Тарас Григорович Шевченко – художник-новатор
ВСТУП
шевченко художник поет
автопортрет
Тарас Григорович
Шевченко - художник-новатор
Поет i художник Тарас Шевченко
(1814-1861) - культурний феномен, який перебував у центрі суспiльно-культурного
процесу в Україні з середини ХІХ ст., уособлення українськостi, будитель i
просвітитель української нації, основоположник нової української мови та
літератури. У масовій рецепції він - «батько» української нації, її
апостол-заступник i пророк її майбутнього. Його діяльність i його спадщина
зав'язує на собі великий пласт культури та суспільно-політичної історії України
не тільки середини ХІХ ст., але й наступного часу-як завдяки
митцям-інтерпретаторам, так i впливові на культурний процес. «Шевченківська
енциклопедія» становить разом з тим енциклопедію української культури в
контексті світової культури взагалі, з персоналіями її діячів включно.
Тарас Григорович Шевченко увійшов в
історію українського образотворчого мистецтва як художник-новатор,
основоположник критичного реалізму.
Під впливом його поетичної i
художньої творчості, його революційних суспільно-політичних i естетичних
поглядів формувалося українське мистецтво другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
Тарас Шевченко надзвичайно тонко
відчував природу в усіх відтінках її краси. Як геніальний митець, він вмів передати
свої відчуття словом, i фарбами. Ми маємо чудові зразки поетичної пейзажної
лірики та вишукану добірку українських краєвидів, створені великим майстром.
Ніби сама доля дала можливість Тарасу Григоровичу побувати в різних куточках
України, надивитися на рідний край, відчути красу, велич i щедрість української
природи, відтворити її в малюнках перед довгою i страшною розлукою.
Мистецька спадщина Тараса Шевченка
Збереглося понад 50 краєвидів,
написаних художником у ті роки. Цілу серію малюнків та сепій створив Шевченко у
Переяславі. В акварелі «Вознесенський собор в Переяславі» художник зумів
передати величність, легкість, вишуканість цієї споруди. Блакить майстерно
написаного неба ніби пронизує собор наскрізь. Цікаве композиційне вирішення має
акварель «Церква Покрови в Переяславі». На першому плані - сцена з життя
тогочасного провінційного міста: калюжа серед вулиці, низенькі будиночки з
напіввідірваними віконцями, постаті трьох городян. На другому плані, вдалині,
зливаючись з небом, голубіє Покровська церква, яку заснував переяславський
полковник Мирович.
Багато малюнків виконав Тарас
Шевченко в Полтаві та Полтавській губернії. У трьох акварелях відтворив
Густинський монастир.
Мистецька спадщина Т.Г.Шевченка -
твори живопису i графіки, що їх виконав Шевченко в різній техніці протягом
усього життя. Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналі i
частково в гравюрах на металі й дереві вітчизняних i зарубіжних граверів, а
також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про
мистецьку спадщину Шевченка доповнюють данні про понад 270 втрачених i досі не
знайдених робіт.
У Полтаві Шевченка привабив,
усамітнений, вибудуваний на високій горі Воздвиженський монастир, а також
будинок, у якому жив І.П.Котляревський. (див. додаток 1). Дві акварелі
присвятив козацькому селу Решетилiвцi.
Ще одну серію малюнків створив
Шевченко в Київській губернії. Окрему групу складають київські краєвиди (див.
додаток 2).
Мандруючи по Україні, Т .Шевченко
малював урочища i яри, зарослi кущами, дерева i козацькі могили. Він віртуозно
володів перспективним малюнком i вмів досягти надзвичайних ефектів у передачі
простору (сепія "Коло Седнева", акварель "Чумаки серед
могил", олівцеві малюнки "На Орелі", "Урочище Стінка",
.Кам'яні баби" та інші).
