Семантичні ознаки фразеологічних одиниць англійської мови на позначення негативних емоцій
Маріупольський державний університет
Кафедра англійської філології
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
СЕМАНТИЧНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ
Маріуполь - 2015
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження семантики фразеологічних одиниць на позначення негативних емоцій
.1 Основні положення сучасної теорії емоцій
.2 Сутність негативних емоцій. Проблема їхньої інвентаризації у світлі теорій базових емоцій
.3 Особливості вираження негативних емоцій
.4 Емотивний компонент у структурі фразеологічного значення
.5 Лінгвокогнітивні та лінгвокультурологічні параметри дослідження фразеологічної вербалізації негативних емоцій
.6 Концептосфера негативних емоцій в англійській національній картині світу
.7 Критерії добору фразеологізмів на позначення негативних емоцій та модель їхнього аналізу
Розділ 2. Структура та семантика фразеологізмів на позначення негативних емоцій в англійській мові
.1 Загальна характеристика матеріалу дослідження
.2 Фразеологічні одиниці на позначення негативного емоційного стану
.3 Фразеологічні одиниці, що виражають негативні емоції
.4 Особливості фразеологізмів на позначення негативної емоційної дії
.5 Характеристика фразеологічних одиниць на позначення негативного емоційного ставлення
Загальні висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
семантика фразеологічний негативний англійський
Магістерська робота присвячена зіставному дослідженню особливостей репрезентації негативних емоцій в англійській національній картині світу засобами фразеології. Одиницями аналізу виступають фразеологічні одиниці (ФО), що вербалізують негативні емоції у англійській мові, типу be on nettles відчувати занепокоєння, тривогу, with a heavy / sore heart з важким серцем, as scared as a rabbit дуже переляканий.
Вивчення феномену емоцій викликає жвавий дослідницький інтерес у сучасному антропоцентричному мовознавстві. Серед пріоритетних задач розвитку лінгвістики емоцій - дослідження процесів концептуалізації і категоризації емоцій, вивчення та опис емоційної картини світу, виявлення сутності емоційних концептів та когнітивних структур, окреслення корпусу мовних репрезентантів емоцій та ін. [112, 115, 118 та ін.]. Здобутки сучасної психології доводять, що емоції формують складну систему людської особистості, яка відіграє одну з найважливіших ролей у динаміці життя людини та тісно повязана з розвитком інших аспектів структури психічних процесів індивідуума. При цьому вчені як в області психології, так й інших галузей знань, одностайні в тому, що більш повне та глибоке розуміння феномену емоцій можливе лише завдяки інтеграції зусиль різних гуманітарних наук. Найважливішим способом пізнання емоцій є мова. Відомо, що в різних мовах емоції по-різному вербалізовані. Оскільки, як зауважує Г. Вежбицька, для розуміння того, як людина концептуалізує емоції, доцільно звернутися до емоційних концептів, лексикалізованих в інших мовах [25], проблема аналізу вербалізації емоційних концептів у різних мовних етносах є релевантною і має теоретичну і практичну значущість.
Актуальність роботи зумовлюється, по-перше, складністю та суперечливістю самого поняття «емоції» та наявністю багатьох підходів до визначення сутності емоцій, по-друге, відсутністю системного дослідження репрезентації негативних емоцій в англійській картині світу.
Вербальні засоби відображення емоцій займають одне з провідних місць у системі лексикону мови і плідно вивчаються вітчизняними та зарубіжними лінгвістами [5, 37, 40, 51, 64, 70, 97, 116, 118, 124, 127, 134, 137, 144 та ін.]. Увага також приділяється вивченню невербальних засобів актуалізації емоцій, які, поряд з вербальними компонентами, виступають однією з релевантних форм вияву емоцій [64].
Увага до способів відображення дійсності мовним соціумом та механізмів вербалізації мовної свідомості обумовлює важливість когнітивного підходу до вивчення емоцій. У контексті когнітивної лінгвістики інтенсивно розгортаються дослідження емоційних концептів з позицій лінгвокогнітивного та лінгвокультурологічного аналізу [13, 19, 49, 95, 105, 108, 112, 115, 126, 133, 134 та ін]. Центральним поняттям когнітивної лінгвістики виступає концепт. Услід за М. О. Красавським, емоційний концепт розуміється як ментальна одиниця високого рівня абстракції, яка відображає загально-універсальні й етноспецифічні знання та уявлення про емоційні переживання представників різних мовних спільнот. Уявлення людини про її емоційний світ утворюють у свідомості емоційну концептосферу. Концептосфера негативних емоцій, репрезентована засобами фразеології, - це впорядкована та ієрархічно організована сукупність емоційних концептів, що знаходяться у складних структурно-смислових та функціональних відносинах, у ній сконцентровано відтворюється емоційна сфера буття соціуму [70].
Повне та глибоке вивчення актуалізації емоційного світу людини у мові неможливе без звернення до фразеологічного фонду мови. Визначальним аспектом досліджень у сфері фразеології виступає їхня лінгво- культурологічна спрямованість. Фразеологія мови - найцінніше джерело етнокультурної інформації, у якому найбільш яскраво відбиваються особливості світобачення, культурно-історичних традицій, устрою побуту, системи моральних норм та цінностей певного соціуму. Про це свідчать результати численних праць вітчизняних та зарубіжних фразеологів [1, 2, 3, 6, 9, 10, 31, 36, 37, 39, 46, 48, 51, 53, 54, 55, 56, 58, 59, 60, 66, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 88, 91, 92, 110, 111, 113, 114, 117, 122, 126, 128, 129, 131, 139, 143].
Звернення до семантики та структури англійських фразеологічних одиниць на позначення негативних емоцій сприяє визначенню універсальних та етноспецифічних формально-семантичних рис англійської фразеології, їхній аналіз дозволяє інтерпретувати національну специфіку емоційної картини світу англійської лінгвокультури.
Лінгвокогнітивний та лінгвокультурологічний ракурс проблеми зумовлює вибір обєкту дослідження - англійські фразеологічні одиниці на позначення негативних емоцій. Предметом дослідження виступає структура і семантика ФО на позначення негативних емоцій в сучасній англійській мові як засіб вербалізації негативних емоцій у національній мовній картині світу.
Мета роботи полягає у встановленні структурних та семантичних рис ФО на позначення негативних емоцій в сучасних англійській мові. Для досягнення цієї мети в роботі поставлено наступні завдання:
·визначити принципи концептуалізації негативних емоцій та їхнє місце в емоційній картині світу, статус емотивного компонента у структурі значення фразеологічних одиниць, що вербалізують негативні емоції;
·сформульовати критерії виділення ФО на позначення негативних емоцій із загального фразеологічного фонду мови;
·сформувати корпус досліджуваних ФО в англійській мові;
·виявити особливості вербалізації концептосфери негативних емоцій в англійській мові;
·виокремити етноспецифічні домінанти в емоційній картині світу англійської мовної спільноти;
·здійснити семантичну класифікацію ФО, що вербалізують негативні емоції, виокремити та охарактеризувати семантичні компоненти, які формують значеннєвий простір виділених концептів;
·встановити основні структурні типи ФО та виявити їхню продуктивність.
Матеріал дослідження, у кількості 835 фразеологічних одиниць на позначення негативних емоцій, отримано методом суцільної вибірки із великого Англо-россійського фразеологічного словника за редакцією О. В. Куніна.
Для вирішення поставлених завдань у ході дослідження використано такі методи дослідження. Метод концептуального аналізу дозволив описати концептосферу негативних емоцій, встановити відношення між досліджуваними концептами, дослідити особливості їхньої обєктивації на фразеологічному рівні мови. За допомогою лінгвокультурологічного аналізу простежено специфіку національних емоційних картин світу, зясовано вплив національно-культурних чинників на виникнення ФО. Методи фразеологічної ідентифікації та фразеологічного опису дозволили здійснити системне дослідження аналізованих ФО. Семантичний аналіз застосовувався для дослідження значеннєво-змістових характеристик ФО. За допомогою методу компонентного аналізу було встановлено семантичний обсяг досліджуваних ФО, визначено інтегральні та диференційні семи у значенні ФО. Метод кількісного аналізу використовувався для виявлення та комплексного представлення тенденцій щодо продуктивності семантичних та структурних особливостей досліджуваних ФО.
Структура й обсяг роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, переліку лексикографічних джерел.
У вступі обґрунтовано актуальність проведеного дослідження, визначено мету, обєкт, предмет, матеріал і методи аналізу, розкрито наукову новизну, висвітлено теоретичне і практичне значення отриманих результатів. У першому розділі визначено ключові терміни та викладено загальні теоретичні положення дослідження. Описується концептосфера негативних емоцій, які вербалізуються засобами фразеології англійської мови. Другий розділ присвячено аналізу особливостей вербалізації негативних емоцій в англійській фразеологічній картині світу. У висновках до розділів надаються підсумки проведеного дослідження. У загальних висновках викладено теоретичні та практичні результати дослідження. Список використаних джерел містить 145 найменувань робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, 1 найменування лексикографічних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМАНТИКИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ
У розділі 1 розглядається специфіка фразеологічного значення та місце емотивного, оцінного, експресивного компонентів у структурі фразеологічного значення. Окрему увагу приділено особливостям фразеологічної репрезентації концептів негативних емоцій у межах лінгвокультури. Визначаються поняття «емоція» та «почуття», уточнюється сутність негативних емоцій, описуються основні форми вияву емоцій, які знаходять відображення у мовних засобах, розглядаються основні риси емоцій у контексті провідних теорій та класифікацій.
1.1 Основні положення сучасної теорії емоцій
Однією з ключових площин прояву життєдіяльності особистості є емоційно-почуттєва сфера, що зумовлює актуальність вивчення емоцій в ракурсах різних наук. Безперечним є той факт, що емоції супроводжують людину від самого народження протягом усього життя. Підвищений інтерес лінгвістів до проблем емоційної сфери особистості є цілком виправданим - оскільки ця сфера пронизує усі сторони життя людини, вона повинна залишати свій слід у мові. А.Ортоні та ін. вказують на те, що хоча емоції - не лінгвістичні поняття, найбільш зручний нефеноменологічний спосіб їх пізнання - через мову [140]. Психологи і лінгвісти вказують на назрілу необхідність інтеграції зусиль вчених різних галузей наукового знання, що сприятиме більш повному розумінню складного явища емоцій [14, 94].
