Суспільно-політичні й економічні наслідки походу Олександра Македонського

Суспільно-політичні й економічні наслідки походу Олександра Македонського

Суспільно-політичні й економічні наслідки походу Олександра Македонського

ЗМІСТ

.        ВСТУП

.        РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ СХІДНОГО ПОХОДУ ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО (334-324 РР. ДО Н.Е.). ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ НА ЗАВОЙОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

.        РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ І НАСЛІДКИ ПОХОДУ ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО

.        ВИСНОВКИ

.        СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

.        ДОДАТКИ

ВСТУП

Олександр Македонський (356-323 до н.е.) є однією з найпопулярніших постатей в історії Стародавнього Світу. Масштаби його завоювань, що територіально сягали від Егейського моря на заході до басейну Інду на сході і від Лівійської пустелі на півдні до Каспійського моря на півночі, та той короткий час, протягом якого їх було здійснено (близько 10 років), справили незабутнє враження на сучасників і зробили його героєм легенд та переказів.

Стосовно східного походу зазначимо, що його задум виник ще у батька Олександра Філіпа ІІ, який серйозно реорганізував македонську армію (виник новий стрій - фаланга - авт.), зумів закріпити македонську гегемонію в Греції й розпочав серйозну підготовку походу на Перську державу Ахеменідів. Однак похід не було реалізовано через загибель Філіпа ІІ від рук змовників у 336 р. до н.е. Після смерті Філіпа ІІ на трон зійшов його 20-річний син Олександр, який прагнув слави великого правителя та полководця. Зумівши утвердити македонську гегемонію на грецькими полісами, яка сильно похитнулася після смерті Філіпа ІІ, Олександр у 334 році вирушив зі своєю армією на Схід, завойовувати нові території й реалізовувати свої широкі амбіції.

Втім серед причин походу були об’єктивні фактори, серед яких проф. С. Ковальов вказує зокрема на економічну і політичну кризу полісного устрою в Греції, наростання соціальних протиріч, а також слабкість Перської держави, яка попри свої грандіозні територіальні масштаби не змогла протистояти армії Олександра [5, с. 29-30].

Далі ми детально розглянемо основні результати й ключові наслідки східного походу Олександра Македонського, визначимо його значення та на подальший перебіг історії Стародавнього світу.

РОЗДІЛ І. основні результати східного походу александра македонського (334-324 рр. до н.е.). особливості політики на завойованих територіях

Одним із ключових соціально-економічних наслідків східного походу Олександра стало те, що в результаті греко-македонської експансії на Схід відкрилися нові напрями розвитку продуктивних сил. На всьому шляху македонської армії на перехресті караванних доріг виникали нові міста. За деякими даними їх було засновано близько 70, однак в сучасній науці побутує думка, що ця цифра є завищеною і таких міст було засновано близько 30 [2, с. 381]. Міста називалися на честь Олександра Олександріями, а найбільшими серед них були Олександрія в Єгипті, Олександрія Аріана (Герат), Олександрія Арахозія (Кандагар), та ін., які розташовувалися в основному в Ірані, Середній Азії та Індії. Цим самим Олександр реалізовував свою мету принести на Схід більш високу культуру еллінів й розглядав це як засіб зміцнення своєї влади, адже міста були опорними пунктами греко-македонського панування і будувалися здебільшого в місцях найбільшого спротиву місцевого населення. Склад населення цих міст був змішаним, чим передбачалось сприяти налагодженню контактів між греко-македонцями та місцевим населенням Сходу [5, с. 32-34].

В новостворених містах осідала велика кількість греко-македонського населення, переважно купців та ремісників.Для збіднілого грецького населення відкрилися нові центри та нові землі, куди спрямовувався надлишок енергії. Завдяки скеруванню грецьких колоністів на Схід походи Олександра Македонського значною мірою сприяли подоланню кризи, якої зазнали грецькі поліси в IV ст. до н.е.

Важливу роль східний похід відіграв і в культурному відношенні. Він збагатив науку мистецтво новим матеріалом, що сприяло становленню елліністичної культури, яка стала виявом комунікації між західною та східною частинами тогочасної ойкумени. Під час походу наближені до Олександра особи і вчені вели записи подій, проводили обстеження місцевості тощо. Особливо багато матеріалу було зібрано з географії, ботаніки та зоології.

Вражаючими були масштаби створеної Олександром держави (Див. додаток 1). Філософ і майбутній глава Афінської держави Деметрій Фалерський писав: «Якщо б 50 років тому який-небудь бог передбачив майбутнє персам чи перському царю, чи македонянам чи царю македонян, невже вони повірили б, що нині від персів, яким був підвладний майже увесь світ, залишиться тільки ім’я і що македоняни, котрих навряд чи хто знав на ім’я, будуть тепер владарювати над світом» [2, с. 382]. Водночас, продовжуючи свою думку, він висловлювався про тимчасовість македонської гегемонії: «Воістину, мінлива наша доля… І тепер, як мені здається, вона лише тому передала македонянам щастя персів, щоб показати, що і останнім вона дала всі ці блага лише у тимчасове користування, поки побажає розпорядитися ними інакше» [2, с. 382-383].