Майже завжди Шевченко доповнював
свої пейзажі постатями людей чи жанровими сценами "Недостаток человека в
пейзаже неприязно действует на меня", - писав художник. Шевченкові
пейзажі, в яких він показував Україну ХІХ ст., засвідчують остаточне звільнення
від академічних канонів, реалiстичнi позиції митця i патріотичне спрямування
служити своїм талантом "на славу имени Украины".
Малярська спадщина Тараса Шевченка
стала основою розвитку реалістичного образотворчого мистецтва в України.
Шевченко - художник досконало володів різними жанрами i різною технікою, проте
за життя був поцінований як майстер гравюри.
Ще козачком поміщика Тарас збирав i
перемальовував дешеві лубки, що поширювались у гравюрах на дереві та міді,
часто розфарбовані аквареллю. У Петербурзькій Академії мистецтв естампи з робіт
Рафаеля, Пуссена та інших видатних митців Західної Європи були зразками для
навчання майбутніх художників. Тарас Шевченко, як i інші учні Академії,
копіював ці роботи. Свою першу гравюру, ілюстрацію до трагедії Шекспіра "Король
Лір", він зробив уже 1843 року.(див. додаток).
Після відвідання України в 1843 році
Шевченко задумав здійснити видання альбому, аби розповісти в ньому про Україну.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Розвиток
реалістичного образотворчого мистецтва в Україні
Про традицію сватання як початку
весільного обряду розповідає офорт «Старости».(див. додаток 5) Чарівний
український краєвид біля Дніпра літнього спекотного дня бачимо в офорті «У
Києві». Стародавню пам'ятку архітектури часів Київської Pyci Видубицький
монастир, збудований ще в XI столітті в гармонійному поєднанні з навколишньою
природою, відтворено в пейзажному офорті "Видубицький монастир у
Києві", В офорті «Судна рада» автор зображує старовинний звичай
українського народу громадою з'ясовувати будь-які непорозуміння. Цей твір став
одним із найпопулярніших i розповсюджувався в різних копіях невідомих художників.
Розкрити найвизначніші події в
історії українського народу, показати його побут, видатних діячів, розкрити
красу рідної природи - таку всеосяжну мету поставив перед собою художник.
В офортах «Живописная Украйна»
митець продемонстрував високу майстерність у використанні цієї складної
графічної техніки, яку Шевченко вивчив i опанував цілком самостійно.
Найголовнішою працею Шевченка -
художника стала серія сепій «Притча про блудного сина» (1856-1857).(див.
додаток 6) За своїм соціальним змістом вона підіймається до суворого й
нищівного вироку дійсності, самодержавству.
Визначаючи ідею цієї серії, Шевченко
вказував на пороки дворянського стану, причини, що їх породжували, що
вилікувати моральні недуги суспільства можна лише героїчними засобами, тобто
шляхом революції. У «Притчі про блудного сина» бачимо подальший розвиток
тенденцій засудження самодержавного ладу, що з такою силою прозвучали у поемах
«Сон», «Кавказ» та інших поетичних творах.
Художником - iнтернацiоналiстом
виступав Шевченко в серії робіт з життя казахського народу. Поет-революціонер,
демократ, художник - реаліст, він i на засланні бачив ту ж саму соціальну
несправедливість, що й на Україні, в Росії.
Жанрово-побутові
сцени в творчості Шевченка
З особливою любов’ю Шевченко малював
казахських дітей, уболівав за їх злиденне, голодне i холодне життя. Глибоким
викривальним змістом пройняті рисунки «Діти - байгушi» (1863) i «Державний
кулак» (1855-1856).
Можна тільки дивуватися величезній
наполегливості i працездатності, з якими творив уже тяжко хворий художник в
останні три роки життя. За короткий час Шевченко досягає блискучих успіхів,
дістає визнання художньої громадськості.
Великих успіхів i творчих звершень
досяг Шевченко у портретному жанрі особливо у пейзажному мистецтві.