Актуальність інтердисциплінарного підходу при вивченні емоцій підтверджується тим фактом, що, якщо лінгвістичні праці, присвячені проблемам емотивності мовних одиниць, часто спираються на психологічні теорії емоцій, психологічні розвідки, у свою чергу, часто проводяться на мовному матеріалі, використовуючи слова як обєкт дослідження. Спроби системного опису образу людини вказують на те, що емоції є однією з основних систем, із яких складається людина. В ієрархії цих систем емоції виступають як складна духовна система, яка обслуговується значною кількістю різноманітних мовних засобів. Емоційна система не є автономною, вона повязана з іншими системами людини - сприйняття, фізіологічні реакції, інтелект, фізичні системи тощо. Емоції взаємодіють з ними у двосторонньому порядку: з одного боку, емоції використовують дані цих систем, а з іншого боку, впливають на їх роботу. Емоційна поведінка людини регулюється свідомістю, або розумом, який як вершина ієрархії систем виконує регулюючу функцію по відношенню до інших систем.
Аналіз вербалізації емоцій засобами мови має брати до уваги здобутки психологічних розвідок, оскільки емоції є обєктом вивчення передусім царини психології. На думку В. І. Шаховського, процес визначення емоцій ускладнюється розпливчатістю самого поняття, яке належить до низки наук, суміжних з лінгвістикою [116]. Складність та суперечливість досліджуваного феномену спричиняє низку дискусійних проблем, які привертають увагу вчених, зокрема трактовка терміну «емоція». Перебуваючи у фокусі сучасних психологічних досліджень, поняття «емоція» не отримало однозначного визначення. Психологи висувають постулат про те, що житейські, буденні уявлення про емоції можуть віддзеркалюватися в наукових категоріях і перетинатися з науковими визначеннями емоцій [63]. Ця теза знаходить підтримку серед лінгвістів. В. І. Шаховський вважає доцільним наївне розуміння емоцій як специфічної форми ставлення людини до навколишнього світу і до себе в цьому світі, а також його мовного втілення в лексиконі і мовній діяльності людини [116]. Емоції традиційно визначаються як особливий клас субєктивних психологічних станів, які відображають у формі безпосереднього переживання, відчуття приємного або неприємного, ставлення людини до світу та людей, процес та результати її практичної діяльності.
Розуміння суті емоцій та їх функцій дозволяє проаналізувати особливості їх втілення в мові. Визначення поняття «емоція» залежить від концепції, в межах якої воно вивчається [127]. Загальноприйнятими та усталеними є такі теорії емоцій: фізіологічні, теорії базових емоцій, оцінні, мотиваційні, інформаційні, когнітивні. Фізіологічні концепції [138] ґрунтуються на тому положенні, що переживання емоції повязане з хвилюванням та фізичним збудженням. Прихильники цього підходу вивчають фізіологічні основи емоцій. Теорії базових емоцій [65] надають особливого значення тому, які емоційні явища є первинними, а які похідними, виділяючи загальні властивості базових, або первинних, емоцій. В межах оцінних теорій [15] емоції вважаються оцінками, тобто емоції - приємні / неприємні збудження та позитивні / негативні ставлення до подій та фактів. Мотиваційні теорії [20] наголошують на ролі емоцій у мотивації поведінки, спонукаючи до діяльності чи активності. Відправною точкою інформаційних теорій [24] стає положення про те, що емоція - це відображення мозком людини і тварин будь-якої актуальної потреби та ймовірності її задоволення. Вихідною позицією когнітивних теорій [15, 21, 27] виступає точка зору про те, що емоції частково або повністю є когніціями, переживання емоції логічно або причинно зумовлені когніціями. Треба відзначити, що «чистих» психологічних теорій емоцій не існує, які б не порушували фізіологічні та інші аспекти емоційних переживань, тому ідеї, висунуті в різних сферах наукових досліджень, в теоріях емоцій як правило співіснують. У світлі різних теорій емоцій суттєві характеристики поняття «емоція» визначаються залежно від провідної ідеї автора стосовно того, що є найбільш важливим у звязку з емоціями - пізнавальні процеси, потреби, мотиви, фізіологічні підстави тощо. Незважаючи на розмаїття підходів до визначення емоцій, специфіку емоційної форми відображення дійсності можна узагальнити так:
в емоціях відображається ставлення індивіда до речей, людей, себе тощо через зміну власного стану; 2) емоційне відображення відбувається у формі переживань, а не у формі образу; 3) цілісне емоційне явище має двоїстий психофізіологічний характер, тобто охоплює афективне хвилювання та органічні зміни; 4) у структурному плані емоції являють собою єдність двох моментів - власне емоційного переживання та певного відображального змісту; 5) емоційні переживання характеризуються винятковою субєктивністю [63].
Для розуміння особливостей вербалізації емоцій небхідно виокремити їхні основні характеристики, до яких належать: знак (позитивний або негативний), інтенсивність (глибина переживання і ступінь фізіологічних зсувів), тривалість протікання (короткочасність або довгочасність), предметність (ступінь усвідомлення та звязку з конкретним обєктом), реактивність (швидкість виникнення або зміни) [69].
Функціональне призначення емоцій забезпечує орієнтування індивіда в навколишньому світі, регулюючи поведінку, вказуючи на значущість для нього явищ світу та на власну значущість. Вивчення спеціальної літератури дозволяє зробити висновок про те, що основними функціями емоцій виступають оцінна, регулятивна, виразна функції. Одне із загальноприйнятих положень у психології емоцій полягає в тому, що емоції виконують функцію оцінки. Емоції як процес - це діяльність оцінювання інформації про зовнішній та внутрішній світ, яка надходить до мозку, та яку відчуття та сприйняття кодують у формі субєктивних образів. М. Арнольд визначає емоцію як схильність до взаємодії з усім, що оцінюється як гарне, чи до ухилення від усього, що оцінюється як погане [123]. Оцінка тісно повязана з когнітивним компонентом емоцій [141]. Проблема звязку оцінки й емоції є актуальною не тільки для психологічних досліджень. Вона також порушується в лінгвістичних дискусіях стосовно характеру та структури емотивного значення мовних одиниць [13]. Оцінна функція призначена виділяти актуально значуще в предметі, явищі, світі. При цьому особистість співвідносить ці явища з власною мірою та метою. Оцінюючи, людина пристосовується, адаптується до своєї міри, а також створює нові, розвиваючи сама себе. Тобто, емоції, виконуючи функцію оцінки, інформуючи про значення того чи іншого явища для особистості, спонукаючи її до тієї чи іншої дії, регулюють загальну спрямованість та динаміку її поведінки [63]. Виразна функція емоцій повязана з їх здатністю виступати у ролі зовнішнього сигналу. Зовнішній вияв почуттів свідчить про наявність певного процесу в психіці. Важлива роль виразної функції емоцій полягає у тому, що через зовнішній вияв емоції допомагають людині налагоджувати як інтерперсональний, так і інтраперсональний зв'язок. Спостереження за мімікою, виразними рухами тощо необхідно для інтерпретації емоцій іншої людини. Зовнішній вираз власних емоцій допомагає висловити або іноді усвідомити своє ставлення до навколишньої дійсності.
Труднощі лінгвістичного опису емоцій, зокрема фразеологічних засобів на позначення негативних емоцій, полягають у розмитості емоційної сфери. Вибірковий характер сприйняття і всебічна активність особистості багато в чому визначають множинність форм емоційного переживання. Людські емоції багатогранні. Однією з найбільш дискусійних проблем опису емоцій є їхня диференціація. У психології серед численних емоційних явищ та процесів, як правило, виділяють власне емоції, афекти, почуття, настрої [24]. Не визиває сумніву той факт, що почуття та емоції тісно взаємоповязані та взаємозалежні. Спроби розмежувати поняття «почуття» та «емоції» робляться багатьма психологами. Різні підходи до цієї проблеми зіставляють почуття та емоції як тотожні, видо-родові або різні (незалежні, самостійні) поняття [24]. Згідно точки зору О. М. Леонтьєва, почуття відображають стійке емоційне ставлення та чітко виражений предметний характер [цит. за 24]. Таким чином, почуття є особливим підкласом емоційних явищ та відрізняються від емоцій їхнім предметним характером, який виникає в результаті специфічного узагальнення емоцій, повязаних із конкретним обєктом. На відміну від емоцій, почуття довготривалі [24]. Почуття вважаються найвищим продуктом розвитку емоцій людини. Психологи стверджують, що сформовані почуття детермінують проявлення та зміст ситуативних емоцій. Почуття, яке відрізняється як сильне, домінантне почуття, називається пристрастю. Це складний емоційний стан - поєднання емоцій, мотивів, почуттів, які сконцентровані навколо певного виду діяльності або предмета та мають на меті одну ціль [24]. Настрої, на відміну від емоцій та почуттів, характеризуються такими властивостями, як слабка інтенсивність, значна тривалість, незрозумілість причин, вплив на активність людини [24]. Важлива роль настроїв полягає в тому, що людина переживає певний настрій у кожен момент часу.
Афекти виникають у гострій конфліктній ситуації надмірного нервово- психічного перезбудження і проявляються у тимчасовій дезорганізації свідомості й активізації імпульсивних реакцій [24]. Зазначені основні види емоційних процесів та станів виконують різну роль в регуляції діяльності та спілкування людини. Кожен з цих видів має підвиди, які можуть оцінюватися за різними параметрами - інтенсивність, тривалість, глибина, усвідомленість, вплив на організм тощо. Складний ієрархічний характер емоційної сфери особистості відображається у мові у вигляді великої кількості мовних засобів, які у своєму семантичному обємі здатні передавати різноманітні відтінки емоційних переживань.
Термін «емоція» до теперішнього часу залишається складним поняттям для визначення [24]. Незважаючи на великий досвід, накопичений у дослідженнях емоцій людини та їх лінгвістичної забезпеченості, науковцям не вдалося сформувати універсальий підхід до визначення цього поняття. Це підтверджує аналіз довідкових джерел, які фіксують різні тлумачення поняття «емоція».
