магістерської роботи визначається поставленими в ній метою і завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії, списку словників та списку скорочень. Обсяг роботи складає 115 сторінок, основний зміст викладено на 85 сторінках.
1. Теоретичні засади дослідження параметричних прикметників в англійській та українській мовах
1.1 Прикметник як категорія означуваних слів
Прикметник як частина мови відноситься до однієї з найменш вивчених і складних для дослідження категорій лексичних одиниць, що обумовлено низкою об'єктивних причин. По-перше, прикметник в багатьох мовах не має статусу самостійної частини мови, виступаючи або підкласом іменників (іменні прикметники), або підкласом дієслів (дієслівні прикметники). Даний клас лексики не може претендувати на унікальність, на відміну від іменника і дієслова, з огляду на те, що як окрема частина мови, яка має свої морфологічні та / або синтаксичні характеристики, прикметник в багатьох мовах не виділяється, а становить клас слів, похідних від дієслів і різних імен. «Одні вчені вказують, що прикметники не утворюють окремого класу слів і легко підводяться під більш загальну категорію іменника або ж дієслова». [12, с. 143]
Проте, більшістю дослідників частин мови визнається належність ад'єктивної лексики до номінативних одиниць, які в мові представлені предметними і ознаковими розрядами слів. До першої групи належать іменники, до другої - дієслова та прикметники. Як зазначає Л.М. Васильєв, «значення першого в сучасній семантиці часто називають денотативним, а значення другого - предикативним» [8, с. 59].
Складність аналізу прикметників визначається особливостями їх вживання в поєднаннях з іншими лексичними одиницями. Прикметник в традиційному розгляді вказує на певну властивість, ознаку об'єкту, предмету матеріального світу. Прикметник ставиться до лексико-семантичного розряду означуваних слів і вказує на непроцесуальну ознаку об'єкта, предмета чи явища. З даного визначення випливає, що значення прикметника знаходиться в прямій залежності від предмета, означуваного ним, оскільки ознака не може існувати сама по собі, без об'єкта, що ним характеризується. «Прикметники не мають своєї області предметної співвіднесеності, іншими словами, вони не мають ні денотації, ні тим більше конкретної референції. Їх сферою застосування є все коло денотатів, які володіють відповідною ознакою» [10, с. 68]. Таким чином, роль прикметника залежить від задуму і від того, в поєднанні з чим воно виступає. Цілком очевидно, що основна функція даного класу лексики, виходячи з вищесказаного, полягає в тому, щоб «описати нові речі знайомими іменами» [12, с. 157].
Природно припустити, що якостей і властивостей, приписуваних тим чи іншим об'єктам, значно більше, ніж самих предметів і об'єктів. Основна складність при використанні того чи іншого прикметника, таким чином, полягає у визначенні тієї області денотатів, якій може бути приписана відповідна властивість, тобто «область денотатів, що володіють відповідною ознакою, визначає і водночас обмежує вживання того чи іншого прикметника» [10, с. 81]. Наприклад, об'єкт можна охарактеризувати як високий, якщо він володіє значною протяжністю знизу вгору по осі «вертикаль» за наявності опори внизу: високий будинок, високе дерево; при неможливості поєднань висока нитка, висока дорога.
Прикметникам присвячена велика кількість робіт, заснованих на різних аспектах їх розгляду. Одним з актуальних підходів до аналізу ад'єктивної лексики залишається класифікація прикметників (І.Б. Левчина, В.М. Павлов, М.І. Трофимов, А.Н. Шрамм та ін). «Як тільки ми відмовимося від думки, що всі прикметники «заміщають властивості», ми негайно побачимо, що прикметники бувають декількох видів, по-різному функціонуючих в логічному плані, і тоді виникає проблема класифікації цих видів» [19, с. 87-98].
Існують різні підходи до класифікації прикметників. Найбільш традиційним вважається розподіл прикметників на якісні та відносні.
До якісних прикметників відносяться характеристики речей, осіб, які сприймаються насамперед органами чуттів: помітні за величиною, формою, кольором, що сприймаються на дотик, співмірні в просторі, в часі і т.д.
Відносні прикметники виражають «різні види властивостей предметного і подієвого» [10, с. 96], вони практично завжди співвідносяться з іменами осіб, предметів, подій, дій: скляні двері, військовий стан, плачуча дитина.
Незважаючи на широке визнання даної концепції класифікації прикметників, вона все ж не позбавлена недоліків. Основною проблемою при класифікації прикметників вважається визначення значення відносного прикметника. Якщо визнати, що відносні прикметники виражають своїм значенням не ознаку чи властивість, а відношення одного предмета до іншого, в такому випадку поєднання типу дерев'яний стіл і стіл з дерева, дореволюційний час і час до революції, та ін., слід сприймати як семантично ідентичні. На думку В.М. Павлова, в основі розмежування якісних і відносних прикметників лежить принцип їх розрізнення за змістом висловлюваних ними властивостей і ознак. Таким чином, якісний прикметник відображає одну інтегральну ознаку предметів різних класів, а відносний прикметник виражає «уявлення про якість даного класу предметів, в тих відмінних рисах, за якими він виділяється з більш загального класу предметів як різновид останнього» [38, с. 92].
Можливо, однією з найбільш розроблених класифікацій прикметників є семантична типологія, запропонована А.Н. Шрамм. Класифікація будується за принципом «відмінності в характері ознаки, що позначається якісним прикметником» [53, с. 218], згідно з яким всі якісні прикметники протиставлені відносним. У свою чергу, якісні прикметники автор ділить на емпіричні, які позначають властивості і ознаки, що сприймаються органами чуттів «в результаті одноступінчастої розумової операції» і раціональні, які вказують на ознаки, що виникають «на основі сприйнятих органами чуття ознак в результаті аналізу, зіставлення, умовиводів» [с. 220]. Основу даної класифікації складає ідея про те, що існують «відмінності в характері ознаки, що позначається якісним прикметником». Відмінності ці обумовлюють використання різних способів розумових операцій при встановленні, усвідомленні ознаки предмета [с. 222].
У роботі ми дотримуємося положення про те, що прикметники необхідно вивчати в лексико-семантичних угрупуваннях для більш об'єктивного визначення семантики даного класу лексики, їх функціональної значущості та статусу в мові.
Специфіка виділення лексико-семантичної групи - наявність інтегральної ознаки у членів, що входять до складу даної лексико-семантичної групи, іншими словами, «семантичні класи слів однієї частини мови - це лексичні поля парадигматичного типу, що представляють собою більш-менш складні угрупування, члени яких пов'язані загальним змістом (інваріантним значенням - ідентифікатором)» [8, с. 89]. До числа таких лексико-семантичних груп відносяться параметричні прикметники.
1.2 Поняття «параметр». Параметричні прикметники
До розряду якісних прикметників відноситься лексико-семантичний клас, іменований параметричними або просторовими прикметниками. Цей клас слів ставав об'єктом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів (Ю.Д. Апресян, М.П. Булгакова, М. Bierwisch, Т. Givon та ін).
Як видно із самої назви, в основі даної групи прикметників лежить поняття «параметр», яке, на наш погляд, потребує пояснення для більш чіткого визначення природи досліджуваних ад'єктивних одиниць.
Трактування слова «параметр» неоднозначне, зважаючи на широке застосування даного терміну в різних сферах життєдіяльності. Для цього дослідження актуальним є визначення поняття з точки зору лінгвістичної теорії, хоча слід зазначити, що до теперішнього часу не існує єдиного трактування, яке задовольнило б дослідницькі інтереси усіх вчених, які так чи інакше розглядають дане явище у своїх наукових працях. Що стосується словникових дефініцій, лексикографи в основному пропонують наступне узагальнене визначення параметра: «розміри, межі прояву чого-небудь».
Актуальним для нашого дослідження є розуміння параметра як певної ознаки, що вказує на конкретний розмір предмета, що виділяє його з ряду інших.об'єктів.
Не викликає сумніву факт, що параметричні прикметники в своїх основних значеннях покликані в першу чергу описувати просторові відносини, задавати певні розмірні характеристики предметів та об'єктам матеріального світу. Невипадково даний клас ад'єктивних одиниць іноді називають просторовими прикметниками.
«Простір, поряд з часом, є основним атрибутом матерії, основною формою буття. Однак простір легше сприймається людиною: для того, щоб осягнути простір, досить відкрити очі, повернути голову, простягнути руки і т. п. Простір - одна з перших реалій буття, яка сприймається і диференціюється людиною. Він навколо людини, що ставить себе в центр макро- і мікрокосмосу» [16, с. 132].
Л.М. Васильєв, класифікуючи типи предикатів, відносить параметричні прикметники до розряду предиката властивостей, де в якості інваріантного значення виділяється сема «бути / не бути яким-небудь за якістю, кількістю, формою або будь-якою ознакою» [8, с. 176].
Специфіка використання параметричних прикметників полягає в тому, що вони «характеризують різні ознаки предметів, обов'язково відрізняються здатністю до градуювання, інтенсивності, ступеню якості, і тому вказують на ступінь градуювання, ступінь якості, ступінь інтенсивності» [58, с. 174]. Найбільш чітко і послідовно теорія даного психологічного процесу представлена в роботі Е. Сепіра «Градуювання». «Мовне вживання», - як пише Е. Сепір, «схильне відштовхуватися від градуйованих понять… з тієї очевидної причини, що практичний інтерес представляють поняття, що займають крайнє положення на певній шкалі» [52, с. 96].
При градуюванні, яке обов'язково передбачає процедуру порівняння, досліджувані об'єкти, що вказують на певні ознаки, розташовуються на шкалі оцінок. При цьому структура оціночної шкали передбачає вираження двох сторін оцінки - суб'єктивну і об'єктивну. Так, суб'єктивна оцінка виражає «ставлення суб'єкта до об'єкта оцінки (я люблю, дуже люблю, не дуже люблю, терпіти не можу, ненавиджу яблука)», об'єктивна оцінка враховує «властивості об'єкта, до якого належить оцінка: смачні, дуже смачні, надзвичайно смачні, не дуже смачні, середні на смак, так собі на смак, несмачні, огидні на смак і т.д. яблука» [12, с. 206].
Очевидно, що досліджувані антонімічні пари параметричних прикметників знаходяться на двох протилежних кінцях зазначеної шкали оцінок. Сполучною ланкою членів даної опозиції є поняття норми, на яку зазвичай орієнтується носій мови при визначенні розміру конкретного предмета чи об'єкта матеріального світу. Так, Ю.Д. Апресян, визначаючи параметричні прикметники, пропонує таку загальну схему: «більше норми / менше норми». Поняття норми не повинно сприйматися як відсутність певної ознаки. На думку Є.М. Вольф, норма «співвіднесена з тією частиною шкали оцінок, на якій міститься стереотипне уявлення про даний об'єкт з відповідною ознакою» [12, с. 210]. У випадку з параметричними прикметниками природно припустити, що уявлення про норму пов'язане з поняттями «звичайний, середній розмір», «нормальний». Наприклад, довгий - такий, довжина якого більше норми, короткий - такий, довжина якого менше норми. Висловлювана тим чи іншим параметричним прикметником оцінка не є абсолютною з тієї причини, що об'єкти реального світу співвідносяться з певною нормою, специфічною для кожного об'єкта. Крім того, оцінюючи розміри предметів чи об'єктів, людина, по-перше, співвідносить їх з самим собою, по-друге, виділяє той параметр, який функціонально значущий для неї в процесі практичної діяльності.
