Семантико-граматичні особливості дієслів 'gehen' та 'to go' в німецькій та англійській мові

Семантико-граматичні особливості дієслів 'gehen' та 'to go' в німецькій та англійській мові

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Кафедра романо-германської філології

Семантико─граматичні особливості дієслів «gehen» та «to go» в німецькій та англійській мові

Магістерська робота

студентки 54-фінМ групи

Клименко Наталії Володимирівни

Спеціальність 8.02030302 «Мова і література»

(німецька, англійська мови і зарубіжна література)

Науковий керівник:

канд. психол. наук, доц. І.В. Михайлова

Київ 2015

RESÜMEE

дієслово зіставний мова рух

Die Mehrheit linguistischer Forschungsansätze basiert auf der Grundlage der Kohärenz als einer der wichtigsten objektiven Merkmale. Sprache wird gesehen als ein sich im permanenten Wandel befindliches System von Wechselbeziehungen aus syntagmatischen und paradigmatischen Verknüpfungen. In Gruppen unterteilt bilden diese Verbindungen das hierarchische System von Sprache.

Viele sprachwissenschaftliche Studien beschäftigen sich mit der Untersuchung des Verbs. Dies ist kein Zufall, stellt das Verb bzw. Prädikat eines Satzes doch fast immer die zentrale Bedeutung einer Aussage dar und bildet so die Basis des Verständnisses oder einer angemessenen Interpretation eines Textes.

Die besondere Aufmerksamkeit für das Verb liegt an der Tatsache, dass es zusammen mit dem Nomen den Kern eines Satzes und somit das "Kraftzentrum" von Sprache bildet.der Bewegung haben eine zentrale Bedeutung im Vokabular einer Sprache, gehen sie doch einher mit der Dynamik des menschlichen Lebens. In der deutschen und englischen Sprache ist diese semantische Gruppe die größte. Verben der Bewegung bilden hier ein hochkomplex organisiertes System und sind von zentralem Interesse in der linguistischen Forschung.

Trotz der Existenz zahlreicher Studien über Verben der Bewegung gibt es offenbar weder eine Arbeit, die LSG der Bewegung in der modernen deutschen oder englischen Sprache betont, noch eine umfangreiche statistische Analyse, welche Ergebnisse der Verwendung in Bezug auf Sprache und Sprechen identifiziert.

Menschen, die unterschiedliche Sprachen sprechen, können gleiche oder ähnliche sprachliche Konzepte sehr unterschiedlich wahrnehmen und demnach bewerten.

Die Aktualität dieses Themas wird definiert durch die Ausrichtung der modernen Linguistik auf das Studium der Semantik und der funktionalen Charakteristika von Spracheinheiten in Texten. Dies bedingt wiederum die Notwendigkeit linguistisch-statistischer Studien über die lexikalisch-semantischen, sowie grammatikalischen Eigenschaften von Verben der Bewegung, um so Beziehungen zwischen ihnen, sowie Ihre Funktion in Texten zu identifizieren.Objekt der Forschung sind deutschen und englischen Verben der Bewegung "gehen" und "to go".der Forschung sind die deutschen und englischen Verben "gehen" und "to go". Untersucht werden systemische und funktionale Eigenschaften der englischen und deutschen Verben der Bewegung auf lexikalisch-semantischer Ebene und ihre Verwendung in Texten.dieser Arbeit ist es, die funktionalen Eigenschaften von Verben der Bewegung in modernem Deutsch bzw. Englisch herauszuarbeiten und so lexikalisch-semantische Abhängigkeiten untereinander, sowie grammatische Eigenschaften zu identifizieren.dieses Ziel zu erreichen, umfasst die Arbeit die folgenden Aufgaben:
semantische Struktur der Verben gehen und to go zu erkunden;
wichtigsten typischen Bedeutungen der Verben zu untersuchen; paradigmatische Bedeutungen jedes Verbs zu identifizieren;Faktoren zu identifizeren, welche die Beziehungen zwischen lexikalisch-semantischen und syntaktischen Merkmalen der englischen und deutschen Verben in den untersuchten Werken bestimmendas Ziel der Arbeit zu erreichen und die gestellten Aufgaben zu lösen, benutzen wir folgende Methoden:- die semantische Struktur der verbalen Einheiten für die weitere Klassifizierung von lexikalisch-semantische Gruppen festzustellen;- grammatische und lexikalische Gemeinsamkeiten der Verben "gehen" und "to go" in untersuchten Werken zu entdecken;der vergleichenden Analyse - semantische Bedeutungen von zwei Verben und ihre idiomatische Fähigkeiten zu vergleichen.des neuartigen Ansatzes einer statistischen Methode konnten komplexe Parameter analysiert werden, welche Verben der Bewegung und ihre Beziehung mit unterschiedlichen Wortarten charakterisieren.theoretische Bedeutung dieser Untersuchung besteht darin, die Charakteristika eine der vielen semantischen Gruppen moderner deutscher und englischer Sprache zu identifizieren und so einen Beitrag zur Erforschung von Sprachsystemen zu leisten. Die Ergebnisse sollen zu einer Vertiefung der Erkenntnisse über grammatisch-semantische Merkmale von Verben beitragen. Die Arbeit ergänzt bestehende funktional-semantische Studien zu Verben der Bewegung und vertieft das Verständnis der Funktionsweise von Verben in Sprachsystemen.praktische Nutzen der Studie reicht von der Möglichkeit, die Ergebnisse in das Unterrichten von Deutsch und Englisch mithilfe automatischer Textverabeitung zu nutzen, bis hin zur Verwendung von aktuellen Texten zur Entwicklung neuer Lehrmethoden. Die erhobenen Daten können zur Erstellung von Artikeln verwendet werden.Masterarbeit hat folgende Struktur: Einleitung, zwei Kapitel, je einen theoretischen und einen praktischen Teil, danach Schlussfolgerungen und ein allgemeines Fazit, sowie eine Liste der Quellen und Anwendungen.erste Abschnitt behandelt das Vokabular der englischen und deutschen Sprache, sowie allgemeine Merkmale der Funktionsweise von Verben.

Der praktische Teil beschäftigt sich mit den allgemeinen Eigenschaften der Verben der Bewegung, der semantischen Bedeutung von "gehen" und "to go" und ihrer Funktionsweise im Text.sind Verben der Bewegung im deutschen und englischen Wortschatz, insbesondere "gehen" und "to go" und ihre semantische Bedeutung und grammatikalischen Besonderheiten innerhalb des jeweiligen Vokabulars.der Einleitung wird die Auswahl des Themas begründet, der Bezug zur Aktualität erläutert, sowie das definierte Ziel der Studie beschrieben. Ebenso werden Objekt und Gegenstand näher beleuchtet, der neuartige wissenschaftliche Ansatz, sowie der theoretische und wissenschftliche Wert der Arbeit erklärt.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

V       - дієслово;+Adj   - дієслово + прикметник;

ДЗ     - дієслова-зв’язки;

ЛЗ     - лексичне значення;

ЛО    - лексична одиниця;

ЛСВ  - лексико-семантичний варіант;

ЛСГ  - лексико-семантична група;

ФЗ    - фонетичне значення.

ВСТУП

Більшість сучасних лінгвістичних досліджень ґрунтується на положенні про системність як одну з найбільш істотних об’єктивних рис мов. Мова розглядається як відкрита рухома система одиниць, між якими існують певні типи зв’язків. Ці зв’язки простежуються на рівні синтагматичних і парадигматичних відношень у межах окремих груп, що є складниками ієрархічно побудованої мовної системи.

В лінгвістичній літературі є немало робіт пов’язаних з дослідженням дієслів. Така увага до дієслів з боку дослідників не є випадковою: дієслово-присудок є завжди в центрі висловлювання і від правильного розуміння його змісту нерідко залежить адекватність інтерпретації всього речення.

Дослідження саме дієслів зумовлене насамперед тим, що вони (разом з іменниками) є найважливішою частиною мови і виступають при утворенні речення та висловлювання в ролі «силового центру».

Дієслова переміщення, посідають центральне місце в лексиконі кожної мови, що пов’язано з динамізмом життя людини. У дієслівному лексичному складі німецької та англійської мов ця семантична група слів є однією з найчисельніших. Дієслова переміщення вважають «найцікавішою» частиною лексичного складу мови, якій властиві характеристики високоорганізованої системи.

Незважаючи на наявність досліджень, присвячених дієсловам переміщення, немає праці, у якій було б формально виділено ЛСГ переміщення з усього дієслівного складу сучасних німецьких та англійських мов та проведене комплексне дослідження з широким використанням результатів статистичного аналізу в плані мови та мовлення.

Люди, які розмовляють різними мовами, по різному сприймають та оцінюють дійсність. Одні й ті ж самі концепції можуть інтерпретуватися по іншому. В зв’язку з цим дуже актуальними є в рамках вираження мовної картини світу є порівняльне дослідження на матеріалі близькорідних мов. Мова, як підкреслює В.І. Постовалова, «являє собою справжній наслідок постійної, духовної особливості нації». У зв’язку з цим дуже актуальним є порівняльні дослідження, як відмічає Н.Л. Шамне, особливо на матеріалі близькородинних мов. В нашому випадку це англійська та німецька мови.

Актуальність теми дослідження визначається спрямуванням сучасної лінгвістики на вивчення семантики та функціональних характеристик мовних одиниць у тексті. Актуальність поставленої проблеми також зумовлюється потребою комплексного лінгвостатистичного дослідження лексико-семантичних і граматичних властивостей дієслів руху, взаємозв’язків між ними для виявлення закономірностей функціонування в текстах.

Об’єктом дослідження є німецьке та англійське дієслова руху gehen та to go.

Предметом дослідження є системні та функціональні властивості англійського та німецького дієслова руху на лексико-семантичному і граматичному рівнях та їх вживання у текстах.

Метою дослідження є виявлення функціональних особливостей дієслів переміщення сучасної німецької та англійської мов gehen та to go шляхом установлення взаємозалежностей між їхніми лексико-семантичними та граматичними характеристиками.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

дослідити семантичну структуру дієслів gehen та to go;

виявити основні типові змісти досліджуваних дієслів;

виділити парадигматичні значення кожного з дієслів;

визначити чинники, які зумовлюють зв’язки між лексико-семантичними, та синтаксичними характеристиками англійського та німецького дієслова у досліджуваних творах.

Матеріалом дослідження виступає німецький та англійський словниковий склад зокрема дієслова руху (gehen та to go), їхнє семантико-граматичне значення та особливості функціонування у лексиці німецької та англійської мов.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети й вирішення поставлених завдань в роботі комплексно використовують такі методи:

компонентний аналіз - для встановлення семантичної структури досліджуваних дієслівних одиниць з метою подальшої їх класифікації у лексико-семантичні групи;

метод дистрибутивного аналізу - для виявлення граматичної та лексичної сполучуваності англійських дієслів gehen та to go у досліджуваних творах;

метод компаративного аналізу - порівняння семантичних значень двох дієслів та порівняння їхних фразеологічних можливостей;

метод статистичного аналізу.

Новизна дослідження за допомогою статистичних прийомів здійснено комплексний аналіз основних параметрів, що характеризують як самі дієслова переміщення, так і їх взаємозв’язки з різними частинами мови.

Теоретична значимість дослідження полягає у виявленні особливостей однієї з найчисельніших семантичних груп сучасної німецької та англійської мови, що є внеском у подальшу розробку питання про системність мови. Її результати та висновки сприяють поглибленню знань семантико-граматичних особливостей дієслів. Робота доповнює вже існуючі функціонально-семантичні дослідження дієслів руху, розширює уявлення про функціонування дієслів у мовленні.

Практична значимість дослідження випливає з можливості використання результатів у процесі викладання німецької та англійської мов і при автоматичній обробці тексту, можливості використання його фактичного матеріалу для розробки нових методів навчання. Отримані дані можуть бути використані під час укладання словникових статей переміщення.

Магістерська робота має наступну структуру: вступ, два розділи, теоретичну і практичну частину, після яких слідують висновки, загальний висновок та список використаних джерел та додатки. В першому розділі є мова про словниковий склад англійської та німецької мов; загальну характеристику функціонування дієслів. В практичній частині йде мова про загальну характеристику дієслів руху; семантичне значення дієслів gehen та to go та їхнє функціонування у тексті.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються мета, об’єкт і предмет та методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи.

РОЗДІЛ I.Теоретичні засади вивчення особливостей функціонування дієслів в німецькій і англійських мовах

1.1 Фундаментальні засади контрастивної лінгвістики

Контрастивна лінгвістика (конфронтативна лінгвістика, зіставна лінгвістика) - напрям досліджень загального мовознавства, що інтенсивно розвивається з 50-х рр. XX ст. Метою контрастивної лінгвістики є порівняння, вивчення двох, рідше декількох мов для виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури. Ранніми джерелами контрастивної лінгвістики можно вважати спостереження відмінностей іноземної мови у порівнянні з рідною, які знайшли своє відображення в граматиках, що публікувалися в різних країнах (в Західній Європі особливо активно - починаючи з епохи Відродження), і роботи по типологічному порівнянню неспоріднених мов.

У той час як порівняльна лінгвістика вивчає однойменні явища або підсистеми в різних мовах, контрастивна лінгвістика вивчає окремі явища й одиниці рідної мови в зіставленні з усіма можливими засобами передачі їх у мові, що вивчається. Метою контрастивної лексикології є зіставне вивчення перекладних відповідників двох мов для виявлення їх подібностей і відмінностей.

У контрастивній лінгвістиці, на відміну від порівняльної:

вивчаються не будь-які мови і не в будь-якій кількості, а тільки дві мови - рідна й досліджувана;

вивчаються не підсистеми, поля та інші структурні одиниці лексичної системи, а окремі одиниці та явища мови в двох мовах, що зіставляються;

вивчення проводиться не автономно в кожному мовою з подальшим порівнянням, а в напрямку від одиниці однієї мови до її можливих відповідностей в іншій мові;

метою контрастивного дослідження є не встановлення подібностей і відмінностей мовних підсистем, а виявлення подібностей і відмінностей в семантиці та функції одиниці однієї мови в порівнянні з її можливими відповідниками в іншій мові. Головне при цьому - виявлення відмінностей, подібності виявляються «автоматично».

Контрастивна лексикологія - це розділ лінгвістики, який вивчає варіанти лексичних і фразеологічних відповідностей у двох мовах і виявляє в цих відповідностях національну специфіку семантики. Національна специфіка семантики будь-якої лексичної одиниці - це її відмінність за значенням від схожих по семантиці одиниць мови порівняння. У зв'язку з цим можна говорити про такі принципи виявлення національної специфіки семантики:

Національна специфіка значення одиниці будь-якої мови виявляється тільки при зіставленні з конкретною іншою мовою і є такою тільки по відношенню до даної конкретної мови.

Національна специфіка семантики лексичної одиниці мови А щодо мови може не збігатися з національною специфікою одиниці мови відносно мови А.

У лінгводидактичних цілях доцільно здійснювати одноразовий опис національної специфіки семантики тільки однієї мови, другий при цьому виступає як дзеркало, відбиває національну специфіку першого. Методика контрастивного опису лексики і принципи лексикографічної фіксації результатів контрастивного опису можуть бути представлені у вигляді наступного алгоритму.

Етап I. Виділення лексичного угруповання у вихідній (наприклад, в українській) мові.

Виписуються слова, що належать до досліджуваного лексичного угруповання, з тлумачних словників української мови, складається початковий базовий список.

Виділені лексеми проглядаються в синонімічних словниках, виявляються нові лексеми, які поповнюють базовий список.

Аналізуються тексти художньої та публіцистичної літератури, виявляються нові лексеми, які поповнюють базовий список.

Отриманий список розбивається на змістові групи і підгрупи. Результат етапу: описаний склад та структура лексичного угруповання.

Етап II. Визначення відповідностей перекладу окремих одиниць.

Перекладними відповідностями називаємо два слова різних мов, які мають подібність у складі сем і регулярно використовуються при перекладі.

Кожне українське слово перевіряється за двомовними словниками, виписуються всі його можливі відповідності в мові зіставлення.

Всі лексеми мови зіставлення перевіряються за синонімічним словником, виявлені нові лексеми поповнюють список перекладних відповідностей досліджуваного українського слова.

Результат етапу: виявлений корпус іншомовних відповідностей.

Етап ІІІ. Компонентний аналіз сем контрастивних пар у мовах, що зіставляються.

Компонентний аналіз українських одиниць у межах виділених підгруп методом аналізу словникових дефініцій.

Компонентний аналіз одиниць мови зіставлення методом аналізу словникових дефініцій.

Контекстуальний аналіз досліджуваних одиниць у українських та іншомовних текстах з метою виявлення додаткових, периферійних сем, не відображених в словникових дефініціях, включення додаткових сем в семний склад досліджуваних одиниць.

Опитування інформантів по виявленню окремих сем (процедура верифікації компонентного складу слова для української мови і мови зіставлення). Результат етапу: семний опис досліджуваних сем української мови і мови зіставлення.

Етап IV. Семантичний опис контрастивних пар.

Під контрастивної парою розуміються дві одиниці порівнюваних мов, які виступають як перекладні відповідності. У кожній контрастивній парі зіставляються окремі семи, отримані в результаті компонентного аналізу. Використовується прийом уніфікації семних описів, який полягає в тому, що подібні тлумачення сем у двох мовах прирівнюються один до одного, і вибирається або конструюється одне тлумачення, що дає найбільш узагальнений опис відповідної ознаки.

Етап V. Диференціальна семантизація слова.

Зіставлення семантичної структури українського слова і його відповідностей в мові зіставлення із зазначенням національно-специфічних компонентів. Результат етапу: контрастивні словникові статті. Причиною виникнення і практичним «виходом» контрастивної лінгвістики є розширина практика викладання іноземних мов (саме потреба в розширенні викладання іноземних мов у сучасну епоху зумовила необхідність контрастивного вивчення мов, саме тому контрастивна лінгвістика оформляється як наука порівняно пізно, в епоху глобалізації та міжкультурної комунікації, в кінці минулого століття).

Результати контрастивного опису одиниць мови можуть бути безпосередньо впроваджені в практику викладання, так як вони являють собою опис характерних ознак конкретних пар мовних фактів у двох мовах (наприклад, слів) і можуть бути використані для диференціальної семантизації лексики в процесі навчання. Контрастивні дослідження виявляють насамперед національну специфіку семантики порівнюваних одиниць двох мов, тобто те, що більше всього необхідно при вивченні мови, перекладі і міжкультурній комунікації. Результати контрастивних досліджень дають можливість по-новому підійти до створення двомовних словників. Досвід контрастивного опису значень слів різних семантичних розрядів і різних мов дозволяє запропонувати принаймні три типи двомовних контрастивних словників, які фіксують в лексикографічній формі національну специфіку семантики слів.

