Заказ дипломной. Заказать реферат. Курсовые на заказ.
Бесплатные рефераты, курсовые и дипломные работы на сайте БИБЛИОФОНД.РУ
Электронная библиотека студента
 

Тема: Вияв недоліків і розробка рекомендацій щодо покращення фінансово-економічного стану ТОВ "Дари природи"






Зміст


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Економічна сутність і значення оборотних коштів підприємства

.2 Джерела формування оборотних коштів підприємства

.3 Показники стану оборотних коштів та шляхи їх ефективного використання.

РОЗДІЛ 2. Фінансовий аналіз

2.1 Загальна характеристика підприємства

.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства

.3 Вияв недоліків і розробка рекомендацій щодо покращення фінансово-економічного стану ТОВ «Дари природи»

.4 Організація охорони праці на підприємстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП


Розвиток ринкових відносин збільшує відповідальність та самостійність підприємств у підготовці та прийнятті управлінських рішень по забезпеченню ефективності їх праці. Результати виробничої, комерційної, фінансової та других видів господарської діяльності залежать від різноманітних факторів, які знаходяться в різній ступені звязку між собою та підсумкових показників. Фінансове положення є комплексним поняттям і відображає рейтинг підприємства на фінансовому ринку, його кредито- і податкоспроможність і характеризується системою показників, які визначають на конкретну дату.

Задовільний фінансовий стан - це стійка платоспроможність, достатня забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне їх використання з господарською доцільністю, чітка організація розрахунків,

наявність стійкої фінансової бази.

Незадовільний фінансовий стан характеризується неефективним розміщенням засобів, їх іммобілізацією, незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в звязку з несприятливими тенденціями в виробництві, неправильно вибраною стратегією розвитку тощо.

Метою виробничої практики є закріплення і поглиблення теоретичних знань і практичних навичок, які отримані у процесі навчання, вирішення завдань, що повязані з організацією виробничої діяльності, планово-економічною та фінансово-обліковою діяльністю підприємства, виконання завдань, повязаних з фінансовою та управлінською діяльністю в цілому, ознайомлення з станом оборотних коштів на підприємстві та підготовка рекомендацій щодо покращення цього стану.

Основними завданнями виробничої практики є:

вивчення техніко-економічних умов діяльності обєкту дослідження, його фінансового стану;

вивчення чинної практики формування та використання оборотних коштів в умовах ринкових відносин;

визначення методів управління фінансово-економічним розвитком господарюючого суб'єкта, в умовах розвитку ринкових відносин, в період фінансової кризи;

досвід розробки рекомендацій щодо покращення фінансового стану підприємства.

Методика аналізу діяльності підприємства охоплює аналіз фінансових результатів та фінансового положення підприємства, основних факторів, що

забезпечують ці підсумки, обсяг й собівартість виробництва та реалізації продукції, надання послуг, ефективність використання основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів.

Інформаційною базою є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан ТОВ «Дари природи» на конкретну дату.

Обєктом практики є ТОВ «Дари природи».

Предметом фінансово-економічної практики виступає фінансово-господарська діяльність підприємства. Аналізований період охоплює трироки роботи підприємства, тобто 2010, 2011 і 2012 роки.

Методологічною основою дослідження є наукові праці зарубіжних і вітчизняних авторів, таких як: М. Баканов, І. Балабанова, І. Бланк, Бригхєм Ф. Юджин, Ван Хорн Дж., А. М. Поддєрьогіна, М. І. Должанський, М. В. Кужельний, В. В. Сопко, Є. В. Мних, В. П. Завгородній, В.М. Шелудько та інші. В процесі досліджень при вирішенні поставлених завдань застосовувалися методи порівняння, систематизації і логічного узагальнення, системний підхід, прийоми економічного аналізу та інші методи наукових досліджень.


РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА


1.1 Економічна сутність і значення оборотних коштів підприємства


Підприємства сфери матеріального виробництва і сфери послуг здатні підтримувати безперервність процесу виробництва й реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами є також оборотні засоби у вигляді, головним чином, предметів праці - запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тари тощо. Подібно до основних засобів, вони також функціонують у сфері виробництва, тобто - це також засоби виробництва.

В умовах ринкових відносин оборотні кошти мають особливо важливе значення, адже являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства. Важливо вміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого щодо ліквідності та прибутковості. З цього приводу проблема організації та аналізу оборотних коштів є беззаперечною. Саме оборотні кошти поряд з основними забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних коштів, немає виробництва [27,с.129].