В ході дослідження було здійснено аналіз визначень центрального терміну досліджуваного матеріалу «емоція». Г. Вежбицька провела ґрунтовний аналіз понять «емоція» та «почуття» в ході якого було встановлено, що слово «емоція» зустрічається частіше у спеціальній літературі, присвяченій проблемам емотиології, ніж слово «почуття» [26]. Дослідниця пояснює це тим фактом, що вчені надають емоціям більшої обєктивності, ніж почуттям, що сприяє ґрунтовному вивченню емоцій. Однак Г. Вежбицька стверджує, що слово «емоція» є етноспецифічним, тому його вживання може обмежити дослідника тим смислом, який укладається у слово «емоція» в тій чи іншій мові. Так, англійське слово «емоція» поєднує у своєму значенні почуття, мислення та фізіологічний аспект. Така комбінація, на думку Г. Вежбицької, є специфічною для англійської мови, що утворює своєрідний артефакт англійської мови та не має повних еквівалентів у інших мовах [26].
Слід зазначити, що в роботі поняття «почуття» вважається синонімом поняття «емоція». Незважаючи на лінгвістичну синонімічність вищезазначених слів, психологи розмежовують поняття емоцій та почуттів. Терміни «емоція» та «почуття» використовуються з великою плутаниною та неясністю, що репрезентує різноманітність поглядів щодо засад, умов виникнення і функції тих процесів, до яких ці терміни належать [24]. В цілях дослідження був проведений аналіз дефініцій досліджуваного поняття з тлумачних словників англійської мови. У результаті аналізу словникових дефініцій лексем emotion, feeling в англійській мові їх було згруповано та узагальнено таким чином: emotion, feeling, state, experience, action, attitude.
У результаті порівняння обєму значення понять «emotion» та «feeling» було виявлено, що, обсяг значення понять співпадає і характеризується наявністю ідентичних або схожих ознак. Дефініційний аналіз тлумачень понять «емоція» та «почуття», з одного боку, підтверджує постулат, висунутий у психологічній науці, про нерозривний звязок емоцій та почуттів. З іншого боку, підсумовуючи результати аналізу визначень почуттів уявляється можливим встановити різницю між емоціями та почуттями, що корелюється зі здобутками психологів [24]. По-перше, емоції мають ситуативний характер, а почуття мають чітко виражений «предметний» характер. Далі, емоції більшою мірою повязані з сферою несвідомого, а почуття максимально представлені в нашій свідомості. Нарешті, емоції короткотривалі, а почуття тривалі й відображають стійке ставлення до яких-небудь конкретних обєктів.
1.2 Сутність негативних емоцій. Проблема їхньої інвентаризації у світлі теорій базових емоцій
Емоційні переживання поділяються на позитивні та негативні. Для вирішення задач цього дослідження необхідно чітко розуміти, які саме емоції вважати негативними. Вивчення спеціальної літератури свідчить про неоднозначність підходів до визначення феномену негативних емоцій. Незважаючи на традиційний розподіл емоцій на негативні та позитивні, така диференціація має конвенціональний характер, а вживання термінів «позитивний» та «негативний» відносно емоцій потребує уточнення. Розмитість критеріїв розрізнення між позитивними та негативними емоціями пояснюється декількома факторами. По-перше, розподіл емоцій на зазначені дві групи має відносне значення, оскільки одна і та ж емоція залежно від конкретної ситуації може мати позитивне або негативне значення. По-друге, як позитивні, так і негативні емоції, залежно від ситуації, індивідуальних особливостей сприйняття, культурної специфіки можуть мати як астенічну, так і стенічну спрямованість. Слід також усвідомлювати, що часто переживання людини мають амбівалентний характер, поєднуючи у єдину цілісність як негативні, так і позитивні емоції. Це можна пояснити тим, що емоції мають чітко виражений ситуативний характер, тобто їхній прояв залежить від конкретної ситуації. Окрім того, психологи згадують про змішані емоції, коли в одному переживанні поєднуються як негативні, так і позитивні емоції [24]. У звязку з цим психологи вказують на «принцип єдності емоційного стану», що проявляється у тенденції емоцій зливатися й утворювати спільну рівнодійну силу [24].
Звертають на себе увагу різні критерії виділення позитивних та негативних емоцій. Так, К. Ізард вважає, що віднесення емоції до розряду позитивних або негативних залежить від того, який вплив вона робить на внутрішні процеси та процеси взаємодії особистості з найближчим соціальним оточенням при врахуванні більш загальних чинників [20]. Емоція вважається негативною, якщо вона шкідлива для людини та не сприяє взаємодії між людьми [20]. Психологами також висловлюється припущення, що те, що сприяє досягненню цілі, визиває позитивні емоції, а те, що перешкоджає цьому, викликає негативні емоції. Почуття та емоції виступають показником того, як відбувається процес задоволення потреб людини [20]. Незадоволені потреби супроводжуються негативними емоціями. Згідно іншої точки зору, емоції вважаються негативними, якщо вони є неприємними для обєкта у процесі їхнього безпосереднього переживання. На думку О. Н. Лука, розподіл емоцій на позитивні та негативні відбувається за критерієм приємності або неприємності, які емоції завдають людині, що виправдовує, наприклад, віднесення зловтіхи до позитивних емоцій, а співчуття до негативних емоцій [20]. Виходячи з позицій інформаційної теорії емоцій П. В. Сімонова, негативні емоції виникають, коли субєкт має недостатньо інформації, а позитивні емоції зявляються, якщо субєкт володіє інформацією у надмірній мірі [20]. За точкою зору Б. І. Додонова, глибинна суть негативних емоцій полягає у іншому. Вагома роль емоцій взагалі визначається тим фактом, що завдяки ним відбувається обробка людиною первинної інформації про світ, у результаті чого формується ставлення про нього та визначається цінність явищ або подій. Тобто емоції виявляють оцінювальне ставлення індивіда до певної ситуації [63]. З цього випливає, що негативні емоції містять негативну оцінку певного явища, предмета, події, ситуації тощо.
Важливо зазначити, що негативні емоції вважаються психологами корисними емоціями, які відіграють пристосувальну роль [24]. Важлива біологічна функція негативних емоцій зумовлюється тим фактом, що вони слугують як сигнал тривоги, небезпеки для організму. Негативні емоції стимулюють активність, спрямовану на уникання шкідливих впливів та спонукають до змінення ситуації, в якій знаходиться людина. Психологами доведено, що негативних емоцій існує більше, ніж позитивних [20]. Така асиметричність, а також більша диференційованість та специфічність негативних емоцій пояснюються тим, що емоції, що сигналізують про загрозу або невдачу, зберігаються в памяті людини довше, ніж переживання, які виникають в ситуації досягнення позитивних наслідків.
З метою добору матеріалу дослідження необхідно чітко знати, які саме емоції можна вважати негативними. Тому нагальним завданням є встановлення інвентарю негативних емоцій. З цією метою були проаналізовані праці психологів. Звертають на себе увагу різні підходи до встановлення списку негативних емоцій. Так, О. Н. Лук називає такі негативні емоції: невдоволеність, горе, відчай, туга, сум (туга), нудьга, зневіра, засмучення, розчарування, тривога, боязнь, переляк, страх, жах, жаль, співчуття, досада, образа, обурення, гнів, лють, презирство, неприязнь, заздрість, злість, злоба, ненависть, ревність, невпевненість (сумнів), розгубленість, збентеження, стид, невдоволеність собою, каяття, докори совісті, нетерпіння, біль, відраза, огида [20].
В. Вундт визначає усю систему почуттів як багатоманітність трьох вимірів, у якій кожен з вимірів має два протилежні напрями, що виключають один одного [20]. Основні виміри емоційних процесів та станів: задоволення - незадоволення, збудження - спокій, напруження - розрядка.
Згідно класифікації А. Ортоні, емоції поділяються на реакції на події, на агентів і на обєкти [140]. Критерії, на яких ґрунтується зазначена класифікація, дозволяють протиставити емоції за знаком «+» або «-». Емоції, повязані з реакціями на події та їхні наслідки і розглянуті відповідно критерію задоволений / незадоволений, включають: радість, страждання, надія, страх, полегшення, розчарування, жалість, обурення. Емоції другої групи - це емоції, повязані з реакціями людей на діяльність, яку вони приписують агентам. Згідно критерію схвалення і несхвалення дій агентів, виникають такі емоції: гордість, сором, замилування, докір. Емоції - реакції на обєкти - виділяються на підставі критерію той, що подобається / той, що не подобається, та включають любов та ненависть.
Оскільки у фокусі дослідження - негативні емоції, нагальним є визначення інвентарю негативних емоцій, що представляється неможливим без залучення даних психології. Завдання ускладнюється тим, що у спеціальній літературі по-різному вирішується проблема виявлення кількості існуючих негативних емоцій. У психології інтенсивно розробляються теорії базових емоцій. Термін «базові емоції», або «базальні», «фундаментальні», «первинні» емоції, означає найпростіші та далі нерозкладні емоції, які слугують як база, на основі якої розвиваються більш складні емоції. Дослідженням базових емоцій плідно займалися багато психологів [20, 24, 35], однак загальноприйнятої класифікації базових емоцій не було розроблено. Типовими критеріями зарахування емоцій до базових виступають: присутність емоцій у всіх культурах; ідентифікація емоцій у вищих тварин; наявність характерного виразу обличчя; важлива функція в процесі виживання біологічного виду [139]. Аналіз різних підходів до виявлення базових емоцій показує, що перелік базових емоцій нечисленний та, залежно від концепції автора, містить від 2 до 11 емоцій. Привертає на себе увагу той факт, що майже в усіх існуючих теоріях базових емоцій називаються гнів, радість, горе, страх. Теорії базових емоцій можна згрупувати за двома концепціями, які репрезентують погляд на емоції як біологічно примітивні або психологічно примітивні утворення. Наприклад, У. Мак-Дугалл повязує первинні емоції з основними інстинктами: 1) інстинкт втікання та емоція страху; 2) інстинкт відторгнення та емоція відрази; 3) інстинкт цікавості та емоція подиву; 4) інстинкт забіякуватості та емоція гніву; 5) інстинкт самоприниження та емоція покірливості; 6) інстинкт самовпевненості та емоція самовихваляння; 7) батьківський інстинкт та емоція ніжності [136]. Р. Плучик виділяє вісім видів первинних емоцій, які повязані з відповідними прототипами емоційної поведінки: схвалення, відраза, гнів, страх, радість, горе, подив, цікавість [20]. К. Ізард називає свою теорію базових емоцій теорією диференціальних емоцій, тому що обєктом її вивчення є окремі емоції, кожна з яких розглядається окремо від інших як самостійний переживально-емоційний процес, що впливає на когнітивну сферу та поведінку людини. Емоції розглядаються не тільки як основна мотиваційна система організму, але і як фундаментальні особистісні процеси, які надають сенсу і значення людському існуванню. Теорію базових емоцій К. Ізарда утворюють десять фундаментальних емоцій, до яких належать: інтерес (цікавість), радість, подив, сором, провина, горе, гнів, відраза, презирство, страх [20].
