Заказ дипломной. Заказать реферат. Курсовые на заказ.
Бесплатные рефераты, курсовые и дипломные работы на сайте БИБЛИОФОНД.РУ
Электронная библиотека студента
 

Тема: Становлення та розвиток страхового ринку в Україні




















КУРСОВА РОБОТА

тема: "Становлення и розвиток страхового ринку в Україні"













Дніпропетровськ - 2014

Зміст


Вступ

Розділ 1. Сутність та основні послуги страхового ринку України

.1 Історичний розвиток страхового ринку України

.2 Законодавчі основи формування страхового ринку України

.3 Принципи, види та форми страхування в Україні

Розділ 2. Аналіз сучасного стану розвитку ринку страхових послуг в Україні

.1 Динаміка та структура страхового ринку України

.2 Основні показники діяльності страхових компаній на ринку страхування життя (life - страхування) України та його динаміка (2011-2014 рр.)

.3 Основні показники діяльності страхових компаній на ринку страхування за видами страхування, іншими, ніж страхування життя (non-life - страхування) України та його динаміка (2011-2014 рр.)

.4 Основні показники діяльності страхових компаній на ринку перестрахування України та його динаміка (2011-2014 рр.)

Розділ 3. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні

.1 Прийняття нової "євроредакції" Закону України "Про страхування"

.2 Прийняття нового Закону України "Про Фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя"

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А. Показники life-страхування

Додаток Б. Аналіз показників non-life страхування

Додаток В. Показники перестрахування

Вступ


Страхування - не лише перспективний, а й дуже складний вид діяльності. Світовий досвід показує, що добре налагоджена страхова справа активно сприяє розвитку бізнесу та вирішенню соціальних проблем. Так сума страхових платежів в державах ЄС становить 8-12 % ВВП, тому ступінь розвитку страхування є індикатором зрілості ринкових відносин. В той же час, при проживанні в Україні приблизно 7% населення Європи, частка вітчизняного страхового ринку у загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить усього 0,06%, при цьому відносний рівень загальної суми страхових платежів до ВВП України з рівня 2,53% у 2008 році знизився до рівня 1,9 % у 2013 році, з яких тільки 0,17% від ВВП становлять премії з страхування життя населення.

Обєктом курсової роботи є страхова система України.

Предметом курсової роботи є фінансово-економічні відносини між страхувальниками та страховиками, перестраховиками та страховими посередниками на страховому ринку України.

Метою курсової роботи є аналіз динаміки історичного становлення та розвитку страхової системи України, оцінка поточного стану страхової системи у 2011-2014 рр. та перспектив розвитку страхового ринку України.

Інформаційними джерелами для досліджень курсової роботи були Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, нормативні постанови Національної комісії, яка здійснює державне регулювання на ринках фінансових послуг України, статистичні звіти про результати діяльності страхової системи України у 1996 - 2014 рр. з офіційного Інтернет-сайту Нацкомфінпослуг, статистична інформація з Інтернет-сайтів аналітичних агенцій страхового ринку України.

Розділ 1. Сутність та основні послуги страхового ринку України


.1 Історичний розвиток страхового ринку України


Однією з найскладніших проблем ринкової трансформації економіки в Україні є формування розвиненого страхового ринку. Це визначається кількома чинниками. По-перше, в умовах адміністративної економіки страхового ринку як такого не було. До 1991 р. страхування було сконцентровано виключно в руках держави і належало фактично до сфери державних фінансів. Воно охоплювало насамперед ризики життєдіяльності громадян - страхування від нещасних випадків, змішане страхування життя, страхування дітей, страхування приватних будівель, транспортних засобів і домашнього майна. Тільки в 70-ті роки набуло розвитку страхування майна і врожаю в колективних сільськогосподарських підприємствах в обовязковій формі. У 80-ті роки почали розширюватися види особистого страхування - страхування пенсій, страхування до одруження, до повноліття тощо. При цьому в нових видах більше переважала накопичувальна, ніж захисна функція [19].

Страхування в незалежній Україні розпочало свою історію з 1991 року, коли монополіст страхового ринку -. Держстрах в Україні нараховував 43 тис. співробітників, у тому числі 14 тис. фахівців. Питома кількість договорів добровільного страхування серед населення становила в середньому 2,5 договору на родину (чи 40 млн. договорів із платежами в сумі 2,2 млрд. крб.) [18].

За оцінками ряду фахівців, страховий ринок України пройшов у своєму розвитку три етапи й зараз знаходиться на четвертому. Перший етап проходив у 1991-1993 рр., коли страхування проводилося відповідно до закону "Про господарські товариства" [3]. Почався бурхливий зріст кількості недержавних страхових товариств і була ліквідована монополія держави на страхування. Однак у зв'язку з відсутністю методологічної бази з ключових категорій страхування, таких як страхова сума, нетто-ставка, навантаження й т.ін.; з економіки страхування; з бухобліку в страхуванні, страхування як елемент ринкової економіки не склалося. Другий етап (1993 1996 рр.) пов'язаний з декретом Кабміну України "Про страхування" [13]. Це була перша спроба створення цивілізованого інституту страхування. Згідно з декретом, страхування виділялося в окрему галузь, було організовано контролюючий і регулюючий орган страхування - Укрстрахнагляд (був розформований у 2000 р., а його функції передані Міністерству фінансів), а також Ліга страховиків України.

Згідно Декрету 1993 року [13], страховий ринок України розбудовувався, в основному, на принципах нормативних документів Держстраху України:

. Страховики.

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" [3] з урахуванням особливостей, передбачених цим Декретом, для здійснення страхової діяльності в Україні, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення цієї діяльності.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не повинна перевищувати 20 відсотків.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність у межах, визначених цим Декретом. Іншими видами діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених законодавством України.

. Об'єкти страхування

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну громадянина, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

. Форми страхування.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Декрету. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування.

Обов'язкове страхування здійснюється на підставі актів законодавства України. Види, умови і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються відповідними актами законодавства України. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачено актами законодавства.

. Види страхування.

Відповідно до установчих документів та одержаної ліцензії страховики можуть здійснювати такі види страхування:

) особисте:

страхування життя;

страхування від нещасних випадків;

медичне страхування;

) майнове:

страхування засобів наземного транспорту;

страхування засобів повітряного транспорту;

страхування засобів водного транспорту;

страхування вантажів;

страхування інших видів майна;

страхування фінансових ризиків;

) відповідальності:

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

страхування інших видів відповідальності;

) перестрахування;

5) обов'язкові види страхування, якщо право на їх проведення не передбачено актами законодавства.

. Статутний фонд.

Мінімальний розмір статутного фонду страховиків установлювався в сумі, еквівалентній 5 тис. доларів США за курсом Національного банку України [13].

Але проблеми, що постали перед страховиками на першому етапі (1993 - 1996 рр.), не були достатньо опрацьовані, почався стрімкий рух страхових компаній до банкрутства. Фінансове становище страховиків залежало від банків, що почали "тріскатись". Як наслідок виникла неможливість страхових компаній виконувати зобов'язання перед населенням, що, у свою чергу, призвело до втрати інтересу й довіри населення до страхування як такого. Почалося руйнування ще не сформованого страхового ринку в Україні.

Формування страхового ринку багато в чому було схоже на створення банківської системи ринкового типу. Тут також стояло завдання як реструктуризації монопольної діяльності державної страхової організації, так і формування конкурентного середовища. Саме це визначило бурхливе зростання кількості страхових компаній в Україні в першій половині 90-х років. У 1994 р. у країні було зареєстровано 700 страхових компаній. Проте за періодом стрімкого зростання пішов значний спад активності і ліквідація багатьох компаній - за три роки (1995-1997) їх чисельність скоротилася у 3,3 раза (рис. 1.1) на початок третього етапу розвитку страхового ринку України [23].

Третій етап почався з 7 березня 1996 р., коли був прийнятий закон "Про страхування" № 85/96-ВР [1], який в умовах погіршення загальноекономічної ситуації в країні різко підвищив вимоги до обсягу статутного фонду, платоспроможності і резервів страхових компаній (мінімальний розмір статутного фонду був установлений у сумі 100 тис. екю (близько 93 тис. дол.), що практично в 20 разів більше, ніж рівень Декрету "Про страхування" 1993 року), що було для 60% компаній більше сумарного розміру їх капіталу.

Так, на 5 липня 1996 р. в Україні реально діяло 518 страхових компаній. У зв'язку з вимогами закону "Про страхування", за наявності статутного капіталу в розмірі 100000 екю страхові компанії повинні були пройти 2 перереєстрації до 31 березня 1997 і 1998 рр. Після першої перереєстрації в Україні нараховувалося 212 страхових організацій, з яких перереєстрацію пройшло 192 компанії, і 20 - це нові компанії [18].

