Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця

Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРО ФІЗИЧНИХ ОСІБ ПІДПРИЄМЦІВ

.1 Поняття фізичних осіб підприємців в правовому полі України

.2 Нормативна база діяльності фізичних осіб - підприємців

РОЗДІЛ 2. ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВ У ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ

.1 Порядок проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця

.2 Підстави та наслідки припинення фізичної особі - підприємця

РОЗДІЛ 3. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

Вступ

Актуальність теми обумовлена тим, що протягом останніх кількох років в Україні здійснюються заходи щодо створення умов, що сприяють підвищенню господарської активності, а також усунення зайвого адміністративного втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання, яке негативно впливає на підприємницьку діяльність. Це сприяє належній реалізації права на підприємницьку діяльність, закріпленого в ст.42 Конституції України. Реформування вітчизняної економіки означає встановлення в суспільстві вільних засад для виникнення і розвитку суб'єктів господарської діяльності. Тому упорядкування процесу створення, зокрема, державної реєстрації суб'єктів господарювання стає важливим законодавчим і правозастосовним завданням, що потребує теоретичного дослідження.

В умовах ринкових відносин, що розвиваються, в Україні держава заінтересована у встановленні чіткого порядку організації і регулювання діяльності суб'єктів господарювання. Тому проблеми державної реєстрації суб'єктів господарювання набувають істотної значимості, особливо останнім часом, у зв'язку з оновленням законодавства у цій сфері.

Вказані вище тенденції дають підстави стверджувати про важливість інституту державної реєстрації субєктів господарювання та актуальність щодо розгляду питань, повязаних з правовим статусом. Це і обумовило вибір теми роботи.

Метою цього дослідження є розкриття сутності фізичної особі - підприємця в праві, як субєкта.

Завдання курсової роботи:

-дослідити поняття фізичних осіб - підприємців як субєктів права;

-визначити нормативну базу регулювання діяльності фізичних осіб - підприємців;

-розкрити порядок проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

-з'ясувати підстави та наслідки припинення фізичної особі - підприємця;

-дослідити цивільно-правову відповідальність фізичної особи-підприємця.

Як об'єкт дослідження в роботі виступають відносини стосовно фізичних осіб - підприємців.

Предметом курсової роботи є теоретичні розробки і наукові праці фахівців в області цивільного права, що стосуються фізичних осіб - підприємців.

Літературну базу даної курсової роботи становлять роботи таких видатних вчених, як: Бєлік Ю.В., Булгакова І.В., Вінник О.М., Голяк Л.В., Жук І.Л., Жук Л.А., Крупка Ю.М., Луняк М.О., Мельник О.О., Мілаш В.С., Неживець О.М., Пилипенко А.Я., Сіненко В.О., Щербина В. С..

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах обєктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико-правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення форм держави та окремих її характеристик. З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування. У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно-ретроспективний, формально-логічний, системно-функціональний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРО ФІЗИЧНИХ ОСІБ підприємців

1.1 Поняття фізичних осіб підприємців в правовому полі України

Конституція України гарантує право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види й межі монополії визначаються, згідно ст. 42 Конституції України, законом [1]. Відносини у сфері підприємництва - це частина предмета цивільного права, хоча вони врегульовані також і Господарським кодексом (далі: ГК) України [2]. Обидва цих законодавчих акти регулюють підприємницьку діяльність фізичних та юридичних осіб.

Так, відповідно до ст. ст. 42 - 43 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Ринкова економіка надає можливості людині, яка має бажання, знання, кошти або майно і на яку не поширюються законодавчі заборони, розпочати справу і втілити у життя своє уявлення про ефективну, прибуткову діяльність та як наслідок - досягти матеріального добробуту. Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Під поняттям "кожен" розуміється фізична особа, яка у встановленому законом порядку набула повної цивільної дієздатності. Фізичною особою є громадянин України, іноземний громадянин та особа без громадянства [12, с. 117].

Відповідно до господарського законодавства (ст. 128 ГК) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Він може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.

Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до таких принципів (ст. 44 ГК): вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд [12, с. 117].

Громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, установлених законом.

Громадянин-підприємець при укладенні з громадянами договору щодо використання їх праці зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України, а також зобов'язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. Крім того він несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки. Він може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог господарського законодавства.

Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами, наголошує Р. А. Майданик, не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством. До таких випадків відносять: створення або участь у повному товаристві, оскільки його учасники займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства (ч. 1 ст. 119 ЦК), створення командитного товариства та участь у ньому на правах повних учасників (ч. 1 ст. 133 ЦК), а також створення та участь у довірчих товариствах (ст. З Декрету "Про довірчі товариства")1. У літературі неодноразово, продовжує Р. А. Майданик, зверталася увага на складність відмежування статусу підприємця від статусу звичайної фізичної особи (непідприємця). Так, фізична особа може придбавати товари і як споживач, і як підприємець. У разі спору щодо характеру правочину його юридична кваліфікація має передбачати виявлення цілей вчинення спірного правочину, зокрема, характеру обліку, подальшого використання отриманого чи очікуваного юридичного результату від такого правочину. Це саме стосується і більш складних випадків, коли фізична особа придбаває товари, роботи, послуги, що мають подвійне призначення (і для особистих потреб, і для підприємництва). Один із критеріїв такого відмежування пов'язаний із систематичністю підприємницької діяльності, яку в літературі зазвичай ототожнюють з регулярністю, професійністю, постійністю такої діяльності. Водночас загальнообов'язкових кількісних критеріїв систематичності законодавством не визначено. Особливо це стає актуальним у зв'язку з прийняттям ПК України, у результаті чого фактично скасоване таке поняття, як "промисел", що свого часу було введене Декретом КМУ "Про податок на промисел"2. У свою чергу, в ПК України уведені такі поняття, як "незалежна професійна діяльність" (п. 14.1.226 ст. 14) окремими категоріями фізичних осіб без їх реєстрації як суб'єкти підприємницької діяльності та "самозайнята особа" (п. 14.1.226 ст. 14) - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Таким чином, на сьогодні важко розмежувати незаконну підприємницьку діяльність та іншу діяльність громадян, що не є суб'єктами підприємницької діяльності [12, с. 119].

Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно зі ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. У цьому разі надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Інші фізичні особи не вправі займатися підприємницькою діяльністю.

Крім випадків обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за Законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст. 36 ЦК), або визнання її недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК), на обсяг дієздатності і відповідно на можливість набути статусу суб'єкта підприємницької діяльності впливають й інші чинники, зокрема вид трудової діяльності фізичної особи. Так, не допускається зайняття підприємницькою діяльністю, зокрема, посадовими особами органів державної податкової служби (ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"), прокурорами і слідчими прокуратури (ч. 5 ст. 46 Закону України "Про прокуратуру"), військовослужбовцями (абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), нотаріусами (ч. 2 ст. З Закону України "Про нотаріат"), державними службовцями (п. "б" ч. 1 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією"), відповідними посадовими особами органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 50, ч. З ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") тощо.

Нарешті відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування забороняється безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю.

Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державним реєстратором за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

1.2 Нормативна база діяльності фізичних осіб - підприємців

фізичний підприємець ліцензія реєстрація

Відповідно до ст. 42 ГК підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик господарська, що здійснюється суб´єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [5, с. 86].

Правове становище підприємців визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), законами "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (статті 42-45), "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 47) та ін. [9, с. 147].

Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових і службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здіснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється в загальному для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, тобто відповідно до вимог Закону України від 15.05.2003 р, "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці!" (статті 42-45).

Порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців регулюється Цивільним, Господарським кодексами України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Ці нормативно-правові акти в повній мірі описують процедуру реєстрації та вимоги до документів. До грудня 2012 року процедура реєстрації включала в себе декілька етапів, а саме: перший крок - подання документів державному реєстратору та отримання Виписки з ЄДР, другий - подання документів до органів статистики та отримання Довідки з ЄДРПОУ, третій крок - подання документів до Пенсійного фонду та отримання Повідомлення по взяття на облік платника єдиного внеску, і останній четвертий крок - це подання документів до державної податкової служби та отримання довідки за формою 4-опп про взяття на облік платника податків. На отримання таких документів в середньому витрачалося 7-19 днів [23].

З 17 грудня 2012 року набули чинності норми Законів № 4839-VI («Про внесення змін до деяких законів України щодо взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») від 24.05.2012 року та № 4834-VI («Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм») від 24.05.2012 року, якими було докорінно змінено (спрощено) процедуру реєстрації.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців буде єдиним документом, який використовується для ідентифікації під час здійснення господарської діяльності та відкриття рахунку в банках. У ній зазначатимуться усі «реєстраційні» відомості про субєкта господарювання.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджуватиме державну реєстрацію субєкта господарювання та взяття його на облік в органах статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України [23].