І справді утворена в результаті походів Олександра Македонського імперія характеризується відсутністю внутрішньої єдності та рівноваги. Це пояснюється її великими розмірами та великою етнічною і культурною строкатість, адже це було об’єднання найрізноманітніших країн та народів, досягнуте силою зброї, а єднальною ланкою була особистість самого Олександра, який, відчуваючи внутрішню слабкість держави, вживав різноманітних заходів задля її зміцнення.

Олександр переймав звичаї та поважав обряди народів підкорених земель. Так, наприклад в Єгипті він перейняв титул фараона і сина бога Амона-Ра. У Вавилоні він також прийняв титул «Правителя Вавилону і всіх чотирьох кінців світу» іприніс жертву богу Мардуку. Показовим у цьому напрямку стало одруження у Сузах близько 10 тис. грецьких і македонських воїнів на перських жінках. Сам Олександр одружився на доньці Дарія ІІІ Статирі.

Ще одним показовим кроком зближення стало залучення персів, переважно молоді, до македонського війська. Однак такий крок, як і інші, описані вище, заходи Олександра викликали незадоволення серед воїнів-македонців. Про це читаємо у давньогрецького історика Аріана «Пришли к нему сатрапы из новых городов и завоеванных земель; с ними прибыло около 30 000 юношей, вошедших в тот возраст, о котором Александр говорил, что это «потомки». У них было македонское вооружение и обучены они были македонским военным приемам. Македонцев, говорят, раздосадовало их прибытие: они решили, что Александр принимает всяческие меры к тому, чтобы не так уж нуждаться в македонцах. Великой печалью было для них видеть на Александре мидийскую одежду; заключение браков по персидскому закону пришлось многим не по душе… Все это огорчало македонцев, так как свидетельствовало о том, что Александр склоняется в душе к варварам, а македонские обычаи и сами македонцы у него в пренебрежении» [1, Кн. 7, п. 6].

Неоднарозово серед солдатів Олександра піднімалися виступи проти нього. Вони були вираженням думки опозиційно налаштованих воїнів і мали місце у 326, 324, 323 рр. до н.е. Крім того, нестабільною була ситуація на Балканах, де час від часу підіймала голову антимакедонська опозиція. Зокрема найпотужнішим став виступ спартанців у 331 р., який вдалося придушити. Після його придушення у 330 р. полководцем Олександра Антипатром, ситуація стабілізувалась.

Строкатість держави і відсутність подібного Олександру авторитету призвели до того, що після смерті полководця у 323 р. до н.е. його імперія була поділена між найбільшими військовими вождями - діадохами. Згода між ними була неміцною і нетривалою. Через деякий час в ході жорстокої, кривавої боротьби за владу загинули номінальні правителі Македонії Філіпп ІІІ Арридей (правив у 323-317 рр. до н.е.) та син Олександра від Роксани Александр IV Ег (номінально правив у 317-309 рр. до н.е.). Останній до самої смерті перебував з матір’ю в ув’язненні, після чого послідувала розправа від жорстокого Касандра (309 р. до н.е.), який таким чином позбавився суперників у боротьбі за македонський престол.

Те, що було створено і об’єднано зусиллями Олександра Македонського після його смерті перетворилось на об’єкт претензій у боротьбі за владу. Через відсутність єдності та прагнення діадохів заволодіти спадщиною свого могутнього патрона держава Олександра розпалася на окремі частини на чолі з правителями-діадохами.

Оцінюючи результати східного походу, слід відзначити, що Олександр Македонський без сумніву був великим полководцем і талановитим державним діячем. В результаті його походів була знищена держава Ахеменідів. Олександр силою зброї та вмілими заходами зумів об’єднати найрізноманітніші країни та народи східного і західного світу - високорозвинені грецькі поліси і Македонію з пережитками первіснообщинного ладу, долину Нілу і Месопотамію з кочовими племенами Східного Ірану. Онак утворена держава не мала єдиної економічної бази і мала характер військового утворення, окільки на чолі певних областей, крім старапів, було поставлено ще й військових вождів з числа наближених до Олександра воїнів. Водночас можна сказати й про намагання Олександра діяти за відомим принципом «Чужого не порушувати - нового не вводити», адже він обмежувався визнанням свої влади та сплатою податків, збір яких контролювався греками і македонцями [5, с. 35].

Крім того, серед результатів походу слід відзначити те, що на Схід ринула величезна кількість греків і македонців, які осіли на нових землях, привнісши інші формі суспільно-економічних відносин. Міста, побудовані Олександром, стали центрами політичного і економічного життя. В результаті походу розширилися географічні межі тодішнього світу, було прокладено нові шляхи сполучення, активізувалося судноплавство - все це сприяло розвитку економіки і торговельних зв’язків.

РОЗДІЛ ІІ. історичне значення і наслідки походу александра македонського

Східний похід Олександра Македонського мав виняткове значення для подальшого розвитку елліністичного світу.