У цьому дослідженні була використана класифікація базових емоцій К. Ізарда як основа для встановлення набору негативних емоцій. Важливо зауважити, що згідно теорії К. Ізарда, емоція подиву характеризується як амбівалентна емоція, яка приймає як позитивну, так і негативну сутність [61]. З точки зору психології це пояснюється тим, що рівень напруженості, яку відчуває людина у стані подиву, ближче за своїми параметрами до рівня напруженості під час негативних емоцій, зокрема горя, ніж позитивних емоцій, наприклад, радості. У класифікації О. Н. Лука емоція подиву належить до почуттєво-нейтральних станів, які можуть приймати приємне або неприємне забарвлення. Подвійний характер емоції подиву підкреслює також Є. П. Ільїн, який вказує на те, що подив не має протилежної собі емоції, на відміну від інших емоцій. На основі вивчення психологічної літератури з цього питання вважаємо доцільним відносити емоцію подиву до списку негативних емоцій.
Експресія емоційного переживання відбувається через різні засоби, що фіксуються мовними знаками. Емоції містять декілька складових. По-перше, це субєктивне переживання, тобто афективний стан почуттів, повязаний з певною емоцією. По-друге, реакція організму, наприклад, мимовільне тремтіння голосу у стані злості. Третій компонент - сукупність думок та переконань, які супроводжують емоцію. Четвертим компонентом виступає вираз обличчя. Пятий компонент повязаний з глобальними реакціями на емоцію, наприклад, зміна поглядів на життя під час переживання негативної емоції. Шостий компонент - це тенденція до поведінки, яка характерна для емоції, наприклад, агресивна поведінка зазвичай супроводжує емоцію гніву. Важливо відзначити, що під час виникнення емоції усі ці компоненти діють не окремо, а сукупно, а також мають тенденцію здійснювати вплив один на одного. Таким чином, до складових емоцій належать: 1) субєктивне переживання емоції; 2) внутрішні реакції організму; 3) думки про емоцію та повязані з нею ситуації; 4) вираз обличчя; 5) реакційні наслідки емоцій; 6) схильність до певних дій [24, 63]. Як показують дані дослідження, компоненти прояву емоцій, які описані у психології відбиваються фразеологічними засобами англійської мови, що було враховано під час тематичної стратифікації емпіричного матеріалу дослідження. Зокрема, були виявлені такі групи, як «негативний емоційний стан», «негативна емоційна дія» тощо, а також підгрупи «фізіологічні ознаки прояву негативного емоційного стану» та ін. Розглянемо деякі із зазначених компонентів емоційних переживань детальніше.
1.3 Особливості вираження негативних емоцій
Для подальшого аналізу фразеологічних засобів на позначення негативних емоцій важливо усвідомлювати, що як усякий соціальний феномен, емоції експлікуються вербально та невербально. Як зазначає Л. Г. Бабенко, емоції проникають у мову двома шляхами: по-перше, вони супроводжують та емоційно забарвлюють висловлювання мовця, який переживає певний емоційний стан; по-друге, емоції передаються засобами мови як обєктивно існуючі обєкти реальності [63]. Таким чином, розрізняють лексику емоцій, яка передає поняття про емоції у своєму предметно-логічному значенні, та емоційну лексику, тобто емоційно забарвлені лексичні засоби [63]. Подібну точку зору висловлюють інші лінгвісти. Емоційна лексика поділяється на дві групи. До першої групи входять такі лексичні одиниці, що позначають власне почуття, відчуття, настрої. Такі слова слугують не для вираження почуттів, а для їхнього позначення. В такому випадку почуття виступають як реальні явища дійсності. Слова, що відносяться до цієї групи, не відрізняються від інших слів, що позначають абстрактні речі. Вони обєднуються під терміном «емоційний лексикон» та протиставляються іншій групі - емоційній лексиці. До другої групи слів належать такі, що використовуються як засіб вираження оцінки з емоційного боку, тобто з боку субєктивного відношення людини. За думкою лінгвістів, емоційна лексика виражає позитивне або негативне ставлення людини. В. М. Мокієнко також умовно поділяє мовні засоби на нейтральні та експресивні, які виконують номінативну та експресивну функції відповідно [24]. Експресиви слугують для позначення почуттів, емоцій, внутрішнього стану людини та відображають інтелектуально-почуттєву, психічну діяльність людської свідомості. Принципова різниця між зазначеними двома пластами лексики проявляється в антропоморфності експресивів, оскільки людина виражає своє відношення до певних явищ.
Окрім мовних засобів реалізації емоцій, не менш важливими є невербальні способи прояву емоцій, спостерігаючи за якими можна зробити висновок про актуальний емоційний стан людини [112]. Більш того, серед двох семіотичних систем емоцій (вербальної та невербальної), які називаються В. І. Шаховським «Body language» і «Verbal language», первинна (тобто, невербальна) система перевершує вербальну за критерієм надійності, швидкості, прямоти, ступеню щирості та адекватності декодування реципієнтом [116]. Окрім того, багато аспектів життєдіяльності людини не передаються словами: семантичний простір мови не повністю охоплює увесь світ. У результаті важливим стає зясування сутності та ролі невербальних компонентів у процесі передачі людьми інформації, обміну думками, враженнями, вираження свого внутрішнього стану.
Однією з актуальних проблем є питання універсальності маніфестації емоцій через вираз обличчя. В ході психологічних досліджень виявлено, що зовнішній прояв емоцій, який представляє синтез мимовільних та довільних способів реагування, у значній мірі залежить від культурних особливостей народу. Оскільки мова відображає особливості менталітету, актуальним для цього дослідження є твердження про те, що традиційна риса для англійського виховання - не виявляти зовнішньо свої емоції.
Із фонаційних засобів експресії негативних емоцій найбільш характерним та типовим для багатьох культур є плач. Досліджувані ФО фіксують різні прояви плачу як сигналу негативного емоційного переживання людини, наприклад, to burst into tears залитися сльозами, розплакатися, to sob ones heart out гірко та невтішно плакати. Щодо вираження емоцій у мові, встановлено, що різні емоційні стани відображаються в інтонації, інтенсивності й частоті основного тону голосу, темпі артикулювання і паузації, виборі лексики, наявності або відсутності переформулювань, помилках, самокорекції, семантично нерелевантних повторах [24]. ФО, які позначають негативні емоції, описують особливості вокальної міміки, характерні для певних емоцій. Наприклад, to cry (shout, yell) blue murder розм. кричати ґвалт, репетувати не своїм голосом, his (her, etc.) tongue failed him (her, etc.) він (вона і т. ін.) стратив мову.
Як зазначалося вище, однією з релевантних форм вияву негативних емоцій є фізіологічні реакції організму. Спеціалісти погоджуються в тому, що між емоціями і діяльністю організму існує тісний зв'язок, будь-який емоційний стан супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму. У процесі переживання емоцій задіяні практично усі нейрофізіологічні та соматичні системи організму. Емоцію як психологічне явище важко відмежувати від процесів, які відбуваються в організмі, психологічні та фізіологічні характеристики емоційних станів часто супроводжують та слугують поясненням один для одного. Встановлення взаємовідносин фізіологічного та психічного планів у формуванні емоцій є надзвичайно важливим для розуміння специфіки звязку між емоціями та мовою. Як свідчить емпіричний матеріал, образність багатьох ФО засновується на дескрипції фізіологічного протікання емоцій. Емоційне збудження охоплює довільно регульовані компоненти (наприклад, загальнорухові і мімічні, а також мовленнєві реакції, сльозовиділення, дихання) та нерегульовані компоненти емоцій (наприклад, діяльність серця, зміна стану шлунково-кишкового тракту, мязової системи, потовиділення). У ході аналізу фактичного матеріалу встановлено, що ФО описують зміни у діяльності різноманітних органів людського тіла:
а)заціпеніння від переживання емоцій або тремтіння: be frozen in ones boots заціпентіи від страху, quake (quiver, shake, tremble) like a leaf (like an aspen leaf) тремтіти, як осиковий лист;
б) шкірна реакція: get the shivers розм. здригатися від жаху; комашки забігали;
в)зміни в системі кровообігу: ones blood turned to ice кров захолола в жилах;
г)процеси дихання, відчуття перехопленого духу або зміни регулярності та швидкості дихання: with bated breath затямивши подих;
д)зміна у голосі, важкість або неможливість говорити: bring a lump to your throat клубок застряв у горлі;
є) зміни у діяльності залоз внутрішньої секреції: be in a cold sweat обливатися холодним потом (від страху);
ж)порушення нормального зорового сприйняття дійсності: see red розлютитися;
з) температурні реакції, зокрема поява неприємного відчуття холоду або жару: make your blood boil розлютовувати.
Психологами доведено, що різні емоційні стани можуть виражатися на рівні фізіологічних показників однаково, що підтверджується матеріалом дослідження. Наприклад, quake (quiver, shake, tremble) like a leaf (like an aspen leaf) тремтіти, як осиковий лист може виражати такі емоції, як переляк або нервування. З іншого боку, одна і та ж емоція може по-різному виражатися. Так, емоція страху передається через опис таких симптомів, як тремтіння to give smb the creeps тремтіти, аж дрож проймає (від страху і т. ін.), заціпеніння to be frozen in ones boots заціпеніти від страху, відчуття перехопленого подиху to be breathless with fear бути переляканим та інші. Таким чином, для вивчення фразеологічних засобів позначення негативних емоцій важливо враховувати як вербальні, так і невербальні засоби передачі негативних емоцій.