Починаючи з 1998 р. спостерігається стабільна тенденція поступового зростання (в середньому на 14 % щорічно) кількості страхових компаній і станом на кінець 2008 р. в Україні функціонувало 469 страховиків. Світова фінансова криза 2008 року та її наслідки в Україні привели до зниження кількості страховиків в Україні до рівня 400 станом на кінець 1 півріччя 2014 року (рис. 1.1).

В 2001 році була прийнята нова редакція Закону України "Про страхування", в якій визначений розподіл страхових компаній України на компанії по страхуванню життя (life-страхування) та компанії інших видів страхування (non-life- страхування), при цьому non-life страховикам стало заборонено займатись life-страхуванням життя, а life-страховикам стало заборонено займатись non-life- страхуванням [32].



Рис. 1.1. Динаміка чисельності страхових компаній в Україні (побудовано за даними Нацкомфінпослуг [33])


Прийнятий у новій редакції Закон України "Про страхування" 2001 року встановив нові вимоги до статутних фондів страховиків у розмірі не менше 1 млн євро для тих, хто займається ризиковими видами страхування, та 1,5 млн євро для страховиків, які здійснюють страхування життя (1993-1996рр. статутний фонд складав 5 тис. доларів США, 1997-1999рр. - 100 тис. ЕКЮ та 500 тис. ЕКЮ тим страховим компаніям, які створені з участю іноземних осіб).

Крім того, відповідно до зазначених поправок 2001 року, страховиками в Україні можуть бути тільки резиденти. Разом з тим зняті обмеження на частку іноземного капіталу в статутному фонді, котрий до прийняття поправок не міг перевищувати 49 % (редакція Закону 1996 року).

Законом України "Про страхування" в редакції від 4 жовтня 2001 р. було введено та передбачено ряд принципових моментів, зокрема [1]:

впроваджено маржу платоспроможності 0,18 від суми страхових премії та 0,26 від виплат за попередні 12 місяців (ризикові види страхування); 0,05 від загальної величини резерву довгострокових зобовязань (страхування життя);

розмежовано ліцензування щодо страхування життя та ризикових видів страхування;

впроваджено поняття "технічних" (це резерви, що складаються з частин страхових платежів на випадок перебільшення середнього рівня страхових випадків) та "математичних"(це довгострокові зобовязання, по страхуванню життя) резервів і вимоги про відповідність цим резервам обовязків, прийнятих на себе страховими компаніями;

встановлено порядок "заробленої" премії, в основу якого положено метод "однієї четвертої" від одержаних премій;

надано право Уповноваженому органу проводити санації, ліквідації і реорганізації страхових компаній;

підвищено вимоги до ліцензування;

Починаючи з 2002 року спостерігається суттєве посилення конкуренції. З'являється новий регулятор - наприкінці 2002 року створена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. У 2011 році Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг ліквідовано та створено Національну комісію, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) [4].

Крім того, в Україні створені Моторне, Авіаційне і Морське страхові бюро, котрі розробляють основні правила страхування. Також функціонують Асоціація фахових страхових посередників, Асоціація страховиків в аграрному секторі економіки, Ліга страхових організацій України.

Розвиток страхового ринку характеризується як кількістю страхових компаній, що працюють на ньому, так і його місткістю, що відбивається в сумах страхових платежів і страхового відшкодування. На рис. 1.2 наведена динаміка валових та "чистих" (без відшкодування страхових виплат) страхових премій на страховому ринку України у відношенні до ВВП України, що дає можливість врахувати девальвацію вартості національної валюти та інфляційні процеси. Як показує аналіз даних, наведених на рис. 1.2, обсяг відносних премій на страховому ринку України набагато менший європейського рівня (8-12% ВВП), має пік зростання у 2004 році, після чого темпи росту обсягів страхового ринку стали меншими, ніж темпи зростання ВВП України [16].



Рис. 1.2. Динаміка обсягів валових та "чистих" (без відшкодування страхових виплат) страхових премій на страховому ринку України у відношенні до ВВП України у 1996-2013 рр. (побудовано за даними Нацкомфінпослуг[33])


Таблиця 1.1



За даними Нацкомфінпослуг України [33]

З 17 травня 2013 року розпочався четвертий етап розвитку страхової системи України після введення в дію змін в Законі "Про страхування" від 07 липня 2005 року № 2774-IV [1]. Документ набрав чинності через п'ять років після вступу України в Світову організацію торгівлі та вносить суттєві зміни в діяльність іноземних страхових компаній в нашій державі.

Згідно з новими змінами, іноземні страхові компанії, виконавши ряд законодавчих вимог, зможуть працювати на території України безпосередньо через власні представництва. Раніше Україна дозволяла страховикам, які не є резидентами країни, приймати участь у житті ринку тільки через операції перестрахування.

Відповідно до нововведень в Закон України "Про страхування" вноситься ряд уточнень щодо страховиків-резидентів, які виконують операції страхування життя, з доведенням до них вимог європейського рівня.

Так, з 17 травня 2013 року мінімальний розмір статутного фонду (гарантійного депозиту) страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 10 млн. євро (раніше - 1,5 млн. євро) за валютним обмінним курсом валюти України.

Згідно з новим пунктом статті 31 Закону "Про страхування" [1] страхові резерви філій страховиків-нерезидентів повинні бути розміщені на території України. Також, згідно з набувшими чинності законодавчим змінами, страховикам України також дано право відкривати свої філії на території іноземної держави, в якому створений і діє страховик-нерезидент.


.2 Законодавчі основи формування страхового ринку України


Термін "страхування", на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його - слова "securus" і "sine cura", які означають "безтурботний" [18]. Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування": " Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів" [1].

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними субєктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність субєктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту [16].

Страхування виконує такі функції: ризикову, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну [16]:

) Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикова функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.

) Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Cтрахування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

) Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, повязані із втратою життя і здоровя внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10 %. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

) Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вони вдаються до правової та фінансової превенції.

До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих обєктів. Перелік ризикованих обєктів, які не приймаються на добровільне страхування, та можливих відмов щодо виплати відшкодування може бути складений у разі страхування як фізичних, так і юридичних осіб.

Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала себе практика 70-80-х років, коли страхові ресурси використовувалися з метою спорудження й обладнання технікою пожежних депо, придбання медикаментів і утримання персоналу служб, що мали своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т.ін. Нині не передбачено обовязкового створення фонду запобіжних заходів. Через це значно ускладнюється виконання страхуванням превентивної функції.

Зазначені функції страхування є специфічними. Проте водночас у сфері страхової діяльності виявляються й функції, притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція), та функції інших суміжних вартісних категорій (наприклад, ціни, коли йдеться про формування страхових тарифів, оцінку обєкта страхування, зясування розміру завданих збитків).

Сутність страхування, обєкти та субєкти страхового ринку України визначені Законом України "Про страхування" [1].

Обєктами страхового ринку є операції страхування та перестрахування.

Згідно статті 4 Закону [1] предмет договору страхування можуть бути три категорії майнових інтересів, що пов'язані:

з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням - особисте страхування;

з володінням, користуванням і розпорядженням майном - майнове страхування;

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі - страхування відповідальності.

Субєктами страхового ринку є професійні учасники ринку, які надають страхові послуги (страховики, перестраховики та страхові і перестрахові посередники (брокери та агенти)), та клієнти ринку - страхувальники, які отримують страхові послуги.

Згідно діючей у 2014 році статті 2 Закону [1] страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:

фінансові установи України, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законами України "Про акціонерні товариства" та "Про господарські товариства" [3], з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти).

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - філії страховиків-нерезидентів). При цьому положення Закону [1], що застосовуються до страховиків-резидентів, застосовуються до філій страховиків-нерезидентів з особливостями, встановленими цим Законом.

забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами (фінансовими установами, що створені та мають ліцензію на провадження страхової діяльності відповідно до законодавства тих іноземних держав, у яких вони зареєстровані), крім таких видів страхової діяльності:

а) виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

б) перестрахування;

в) страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

г) допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

в окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів "державна", "національна" або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Страховик-нерезидент має право на відкриття філії в Україні за таких умов:

а) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

б) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

в) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

г) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

д) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

е) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, встановленим Уповноваженим органом;

ж) мінімальний розмір гарантійного депозиту на рахунках уповноважених банків-резидентів, які мають ліцензію на здійснення операцій на усій території України та не перебувають на момент розміщення такого депозиту у процедурі санації, фінансового оздоровлення чи банкрутства, на момент реєстрації філії є не меншим за мінімальний розмір статутного фонду страховика-резидента, встановлений у статті 30 цього Закону.

з) наявність письмового безвідкличного зобов'язання страховика-нерезидента про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникли у зв'язку з діяльністю його філії на території України;

і) страховикам України надане право відкривати свої філії на території іноземної держави, в якій створений і діє страховик-нерезидент.

Страховик-нерезидент має право здійснювати обмежені операції страхової діяльності в Україні за таких умов:

а) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). У разі здійснення перестрахування вимога щодо членства у Світовій організації торгівлі держави, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не застосовується;

б) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

г) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

д) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

е) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не включена до переліку офшорних зон, визначеного згідно із законодавством України;

ж) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

з) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.