Практично всі дослідження параметричних прикметників будуються на основі бінарного протиставлення в антонімічних парах: довгий / короткий, високий / низький, товстий / тонкий, широкий / вузький, глибокий / мілкий. Як зазначає Л.Ю. Максимов, «тільки якісні ознаки можуть протиставлятися як протилежні, тому що тільки якісні ознаки можуть бути мислимі як змінні в кількісному відношенні, щодо інтенсивності. Таким чином, тільки між словами, що позначають якісні ознаки, протиставлювані один одному, можливий середній член, що відповідає логічним відносинам протилежності» [37, с. 74].
Перевагою принципу опозиції є те, що він, за визначенням Васильєва, «є методом, найбільш розвиненим, перевіреним на великому фактичному матеріалі різних рівнів мови і добре зарекомендованим. Головна перевага цього методу в тому, що він повністю узгоджується з системним характером мови, оскільки має справу не з атомарними мовними фактами, а з їхніми зв'язками (синонімічними, антонімічними, дериваційними тощо)» [8, с. 82].
В роботах зарубіжних мовознавців застосовуються різні підходи до дослідження параметричних прикметників, зокрема, одним з методів аналізу виступає прототипний підхід, суть якого полягає у виявленні члена - прототипу в описуваної опозиційної пари.
В магістерській роботі об'єктом дослідження є параметричні прикметники лінійного виміру. Незважаючи на те, що лексико-семантична група параметричних прикметників є набагато ширшою і включає в себе також прикметники, що вказують на такі ознаки об'єкта, як обсяг, відстань, міру, вагу і т.д., ми включаємо даний клас прикметників в окрему лексико-семантичну групу на тій підставі, що вони об'єднані інтегральною ознакою - лінійною спрямованістю. До даної групи ад'єктивних одиниць відносяться наступні антонімічні пари прикметників: високий / низький; довгий / короткий; товстий / тонкий; широкий / вузький; глибокий / мілкий.
1.3 Значення слова
Поняття «значення слова» в мові має неоднозначне трактування, незважаючи на численні дослідження, що проводяться в цій області не тільки лінгвістами, а й представниками логічної теорії, філософії, психології. Наприклад, в концепції логічного підходу, як зазначає Н.Д. Арутюнова, дослідження значення лексичних одиниць будується на основі принципу номінації, де центральним положенням є зв'язок слова з позначуваним денотатом. [4, с. 125-132]. У логічній семантиці під значенням розуміється як об'єкт, так і думка про об'єкт, залежно від цього говорять про екстенсіональне значення (повязується з предметом або класом предметів) і інтенсіональне значення (повязується зі змістом).
У психології значення визначається як узагальнена ідеальна модель об'єкта у свідомості суб'єкта, в якій зафіксовані істотні властивості об'єкта, виділені в сукупній суспільній діяльності. За словами А.А. Леонтьєва, людська свідомість не просто механічно дублює навколишній світ, а доповнює, узагальнює початковий зміст про світ; за словом стоїть сукупний суспільний досвід, «кристалізований в значеннях» [27, с. 178-202].
У лінгвістиці даній категорії присвячена велика кількість робіт [Н.Д. Арутюнова, В.В. Виноградов, В.А. Звегінцев, С.Д. Кацнельсон, Ю.Р. Курилович, А.А. Леонтьєв, М.В. Нікітін, А.І. Смирницький, А.А. Уфимцева, Д.Н. Шмельов та ін]. Дослідження одних лінгвістів спрямовані на вивчення структури значення, інші вчені орієнтуються у своїх працях на питання функціонування слів у мові і мови. У лінгвістиці значення слова трактується як «зміст слова, що відображає у свідомості і закріплює в ній уявлення про предмет, властивості, процеси, явища і т.д., як продукт розумової діяльності людини, пов'язаний з такими видами розумових процесів, як порівняння, класифікація, узагальнення».
Спочатку значення лексичної одиниці розумілося як предметна співвіднесеність значення з об'єктами реальної дійсності. Однак такий підхід, при якому слово виявляється ізольованим і не пов'язаним з іншими лексичними одиницями, не відповідає завданням лінгвістичної семантики. Неспроможність даного підходу неодноразово підкреслювалася дослідниками змістовної сторони мовних одиниць. Так, на думку В.А. Звегінцева, зведення значення слова до зв'язку лексичної одиниці з позначуваним предметом «носить універсальний характер, ніяк не характеризує особливості різних мов і перетворює тому слова в прості ярлики. Крім того, одне й те ж слово може відноситися до предметів різних класів, і якщо орієнтуватися тільки на предметну віднесеність, вона неминуче повинна зруйнувати єдність смислової структури слова» [21, с. 148].
Значення слова визначається не тільки співвіднесенням його з тим поняттям, яке позначається цим словом, «воно залежить від властивостей тієї частини мови, тієї граматичної категорії, до якої належить слово, від суспільно усвідомлених і узагальнених контекстів його вживання, від конкретних лексичних зв'язків його з іншими словами, обумовлених властивими даній частині мови законами поєднання словесних значень, від семантичного співвідношення цього слова з синонімами і взагалі з близькими за значеннями і відтінками словами, від експресивного і стилістичного забарвлення слова» [11, с. 156]. «Без значення не може бути слова, але значення не є чимось раз і назавжди даним слову: у кожному акті мовлення воно ніби заново відтворюється в тих межах, які для нього встановлюють лексико-семантичні варіанти слова» [21, с. 87]. Однак при такому підході зовсім не враховується роль мовця, значення слова визначається як чисто внутрішньомовне явище.
Концепція значення лексичної одиниці в роботі «Значення слова» А.І. Смирницького будується на положенні про зв'язок мови і мислення. Автор статті визначає значення слова як «відображення предмета, явища або відносин у свідомості (або аналогічне за своїм характером психічне утворення, зконструйоване з відображень окремих елементів дійсності), що входить в структуру слова як так званої внутрішньої його сторони, по відношенню до якої звучання слова виступає як матеріальна оболонка, необхідна не тільки для вираження значення і для повідомлення його іншим людям, а й для самого його виникнення, формування, існування і розвитку» [56, с. 237].
При когнітивному підході під значенням слова розуміють його співвіднесеність зі сценами - «meanings are relativized to scenes» (значення співвіднесені зі сценами) [59, с. 182], при цьому в поняття сцени автор вкладає будь-яке доступне розумінню сприйняття, людський досвід, а також об'єкт і дію. Осмислення людиною значень більшості слів пов'язано з їх використанням у відповідних прототипних ситуаціях.
Найбільш узагальнене уявлення значення слова пропонує Н.Ф. Алефіренко, даючи трактування значенню як комплексного виразу «відбитого у свідомості об'єкта номінації: у ньому об'єктивуються зовнішні ознаки і внутрішні властивості денотата, різні аспекти сигніфікату, емоційно-оціночні та експресивно-образні відносини (виділено автором), які становлять сутність конотації, а також системно-мовні значущості знака - парадигматичні (синонімічні, антонімічні, полісемантичні зв'язки), синтагматичні (валентнісні і дистрибутивні відносини) і епідигматичні (дериваційно-смислові та мотиваційні - внутрішня форма - залежності)» [4, с. 58].
Для цілей нашого дослідження особливе значення має розмежування власне значення слова і його вживання, тобто, в яких випадках ми маємо справу з вживанням слова в межах значення слова, а в яких - з двома (або більше) різними значеннями слова. Так, вживання - «це або слід століть застосувань слова не створили особливого значення, або нове застосування одного з значень слова в індивідуальному, не цілком звичайному фразеологічному оточенні, у своєрідній ситуації, з новою образною спрямованістю» [11, с. 239].
Для нас особливий інтерес представляють дослідження, в яких підкреслюється залежність значення від вживання. Зокрема Б. Рассел вказує на те, що значення «може бути розкрито тільки шляхом спостережень за його вживанням: вживання первинне, значення ж витягується з нього. Відношення значення слова до його вживання схоже по своїй природі з законом причинності» [53, с. 195]
Типи лексичного значення слова
Як відомо, питання про типологію лексичних значень вперше стало об'єктом лінгвістичного інтересу у відомій роботі В.В. Виноградова «Основні типи лексичних значень», де автор підкреслює, що «Виявлення різних типів або видів лексичних значень слова і способів або форм їх зв'язку в смисловій структурі слова» [9, с. 145] є одним з важливих способів аналізу семантичної структури слова і принципів зміни його значення.
Існують різні шляхи виявлення типів лексичних значень слів, заснованих на різних принципах вивчення. Так, В.В. Виноградов будує класифікацію лексичних значень слова на основі «інформативного принципу» і виділяє наступні значення: 1) пряме номінативне значення; 2) наслідково-номінативне значення; 3) експресивно-стилістичне значення. Лексичне значення першого типу «містить у своєму складі виключно первинні денотативні семи. Вони можуть служити основою для різних видів семантичної деривації, в результаті якої утворюються вторинні, похідні номінативні лексичні значення» [9, с. 149]. Похідні номінативні значення, в свою чергу, виникають з первинного значення, при цьому зберігаючи з ним нерозривний зв'язок. Третій тип лексичного значення - експресивно-стилістичний - виражається не прямо, а через значення прямого номінативного значення.
В якості іншого принципу класифікації автор використовує синтагматичний принцип, який заснований на різного роду обмеженнях на лексичну сполучуваність слова. За даним критерієм В.В. Виноградов розрізняє вільні і невільні значення. Вільні значення відповідають першим словниковим значенням, які можуть вказувати на об'єкти і предмети навколишньої дійсності самостійно. Що стосується реалізації невільних значень слова, дана здатність позначати об'єкти реальності залежить від здатності даного слова вступати в поєднання з іншими лексичними одиницями, іншими словами, від валентнісного потенціалу слова.
Виходячи за межі традиційного підходу до класифікації лексичних значень на вільні, фразеологічні і метафорично пов'язані, В.В. Виноградов виділяє конструктивно організовані (або обумовлені) значення. «Специфічні особливості конструктивно обумовленого значення особливо яскраво виявляються в тих словах, в яких сама можливість реалізації та розкриття їх лексичного змісту залежить від суворо визначених форм їх синтаксичних поєднань» [9, с. 156].
Специфічною рисою класифікації лексичних значень, запропонованої В.В. Виноградовим і розвиненою в працях його послідовників, як зазначає Л.М. Васильєв, є їх багатоаспектність: «при класифікації значень беруться до уваги найрізноманітніші ознаки слова (семантичні, функціонально-синтаксичні, формально-граматичні, дериваційні та ін)» [7, с. 182]. Однак автор не виключає можливості власне семантичної або функціонально-семантичної типології значень, в якій в якості первинних одиниць виділяються «семеми», а класифікація типів мовних значень повинна будуватися на основі поділу слів на частини мови.
Найбільш послідовно дана функціональна обумовленість класифікації типів лексичного значення, розроблена у відомій статті Н.Д. Арутюнової «До проблеми функціональних типів лексичного значення». Суть даного підходу полягає в залежності вживання певного значення лексичної одиниці від практичного досвіду людини. На думку автора, саме даний тип значення «має найбільші сполучу вальні властивості по відношенню до оціночних визначень… причому такого роду з'єднання не залишають сумнівів у тому, до якого компоненту значення ця оцінка відноситься: хороші ножиці, чудова кавомолка, чудовий пилосос, відмінний кравець» [5, с. 98].
