Заказ дипломной. Заказать реферат. Курсовые на заказ.
Бесплатные рефераты, курсовые и дипломные работы на сайте БИБЛИОФОНД.РУ
Электронная библиотека студента
 

Тема: Удосконалення контролю за навчальним процесом старших дошкільників в ДНЗ, як складової управлінської діяльності керівника

















Дипломна робота

на тему: «Удосконалення контролю за навчальним процесом старших дошкільників в ДНЗ, як складової управлінської діяльності керівника»

РЕФЕРАТ


Обсяг роботи - 121 сторінок.

Кількість малюнків - 5.

Кількість таблиць - 3.

Кількість додатків - 2.

Кількість використаних джерел - 57.

Перелік ключових слів: контроль, контролінг, інновації, управлінська діяльність.

Обєктом дослідження виступає контроль за навчальним процесом в управлінській діяльності керівника ДНЗ.

Мета дослідження - вивчити особливості, умови організації обовязкового навчального процесу в ДНЗ для дітей старшого дошкільного віку.


ВСТУП


Сучасна ситуація характеризується кардинальними змінами в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах діяльності, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів і методів до організації навчально-виховного процесу, перетворення жорсткого управління на мобільне, гнучке

Національною доктриною розвиту освіти України визначено, що «...сучасна система управління сферою освіти має розвиватись як державно-громадська, має враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг. Діяльність освітян має спрямовуватись на пошук нових, демократичних, відкритих моделей управління освітою, що орієнтує освітні процеси не на відтворення, а на розвиток.

Нова модель системи управління сферою освіти має бути демократичною та відкритою. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, унаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура та стиль центрального й регіонального управління освітою».

Наші садки, так само як і молода держава, перебувають у перехідному періоді, який неминучий під час зміни державного устрою. Змінюється ідеологія країни, і це природно тягне за собою зміни в інших царинах життя нашого суспільства, і дитячий садок в цьому сенсі не виняток.

Дитячий садок як Палац Дитинства - проблема дорослих, яким він повинен бути, щоб виросли наші діти по-справжньому успішними, щасливими відбулися Людьми?

На наш погляд, зараз дитячі садки проживають дуже тяжкий період свого становлення в нових умовах. По-старому вони вже жити не можуть, бо змінився устрій суспільства. Ми живемо в незалежній державі, а от яким стати дитячому садку в новій молодій країні - ми це не знаємо.

Ще не настав час вирішити важливе питання: кому і навіщо потрібні дитячі садки в нашій державі? Це проблема не рівня місцевого самоуправління і не конкретно кожного завідувача в індивідуальному порядку. Це проблема державного рівня, і її ніхто не зможе розвязати крім МОН, яке має завершитися з ініціативою затвердження нового закону про дошкільну освіту. Той закон, що діє зараз - це закон перехідного періоду. Країна розвивається і неминучі зміни в ній і в системах, що розвиваються. Дошкільна освіті саме такою системою.

Дошкільна освіта зародилася в середині ХІХ ст. Прийшла до нас з Європи. Ідея організації дитячих садків належить сподвижникам ентузіастам (Аделаїді Симонович, Луїзі Шлегер, Єлизаветі Водовозовій, Софії Русовій та ін.). Відкривали їх на власні кошти. Власне це були приватні садки, які часто доводилося закривати через брак тих самих коштів. Старші садки розвязували дві найважливіші проблеми:

давали можливість жінці брати участь в громадському житті держави;

працювати і вирішувати завдання розвитку і виховання дитини. Правильніше, щоб держава піклувалася про своїх громадян - це її пряма і найголовніша функція.

Актуальність теми визначено умовами часу адже згідно статистики тільки 56% дітей відповідного віку охоплено дошкільною освітою в порівнянні з іншими країнами Заходу - це майже 100%, 106 тисяч дітей стоять в чергу в ДНЗ , 93,5% - охоплено дошкільною освітою діти 5-річного віку. Тому для поліпшення роботи з даного питання Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», яким передбачено обов`язковість здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти, що відповідає вимогам часу і дає можливість дітям включитися в систему навчання в більш ранньому віці що є можливим і потрібним в час посиленої інформативності та їх аксклеративним психофізичним станом.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що дошкільна освіта є обовязковою первинною складовою частиною системи неперервної освіти в Україні. Саме це і визначає актуальність даної теми.

Технологізація всіх аспектів розвитку соціальних систем (в тому числі й освітніх) є характерною ознакою нашого часу (В.М.Іванов, В.І.Подшивалкіна, А.А. Шиян). Спочатку це проявилося в розробці технологій навчання (В.П.Беспалько, Л.В.Буркова, Ю.В.Васьков, В.В.Гузєєв, М.П.Капустін, О.М.Пєхота, Г.К.Селевко та ін.), але згодом стало очевидним і для систем управління (В.В.Гуменюк, Г.В.Єльникова, А.М.Єрмола, Г.Ю.Капто, В.С.Лазарєв, О.М.Мойсєєв, В.П.Сімонов).

Новий етап розвитку управління соціально-педагогічними системами почався із запровадженням інформаційно-компютерних технологій (В.Ю.Биков, А.М.Мартинов, Р.А.Осіпа, А.І.Підласий, П.І.Підласий), що набуває особливої ваги в удосконаленні систем управління ДНЗ (Л.А.Качанова, О.М.Ключко, В.І.Коробов, В.І.Кудінова, В.І.Ліпейко, А.Ю.Нужин, В.Б.Попов, Л.А.Чашников та ін.). Ці технології дозволяють значно ефективніше обробляти великі масиви інформації, більш оперативно приймати управлінські рішення, використовувати послуги глобальної мережі Інтернет та ін.

Теоретичною основою дослідження є: загальні положення теорії управління (М. Альберт, С.ОДоннел, В.Кінг, Д. Кліланд , Г. Кунц, А. Маслоу, М.Х. Мескон, Ф. Тейлор, С.Л. Оптнер, У. Оучи, А. Файоль, М.П. Фоллет, Ф. Хедоурі та ін.); сучасні дослідження з питань філософії освіти (Л.С. Горбунова, С.Ф. Клепко, Л.А. Лавринович, В.С. Лутай, С.І. Подмазін, В.М. Шепель, Л.П. Сніцар); теоретичні наробки з питань управління ДНЗ (В.І. Бондар, Ю.В. Васильєв, Л.І.Даниленко, Г.В.Єльникова, Г.Ю.Капто, В.І.Маслов, О.М.Мойсєєв, Н.М. Островерхова, В.С. Пікельна, М.М. Поташник, В.П. Сімонов, П.І. Третьяков, Т.І. Шамова та ін.); теоретичні основи використання інформаційно-компютерних технологій в управлінні закладами освіти (В.Ю. Биков, Р.А. Осіпа, Л.А. Качанова, В.І. Коробов, В.І. Ліпейко, В.В.Олійник, І.П. Підласий, Л.А.Чашников та ін.); теорія і методика моделювання управлінської діяльності (О.М.Мойсєєв, В.С.Пікельна, О.Г.Хомерики та ін.); кваліметричний підхід до визначення результативності управління ДНЗ (О.Л.Ануфрієва, Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльникова та ін.).

Отже, соціальна значущість проблеми зумовили вибір такої теми дипломної роботи: «Удосконалення контролю за навчальним процесом старших дошкільників в ДНЗ, як складової управлінської діяльності керівника».

Мета дослідження - вивчити особливості, умови організації обовязкового навчального процесу в ДНЗ для дітей старшого дошкільного віку.

Обєктом дослідження виступає контроль за навчальним процесом в управлінській діяльності керівника ДНЗ.

Предмет дослідження - особливості організації контролю за навчальним процесом в ДНЗ.

Завдання дослідження:

Дослідити теоретичні засади управлінської діяльності керівника ДНЗ

Розкрити особливості управлінської діяльності керівника ДНЗ

Здійснити аналіз контролю за навчальним процесом в ДНЗ №1 та визначити шляхи його удосконалення

Для вирішення поставлених задач використано такі провідні теоретичні та емпіричні методи дослідження: програмно-цільовий, системно-структурний,

порівняльно-зіставний, з позицій яких було: проаналізовано наукову літературу та матеріали, що розташовані в мережі Інтернет, з метою зясування науково-практичних наробок, необхідних для успішного розвязання обраної проблеми;

розглянуто нормативні, інструктивно-методичні матеріали, визначено шляхи їх

застосування при створенні алгоритмів управління підсистемами ДНЗ; проведено аналіз документації ДНЗ для зясування типових помилок, які допускаються керівниками закладів освіти.

Використовувалися діагностичні методи: усні опитування (бесіда, інтервю); письмові опитування (анкетування) для визначення ступеня володіння керівниками основами теорії управління ДНЗ та вивчення сучасного стану використання в практиці управління компютерних технологій та ін.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ДНЗ


.1 Управлінська діяльність керівника ДНЗ: базові положення


Управлінська діяльність сьогодні дуже тісно повязана з теорією та практикою менеджменту педагогічних організацій і, звичайно, дошкільних навчальних закладів. Робота дошкільних освітніх закладів повністю базується на людському факторі, тому питання управління ними у цьому аспекті стали особливо актуальними. Управління освітнім дошкільним закладом являє собою цілеспрямовану діяльність, спрямовану на упорядкування навчально-виховного процесу і його вдосконалення.

Якщо говорити про сучасне тлумачення понять "управління" і "менеджмент", то вони в окремих посібниках трактуються по-різному. По-перше, названі поняття ототожнюються, що пояснюється тим, що в словнику англійської сучасної мови поняття "менеджмент" перекладається як "управління", "завідування", "вміння володіти", "керівництво", "дирекція", "адміністрація" тощо. По-друге, ряд дослідників вважає, що поняття "менеджмент " вужче за поняття "управління ; воно є одним Із видів управління, менеджмент в основному стосується різних аспектів діяльності керівника, в той час як поняття управління охоплює всю галузь людських взаємовідносин в системі "керівники - виконавці", включаючи колективних суб'єктів управління. По-третє, поняття "менеджмент" трактується як "зовсім інше управління, якому треба ретельно і довго вчитися", це "антонім нашого традиційного уявлення про управління". Таке тлумачення менеджменту передбачає керівництво не складною машиною-організацією, а колективом людей; це ефективні взаємовідносини між особистостями, які обіймають певні посади. Загалом, згідно з цим підходом, менеджмент являє собою цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання наявних ресурсів [8, c. 32-33].

Доцільно підтримати тих дослідників, які звертають увагу на докорінні зміни системи управління в сучасних умовах державотворення, ринкової економіки. Управління (а саме ця дефініція використовується у посібнику) варто розглядати в широкому розумінні цього поняття, яке охоплює всю специфіку людських ділових взаємовідносин на різних рівнях, враховуючи економічні, соціальні, психологічні, моральні, правові та інші чинники ефективності цих зв'язків, і визначає роль кожної особистості (чи то суб'єкт, чи об'єкт управління) в системі управління, в здійсненні запланованих завдань. При цьому зміни в управлінні відбудуться за умови опанування позитивним світовим досвідом управлінської діяльності та збереження водночас національної специфіки культури управління, своїх традицій, своєї ментальності. Отже, управління передбачає керівництво людьми і взаємостосунками між ними в системі ділового спілкування та взаємодії, координацію і організацію їх діяльності, ефективне використання всіх наявних засобів, спрямованих на виконання накреслених цілей і запланованих завдань раціональним, гуманним, економічним і правовим шляхом.

В літературі з психології управління паралельно використовуються поняття "керівник" і "менеджер". В перекладі з англійської мови "менеджер" означає "керуючий", "директор", "уповноважений вести переговори" тощо. Менеджер - це суб'єкт, що здійснює управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробничих структурах; людина, котра організує конкретну роботу певного числа працівників, керуючись сучасними методами. Керівник - це особа, на яку офіційно покладені функції управління установою (підприємством) та організації її діяльності. Керівник (менеджер) несе юридичну відповідальність за функціювання групи, роботу персоналу перед інстанцією, що його призначила, і наділений певними санкціями (заохочення, покарання тощо) з метою впливу на взаємостосунки в групі та на активність підлеглих [6, c. 54].

Важливим поняттям в психології управління є дефініція "організація ". Цей термін може вживатися в різних значеннях. Серед найпоширеніших слід відзначити таке: організація - це певна структура, в межах якої і може бути досягнута спільна для всіх мета. Друге значення характеризує назване поняття як процес, як функцію управління. Вся організаторська діяльність керівника відбувається всередині конкретних підрозділів організації.

В психології управління часто вживається поняття "людський чинник". Людський чинник - це все те, що залежить від людини, її можливостей, бажань, здібностей тощо. Важливість його визначається тим, що зростає роль людини та її можливостей в процесі управління різними об'єктами, починаючи від малої організації, яка часто складається з невеликої кількості людей, і закінчуючи концерном або корпорацією. Чим складніше управління, тим більше зростають вимоги до інтелектуальних функцій людини та інших психічних процесів, починаючи від сприймання та уваги і закінчуючи відповідальністю за людське життя. Людський чинник є важливим і там, де в практику втілюються методи з урахуванням психологічних та психофізіологічних властивостей людини.

На ІІ Всеукраїнському зїзді працівників освіти цілком закономірно актуалізувалася проблема особистісно-орієнтованої освіти, метою якої є не формування, а знаходження, підтримка, розвиток людини в людині й розвиток у неї механізмів самовиховання, саморозвитку, адаптації, саморегуляції тощо. Відповідно мета особистісно-орієнтованого управління полягає у створенні оптимальних умов для розвитку та становлення особистості як субєкта діяльності й суспільних відносин. А це спонукає до пошуків нових підходів у підготовці майбутніх керівників.

Сьогодні незаперечним є твердження, що управлінець нової генерації має суттєво відрізнятися від традиційного керівника. Це зумовлено новими концептуальними та технологічними підходами до діяльності, а саме: гуманізацією та демократизацією, людино-центристським поглядом, управлінням за результатами, програмно-цільовим і особистісно-орієнтованим підходами до управління та іншими інноваціями в менеджменті.

Особистісний підхід до управління навчальним закладом передбачає певну переорієнтацію свідомості керівника, вчителя, їх поглядів на учня та на себе як цінність та самоцінність.

Головною метою управлінської діяльності керівника ДНЗ в нових умовах розвитку освіти має стати створення умов, за яких спостерігається зростання особистості вихователя, коли в нього зявляються мотиви до самовизначення, самоактуалізації, захищеності та такі, за яких згуртованість навколо стратегічної мети діяльності ДНЗ та єдність педагогічного колективу мають для нього найвищу цінність.

Потреба людини в захищеності - це не якась примха, а одна з найважливіших умов її повноцінного розвитку. Створити атмосферу захищеності може лише той педагог, який сам шанується, захищає й сам відчуває себе захищеним. Таку захищеність створює розумне керівництво, яке здійснює контроль за навчально-виховним процесом. Контроль спрямовується не на пошук недоліків, а на пошук цікавих методів та оригінальних прийомів роботи вихователя; контроль має бути гнучким, моніторинговим. Отже, прагнення до досконалості й вимогливість до самого себе мають стати найвищим сенсом діяльності керівника та всіх учасників педагогічного процесу.

На думку Ю.Конаржевського, через педагогічний аналіз можна постійно всебічно здійснювати вивчення процесу навчання та виховання, визначати його результативність та ефективність. Л.Поздняк зазначає, що під час керівництва дошкільним закладом керівникові важливо постійно аналізувати сучасні умови, це дозволить орієнтувати педагогів на активне сприйняття досягнень суспільства в галузі дошкільної освіти, розвитку самосвідомості. Тому побудова управління на основі педагогічного аналізу дозволяє керівнику бачити й оцінювати зміни, які відбуваються в навчально-виховному процесі й, прогнозуючи шляхи його розвитку, усувати причини виявлених недоліків.

Завдяки педагогічному аналізу в кожній конкретній ситуації можуть своєчасно розвязуватися найбільш ефективні завдання, які постають перед педагогічним колективом у його повсякденному житті. У цьому й полягає смисл управління.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» діяльність дошкільного навчального закладу регламентується планом роботи, який визначає мету, завдання, а також зміст, форми, методи і засоби досягнення поставлених завдань.

Планування роботи дошкільного навчального закладу має відповідати принципам актуальності, науковості, перспективності, доцільності, системності, послідовності.

Поставлені завдання успішно можуть розвязуватися лише за умов конкретного визначення мети педагогічної діяльності та передбачення реальних можливостей її виконання.

Основним документом в організації роботи дошкільного навчального закладу є річний план, який складається на навчальний рік та оздоровчий період, схвалюється педагогічною радою, затверджується керівником дошкільного навчального закладу і погоджується з відповідним органом управління освітою. План роботи на оздоровчий період додатково погоджується з територіальною санітарно-епідеміологічною службою.

У річному плані передбачаються такі розділи:

аналіз роботи за минулий рік;

завдання на навчальний рік та оздоровчий період;

методична робота з кадрами;

вивчення стану життєдіяльності дітей;

організаційно-педагогічна робота;

робота методичного кабінету;

адміністративно-господарська діяльність.

Аналіз роботи закладу за минулий рік. Висвітлюються результати діяльності всіх підрозділів закладу, робляться конкретні висновки щодо здобутків, труднощів, недоліків та причин їх виникнення.

Завдання на новий навчальний рік. Визначаються на основі аналізу роботи закладу за минулий рік з урахуванням виявлених проблем та потреб дошкільного навчального закладу. Кількість ключових завдань, над якими працює колектив, визначається закладом і залежить від кількості груп, режиму роботи тощо. Їх кількість може бути три-чотири на рік (одне-два з них, передбачені попереднім річним планом, конкретизуються, розширюються, інші два - є новими).

У разі поглибленого та різнобічного вивчення педагогічним колективом одного чи двох конкретних питань протягом року, кількість завдань може бути меншою. Наприклад: з формування комунікативно-мовленнєвої компетенції дітей на педагогічних радах можуть розглядатися такі питання: 1) шляхи створення мовленнєвого розвивального середовища у дошкільному навчальному закладі та сімї; 2) особливості комунікативно-мовленнєвої активності дітей (в умовах вільного спілкування з ровесниками, з дорослими, під час ігрової діяльності в умовах сімї тощо); 3) ефективність застосування педагогічних технологій мовленнєвого розвитку дітей; 4) особливості педагогічного впливу та його результативність щодо дітей з вадами мовлення (віковими, фізіологічними, паталогічними, в результаті педагогічної занедбаності) тощо.

Для дошкільних навчальних закладів із сезонним перебуванням дітей, одно-двогрупових, з групами короткотривалого перебування кількість завдань також може бути меншою - одне чи два завдання.

Розглянемо вимоги до сучасного керівника дошкільного навчального закладу. Ефективність процесу управління значною мірою зумовлена двома чинниками: хто керує і як керує.

Ефективність управління ДНЗ - ступінь досягнення визначених цілей і вирішення поставлених завдань. Ефективне управління - оцінний показник управління, що визначається шляхом зіставлення результату та затрат на його досягнення.

Сучасний рівень розвитку суспільства ставить високі вимоги до керівника сучасної освітньої установи, типу керівництва колективом, до особистісних та ділових рис освітянського лідера. Основним орієнтиром організаційно-методичної роботи з кадрами в дошкільних закладах є формування творчої індивідуальності педагога.

Суттєвою ознакою керівника, методиста є його неповторність. Він повинен бути провідником педагогічної майстерності, філософом навчально-виховного процесу. Основні принципи сучасного керівництва - демократизм, лібералізм, гуманізм. Тому на першому місці в діях адміністратора має стояти стимулювання педагогів до творчої діяльності.


1.2 Аналіз вітчизняних та зарубіжних праць з проблем управління ДНЗ


Спеціальна підготовка керівного складу освітянської галузі сьогодні є проблемою важливою й актуальною, це нагальна вимога часу. На жаль, керівники навчальних закладів, працівники районних, міських, обласних управлінь освіти здебільшого не мають відповідної професійної підготовки до управління. Як правило, вони є висококваліфікованими фахівцями з різних учительських спеціальностей. Тому витоки проблеми невідповідності реального рівня функціональної компетентності керівників навчальних закладів рівневі, необхідному для ефективного управління, криються саме у відсутності професійної управлінської освіти.

Функціональна компетентність керівника - це система знань та умінь, які є адекватними структурі та змісту управлінської діяльності.

Для теоретичного обґрунтування функціональної компетентності керівника сучасного навчального закладу (директора та його заступників) необхідно представити його у вигляді загальної моделі (або професіограми). Модель керівника ДНЗ - це його узагальнений професійний образ. Вона має показувати завдання, які розвязує керівник у своїй діяльності, зміст основних функцій управління та посадові вимоги до керівника. Професіограма - це узагальнюючий документ, який базується на розробленій моделі, з точністю враховує якості ідеального керівника та дозволяє з досить високим ступенем достовірності оцінити якості будь-якого реального керівника [27, c. 45].

Такі автори моделей спеціалістів у галузі управління освітніми закладами, як В.Бондар, М.Гадецький, В.Демчук, Л.Каращук, В.Маслов, М.Новоселицький, Н.Тализіна, О.Тонконога та інші намагались обґрунтувати професіограму директора, яка б відповідала потребам ДНЗ в певний період розвитку країни.

Зрозуміло, що система основних знань і вмінь керівника, необхідних для ефективного управління, повинна бути адекватною структурі та змісту його діяльності. Цю проблему досліджували В.Бондар, В.Кричевський, В.Маслов, О.Тонконога. За основу побудови моделі компетентності ці автори брали професіограму діяльності та функціональні завдання й повязували їх з питаннями змісту підготовки та підвищення кваліфікації спеціаліста.