Згідно статті 3 Закону [1] клієнтами страхового ринку - страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Статтями 11,12 Закону [1] визначені особливі операції субєктів страхового ринку - співстрахування та перестрахування:

а) Співстрахування.

Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика. За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

б) Перестрахування.

Перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Статтею 15 Закону [1] обумовлені форми діяльності субєктів посередницької діяльність у сфері страхування - страхових або перестрахових брокери і страхових агентів:

а) посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

б) Страхові брокери - це юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

в) Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник. Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.

г) Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів) визначається Уповноваженим органом. Страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти зобов'язані письмово повідомити Уповноваженому органу за встановленою ним формою про намір здійснювати діяльність на території України.

д) Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Згідно Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п.4.1.9) [2] нормативне державне регулювання страхової діяльності в Україні здійснюється державним регулятором - Нацкомфінпослуг [4] згідно вимог Законів України "Про страхування" [1] та відповідних основних нормативних положень, розроблених Нацкомфінпослуг та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, як акти обовязкового виконання:

. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" від 09.10.2003 р. № 74 (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями Держфінпослуг України) [10];

. "Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя" від 17 грудня 2004 р. № 3104 (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями Дерфінпослуг України) [7];

. "Про затвердження Правил розміщення страхових резервів із страхування життя" від 26 листопада 2004 року N 2875 (Із змінами і доповненнями) [9];

. "Про затвердження Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших, ніж страхування життя" від 8 жовтня 2009 року N 741 [12];

. Про затвердження Порядку складання звітних даних страховиків: Розпорядження Держфінпослуг України від 23 лютого 2004 р. № 39 (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями Держфінпослуг України) [5];

. Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків: Розпорядження Держфінпослуг України від 17 березня 2005 р. № 3755 [6];

. "Про затвердження Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги" : Розпорядження Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319 [10];

. "Про затвердження Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 27.11.2012 № 2422 [11];

. Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента // Постанова КМУ від 4 лютого 2004 р. N 124 (Із змінами і доповненнями) [8];

. "Про затвердження Порядку реєстрації договорів перестрахування" від 28.03.2011 № 153;

. "Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення посередницької діяльності на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами" від 25 жовтня 2007 року N 8170 (Із змінами і доповненнями).

Основний контроль Нацкомфінпослуг за страховими компаніями, пере-стаховиками та страховими посередниками здійснюється на етапах [2]:

Внесення субєктів страхового ринка в відповідні державні реєстри Нацкомфінпослуг, що надає право на здійснення діяльності на страховому ринку;

-Ліцензування видів діяльності страхової компанії;

Невиїздний контроль за умовами забезпечення платоспроможності страховиків згідно подаваємій їми періодичній звітності;

Виїзний контроль (інспекційні перевірки) за підтвердженням висновків невиїздного контролю;

застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.


.3 Принципи, види та форми страхування в Україні


Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До основних принципів страхування належать [16]:

конкурентність;

страховий ризик;

страховий інтерес;

максимальна сумлінність;

відшкодування в межах реально завданих збитків;

франшиза;

суброгація;

контрибуція;

співстрахування і перестрахування;

диверсифікація.

Наведені принципи страхування мають наступний зміст [16]:

. Конкурентність - усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні можливості у здійсненні діяльності, водночас створюються сприятливі умови для розвитку страхування, щоб забезпечити реалізацію права на ефективний страховий захист юридичних і фізичних осіб. Держава проводить активну антимонопольну політику, яка є важливим чинником у формуванні цивілізованого страхового ринку. Цей принцип поки що повною мірою стосується лише добровільних видів страхування.

. Страховий ризик - це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. У міжнародній практиці ризиком вважають також конкретний обєкт страхування або вид відповідальності. Нерідко страховий ризик тлумачать як розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі настання страхового випадку. З огляду на такі розбіжності у тлумаченні терміна "ризик" нерідко виникають непорозуміння між страховиками і страхувальниками. Загальновизнаним є положення, згідно з яким не може бути предмета для страхової угоди, якщо її сторони не несуть жодного ризику матеріальних чи фінансових втрат за несприятливого перебігу подій.

. Страховий інтерес - випливає з права власності або володіння тим чи іншим обєктом.

. Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довіря між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується обєкта страхування.

. Відшкодування в межах реально завданих збитків - страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися страхуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку.

Страхові відшкодування можуть здійснюватися в одній із чотирьох форм: 1) перерахуванням належних коштів на рахунок страхувальника (застрахованого) або вигодонабувача; 2) оплатою витрат на ремонт пошкодженого страхового обєкта; 3) відновленням обєкта; 4) заміною знищеного, пошкодженого або викраденого предмета на новий відповідник. В Україні переважає найпростіша форма відшкодування - кошти перераховують на рахунок страхувальника або видають йому чек на отримання готівки. Цей принцип повною мірою поширюється тільки на ризикові види страхування. Накопичувальне страхування за своєю ідеєю передбачає можливість отримання застрахованим (вигодонабувачем), крім сплачених внесків, частини інвестиційного прибутку.

. Франшиза - це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням.

. Суброгація - це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

У тих випадках, коли страхувальник отримає кошти на відшкодування збитків з іншого джерела, він має повідомити про це страховика, який візьме їх до уваги, коли розраховуватиме страхове відшкодування й оформлятиме регрес.

. Контрибуція. Обставини іноді складаються так, що один і той самий предмет стає обєктом страхування більш як один раз. Контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. Цей принцип дуже важливий ще й ось чому: його застосування стримує нечесних страхувальників від бажання застрахувати одне й те саме майно або життя й здоровя кілька разів з метою наживи.

. Співстрахування і перестрахування. Страховик може брати на своє утримання обмежені за розміром ризики. Ці межі визначаються наявністю в компанії страхових фондів. Згідно із Законом України "Про страхування" страховик може укласти страховий договір на суму, що не перевищує 10 % сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів. Такі обмеження диктуються інтересами додержання достатньої платоспроможності страховика. Суперечність між розміром запропонованого страхувальником ризику і фінансовими можливостями страховика взяти його на страхування вирішується з допомогою співстрахування і перестрахування.

. Диверсифікація. Ідеться про територіальне та галузеве розосередження взятих на страхування ризиків. Чим воно відчутніші, тим імовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша. Надзвичайно важливо додержувати принципу диверсифікації, розміщуючи страхові резерви.

За формами - страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Обов'язкову форму страхування визначають такі принципи [18]:

.Встановлення законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати встановлені об'єкти, а страхувальники - вносити належні страхові платежі. Закон передбачає: перелік об'єктів обов'язкового страхування; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок із наданням права їх диференсації на місцях; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів та їх стягнення у встановлені терміни.

. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві об'єкта страхування. Це майно автоматично включається до сфери страхування. При черговій реєстрації воно буде зафіксовано, а страхувальнику пред'явлено до сплати страхові внески.

. Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами. На невнесені в необхідний термін страхові платежі нараховується пеня.

. Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду користування страхувальником застрахованим майном. Тільки безгосподарське та зношене майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника дія страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

. Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страхуванням. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону [1], а їх умови страхування встановлені відповідними законами.

В Україні здійснюються 46 видів обов'язкового страхування, основними з яких є [1]:

) медичне страхування;

) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

) авіаційне страхування цивільної авіації;

) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Більшість договорів страхування укладається на добровільній основі. Страхувальник має право, але не зобов'язаний укладати договір страхування. Водночас i страховик має повне право відмовитися від прийняття на себе тих ризиків, які він вважає небажаними.

Добровільна участь у виборі страховика повною мірою притаманна лише для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладання договору страхування за першою (навіть усною) вимогою страхувальника.

Добровільне страхування має можливі 23 визначені види та інші, які визнаються в ліцензії від Нацкомфінпослуг [1]:

) страхування життя;

) страхування від нещасних випадків;

) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

) страхування здоров'я на випадок хвороби;

) страхування залізничного транспорту;

) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

) страхування повітряного транспорту;

) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 цієї статті);

) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

) страхування інвестицій;

) страхування фінансових ризиків;

) страхування судових витрат;

) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

) страхування медичних витрат;

-1) страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за шкоду, яку може бути завдано у звязку з виконанням його обовязків

) страхування сільськогосподарської продукції;

) інші види добровільного страхування.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.

Основними нормативними документами, котрі регулюють здійснення перестрахувальних операцій, є Закон України "Про страхування" [1] та "Положення про здійснення операцій з перестрахування" [8].

Згідно них перестрахувальна операція застосовується тоді, коли [16]:

страховик бере на себе зобовязання в обсягах, що можуть перевищувати можливості їх виконання за рахунок власних активів;

страхова сума за окремим обєктом і видом страхування перевищує 10 відсотків сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів на останню звітну дату;

перестрахування є передумовою здійснення інших видів діяльності (міжнародні перевезення, експлуатація обєктів підвищеного ризику, великомасштабні інвестування тощо).

