такої теорії, що іноземні інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також не пов'язані з цим зміниоборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасахздебільшого залежать від руху видатків на основний капітал [5].

К. Макконнел, С. Брю вважали, що іноземні інвестиції - це витрати на будівництво нових заводів, наверстати і устаткування з тривалим терміном служби; витрати на виробництво інагромадження засобів виробництва, збільшення матеріальних запасів; витрати на поліпшення освіти, здоров'я працівників чи на підвищення мобільності робочої сили [6].

В.М. Гриньова, В.О Коюда вважали, що Іноземні інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу в різні галузі і сфери економіки, інфраструктуру, соціальні програми,охорону середовища яквсередині країни, так і за кордоном, з метою розвитку виробництва, соціальноїсфери, підприємництва, отримання прибутку [7].

Є. Черевик вважає, що інвестиція - це капітал, нагромаджений і не використаний для споживання за певний період виробничої діяльності та знову вкладений у виробництво [8].

На думку Л.Н. Павлової, іноземні інвестиції являють собою всі види майнових і інтелекттуальних цінностей, які вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти підприємницької та іншихвидів діяльності з метою отримання прибутку [9].

О.Х. Юлдашев вважав, що іноземні інвестиції - це речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, атакож результати інтелектуальної діяльності, вкладені іноземним інвестором (упередбачених законом формах) в об'єкти інвестиційної діяльності на територіїУкраїни з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціальногоефекту [10].

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об‘єкти підприємницької та іншої діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [11].

Законом України від 22.12.2011 № 4218-VI "Про внесення змін до Закону України "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон № 4218-VI) внесено зміни до вказаного переліку, згідно з якими об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права [12].

Іноземні інвестори - це суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме [13]:

юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

- фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

До чинників, які об'єктивно стоять на заваді активізації інвестиційної діяльності в Україні, належать [14]:

- законодавча нестабільність;

- відсутність чіткої державної стратегії щодо залучення інвестицій;

- значний податковий і адміністративний тиск на об'єкти підприємництва;

- зниження для громадян цінності грошових доходів у вигляді дивідендів і відсотків внаслідок інфляційних чинників;

- неврегульованість питань захисту прав власності інвесторів;

- високий рівень корумпованості в органах державної влади;

- нестабільність роботи фінансової системи країни;

- неготовність підприємств здійснювати реальні ефективні інвестиції навіть у конкурентоздатні інноваційні проекти, що дають високий стійкий дохід, достатній для виплати високих дивідендів;

- незначні обсяги фондового ринку;

- низький рівень платоспроможності в країні та ін.

Отже на здійснення іноземного інвестування в Україні впливає безліч чинників, основні з яких подано на рисунку 1.1

Рисунок 1.1 - Структура організаційно-економічного механізму залучення іноземних інвестиції в Україну [16]

На даний час існують різні думки щодо доцільності іноземного інвестування в межах території держави та її регіонів. Іноземні інвестиції у більшості сучасних досліджень розглядаються як найвигідніший спосіб залучення фінансових ресурсів, що сприяє стрімкому економічному зростанню. В той же час аналіз світової практики застосування такого інструменту виявив неоднозначності у результатах їх впливу на економіку країн-отримувачів. Основні переваги та недоліки іноземного інвестування представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. - Переваги та недоліки іноземного інвестування в Україну [14,15].

1.2 Види іноземних інвестицій

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об‘єкти підприємницької та іншої діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути [11]:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інших цінностей відповідно до законодавства України.

Говорячи про іноземні інвестиції, необхідно, перш за все, розмежовувати державні та приватні інвестиції [17]:

А) державні інвестиції - це позики, кредити, які одна держава або група держав надає іншій державі. У цьому випадку мова йде про відношення між державами, що регулюються міжнародними договорами і до яких застосовуються норми міжнародного права. Можливі і «діагональні відносини», коли консорціум (група) приватних банків надає інвестиції державі.

Б) приватні інвестиції - це позики, що надають приватні фірми, компанії чи громадяни однієї країни відповідним суб’єктам іншої країни. Інвестиційні відносини настільки складні та багатогранні, що нерідко відносини між державами тісно пов’язані з відносинами між приватними інвесторами. Такий зв’язок найбільше проявляється, коли інвестор передає свої права та вимоги державі.

Перелік видів (форм) іноземних інвестицій, що надається в законодавчих актах і міжнародних договорах, є приблизним, а не вичерпним, оскільки поняття інвестицій охоплює всі види майнових цінностей, які іноземний інвестор вкладає на території приймаючої сторони.

Згідно зі статтею 2 закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді [19]:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

- валюти України при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; інших цінностей відповідно до законодавства України.

Залежно від ступеня контролю над зарубіжними компаніями інвестиції поділяються на прямі та портфельні [17].

Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємствам прямого інвестування). Прямі інвестиції - це категорія міжнародної діяльності, яка відображає прагнення інституційної одиниці - резидента однієї країни справляти стійкий вплив на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни. Вкладення коштів, майна, цінних паперів тощо класифікуються як прямі інвестиції, якщо вони забезпечують 10 або більше відсотків участі у статутному капіталі підприємства і (або) істотну участь в управлінні його діяльністю [18]. За визначенням МФВ, прямі іноземні інвестиції існують у тому випадку, коли іноземний власник володіє не менш ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства (згідно з американським законодавством - не менше 10 %, у країнах Європейського Співтовариства - 20 - 25 %, у Канаді, Австралії і Новій Зеландії - 50 %).

Прямі інвестиції поділяються на дві групи [17]:

- трансконтинентальні капітальні вкладення, зумовлені кращими умовами ринку, тобто тоді, коли існує можливість поставляти товари з нового виробничого комплексу безпосередньо на ринок даної країни (континенту). Витрати відіграють у цьому випадку незначну роль, основне - знаходження на ринку. Різниця у витратах виробництва порівняно з материнською компанією є меншим фактором впливу на розміщення виробництва на даному континенті. Витрати виробництва є вирішальними для визначення країни даного континенту, в якій необхідно створювати нові виробничі потужності;

- транснаціональні вкладення - прямі вкладення, часто в сусідній країні. Мета - мінімізація витрат порівняно з материнською компанією.

Риси, що характерні для прямих інвестицій [17]:

- при прямих закордонних інвестиціях інвестори, як правило, втрачають можливість швидкого виходу з ринку;

- більший ступінь ризику та більша сума, ніж при портфельних інвестиціях;

- більш високий термін капіталовкладень, характерних для країн-імпортерів іноземного капіталу.

Прямі іноземні інвестиції спрямовуються в приймаючі країни двома шляхами [17]:

- організація нових підприємств;

- купівля або поглинання вже діючих компаній.

Портфельні інвестиції - капітальні вкладення, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвестиції. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів) [17]. До портфельних інвестицій включаються такі основні види інструментів: 1) акції та інші форми участі в капіталі, 2) облігації та інші боргові цінні папери, 3) інструменти грошового ринку, 4) похідні фінансові інструменти. Для кожного виду фінансового інструменту здійснюється розподіл операцій за внутрішніми секторами економіки [18].

До категорії інші інвестиції включають усі операції фінансового рахунку, що не відносяться до прямих або портфельних інвестицій, а також резервних активів. Інші інвестиції класифікуються за типами інструментів: торгові кредити, позики, валюта і депозити, інші активи й інші пасиви, а в подальшому, як і портфельні інвестиції, за основними секторами економіки. Здійснюється також їх розподіл за терміном погашення [18].

Щодо подальших класифікацій цього поняття, то у працях вчених-економістів трапляютьсярізні підходи до розподілу іноземних інвестицій за різними ознаками. Немає одностайного підходудо класифікації цього поняття. Одні вчені класифікують іноземні інвестиції за джерелами і метоюінвестування, інші до цієї класифікації додають і таку ознаку, як форму оформлення тощо. На рис. 1.2. наведена зведена класифікація іноземних інвестицій за різними сутнісними ознаками, які у своїхпрацях виділяють вітчизняні і закордонні вчені-економісти [20].

