Індивідуально-авторська інтерпретація концепту 'любов' у поетичній творчості В. Сосюри
Індивідуально-авторська інтерпретація концепту любов у поетичній творчості В. Сосюри
У статті досліджено особливості змісту та реалізації концепту любов у поетичній творчості Володимира Сосюри, проаналізовано основні засоби його лінгвалізації.
Ключові слова:концепт, концепт внутрішнього світу людини, мовна картина світу, система концептів, вербалізатор.
Мова як найважливіший показник ідентифікації людини і нації є неповторним явищем, складовою частиною і «показником всесвітньої культури» [3, 3]. Сучасний етап розвитку мовознавства характеризується розширенням сфери застосування когнітивного підходу до вивчення мови. Здійснюється пошук особливих властивостей концептуалізації обєктів, особливостей мовної картини світу, описується концептуальний зміст її фрагментів. Вивченню даної проблеми присвячені роботи Н. Арутюнової, С.Воркачова, О.Кубрякової, Д. Ліхачова, Ю. Степанова, В.Телії, А.Шмельова, Т. Радзієвської, О.Селіванової та ін.
Центральним терміном у вивченні мовної картини світу є концепт. Концепти, виступаючи як компоненти нашої свідомості і наших знань про світ, є предметом вивчення філософії, психології, когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології та інших гуманітарних наук. Вивченню природи концепту в когнітивній лінгвістиці приділяється першорядне значення. Але він і досі не має однозначного тлумачення. У лінгвістичній науці можна окреслити три основних підходи до розуміння концепту, що базуються на загальному положенні: концепт - це те, що називає зміст поняття, синонім змісту[1, 46-47].
Перший підхід, представником якого є Ю. Степанов, при розгляді концепту більшу увагу приділяє культурологічному аспекту, коли вся культура розуміється як сукупність концептів та відносин між ними. Отже, концепт - це основний осередок культури в ментальному світі людини. Вони займають ядерне положення в колективній мовній свідомості, а тому їх дослідження стає надзвичайно актуальним. При такому розумінні терміна концепт роль мови вторинна, вона є тільки допоміжним засобом, формою висловлення згустку культури, концепту.
Другий підхід - семантичний, представники якого вважають семантику мовного знака єдиним засобом формування змісту концепту (Н.Арутюнова та її школа, Т. Булигіна, А. Шмельов та ін.).
Прихильниками третього підходу є Д. Ліхачов, Є. Кубрякова та інші, які вважають, що концепт не безпосередньо виникає із значення слова, а є результатом зіткнення значення слова з особистим і народним досвідом людини, тобто є посередником між словами та дійсністю [1, 46-47].
Концепти є тими ідеальними, абстрактними одиницями, якими людина оперує в процесі мислення. Вони відображають зміст отриманих знань, життєвого досвіду та результати пізнання людиною навколишнього світу у вигляді певних одиниць, «квантів» знання. Людина мислить концептами. Система концептів утворює картину світу (світогляд, світовідчуття), в якій відображене розуміння реальності людиною, концептуальний малюнок, на основі якого людина формує певні уявлення про світ. Особливий інтерес становить проблема відображення в мові концептів емоцій та почуттів, оскільки особливості вербальної репрезентації емоційного досвіду має безпосереднє відношення до менталітету етносу. Важливими завданнями дослідження мови письменника є окреслити мовну особистість автора, зясувати внесок творця у розвиток національної мови. У формуванні індивідуального стилю письменника вагоме місце займає концептуальна сфера. Власне цій проблемі присвячена пропонована стаття.
Мета дослідження полягає в зясуванні особливостей індивідуально-авторської інтерпретації концепту любов у поетичній творчості Володимира Сосюри.
Основним вербалізатором аналізованого в статті концепту є лексема любов. У сучасній українській літературній мові ця лексема функціонує в таких лексико-семантичних варіантах: 1) почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі (кохання); 2) почуття глибокої сердечної привязаності до кого-, чого-небудь; 3) інтерес до чого-небудь [5, 564]. Синонімами до слова любов в першому значенні є лексеми пристрасть, роман, почуття, у другому - симпатія, у третьому значенні - захоплення, жадання. Антонімічна пара до лексеми любов наявна лише у першому значенні - ненависть.
Володимир Миколайович Сосюра - один з найщиріших ліриків XX ст. - увійшов у словянську поезію як співець любові. Він у своїй поетичній творчості реалізує весь семантичний обсяг цієї лексеми, зафіксований у словнику:
у значенні кохання: А тепер я лечу у безодню…Десь далеко любов і бої…; Краса душі, краса любові - найвища на землі краса.; Мені хочеться ходитит з одрізаною головою Данте на руках і слухати про любов до Беатріче.;
у значенні глибокої сердечної привязаності до кого-, чого-небудь:
а) глибока повага, шанобливе ставлення до людини: До тебе, друг, любов мою незмінну не можу порівняти я ні з чим; Хай прилине зима і розвісить свій пух на холодних і голих деревах, - я любовю тебе обігрію, мій друг, моє горе і радість вишнева!; Й любов незмірена до тих, Хто без труда не може жити Й живе од мозку й рук своїх.;
б) глибока приязнь, викликана родинними зв'язками: Як чайка, що мчить над водою, де темряву промінь зборов,1 там буде, сину, з тобою смуглявого батька любов.;
в) той, кого люблять (перен.): Матроси в куртках шкіряних там з-за борта глядять. І кулемети коло них, і ти, любов моя. Маненька і струнка нога і золото очей, блистить за поясом наган, бінокль через плече.