Договори перестрахування в першу чергу повинні укладатися з перестраховиками, зареєстрованими на території України. Укладення договорів перестрахування з зарубіжними перестраховиками дозволяється тоді, коли:

законодавством країни, в якій зареєстрований перестраховик-нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою (перестрахувальною) діяльністю;

перестраховик-нерезидент має безперервний досвід роботи у страхуванні (перестрахуванні) не менше, ніж три роки, що передують року, в якому укладається договір перестрахування;

перестраховик-нерезидент не порушував страхове законодавство країни, в якій він знаходиться і до нього не застосовувались відповідні заходи з цього приводу протягом останніх двох років.

Якщо обсяги страхових платежів, що передаються у перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник повинен подати Нацкомфінпослуг декларацію, у котрій вказується інформація про ризики та обєкти страхування, дані про нерезидентів-перестраховиків та про перестрахових брокерів.

Перестрахування класифікується за [32]:

способом дії - на активне (передача ризиків в перестрахування) і пасивне (прийняття ризиків на перестрахування);

розміщенням ризиків - на вітчизняне і зарубіжне;

способом розподілу ризиків - на пропорційне і нерпопорційне;

методом передачі ризиків - на факультативне (добровільне), облігаторне (обовязкове) і факультативно-облігаторне (змішане);

видами договорів (формами здійснення) - на пропорційне (квотні договори, договори ексцеденту суми і квотно-ексцедентні договори) і непропорційне (договори ексцеденту збитку і ексцеденту збитковості).

Перестрахувальні операції можуть здійснюватися як між страховиками, так і між страховиками і спеціалізованими професійними перестраховиками.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану розвитку ринку страхових послуг в Україні


.1 Динаміка та структура страхового ринку України

страховий капітал платіж фонд

За підсумками діяльності страхових компаній за 2013 рік - ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків [33]. Загальна кількість страхових компаній станом на 31.12.2013 становила 407, у тому числі СК "life"1 - 62 компанії, СК "non-life" - 345 компанії, (станом на 31.12.2012 - 414 компанії, у тому числі СК "life" - 62 компанії, СК "non-life" - 352 компаній).

За 2013 рік частка валових страхових премій у відношенні до ВВП становила 2,0%, що на 0,5 % більше в порівнянні з 2012 роком; водночас, частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП за 2013 рік становила 1,5%, та залишилась на рівні 2012 року (див. рис. 2.1). Чисті страхові премії (виплати) - розраховані як валові страхові премії (виплати) за мінусом частки страхових премій (виплат), які сплачуються перестраховикам-резидентам (компенсовані перестраховиками-резидентами).

Слід відзначити загальний тренд падіння рівня валових страхових премій до ВВП України з 2,9% у 2005 році до рівня 1,5% у 2012 році (рис. 2.1), а також падіння показника сумарних активів страховиків, віднесених до сумарних активів банківської системи України з 9,0% у 2005 році до 4,0-4,2% у 2012-2013 рр.

При цьому середній рівень показника сумарних активів страховиків до ВВП України на протязі 2005 - 2014 рр. становить 4,1-4,2% (рис. 2.1).

Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка і розрахована в курсовій роботі структура за 2005-2014 рр. представлені в таблиці 2.1.


Рис. 2.1. Динаміка відносних масштабів ринку страхування України до ВВП та обсягів активів банківської системи України у 2005 -2014 рр. (побудовано за даними [33])



Таблиця 2.1. Основні показники діяльності страхового ринку України та його динаміка у 2005 - 2014 рр. (побудовано за даними [33])


Продовження табл. 2.1



У порівнянні з 2012 роком на 7 153,7 млн. грн. (33,3%) у 2013 році збільшився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився на 1 273,9 млн. грн. (6,3%). Загальна тенденція росту абсолютних обсягів валових страхових премій у 2009 -2013 рр. наведена на діаграмах рис. 2.2 - 2.3.



Рис. 2.2. Динаміка страхових премій за 2009 - 2011 рр. (млн. грн.) [33]



Рис. 2.3. Динаміка страхових премій за 2011 - 2013 рр. (млн. грн.) [33]

Основним фактором зростання валових страхових премій, у порівнянні з 2012 роком, стало збільшення обсягу внутрішнього перестрахування на 5 879,6 млн. грн. (5,8 разів). Разом з цим, питома вага чистих страхових премій у валових страхових преміях за 2013 рік становила 75,2%, що на 19,1 % менше в порівнянні з відповідним періодом 2012 року.

Основними змінами за видами страхування, що вплинули на це, є зростання чистих страхових премій, з таких видів страхування як: страхування життя (збільшення чистих страхових премій на 667 млн. грн.(36,9%)); добровільне особисте страхування (збільшення чистих страхових премій на 441,3 млн. грн. (15,4%); страхування фінансових ризиків (збільшення чистих страхових премій на 302,9 млн. грн. (14,4%)).

Рівень валових виплат у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року (23,9%) зменшився на 7,7 % та становив 16,2%. Таке падіння відбулося за рахунок зменшення обсягу валових страхових виплат на 9,7 % при збільшенні на 33,3% надходжень валових страхових платежів. Обсяг чистих страхових виплат зменшився на 8,1%.

Страхові резерви станом на 31.12.2013 зросли на 14,8% у порівнянні з аналогічною датою 2012 року, що пояснюється істотним збільшенням надходжень валових страхових платежів.

Також, у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року зросли такі показники, як загальні активи страховиків, обсяг сплачених статутних капіталів (так, станом на 31.12.2013 їх приріст становив 18,1% та 4,5% відповідно). Разом з цим, активи, визначені ст. 31 Закону України "Про страхування" для представлення коштів страхових резервів, зменшилися на 22,4%. Приріст загальних активів страховиків у обсязі 18,1% у порівнянні з аналогічною датою 2012 року частково пояснюється тим, що до загального обсягу активів, стали включатися частки перестраховиків у страхових резервах у обсязі 3 052,8 млн. грн, яка до цього не збільшувала величини активів страховиків.

Концентрація страхового ринку за надходженнями валових страхових премій станом на 31.12.2013 представлена в таблиці 2.2.


Таблиця 2.2 Концентрація страхового ринку за 2013 рік [33]



Можна констатувати, що незважаючи на значну кількість компаній, фактично на страховому ринку основну частку валових страхових премій - 99,2% - акумулюють 200 СК "non-Life" (58,0% всіх СК "non-Life") та 98,3% - 20 СК "Life" (32,3% всіх СК "Life").

По ринку страхування життя Індекс Герфіндаля - Гіршмана (ННІ) склав 1222,15 (у 2012 році - 1036,48), по ринку ризикових видів страхування становив 188,92 (у 2012 році - 170,38). В цілому по страховому ринку індекс Герфіндаля - Гіршмана склав 166,81 (у 2012 році - 150,25). Ці дані свідчать, що на ринку видів страхування інших, ніж страхування життя, в Україні спостерігається значний рівень конкуренції (ННІ в 5 разів менше 1000), в той час як на ринку страхування життя наявна помірна монополізація [33].

Страхові премії за видами страхування за 2012-2013 рр. (обсяги, структу-ра та темпи приросту) наведено в таблиці 2.3 та на рис. 2.4.

У структурі чистих страхових премій станом на 31.12.2013 найбільша питома вага традиційно належить таким видам страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка") - 5 982,2 млн. грн. (або 27,8%) (станом на 31.12.2012 даний показник становив 5 938,2 млн. грн. (або 29,3%)); страхування майна - 2 489,7 млн. грн. (або 11,6%) (станом на 31.12.2012 - 2 606,6 млн. грн. (або 12,9%)); страхування фінансових ризиків - 2 401,3 млн. грн. (або 11,1%) (станом на 31.12.2012 - 2 098,4 млн. грн. (або - 10,3%)); страхування від вогневих ризиків - 1 649,3 млн. грн. (або 7,7%) (станом на 31.12.2012 - 1830,1 млн. грн. (або 9,0%)); страхування життя - 2 476,5 млн. грн. (або 11,5%) (станом на 31.12.2012 - 1 809,5 млн. грн. (або 8,9%)); медичне страхування - 1395,7 млн. грн. (або 6,5%) (станом на 31.12.2012 - 1 280,1 млн. грн. (або 6,3%)).


Таблиця 2.3 Структура валових та чистих страхових премій за 2012-2013 рр. [33]




Рис. 2.4. Структура чистих страхових премій за видами страхування станом на 31.12.2013 (млн. грн.) [33]


Страхові виплати/відшкодування.

Розмір валових страхових виплат за 2013 рік становив 4 651,6 млн. грн., утому числі з видів страхування, інших, ніж страхування життя - 4 502,6 млн. грн. (або 96,8%), зі страхування життя - 149,2 млн. грн. (або 3,2%).