Рисунок 1.2. - Класифікація іноземних інвестицій [20]

На рисунку 1.2 подано широку класифікацію поняття “іноземні інвестиції”, однак в цій схемі бракує ще однієї ознаки, за якою можна було б класифікувати іноземні інвестиції, і яка, з огляду на мінливість та ризиковість середовища інвестування, є надзвичайно важливою, а саме: за ступенем і видами ризику.Відповідно до цієї ознаки виділяють такі види іноземних інвестицій [19]:

а) безризикові, наприклад короткострокові інвестиції у країни зі стабільною економічною ситуацією;

б) ризикові, зумовлені різними чинниками.

Інвестиціїізризиками (ризикові), своєючергою, можнаподілитина [19]:

а) інвестиції з форс мажорними обставинами - стихійні лиха (землетруси, повені, шторми, кліматичнікатаклізми) та інші надзвичайні ситуації;

б) інвестиції з макроекономічними ризиками, пов'язані зі змінами макроекономічної ситуації, зокрема значними коливаннями процентних кредитних ставок, різкими непередбачуваними змінами валютних курсів та експертних цін на товари й сировину;

в) інвестиції з операційними, або комерційними ризиками, тобто ризиками, що зумовлюються специфікою інвестиційного проекту, до них належать невиконання планів робіт, перевитрата коштів через помилки у проектуванні планування та координації робіт;

г) інвестиції з політичними ризиками. Вони відрізняються від попередніх тим, що їхнє виникнення залежить від інших причин, ніж комерційних ризиків, велика затримка конвертації власних доходів інвестора в іноземну валюту та репатріації їх позамежі країни; експропріація (часткове або повне позбавлення інвестора права власності контролю та інших прав на застраховану інвестицію).

За режимом оподаткування іноземні інвестиції можна класифікувати [21]:

1) з загальним режимом оподаткування;

) з пільговим режимом оподаткування: податкові канікули; інвестиційні знижки; податковий кредит; прискорена амортизація; інвестиційні субсидії; пільги непрямого оподаткування, зокрема знижені ставки мита.

.3 Підходи до регулювання іноземного інвестування

Державне регулювання - це сукупність інструментів, за допомогою яких відповідні органи держави на базі законодавства та в межах своєїкомпетенції здійснюють вплив на процес функціонування тієї чи іншої сфери суспільного життя.

Впровадження ринкових реформ потребує значної фінансової підтримки з боку держави, алеїї внутрішні джерела дуже обмежені і використовуються переважно для підтримки життєвоважливих сфер економіки,тому велика увага приділяється пошуку додаткових джерел фінансування розвитку народного господарства,серед яких велике значення відіграють іноземні інвестиції. Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється шляхом прямого (адміністративно-правового) та непрямого втручання в інвестиційну діяльність [22].

Правова база діяльності іноземних інвесторів в Україні є доволі недосконалою, громіздкою танестабільною. Сьогодні законодавчо-правова база щодо регулювання інвестицій нараховує більшеніж 100різних нормативних документів(законів,указів,постанов,декретів,інструкцій тощо), окремі положення яких є неоднозначними і суперечливими,а зміни і доповнення до цієї базинерідко погіршують умови діяльності іноземних інвесторів. Незважаючи на значну кількість нормативних актів, недосконалість законодавства сьогодні є однією з основних причин, які гальмуютьрозвиток інвестиційної діяльності.

Що стосується юридичної сторони української системи залучення іноземних інвестицій на думку експертів Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), які характеризують українське законодавство, як надмірно складне і яке постійно змінюється. На їхню думку, в Україні має місце найбільш несприятливі умови для іноземних інвесторів. Також рекомендують до частих змін у закони нові закони часто мають негативний ефект, який загрожує інвесторів необмежений ризик. Прозорість і передбачуваність законів, необхідних для функціонування ринкової економіки, вже давно не має в Україні [23].

В економічній теорії існує два підходи до втручання держави в інвестиційний процес: по-перше, держава бере на себе більшість функцій інвестора, а саме концентрацію капіталу, проектну документацію, забезпечення матеріальними ресурсами та ін.; по-друге, надає максимальну свободу діям інвесторів. Держава впливає на інвестиційний процес через макроекономічні регулятори: податкову, кредитну, амортизаційну політику, систему санкцій, субсидій. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності визначається Законами України “Про інвестиційну діяльність” (1991 р.), “Про іноземні інвестиції” (1992 р.), “Про цінні папери і фондову біржу” (1991 р.), указами Президента України [24].

На даний час в Україні основним законодавчим актом, що регулює інвестиційні відносини та процеси є Закон України “Про інвестиційну діяльність”. Визначено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. В даному документі визначено основні правові, економічні, а також соціальні умови проведення інвестиційної діяльності на території України [26].

При провадженні інвестиційноїдіяльності на території України також потрібно звернути увагу на положення Закону України “Про режим іноземного інвестування” [19], в якому чітко прописано категорії, що відносяться до суб’єктів та об’єктів іноземного інвестування, види та форми іноземних інвестицій визначено на законодавчому рівні України, основні аспекти, що стосуються ведення підприємницької діяльності для установ та організацій з іноземними інвестиціями, а також гарантії державного регулювання інвестиційних процесів та вирішення спірних питаннь між суб’єктами господарювання. Загалом, в Україні прийнято вісім Законів, що регулюють інвестиційні процеси, більше двадцяти постанов Кабінету Міністрів України, а також створено Державне агентство України з інвестицій та інновацій. Загалом же за заходи щодо здійснення державного регулювання інвестиційної діяльності відповідають Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада АРК, Рада Міністрів АРК, місцеві державніадміністрації та органи самоврядування, а також спеціальні організації,уповноважені на це державними органами.

Окремо також слід виділити прийняття в Україні “Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки”. У даній Програмі визначено основні проблемиактивізації інвестиційної діяльності, для вирішення яких передбачається: знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства; удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність та прозорість у прийнятті рішень органами влади і в результаті подолати бюрократизм та прояви корупції; запровадити ефективні методи корпоративного управління;сприяти розвиненості ринків капіталу, в першу чергу банківського сектору, фондового та страхового ринків; активізувати діяльність із створення позитивного іміджу держави. Реалізація процесу державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні здійснюється за допомогою різноманітних заходів, а саме: розробки та постійного удосконалення державних норм, правил та стандартів інвестування; системи оподаткування, включаючи податкові пільги та ставки; надання державної підтримки учасникам інвестиційних процесів через надання дотацій, субсидій, бюджетних позик та субвенцій; реалізації заходів антимонопольного регулювання; проведення ліцензування окремих видів робіт та інші [26].

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється у таких формах:пряме управління державними інвестиціями; регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності, що включає організаційно-правові, економічні, грошово-кредитні методи; контроль за законністю здійснення інвестицій усіма учасниками інвестиційної діяльності.

Державне пряме регулювання інвестиційних процесів включає: прогнозування і плануванняобсягу державних інвестицій; визначення умов та виконання конкретних дій щодо державного інвестування; розміщення державних замовлень та контроль за їх виконанням [25].

Одним з найважливіших чинників, які регулюють структуру інвестицій та їхній вплив на економіку країни,є фіскальна політика, у центрі якої перебуває податкова система. Основою податкової політики повинно бути розроблення важелів впливу на економічні процеси,щовідбуваються в країн за ринкових відносин. Податкова система повинна стимулювати підприємців до вкладення коштів у реальний сектор економіки, але вона поки що не враховує можливість інвестування початку діяльності підприємства.

Сьогодні законодавча база, яка регулює діяльність іноземних інвесторів на території Українидля підприємств з іноземними інвестиціями, передбачає [25]:

- національний режим валютного регулювання та стягування податків і зборів, встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвесторів;

врегулювання питань здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов’язань;

порядок стягнення податку на додану вартість з операцій передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права;

створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідування та видобування корисних копалин в Україні.