1.4 Емотивний компонент у структурі фразеологічного значення
Емотивність як лінгвістична категорія
У лінгвістиці накопичений багатий матеріал з проблем емотивності. Попри активний інтерес мовознавців, категорія емотивності залишається складним феноменом, про що свідчить той факт, що лінгвістами досі не сформульовано єдиної цілісної теорії емотивності. Традиційно розрізняються поняття емоційності та емотивності. На відміну від емоцій, які належать до площини психології (таким чином, емоційність розуміється як психічний процес), емотивність постає мовною категорією та розуміється як лінгвістичне вираження емоцій. Цікавим є підхід М. В. Гамзюка, який вперше встановив категоріальний характер емотивності як мовного феномену та запропонував розглядати емотивність як дискретне явище, яке охоплює такі компоненти, як емотивна оцінність, емотивний тон та тривалість емоцій [37]. Категорія емотивності традиційно вивчається у звязку з категоріями оцінності, експресивності, образності. Не визиває сумніву той факт, що емотивність та оцінність характеризуються особливо тісними відношеннями, оскільки емоцій не буває без оцінного компоненту [116]. Як зазначає В. І. Шаховський, тісний зв'язок емотивності та оцінності пояснюється тим, що емоція та оцінка синхронно беруть участь в актах відображення та пізнання фактів дійсності та представляють вираження субєктивного аспекту результатів, що оцінюють ставлення субєкту до обєктів та їхніх властивостей [116]. На нерозривний зв'язок емотивності та оцінності також вказують результати експериментального дослідження О. Л. Бєссонової [13].
Дещо іншу точку зору висловлює Н. О. Лукянова, яка пропонує розглядати оцінність як співвіднесеність слова з оцінкою, а емотивність - з емоціями, та висуває постулат про те, що оцінність та емотивність не утворюють різні компоненти значення, вони єдині, як оцінка і емоція на позамовному рівні. Це можна обґрунтувати тим, що позитивна оцінка може бути репрезентована тільки через позитивну емоцію, а негативна - тільки через негативну. З цього випливає, що параметри оцінки та емоції співпадають, оцінка мов би схована в емоції: «неприємне» - «погане». Погоджуючись з тим, що оцінка та емоція тісно повязані одна з одною, вважаємо невиправданим ототожнення категорій емотивності та оцінності, оскільки оцінні судження не завжди є емоційно забарвленими і можуть апелювати до сфери розуму, а не емоцій, що підтверджується фактами, зафіксованими у мові [104].
Серед лінгвістів домінує підхід до визначення оцінки як «суспільно закріпленого ставлення носіїв мови (гарний - поганий, добре - погано) до позамовного об'єкта й до фактів мови і мовлення». Оцінні установки звязують мовні та позамовні соціокультурні фактори і тому належать до суттєвих моментів матеріальних і культурних традицій, властивих кожній людській спільноті. У системі оцінних значень «добре» - «погане» (позитивна, негативна оцінка) помітним є превалювання та більша диференційованість позначень поганого, негативного, оскільки людина здатна більш детально розрізняти те, що повязане з неприємними відчуттями, негативними емоціями, дискомфортом тощо [32]. За визначенням В. М. Телії, оцінне значення - це інформація, яка містить відомості про ціннісне ставлення субєкту мовлення до певної властивості позначуваного [110]. Традиційно виділяють раціональну та емоційну оцінку, які передбачають дві різні сторони ставлення субєкта до обєкту: перша - почуття, друга - судження [32]. При цьому переконливою представляється думка про те, що диференціація раціонального та емоційного у чистому вигляді в мові є достатньо умовною - у мові не може бути чисто емоційної оцінки, оскільки мова завжди передбачає раціональний аспект [32]. Як зауважує В. І. Шаховський, оцінка не може існувати без семантичної долі раціонального, з чого випливає, що оцінна сема онтологічно раціональна, а якщо у значенні мовної одиниці є емотивна сема, то оцінний компонент забарвлюється емоційністю [116]. У процесі пізнання дійсності емоційне переживання умотивовує гносеологічне пізнання предмету, і хоча оцінка за своєю природою повязана з емоційним сприйняттям світу, оцінна діяльність когнітивна за своєю ціллю, тому когнітивний елемент діє як домінуючий, у результаті чого емоційний субстрат нейтралізується в оцінному значенні [110]. Тобто когнітивний компонент в емоціях - первісний відносно емотивного.
Питання про співвідношення між емотивністю та експресивністю залишається досить спірним. Багато дослідників проводять чітку демаркаційну лінію між поняттями емоційності та експресивності. Експресивність та емотивність в мові - різні явища, які характеризуються різними функціональними задачами, незважаючи на їхній взаємозвязок і взаємовплив. При цьому припускається, що експресивність значно ширше емоційності в мові, оскільки експресія може пронизати як емоційний, так і вольовий, інтелектуальний прояви. Під експресією при цьому розуміються засоби, які роблять мову виразною, діючою, образною, вражаючою. Подібну точку зору виражає В. М. Мокієнко, вказуючи на більш широкий мовний діапазон функціонування експресивності, ніж емоційності. З цього випливає, що емоційне - завжди експресивне, але не навпаки.
Деякі дослідники розрізняють поняття експресивності та емотивності за критерієм реалізації цих понять в мові або мовленні.
Деякі лінгвісти під експресивністю слова розуміють особистісне емоційне ставлення того, хто говорить, до дійсності. Специфіка фразеологізмів полягає у тому, що у фразеологічному значенні номінативний компонент «розчиняється» та «підкоряється» експресивному [112]. Експресивність характеризується як іманентна властивість фразеологізмів, внаслідок чого останні функціонують в мові як такі одиниці, що впливають на адресат. Ми поділяємо точку зору В. М. Мокієнка, згідно якої емотивні ФО розуміємо як наділені експресивністю та оцінністю.
Розглянувши характер відносин між категоріями оцінності, емотивності, експресивності, робимо висновок, що ФО на позначення негативних емоцій мають складну семантичну структуру, у межах якої поєднуються оцінний, емотивний та експресивний компоненти.
Емотивний компонент у семантиці фразеологічних одиниць
Хоча лексичний шар - найпродуктивніший засіб пізнання та репрезентації емоційної сфери, особливий інтерес для емотиологів становить фразеологічний шар мови, оскільки ФО завдяки образній основі, експресивному потенціалу спрямовані на детальну та яскраву передачу результатів емоційного досвіду людини.
Поглиблене вивчення різноманітних аспектів теорії та практики фразеології відбувається у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Проте, до цього часу залишається дискусійним та неузгод - женим визначення базового поняття фразеологічної науки - фразеологізму. О. В. Кунін сформулював сутність ФО таким чином: «ФО - це стійке сполучення лексем з повністю або частково переосмисленим значенням» [77].
За визначенням Л. Г. Скрипник, ФО - лексико-граматична єдність двох і більше нарізнооформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється у мові за традицією, автоматично.
М. Ф. Алефіренко трактує ФО як стале сполучення слів з цілісним та переносно-образним значенням, яке безпосередньо не виходить із суми значень його лексичних компонентів [3].
Згідно іншого тлумачення, фразеологізм - це мовна одиниця, що виражає специфічне фразеологічне значення, граматичні категорії та має постійний, відтворюваний за традицією склад компонентів, що втратили лексичну самостійність.
М. М. Шанський надає таке визначення ФО - це відтворювана у готовому вигляді мовна одиниця, яка складається з двох або більше ударних компонентів словного характеру, фіксована (постійна) за своїм значенням, складом та структурою.
В цій роботі, услід за В. Д. Ужченком і Д. В. Ужченком, фразеологічна одиниця розуміється як надслівна, семантично цілісна, відносно стійка (з допущенням варіантності), відтворювана й переважно експресивна одиниця, яка виконує характеризуючо-номінативну функцію.
Наведена низка дефініцій ФО свідчить про відсутність однозначного розуміння центрального терміну фразеології - фразеологічної одиниці. Проте, незважаючи на розмаїття визначень ФО, можна констатувати, що вищезазначені дефініції багато у чому схожі, а їхній детальний аналіз уможливлює виокремлення основних рис, властивих фразеологізму. Продуктивність та регулярність використання ФО для номінації емоцій пояснюється високим експресивним потенціалом фразеологізмів. ФО, на відміну від лексем, детально уточнюють і диференціюють результати емоційного досвіду людини.
Проблема виділення емотивного компоненту в структурі значення лексичної одиниці є складним завданням, яке визиває різноманіття думок серед вчених. Ця проблема торкається ряду дискусійних питань: співвідношення денотативного та конотативного компонентів у значенні лексичної (фразеологічної) одиниці; встановлення місця емотивного компонента в денотативному або конотативному компоненті значення одиниці та ін.
І. В. Арнольд відносить емоційний компонент значення, поряд з оцінним, експресивним і стилістичним компонентами, до конотації. Конотація виконує експресивну функцію мови, спрямовану на передачу почуттів людини, та прагматичну функцію - емоційного впливу слова на інших людей. Як зазначає О. С. Ахманова, конотація слугує для вираження різних експресивно-емоційно-оцінних обертонів [8]. Слово має емоційний компонент значення, якщо воно виражає емоцію або почуття. Емоційний компонент виникає на основі предметно-денотативного, але характеризується тенденцією витісняти або модифікувати предметно-логічне значення. Слушно зазначити, що чистими знаками емоцій І. В. Арнольд називає вигуки. Вони не мають предметно-логічного значення та наділені усіма ознаками емоційної лексики. І. В. Арнольд вказує на те, що багато емоційних слів виражають емоцію в загальному виді, не вказуючи на її природу, позитивний або негативний характер. При цьому треба розмежовувати емоційну лексику та слова, що називають емоції та почуття (наприклад, англ. fear, delight, gloom, etc.), емоційність останніх залежить від асоціацій та реакцій, що викликаються денотатом. Важливо відзначити, що вираження почуттів та емоцій повязано не стільки з бажанням повідомити про них, а скоріше з прагненням передати їх адресату.