у значенні інтересу до чого-небудь:
а) внутрішній, духовний потяг до чого-небудь: Як люблю я любов до земного, ці сніжинок лазурні цвіти.;
б) пристрасть до чого-небудь: … і сходив кровю з любові до пригноблення усіх.
патріотичне почуття до Батьківщини, як моральна основа світогляду: …так, як любов святу до Батьківщини, що володіє всім єством моїм.;
почуття вдячності і нерозривного звязку з рідним краєм: Я часто бачу в сні далекі рідні кручі, Де верби відбива Дінця дзвінка вода... Донеччино моя, моя ти Батьківщино, Тобі любов моя і всі мої чуття!Я до твоїх грудей приникнув,як дитина, Щоб знов набратись сил для пісні і життя.
прихильне ставлення до усіх оточуючих, спричинене станом спяніння: До всіх любов… нема їй дна… Люблю сьогодні я за вчора. ;
позитивне ставлення до всього людства, абстракція (реалізується у поєднанні з прикметником «вселюдська»): Ні, ти не усіх вселюдською любовю любив тих днів… Ти ненавидів злих папуг і мавп…
абсолютне узагальнення всіх значень: Співа моя душа, прозора і крилата, Любові сповнена до всього і усіх... І кожного обнять я хочу, наче брата, У райдузі пісень закоханих моїх.
Іноді також зустрічається слово любовниця (в значенні особи жіночої статі, яку кохають), що є спільнокореневим до лексеми любов і вказує на той компонент концепту, що розкриває почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі: І мружить каре око любовниця моя. Її наймення Ганна мені таке ясне. Бо любить океанно вона мене.
На особливу увагу заслуговує протиставлення любові як позитивного і негативного почуття. Ці значення представлені у поєднанні з якісними прикметниками. Наприклад, вічна та не згасаюча любов, що приносить радість, щастя, реалізується у поєднанні з прикметниками вірна, ясна, незмінна, неповторна, перша, гаряча, безкрая: І лиш любов моя незмінна до тебе, друг мій дорогий!; Калина цвіте над водою, і небо над нею сія, як пісня моя над тобою, любов неповторна моя!; Десь соловей любов безкраю співа троянді без кінця, а колючки її терзають все дужче серденько співця.
Любов, що приносить біль та страждання, що не зазнала повного вияву, реалізується у поєднанні з прикметниками проклятая, чужа, окрадена: Ой дзвени, дзвени, дзвени думками ти, моя проклятая любов, молодими, ніжними ногами заміси на глину мою кров...; Я довго ждав тебе. Жовтіло і зеленіло листя знов. І повернула долі сила мою окрадену любов.
У поетичній творчості В.Сосюри головний вербалізатор аналізованого концепту може набувати крайнього ступеня вияву:
мінімальний рівень або взагалі відсутність цього почуття: Я не можу тебе цілувати, бо не вірю в любов я твою.;
максимальний: Я вас люблю так ніжно й пяно, так, як не любить вас ніхто.
Лексему любов поет часто поєднує з присвійними займенниками моя,своя, твоя, що вказують на приналежність цього почуття авторові чи особі жіночої статі, яка перебуває з ним в парі: Не падай, не цілуй колін, любов моя остання. Розстріляв я офіцера і любов свою.; То зачепиться, то знов лине, як зітхання. Так і ти, моя любов, - на стерні страждання.; О, якби-то можна вічно відчувати світ ясний навколо і любов твою!
Додаткових відтінків ця лексема набуває в поєднанні з дієсловами. Дієслівні сполуки не мина, не старіє, не знає (сивини), не спить показують любов як вічне почуття, яке ніколи не закінчується і не зникає: Не сивина мої вкриває скроні, моя любов не знає сивини.; На цій землі усе старіє, та не старіє лиш любов. авторський любов сосюра
Отже, концепт любов в поетичній творчості В.Сосюри має широкий значеннєвий спектр, зумовлений менталітетом етносу, до якового належить поет, та його індивідуально-авторським тлумаченням, повязаним з власними особливостями сприйняття дійсності. Розширюючи значення цього поняття, поет показує почуття любові як різко негативне або надзвичайно позитивне та надає йому крайніх ступенів вияву. Зокрема йдеться про те, що любов у новотворчості В. Сосюри протиставляється коханню (що виникає лише між чоловіком та жінкою). Таке протиставлення (любов-кохання) дає підстави говорити про те, що автор виокремлює різні види любові. Розширення індивідуально-авторського розуміння концепту любов найбільш послідовно й активно розкривається у двох значеннях: почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі та глибока повага, шанобливе ставлення до людини.
Література
1. Маслова В.А. Введение в когнитивную лингвистику:учеб.пособие / В.А.Маслова. - М. : Флинта, 2007. -46-48.
.Маслова В.А. Лингвокультурология:учеб.пособие / В. М. Маслова. - М. : Издательский центр «Академия», 2001. - С. 25-29.
.Русанівський В. М. Мовна картина світу в етнокультурній парадигмі / В.М.Русанівський // Мовознавство : Науково-теоретичний журнал. - 2004. - N4. - С. 3-7.
.Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О.О.Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2006. - С. 716.
.Словник української мови в 11 томах. Т.1-11/за ред. І.К. Білодіда, А.А. Бурячка. -К.: Наукова думка,1970-1980.