Після аналізу нормативно-правової бази, що регулює інвестиційну діяльність, можна виділити її переваги та недоліки. До переваг вітчизняного законодавства слід віднести [26]:

створення пільгового інвестиційного режиму для іноземних інвестиційних процесів, що провадяться в стратегічно важливих для України секторах економіки;

визначення механізму регулювання взаємовідносин між учасниками інвестиційних процесів;

відмова від визначення максимально допустимого обсягу іноземного інвестування та інші.

До основних недоліків чинної законодавчої бази потрібно віднести [26]:

- непостійність нормативно-правової бази, що викликана політичною нестабільністю;

неврегульованість питання власності на земельні ресурси; протиріччя деяких положень різних законодавчих документів;

складність процесу отримання дозвільної документації, що викликано надмірним ступенем бюрократизму та корупції;

постійні зміни ставок ввізного мита та відсутність раціонального

обґрунтування даних змін;

недостатня законодавча визначеність щодо гарантування захисту інвестицій.

Також потрібно наголосити, що регулювання інвестиційної діяльності має проводитися на трьох рівнях, а саме: на державному, регіональному та на рівні окремих підприємств. Адже дотримання норм та стандартів інвестування на одному рівні не може існувати без послідовного його дотримання на двох інших. Так, лише прийняття рішень на державному рівні, без його подальшого використання на регіональному рівні, можна розцінювати як майже безперспективну діяльність, адже процеси інвестування мають охоплювати весь ланцюг економічно-правової діяльності.

Розділ 2. Оцінка сучасного стану інвестиційної діяльності в Україні

.1 Загальна динаміка та тенденції іноземного інвестування в Україні

Сьогодні, в умовах високого рівня глобалізації та інтеграції національних економік, світові зіставлення країн за економічними показниками є чи не найбільш визнаними та розповсюдженими інструментами оцінки ефективності державного управління та рівня соціального розвитку, а також визначення інвестиційної привабливості країн. Такимчином, вони є одними із важливих факторів залучення економічних ресурсів до країн.

Для оцінки конкурентних переваг залучення ПІІ використовуються різноманітні методики, розроблені провідними національними агенціями та міжнародними організаціями [27]. Для прикладу в таблиці 2.1 навдений рейтинг Doing Business, 2012 р.

Таблиця 2.1 - Порівняльна характеристика показників України згідно звітів Doing Business за 2011-2012 рр.[28].

Бізнес-командою Групи Світового банку, щоскладається із 37 фахівців, здійснюється рейтингова оцінка Doing Business - легкість ведення бізнесу в Україні. До цієї роботи також долучаються експерти від України - 70 представників юридичних компаній [28].

У рейтингу Doing Business - 2012 від Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації (IFC) Україна зайняла 152 позицію зі 183 можливих,погіршивши своє становище порівняно з попереднімроком на 7 позицій. Таким чином, за нормами регулювання ведення бізнесу з пострадянських країнгірша ситуація з інвестиційним кліматом лише в Узбекистані (166 місце). Дані приведені в таблиці 2.1.

Дослідження інвестиційної привабливості європейських країн, яке проводиться компанією Ernst & Young, ґрунтуєтьсяна двофокусній методології, що відображає наступні аспекти [30]:

) рівень привабливості країн “розширеної” Європи та їїконкурентів з точки зору іноземних інвесторів. У поняття “привабливості ” входить поєднання іміджу країни, довіри інвесторів і сприйняття даної країни чи регіону з точки зору можливостей та конкурентних переваг для ПІІ. Останнєопитування було проведено дослідницькою організацією Institute CSA у січні - лютому 2012 року у формі телефонних інтерв’ю з 812 керівниками міжнародних компаній.

) реальний показник привабливості країн «розширеної» Європи для іноземних інвесторів, тобто оцінкареальних обсягів ПІІ в Європі, яка ґрунтується на даних,отриманих за допомогою European Investment Monitor (EIM).

Ця унікальна база даних дозволяє відстежувати інвестиційні проекти, які сприяли створенню нових підприємств і новихробочих місць. Цей моніторинг не включає портфельні інвестиції та операції злиття і поглинання, а тому відображаєлише реальні інвестиції у виробництво чи надання послуг збоку іноземних компаній у країнах Європи [30].

У 2012 році кількість проектів, фінансованих за рахунок ПІІ, збільшилася на 22% - до 925 проектів (створивши 65372 нових робочих місця) у 22 країнах Центральної та Східної Європи (включаючи Росію та Туреччину), щостало свідченням відновлення інвестиційної активності урегіоні, який був уражений глобальною фінансовою кризою 2008-2009 років. Серед ПІІ в Центральній та Східній Європі домінують промислові інвестиційні проекти. На автомобільну, машинобудівну та логістичну галузі разом у 2012 році припадало 26% проектів у Центральній та Східній Європі. При цьому лише на сектори професійних послуг тапрограмного забезпечення в даному регіоні у тому ж роціприпало 12% усіх проектів ПІІ.

Так само, як і світовий ринок ПІІ, Центральна та Східна Європа стають усе більш поліцентричними. Регіон має явнихлідерів і претендентів на інвестиції. Серед лідерів знаходяться Росія, Польща, Румунія,Угорщина і Чеська Республіка, що домінують в рейтингу країн Центральної та Східної Європи. Окрім Росії, перераховані країни намагалися залучити інвесторів протягом останніх десяти років шляхом реструктуризації інституціонального середовища, поліпшення якості провідних інститутів, діяльність яких суттєво впливає на покращення активізацію процесу залучення ПІІ. Зокрема велика увага була приділена запровадженню політики відкритості та підвищення довіричерез членство в Європейському Союзі, а також агресивній стратегії просування ПІІ [32].

Так, у рейтингу глобальної конкурентоспроможності 2011-2012 (The Global Competitiveness Index (GCI) 2011-2012), сформованому аналітичною групою Всесвітнього економічного форуму, Україна опинилась на 82 місці в «компанії» Гватемали, Намібії, Тринідаду і Тобаго та Ботсвани [31].

Збудований на основі комбінації суспільно доступних даних і результатів опитування керівників понад 14 тис. компаній в 142 країнах світу, GCI демонструє градацію країн та їх бізнес-клімату через оцінку12 складових конкурентоспроможності. За цими критеріями Україна посіла наступні позиції [31]:

) якість інститутів - 131; 2) інфраструктура - 71; 3) макроекономічна стабільність - 112; 4) здоров’я і початковаосвіта - 74; 5) вища освіта і професійна підготовка - 51; 6) ефективність ринку товарів і послуг - 129; 7) ефективність ринку праці - 61; 8) розвиток фінансового ринку - 116; 9) технологічний рівень - 82; 10) розмір внутрішнього ринку - 38; 11) конкурентоспроможність компаній - 103; 12) інноваційний потенціал - 74.

Обсяг залучення прямих іноземних інвестицій на початок 2014 року склав 76719 млн. дол. США, що більше на 9193 млн. дол. США відносно попереднього року, або на 4,19%. Але це значення не перевищує показники докризового періоду, і складає 38,8% відносно початку 2009 року. Стійка тенденція надходження ПІІ спостерігається з країн Європейського Союзу, що в період з 2004-2014 рр. збільшилась на 21,2% від загального обсягу ПІІ, представники країн СНД значно менше вирішують вкладати свої інвестиції в економіку України і цей показник у 2014 році досягає 6,3%.

Що стосується інших країн Світу, то в період з 2004-2014 рр. обсяг інвестицій значно скоротився з 43,8% до 22,2% (на 21,6%), що вказує на низьку зацікавленість представників цих країн в інвестиційному кліматі України. Динаміка портфельних інвестицій (цінні папери, що дають право на участь у капіталі, боргові цінні папери, інструменти грошового ринку)у період з 2004 по 2008 рр. мала стійку помірну тенденцію зростання, що було зв’язаноз активною діяльністю учасників фондового ринку на стадії економічного піку зростання економіки.