На думку В. І. Шаховського, конотативне значення - це сукупність предикатних компонентів семантики слова, які співвідносяться з ділян - ками почуттєвої та раціональної кваліфікації денотату [116]. Тобто В. І. Шаховський ототожнює конотацію з емотивним аспектом значення. Емотивність, вважає В. І. Шаховський, може реалізовуватися у трьох семантичних статусах: денотативному (емотивне значення слова); факультативному (конотація слова); потенційному (емотивний потенціал слова). О. Л. Бєссонова повязує поняття оцінки з вираженням емоційного ставлення людини до обєкту висловлювання [15]. Надаючи оцінку, мовець висловлює своє схвалення або осудження обєкта за певною ознакою. О. Л. Бєссонова робить висновок про те, що в структурі значення слова оцінка найбільш щільно повязана з емоційним компонентом конотації. Лінгвісти виділяють такі форми існування емотивного значення: 1) слова, ціле лексичне значення яких зводиться до емотивного; 2) слова, в лексичному значенні яких відношення того, хто говорить, до обєкта, що позначається, приєднується до непустих денотативних та сігніфікативних шарів; 3) слова, що отримують певний емоційний заряд в певному контексті.
У площині фразеології розповсюдженим є погляд, що емотивний компонент входить до конотативного аспекту ФО. При цьому, фразеологічна конотація має певні відмінності. Фразеологічна конотація зумовлює змістове переосмислення фразеологічної одиниці, що виявляється у невідповідності загального фразеологічного значення сумі лексичних значень вихідних компонентів у структурі фразеологічної одиниці. В. М. Телія називає конотативну семему головним компонентом фразеологічного значення, що повязано з провідною функцією ФО - експресивною [110]. Л. В. Ковальова описує конотативну семему ФО як макрокомпонентну структуру, до якої належать оцінність, емоційність, експресивність. Усі компоненти конотації ФО повязані між собою. Особливістю конотації ФО є яскраво виражений оцінний характер, що є наслідком впливу гендерних та національно- культурних стереотипів. Емоційність, разом з оцінні- стю, відіграє значну роль у звязку з тим, що пізнання ґрунтується на емоційному ставленні людини до дійсності, до ситуації спілкування. Емоційна сема розкриває конкретне почуття, яке викликає денотат у мовця. Оскільки емоції розподіляються на позитивні та негативні, як і оцінки, емоційна та оцінна семи тісно повязані одна з одною, тому іноді їх складно розрізнити. Експресивна забарвленість ФО проявляється в тому, що фразеологічний вираз не тільки повідомляє про світ, але й також виражає емотивне ставлення субєкта до того, що позначається [110]. Експресивність повязана з образністю, оскільки, образність слугує лише як один із засобів утворення експресії. Цікавою є концепція М. В. Гамзюка, згідно якої емотивність виступає категоріальною ознакою ФО, мовне призначення яких полягає у вираженні передусім емотивного ставлення до обєкта позначення [37].
С.К. Башиєва розглядає специфіку фразеологічного значення у трьохкомпонентній структурі та називає такі його складові: денотативно-десігніфікативний, конотативний, граматичний блок. Основне семантичне навантаження у межах ФО несе не предметно-поняттєвий блок, а конотативний план, який містить експресивний та стилістичний компоненти.
Фразеологічне значення реалізує експресивне ставлення носіїв мови до обєкту мовлення. Експресивність, у свою чергу, тісно повязана з категорією емотивності і генетично походить від вираження емоцій людиною.
О. В. Кунін визначає емотивність як: «емоційність в мовному відбитті, тобто чуттєва оцінка обєкту, вираження мовними або мовленнєвими засобами почуттів, настроїв, переживань людини» [78]. Вчений вважає, що емотивність завжди експресивна та оцінна, але не навпаки. Для вираження негативних емоцій дослідник пропонує термін негативно-емотивних позначень на рівні мови. Негативна оцінка може позначатися відповідною позначкою у словнику, наприклад, derogatory, impolite, taboo, vulgar. Серед емотивних утворень вчений виділяє вигукові ФО, які визначаються як такі фразеологізми, що слугують для вираження почуттів та вольових потягів. Вигукові ФО виражають емоцію у узагальненому вигляді, при цьому це вираження виступає як сигніфікат вигуку. Емотивність, яка складається з експресивності, інтенсивності, оцінності, утворює конотативний аспект вигуків. Як стверджує О. В. Кунін, для деяких вигуків характерний широкий діапазон емоцій, що ними виражаються [78]. На думку В. М. Телії, вигуки не описують, а сигналізують про емоцію субєкта, тобто емоції виражаються безпосередньо, на відміну від інших лексичних засобів, через які почуття людини описуються опосередковано [110].
Заслуговує на увагу підхід В. М. Телії до визначення ролі емотивності в семантичній структурі ФО. Вчена розглядає емотивний компонент серед інших макрокомпонентів значення ФО та визначає його як такий, що обєднує в собі інформацію, яка містить відомості про емотивне забарвлення значення ідіом [110]. Емоції, вважає В. М. Телія, повязані з аксіологічною діяльністю свідомості, а розподіл емоцій на позитивні та негативні вмотивований їхньою явною тенденцією до градації відносно аксіологічної шкали. Услід за О. М. Вольф, В. М. Телія виділяє емоційну та раціональну оцінку [110]. Різниця між двома видами оцінки полягає у тому, що вони передають дві різні сторони ставлення субєкта до обєкта: раціональна оцінка передає думку, а емоційна - почуття [32]. Як стверджує М. В. Гамзюк, емотивна оцінка рідко існує у чистому вигляді, у більшості випадків емотивне і предметно-логічне значення співіснують у семантичній структурі мовної одиниці [37]. Вчені відмічають, що стилістичне забарвлення ФО найтісніше повязане з експресивністю, емоційністю та оцінністю. При цьому емоційність характеризується як функція передавання настрою, емоцій, почуттів, переживань.
Екстраполюючи класифікацію лексичних емотивних одиниць В. І. Шаховського [116] у площину фразеології, розрізняємо такі типи ФО: а) ФО-номінанти; б) ФО-дескриптори; в) ФО-експліканти негативних емоцій (див. табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Класифікація ФО на позначення негативних емоцій в англійській мові за типом емотивності
№Тип емотивностіКількість ФО, од. (%)1Номінативний610 ФО (73 %)2Експресивний125 ФО (15 %)3Дескриптивний100 ФО (12 %)Всього835 (100)
Як показують дані таблиці 1.1, виявилося кількісне домінування ФО номінативного типу - 610 ФО (73 %). Друге місце за кількісним наповненням посідають ФО експресивного типу - 125 ФО (15 %). Найменш численними постають ФО дескриптивного типу: 100 ФО (12 %). Розглянемо кожен із зазначених типів ФО детальніше. У разі, коли негативна емоція є обєктом називання, вона позначається через ФО, які у своїй семантиці передають поняття про ту чи іншу негативну емоцію. Наприклад, be off ones balance втратити (душевну) рівновагу, нервувати, to have enough of it відчувати нудоту, скуку; не хотіти бачити когось; набити оскомину, набриднути, остогиднути. Наведені ФО у своєму значенні містять вказівку на негативну емоцію, яку переживає особа [112].
Дескрипція негативних емоцій передається через відчутний фізіологічний ряд, який супроводжує емоційні переживання. Сюди належать такі приклади ФО, як get gray (get gray hair over smth) розм. турбуватися, тривожитися про щось, «посивіти» від чогось, be breathless with fear не могти дихати від страху. У наведених прикладах описуються фізіологічні характеристики, притаманні певним емоційним переживанням.
До фразеологічних засобів вираження негативних емоцій належать вигукові ФО. Наприклад, holy cow! Боже мій! Батечки!, (well) Im jiggered! чорт забирай (вигук, що виражає подив). Наведені ФО виражають емоційний стан мовця. М. О. Красавський стверджує, що дескрипції та експлікації емоцій актуальні для будь-якої людської спільноти, оскільки вони виконують важливі культуро-психолого-вітальні функції [70]. До найбільш релевантних функцій належить психологічний самозахист особи, коли вербальна або дескриптивна експлікація емоцій репрезентує фізичну силу та безстрашність індивіда. Детальний аналіз особливостей семантики і структури ФО зазначених трьох типів надано у розділі 2.
1.5 Лінгвокогнітивні та лінгвокультурологічні параметри дослідження фразеологічної вербалізації негативних емоцій
На тлі актуальних антропологічних досліджень у центрі уваги лінгвістів - людина як носій певної національної мовної свідомості. Як відзначає С. Н. Денисенко, «взаємодія мислення, свідомості й мови, мови та культури, мовної і наукової картини світу - ці традиційні для загального мовознавства проблеми набувають сьогодні нового осмислення під впливом змін науково-лінгвістичної парадигми. Сутність цієї зміни - у переосмисленні й утвердженні не нового для лінгвістики постулату про те, що мова не безпосередньо відбиває, а відтворює структуру людської свідомості, мислення та пізнання, будучи креативною силою в моделюванні цієї структури. Відповідно, пріоритетним завданням лінгвістики має бути встановлення глибинних закономірностей взаємодії когнітивних структур людської свідомості з мовними формами, виявлення в мовах світу характеру пізнання та світосприймання світу людиною, проникнення через мову до етнічних ментальних утворень» [46]. Антропофактор викликав актуальність багатьох питань, повязаних з відображенням людини у мові, - мовна особистість, мовна картина світу тощо.
З позицій когнітивної лінгвістики цікавим є питання, як мова кодує та відображає емоції людини, оскільки система мислення та система мови розглядаються як два коди, що зумовлюють та доповнюють один одного. Як зауважує О. С. Кубрякова, ключове для когнітивної науки поняття когніції відноситься, перш за все, до пізнання взаємодії людини та світу її повсякденного життя (до якого, безумовно, належить емоційно-почуттєва сфера) [74]. Проблема омовлення емоцій постає особливо актуальною у звязку з тим, що емоції (як абстрактні утворення) не піддаються зовнішньому спостереженню, тому найважливішим механізмом їхньої передачі є мовні засоби різних рівнів.
Ключовим поняттям когнітивної лінгвістики виступає концепт, який трактується як глобальна одиниця розумової діяльності, що належить свідомості людини [100]. Звязки концепту із внутрішнім лексиконом підпорядковані механізмам взаємодії вербального й концептуального у свідомості людини. Один з важливіших процесів пізнавальної діяльності людини - це концептуалізація, що полягає в осмисленні інформації й приводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи загалом у психіці людини.