Із значними темпами інфляції потреба підприємств у власних оборотних коштах постійно зростає у зв'язку зі зростанням цін на матеріальні ресурси, планові запаси яких підприємства мають створювати. Тому для здійснення успішної фінансово-господарської діяльності підприємство повинне контролювати наявність у господарському обороті обсягу власних оборотних коштів та раціональність їхнього використання.

Для розуміння істинної сутності оборотних коштів необхідно усвідомлювати їх грошову та фінансову природу, та не слід їх плутати з цінностями, в які вкладаються оборотні кошти, тобто з засобами виробництва. Оборотні кошти призначені для обслуговування економічного обігу оборотних засобів підприємств [5,с.64].

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 "Баланс" оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [24,с.48]. Отже, оборотні кошти - це кошти, що являють собою авансовану в грошовій формі вартість для формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в необхідних розмірах, що забезпечує неперервність процесу виробництва та своєчасність здійснення розрахунків.

Склад оборотних коштів наведено у додатку А. Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г - Т...В...Т' - Г', (1.1)


де Г - кошти, що авансуються;

Т - предмети праці (товар);

В - виробництво;

Т' - готова продукція (товар);

Г ' - кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Оборотні кошти виконують наступні функції:

виробничу, тобто грошове забезпечення безперервності процесу виробництва;

платіжно-розрахункову, від якої залежить стан розрахунків у народному господарстві і грошовий обіг у країні.


1.2 Джерела формування оборотних коштів підприємства

оборотний кошти ефективний економічний

Важливим напрямком фінансування діяльності підприємства є визначення джерел формування оборотного капіталу. Усі джерела поділяються на три основні групи: власні та прирівняні до них, позичені, залучені.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства. Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів [7].

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, покладеної в основу функціонування підприємства, специфіки його організаційної побудови та інших факторів.

За джерелами формування оборотні кошти підрозділяються на:

власні кошти, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування, фонд накопичення, фонд соціальної сфери;

позикові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, інвестиційний податковий кредит та інвестиційний внесок працівників;

додатково залучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобов'язання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження [27,с.129].

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Для державних підприємств джерелом формування оборотних засобів можуть кошти державного бюджету. Величина визначається відповідними нормативними розрахунками. Збільшення оборотних коштів досягається за рахунок прибутку, кредитів і прирівняних оборотних коштів.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Підприємство в процесі діяльності, як правило, має різні проблеми, зв'язані із зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачань і збуту, несвоєчасним надходженням засобів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, невиконання умов договорів. Такі проблеми породжують потребу в додаткових засобах, у тому числі і для фінансування оборотних коштів [2].

Власних джерел формування оборотних коштів недостатньо.

Підприємство може використовувати для задоволення потреби в додаткових коштах за рахунок залучення фінансових ресурсів, а саме:

короткострокових і інших кредитів банку;

комерційних кредитів;

кредиторської заборгованості.

Банківські кредити призначені для фінансування витрат, пов'язаних із

придбанням основних і поточних активів, сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості й інших платежів.

Кредиторська заборгованість представляє найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів. Формування кредиторської заборгованості обумовлено різними термінами нарахування коштів на рахунки і погашення зобов'язань.

Кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, що виникають:по розрахунках з бюджетом; по розрахункових документах і векселям, термін оплати яких не наступив і не оплачені в термін; по короткострокових кредитах.

До позичених джерел належать короткострокові кредити банку, які

покривають тимчасову додаткову потребу підприємства у засобах.

До залучених джерел відносяться усі види кредиторської заборгованості: постачальникам, державному бюджету, позабюджетним фондам, по оплаті праці тощо. Виникнення кредиторської заборгованості пов'язано з нестачею власних оборотних коштів. Її наявність свідчить про те, що підприємства у своєму обороті використовує кошти інших суб'єктів господарювання.

Джерела формування оборотного капіталу значною мірою визначають ефективність його використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами обумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві є важливим завданням системи управління.

За характером фінансових джерел оборотні активи також діляться на:

валові оборотні активи, характеризують їх загальний обсяг, сформований за рахунок як власного, так і залученого капіталу. В балансі вони відбиваються в ІІ та ІІІ розділах активу;

власні оборотні кошти характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства. Суму власних оборотних коштів розраховують за формулою:


ВОК = ВК - НА, (1.2)


де ВОК- сума власних оборотних коштів;

ВК- сума власного капіталу;

НА- необоротні активи.