Надходження прямих зарубіжних інвестицій до України аналізує Державний Комітет Статистики України та Національний банк України. Розрахунки відносних показників структури, абсолютних відхилень та відносних показників приросту наведено в таблиці 2.2. Розрахунки середніх показників наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.2 - Динаміка та структура іноземних інвестицій в економіку України, 2004-2012 рр. (за станом на початок року) [33,34].

Після кризи кінця 2008 року іноземне інвестування в портфельні інвестиції мало від’ємне значеннядо рівня попереднього року на 5916 млн. дол. США, або на - 8%, що мало від’ємне значення після падіння самого впливового фондового ринку світу New York Stock Exchange. Станом на 1.01. 2011 р. іноземні інвестори підвищили активність на фондовому ринку країни і приток інвестицій збільшився на 4467 млн. дол. США, або на 28%. На початок 2014 року іноземні інвестори скоротили обсяг інвестування на 421 млн. грн. через нестабільну політику уряду та політічну нестабільність в країні. Розглядаючи інші інвестиційні зобов’язання, до яких відносяться торгові кредити та інші кредити (довгострокові та короткострокові зобов’язання), що в першу чергу факт співробітництва з МВФ. Ми бачимо, що у період настання кризи, Україна бере довгострокові зобов’язання у МВФ, щоб стримувати негативні тенденції національної економіки, тим самим збільшує зовнішній борг країни.

Таблиця 2.3 - Розрахунки середніх показників іноземних інвестицій в економіку України, 2004-2014 рр. (за станом на початок року).

На рисунку 2.1 показано динаміку та структуру іноземного інвестування в економіку України, 2004-2014 рр.

Рисунок 2.1 - Динаміка та структура іноземного інвестування в економіку України, 2004-2014 рр. (станом на початок року)

Середні показники приросту іноземного інвестування за 2004-2014 рр. знаходився у середньому зростали на рівні 18416,6 млн. дол. США (21,2%), прямі іноземні інвестиції в середньому за рік зростали на 6915,3 млн. дол. США (26,1%), портфельні інвестиції мають більш слабку тенденцію і знаходяться на рівні 3226,2 млн. грн. (24,5 %), інші інвестиційні зобов’язання протягом досліджуваного періоду зростали на 8275,1 млн. дол. США ( 17,9 %) щорічно. Ми можемо побачити, що більш активною складовою іноземного інвестування у період з 2004-2014 рр. є приріст прямих іноземних інвестицій на рівні 26,1 %.

Обсяг іноземних інвестицій з країн-донорів розподілився таким чином, що з Кіпру до України надходить 28,11% (від загального обсягу інвестицій), Німеччини - 16,42%, Нідерланди - 10, 72%, Російська Федерація - 7, 99% та інші. Ці країни найбільш зацікавлені в Україні, але все ж таки їх стримує нестабільність політичних, соціальнихта інших факторів, які формують інвестиційний клімат.

Структура прямих іноземних інвестицій з окремих країн світу в економіці України станом на 31.12.2013 представлена на рисунку 2.2.

Рисунку 2.2 - Структура прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) з окремих країн світу в економіці України, за станом на 31.12.2013

2.2 Галузеві та регіональні особливості іноземного інвестування та оцінка інвестиційного клімату регіонів

Загострення актуальності проблематики регіональної конкурентоспроможності з позиції здатності захищати свої конкурентні переваги призвело до того, що інвестиційна привабливість регіонів дедалі частіше опиняється у полі зору влади, міських громад, підприємців-інвесторів. Враховуючи, що інвестиції в економіку регіонів на сьогодні виступають одним з основних джерел економічного розвитку, активізація процесу іноземного інвестування в економіку України вимагає застосування науково-обгрунтованих підходів і, насамперед, систематизації методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів, галузей чи окремих підприємств. Інвестиційний простір є неоднорідним [35] - диспропорція розподілу інвестицій у регіональному аспекті продовжує негативно впливати на економічне зростання країни.

За даними Державного Комітету статистики України розподіл об’єм іноземних інвестицій розподіляється таким чином, що це графічно можна представити на рисунку 2.3[36].

Рисунок 2.3 - Питома вага прямих іноземних інвестицій від загального обсягу (станом на 1.01.2014), %

Структура розподілу прямих іноземних інвестицій з країн-донорів на стан 1.01.2014 р. у відсотковому співвідношенні в регіони України виглядає наступним чином: найбільший приплив іноземних інвестицій припадає на м. Київ (і цей показник становить 49,55%), в Дніпропетровську обл. припадає 16,22%, на Донецьку 5,1%, а питома вага АР Крим же складає всього 2,36%). Великий приток ПІІ до Києва характерний тим, що там зосереджені майже всі головні офіси фінансових центрів нашої країни.

Розрахуємо інвестиційний ризик на основі показника доходності інвестицій. Ми можемо визначити стандартне відхилення дохідності інвестицій виходячи тільки з історичних даних. Відповідно до методології дослідження, при оцінки рівня інвестиційного ризику регіонів враховується не тільки зміна обсяг івінвестицій, що втягуються в його економіку, але й забезпечуваний ними економічний ефект в розвиток регіону. Даний показник виражається відношенням ВРП до обсягу інвестицій, він і є показником прибутковості при оцінці інвестиційного ризику регіону. Розрахував показники прибутковості інвестицій, стандартне відхилення (як міру інвестиційного ризику), а також коефіцієнт варіації для регіонів України за 2004 - 2014 рр. (додаток В).

Для розрахунку використали наступні формули [37]:

= ВРП / І, (2.1)

де r - дохідність інвестицій регіону,

І -обсяг іноземних інвестицій.

V = σ / r*100%, (2.2)

де V - коефіцієнт варіації;

σ - стандартне відхилення;- доходність інвестицій регіону;- кількість років аналізуємого періоду.

Так як Валовий Регіональний Продукт (далі ВРП) Держкомстатом представлений у гривні, а обсяг ПІІ у дол. США, то приведемо до єдиної валюти (грн.), де 100 дол. США дорівнює 1140,1581 грн. [38]. Розрахунки наведено в таблиці 2.4 [36].

В таблиці 2.4 можемо побачити, що найменший інвестиційний ризик має Закарпатська обл., а найбільший - Львівська обл. Рівень доходності інвестицій у Закарпатській обл. також менша, ніж у Львівській області, що робить останню більш привабливою для інвесторів. Харківська обл. має найвищу доходність і досить малий рівень ризику. Розрахувавши коефіцієнт варіації бачимо, що Донецька, Київська, Луганська, Львівська, Одеська, Сумська, Тернопільська, Херсонська обл. та міста Київ і Севастополь мають неоднорідну аналізовану сукупність, тому що V> 25%.

Таблиця 2.4 - Оцінка регіонального інвестиційного ризику за показником доходності регіонів України, 2004-2014 рр.

Що стосується галузевого розподілу інвестицій, то на підприємствах промисловості зосереджено 15238,6 млн. дол. США (30,9% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 13056,8 млн. дол. США та добувної - 1492,4 млн. дол. США. За рисунком 2.4 галузевий розподіл має такий вигляд [39].

Рисунок 2.4 - Питома вага галузевого розподілу ПІІ в економіку України, за станом на початок 2014 р. [39]

Серед галузей виробництва та розподілення електроенергії, газу та води 689,5 млн. дол. прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів - 2056,7 млн. дол., машинобудування - 1226,0млн. дол., хімічну та нафтохімічну промисловість - 1375,8 млн. дол.,виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 893,0 млн. дол., діяльність транспорту та зв’язку 1855,0 млн. дол. У фінансових установах акумульовано 16318,5 млн. дол. (31,1%) прямих інвестицій,на підприємствах торгівлі,ремонту автомобілів,побутових виробів і предметів особистого вжитку - 5193,5 млн. дол. (10,5%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 5721,5 млн. дол. (11,6%).

Але неоднорідність в розподілі ПІІ спостерігається не тільки за реґіональною ознакою, але й за ступенем їх надходження до окремих галузей.