У сучасних семасіологічних дослідженнях нерідко підкреслюється ідея про те, що не всі типи лексичного значення в рівній мірі представляють інтерес для дослідника. P.M. Фрумкіна, грунтуючись на раніше викладених точках зору, вказує на наступні фактори, що визначають значимість вивчення лексичного значення:
) значення можна вивчати на двох рівнях: на рівні відносин між назвами і їх денотатами (предметна співвіднесеність) і на рівні відносин між назвами і їх сигніфікатом (понятійна співвіднесеність). «Власна область семантики» - це вивчення сигніфікативного значення. Звідси випливає, що вивчення денотативних значень, хоч і заслуговує на увагу, але є суто другорядним по важливості;
) займаючись семантичними проблемами, лінгвіст не повинен виходити за межі ланцюжка «Сенс - Текст»; додавання до цьому ланцюжку ланки «Дійсність» перетворює лінгвіста в людину, зайняту енциклопедичними описами об'єктів, тобто призводить до зникнення предмета семантики як власне лінгвістичної області;
) Цікаво вивчати не значення слова, а сенс цілісного висловлювання, бо значення слова розкривається в масштабах сентенційної форми;
) цікаво вивчати семантику слів, типу: кінець, початок, діяч, великий, причина, контакт, глибокий, припускати і т. п. (тобто «абстрактну» лексику і предикатні слова) і менш цікаво вивчати семантику «конкретної» лексики типу: квітка, гранований, мерехтіти;
) цікаво вивчати ті лексичні групи, які представлені як система [58, с. 202].
На основі розгляду різних підходів до визначення самого поняття «значення слова», факторів, що сприяють його зміні і виділення різних типів лексичного значення, ми можемо зробити такі загальні висновки.
Вивчення основних трактувань поняття «значення слова» можна підвести під два фундаментальні напрямки, що склалися в мовознавстві у зв'язку з вивченням даного питання. Представники першого напряму, який затвердився в логічній та психологічній теоріях мовознавства, виходять з психологічної, відбивної зумовленості значення. У відповідності з другою тенденцією значення слова розуміється як відношення знака до позначуваного ним предмету. Дана концепція сходить до ідей структуралістів, і зокрема, до вчення Ф. де Соссюра про значення мовного знака. Прихильники цього підходу заперечують тотожність значення слова з позначуваним ним об'єктом і підкреслюють умовність характеру зв'язку означуваного і того що означає.
Грунтуючись на різних класифікаціях типів лексичних значень, ми виділяємо в роботі такі основні типи значень: 1) пряме номінативне (перше словникове) значення; 2) наслідково-номінативне лексичне значення; 3) метафорично пов'язане лексичне значення; 4) фразеологічно обумовлене значення.
Поділяючи точку зору В.В. Виноградова, ми вважаємо, що виділення і опис різних типів лексичних значень сприяє більш детальному і чіткому опису семантичної структури слів, об'єктивного розуміння принципів зміни значення лексичних одиниць.
Семантична деривація
Відомо, що в процесі деривації відбувається або зміна форми і семантики, або тільки семантики вихідного слова. У даній роботі нас цікавить процес використання параметричних прикметників в новому значенні без зміни їх форми, зокрема, як на їхню семантику впливає лексичний контекст слова, яке перебуває з ними у безпосередньому синтаксичному зв'язку.
Мінливість лексичного значення слова - явище досить природне для будь-якої мови - свідчить про безперервний розвиток лексичного складу даної мови. «Для лексичного значення характерна відсутність чітких фіксованих меж, йому властива певна розпливчатість і невизначеність, що і призводить до можливості подальшого розвитку слова» [34, с. 86-98].
При цьому необхідно враховувати, що зростання числа сем і втрата між деякими з них зв'язку може призводити до розвитку багатозначності. «Закон багатозначності передбачає, як відомо, поява у слова двох і більше значень, лексико-семантичних варіантів. Семантика кожного лексико-семантичного варіанта виводить нас в особливий світ; світи ці взаємопов'язані і водночас різні. І чим далі відстоїть переносне значення багатозначного слова від прямого, тим більш віддаленим виявляється світ, в який це переносне значення виводить» [14, с. 89].
Процес зміни значення лексичної одиниці (а не форми) в мові іменується семантичною деривацією, що в загальному сенсі слова означає утворення «вторинних одиниць з інших за певними правилами. Вторинна одиниця завжди може бути представлена як результат застосування однієї або декількох формальних операцій до її джерела» [34, с. 67].
Дериваційна зв'язаність значення залежить від семантичних закономірностей поєднання одних лексичних одиниць з іншими. У розумінні ряду дослідників, значення слова поза контекстом не існує. Іншими словами, реалізація одного із значень полісемантичного слова обумовлена тим, з якими лексичними одиницями може розпочинати поєднання дане слово, що є, за визначенням Д.Н. Шмельова, семантичною залежністю [61, с. 225].
До змін значення слова зокрема відносять процеси розширення і звуження значення. У найзагальнішому сенсі розширення передбачає зміну значення з переходом від окремого до більш узагальненого значення. Процес звуження значення, в свою чергу, супроводжується зворотним рухом: від загального значення до окремого.
Щодо питання про зміну значення лексичної одиниці існують два основних, абсолютно протиставлені один одному підходи. Структуралісти бачать причини зміни значення слова у функціонуванні самої системи мови без урахування ролі мовця в цьому процесі. Ф. де Соссюр з цього приводу зазначав, що незалежно від факторів зміни значення слова, «чи діють вони ізольовано або в поєднанні один з одним, вони завжди призводять до зсуву відносини між означуваним і тим що означає» [50, с. 137]. Однак мова в концепції структуралістського підходу сприймається як більш-менш самодостатній механізм, автономний як по відношенню до людини, так і по відношенню до позамовної реальності [35, с. 148], і, відповідно, будь-які зміни, що відбувалися в мові, вважалися наслідком виключно внутрішньомовних перетворень. На противагу цій точці зору існує думка, що мінливість значення мовного знака - явище суто соціальне, що виходить за межі суто лінгвістичних чинників, оскільки нові значення у слів можуть з'явитися тільки з урахуванням соціальних умов.
Безсумнівно, при дослідженні змін значень слів не можна віддати перевагу одній з цих двох радикальних, взаємовиключних концепцій, тому що на розвиток мови мають істотний вплив як лінгвістичні, так і екстралінгвістичні чинники.
Прихильники когнітивного підходу до явища зміни значення лексичної одиниці вважають, що поява у слів нових значень обумовлено індивідуальним використанням слів в новому лінгвістичному оточенні; «the speaker invites the hearer to infer the new nuances of meaning. The hearer makes a cognitive effort to infer the new shades of meaning, which the word develops due to the unusual use» (Хто говорить, запрошує слухача зрозуміти нові відтінки значення. Хто слухає, робить когнітивне зусилля для того, щоб зрозуміти нові відтінки змісту, які розвиває слово завдяки незвичайному вживанню) [62, с. 178]. Когнітивістами було поставлене одне з ключових питань, що стосується здатності людини утримувати в пам'яті всі значення полісемантичного слова. Людині не обов'язково знати всі можливі поєднання одних частин мови з іншими. Те, яке значення полісемантичного слова буде реалізовано в конкретному прикладі, залежить насправді від знання людиною «прототипних ситуацій та об'єктів» [35, с. 196]. Наприклад, вживання прикметника глибокий обумовлене тими сферами, в яких воно може застосовуватися: при описі порожнистих об'єктів, не твердих, рідких станів і предметів, що мають властивість проникнення наскрізь: глибока яма, глибоке море, глибока рана, при неможливості поєднань глибока будівля, глибокий камінь, глибоке скло.
Не викликає сумніву той факт, що зміна значення слова - це результат як впливу того, що постійно розвивається і системи мови, і позамовні чинники: соціальні, культурні, історичні, економічні і т.д.
У своїй роботі ми виходимо з того, що лексичні значення параметричних прикметників визначаються їх місцем у лексичній системі мови і зв'язками з іншими словами. Похідні номінативні значення - це синтагматично детерміновані значення, які визначають семантичну дистрибуцію і валентність параметричних прикметників, тобто здатність вступати в смислові та граматичні звязки з іншими лексичними одиницями.
.4 Поняття валентності в лінгвістиці. Семантична валентність
Як відомо, в сферу уваги традиційної семантики входить опис значень слів. Сучасна семантика значно розширює коло інтересів і ставить перед собою завдання «описати лексеми та інші змістовні одиниці мови в усій сукупності їх властивостей, включаючи комунікативні, синтаксичні, поєднувальні, просодичні, міфологічні і т.д., і встановити їх семантичну мотивацію (там, де вона є)» [6, с. 135]. Проблема сполучуваності лексичних одиниць викликає широке коло досить дискусійних питань про межі між лексичним значенням слова і його комбінаторними ознаками, «про відмінність між власне значенням слова і його «приростами» в контексті словосполучення чи речення. «Справжнє життя мови полягає в оперуванні знаками і тому аналіз їх сполучуваності та закономірність подібної сполучуваності завжди привертали до себе увагу вчених різних лінгвістичних шкіл і напрямків. Особливо цікавило лінгвістів і філософів питання про те, як народжуються в мові нові значення і як можна описати комбінаторику знаків, з якою мова постійно має справу» [31, с. 148].
Поняття сполучуваності мовних одиниць є об'єктом дослідження багатьох лінгвістів (Ю.Д. Апресян, Н.Д. Арутюнова, В.В. Виноградов, С.Д. Кацнельсон, Л. Теньер, Л.В. Щерба та ін.). При цьому під сполучуваністю в широкому сенсі слова розуміється здатність слова вступати в семантичні відносини з іншими словами. У цьому значенні сполучуваність виступає синонімом поняття «валентність».
Більшість авторів сходяться на думці, що валентність в найзагальнішому сенсі - це показник обмежених можливостей вживання одних частин мови по відношенню до інших.
У сучасній лінгвістиці відзначається як неоднозначне трактування терміну «валентність», так і різні підходи до диференціації типів валентностей і сфер застосування даного терміну.
Вважається, що дане поняття в лінгвістиці з'явилося завдяки французькому граматисту Л. Теньеру, який розумів під валентністю в першу чергу «потенційну сполучуваність дієслова» [48, с. 235].
Для західноєвропейського мовознавства характерне вузьке трактування валентності як асоціативної здатності дієслова. Проте в сучасній лінгвістиці існує більш широка інтерпретація: валентність розуміється ширше і застосовується стосовно сполучувальних властивостей інших частин мови.
Одним з перших, хто став застосовувати цей термін для визначення комбінаторних здібностей усіх частин мови, був Л. Вайсгербер [38, с. 253].
Проблемі валентності як одному з актуальних питань у сучасній лінгвістиці приділяється досить велика увага, що, природно, вплинуло на виникнення і розвиток різних підходів до трактування даного явища.
Отже, в сучасному мовознавстві розвивається широке розуміння валентності як загальної асоціативної здатності слів і одиниць інших рівнів. Розрізняються специфічні для кожної мови сполучу вальні можливості частин мови, що відображають граматичні закономірності з'єднання слів, і лексична валентність, пов'язана з семантикою слова. Згідно з визначенням, представленим в Лінгвістичному Енциклопедичному словнику, основними характеристиками лексичної валентності, визначаючими її реалізацію, є:
) загальний тип валентності: активна валентність (здатність слова приєднувати залежний елемент); пасивна валентність (здатність слова приєднуватися до головного компоненту поєднання);
2) облігаторна валентність: обов'язкова /факультативна валентність. Слово відкриває в реченні ряд позицій, з яких одні заповнюються обов'язково, інші - ні;
) «валентність вважається облігаторною, якщо вона неодмінно повинна бути заповнена при вживанні відповідної одиниці» [63, с. 168];
4) число валентностей, наприклад, двох-, тривалентні дієслова;
) синтаксична функція доповнює члена;
6) форма доповнюючого члена;
7) категоріальна семантика слова, що реалізує валентність. Будь-яка якісна або кількісна зміна валентності слова може свідчити про зрушення в його значенні [ЛЕС, с. 192.]