Отже, потрібно постійно контролювати і регулювати обсяги власних оборотних коштів і в разі потреби - залучати необхідну і достатню кількість позикових коштів [16].


1.3 Показники стану оборотних коштів та шляхи їх ефективного використання


Оборотні кошти підприємства постійно перебувають в русі, здійснюючи кругообіг. Вони переходять із однієї стадії в іншу: із сфери обігу у сферу виробництва, із сфери виробництва у сферу обігу і т.д.

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, оскільки справляє значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди - один раз, повністю споживаючись у кожному його циклі. Оборот основних фондів вимірюється роками, водночас як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів.

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу та сумою підсумку І розділу активу балансу [10,с.34]. Забезпеченість оборотними активами підприємств за видами єкономічної діяльності можна дослідити у таблиці 1.1.


Табл.1.1.

Оборотні активи за видами економічної діяльності в 2012-2013 рр.

20122013Сільске господарство139993173085,0Промисловість713575786102,5Будівництво107481161522,0Торгівля858473914972,8Фінансова та страхова діяльність264896318472,8Транспорт104653,5113322,1Операції з нерухомим майном371888,3127887,7

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Брак власних

оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості тощо.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом,та ін. Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства. Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку у майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообігу на підприємстві. Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання.

Важливою характеристикою ефективного використання оборотних засобів є час їх обороту - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності оборотних засобів. Час обороту вказує, скільки днів необхідно підприємству для поповнення його оборотних засобів і дорівнює середньому періоду від авансування коштів у виробництво продукції до отримання коштів від її реалізації [22,с.87].

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів). Коефіцієнт ефективності використання оборотних коштів характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Чим більший даний коефіцієнт, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники : вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання (додаток Б).

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери. Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції. Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Структура оборотних коштів підприємств досліджуваної хімічної промисловості представлена у таблиці 1.2.


Табл.1.2.

Структура оборотних коштів підприємств хімічної промисловості Донецької обл.

Назва підприємстваЗапасиДебіторська заборгованістьГрошові коштиКонцерн Стірол24286137430458479Горлівськхімбуд23005505181Донецький хімічний завод6308862255105Хімекс89640786244327Донхімоптторг32254509620

Отже, наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування та фінансової стійкості в умовах ринкової економіки. У свою чергу ефективність організації та управління оборотними коштами підприємства залежить від рівня організаційності та узгодженості процесів

аналізу оборотних коштів підприємства в попередньому періоді, планування оборотних коштів, контролю за виконанням планів та прийняттям управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів. Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві загалом характеризується швидкістю їх обороту, тобто оборотністю.

РОЗДІЛ 2. Фінансовий аналіз


.1 Загальна характеристика підприємства


В якості об'єкта для проходження фінансово-економічної практики виступає товариство з обмеженою відповідальністю "Дари природи" (далі -ТОВ «Дари Природи»).

ТОВ «Дари Природи», с корпоративним підприємством, яке створене за спільним рішенням Учасників на основі об'єднання їх майнових та грошових вкладів з метою одержання прибутку для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної. торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

ТОВ «Дари Природи» було реорганізовано шляхом приватизації відповідно рішення учасників (протокол №2 від 17.01.1994 року) та зареєстровано рішенням виконкому Єнакієвської міської ради народних депутатів М>97/2 від 16.03.1994 року, і є правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків Орендного торгівельно-заготівельного підприємства «Дари природи».

Учасниками ТОВ «Дари Природи» виступають фізичні особи та юридична особа резидент України: Мединська Людмила Андріївна що мешкає за адресою: Донецька область, 86422 місто Єнакієве, вулиця Желанна, будинок 13, паспорт ВВ 724893. виданий 30 березня 1999 року Єнакіївським МВ УМВС України у Донецької області, ідентифікаційний номер 1957312764;

Мединський Олександр Антонович що мешкає за адресою: Донецька область, 86422 місто Єнакієве, вулиця Желанна, будинок 13. паспорт ВА 995732, виданий 02 вересня 1997 року Єнакіївським МВ УМВС України в Донецькій області, ідентифікаційний номер 1941516639;

Мединський Андрій Олександрович, що мешкає за адресою; Донецька область, 86400 місто Єнакієве, проспект Металургів, будинок 27, кв.І56, паспорт ВЕ 266485. виданий 17 серпня 2001 року Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області, ідентифікаційний помер 2783801079:

ТОВ «Дари Природи» є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. ТОВ «Дари Природи» мас господарську компетенцію, цивільну правоздатність й дієздатність.