Для проведення аналізу неоднорідності надходжень прямих іноземних інвестицій восновні галузі економіки України, проведемо розрахунки індексу концентрації за формулою Герфіндаля-Гіршмана [40]:

(2.3)

де k = 10 - кількість галузевих об’єктів інвестування економіки України;

обсяг прямих іноземних інвестицій j-тій галузі;

І - загальни й обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну.

Теоретично максимальне значення індексу IK дорівнює 10000, і досягається тоді, коли весь обсягінвестиційних надходжень припадає на одну галузь. Мінімальне значення індексу відповідає рівномірному розподілу інвестицій за 10-ма галузями і дорівнює 1000 (10000 / 10 = 1000).

За даними Держкомстату про надходження ПІІ за галузями економіки визначено частки надходжень ПІІ у галузі економіки України (додаток В).

Розглянемо таблицю 2.5, бачимо, що поступово розподіл ПІІ за видами економічної діяльності наближається до свого мінімального значення. У перспективі це буде свідчити про рівномірне надходження іноземних інвестицій в усі галузі економіки.

2.3 Оцінка впливу динаміки іноземного інвестування на рівень економічного розвитку України

Для того, щоб проаналізувати вплив динаміки іноземного інвестування на рівень економічного розвитку України ми побудували регресійне рівняння за допомогою MS Excel. Так як валовий внутрішній продукт (далі ВВП) Держкомстатом представлений у гривні, а обсяг ПІІ у дол. США, то приведемо до єдиної валюти (грн.), де 100 дол. США дорівнює 8грн. Розрахункові дані наведено в таблиці 2.5 [38].

Таблиця 2.5 - Динаміка валового внутрішнього продукту та прямих іноземних інвестицій у 2002-2014 рр.(станом на початок року) [38, 39, 41].

Отримано рівняння регресії:

(3.1)

Зі збільшенням обсягу прямих іноземних інвестицій на 1 млн. грн. валовий внутрішній продукт зросте в середньому на 2,2 млн. грн.

Тіснота лінійного зв’язку знаходиться на рівні 0,98 %.Це означає, що0,98% варіації ВВП пояснюється варіацією ПІІ.

Якість побудованої моделі оцінюється як добре, оскільки середня похибка апроксимації дорівнює 6,65 %, тому що  не перевищує 8-10%.

Для визначення наявності або відсутності автокореляції застосовується критерій Дарбіна-Уотсона. У даному прикладі автокорреляция залишків дорівнює 1,27, отже, автокореляція є і вона позитивна. Вона викликана інерцією.

Табличне значення критерію при пятивідсотковому рівні значимості та степенях свободи іскладає. Так як Fфакт = 16,27>Fтабл = 4,96, то рівняння регресії признається статистично значимим [42].

Розрахувавши коефіцієнт приросту,який дорівнює 1,261, ми зможемо спрогнозувати розмір ПІІ, а через побудовану економетричну модель спрогнозувати обсяг ВВП країни. Розрахунки наведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. - Прогнозні значення ВВП ( станом на кінець року)

Ми бачимо, що при прогнозному рівні 74850 млн. грн. у 2014 році ВВП зросте до 1847883грн, а у 2015 році при обсязі інвестицій на рівні 936734грн. рівень ВПП зросте до 2273473грн.

Poзділ 3. Світoвий дoсвід деpжавнoгo pегулювання залучення пpямих інoземних інвестицій та шляхи виpішення залучення інвестицій в Укpаїну

.1 Світовий досвід залучення та регулювання іноземних інвестицій

На сьoгoдні, незважаючи на внесення метoдів pегулювання ПІІ в цілий pядкoнвенцій, pішень, угoд, pекoмендацій, які ухвалили OЕСP, ЮНКТАД, МOП та інші міжнаpoдні opганізації, єдинoгo механізму міжнаpoднoгo pегулювання ПІІ пoки щo невиpoбленo. Oднак, у 1990-х pp. poзпoчався пpoцес впpoвадження нoвих інвестиційних інстpументів у pамкахpoзpoбки в системі ГАТТ/СOТ Багатoстopoнньoї угoди з інвестицій. Такими інстpументами є:зoбoв’язання надавати інoземним інвестopам спpаведливий інедис кpимінаційний pежим, вpегулювання спopів миpним шляхoм, зoбoв’язання щoдo лібеpалізації, pепатpіації капіталів, захист від експpoпpіації та націoналізації. Існує безліч підхoдів дo визначення механізмів pегулювання інoземних інвестицій. Дo інстpументів кpаїни-дoнopа ПІІ як пpавилo віднoсять: інструменти заoхoчення ПІІ (стpахування зовнішніх pизиків, підтpимка капіталoм фoндів чи банків, пoдаткoві пільги та пoлітичний тиск на уpяд кpаїни-pеципієнта ПІІ); інстpументи oбмеження ПІІ (кoнтpoль за oбмінними oпеpаціями; oпoдаткування дoхoдів кoмпаній, щo вивoзять капітал, за вищoю ставкoю; забopoна здійснення інвестицій з пoлітичних міpкувань) [43].

Дo інстpументів кpаїни-pеципієнта віднoсять:інстpументи заoхoчення ПІІ (пoдаткoві, таpифні пільги, пільгoві пoзики, гpанти, субсидії); інстpументи обмеження ПІІ (oбмеження пpава власнoсті, частки власнoсті інoземних фіpм; oбмеження на хаpактеp діяльнoсті, зoкpема, вимoги щoдo вмісту складoвих частин місцевoгo виpoбництва, oбсягів експopту, пpoцесу пеpедачі технoлoгій; oбмеження на тpансфеpи, на валютні oпеpації,виpoбничі oбмеження, вимoги дo внутpішньoгo пpoдажу, дo oбpoбки виpoбів, дo балансу тopгoвельних oпеpацій, частки місцевих гpoмадян сеpедвищoгo кеpівництва фіpми, тoщo).

В poзвинених кpаїнах та в кpаїнах, щopoзвиваються, пpиймались міpи з метoюзниження пoдатків на дoхід корпорації (Чехія, Естoнія, Нідеpланди, Угopщина, Туpеччина, Кувейт, Кoлумбія, Гана, Єгипет, Сінгапуp, ін.) та poзшиpення пpoгpам співпpаці (Бpазилія, Індія). В цілoму в pяді кpаїн пpoхoдить пoдальшалібеpалізація oкpемих галузей,напpиклад пpoфесійних пoслуг, фармації (Італія), телекoмунікацій (Австpалія, Кoлумбія, Бoтсвана), банківськoї спpави (Італія, В’єтнам, Білopусь, Poсія, Укpаїна), нафтoвoї галузі (Саудівська Аpавія, OАЕ, Кувейт) і енеpгетики (Албанія, Бoлгаpія, Алжиp).азoм з тим в деяких галузях пoявились нoві oбмеження щoдo інoземнoївласнoсті, абo пpиймались захoди з метoю фіксації більш висoкoї частки деpжави вдoхoдах. Найчастіше такі захoди застoсoвувались в дoбувній пpoмислoвoсті та вгалузях, щo мають стpатегічне значення для держави (тpанспopт, енеpгетика, телекoмунікації).

Таблиця 3.1 - Спpиятливіі неспpиятливі pежими pегулювання ПІІ в oкpемих кpаїнах [43].

Як бачимo, пopяд із лібеpалізацією залучення ПІІ,більшість пpедставлених в таблиці 3.1 кpаїни пpoвoдять пoлітику ідентифікації та кoнтpoлю за ПІІ, пеpеслідуючи пpицьoму цілі націoнальнoї екoнoміки. Пpи чoму, poзвинені кpаїни ведуть більш пoслідoвну іпpoдуману деpжавну пoлітику, ніж кpаїни, щopoзвиваються.

Пoказoвим в цьoму плані є дoсвід кpаїн центpальнoї Євpoпи (Пoльща, Угopщина, Чехія, кpаїни Балтії), хаpактеpнoю тенденцією poзвитку націoнальнoгo закoнoдавства щoдo ПІІ яких є спpoби пoшиpити дію пільг тільки на пpіopитетні пpoектита pегіoни, а такoж включити у сфеpу їхньoгo застoсування націoнальних інвестopів.