Питання мотиваційного та людиноцентристського управління в системі освіти досліджували такі автори, як Л.Даниленко, Г.Єльнікова, Л.Карамунка, Н.Коломинський, В.Крижко, Є.Павлютенков та інші.

Як бачимо, проблема підготовки керівників дошкільних навчальних закладів є багатоаспектною й досить широко представлена в наукових дослідженнях. Проте дослідниками ще не проаналізовані особливості професійного становлення керівника з позицій особистісно-орієнтованої освіти, не виявлені педагогічні умови, які сприяють реалізації теоретичних положень вищезазначеної освітньої парадигми в практиці роботи вищої школи. Відокремлення системи педагогічних умов передбачає розкриття сутності та закономірностей особистісно-орієнтованої освіти, виділення системи професійно необхідних якостей керівника та обґрунтування факторів, які сприяють їх розвитку.

Головною складовою особистісно-орієнтованої освіти є створення сукупності умов, а саме: усвідомлювана мета діяльності; моральні цінності, що культивуються; чітко визначені соціальні норми діяльності й поведінки, вихід на які підлягає санкціонуванню; межі соціокультурних цінностей, які визначають особистісно й соціально значущі способи поведінки учасників навчально-виховного процесу та сприяють вільному, але водночас морально й соціально орієнтованому розвиткові особистості й схвалені суспільством (С.Подмазін).

У своїй науково-практичній діяльності ми окреслили систему знань та умінь керівника сучасної школи, виходячи з положень, зафіксованих в освітньо-кваліфікаційній характеристиці й освітньо-професійній програмі. Ми виходимо з того, що вкрай важливо, щоб знання не являли собою добірку абстрактних понятійних елементів, а відбивали діалектику пізнання (від загального до конкретного й навпаки) з урахуванням їх місця в пізнавальному процесі, а також сутнісних особливостей кожного типу знань. На наш погляд, доцільно виділяти дві підсистеми знань керівника. Першу складають такі групи знань: соціально-правові, фінансово-економічні, педагогічні, управлінські, психологічні. Друга підсистема - це гносеологічний ряд: методологічні, нормативні, змістовні знання, а також знання способу діяльності та уміння.

Особистісно орієнтоване управління передбачає, що знання замикаються на методиках, тобто на знаннях способу дії, які безпосередньо виходять на професійні вміння. Таким чином, на основі знань формуються управлінські уміння. За цільовими ознаками їх можна обєднати в діагностико-прогностичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі (В.Бондар, В.Маслов).

Більшість думає: дошкільна освіта - перша сходинка системи освіти, і це якщо не маленька школа, то те місце, де до неї готують. Чи потрібна вона взагалі? Софія Русова, ім'я якої з пошаною і гордістю вимовляють досвідчені педагоги, ще в січні 1918 р. законодавчим порядком вирішила питання про загальне обов'язкове дошкільне виховання. Тож чи готують тут до школи вихованців, а чи живуть справжнім життям? Дорослі чекають «результатів» перебування в дошкільному закладі...

З «результативністю» такого роду дошкільної освіти доводиться стикатися вже в 1-му класі, коли діти не тільки погано підготовлені до школи, а, ще гірше, зовсім не бажають вчитися, пройшовши через постійні випробування методиками раннього навчання читання, письма.

Ми переконані, життя дошкільника - це не підготовка до школи, до життя, а вже життя! Повноцінне і дуже значуще, по-справжньому, але тільки за умови, що розвиток дитини планується і здійснюється з урахуванням її потреб і можливостей, які властиві одвічно дошкільним видам діяльності. Джерела розвитку особистості малого українця з цього погляду лежать у творчому характері дитячої гри і активного сприйняття художнього слова, насамперед казки. Гра і казка формують морально-особисті, творчі, естетичні здібності дітей. Бо становлення етичних норм, естетичних смаків, комунікативних умінь і навичок збереження психічного здоров'я - це те, що необхідне для дітей на початку життя. Казкою можна «відродити людей». Тут є пережите почуття мільйонів, що через віки пронесли велику віру в перемогу правди, в красу добра і його непереможну силу. І як можна не погодитись з переконанням таким, як у Софії: «Нехай вже й в душі дитини засвітиться ясна зіронька - шукання правди, хай промениться бажання здобути правду не тільки для себе, але і для усіх цих Іванів, дурних та вбогих. До яких вона звикає в серці. Тут все для дитини цікаво, посильно і важливо вже сьогодні, а значить, і потім. Адже той, хто виросте на кращих зразках національної культури, неодмінно вбере її дух. А ще спробує себе в різноманітних мистецтвах, то перш за все підготується до емоційних відкриттів у світі людей і у світі природи. Так просто звикне комфортно жити за загальнолюдськими нормами, а не всупереч їм. Хіба цього мало?..»

Але як такі великі природні наміри втілити в життя ДНЗ? Цю відповідь знаходимо у Софи: «Навкруги в дитячому садку мусить бути усе рідне, що нагадує їй знайомі хатні обставини з найкращого боку, мусить лунати її рідне слово, її рідна музика і поезія. Садок має бути весь пройнятий національним духом свого народу...». Тут не тільки маленькі діти, а й дорослі: вихователі, батьки, методисти, - отримують насолоду від праці, від життя багатомірного і цікавого.

Саме такі педагоги дадуть відповідь на всі запитання «Як?» і «Чому?» Немовби про нашу сьогоднішню ситуацію Софія Русова писала: «Мало ще мати вихователів з відзнакою, науковою підготовкою, треба, щоб усе громадянство розуміло велику вагу виховання й утворювало найкращі задля цього умови».

Важливий висновок, який робить Софія Русова, полягає в тому, що тільки досвідчений, щасливий, незалежний, а не змучений, безправний учитель принесе найбільшу користь учням і їхнім батькам. Потрібне ще й інше, без чого бути керівником дорослого колективу просто неможливо. Це інше, найважливіше, полягає в умінні зберегти в собі, всупереч часу, циркулярам і обов'язкам адміністратора,- дитяче, ненаситно-допитливе, дослідницьке, дієве сприйняття життя, з його впевненістю в обов'язковій перемозі Добра, Любові, Справедливості. Краси, з його дивовижною властивістю жити водночас у двох світах: реальному і казковому, жити тим, що є, і тим, що буде!

П. Маслєнніков вважає, що внутрішкільний контроль - це основне джерело інформації, на основі якої розробляються управлінські рішення, а також засіб зворотного звязку в системі управління. Крім цього, автор дає критичну оцінку ставлення окремих управлінців до контролю, як функції, що в умовах демократизації почала втрачати свою роль, а також аргументує її необхідність.

Г. Горська і Р. Чуракова розглядають контроль як корегуючий засіб діяльності вчителів, керівників, учнів, вихованців. При цьому вони дотримуються думки, про те, що контроль є засобом одержання інформації про стан навчально-виховного процесу.

Структура системи контролю, на думку Н.В. Москаленко, містить у собі як складовий компонент контроль не тільки за професійною діяльністю вихователя, його методичним зростанням, організацією навчально-пізнавальної діяльності вихованців, але й за динамікою отриманих результатів, рівнем розвитку вихованців, зміною і дією різноманітних факторів, що впливають на якість їхнього розвитку, ефективність виховання в цілому. Дослідник пише: «Багатогранність зв'язків між управлінськими функціями та їх компонентами неможливо зрозуміти, не розглядаючи їх лише в формально оперативному плані».

Ю.К. Конаржевський виділяв такі закономірності управління: гуманістичність, демократичність, аналітичність, цілеспрямованість; і такі принципи управління: поваги та довіри до людини, цілісного погляду на людину, співробітництва, соціальної справедливості, індивідуального підходу, збагачення роботи вихователя, особистісного стимулювання, єдиного статусу, перманентного підвищення кваліфікації, консенсусу, колективного прийняття рішення, участі в управлінні вихователів та делегування повноважень, цільової гармонізації, горизонтальних звязків, автономізації управління, постійного обновлення.

Питання змісту освіти було завжди в центрі дискусій з освітньої проблематики. Згідно до сучасної концепції освіти будь-яке помітне просування знань рано чи пізно тягне за собою доповнення, введення нових елементів у навчальні програми, особливо там, де очікується прогресування науки і технологій. Такі доповнення не завжди супроводжуються загальним переглядом змісту відповідних навчальних дисциплін з тим, щоб інтегрувати нові факти і поняття, не збільшуючи об'єми навчальних програм. Адже в окремих випадках і нерідко у навчальні плани включаються нові додаткові предмети. З часом навчальні плани і програми стають настільки об'ємними, що викликають перевантаження учнів. З ХIХ ст. таке явище засуджується і є об'єктом критики, особливо там, де безмежні навантаження стосуються середньої ланки освіти [35, с. 38].

Прискорення прогресу знань все більш ускладнює процес управління ним. Збільшення учбового навантаження збільшує місце і роль, що відводяться для запам'ятовування в процесі навчання та виснаження інших розумових дій, операцій, функцій.

Контроль та оцінка в будь-якому виді діяльності завжди суттєво безпосередньо впливають на її якість та ефективність, на ставлення людини до виконання обов'язків, на розвиток почуття відповідальності за стан справ і мотивації цілеспрямованої діяльності. Коли людина не бажає загубитися серед людей і намагається повною мірою реалізувати свої потенційні можливості, вона потребує постійної оцінки своїх дій. На соціальну оцінку має право кожна людина, і кожен з нас прагне отримати найповнішу оцінку.

Такого самого ставлення до себе вимагає і педагогічний процес. Контроль має бути систематичним, освітнім, діагностичним, виховним, розвитковим, керівним, оцінювальним, всебічним, об'єктивним. Він повинен обіймати всі ланки педагогічного процесу і сприяти його вдосконаленню. Тому «контроль» і «оцінка» є педагогічними поняттями. Більшість сучасних педагогів, такі як А. М. Алексюк, Ю. К. Бабанський, В. В. Воронов, С. У. Гончаренко, К. Інгенкамп, Ч. Купісевич, В. Оконь, І. П. Підласий, І. Ф. Харламов підкреслюють особливу значущість контролю та оцінки для здійснення навчально-виховного процесу в сучасних умовах.


1.3 Теорія та практика удосконалення управління ДНЗ


Управління, як невідємна частина педагогічної системи навчального закладу, її системо утворююча засада, має обєктивну природу, але за механізмом реалізації - це субєктивний процес. Воно може бути переважно інтуїтивним або спиратися на теоретичні основи науки. У звязку з цим надзвичайно важливо визначити, як співвідносяться практика і теорія управління [39, c. 30].

У західній теорії управління освітніми установами є чотири основні концепції управління.

Перша з них ґрунтується на критерії економічної ефективності освітньої установи. В рамках цієї концепції освітня організація розглядається як закрита, механістична, раціональна система, управління якою націлено на забезпечення її ефективності.

Друга концепція ґрунтується на критерії педагогічної ефективності. Вона спирається на положення психологічної науки, а в аналітичному плані базується на аналізі досвіду адміністраторів навчальних закладів, які орієнтовані на принципи біхевіоризму. Освітню організацію представники цієї концепції розглядають як напіввідкриту, органічну, природну систему, управління якою спрямоване на інтеграцію складових елементів і з метою оптимізації функціонування. Акцент у цій моделі робиться на людських стосунках і управлінській поведінці.

Третя модель управління базується на критерії гнучкості. У концептуальному плані вони спираються на теорії управління розвитком, розвитку організаційних структур, теорії випадковості, інституціонального розвитку. Прихильники цієї концепції розглядають освітню організацію як відкриту й адаптовану систему. В процесі управління такою системою основне значення надається ситуаційним змінним зовнішнього середовища з метою забезпечення її політичної гнучкості.

Четверта модель управління базується на критерії релевантності. В її основі - положення екзистенціоналізму, діалектичного методу, критичного реалізму і теорії людських стосунків. У рамках цієї моделі освітня організація розглядається як цілісна система елементів, що взаємодіють у процесі управління якою фахівці спираються на свідомість і критичність субєктів, суперечливість і спільність цілей в контексті культурної релевантності.

Найбільш сучасними, і не тільки за часом їх створення, вважають нині моделі управління, що базуються на критеріях гнучкості та культурної релевантності [39, c. 30-31].

Оскільки управління має цілеспрямований характер, то визначення цілей є вихідним пунктом управління навчальним закладом. Цілі управління навчальним закладом у своїй основі обєктивні, тому що вони обумовлені обєктивними законами функціонування навчального закладу як складної системи. Але процес визначення цілей має субєктивний характер у звязку з тим, що цілі виробляються і формулюються людьми [39, c. 37].

В управлінні навчально-виховним процесом першочергове значення має особистість керівника, вчителя, тобто педагогічно спрямована сукупність їх ідейних, емоційно-вольових та характерологічних якостей.

У психології зростання особистості розглядається через явище саморозвитку як неперервного процесу, в межах якого людина має здатність керувати подіями власного життя, формувати добрі та відкриті стосунки з іншими людьми, мужньо та послідовно захищати свої погляди, сприймати життя в усій його красі.

Розвинена особистість, яка бере на себе відповідальність за свої дії, задовольняє свої потреби без шкоди для інших людей; досягає значного успіху в діяльності, оскільки вона є для неї обєктом самовираження; демонструє енергію в повсякденному житті; відкрита до професійних змін та нового життєвого досвіду.

Психолого-педагогічними умовами покращення підготовки магістрантів до управлінської діяльності в умовах особистісно-орієнтованої освіти, на наш погляд, є: забезпечення усвідомлення ними завдань та вимог майбутньої професії; формування в майбутніх керівників професійно-психологічної спрямованості особистості; організація активності кожного магістра; врахування в процесі навчальної взаємодії зі студентами індивідуальних особливостей кожного; максимальне використання в навчально-виховному процесі активних методів навчання та нетрадиційних форм професійної підготовки; організація керованої самостійної роботи магістрантів; індивідуально-творчий підхід до студентів, який забезпечує індивідуалізацію й творчу спрямованість навчально-педагогічного процесу, формування в них системи професійно необхідних якостей; включення до процесу навчання інтерактивних технологій, спеціально спрямованих знань, тренінгових технологій; створення гуманізованої системи відносин; розробка предметного змісту, технології його використання в навчально-виховному процесі; аналіз використання студентом різних способів опрацювання навчального матеріалу (вибір найбільш раціональних, зіставлення своїх і чужих способів, їх аналіз, обговорення, аргументація застосування й таке інше).

Без духовного (інтелектуального та емоційно-чуттєвого - „через серце) переосмислення цілей, форм і засобів своєї діяльності тими, хто готується до здійснення управління освітніми процесами, позитивні зрушення неможливі.

Безпосереднє управління дитячим дошкільним закладом (дитячими яслами, дитячими садками) директор (завідувач), якого призначає вищий орган управління освіти чи орган місцевого самоврядування. Відповідна освіта, стаж роботи та наявність організаторських здібностей - основні умови призначення керівника будь-якого освітнього закладу на посаду. Керівник несе персональну відповідальність перед державою за організацію та якість навчально-виховної роботи з вихованцями, зміцнення їх здоров'я та фізичний розвиток, а також за фінансово-господарський стан закладу. В своїй діяльності він спирається як на трудовий колектив, так і на громадські організації, метою яких є надання різноманітної допомоги освітньо-виховним закладам.

При дошкільних дитячих закладах доцільно створювати батьківські комітети з числа батьків вихованців. Їх покликано надавати допомогу освітньо-виховному закладу, а також сім'ям у вихованні дітей.

Розглянемо, що ж являє собою сучасний дитячий садок. Виділяють такі основні характеристики:

багатий, має просторі та світлі приміщення, гарний інтер'єр, сучасне обладнання, зручні меблі, різноманітні іграшки та дидактичні матеріали в достатній кількості;

має незаплямовану репутацію протягом тривалого часу;

у ньому працюють порядні, чесні, справедливі, щирі люди;

в ньому затишно, добре доглядають дітей, дбають про їхнє здоров'я;

працює стабільно, організовано, ритмічно;

дбає про підготовку до школи, про те, щоб дати дитині знання, уміння, навички з навчальної діяльності (математики, мови, читання тощо);

відомий висококваліфікованими фахівцями, майстрами своєї справи;

надійний, перевірений часом, якому можна довірити найдорожче - свою дитину;

характеризується позитивним психологічним кліматом, дружніми стосунками в колективі, чуйним ставленням до малюків;

у роботі застосовуються інноваційні підходи, експеримент;

у ньому створено розвивальне середовище для формування у дітей життєвої компетентності, освітньо-виховний процес наближений до реального життя;

незвичайний, не схожий на інші, кращий за них, викликає захоплення, подив, шану;

прагне встигати за часом: у ньому навчають іноземної мови, ознайомлюють з азами комп'ютерної грамоти, вводять дитину в сучасний інформаційний простір.

Узагальнивши наведену інформацію, можемо сказати, що в оцінці сучасного дошкільного закладу центром відліку є кілька основних характеристик. Визначальною є культура садка, загальна атмосфера в ньому, що створюється спільними зусиллями всіх учасників освітнього процесу та формується в результаті інтеграції досвіду вихователів та адаптації закладу до вимог і потреб суспільства й держави. Одне з перших місць в оцінці діяльності дошкільного закладу посідає турбота про здоров'яга розвиток дитини, наявність педагогів-професіоналів, сучасне обладнання приміщень та ігрових майданчиків.

Зрозуміло, оцінки різних "експертів" істотно різняться. Для дитини ж найважливіше, щоб у садку було затишно, можна було займатися улюбленими справами, відчувати турботу й прихильність дорослих та однолітків. На думку основного замовника - батьків, найголовніше - здоров'я малюка, а отже, належний догляд за ним, безпека його життя, сприяння розумовому розвитку. З погляду працівника ДНЗ, пріоритетними є атмосфера закладу, можливість реалізувати свої здібності, відчувати повагу дітей, батьків, колег. Якщо подивитися на проблему поглядом роботодавця, то в центрі уваги буде забезпечення дітям якісної освіти.

Чи кожний дошкільний заклад може похвалитися високою якістю та різноманітністю освітніх послуг? Чи всі пропоновані освітні послуги доцільні? Чи відповідають вони вимогам сучасності та віковим можливостям дітей? На що вони спрямовані - на формування у дітей навичок практичного життя, життєздатності, компетентності? На форсування інтелектуального розвитку за рахунок надмірного напруження (а може й перевантаження) нервової системи? На задоволення амбіцій заможних батьків? На створення іміджу "просунутого", "престижного", "елітного" освітнього закладу? Набір освітніх послуг, що пропонуються, є випадковим чи це результат чітко визначеної стратегії. 3авдяки загальним позитивним тенденціям суспільного розвитку сьогодні дошкільні навчальні заклади зорієнтовані на інші пріоритети: особистісна спрямованість (не лише на дитину, а й на педагога, батьків), відкритість змісту, форм, методів роботи тощо. Отже, сучасний дошкільний заклад має дедалі більше повертатися обличчям до кожної родини, дбаючи про забезпечення права дітей на здобуття дошкільної освіти, створення кожному малюкові рівних з його однолітками стартових умов для подальшого навчання у школі, успішного особистісного зростання.

Але чи можна сьогодні кожний дошкільний заклад вважати по-справжньому відкритим, повернутим обличчям до родини, її запитів, очікувань? Чи скрізь реалізовується на практиці проголошений принцип активної взаємодії дитячого садка та сім'ї заради досягнення прогнозованих високих цілей розвитку виховання, навчання дітей? Безумовно, певний позитивний досвід роботи у цьому напрямку вже напрацьований окремими педагогічними колективами дитячих садків України. Завдяки тісному співробітництву дошкільного закладу з батьками та іншими старшими членами родин навколо дітей створюється атмосфера довіри, взаєморозуміння, підтримки, єдиних вимог - по-справжньому розвивальне та виховне найближче соціальне середовище.

Такий підхід сприяє зближенню в дитячій свідомості образів педагога і членів сім'ї за рахунок набуття цими найближчими людьми спільних рис, певного уподібнення. Зокрема, образ педагога-вихователя деформалізується, пом'якшується, споріднюється з образами батьків. Водночас дитина починає сприймати членів родини не лише як людей, що обслуговують її, задовольняють усі примхи, витримують вередування тощо, але і як авторитетних вимогливих вихователів, носіїв цікавої інформації, багатьох корисних умінь, особливих здібностей. Таке сприймання дошкільнятами дорослих людей з найближчого оточення в дитсадку й удома неможливе, якщо робота з батьками обмежуватиметься традиційними форумами роботи, як от: батьківські збори, групові та індивідуальні консультації, бесіди, оформлення "батьківських куточків". Тут потрібні зовсім інші підходи [30, c. 11].

Насамперед важливо змінити об'єкт-суб'єктні відносини, тобто усвідомити самим і переконати членів родини, що вони є суб'єктами навчально-виховного процесу.

А це означає, що батьки та інші члени родини мають перестати бути пасивними об'єктами впливу з боку педагогів та почати безпосередньо взаємодіяти з вихователями та дітьми на засадах партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю.

Мова не йде про заклик педагогів перекласти на батьків свої обов'язки. Йдеться про те, що і треба ближче ознайомитися з їхніми можливостями як потенційних партнерів з метою залучення до тісної співпраці. Насамперед варто з'ясувати, хто з членів родини може і хоче (поспілкуватися з дітьми упродовж дня в тій групі, яку відвідують їхні малюки, що можна зробити через анкетування чи в безпосередніх і бесідах. Цю категорію батьків умовно назвемо колеги і партнери.