У Виписку включаються наступні відомості:

найменування юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи, або ім'я фізичної особи - підприємця;

ідентифікаційний код юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи чи реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

місцезнаходження юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи, або місце проживання фізичної особи - підприємця;

прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи або від імені фізичної особи - підприємця без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх реєстраційні номери облікових карток платників податків;- наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи - підприємця;

відомості, отримані в порядку взаємного обміну інформацією з відомчих реєстрів органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України: дата та номер запису про взяття та зняття з обліку, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, у яких юридична особа або відокремлений підрозділ юридичної особи чи фізична особа - підприємець перебуває на обліку; дані про основний вид діяльності; дані Пенсійного фонду України про реєстраційний номер платника єдиного внеску, клас професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності; у разі зміни місцезнаходження юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи чи місця проживання фізичної особи - підприємця - термін, до якого фізична особа - підприємець перебуває на обліку в органі державної податкової служби за місцем попередньої реєстрації;

дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі;

дата видачі виписки [23].

Не пізніше наступного робочого дня після отримання державним реєстратором від органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України даних про взяття на облік юридичної особи державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та виписка з Єдиного державного реєстру [23].

Отже, як бачимо, процедуру реєстрації було значно спрощено - на сьогоднішній день вже не потрібно звертатись до органів статистики, Пенсійного фонду, державної податкової служби для подальшого постановлення новоствореного підприємства на облік. Але, тепер Виписка видається не в день подачі документів на реєстрацію (при первинній реєстрації), а, разом з оригіналами установчих документів з відміткою державного реєстратора, лише через 3 робочі дні.

Звертаємо увагу, що нова Виписка з ЄДР міститиме лише один основний вид діяльності підприємства, а отже, якщо знадобиться більш детальна інформація стосовно видів діяльності, то отримувати Довідку статистики все ж доведеться.

РОЗДІЛ 2. виникнення та припинення прав У ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ

.1 Порядок проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця

Порядок проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця визначений ст. 43 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців [3]

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені частиною першою статті 44 цього Закону. Перевірка на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені абзацами третім та четвертим частини першої статті 44 Закон Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців [3] у, здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Не пізніше наступного робочого дня після отримання державним реєстратором від органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України даних про взяття на облік фізичної особи - підприємця державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику виписка з Єдиного державного реєстру.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік.

Стаття 44 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців [3] встановлює, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця є:

невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації;

наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем.

Відмова у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця з інших підстав не допускається.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор зобов'язаний не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, із зазначенням підстав для такої відмови, та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису.

У разі відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця реєстраційний збір не повертається.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, фізична особа може повторно подати документи на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які розглядаються у порядку, передбаченому цим Законом для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Відмову у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця може бути оскаржено у суді.

Порушення строків видачі (направлення поштовим відправленням) повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації або повідомлення про залишення документів без розгляду вважається відмовою у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця і може бути оскаржено у суді.

2.2 Підстави та наслідки припинення фізичної особі - підприємця

Припинення підприємницької діяльності починається з державної реєстрації припинення. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями 2013р.) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

смерті фізичної особи - підприємця;

постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців умовно можна поділити на чотири етапи [4, с. 18].етап. Рішення про ліквідацію

Ліквідація починається з прийняття рішення про припинення діяльності суб'єкта господарської діяльності.етап. Звернення до державного органу реєстрації

Державний реєстратор повинен внести запис про дату прийняття рішення фізичної особи-підприємця про припинення своєї діяльності до Єдиного державного реєстру.етап. Звернення до органів ДПС та соціальних фондів

Після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем здійснюється зняття з обліку фізичної особи - підприємця в органах ДПС на підставі повідомлення державного реєстратора про проведення такої реєстраційної дії.