Типи міжмовних відповідностей

Поняття міжмовної відповідності - центральне поняття контрастивної лексикології і контрастивної лінгвістики в цілому. Міжмовні відповідності - це одиниці різних мов, що мають подібність у семантичному складі; це подібні за семантикою одиниці двох мов, які можуть бути поставлені один одному у відповідність незалежно від того, чи часто вони використовуються для взаємного перекладу або можуть бути використані для перекладу лише теоретично, в деяких спеціальних контекстах. Міжмовні відповідності слід відрізняти від перекладних відповідностей, під якими розуміються дві одиниці різних мов, відображені в двомовних словниках і регулярно використовуються при перекладі. Перекладні відповідності, таким чином - це приватний випадок міжмовних відповідностей. У контрастивній лінгвістиці традиційним є зіставлення рідної мови дослідника з іноземною для нього мовою. Зазвичай використовують термін вихідна мова - мова, яка виступає відправною точкою контрастивного дослідження, і мова зіставлення - мова, з якою порівнюється вихідна мова. Разом з тим, контрастивна методика припускає аналіз у будь-якому напрямку можна контрастивным методом вивчати іноземну мову, зробивши його вихідним, у зіставленні з рідною мовою дослідника; можна вивчати дві іноземні мови, взявши одну за вихідну, а іншу розглянути як мову зіставлення - одну на тлі іншої.

Для контрастивного опису лексики істотним виявляється кількість лексичних одиниць мови зіставлення, які можуть бути поставлені у відповідність досліджуваної одиниці вихідної мови. З цієї формальної точки зору виділяються:

Лінійні відповідності (1:1): одиниці вихідної мови відповідає тільки одна одиниця мови зіставлення; Наприклад, при зіставленні української мови з німецькою: місто - Stadt, засувка - Riegel, гриб - Pilz, червоний - rot, дерево - Baum.

Векторні відповідності (1:N): одиниці вихідної мови відповідає кілька одиниць мови зіставлення; Наприклад: токар - Dreher, Drechsler; полиця - Regal, Fach; вхід - Eingang, Einstieg; учень - Schüler, Lehrling.

Лакуни (1:0): одиниці вихідної мови не відповідає ані одній одиниці мови зіставлення. Наприклад: «вечір п'ятниці, суботи і неділі» (пор. нім. Wochenende), «щовечора після роботи» (пор. нім. Feierabend), «заздалегідь заплановане на певний строк річ, захід» (пор. нім. Termin), та ін.

Дані види міжмовних відповідностей встановлюються для досліджуваного слова вихідної мови з допомогою двомовних перекладних словників, використання синонімічних словників, шляхом опитування інформантів, а також із залученням аналізу текстів.

Лінійні відповідності

Тут можливі такі варіанти (наведемо приклади з української і німецької мов, слово може відповідати в іншій мові як речі, так і стійкому словосполученню):

Слово        -        слово

вікно -        Fenster,

дерево        -        Baum,

кішка        -        Katze.

Слово        -        словосполучення         -                 годувати грудьми,       -         оточувати турботою,   -        двоюрідний брат,        -        прядильний цех,

боятися      -        Angst haben,

оглухнути  -        taub werden,

охрипнути -        heiser werden,

дорослішати       -        erwachsen werden,

розумнішати       -        klüger werden.

Словосполучення        -        слово

кровоносні судини       -        Blutgefäβe,

підшефна школа -        Patenschule,

час жнив    -                  Erntezeit,

вниз по річці       -                  fluβabwärts,

що загрожує наслідками      -        folgenschwer,

Angst haben        -        боятися,Sorgen machen         -        хвилюватися.

Словосполучення        -                 словосполученняAntrag machen    -        робити пропозицію (дівчині),

das Bett machen  -        стелити постіль,den Schoβ nehmen -        посадити на коліна,

насильницька смерть   -        gewaltsamer Tod,

загальне виборче право       -        allgemeines Wahlrecht.

Умовою семантичної еквівалентності слова словосполученню (і двох словосполучень один одному) є збіг їх за значенням за умови стійкості словосполучення. Векторні відповідності можуть приймати наступний вигляд.

Слово        -        кілька слів -        село, село; -        мити, прати;üssel         -         миска, таз; -        варити, кип'ятити;

жити -        wohnen leben;

слухач       -        Hörer, Zuhörer;

замок         -        Schloβ, Burg.

Даний тип векторних відповідностей найбільш поширений. Крім нього, можливі відповідності типу:

Слово        -        слово і словосполучення      -        шльопати, волочити ноги,

                            шльопати туфлями;, gesunden, werden   -        одужати.

Слово        -        кілька словосполучень

                  знесилити  -        kraftlos werden,Kräfter kommen.

Словосполучення        -        кілька слів

підвищення кваліфікації       -        Weiterbildung, Qualifizierung;

жага знань -        Wissensdurst, Wiβbegier.

Словосполучення        -        слово і словосполучення

вільний час         -        Freizeit, freie Zeit.

Словосполучення        -        кілька словосполучень

стримати сміх     -        sich das Lachen verbeiβen, ...

                                     verkneifen.

У сучасній лінгвістичній літературі існує багато термінів для позначення розділу мовознавства, який вивчає дві і більше мов з точки зору їх порівняння і зіставлення: порівняльна граматика, зіставна лінгвістика, контрастивна лінгвістика, порівняльно історичне мовознавство, структурна типологія, типологічна лінгвістика та ін. Дані позначення, швидше за все, обумовлені тими принципами і критеріями, які лежать в основі виділення тієї галузі лінгвістики, що займається порівнянням і зіставленням мов. В.Б. Касевіч в роботі «Фонологічні проблеми загального та східного мовознавства» пише: «Порівняння, зіставлення лежить в основі і типології, і порівняльно-історичного мовознавства, та ареальної лінгвістики. Що можна вважати відмінними рисами саме порівняльного мовознавства? Надається два рішення. Одне - вважати «порівняльне мовознавство» загальним позначенням для згаданих і, можливо, якихось ще галузей лінгвістики. Інше полягає в тому, щоб, навпаки звузити це поняття, ототожнити його з контрастивною лінгвістикою. У контрактивній лінгвістиці повинні поєднуватися і власне лінгвістичний, переважно типологічний метод дослідження, і психолінгвістичний, і соціолінгвістичний» [1,19]. На думку В. Гака порівняльна, зіставна, конфронтативна і контрастивна лінгвістики-різні терміни. Контрастивна лінгвістика постає як самостійна наука зі своїми цілями, об'єктом, методами аналізу. «Про розвиток та цінності контрастивно-лінгвістичного напрямку в мовознавстві свідчить вихід у світ дедалі більшої кількості різноманітних праць, загальнотеоретичних описів контрастивної лінгвістики, порівняльного опису пар мов, що охоплюють різні рівні мови - від фонології до стилістики та теорії тексту, розширення сфери порівняльного аналізу: якщо на перших порах контрастивний аналіз займався в основному фактами мовної системи, то тепер він все більше звертається до тексту, до мовних актів, до реалізації, слідуючи загальному напрямку розвитку сучасної лінгвістики» [2,19]. У словнику лінгвістичних термінів В.Н. Ярцевої назви «зіставна лінгвістика», «порівняльна лінгвістика», і конфронтаційна лінгвістика» наводяться як варіанти терміна «контрастивної лінгвістики». Аналіз праць відомих вчених з проблеми порівняльного і зіставного дослідження різних мов проводить нас до висновку про те, що в основі виділення розділу мовознавства, який вивчає дві і більше мов лежить принцип синхронії-діахронії. А.Т. Абдикахаров порівняльно зіставні дослідження ділить на дві групи, залежно від цілей і завдань: «історичне генеалогічне вивчення (діахронія) і типологічне, зіставне вивчення (синхронія) мов» [3,84]. Він також підкреслює необхідність розмежування термінів «типологічне мовознавство», який вказує на порівняльне вивчення типологічного ладу двох або кількох мов з метою виявлення, як певних подібностей, так і певних відмінностей і «порівняльно історичне мовознавство», прийнятний для порівняльних діахронічних (історичних, генетичних, еволюційних) досліджень. У своєму висновку він посилається на думки вчених (Дж. Буранов, В. Рождественський, А.А. Бекбалаев). «Порівняльний (порівняльно-історичний) напрямок мовознавства має давню традицію; його теорія, об'єкт і методика досить повно були обгрунтовані його основоположниками Ф. Боппом, Р. Раском, Я. Гриммом і А. Востоковим вже в ХIХ столітті. Цей напрямок в мовознавстві вивчає мови в діахронії (переважно індоєвропейські) з точки зору їх генетичного походження; при цьому вивчаються мови споріднені, а точніше кровоспоріднені. Порівняльний (зіставно-типологічний) напрям у мовознавстві більш молодий, налічує всього близько чотирьох десятків років. Його теорія, об'єкт і методика аналізу обгрунтовані в радянському мовознавстві такими відомими вченими, як В. Гак, В.Н. Ярцева і В.Д. Аракін. Цей напрямок в мовознавстві вивчає мови переважно в синхронії, які є неродинними один одному або перебувають у віддаленому спорідненні (А.А. Бекбалаев) [3,84]. Таким чином, порівняльно історичне мовознавство вивчає праформи, праязикових схеми, процеси розвитку споріднених мов, тобто мови порівнюються в плані діахронії. Зіставна лінгвістика займається вивченням двох (рідше трьох) мов в синхронно- порівняльному плані, в ході якого виявляються випадки повного, часткового співпадання або розбіжності різних мовних рівнів.

У порівняльному дослідженні застосовуються семасіологічний і ономасіологічний підходи. Семасіологічний підхід визначається характером висловлюваних мовними елементами значень (функцій), тобто направлений від «форми до значення». Ономасіологічний підхід до аналізу мовних одиниць сприяє виявленню таких слів у двох мовах, які використовуються при позначенні одного і того ж об'єкта, визначенню специфіки кожної з зіставлених мов. У теорії контрастивних досліджень обговорюється питання, яке з цих двох напрямків - семасіологічний або ономасіологічний - є найбільш «цінним», «істинно порівняльним». Подібне питання позбавлене наукового сенсу. Вся мова будується на співвідношенні форми і змісту (значень). І порівняльні дослідження однаково важливо проводити і в тому, і в іншому напрямку. Л.К. Жаналіна вважає, що «контрастивний аналіз являє собою двоетапну семасіолого-ономасіологічну процедуру порівняння двох мов, де ономасіологічний аналіз переходить в область чисто наукового опису і простежує не рух від об'єктивного світу до мови, а визначення того, які форми надає друга мова для значень, виявлених шляхом вивчення знаків першої мови» [4,105]. Слід зазначити, що більшість дослідників вказують на те, що неможливо розмежування підходів, які перебувають у відносинах додатковості.

Контрастивна лінгвістика як наука сформувалася в середині ХХ століття в англомовних країнах. Початком контрактивних досліджень слід визнати вихід книги Р. Ладо «Linguistic across cultures» (1957) та роботи Ш. Балли, що обгрунтували необхідність викладання німецької мови у франкомовній аудиторії. Е.Д. Сулейменова в посібнику «Казахська та російська мови: основи контрастивної лінгвістики» підкреслює, що контрастивна лінгвістика «встановлює подібності та відмінності порівнюючих мов і, виходячи з цього, займається пошуком найбільш ефективних шляхів вивчення однієї (або обох) мов» [5,15]. На думку автора об'єктом контрастивного аналізу можуть стати будь-які мовні явища, що відповідають завданням прикладного характеру. І.Ф. Ісенова, розглядаючи питання про взаємовідносини таких розділів мовознавства, як зіставне мовознавство і контрастивної лінгвістики з точки зору цілей, завдань, методик та загальних принципів дослідження зазначає: «На відміну від власне порівняльної лінгвістики предмет контрастивної лінгвістики визначається лінгводидактичною спрямованістю такого порівняння мов, яке допоможе визначити і описати такі відмінності у мовах, які допоможуть кращому засвоєнню другої (іноземного) мови, пояснючи випадки невідповідності в граматичних і ширше-понятійних системах мов» [6,73]. У контрастивних дослідженнях застосовується порівняльний метод, сутність якого полягає в «дослідженні і описі мови через системне порівняння з іншою мовою з метою прояснення його специфічності» [7,481].

Таким чином, дослідження мовних одиниць в аспекті зіставлення їх структурно системних і функціональних властивостей продовжує залишатися однією з актуальних завдань у сучасній лінгвістиці. Теоретичні та практичні завдання порівняльного дослідження диктують необхідність подання мовних процесів в системній організації, так як мовна система характеризується складністю і динамічністю. Разом з тим необхідна диференціація напрямків з позиції об'єкта і предмета дослідження. Що стосується відмінностей між порівняльним і контрактивними дослідженнями, то вони визначаються цілями, завданнями, які ставить дослідник: теоретичні та прикладні (в порівняльної лінгвістики), з метою системного опису властивостей мовних одиниць - теоретичні та лінгводидактичні (в контрактивній лінгвістиці), спрямовані на порівняння двох мовних систем і виявлення на цій основі специфічних рис, властивої кожної мовної системі, з тим, щоб удосконалювати процес навчання другої мови.

.2 Етимологічна характеристика словникового складу зіставних мов

1.2.1 Словниковий склад сучасної німецької мови

У словниковому складі мови позначається, з одного боку, багатство і різноманітність предметів і явищ реальної дійсності, а з іншого боку, семантичні процеси зумовлені також мовними законами, підпорядковані певній мовній класифікації.

Чи існує універсальна класифікація лексичного складу? Думається, що цій вимозі відповідає членування слів за частинами мови. Ця класифікація має суттєве значення для лексичної системи мови, на що вказується багатьма лінгвістами (наприклад, В.В. Виноградовим, К.А. Левківською, Н.Ю. Шведовою, Ю.Н. Карауловим, О.В. Москальською та ін.). Однак заслуговують уваги також інші види класифікації лексики, наприклад, наявність лексичних категорій, протиставлення слів типу територіальні - літературні, споконвічні - запозичені, активні - пасивні (архаїзми, неологізми), загальновживані - спеціальні, нейтральні - стилістично забарвлені і т.д. Вони (протиставлення) не випадкові, носять закономірний характер.

Велике різноманіття лексичного матеріалу й різноманітність класифікацій нерідко служать підставою для сумнівів у його впорядкованості, тим більше, що цілий ряд класифікацій стосується лише окремих ділянок словникового фонду і не поширюється на інші його сфери.

На основі семантичних зв'язків лексичні одиниці теж об'єднуються в різні групи (наприклад, синонімічні, антонімічні), утворюючи свого роду мікросистеми. Структурні зв'язки слів відіграють важливу роль у формуванні словотворчих рядів різних видів (не кажучи про інших типи відносин лексем).

Системність і структурність словникового складу - важливі риси його якісної характеристики, але не єдині. Він складається з цілого комплексу факторів.

Однією з найбільш істотних рис лексичного фонду є його відкритість, яка зумовлює і діючі в ньому закономірності. Оскільки словниковий склад виступає як складна багатопланова система, то він укладає в собі багато стабільних, старих елементів, асимілює нові елементи, містить ознаки тенденцій його розвитку в майбутньому. «Лексико-семантичний лад мови носить в собі діалектичні суперечності, - писав В. Виноградов. - Зовнішня форма слів, граматичні та словотворчі категорії, що визначають групування та змістові співвідношення слів, що впливають на зв'язок значень, і самий лексичний інвентар мови. . . основні семантичні групи слів, та правила їх зв'язків і співвідношень унаслідуються від минулого, але в процесі невпинних змін, що викликаною суспільною практикою, потребами матеріального життя суспільства, які включають в себе і новий життєвий зміст» [Виноградов 1977, 70].

Процеси, що впливають на кількісні перетворення в словниковому складі.

Фактори зовнішнього розвитку словникового складу пов'язані, насамперед, з його кількісним зростанням, що проявляється, так би мовити, назовні. Вони традиційно висвітлюються в лексикології, їм присвячено багато спеціальних досліджень. Це питання порушується тут у плані висвітлення основних тенденцій розвитку лексичного фонду. Звичайно, складність його систем викликається перетином зовнішніх і внутрішніх факторів, між ними далеко не завжди можна провести чітку грань, дуже часто вони тісно переплітаються.

У сучасну епоху особливо велику роль відіграє процес запозичення. Він закономірний. «Жодна мова, за дуже рідкісним винятком, не може уникнути контактування з іншими мовами» [Ярцева 1969, 48]. В даний час, як вже говорилося вище, ці контакти особливо інтенсивні, що обумовлено і екстралінгвістичними факторами.

Бурхлива інтенсифікація процесів запозичення в сучасну епоху сприяє активному припливу слів, як загальнолітературних, так і термінологічних. Однак процес запозичення відрізняється багатоплановістю [Забавников 1966]. Наслідком його є не тільки поповнення лексичного складу. Він викликає певні зміни в структурі словникового фонду: у кількості і складі різних угруповань слів, їх мовних відносинах. Процес запозичення впливає на структурно-семантичні особливості лексичних одиниць, змінюючи в тому числі їх стильове забарвлення, їх внутрішню структуру, сприяючи формуванню омонімічних відносин. Активізуються словотворчі запозичені елементи. За даними «Словника словотворчих елементів німецької мови» (під керівн. М.Д. Степанової), «запозичені афікси не тільки значно перевищують число німецьких. . . афіксів, але й у ряді випадків дуже частотні» [Степанова 1979, 528-529]. Відзначається їх суттєва роль в синхронному словотворі, іноді запозичені елементи поєднуються і з німецькими основами, в той же час німецькі суфікси можуть приєднуватися до запозичених основ [Fleischer 1972, 133-135; 1974, 168-173]. Процес запозичення сприяє також варіантності лексичних одиниць і частково обумовлює її.

Таким чином, запозичення, виступаючи, по перевазі, чинником зовнішнього розвитку лексичного фонду, в той же час до певної міри переплітаються з внутрішніми особливостями словникового складу.

Потужним чинником зовнішнього розвитку лексичного складу є словотвір. У багатьох мовах створюється велика кількість нових найменувань за рахунок словотворчих засобів. В німецькій мові процеси словотворення співвідносяться в якійсь мірі з тенденцією до номіналізації, чим викликано почасти виникнення великої кількості складних слів («композитний вибух») [Wortschatzforschung heute 1982, 63-82].

Зрозуміло, семантичні особливості новоутворень пов’язані з внутрішньою стороною слова, так що і цей фактор не є чисто зовнішнім. Словотворчі зв'язки відрізняються великою складністю.