У сучасних соціально-культурних умовах висуваються досить високі вимоги до професійно-управлінської компетентності керівників освіти, зокрема керівника дошкільного навчального закладу (ДНЗ), його педагогічної майстерності, психологічної грамотності, здатності оптимально реалізовувати управлінські функції, самостійно розвязувати різноманітні завдання в нестандартних ситуаціях, ефективно взаємодіяти з учасниками педагогічного процесу.

Це зумовлено такими основними чинниками, як зміна парадигми дошкільної освіти (перехід від навчально-дисциплінарної до особистісно-орієнтованої моделі виховання) й орієнтація на освітні запити дітей і батьків, що передбачає створення різних типів навчальних закладів, здійснення постійного освітнього маркетингу (аналіз попиту на освітні послуги, формування позитивного іміджу ДНЗ), упровадження педагогічних та організаційно-управлінських інновацій [31, c. 23-24].

Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розвязання суперечностей, що обєктивно мають місце в теорії та практиці педагогіки, а саме: між вимогами, які висуваються до професійно-педагогічної компетентності керівника ДНЗ, та наявним рівнем його управлінської компетентності; між потребою теоретичного й практичного забезпечення готовності керівника ДНЗ до ефективної управлінської діяльності та відсутністю цілеспрямованої організації підвищення його кваліфікації; між накопиченим досвідом управління соціально-педагогічними системами та недостатньою розробленістю науково-методичного обґрунтування процесу вдосконалення управлінської діяльності керівників ДНЗ.

Висновки до розділу 1

Проаналізувавши основні наявні у світі концепції менеджменту, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем управління ДНЗ, маємо зазначити, що:

розвиток теорії управління обумовлювався змінами у суспільних відносинах, появою нової управлінської практики, нових організаційних завдань;

значне розмаїття управлінських теорій обумовлене наявністю різних поглядів на співвідношення в управлінні ролі мети, людини та управлінської діяльності;

розвиток теорії управління відбувався від акцентування на окремих складових організації;

накопичений за роки існування менеджменту теоретичний арсенал може бути використаний для обробки сучасної теорії управління навчальним закладом, але не може її замінити;

в наш час потрібні нові концепції управління освітніми установами, які б враховували надбання менеджменту, сучасний стан суспільства та освіти, існуючі традиції та управлінську практику.

Ми можемо зробити висновок, що керівники ДНЗ, які творчо ставляться до своєї справи та орієнтуються на реальні інтереси дитини на практиці бачать результати ефективного управління своїм навчальним закладом, адже лише тоді, коли керівник сам зацікавлений у подальшому розвитку дошкільного навчального закладу, можна говорити про удосконалення системи менеджменту ДНЗ.

Отже, накопичений досвід керівника, пошук нових методів управління з огляду на зміни у поточні суспільстві сприятимуть удосконаленню управління ДНЗ.


РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ДНЗ


.1 Принципи, функції, методи в практиці управлінської діяльності керівника ДНЗ


Ефективність керівництва визначається здатністю розділити своє бачення проблеми з іншими учасниками педагогічного процесу, тобто йдеться про керівництво разом з людьми, а не над ними.

Зазначимо: на відміну від політиків, представників шоу-бізнесу, які не мають постійної аудиторії, завідувачеві ДНЗ доводиться безпосередньо спілкуватися з дитячим колективом, батьками, педагогами, ЗМІ, а також з вищими адміністративними та контролюючими інстанціями. Усе це потребує постійної праці керівника над власним позитивним іміджем, який би віддзеркалював імідж самого закладу.

Наріжний камінь діяльності керівника - постановка мети перед колективом, що базується на державних документах, законах України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", Базовому компоненті тощо й узгоджується з напрямками роботи обласного управління освіти.

Модернізація національної системи дошкільної освіти потребує чітких визначених наукових засад, на яких вона ґрунтується, урахування сучасних тенденцій розвитку України як демократичної держави. Вихідною умовою, оновлення системи дошкільної освіти є організація педагогічного процесу, в основі якого лежить ідея розвитку дитини, а центром відрахунку в оновленні змісту, форм і методів виховання й навчання дитини - вчення про цінність і сенс її буття.

Від народження кожна дитина має можливість з часом стати особистістю, здатною свідомо й відповідально ставитися до життя, реалізувати свій біологічний, психологічний та соціальний потенціали, розвинути власне "Я" не лише з допомогою дорослих, а й завдяки власним зусиллям. У своєму біологічному житті дитина існує за природною програмою, в соціальному - за нормами життя соціуму. Щоб перетворитися на ОСОБИСТІСТЬ, вона має самостійно докласти зусиль для власного зростання.

На жаль, у вітчизняній педагогічній науці проблемі розвитку особистості в дошкільному віці не приділялося належної уваги: ігнорувалися власні сили дитини, суб'єктна активність, що нівелювало проблему саморозвитку як таку. Через це з переліку основних чинників розвитку дошкільника випадала його власна діяльність. Сучасний дошкільник надто прив'язаний до дорослих проблем, стилю життя, моделей навчання. Не усвідомлюючи цього, дорослі амбіційно порушують закони його здорового функціонування, нищать дитячу субкультуру, вихолощують дитячі види діяльності, гіпертрофують значення раннього навчання читання, лічби, писання для загального та особистісного розвитку. Сучасні дошкільнята (особливо в містах) часто зростають у штучно створеному дорослими середовищі, яке вважається розвивальним лише тому, що воно сучасно технічно обладнане, насичене всілякими інтелектуальними забавами, які нібито мають розвивати дитину з ранніх років, робити з неї інтелектуального генія. Водночас вони характеризуються низькою життєздатністю, егоцентричними орієнтаціями, нещирістю, надмірним прагматизмом, обачливістю. Це ускладнює процес соціалізації, актуалізує потребу вивчення феномена «нової дитини» [35, c. 37].

суб'єкт життєдіяльності (дошкільник як активний діяч, здатний проявляти свій потенціал, покладатися на власний досвід, довіряти своїм можливостям, брати на себе відповідальність, ціннісно ставитися до довкілля та власного "Я"; не лише орієнтуватися в нових умовах життя, а й активно на них впливати, елементарно самовизначатися);

вік (диференціація понять календарний, біологічний, психологічний і соціальний вік; значення для організації виховної та навчальної діяльності стабільних і кризових періодів розвитку дошкільника; характеристика психологічного віку як триєдиного утворення, складовими якого є соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та особистісні новоутворення);

цінність (визнання потребово-мотиваційної сфери як провідної, пріоритетної для навчально-виховного процесу в ранньому онтогенезі; посилення уваги до сфери інтересів, переваг, смислів, намірів, планів дитини, системи її ціннісних орієнтацій; надання дошкільникові права на самостійний вибір, прийняття власних рішень, на помилку);

мета і результат педагогічної діяльності (актуалізація потреби узгодження того, до чого прагне педагог, з критерієм оцінки кінцевого результату діяльності дитини. Мета особистісно-орієнтованої моделі дошкільної освіти - гармонійно та всебічно розвинена, життєво компетентна (у вікових межах) дитина, здатна ціннісно ставитися до природи, предметного світу, людей, що її оточують, та до самої себе; результат - свідома, здатна до елементарних форм відповідального самовизначення особа, з адекватним вікові базисом особистісної культури);

норма (з нею пов'язана процедура контролю та оцінювання параметрів розвитку дошкільника й ефективності діяльності педагога. Ми диференціюємо поняття норма розвитку та розвиток як норма. Якщо під особистісно-орієнтованою моделлю дошкільної освіти розуміти освіту розвивальну, ціннісно-нормативну в сенсі бажаної, нормальної, то слід чітко визначитися з тим, що таке нормальність. Норма не є характеристикою середньостатистичного рівня розвитку в дитини певної здібності або системи ЗУНів. Це радше вказівка на ймовірність вищих за наявні в даний момент досягнення дитини певного віку. Поняття норма розвитку є культуро- та особистісно зумовленим. У певному сенсі сам процес розвитку є нормою і цінністю. Отже, норма - це не те середнє, що є, а те краще, що можливе в конкретному віці для конкретної дитини за відповідних умов.

Головною особливістю управління навчальним закладом, на відміну від інших видів соціального управління, є його спрямованість на створення педагогічних умов для розвитку учнів. У концентрованому вигляді ці умови виявляються у створенні, підтриманні функціонування і розвитку навчально-виховного процесу як цілісної системи, що забезпечує реалізацію цілей навчального закладу.

Сутністю управлінської діяльності зі створення педагогічних умов для роботи навчального закладу є модифікація, перенесення положень педагогіки, психології, передового досвіду в практику роботи навчального закладу [39, с. 40-41].

Управління навчальним закладом - це складна структура, що включає духовні та матеріальні процеси. Основним компонентом начального закладу, як соціальної системи, є людина. Але, крім людей, для нормального його функціонування необхідні різноманітні речі, технічні обєкти, яких згодом стає все більше. Ці матеріальні обєкти можуть бути розглянуті, як самостійні елементи навчального закладу як системного утворення.

Управління навчальним закладом - це управління насамперед людьми і стосунками між ними, але й управління речами.

Управління навчальним закладом у своїй структурі має дві основні підсистеми - керуючу і керовану. Як керована підсистема виступають навчально-виховний процес, і, як уже зазначалося, люди і речові обєкти. Керуюча підсистема включає ряд посадових осіб і колегіальних органів, діяльність яких спрямована на організацію та регулювання навчально-виховного процесу з метою одержання його оптимальних результатів.

Цього результату досягають за допомогою системи впливів на педагогів, зайнятих у навчально-виховному процесі. Наслідком цих впливів стає упорядкування, узгодження і зєднання різноманітних елементів цього процесу.

Ефективність діяльності керуючої підсистеми істотною мірою визначається її відповідністю керованій системі. Ця відповідальність виявляється через: відповідність цілей навчально-виховного процесу і цілей управління; відповідність змісту навчально-виховного процесу і змісту управлінської діяльності субєктів управління; відповідність цілей і особливостей навчально-виховного процесу й організаційної структури управління [39, c. 43-44].

Р.Х. Шакуров визначає основні цілі управління: 1) організувати навчально-виховний процес і задовольнити таким чином інтереси учнів; 2) задовольнити особисті потреби й інтереси працівників навчального закладу. Для реалізації цих цілей використовується багаторівнева система функцій управління.

Першу групу цих функцій становлять цільові - виробнича та соціальна. Виробнича передбачає організацію навчально-виховного процесу. Соціальна функція орієнтована на задоволення інтересів педагогів та інших працівників.

Друга група функцій - це соціально-психологічні функції. Серед них виділяють: організацію педагогічного колективу, його активізацію, згуртування, удосконалення, розвиток у ньому самоврядування.

Третю групу функцій утворюють операційні. До них автор відносить планування (прийняття рішень), інструктування і контроль.

Головними, на думку Р.Х. Шакурова, є цільові функції, на другому «поверсі» знаходяться соціально-психологічні функції, а їм підпорядковані операційні.

Одним з зважливих завдань управління навчальним закладом є створення кадрових умов для навчального закладу. Одним із формальних показників наявності кадрових умов є відповідальність складу працівників навчального закладу штатному розкладу, наповненість усіх вакансій.

Надзвичайно важливо для нормального функціонування навчального закладу є створення відповідних психологічних умов. Головне місце серед цих умов займає сприятливий психологічний клімат, який можна розглядати, як мету і результат управлінської діяльності, ціннісно-орієнтаційну єдність членів педагогічного колективу.

Значення формування структури управління полягає в «організаційному закріпленні конкретних функцій за кожною ланкою управління, необхідних для нормального функціонування всієї системи, що виражається в закріпленні стосунків управління на всіх рівнях».

Створення в ДНЗ організаційних умов передбачає забезпечення організаційного порядку, під яким в управлінській літературі розуміють забезпечення стійкої структури стосунків, системи постійно чинних норм і правил.

Під час вирішення завдання створення організаційного порядку поєднуються два види умов діяльності ДНЗ - організаційні та правові. Це відбувається у звязку з тим, що організаційний порядок тримається як на фундаменті на законах, правових нормах, але водночас не ототожнюється цілком із ними.

Одним із механізмів встановлення організаційного порядку є прийняття управлінських рішень [39, c. 59].

Для правового забезпечення управління навчальним закладом використовується вся система законодавства: державне, господарське, фінансове, трудове, кримінальне право.

Створення матеріально-фінансових умов для нормальної роботи ДНЗ є також одним із найважливіших завдань керівника ДНЗ. Його зусилля мають бути спрямовані, з одного боку, на збереження матеріальної бази навчального закладу, а з іншого - на її розвиток відповідно до нових завдань, що виникають перед ДНЗ.


2.2 Інновації в управлінні навчально-виховним процесом ДНЗ


Нині особливо актуальна потреба в інноваційному управлінні навчальним закладом. Таке управління дає змогу підтримувати конкурентоспроможність нашої освіти, зміцнювати національну безпеку держави, суспільства й особистості.

Ми стоїмо на порозі інформаційної цивілізації, де наукові знання та інформація загалом подвоюються і потроюються фактично щороку. Це означає, що людина і суспільство щорічно мають справу з новими знаннями і виробничими технологіями, інструментами і матеріалами, новими вимогами до якості виробничої діяльності, новими регулятивними нормативами і механізмами, засобами передачі інформації, зрештою, з новим соціальним і культурним середовищем, в якому розгортається суспільна й індивідуальна діяльність. Школа, яку ми тепер маємо, це школа середини минулого століття, мета: підготувати кадри для аграрно-індустріального розвитку тодішньої держави. Із цим завданням у минулому школа досить успішно впоралася. Нині ситуація у світі кардинально змінилася. Лідирують країни, які обрали інноваційний шлях розвитку, заснований на сучасних економічних знаннях. Революція в освіті відбувається у двох напрямах: використання потенційних можливостей людського розуму й інформатизація освітнього процесу. У цьому суть інноваційної політики освіти і держави загалом. У національній доктрині розвитку освіти акцентується увага на розробці своєрідних моделей управління освітою, що давали б змогу залучати до управління громадян, фахівців, зробити його гнучким, більш демократичним, державно-громадським [34, с. 15]. Тому вкрай необхідно виробити універсальний алгоритм адаптації до даної ситуації. Таким алгоритмом повинно стати модернізоване управління. Необхідно навчити людину оперативно, системно та послідовно опановувати нові знання, інформацію в міру їх перманентного накопичення і розвитку, тобто забезпечити освіту впродовж життя, яка повинна стати способом і стилем суспільно-індивідуального буття людини в інформаційному суспільстві.

Проблема управління є проблемою загальнонауковою, оскільки це предмет досліджень багатьох наук: менеджменту, економіки, соціології, юриспруденції, психології. У широкому розумінні поняття «управління» визначають як елемент, функцію організованих систем, різних за природою, (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечують збереження їх відповідної структури, підтримують режим діяльності та реалізацію їх програм. У контексті управління навчальними закладами такий феномен розглядають через методи і діяльність із забезпечення вимог якості освіти. Саме цим зумовлене в педагогіці виникнення нового напряму - педагогічної інноватики, яка стала соціальною галуззю наукового пізнання, що характеризується певним змістом, принципами, тенденціями та закономірностями розвитку. Педагогічні інновації - це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних вирішень різноманітних педагогічних проблем. За педагогічними інноваціями виникли нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи навчання і виховання, освітні моделі і, як наслідок, нестандартні підходи до управління.

Складність, багатоаспектність і взаємозалежність управлінських проблем у період розбудови школи потребують нових ідей і підходів, що розвивають перспективи пошуку оптимальних інновацій управлінської діяльності [36, c. 120].

Менеджмент освіти як наука є молодою галуззю в системі знань людини, що випливає із загальних принципів менеджменту (Тейлор, Фойолі, Друкера) в 50-ті роки 20 століття в США. Це була спроба відокремити, синтезувати менеджмент освіти, опираючись на закономірності розвитку освітнього простору, принципів та функцій освіти необхідних для ефективної реалізації освітніх цілей та завдань навчальних закладів. Стрімкість розвитку соціальних змін, техніко-технологічних змін, інформаційних, економічних та інших напрямків розвитку суспільства, посилює вимогу до створення ефективних систем управління освітою загалом і навчальних закладів в тому числі. Особливості освітнього менеджменту полягає в синхронізації ефективних форм та методів управління освітою НЗ де є важливими складовими управлінська діяльність керівника, особливості об`єктів управління та врахування всіх соціальних чинників. Дана синхронізація системи управління є гнучкою і постійно змінюється, в основному в результаті змін зовнішнього середовища, що висуває нові вимоги до змісту діяльності НЗ. Такі як: організація платних послуг, глибоке діагностування кожної дитини(учня), ефективну дію технології навчання та виховання на задоволення психо-фізичних особливостей особистості, маркетинг та інше. Все це приводить до доповнення, зміни змісту діяльності, що в свою чергу змінює систему управління. Такі зміни та доповнення потребують наукового обґрунтування, адаптації та практичної реалізації в практику діяльності НЗ, що і є інноваційним процесом, виходячи з цього контроль як основна функція керівника також потребує певних змін та удосконалення. Широта та глибина психолого-педагогічних процесів, що відбуваються в НЗ вимагає значного удосконалення системи контролю, що є важливою складовою з реалізації покладених на НЗ завдань [35, c. 38].

Контроль є важливою функцією управління. Керівник повинен уміти шляхи розвитку ДНЗ, ставити мету на майбутнє. Це можливе тільки під час оперативного отримання та аналізу інформації про соціально-педагогічну та демографічну ситуацію в мікрорайоні, а також про роботу працівників ДНЗ.

Контроль застосовується під час відстеження обєкту, що перебуває в стані стабільного функціонування.

За визначенням багатьох фахівців, контроль - це функція управління, що спрямована на інформування про стан обєкту; використовується для запобігання негативним результатам; процедура регулярна, систематична та своєчасна.

Метою контролю є діагностування, надання інформації про стан обєкту; стимулювання творчої активності, опередження негативних тенденцій.

Формою звітування є довідка, наказ.

Змістом контролю є відстеження обєкту в рівноважному стані; використання державних програм; перевірка виконання нормативних актів.

Умови організації контролю: генералізація, інтеграція, гуманізація, індивідуалізація, диференціація, плановість, системність, дієвість.

. Умова генералізації передбачає визначення основних кардинальних напрямків діяльності підсистеми, що в першу черу зазнає контролю.

. Умова інтеграції припускає поєднання зусиль педагогічного та батьківського колективу у здійсненні внутрішнього контролю за умови пріоритетного права керівника ДНЗ на координацію цього контролю.

. Умова гуманізації всієї системи взаємин у колективі вимагає в процесі контролю встановлення між субєктом і обєктом стосунків, які ґрунтується на взаєморозумінні та співробітництві.

Нижче наводимо класифікацію організаційних форм управління освітнім процесом у дошкільному закладі [14, c. 28]


За метою діяльностіРегулювальна форма-узгодження дій усіх управлінських ланцюжків, зміни в планах , графіках, документах, мережах занять тощо. Діагностична форма-безпосередньо випливає з необхідності вивчення стану діяльності педагога. Зясовуються позитивні та негативні тенденції, причини їх появи тощо. Коригувальна форма-передбачає оперативні зміни у структурі діяльності педагога,в його підходах до вибору засобів вирішення освітніх завдань: змісту, методів, прийомів роботи з дітьми тощо. Прогностична форма-прогнозування результатів навчання дітей, можливих помилок, визначення мети діяльності. За змістом діяльностіТематична форма-вивчення стану викладання окремої методики навчання; перевірка обсягу знань, умінь і навичок із окремої важливої теми або розділу програми. Аналізується діяльність одного педагога (плани, заняття, повсякденна діяльність, робота з батьками тощо). Проблемна форма-вивчення роботи декількох педагогів щодо реалізації проблеми (методичної теми), над якою працює педагогічний колектив дошкільного закладу. Фронтальна форма-вивчення системи роботи одного вчителя або колективного досвіду педагогів, які працюють в одній віковій групі (виконання вимог освітньої програми. За обєктом діяльностіПерсональна форма-вивчення роботи одного педагога: рівень педмайстерності, засвоєння дітьми знань, умінь і навичок тощо (доцільно використовувати під час підготовки атестаційних справ). Групова форма-розглядається один розділ програми ( або питання до педради) у всіх вікових групах, зясовуються можливості вивчення, аналізу та узагальнення ППД. Предметна форма-спрямована на вивчення стану освітньої групи педагогів, які працюють в одній віковій групі ( один розділ програми - між предметні звязки ). Предметно-групова-вивчення стану роботи декількох педагогів з одного розділу програми ( паралельні групи ) з метою зясування раціональності використаних методів і прийомів педагогів тощо. За обсягом діяльностіКороткочасна форма-повязана із зясуванням виконання педагогом плану (перспективного або календарного), вивчення ступеня досягнення мети заняття. Повна форма-багатоаспектний підхід до аналізу освітнього процесу у віковій групі дітей. Комплексна форма-всебічний аналіз діяльності педагога на занятті або повсякденній роботі з дітьми. Аспектна форма - всебічне та глибоке вивчення одного питання освітнього процесу (програми) в одного або декількох педагогів.За інтенсивністю діяльностіЕпізодична форма - констатація фактів (разовий контроль), педагогічний аналіз відсутній, не виключено застосування адміністративного впливу. Вибіркова форма - за заздалегідь складеним графіком відвідування занять, заходів (за проханням педагога, «відкриті» заходи, підготовка до педради, тощо). Цілісна форма - за необхідністю вивчення системи роботи: педагогів над темою, розділом; керівників гуртків, секцій тощо.

Однією з інноваційних складових контролю є система моніторингу та контролінгу.