Рис. 2.5. Динаміка страхових виплат за 2011 - 2013 рр. (млн. грн.) [33]

Валові страхові виплати за 2013 рік зменшилися на 9,7% (до 4 651,8 млн. грн.) порівняно з 2012 роком, чисті страхові виплати зменшилися на 8,1% і становили 4 566,6 млн. грн. Структура валових та чистих страхових виплат за 2012-2013 рр. представлена в таблиці 2.4.


Таблиця 2.4 Структура валових та чистих страхових виплат за 2012-2013 рр. [33]



Структуру страхових виплат (відшкодувань) за мінусом частки страхових виплат, компенсованих перестраховиками-резидентами, за видами страхування за 2013 рік зображено на рис. 2.6.

Спад обсягів валових та чистих страхових виплат у 2013 році порівняно з 2012 роком відбувся за рахунок таких видів страхування, як страхування фінан-сових ризиків (спад на 78,9% та 79,6% відповідно), страхування майна (спад на 66,1% та 65,6% відповідно), страхування від вогневих ризиків та ризиків cти-хійних явищ (спад на 51,5% та 51,7% відповідно) та страхування кредитів (спад на 39,7%). Разом з тим, порівняно з 2012 роком, збільшились обсяги валових та чистих страхових виплат по страхуванню життя на 81,7 %, по медичному стра-хуванню (безперервне страхування здоров'я) на 12,1%.



Рис. 2.6. Структура чистих страхових виплат за видами страхування станом на 31.12.2013 (млн. грн.) [33]


У структурі чистих страхових виплат станом на 31.12.2013 найбільша питома вага страхових виплат припадає на такі види страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка") - 57,9 % (або 2 559,6 млн. грн.) (станом на 31.12.2012 даний показник становив 2 478,5 млн. грн. Або 50%)); частка медичного страхування (безперервне страхування здоровя) становить 22,9% або 1 010,1 млн. грн. (станом на 31.12.2012 - 900,8 млн. грн. або 18%).


2.2 Основні показники діяльності страхових компаній на ринку страхування життя (life - страхування) України та його динаміка (2011-2014 рр.)


Валові страхові платежі (премії, внески) при страхуванні життя за 2013 рік становили 2 476,7 млн. грн., що на 36,9% більше, ніж за 2012 рік (за 2012 р.- 1 809,5 млн. грн.) [33].

Структура надходжень валових страхових платежів (премій, внесків) за 2013 рік: 2 337,4 млн. грн. (або 94,4%), що надійшли від фізичних осіб; 139,3 млн. грн. (або 5,6%), що надійшли від юридичних осіб.

За 2013 рік кількість застрахованих фізичних осіб становила 1 771 662 фізичних осіб. Станом на 31.12.2013 застраховано 4 649 207 фізичних осіб.

Обсяг валових страхових виплат із страхування життя за 2013 рік становив 149,2 млн. грн. (включаючи страхові виплати у вигляді ануїтетів), що на 81,7% більше в порівнянні з відповідним періодом 2012 року (82,1 млн.грн.).



Рис. 2.7. Структура валових страхових премій та виплат із страхування життя у 2013 році [33]

Таблиця 2.5 Основні показники діяльності страхових компаній на ринку страхування життя (life - страхування) України та його динаміка (2011-2014 рр.) (побудовано за даними [33])

Назва показника страхування life2011201220132014 (1 півріччя)1. Валові надходження life-страхових премій, тис. грн1346437,01809535,22476682,6977273,12. Чисті life-страхові премії, тис.грн1346336,01809467,22476527,1977208,33. Чисті life-страхові виплати, тис.грн65737,582057,4149191,589734,54. Збитковість видів life-страхування для страховиків, %4,88%4,53%6,02%9,18%5. Частки страхових life-премій, які сплачені перестраховикам, тис.грн 38272,141897,237511,221571,86. Сумарний рівень life-перестрахування в валових преміях, %2,84%2,32%1,51%2,21%7. Рівень life-перестрахування у перестраховиків-резидентів, %0,01%0,00%0,01%0,01%8. Рівень life-перестрахування у перестраховиків- нерезидентів, %2,83%2,31%1,51%2,20%9. Збитковість life-перестрахування для перестраховиків, %16,69%22,37%39,65%42,27%10. Кількість договорів life-страхування, укладених на кінець звітного періоду341495741619953481618426730111. Кількість договорів life-страхування, укладених на протязі звітного періоду123881216477651771662510610

На рис. А.1 - А.5 Додатку А наведені графічні результати аналізу обсягів та структури основних показників life - страхування в України у 2013 році згідно даних табл. 2.5.


.3 Основні показники діяльності страхових компаній на ринку страхування за видами страхування, іншими, ніж страхування життя (non-life - страхування) України та його динаміка (2011-2014 рр.)


Результати узагальнення основних показників діяльності страхових компаній на ринку страхування за видами страхування, іншими, ніж страхування життя (non-life - страхування) України та їх динаміка (2011-2014 рр.) представлені в табл. 2.7 та графіками на рис. Б.1- Б.10 Додатку Б.

Як показують результати спільного аналізу основна питома вага страхових премій та страхових виплат у non-life страхуванні за результатами 2013 року належить:

.Добровільне non-life- страхування:

а) страхові премії:

страхування наземного транспорту (крім залізничного) - 16,58%;

страхування майна (іншого ніж статті 7-12) - 16,73%;

страхування від вогневих ризиків та ризиків стихії - 12,34%;

б) страхові виплати:

страхування наземного транспорту (крім залізничного) - 46,05%;

безперервне медичне страхування - 30,72%;

.Обовязкове non-life- страхування:

а) страхові премії:

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів - 68,4%;

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за додатковими договорами) - 11,7%;

б) страхові виплати:

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів - 85,14%;

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за додатковими договорами) - 7,5%;


Таблиця 2.6 Основні показники діяльності страхових компаній на ринку страхування за видами страхування, іншими, ніж страхування життя (non-life - страхування) України та його динаміка (2011-2014 рр.) [33]



.4 Основні показники діяльності страхових компаній на ринку перестрахування України та його динаміка (2011-2014 рр.)


За договорами перестрахування ризиків за 2013 рік українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили страхових премій вихідного перестрахування 8 744,8 млн. грн. (за 2012 р. - 2 522,8 млн. грн.) (рис. В.2 Додатку В), з яких [33]:

перестраховикам-нерезидентам - 1 634,4 млн. грн, темп росту порівняно з 2012 року становить 26,5 % (за 2012 р. - 1 292,0 млн. грн.);

перестраховикам-резидентам - 7 110,4 млн. грн., що у 5,8 разів більше порівняно з відповідним показником 2012 року (за 2012 р. - 1 230,8 млн. грн.).

Загальна сума часток страхових виплат по вихідному перестрахуванню, компенсованих перестраховиками, становила 486,7 млн. грн. (за 2012 р. - 537,8 млн. грн.), в тому числі компенсовано:

перестраховиками-нерезидентами - 401,5 млн. грн. (за 2012 р. - 356,7 млн. грн.);

перестраховиками-резидентами - 85,2 млн. грн. (за 2012 р. -181,1 млн. грн.).

На самому початку становлення страхового ринку України перестрахування ніяк не регулювалося державою. У силу невеликого утримання страховиків у цей період суми перестрахових премій нерезидентам становили від 11% до 35% премій, а резидентам - від 5% до 25% (рис. В.1 Додатку В). З часом виникли схеми використання вихідного перестрахування перестрахувальникам нерезидентам як каналу для оптимізації податків (1998 -2003 рр.). Однак прийнятя Постанови КМУ № 124 від 4/02/2004 про Порядок здійснення перестрахування у нерезидентів [8] практично повернуло ситуацію в цивілізоване поле. У результаті, якщо в 2003 році премії перестраховикам-нерезидентам склали 35% або понад 3 млрд. грн., що є найбільшим показником за всю історію пострадянського страхування в Україні, то вже в 2004 році показник склав 9,8% або 1,9 млрд. грн.



Рис. 2.8. Структура вихідного перестрахування за видами страхування станом на 31.12.2013 [33]


Основними проблемами в страховій системі України с 2007 року є неконтролюємість процесів вхідного перестрахування від страховиків - нерезидентів. Як показує аналіз даних, наведених на рис. 2.27, за допомогою вхідного перестрахування деякі страховики налагодили канал "легалізованого" виводу прибутку за кордон, працюючи "собі в збиток", рівень якого становить від 200% до 900% від отриманих премій вхідного перестрахування від нерезидентів. За таким каналом у 2008 - 2011 рр. щорічно за кордон виводилось 1,2 - 1,8 млрд.грн. в цілому по системі страхування України. При загальному рівні збитковості вхідного перестрахування 26% у 2013 році, аналіз даних в розрізі страхових компаній показує [36], що і в 2013 році на ринку вхідного перестрахування від нерезидентів є "високозбиткові" перестрахувальники - резиденти, які виводять прибуток за кордон:

а) СК "Перша" отримала 18 тис.грн. премій вхідного перестрахування та сплатила 889 тис.грн. страхового відшкодування (збитковість - 4939%);

б) СК "Мир" отримала 43 тис.грн. премій вхідного перестрахування та сплатила 799 тис.грн. страхового відшкодування (збитковість - 1846%).