Зовнішньому розвитку словникового фонду сприяє також розпад слів на омонімічні лексичні одиниці. Ст. Шмідт вважає виникнення омонімів у ході семантичного розвитку слів одним з джерел збагачення лексичного складу поряд зі словотвором і запозиченням [Schmidt 1972, 217-220]. В інших роботах мова йде про лексико-семантичний спосіб словотворення [Шанський, 1959, 133; Земська, 1973, 170; Прохорова, 1980, 32-33; Денисов, 1980, 123], при цьому мається на увазі семантичний розпад слова, порушення зв'язків полісемії. Це пов'язане з семантичним розвитком слова.

Про органічну єдність всіх значень слова в процесі історичного розвитку писав Ст. Ст. Виноградов: «Мова збагачується разом з розвитком ідей, і одна і та ж зовнішня оболонка слова обростає пагонами нових значень і змістів. Коли торкнуться один член ланцюга, відгукується і звучить ціле. Виникає поняття виявляється співзвучним зі всім тим, що пов'язано з окремими членами ланцюга до крайніх меж цієї зв'язку» [Виноградов 1972, 17-18]. При цьому системність JIСB слів зберігається.

Питання про розмежування полісемії та омонімії дуже складне, і не випадково цій проблемі присвячено ряд спеціальних робіт. Оскільки семантична структура конкретних лексем складається по-різному, тому вирішувати це питання можна лише на основі аналізу конкретного мовного матеріалу.

В результаті диференціації варіантів слів теж виникають нові лексичні одиниці, які сприяють кількісному збільшенню словникового фонду.

Відому роль грають також процеси лексикалізації, коли відбувається семантична ізоляція тієї чи іншої морфологічної форми, її відрив від системи форм слова і відокремлення в самостійну лексичну одиницю. Так, іменник Mähne утворився в нововерхньонімецькій період з форми множини mene (mhd. man/e/). Слово Makkaroni сходить до іт. macciierone (-voni), сформувалося на основі діалектної форми maccarone (maccaroni), утвердилося в результаті лексикалізації форми множини. Прикметник inner виник внаслідок семантичного відокремлення порівняльного ступеню. У сучасній німецькій; мові існує лексема der Flaus (-е). В результаті лексикалізації форми множини з'явився іменник die Flause зі своєю формою множини (die Flausen), в якій воно широко вживається.

Поряд з процесами лексикалізації діють процеси делексикалізації. Вони пов'язані з морфологізацією слова, тобто, з перетворенням його в морфологічну форму іншого слова (підтвердженням тому служать слова з супплетивными формами), і з морфемізацією слова, тобто з перетворенням його в словотворчий елемент (наприклад, суфікси -lieh-, -heit-, -haft- та ін. були історично самостійними лексемными прикметниками, зокрема суфікс-falt - розвинувся з іменника die Falte, пор. mannigfalt поет., який для сучасної мови не характерний, пор.-faltig-, -fltig-).

Розпад слова на омоніми теж має протилежну тенденцію - семантичне злиття (конвергенція) лексем у ЛСВ одного слова, що відбувається досить рідко.

В німецькій мові мають місце також випадки формального злиття (конвергенції) слів - пор.: In bezug auf die Funktion des Lehrfaches LK (Landeskunde) werden gewöhnlich zwei Gesichtspunkte hervorgehoben (DaF, 1985, N 1, S. 25) - E. Paul (Leipzig) behandelte die mit der Textsorte «persönlicher Brief» verbundenen Spezifika und leitete davon unter die - richtlichen Zielstellungen inbezug auf Darstellung (Op. eit., S. 52); Auf Grund wissenschaftlicher Untersuchungen läßt sich .feststellen (H. Kant) - Im Auftrag von Rektor und Senat wurde in der Universität eine Bildnissamlung von Berliner Hochschullehrern angelegt, die aufgrund der Anregung des damaligen Ministers von Altenstein bis auf das Jahr 1836 zurьckgeht (BBB, 1981, N 34). В них поєднується семантична тотожність з роздільнооформленістю і цільнооформленістю лексичних одиниць. Вони функціонують паралельно в сучасній німецькій мові [Grundzuge, . . 1981, 463], що знаходить своє відображення також у лексикографії [Klappenbach, Steinitz, Bd. 1, 182; Wahrig, 1981,. 460].

Іноді нові лексичні одиниці у мові закріплюються в результаті анастрофи, тобто перестановки слів, заміни правильного порядку зворотнім.Ohne Zweifel і прислівник zweifelsohne з переміщенням наголосу: на другий компонент у прислівнику.

У кількісному збільшенні словникового фонду деяку роль відіграє аферезис (відпадання початкового звуку слова), що веде до появи нового слова в мові, часто при збереженні лексеми, що послужила основою такого перетворення (пор. Lärm і Alarm, Azur і Lasur).

Поповненню словникового складу сприяють процеси апелятивізації, перехід власних назв у розряд нарицательных (пор. ein Duden, eine Selters, röntgen) і частково використання загальних імен в якості імен власних (Eisenhüttenstadt).

Слід згадати також процеси фразеологізації вільних словосполучень (großer Bahnhof, warme Küche, bunte Platte, eine Antenne für etw. haben) і дефразелогізації, розпаду фразеологізмів, що має наслідком кількісні перетворення в лексичному складі.

Велика кількість неологізмів у лексиці німецької мови зумовлені бурхливим розвитком виробництва, суспільно-політичних, культурних відносин, науково-технічного співробітництва. Неологізми виникають різними шляхами: створенням штучних нових слів, новоутворень (семантичні неологізми пов'язані з характером полісемії). При цьому розширення лексичного складу за рахунок неологізмів перетинається з процесами запозичення, багато неологізмів і серед термінів різних галузей знань. Сучасні тенденції розвитку неологізмів (особливо в НДР) пов'язані з високою продуктивністю моделей складних слів серед іменників і прикметників.

Поряд з поповненням словникового складу частини слів виходять з вжитку. Архаїзація стосується не тільки слів в цілому, але і їх окремих значень, причому лінгвісти пишуть про різні ступені архаїзації (застарілих, застарілих слів, значень) [Klappenbach, Steinitz, Bd. 1-6, 1968-1978]. М.Д. Степанова, І.В. Чернишова, Р. Реслер пишуть про слова-метеори, які з'являються в мові і швидко зникають. Багато неологізмів, які з'явилися в Німеччині після 1945 р., стали архаїзмами, оскільки відбулися зміни у житті суспільства і перестали існувати явища, які вони позначали, відпала потреба в їх номінації (Neubauer, Neulehrer, Maisbewegung).

Архаїзми свідчать про зміни в лексичному фонді, про тенденції його розвитку. Окремі слова повільно застарівають, інші носять характер историзмів. Старіння слів стосується не тільки загальновживаної лексики, але і спеціальної лексики самих різних областей знань. Архаїзация лексики відбувається не тільки в результаті зникнення відповідних об'єктів номінації, але і в результаті витіснення одних слів іншими, конкуренції синонімічних лексичних одиниць, які краще відображають специфіку об'єкта найменування (Schaumleder витісняє Lederersatz, Plast - Kunststoff). Raum витісняє Zimmer, що виражається у складних словах Wohnraumleuchte, Wohnraumöbel, Raumteiler, Raumtoxtilien, Drei-Raum-Wohnung, Raumgestaltung, Raumschmuck, Raumpflegemittel. Ausstellungsstück витісняється словом Exponate.

Важливу роль тут відіграє суспільна значущість денотата, потреби комунікації. Слід зазначити, що зникає слів значно менше, набагато більше з'являється нових слів, тому архаизація певної частини лексики не веде до збіднення лексичного фонду, доречніше говорити про оновлення словникового складу.

Словниковий склад мови є однією з найважливіших характеристик нації в цілому. В словниковому складі знаходить своє вираження весь спектр предметів і явищ, властивих досліджуваному мові. А так як мовна реальність перебуває в постійній динаміці, в безупинній розвитку, то відповідно поводить себе і лексика, негайно реагуючи на будь-яку зміну. Словниковий запас мови, за словами Дюли Лазициуса, угорського лінгвіста, являє собою море, «яке безперервно збільшується за рахунок внутрішніх можливостей словотворення і з-за постійно розширюються контактів з іншими мовами» [6].

1.2.2 Словниковий склад сучасної англійської мови

Сучасна англійська національна літературна мова являє собою результат розвитку мов або діалектів германських (інгевонських) племен, що колись існували на території Британії. Ці племена переселилися з материка на Британські острови в V-VI ст. У процесі розкладання общинно-родового ладу племінні мови перетворилися в територіальні діалекти єдиної мови англійської народності і згодом лягли в основу загальнонаціональної англійської мови. Процес перетворювання територіальних діалектів англійської мови в єдину національну мову в епоху становлення капіталізму і утворення англійської нації (починаючи приблизно з XIV ст.) значно більш детально досліджений з грамматичного і фонетичного боку, ніж з власне лексичного.

Словниковий склад мови, як відомо, знаходиться в стані безперервної зміни. Ця рухливість і мінливість його обумовлена тим, що мова, і в першу чергу її словниковий склад, безпосередньо пов'язаний як з виробничою, так і зі всякою іншою громадською діяльністю людей. Для того, щоб мова могла повноцінно виконувати свою основну функцію - функцію найважливішого засобу спілкування - її словниковий склад повинен швидко реагувати на зміни, що відбуваються у всіх сферах життя і діяльності людей: у виробництві, у науці, у світогляді, в суспільно-економічних відносинах, нарешті, в побуті; - відображати та фіксувати ці зміни. Що виникають в ході суспільного розвитку поняття потребують для своєї реалізації мовної матерії, в словесному втіленні. Ускладнення форм суспільного буття, розвиток і поглиблення всієї суми людського пізнання навколишньої дійсності викликає появу все нових слів і поступове витісняє з мовного вживання ті слова, які були пов'язані з пройденим етапом суспільної практики та ідеології. Таким чином, кількісне зростання та якісні зміни словникового складу мови пов'язані, в кінцевому рахунку, з історією народу, творця і носія цієї мови. Однак, простежуючи зв'язок розвитку словникового складу мови з історією даного суспільного колективу, ми ставимо і вирішуємо питання про те, які причини розвитку словникового складу мови; але для науки важливо не тільки знати чому відбувається те чи інше явище, але і те в яких формах воно здійснюється. Тому другою, не менш істотною стороною проблеми розвитку словникового складу мови є питання про шляхи цього розвитку. Без висвітлення цієї сторони справи картина складання словникового складу мови буде неповною. Питання, отже, полягає в наступному: яким чином створюється слово, в якому виникає потреба в певний момент життя суспільства? Це питання можна розділити на два аспекти: по-перше, з'ясування того, чи пов'язано виникає слово своїм матеріальним складом з тим об'єктом дійсності, який вона покликана позначати, інакше кажучи, мотивований як-небудь відбір мовного матеріалу, використовуваного для створення нового слова, природою званого об'єкта, або його слід визнати абсолютно довільним і випадковим; по-друге, з'ясування того, яка сама техніка словотвору, які ті словотворчі прийоми і засоби, за допомогою яких здійснюється організація мовного матеріалу для створення нового слова. Аналіз англійського словотвору і слововживання показує, що, взагалі кажучи, назва речі як в момент своєї появи в мові, так і при його використанні в мовному спілкуванні може не нести в собі відображення яких-небудь рис або особливостей названого предмета, а тим більше його сутності. Про це яскраво свідчать в першу чергу ті численні запозичені слова, які прийшли в англійську мову як прості знаки або мітки позначаються ними фактів дійсності. Наприклад, запозичивши слово prince із старофранцузької мови, англійська народ, зрозуміло, не віддавав собі звіту в тому, що це слово являє собою розвиток латинського слова princeps 'головний', 'голова', яке, в свою чергу, склалося в латинській мові на основі слів primus 'перший' і capio 'беру' і, таким чином, містило в собі ознаку званого особи, як такого, що посідає перше (тобто найважливіше) положення. В англійській мові слово prince - просто назва певної особи, титул, ніяк у своїй матеріальній фактурі не відображає якості або будь яких ознак цієї особи або цього звання. Про те, що при своєму виникненні слово може бути позбавлене будь-якого мотивування, свідчить також і наявність в англійській мові деякої кількості штучно створених слів. Показово в цьому відношенні походження іменника nylon 'нейлон' (особливий рід штучного синтетичного волокна). Англійська фірма, що виробляє дане волокно, вибрала це слово з 350 назв, запропонованих на конкурс, так як воно було визнано легко запам'ятовується, співзвучним з існуючими назвами волокон (cotton 'бавовна' і rayon 'штучний шовк') і в той же час не викликає ніяких помилкових асоціацій ні з яким певним матеріалом. Слово nylon не має, по суті справи, ніякої етимології та окремі фонеми, його складові, не приховують під собою скорочення якихось конкретних лексичних одиниць. Отже, це слово не має жодної підстави в особливостях званого їм волокна. Тим не менш, це не завадило йому отримати широке поширення в англійській мові приблизно з кінця 20-х рр. нашого століття. Подібні випадки появи слів з невмотивованою формою, дійсно, зустрічаються не так рідко, в історії англійського словникового складу. Однак спостереження показує, що в переважній більшості випадків при словотворі вибір мовного матеріалу для вираження поняття зовсім не є абсолютно довільним; навпаки, він зазвичай обумовлений певною ознакою званого предмета. Довільним або вірніше більш або менш випадковим, залежали найчастіше від ступеня помітності, а не від ступеня суттєвості ознаки, від конкретної ситуації, від «приватних історичних обставин називання», виявляється не вибір мовного матеріалу для назви слова, а вибір самого ознаки званого факту дійсності, який кладеться в основу його назви. Ми легко виявляємо ознаки, що є джерелом найменування таких предметів, як, наприклад, loudspeaker або blackberry і т.п. Для мовного вираження цієї ознаки потрібен був саме той мовний матеріал, який був для цього обраний (loud 'гучний', speak 'говорити', -еr орудний суфікс; black 'чорний', berry 'ягода'); однак самі ці ознаки не були обрані для цілей словотввору в силу неминучої і виключної необхідності: для мовного позначення 'радіорепродуктора' настільки ж правомірно було б взяти ознаку його функції передавача звуку на відстань, а 'чорна смородина' могла б отримати назву за її формою, смаком, розміром, місцем вирощування тощо.

Про такі слова, в яких можна легко визначити опорну ознаку званих ними фактів дійсності, зазвичай говорять, що їх мотивування або етимологічна структура ясна. Етимологічна структура слова виявляє подвійний або, точніше, двосторонній зв'язок слова: з одного боку, зв'язок його з званим об'єктом, з іншого боку, - з мовним матеріалом, який був в момент утворення цього слова.

У словниковому складі сучасної англійської мови ми знаходимо відому кількість слів з абсолютно прозорою етимологічною структурою. Такі слова зустрічаються як серед слів, створених самим англійською мовою, так, хоча і рідше, і серед запозичених слів, морфеми яких усвідомлюються безпосередньо у їх значенні. Такі, наприклад: broadcasting, cold-blooded, dressmaker, earthquake, fairy-tale, flatfish, joiner, redwing, rubber, sawdust, seaworthy, shower-bath, sportsman, to remove, to repay, to backbite, to wheel, capitalism, invalid, interplay і т.п., і т.д. Проте значно більша кількість слів, що входять у словниковий склад сучасної англійської мови, відрізняється затемненістю, повною стертістю або просто відсутністю мотивування їх форми. Візьмемо лише кілька прикладів, які повинні які повинні служити типовими зразками перерахованих станів етимологічної структури сучасних англійських слів. В іменнику butterfly 'метелик' етимологічна структуру на перший погляд представляється абсолютно оголеною ('олійна муха'). Однак насправді вона виявляється затемненою, що виявляється зокрема з відмінностей тлумачення її різними лексикологами. Так, Дж. Гринаф і Дж. Кіттрідж вважають, що 'метелик' отримала назву butterfly тому, що це 'муха жовта як олія' (тобто, отже, за ознакою її кольору). Р. Мак-Найт стверджує, що в слові butterfly відбилося селянське старовинне повір'я, згідно з яким відьми, приймаючи вид метеликів, смокчуть молоко у корів. Хто б з них був правий, факт залишається фактом, що етимологічний структура цього слова виявляється не настільки прозорою, як це може здатися.

В інших випадках буває ще важче уявити собі этимологічну структуру того чи іншого слова, і тільки спеціальні історичні розвідки можуть її розкрити. Наприклад, етимологічна структура слова friend як 'люблячий' з'ясовується лише з древньоанглійської форми - freond, пов'язаної з причастям I дієслова freon 'любити' (freonde). Потрібно сказати, що для цілого ряду слів - це відноситься в першу чергу до першообразних кореневих слів найдавнішого походження (таких як home, land, eye, foot, good тощо), - тощо. індоєвропейського словниковим фондом - навіть свідчення історії мови бувають недостатніми для розкриття їх етимологічним структури. Цей найдавніший шар словникового складу, очевидно, зазнав настільки багато багаторазових семантичних і фонетичних змін, що наука поки що не може відновити в чистому вигляді етимологічну структуру слів, яких до нього входять. Нарешті, повністю позбавлені мотивування в межах англійської мови численні іншомовні запозичення, навіть чітко мотивовані у вихідній мові (наприклад, to defy, dormant, minister, accident, to obtain, pigmy, oral, contempt, challenge, prophet, vacation, zeal і безліч інших).

Явище затемненості або повної втрати мотивування слова показує, що етимологічна структура слова абсолютно несуттєва для мовного спілкування, для якого єдиноважливим є діюче значення вживаного слова.

Як було сказано вище, проблема шляхів складання словникового складу мови має й іншу сторону - а саме, з'ясування характеру тих засобів і процесів словотвору, які в історії цієї мови брали участь у розширенні та збагаченні її словникового складу. Це питання про механізм використання й комбінації мовних елементів, що обираються для словотворення. Для освітлення етимологічних основ словникового складу сучасної англійської мови це питання має першорядне значення.

Сучасна англійська лексика являє собою продукт цілого ряду епох. В силу того, що розвиток мови - всіх його сторін, в тому числі і словникового складу - відбувається поступово, ми знаходимо в словниковому складі сучасної англійської мови слова, які склалися в різні історичні епохи, в результаті різних способів його поповнення, з допомогою різних словотворчих засобів, що відносяться до різних моментів історії англійської мови. Аналіз показує, що провідним процесом в розвитку словникового складу англійської мови на всіх його етапах був словотвір, тобто утворення слів з наявного словникового матеріалу. Навіть в періоди найбільш бурхливого припливу іншомовних лексичних запозичень (наприклад, в період XIII-XVI ст.) йшов не менш інтенсивний процес словотвору і переосмислення вже існуючих у мові слів. Історики англійської мови не звертають на цей факт належної уваги і схильні перебільшувати значення запозичених слів у збагаченні англійського словника.