Контролінг - це напрям практичної діяльності на підприємстві, який полягає в забезпеченні максимально ефективної реалізації всіх функцій управління. Актуальність його полягає в тому, що поставлена на достатньому рівні система контролінгу допомагає своєчасно та правильно оцінювати становище, що склалося на підприємстві, швидко реагувати на сформовані фактори зовнішнього середовища. Це дає можливість здійснювати планування дій і прогнозування основних показників діяльності підприємства, що підвищує ефективність його роботи.

В основу організації контролінгу можуть бути покладені різні концепції управління, зміст та пріоритети яких істотно відрізняються. Основними серед них є концепції, орієнтовані: 1) на систему обліку. Дана концепція передбачає переорієнтацію системи обліку із минулого на майбутнє, створення на базі облікових даних інформаційної системи підтримки управлінських рішень, повязаних із плануванням та контролем діяльності підприємства; 2) на управлінську інформаційну систему. Базується на створенні та впровадженні загальної інформаційної системи управління підприємством; 3) на систему управління з акцентом на планування та контроль або з акцентом на координацію

Контролінг - це нова концепція управління в рамках сучасного менеджменту. Однією з основних передумов його виникнення та швидкого розповсюдження була необхідність обєднання воєдино різноманітних аспектів управління діяльністю в організаційних системах. Контролінг забезпечує інтегроване управління підприємством, тобто управління "під єдиним кутом зору", що стає можливим завдяки наявній широкій методичній та інструментальній базі.

Контролінг в сучасному розумінні постає як провідна функція менеджменту, він будує взаємозвязки між іншими окремими функціями - плануванням, координуванням, контролем, обліком та аналізом.

Мета контролінгу - правильна оцінка господарських ситуацій для прийняття вивірених управлінських рішень.

Контролер турбується про те, щоб кожен міг контролювати себе самостійно в аспекті додержання доведених керівництвом цілей.

Перш за все така оцінка відбувається з точки зору своєчасного та якісного виконання менеджерами та іншими співробітниками своїх завдань, виходячи із стратегічного та оперативного планів розвитку ДНЗ.

Основну відмінність між загальною системою управління та інноваційною системою управління освіти вчені вбачають у тому, що остання полягає у встановленні та використанні всіма суб'єктами освіти пріоритетів якості: якості умов, якості процесу та якості результатів цього процесу.

У дослідженнях, присвячених проблемі управління освітою сучасні вчені (О. В. Пирогов, В. П. Панасюк, А. Г. Соколов, Ю. К. Чернова, В. В. Щипанов та ін.) [13, c. 11] спираються на досвід управління якістю, що існує в галузі матеріального виробництва і представлений у вигляді міжнародних стандартів серії ISO 9000. За змістом міжнародні стандарти якості мають широкий спектр застосування. Насамперед вони передбачають деталізоване документування оперативних прийомів роботи та методів управління, які загалом спрямовані на забезпечення вимог і очікувань споживачів. У міжнародних стандартах не регламентуються критерії інновацій: у них лише визначено основні позиції управління, реалізація яких сприятиме забезпеченню якості. Серед них: визнання якості як еволюційного шляху розвитку; опора на програми, де зведено всі сфери діяльності виробництва зі змістом змін, термінами, ресурсами; залучення до реалізації програми зацікавлених фахівців на основі співробітництва; перенесення об'єкта управління на програму (а не на виконавців); забезпечення умов для підтримки процесу безперервної освіти. Тобто «інновації» визнають лише у випадку досягнення якісного результату.

Отже, теоретично і політично ми підготовлені до інновацій. Прийняття доктрини і низки заходів щодо її реалізації не вирішують усіх освітянських питань. Проблема залишається надзвичайно складною, суперечливою і потребує інтелектуальної і практичної уваги. Створені останнім часом заклади освіти нового типу, як їх прийнято називати, не мають, на жаль, удосконаленої нормативної бази для свого функціонування.

На думку С. В. Марікяна, інновації, які мають особливе значення для реформації освіти, стали своєрідною «педагогічною модою», через ефект соціальної дифузії (який неодмінно супроводжує це явище в педагогічній дійсності) мають тенденцію до втрати своєї суті [5, c. 68]. Необхідне теоретичне забезпечення змістовної причини процесу. Інша актуальна проблема - неадекватність існуючих систем управлінського супроводження та управлінської культури тому потенціалу й особливостям його реалізації, що прихований в інноваціях як механізм розвитку освітянських і педагогічних систем.

Безперервна освіта має розгортатись через розв'язання низки протиріч, які характеризують нинішній стан нашого суспільства, тенденції і перспективи його розвитку. Ідеться про:

необхідність поступового переведення освіти у відкриту систему, нерозробленість відповідних механізмів конструктивної адаптації освітньої системи до змін оточення;

підсилення внутрішніх процесів самоорганізації і саморегулювання у розвитку керованих об'єктів у освіті та відсутність знань і умінь для врахування цих процесів під час організації зовнішніх управлінських впливів із боку керуючих підсистем (адаптація до реалій);

поява нестабільних умов функціонування системи освіти і відсутність умінь у керівників та педагогічних працівників приймати рішення в ситуації невизначеності;

необхідність підвищення якості професійної діяльності керівників, працівників та установ освіти й відсутність чітких критеріїв їх оцінювання;

необхідність підсилення цілеспрямованості управління загальною середньою освітою через узгодження основної мети з потребами і можливостями кожного суб'єкта діяльності та з реальними обставинами і відсутність технологій, які б забезпечували взаємну адаптацію у відносинах керуючої, керованої підсистем та суб'єктів освітньої діяльності;

потреба активізації природних механізмів самоорганізації та саморозвитку людини й відсутність технологій відповідної взаємодії учасників управлінського процесу.

Проблема пошуку форм організації освітньої діяльності, які б забезпечували позитивний результат, завжди хвилювала педагогів. Свого часу Ян Амос Коменський намагався так організувати навчання, щоб воно здійснювалося за єдиним законом людської природи. Чимало послідовників великого педагога також намагалися довести процес навчання до стану якісно працюючого механізму. Проте більш ніж трьохсотрічна історія розвитку педагогіки доводить, що ідеального механізму під назвою освітній процес не створено, і, мабуть, його створити неможливо, адже існує різноманітність завдань, багатоваріантність умов і засобів освітнього процесу, неоднозначність прояву закономірностей засвоєння змісту освіти в залежності від індивідуальних особливостей дітей тощо.

Кожен творчий педагог завжди шукає ті форми організації освітнього процесу, які є ефективними саме для тих дітей, із якими він працює зараз. Безперечно, цей пошук сприяє розробці, апробації та впровадженню у практику роботи інноваційних технологій, які, на нашу думку, і є гвинтиками у досить складному механізмі, який носить назву освітній процес. Надбання світового педагогічного досвіду, досягнення вітчизняної науки, а також досвід поколінь є підґрунтям інноваційної діяльності педагога.

На сучасному етапі розвитку суспільства в Україні функціонують різні типи дошкільних навчальних закладів, ефективне вирішення пріоритетних завдань розвитку, навчання та виховання дітей в яких неможливе без пошуку оптимальних форм організації освітнього процесу, використання перспективного педагогічного досвіду, а також здійснення інноваційної діяльності.

Розглянемо більш докладно тлумачення терміна інновація.

Слова інновація, інноваційний походять від англійського - innovation, що означає нововведення, новина, новаторство.

Філософське розуміння змісту інновацій полягає у створенні нового продукту діяльності людини, що має суспільну значущість та характеризується двома ознаками: перетворенням явищ, речей, процесів або інших образів; новизною, оригінальністю продукту діяльності.

Педагогіка трактує інновації як результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем, прямим продуктом якого можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні освітнім процесом. Побічним продуктом педагогічних інновацій є зростання майстерності педагога, рівня його культури, мислення, світогляду тощо.

Не менш поширеним є тлумачення інноваційних процесів як комплексної діяльності щодо створення, засвоєння, використання та розповсюдження нововведень, яка допомагає перевести систему освіти із режиму функціонування в режим розвитку. Основними ознаками інноваційної діяльності у цьому випадку будуть наявність нормативно-правової бази, організаційна забезпеченість, актуальність, відповідність новітнім досягненням науки, творча новизна, наявність методичної розробки ідеї, керованість й активність.

Досить часто інновації (інноваційні процеси) в педагогіці визначаються як цілеспрямоване внесення прогресивних змін в освітню практику шляхом створення, засвоєння та розповсюдження новоутворень. За Дж. Боткіним, головна відмінність інноваційної освіти від традиційної полягає в такому розвитку всього потенціалу особистості, що робить її готовою до будь-якого, навіть непередбаченого майбутнього.

Різноманітність підходів до визначення інновацій обумовлює і наявність кількох класифікацій інноваційних процесів. Розглянемо лише одну з них, запропоновану Л.І. Даниленко [9, с. 9]. Всі інновації, за їх глобальністю, науковець розподіляє на дві великі групи: масштабні і локальні.

Результати наукових досліджень надали Л.І. Даниленко змогу дійти висновку, що масштабна (освітня) інновація характеризується нововведеннями в галузі психолого-педагогічних, соціально-економічних та науково-виробничих досліджень, спрямована на покращення освітнього процесу, що виражається в удосконалених чи нових системах (дидактична, виховна, управлінська); складових освітнього процесу (зміст, форми, методи, засоби, результати); технологіях (психолого-педагогічні, науково-виробничі, соціально-економічні).

Прикладами масштабних (освітніх) інновацій є теорія розвивального навчання Л.В. Занкова, теорія навчальної діяльності Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова, теорія поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна, Н.Ф. Тализіної, теорія проблемного навчання, Вальфдорська педагогіка тощо.

Локальна (педагогічна) інновація є складовою масштабної (освітньої) інновації і характеризується новим чи вдосконаленим змістом, формою, методом, засобом, технологією педагогічного процесу.

Результатом здійснення педагогічних інновацій є поява суттєво оновлених чи нових навчальних планів і програм; технологій (дидактичних, виховних, управлінських); форм, методів, засобів навчання, виховання й управління [9, с.10].

До локальних (педагогічних) інновацій належать: методика, розроблена М. Монтессорі, рекомендації А. Бєлкіна, щодо створення ситуацій успіху, методика роботи з мовленнєво-пасивними дітьми дошкільного віку К.Л. Крутій тощо.

Розробку, розповсюдження та застосування інновацій забезпечує інноваційна діяльність освітнього закладу, як одна з форм інвестиційної діяльності, спрямованої на вдосконалення й оновлення системи освіти.

На рівні дошкільного навчального закладу інноваційна діяльність передбачає застосування інновацій (зміни всередині системи), експериментальну перевірку результативності і можливості використання інновацій в інших дошкільних навчальних закладах.

Визначимо основні завдання інноваційної діяльності дошкільних навчальних закладів, найголовнішими серед них є такі:

апробація вітчизняних і світових освітніх і педагогічних інновацій;

апробація інновацій, розроблених у ході експериментальної роботи регіонального рівня;

розробка й експериментальна перевірка продуктивності й можливості застосування освітніх і педагогічних інновацій;

застосування освітніх і педагогічних інновацій.

Пріоритетними завданнями педагогічних колективів дошкільних навчальних закладів, які здійснюють інноваційну діяльність, є:

вивчення освітніх інновацій, визнаних ефективними вітчизняною та світовою педагогічною наукою, а також ефективність їх впровадження в інших дошкільних навчальних закладах;

моніторинг ефективності впровадження інновацій, розроблених педагогічними колективами дошкільних навчальних закладів;

створення бази даних щодо впровадження освітніх і педагогічних інновацій у дошкільних навчальних закладах;

розроблення методичних рекомендацій щодо організації роботи дошкільних навчальних закладів, які здійснюють інноваційну діяльність.

Визначимо основні етапи інноваційної діяльності дошкільного навчального закладу:

виявлення інноваційної ініціативи;

створення інновації:

розробка, експертиза й апробація інноваційного освітнього проекту;

одержання експериментальних результатів;

апробація одержаних експериментальних результатів;

надання експертної оцінки інновації;

розповсюдження й освоєння інновації;

збереження інновації [22, с. 27 - 28].

Складовою інноваційної діяльності є оцінювання її ефективності, новизни, оригінальності. Саме тому виникає питання про наявність критеріїв, за якими це можливо здійснити.

Глибокому вивченню цієї актуальної проблеми присвятили свої наукові дослідження такі відомі педагоги і психологи, як-от: Л. Буркова, Л. Карамушка, Л. Квіртія, Л.Колесникова, І. Підласий, О. Пісарєва, В. Полянський, Т.Семенюк, Ю. Швалб, В.Ясвін та ін.

Аналіз наявних критеріїв оцінювання інноваційних освітніх проектів дав змогу науковцям (Колесникова Л., Семенюк Т., Ясвін В. та ін.) дійти висновку, що вони носять організаційно-педагогічний, нормативний характер, не враховують потенційних можливостей саморозвитку й самооновлення самого закладу освіти. В одних випадках критерії ототожнюються з показниками, в інших - з правилами, за якими проводиться оцінювання.

Перш ніж визначитися з правилами добору критеріїв, звернемося до тлумачення терміна критерій, який означає мірило оцінки, судження [8].

Користуючись таким визначенням, під критерієм слід розуміти мірило оцінювання визнаних параметрів, які описуються певними показниками. Параметри характеризують суттєві ознаки, певні властивості педагогічного явища або процесу, а показники - визначають змістове наповнення відповідних параметрів.

Отже, критерії оцінювання, параметри і показники будь-якого педагогічного процесу власне і є системою оцінювання педагогічних явищ, процесів, їх складових, в тому числі освітнього інноваційного проекту. Наводимо систему критеріїв оцінювання інноваційної діяльності закладів освіти як середовища, в якому відбувається розвиток особистості дитини, розроблену А. Каташовим:

можливості освітнього середовища щодо забезпечення полікультурного розвитку підростаючого покоління;

динаміка розвитку інтелекту особистості за період перебування в даному середовищі;

наповненість освітнього середовища духовним змістом;

створення умов для самореалізації особистості у творчій діяльності;

спроможність середовища задовольнити весь комплекс потреб дитини й сформувати в неї систему соціальних і духовних цінностей, що забезпечать успішну адаптацію до сучасної соціокультурної ситуації;

рівень естетизації освітнього середовища, естетична виразність;

здатність середовища до саморозвитку й самооновлення, ефективність використання наявних освітніх ресурсів [27, c. 28].

Згідно з означеними критеріями, А. Каташовим було розроблено діагностування окремих компонентів освітнього середовища, визначено основні вимоги до інноваційного освітнього проекту, розроблено карту оцінки ефективності освітнього середовища, основними параметрами в якій є:

результативність діяльності закладу освіти (рівень знань і загальнокультурного розвитку дітей; ступінь привабливості освітнього закладу й освітніх послуг; ступінь засвоєння педагогами нових технологій, програм, методик; взаємодія з іншими ланками освіти);

комфортність (естетика середовища; санітарно-гігієнічні, матеріально-технічні умови; фізіологічне обґрунтування режиму роботи; гнучкість формування груп; наявність ситуації вибору змісту, форм освіти; соціально-психологічний мікроклімат);

забезпеченість навчальної діяльності (навчально-матеріальне обладнання закладу освіти; рівень нормативно-правової та організаційно-функціональної забезпеченості; характеристика кадрового потенціалу; рівень і характер управлінської діяльності).

Досить перспективною є система оцінювання освітньої інноваційної діяльності, що запропонована О.Поповою. Ця система складається з чотирьох блоків [20, c. 14]. Докладно розглянемо зміст кожного з них.

Блок 1. Матеріально-фінансові резерви нововведень. Передбачено врахування таких показників:

просторові можливості для розгортання інноваційних процесів (наявність приміщень, особливості двору освітнього закладу тощо);

інвентарна оснащеність (культурне, спортивне, інформаційне, навчальне обладнання тощо);

фінансові ресурси (грошові кошти, які заклад може використати для впровадження нововведення).

Блок 2. Особистісний. Охоплює такі параметри:

особливості педагогічного колективу (професійна спрямованість на інноваційну діяльність; творчий потенціал авторитетних у колективі педагогів; професійно-демографічні характеристики педагогічного колективу; узгодженість інтересів різних педагогічних груп у колективі; наявність доброзичливого психологічного клімату);

особливості дитячого колективу (рівень інтелектуального розвитку; загальнокультурний рівень; наявність потенційних чи реалізованих здібностей; соціальний статус батьків, рівень їхньої освіченості тощо);

особистісні характеристики керівників інноваційних педагогічних процесів у масштабах освітнього закладу (статус; інноваційна спрямованість діяльності; підготовленість до управління інноваційними процесами; минулий інноваційний досвід; організаторські здібності та вміння).

Блок 3. Інноваційність середовища, з яким взаємодіє заклад освіти. Охоплює такі показники:

наявність в оточенні закладу культурних, освітніх і спортивних закладів тощо;

культурний рівень батьків, кількість соціально незахищених родин;

ставлення до нововведення важливих для закладу „людей середовища, передусім батьків і представників органів управління освітою.

Блок 4. Особливості власне закладу як організації. Характеризується такими показниками:

особливості цілей, їх орієнтація на розвиток закладу як освітньої системи;

специфіка оргструктури і комунікацій (внутрішніх і зовнішніх).

Іншу систему оцінювання інноваційної діяльності було запропоновано співробітниками лабораторії впровадження педагогічних інновацій Інституту педагогіки АПН України [1].

Науковці лабораторії дійшли висновку, що кожну освітню чи педагогічну інновацію можна розглядати й оцінювати за трьома аспектами, а саме: мотиваційним, змістовим та операційним.

На думку розробників, мотиваційний аспект є показником задоволення запитів і потреб субєктів інноваційної діяльності в освітньому закладі.

Змістовий - цілісності змісту, форм і методів розвитку, навчання і виховання підростаючого покоління, а також послідовності змісту та мобільності форм розвитку, навчання і виховання дітей.

Операційний аспект необхідний для оцінювання якості реалізації проекту інноваційної діяльності.

Кожен із означених аспектів має свої параметри.

Параметри мотиваційного аспекту - новизна, актуальність, можливість реалізації; змістового - перспективність, цілісність, мобільність; операційного - результативність, надійність, економічність. У свою чергу, кожен з параметрів містить три показники, що вимірюються оцінками: високою, середньою або низькою.

Безперечно, використання означених систем критеріїв є можливим під час оцінювання інноваційної діяльності дошкільних навчальних закладів.

Отже, моніторинг результативності впровадження інновацій у практику роботи дошкільних навчальних закладів потребує: аналізу всіх її структурних компонентів на основі комплексу показників і критеріїв ефективності функціонування тієї чи іншої освітньої системи; визначення інноваційного потенціалу дошкільного навчального закладу; зясування чинників, за рахунок яких одержуються позитивні (негативні) результати, а саме: за рахунок власне інноваційного потенціалу нововведення або за рахунок інших чинників.

Слід зазначити, що результатом інноваційної діяльності дошкільного навчального закладу є:

інноваційний продукт - результат науково-дослідницької розробки;

інноваційна продукція - нові конкурентоздатні освітні послуги.

Відомо, що одним із напрямів інноваційної діяльності освітнього закладу є розробка, апробація та впровадження педагогічних технологій.

Розглянемо більш докладно тлумачення терміна технологія.

Технологія (від грецького techne - мистецтво, майстерність, уміння і логія - наука) - сукупність прийомів і способів одержання, обробки та переробки сировини, матеріалів.

Педагогічна технологія - це не просто дослідження у сфері використання технічних засобів навчання або компютерів; це дослідження, яке проводиться з метою виявлення принципів і розробки прийомів оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу факторів, які підвищують освітню ефективність, конструювання і застосування прийомів і матеріалів, а також оцінювання методів, які застосовуються [7, c. 54-55].

Отже, під педагогічною технологією слід розуміти набір операцій щодо конструювання, формування та контролю знань, умінь, навичок і стосунків відповідно до висунутої мети [15, с.15-16].

Так, до педагогічних технологій належать: підготовка руки дитини дошкільного віку до письма (автори Богуш А.М., Крутій К.Л., Маковецька Н.В.); планування освітньої роботи з дітьми дошкільного віку (автор Крутій К.Л.); планування освітньої роботи з дітьми раннього віку (автор Дорошенко З.П.); розвиток творчих здібностей дошкільників (автор Шульга Л.М.); ознайомлення дітей дошкільного віку з природою Космосу (автор Каплуновська О.М.) тощо.


2.3 Шляхи реалізації Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», яким передбачено обов`язковість здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти


Дошкільний вік - значний період дитинства. У порівнянні з періодом раннього віку соціальні та духовні потреби дитини різко посилюються. Підсумок розвитку дітей дошкільного віку - сформована готовність їх до життя, до навчання в школі.

В результаті численних психолого-педагогічних досліджень, що проводилися в нашій країні і за кордоном, було встановлено, що успіх шкільного навчання багато в чому визначається своєчасним і повноцінним розвитком дитини-дошкільника за трьома напрямками, взаємопов'язаними між собою. А саме: соціально-особистісного, пізнавального та естетичного. Сім'я - перша соціальна спільність, яка закладає основи особистісних якостей дитини. У сім'ї вона набуває початковий досвід спілкування. Тут у неї виникає відчуття довіри до навколишнього світу, до близьких людей, а вже на цьому ґрунті з'являються цікавість, допитливість, пізнавальна активність і багато інших особистісних якостей. З надходженням в дитячий садок сфера соціального життя дитини розширюється. У неї включаються нові люди, дорослі і діти, яких вона раніше не знала і які становлять іншу спільність, ніж родина. Виникає необхідність враховувати особливості людей, з якими доводиться спілкуватися, застосовувати різну стратегію поведінки.