Відповідно до пп. 8.9 п. 8 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80 (зареєстровано в Мін'юсті України 16.03.98 р. за № 172/2612, зі змінами та доповненнями), фізична особа після прийняття рішення про внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності подає до органу ДПС, в якому вона зареєстрована як платник податків, заяву про припинення платника податків за ф. № 8-ОПП (додаток 8), оригінали документів, що видаються органами державної податкової служби платнику податків (свідоцтва, патенти, довідки за ф. № 4-ОПП, інші довідки тощо) і підлягають поверненню до органу ДПС, а також завірені органом ДПС копії цих документів, якщо такі видавались та підлягають поверненню до органу ДПС [4, с. 18].

Також необхідно здійснити процедуру зняття з обліку в Пенсійному фонді України та у трьох фондах соціального страхування, якщо у підприємця були наймані працівники.етап. Припинення діяльності СПД

Якщо вищезазначені органи нададуть довідки про зняття з обліку (але не раніше ніж за два місяці від дати опублікування повідомлення про припинення діяльності суб'єкта господарювання), підприємець особисто або поштою надсилає державному реєстраторові такі документи:

реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності;

оригінал свідоцтва про державну реєстрацію;

довідку з податкової інспекції про зняття з обліку платника податків;

довідки з Пенсійного фонду України і відповідних фондів соціального страхування про зняття з обліку платника страхових внесків.

Якщо документи в порядку, державний реєстратор протягом двох робочих днів має провести державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Після цього заявникові видається копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця зі спеціальною позначкою про державну реєстрацію припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Державний реєстратор повідомляє про це всі державні органи.етап. Закриття рахунків у банках

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12.11.2003 р. № 492 (зареєстровано в Мін'юсті України 17.12.2003 р. за № 1172/8493, зі змінами та доповненнями), поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяв клієнтів; рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом [4, с. 19].

Не раз буває складно припинити підприємницьку діяльність через наявність заборгованостей. В такому разі контролюючі органи не дадуть відповідних довідок про відсутність заборгованості, що унеможливлює реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

У такому разі можна спробувати подати заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, і подавати нульові загальні декларації деякий час. У разі, якщо протягом трьох років контролюючі органи не стягнуть таку заборгованість, то в подальшому вона вважається безнадійною і списується. Коли ж все-таки стягнуть ці кошти, то, враховуючи те, що з часом гроші дешевшають, підприємець все одно залишається у виграші.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької Діяльності фізичної особи-підприємця (надалі - припинення фізичної особи) передбачений розділом VI Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Для того, щоб фізичній особі-підприємцю подати в установленому порядку документи, необхідні для державної реєстрації припинення діяльності останньої, вона має спочатку пройти процедуру фіксування самого факту прийняття рішення [20, с. 152].

Так, відповідно до ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Якщо ці документи подаються заявником особисто, то державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

Зазначені документи приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Дата надходження документів для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності вноситься до журналу обліку реєстраційних дій [20, с. 152].

Державний реєстратор розглядає надані документи та за відсутності підстав для залишення цих документів без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення фізичною особою підприємницької діяльності та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зокрема ст. 47-50, визначає окремий порядок для проведення державної реєстрації залежно від підстав припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, які, в свою чергу, визначені ст. 46 Закону.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, а також після повідомлення реєструючого органу про прийняття рішення щодо припинення діяльності подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням;

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця;

довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи-підприємця з обліку як платника податків;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.

Якщо зазначені документи подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

Документи, які подаються для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів [20, с. 153].

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

За відсутності підстав для залишення документів, які передбачені ч. 13 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", без розгляду, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Строк державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем не повинен перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною осо-бою-підприємцем.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем [20, с. 153].

Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється ст. 51 Закону.

Ст. 48 Закону встановлює порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у разі її смерті, оголошення її померлою або визнання фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою. У разі смерті фізичної особи-підприємця третя особа, зокрема спадкоємець, може подати державному реєстратору особисто (надіслати рекомендованим листом) нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть фізичної особи або нотаріально посвідчену копію довідки органу реєстрації актів цивільного стану про смерть фізичної особи.

Суд, який постановив рішення про оголошення фізичної особи-підприємця померлою або визнання фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця. У судовому рішенні про оголошення фізичної особи-підприємця померлою або визнання фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою вказується особа, яка призначена управителем майна фізичної особи-підприємця за поданням органу опіки та піклування, якщо інше не встановлено законом.

