Типологія анотацій
Реферат на тему: «Типологія анотацій»
План
І. Анотація
ІІ. Типологія анотацій
ІІІ. Висновок
ІV/ Список джерел
І. Анотація
Анотація - це коротка характеристика документа, його частин або груп з точки зору призначення, змісту, форм та інших особливостей. Анотація як жанр функціонального стилю наукової та технічної літератури, поряд із загальними закономірностями притаманними даному стилю має свої специфічні особливості, які визначаються як умови існування та функціонування цього жанру, а також призначення його використання.
Обсяг анотації для заміток і коротких повідомлень - 500 друкованих знаків, для більшості статей - 1000, для документів великого обсягу - 2500 друкованих знаків. Рекомендований середній обсяг анотації наукового тексту - 850 знаків (приблизно 0,5 сторінки формату А-4 через 1,5 інтервали).
Анотування представляє собою процес аналітико-синтетичної переробки первинних документів з метою їхнього аналізу та вилучення необхідних відомостей для складання анотації - вторинного документа, який дає дуже короткі відомості, характеризуючи первинний документ з точки зору його змісту: ідейно-політичної спрямованості; цінності призначення та основних особливостей. Анотація дає читачеві попереднє уявлення про незнайому йому публікацію і тим самим допомагає йому в пошуку та виборі необхідної інформації.
ІІ. Типологія анотацій
1.За функціональною ознакою анотації поділяють на: довідкові, рекомендаційні, проблемні
Довідкова анотація уточнює нечіткий заголовок документа і повідомляє з довідковою метою відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, які відсутні у бібліографічному описі.
Рекомендаційна (оціночна) анотація містить оцінку документа, покликана зацікавити користувача, привернути його увагу, переконати у необхідності прочитання документа. Вона характеризує і оцінює документ, виходячи з потреб, рівня підготовки, вікових та інших особливостей тієї групи користувачів інформації, яким вона адресована. Тому в рекомендаційних анотаціях мають місце рекомендації, поради тощо.
Різновидом рекомендаційного анотування є написання проблемних анотацій.
Анотації можуть бути подані на кожний документ (суцільне анотування) або на деякі документи (вибіркове анотування). Останнє застосовують у тих випадках, коли назва документа не розкриває його зміст.
.Залежно від обсягу документа, що аналізують, анотації можуть бути загальні (на документ у цілому) та аналітичні (на розділ, параграф окремого документа чи статтю з періодичного видання) анотації.
.За кількістю документів, що анотуються, анотації поділяються на монографічні, аналітичні та зведені.
Монографічні анотації відображають один документ.
Аналітичні анотації розкривають лише частину документа і саме ця частина відповідає меті аналітико-синтетичної обробки інформації. Аналітична анотація може виділяти якусь частину документа - параграф, розділ або аспект змісту.
.За глибиною згортання інформації - пояснювальні, описові та реферативні анотації.
Пояснювальні анотації складаються з кількох слів або одного-двох речень і розкривають лише недостатньо інформативний заголовок документа.
Описові анотації узагальнено характеризують зміст первинного документа, наводять перелік основних його тем і відповідають на запитання Про що повідомляється в документі?
Реферативні анотації не лише подають перелік основних тем, але й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два запитання: Про що повідомляється в первинному документі? та Що саме з даного питання повідомляється?
. Відповідно до виконання, анотації - авторські або складені інформаційним посередником. Перші складають автори первинних документів, другі - інші особи.
. За способом підготовки - ручні та автоматизовані.
. За рівнем використання засобів автоматизації анотації поділяють на інтелектуальні, тобто складені людиною, і формалізовані- складені з використанням компютерної техніки.
. За формою - традиційні та телеграфного стилю. Традиційну анотацію подають як звичайне текстове повідомлення, а телеграфну - як формалізований текст, який зовні схожий на телеграфне повідомлення.
ІІІ. Висновок
Сутність та призначення анотації полягає в тому, що вона дає стисну характеристику самого джерела інформації і відповідає на запитання, про що йде мова в первинному документі.
Анотація, на відміну від реферату, не розкриває змісту документа, а лише інформує про існування документа певного змісту та характеру, дає загальне уявлення про його зміст.
Обєктами анотування можуть бути будь-які документи.
Анотації класифікують за їх функціональними ознаками, обсягом, кількістю документів, глибиною згортання, відповідно до виконання, за способом підготовки, рівнем використання засобів автоматизації та формою.
документ анотація аналіз складання
Список джерел
1. Баранов, В. М. Традиційна та автоматизована каталогізація: (Теорет. і технолог.аспекти): Учеб.пособіе/В.М. Баранов; МГІК.-М., 1990. 74 с.
. Гриніна, Р. Ф. Теоретичні основи предметизації і предметного каталогу: Учеб.пособие для студентів бібл. фак. Р.Ф. Гриніна. - Л., 1989. -73С.
. Діомідова, Г. Бібліографія. Загальний курс: підручник для вузів Г. Діомідова. - М.: Просвещение, 1991. - 328 с.
. Зупарова, Л. Б. Аналітико-синтетична переробка інформації/Л. Б Зупарова, Т.А. Зайцева. - М.: Гранд-Фаир, 2005. - 290 с.