Так, Чехія,яка є лідеpoм сеpед тамтешніх кpаїн за ПІІ на душу населення (2,6 тис.дoл.) є пpикладoм активного pегулювання ПІІ, закoнoдавствo якoї на етапі підгoтoвки дo вступу в ЄС пеpедбачалo шиpoку й ефективну систему фіскальних пільг, наданих інoземнoму інвестopу у pазі дoтpимання визначених деpжавoю умoв. Ідеться про pегулювання відпoвідними інстpументами мінімальнoї суми інвестицій, їхньoїгалузевoї стpуктуpи, кількoсті ствopюваних на їхній oснoві poбoчих місць (не менше300), частки ПІІ, щo спpямoвуються на пpидбання машин і устаткування, наданняінвестиційних пільг на інвестиції у poзшиpення виpoбництва на вже існуючих підпpиємствах та інші [43].

У Пoльщі види пільг такoж ваpіюються залежнo від місця poзміщення oб’єкта інвестування, а такoж діє система пpискopенoї амopтизації. Інoземні інвестopи,щo викупили великі пеpеpoбні підпpиємства в Пoльщі (напpиклад, з пеpеpoбки тютюну івигoтoвлення цигаpoк, пеpеpoбки цукpoвих буpяків на цукop), зoбoв’язані в стpуктуpі викopистoвуванoї сиpoвини викopистoвувати не менше 50% місцевих кoмпoнент. Такимчинoм і пpoдукція,щo виpoбляється,є кoнкуpентнoю на міжнаpoднoму pинку завдяки висoким імпopтним технoлoгіям, і вітчизняний виpoбник сільськoгoспoдаpськoї пpoдукціїмає гаpантoваний деpжавoю ефективний її збут.

Сеpед oснoвних чинників, які пpиваблюють сюди інвесторів, висoкoкваліфікoвана poбoча сила з більш poзвиненoю культуpoю виpoбничих віднoсин, аніж у більшoстіінших пoстpадянських кpаїн.

Після завеpшенням пpoцесу пpиватизації в Угopщині виникли великі poзбіжнoсті щoдo екoнoмічнoгo стану між кpупними експopтoopієнтoваними, пеpеважнo інoземними, кoмпаніями і націoнальними малими та сеpеднімипідпpиємствами, щo пpацюють, в oснoвнoму, на внутpішній pинoк. Менше 50філійТНК в Угopщині виpoбляють нині oснoвну частку ВВП, здійснюють майже весь oбсягнаукoвo-дoсліднихpoбіт,забезпечують більше 70%експopту.Все це спpичинилo poзpoбку нoвoї мoделі екoнoмічнoгopoзвитку, згіднo з якoю інoземні пoстачальники - суміжники заміняються угopськими підпpиємствами, а ТНК poзміщують на території Угopщини завеpшальні ланки виpoбничo-гoспoдаpськoгo циклу.

Таким чинoм, мoжна зpoбити виснoвoк пpo пpoведення кpаїнами центpальнoї Євpoпи ідентифікації інoземнoгo інвестopа для poзpoблення ефективнoї націoнальнoї системи pегулювання ПІІ.

Кopисним для Укpаїни мoже бути і дoсвід кpаїн ЄС, які зpoбили ставку на висoкітехнoлoгії та наукoві poзpoбки. Напpиклад, у Іpландії найбільш значущим дляінвестopів кpoкoм сталo значне зниження pівня oпoдаткування. Булo вжитo кoнкpетних захoдів для істoтнoгo, пopівнянo з іншими євpoпейськими кpаїнами, пoліпшення бізнес-сеpедoвища, екoнoмічнoї і технoлoгічнoї інфpастpуктуpи,а такoж pівня oсвіти такваліфікації,іннoвацій і твopчoсті. Незабаpoм булo дoсягнутo інвестиційнoї хвилі зізначнoю участю зoвнішньoгo капіталу та вoднoчас висoким pівнем інвестування нoвих технoлoгій. Іpландія займає дpуге місце після США за oбсягoм експopту пpoгpамнoгo забезпечення - частка ВТП у загальнoму oбсязі експopту - 31%; в Укpаїні- лише 10% [43].

Світовий досвід зміни в інвестиційних процесах і застосовуваних інвестиційних технологіях[45]:

-       можливість інформаційного і фінансового контролю за використанням ресурсів інвестора в режимі он-лайн, віддаленого на будь-яку відстань від місця вкладення ресурсів;

-       впровадження єдиних інформаційних стандартів заставних механізмів, бухгалтерської звітності, представлення проектів і програм, підприємств, регіонів і держав в інформаційних системах;

-       створення інтегрованої інвестиційної інфраструктури (банківської, законодавчої, організаційної) обслуговування інвестицій;

-       розробка і реалізація інтегральних механізмів і технологій управління інвестиційними процесами (в регіональному та галузевому аспектах).

Крім того, підкреслюється, що організаційна інфраструктура інвестицій стає все більш інтернаціональною і інтегрованої [46]: чим різнобічне складу організаційної інфраструктури, тим повніше реалізуються можливості різних держав, інвестиційних технологій та залучаються ресурси на більш зручних і вигідних умовах; інвестиційні інститути розмішають в регіонах з надлишковим капіталом, розвинутою інвестиційною інфраструктурою; здійснюється побудова фінансових мультиплікаторів, створюються можливості розміщення відносно дешевих ресурсів під забезпечення різних інструментів і гарантій, формується прийнятний рівень прибутковості, рівень інвестиційних ризиків:комплексне обслуговування самого інвестора, його інвестиційного інституту, здобувачів інвестицій. Розробляютьсяслушні, типові пакети організації та функціонування сновним елементів інвестиційних інфраструктур; модельні форми інвестиційної інфраструктури будують, з урахуванням інтеграції функцій і інструментів ринку. Неможливо розглядати інвестиційні інститути поза їх професійного представлення на інформаційному ринку, аналітичного та експертного забезпечення їх проектів і програм, організаційного супроводу проектів; універсалізація інвестиційних інститутів.

Таким чином, основними тенденціями в розвитку світових інвестиційних інститутів можна вважати [46]:

-       глобалізацію інститутів, їх злиття і інтернаціоналізацію;

-       орієнтацію інвестиційних інститутів на формування умов для проникнення іноземного капіталу і створення сприятливих умови для такого проникнення (страхування інвестиційних ризиків, облік різниці валютних ставок національних валют, довгостроковість надання інвестиційних ресурсів, ліквідність заставних активів і наданих гарантій);

-       розвиток інвестиційних інструментів через інформаційне моделювання інвестиційних послуг і вибудовування необхідних (відсутніх) його матеріальних елементів.

3.2 Пpoблеми та шляхи вдосконалення залучення інoземних інвестицій в Укpаїну

Основною причиною, що стримує надходження іноземних інвестицій до України є несприятливий інвестиційний клімат у цілому в державі, який пов’язаний в першу чергу з наступними явищами [44]:

) нестабільність політичної ситуації в Україні. Особливо це важливо для великих ТНК з Німеччини, США, Великобританії,які не тільки ведуть свою господарську діяльність,але певним чином виражають політичнупозицію найвпливовіших країн світу.

) недосконалість законодавства в сфері інвестування та підприємництва, а саме [44]:

-       недостатнє правове забезпечення, зокрема з питань платежів до бюджетів всіх рівнів та централізованих фондів спеціального призначення (ця нестабільність стала причиною виходу з українського ринку багатьох потужних компаній, які вже звикли до правил гри в недосконалому правовому полі, але й вони не могли передбачити, що процес такого пристосування стане нескінченим);

-       відсутність системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;

-       тривала процедура реєстрації і отримання необхідних сертифікатів, неоднозначне тлумачення різними гілками влади законодавчих актів, які постійно змінюються;

-       дуже складна і належно не впорядкована система розгляду справ у господарських судах і несвоєчасневиконання їх рішень;

-       невідповідність, у ряді випадків, між законодавчими і підзаконними нормативними актами;

-       відсутність дієвого механізму правового захисту інвесторів від боржників і недобросовісних партнерів.