Завдяки вдалим завоюванням Олександру Македонському було захоплено велику територію й постала величезна, небачена до тих пір імперія. До складу «світової» держави Олександра входила Македонія, велика частина полісів Балканської і острівної Греції, Верхній та Нижній Єгипет, Мала Азія та ін. області колишньої Перської держави, частина Північно-Західної Індії. Як уже було зазначено, розуміючи внутрішню неміцність своєї держави, об'єднаної лише силою зброї, Олександр намагався рядом соціально-економічних і політичних заходів згуртувати свою неоднорідну державу, зробити її життєздатною та міцною, однак рання смерть завадила йому продовжити цю роботу. Одразу після смерті полководця розпочалась боротьба за владу, яка привела до розпаду імперії Олександра на державні утворення, що виявилися більш життєздатними за тих умов [2, с. 284].

Процес розпаду світової держави і створення системи нових держав на її руїнах проходили не мирним шляхом, а в безперервних війнах між найближчими полководцями Олександра Македонського (діадохами), які більше 40 років ділили спадщину свого покійного повелителя [4, с. 286]. Відсутність єдиного адміністративно-політичного центру, яким за Олександра був Вавилон і дезорганізація держави, спричинена боротьбою діадохів за владу, призвели до розпаду держави Олександра. Після його смерті на уламках імперії утворилось ряд самостійних держав, серед яких найсильнішими стали Держава Селевкідів (зі столицею в місті Антіохія), елліністичний Єгипет на чолі з династією Птолемеїв та Македонія.

Як зазначає С.Ковальов, монархія Олександра Македонського була явищем короткочасним та перехідним. Її історична роль полягала в тому, що з моменту її виникнення більш інтенсивно, аніж раніше почали відбуватися процеси еллінізації Азії, що являли прогресивне явище для тієї епохи, оскільки давали могутній поштовх для розвитку виробничих сил Сходу. Свідченням цьому є виникнення монархії Маур’їв в Індії, поява Парфянського царства, розквіт Елліністичних держав Передньої Азії і північно-східної Африки [5, с. 39-40]. Вчений зазначив, що форма «світової монархії», якої набула держава Олександра мала своє історичне обґрунтування та історичний зміст, який полягав у встановленні економічних, політичних та культурних зв’язків між Заходом та Сходом. Смерть Олександра Македонського завадила йому реалізувати свої плани у повній мірі, однак те, що він встиг зробити вплинуло на подальший історичний розвиток в елліністичну та середньовічну епохи [5, с. 40].

Проте головним наслідком походу та політики Олександра став початок нового періоду в історії - епохи еллінізму. Еллінізм став яскравою епохою в історії Греції, Македонії, країн Східного Середземномор'я, Ірану, Середньої Азії та прилеглих до них регіонів. Хронологічні межі елінізму охоплюють період від кінця завойовницьких походів Олександра Македонського (IV ст. до н. е.) до захоплення елліністичних держав Римом на заході та Парфією на сході. Кінець елліністичного періоду припадає на 30-ті роки до н. е. (падіння Єгипту - останньої незалежної елліністичної держави) [4, с. 288].

Еллінізм був конкретно-історичним етапом в історії зазначених вище країн, для нього характерна взаємодія грецьких та місцевих елементів у соціально-економічних відносинах, політичній організації та культурному розвитку в IV-І ст. до н. е. і являв собою феноменальне явище, яке стало прикладом взаємодії Заходу і Сходу, яку спричинила енергійна діяльність Олександра та його виснажливий десятирічний похід на Схід, з якого македонському цареві не судилося повернутися, однак судилося отримати славу великого полководця та суттєво вплинути на подальший хід світової історії.

ВИСНОВКИ

олександр македонський східний похід

Загалом же завоювання Олександра Македонського здійснили великий вплив на розвиток тогочасного світу. Вони сприяли зближенню економіки й культури Заходу та Сходу, формування еллінізму як особливої форми синтезу двох світів. Для встановлення більш органічного зв'язку між ними велике значення мало заснування кількох десятків міст ("Олександрій"), які мали стати центрами об'єднання греків і македонян з місцевим населенням і взаємного обміну культурними досягненнями.

Водночас наслідком завоювання Сходу було не тільки знищення Перської держави, а й встановлення нового типу панування, що ґрунтувалося як на поневоленні місцевого населення греко-македонянами так і певними взаємодіями між греко-македонцями та представниками східних народів, ініціатором чого виступав сам Олександр Македонський.

Внутрішня слабкість, відсутність консолідуючих засад і як результат - недовговічність держави Олександра Македонського не перешкоджали тому, що на її величезній території виникли нові суспільно-політичні відносини, які були наступним етапом у розвитку античного рабовласницького суспільства. На руїнах держави Олександра постав елліністичний світ [4, с. 288], що й стало основним визначальним наслідком походу Олександра Македонського.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.      Арриан. Поход Александра / Пер. с латинского М.Е. Сергеенко, предисловие О.О. Крюгера. - М.: МИФ, 1993 / [Електронний ресурс] - Режим доступу: #"887416.files/image001.jpg">

ДОДАТОК 2

Фрагмент давньої мозаїки із зображенням Александра Македонського.