Форма власності ТОВ «Дари Природи» - приватна.

Термін діяльності ТОВ «Дари Природи» необмежений.

ТОВ «Дари Природи» здійснює свою діяльність на комерційній основі на території України та за її межами. Товариство у своїй діяльності керується Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про господарські товариства", іншими актами чинного законодавства України, цим Статутом, рішеннями загальних Зборів Учасників, внутрішніми документами ТОВ «Дари Природи».

Метою діяльності ТОВ «Дари Природи» є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої господарської діяльності в порядку та за умов, визначених чинним законодавством України та цим Статутом, та подальшого його розподілу між учасниками.

Предметом діяльності ТОВ «Дари Природи» є:

виробництво, переробка, зберігання, транспортування, оптова та роздрібна торгівля промислових газів, газових сумішей;

заправка балонів промисловими газами;

ремонт обладнання підвищеної небезпеки, посудин, кріогенних бочок для зріджених кисню. аргону, азоту;

оптова та роздрібна торгівля продуктами нафтопереробки, газового конденсату та іншої вуглеводневої сировини (паливо-мастильних матеріалів).

ТОВ «Дари Природи» самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Органами управління ТОВ «Дари Природи» є:

Загальні збори Учасників - вищий орган управління ТОВ «Дари Природи»:

Дирекція - виконавчий орган Товариства;

Ревізор - контролюючий орган Товариства.

Основними клієнтами ТОВ «Дари Природи» станом на 2013 р. є (таблиця 2.1.):


Табл.2.1.

Клієнти ТОВ «Дари Природи»

Назва підприємстваСума договоруДіПі Інженерінг1000000ДіПі Еіргаз8662299,85Візол380855,08ТОВ «Мединський і К»305022,61ДіПі Транс518473,48Донбасагросервіс1388661,95Кріоніка Херсон500809,56

2.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства


На основі Балансу підприємства (Форма 1) та Звіту про фінансові результати (Форма 2) за 2010 рік (додаток В), за 2011 рік (Додаток Г) та за 2012 рік (додаток Д) ми можемо розглянути та проаналізувати динаміку діяльності Товариства за три роки його роботи.

Аналіз ліквідності товариства :

Платоспроможністю (ліквідністю підприємства) називається його спроможність здійснювати платежі наявними засобами, або такими, котрі безперервно поповнюються за рахунок його діяльності. Показники ліквідності розраховуються як відношення суми короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується як відношення поточних активів до поточних зобовязань (ф.1). Він показує рівень покриття активами підприємства своїх зобовязань.


. (2.1)


Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення величини грошових засобів короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокових зобовязань (ф.1).


. (2.2)


Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми поточних зобовязань.


. (2.3)


Таблиця 2.2

Аналіз ліквідності

Коефіцієнт201020112012Коефіцієнт поточної ліквідності1,060,60,51Коефіцієнт швидкої ліквідності1,351,21,02Коефіцієнт абсолютної ліквідності0,0060,0080,007

Коефіцієнт поточної ліквідності показує здатність компанії погашати поточні зобов'язання за рахунок тільки оборотних активів. Чим значення коефіцієнта більше, тим краще платоспроможність підприємства. На досліджуваному підприємстві цей показник щороку зменшується. Значення нижче 1 говорить про високий фінансовий ризик, пов'язаний з тим, що підприємство не в змозі стабільно оплачувати поточні рахунки.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує на скільки можливо буде погасити поточні зобов'язання, якщо положення стане дійсно критичним. Нормальне значення коефіцієнта потрапляє в діапазон 0.7-1. На ТОВ «Дари природи» коефіцієнт перевищує нормальне значення, але з кожним роком він стає меншим.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично абсолютно ліквідними активами. Нормативне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах від 0.2 до 0.5. На підприємстві цей показник значно менший, що слідчить про те, що воно здатно у поточний час погасити лише незначну частину короткострокових зобовязань[16,c.46].

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.


(2.4)


Показник рентабельності активів характеризує наскільки ефективне підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна одиниця коштів, вкладений в активи підприємства. Він розраховується таким чином:

(2.5)


Валова рентабельність продажів розраховується як відношення валового прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації товарної продукції підприємства.