Одним зі спірних питань у мовознавстві вважається проблема розмежування понять «сполучуваність» і «валентність», які в дослідженнях одних авторів виступають синонімами, у інших простежується чіткий поділ понять. Прихильники диференціації даних термінів (Ю.Д. Апресян, С.Д. Кацнельсон, І.Я. Харитонова, Д.М. Шмельов та ін) вважають «сполучуваність» більш широким поняттям. Так, «валентність» в розумінні С.Д. Кацнельсона не слід плутати з поняттям «сполучуваність», оскільки здатністю вступати в поєднання з іншими словами володіє кожна лексична одиниця. До поняття «валентність» автор відносить «імпліцитне значення слова чи імпліцитно вміщена в ньому вказівка на необхідність заповнення його словами певних типів у реченні» [29, с. 142]. Звідси випливає, що валентність властива не всім словам, а тільки тим, які характеризуються неповнотою і вимагають заповнення у висловлюванні. Таким чином, за визначенням Кацнельсона, валентність - «це властивість значення, в якому ніби містяться «порожні місця» або «рубрики», які мають бути заповнені» [с. 144].
І.Я. Харитонова, в свою чергу, розмежовуючи терміни, під сполучуваністю розуміє «часткову приналежність слова і дозволяє йому виступати як ведучий і як залежний член словосполучення» [48, с. 264]. Що стосується валентності, то в її розумінні це «властивість приєднувати тільки залежні елементи, необхідні для закінченості структури пропозиції» [48, с. 272]. При цьому підході валентність як більш вузьке поняття входить до складу поняття «сполучуваність» - терміну більш широкого.
Іншим актуальним питанням сучасної семасіології є проблема розмежування лексичної і семантичної валентності. «Лексична валентність - здатність слова як лексеми поєднуватися з іншими словами, сукупність його лексичних валентностей. Виявлення лексичної сполучуваності слова передбачає визначення кола слів, з якими воно може поєднуватися в зв'язному мовленні, та умови реалізації поєднань» [48, с. 281].
Один з перших серед вітчизняних лінгвістів, які виділили поняття семантичної валентності, В.Г. Гак, грунтується на тому положенні, що «у значенні з'єднаних між собою слів повинен бути присутнім один і той же смисловий компонент - загальна сема, або сінтагмема, повторне вживання якого служить цілям організації змістовної сторони висловлювання» [8, с. 96]. Таким чином, на семантичному рівні валентність визначається відсутністю у компонентів, що входять до складу поєднання, що суперечать сем.
Семантично валентності слова - «ті валентні слова, які приєднують до нього синтаксично залежні слова і кожному з яких відповідає зміна в тлумаченні його значення» [4, с. 149]. Відповідно з цією точкою зору семантична валентність слова виділяється «безпосередньо з лексичного значення слова, що характеризує його як конкретно відмінну від інших лексичну одиницю» [6, с. 78]. «Семантична сполучуваність слова А - це інформація про те, якими семантичними ознаками повинно володіти слово В, синтаксично пов'язане зі словом А. Про семантичний характер обмеження можна говорити тільки в тих випадках, коли будь-яке слово В, що має необхідну ознаку, здатне поєднуватися з А» [35, с. 204].
Твердження про те, що синтаксична валентна структура є простим відображенням семантичної, навряд чи можна визнати абсолютним і незаперечним. Як доказ неспроможності даної точки зору можна навести такі приклади ад'єктивних сполучень типу високий паркан, глибокий колодязь, широкі плечі, де предикативними словами є прикметники високий, глибокий, широкий, які володіють семантичної валентністю на іменники - носії даних ознак. Однак синтаксично прикметник підпорядкований іменнику. Таким чином, неможливо завжди однозначно сказати, що синтаксичні відносини пов'язані з семантичними. Для вирішення подібного роду протиріч в теорії валентності існують поняття активної і пасивної валентності. Активна валентність - це валентність панівного, слова, що підпорядковує, пасивна валентність - залежність підлеглого слова від підпорядковує. У такому випадку при аналізі поєднань у складі з іменами прикметниками вдається зберегти певний зв'язок між синтаксичної та семантичної валентністю лексичних одиниць.
Відносно новим для лінгвістики є вивчення валентності з когнітивної точки зору. «Певна ступінь пізнаності зв'язків і відносин реальної дійсності відображена в систематизованому поданні знань про зовнішній по відношенню до свідомості і внутрішній світ людини - каганець, що дає право говорити про когнітивної категорії валентності… на рівні мовної системи валентностних зв'язку впорядковують, співвідносять один з одним семантичний потенціал лексеми, що бере участь у побудові якогось більш складного утворення (фрази, речення, тексту) і семантику синтаксичноїструктури, що підлягає заповненню окремими елементами» [38, с. 149].
Слідом за К.О. Кубряковою ми вважаємо, що однією з переваг когнітивного підходу до лексичної семантики є те, що він «допомагає зробити нові важливі кроки в роз'ясненні правил семантичної композиції знаків і визнати, що при аналізі кожної комплексної одиниці треба продемонструвати, як саме взаємодіють (не складаються!) значення її складових і які типи взаємодії спостерігаються в комплексних знаках різного порядку» [38, с. 167].
2. Семантична структура параметричних прикметників в англійській та українській мовах
Параметричні прикметники вербалізують в мові одну з основних категорій - категорію розміру, яка поряд з іншими характеристиками предметів та об'єктів реального світу, такими, як колір, вага, міра, обсяг і т.д., і є їх невід'ємною складовою. Розмір визначається як «наочна властивість, яка об'єднує людину з навколишнім світом, з наповнюючими простір предметами» [46, с. 89], «чого-небудь в якому-небудь вимірі». Виходячи з даних визначень, параметричні прикметники на основі співвіднесення з осями тривимірного простору прийнято ділити на: 1) ті, які вказують на конкретний розмір по одній осі: високий / низький, довгий / короткий, глибокий / мілкий; 2) ті, які характеризують розмір об'єкта по двох осях: широкий / вузький, 3) ті, які описують розміри предметів реального світу по трьох осях: товстий / тонкий.
Аналізованій лексико-семантичній групі прикметників притаманні такі характерні ознаки: вони відносяться до емпіричних прикметників (за А.Н. Шрамм), тобто відображають сприймання органами чуттів ознаки об'єктів, предметів; параметричні прикметники об'єднані в окрему лексико-семантичну групу центральним поняттям «вказівку на просторові відносини», властивим кожному члену даної лексико-семантичної групи.
Антонімічність досліджуваних пар параметричних прикметників лінійного вимірювання полягає в їх опозиційних звязках за певною інтегральною ознакою, при цьому прикметники, протиставлені один одному, займають крайнє положення у відповідній лексико-семантичної парадигмі.
Якщо в основі прямих номінативних значень параметричних прикметників лінійного вимірювання лежить певна вказівка на певні просторові орієнтири, то специфіка похідних значень в семантичній структурі прикметників даної лексико-семантичної групи прикметників передбачає їх використання для характеристики непросторових відносин, що є наслідком законів семантичної деривації, тобто утворення нових значень в їх семній структурі.
На думку А.А. Уфимцевої, аналіз семного складу прикметників «дозволяє на більш об'єктивних, логічних підставах виявити смисловий зміст багатозначного прикметника в цілому, тому що така процедура допомагає встановити ведучий, основний стрижень - сему чи інтегральну семантичну ознаку, що забезпечує смислову тотожність слова» [53, с. 161].
2.1 Семантична структура параметричних прикметників «високий» і «низький»
Досліджувана антонімічна пара параметричних прикметників лінійного вимірювання характеризується вказівкою на вертикальний розмір об'єктів. В англійській мові даним прикметникам відповідають слова high / low. В лексикографічних джерелах досліджуваних мов прикметник високий в основному значенні («прототипному» у визначенні Ч. Філлмора) «вказівка на розмір» має такі трактування: «має великий протяг знизу вгору»: висока трава, високий будинок, високе дерево, (що має великий протяг знизу вгору): «having large extension upward» (що має великий протяг вгору) [MWCD, с 362]: high building (висока будівля), high wall (висока стіна), high tower (висока вежа).
Спільним для всіх визначень є вказівка на значну вертикальну спрямованість об'єктів, якi характеризуються властивістю високий. Однак щоб назвати предмет або об'єкт високим, недостатньо вказати на його вертикальну витягнутість. На основі когнітивного аналізу встановлено, що високі об'єкти зафіксовані підставою в просторі, причому підстава цих об'єктів найчастіше знаходиться внизу: висока будівля /high edifice; високий паркан / high fence; високий стілець / high chair. Саме з цієї причини неможливі поєднання висока люстра / high lustre, оскільки даний об'єкт має опору, закріплену зверху. Наприклад:
Він зрубав високе дерево з розвилкою на верхівці, воно впало на стіну замку і міцно лягло на неї (І. Нечуй-Левицький).
You may be able to abandon the high mountains and find a small village but getting from there to the airport to be an adventure in. (B. Taylor-Bradford).
Відзначимо також вживання даного прикметника для позначення статусу навчального закладу та ступеня освіченості людини. Примітно, що в українській мові прикметник високий в даному значенні використовується в найвищому ступені - вищий навчальний заклад, вища освіта, а в англійській мові можливі як позитивна, так і порівняльна ступінь higher education (вища освіта), high school (вищий навчальний заклад).
Eva Maria, born in Geneva 1927, had a long and difficult struggle to get her higher education. (В. Turner).
В англійській мові прикметник high включає в свою структуру значення «advanced towards the culmination» [MWCD, р. 359] («розпал чого-небудь»): high summer (середина літа (букв.: високе літо)), high afternoon (розпал дня, опівдні (букв.: високий день)).
It is so rich in flavour, so sweet, so cool, fresh - and so entirely appropriate to the high summer of the Mediterranean. (B. Taylor-Bradford).
Прикметник низький, в свою чергу, має таке визначення: «має невеликий протяг зверху вниз» [ТСУМ, с. 459]: низька стеля, низький каблук, низький стілець, (невеликий по висоті): «having a small upward extention or elevation» (що має невеликий протяг знизу вгору) [MWCD, р. 360]: low hill (низький пагорб), low bank (низький берег). Однак з точки зору когнітивного підходу, вказівка на протяжність по осі вертикаль знизу вгору, навіть незначно, вже характеризує висоту об'єктів. Отже, необхідно уточнити, що низькими можна назвати предмети і об'єкти, чия вертикальна протяжність менша середнього, стереотипного уявлення про нормальну висоту: низький дах / low roof; низький стілець / low chair.
The cave is ten yards long with a low roof and has nothing of interest, its only merit being as a safe refuge from rain and wind. (A. Wainwright).
Слід відзначити більш частотне вживання в українській мові негативної форми прикметника високий - невисокий, ніж низький для позначення недостатньою протяжності об'єктів по вертикалі: невисокий паркан, невисока будівля, невисоке дерево, невисока споруда.
В якості похідних значень параметричного прикметника низький в українській і англійській мовах виступають такі, як: невеликий, незначний за кількістю, силою, ступенем» [ТСУМ, с. 472]
«Of lesser degree, size or amount than average or ordinary» (що має меншу ступінь, розмір, кількість, ніж зазвичай) [MWCD, р. 362]: низька температура, низький рівень, низький ступінь / low temperature, low degree, low level.
1)«незадовільний за якістю, розвитком» [ТСУМ, с. 373], «of lesser quality than average or ordinary» (більш низької, ніж зазвичай, якості) [MWCD, р. 364]: низький сорт, низька якість, низька культура / low sort, low quality, low culture.