Словотворчі прийоми, дії яких ми можемо відзначити в історії англійського словникового складу, доступні нашому дослідженню, це, як відомо, афіксальний словотвір (деривація), словоскладання, конверсія, скорочення слів (абревіація), чергування голосних (аблаут) - останнє в меншій мірі. Процес переосмислення слів, строго кажучи, не можна назвати словотвором, хоча він і збагачує словниковий склад мови і дає можливість мовного втілення понять; він може вважатися таким, мабуть, тільки в тому випадку, якщо в результаті розпаду багатозначності виникає омонімія (наприклад, press 'прес', 'преса', 'шафа'; spring 'пружина', 'джерело', 'стрибок', та ін.).

Словотворчі процеси

Деякі з способів словотворення є постійно діючими в англійській мові, тобто такими, продуктивність яких з тими чи іншими коливаннями відзначається впродовж усієї зафіксованої історії англійської мови аж до нового часу, або навіть до наших днів. Такими є афіксальний словотвір і словоскладання. Інші способи словотворення діяли лише в минулому і в даний час вже є абсолютно непродуктивними. Таке, наприклад, чергування голосних. Нарешті, ми знаходимо і такі словотворчі процеси, виникнення яких належить до порівняно недавнього часу, наприклад, конверсію в її класичному, так би мовити, вигляді, можливо і абревіацію. Ці словотворчі процеси наступним чином позначилися на словниковому складі сучасної англійської мови.

Афіксальний словотвір

Як уже тільки що згадувалося, афіксальний словотвір являє собою один з найбільш тривало діючих в англійській мові словотворчих прийомів. У словниковому складі сучасної англійської мови є слова, створені за принципом афыксації і в давньоанглійському, і в среднеанглийскому, і у новоанглийскому періоді, і буквально в наші дні. Однак таке тривале існування самого принципу утворення слів за допомогою афіксів зовсім не припускає незмінність складу діючих афіксів. Навпаки, спостерігаючи історичний розвиток аффиксации, ми легко можемо помітити заміну одних афіксів іншими, архаізацию одних, поява інших, активізацію третіх, зміну значення тих чи інших афіксів і т. п. Тому в сучасній лексиці ми знаходимо слова, колись утворені за допомогою нині зовсім непродуктивних, навіть повністю відмерлих афіксів, поряд зі словами, утвореними в давні часи з допомогою таких афіксів, значення яких не втрачене й дотепер; зустрічаємо і слова, створені в наші дні за допомогою нині діючих продуктивних афіксів, з яких одні дійшли до сучасності із глибокої давнини, а інші з'явилися в мові порівняно недавно. Таким чином, афіксальний словотвір відзначається в англійській мові протягом ряду століть.

Цікаво відзначити, що таких довговічних префіксів значно менше, ніж суфіксів. Може бути, це пов'язано з тим, що в англійській мові префікси виконують виключно функцію засобу перебудови лексичного значення слова, і один і той же префікс може, як правило, обслуговувати різні частини мови, тоді як суфікси несуть на собі і лексичне і граматичне значення і розподіляються між різними частинами мови. Серед афіксів, постійно діяли і продовжують у тій чи іншій мірі діяти в англійській мові, можна назвати такі префікси, як mis-, over-, under-, out-, up - і такі суфікси, як-ed, -ful, -ish, -less, -у прикметників, -ег, -ness, -ing в іменниках, -Iy, -ward (-wards) у прислівниках і ряд інших.

Префікс mis- (да., ін-ісл., ін-сакс, ін-фризск. mis-; р. miss-; двн. missa-, mississippi california в-, misse-) в давньоанглійській був чисто дієслівним префіксом і мав від'ємне і пейоративне значення (тобто повідомляв оформлюваних ним словами зневажливий відтінок), а також володів здатністю надавати дієслову оцінне значення 'неправильно', порівн. to mislead (так. mislsdan 'неправильно вести'). У цих же значеннях він виступає і в средньоанглийскому, але від обох цих періодів до сьогодення дійшла незначна кількість дієслів, як наприклад, to misadvise, to misunderstand, to misbehave, to mistake, to misdeal, to misdeem, to mis-spend (XIII-XV ст.). У ранньоновоанглийский період він діяв надзвичайно продуктивно, але виключно в значенні 'неправильно'. Від XVI-XVII ст. дійшли такі дієслова, як to misapply, to misdate, to misplace, to misgive, to mispronounce, to misapprehend, to misguide, to misdirect, to mis-spell і ряд інших. У новоанглійській мові префікс mis - продуктивний також тільки в одному значенні 'неправильно'. Так в XIX ст. створені дієслова to misappropriate, to miscomprehend, to misdecide, to misread та інші.

Префікс out - утворився в давньоанглійській в результаті вживання префіксального прислівника (так. ut, Qte; р. ut, uta; двн. -uz; ін-ісл. lit, uti).Він оформлював собою іменники (наприклад, outland < Qtland), дієслова, хоча в останніх писався окремо (наприклад, to outride <Qt rldan 'виїжджати', згодом-'випереджати'). Більша частина існуючих в сучасній лексиці слів з цим префіксом, є продуктом наступних епох аж до теперішнього часу. У всі епохи префікс out - мав в основному наступні значення: просторовий ('назовні', наприклад, to outflow 'спливати',. XVI ст.), результативне значення, що утворилося, очевидно, на основі абстрагирующего узагальнення першого значення (пор. to outburn 'спалити до тла', XVI ст.) і значення переваги, переваги у якій-небудь дії (наприклад, to outdo 'перевершити'). Від средньоанглійського дійшли дієслова to outcast, to outburst, to outdo, to outstretch, to outspread, іменник outcry (більшість іменників, що з'явилися в средньоанглійськомуз цим префіксом, являє собою, очевидно, результат конверсії від префіксального дієслова і тому тут не наводиться); від ранньоновоаенлійського - дієслова to outgrow, to outsit, to outbrave, to outface, to outbalance, to outnumber, to outrival, іменники outbreak, outfall, outline, outskirts; в новоанглійському (XVIII-XX ст.) утворені такі дієслова, як to outmanoeuvre, to outargue, to outdistance, to outclass, to outlie, to outcrop, to outplay, to outsweep, іменники outlook, outstation, output, outstroke, out-world, outheader, outrigger, прислівники outdoors, outside. Сполучуваність його також не обмежена етимологічним характером оформлюваних ним основ.

Префікс over - виник в давньоанглійській мові з префіксального вживання прийменника ofer 'над', 'nоверх' (р. ufar; двн. obar, ubar; ін-ісл. префікс of г) і мав значення 'над', з якого шляхом узагальнення та абстракції розвинулося значення 'пере-' (переваги, переваги).

Від давньоанглійського дійшли дієслова to oversee (так. oferseon 'наглядати'), to overdrive (так. ofer-drlfan 'здолати', 'побороти'). У средньоанглійському цей префікс мав ті ж значення (пор. to overgild, to overbear) і крім того набув чинності абстрагуючог переосмислення нове для нього значення 'надміру' (наприклад, to overabound, to overcharge, to overgrow). У XVI ст. він широко вживається у сфері дієслів. Фактично він міг приєднуватися до будь-якого дієслова для додання останнім вказаного значення 'надміру'. У новоанглійській мові він залишається певною мірою продуктивним у двох значеннях - 'над', 'поверх' (тобто в просторовому сенсі) і 'надміру' (порівн. to overcrowd, to overfeed, to overflow, to overestimate, to overlap, to overcolour, to over-capitalize).

Суфікс абстрактного іменника, що позначає якість, властивість, -ness (так. -nes, -nis, -nys, пор. р.-nassus; нім. -nis) використовувався в давньоанглійській в поєднанні з основами прикметників. Від того часу дійшли такі іменники як idleness, goodness, sweetness, brightness, bitterness і т. п. Від среднеанглийского, де суфікс цей також виявляє значну продуктивність, дійшли fairness, hardness, blackness, coldness, clearness, closeness, sadness, wretchedness і ряд інших. Серед пізніших утворень можна назвати такі як О. Jespersen. A Modern English Grammar on Historical Principles. P. VI, G. Allen-Unwin, L., стор 229.brusqueness, straightforwardness, in-and-outness, in-therightness. В даний час допускається утворення абстрактних іменників якості або стану допомогою цього суфікса фактично від будь-якої основи прикметника, як англійської, так і іншомовного походження.

Таким же продуктивним є суфікс абстрактного іменника-ing (так. -ing/-ung; нім. -ung), що є позначенням процесу (пор. falling, б'ється серцем) або внутрішнього стану (пор. misgiving, feeling). Продуктивним він був на всіх етапах розвитку англійської мови (са. - bidding, biting, eating, drinking, choosing, beginning, bearing, building, dealing, feeling; ранн-на. - collecting, misgiving; XIX ст. - commingling, inpushing, grading іт. п.). Починаючи з XIII ст. будь-дієслівна основа, як англійська, так і романська, може вступати в з'єднання з цим суфіксом.

Найпродуктивнішими з діючих суфіксів прикметників, безсумнівно, є суфікси-ed. -у. Суфікс-ed (так. -ede; ін-сакс.-odi) служить для формування від іменних основ прикметників зі значенням 'наділений або відрізняється тим, що виражено в основі'. У сучасній мові таких прикметників існує величезна кількість.

Словоскладання

Словоскладання, тобто, за термінологією академіка Ст. Ст. Виноградова, синтаксично-морфологічний спосіб словотворення, являє собою широко поширене явище не тільки в англійській, але також і у всіх інших індоєвропейських мовах. Як відомо, сутність його полягає в тому, що нове слово утворюється з двох, рідше трьох існуючих основ повнозначних, причому, як правило, значення новоствореного цілого стає тотожним сумі значень вхідних в його склад частин.

Для англійського словоскладання характерна відсутність сполучного голосного між основами і тенденція до постановки наголосу на першому компоненті складного слова; іноді, головним чином у багатоскладових словах, допускається другорядний наголос на другому компоненті. Рішення проблеми складного слова в сучасній англійській мові ускладнюється тим, що в англійській мові широко практикується вживання іменників у формі загального відмінка в якості препозитивного визначення. Тому знайти точні і об'єктивні критерії розмежування між справжніми складними словами і стійкими определительными комплексами буває нелегко. Питання ускладнюється тим, що фонетичні особливості тих і інших надзвичайно рухливі і схильні до варіацій у зв'язного мовлення під впливом різних мовних факторів - вимог эмфазы, фразової ритму.

Історія англійської мови показує, що словоскладання слід визнати другим за важливістю і продуктивності способом словотворення в англійській мові (переважно в сфері іменника та прикметника), що діють, як і афіксальний словотвір, протягом багатьох і багатьох століть. Його активність не утримується на однаковому рівні у всі періоди розвитку англійської мови.

Що стосується складних дієслів, то тут ми знаходимо іншу картину. Незважаючи на те, що словоскладання у сфері дієслова було більш або менш поширене в давньоанглійській мові (з прислівником у ролі першого компонента), надалі цей словотвірний тип фактично майже не знайшов застосування при створенні нових дієслів (і починаючи з среднеанглийского періоду зустрічаються лише поодинокі випадки дієслівного словосложения).

Від средньоанглійського періоду словниковий склад англійської мови зберіг значно більшу кількість складних слів, ніж від давньоанглійського. Це пояснюється частково тим, що, хоча давньоанглійська мова була не менш багата складними словами, багато хто з них давно стали архаїзмами у зв'язку з архаїзацією висловлюваних ними понять, почасти тим, що багато древньоанглійских утворень були з плином часу витіснені з мови рівнозначними запозиченими словами; пор., наприклад, bryne-adl 'гарячка' - fever (так. Мет; лат. febris), crat-wsen 'колісниця' - chariot (фр. chariot), сп-sealf 'нутряне сало' - suet (фр. suif), cynesetl 'престол', 'столиця' - throne (фр. throne), capital (фр. capitale), dream-craeft 'музика' - music (фр. musique), eorjjaeppel 'огірок' -cucumber (лат. cucumis), 3etaelcrasft 'мистецтво рахунку' -arithmetics (грец. arithmetiks), weall-wyrhta 'каменяр' - mason (фр. macon) та ін.

Чергування наголосу

Особливе місце в системі англійського словотворення займає чергування наголосу, тобто розходження в місці наголосу в словах, що мають подібний звуковий склад, але належать до різних частин мови. Найчастіше чергування наголосу спостерігається в омографічних парах дієслова та іменника (наприклад, to trans'port, 'transport), значно рідше - дієслова і прикметника (наприклад, to pro'strate - 'prostrate). Особливе місце чергування наголосу займає в словотвірі тому, що ряд обставин не дозволяє беззастережно визначати його як спосіб словотвору, ні як словотвірний засіб. Ці обставини в основному полягають у тому, що, як показує історичний аналіз, відмінність наголосу у дієслові і іменнику в більшості випадків викликано або суто фонетичними причинами, або з'являється не у момент утворення слова, а пізніше, під впливом аналогією з однотипними утвореннями. Чисто фонетичні причини чергування наголосу ідуть своїми корінням, на думку дослідників, у глибоку давнину, і пов'язані з особливостями загальнонімецького словесного наголосу.

Конверсія

Збагачення словникового складу англійської мови протягом ряду століть відбувається також шляхом так званої конверсії. Сутність конверсії полягає в утворенні з слова, що відноситься до однієї частини мови, нового слова, що належить до іншої частини мови, без зовнішньої словотвірної його перебудови. Практично про дію конверсії ми можемо говорити тільки стосовно утворення іменника з дієслова і назад, так як субстантивація прикметника не є власне результатом словотворчого процесу, а є лише кінцевою ланкою в ланцюзі принципово інших процесів, як наприклад, еліпса сталого називного поєднання (пор. incendiary bomb > incendiary 'запальна бомба'), вживання прикметника в незвичайній синтаксичної функції (the poor 'бідні') та ін Конверсія іменника і дієслова є однією з характерних рис англійського словотворення, починаючи приблизно з кінця XIII ст. Спроба Д. Чи угледіти наявність конверсії іменника та дієслова у більш ранню епоху історії англійської мови була явно неспроможна, бо вона заснована на неправомірному змішуванні власне конверсії і афіксального творення дієслова, пов'язаного з кореню з паралельно існуючим ім'ям. Фактично ця помилка пов'язана з нерозумінням двоїстої природи инфінітивної форми дієслова. Адже інфінітив поєднує в собі особливості дієслова, у силу яких він включається в морфологічну систему дієслова, і деякі іменні властивості, бо служить найменуванням дії як такого і синтаксично може використовуватися в якості іменного члена пропозиції, - і в силу цих своїх іменних властивостей він включається в слосклад мови як певна лексична одиниця (чим різко відрізняється від особистих форм дієслова).

Висновок: навіть вільний та поверхневий погляд на процеси словотвору і переосмислення слів в англійській мові дає підстави не погоджуватися з тими лексикологами, які, обговорюючи питання словникового складу англійської мови, всю свою увагу спрямовують на процес запозичення слів з інших мов і оцінюють його як провідний засіб збагачення словникового складу мови. Історія англійського народу, дійсно, склалася таким чином, що його мова в ході свого розвитку ввібрала в себе велику кількість іншомовних лексичних запозичень. Однак це джерело поповнення англійської лексики не тільки не є єдиним, але його не можна визнати і ведучим. Це стає ясно, якщо підходити до іншомовним запозиченням аналітично, тобто враховувати їх питома вага в мові, їх характер, сферу вживання.

1.3 Лексико-семантичні особливості функціонування дієслів в зіставних мовах

1.3.1 Особливості функціонування дієслів в німецькій мові

У найдавніших пам'ятках древньоверхньонімецкої і готської мов дієслово характеризується наявністю частково схожих з сучасними граматичних категорій, серед яких три особи, які два числа з залишками двоїстого, два часи (один минулий і один теперишній, який також відігравав роль майбутнього), два способи (індикатив і оптатив), імператив другої особи однини (в готській - також третя особа однини), неособисті форми інфінітиву (віддієслівний іменник) і причастя (віддієслівні прикметники). Характерною рисою німецьких дієслів було їх поділ на слабкі і сильні. На відміну від інших індоєвропейських мов, що успадкували багатство дієслівних форм із прамови, морфологія німецького дієслова є досить бідною [61].

Ранній розвиток складних часових відносин при формуванні допоміжних дієслів визначався зворотним процесом - редукцією (ненаголошених) дієслівних закінчень в байдуже-e, внаслідок чого стало можливим формування майбутнього і відносних часів, а також пасивного стану. Число осіб не змінюється, але визначається наявністю особистого займенника. Система зворотів розвивається в бік стилістичної диференціації модальних відносин [62].

Дієслово є мовною формою вираження події (eines Geschehens) або буття (des Seins) у часі. Виражаємі дієсловом процеси чи стани сприймаються як події, яким властивий момент часу. Семантико-граматичні розряди дієслів виділяються на основі ознак, які можуть бути різними в залежності від ладу мови. При класифікації дієслів, як і інших частин мови, враховуються морфологічні, синтаксичні і семантичні критерії.

В німецькій мові велику роль відіграють морфологічні ознаки частин мови, тому їх в першу чергу розглядають за типами відмінювання, відмінювання і т. п. За морфологічними ознаками німецькі дієслова поділяються на сильні, слабкі, претерито-презентны і неправильні. Дієслово go з моменту свого виникнення, тобто фіксованості в древньонімецьких письмових джерелах, відносяться до сильних дієслів.

Синтаксичні ознаки показують, якою синтаксичною потенцією, тобто валентністю, володіє дієслово, як багато і які додатки і обставини він вимагає. З цієї точки зору розрізняють одновалентні, двовалентні, тривалентні і четырехвалентные дієслова. Виділяються також зворотні (sich-Verben) дієслова [Die dt. Spr.: 839].

В іншій площині лежить поділ дієслів на динамічні та статичні. Динамічні дієслова позначають дії в прямому сенсі слова (наприклад, пишу) або ж події і процеси, пов'язані з тими чи іншими змінами (наприклад, чашка розбилася). Статичні дієслова позначають стани, що залежать від волі суб'єкта (наприклад, стою), або не залежать від неї (наприклад, хворію). Вони позначають також відносини між суб'єктом і об'єктом (наприклад, відповідає, перевершує) і прояви якостей і властивостей (наприклад, трава зеленіє). Динамічні і статичні дієслова розрізняються своїм вживанням. Динамічні дієслова можуть бути "граничними" і "неграничними" або ж "подвійними". Більш дробові розряди, так звані способи дії, тісно пов'язані з категорією виду [ЛЭС: 105].