Проблема обовязковості дошкільної освіти пятирічок насправді непроста. При цьому доцільно розглянути її з різних боків. Перший повязаний із самою проблемою та потребує тлумачення трьох понять - обовязковість, дошкільна освіта, пятирічні діти; другий - акцентє увагу на таких аспектах - реакції, ризики, сподівання.

Почнемо з першого блоку. Чимало людей сприйняли рішення Верховної Ради України про освіту дітей, яким виповнилося пять років, як примусове охоплення всіх без вийнятку малюків цього віку дитячими садками. Але ж відомо, що будь-який примус продукує супротив, незгоду, викликає невгамовне сприйняття пропозицій. Спробуємо подивитися на проблему обовязковості під іншим кутом зору з метою помякшення її сприйняття.

По-перше, зазначимо, що 93,5% дітей шостого року життя в Україні охоплені дошкільною освітою. Отже, лише 6,5% пятирічних дітей не відвідують дошкільні заклади. Це, зокрема, малюки, батьки яких хочуть віддати їх до дитячого садка, стоять у черзі (таких бльшість), але їх не приймають, бо немає місць, та діти (їх менша частина), батьки яких надають перевагу сімейному вихованню, маючи для цього відповідні можливості (організаційні, фінансові, матеріальні). По суті, аспект «примусовості» може розглядатися лише щодо останньої категорії сімей. При цьому слід наголосити на тому, що, згідно Закону «Про дошкільну освіту» (Стаття 9 п.5), дитина може здобувати освіту не лише у дошкільних закладах, а й у сімї.

По-друге, майже 10 років тому, готуючи Закон «Про дошкільну освіту», МОН України вже ставило питання про обовязковість освіти пятирічних дітей, що було продиктоване прагненням збезпечити рівні можливості, однаковий старт усім дітям шостого року життя напередодні їхнього вступу до школи. Проте воно не знайшло тоді належної підтримки, насамперед фінансової.

По-третє, треба правильно розуміти термін «дошкільна освіта» пятирічок. На жаль, і сьогодні час від часу зміст поняття освіта трактується лише через призму навчання. Таким чином, вміння дитини лічити, читати, писати із засобів перетворюється на мету дошкільної освіти. Якщо існує прагнення підтримувати орієнтовний підхід до освіти, то слід опікуватися, щоб вона не лише «озброювала» пятирічну дитину предметними знаннями, а передусім сприяла її особистісному зростанню, формуванню основ життєвої компетентності, вихованню елементарних реалістичних уявлень про світ та саму себе, оптимістичного світобачення, прищеплення навичок практичного життя.

серпня 2010 року під головуванням Президента України відбулось засідання Громадської гуманітарної ради, на розгляд якої було винесено питання про сучасний стан та перспективи розвитку освіти. Президент констатував, що сьогодні Україна значно відстає в охопленні дітей дошкільними навчальними закладами - лише 56% охоплення дітей проти майже 100% в країнах Європи, що неприпустимо! Слід обовязково активізувати роботу щодо відновлення діяльності дитячих закладів, які тимчасово не працюють з різних причин. У цьому мають взяти участь Кабінет Міністрів, відповідальні особи з Адміністрації Президента, попрацювавши разом з регіонами, головами ОДА. На рівні кожного регіону має бути звіт - як ця робота виконується, які плани, і що ми матимемо найближчим часом.

Особливо наголосив Віктор Янукович на необхідності організації якісної дошкільної освіти у сільській місцевості, адже охоплення дітей такою освітою в селах лишається неприпустимо низьким і становить лише 33%. Кожний десятий заклад практично не працює.

Концепція Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №17-21-р. містить наступні положення.

Для розвязання проблеми недостатнього охоплення дітей дошкільною освітою необхідно створити належні умови для функціонування, збереження та розширення мережі дошкільних навчальних закладів, оновити зміст дошкільної освіти відповідно до суспільних потреб, потреб інноваційного розвитку науки, впровадити сучасні засоби розвитку, навчання та виховання; забезпечити підготовку і видання навчально-методичної літератури; удосконалити механізм моніторингу якості дошкільної освіти, забезпечити підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів.

Нижче наводимо запропоновані даною Концепцією шляхи вирішення вищенаведеної проблеми:

збереження, розширення та підтримка мережі дошкільних навчальних закладів різних типів та форм власності, зокрема закладів з інклюзивними групами;

дотримання вимог законодавства в частині створення умов для здобуття високоякісної дошкільної освіти дітьми пятирічного віку;

розширення мережі дошкільних навчальних закладів, що проводять діяльність за одним чи кількома пріоритетними напрямами (художньо-естетичний, фізкультурно-оздоровчий, музичний, гуманітарний тощо);

впровадження сучасних освітніх технологій, зокрема забезпечення компютеризації дошкільних навчальних закладів, підключення до Інтернету;

підвищення рівня науково-методичного забезпечення дошкільної освіти, створення інформаційно-методичних комплектів (електронні посібники, віртуальні лабораторії, електронні бази, освітні портали тощо) та створення умов до їх використання у системі дошкільної освіти;

здійснення моніторингу якості дошкільної освіти;

формування у дітей та їхніх батьків культури здорового способу життя;

налагодження вітчизняного виробництва, навчально-методичного, ігрового обладнання і дидактичних засобів навчання і забезпечення ними дошкільних навчальних закладів;

модернізація змісту психолого-педагогічної, методичної, практичної підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

створення при МОН Міжвідомчої ради з питань дошкільної освіти з метою координації діяльності всіх структур системи дошкільної освіти;

утворення окремих підрозділів з питань дошкільної освіти в обласних, міських (районних) управліннях (відділах) освіти;

підвищення ефективності роботи з батьками (створення ресурсних центрів професійного консультування, енциклопедій для батьків);

розроблення та запровадження медіа-освіти, створення інформаційних освітніх програм, зокрема «Електронна пошта для батьків» тощо.

Дані заходи планується виконати протягом 2011-2017 років.

Виконання програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року сприятиме:

забезпеченню захисту конституційних прав дітей дошкільного віку і державних гарантій щодо здобуття високоякісної дошкільної освіти;

створенню умов для здобуття дітьми пятирічного віку обовязкової дошкільної освіти;

збереженню та розширенню мережі дошкільних навчальних закладів різних типів та форм власності;

поліпшенню якості дошкільної освіти;

забезпеченню особистісного зростання кожної дитини з урахуванням її нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, збереженню та зміцненню здоровя дітей;

зміцненню навчально-методичної та матеріально-технічної бази дошкільних навчальних закладів;

модернізації системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

проведенню наукових досліджень у галузі дошкільної освіти, що сприятиме розвитку особистості дитини у подальшому її житті та забезпечить розвиток інноваційної економіки на основі інтеграції освітньої, наукової та виробничої діяльності;

розширенню форм роботи з батьками.

Вважається, що саме довкілля закладає в дитині основу її подальшого життєвого старту. Сильний старт - це початок успішної освітньої карєри в Фінляндії, Франції, США, Швеції, Нідерландах та інших передових країнах. Прийшов час і нам подолати стереотипне ставлення до дошкільної освіти і надати їй гідне місце в системі неперервного навчання.

У багатьох країнах світу діти дошкільного віку обовязково перебувають у дитячих колективах. В Ізраїлі, наприклад, усі діти обовязково відвідують старшу групу в дитячому садку; у Франції у 1975 році прийнято Закон про школу, який передбачає заходи щодо наступності між дитячим садком і школою, діє єдина обовязкова програма; навчання у материнських школах і класах здійснює один педагог; у Японії функціонують однорічні заклади для повноцінної підготовки до школи.

липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації начально-виховного процесу», яким передбачено обовязковість здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти. І це забезпечить на рівні держави реалізацію права кожної дитини на доступність і безоплатність дошкільної освіти, повноцінний фізичний, інтелектуальний, моральний, естетичний і соціальний її розвиток.

Це вчасне, виважене рішення. Воно було схвально прийняте батьками, адже їм потрібна упевненість, що їхні діти отримують повноцінний розвиток, що для цього будуть створені належні умови. Дуже важливо, що родини мають можливість вибору форм здобуття дітьми дошкільної освіти.

І на останок можливо визначити деякі з основних шляхів реалізації Закону України про організацію навчання дітей старшого дошкільного віку:

Сприяти розвитку та вдосконаленню різних способів пізнання відповідно до вікових можливостей та індивідуальних темпів розвитку дитини.

Цілеспрямовано розвивати пізнавальні процеси за допомогою спеціальних дидактичних ігор та вправ. Максимально використовувати розумові операції в процесі пізнання світу.

Диференціювати наявні уявлення про природу і соціальному світі за допомогою різних класифікацій (природа: жива - нежива; жива природа: рослини і тварини; рослини: дикорослі та культурні; тварини: дикі і домашні; діяльність людини: пізнавальна, трудова, художня та ін.) Вправляти в умінні по-різному класифікувати світ природи і світ людини.

Впорядковувати накопичені та одержувані відомості про світ природи і людини за допомогою осягнення різних зв'язків (цільових, причинно-наслідкових), залежностей, закономірностей. Показати, до чого призводить порушення зв'язків і закономірностей.

Розвивати вміння дітей аналізувати різні явища і події, зіставляти їх, узагальнювати; робити елементарні умовиводи.

Створювати умови для активізації самостійної пошукової активності.

Заохочувати пізнавальні питання дітей.

Організовувати пізнавальні практикуми для залучення дітей до елементарного експериментування (з водою, піском, глиною; з пластиліном, тканиною, магнітом і т. д.).

Знайомити з матеріальними джерелами інформації (книги, телебачення, радіо, комп'ютер). Показати їх роль в житті людей. Формувати пізнавальне ставлення до джерел інформації. Почати долучати до джерел інформації.

Створити умови для виявлення і підтримки виборчих інтересів дітей. Забезпечити місце для зберігання їх особистих речей і предметів (сумочка, візитка, косметичка, красиво прикрашений мішечок, альбом і т. п.).

Організувати роботу з колекціями (особистими та груповими). Демонструвати культуру оформлення колекцій; правила роботи з ними; способи поповнення. Проводити протягом року виставки «Світ захоплень», «Світ очима дітей».

Формувати у дітей інтерес до накопиченого людством досвіду осягнення світу через конкретні історичні факти.

Формувати емоційну чуйність до подій і явищ навколишньої дійсності; до радощів і досягнень, переживань і проблем інших людей.

Створювати умови, що дозволяють активно проявляти власне ставлення до світу, закріплювати і вправляти свій позитивний досвід.

Звертати увагу на позитивні вчинки і прояви дітей по відношенню до людей, до природи; фіксувати їх; обговорювати, повертатися до них. Разом з дітьми планувати нові добрі справи. Слідкувати, щоб діти прагнули довести їх до кінця.

Формувати у дітей дбайливе ставлення до предметів, об'єктів природного та рукотворного світу.

Формувати у дітей почуття вдячності до співробітників дитячого садка (через пояснення і демонстрації значимості, важливість їх праці), бажання надати їм посильну допомогу.

Формувати почуття гордості за своє місто, країну.

Це лише деякі зі шляхів реалізації вищезазначеної програми. Більш детально вони представлені у Додатку 3.

Таким чином, стає очевидним, що соціально-особистісний, пізнавальний та естетичний розвиток дитини має вирішальне значення для її підготовки до шкільного життя. Але такого роду розвиток не здійсниться сам по собі. Для цього потрібна велика, напружена і копітка робота батьків і педагогів.

Висновки до розділу 2

В ході написання даного розділу ми можемо зробити висновки, що полягають у наступному.

Врахування результатів наукових досліджень щодо інноваційної діяльності, розробки, апробації та впровадження педагогічних технологій надало змогу вивести такі показники ефективності роботи дошкільного навчального закладу, який здійснює інноваційну діяльність:

наявність технологій, розроблених педагогічним колективом чи окремим працівником дошкільного навчального закладу. Вимоги до технологій:

оригінальність і актуальність запропонованої технології;

відповідність змісту технології завданням чинних програм розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку, віку дітей, особливостям реґіону;

поетапне висвітлення змісту роботи (завдання, типи, види занять, використання методів і прийомів тощо);

відсутність перевантаження дітей, додержання режиму дня у процесі використання технології;

висока результативність діяльності учасників освітнього процесу;

стабільність і тривалість одержаних результатів;

можливості використання технології іншими педагогічними колективами, окремими педагогами.

наявність наступності, перспективності та спадкоємності між дошкільною і початковою ланками освіти щодо здійснення інноваційної діяльності;

вивчення, узагальнення, впровадження та розповсюдження педагогічним колективом дошкільного закладу перспективного педагогічного досвіду;

участь педагогів дошкільного закладу в професійних конкурсах;

функціонування в дошкільному навчальному закладі майстер-класу районного(міського) чи обласного масштабу;

активна і систематична участь педагогів дошкільного закладу в роботі методобєднань, творчих груп, семінарів, інших методичних заходів;

наявність у дошкільному закладі майданчика стажистів.

Слід зазначити, що аналіз за означеними показниками інноваційної діяльності дошкільних навчальних закладів на кожному з етапів надає можливість внести необхідні корективи в увесь інноваційний процес.

Система контролінгу - являє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування реалізація яких забезпечує виробітку альтернативних підходів при здійсненні оперативного та стратегічного управління процесом досягнення кінцевих цілей та результатів діяльності підприємства. Контролінг не слід ототожнювати зі словами контроль і ревізія.

Не зважаючи на певне співзвуччя, ці слова - не синоніми й мають один з одним мало загального. Уводить тут в оману, можливо, не занадто вдалий переклад на нашу мову. Але не можна забувати й те, що контроль - це одна з функцій контролінгу, причому останній далеко не обмежується контрольними завданнями.

Що стосується шляхів реалізації Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», яким передбачено обовязковість здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти, то їхня основна мета - створити сприятливі комфортні умови для розвитку юної особистості, формування в неї цілісної та реалістичної картини світу, ціннісного ставлення до природи, культури, людей, самої себе; сприяти становленню основ компетентності малюків незалежно від місця їх перебування.

Охоплення всіх дошкільнят надасть рівні умови дітям при вступі до школи, оскільки в дошкільному навчальному закладі вони отримають необхідну підготовку, що допоможе їм у здобутті подальших знань в школі.

РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА НАЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ В ДНЗ №1


.1 Місце, особливості управлінської діяльності


Успішна реалізація завдань навчального закладу великою мірою залежить від організаційної діяльності керівника, від його знань та вмінь забезпечити ефективні керівництво та контроль за діяльністю колективу. Керівник несе відповідальність не лише за себе, а й за свій колектив, за кожного працівника окремо, за кожну дитину, яка виховується чи навчається в закладі. Організованість у роботі, доцільний розподіл робочого часу допоможе керівнику підвищити результативність своєї роботи та роботи колективу.

Дошкільний навчальний заклад № 1 „Орлятко (м. Київ, Аскольдів провулок, 5) - один із перших дитячих установ на Україні заснований у 1924 році в місті Києві робітниками заводу „Арсенал.

В 1936 році за проектом відомого архітектора Йосипа Каракаса був побудований новий дитячий садок, не по типовому проекту, в стилі неокласицизму, який має особливий шарм. Це трьохповерхова будівля, розташована на схилах Дніпра нагадує дворянську садибу. Чотирьох колонний портик легкий, ажурний, Парадні сходи знаходяться на різних рівнях, що дозволило збільшити висоту залів. В кожній групі спальня та ігрова кімната звязані з верандою де можна спостерігати за чудовими краєвидами, окремі роздягальні, їдальні, музичний та фізкультурний зал, кімната праці все це робить перебування дітей в садочку цікавим, змістовним та радісним. На території садка добре обладнані ігрові майданчики та спортивний стадіон, великий фруктовий сад, квітники., город.

І досі дошкільний заклад зберігає народні звичаї та традиції. Гостинно розчинає свої двері для дітей світлиця та бабусина оселя. Яка знайомить їх з українським народним побутом , традиціями і звичаями українського народу, предметами домашнього вжитку та побуту, вишивками з різних регіонів. Велике захоплення у дітей викликають народні свята „Урожаю, Стрітення, обряди, вечорниці з колядками та щедрівками на свята Андрія та Маланки в яких діти та батьки є безпосередніми учасниками.

В дошкільному навчальному закладі № 1 створені належні умови для навчально-виховного процесу, це світлі і затишні групові кімнати, окремий музичний і спортивний зал, кімната праці, учбова кімната. На території дошкільного закладу є спортивний стадіон, а для кожної вікової групи окремий майданчик.

Спортивна база дошкільного навчального закладу добра, є необхідне спортивне обладнання та атрибути для проведення занять та гурткової роботи.

За потребою батьків в дошкільному навчальному закладі надаються додаткові освітні платні послуги з англійської мови та хореографії.

Протягом року працює гурток зображувальної діяльності , який проводить викладач Печерського палацу дітей та юнацтва.

Останнім часом в Україні відбувається процес становлення музейної педагогіки. Цей термін уперше ввів у науковий обіг у 1934 році К. Фрізе, (Німеччина). Це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музею.

Одним із основних напрямів роботи дошкільного навчального закладу № 1 Печерського району міста Києва, є впровадження музейно-культурної освіти дошкільників, шляхом взаємодії дошкільного закладу із музеями, створення міні-музеїв, підвищення інтересу дітей до культурної спадщини українського народу.

Впровадження музейної педагогіки дає можливість вирішувати завдання повязані з патріотичним вихованням, розвитком художнього сприймання і смаку, формувати мотивацію до творчості, через ознайомлення з витоками народної культури, кращими зразками світової і сучасної музично-художньої культури, залучати до кращих традицій українського народу.

Нижче наводимо схему роботи ДНЗ №1 в напрямку розвитку музейної педагогіки.




















Рис. 1


В дошкільному навчальному закладі проводиться наступна робота:

спільно з батьками для дошкільнят організовуються навчально-пізнавальні екскурсії до музеїв;

завдяки тісній співпраці з музейними працівниками для старших дошкільників проводяться майстер - класи по виготовленню народних іграшок, витинанок, виробів з глини, тощо;

створено міні - музей українського побуту;

проводяться спільні тематичні виставки з використанням музейних експонатів на базі садка.

В дошкільному навчальному закладі створено:

міні - музей народознавства;

куточок поезії (де в переважній більшості проходять заняття по ознайомленню дошкільників з творчістю українських письменників та поетів);

куточок іграшок народів світу, куточок декоративного мистецтва.

Головну мету роботи педагогічного колективу ДНЗ № 1 по музейній педагогіці можна сформулювати так: виховання культурної, творчої особистості, яка зуміє сприймати, цінити, втілювати в своєму житті принципи добра і краси. Основна умова для цього завдання - створення розвивального, естетичного, художнього середовища. В закладі створені куточок поезії, куточок іграшок народів світу, куточок декоративного мистецтва. Встановлено міцні і дружні контакти з музеями Лесі Українки і Тараса Шевченка. В ДНЗ проходять зустрічі з поетами, письменниками, співаками, музикантами і композиторами.


3.2 Місце контролю за навчальним процесом в системі управління ДНЗ №1


Діяльність дошкільного навчального закладу ґрунтується на засадах органічного поєднання національного і загальнолюдського. Домінантою виховного процесу є виховання у дітей активного пізнавального, морального, естетичного ставлення до навколишнього світу, патріотизму з новим змістовним наповненням. З одного боку, це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за духовні та культурні надбання, а з іншого - прилучення дітей до основних складових людської культури .

В дошкільному закладі здійснюються різні види контролю. При організації контролю використовується диференційований підхід, тобто враховуються специфічні та індивідуальні якості тих, кого контролюють та дотримуються єдині вимоги..

Здійснення відбувається згідно річного плану затвердженого на педагогічній раді. Щомісячно проводиться аналіз планів та сіток навчально-виховної роботи з дітьми.

Щоквартально проводяться зрізи знань на засвоєння дітьми програми, зрізи по фізкультурі та звуковимова дітей. Таким чином виконання плану і програм, якість знань і умінь дітей постійно знаходиться на контролі адміністрації.

Протягом року постійно проводився контроль і за харчуванням, виконанням норм по харчуванню, за захворюваністю дітей, проведенню роботи по формуванню у дітей культурно - гігієнічних навичок, медико-педагогічний контроль за фізкультурними заняттями.

Здійснюються тематичні перевірки: фізичне виховання, патріотичне виховання та фронтальна перевірка старших груп.

Підсумки контролю своєчасно доводяться до відома педагогічного колективу, батьківської громади. Також здійснюється контроль за прийнятими рішеннями.

Згідно плану видаються відповідні накази або довідки та проводяться наради.

Управління методичною роботою здійснюється наступним чином:

методична робота планується під час складання річного плану роботи на навчальний рік;

питання про стан методичної роботи в дошкільному навчальному закладі обговорюється за нарадах та засіданнях педагогічної ради;

педагогічний колектив дошкільного навчального закладу приймає участь у роботі методичних об`єднань, семінарах, тощо;

адміністрація відвідує заняття педагогів та узагальнює їх досвід роботи.

на початку навчального року створюється атестаційна комісія, яка працює цілий рік, розглядаючи питання докурсової, курсової та післякурсової підготовки педагогів.

Методична робота організовується за такими формами:

Колективні форми роботи

педагогічна рада

Групові форми роботи

семінари - практикуми

Індивідуальні форми роботи

методичні консультації

співбесіди

аналіз занять та режимних моментів

самоосвіта

Методичний кабінет дошкільного навчального закладу став основною базою для проведення всіх видів методичної роботи та організаційних форм самоосвіти педагогів. Це дає змогу зібрати методичні матеріали, представити його за допомогою постійних або змінних виставок.