(2.6)


Чиста рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу підприємства від реалізації товарної продукції.


(2.7)


Операційна рентабельність продажів розраховується як відношення прибутку від операційної діяльності до чистого доходу від реалізації.


(2.8)


Таблиця 2.3

Коефіцієнти рентабельності

Коефіцієнти201020112012Рентабельність сукупного капиталу0,0080,0070,007Рентабельність власного капіталу0,0070,0160,021Валова рентабельність продажів0,50,60,5Операційна рентабельність продажів0,070,170,13Чиста рентабельнітсть продажів0,0040,0080,01Рентабельність власного капіталу показує величину прибутку, яку отримає підприємство на одиницю вартості власного капіталу. Це головний показник для стратегічних інвесторів. Він дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства. Цей показник має бути більше ніж 0. На досліджуваному підприємстві він збільшується, що свідчить про ефективне використання власного капіталу.

Рентабельність сукупного капіталу - показник, що розраховується за чистим прибутком, відображає раціональність політики використання залучених коштів. На ТОВ «Дари природи» протягом трьох років цей показник залишається стабільним.

Рентабельність продажів за валовим прибутком - коефіцієнт рентабельності, який показує частку прибутку в кожній заробленій гривні. Цей коефіцієнт має бути більшим за 0. На підприємстві він від 0,5 до 0,6, що свідчить про те, що частка прибутку досить велика.

Операційна рентабельність продажів показує частку операційного прибутку у виручці від продажу реалізованої продукції; рівень цього показника виявляється у вигляді політики щодо витрат.

Чиста рентабельність продажів дозволяє визначити рентабельність компанії після покриття всіх витрат і витрат і сплати всіх податків. За три роки цей показник збільшився у 2,5 рази, але досі залишається невисоким. [26,c.223].

Фінансова стійкість - це спроможність підприємства забезпечувати функціонування підприємства. Критерії фінансової стійкості: забезпечення власним капіталом, стан запасів на підприємстві, стан розрахунків, взаємовідносини із зовнішньою інфраструктурою господарювання.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті обєктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово - господарської діяльності підприємства цілями його статутної діяльності [14, c.25].

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобовязаннями.

Коефіцієнт фінансової автономії - показник, який характеризує частку власного капіталу у загальній сумі всіх пасивів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Розраховується як відношення власного капіталу до пасиву балансу підприємства.


. (2.9)


Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:


(2.10)


Коефіцієнт маневреності власних коштів - коефіцієнт рівний відношенню власних оборотних коштів компанії до загальної величини власних засобів.


(2.11)


Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних.

(2.12)


Таблиця 2.4

Аналіз фінансової стійкості

Коефіцієнти201020112012Коефіцієнт финансової автономії0,640,290,27Коефіцієнт финансової залежності1,543,433,68Коефіцієнт финансового риску0,542,432,68Коефіцієнт маневреності власних коштів0,13-1,8-1,9

Коефіцієнт фінансової незалежності показує частку активів організації, які покриваються за рахунок власного капіталу (забезпечуються власними джерелами формування). Частка, що залишилася покривається за рахунок позикових коштів. Чим вище значення коефіцієнта, тим з більшою ймовірністю організація може погасити борги за рахунок власних коштів. Чим більше показник, тим більш незалежним підприємство.

Коефіцієнт фінансової залежності підприємства означає наскільки активи підприємства фінансуються за рахунок позикових коштів. Занадто велика частка позикових коштів знижує платоспроможність підприємства, підриває його фінансову стійкість і відповідно знижує довіру до нього контрагентів і зменшує ймовірність отримання кредиту.

Коефіцієнт маневреності власних коштів показує, здатність підприємства підтримувати рівень власного оборотного капіталу й поповнювати оборотні кошти в разі потреби за рахунок власних джерел. Коефіцієнт маневреність власних коштів залежить від структури капіталу і специфіки галузі, рекомендований в межах від 0.2-0.5.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта - менш або дорівнює 0,5. Критичне значення - 1[1,c.298].

Ділова активність підприємства описує наскільки ефективно та швидко підприємство проводить свою діяльність як з покупцями так і з працівниками та постачальниками [20,c. 45].