Класифікація німецьких дієслів з урахуванням семантичного аспекту здійснюється по їх функції в реченні, по семантичній структурі самого дієслова, способу дії і ступеня їх граматикалізації, а також десемантизації, тобто здатності або нездатності самостійно виступати у функції присудка [Helbig: 68].

За семантичними ознаками в німецькій мові розрізняють такі групи дієслів:

Дієслова дії (Tätigkeitsverben, Handlungsverben) висловлюють, що суб'єкт дії (Agents) виробляє активну дію: arbeiten, essen, gehen usw. Автори "Маленької енциклопедії німецької мови" тут виділяють дві групи і відносять до них різні дієслова. До групи "Tätigkeitsverben" вони відносять неперехідні дієслова, такі як "man arbeitet, springt, läuft, tanzt", які припускають чинного носія події (einen tätigen Träger des Geschehens). До групи "Handlungsverben" вони відносять перехідні дієслова, як, наприклад, "man baut Häuser, fängt Fische, erntet Obst, macht Tische", так як ці дієслова означають дію, спрямовану на об'єкт.

Процесуальні дієслова (Vorgangsverben) позначають процес, зміну, яку суб'єкт відчуває на собі, що відбувається з суб'єктом: erfrieren, erkranken, wachsen, sterben, einschlafen, erwachen usw.

Дієслова стану (Zustandsverben) виражають стан, буття у часі, тобто те, що суб'єкт не змінює свого положення, свого стану: liegen, stehen, sein usw. [Helbig: 6]).

Деякі лінгвісти (наприклад, Х. Бринкман, Е. І. Шендельс) виділяють ще дві семантичні групи німецьких дієслів: подієві дієслова (Geschehеnsverben), які вказують на подію: geschehen, gelingen, vorfallen, а також "погодні" дієслова (Witterungsverben), до яких відносяться безособові дієслова: es schneit, blitzt, regnet usw. Останні називаються ще "Ereignisverben" [Die dt. Spr.: 839].

В основі розмежування дієслів на основні три класи (по Хельбигу) лежать два критерії:

семантична ознака, який притаманний самому дієслова [± statisch];

семантичний характер суб'єкта [± Agens], який може виступати в ролі підмета при даному дієслові.

За цими ознаками виходить: [statisch] [Agens], Tätigkeitsverb - +- -+ - [Helbig: 68 - 69]

В німецькій мові немає категорії виду дієслова, тобто визначити завершеність або незавершеність дії у відриві від контексту дуже складно. Це відрізняє німецьке дієслово і від дієслова в англійській мові, де тимчасова форма сама визначає вид дієслова, тоді як у німецькій мові вид можна визначити лише за деякими семантичними і словотворчими ознаками: Фазисність (schlafen - einschlafen), просторовість (steigen - aussteigen), інтенсивність (trinken - saufen) і каузативність (springen - sprengen).

Класифікація німецьких дієслів

Усі дієслова німецької мови можна представити в рамках наступних груп, що визначають їх характерні риси та граматичні функції:

Повнозначні дієслова - власне дієслова, які не включаються до нижченаведених груп зважаючи на нейтральність граматичних характеристик. Відмінність всіх інших груп від повнозначних дієслів полягає виключно в граматичних функціях, які вони виконують. Поза рамками своїх функцій ці дієслова розглядаються як повнозначні. Наприклад: Falls du ihn noch triffst, grüße ihn von mir - Якщо ти його зустрінеш, то передавай привіт. Але: Es ist zu spät, ich muss los - Уже занадто пізно, мені пора йти (es ist - без особовий оборот, muss - модальне дієслово в 1-й особі однини, виражає необхідність).

Допоміжні дієслова - це дієслова, які відіграють особливу роль в утворенні складних часових форм, таких як Perfekt, Plusquamperfekt, Futur I і Futur II, і в деяких конструкціях. Це дієслова sein, haben, werden. Наприклад: Das Auto ist schon lange her vorgefahren - Машина вже давним-давно під'їхала; Du hast mich gefragt, und ich habe nichts gesagt - Ти мене запитав, а я тобі нічого не відповів; Du wirst bedauern - Ти пошкодуєш.

Дієслова-зв'язки - це теж допоміжні дієслова. Основні дієслова-зв'язки - sein і werden (але в деяких випадках цю роль переймають і інші дієслова - bleiben, scheinen та інші). Наприклад: Ich bin Ingenieur von Beruf - Я інженер.

Безособові дієслова - це дієслова, які вживаються в 3-ій особі однини і поєднуються з безособовим займенником es і з невизначено-особовим займенником man. Наприклад: Man sagt, dass er kommt - Кажуть, він прийшов; Es friert - Морозить.

Модальні дієслова - це особлива група дієслів, службовців для передачі модальності . До них відносяться дієслова wollen, mögen, müssen, sollen, dürfen, können, lassen.

Перехідні дієслова - дієслова, які передбачають наявність прямого доповнення в Akkusativ. На противагу їм стоять неперехідні дієслова, які вживаються з іншими відмінками або опосередковано з Akkusativ. Наприклад: Ich erzähle dir eine Geschichte - Я розповідаю тобі історію; Meine Frau erinnert sich an mich - Моя дружина мене згадує.

Зворотні дієслова - позначають дію, спрямовану переважно на суб'єкт: sich waschen, sich merken, sich überlegen, sich vorstellen і так далі [11]. Є дієслова зі зворотним займенником sich, які не є зворотніми: sich begrüßen, sich umarmen та інші. Такі дієслова позначають дію суб'єкта на об'єкт, як повнозначних, і називаються взаємними.

У зв'язку з особливостями утворення основних часових форм дієслова поділяються на три групи:

Слабкі - дієслова слабкого відмінювання, які утворюють форму претерита за допомогою суфікса - (e) te, а у формі другого причастя приймають префікс ge- і суфікс - (e) t. Таким чином, слабкі дієслова приймають дані форми по типу: machen - machte - gemacht, kreuzen - kreuzte - gekreuzt. Особливу групу становлять дієслова, які беруть аблаут кореневої гласною, і виділяються в підгрупу дієслів змішаного типу: brennen - brannte - gebrannt, nennen - nannte - genannt та інші.

Сильні - дієслова сильного відмінювання, які утворюють Претер за допомогою аблаута кореневої гласною, а у формі другого партіціпа зберігають суфікс -en. Наприклад: genießen - genoss - genossen, nehmen - nahm - genommen.

Неправильні - дієслова haben, sein, werden, gehen, stehen, tun, bringen, кожен з яких утворює Претер і друге причастя, не підкоряючись правилам слабкої і сильної дієвідміни. Наприклад: sein - war - gewesen, gehen - ging - gegangen. Неправильні дієслова протиставляють правильним (приклади слабких і сильних дієслів, за винятком змішаних).

Дієслово як частина мови схильний до змін за допомогою словотворчих елементів і прийомів. Залежно від наявності афіксів або складових частин (інших слів) дієслова прийнято ділити на три групи (див. Дієслівне словотвір):

Прості - складаються тільки з основи та граматичного суфікса -en: fallen, rollen, stehlen і так далі.

Похідні - утворені переважно за допомогою афіксів: ausbrechen, zulernen, begraben.

Складні - складаються з двох частин, перша з яких є основою іменника, прикметника або наріччям, а друга - власне дієслово: teilnehmen, wahrsagen, kaltstellen.

Граматичні категорії

У німецькій мові присутні ті ж граматичні категорії, що і в багатьох інших мовах, але при цьому мають власну специфіку. До них відносяться: особа і число, час, спосіб і відмінок.

У німецькій мові два числа - однина і множина, кожному з яких відповідає три особи. Четвертою особою умовно називають форму ввічливого поводження, виражену займенником Sie. Парадигма відмінювання виглядає наступним чином: ich gehe - du gehst - er (sie, es) geht - wir gehen - ihr geht - sie gehen - Sie gehen.

Час німецької мови покликаний встановити тимчасове співвідношення між званим дією і моментом мовлення в абсолютному вживанні або іншою дією - у відносному. Всього виділяють три тимчасових ступені: сьогодення, минуле і майбутній час - вони висловлюють початок дії в сьогоденні, минулому або майбутньому відповідно. В рамках цих ступенів функціонують шість часових форм: Präsens, Präteritum (Imperfekt), Perfekt, Plusquamperfekt, Futur I і Futur II. Перші два відносять до простих часів, решта - до складних. Віднесення до тих чи інших визначено складністю синтаксичної конструкції, якій відповідає той чи інший час. Так, для Präsens використовується лише одне змістове дієслово з особистим закінченням, а для Perfekt - допоміжне і змістове у формі другого причастя (Partizip II).

Стан німецької мови позначає спрямованість дії щодо підмета. Активний заставу (Aktiv) має місце, коли дія спрямована в бік від підмета, пасивний (Passiv) - коли підмет саме є об'єктом впливу, вираженого дієсловом. Наприклад: Dann macht Rick die Fenster auf (Aktiv) - Die Fenster werden von Rick aufgemacht (Passiv). Окремо виділяють пасивний вид стану - статив (Stativ).

Способів у німецькій мові всього три: дійсний (Indikativ), умовний (Konjunktiv) і наказовий (Imperativ).

Крім особистих форм німецьке дієслово має дві неособисті форми: інфінітив (Infinitiv) і причастя (Partizip). Кожна з них, у свою чергу, передбачає ще по дві форми. З них найбільш часто зустрічаються Infinitiv I і Partizip II, які поряд з Präteritum складають тріаду форм німецького дієслова, використовуваних для побудови основних конструкцій.

1.3.2 Особливості функціонування дієслів в англійській мові

Дієслово - це самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета або особи.

Основна функція дієслова в англійській мові - це вираження дії в потрібному нам часі.

В англійській мові ознакою дієслова в невизначеній формі є частинка to. За структурою англійські дієслова поділяються на прості, похідні, складні і складені. Прості дієслова складаються тільки з одного кореня: walk, play, eat (йти, грати, їсти).

У похідних дієсловах, крім кореня, є приставка і / або суфікс: unleash, reread, replay (розв'язати, перечитати, переграти).

Складні дієслова складаються з двох основ:(underline, whitewash).

Складові (фразові) дієслова складаються з дієслова та прислівника або прийменника: look out, stand up(видивлятися, витримувати).

За значенням англійські дієслова поділяються на змістові та службові.

Змістові (самостійні) дієслова володіють власним лексичним значенням, вони позначають певну дію або стан: I work at the zoo(Я працюю в зоопарку).

Службові дієслова не мають самостійного значення. Вони використовуються тільки для побудови складних форм дієслова або складових присудків. У складених присудків відмінюються саме службові дієслова, тобто за їх допомогою можна виразити особа, число і час: I am going, Jim is going, people were going (Я йду, Джим йде, люди йшли).

Службові англійські дієслова:

дієслова-зв'язки, які служать для утворення складних дієслівних форм (to be, to become, to remain, to grow, to get, to turn, to look, to keep та інші);

допоміжні дієслова, які служать для побудови складеного присудка: (to be, to do, to have, to let, shall, will та інші);

модальні дієслова, які відображають ставлення мовця до даного дії: (can, may, must, ought, need та інші).

В англійській мові виключно важливий контекст, в якому вживається те чи інше слово, так як саме контекст дозволяє вибрати правильне значення слова з його 5-10 значень, що те чи інше слово має. Одне і теж слово може бути і іменником, прикметником і дієсловом і прислівником, і тільки контекст дозволяє правильно визначити його значення.

В англійській мові дієслова поділяються:

За способом утворення - на прості, похідні та складені. Прості дієслова не мають префіксів і суфіксів. Похідні дієслова утворюються з простих за допомогою префіксів (наприклад, un-, re-, dis-) або суфіксів (наприклад, -ise/-ize, -ify, -en). Складові дієслова утворюються за допомогою злиття різних частин мови.

По тому, чи можливо в реченні після них додати, чи можуть вони уточнюватися додатком - на перехідні і неперехідні. Перехідне дієслово може уточнюватися прямим додатком, непрямим додатком, прийменниковий додаток (непрямий додаток з прийменником). При неперехідних дієсловах в реченні можуть стояти тільки обставини, але не додаток.

За способом утворення своєї II і III форм - на правильні і неправильні.

Кожне дієслово має чотири основні форми:(інфінітив, Infinitive),(минулий невизначений час, зване Past Indefinite або Past Simple),(причастя минулого часу, Past Participle),(дієприкметник теперішнього часу, Present Participle).

У правильних дієслів всі чотири основні форми утворюються чітко за правилами: II і III - з допомогою додавання до инфінітиву закінчення -ed, IV - з допомогою додавання до инфинітиву закінчення -ing. У неправильних дієслів IV форма утворюється за тим же правилом, що і правильних. Побудова II і III форм кожного конкретного неправильного дієслова не підпорядковується яким-небудь певним правилам і тому їх необхідно уточнювати за словником.

Допоміжні дієслова

Дієслова to be «бути», to have - «мати», to do - «робити» паралельно зі змістовим значенням можуть бути допоміжними, втрачаючи при цьому своє первісне значення. Як і у всіх дієслів в англійській мові, у цих допоміжних дієслів теж є чотири основні форми:

Infinitive     Past Simple         Past Participle     Gerund       was (were)  been  being had         had    having        did    done  doing

Допоміжне дієслово to be бере участь в утворенні 2-ї і 4-ї груп часів дійсного стану, а також форм пасивного стану.

Допоміжне дієслово to have бере участь в утворенні 3-ї і 4-ї груп часів дійсного стану.

Допоміжне дієслово to do служить для утворення питальної та заперечної форм пропозицій.

Для правильного утворення 2-ї і 3-ї груп часів дійсного стану з допомогою to be і to have важливо знати порядок зміни цих двох допоміжних дієслів за часами часової групи Indefinite (тобто 1-й, див. нижче) і особам:

To be

To have

Для правильного утворення 4-ї групи часів дійсного стану важливо знати порядок зміни допоміжного дієслова to be за часів часової групи Perfect і особам. Для правильної побудови всіх трьох часових групп пасивного стану важливо знати порядок зміни допоміжного дієслова to be за часовим групами і особами:

Present Indefinite: I am, you are, he/she/it is; we are, you are, they are.

Past Indefinite <https://ru.wikipedia.org/wiki/Past_simple>: I was, you were, he/she/it was; we were, you were, they were.Indefinite <https://ru.wikipedia.org/wiki/Future_simple>: I shall be, you will be, he/she/it will be; we shall be, you will be, they will be.Continuous: I am being, you are being, he/she/it is being; we are being, you are being, they are being.Continuous: I was being, you were being, he/she/it was being; we were being, you were being, they were being.Perfect: I have been, you have been, he/she/it has been; we have been, you have been, they have been.Perfect: I had been, you had been, he/she/it had been; we had been, you had been, they had been.Perfect: I shall have been, you will have been, he/she/it will have been; we shall have been, you will have been, they will have been.

Дійсний стан

В дійсному стані (англ. active voice) у кожному з цих трьох часів присутні 4 тимчасово-видово-модальних (tense-aspect-mood, TAM) групи, кожен різновид в групі для стислості також зазвичай називають tense:

-а група - невизначені часи (Indefinite Tenses),

-а група - тривалі (продовжені) часи (Continuous Tenses),

3-я група - завершені часи (Perfect Tenses),

-а група - завершині тривалі часи (Perfect Continuous Tenses).

Часи дійсного стану 1-ї групи утворюються за принципом:

теперішній та минулий - змістове дієслово в I або II формі,

майбутнє - за допомогою дієслова shall/will за принципом: shall/will + змістове дієслово в I формі.

Часи дійсного способу 2-ї групи утворюються за принципом: допоміжне дієслово to be у відповідному часі часової групи Indefinite та особі + змістове дієслово в IV формі.

Часи дійсного стану 3-ї групи утворюються за принципом: допоміжне дієслово to have у відповідному часі тимчасової групи Indefinite та особі + змістове дієслово в III формі.

Часи дійсного стану 4-ї групи утворюються за принципом: допоміжне дієслово to be у відповідному часі тимчасової групи Perfect та особі + змістове дієслово в IV формі.

Крім того, в дійсному стані для узгодження часів у складних реченнях застосовуються також часи групи «майбутнього в минулому» (Future in the Past):

Future in the Past Indefinite,in the Past Continuous,in the Past Perfect (застосовується вкрай рідко).

Вони утворюються шляхом заміни у відповідному часі Future допоміжного дієслова shall на should, а will would.

Пасивний стан

У пасивному стані(англ. passive voice) у теперишньому (Present) та минулому (Past) часи присутні по три часові групи:

-я група - невизначені часи (Indefinite Tenses),

-я група - тривалі (продовжені) часи (Continuous Tenses),

-я група - завершені часи (Perfect Tenses).

У майбутньому (Future) часу присутні тільки дві часові групи - невизначені і завершені.

Всі ці часи утворюються за принципом: допоміжне дієслово to be у відповідному часі відповідної часової групи та особі + змістове дієслово в III формі.

Крім того, в пасивному стані вживаються і часи групи «майбутнього в минулому» (Future in the Past):

Future in the Past Indefinite,in the Past Perfect.

Особисті і неособисті форми дієслова

Дієслова в особистій формі, перебуваючи в реченні, стоять у ньому в певній особі, числі, часі, стані, способі. Вони виконують роль присудка.

Дієслово в неособистої формі (англ. verbal) не має особи, числа, часу, способу. Такі дієслова самостійно не можуть виступати в ролі присудка.

В англійській мові існують три неособисті форми дієслова:

інфінітив (infinitive),

герундій (gerund),

причастя (participle).

Будь дієслово в дійсному способі має 4 інфінітива: Indefinite Infinitive (наприклад, to sing), Continuous Infinitive (to be singing), Perfect Infinitive (to have sung), Perfect Continuous Infinitive (to have been singing).

Герундій утворюється шляхом додавання до інфінітиву закінчення-ing. За формою він збігається з причастям теперішнього часу (Present Participle), але у них різні функції в реченні. Герундій виконує ролі іменника і дієслова. Крім простого герундія (наприклад, singing), існує також перфектний герундій, який утворюється з допомогою having і III форми змістового дієслова (having sung).

Існує два види причастя: дієприкметник теперішнього часу (Present Participle) - IV форма дієслова та причастя минулого часу (Past Participle) - III форма дієслова. Крім утворення часових дієслівних форм, ці два види причастя виконують функції прикметника, прислівника, іменної частини складеного присудка, беруть участь у дієприкметникових зворотах.