Тематика засідань педагогічних рад підпорядкована тим завданням, над якими працює дошкільний навчальний заклад. Так протягом року піднімаються такі питання:

підсумки літнього оздоровчого періоду;

готовність дошкільного навчального закладу до нового року;

стан роботи з фізичного виховання;

взаємозвязок психічного та фізичного здоров`я дошкільника;

стан роботи з патріотичного виховання;

виховання у дітей національної самосвідомості шляхом розширення знань про родовід та оволодіння багатством рідної мови;

використання екскурсій, спостережень, ознайомлення з навколишнім середовищем, історичними памятками та визначними людьми для виховання у дітей патріотизму;

аналіз навчально-виховної роботи за рік;

підготовка до літнього оздоровчого періоду.

Методична робота в дошкільному закладі спрямована на підвищення фахового рівня педагогів, на реалізацію їх творчих потреб, оволодіння системою знань, практичних умінь і навичок.

Мета контрольних заходів дошкільного навчального закладу №1 включає наступні складові: забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей, розвиток творчих здібностей та інтересів дітей, формування умінь і навичок необхідних для навчання у школі, забезпечення відповідності рівня дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти, бути осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку, створення безпечних та нешкідливих умов розвитку, виховання та навчання , здоровя особистості в цьому контексті розглядається нами як першочергова умова успішного вирішення поставлених завдань - підвищення фізичного рівня, психічного і духовного здоровя, розвитку індивідуальних здібностей.

Змістом роботи з контролю є :

Спільно з батьками продовжити роботу по збереженню життя та зміцненню здоров'я дітей шляхом активізації рухової діяльності та широкого впровадження традиційних методів загартування;

Спрямувати роботу колективу на створення єдиного з сім'єю середовища для виховання загальнолюдських моральних якостей;

Орієнтувати дошкільників на загальнолюдські й національні цінності в дусі поваги до прав і свободи людини та дотримання правових норм.

Якісний контроль за навчальним процесом у системі управління ДНЗ №1 забезпечує високу якість освіти, результатами якої є:

високий рівень засвоєння знань дітьми та якісну підготовку дітей до школи підтверджує вступ вихованців до спеціалізованих шкіл, ліцеїв та гімназій;

вихованці дошкільного закладу неодноразово приймали активну участь у міському святі дошкільнят „ Київський каштанчик та були нагороджені Дипломом;

вихованці дошкільного закладу є постійними учасниками та лауреатами районної спартакіади „ Веселі старти;

колектив дошкільного навчального закладу приймав участь у районному та міському огляді - конкурсі „ На кращий стан фізичного виховання в дошкільних навчальних закладів „ та посів ІІІ місце у міському конкурсі;

займали призові місця в районному конкурсі „ Зелений вогник ;

в огляді - конкурсі „ На краще методичне забезпечення навчально-виховного процесу колектив ДНЗ зайняв ІІІ місце;

колектив дошкільного закладу отримав Відзнаку Печерської районної державної адміністрації за участь у конкурсі „ Кращий квітник - 2006;

протягом багатьох років вихованці дошкільного закладу є активними учасниками фестивалю дитячої творчості „ Веселий дзвоник „;

отримав І місце за участь у районному огляді - конкурсі та приймав участь у міському конкурсі „ Екологічна стежина та кращу організацію екологічної освіти дітей на території дошкільного навчального закладу „ 2007 рік;

І місце родина Гриневицьких посіла у районному конкурсі „ Дружня родина - щаслива країна „ 2008 рік;

З метою активізації творчої професійної діяльності вихователів, стимулювання їх безперервної фахової та загальної освіти, щорічно проводиться атестація педагогічних працівників дошкільного закладу. Завідуючою, вихователем - методистом проводиться узагальнення досвіду роботи, визначається його ефективність та поповнюється скарбниця педагогічних досвідів.


3.3 Шляхи удосконалення системи контролю


У практиці роботи дитячого садка питання аналізу заняття, діагностики розвитку кожної дитини завжди постає перед керівником гостро. Незнання директором, методистом деяких засад розвитку дітей дошкільного віку, вимог до впровадження нових освітніх програм і технологій, а, можливо, і небажання підвищувати свій фаховий рівень поступово призводить до зниження рівня контролю за розвитком, навчанням і вихованням дітей. На жаль, дуже часто керівники дитячих садків, виправдовуючи ситуацію, яка склалася з контролем за розвитком дітей, висувають одну єдину причину - обмаль часу для контрольно-діагностичних зрізів, фіксування занять, діяльності дітей та аналізу одержаних результатів тощо.

Проте практика перспективного педагогічного досвіду засвідчує можливість використання не тільки системного аналізу занять, а й багатьох інших видів контролю. Залежно від мети відвідування, наявності часу, рівня фахової підготовки вихователя тощо, керівник може обрати один із типів аналізу діяльності дітей або заняття вихователя з дітьми.

Розуміючи контроль як систему забезпечення та перевірки правильності тих чи інших підсистем структури управління освітнім процесом у ДНЗ керівник закладу повинен керуватись принципом: контроль має бути найважливішим засобом ефективної організації функціонування державної освіти. Відповідно до цього директор прагне створити таку систему опорних понять для аналізу стану розвитку, навчання і виховання дітей в ДНЗ, яка б відбивала лише суттєві, фундаментальні принципи побудови освітнього процесу в цілому, окремого заняття, гри або режимного процесу.

Разом з тим ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань учених і практикою здійснення дошкільної освіти свідчить про недостатній рівень управлінської компетентності керівників ДНЗ, що підтверджується й даними проведених нами опитувань 210 керівників київських ДНЗ (завідувачів, їхніх заступників і методистів).

Так, більше половини респондентів мають недостатні уявлення про характеристики дошкільного закладу як педагогічної системи, характеризуються схильністю до надання переваги копіюванню відомих способів роботи, несформованістю вмінь адаптованого стилю спілкування з підлеглими. Майже половина опитаних мають недостатню сформованість управлінських знань. Особливі труднощі в педагогів викликають питання, повязані з організацією впровадження нововведень у навчальний заклад, засобами стимулювання інноваційної активності підлеглих. Водночас більшість управлінців (64,8 %) уважають, що набуття наукових знань, опанування управлінських методів може суттєво підвищити ефективність їхньої професійної діяльності.

Нестачу управлінської компетентності можна пояснити тим, що багато керівників ДНЗ «вийшли з вихователів»: адже поки ще немає вищих навчальних закладів, що здійснюють цілеспрямовану підготовку завідувача дошкільного навчального закладу, і таким чином, колишньому вихователю доводиться переважно самостійно освоювати «науку управління».

Більшість керівників використовують звичайний щоденник, в якому щодня роблять записи про проведення контролю навчально-виховного процесу, аналізують заходи, які відвідували, занотовують свої висновки щодо побаченого, рекомендації тощо. На наш погляд, таке ведення цього документа не розкриває всієї системи роботи керівника в цілому, не висвітлює систематичність контролю за різними обєктами, контроль за виконанням пропозицій та рекомендацій тощо.

Для зручності та легкості аналізу роботи колективу в цілому та кожного працівника окремо, бажано мати методичні матеріали (схеми, картки вивчення, графіки тощо), які безпосередньо заповнюються керівником під час спостереження за роботою працівників, робляться ґрунтовні висновки, рекомендації . Ці аркуші із записами підшиваються до індивідуальних папок груп, класів, педагогічних працівників. Така система допоможе не лише відслідковувати недоліки в роботі, а й контролювати виконання рекомендацій, наданих керівником спеціалісту.

У ДНЗ №1 шляхи удосконалення системи управління базуються на системному підході до різних видів діяльності вихователя та дитини.

Нижче для прикладу наводимо структуру системного підходу до аналізу діяльності вихователя та дитини під час мовленнєвого заняття.


ОцінкаКритеріїБалиI. Оцінка особистісних якостей вихователя. Вищий бал-5. 1.Лінгвістичний рівень знань вихователя,загальна ерудиція 2. Рівень педагогічної та методичної майстерності. 3. Культура мовлення, темп, дикція, образність і виразність тощо. 4. Ступінь тактовності й демократичності у спілкуванні з дітьми. 5. Зовнішній вигляд, культура, міміка, жести тощо.II. Оцінка мовленнєвого розвитку дітей на занятті. Вищий бал-4.1. Ступінь мовленнєвої активності та самостійності дітей. 2. Рівень розвитку мовленнєвих умінь і навичок дітей. 3. Наявність та ефективність фронтальної та індивідуальної роботи під час заняття. 4. Ступінь зацікавленості дітей під час мовленнєвого заняття. III. Оцінка змісту діяльності вихователя дитини. Вищий бал-4.1. Наступність, доступність і науковість запропонованого мовленнєвого матеріалу. 2. Звязок мовленнєвого матеріалу з вивченим раніше. 3. Ступінь новизни, проблемність запропонованого дітям мовленнєвого матеріалу. 4. Оптимальність обсягу мовленнєвого матеріалу.IV. Оцінка ефективності способів діяльності вихователя і дітей на мовленнєвому занятті. Вищий бал-71. Раціональність та ефективність використання часу, оптимальність темпу заняття, доцільність чергування видів діяльності дітей під час заняття. 2. Ступінь доцільності й ефективності використання наочності, ТЗН. 3. Ступінь раціональності й ефективності використання методів і прийомів. 4. Рівень зворотного звязку між дітьми та вихователем: доцільність запитань, правильність відповідей тощо. 5. Ефективність контролю за мовленням дітей. 6. Емоційний характер мовленнєвого заняття. Місце фольклору в структурі заняття. 7. Виховний характер заняття.V. Оцінка мети та результатів мовленнєвого заняття. Вищий бал-5.1. Ступінь конкретності, чіткості, лаконічності, доцільності формулювання мети мовленнєвого заняття в плані освітньої роботи вихователя. 2. Лінгвістична доцільність висунутих завдань щодо збагачення, уточнення й активізації лексики дітей. 3. Рівень сформованості граматично правильного мовлення дітей. 4. Ступінь сформованості навичок організованої суспільної мовленнєвої поведінки дітей: уміння слухати інших, висловлюватись, коли запитають, слухати і розуміти мовлення тощо. 5. Ступінь впливу мовленнєвого заняття на загальний розвиток дітей (що й як сприяло розвитку).

Аналіз одержаних результатів: якщо заняття оцінено в 35 балів і вище - мовленнєве заняття має оцінку «відмінно»; 34-35 балів - «добре», 24 бали і нижче - задовільно.

Вивчення чисельних авторських підходів до контролю за видами діяльності дітей дошкільного віку довів необхідність урахування як традиційних видів контролю, так і розробки принципово відмінних.

Педагогічна практика свідчить, що, по-перше, вихователь(вчитель) обирає ту чи іншу типологію за своїм, так би мовити, педагогічним смаком, а, по-друге, якщо він у творчому пошуку, то, орієнтуючись на конкретних дітей своєї вікової групи(класу), може внести в неї певні зміни, власні доробки. Саме це (тобто їх ефективність) і належить обєктивно оцінити як самому педагогові в його самоаналізі, так і керівнику, який відвідав заняття (урок) або режимний момент.

Наведемо деякі приклади використання творчого підходу до проведення різноманітних занять з дітьми. Саме даний підхід дає змогу керівнику удосконалити систему управління, орієнтуючись на творчі здобутки та навички як самих вихователів, так і дітей.

На території ДНЗ №1 велика кількість декоративних дерев та кущів , які зустрічаються в різних регіонах нашої країни. Каштани, берези, ялинки, туї, липа, бузок, глід, дуб, горобина, форзиція, дерен, альпінка,

Все це еколого-розвивальне предметне середовище проходить через „ екологічну стежину „ в дошкільному закладі. На ній керівництво закладу визначило тематичні ділянки:


Рис. 2


Фруктовий сад

Старі дерева

Березовий гай

Мурашник

Ділянка відпочинку

Ділянка рідкісних рослин

Квітник

Город

Лісова галявини

Лугові трави.

Незаймана природа

Саме у цих куточках діти одержують знання про рослини, особливості їхнього життя, зміни в різні пори року, їх значення для людини.

Тематичні ділянки створювались поступово та весь час поповнюються новими елементами.


Рис. 3


Починається виховна робота на „екологічній стежині з організації прогулянки разом з дітьми. На план - схемі ділянки дошкільного закладу відмічена кожна стежина. Обовязково передбачено відпочинок малят на „ділянці відпочинку, подбавши про сюрпризні моменти та рухливі ігри природничої тематики.

Під час відпочинку керівництво закладу має змогу побачити та проаналізувати: чи вміють діти правильно поводитись в природі, уважні чи байдужі вони залишились до мешканців „Стежини, спокійні чи галасливі; помічають сміття чи ні;чи виявляють готовність прибрати територію;чи знають як це робити? По закінченні прогулянки запитували в дітей , як вони почувалися, чи весело їм, радісно було, що сподобалось. Чому? Яку ділянку на стежині вони б відвідали б наступного разу? Плануючи наступну прогулянку „ екологічною стежиною вихователі враховували досвід роботи попередньої прогулянки.


Рис. 4


Також на екологічній стежині проводяться цільові прогулянки. Провідним методом виступає спостереження в поєднанні з екологічними іграми, природоохоронною діяльністю, читанням літературних творів на природничу тематику, тощо.

Такі прогулянки присвячені вихованню естетичного сприймання природи: спогляданню, милування красою довкілля, вправлянню у висловлюванні захоплення емоційною мовою. Все це поєднується з читанням, розповіданням поетичних та прозових творів описового характеру, зміст яких відповідав тому, що в цей час сприймали діти. Керівництво та вихователі ДНЗ №1 намагаються привити любов дітям до природи, навчити милуватись їх красою без примусу.

Педагоги використовують такий прийом, як запрошення на „екологічну стежину від улюблених дитячих персонажів, які є носіями особливого ставлення до природного довкілля та людей, таких як Помагай, Джемі Джем та інших. Спілкуючись з персонажем, діти отримують від нього враження про перебування на „стежині, слухають розповідь про те, що хтось (пташка, звірятко), чи щось (дерево, кущ, квітка) потребують допомоги, обговорюють різноманітні екологічні ситуації, які спостерігали на власні очі. Наприклад, як повелися побачивши на стежині маленьких, безпомічних пташенят? Як поводитись на галявині вкритій квітами?


Рис. 5


Керівник ДНЗ №1 усвідомлює, що обговорення екологічних ситуацій з дітьми сприяє усвідомленню дошкільнятами вимоги бути уважними й чуйними до довкілля, бережно ставитись до тварин, рослин .

Як бачимо, управління освітнім процесом з боку керівника ДНЗ є достатньо продуктивним при тісній співпраці не лише із вихователями, а й з дітьми, адже аналізуючи наявні вміння та прагнення дітей керівникові легше буде зорієнтуватися у шляхах удосконалення системи контролю у своєму навчальному закладі.

Нижче пропонуємо схему аналізу заняття керівником ДНЗ з метою оптимізації управління навчальним процесом.

Ефективність аналізу заняття підвищується, якщо дотримуватися відповідної процедури аналізу заняття:

аналізувати заняття слід за умови наявності обєктивних фактів, отриманих у процесі спостереження;

аналізувати доцільно кожне відвідане заняття за умови, що всі його деталі та нюанси усвідомлені, а факти спостереження вивчені, проаналізовані, синтезовані;

перед аналізом заняття вислухати думку вихователя про його зміст та ефективність, досягнення мети (самоаналіз);

висновки про ефективність відвіданого заняття робити тільки на основі синтезу виявлених фактів під час його спостереження;

висновки і пропозиції, висловлені в процесі аналізу заняття, повинні відображати суть та зміст теми заняття, бути конкретними і обґрунтованими;

аналіз заняття, висновки і пропозиції слід зіставляти з поставленою метою відвідування та поглибленого вивчення обєкта переважного спостереження;

рекомендації слід спрямовувати на усунення виявлених недоліків у процесі спостереження заняття, підвищення ефективності педагогічної діяльності вихователя та навчально-пізнавальної діяльності дітей.

Підготовка до відвідування та спостереження заняття ДНЗ включає наступні складові:

визначити обєкт переважного спостереження на занятті (компонент, аспект, заняття як цілісна система, вихователь, діти);

поставити мету поглибленого вивчення обєкта переважного спостереження на занятті з урахуванням його специфіки;

розробити технології спостереження та аналізу заняття залежно від специфіки обєкту, що поглиблено вивчається;

попередити вихователя про відвідування заняття, ознайомити його з метою і завданнями вивчення та аналізу одного заняття чи системи занять;

визначити теми, які будуть вивчатися відвідувачем;

ознайомитися з новітніми досягненнями теоретико-прикладних досліджень у галузі психології та педагогіки, виду діяльності, який перевіряється;

перевірити календарний план, вивчити систему співпраці з дітьми;

в індивідуальній бесіді отримати інформацію про систему роботи вихователя над підвищенням своєї кваліфікації, розвитком творчості;

зясувати, якою мірою вихователь ознайомлений з новітньою психолого-педагогічною літературою, передовим педагогічним досвідом.

В результаті спостереження заняття завідувач ДНЗ повинен отримати необхідну та достатню кількість педагогічної інформації, яка б дозволила дати обєктивну оцінку навчально-виховному процесу та його результативності.

Тому серед вимог до інформації, що отримується в процесі спостереження заняття, слід назвати такі, як обєктивність, оптимальність, точність, конкретність.

Мережа Інтернет постійно розширює свої можливості, сервіси, розміщену з її допомогою інформацію, яка є значущою з точки зору освіти. Так, сучасні засоби телекомунікації, залучені майже в усі галузі освітньої діяльності.

Інтернет багатофункціональний - поряд із функціями пошуковою (каталоги, колекції посилань) та інформаційною (електронні бібліотеки, віртуальні центри, бази даних, електронні книги і журнали, методична література) він виконує інтерактивну функцію, що дозволяє керівництву ДНЗ (і батькам) спілкуватися за допомогою електронної пошти, форумів і на персональних чатах, а також влаштовувати відеоконференції.

Інструменти спілкування з використанням новітніх технологій:

Електронна пошта - це стандартний сервіс Інтернету, що забезпечує передавання повідомлень, як у формі звичайних текстів, які в інших формах (програмах, графіці, звуках, відео) у відкритому чи зашифрованому вигляді. У системі освіти електронна пошта використовується для організації спілкування керівництва ДНЗ й батьків, а також педагогів між собою.

Форум - найпоширеніша форма спілкування педагогів та батьків. Кожний форум присвячений будь-якій проблемі або темі. Модератор форуму (мережевий викладач) реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна обєднати в один великий. Наприклад, під час роботи малої групи людей над проектом, створюються форуми для кожної окремої групи з метою спілкування під час проведення дослідження над вирішенням поставленого для даної групи завдання, потім - обговорення загальної проблеми проекту усіма учасниками освітнього процесу (веб-конференція).

Чат - спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіовідеочат. Найбільш поширений текстовий чат.

Відеоконференція - це конференція реального часу в on-line режимі. Вона проводиться у визначений день і в призначений час. Обговорення й прийняття рішень, дискусії відбуваються у режимі реального часу.

Дистанційне керування сьогодні актуальне для багатьох сфер управління. Тому дошкільні навчальні заклади, які бажають іти у ногу з часом, повинні надавати батькам та вихователям сучасну освіту, яка відповідає світовим стандартам та залишається доступною для більшості українців.

За допомогою дистанційного керування можна вдосконалювати і традиційне управління.

Отже, практика дошкільної освіти вимагає інтенсифікації науково-методичної роботи, спрямованої на розвязання проблеми підготовки професійно компетентних керівних кадрів ДНЗ, які володіють теорією і практикою педагогічного управління.

Висновки до розділу 3

Розглянувши специфіку ДНЗ №1, ми прийшли до висновку, що модернізація змісту дошкільної освіти, яка є основним принципом управління даного навчального закладу, є важливим чинником розвитку системи національної освіти загалом, реалізує її нові цінності, забезпечує гуманістичну спрямованість, створює передумови для розкриття творчих можливостей педагогів, надання процесу оновлення комплексного, поступального і системного характеру.

Осучаснення змісту першої ланки освіти передбачає приведення змісту базової програми у відповідність із сучасними досягненнями науки і культури, з потребами, можливостями особистості, суспільства і держави. Державна базова програма розвитку особистості в дошкільному віці має сприяти створенню у дитини цілісної картини світу, збереженню дитячої субкультури, культивуванню специфічних для даного вікового етапу видів діяльності та форм активності.

Музейний метод, який широко використовується в ДНЗ №1, дає змогу дітям ознайомитися з надбаннями національної культури. Саме таким чином дітям прищеплюють любов до батьківщини, рідного народу, з самого початку вчать цінувати власну країну, пишатися своєю приналежністю до української нації.

Контроль в даному ДНЗ базується на тісній співпраці між керівником, вихователем та дітьми. Керівник бере активну участь в навчальному процесі ДНЗ, спілкується з дітьми. Чільне місце такою займають різного роду опитування та тестування співробітників навчального закладу.

Удосконалення контролю в ДНЗ №1 може здійснюватися на основі підготовки спеціальних методичних матеріалів (схем, карток вивчення, графіків тощо), які безпосередньо заповнюються керівником під час спостереження за роботою працівників, вироблення ґрунтовних висновків, рекомендацій.