Дата надходження документів для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем у разі її смерті або оголошення її померлою, або визнання фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-під-приємцем у разі її смерті або оголошення її померлою, або визнання фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з її смертю або оголошенням її померлою, або визнанням її безвісно відсутньою та внести до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем у зв'язку з її смертю або оголошенням її померлою, або визнанням її безвісно відсутньою. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється ст. 51 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" [20, с. 154].

При державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, ст. 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлює такий порядок.

Суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи-підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

У разі якщо підставою для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є визнання її недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, у судовому рішенні щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з визнанням фізичної особи-підприємця недієздатною або обмеженням її цивільної дієздатності суд може вказати особу, яка призначена управителем майна фізичної особи-підприємця за поданням органу опіки та піклування, якщо інше не встановлено законом.

Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу-підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені ч. 8 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими ч. 9-18 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо визнання фізичної особи-підприємця банкрутом внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо визнання фізичної особи-підприємця банкрутом та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, а також фізичну особу-підприємця, щодо якої було прийнято рішення суду, про внесення такого запису [20, с. 155].

У разі якщо після завершення процедури банкрутства відповідно до законодавства судом постановлене рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом, суд, що постановив відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення відповідного запису. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється ст. 51 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

При надходженні до державного реєстратора свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця державний реєстратор зобов'язаний зробити на свідоцтві відмітку про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та видати (надіслати рекомендованим листом) його за місцем проживання фізичної особи-підприємця, щодо якої була проведена державна реєстрація припинення [20, с. 155].

У разі якщо після завершення процедури банкрутства, яка встановлена законом, судом прийнято рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство, суд, що постановив відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Дата надходження судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство внести до Єдиного державного реєстру запис про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису для взяття фізичної особи-підприємця на облік.

Зняття з обліку фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності як платника податків здійснюється в порядку, аналогічному для платників податків - юридичних осіб, з урахуванням того, що після прийняття фізичною особою рішення про ліквідацію вона подає до органу державної податкової служби, в якому вона зареєстрована як платник податків, такі документи:

заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі;

оригінали документів, що видаються органами державної податкової служби платнику податків (свідоцтва, патенти, довідки за формою № 4-ОПП, інші довідки тощо) і підлягають поверненню до органу державної податкової служби, а також завірені органом державної податкової служби копії цих документів, якщо такі видавались та підлягають поверненню до органу державної податкової служби.

Крім того, у зв'язку зі смертю фізична особа знімається з обліку за наявності довідки, одержаної від органів реєстрації актів цивільного стану про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою, безвісно відсутньою чи недієздатною згідно із законодавством, за умови відсутності в такої особи відкритих рахунків в установах банків та податкового боргу або визнання податкового боргу безнадійним у порядку, передбаченому законодавством (п. 8.9 Інструкції про порядок обліку платників податків).

Що ж до зняття фізичної особи-підприємця з обліку в органах Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, то інструкції, що регламентують відповідний порядок зняття з обліку юридичних осіб, не відокремлюють порядок зняття окремо для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому для останніх порядок зняття з обліку є таким же, як і для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, властивих фізичній особі (підстави припинення підприємницької діяльності тощо).

У тому ж порядку, який встановлено для юридичної особи, здають печатку та штампи фізичні особи-підприємці. Порядок закриття рахунків в установах банку фізичними особами-підприємцями визначений, як і для юридичних осіб, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [20, с. 156].

Відповідно до п. 20.1 зазначеної Інструкції поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема:

на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;

у разі смерті власника рахунка - фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців).

За наявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця, чи оголошення фізичної особи померлою, або визнання її безвісно відсутньою банк закриває рахунки цих осіб в такому ж порядку, що існує для юридичних осіб.

З дати внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи або запису про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем реєстраційна справа повинна зберігатися у державного реєстратора протягом трьох років. Після закінчення цього строку державний реєстратор повинен передати реєстраційну справу на зберігання до державної архівної установи в порядку, який встановлено законом (ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

РОЗДІЛ 3. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця

Можливість застосування цивільно-правової відповідальності до фізичної особи-підприємця за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, передбачено ст. 52 ЦК України. Вказана норма є спеціальною та визначає лише деякі особливості відповідальності приватного підприємця. Водночас форми, підстави та порядок застосування відповідальності визначені загальними нормами про цивільно-правову відповідальність, що містяться у гл. 51 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець несе відповідальність усім своїм майном. Таким чином, підприємницький ризик, у першу чергу, проявляється у вірогідності втрати всього майна, належного фізичній особі, до складу якого згідно зі ст. 190 ЦК України входять як окремі речі або їх сукупність, так і майнові права та обов'язки. Тому за рішенням суду стягнення може бути звернене на все майно боржника, незалежно від того, використовувалося воно у підприємницькій діяльності чи ні [24, с. 283].