Модальність - граматична категорія вираження ставлення мовця до того, що він говорить. В англійській мові 6 модальних дієслів (англ. modal verbs): can (could), may (might, must, ought, should, have to. Ці дієслова (крім have to) не змінюються за особами і числами, не мають складних часових форм, не мають неособистих форм. Вони утворюють негативну та питальну форми без участі допоміжного дієслова to do. Іноді функції модальних дієслів виконують також допоміжні дієслова shall/will і should/would, а також змістове дієслово to need. Після модальних дієслів (крім ought і have to) не ставиться частка to.

Фразові дієслова

Фразові дієслова (англ. phrasal verbs) - це комбінація дієслова з прийменником або прислівником (або і тим, і іншим одночасно), що утворює неподільну семантичну одиницю: give away - віддавати безкоштовно, викривати; give back - повертати; give up - відмовлятися, здаватися.

Фразові дієслова в англійській мові, як правило, використовуються в повсякденному спілкуванні, в протилежність латинським дієсловам, що належить швидше письмовій промови. Приклади: to put off замість to postpone (відкласти); to get out замість to exit (вийти).

Висновок до Розділу I

В результаті аналізу різноманітних наукових праць, ми дійшли висновку, що специфіка значення одиниці будь-якої мови виявляється тільки при зіставленні з конкретною одиницею іншої мови.

Розглядаючи поняття словникового складу сучасної німецької мови, можна одразу зазначити, що існують процеси, що впливають на кількісні перетворення в словниковому складі, такі як: запозичення; словотвір; розпад слів на омонімічні лексичні одиниці; лексикалізація; делексикалізація; розпад слів на омоніми; семантичне злиття (конвергенція) лексем; формальне злиття (конвергенція) слів; аферезис (відпадання початкового звуку слова); апелятивізація; фразеологізація вільних словосполучень; дефразеологізація; розпад фразеологізмів; архаїзація.

Що стосується проблеми словникового складу сучасної англійської мови, ми знаходимо відому кількість слів з абсолютно прозорою етимологічною структурою. Але, наприклад явище затемненості або повної втрати мотивування слова показує, що етимологічна структура слова абсолютно несуттєва для мовного спілкування, для якого єдино важливим є діюче значення вживаного слова. проблема шляхів складання словникового складу мови має й іншу сторону - а саме, з'ясування характеру тих засобів і процесів словотвору, які в історії цієї мови брали участь у розширенні та збагаченні її словникового складу. Сучасна англійська лексика являє собою продукт цілого ряду епох. Словотворчі прийоми, дії яких ми можемо відзначити в історії англійського словникового складу, доступні нашому дослідженню, це, як відомо, афіксальний словотвір (деривація), словоскладання, конверсія, скорочення слів (абревіація), чергування голосних (аблаут) - останнє в меншій мірі.

Лексико-семантичні особливості функціонування дієслів в зіставних мовах є також проблемою для розглядання. Дієслово є мовною формою вираження події (eines Geschehens) або буття (des Seins) у часі. В німецькій мові велику роль відіграють морфологічні ознаки частин мови, тому їх в першу чергу розглядають за типами відмінювання.

Дієслово go з моменту свого виникнення, тобто фіксованості в древньонімецьких письмових джерелах, відноситься до сильних дієслів. В іншій площині лежить поділ дієслів на динамічні та статичні. Динамічні дієслова позначають дії в прямому сенсі слова (наприклад, пишу) або ж події і процеси, пов'язані з тими чи іншими змінами (наприклад, чашка розбилася). Статичні дієслова позначають стани, що залежать від волі суб'єкта (наприклад, стою), або не залежать від неї (наприклад, хворію).

Усі дієслова німецької мови можна представити в рамках наступних груп, що визначають їх характерні риси та граматичні функції: Повнозначні дієслова; Допоміжні дієслова; Дієслова-зв'язки; Безособові дієслова; Модальні дієслова; Перехідні дієслова; Зворотні дієслова.

У зв'язку з особливостями утворення основних часових форм дієслова поділяються на три групи: слабкі, сильні, неправильні. Залежно від наявності афіксів або складових частин (інших слів) дієслова прийнято ділити на три групи: прості, похідні, складні.

РОЗДІЛ II. Семантико-граматичні особливості дієслів "gehen" та "to go" в німецькій та англійській мовах на основі публіцистичних текстів

.1 Лексико-семантичні особливості дієслів переміщення як підвиду "руху" на прикладі дієслів руху "gehen" в сучасній німецькій мові та "to go" в сучасній англійській мові

Виходячи з об’ємності поняття руху лінгвісти по-різному підходили до питання виділення дієслів руху/переміщення. Тому вважаємо за потрібне зупинитися спочатку на питанні термінологічного розмежування при позначенні дієслів цього семантичного поля, оскільки сам термін «рух» носить загальний характер. У лінгвістичних працях, як правило, розглядають дієслова, що позначають механічний рух, тобто переміщення.

Під механічним рухом розуміють усяку зміну тіла, через що до дієслів руху потрапляли різні дієслова: від дієслів, що позначають коливання, зміну форми, до справжніх дієслів руху. Тому тут нам видається за необхідне зауважити, що слід було б термінологічно розмежувати дієслова усякого руху від саме руху, який можна назвати переміщенням (пересуванням).

Слова, що виражають зміну положення суб’єкта/предмета в просторі за певний час, називають дієсловами переміщення (Fortbewegung) (пор. Р. Вескімейстер, Г. Вотяк, Б. Вотяк, Е. Вьоллер, Х. Дірш, І.Пільц. При цьому розрізняють активне переміщення (aktive Fortbewegung, самостійне переміщення (passive Fortbewegung, несамостійне переміщення), якщо джерело руху поза суб’єктом. Дієслова активного переміщення називають ще дієсловами суб’єктного руху/переміщення [ ], дієслова пасивного переміщення - дієсловами об’єктного руху/преміщення. Серед дієслів несамостійного переміщення виділяють дієслова транспортування (Befördrungsverben, Fortbewegen) [ ], коли пересувається об’єкт руху з/або без суб’єкта (об’єктний рух [ ]), а також дієслова руху, що позначають переміщення суб’єкта/об’єкта під дією зовнішньої сили, наприклад, сили тяжіння тощо. Для наочності наведемо схему, яка відображає логічне членування поняття «рух».

Рис. 1. Схема логічного членування поняття руху

У дослідженні ми обмежилися найчисельнішою групою - дієсловами активного переміщення (або просто переміщення/пересування). Але внаслідок своєї полемічності лексико-семантичні варіанти слів, що потрапили до попереднього списку мають різну вагу в значенні цілого слова. Тому спочатку потрібна така процедурна операція як визначення семантичної ваги певного ЛСВ у значенні цілого слова.

Отже, ми розглядаємо багатозначне дієслово gehen: 1) sich in aufrechter Handlung auf den Füßen schrittweise fortbewegen (Duden, 576). Gehen - це загальне дієслово руху, яке в порівнянні з іншими лексемами поля виявляє найменшу кількість специфічних характеристик (див., наприклад: Панкіна М.Ф., 1996). У порівнянні з іншими дієсловами gehen може синтагматично вступати в комбінацію з будь-яким просторовим покажчиком.

Дієслово gehen може позначати не тільки горизонтальний, а й вертикальний рух. Інші дієслова обмежуються горизонтальним (gleiten - ковзати, schwimmen - плисти, rudern - гребти) або вертикальним пересуванням (steigen - подніматися, klettern - лізти). Зміна місцезнаходження в просторі, яка виражена дієсловом gehen, може відбуватися в обмеженому просторі або в необмеженому просторі (наприклад, як у місті, так і за його межами). У семемі дієслова “gehen” містяться семи, які диференціюють спосіб переміщення (за допомогою ніг), просторове середовище, в якому відбувається переміщення по суші, так як переміщення ногами можливе тільки по твердій поверхності. У семемі дієслова “gehen” присутня також сема, характеризуюча темп переміщення “розмірено, рівномірно”.

Дієслова flanieren, promenieren або bummeln більш специфічні, тому що вони називають зміну місця тільки всередині обмеженого простору, наприклад, населеного пункту. Дієслово gehen позначає як цілеспрямований рух, так і зміну місця без певного пункту призначення, по різній твердій поверхні, пророблений шлях може бути довгим або коротким. Інші дієслова в цьому відношенні більш точні. Stiefeln - широко крокувати - позначає спрямований до певного пункту призначення рух.

Дієслово gehen позначає рух, який може здійснюватися з різною швидкістю. Це видно по спектру обставинних уточнювачів, які можуть виступати в комбінації з дієсловом (пор., наприклад, фразі er geht langsam - він йде повільно і er geht schnell - він йде швидко). Інші дієслова, навпаки, марковані певною властивою їм швидкістю. Крім того, gehen - це дієслово, яке є нейтральним по відношенню до особливостей пішого пересування людини.

Неспецифічність значень дієслова gehen пояснює і той факт, що це дієслово може вступати в синтагматичну комбінацію з великою кількістю покажчиків способу переміщення P. Так, Х. Дірш цитує роботу Г. Кітц, де приводиться список з 67 прикметників, якими в Лейпцігському регіоні уточнюється спосіб ходьби (Diersch Н., 1972, 47). З цим же пов’язано те, що дієслово gehen може позначати зміну місця будь-якого носія руху: чоловіка, жінки, молодої, літньої людини, однієї людини або групи людей. Інші дієслова мають більш специфічний характер і виявляють певні обмеження. Дієслово trappeln - тупотіти, йти дрібними, швидкими, сприймаються на слух кроками, наприклад, позначає, як правило, пересування групи людей, а staken - робити великі кроки. Такі дієслова, як stiefeln - йти великими кроками, stampfen - важко ступати або staken - робити великі кроки, імпліціюють чоловіка, а stöckeln - йти на високих підборах, йти ривками - жінку. Дієслово trippeln - дріботати зазвичай позначає рух дітей або літніх людей (див. про це: Diersch Н., 1972, 55, 72, 80, 84, 119, 121).

Розглянемо дієслово “to go”. Це - дієслово переміщення у просторі (вертикальне переміщення). Дієслово to go характеризується високою частотністю і відповідно широкою сполучністю з іншими словами мови і тому продовжує привертати до себе увагу різних авторів, таким чином, дієслово to go демонструє в сучасній англійській мові широкий спектр переносних значень. Як окремо, так і в числі інших дієслів, його досліджували такі автори як Л.Д. Бланк, Р.С. Гінзбург, Л.М. Беляєва, І. В. Арнольд, В.М. Соколова,Т.В. Жуковська та ін. Однак семантична структура цього дієслова складна, це дієслово вимагає докладної уваги і подальшого дослідження.

Дієслово to go є багатозначним (полісемантичним). Полісемантичне слово являє собою немов би сукупність різних лексичних значень, які передають різні поняття, а слово широкої семантики - сукупність лексичних варіантів, об’єднаних спільністю поняття. Порівняймо: He went out into the street (243/39; Her cigarette went out and she held it helplessly (265/153); He went red with anger (ALD).

Наше дослідження показало, що дієслово руху “to go” позначає більше ніж одне поняття, і тому попадає у категорію слів, які називаються полісемічними. Визначення полісемія і семантика є синонімами. А.С. Хуршудянц правильно відзначає, що впорядковування лінгвістичної термінології ще не можна вважати закінченим актом (147/2).

В тих випадках де біфункціональне дієслово (to go) позначає конкретне переміщення суб’єкта у просторі дієслова актуалізуються у своїх повних лексичних значеннях.

Однією з робіт, що мають пряме відношення до семантики цього слова є кандидатська дисертація Л.Д. Бланк (31). Основний метод визначення семантики цього дієслова - контекстуальний. Автор виходить з того, що номінативним значенням цього дієслова є рух у просторі (31/69). Аналіз дальшого викладу матеріалу приводить до висновку, що чіткість і незалежність семантики цього дієслова вичерпується його номінативним значенням. Інші його значення (номінативно-похідні, конструктивно-обумовлені, синтаксично-обумовлені, фразеологічно-зв’язані) повністю залежать від контексту. Сполучення типу to go naked автор розглядає як такі, в яких дієслово позначає абстрактно напівграматизоване значення буття суб’єкта, а в поєднанні з прикметниками (to go mad) воно драматизується повністю, тобто втрачає своє лексичне значення.

Подібних поглядів щодо семантики цього дієслова в аналогічних сполученнях дотримується і Л.М. Беляєва (27). Порівнюючи сполучення типу to go unarmed (1) і to go to the window (2), а також to go pale (3) і to go to Moskow (4), цей автор робить висновок, що (1) і (3) сполученнях дієслово частково або повністю втратило своє значення, а в (2) і (4) повністю зберегло його (27/20). Однак об’єктивних лінгвістичних доказів автор не доводить.

Р.С. Гінзбург (55), яка справедливо вважає, що дієслово to go належить до одного з найцікавіших дієслів. Рух в свою чергу може мати різноманітні форми, включаючи кількісні та якісні зміни. Тому Р.С. Гінзбург вважає, що у вищезгаданих сполученнях, а також у сполученнях типу the happiness that comes as life goes (55/233) дієслово не втрачає свого лексичного значення, а вживається для позначення різноманітних процесів як відповідних форм руху.

2.2 Словотвірні властивості дієслів переміщення

Дієслова ЛСГ переміщення, як і лексичні одиниці інших семантично однорідних груп слів, повинні мати також спільні риси у словотвірному аспекті. Спробуємо з’ясувати природу ЛСГ дієслів переміщення, а також їх дериваційну потенційність,тобто можливості дієслів переміщення збагачувати лексичний склад німецької та англійської мови новими словотвірними конструкціями.

.2.1 Дериваційні властивості дієслів "gehen" та "to go"

Дериваційні властивості ЛСГ дієслів переміщення. Лексична система мови є відкритою та динамічною, що зумовлює її постійні зміни та поповнення новими лексичними одиницями. Не винятком у цьому плані є ЛСГ дієслів переміщення в сучасній німецькій та англійській мовах.

За словотвірною структурою в досліджуваній ЛСГ виділяють дві приблизно однакових за кількістю підгрупи дієслів переміщення:

Непохідні (кореневі) дієслова, що становлять 82 лексичні одиниці (ЛО). Серед них виділяються незапозичені та запозичені слова. Незапозичені дієслова переміщення, наприклад, gehen, fahren, fliegen, kommen, reiten, rennen, schwimmen, springen, належать до основного складу сучасної німецької мови й були документально засвідчені в давньоверхньонімецькому та середньоверхньонімецькому періодах розвитку німецької мови. Запозичені дієслова (12 ЛО), наприклад, defilieren, flanieren, galoppieren, jumpen, trampen тощо, ввійшли до словникового складу німецької мови в середньо- та -верхньонімецький період. Так, дієслова на -ieren зявляються в німецькій мові починаючи з XII ст. [103,290], а jumpen, trampen та інші англіцизми запозичені вже в ХХ ст.[145,169].

Похідні дієслова що становлять 75 лексичних одиниць:

а) відіменникові (41 ЛО), наприклад, dampfen, gondeln, jetten, krabbeln, rollern, stelzen, stiefeln, storchen, strömen, tigern тощо, які походять від назв інструментів руху(наприклад, Gondel, Jet, Karre, Kutsche, Roller, Segel, Stelzen тощо), тварин (наприклад, Krabbe, Robbe, Storch, Tiger,Wiesel тощо), частин одягу (наприклад, позначень людей (наприклад, Pilger, Stromer) та інші;

б) віддієслівні (28 ЛО), наприклад, trampen - trampeln, trotten-trotteln, springen-sprengen, dringen- draengen та інші, які утворюються як суфіксальним, так і без суфіксальним способами;

в) відприкметникові (5 ЛО), наприклад, irren, schlappen, schwanken, stolzieren, tollen;

г) від вигукові (1 ЛО), наприклад, husch-huschen.

Отже, за словотвірною структурою ЛСГ дієслів переміщення є яскравим прикладом поєднання всіх словотвірних можливостей дієслів сучасної німецької мови.

Зміни у змістовій структурі англійського дієслова переміщення “to go“ носять дериваційний характер, оскільки пов'язані з руйнуванням категоріально-лексичної семи 'переміщення в просторі', що призводить до виходу дієслова за рамки вихідної семи. Перегрупування релевантних ознак в змістовій структурі англійських дієслів переміщення може призводити до змін недериваційного і дериваційного характеру, межа між якими встановлюється залежно від контекстуальних умов, від взаємодії різнорівневих ознак аналізованих дієслів і їх лексичних уточнювачей. Так, у процесі деривації руйнування категоріальної лексичної семи 'переміщення в просторі' і, як наслідок, руйнування системних відносин в змістовій структурі дієслова to go обумовлює перехід цього дієслова в інші лексико-семантичні групи, не пов'язані зі значенням переміщення в просторі.

При розподілі переносних значень дієслова to go за лексико-семантичними групами враховувалося традиційне виділення трьох семантичних полів: дії, стану, відношення. Зроблений аналіз дериваційних змін в змістовій структурі англійського дієслова to go показав, що в більшості випадків воно переходить до складу лексико-семантичних груп поля стану або залишається в межах поля дії. В ході аналізу виявлено численні випадки дериваційних змін, в результаті яких дієслово to go переходить до складу лексико-семантичних груп підполя буття.

Найчисленнішою групою абстрактних слів, що виступають у позиції суб'єкта, є група іменників, що позначають поняття «час». Дієслово to go позначає протягом часу, якщо в якості суб'єкта виступають іменники, що мають темпоральних семантикою - time, day, hour, summer та ін., наприклад:goes quickly. - Не встигаєш озирнутися, а відпустка скінчилася;

Much time has gone since that day. - З того дня пройшло багато часу;all these beautiful days, they are all too often gone in a short time. - Насолоджуйся цими чудовими днями, вони так швидко минають;lunch we did a bit more skiing and then we had to go back to the hotel, the day had gone pretty quickly. - Після ланчу ми трохи покаталися на лижах, а потім нам довелося повернутися назад в готель, день пролетів швидко.