Коефіцієнт оборотності активів - показник, який характеризує відношення чистої виручки підприємства до активів, тобто описує скільки приходиться виручки від реалізації на одиницю активу підприємства [22, c.45-46].


(2.13)


Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - фінансовий показник, що розраховується як відношення обороту компанії до середньорічної величини дебіторської заборгованості.


(2.14)


Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Його часто називають терміном кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати таким чином:


. (2.15)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості - фінансовий показник, що розраховується як відношення собівартості проданих товарів до середньорічної величини кредиторської заборгованості.


(2.16)


Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:


. (2.17)


Коефіцієнт оборотності запасів - фінансовий показник, що розраховується як відношення собівартості проданих товарів до середньорічної величини запасів.


(2.18)


Таблиця 2.5

Аналіз ділової активності

Коефіцієнти201020112012Коефіцієнт оборотності активів0,120,971,09Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості3,975,316,25Період оборотності дебіторської заборгованості91,7468,7058,35Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості2,908,037,14Період оборотності кредиторської заборгованості125,545,451,1Коефіцієнт оборотності запасів4,393,822,68Період оборотності запасів83,0595,50135,95

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. На даному підприємстві цей показник задовільний, а збільшення його в динаміці свідчить про підвищення ефективності використання активів підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує скільки разів у середньому протягом року дебіторська заборгованість перетворювалася в кошти. Висока оборотність дебіторської заборгованості відображає поліпшення платіжної дисципліни покупців (а також інших контрагентів) - своєчасне погашення покупцями заборгованості перед підприємством і (або) скорочення продажів з відстрочкою платежу (комерційного кредиту покупцям). У нашому випадку збільшення цього коефіцієнта році показує, що збільшилась швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує скільки потрібно оборотів для оплати виставлених рахунків. Висока оборотність кредиторської заборгованості може свідчити про поліпшення платіжної дисципліни підприємства у відносинах з постачальниками, бюджетом, позабюджетними фондами, персоналом підприємства, іншими кредиторами - своєчасне погашення підприємством своєї заборгованості перед кредиторами і (або ) скорочення покупок з відстрочкою платежу (комерційного кредиту постачальників) [10,c.188].

Коефіцієнт оборотності запасів показує, скільки разів у середньому продаються запаси підприємства за деякий період часу. Чим вище оборотність запасів компанії, тим більш ефективним є виробництво і тим менше потреба в оборотному капіталі для його організації [9,c.49].


2.3 Вияв недоліків і розробка рекомендацій щодо покращення фінансово-економічного стану ТОВ «Дари природи»


У сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ економічного розвитку є гостра нестача оборотних активів, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Розвиток ринкових відносин в Україні та досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління процесом формування й використання їх оборотних активів. Тому дослідження системи управління оборотними активами як важливого чинника підвищення ефективності функціонування підприємств набуває особливої актуальності. Саме оборотні кошти поряд з основними забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних коштів, немає виробництва. Яскравим прикладом цього твердження є сучасний стан промисловості України. Отже, потрібно підвищувати ефективність оборотних коштів підприємств, так як вони безпосередньо беруть участь у процесі виробництва і забезпечують безперебійне виробництво продукції та отримання прибутку.

Ефективне управління оборотними активами підприємства дозволяє визначити оптимальний обсяг та структуру оборотних активів; мінімізувати витрат на фінансування та підтримку певного їх обсягу; визначити аспекти управління чистим оборотним капіталом підприємства; забезпечити ліквідність та платоспроможність підприємства; сформувати оптимальний обсяг товарно-матеріальних запасів; оптимізувати управління дебіторською заборгованістю та грошовими коштами тощо.

Управління оборотними коштами підприємства включає наступні елементи:

облік всіх наявних складових оборотних коштів на теперішній час;

аналіз стану, у тому числі виявлення причин, в силу яких склалося теперішнє положення з поточними активами підприємства;

розробку і впровадження в практику роботи окремих служб підприємства сучасних методик керування оборотними коштами;

контроль за поточним станом найважливіших складників оборотних активів у процесі виробничої й комерційної діяльності підприємства;

прогноз змін в оборотних коштах у найближчій і довгостроковій перспективі;

розрахунок окремих показників, необхідних для складання касового бюджету підприємства.

Завдання управління оборотними коштами полягає в умілому балансуванні між ризиками:

)повязаними з нестачею оборотних коштів і можливою загрозою зриву виробничих планів із-за нестачі сировини і матеріалів або відсутності можливості задовольнити запити споживачів продукції;

)обумовленими надлишком оборотних коштів, тобто заморожуванням грошових коштів у сировині, запасах готової продукції і дебіторській заборгованості.