Успішно керувати навчальним процесом можливо лише за наявності регулярної і правдивої інформації про засвоєння знань дошкільнятами. Її може забезпечити лише правильно організований покроковий тематичний контроль. Після закінчення вивчення кожної теми (модуля) можна проводити підсумковий контроль. Корисним може бути спілкування керівництва з батьками по електронній пошті, чи за допомогою програми Skype. В залежності від рівня розвитку тієї чи іншої дитини керівник ДНЗ призначає додаткові консультації батькам для вдосконалення вмінь і навичок з вивченого матеріалу дитиною. Наприклад, можуть бути потрібні додаткові консультації у програмі Skype; для сервіси ISQ або чат, електронна пошта і т.д.

ВИСНОВКИ


В ході написання даної дипломної роботи ми дослідили специфіку управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу, розглянули праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблеми управління ДНЗ, проаналізували теорію та практику удосконалення управління ДНЗ. Вагома увага в нашому дослідженню приділялася практиці управлінської діяльності керівника ДНЗ, впровадженню інновацій в управління навчально-виховним процесом ДНЗ. Нами була розглянута специфіка шляхів реалізації Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», яким передбачено обов`язковість здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти.

В третьому розділі на прикладі ДНЗ №1 нами розглянуто контроль в управлінській діяльності ДНЗ та особливості роботи цього навчального закладу.

Проаналізувавши всі вищенаведені питання, ми прийшли до висновків, що полягають у наступному.

Проблема управління різними установами вже протягом тривалого часу цікавила спеціалістів зі сфери менеджменту. Не дивлячись на вагому кількість як вітчизняних, так і зарубіжних робіт з даного питання, через невпинні процеси розвитку управлінської сфери людської життєдіяльності суспільство вимагає нових підходів до здійснення управління.

Основні моделі сучасних управлінських процесів включать такі складові, як економічна та педагогічна ефективність, критерій гнучкості та критерій релевантності.

В управлінні навчально-виховним процесом першочергове значення має особистість керівника, вчителя, тобто педагогічно спрямована сукупність їх ідейних, емоційно-вольових та характерологічних якостей.

Проаналізувавши результати теоретичних та практичних досліджень, ми прийшли до висновку, що до особистісних якостей керівника ДНЗ відносять: інтелект, ініціативу, етичність, чесність, довіру до підлеглих, комунікабельність, здатність вести за собою, доброзичливість, впевненість у собі, незалежність.

До ділових якостей керівника дошкільного навчального закладу належать: компетентність, економічна грамотність, підприємливість, уміння організовувати, вимогливість, критичність, новаторство, холоднокровність у кризових ситуаціях, уміння знайти компромісне рішення.

Ми прийшли до висновку, що в ході роботи над удосконаленням системи управління ДНЗ насамперед важливо змінити об'єкт-суб'єктні відносини, тобто усвідомити самим і переконати членів родини, що вони є суб'єктами навчально-виховного процесу. А це означає, що батьки та інші члени родини мають перестати бути пасивними об'єктами впливу з боку педагогів та почати безпосередньо взаємодіяти з вихователями та дітьми на засадах партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю.

Практика управлінської діяльності включає цілу систему функцій управління.

Першу групу цих функцій становлять цільові - виробнича та соціальна. Виробнича передбачає організацію навчально-виховного процесу. Соціальна функція орієнтована на задоволення інтересів педагогів та інших працівників.

Друга група функцій - це соціально-психологічні функції. Серед них виділяють: організацію педагогічного колективу, його активізацію, згуртування, удосконалення, розвиток у ньому самоврядування.

Третю групу функцій утворюють операційні. До них відносять планування (прийняття рішень), інструктування і контроль.

Інновації в управлінні навчально-виховним процесом набули у сучасній системі освіти неабиякого розвитку. Педагогіка трактує інновації як результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем, прямим продуктом якого можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні освітнім процесом.

Побічним продуктом педагогічних інновацій є зростання майстерності педагога, рівня його культури, мислення, світогляду тощо. Чільне місце в інноваційних процесах займає також контролінг, який відображає такий напрям практичної діяльності в організації, що полягає в забезпеченні максимально ефективної реалізації всіх функцій управління. Актуальність його полягає в тому, що поставлена на достатньому рівні система контролінгу допомагає своєчасно та правильно оцінювати становище, що склалося на підприємстві, швидко реагувати на сформовані фактори зовнішнього середовища.

З точки зору комплексного підходу до управління контролінг виступає як певний набір інструментів. Використовуючи основні показники діяльності, кожний окремий інструмент має вплинути на ефективність управління і в інтеграції з іншими сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства вцілому, реалізації досягнення встановлених цілей.

Проаналізувавши теоретичні надбання у сфері управління ДНЗ, ми зробили наступний висновок. Плануючи роботу з кадрами, керівнику слід ураховувати їхню підготовленість (молоді спеціалісти, зі стажем педагогічної роботи, не з фаховою освітою тощо). Цю роботу планують за такими напрямами:

підвищення педагогічної майстерності (передбачаються, як правило, традиційні форми роботи, що спрямовані на інформаційну обізнаність, навчання, здатність варіативно і ефективно застосовувати на практиці методи і прийоми: семінари, семінари-практикуми, засідання круглих столів, консультації, відкриті покази різних видів роботи тощо);

удосконалення професійної творчості (нетрадиційні форми роботи: майстер-класи, клуби, творчі лабораторії тощо);

самоосвіта (обмін досвідом, взаємовідвідування, обговорення новинок педагогічної літератури тощо).

Ми також прийшли до висновку, що шляхи реалізації Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», яким передбачено обов`язковість здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти, спрямовані на створенні рівних умов для всіх дошкільнят у сфері підготовки їх до подальшого навчання у школі.

Реалізація даного Закону також базується на індивідуальному підході до дитини, до розвитку не просто суто практичних навичок як то малювання, лічба і т.д. Дана програма спрямована на розвиток всесторонньо розвинутої особистості, яка здатна мислити і демонструвати своє ставлення до оточуючого світу.

В практичній частині нашого дослідження ми розглядали дошкільний навчальний заклад № 1 „Орлятко та систему управління, що діє в ньому. В дошкільному закладі здійснюються різні види контролю. При організації контролю використовується диференційований підхід, тобто враховуються специфічні та індивідуальні якості тих, кого контролюють та дотримуються єдині вимоги. Нами також були проаналізовані шляхи удосконалення системи управління ДНЗ №1.

Ми прийшли до висновку, що для удосконалення системи контролю за навчальним процесом ДНЗ доцільно передбачити заходи взаємодії дошкільного навчального закладу із загальноосвітніми навчальними закладами, з іншими установами, організаціями тощо. Форми їх взаємодії можуть бути різними: спільне проведення педагогічних рад, консультацій, батьківських зборів, колективних переглядів роботи з дітьми, спільних свят і розваг, екскурсій, обмін досвідом тощо.

З метою активізації контролю в систему управління включається робота з батьками: вивчення досвіду родинного виховання, організація гуртків для батьків та разом з батьками, педагогічні бесіди, консультації, школи молодих батьків тощо.

Ми прийшли до висновку, що нові проблеми в системі дошкільної освіти вимагають змін мислення педагогічних колективів щодо забезпечення нових підходів до організації педагогічної діяльності дошкільного навчального закладу.

У процесі роботи над удосконаленням системи управління ДНЗ керівникові важливо зосередити увагу на поглибленні знань із таких питань: методологічні основи організації і проведення педагогічних досліджень, основні етапи, принципи наукового педагогічного дослідження, умови ефективного здійснення науково-педагогічного дослідження, оформлення і впровадження результатів наукового дослідження в практику роботи; нормативний супровід та документальне забезпечення дослідно-експериментальної роботи в дошкільному навчальному закладі, організація і проведення експериментальної та інноваційної освітньої діяльності в дошкільному навчальному закладі, вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду в дошкільному навчальному закладі.

Сучасний процес удосконалення управління в ДНЗ - явище багатогранне, що відображає складності і протиріччя нашого суспільства. ДНЗ, потребує спеціалістів, котрі мають методологічну культуру, не ігнорують наукове знання в галузі педагогіки і здатні використовувати його в інтересах практики.

Отже, можемо зробити висновок, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій в галузі освіти і безпосередньо в діяльності дошкільного навчального закладу стало загальною необхідністю.

Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську діяльність та навчально-виховний процес навчальних закладів забезпечить поступовий перехід освіти на новий, якісний рівень. Нові інформаційні технології позитивно впливають на всі компоненти системи навчання: мету, зміст, методи та організаційні форми навчання, засоби навчання, що дозволяє вирішувати складні актуальні завдання педагогіки для забезпечення розвитку інтелектуального, творчого потенціалу, аналітичного мислення та самостійності педагогічних працівників.

Для ефективності модернізації освіти та оновлення технічного арсеналу засобів навчання необхідно оптимізувати реалізацію державних програм, спрямованих на інформатизацію, компютеризацію та оновлення матеріально - технічної бази шкіл, надання всім вільного доступу до мережі Інтернет.

Отже, можемо сказати, що в ході написання даної роботи ми всебічно розглянули питання контролю за організацією дітей старшого шкільного віку в управлінській діяльності керівника дошкільного навчального закладу та виконали всі завдання, поставлені на початку нашого дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.А. Гаєва «Стиль керівництва - особистісно орієнтований», «Дошкільне виховання» 6.07.

.Афанасьєв В. Г. Программно-целевое планирование и управление. - М., 1990.

.Берг А. И., Черняк Ю. И. Информатизация и управление. - М., 1996.

.Буркова Л. Діагностична експертиза в дії // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2000. - N 1. - С. 39-40.

.Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - Харків: Скорпіон, 2000. - С.68-69.

.Гвишиани Д. М. Организация и управление. - М.: Наука, 1972.

.Гершунский Ю. З. Философия образования для ХХI века: (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций). - М.: Интер-диалект, 1997.

.Грейсон Дж., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХI века. - М.: Экономика, 1991.

.Григорій Ващенко. Система дошкільної освіти.

.Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). - К., 1994.

.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. - К.: Міносвіти України, 1994. - Вип. 1.

.Індивідуальний підхід до дитини в ДНЗ / Упор. Л.А. Шик. - Х. : Вид. група «Основа», 2010. - 176 с. - (Серія «ДНЗ. Вихователю»).

.Каташов А.І. Педагогічні основи розвитку інноваційного освітнього середовища сучасного ліцею. Дис. канд. пед. наук. - К., 2001. - 20 c.

.Керівництво дошкільним навчальним закладом: Інформативно-методичні матеріали на допомогу керівникові дошкільного навчального закладу / Упор.: Н. Майор, Ю. Манилюк, М. Марусинець, О. Тимофеєва. - Тернопіль: Мандрівець, 2008. - 168 с.

.Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. - М.: Знание, 1989. - С.14 - 40.

.Колеченко А.К. Энциклопедия педагогических технологий: Пособие для преподавателей. - СПб.: КАРО, 2002. - С. 150 - 209.

.Конституція України. - К.: Право, 1995.

.Крейтсберг П.Ч. Понятие целей обучения // Проблема конкретизации целей обучения и воспитания. - Тарту, 1982. - С.27.

.Крутій К.Л., Маковецька Н.В. Управління дошкільним закладном: організація контролю та керівництва. Вид. 2-е. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2003. - 88 с.

.Л.Блудова «Дитячий садок, яким йому бути?!» «Дитячий садок» 1.07.

.Лутай В. С. Філософія сучасної освіти: Навч. по-сіб. - К.: Центр «Магістр-S», творча спілка вчителів України, 1996.

.Маркіян С. В. Інновації як фактор розвитку освіти: VI Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція. - Харків, 2006.

.Международный ежегодник по технологии образования и обучения, 1978/79 (на англ. языке). - Лондон - Нью-Йорк, 1978. - С.258.

.Методична робота в ДНЗ / Упорядник: Л.А. Швайка. - Х.: Вид. група «Основа», 2007. - 288 с. - (Серія «ДНЗ. Керівнику»)

.Методичний кабінет у дитячому садку. - К.: Шк. світ, 2008. - 128 с. - (Бібліотека «Шкільного світу»).

.Н.Гримушко «Роздуми про роботу ДНЗ» «Дитячий садок» 6.07.

.Н.Мойсюк. Педагогіка: Навчальний посібник 2001.

.Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. - 2002. - № 26. - С. 3.

.Ніколаєнко С. М. Виступ на сесії Верховної Ради України з питань стану сільської освіти 10 січня 2006 р.

.О.Долина «Батьки в дНЗ» «Дошкільне виховання» 1.07.

.О.Коноко. Особистісна орієнтація - пріоритет сьогодення» «Дошкільне виховання» 5.07.

.О.Кононко «Сучасний садок, який він» «Дошкільне виховання» 7.06.

.Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: Сов. энциклопедия, 1964. - С. 298.

.Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект. Науково-методичний посібник / За ред. Л.І. Даниленко. - К.: Логос, 2001. - С.9 - 28.

.Пирогов О. В. Моделирование в образовании // Инновации в образовании. - 2004. - С. 36-40.

.Пісарєва О.В. Інноваційні процеси в освіті: психолого-педагогічні критерії їх оцінювання // Реалізація інноваційної практики в дошкільному навчальному закладі: психологічний аспект /За загальною редакцією С.Д. Максименка, С.Є. Кулачківської - Запоріжжя: ТОВ ЛІПС.Лтд, 2003. - С.119 - 128.

.Попова О.В. Розвиток інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх закладах України в ХХ столітті. Дис.док.пед.наук. - Харків, 2001.- 48 с.

.Система контролю в ДНЗ / Упорядник Чала Т.Т. - Х.: Вид. група «Основа», 2009. - 160 с.: іл.. - (Серія «ДНЗ. Керівнику»)

.Хриков Є.М. Управління навчальним закладом: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2006. - 365 с.

.Чернікова Л.А. Досвід зарубіжних країн та України щодо формування ІКТ-компетентності педагогів. Запоріжжя, 2008.

.Чернікова Л.А. Концептуальні підходи до формування ІКТ-компетентності учителя в системі післядипломної освіти. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Підготовка вчителя як конкурентоспроможного фахівця в умовах модернізації освіти в Україні». Рівне, 2008.

.Чернікова Л.А. Сутність поняття ІКТ-компетентності педагога. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Компютерна грамотність вчителів з точки зору стандартів ЄС». Полтава, 2008. с 40-42.

.Чернікова Л.А. Освіта в інформаційному суспільстві. // Матеріали Третьої Міжнародної конференції «Нові інформаційні технології в освіті для всіх». Київ, 2008. с. 73-78

.Шабанов А. Г. Формы, методы и средства в дистанционном обучении // Инновации в образовании. - 2005. - № 2. - С. 102-116.

.Шукевич Б. Шляхи поповнення терміносистеми з дистанційного навчання // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. VI / Відп. ред. Л.О. Симоненко. - Київ.: КНЕУ, 2005. - С. 437 - 440.

.Яркое будущее мобильного обучения [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.httр://www.users.kharkiv.com.

.#"justify">.httр://www.fdapbu.narod.ru

.#"justify">.#"justify">.#"justify">.#"justify">.#"justify">.#"justify">.#"justify">.#"justify">ДОДАТОК 1


Карта педагогічної оцінки (самооцінки) здатності педагогів до інноваційної діяльності


№Критерії оцінкиСтупінь прояву12345678910Мотивація 1Допитливість 2Прагнення до успіху3Прагнення до лідерства4Прагнення отримати зовнішню оцінку діяльності5Прагнення до самовдосконалення Креативність 6Незалежність суджень7Фантазія 8Прагнення до ризику9Чутливість до проблем10Критичність мисленняПрофесійні здібності 11Володіння методами педагогічного дослідження12Здатність до перебудови діяльності13Здатність до співпраці14Здатність акумулювати, використовувати чужий досвід15Здатність до самоорганізаціїДОДАТОК 2


Орієнтовний план тематичної перевірки роботи ДНЗ з питань розвитку елементарних математичних уявлень у дітей


. Дата перевірки, ким проводилася:

а) загальні відомості про дошкільний заклад освіти: номер, адреса, режим роботи;

б) комплектація: кількість груп (спеціалізовані, санаторні, тощо), кількість дітей за планом, за списками, на період перевірки. Причини відсутності дітей.

. Кадри дошкільного закладу:

а) завідувач, методист - освіта, стаж педагогічної та адміністративної роботи;

б) кількість вихователів, їх освіта, стаж;

в) підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (форми, терміни). Форми методичної роботи (масові, групові, індивідуальні) з теми перевірки, які використовувалися з означеної проблеми.

. Мета та методи перевірки. Основні результати та зауваження попередньої перевірки, якість їх виконання.

. Аналіз умов роботи вихователів щодо розвитку елементарних математичних уявлень:

а) обладнання педагогічного процесу: наявність і стан наочних посібників, технічних засобів навчання, їх застосування на заняттях;

б) обладнання для самостійної діяльності дітей поза заняттями;

в) обладнання методичного кабінету з теми перевірки: наявність і рівень методичних матеріалів, література з розвитку математичних уявлень у дітей, використання цих матеріалів вихователями;

г) загальні висновки. Відповідність умов роботи сучасним вимогам щодо організації освітнього процесу.

. Планування та облік роботи. Аналіз календарних планів не менш ніж за 1-3 місяці.

. Аналіз методики роботи вихователів на заняттях (можна використати схему аналізу заняття з формування елементарних математичних уявлень). Організація роботи з дітьми поза заняттями. Використання дітьми одержаних математичних знань і вмінь в інших видах діяльності.

. Аналіз рівня знань і вмінь дітей відповідно до вимог програми, за якою працюють вихователі групи (за матеріалами індивідуального обстеження дітей).

. Методична робота з колективом:

а) місце питань розвитку математичних уявлень дітей у річному плані роботи дошкільного закладу освіти;

б) форми методичної роботи з вихователями. Відбиття цієї проблеми в педагогічній документації (протоколи педагогічних рад, обговорення відкритих занять, зошити спостереження в різних вікових групах тощо). Прийняті рішення та рекомендації, їх конкретність, терміни, перевірка виконання тощо. Стан аналізу планів освітньої роботи;

в) вплив методичної роботи на якість педагогічного процесу;

г) стан роботи щодо узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду.

. Загальні висновки. Пропозиції щодо усунення недоліків.

ДОДАТОК 3

навчальний процес контроль управління

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку (для дітей 5-ти річного віку)

Завдання щодо впровадження основних напрямків діяльності у розвитку дитини старшого дошкільного віку в рамках вищезазначеної програми.

. ЗАВДАННЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Продовжувати створювати умови для вільної самостійної ігрової діяльності дітей:

пропагувати серед батьків ігри та іграшки, які є педагогічно цінними даному віці. Роз'яснювати батькам негативний вплив окремих видів іграшок на психіку і розвиток дітей;

консультувати батьків з питань придбання, виготовлення ігор та іграшок для своїх дітей і використання їх при взаємодії дорослого і дитини в умовах сім'ї;

пропагувати досвід батьків з виготовлення іграшок, посібників та обладнання власними руками і його використання в процесі ігор;

стимулювати і заохочувати прагнення дітей відображати своє ставлення до дійсності в грі;

сприяти тому, щоб в ігровій ситуації дитина сприймала педагогів як партнерів по грі, співпереживала почуттям дітей в іграх - вміти побачити смішне в тому, що здається смішним, сумувати з приводу того, що здається сумним, і т. п.;

допомагати дітям опановувати способами рольової поведінки: встановлювати множинні зв'язку ролей, легко переходити від однієї ролі до іншої і т. п.;

граючи з дитиною, активізувати його уяву і стимулювати творчість шляхом включення в один сюжет реальних і вигаданих персонажів;

спонукати дітей до ігор-фантазіям, в процесі яких вони можуть «діяти» лише у мовному плані. Зі схваленням ставитися до включення в сюжет гри різних переплітаються між собою тим;

сприяти виникненню в грі дружніх, партнерських відносин та ігрових об'єднань за інтересами.

. ЗАВДАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

.1. Розширювати кругозір за допомогою прилучення до накопиченого людством досвіду пізнання світу.

У сім'ї:

Збагачувати свідомість дитини новими відомостями, що сприяють накопиченню уявлень про світ. Продовжувати розповідати про представників живої природи (рослини і тварин), що мешкають не тільки поруч з дитиною, але і знаходяться в різних кліматичних умовах (тварини та рослини жарких країн, північних країн, помірного клімату). Продовжувати знайомити зі світом неживої природи: Сонце і Сонячна система; світ каміння; природні матеріали. Вчити дізнаватися різні природні явища (веселка, вітер та ін).

Формувати соціальні уявлення та поняття. Закріплювати і розширювати уявлення дитини про своє місто, країні. Закріплювати уявлення про сім'ю і родинних стосунках.

Розповідати про Батьківщину, Україну; про її багатства, просторах; про народи, що населяють її, і відомих людей; про подвиги людей (трудових, бойових) у різні часи.

Продовжувати знайомити дитину з професійною діяльністю близьких йому людей. Звертати увагу на людей різних професій, з якими дитина стикається в повсякденному житті (в магазині - продавець, касир; у транспорті - водій, кондуктор; в поліклініці - лікар, медична сестра і т. д.). Звертати увагу на коло домашніх справ кожного члена сім'ї. Залучати дитину до участі в домашньому працю.

Пояснювати дитині призначення деяких добре знайомих йому суспільних місць (магазин, театр, виставка, громадський транспорт, поліклініка і т. п.). Формувати уявлення про правила безпеки в різних умовах: вдома, у дворі, на ігрових майданчиках, на вулиці; в під'їзді, у ліфті, при зустрічі з незнайомими людьми.

У дошкільному навчальному закладі:

Збагачувати свідомість дитини новими відомостями, що сприяють накопиченню уявлень про світ.