Сучасна лінгвістична наука пропонує широкий інвентар процедур аналізу концептів [16, 105, 112]. В межах антропоцентричної лінгвістики актуальними є студії концептів, що відбуваються у руслі двох основних напрямків: когнітивного та лінгвокультурологічного. Однак, як визнають науковці, ці два підходи не є взаємовиключними і часто доповнюють один одне, поглиблюючи та поширюючи результати дослідження [62]. Головним постулатом першого напрямку виступає твердження про те, що через вивчення семантики мовних знаків стає можливим проникнути у концептосферу людей [100]. Із цього випливає, що різноманітні засоби репрезентації концептів у мові утворюють один з основних предметів дослідження когнітивної лінгвістики.
У світлі культурологічного напрямку концепт вивчається як основний елемент культури в ментальному світі людини, а вся культура - це сукупність концептів та відношень між ними [86]. У звязку з цим слушно навести визначення концепту Ю. С. Степанова, який характеризує концепт як згусток культури у свідомості людини, який, з одного боку, є віддзеркаленням культури у ментальному світі людини, а з іншого боку, через концепт людина входить у культуру та може впливати на неї.
Концепт - складне неоднорідне утворення, у структурі якого виокремлюються три компонента: поняттєвий, образний та ціннісний [62]. Мова виступає як найкращий інструмент для опису та визначення природи концепту. Мовні знаки постають при цьому як засіб доступу до «єдиної інформаційної бази людини», виступають методом виявлення когнітивних структур. Однією з актуальних проблем концептології виступає питання співвідношення концепту та мовних засобів його обєктивації. Згідно позиції деяких вчених, концепт необовязково має вербальне втілення, тобто мовні засоби не є обовязковою умовою для існування концепту, вони потрібні для його репрезентації. С. Г. Воркачев, у свою чергу, вважає вербалізованість необхідною ознакою концепту [33]. У мові концепт може бути вербалізований словами, словосполученнями, фразеологічними одиницями, реченнями або текстами. Обєктом цього дослідження виступають фразеологічні засоби вербалізації концептів негативних емоцій. Специфіка фразеології полягає в її образності, яка тісно повязана з національно-культурною специфікою мовної спільноти таким чином, що ФО у своїй семантиці акумулюють національно-культурну інформацію, віддзеркалюють процес розвитку культури народу та передають культурні стереотипи, еталони тощо від покоління у покоління. Як зазначає В. А. Маслова, ФО завжди спрямовані на субєкта у тому сенсі, що вони виникають не стільки для того, щоб описувати світ, а для того, щоб його інтерпретувати, оцінювати і виражати субєктивне ставлення до нього [87]. Тому вивчення фразеології виступає особливо актуальним у контексті нових завдань сучасної лінгвістики. Антропологічна спрямованість лінгвістичних студій розглядає явища мови у тісному взаємозвязку з людиною, її мисленням, духовно-практичною діяльністю. Саме фразеологічний рівень мови характеризується як такий, що має іманентну властивість передавати різноманітні форми виявлення емоційно-почуттєвої сфери особистості. Як справедливо зауважує В. М. Телія, само значення ФО обтяжене субєктивним ставленням людини до образу ФО [110]. На думку М. Ф. Алефіренка, ФО як знаки непрямо-похідної номінації характеризуються єдиною логіко-культурномовною синергетикою, що виражається в асиметричному дуалізмі форми та змісту (тобто смисловий зміст знака не випливає з лінійно організованого смислу), такий дуалізм зумовлений генетичною природою ФО - вони зявляються у результаті потреби у образно-прагматичних засобах - у вербалізації почуттів, емоційних оцінок, способів емоційного впливу [3].
Порівнюючи лексичні та фразеологічні засоби концептуалізації емоцій в мові, М. О. Красавський доходить висновку, що ФО - складні знакові утворення, які, як правило, в образній формі зберігають багатий досвід емоційного кодування і декодування людиною навколишньої дійсності [70]. Продуктивність використання ФО для позначення емоцій пояснюється їхнім високим експресивним потенціалом. При цьому, завдяки фразеологічним засобам детально уточнюються та диференціюються результати емоційного досвіду людини.
Емоційний концепт визначається як етнічно, культурно зумовлене, складне структурно-смислове, ментальне, як правило, лексично та/або фразеологічно вербалізоване утворення, яке базується на понятійній основі та містить, окрім поняття, образ, культурну цінність, а також функціонально замінює людині в процесі рефлексії та комунікації предмети світу, які викликають пристрасне ставлення до них людини [70]. У типології концептів емоційні концепти є універсальними, нерегулятивними, непараметричними утвореннями. Емоційні концепти як універсальні утворення відрізняються своєю загальністю та наднаціональним характером, вони мають загальнолюдську значимість. Нерегулятивний характер емоційних концептів означає позбавлення їх прескриптивних інтенцій та існування їх у мовній свідомості без будь-якого нормування моделей поведінки. За ознакою непараметричності емоційні концепти характеризуються як такі, до яких доволі важко застосувати які-небудь критерії міри, оскільки вони профілюються на рівні відчуттів, уявлень і асоціацій.
Лінгвокраїнознавча орієнтація у фразеології зумовила підвищений інтерес науковців до проблем віддзеркалення етно-специфічної інформації у ФО. Фразеологічний склад мови образно описується як «дзеркало», в якому лінгвокультурна спільнота ідентифікує свою національну свідомість. Ця теза знаходить підтвердження у плідних дослідженнях лінгвістів [2, 46, 48, 87]. У праці О. А. Майбороди обґрунтоване положення про значущість ФО як одного з мовних засобів відображення картини світу на матеріалі української мови [84]. О. В. Назаренко простежує відбиття в українській фразеологічній системі особливих національних рис мовної картини світу як складової частини українського менталітету [92]. У роботі Л. В. Мельник робиться спроба показати шляхи формування й способи експлікації культурно-національної конотації в українських фразеологізмах [89]. У деяких працях виявляється та описується національно-культурна своєрідність мовної особистості у ФО з різними компонентами: біблейським; топонімічним; зоонімічним; колористичним; нумеральним; часовим; онімічним; компонентами античного походження. Оскільки важливим складником існування національної культури виступає фольклор, вивчення фольклорного компоненту у фразеосистемі мови постає цінним джерелом виявлення звязку між мовою і культурою. Роль етнокультурного компонента у семантичній організації англомовних фразеологізмів британського походження описується у дослідженні О. О. Нагорної [90]. Вплив гендерних стереотипів на формування фразеологічної картини світу вивчається у дослідженні Н. Г. Арефьєвої. Цей короткий огляд праць засвідчує жвавий інтерес мовознавців до проблем втілення національної своєрідності мовної спільноти у сфері фразеології.
Картина світу розуміється як упорядкована сукупність знань про дійсність, яка сформувалась у (груповій, індивідуальній) свідомості. Мовна картина світу - це сукупність уявлень народу про дійсність на певному етапі розвитку народу, які зафіксовані в мовних одиницях. Не викликає сумніву той факт, що фразеологія - це фрагмент мовної картини світу. Оскільки мовна особистість виражається в мові і через мову реконструюється за допомогою мовних засобів, стає очевидним, що мовна особистість розкривається також на рівні фразеологічної підсистеми мови [88]. Такі ознаки ФО, як образність, експресивність, антропоцентричність та інші не тільки змістовно збагачують мовну особистість, але й надають мовленню неповторну семантичну своєрідність, динамізм, емоційність та комунікативну дієвість. Фразеологічна концептуалізація негативних емоцій спрямована на створення фразеологічної картини світу, яка виступає фрагментом мовної картини світу. Фразеологічна картина світу - це особливий когнітивний пласт, зафіксований у змісті мовних форм, це специфічна форма і результат членування і категоризації дійсності. Надане визначення дозволяє розглядати фразеологічні засоби реалізації концептів негативних емоцій як важливий шар мови, у якому віддзеркалюється національно-культурна специфіка мовної спільноти.
Традиційним у фразеологічній науці є погляд В. М. Телії, яка характеризує фразеологію як самий «культуроносний» компонент мови в дії [110]. На думку В. М. Телії, засобом втілення національно-культурної специфіки ФО виступає їх образна основа, а за допомогою тлумачення образів експлікуються певні фонові знання про матеріальну, соціальну, духовну культуру мовної спільноти. Типовість образів, що знаходяться в основі ФО, формують зміст національно-культурної конотації, яка постає категорією, що забезпечує єдність двох семіотичних систем - мови та культури. Змістом культурної конотації ФО виступає інтерпретація їхньої образної основи (внутрішньої форми) в знаковому культурному просторі нації. С. Н. Денисенко зауважує, що фразеологічна картина світу містить не лише раціональну, а й емоціональну інтерпретацію дійсності. Вона виражає дух народу, його менталітет, закріплює культурно-історичний досвід пізнання світу у вигляді образних стійких словосполучень [46]. Як зазначає В. А. Маслова, внутрішня форма більшості ФО містить такі смисли, які надають цим ФО культурно-національний колорит [87]. З цього випливає, що їхню семантику можна інтерпретувати у термінах культури, яка існує у своїх національних формах. Значення цих ФО можна трактувати з позицій ціннісних настанов і стереотипів, притаманних ментальності цієї нації.
Розглядаючи способи вираження національної своєрідності ФО, доходимо висновку, що національна специфіка фразеологізмів тієї чи іншої мови - це багатоаспектне явище, під час дослідження якого важливо враховувати декілька параметрів: значення ФО, типова для декількох мов фразеологічна модель, фразеологічний образ, лексичний склад, граматична структура ФО.
На тлі нових завдань лінгвістичної науки актуальними постають зіставні дослідження фразеології, адже системне пізнання лінгвістичних явищ у багатьох вимірах органічно повязане з процесом зіставлення.
Становлення і розвиток сучасних когнітивних досліджень дозволяє вивчати ФО з нових позицій, розглядаючи їх не тільки як джерело національно-культурної інформації, але й як стимул для розуміння когнітивних процесів, що забезпечують фразеологізацію.
Таким чином, вивчення ФО на позначення негативних емоцій сприяє встановленню етно-специфічної своєрідності, що в цілому сприятиме глибшому розумінню феномену негативних емоцій та особливостей їхнього відображення у мові.