Таблиця 2.6.

Затрати і ризики, які повязані з нестачею або надлишком оборотних коштів

Затрати і ризики, які повязані з нестачею оборотних коштівЗатрати і ризики, які повязані з надлишком оборотних коштівЗатримки у забезпеченні сировиною і матеріалами і, як наслідок, збільшення виробничого циклу і зростання затрат. Зниження обсягів продажів із-за недостаніх запасів готової продукції. Додаткові затрати на вирішення питань фінансування.Зростають витрати на зберігання надлишків запасів. Запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти. Боржники можуть відмовитися платити або обанкротяться. Банки, у яких зберігаються кошти можуть обанкротится. Інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості і грошових коштів.На основі попереднього розгляду економічної сутності поняття оборотні кошти та проведеного аналізу фінансово-економічного стану ТОВ «Дари природи» можемо зробити висновок, що Товариство має незначні проблеми у своїй діяльності, джерелах формування та ефективному управлінні оборотними коштами, але в цілому показники в нормі. Для кращого управління оборотними коштами Товариство повинно розробити і запровадити певні заходи, щоб забезпечити позитивну зміну наведених вище показників, наприклад:

переглянути склад і структуру оборотних коштів з метою виявлення й реалізації непотрібних і залежаних запасів;

розглянути варіанти переходу на новітні технології виробництва продукції, що прискорить виробничий цикл, зменшить собівартість продукції збільшить її якість;

постійно дотримуватися платіжної дисципліни при розрахунках як з постачальниками, так і з покупцями продукції;

випереджаючий темп зростання обсягів продажів у порівнянні з темпом зростання оборотних коштів;

збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції при незмінному рівні оборотних коштів;

вдосконалення системи постачання і збуту;

зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції;

підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності;

Таким чином, економічна ефективність поліпшення управління і економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони надають позитивний вплив на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства .


2.4 Організація охорони праці на підприємстві


Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю. Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обовязки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Працівник зобовязаний:

дбати про особисту безпеку і здоровя, а також про безпеку і здоровя оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обовязкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоровю працюючих;

надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Роботу служби охорони праці спрямовано на створення здорових і безпечних умов праці, на збереження життя та здоровя працівників у процесі виконання ними трудових обовязків.

Перш за все слід розуміти, що служба охорони праці на підприємстві повинна забезпечити виконання вимог чинного законодавства України з питань охорони праці, а також забезпечити нормативно-правовими актами з охорони праці, що діють у межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань; організовувати роботу кабінету з охорони праці, наради, семінари та інші заходи з цих питань.

Однією з найважливіших функцій, які покладені на службу охорони праці, є участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Також фахівці з охорони праці беруть участь у складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо профзахворювань; у проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; у складанні списків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обовязкові попередні та періодичні медичні огляди; в організації навчання з питань охорони праці та роботи комісії з перевірки знань з цих питань.

Служба охорони праці на підприємстві покликана також контролювати дотримання роботодавцем вимог законодавства з охорони праці, тому має право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обовязкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків і отримувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці.

Структура відділу охорони праці ТОВ «Дари природи»:

Начальник відділу

Інженер з охорони праці

Інженер з пожежної безпеки.

Аналіз витрат на охорону праці за 2012-2013роки приведений у таблиці 2.7


Таблиця. 2.7

Аналіз витрат на охорону праці

Стаття витратПрибутокВидатокПрибутокВидатокЗаправка та перезарядка вогнегасників2 020,402 020,40956,71956,71Навчання (ОПЗ)12 008,8212008,8228 383,5628383,56Профогляд ОПЗ6 568,706 568,7010 237,3110237,31Спецодяг (ОПЗ)77 539,167539,1677 985,5377985,53Спецодяг ЗС17 922,7317922,7338 174,2738174,27Підсумок116059,81116059,81155737,38155737,38

Виходячи з данних про фінансування охорони праці на підприємстві можна зауважити, що основні статті витрат на охорону праці - це витрати на спецодяг та на навчання. Таким чином, підприємство запобігає виникненню аварійних ситуацій на робочих місцях. Позитивним моментом є також те, що кількість коштів, які виділені на охорону праці, у 2013 році порівняно з 2012 зросла.