Закріплювати і розширювати уявлення дітей про природу. Продовжувати знайомити зі світом неживої природи. Закріплювати отримані подання, розширювати їх за рахунок додаткової доступною дітям інформації. Закріплювати уявлення про Сонячну систему; про різні атмосферні явища (дощ, сніг, вітер, гроза, веселка, туман тощо); про якості і властивості об'єктів неживої природи (камінь, пісок, грунт, вода і т. д.).

Закріплювати уявлення про природні матеріалах. Розповісти, як людина використовує їх у своєму житті (народні промисли).

Розширювати і закріплювати уявлення дітей про світ живої природи.

Закріплювати уявлення про конкретні рослини і тварини (зовнішній вигляд, місця зростання та проживання; легенди, казки та цікаві відомості про живу природу).

Закріплювати і розширювати уявлення дітей про світ людини. Формувати уявлення про самоцінність людини (краса, сила розуму, творення, героїзм та ін.). Знайомити з вчинками, досягненнями людей (пізнавальними, трудовими, художніми) як прикладами можливостей людини. Закріплювати уявлення про будову людини (частини тіла і обличчя). Підводити дітей до елементарного осмислення деяких складних понять (час, знак, символ, знакові системи).

Ввести, закріпити й збагатити соціальні поняття (сім'я, місто (село), країна; Батьківщина, Україна, столиця (місто Київ); державна символіка і т.п)

Закріплювати уявлення дітей про різні види діяльності людини. Підводити до розуміння того, що будь-яка діяльність має свій результат.

Передавати різноманітну інформацію про рукотворний світі (предметах, зроблених руками людини і відіграють велику роль у його житті).

Формувати основи здорового способу життя та правил особистої безпеки. Закріплювати уявлення про будову тіла людини і частинах голови (особи), про органи чуття (очі, ніс, вуха, рот (мова), шкіра), їх значення в житті людини. Позначити деякі важливі фізіологічні процеси (сон, рух, харчування). На базі перерахованих уявлень закріплювати і конкретизувати різні правила особистої гігієни.

Розширювати і закріплювати правила особистої безпеки, пов'язані з приміщеннями («Небезпеки в домі»), з вулицею («Дитина і вулиця»), природою («Дитина і природа»).

.2. Розвивати пізнавальні процеси (сприйняття, пам'ять, увагу, уяву, мислення) і розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація та ін.) відповідно до вікової нормою.

У сім'ї:

Розвивати пізнавальні здібності своєї дитини. Пропонувати різні розвиваючі ігри та вправи. Спостерігати навколишню природу і соціальний світ; відзначати відбуваються в них зміни; спільно діяти в залежності від побаченого і поміченого.

У дошкільному навчальному закладі:

Сприяти розвитку та вдосконаленню різних способів пізнання відповідно до вікових можливостей та індивідуальних темпів розвитку дитини. Цілеспрямовано розвивати пізнавальні процеси за допомогою спеціальних дидактичних ігор та вправ.

Максимально використовувати розумові операції в процесі пізнання світу.

Диференціювати наявні уявлення про природу і соціальному світі за допомогою різних класифікацій (природа: жива - нежива; жива природа: рослини і тварини; рослини: дикорослі та культурні; тварини: дикі і домашні; діяльність людини: пізнавальна, трудова, художня та ін.) Вправляти в умінні по-різному класифікувати світ природи і світ людини.

Впорядковувати накопичені та одержувані відомості про світ природи і людини за допомогою осягнення різних зв'язків (цільових, причинно-наслідкових), залежностей, закономірностей. Показати, до чого призводить порушення зв'язків і закономірностей.

Розвивати вміння дітей аналізувати різні явища і події, зіставляти їх, узагальнювати; робити елементарні умовиводи.

Створювати умови для активізації самостійної пошукової активності.

.3. Сприяти виявленню і підтримці виборчих інтересів; прояву самостійної пізнавальної активності дітей.

У сім'ї:

Підтримувати пізнавальні інтереси, прихильності дитини. Враховувати їх при плануванні та проведенні пізнавально-розважальних, культурних заходів в сім'ї.

Розглядати сімейні колекції; розповідати про свої захоплення в дитинстві. Купувати відповідну пізнавальним інтересам дитини літературу. Створити домашню пізнавальну бібліотеку і відеотеку, активно користуватися її матеріалами. Записати дитину в бібліотеку. Ввести традиційні перегляди пізнавальних телепередач.

У дошкільному навчальному закладі:

Заохочувати пізнавальні питання дітей.

Організовувати пізнавальні практикуми для залучення дітей до елементарного експериментування (з водою, піском, глиною; з пластиліном, тканиною, магнітом і т. д.).

Знайомити з матеріальними джерелами інформації (книги, телебачення, радіо, комп'ютер). Показати їх роль в житті людей. Формувати пізнавальне ставлення до джерел інформації. Почати долучати до джерел інформації. Створити умови для виявлення і підтримки виборчих інтересів дітей. Забезпечити місце для зберігання їх особистих речей і предметів (сумочка, візитка, косметичка, красиво прикрашений мішечок, альбом і т. п.).

Організувати роботу з колекціями (особистими та груповими). Демонструвати культуру оформлення колекцій; правила роботи з ними; способи поповнення. Проводити протягом року виставки «Світ захоплень», «Світ очима дітей».

.4. Формувати позитивне ставлення до світу на основі емоційно-чуттєвого досвіду.

У сім'ї:

Власним прикладом демонструвати уважне і дбайливе ставлення до людей; зацікавлене, дбайливе і творче ставлення до природи. Відвідувати місця, де можна зустрітися з представниками живої природи (зоопарк, ботанічний парк, цирк, виставки (квітів, тварин) та ін.) Обговорювати з дитиною, за що ви любите і вона (не любите) те або інше природне явище, пору року, частини доби.

Формувати почуття гордості за своїх батьків, Батьківщину, Україну.

У дошкільному навчальному закладі:

Формувати у дітей інтерес до накопиченого людством досвіду осягнення світу через конкретні історичні факти.

Формувати емоційну чуйність до подій і явищ навколишньої дійсності; до радощів і досягнень, переживань і проблем інших людей. Створювати умови, що дозволяють активно проявляти власне ставлення до світу, закріплювати і вправляти свій позитивний досвід.

Звертати увагу на позитивні вчинки і прояви дітей по відношенню до людей, до природи; фіксувати їх; обговорювати, повертатися до них. Разом з дітьми планувати нові добрі справи. Слідкувати, щоб діти прагнули довести їх до кінця.

Формувати у дітей дбайливе ставлення до предметів, об'єктів природного та рукотворного світу.

Формувати у дітей почуття вдячності до співробітників дитячого садка (через пояснення і демонстрації значимості, важливість їх праці), бажання надати їм посильну допомогу.

Формувати почуття гордості за своє місто, країну.

. МОВЛЕНЕВИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

Завдання мовленнєвого розвитку:

Розвиток лексичної сторони мови.

У сім'ї:

Багато розповідати і показувати дитині, читати пізнавальну літературу, водити на екскурсії, проводити спостереження. Уважно розглядати окремі об'єкти і предмети. При цьому бажано враховувати пізнавальні переваги (інтереси) своєї дитини.

Розповідати дитині про родичів (де вони живуть, ким працюють, які вони чудові люди, ким вони доводяться дитині); про свою роботу або навчання, про тих людей, які вас оточують. Дуже привабливі для дітей спогади близьких про їхнє дитинство; про ігри, в які вони грали. При цьому можна запропонувати дитині пограти в ці ігри.

Слід попросити малюка описати ігри, в які він грає зі своїми друзями в дитячому садку. Дуже цікаві і приємні для дитини і дорослих моменти, коли виявляється, що деякі ігри пройшли через роки; в них в дитинстві грали батьки, вони як і раніше цікаві їхнім дітям. Продовжувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день. (Чим тебе порадував сьогоднішній день? Чим засмутив? Чим здивував? І т. д.) Обговорювати і планувати всі спільні заходи разом з дитиною. За рекомендацією педагогів проводити спеціальні мовні ігри з метою збагачення і вдосконалення лексичної сторони мовлення дитини. Так, для розвитку різних частин мови (іменників, прикметників, дієслів) можна використовувати ігрові вправи типу «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев'яні, пластмасові та ін) слова»; «Ввічливі слова», «Веселі слова »,« Сумні слова »,« Спортивні слова »та ін При цьому слід дати установку на гру:« Давай з тобою згадаємо всі можливі слова, які нагадують нам про зиму. Це - зимові слова ».

У повсякденному спілкуванні продовжувати розширювати запас слів-узагальнень за рахунок уточнення їх значення та за допомогою мовних вправ типу «Магазин взуття (одягу, меблів, канцелярських товарів і т. д.)». Продовжувати роботу зі словами-антонімами та синонімами (ігри типу «Хлопчик (дівчинка) навпаки» на закріплення слів-антонімів; ігрові вправи «Дружні слова», «Сердиті (веселі, ласкаві і т. д.) слова», «Скажи по- іншому »на закріплення слів-синонімів).

Вправляти дитину в умінні виокремлювати у різноманітних предметах частини і називати їх (наприклад, за допомогою ігрового вправи «Хто більше назве деталей (частин)?»).

У дошкільному навчальному закладі:

Розширювати словниковий запас на основі формуються у дітей багатих уявлень про світ; активізувати його в самостійних висловлюваннях. Активізувати в мові дітей прикметники, дієслова, числівники. Формувати вміння більш точно підбирати слова, що відображають якість предмета чи явища.

Поповнювати словник словами, що позначають матеріал, з якого зроблений предмет. Уточнити уявлення дітей про предмети і їх частинах, особливу увагу приділити призначенням представленого предмету.

Продовжувати роботу з розширення узагальнюючих понять за рахунок слів, що знаходяться в родовідових відносинах (наприклад, меблі - стіл, стілець, ліжко, крісло і т. п.; квіти - мак, троянда, ромашка і т. п.) і вхідних в широкі родові поняття (наприклад, рослини - квіти, дерева, трава, кущі та ін, на мешкання - будинок, хата, палац і т. п.; рух - біг, стрибки, ходьба, повзання і т. п.).

Ознайомити дітей з синонімами. Вчити підбирати слова для більш точного вираження думки (наприклад, вологий і мокрий); для вираження емоційного забарвлення (наприклад, впав і гепнувся; красивий і чудовий і ін).

Продовжувати знайомити дітей з антонімами. Вправляти дітей в умінні підбирати антоніми до слів, що відносяться до різних частин мови (іменники, прикметники, дієслова, прислівники).

Продовжувати знайомити з доступними дітям багатозначними словами різних частин мови. Продовжувати роботу над лексичним (смисловим) значенням слів. Вчити розуміти, пояснювати і використовувати переносне значення слів, фразеологічні звороти.

. Формування граматичного ладу мови.

У сім'ї:

Вправляти дітей у правильному вживанні дієслів. Проводити з дитиною мовні ігри типу «Хто що вміє робити?» На підбір дієслів (наприклад: «Що вміє і любить робити кішечка? Бігати, спати, хлебтати, грати, нявкати» і т. п.); «Зміни слівце» на вміння вживати і утворювати дієслова з префіксами у-, при-, ви-, за-, пере-, під-і ін. У повсякденному спілкуванні з дитиною створювати мовні ситуації, що дозволяють дитині погоджувати іменники з числівниками. Грати з дитиною в мовні ігри, рекомендовані педагогами дитячого саду. Наприклад, «Пограємо-порахуємо» (дорослий (або дитина) вибирає слово, яке треба узгодити з різними числівниками, наприклад, відро, а діти за бажанням або за вказівкою складають словосполучення (одне відро, два відра, п'ять відер і т. п. до десяти).

Слідкувати за тим, як дитина вживає складні форми іменників множини в родовому відмінку.

В ігрових ситуаціях вправляти дитину в складанні простих поширених пропозицій. Наприклад, гра типу «Мовчун та балакун»: один гравець задає основу пропозиції (мовчун), а інший (говорун) розширює основу як тільки може. (Стоїть будинок. - У зеленому лісі стоїть дерев'яний будинок. - На узліссі величезного зеленого лісу стоїть дерев'яний будинок з візерунчастими віконницями. і т. д.)

У дошкільному навчальному закладі:

Звертати увагу дітей на зміну сенсу пропозицій (словосполучень) залежно від вживання приставки (наприклад, вийшов - зайшов).

Вправляти дітей у вмінні правильно узгоджувати числівники з іменниками.

Закріплювати правильне вживання та утворення складних форм іменників множини в родовому відмінку (панчіх, шкарпеток, черевик, тапочок і т. п.).

Продовжувати роботу по складанню різних типів речень.

Вправляти дітей у складанні простих поширених речень.

. Розвиток і вдосконалення звукової культури мовлення.

У сім'ї:

За рекомендацією педагогів проводити з дитиною спеціальні ігрові вправи з розвитку та вдосконалення звукової культури мовлення як складової частини підготовки дитини до подальшого навчання грамоті.

Для розвитку фонематичного слуху вправляти дитини у виділенні першого звуку у своєму імені, в імені оточуючих, в назві улюбленої іграшки, а потім у визначенні послідовності звуків у цих словах. Для розвитку фонетичного слуху ділити слова на склади і визначати їх послідовність.

Слідкувати за правильним наголосом при проголошенні слів. Вправляти дитину в правильному використанні наголосів в словах, проводячи ігри типу «Так і не так»: дорослий вимовляє слова або словосполучення, поєднуючи правильне і неправильне використання наголосів, а дитина слухає і поправляє дорослого, вимовляючи слово (словосполучення) з правильним наголосом.

Закріплювати правильну вимову за допомогою скоромовок.

У дошкільному навчальному закладі:

Удосконалювати моторику артикуляційного апарату через правильний підбір артикуляційний вправ. Систематично проводити артикуляційний гімнастику, що сприяє виробленню точних, енергійних, добре координованих рухів мовного апарату. У повсякденному житті і на заняттях систематично проводити спеціальні вправи на розвиток мовного дихання, мовленнєвого уваги і т. п. Уточнювати і закріплювати вимова звуків рідної мови. Навчати дітей проводити аналіз артикуляції звуків по п'яти позиціях (губи - зуби - мова - голосові зв'язки - повітряна струмінь).

Вводити поняття «голосні - приголосні звуки» на основі аналізу їх артикуляції. Закріплювати поняття «тверді - м'які приголосні звуки».

Розвивати фонематичний слух. Вчити виділяти слова із заданим звуком з мовного потоку, визначати позицію звуку в слові (початок, середина, кінець слова), послідовність звуків у простих словах (наприклад, мак, цибуля, лак, суп і ін.)

Вправляти дітей в умінні диференціювати звуки ([ш] і [з], [ж] і [з], [р] і [л], [щ] і [з], [ц] і [з]. Особливу увагу приділяти словами, де пари цих звуків зустрічаються одночасно (жердина, життя, балерина).

Вчити визначати кількість складів у словах (за схемами, на слух).

. Розвиток зв'язного мовлення дітей.

У сім'ї:

Навчати дитину бути ввічливим і тактовним при участі в діалозі з дорослими і дітьми. Під час бесід з дитиною демонструвати культуру ведення діалогу. Показати приклад, як потрібно вести діалог за столом, в гостях, при розмові по телефону.

Продовжувати сімейну традицію щоденного обміну враженнями про прожитий день, про сімейні і дитсадкові заходи і ін, де питання задає не тільки дорослий дитині, але і дитина дорослому. Обговорювати з дитиною спільні заходи.

Формувати усвідомлене ставлення до ведення діалогу через ненав'язливий аналіз поточного діалогу (за допомогою запитань «Ти уважно слухав мене?», «Ти зрозумів, про що я тобі розповів (а)?», «Що тобі незрозуміло?», «У тебе є до мене питання? »)

Закріплювати отримані в дитячому саду навички щодо складання зв'язних висловлювань монологічні через:

складання розповідей за сімейними фотографіями, який охоплює певний часовий відрізок (зростання малюка, літній відпочинок і т. п.); розповіді за серіями картинок (оповідання за картинами художників; комікси з доступним дитині змістом і т. п.); роботу з ілюстраціями до непрочитаних книг (за картинками в книзі визначити, про що вона (її головну ідею); хто головні герої; з чого починаються пригоди героїв; які події в ній описані (середня частина), чим закінчиться ця історія).

Вправляти в складанні елементарних описів (перерахування предметів, ознак і т. д.) через ігрові вправи типу «Наряди для Попелюшки» (опис фасонів одягу), «Машини майбутнього» (опис моделей та їх функціоналу), «Кімнати різних героїв» (опис інтер'єрів - кімнати Мальвіни, та інш).

У дошкільному навчальному закладі:

Діалогічна мова. Виробляти у дітей активну діалогічну позицію в спілкуванні з однолітками за допомогою діалогічних казок.

Продовжувати залучати дітей до елементарних правил ведення діалогу (вміння слухати і розуміти співрозмовника; формулювати і ставити запитання; будувати відповідь у відповідності з почутим). Закріплювати правила ведення діалогу у повсякденному житті, традиціях групи і дитячого садка.

Відпрацьовувати діалоги в театрально-ігрової діяльності.

Вправляти дитину в ввічливому і тактовному веденні діалогу з дорослими і з іншими дітьми.

Монологічного мова. Починати навчати основам побудови зв'язних висловлювань монологічні розповідного і описового типів. Опис. Вправляти в умінні виділяти і називати об'єкт мови при описі. Вправляти в умінні співвідносити об'єкти мовлення з відповідними описами і розширювати їх за рахунок додаткових характеристик.

Вправляти в складанні простих описів різними засобами (мистецтво, образотворча і театралізована діяльність, художня література, дидактичні ігри та завдання тощо).

Розповідь. Вправляти дітей у відновленні послідовностей в знайомих казках (в якій послідовності з'являлися герої, розгорталися події або дії). Навчати дітей виокремлювати (визначати) і словесно позначати головну тему оповідання (через мету висловлювання, заголовок). Дати поняття про структуру оповіді: зачин, середня частина, кінцівка. Закріплювати вміння дітей складати розповідні висловлювання шляхом зміни знайомих текстів: за аналогією («Казка на новий лад»), шляхом зміни або додавання окремих епізодів тексту.

Вправляти в переказі творів шляхом перекладу віршованого тексту в розповідний (прозу).

. ЗАВДАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ

Формування знань у дітей про прекрасне в житті, природі, вчинках людей.

Дати найпростіші уявлення про види мистецтва: графіку, скульптуру, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, літературу, музику та їх жанри, засвоюють основні естетичні поняття, загальні категорії. Підводити дитину до розуміння важливості морального чинника в мистецтві, який унеможливлює використання таланту в антигуманних помислах, наслідком чого є расова, релігійна ворожнеча, жорстокість, агресивність, використання сили, нерідко - збройної, у вирішенні складних проблем взаємодії народів, людей.

Вчити слухати музику, опановувати навички співу, гри на музичних інструментах, ритмічних рухів.

Формувати естетичне ставлення, збуджувати у душі дитини емоційний відгук на прекрасне, добрі почуття, прагнення до творчої діяльності.

Розвивати здатність до емоційного переживання, активного засвоєння художнього досвіду, самостійних пошукових дій, художні та творчі здібності.

Формувати у дітей самостійні творчі дії, прагнення до творчості.

Забезпечити можливості для прилучення дітей до різноманітних видів художньої діяльності, що дасть їм змогу розширити діапазон естетичного пізнання світу, спробувати свої сили у різних сферах, зосередитися на найпривабливішій і найперспективнішій для себе.

У дошкільному навчальному закладі дітей прилучають до таких видів художньої діяльності:

зображувальна діяльність (сприймання творів образотворчого мистецтва, малювання, ліплення, виготовлення аплікацій);

музична діяльність (сприйняття музики, співи, ігри, танці, хороводи, гра на музичних інструментах);

художньо-мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, творчі розповіді тощо);

театралізована діяльність.

Поліпшенню змісту естетичного виховання сприяють створення у дошкільних навчальних закладах розвивального виховного середовища, модернізація засобів і методів роботи з дітьми, спрямованої на розвиток їхнього творчого ставлення до естетичного освоєння дійсності, відображення його у власній творчій діяльності.

Загальні орієнтири щодо компетентності дитини:

(НА КІНЕЦЬ 5 РОКУ ЖИТТЯ)

сформовані організаційні вміння та навички;

володіє раціональними способами організації учбової діяльності;

розвинуті загально-пізнавальні вміння: спостерігати, розмірковувати, запамятовувати, відтворювати матеріал, вносити в нього елементи новизни;

володіє загально-мовленнєвими вміннями та навичками, культурою слухання й мовлення;

наявні контрольно-оцінні вміння, володіє способами перевірки та самоперевірки, оцінювання якісно-кількісних характеристик результату та вкладених в їх досягнення особистих зусиль.

через творче досягнення самовиражається, актуалізує свої здібності;

генерує оригінальні ідеї, самостійно висуває різноманітні гіпотези; намагається відійти від запропонованого шаблона;

вирізняється гнучкістю та швидкістю мислення, кмітливістю, дотепністю, розсудливістю;

конструктивно діє у невизначених ситуаціях, не губиться в разі дефіциту інформації, знаходить оригінальні способи розвязання проблеми;

характеризується творчою продуктивністю, схильністю реалізувати задумане;

підходить до проблеми з різних точок зору, легко переключається з одного класу обєктів на інший; швидко вдається до аналогій, порівнянь, протиставлень, асоціативних звязків; користується різними доказами;

виявляє інтерес до парадоксів, має розвинене почуття гумору, схильна до сумнівів; вміє дивуватися;

здатна прогнозувати, випереджати, передбачати;

вирізняється багатством уяви, вмінням бачити складне у простому, у складному - просте.