1.6 Концептосфера негативних емоцій в англійській національній картині світу
Концептосфера негативних емоцій, вербалізованих ФО англійської мови, формується низкою емоційних концептів. В англійській національній емоційній картині світу концептосфера негативних емоцій складається з 26 концептів.
Як свідчать дані таблиці 1.2, англійська мовна спільнота широко використовує ресурси фразеології для вербалізації концептів. Деякі концепти утворюють синонімічні ряди й обєднуються в групи концептів навколо базового концепту (який позначається у табл. 1.2 жирним шрифтом). Таких груп концептів в англійській мові зафіксовано 8. В англійській мові виявлені такі групи синонімічних концептів: ANGER (IRRITATION, RAGE, FURY, EXASPERATION, RESENTMENT, INDIGNATION), SADNESS (UNHAPPINESS, DISTRESS, SUFFERING, MISERY, SORROW, DEPRESSION), FEAR (FRIGHT, HORROR, APPREHENSION, AWE, ALARM), EMBARRASSMENT (CONFUSION), CONTEMPT (NEGLECT), HATRED (DISLIKE), OFFENCE (INSULT), ENVY (JEALOUSY) (див. табл. 1.2).
Таблиця 1.2. Концепти негативних емоцій в англійській мові
№КонцептиОд.%ANGER (IRRITATION, RAGE, FURY, EXASPERATION, RESENTMENT, INDIGNATION)19224SADNESS (UNHAPPINESS, DISTRESS, SUFFERING, MISERY, SORROW, DEPRESSION)11714SURPRISE10012FEAR (FRIGHT, HORROR, APPREHENSION, AWE, ALARM)8310GRIEF425EMBARRASSMENT (CONFUSION)425ANNOYANCE425NERVOUSNESS334CONTEMPT (NEGLECT)253HATRED (DISLIKE)172WORRY172UPSET172ANXIETY172HUMILIATION91DISAPPROVAL91SHOCK91DISGUST91OFFENCE (INSULT)91DISAPPOINTMENT91BOREDOM81SHAME50,5GUILT50,5DISCOURAGEMENT50,5ENVY (JEALOUSY)50,5PANIC50,5DESPAIR40,5Всього835100
Результати аналізу свідчать, що в англійській емоційній картині світу ядерну частину концептосфери негативних емоцій складають концепти ANGER (24% ФО, наприклад, look like thunder виглядати дуже сердитим, go bananas дуже розізлитися), SADNESS (14%, hang (down) ones head похнюпитися, похнюпити, опустити голову; втратити бадьорість, засмутитися, (as) grave as an owl похмурий, понурий), SURPRISE (12%, ones eyes grew round очі стали круглими (від здивування), you could have knocked me down / over with a feather! humorous я зовсім розгубився від здивування), FEAR (10%, scare stiff страшенно налякати когось, be breathless with fear не могти дихати від страху), які є найбільш значущими для англійської лінгвокультури. Решта концептів репрезентовані кожний менш ніж 10% одиниць, вони є менш релевантними у фразеологічному тезаурусі англомовної свідомості та належать до периферійної зони аналізованої концептосфери.
Узагальнення результатів аналізу периферійної зони концептосфери негативних емоцій засвідчує, що концепт GRIEF / ГОРЕ в англійській фразеологічній картині світу вербалізується 5% ФО (наприклад, every heart knows its own bitterness у кожного своє горе, come to grief зазнати горя. У периферійній зоні зафіксовані розбіжності у продуктивності фразеологічних засобів актуалізації концептів, які репрезентують етнічно та культурно зумовлені уявлення про емоції англомовної спільноти.
Спостереження над фразеологічною репрезентацією концептів негативних емоцій в англійській мові дозволяє виявити певні закономірності, які описані нижче. Оскільки обмежений обєм роботи не дозволяє охарактеризувати усі виявлені концепти, зупинимося на деяких з них: англійський концепт ANGER, який виявився домінантним, а також концепти, які за кількістю ФО займають друге місце (SURPRISE).
Концепт ANGER. Концепт ANGER репрезентований 192 ФО англійської мови, що складає 24% від загальної кількості одиниць. Ґрунтуючись на даних словника, виділяємо такі концептуальні ознаки базової лексеми концепту ANGER:
1)trouble, affliction, vexation, sorrow;
2)extreme or passionate displeasure, wrath;
3)physical pain, inflamed condition.
Семантичний простір імені концепту досить розгалужений.
Матеріал дослідження свідчить, що фразеологічна вербалізація концепту ANGER досить різноманітна. Аналіз емпіричного матеріалу в англійській мові дозволив визначити набір ознак, які реалізуються у значенні ФО:
-вираження, прояв гніву (на обличчі тощо): look like thunder виглядати дуже сердитим;
-симптоматичні ознаки прояву гніву: make your blood boil розлютовувати;
-інтенсивність переживання: go bananas дуже розізлитися;
-втрата контролю над собою як результат емоційного переживання: (a) blind fury / rage сліпий гнів;
-характеристика людини: fierce as a tiger / as a bull in fits лютий, як тигр;
-каузація стану гніву: stick pins / a pin into smb дратувати, сердити, гнівити когось, докучати комусь;
-джерело гніву: a thorn in smbs flesh більмо на оці;
-перехід у стан гніву: fly off the handle розсердитися, скипіти, втратити самовладання;
-характеристика дії або поведінки людини: like a bull at a gate / at a five-barred шалено, несамовито, нестямно, люто, скажено;
-вербальне вираження стану гніву: go to blazes! іди до біса!.
Фразеологічні засоби позначають різні форми емоції гніву. Англійські ФО фіксують такі відтінки емоції гніву, як irritation, bad temper, anger, exasperation, resentment, indignation, rage, fury, що свідчить про багату концептуальну структуру емоції гніву, наприклад, a burr under / in your saddle a persistent source of irritation більмо на оці; make someones hackles rise make someone angry or indignant розізлити когось; get on someones quince Australian informal irritate or exasperate someone роздратовувати когось; fly into a passion / rage to become enraged suddenly роздратовуватися, розлютитися, скипіти.
Як свідчить аналіз матеріалу, концепт ANGER не існує ізольовано у мовній репрезентації, а характеризується відносинами перетину з іншими емоційними та неемоційними концептами. Психологи, аналізуючи комбінаторний та взаємоповязаний характер проявлення емоцій, називають такий феномен емоційним патерном, який складається із двох або декількох емоцій, що виникають одночасно та формують певний комплекс емоцій. Тобто у фразеологічній картині англійської мови відображаються особливості емоційного переживання людини. До концептів інших емоцій, з якими пов'язаний концепт ANGER, належать: ALARM, EXCITEMENT, UPSET, WORRY, EMBARRASSMENT, DISAPPROVAL, BOREDOM, наприклад, have a fit become wildly or excessively alarmed, dismayed, angered бути враженим або приголомшеним; have a cow North American informal become angry, excited, or agitated розсердитися, нервувати; a storm in a teacup a situation where people get very angry or worried about something that is not important буря у склянці води; turn (over) in ones grave if you say that a dead person would turn in their grave, you mean that they would be very angry or upset about something if they knew перевернутися в труні, в могилі. Серед неемоційних концептів - APPEARANCE, BEHAVIOUR та інші, наприклад, black / blue in the face багровий (від гніву, напруги тощо); bite / cut off ones nose to spite ones face діяти на шкоду собі або завдавати самому собі шкоди під впливом гніву.
Концепт SADNESS /СУМ. Концепт SADNESS налічує 117 англійських ФО (14%). Базовою лексемою концепту виступає іменник SADNESS. Семантичний простір імені концепту репрезентований такими концептуальними ознаками:
1)feeling, expressing, or characterized by sorrow;
2)causing sorrow, distressing, calamitous;
3)exceptionally bad; deplorable; shameful; regrettable, unfortunate;
4)very unfashionable or inadequate; socially inept, esp. through being studious or obsessive.
Аналіз фразеологічної вербалізації концепту в англійській мові показує, що у значенні ФО в основному актуалізуються ознаки № 1, 2. Окрім того, ФО репрезентують додаткові семантичні ознаки концепту:
-вираження, прояв суму (на обличчі тощо): (as) grave as an owl похмурий, понурий;
-симптоматичні ознаки прояву суму: have a lump in ones throat відчувати клубок у горлі;
-інтенсивність переживання: go through hell (suffer hell) пройти через тяжке випробування; перенести пекельні муки;
-каузація стану суму: break sbs heart розбити чиєсь серце, дуже засмутити когось, завдати жалю комусь;
-джерело суму: deaths head (skeleton) at a (the) feast людина або річ, що стримує веселощі, що псує настрій;
-перехід у стан суму: hang (down) ones head похнюпитися, похнюпити, опустити голову; втратити бадьорість, засмутитися;
-образ життя: bear (carry) ones (the) cross нести свій хрест.
Аналіз матеріалу дозволяє зробити спостереження, що фразеологічні засоби розширюють семантичний обсяг концепту завдяки додатковим аспектам значення.
Аналіз емпіричного матеріалу показує, що фразеологія англійської мови передає різноманітні відтінки емоції sadness. Англійські ФО позначають такі форми емоції SADNESS: unhappiness, dismay, concern, sorrow, distress, misery, depression, наприклад, be in low spirits be sad and miserable бути в пригніченому, поганому настрої; (as) sick as a dog deeply concerned or depressed (often because of a lost opportunity) дуже стурбований або засмучений.
Під час аналізу встановлено, що деякі ФО унаслідок полісеман- тичності значення репрезентують різні концепти емоцій. Так, в англійській мові концепт SADNESS перетинається з концептами WORRY, ANXIETY, DISAPPOINTMENT, CONSTERNATION, наприклад, be in a (blue) funk to be very worried or unhappy about something бути в панічному стані; wring ones hands to show that you are very sad or anxious about the situation but do nothing to improve it ламати руки (у відчаї тощо). Серед неемоційних концептів - APPEARANCE та інші, наприклад, look blue мати пригнічений вигляд; бути безнадійним.
Концепт SURPRISE. Концепт SURPRISE вербалізується 100 ФО, що складає 12% від загальної кількості одиниць. Семантичний обєм імені концепту в лексикографічному трактуванні репрезентований такими ознаками:
1)the emotion aroused by something unexpected;
2)