До дериваційних змін подібного характеру можна віднести значення «іти, відбуватися», коли позицію суб'єкта займає іменник, що позначає яку-небудь подію, що розгортається в часі:

The war was going its appointed course. - Війна йшла своєю чергою;

Значення дієслова “to go” «зникнути, перестати існувати» також є результатом дериваційних змін. Суб'єктом дії при дієслові “to go” в цьому значенні виступають, як правило, іменники з абстрактною семантикою:the slavery disappeared, great many empires went with it. - Коли зникло рабство, багато великих імперій припинили своє існування;

Дієслово to go у поєднанні з конкретними іменниками може виражати розташування якого-небудь матеріального об'єкт і передавати значення «тягнутися, проходити, пролягати, простягатися», тобто переходить до складу ЛСГ дієслів буття, існування в просторі:

The valley goes from east to west. - Долина простяглася зі сходу на захід;main circuit measured 17 miles in length, but the south loop that went to the village of Adenau and was rarely used measured 4 miles. - Довжина головної лінії електропередачі становила 17 миль, а додаткова південна лінія, що йде до селища Adenau, яку рідко використовували, була довжиною всього 4 милі;

Значення просторового переміщення у дієслова to go в даному випадку трансформувалося в значення просторового розташування:

The thread is too thick to go into the needle. - Нитка занадто товста, щоб пролізти в голку;foot is too big. It won't go into the shoe. - У тебе занадто велика нога, вона не лізе в черевик;

Дієслово to go передає зміну фізіологічного стану людини:

He sat on the bale of cotton, spread the paper, the string in his back almost gone now. - Він сів на паку бавовни, розстелив папір, і біль у спині майже зникла;

Дієслово to go передає значення припинення перебування в якому-небудь стані:

The hatred which he so long cherished had gone out of his heart. - Ненависть, яку він так довго плекав, зникла з його серця;

Таким чином, дієслово to go демонструє в сучасній англійській мові широкий спектр переносних значень. Усі розглянуті зміни у змістовій структурі англійського дієслова переміщення to go носять дериваційний характер, оскільки пов'язані з руйнуванням категоріально-лексичної семи 'переміщення в просторі', що призводить до виходу дієслова за рамки вихідної ЛСГ.

2.2.2 Суфіксація дієслів переміщення

Суфіксація у дієслів переміщення відіграє, як і у всіх дієслів сучасної англійської та німецької мови, незначну роль (пор.[ 127, 125-126]):

el(n) (17 ЛО), наприклад, krabbeln, radeln, strampeln, taumeln, tippeln, trippeln, trotteln, wackeln, zockeln, zuckeln тощо, що містять семантичний компонент “маленький”;

ier(en) (9 ЛО), наприклад, defelieren, flanieren,galoppieeren, marschieren, promenieren, stolzieren тощо, які, як правило,запозичені з латинської, французької, італійської та угорської мов;

er(n) (4 ЛО), наприклад, klappern, schlittern, stolpern та ін., що характеризуються семантичним компонентом “повторюваність дії”;

-s(en) (ЛО), наприклад, hopsen, staksen, tapsen, trapsen.

Отже, можна припустити, що словотвірні властивості лексичного складу відображаються в ЛСГ.

В англійській мові існує ряд термінів, утворених шляхом суфіксації, тобто додавання до основи суфікса - морфеми, наступної за коренем. На відміну від префіксації, що впливає на лексико-граматичний компонент слова, суфіксация, як правило, дозволяє створювати слова, що відносяться до іншої частини мови або до іншого класу слів. Подібно префіксам, суфікси можуть бути споконвічно англійськими та запозиченими. Останні, як правило, сягають корінням в латинську або грецьку мови і вважаються менш продуктивними, ніж споконвічно англійські, які існували в мові ще в Давньоанглійський період. Суфікси дієслів (-fy), (-er), (-ing).

Розглянемо групу суфіксів, від яких утворені нові терміни нові терміни і слова, виконують у реченні роль іменника. До цієї групи належать суфікси -еr, -or, -ent і -ant, з допомогою яких утворюються іменники, що позначають особу або механізм з певною дією: rig (випробувальний стенд, пристосування) + еr = rigger (механік по збірці, "технар"); to absorb (поглинати) + ent = absorbent (поглинач шкідливої речовини, тепла, шуму). До цієї ж групи можна віднести суфікси -ion, -ation, -ment, -ure, -age, -ence, -ance, -ing, з допомогою яких дієслів утворюються нові терміни, що виражають деякі поняття абстрактними іменниками: to identify (визначати) + ation = identification (ідентифікація); to procure (купувати за безготівковим розрахунком) + ment = procurement (закупівлі за безготівковим розрахунком); to expose (піддавати дії) + ure = exposure (вплив вогневих засобів противника).

2.2.3 Словоскладання дієслів переміщення

Словоскладання та префіксація ЛСГ дієслів переміщення відіграють більшу помітну роль, що є характерним і для всієї дієслівної системи сучасної німецької та англійської мови (пор. [103;139]).

На основі словників, ми отримали, крім простих переміщень, також складні префіксальні.

Складні слова, що утворені за схемами:+ V (іменник + дієслово) Усього зафіксовано 14 моделей де першим компонентом виступають відповідно іменники -berg, -lust, -nacht,-probe,-rad,-rücken,- sack,-schlaf,-schlitten,-segel,-seil,-traum,wett-. Тут зафіксовано дієслова переміщення у поєднанні зі словами fahren, gehen, laufen. Усі похідні складні дієслова зберігають семантичний зв'язок з ЛСГ дієслів переміщення.

Hand-in-Hand-Gehen - йти поруч;Ganze gehen - йти ва-банк;Ende gehen -закінчуватися;Rente gehen - виходити на пенсію;+ V (прикметник + дієслово). Усього зафіксовано 25 моделей з першим компонентом blind-, bloss-, breit-, einig-, fest-,frei-, gleich-, gross-, gut-, heiss-, kaputt-, kurz-,kuerzer-, leer-, muessig-, nahe-,naeher-, rund-, schief-, schlecht-, schwarz-, sicher-, stramm-, tot-. Вживаються дієслова переміщення gehen, treten, laufen. Не всі похідні складні слова збергають семантичний зв'язок з ЛСГ дієслів переміщення.gehen - повільно йти;

barfuß gehen - йти босоніж;gehen - йти швидко;gehen - йти по колу;gehen - йти наосліп;gehen -трапилася неприємність;

gut gehen -йде добре(справа);gehen- бути певним, йти впевнено;+ V (прислівник + дієслово). Усього зафіксовано 79 компонентів з першим компонентом: abwärts, aneinander, aufeinander, auseinander, daher, dahin, dahinten, daneben, darauf, darunter, dazwischen, entgegen, entlang, fort, gegenüber, heim, her, herauf, zurück, hinzu, zusammen, vorwärts, voran, vorauf, vorbei, vorüber, wiederein, hintereinander, her vor, herzu, hierher, hierab, hinan, hinauf. Тут найбільш частотні дієслова gehen, kommen, laufen. У більшості випадків новоутворені дієслова зберігають семантичний зв'язок з дієсловами переміщення.

heimwärts/heimgehen- йти додому;gehen-йти вгору;und aus gehen- постійно повертатися;gehen- розпадатися;- йти позаду, обманювати;сходити;- йти один за одним;- знижуватися;- відкриватися;

aufwärtsgehen - покращуватись;- братися за діло, починати;+ V (дієслово +дієслово). Усього зафіксовано 7 дієслів з gehen, в яких першим компонентом є такі слова: floeten, spazieren, stiften, verloren, verschuett, wall, will. Тут зафіксовані слова gehen, fahren, reiten.gehen- заблукати;

flöten gehen - пропадати;gehen-крокувати;gehen- йти спати;gehen - тинятися;gehen - піти у забуття;gehen-прийняти, вирішити.

Не всі похідні складні дієслова зберігають семантичний зв'язок з ЛСГ дієслів переміщення.+ V (конструкція+ дієслово). Зафіксовано 2 моделі (конструкції zustande, zustatten) з дієсловом kommen, які втрачають семантичний зв'язок з окресленою семантичною групою дієслів переміщення.

Префікси (традиційні, невідокремлювані): be, er, ent, ver, zer. Не зафіксовано дериваційних утворень ЛСГ переміщення з префіксами ge, emp,miß, які вважаються в німецькій мові непродуктивними.- святкувати;- житися, терпіти;- уходити, зіскальзувати;- проходити;

Wie die <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/die> Zeit <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/Zeit> vergeht <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/vergeht>! - Як летить час!- танути;der <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/der> Zunge <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/Zunge> zergehen <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/zergehen> - танути на язиці.

Напівпрефікси, які в свою чергу поділяються в залежності від місця наголосу в складному дієслові на 2 підгрупи:

З постійним наголосом (наголошені префікси, що при відмінюванні дієслова пишуться окремо): ab, an, auf, aus, bei, fehl, ein, los, mit, nach,vor, wieder,zu, zurecht:уходити;нападати;підійматися;виходити;починати, приближатися;- промахнутися;- входити, вступати;- відриватися;- йти з; cлідувати за;- виходити з;- направлятися (до когось);

З непостійним наголосом (наголошені або ненаголошені префікси) durch, hinter, über, unter, um, voll, wider:- проходити;nicht <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/nicht> durchgehen <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/durchgehen> lassen <http://ru.pons.com/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/lassen> - Не давати спуску;- обманювати;- заходити;- бродити.

Отже, хоча до ЛСГ дієслів переміщення притаманні всі основні види префіксації та словоскладання дієслівного складу сучасної німецької мови, проте дієслова цієї групи мають свої особливості, що зумовлено їх семантикою. У дієслова gehen найбіліші показники продуктивності ЛСГ дієслів переміщення (99 моделей).

В англійській мові дієслівна префіксація сучасної мови носить більш лексичний характер, порівняно з іншими європейськими мовами, де префікси здатні виконувати також і певні граматичні функції. Дієслівним префіксам сучасної англійської мови граматичні значення не властиві. Основна їх функція словотворча: утворюючи нові дієслова, вони змінюють лексичне значення основ, з якими поєднуються.

З префіксальных похідних дієслів ми виділяємо дев'ять префіксів, вживання яких в якості словотвірних елементів найбільш яскраво характеризує закономірності та лексико-семантичні особливості дієслівно-префіксального словотвору сучасної англійської мови. Це префікси: be-, de-, dis-, mis-, over-, re-, un-, under-, up-.

Серед цих префіксів виділяється група синонімічних префіксів de-, dis-, mis-,un-, які надають утвореним дієсловам значення дії, зворотного або протилежного значення мотивуючої основи, а також префікси-антоніми over - і under-.

Що стосується синонімії, негативні префікси de-, dis-, mis, можуть зближуватися у значенні, перетворюючись на синоніми, які стають абсолютними (deforest - disforest), але як правило, афіксальні синоніми не абсолютні. (discover - find out; get knowledge of smth. That existed before, but was unknown; uncover - 1. remove a cover from smth., 2. make known).

Афіксальные антоніми завжди однозначні і зрозумілі; вони виражають протиставлення повніше, ніж кореневі антоніми.(to like - to dislike, to appear to disappear, to understand - to misunderstand) Для афіксальных антонімів немає необхідності мати в даному контексті слово, значення якого своїм протиставленням створює антонімічну пару. Можливість протиставлення афіксальных антонімів закладена в їх структурі (маркована форма вираження протиставлення значень).

Афіксальна антонімия це не просте протиставлення, яке може бути виражене збільшенням негативного афіксу, а протиставлення, що передбачає наявність у слові-антоніму, оформленому даним негативним афіксом, додаткового значення, що характеризує цей негативний афікс. Вживання в текстах пар: афіксальний антонім - безафиксальний антонім ("Who am I to approve or disapprove?") є стилістичним прийомом, що називається антитезою. Антитеза використовується автором для посилення значення висловлювання.

Чимала кількість дієслів в англійській мові утворюється шляхом додавання двох різних слів в одне єдине поняття. Найчастіше такі дієслова утворюються за допомогою злиття дієслів з прислівниками і прийменниками, які в англійській збігаються за формою. Такі дієслова називаються складними. Вони можуть писатися й окремо (фразові дієслова), і разом (звичайні складні дієслова), наприклад: обумовлювати, обмовляти, злословити - to backbite; суперечити, спростовувати, заперечувати - to gainsay; передавати по радіо, розповсюджувати чутки, інформацію) - to broadcast; об'їдатися, переїдати - to overeat; втратити самовладання, зриватися, виходити з себе - to break down; задрімати, задрімати - to drop off; впоратися, витримати, додзвонитися - to get through.

Одним з фразових дієслів є дієслово руху “to go”. Під фразовим дієсловом розуміють сполучення з прислівниковою або прийменниковою часткою (іноді з двома), яке становить єдине семантичне та синтаксичне ціле.

Приклади вживання дієслова “to go” як фразового дієслова:around - ходити всюди; обійти навколо; рухатися по колуaround - обертатися, крутитися; кружляти (про голову)room's going around.

Кімната крутиться перед очима.around - крутитися, вертітися, повторюватися (в голові)

I have this tune going around in my head!

Ця мелодія крутиться у мене в голові!

go around / go rounds - передаватися, поширюватисяfrequent laugh goes around.

Часто то тут, то там лунає сміх.around - вистачати на всіх (за столом, в компанії)

There should be enough soup to go round.

Думаю, супу вистачить на всіх.back - повертатися; повертатися (думками) до (певного) часу; згадувати (що-небудь)back - повертатися до колишнього стану, способу дій

I woke early, but couldn't go back to sleep.

Я прокинувся рано, але заснути знову не зміг.back - тягнутися, тягнутися назад, углиб

The cavity goes back some fourteen inches.

Порожнина йде вглиб на чотирнадцять дюймів.back - переводити стрілки на годиннику (особливо на зимовий час)

The clocks go back next week.

Наступного тижня переводять годинник.in - входитиin - починати роботу як зазвичай

Приклад: What time do you have to go in tomorrow?

Скільки тобі треба завтра приходити?in - брати участь (в змаганні); вступати в гру

go in and win

давай, виграй

go in - заходити за хмари (про сонце, місяць)

The moon had gone in.

Місяць зайшла за хмари.in - (розм.) доходити, бути понятимin for - цікавитися, захоплюватися (чем-л.)

How long has Jim gone in for collecting stamps?

Як довго Джим захоплюється колекціонуванням марок?

off - іти, їхати; тікати, летітиoff - вистрілювати (про зброю), вибухати (про вибухівку); випалити

A gun goes off every day to mark exactly one o'clock.

Кожен день в годину дня стріляє гармата.

off - вимикатися, відключатися, переставати працювати (про електричних приладах опалення)off - проходити гладко, успішно)

The concert went off well.

Концерт пройшов добре.off / deteriorate - погіршуватися, псуватися (про їжу)'t drink the milk, it's gone off.

Не пий молоко, воно скисло.out - виходити, бувати в суспільстві, виходити в світ, видаватися; поширюватися

We do not intend to go out at all in Florence

Ми не збираємося нікуди ходити у Флоренції.out - йти, витрачатися (про гроші)

There's more money going out than coming in.

Наші витрати перевищують доходи.over - підійти, приїхати; повторювати, перевірятиover big - (розм.) проходити з великим успіхом, мати великий успіх

.3 Лексична сполучіваність дієслова "gehen" в сучасній німецькій мові

Дієслово як частина мови займає центральне місце в реченні, що зумовлює його широкі лексичні зв’язки з майже усіма членами речення. У цьому підрозділі розглядається синтагматична сполучуваність дієслів переміщення з такими частинами мови, як іменник, дієслово, прислівник, займенник та прийменник (дієслово не сполучається граматично лише з прикметником), які виступають основними компонентами при передачі інформації в реченні. Ці частини мови традиційно поділяють на самостійні (іменники, дієслова, прислівники) та службові (прийменник). Класи слів відрізняються не лише семантично (іменники позначають предметність, дієслова - процес дії або стан, прислівники - ознаку), а й специфічними для кожного з них граматичними категоріями.

Сполучуваність дієслів переміщення з іменниками. Іменники, що складають більше половини лексичного складу німецької мови [147,89], відзначаються багатою лексичною та синтаксичною сполучуваністю.

Усі іменники, зафіксовані в сполученнях з дієсловами переміщення, були поділені на двадцять п'ять підкласів: 1) власні імена, напр., Alfred, Schinder та ін.; 2) загальне позначення людей, напр., die Leute, die Formation, das Volk та ін.; 3) професії, спеціальності, титули тощо, напр., Chefredakteur, Friseur, Professor та ін.; 4) іменники, що вказують на вік, напр., der Alte, der Junge, das Mädchen та ін.; 5) іменники, що характеризують людину, напр., der Arme, der Besucher, der Fremde та ін.; 6) темпоральні іменники, напр., der Abend, der Morgen, die Woche та ін.; 7) назви предметів, речей, напр., das Juwel, das Geld, die Flasche та ін.; 8) іменники, що вказують на родинні зв'язки, напр., der Bruder, die Mutter, die Schwester; 9) іменники, що вказують на напрямок, напр., der Norden, die Richtung та ін.; 10) назви установ, будівель, напр., die Bibliothek, das Gebaüde, das Geschäft тощо; 11) іменники місця, наприклад, die Baustelle, das Feld, der Garten та ін.; 12) іменники, що позначають дороги, шляхи тощо, напр., die Avenue, die Brücke, die Gasse та ін.; 13) назви приміщень, напр., das Bad, die Küche, die Wohnung та ін.; 14)назви заходів, подій тощо, напр., das Fest, die Messe та ін.; 15) іменники на позначення отворів, проходів тощо, напр., der Eingang, das Fenster, die Tür та ін.; 16) назви меблів, окремих предметів інтер'єру тощо, напр., die Couch, das Bett, das Regal та ін.; 17) назви засобів переміщення, напр., das Auto, das Flugzeug, das Pferd та ін.; 18) назви явищ природи, напр., der Nebel, der Regen, das Dunkel та ін.; 19) назви одягу, напр., die Bluse, die Hosen, der Rock та ін.; 20) іменники, що вказують на спосіб переміщення, напр., der Galopp, das Hinken, der Ritt та ін.; 21) іменники, що позначають міру, напр., die Höhe, das Kilometer, das Meter та ін.; 22) іменники на позначення частин тіла, напр., der Arm, das Bein, der Fuß та ін.; 23) іменники, що позначають перешкоду, обмеження, напр., das Gitter, die Mauer, der Zaun та ін.; 24) абстрактні іменники, напр., die Begeisterung, der Gedanke, diе Gewohnheit та ін.; 25) інші іменники, напр., das Licht, die Musik, das Wasser та ін.