Назва частини тілаВисокийhighНизькийLowЛобвисокий лобhigh forehead--Шиявисока шияhigh neckнизька шияlow neckТаліявисокая таліяhigh waistнизька таліяlow waistНазва частини тілаТолстыйthickТонкийThinШиятолстая шеяthick neckтонкая шеяthin neckТалія-_*тонкая талия_*Ністолстий ніс-тонкий нісthin noseГубитовсті губиthick lipsтонкі губиthin lipsРукитовсті рукиthick armsтонкі рукиthin armsНогитовсті ногиthick legsтонкі ногиthin legsЩокитовсті щокиthick cheeksтонкі (худі) щокиthin cheeks
2.2 Семантична структура параметричних прикметників «довгий» і «короткий»
Прикметники довгий і короткий корелюють з опозиційними парами long / short.
Згідно з даними словникових джерел, довгий визначається як: «що має велику довжину» [ТСУМ, с. 226]: довга дошка, довге плаття, довгі вуса, «extending for a considerable distance» (що має значний протяг) [MWCD, р. 543]: long corridor (довгий коридор), long fingers (довгі пальці), long river (довга річка). Виходячи з даних дефініцій, необхідним видається введення трактування слова «довжина», на яке посилаються укладачі словників при визначенні прикметника довгий:
«Довжина - протяг лінії, площини, тіла в тому напрямку, в якому дві крайні його точки найбільш віддалені один від одного» [ТСУМ, с. 212]. Звідси ми можемо припустити, що довгий - це такий, протяжність якого передбачає дві максимально віддалені один від одного точки.
Дана антонімічна пара параметричних прикметників лінійного вимірювання характеризує розмір об'єктів і предметів по одній осі: або по вертикалі, або по горизонталі, залежно від того, яка з цих площин функціонально значима для людини на момент говоріння: довга дорога / long way; довгий коридор / long corridor; довга люстра / long lustre, довге волосся / long hair.
Який же довгий шлях вони подолали - з Чигирина до самого Криму! (І. Нечуй-Левицький).
It looked as if we'd travelled a very long way to get nowhere (A. Wainwright).
Крім того, на відміну від прикметника високий, семантика даного прикметника на припускає зафіксованої опори предмета в просторі, а виключно внизу: довга річка / long river; довга гілка / long branch; довгі сережки / long ear-rings.
Семантика параметричних прикметників, які в своєму основному значенні вказують на просторові орієнтири, припускає використання даного класу ад'єктивних одиниць для характеристики непросторових відносин. Так, одним з похідних значень прикметника довгий є сема «тривалий, довгий за часом» [ТСУМ, с. 218], «extending for a considerable time» (що має значну тимчасову протяжність) [MWCD, р. 536]: довга ніч / long night, довга розмова/ long conversation.
У ряді випадків можливе одночасне вираження як просторових, так і темпоральних характеристик явищ: довга / коротка дорога, long / short road, тобто дорога, що має великий протяг в просторі по осі горизонталь і займає довгий час на її проходження.
В українській мові поєднання довга пісня зараховується до фразеологізмів і означає або нездійсненність якої небудь справи, або велику кількість часу, потрібного на його виконання.
Якби мене не взяли на службу, не був би я офіцером. Ну, це довга пісня! (П. Загребельний).
В англійській мові, поряд з вищевказаними значеннями, параметричний прикметник long використовується для позначення кількісних відносин: long family (велика численна родина).
The long family continued to run the mill up to the end of the 19th century (S. Mills).
Прикметник короткий має таке основне значення: «невеликий, малий по довжині» [ТСУМ, с. 317], «having a little lengh» (що має малу довжину) [MWCD, р. 674]: коротка мотузка / short rоре; короткі штани / short trousers. Дана властивість, як і ознака довжини, приписується об'єктам з горизонтальною, або вертикальною видовженістю в просторі і не передбачає строгої фіксації опори предмета знизу: коротка гілка / short branch; коротке волосся / short hair.
Прикметник короткий, як і його опозиційна пара «довгий», використовується для вираження темпоральних характеристик явищ: короткий термін short term, коротке літо / short summer. Можливі також поєднання, де передбачається нівелювання просторових і часових орієнтирів - короткий шлях / short way.
Назва частини тілаДовгийLongкороткийShortшиядовга шияlong neckкоротка шияshort neckталія-long waist*--рукидовгі рукиlong armsкороткі рукиshort armsногидовгі ногиlong legsкороткі ногиshort legsпальцідовгі пальціlong fingersКороткі пальціshort fingersнісдовгий нісlong noseкороткий нісshort noseплечі--короткі плечі-
2.3 Семантична структура параметричних прикметників «глибокий» і «мілкий»
В англійській мові еквівалентами слова глибокий є прикметники deep і profound, які вживаються як синоніми. Однак аналіз словникових статей даних прикметників показує, що слово deep семантично ширше і в багатьох випадках може заміняти прикметник profound: deep thought / profound thought (глибока думка), deep contempt / profound contempt (глибоке презирство), deep knowledge / profound knowledge (глибокі знання). Прикметнику мілкий відповідає слово shallow.
В якості основного значення прикметника глибокий виступає «має велику глибину» («глибина - відстань від поверхні, від краю чого-небудь до дна або до будь-якої точки у напрямку до низу») [ТСУМ, с. 187]: глибока яма, глибока річка, глибокий колодязь, (що має значну глибину): «extending far from some surface or area» (що має велику протяжність від будь-якої поверхні) [MWCD, р. 211]: deep pit (глибока яма), deep river (глибока річка).
У величезному просторі долини, в свіжості туману, лежало блакитне, прозоре і глибоке озеро (І. Франко).
You move closer, and find that someone is at the bottom of a deep pit (JRR Tolkien).
Аналіз використання даного прикметника в досліджуваних мовах дозволяє констатувати, що прикметник глибокий вказує на:
) протяжність по вертикалі зверху вниз, причому предмети і явища, описувані як глибокі, мають чітко позначені межі: глибокий колодязь (deep well), глибоке озеро (deep lake), глибока тарілка (deep soup plate).
2) протяжність по горизонталі, віддаленість від кордонів, країв чого-небудь: глибокий ліс, глибокий степ. Сполучення прикметника глибокий з подібними словами характерні для англійської мови: deep forest (глибокий ліс).
Meanwhile the hobbits went deeper and deeper into Fangorn (JRR Tolkien).
Когнітивний підхід до семантики даного прикметника дозволяє виявити наступні фрейми, властиві досліджуваним мовам: а) властивість глибини притаманна, перш за все, предметам - «вмістилище», що не припускає плоску поверхню об'єкта: глибока чаша / deep bowl; б) дану властивість може бути віднесено до нетвердих, рідких речовин: глибоке море / deep sea, глибоке озеро / deep lakе; в) глибокими можна назвати предмети, об'єкти, що припускають можливість проникнення наскрізь: глибока рана\ deep wound, глибокий ліс / deep wood,
Крім того, вибір того чи іншого прикметника обумовлений функціональною значущістю певного предмета в процесі його застосування людиною в практичному досвіді: глибока тарілка / deep soup-plate, але високий келих / high goblet.
Дані приклади свідчать про універсальність вибору і використання тієї чи іншої ад'єктивної одиниці для характеристики певних параметрів об'єктів носіями досліджуваних мов.
Прикметник мілкий, антонім прикметника глибокий характеризується вузькою сферою застосування в досліджуваних мовах. Слово мілкий використовується при описі малої протяжності по вертикалі зверху вниз і вживається при характеристиці малої глибини водойм: «має малу глибину» «having little depth» (що має малу глибину) [MWCD, р. 674]: shallow river (мілка річка), shallow water (мілка вода), shallow stream (мілкий струмок).
Вже на мілководді він хвилювався, але чим більшою ставала глибина, тим сильніше було хвилювання. (С. Величко).
«Get back into shallow water, and I'll tell you when it's safe to come swimming (L. Darcy).
2.4 Семантична структура параметричних прикметників «широкий» і «вузький»
Параметричні прикметники широкий і вузький характеризують предмети і об'єкти по двох осях виміру: по горизонталі, а при великій / малій протяжності - по діагоналі.
В англійській мові ширина виражається переважно двома прикметниками: broad і wide. Незважаючи на відносну близькість значення даних прикметників, в їх семантиці спостерігається деяка відмінність: wide is applied to unfilled space between limits. Broad is preferred when full horizontal extent is considered [MWCD, р. 1348]. Параметричний прикметник wide використовується, коли мова йде про незаповнений простір, обмежений рамками. Broad, в свою чергу, переважно використовують, коли передбачається необмежений простір: a wide doorway (широкий дверний проріз), але broad plain (широка рівнина). Прикметнику вузький в англійській мові відповідає слово narrow.
Аналіз словникових статей прикметника широкий аналізованих мов вже при поверхневому розгляді виявив ідентичність основного компонента значення в розглянутих мовах: «має велику протяжність в поперечнику» [ТСУМ, с. 925]: широка дорога, широкий коридор, широка стрічка, широка вулиця, (що має великий діаметр, протяжність з однієї сторони в іншу) «having extent from side to side or between limits» (що має протяжність з однієї сторони в іншу) [MWCD, р. 231]: broad river (широка річка), broad highway (широке шосе), broad field (широке поле).
Це широка дорога, що йде від міста, між полів, повз вал, і відокремлює табір від міської землі (П. Загребельний).
By the time he reached the gallery his mother was at the far end of the broad corridor (L. Darcy).
Як було зазначено вище, в процесі сприйняття і позначення розмірів певних об'єктів людина виділяє для себе найбільш значимий в практичному плані параметр. Таким чином, характеризуючи предмет або об'єкт як широкий, індивід звертає увагу на функціонально значиму плоску поверхню широкий коридор / wide corridor, широка лава / wide bench. Примітно, що предмети круглої форми не можуть характеризуватися як широкі, так як у них відсутній функціонально значимий параметр горизонтальної протяжності широкий глобус, широкий кавун, широке яблуко, широкий м'яч.
В якості похідних компонентів сенсу у прикметника широкий в обох мовах виділяються семи: 1) «вільно просторий» [ТСУМ, с. 932], «extending far and wide» (що має протяжність в ширину) [MWCD.1451 р]: широка спідниця / wide skirt; широка сорочка / wide shirt. 2) «що займає великий простір», «taking a lot of place» (що займає багато місця): широка рівнина / broad plain, широкий степ / wide steppe. Параметричний прикметник широкий у своєму основному значенні в досліджуваних мовах застосовано виключно до об'єктів і предметів горизонтальної спрямованості: широка дорога / broad way, що дозволяє нам говорити про універсальність вибору способів концептуалізації та вербалізації об'єктів дійсності.
Прикметник вузький, в свою чергу, в прямому значенні визначається як: «що має малу протяжність в поперечнику» [ТСУМ, с. 178]: вузький прохід, вузьке ліжко, вузька стрічка, (що має малу ширину), «of less than standard width» (що має меншу, ніж зазвичай, ширину) [MWCD, р. 654]: narrow path (вузька стежка), narrow corridor (вузький коридор), narrow street (вузька вулиця).
Від узлісся гаю вела вгору вузька стежка, поросла м'якою травою (О. Гончар).
Seeing Harry coming down the wet, narrow street, she knew straight away that he was bringing bad news (A. Christie).
У семантичній структурі прикметника вузький виділяються наступні фрейми, властиві аналізованим мовам: 1) вказівка на розмір або плоских, або порожнистих предметів; 2) обмеженість, скрутність. Значення «низький ступінь інтелектуального розвитку» властива тільки прикметникам вузький і narrow в українській і англійській мовах.