Розділ 3. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні


Згідно "Концепції розвитку ринків небанківських фінансових послуг України на 2013 -2014 рр." Нацкомфінпослуг [21] основні напрямки та прогнозні значення розвитку страхового ринку України наведені в табл.3.1.

Асоціація України з Європейським Союзом потребує суттєвого удосконалення законодавчо-нормативної бази, одним із фундаментів якої є прийняття нової "євроредакції" Закону України "Про страхування", яка пройшла у 2012 році до рівня другого читання у Верховній Раді України та була тимчасово відкладена на третю доробку у вересні 2013 року [14].


Таблиця 3.1 Прогнозні цільові показники страхового ринку України станом на 01.01.2015 [21]

ПоказникиПрогнозне значення1. Створення інвестиційно - привабливого ринку страхування 1. Участь в інвестиційному пенсійному та обовязковому медичному страхуванні 2. Збільшення іноземних інвестицій в страховий бізнес з 5 млрд.грн. до 7 млрд.грн.2. Збільшення активів страховиків та зростання в них частки довгострокових інвестицій в економіку України1. Зростання автивів до 80 млрд.грн. 2. Зростання довгострокових інвестицій до 5 млрд.грн.3. Зростання частки чистих страхових премій до ВВПЗ рівня 1,4% до рівня 2,0%4. Підвищення рівня покриття страховими послугами за соціально значимими видами страхування:4.1. ОСЦПВВНТЗз 88% до 95%4.2. КАСКОз 4% до 10%4.3. Добровільне медичне страхуванняз 3% до 7%4.4. Довгострокове страхування життяз 1% до 3%4.5. Страхування туристівз 9% до 16%4.6. Страхування майна громадянз 2% до 5%5. Збільшення розміру страхових платежів на душу населенняЗ 500 грн. до 800 грн.6. Зростання експорту страхових та перестрахових послугЗ 400 млн.грн. /рік до 1 млрд.грн./рік 7. Диверсифікація каналів реалізації страхових продуктівЗбільшення частки брокерського каналу продажу з 1% до 5%8. Запровадження інноваційних технологій1. Електронні поліси 2. Особисті кабінети на Інтернет-сайтах страховиків 3. Прямі продажі в Інтернет-магазинах страховиків9. Створення нових робочих місць на страховому ринкуЗростання на 5 тис.одиниць10. Удосконалення законодавчої та нормативної бази страхування в Україні1. Прийняття нової редакції Закону "Про страхування" 2. Прийняття Закону про Фонд гарантування виплат по страхуванню життя

3.1 Прийняття нової "євроредакції" Закону України "Про страхування"


Проект Закону України "Про страхування" (нова редакція) регулює відносини у сфері страхування та перестрахування, визначає загальні правові засади здійснення страхування та перестрахування, провадження посередницької діяльності у сфері страхування та перестрахування, особливості державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю і посередницькою діяльністю у страхуванні [14].

Основна новизна проекту Закону полягає у:

розширенні визначення страхових операцій;

заміні числених конкретних видів добровільного та обовязкового страхування на класи страхування, що дозволить зняти статистичну невизначеність "інших видів страхування";

введення терміну "регулятивний капітал" страховика, мінімальна величина якого залежить від класів страхування, на які страховик отримав ліцензії.

Так, згідно статті 3 проекту Закону до страхових операцій, належать такі:

) укладення договорів страхування, перестрахування, або надання доручення на укладення таких договорів страховим посередникам, а також виконання таких договорів;

) визначення розміру страхових премій, комісійної винагороди, що належать до сплати в силу укладених договорів, згаданих у пункті 1 та витрат на ведення справи;

) обслуговування заяв про здійснення страхової виплати на підставі укладених договорів, зазначених у пункті 1 цієї частини;

) посередництво страховика в укладанні договорів страхування;

) установлення, на основі цивільного права, матеріального чи особистого забезпечення, якщо таке забезпечення пов'язане з укладенням договорів, про які йдеться в пункті 1).

) оцінка ризику у страхуванні життя та в інших класах страхування (перестрахування),

) здійснення страхових виплат за договорами, про які йдеться в п. 1 частини третьої цієї статті,

) отримання та продаж об'єктів або прав, набутих суб'єктами страхової діяльності у зв'язку з виконанням будь-якого договору страхування або будь-якого договору страхової гарантії,

) здійснення контролю над дотриманням страхувальниками або застрахованими їхніх обов'язків та правил безпеки щодо об'єкту, який перебуває під страховим захистом, передбачених договором або загальними умовами страхування,

) проведення регресних процедур та процедур звернення стягнення за зобов'язаннями страхувальника, які безпосередньо впливають на обсяг відповідальності суб'єкта страхової діяльності за договорами, передбаченими пунктом 1 частини третьої цієї статті,

) формування, розміщення та управління коштами технічних резервів у порядку, визначеному Уповноваженим органом,

) надання консультаційних послуг, навчання з метою підвищення кваліфікації, розроблення спеціалізованого програмного забезпечення, повязані з основним видом діяльності,

) надання кредитів страховиками, які здійснюють страхування життя, страхувальникам, які уклали договори страхування життя відповідно до вимог цього Закону.

Страховими операціями вважаються також нижчезазначені операції в разі їхнього виконання суб'єктами страхової діяльності:

) визначення причин та обставин випадкових подій,

) визначення суми шкоди та обсягу відшкодувань й інших виплат, що належать за договорами страхування,

) визначення вартості об'єкту страхування,

) операції, спрямовані на запобігання зростанню або зменшенню наслідків страхових випадків або фінансування цих операцій із фондів у статті 38 цього Закону.

Згідно статті 5 проекту Закону вводяться 18 класів страхування іншого, ніж страхування життя, по класифікації ризиків відповідно до класів страхування іншого, ніж страхування життя:

І. Нещасний випадок (включаючи виробничу травму і професійні захворювання):

) фіксована грошова виплата,

) допомога у вигляді відшкодування,

) поєднання вищенаведених 1) та 2),

) відшкодування травмування пасажирів.

ІІ. Хвороба:

) фіксована грошова виплата;

) допомога у вигляді відшкодування;

) поєднання вищенаведених 1) та 2).

ІІІ. Наземні транспортні засоби (інші, ніж залізничний рухомий склад)

Всі пошкодження або втрата:

) наземних транспортних засобів обладнаних двигуном;

) інших наземних транспортних засобів.. Залізничний рухомий склад:

Всі пошкодження або втрата залізничного рухомого складу.. Повітряний транспорт:

Всі пошкодження або втрата повітряних суден.. Водний транспорт (морські, озерні, річкові і водоканальні судна)

Всі пошкодження або втрата:

) річкових і водоканальних суден;

) озерних суден;

) морських суден.. Вантаж (включаючи товари, багаж та інший вантаж):

Всі пошкодження або втрата вантажу та/або багажу, незалежно від виду транспорту.. Пожежа і природні сили:

Всі пошкодження або втрата майна (іншого, ніж майно, зазначене у класах страхування III, IV, V, VI, VII), що спричинені:

) пожежею;

) вибухом;

) бурею;

) природними силами, іншими ніж буря;

) атомною енергією;

) зсувом ґрунту.. Інша шкода, завдана майну:

Всі пошкодження або втрата майна (іншого, ніж майно, зазначене у класах III, IV, V, VI, VII) у звязку з градом чи морозом та/або будь-якою іншою подією, крадіжкою, за виключенням подій, зазначених у класі VIII.. Відповідальність повязана з використанням наземного транспортного засобу обладнаного двигуном:

Вся відповідальність, що повязана з використанням наземного транспортного засобу обладнаного двигуном, у тому числі відповідальність перевізника.. Відповідальність повязана з використанням авіаційного транспорту:

Вся відповідальність, що виникає у звязку з використанням повітряних суден, у тому числі відповідальність перевізника.. Відповідальність повязана із водним транспортом (морськими, озерними, річковими, водоканальними суднами):

Вся відповідальність, що виникає у звязку з використання кораблів, суден або човнів на морях, озерах, річках або водоканалах, у тому числі відповідальність перевізника.. Загальна відповідальність:

Вся відповідальність, інша ніж передбачена у класах X, XI, XII.. Кредит:

) неплатоспроможність (загальна);

) експортний кредит;

) кредит з розстрочкою погашення;

) іпотека;

) кредит сільськогосподарському товаровиробнику на цілі виробництва сільськогосподарської продукції та/або придбання основних фондів.. Порука:

) порука (пряма);

) порука (непряма).. Інші фінансові збитки:

) ризики безробіття;

) недостатність доходу (загальна);

) погана погода;

) втрата надходжень;

) тривалі загальні витрати;

) непередбачувані торгові витрати;

) втрата ринкової вартості;

) втрата ренти або доходу, орендної плати;

) інші непрямі торгові збитки;

) інші неторгові фінансові збитки;

) інші форми фінансових збитків.. Юридичні витрати:

Юридичні витрати і видатки повязанні із судовим розглядом.. Надання допомоги:

Надання допомоги особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі, перебуваючи поза межами місцевості проживання.