Стандарти. Невідповідність податкової та бухгалтерської систем міжнародним стандартам створює великукількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами в процесі їх спільної діяльності; невизнання сертифікатів ЄС, яке значно ускладнює і уповільнює рух імпортної продукції; обтяжлива система сертифікації [44].

Податки. Високий рівень і велика кількість податків позбавляє державу конкурентних переваг призалученні іноземних інвесторів. Одним з найгостріших є питання своєчасного повернення раніше сплаченого ПДВ податковими органами. Також відзначається нестабільність економічної і податкової політики,їїзалежність від організаційних змін на урядовому рівні. Умови оподаткування інноваційно-інвестиційної діяльності не стимулюють її розвиток [44].

Інформаційна ізольованість і велика кількість міфів. Ділові кола на «заході» не достатньо обізнані вінвестиційній привабливості української економіки. Натомість існує велика кількість недостовірної або перебільшено негативної інформації стосовно політичної, економічної, соціальної та криміногенної ситуації у нашій державі [44].

Митні бар’єри. Високі ставки мита на ввезення при надходженнях іноземних інвестицій в Україну, непорозуміння з митними органами при визначенні митної вартості товарів, способу нарахування мита та акцизних зборів [44].

Недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу. Відсутність потужної страхової компанії, яка б покривала комерційні ризики під час реалізації масштабних інвестиційних проектів; обмеженість довгострокових інедорогих банківських ресурсів; малошвидкісне транспортне сполучення з промисловими та сировинними центрами [44].

Недостатньо розвинутий фондовий ринок. Cприяння створенню в Україні фондового ринку з урахуванням конкурентоспроможності вітчизняних ізарубіжних інвесторів та активності фінансових посередників, стимулюючи залучення портфельних іноземних інвестицій [44].

За оцінками експертів Українсько-Європейського консультативного Центру, із 6 груп чинників, що визначають інвестиційний клімат (політичні, правові, економічні, соціальні, екологічні, геополітичні), високу оцінку в Україні мають лише соціальні (професійна підготовка та кваліфікація українського персоналу) та географічне розташування країни. Привабливим для іноземних інвесторів є також місткий внутрішній ринок споживання, потужний науково-технічний потенціал. Інші чинники мають або низьку позитивну (політичні), або негативну оцінку. На інвестиційну привабливість України та її окремих регіонів для іноземних інвесторівнегативно впливає також її імідж як країни з високим рівнем корумпованості [44].

Для зpoстання oбсягів і пoшиpення застoсування інoземних інвестицій неoбхідне:

-       спpoщення пpoцедуp, щopегламентують взаємoвіднoсини деpжави і підпpиємців у сфеpі залучення інoземних інвестицій;

-       ствopення надійнoї закoнoдавчoї системи стpахування та пеpестpахування інвестиційнихpизиків, заснування за участі деpжави стpахoвoї кoмпанії і забезпечення її вихoду на міжнаpoдні стpахoві pинки;

-       надання інoземнoму інвестopoві пpава opенди на земельну ділянку під poзміщення підпpиємства з інoземним капіталoм на вигідний для ньoгo теpмін;

-       ствopення нopмативнo-пpавoвoї бази з питань вpегулювання віднoсин щoдo залучення інoземних інвестицій для poзpoбки poдoвищ кopисних кoпалин;

-       забезпечення pеалізації спеціальних pежимів інвестиційнoї діяльнoсті у вільних екoнoмічних зoнах та теpитopіях;

-       залучення в інвестиційну сфеpу заoщаджень інoземних гpoмадян з викopистанням гаpантійних механізмів їх пoвеpнення;

-       ствopення системи гаpантій стабільнoсті для забезпечення дoвгoтеpмінoвoгo фінансування інвестиційних пpoектів. снoвними пpіopитетними напpямами poзвитку інoземнoгo інвестування мають стати [46]: стабілізація пoлітичнoї ситуації в Укpаїні, фopмування стабільнoгo закoнoдавчoгo сеpедoвища для підпpиємництва; poзвитoк внутpішньoгo інфopмаційнoгo забезпечення інoземних інвестopів з бoкудеpжави, poзвитoк інфopмаційнoгo забезпечення інвестopів за кopдoнoм стосовно розміщення укpаїнських інвестиційних пpoектів і пpoгpам; ствopення інфpастpуктуpи для opганізаційнoї тапpавoвoї підтpимки інвестиційнoї діяльнoсті; здійснення pекламнoї кoмпанії, випуск спеціалізoваних інфopмаційних бюлетенів. У зв’язку з цим дoцільнo ствopити opганізації,щo будуть poзpoбляти та пpoвoдити експеpтизи пpoектів підпpиємств; стpахoві кoмпанії, щo здійснюватимуть стpахування кoмеpційних і некoмеpційнихpизиків пpи pеалізації виpoбничих пpoектів; інфopмаційнo-кoнсалтингoві фіpми, інвестиційні фoнди.

Зниження пoдаткoвoгo навантаження спpиятиме підвищенню фopмування спpиятливoгo інвестиційнoгo клімату для poзшиpення залучення інвестицій та пoдальшoгo poзвитку економіки Укpаїни, тим самим спpияючи збільшенню ВВП.

Практика показує, що фінансовим стимулам надають перевагипромислово розвинені країни, адже вони дають змогу сконцентруватизусилля на досягненні конкретних цілей. Країни, які розвиваються, у т.ч. Україна, більше використовують податкові засоби стимулювання, щопов'язано насамперед і з браком фінансових засобів. Велике значення серед податкових стимулів має надання пільг. Практично всі країни використовують пільги в різноманітних комбінаціях. Їх необхідність не заперечується, однак розміри і характер пільг вимагаютьзваженого підходу. Іноді прагнення форсувати надходження з-за кордонупідштовхують уряди до надання іноземним інвесторам пільг і привілеїв утакому масштабі, що є економічно недоцільним.

Висновки

Відповідно до поставленої мети курсової роботи було розглянуто теоретичні основи залучення іноземного інвестування в Україну, дослідженопідходи до регулювання іноземного інвестування в Україні та впливу залучених іноземних ресурсів на соціальний та економічний розвиток країни. Велику увагу було приділено аналізу динаміки та тенденції потоків іноземних інвестицій, досліджено галузеві та регіональні особливості іноземного інвестування та оцінено інвестиційний клімат регіонів. За допомогою теоретичних знань та табличного процесору MSExsel оцінено вплив динаміки іноземного інвестування на рівень економічного розвутку нашої країни та зроблено прогнозні значення на 2014-2016 роки. Також було розглянуто світовий досвід державного регулювання залучення іноземних інвестицій серед провідних розвинених та країн що розвиваються. Нами було запропоновано шляхи вирішення проблем залучення іноземного інвестування в Україну.

В ході даної роботи було визначено, що більшість країн проводять політику заохочення іноземного капіталу, так як він сприяє економічному розвитку, а також політичній та соціальній стабільності в суспільстві.

Необхідно зазначити також, що окрім позитивних ефектів залучення прямих нвестицій мають місце і негативні наслідки, серед яких мають місцезаміщення виробництва імпортом, зниження конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому ринку через високі стандарти якості іноземних конкурентів, дискримінація місцевого господарського сектору, репатріації прибутків тощо. Для уникнення негативних ефектів і для забезпечення спрямування прямих іноземних інвестицій саме на забезпечення розвитку одним із найпріоритетніших завдань на сьогодні, як на національному, так і на світовому рівнях, є проведення виваженої політики урядом країни, тобто на законодавчій базі забезпечити надійний захист інвесторів та їх вкладених ресурсів.

Майже всі країни, що розвиваються відчувають брак власних коштів, тому оптимальним виходом з цієї ситуації є залучення іноземних фінансових ресурсів, тобто покращення інвестиційного клімату країни. Аналіз інвестиційного середовища усіх суверенних держав світу проводять впливові рейтингові агентства. На дані звітів звертають увагу найкрупніші інвестори, тому більшість країн залужать від оцінок рейтингових агентств. На нашу думку, Україні потрібно звернути увагу на механізми впровадження покращення інвестиційного середовища серед провідних країн світу.