Назва частини тілаШирокийbroad / wideВузькийNarrowЛобширокий лобbroad forehead /wide foreheadвузький лобnarrow foreheadПлечіширокі плечіbroad shoulders /wide shouldersвузькі плечіnarrow shouldersТалія--вузька таліяnarrow waistСтегнаширокі стегнаbroad hips /wide hipsвузькі стегнаnarrow hipsСпинаширока спинаbroad backвузька спинаnarrow backОбличчяшироке лицеwide faceвузьке лицеnarrow faceНісширокий ніс-вузький нісnarrow nose
2.5 Семантична структура параметричних прикметників «товстий» і «тонкий»
У лексикографічних джерелах досліджуваних мов параметричний прикметник товстий відзначено такими основними значенням: «великий, значний в обсязі, поперечному перерізі» [ТСУМ, с. 854]: товста книга, товста дошка, товстий шар, «having or being of relatively great depth or extend from one surface to its opposite» (характеризується відносно великою глибиною або протяжністю від однієї площини в протилежну) [MWCD, р. 1357]: thick book (товста книга), thick board (товста дошка), thick slice (товстий шматок).
Наведені приклади вказують на те, що прикметник товстий відноситься до ад'єктивних одиниць, що задає розміри об'єктів і предметів по трьох осях виміру: вертикаль, горизонталь і діагональ. При цьому важливо відзначити, що об'єкт, що характеризується як товстий, має досить велику протяжність в довжину і ширину, при малій вертикальній витягнутості (висоті): товста підошва / thick sole - така, розмірні характеристики довжини і ширини якої більше норми. Крім того, товстий позначає діаметр предметів, які найчастіше мають значну протяжність в ширину: товсте дерево / thick tree, товста мотузка / thick rоре. При цьому неможливі поєднання типу товстий тунель / thick tunnel, товста нора / thick hole, товстий колодязь / thick well, що обумовлено, на наш погляд, «незаповненістю» обсягу даних об'єктів.
Часом прямо переді мною, в аршині від мого обличчя, раптом виростає чорний товстий стовбур дерева (І.А. Багряний).
Miss Segwick got to her feet and walked smartly out of the room, but was back in thirty seconds carrying a thick book (A. Christie).
Слід зазначити, що з точки зору когнітивного сприйняття відрізків навколишньої дійсності і їх розмірних характеристик прикметник тонкий визначає предмети з досить невеликою видовженістю по осі «знизу вгору» при значній протяжності в довжині і ширині: тонка дошка / thin plank, тонкий зошит / thin copybook, тонкий папір / thin paper, а також об'єкти з малим діаметром у круглому перерізі: тонка нитка / thin thread, тонка ручка / thin реn.
І коли тонкий папір вже перетворилася на лахміття, вона без зупинки розповідала лист до останнього рядка (І. Нечуй-Левицький).
The letter was written on a large sheet of thin paper, in a flowing hand (A. Christie).
На шиї виступили великі краплі крові, вони злилися в тонкий струмочок, побігли вниз, розтеклися на дошках підлоги (О. Гончар).
В українській мові прикметник тонкий володіє широким рядом переносних значень, відносини між вихідним і похідним словами характеризуються принципом ланцюжкового зв'язку, коли наступний компонент значення виводиться з попереднього.
Так, виділяються наступні семи:
1) «складний, виконаний майстерно, з великою увагою до деталей»: тонка робота, тонка справа, тонка різьба;
) «ледве помітний, ледь помітний»: тонкі деталі, тонкі відтінки, тонка різниця;
) «вишуканий, витончений, дотепний»: тонкий смак, тонкий натяк, тонкий гумор,
) «делікатний, тонкий (про людину)» [ТСУМ, с. 148].
Невже ж така тонка душею людина може бути настільки нерозумна і груба? (П. Загребельний).
3. Семантичний розвиток параметричних прикметників в англійській та українській мовах
.1 Комбінаторні можливості параметричних прикметників лінійного виміру
Незгасаючий інтерес в семантичних дослідженнях до явища сполучуваності слів «пов'язаний з загальнолінгвістичною тенденцією пошуку в мові правил, які організовують його елементи у висловленні» [44, с. 245]. Крім того, як вказує В.А. Звегінцев, визначення значення слова залежить від його здатності / нездатності поєднуватися з іншими лексичними одиницями, тобто від його валентністних потенцій.
У нашому дослідженні ми виходимо з широкого визначення валентності як загальної асоціативної потенції лексичної одиниці. У подібному розгляді валентністним потенціалом можуть володіти всі слова. Такий підхід найбільшою мірою відповідає завданням дослідження, оскільки конкретизація позначеної прикметником узагальненої ознаки здійснюється в контексті. Іншими словами, прикметники, більшою мірою, ніж іменники і дієслова, мають бути «доповнені», зважаючи на семантичну несамостійність цього класу лексичних одиниць. В якості лексем, що виконують функцію «доповнення», виступають головним чином іменники, оскільки ознака чи властивість, яка виражається прикметником, характеризує в першу чергу предметні імена.
Прикметник, як правило, має тільки одну валентність, тому що основна функція ад'єктивного класу лексики полягає в тому, щоб вказати на конкретну властивість предмета - носія ознаки. Обов'язковість валентності прикметника обумовлена його семантичною «неповноцінністю» як синтаксичної одиниці. Таким чином, становлення семантики прикметника можливе тільки при вживанні його в поєднаннях з відповідними предметними іменами (денотатами).
Природа самого лексико-семантичного класу параметричних прикметників і їх сполучувальної особливості вказують на те, що навіть в рамках однієї мови існують різні обмеження, що перешкоджають вживанню певних поєднань.
Дана вибірковість на сполучуваність прикметників зумовлена кількома факторами: по-перше, в кожній мові існують свої параметри вимірювання величини об'єктів реального світу, по-друге, людина, здійснюючи функцію вимірювання розмірів предметів екстралінгвістичної дійсності, порівнює їх форми або з собою, або з ідентичними їм об'єктами. У першому випадку мова йде про абсолютно стандартні порівняння, наприклад, у виразах глибока калюжа, глибока яма, низькі двері, низька стеля параметри об'єктів визначаються згідно зі зростом людини. Відносний еталон пов'язаний з процедурою порівняння описуваного предмета з іншими об'єктами реальної дійсності.
У даному випадку доречно привести слова героя одного з оповідань американського письменника Дж.Д. Селінджера Тедді: «Навіть якщо батьки встигли вселити їм [дітям] тільки що СЛОН ВЕЛИКИЙ (виділено автором), я б примусив їх і це забути. Адже слон великий тільки поруч з кимось, наприклад, з собакою чи жінкою» (Дж.Д. Селінджер). Ці слова дуже точно відображають природу параметричних прикметників і специфіку їх використання для визначення та опису розмірних характеристик об'єктів і явищ екстралінгвістичної реальності.
Виходячи з аналізу основних значень досліджуваних антонімічних пар параметричних прикметників (вказівка на просторові характеристики), ми виділяємо характерні для розглянутих мов комбінаторні можливості даних ад'єктивних одиниць, а також обмеження їх семантичної валентності.
Особливості поєднання параметричних прикметників з іменниками, референтами яких є «людина» і «неживий предмет»
Високий / Низький
Український прикметник високий у своєму основному значенні «має великий протяг знизу вгору» використовується при описі як вертикальної витягнутості неживих об'єктів, так і зросту людини: високий паркан, висока вежа, високі гори / високий юнак, висока пані, високий чоловік. [ТСУМ, 112].
Він із задоволенням поглядав на високий паркан, знаючи як без зусилля перекинути через нього своє невагоме тіло (І. Нечуй-Левицький).
В англійській мові даному прикметнику відповідають два прикметники high і tall. Причому, слово high в своєму основному значенні використовується для позначення висоти неживих предметів, зафіксованих у просторі і зазвичай мають опору: high implies marked extension upward and is applied chiefly to things which rise from a base or foundation (прикметник high передбачає значну протяжність вгору і в основному вживається по відношенню до об'єктів, які мають витягнутість від якої-небудь опори) [MWCD, 659]: high building (висока будівля), high wall (висока стіна), high hill (високий пагорб).
At the entrance to the village and immediately on the right-hand side was a large house with a high wall round it (Біля в'їзду в село праворуч стояв великий будинок з високими стінами навколо) (B. Taylor-Bradford).
Саме з цієї причини мотузка, палиця, голка можуть бути довгими, але ніяк не високими: / long rоре; / long stick / long needle. Крім того, не будь-який вертикально спрямований довгий предмет можна назвати високим. Предмет повинен мати опору внизу, але не збоку або зверху, тому неможливі поєднання: висока картина / high picture, висока рука / high hand.
У свою чергу, tall у своєму першому значенні high in stature (рослий), застосовується при описі зросту людини: tall boy (хлопчик високого зросту), tall man (високий чоловік).
A tall boy was walking unhurriedly down the drive towards them (Рослий хлопчик йшов не поспішаючи до них вздовж проїжджої частини) (A. Taylor).
Причому в англійській лінгвокультурі високий зріст передбачає найчастіше худобу: tall usually implies relative narrowness (прикметник tall зазвичай передбачає відносну вузькість) [MWCD, 598]: a tall thin man (високий худий чоловік).
She had danced and she had sung before one tall, thin, tremulous man… (Вона танцювала і співала перед високим, худим, тремтячим чоловіком) (O'Casey).
Подібні поєднання характерні і для української мови:
- Чого? - Запитав батько, насуваючись на високу, тонку фігуру сина, як тінь на березу (П. Куліш).
Специфіка вживання англійського прикметника tall в поєднаннях з неживими предметами полягає в тому, що характеризований даним прикметником об'єкт повинен володіти відносно неширокою опорою: tall tree (високе дерево), tall grass (висока трава).
З точки зору когнітивного підходу до аналізу подібних поєднань, важливим є таке положення: при вказівці на розміри певних об'єктів реальної дійсності людина орієнтується насамперед на значущі для нього деталі концепту. Так, за справедливим висновком Т.А. Симонян, прикметник high характеризує об'єкти з досить широкою основою, в той час як tall використовується при описі об'єктів з переважною протяжністю по вертикалі, причому в полі зору реципієнта знаходяться як нижня, так і верхня точки об'єкта опису [62, 217].
Що стосується характеристики невеликого зросту людини, в українській мові відзначено більш часте використання конструкції «невисокого зросту», ніж «низького зросту» [АУФС, 423].
У просторій прохолодній кімнаті, спершись рукою об спинку крісла, невисока жінка в чорній сукні з'явилася перед ними (М. Вовчок).
Обмеження в сполучуваності з іменниками за ознакою «предмет / людина» існують тільки в англійській мові. При описі зростання найчастіше використовується прикметник short (короткий, невисокий): short of stature (низького росту) [EIPV, 624]. young man lying there was short of stature, blond, and though he had been in the ground much longer than Erceldoun the body, though swollen and green-tinged, had hardly begun to decompose (Лежачий там молодий чоловік був невисокий (букв.: короткий зростом) блондин, і хоча він пролежав на землі набагато більше Ерсельдауна, його тіло, хоч і опухле і зеленувате, ще не почало розкладатися) (L. Darcy).
Для позначення предметів у значенні низький вживається прикметник low: low ceiling (низька стеля), low fence (низький паркан) [АУФС, 571].
The room had roughly plastered walls and a low ceiling supported on enormous joists trimmed out of whole trees (Стіни кімнати були неакуратно загіпсовані, а низьку стелю підтримували величезні балки дерев) (М. Dibdin).
Параметричні прикметники високий і низький не виявляють великих сполучувальних можливостей з соматизмом, обмеження на сполучуваність накладаються як семантикою самих прикметників, так і особливостями денотатів, до яких не можуть бути віднесені ті чи інші ознаки. Назва частини тіла високий high низький low: лоб високий high forehead - талія висока талія - high waist низька талія - low waist. [653]
В українській мові частіше зустрічається поєднання коротка шия.