Живописні й графічні твори за часом
виконання їх датуються 1830-1861рр. і територіально пов’язані з Росією,
Україною i Казахстаном. За жанрами - це портрети, композиції на міфологічні,
історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці
олійного письма на полотні,а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем
та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу
різних розмірів, а також у п’ятьох альбомах. Значну частину мистецької спадщини
Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння
творчого шляху й розкриття творчого методу художника є його численні ескізи,
етюди, начерки та учбові студії. З усіх творів лише незначна частина має
авторські підписи, написи i ще менша - авторські дати. Вивчення мистецької
спадщини Шевченка в наш час дало можливість встановити максимально точні дати
виконання багатьох його художніх робіт, визначити основні етапи розвитку
творчості митця за жанрами, тематикою й формальними ознаками. За часом виконання
всі живописні й графічні твори Шевченка можна поділити на три періоди: від
перших робіт до академічного часу i до заслання (1830-1847рр), твори років
заслання (1847-1857рр) і роботи, виконані після повернення з заслання до смерті
художника (1857-1861рр).
Великий внесок
Т.Г.Шевченка в розвиток портрета і пейзажу
В перші роки перебування в Академії
Шевченко виконував портрети, історичні та жанрові композиції та ілюстрації
(олівець, акварель, олійні фарби). Опанування основами рисунка i технікою
живопису позначалося на професійному рівні оригінальних робіт, а з творчим
зростанням митця i його студійні малюнки набували високої художньої цінності. У
портретах, які художник виконував найчастіше на замовлення, він не
задовольнявся лише зовнішньою схожістю, а прагнув відтворити образ людини, риси
її характеру. Вершиною в цьому жанрі Шевченка академічного часу є виконаний
олією автопортрет (1840р.), з якого починається галерея автопортретів( див.
додаток . Нечисленні жанрові композиції митця цього періоду є етапними в
історії українського мистецтва. Сепія «Хлопчик з собакою в лісі»(1840р.)
тематично близька до незнайденої картини «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці»,
яку рада академії мистецтв 1840 року відзначила срібною медаллю 2-го ступеня.
Такої ж нагороди удостоєно й композицію «Циганка-ворожка» (1841р.) (див.
додаток 8). Картина «Катерина» (1842р.) (див. додаток 9), виконана олійними
фарбами, ввійшла в скарбницю українського побутового живопису як один з перших
творів критичного реалізму. Жанрові твори Шевченка правдиво i поетично
зображують життя українського народу, глибше, ніж це було до того в
українському мистецтві, підносять соціальні проблеми. Успіхи жанриста
позначились i на багатьох ілюстраціях Шевченка, які висунули його в число
відомих ілюстраторів. У перші роки навчання в Академії мистецтв Шевченко почав
працювати в пейзажному жанрі. Роботи останнього періоду перебування в Академії
свідчать про докорінний злам у творчості художника. Перша подорож на Україну
(квiтень1843 - лютий1844) визначила тематику i характер творів митця, їхні
жанри i співвідношення між ними. На Україні Шевченко далі працював над
портретом, застосовуючи переважно олійні фарби (портрети Маєвської,
Г.Закревської, П.Закревського, дітей В.М. Рєпіна). Ці твори набагато виразніші
, глибше, ніж акварельні портрети попереднього періоду, розкривають внутрішній
світ портретованих. Вони свідчать i про успіхи художника в оволодінні технікою
олійного живопису. Новий за характером i технікою виконання (туш, перо-штрих, а
не контур, як у до академічного періоду) автопортрет композиціях Шевченка
1843р.. Рисунок тут ніби передував творам, виконаним у техніці офорта.
Мистецький доробок Шевченка часу перебування на Україні складають портрети,
підготовчі роботи до «Живописной Украины», виконані олією дві картини -
«Селянська родина» та «На пасіці», пейзажі (тепер як провідний жанр), а також
численні рисунки, серед яких i «Вдовина хата на Україні» та «Хата батьків Т.Г.
Шевченка в с. Кирилiвцi». Всі ці роботи свідчать про великий інтерес митця до
життя українського народу i цього побуту, до природи й історичного минулого
України, про глибоке соціальне спрямування творчості художника.