Згідно статті 6 проекту Закону вводяться 5 класів страхування життя, по класифікації ризиків відповідно до класів страхування життя:

І. Страхування життя, не повязане з інвестиційними фондами:

) страхування життя, яке включає в себе страхування тільки на випадок досягнення передбаченого віку, страхування тільки на випадок смерті, страхування на випадок досягнення передбаченого віку або смерті до досягнення цього віку, страхування життя з поверненням страхових внесків;

) ануїтети;

) додаткове страхування на додаток до страхування життя, страхування на випадок травмування, включаючи непрацездатність, страхування на випадок смерті у результаті нещасного випадку і страхування на випадок інвалідності, спричиненої нещасним випадком або хворобою.

ІІ. Страхування на випадок укладення шлюбу, страхування на випадок народження дитини;

ІІІ. Страхування життя, повязане з інвестиційними фондами:

) страхування життя, яке включає в себе страхування тільки на випадок досягнення передбаченого віку, страхування тільки на випадок смерті, страхування на випадок досягнення передбаченого віку або смерті до досягнення цього віку, страхування життя з поверненням страхових внесків, страхування на випадок укладення шлюбу, страхування на випадок народження дитини

) ануїтети;. Постійне страхування здоровя, яке включає страхування на випадок втрати доходу внаслідок розладу здоровя, тимчасової або постійної непрацездатності.. Управління та адміністрування пенсійними фондами у разі, коли страховик, що здійснює страхування у галузі страхування життя є:

засновником відкритого недержавного пенсійного фонду;

здійснює контроль за відкритим недержавним пенсійним фондом.

Провадження даного класу можливе лише при виконанні страховиком вимог, передбачених для компаній з управління активами та адміністраторів пенсійних фондів Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та нормативними актами Уповноваженого органу.

Згідно статті 8 проекту Закону уточнюється склад учасників страхового ринку:

) страховики, перестраховики;

) страхові посередники;

) страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі;

) актуарії;

) обєднання страховиків;

) обєднання перестраховиків;

) обєднання страхових посередників;

) професійні обєднання актуаріїв;

) асистуючі компанії;

) аварійні комісари (обєднання аварійних комісарів);

) аджастери, сюрвейери;

Класи страхування, прописані в проекті нового закону "Про страхування", замінять види страхування і значно спростять процедуру роботи страховиків. Таке законодавче нововведення усуне процедуру погодження та реєстрації правил страхування в Нацкомфінпослуг, воно повністю відповідає Національному плану дій на 2013 рік в частині дерегуляції та розвитку надійного, стабільного і прозорого ринку небанківських фінансових установ.

Зокрема, згідно зі ст. 6 "Класи страхування" тексту законопроекту, для організації і здійснення державного регулювання страхового ринку страхування ділиться на класи страхування. При цьому законодавством передбачено окремі класи страхування для ризикового страхування і страхування життя.

Ризикове страхування представлено 18 класами, серед яких: "нещасний випадок", "захворювання", "наземні транспортні засоби (інші ніж ж / д рухомий склад", "ж/д рухомий склад", "повітряний транспорт", "водний транспорт", "вантажі, включаючи товари, багаж та ін. вантажі", "пожежа і природні сили", "інший збиток, нанесений майну", "відповідальність" і пр. Кожному з класів страхування, прописаному в законопроекті, дано чітке визначення з переліком обов'язків страховика в частині виплати.

Страхування життя законодавчо представлено чотирма класами: "інвестиційне страхування", "страхування на випадок дожиття до події, передбаченого договором страхування", "безперервне страхування здоров'я" і безпосередньо "страхування життя".

Запропонований законопроект за змістом і кількістю нововведень багато в чому нагадує Страховий кодекс, про необхідність прийняття якого багато говорив ринок в останні 10 років.

Крім того, запропоновані класи страхування зрозумілі європейському співтовариству, оскільки відповідають європейським директивам ведення страхового бізнесу.


.2 Прийняття нового Закону України "Про Фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя"


Проект Закону України "Про Фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя" був розроблений на виконання пункту 23.2 Національного плану дій на 2012 рік [15] та Постановою ВРУ № 632 - VII від 08.10.2013 прийнятий за основу.

Проект закону встановлює засади діяльності Фонду гарантування страхових виплат за договорами страхування життя. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування страхових виплат за договорами страхування життя.

Враховуючи те, що страхування життя відноситься до особистого страхування, має довгостроковий характер та значну накопичувальну складову, є вкрай важливим забезпечити функціонування в Україні системи гарантування страхових виплат за договорами страхування життя, яка дозволить запобігти втратам довгострокових заощаджень громадян та позбавлення їх страхового захисту у разі настання неплатоспроможності страховика.

Слід зазначити, що в даний час законодавство України не передбачає існування в Україні жодної схеми гарантування виплат за договорами страхування життя.

Положення проекту закону відповідають принципам, викладеним у Білій книзі щодо схем гарантування у страхуванні (White paper on Insurance Guarantee Schemes), виданої Європейською комісією у 2010 році.

Проект закону підготовлено з метою підтримки фінансової стабільності ринку страхування життя в Україні та підвищення рівня захисту страхувальників та вигодонабувачів за договорами страхування життя.

Законопроект встановлює засади діяльності Фонду та врегульовує такі питання:

-гарантії страхових виплат за договорами страхування життя;

-правовий статус Фонду та його керівні органи;

порядок формування майна Фонду;

право на отримання гарантійних виплат та компенсаційних виплат;

порядок здійснення виплат за рахунок коштів Фонду.

У разі настання неплатоспроможності страховика Фонд гарантує страхувальникам або вигодонабувачам відшкодування розміру страхової виплати або викупної суми, передбаченої договором страхування життя, укладеним після набрання чинності цим законом, але не більше максимального розміру гарантійних виплат.

Також, за рахунок коштів Фонду гарантується забезпечення покриття активами страхових резервів за укладеними після набуття чинності Законом договорами страхування життя, що передаються від неплатоспроможного до іншого страховика.

Учасниками Фонду мають стати страховики, які отримали ліцензію на здійснення страхування життя. Джерелами формування майна Фонду є:

-вступні внески учасників Фонду;

-регулярні внески учасників Фонду;

спеціальні внески учасників Фонду;

пеня, що стягується з учасників Фонду за несплату або несвоєчасну сплату поточних внесків;

доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;

- доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України;

кредити і позики, залучені відповідно до законодавства;

благодійні внески юридичних і фізичних осіб;

кошти, одержані за програмами міжнародної фінансової допомоги;

кошти, одержані від продажу майна ліквідованих учасників Фонду, в розмірі проведених виплат;

інші надходження.

За аналогією з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, початковий збір до якого складає 1 відсоток зареєстрованого статутного капіталу банку, оптимальний розмір вступного внеску не повинен перевищувати 1 відсотка від розміру статутного капіталу учасників Фонду. У звязку з цим, пропонується встановити реєстраційний збір у фіксованому розмірі - 120000 грн., що складає близько 0,12% від мінімального розміру статутного капіталу для страховика, який займається страхуванням життя (10 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України). Учасники Фонду сплачуватимуть регулярні внески у розмірі 0,4% від суми валових страхових премій, отриманих учасником Фонду за відповідний період. Такий розмір регулярних внесків встановлений з урахуванням таких чинників:

- необхідності забезпечення фінансової спроможності Фонду виконувати свої функції щодо здійснення виплат у разі неплатоспроможності страховика;

витрати учасників Фонду у вигляді відрахувань до Фонду не повинні значним чином впливати на вартість їх послуг.


Висновки


Страхова система України у своєму розвитку пройшла 3 етапи та з 17.05.2013 р. знаходиться на сучасному четвертому етапі входження України в СОТ та імплементації асоціації с Євросоюзом.

Зміна законодавчо-нормативної бази від Декрету "Про страхування" 1993 року до першої редакції Закону України "Про страхування" 1996 року та послідовні суттєві зміни редакції у 2001, 2004 та 2013 рр. привела до:

.Зменшення кількості страхових компаній на 1 етапі (1993 -1996 рр.) з 700 у 1994 році до 212 у 1997 році (як результат перереєстрації);

2.Послідовного зростання кількості страхових компаній від 212 у 1997 році до 469 у 2008 році, з виділенням окремо з 2001 року компаній по страхуванню життя (з 14 у 2001 році до 73 у 2008 році);

.Зменшенню кількості страхових компаній під впливом світової фінансової кризи 2008 року та девальвації національної валюти до сумарної кількості 400 у 2 півріччі 2014 року (до 58 компаній по страхуванню життя).