Масивна, коротко обстрижена голова, коротка шия, укладена в тугий комір, білі вії і брови; погляд нерухомий, важкий (О. Олесь).
Товстий / Тонкий
В українській мові прикметник товстий використовується як для позначення параметрів предметів, так і для опису людини: товста книга, товсте скло, товстий шар льоду, товсте дерево / товста дитина, товстий чоловік, товста жінка.
Товстий шар пилу лежав на підлозі і підвіконнях (М. Вовчок).
There was a book that had always been in Primrose Cottage, a thick book with a torn green dust-jacket (Це була книга, яка завжди перебувала в Прімроуз Котедж:, товста книга з пошарпаною зеленою обкладинкою) (W. Trevor).
При описі ж людини переважно застосовуються прикметники fat (товстий, жирний) і plump (повний).
I turn around and see a small, fat man leaning on his garden fence (Я обернувся і побачив невеликого, товстого чоловіка, нахиленого на садову огорожу) (N. Abbot).
Тим не меншe, в Національному корпусі Британської мови був виявлений одиничний випадок вживання прикметника thick в поєднанні з живим об'єктом «man» (чоловік).
Hе was a thick man (Він був дурним (букв.: товстою) людиною) (D.M. Greenwood).
У даному випадку англійський прикметник thick вживається не в прямому сенсі для характеристики повноти людського тіла, а реалізує одне із своїх переносних непросторових значень «дурний», «тупий» («obtuse, stupid») [MWCD, 1303].
Прикметник тонкий в українській мові вказує на відносно невелику товщину предметів: тонкий зошит, тонке скло, тонкий лист, однак для характеристики людського тіла використовується прикметник худий: худий чоловік, худий старий, худа дівчина. Іноді в художній літературі можна зустріти вираз тонка людина у значенні худа, проте в сучасній мові подібні поєднання не володіють високою частотністю вживання [НАУС, 580].
У сучасній українській мові вираз тонка людина має інший зміст - тонка людина - делікатна, майстерна, розумна [ТСУМ, 763]. У даному випадку прикметник реалізовує одне із своїх похідних значень і тим самим вказує на нефізичні характеристики володаря даної ознаки.
Іван Іванович надзвичайно тонка людина і в порядній розмові ніколи не скаже непристойного слова і негайно образиться, якщо почує його (М.В. Гоголь).
В англійській мові також не спостерігається відповідних обмежень: thin rake (тонка мітла), thin thread (тонка нитка) / thin woman (худа (букв. тонка) жінка), thin silhouette (тонкий силует), thin figure (тонка фігура) [MED, 753].
These pictures are not the work of children but of highly skilled craftsmen, and the thin silhouette with the triangular torso and angled, linear arms is carefully planned to dominate but not to stand apart from the overall pattern
(Ці картини - робота не дітей, а професійних майстрів, і передбачалося, що цей тонкий силует з трикутним торсом, незграбними і прямими руками повинен домінувати, але не стояти в ізоляції від загального фону) (М. Robertson).
Для вказівки на невеликі розміри талії в англійській мові використовуються інші прикметники: small (маленький) і narrow (вузький). Відсутність поняття товста талія в українській і англійській мовах, на наш погляд, пояснюється національно-культурним сприйняттям, коли збільшення розмірів талії призводить, в кінцевому результаті, до її зникнення. Підставою для такого висновку служать, зокрема, визначення слова «талія» в лексикографічних джерелах: «найбільш вузька частина тулуба між грудьми і стегнами» [ТСУМ, 636], «the narrowed part of the body between the thorax and hips» [MWCD, 1423].
My waist was so small, they said they had never seen anyone with such a small waist (Моя талія була така маленька, що вони сказали, ніби ніколи не бачили людину з такою маленькою талією) (N. Bawden).
Довгий / Короткий
Параметр довжини найчастіше приписується неживим об'єктам і предметам, що мають протяжність по горизонталі: довга дорога / long road і не володіє фіксованою опорою в просторі: довга мотузка / long rоре [АУФС, 231].
Прикметник довгий нарівні з іншим параметричним прикметником високий в українській мові, може використовуватися для позначення зросту людини.
Я похапцем склав своє довге тіло в комору, призначену для зберігання ганчірок щоб уникнути цього небажаного зіткнення (М. Коцюбинський).
Наведені приклади вказують на те, що на відміну від прикметника високий прикметник довгий в поєднанні з живими об'єктами характеризує непропорційно високий зріст людини. У першому прикладі даний ефект досягається за допомогою прикметника «скласти», яке вказує на деякі зусилля для того, щоб високій людині увійти в тісне приміщення. В англійській мові для характеристики зросту людини, як було зазначено вище, використовується прикметник tall (високий): a tall woman (висока жінка), a tall boy (високий хлопчик), a tall person (високий чоловік) [CED, 462].
Hе was tall, handsome and amiable, and she delighted in his company (Він був високим, привабливим і доброзичливим, і вона насолоджувалася його компанією) (R. Harrison).
Властивість короткий, в свою чергу, мають предмети і об'єкти, що мають малу протяжність по горизонталі та не зафіксовані опорою в просторі: коротка палиця / short stick. [683]
Параметричні прикметники довгий і короткий в зіставлюваних мовах відзначаються відносно широкою сполучуваністю з назвами частин тіла людини.
Широкий /Вузький
Як було зазначено в Розділі Ι, параметричні прикметники широкий і вузький у своїх основних значеннях вказують на горизонтальну спрямованість. Наприклад, широка вулиця / broad street; вузька дорога /narrow passage [НАУС, 112, 452]. Особливості семантики даних ад'єктивних одиниць не дозволяють їм поєднуватися з живими об'єктами. Однак у виконанні функції вказівки на розміри конкретних частин тіла людини дані прикметники активно використовуються.
Слід також відзначити, що точка зору Ю.Д. Апресяна, пов'язана з такою характеристикою параметричних прикметників, як «такий, обсяг якого набагато більше / менше обсягу більшості об'єктів або представників даного класу» - виглядає в даному аспекті розгляду не зовсім безперечною. У поєднаннях типу високий лоб, вузький лоб, широкі плечі, широкі стегна, наприклад, мова, швидше за все, йде не про відхилення від середнього обсягу більшості об'єктів даного класу, тобто від розмірів більшості лобів, плечей і стегон. Ми можемо приписувати дані характеристики частинам тіла людини, якщо вони непропорційно більше відносно інших частин тіла, але не щодо лобів, плечей і стегон інших людей.
Занадто гладка шкіра, занадто тонка талія, занадто широкі стегна… (П. Загребельний).
Сполучення параметричних прикметників з абстрактними іменниками, що виражають емоційні почуття та інтелектуальні здібності
Широкі сполучувальні можливості прикметників визначають їх високу частоту вживання у словосполученнях з іменниками різної семантики. Досить активно прикметники вживаються з абстрактними іменниками, що виражають почуття та емоції. Даний клас субстантивної лексики становить інтерес для нашого дослідження, оскільки формування картини світу у людини починається з чуттєвого сприйняття об'єктів дійсності.
Дослідження сполучувальних можливостей параметричних прикметників лінійного вимірювання з даної лексикою було засновано на аналізі даних Національних корпусів української та англійської мов. Були виявлені деякі закономірності, які зумовили вибір того чи іншого параметричного прикметника для характеристики певних почуттів, емоцій, а також нейтральних станів і явищ.
Високий / Низький
Прикметником високий найчастіше характеризуються позитивні почуття та емоції: в українській мові виражається позитивна оцінка: висока любов, висока насолода, висока радість, висока пристрасть, високе співчуття, високу задоволення, високе почуття, при цьому в семантичній структурі прикметника реалізується вказівка на ступінь вираженості того чи іншого стану: високий рівень уваги, висока довіра, високий інтерес, висока мета [ТСУМ, 201].
Вона відрізнялася схильністю читати лише ті твори, в яких серйозно зображується пристрасна, висока любов (Л. Дереш).
Щодо англійської мови, прикметник high реалізується у випадках вираження позитивної оцінки: high gratitude (букв, висока подяка), high view (широкий, букв. високий погляд), high feeling (високе почуття), high recognition (високе визнання), high respect (букв.: висока повага), high satisfaction (букв.: високе задоволення), high honour (висока честь), в тому числі із зазначенням великого ступеню вираженості стану: high responsibility (висока відповідальність), high conviction (букв.: високе переконання), high intelligence (високий розум) [MWCD, 312].
And it was here that he met Marianne, a young woman of great beauty, high intelligence, deep sympathy, and fun (Саме тут він зустрів Маріен, молоду красиву дівчину, розумну (букв.: з високим розумом), симпатичну і веселу) (B. Taylor-Bradford).
Прикметник низький, в свою чергу, відзначено або негативним виразом відносин, або недостатнім ступенем прояву якого-небудь почуття або стану. Так, в українській мові виявлено такі можливі словосполучення з прикметником низький: низький інтерес, низьке почуття, низькі цілі, низька заздрість. Слід зазначити, що в останньому прикладі мова йде не про недостатній прояв почуття заздрості, а про характеристику даного явища як негативного з точки зору норм гідної поведінки [ТСУМ, 523].
«Навіщо ненавидіти, навіщо? Це таке низьке почуття! (П. Загребельний).
Англійський прикметник low супроводжується негативною оцінкою, а також малим ступенем експресивності: low gratitude (мала, букв.: низька подяка), low interest (низький ступінь зацікавленості), low view (вузький, букв.: Низький погляд), low responsibility (низька ступінь відповідальності), low feeling (низьке почуття), low contempt (букв.: низьке презирство), low recognition (букв.: низьке визнання), low conviction (низький ступінь переконаності), low respect (низький прояв поваги), low confidence (низька впевненість), low satisfaction (низький ступінь задоволеності), low intelligence (низький ступінь розуму), low honour (букв.: низька честь) [НАУС, 423].
Some patients ' were simply of very low intelligence or feeble minded ' (Деякі пацієнти володіли низьким ступенем інтелекту або були попросту недоумкуватими) (K. Kesey).
Широкий / Вузький
Аналіз вживання прикметника широкий в українській мові виявив його використання для характеристики необмеженості відчуттів, переважно позитивних: широка душа, широке серце, а також високий рівень інтелектуального розвитку: широкий кругозір, широке сприйняття, широкий інтерес[502].
Можливо, що широке використання в мові даного параметричного прикметника пов'язане з українською ментальністю.
В англійській мові більшість поєднань відзначені позитивною оцінкою:
broad interest (широкий інтерес), broad views (широкий кругозір), broad responsibility (велика, букв.:широка відповідальність), broad memory (хороша, букв.: широка пам'ять), broad intelligence (визначний, букв.: широкий розум). У поєднанні broad difference (букв.: широка відмінність) прикметник не виражає оцінки, тому ми відносимо даний вираз до нейтральних[327].
Другий член антонімічної пари прикметник вузький, в свою чергу, висловлює в поєднаннях з даним класом лексики певну міру обмеженості, найчастіше пов'язану з недостатньо розвиненими інтелектуальними здібностями людини: вузьке сприйняття, вузький кругозір / Narrow perception (вузьке сприйняття), narrow views (вузький кругозір), narrow intelligence (букв.: вузький розум). Що стосується вираження вузький інтерес / narrow interest, в даному випадку прикметник швидше конкретизує спрямованість інтересу людини в певну вузьку область, сферу [LDEI, 435].
Without the inclusion of creative activities, education does not achieve those objectives which those with rather narrow views claim for it, especially in terms of personal development (Без творчої діяльності процес освіти не досягає тих цілей, які вимагають ті, хто наділений вузьким кругозором, особливо в питаннях саморозвитку) (B. Taylor-Bradford).