Виняток становить лише майно, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Перелік видів майна, на яке не може бути звернене стягнення, міститься у Додатку до Закону України "Про виконавче провадження". Це предмети домашнього вжитку та особисті речі, необхідні боржникові та особам, що перебувають на його утриманні, у визначеній кількості; продукти харчування тощо. Також стягнення не може бути звернене на доходи, зазначені в ст. 73 вказаного Закону.

Звернення стягнення на майно боржника здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", і полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації".

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладене стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу, стягнення звертається на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу - на жилий будинок чи квартиру.

Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається за відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати [24, с. 284].

Відповідно до ст. 52 ЦК України стягнення може бути звернене на частку у праві спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 371 ЦК України та ст. 73 СК України вимагається попереднє виділення такої частки в натурі, що може здійснюватися на підставі ст. 379 ЦПК України як за позовом кредитора, так і за поданням державного виконавця. Крім того, якщо приватному підприємцю майно належить на праві спільної часткової власності, на частку у праві власності також може бути звернене стягнення у тому самому порядку після виділення частки в натурі (ст. 366 ЦК України).

Якщо особа, яка займається підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємництві, стала неповнолітня (малолітня) особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна [25, с. 117].

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном. При здійсненні повноважень щодо управління цим майном управитель діє від свого імені, але в інтересах особи, яка є власником майна. Цим самим договір про управління має правову природу подібну до договору комісії. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за діяльністю опікуна чи піклувальника з тим. щоб не порушувались права та законні інтереси підопічного.

Висновки

Таким чином, відповідно до ст. 42 ГК підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик господарська, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на це підприємництво не пов'язується з обов'язковим досягненням прибутку, основним елементом виступає досягнення мети, яку ставить перед собою особа. Інакше кажучи, перш за все в підприємницькій діяльності вбачається воля особи, що виявляється в оформленому належним чином намірі одержати прибуток.

Крім того, особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю (обмежені у правоздатності), не можуть здійснювати відповідний вид діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Забороняється займатися підприємницькою діяльністю військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарських судів, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Деякими видами підприємництва фізична особа може займатися лише з дозволу компетентних державних органів. Такий дозвіл оформляється шляхом видачі ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється в законі та носить виключний характер.

Зокрема, до таких видів діяльності відносяться: виготовлення і реалізація спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та подразливої дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів; створення та утримання стрілецьких тирів, стрільбищ мисливських стендів; створення та утримання штемпельно-граверних майстерень; виготовлення печаток і штампів; діяльність, пов'язана з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ.

Є також види підприємницької діяльності, якими фізичні особи взагалі не мають права займатись. Це насамперед стосується діяльності, що пов'язана з речами, вилученими з цивільного обігу, і пояснюється підвищеними вимогами до безпеки такої діяльності та централізацією функцій управління. Перелік видів такої діяльності встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Також підприємці не можуть займатись діяльністю у сфері організації і радіомовлення (Закон України "Про телебачення і радіомовлення"), космічною діяльністю (Закон України "Про космічну діяльність"), діяльністю у сфері вищої освіти (Закон України "Про вищу освіту") та в інших випадках, визначених законом.

Фізична особа може здійснювати своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації.

Державна реєстрація підприємницької діяльності здійснюється (за наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше десяти робочих днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію (п. 6 ст. 58 ГК України). Таке посвідчення є підставою для відкриття рахунків в установах банків за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб як підприємців є відкритою.

Фізична особа може розпочати підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори. У разі виникнення спору щодо цих договорів вона не має права їх оспорювати на тій підставі, що вона не є підприємцем.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються всі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті правовідносин. Тобто фізична особа-підприємець має право вільно вибирати вид діяльності, використовувати все своє майно для досягнення поставленої мети в підприємництві, а також набувати будь-яке майно за винятком вилученого з обігу. Вона має право самостійно формувати програми діяльності та вибирати постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлювати ціни, дотримуючись вимог законодавства.