Фінансова міцність страхових компаній по власному капіталу зросла з рівня мінімального статутного фонду 5000 доларів США у 1994 році до 100000 екю у 1997 році, у 2001 році - до 1 млн. євро (1,5 млн.євро для компаній по страхуванню життя), у 2013 р. - до 10 млн.євро для компаній по страхуванню життя.

Обсяг відносних премій на страховому ринку України набагато менший європейського рівня (8-12% ВВП), має пік зростання у 2005 році (до 2,9%), після чого темпи росту обсягів страхового ринку стали меншими, ніж темпи зростання ВВП України. У 2013 році відносний рівень валових страхових премій склав 2,0% від ВВП, а чистих страхових премій (без внутрішнього перестрахування у резидентів) - 1,5%.

Слід відзначити загальний тренд падіння рівня валових страхових премій до ВВП України з 2,9% у 2005 році до рівня 1,5% у 2012 році, а також падіння показника сумарних активів страховиків, віднесених до сумарних активів банківської системи України з 9,0% у 2005 році до 4,0-4,2% у 2012-2013 рр.

При цьому середній рівень показника сумарних активів страховиків до ВВП України на протязі 2005 - 2014 рр. становить 4,1-4,2% (66 млрд.грн. у 2 півріччі 2014 року).

У структурі чистих страхових премій станом на 31.12.2013 найбільша питома вага традиційно належить таким видам страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка") - 5 982,2 млн. грн. (або 27,8%) (станом на 31.12.2012 даний показник становив 5 938,2 млн. грн. (або 29,3%)); страхування майна - 2 489,7 млн. грн. (або 11,6%) (станом на 31.12.2012 - 2 606,6 млн. грн. (або 12,9%)); страхування фінансових ризиків - 2 401,3 млн. грн. (або 11,1%) (станом на 31.12.2012 - 2 098,4 млн. грн. (або- 10,3%)); страхування від вогневих ризиків - 1 649,3 млн. грн. (або 7,7%) (станом на 31.12.2012 - 1830,1 млн. грн. (або 9,0%)); страхування життя - 2 476,5 млн. грн. (або 11,5%) (станом на 31.12.2012 - 1 809,5 млн. грн. (або 8,9%)); медичне страхування - 1395,7 млн. грн. (або 6,5%) (станом на 31.12.2012 - 1 280,1 млн. грн. (або 6,3%)).

Ринок страхових послуг страхування життя має показники:

. Структура надходжень валових страхових платежів (премій, внесків) за 2013 рік: 2 337,4 млн. грн. (або 94,4%), що надійшли від фізичних осіб; 139,3 млн. грн. (або 5,6%), що надійшли від юридичних осіб.

. За 2013 рік кількість застрахованих фізичних осіб становила 1 771 662 фізичних осіб. Станом на 31.12.2013 застраховано 4 649 207 фізичних осіб.

. Обсяг валових страхових виплат із страхування життя за 2013 рік становив 149,2 млн. грн. (включаючи страхові виплати у вигляді ануїтетів), що на 81,7% більше в порівнянні з відповідним періодом 2012 року (82,1 млн.грн.).

Ринок страхових послуг страхування інших, ніж страхування життя, має показники:

.Обсяг валових страхових премій добровільного страхування 22 521 млн.грн, обовязкового страхування - 3 663 млн.грн.

Основна питома вага страхових премій та страхових виплат у non-life страхуванні за результатами 2013 року належить:

.Добровільне non-life- страхування:

а) страхові премії:

страхування наземного транспорту (крім залізничного) - 16,58%;

страхування майна (іншого ніж статті 7-12) - 16,73%;

страхування від вогневих ризиків та ризиків стихії - 12,34%;

б) страхові виплати:

страхування наземного транспорту (крім залізничного) - 46,05%;

безперервне медичне страхування - 30,72%;

.Обовязкове non-life- страхування:

а) страхові премії:

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів - 68,4%;

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за додатковими договорами) - 11,7%;

б) страхові виплати:

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів - 85,14%;

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за додатковими договорами) - 7,5%;

За договорами перестрахування ризиків за 2013 рік українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили страхових премій вихідного перестрахування 8 744,8 млн. грн. (за 2012 р. - 2 522,8 млн. грн.), з яких:

перестраховикам-нерезидентам - 1 634,4 млн. грн, темп росту порівня-но з 2012 року становить 26,5 % (за 2012 р. - 1 292,0 млн. грн.);

перестраховикам-резидентам - 7 110,4 млн. грн., що у 5,8 разів більше порівняно з відповідним показником 2012 року (за 2012 р. - 1 230,8 млн. грн.).

Загальна сума часток страхових виплат по вихідному перестрахуванню, компенсованих перестраховиками, становила 486,7 млн. грн. (за 2012 р. - 537,8 млн. грн.), в тому числі компенсовано:

перестраховиками-нерезидентами - 401,5 млн. грн. (за 2012 р. - 356,7 млн. грн.);

перестраховиками-резидентами - 85,2 млн. грн. (за 2012 р. -181,1 млн. грн.).

Основними проблемами в страховій системі України с 2007 року є неконтролюємість процесів вхідного перестрахування від страховиків - нерезидентів. За допомогою вхідного перестрахування деякі страховики налагодили канал "легалізованого" виводу прибутку за кордон, працюючи "собі в збиток", рівень якого становить від 200% до 900% від отриманих премій вхідного перестрахування від нерезидентів. За таким каналом у 2008 - 2011 рр. щорічно за кордон виводилось 1,2 - 1,8 млрд.грн. в цілому по системі страхування України. При загальному рівні збитковості вхідного перестрахування 26% у 2013 році, аналіз даних в розрізі страхових компаній показав, що і в 2013 році на ринку вхідного перестрахування від нерезидентів є "високозбиткові" перестрахувальники - резиденти, які виводять прибуток за кордон:

а) СК "Перша" отримала 18 тис.грн. премій вхідного перестрахування та сплатила 889 тис.грн. страхового відшкодування (збитковість - 4939%);

б) СК "Мир" отримала 43 тис.грн. премій вхідного перестрахування та сплатила 799 тис.грн. страхового відшкодування (збитковість - 1846%).

Згідно "Концепції розвитку ринків небанківських фінансових послуг України на 2013 -2014 рр." основні напрямки перспективного розвитку страхового ринку України повязані з прийняттям нової редакції Закону "Про страхування" та прийняттям Закону "Про Фонд гарантування виплат по страхуванню життя".

Список використаних джерел


. Закон України "Про страхування" (в редакції Закону N 2745-III від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.50) / Із змінами, внесеними згідно із Законами станом N 1586-VII від 04.07.2014 - #"justify">Додаток А. Показники life-страхування



Рис. А.1. Обсяги валових страхових премій та часток перестрахування по основних видах life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])



Рис. А.2. Обсяги чистих страхових премій та чистих страхових виплат по основних видах life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])


Рис. А.3. Збитковість валових премій по основних видах life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])



Рис. А.4. Структура валових премій по основних видах life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])


Рис. А.5. Структура чистих страхових виплат по основних видах life-страхування у 2013 році(побудовано за даними [33])


Додаток Б. Аналіз показників non-life страхування



Рис. Б.1. Обсяги валових страхових премій та обсягів перестрахування по основних видах non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])



Рис. Б.2. Обсяги чистих страхових премій та чистихз страхових виплат по основних видах non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])

Рис. Б.3. Обсяги перестрахування у резидентів та нерезидентів по основних видах non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])



Рис. Б.4. Збитковість для страховиків та перестраховиків премій по основних видах non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])


Рис. Б.5. Структура валових страхових премій по основних видах добровільного non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])



Рис. Б.6. Чистих страхових виплат по основних видах добровільного non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])


Рис. Б.7. Структура валових страхових премій по основних видах обовязкового non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])



Рис. Б.8. Структура чистих страхових виплат по основних видах обовязкового non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])


Рис. Б.9. Збитковість страхових премій по основних видах обовязкового non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])



Рис. Б.10. Рівні перестрахування у резидентів та нерезидентів по основних видах обовязкового non-life-страхування у 2013 році (побудовано за даними [33])

Додаток В. Показники перестрахування



Рис. В.1. Динаміка рівней вихідного перестрахування валових премій страховиками-резидентами у перестраховиків (резидентів та нерезидентів) у 1996 -2014 рр. (побудовано за даними [33])



Рис. В.2. Динаміка обсягів вихідного та вхідного перестрахування у резидентів і нерезидентів та рівней виплат перестраховиками у 2008 - 2014 рр. (побудовано за даними [33])


Рис. В.3. Динаміка рівней збитковості вихідного та вхідного перестрахування для перестраховиків (резидентів та нерезидентів) у 2006 - 2014 рр. (побудовано за даними [33])