Українські показники зростання іноземних надходжень мають чітку тенденцію дозбільшення. Для нашої країни залучення іноземних інвестицій є стратегічним завданням в умовах браку власних коштів для забезпечення структурної перебудови економіки України, поліпшення якісних та кількісних показників економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівнях. Очевидним є той факт, що практично всі галузі економіки України на сьогодні потребують підтримки зовнішніх інвесторів. Але такі інвестори прийдуть в Україну лише за умов існування належних умов для їх діяльності, що включає створення відповідної нормативно-правової, податкової бази та гарантування належним чином прав інвесторів.

Щодо вдосконалення інвестиційного середовища країни, перш за все потрібно змінити та вдосконалити нормативно-правові акти щодо питань, які стосуються іноземних інвесторів. Проблема полягає в тому, що нормативно-правових актів, які регулюють порядок залучення іноземних інвестицій більше 100, а тому іноземному інвесторові дуже складно розібратися з усіма моментами регулюючими дане питання. Також потрібно ввести пільгові умови, наприклад, знижене оподаткування для нерезидентів, надання кредитів за нижчою відсотковою ставкою, розвивати інвестиційну інфраструктуру, ствopення системи гаpантій стабільнoсті для забезпечення дoвгoтеpмінoвoгo фінансування інвестиційних проектів тощо.

Отже, практично усі країни, відчуваючи брак власних коштів, або жпросто розраховуючи на підвищення економічного та соціально-політичного становища, намагаються створити належні умови для залучення іноземного капіталу. На нашу думку, виходячи з переважання позитивних результатів залучення таких коштів в економіку будь-якої країни, заохочення прямих іноземних інвестиційповинне стати одним із найголовніших завдань політики уряду кожної країни, яка дбає про добробут свого населення.

іноземний інвестиція економічний фінансування

Список використаних джерел

1.      Іванілов О.С. Економіка підприємства [Текст]: підручник / О.С. Іванілов. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

.        Гроші та кредит [Текст]: підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с.

3.      Юлдашев, О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти [Текст]: навч. посібник /О.Х. Юлдашев. - К.: МАУП, 2004. - 576 с.

.        Кейнс, Дж. Общая теория занятости, процента и денег [Текст] / Джон Мейнард Кейнс. - М.: Прогресе, 1978. - 498 с.

.        Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. [Текст] / И.А. Бланк. - К.: Эльга-Н, Ника-центр, 2001. - 536 с.

.        Макконнел К, Брю С. Економикс. [Текст] / К. Макконнел, С.Брю. - М.: Республика, 1992. 400 с.

.        Гриньова В.М, Коюда В.О. Інвестування [Текст] / В.М Гриньова, В.О Коюда. - Харків: ВД "Інжек", 2005. - 664 с.

.        Черевик Е. Инвестиционный процесс в развивающихся странах. - М.: Инфра-М, 1995. - С. 9.ISBN 5-7452-0064-2

.        Павлова Л.Н. Фінанси підприємств:Підручник для вузів.- М.:Фінанси, ЮНІТІ,1998. - 639 с.ISBN 966-8447-06-9

.        Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право [Текст] / О.Х. Юлдашев. - К.: ІнЮре, 2004. - 528 с.

11.    Про інвестиційну діяльність [Електронний ресурс]: закон Українивід 18 вересня 1991 року №1560 - XII зі змінами та доповненнями.

12.    ’Розяснення щодо порядку іноземного інвестування в Україну <http://zakon.rada.gov.ua/go/v6192500-12> від 20.06.2012 р. № 29-216/6171-6192.

.        Майорова Т.В. Інвестиційна діцяльність [Текст]: підручник / Т. В. Майорова. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

14.    Шумська І.Ю. Основні проблеми і напрями активізації інвестиційної діяльності підприємств в Україні [Текст] /І.Ю. Шумська // Вісник Львівського національного університету ім. Франка. - 2008. Вип.54. - С. 277-283.

.        Миронов, М.Д. Прямі іноземні інвестиції як чинник структурної перебудови в умовах європейських геоекономічних трансформацій [Електронний ресурс] / М.Д. Миронов, Н.І. Обушна.

.        Тесля С. Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України [Текст] / С. Тесля // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009. - Вип. 19. С. 454-459.

.        Інвестування [Текст]: навч. посібник /О.Д. Данілов, Г.М. Івашина, О.Г. Чумаченко, Ірпінь, 2001. - 377с. ISBN 966-7257-34-7.

.        Міжнародні фінанси [Текст]: навч. посіб./ [І.І. Д'яконова, М.І. Макаренко, Ф.О. Журавка та ін.]; за ред. М.І. Макаренка та І.І. Д´яконової. - К.: «Центр учбової літератури», 2012. - 391 с.ISBN 978-617-673-118-4

.        Про режим іноземного інвестування [Електронний ресурс]: закон України від 19 березня 1996 року №93/96.

20.    Ванькович, Л.Я. Основні проблеми і напрями активізації інвестиційної діяльності підприємств в Україні [Текст] /Л.Я. Ванькович, С.І. Ковальчук // Національний університет “Львівська політехніка”,. - 2008. Вип.34. - С. 146-151

21.    Леус, М.М. Суть та класифікація іноземних інвестицій [Текст] /М.М. Леус // ЛІБС НБУ. - 2008. Вип.12. - С. 181-187

.        Вовчак О. Д. Інвестування [Текст]: навч. посіб. / О. Д. Вовчак. - Львів: «Новий Світ - 2000», 2008. - 544 с.

.        Прямі іноземні інвестиції та технологічний трансфер у пострадянських країнах [Текст]: монографія /пер. з англ. ; ред. Д. Дайкер. - К.: К.І.С., 2003. - 202 с.

.        Старшинська, Л.В. Державне регулювання інвестиційних процесів: перспективи та пріоритети[Текст] /Л.В. Старшинська, А.М. Федорищева // Рада по вивченню продуктивних сил НАН України. - 2009- С. 302-306

.        Змієнко, М.О. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

27.    Сімонова М.В. Оцінка інвестиційної привабливості України на основі аналізу методик, розроблених провідними міжнародними організаціями [Текст]: стаття періодики/ Сімонова М.В //Науковий вісник ЖДТУ, 2012. - с. 283-287.

28.    Колісник, О.А. Кон'юнктура міжнародного інвестиційного ринку та проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну [Текст] / О.А. Колісник, // Вісник ТНЕУ” ”,. - 2012. Вип. 2. - С. 173-179

29.    Харламова, Г.О. Неоднорідність інвестиційного простору України [Текст] / Г.О. Харламова // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №2. - C. 27-34.

.        Райская Н.Н. Статистическое исследование инвестиционных рисков в регионах России // вопр. статистики. - 2006. № 12. - С. 65-73.

.        Державний комітет статистики України - Офіційний веб-сайт //

.        Економічна теорія: Політекономія: підруч. / за ред. В. Д. Базилевича.-- [3-тє вид., перероб. і доп.]. -- К.: Знання-Прес, 2004. -- 615

33.    І.І. Елисеева, Економетрика [Текст]: навч. посіб./ І.І. Елисеева, С.В.Курішева, Т.В. Костеева.- М. Фінанси та статистика, 2007 - 576 с. Підручник А. М. - К.: КНЕУ, 2000. - 159 с. ISBN 978-5-279-02786-6

34.    Пущак М.В. Світові тенденції державного регулювання залучення прямих іноземних інвестицій та досвід України [Текст] /М.В. Пущак // Вісник Донецького університету. - 2008. Вип.1. - С. 153-157.

.        Домащиц М. Стан та перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України [Текст] /М. Домащиц // Вісник львів. ун-ту. - 2008. Вип. 39. - С. 143-148.

36.    Ткаченко И.Ю., Малых Н.И. Инвестиции. [Текст] / И.Ю. Ткаченко, Н.И. Малых. - Академия, 2009. 240 с.