На ТОВ «Дари природи» спеціаліст з охорони праці має: журнал реєстрації вступного інструктажу з охорони праці; журнал реєстрації інструктажу з охорони праці на робочому місці; журнал обліку видачі інструкцій з охорони праці для працівників журнал реєстрації нещасних випадків на виробництві; журнал технічного стану устаткування; журнал перевірки охорони праці та техніки безпеки. Усі журнал пронумеровані, прошнуровані, підписані Спеціалістом і скріплені печаткою Товариства.

ВИСНОВКИ


Під час проходження фінансово-економічної практики було досягнуто основних завдань:

закріплено теоретичні знання, здобуті при вивченні дисциплін «Фінанси», «Економіка підприємства», «Економічний аналіз», «Бухгалтерській облік»;

набуто навичок практичного застосування теоретичних знань;

було ознайомлено з організаційною структурою установи, яка є базою практики; аналізом формування та розміщення фінансових ресурсів підприємства; правами то обовязками його працівників;

було проаналізовано фінансово-економічну діяльність обєкта практики;

досліджено питання планування основних заходів цивільного захисту у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій на обєкті господарювання.

Аналіз фінансового стану Товариства - відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

За результатами діяльності ТОВ «Дари природи» було виявлено позитивну динаміку в роботі підприємства.

Аналіз майнового стану Товариства свідчить про те, що основні засоби підприємства у хорошому стані та про поліпшення технічного стану основних засобів. Аналіз фінансової стійкості ТОВ «Дари природи» вказує на те, що підприємство фінансово залежне від зовнішніх джерел фінансування його діяльності, але ця залежність поступово знижується. Аналіз ліквідності Товариства свідчить про те, що підприємство не раціонально використовує свої фінансові ресурси.

Показники рентабельності незадовільні, основні шляхи поліпшення рентабельності підприємства - зростання продуктивності праці, що дозволяє збільшити розмір прибутку за рахунок зниження собівартості кожної одиниці продукції та збільшення обсягу виробництва.

Аналіз оборотних коштів Товариства свідчить про те, що підприємство має незначні проблеми у своїй діяльності, джерелах формування та ефективному управлінні оборотними коштами, але в цілому показники в нормі. Для ефективнішого управління оборотними коштами, у даному звіті були запропоновані певні заходи.

Таким чином можна стверджувати, що в цілому підприємство має досить стабільне фінансове становище і функціонує ефективно. А покращити діяльність Товариства можливо завдяки:

мобілізації внутрішніх резервів підприємства (проведення реструктуризації активів підприємства; сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу; перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства);

постійному моніторингу зовнішнього і внутрішнього стану підприємства;

розробці заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

координації дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Алексеєнко Л.М. Вплив державного регулювання економіки на становлення інститутів ринку / Л.М. Алексеєнко//Світ фінансів, 2009. - 132с.

. Баканов,М.И., Шеремет А.Д Економіка промислового підприємства М.: Фінанси і статистика, 2007. - 344 с.

. Балабанов, І.Т. Планування фінансів господарюючого суб'єкту. - М.: Фінанси і статистика, 2008. - 219 с.

. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: учебный курс / И. А. Бланк. - К.: Ника - Центр, 2006. - 528 с.

. Бондаренко О.С. Методологічні основи управління оборотними активами підприємств // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - №4. - 219 с.

. Ван Хорн Дж. Основи управління фінансами: [Пер. з анг./ Під ред. І.І. Єлісєєвої.] - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 23 с.

. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник / О.Д. Василик. - К.: НІОС, 2008. - 416 с.

. Гилка У. Л. Проблеми та специфіка застосування фінансово-економічного аналізу на підприємстві /У. Л. Гилка //Економіка промисловості, 2009.- 146 с.

. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / А.Б. Гончаров. - X.: Видав. дім «ІНЖЕК», 2009. - 240 с.

. Завгородній В. П. Сопко В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу : підруч. / К. : КНЕУ, 2004. - 412 с.

. Данилюк М.О. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / М.О. Данилюк, В.І. Савич. - К.: Центр навч. л - ри, 2008. - 204 с.

12. Григорєва Т.Ю. Управління оборотними активами підприємства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <#"justify">ДОДАТКИ


Додаток А


Рис. 1.1 Склад і розміщення оборотних коштів

Додаток Б


Рис.1.2 Класифікація оборотних коштів за ступенем ліквідності