Підприємець має право наймати і звільняти працівників на умовах трудового договору (контракту), встановлювати систему і розмір оплати праці, інші види доходів осіб, які працюють у нього за наймом, укладати з іншими фізичними особами договори підряду, схову, авторські договори та будь-які інші правочини. Він має право вільно розпоряджатися прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством, мати інші права та нести обов'язки.

З іншого боку, як підприємець, фізична особа зобов'язана здійснювати оплату праці працівникам, які у неї працюють за договором трудового найму, на рівні, не нижчому за мінімальний, надавати найнятим робітникам відпустки та інші передбачені трудовим законодавством пільги, забезпечувати дотримання законодавства про охорону праці, здійснювати інші передбачені законодавством вимоги.

Крім того, фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, у тому числі і часткою у спільній власності подружжя, крім майна, на яке, згідно із законом, не може бути звернено стягнення.

У разі незаможності фізичної особи-підприємця він може бути визнаний банкрутом. Під банкрутством підприємця розуміється його неспроможність задовольняти вимоги кредиторів щодо оплати товарів (робіт, послуг), сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету і позабюджетних фондів. Визнання фізичної особи-підприємця банкрутом відбувається у порядку, встановленому Законом України "Про банкрутство".

Список джерел

1.Конституція України від 28.06.1996. № 254к/96-ВР. // Відомості Верховної Ради , 1996, № 30, ст. 141.

2.Господарський кодекс України від 16.01.2003. № 436-IV. // Відомості Верховної Ради, 2003, №18, N 19-20,№ 21-22, ст. 144.

.Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 755-IV від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради, 2003, N 31-32, ст.263.

4.Баранов Ю.Д. Припинення підприємницької діяльності фізичної особи. // Бізнес в Україні. - 2013. - № 2. - С. 18-19.

.Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник / К.: КНТ, 2006.- 480 c.

.Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. / Академія адвокатури України. - К. : Прецедент, 2006. - 347с.

.Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К. : Атіка, 2005. - 623с.

.Вінник О.М. Господарське право: навч. посіб.. - 2-ге вид., змінене та доп. - К. : Правова єдність, 2009. - 766с.

.Вінник О.М. Господарське право: навчальний посібник.-2-е вид., змін. та доп.- К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008.- 766 с.

.Віхров О. П. Господарське право. Спеціальна частина: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - К. : Слово, 2006. - 344с.

.Голяк Л.В. Господарське право: Навч.-метод. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К. : МАУП, 2006. - 194с.

.Господарське право : підручник / Д. В. Задихайло, В. М. Пашков, Р. П. Бойчук та ін.; за заг. ред. Д. В. Задихайла, В. М. Пашкова. - X.: Право, 2012.-696 с.

.Господарське право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.М. Гайворонський (ред.), В.П. Жушман (ред.). - Х. : Право, 2005. - 384с.

.Господарське право: навч. посібник у схемах і таблицях для студ. вищ. навч. закладів / Донецький юридичний ін-т при Луганському держ. ун-ті внутрішніх справ / Шелухіна М.Л. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 616с.

.Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М., Бєлік Ю.В. Господарське право України: навч. посіб. / Олена Миколаївна Неживець (відп.ред.). - К. : Кондор, 2007. - 718c.

.Крупка Ю.М. Господарське право України: навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна" / Н.Р. Малишева (ред.). - К. : Університет "Україна", 2007. - 342с.

.Луняк М.О. Господарське право України: Навч.-метод. посібник / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Є.М. Страшко (відп.ред.). - Ніжин : Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2003. - 327с.

.Мельник О.О. Господарське право: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т - К.: КНЕУ, 2005. - 212с.

.Мілаш В.С. Господарське право: курс лекцій :у 2 ч.. - Х. : Право, 2008. - 496с.

.Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С. Господарське право України. Навч. посіб. / за заг. ред. С. В. Несинової . -К.: Центр учбової літератури, 2012. - 564 с.

.Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій. - К. : Вентурі, 2006. - 287с.

.Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми АХ, Ротаня ВХ - К: Реферат, 2009. - 336 с.

.Цивільне право України: Загальна частина / За редакцією професорів I.A. Бірюкова і Ю.О.Заіки. - К.: Алерта, 2014.- 510 с.