Jede Woche einmal aber...ging auch dieser Monarch in die Kirche des Esojrial, um seine toten Vorfahren zu besuchen /Feuchtwanger,2,126/;ratterten vorbei, und Passanten gingen am Kanal entlang /Bredel,1,15/; (іменники,що вказують на живу істоту)Transport nach Breslau ging erst am Abend /Noll, 475/; Wann geht der nächste Zug? Das Schiff geht nach Afrika. (іменники неживі, які вказують на технічний засіб)Wind ging, durch die Fahrt zu gutter Kühlung verstärkt /Feuchtwanger,1,70/; (іменник, який вказує на повітряні маси, що рухаються - вітер)

Gerüchte gingen, der Hof rüste sich zur Flucht nach Andalusien /Feuchtwanger,2,174/; (іменник позначає процес мовної комунікації);

Seine Gedanken gingen langsam, gleichmässig, ohne Auflehnung, befriedet /Feuchtwanger,1,262/;(іменник позначає процес мислення)

Сполучуваність дієслів переміщення з займенниками. При семантичній класифікації досліджуваного матеріалу всі займенники, які були зафіксовані в сполученнях з дієсловами переміщення були розподілені за 6 підкласами: 1) особові (ich, du,er sie…); 2) питальні (wer, was…); 3) відносні (welcher, der…); 4) зворотні (sich); 5) вказівні (dieser, jener…); 6) неозначені (alle, manche, man).

Ich bin heute 10 Kilometer gegangen.geht es dir?Man ist in die Kirche gegangen?, der verdient kann ausgeben.Leute bekommen immer nur die schlechte Nachrichten.in der Gorkistrasse gingen viele Menschen /Bredel, 1,448/.

Найбільшим за всіма показниками: обсягом, частотою, вживаністю та широтою виявився підклас особових займенників.

На другому місці підклас неозначених займенників. Найменшим за обсягом є підклас зворотного займенникам sich.получуваність дієслів переміщення з прислівниками.

Прислівники - це лексико-семантичний клас морфологічно незмінних слів, які виражають різні відношення між явищами об’єктивної дійсності (часові, просторові, причини, методи, модальні).

У реченні прислівники відносяться не до якогось окремого слова, а до речення в цілому, оскільки вони своєю семантикою характеризують всю комунікативно-мовну ситуацію, що є системою предметів, подій та співвідношень між ними.

При семантичній класифікації прислівників ми виходили з існуючих сучасних класифікацій прислівників (Е.І. Шендельс [120], О.І. Москальска [75], У. Енгель [138], Г. Хельбіг [152] та інші) з урахуванням при цьому специфіки дієслів переміщення. Так для дієслів переміщення нами були виділені прислівники місця та прислівники напрямку [138,751], які, як правило, об’єднують в локальні прислівники (пор. [120]).

Отже, за семантичними ознаками всі прислівники, що зафіксовані в сполученнях з дієсловами переміщення були розділені за сімома підгрупами:

прислівники місця (наприклад, bergab, dort, dorther, dorthin, draußen, geradeaus, hier, links, oben, rechts);

прислівники напрямку (наприклад, da, dort, hier, unten, hinten);

прислівники способу дії (наприклад, beiseite, bergab, gerade, weiter);

прислівники часу (наприклад,energisch, leise, vorsichtig, wild);

модальні прислівники (наприклад, bestimmt, eigentlich, hoffentlich, wahrscheinlich);

прислівники міри (наприклад, ein bisschen, kaum, ein wenig, viel, vollkommen);

прислівники причини, умови, поступки (наприклад, dazu, dennoch, extra, folglich, trotzdem).

Найбільше за обсягом є прислівник способу, найменшим- прислівників міри.

Сполучуваність дієслів переміщення з іншими дієсловами. Вони також сполучаються на основі семантики. Підкласи дієслів, що сполучаються:

модальні дієслова (können, wollen);

дієслова що вказують на початок дії (anfangen, beginnen);

дієслова руху (spazieren, tanzen);

дієслова сприйняття (sehen, hören);

дієслова конкретної дії (arbeiten, klauen, lernen);

дієслова, що виражають бажання,намір (denken, vorschlagen, wünschen);

дієслова, що означають біологічні потреби (essen, trinken).

Найбільш високі показники вживаності конкретної діяльності, модальних дієслів.

Сполучуваність дієслів руху з прийменниками. Прийменник - незмінна службова частина мови, що тісно пов’язана з номінативними елементом речення. Прийменники мають дуже послаблене лексичне значення й виконують чисто граматичну функцію. Вони виражають синтаксичні зв’язки між повнозначними словами. Підкласи прийменників:

прийменники місця (an,auf,bei,durch,in, neben);

прийменники напрямку (an, auf, in, nach, unter, zu);

модальні прийменник (in, mit, nach, per);

прийменники часу (ab, an, in, seit, vor, um);

каузативні прийменники (anlaesslich, durch, fuer,in, trotz,wegen,statt).

Як видно з наведених прикладів, деякі прийменники через свою багатозначність можуть належати до різних підкласів прийменників.

Ich gehe in das Zimmer. (Ziel)gehe in dem Park jeden Morgen. (Ort)gehen schnell nach Hause. (Art und Weise)dem Sommer gehen wir oft spazieren. (Zeit)

.4 Лексична сполучіваність дієслова "go" в сучасній англійській мові

Термін «сполучуваність» припускає, що ця властивість мовної одиниці не пов'язана з її значенням: «окремо існує мовна одиниця з її позначуваним і значущим - і окремо існуючу властивість цієї мовної одинці взаємодіяти з тим чи іншим контекстом» [1, с. 7].

Для поєднання слів у контексті потрібно брати до уваги лексичні особливості слова, його граматичні властивості і стилістичне забарвлення. Відповідно виділяють лексичний, граматичний (синтаксичний) і стилістичний види сполучуваності. Всі види сумісності взаємопов'язані, і в акті комунікації складно провести між ними чітку межу.

У вітчизняній науці вважається, що сполучуваність лексичних одиниць являє собою реальне втілення законів, які проявляються в мові незалежно від волі мовця і того хто пише на даній мовою. Вона деяким чином наказує вибір того чи іншого слова, змушує вивчає мову запам'ятовувати не окремі слова, а цілі звороти, вирази, необхідні для зв'язного висловлювання. Сполучуваність свідчить про діючі в мові принципи сполуки слів [3, с. 131].

Однією з найбільш значущих робіт з вивчення сполучуваності лексичних одиниць є праця Е.В. Рахилиної «Когнітивний аналіз предметних імен: семантика і сполучуваність». Дане дослідження виявляє умови, що пред'являються до сполучуваності не тільки предметних імен, але і дієслів. Е.В. Рахилина пише, що дієслова завжди жорстко пов’язані з ситуаціями та їх учасниками.

Тож розглянемо особливості лексичної сполучуваності дієслова зв’язки “to go” в англійській мові.

Дієслова-зв'язки (надалі - ДЗ) являють собою унікальне для англійської мови явище. Його специфіка полягає в тому, що поряд з фразовими дієсловами, ДЗ виступають в якості особливого лексико-синтаксичного способу вираження видо-часових відносин (в більшості випадків передаються в рамках видо-часових форм) і характеризуються специфічними особливостями лексико-граматичної сполучуваності, що проявляються в комбінаториці з певними класами прикметників.

Дієслова зв’язки, які утворюються в англійській мові з дієсловом “to go”:

to go deaf/blind/grey/bald (of people) - глохнути, сліпнути, сивіти,лисіти.go wild/crazy/mad/insane (of people)- ставати диким, сходити з розуму,ставати божевільним,cходити з розуму.go bad/sour/rotten/stale (of food products)- псуватися,киснути, гнити, ставати не свіжим.go yellow/red/blue/brown, etc. (of any objects capable of changing their colour including parts of human body) - жовтіти, червоніти, ставати блакитним, коричньовіти.go dark (of the sky, also pronoun “it”) - темніти.go hungry (of people), weak (of a person or parts of human body), numb (of a part of human body), shy (of people), silent/quiet (of people or any object capable of producing sounds), pale (of people), stale (of people) - зголодніти, слабшати, німіти, соромитися, ставати тихим, бліднути, ставати черствим.go deep (of feelings and emotions) - проникати в глиб відчуттів та емоцій.

Як ми бачимо, аналіз сполучних особливостей даної групи ДЗ припускає тісний взаємозв'язок граматичної і лексичної семантики, оскільки ці дієслова виступають у якості лексико-граматичних засобів вираження видо-часових відносин, актуалізуючи їх на лексико-синтаксичному рівні. Виступаючи в даній функції, ДЗ використовуються для вираження переходу (раптового, так і плавного, вимагає певного часу, що тягне за собою як негативні, так і позитивні зміни) з одного стану в інший.

І навпаки, розгляд ДЗ поза більш широкого контексту, ніж словосполучення, тобто безпосередньо конструкції V+Adj з конкретним лексичним наповненням (тобто коли ДЗ актуалізуються в інфінітивній формі) не дозволяє визначити їх видо-часову співвіднесеність, так як при цьому вони можуть позначати як тривалий процес переходу з одного стану в інший, так і результат переходу в новий стан, тобто завершену дію. Пояснимо сказане на прикладах:had gone completely blind before she died. - Луіс стала абсолютно сліпа перед тим як померла.

We knew they would go crazy if they ever found out. - Ми знали, вони б збожеволіли якби дізналися.

Розглянуті особливості передачі видо-часової семантики дієсловами-зв'язками представляються істотно важливими в силу того, що ці особливості безпосереднім чином впливають на визначення набору слів, здатних лексично поєднуватися з ДЗ. Так, лексичний ряд слів, поєднаних з ДЗ включає прикметники, семантика яких передбачає можливість переходу з одного стану в інший. Таким чином, в даному випадку граматична семантика визначає лексичну сполучуваність.

Як показує дане дослідження, аналіз обмежень лексичної сполучуваності передбачає прийняття до уваги найрізноманітніших граматичних ознак з урахуванням їх взаємодії на різних мовних рівнях. У розглянутій групі прикладів граматична семантика виступає в ролі фактора, що визначає лексичну сполучуваність, так як необхідність вираження видо-часових відносин обумовлює набір прикметників, здатних актуалізувати цю семантику в поєднанні з ДЗ. При цьому ДЗ виступають у якості допоміжних, частково десемантизованих граматичних елементів, а прикметники відіграють роль їх лексичних наповнювачів або конкретизаторів.

Висновки до Розділу II

Виходячи з об’ємності поняття руху лінгвісти, по-різному підходили до питання виділення дієслів руху/переміщення. Під механічним рухом розуміють усяку зміну тіла, через що до дієслів руху потрапляли різні дієслова: від дієслів, що позначають коливання, зміну форми, до справжніх дієслів руху. Тому тут нам видається за необхідне зауважити, що слід було б термінологічно розмежувати дієслова усякого руху від саме руху, який можна назвати переміщенням (пересуванням).

Отже, ми розглядаємо багатозначне дієслово gehen: 1) sich in aufrechter Handlung auf den Füßen schrittweise fortbewegen. Gehen - це загальне дієслово руху, яке в порівнянні з іншими лексемами поля виявляє найменшу кількість специфічних характеристик. Дієслово gehen може позначати не тільки горизонтальний, а й вертикальний рух. Інші дієслова обмежуються горизонтальним (gleiten - ковзати, schwimmen - плисти, rudern - гребти) або вертикальним пересуванням (steigen - підніматися, klettern - лізти).

Неспецифічність значень дієслова gehen пояснює і той факт, що це дієслово може вступати в синтагматичну комбінацію з великою кількістю покажчиків способу переміщення.

Еквівалент дієслова “gehen” в англійській мові - дієслово “to go”. Дієслово to go характеризується високою частотністю і відповідно широкою сполучністю з іншими словами мови і тому продовжує привертати до себе увагу різних авторів, таким чином, дієслово to go демонструє в сучасній англійській мові широкий спектр переносних значень.

Дієслово to go є багатозначним (полісемантичним). Полісемантичне слово являє собою немов би сукупність різних лексичних значень, які передають різні поняття, а слово широкої семантики - сукупність лексичних варіантів, об’єднаних спільністю поняття.

Дериваційні властивості ЛСГ дієслів переміщення. Лексична система мови є відкритою та динамічною, що зумовлює її постійні зміни та поповнення новими лексичними одиницями

Незапозичені дієслова переміщення, наприклад, gehen, fahren, fliegen, kommen, reiten, rennen, schwimmen, springen, належать до основного складу сучасної німецької мови й були документально засвідчені в давньоверхньонімецькому та середньоверхньонімецькому періодах розвитку німецької мови.

Зміни у смисловій структурі англійського дієслова переміщення “to go“ носять дериваційний характер, оскільки пов'язані з руйнуванням категоріально-лексичної семи “переміщення в просторі“, що призводить до виходу дієслова за рамки вихідної cеми.

Суфіксація у дієслів переміщення відіграє, як і у всіх дієслів сучасної англійської та німецької мови, незначну роль.

В англійській мові існує ряд термінів, утворених шляхом суфіксації, тобто додавання до основи суфікса - морфеми, наступної за коренем. Суфікси характерні для дієслів (-fy), (-er), (-ing).

Словоскладання та префіксація ЛСГ дієслів переміщення відіграють більшу помітну роль, що є характерним і для всієї дієслівної системи сучасної німецької та англійської мови.

Дієслово як частина мови займає центральне місце в реченні, що зумовлює його широкі лексичні зв’язки з майже усіма членами речення. У цьому підрозділі розглядається синтагматична сполучуваність дієслів переміщення з такими частинами мови, як іменник, дієслово, прислівник, займенник та прийменник.

ВИСНОВКИ

Взаємопов’язаність і взаємообумовленість навколишнього світу спонукає розглядати мову як повну синергетичну систему, якій притаманна ієрархічність складових частин. Системність мови проявляється в тому, що характеристики мовного «цілого» відображаються певним чином у його складових частинах - семантичних угрупованнях.

Незважаючи на те, що основні картини переміщення в просторі є загальними для різних культурно-мовних груп, в мовах можна спостерігати подібну і різну вираженість самої ідеї переміщення в просторі, в якій знайшли відображення складені у даному мовному суспільстві національні традиції, особливості менталітету, світогляду.

Таким чином, дослідження мовних одиниць в аспекті зіставлення їх структурно системних і функціональних властивостей продовжує залишатися однією з актуальних завдань у сучасній лінгвістиці. Теоретичні та практичні завдання порівняльного дослідження диктують необхідність подання мовних процесів в системній організації, так як мовна система характеризується складністю і динамічністю.

Розглядаючи поняття словникового складу сучасної німецької мови, можна одразу зазначити, що існують процеси, що впливають на кількісні перетворення в словниковому складі, такі як: запозичення; словотвір; розпад слів на омонімічні лексичні одиниці; лексикалізація; делексикалізація; розпад слів на омоніми; семантичне злиття (конвергенція) лексем; формальне злиття (конвергенція) слів; аферезис (відпадання початкового звуку слова); апелятивізація; фразеологізація вільних словосполучень; дефразеологізація; розпад фразеологізмів; архаїзація.

Що стосується проблеми словникового складу сучасної англійської мови, ми знаходимо відому кількість слів з абсолютно прозорою етимологічною структурою. Але, наприклад явище затемненості або повної втрати мотивування слова показує, що етимологічна структура слова абсолютно несуттєва для мовного спілкування, для якого єдино важливим є діюче значення вживаного слова. проблема шляхів складання словникового складу мови має й іншу сторону - а саме, з'ясування характеру тих засобів і процесів словотвору, які в історії цієї мови брали участь у розширенні та збагаченні її словникового складу.

Дослідження лексичного складу мови з позиції семантичнх полів стає останнім часом дедалі актуальнішим. ЛСГ - лексико-семантична група, що об’єднує семантично пов’язані слова однієї частини мови.

Одним з центральних семантичних угруповань у сучасній німецькій та англійський мовах є ЛСГ дієслів переміщення зокрема дієслова “gehen” та “to go”. Обидва дієслова “gehen” та “to go” характеризується високою частотністю вживання та широким спектром сполучуваності з іншими частинами мови.

Виділено такі групи дієслів переміщення в німецькій мові:

Дієслова переміщення людини на ногах з домінантою gehen, де виділяються такі підгрупи:

дієслова переміщення, що позначають прогулянку, мандрівку, блукання (наприклад bummeln, flanieren,promenieren);

дієслова переміщення, що супроводжуються звуковим ефектом процесу дихання, так і самого процесу ходіння,їзди (наприклад, keuchen, latschen, poltern, schlappen);

дієслова нерівномірного, невпевненого руху переміщення, як внаслідок фізичних вад, так і фізичної втоми, сп’яніння (наприклад, hinken, lahmen, schwanken, wanken);

дієслова переміщення великою кількості людей (наприклад, marschieren, strömen, ziehen);

дієслова ритмічного переміщення (tanzen, tänzeln).

Дієслово “to go”. Це - дієслово переміщення у просторі (характеризує направлений рух від мовця). Дієслово to go характеризується високою частотністю і відповідно широкою сполучністю з іншими словами мови.

Слід уточнити, що були також зафіксовані дериваційні зміни, що призводять до переходу аналізованого дієслова в лексико-семантичні групи поля ставлення, проте ці випадки носили поодинокий характер.

Найбільша кількість дериваційних змін, які призводять до того, що аналізований дієслово втрачає значення переміщення і переходить до складу лексико-семантичних груп поля стан, зафіксовано при поєднанні зазначеного дієслова з неживим абстрактним суб'єктом.

В ході аналізу виявлено численні випадки дериваційних змін, в результаті яких дієслово to go переходить до складу лексико-семантичних груп підполя буття. Причиною виникнення дериваційних змін, в результаті яких дієслово to go переходить в ЛСГ дієслів буття, існування в часі, є неживий абстрактний характер суб'єкта. Найчисленнішою групою абстрактних слів, що виступають у позиції суб'єкта, є група іменників, що позначають поняття «час». Дієслово to go позначає протягом часу, якщо в якості суб'єкта виступають іменники, що мають темпоральних семантикою - time, day, hour, summer та ін.

Дієслова ЛСГ переміщення, як і лексичні одиниці інших семантично однорідних груп слів, мають також спільні риси у словотвірному аспекті.

Дієслово як частина мови займає центральне місце в реченні, що зумовлює його широкі лексичні зв’язки з майже усіма членами речення. Розглядається синтагматична сполучуваність дієслів переміщення з такими частинами мови, як іменник, дієслово, прислівник, займенник та прийменник (дієслово не сполучається граматично лише з прикметником), які виступають основними компонентами при передачі інформації в реченні. Ці частини мови традиційно поділяють на самостійні (іменники, дієслова, прислівники) та службові (прийменник).

Лексична сполучуваність дієслів переміщення з семантичними підгрупами інших частин мови характеризується низкою кількісних параметрів: обсяг, частота, інтенсивність.

Дієсловам “gehen” та “to go” притаманна найбільша широта синтагматичних зв’язків, у яких проявляються основні семантичні компоненти процесу зміни положення у просторі: суб’єкт руху, напрямок, місце, час.

Перспективним вбачається дослідження ЛСГ дієслів переміщення для реалізації семантичного розвитку способів вираження процесів мислення, говоріння на основі значення руху та покращення методів викладання іноземної мови.