Творчість Шевченка періоду від
закінчення Академії до заслання характеризують переважно портрет i пейзаж.
Відомо 17 портретів цього часу, виконаних олією, аквареллю i олівцем свідчення
майстерності i популярності Шевченка як портретиста серед широких кіл
української інтелігенції. У пейзажах, виконаних аквареллю та олівцем переважає
замилування просторами, затишними куточками і îñîáëèâî
äåðåâàìè ç
¿õí³ì âèáàãëèâèì
³ ñêëàäíèì
ðèñóíêîì.
Êîìïîçèö³þ
òóò ïîáóäîâàíî
íà äðóãîìó
ïëàí³;
ï³çí³øå, äåñü
ç ëiòà1845 ñïîñòåð³ãàþòüñÿ
ïåðø³ ñïðîáè
äàòè ³ òðåò³é
ïëàí. Âåëèêå
ì³ñöå â
òâîð÷îñò³
Øåâ÷åíêà â
öåé ÷àñ
çàéìàâ
³ñòîðè÷íèé
ïåéçàæ, ùî çóìîâëåíî
ðîáîòîþ
õóäîæíèêà â
Êè¿âñüê³é
àðõåîãðàô³÷í³é
êîì³ñ³¿, äëÿ
ÿêî¿ â³í
çìàëüîâóâàâ
àðõ³òåêòóðні
пам’ятки й історичні місця. У цих творах висока майстерність поєднується з
науково-документальною точністю.
Ðåòåëüíå
âèâ÷åííÿ ìèñòåöüêî¿
ñïàäùèíè Øåâ÷åíêà,
çîñåðåäæåííÿ
âñ³õ éîãî òâîð³â
ó ñïåö³àëüíîìó
ìóçå¿, ïóáë³êàö³ÿ
¿õ â àêàäåì³÷íîìó
âèäàíí³ (1961 - 1964ðð.) äàëè
çìîãó îá’ºêòèâíî
îö³íèòè âåëèêèé
çà îáñÿãîì ³ çíà÷íèé
çà ìèñòåöüêîþ
âàðò³ñòþ äîðîáîê
õóäîæíèêà ïåðiמהף
חאסכאםם. ֽוחגאזאקט
םא צאנסךף
חאבמנמםף, ״וגקוםךמ ג
נמךט םוהמכ³ ןנאצגאג
באדאעמ ³ ןכ³הםמ
ג ycix גכאסעטגטץ
ימלף י נאם³רו
זאםנאץ. ֲסמדמ
ג³המלמ
124 חאגונרום³ עגמנט
י 220
וסך³ח³ג
עא םאקונך³ג, סעגמנוםטץ
עמה³. ַל³םטכטס ע³כךט
סן³גג³הםמרוםם לiז
זאםנאלט, ןטעמלא
גאדא ךמזםמדמ
ח םטץ ף חאדאכםמלף
המנמבךף לטעצ.
ֽאיןכ³הם³רו
ג³ם
ןנאצגאג
ף זאםנ³ ןויחאזף. ײמלף
גוכטךמ לiנמ סןנטכא
ףקאסע ג
ְנאכסךiי
³
ֺאנאעאףסך³י
וךסןוהטצ³ץ.
ֽאיקאסע³רו
ץףהמזםטךמג³ המגמהטכמס פ³ךסףגאעט
םאעףנף
םארגטהךף - חג³הסט
םאקונךמגטי
ץאנאךעונ נמב³ע, מסמבכטגמ
נטסףםך³ג ף
ץףהמזם³ץ אכבמלאץ. ײ³ נטסףםךט
הףזו כאךמם³קם³, קאסעמ
צו כטרו
ךמםעףנט אבמ
ךמםעףנ ח
םוגוכטךמ רענטץמגךמ. ²
הו ךט
ןויחאז³ קאסף
ְנאכסךמ¿ וךסןוהטצ