Глибокий / мілкий
Прикметник глибокий володіє найбільш широким сполучувальним потенціалом з абстрактними іменниками. Так, в українській мові виражається позитивна оцінка: глибока вдячність, глибока віра, глибоке сприйняття, глибоке враження, глибока довіра, глибокий жаль, глибоке співчуття, глибока повага, глибока впевненість, глибоке почуття. Паралельно спостерігається негативна (або слабконегативна) оцінка: глибока аморальність, глибока байдужість, глибокий біль, глибоке горе, глибоке роздратування, глибоке розчарування, глибока відраза, глибока заздрість, глибока ненависть, глибокий відчай [НАУС, 614].
В цю хвилину в його словах чути було щирий, глибокий відчай: він не дивився на мене і сидів нерухомо (П. Загребельний).
Англійський прикметник deep пов'язаний з позитивною характеристикою почуттів і емоцій: deep gratitude (глибока вдячність), deep belief (глибока віра), deep impression (глибоке враження), deep kindness (букв.: глибока доброта), deep beauty (букв.: глибока краса), deep love (глибока любов), deep feeling (глибоке почуття), deep joy (глибока радість), deep sympathy (глибоке співчуття), deep respect (глибока повага), deep satisfaction (глибоке задоволення), deep truth (глибока істина) [134].
As she looked up at him she saw such tenderness, such deep love in his eyes that her own filled with tears (Як тільки вона глянула на нього, вона побачила таку ніжність, таку глибоку любов у його очах, що її очі наповнилися сльозами) (М. Bowring).
Негативна конотація спостерігається у таких прикладах: deep desperation (глибокий відчай), deep sorrow (глибоке горе), deep mourning (глибока жалоба), deep hatred (глибока ненависть), deep offence (глибока образа), deep disgust (глибока відраза), deep irritation (глибоке роздратування), deep disappointment (глибоке розчарування) [LDEI, 129].
Again he touched his cheek, but this time he felt no anger, merely a deep sorrow (Він знову торкнувся його щоки, але на цей раз він не відчув люті, а лише глибоке горе) (S. Hutson).
Що стосується прикметника мілкий, він характеризує відчуття і почуття виключно з негативного боку: (мізерні, букв.: мілкі знання, вузький кругозір). Примітно, що в англійській мові негативна оцінка прикметника shallow в поєднаннях з абстрактними іменниками пов'язана з поверхневим проявом якого-небудь почуття або стану: shallow beauty (поверхнева (букв.: мілка) краса), shallow love (поверхневий (букв.: мілкий) прояв любові), shallow feeling (неглибоке (букв.: мілке) почуття) [ФСУМБ 401].
Товстий / Тонкий
Перевірка комбінаторних можливостей параметричного прикметника товстий, зокрема їх сполучуваності з іменниками, що виражають абстрактні поняття, а також позитивну і негативну оцінку, визначила абсолютну його семантичну «несумісність» з українською мовою і дуже низький валентнісний потенціал в англійській мові. Був виявлений лише один випадок подібного поєднання thick heart (нечутливе, байдуже серце (букв.: товсте серце)) [НАУС, 743].
Прикметник тонкий висловлює відчуття, які відчувають органами чуттів: тонкий аромат, тонкий смак, тонке сприйняття, тонке відчуття, що характерно для української мови. Перераховані стани пов'язані з вираженням делікатності, що не може не оцінюватися позитивно в будь-якій мові. В англійській мові виявився лише один випадок поєднання з прикметником thin - thin patience (відсутність належного терпіння (букв.: тонке терпіння)) [747].
Довгий / Короткий
Аналіз валентнісних можливостей прикметника довгий виявив його досить широкі комбінаторні можливості у всіх досліджуваних мовах. При цьому вживання прикметника довгий пов'язане зі значенням «довгий за часом». Таким чином, в поєднаннях з даною ад'єктивною одиницею в основному виражається тривалість стану і явища: довгий вік, довге життя (у значенні довготривале), long silence (довге мовчання), long memory (довга пам'ять), long happiness (довге щастя). В англійській мові також можливі поєднання даного прикметника в складі складних поєднань long - lasting feeling (тривале почуття), long - mourning period (довга жалоба) [426].
Том was annoyed at the long silence that followed and was just about to say something when he caught sight of Willie's face (Тома дратувало довге мовчання, він збирався вже щось сказати, але раптово його погляд вловив Віллі) (L. Darcy).
Навпаки, прикметник короткий характеризує нетривалість емоцій і почуттів: короткий біль, коротке хвилювання, коротка любов, коротке відчуття, коротка пам'ять, коротка радість, коротке щастя, коротка тривога / short pain (короткий біль), short patience (відсутність терпіння, букв.: коротке терпіння), short silence (коротке мовчання), short memory (коротка пам'ять), short happiness (коротке щастя), short - lasting feeling (нетривале (букв.: коротке) почуття) [648].
Часом він ловив себе на думці, що коротке щастя життя тільки приснилося йому десь в зеленому степу під стукіт коліс… (М. Вовчок).
There was a short silence, and then from the back of the room a very young man stood up (Після короткого мовчання молодий чоловік вкінці кімнати встав) (A. Christie).
Як вже вказувалося, норма у параметричних прикметників відповідає середині шкали оцінок як стереотипне уявлення про розміри реалій навколишнього світу. Однак окремі приклади поєднань параметричних прикметників лінійного вимірювання з іменниками вказують на те, що певні відхилення від середини шкали для деяких об'єктів вже є нормою, і будь-які зміни в їх семантиці тягнуть за собою порушення правил лексичного узусу: довгий локомотив / короткий локомотив, широкий крок / вузький крок.
Аналіз показав, що серед досліджуваних ад'єктивних одиниць дане обмеження стосується в першу чергу прикметника вузький: широка рівнина / broad plain (вузька рівнина), широке небо / wide sky (вузьке небо/ narrow sky), широкий степ / broad steppe (вузький степ / narrow steppe), широка калюжа / wide pool (вузька калюжа / narrow pool) [НАУС, 439]. Дані приклади вказують на ту обставину, що іноді форма самих об'єктів диктує правила їх сполучуваності в мові, причому дана особливість проявляється в обох досліджуваних мовах, що дозволяє говорити про універсальність обмежень за цією ознакою.
Нерідко трапляються також випадки вживання різних параметричних прикметників для вербалізації одного і того ж явища в різних мовах. Так, наприклад, широта розуму, широта поглядів в українській мові, в англійській - велика таємниця, великий секрет, але deep mystery велика (букв.: глибока таємниця), deep secret великий секрет (букв.: глибокий секрет), глибока тривога, але high excitement (букв.: висока тривога), глибока вдячність, але high gratitude (букв.: висока подяка), глибоке презирство, але high contempt (букв.: високе презирство) [561].
Подібні невідповідності у виборі того чи іншого параметричного прикметника для вербалізації інтенсивності і ступеня випробовуваних почуттів, на наш погляд, можна пояснити унікальною організацією розумового апарату носіїв різних мов, що впливає на відмінності в сприйнятті параметрів об'єктів «нефізичного простору» і, відповідно, на розбіжність процедури «омовлення» фактів екстралінгвістичної сфери і результатів когнітивної діяльності.
3.2 Метафора як механізм семантичної деривації параметричних прикметників
Одним з механізмів семантичного розвитку параметричних прикметників в нефізичному, духовному просторі є їх використання в метафоричному значенні. Як відомо, лексичні одиниці відображають у мові як реальні об'єктивні ознаки об'єктів, так і суб'єктивні, засновані на творчому мисленні людини.
Природно припустити, що основним питанням в даному аспекті розгляду є специфіка формування нового, переносного значення у параметричних прикметників лінійного розміру, не пов'язаного з фізичними (розмірними) характеристиками об'єктів і явищ.
Метафора в поданні вітчизняних лінгвістів - це «троп або механізм мови, що формується при вживанні слова, що позначає певний клас предметів, явищ тощо, для характеризації або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або найменування іншого класу об'єктів, аналогічного даному в певному відношенні» [5, с. 236]; «Метафора - це універсальне явище в мові. Її універсальність проявляється в просторі і в часі, в структурі мови і в її функціонуванні» [8, с. 127].
Одним з традиційних підходів до дослідження метафори є розуміння даного явища як прихованого порівняння, заснованого на ідеї про подібність означуваного з тим що означає: при метафоричному використанні відбувається перенесення на позначуване властивих для позначального ознак. Однак часто вживаний до метафори вираз «перенесення значення», на думку Н.Д. Арутюнової, не може бути цілком достатнім. «Кінцевим підсумком процесу метафоризації є категорії мовної семантики. Метафора, таким чином, оголює процес переробки в мовне значення різних субпродуктів ідеальної (інтелектуальної, емоційної, перцептивної, когнітивної) діяльності людини. Вивчення метафори дозволяє побачити «сировину», з якої робиться значення слова» [5, с. 240].
Для того щоб зрозуміти сенс слова в прямому значенні, необхідно знання зв'язку між десігнаторами і концептами. Для осмислення слів у переносному сенсі, зокрема, метафоричному, потрібне знання основних номінативних значень слів, а також певного, описуваного індивідом відрізку реальності і основних способів асоціювання концептів. «При цьому сукупний зміст прямого значення слова, тобто інтенсіональні і імплікаційні ознаки, які до нього відносяться, окреслює область семантичного пошуку, а предметно - логічні зв'язки речей і понять в повідомленні вказують напрям пошуку і змушують відібрати з зазначеній галузі ті семантичні ознаки, які логічно вписуються в загальну картину. Вони і складають зміст вторинного значення слова в даному контексті» [26, с. 148].
Семантичний підхід до розуміння сутності метафори заснований на положенні про те, що використання метафори - це результат певної концепції лексичного значення слова. Ключовим положенням даної теорії є зв'язок процесу метафоризації з внутрішніми законами семантичного розвитку лексичної одиниці. На думку С.Д. Кацнельсона, семантична деривація, в основі якої лежить переносне метафоричне значення, «сприяє збереженню живого зв'язку між первинним і похідним значенням, що відбивається на семантиці слова і його вживанні» [32, с. 65]. Таким чином, «будучи одним з універсальних способів перенесення значення слів, метафора являє собою найбільш складний випадок семантичних зрушень» [26, с. 84].
Відносно новим є когнітивний підхід до дослідження метафоричного використання слова, згідно з яким метафора являє собою ключовий інструмент концептуалізації навколишнього світу. «Взаємодія двох об'єктів у метафоричному процесі», - на думку Телія, являють собою «інтеракцію між старим і новим знанням, що проходить як когнітивна обробка цього знання» [54, 198]. Як підкреслює А.Н. Баранов, «метафоризація заснована на взаємодії двох структур знань - когнітивної структури «джерела» (source domain) і когнітивної структури «мети» (target domain). У процесі метафоризації деякі області мети структуруються за зразком джерела, інакше кажучи, відбувається «метафорична проекція» (metaphorical mapping)» [14, с. 103]. Початкове номінативне значення слова як спосіб концептуалізації певної ситуації є своєрідною основою для інтерпретації інших ситуацій. Таким чином, метафорично пов'язане значення слова можна визначити як один з випадків осмислення нового значення за допомогою вже існуючого. [с. 105].
При дослідженні метафоричного використання параметричних прикметників лінійного виміру ми виходимо з того, що вибір підстави для метафори обумовлений здатністю людини порівнювати нові об'єкти і предмети навколишнього світу з самим собою, або співвідносити з іншими просторово сприйманими об'єктами, з якими людина має справу в процесі пізнавальної діяльності. До того ж метафоричне вживання зазначених ад'єктивних одиниць є цікавим для дослідження і їх семантичного розвитку.
Метафоричне значення параметричних прикметників виникає в результаті сполучуваності або семантичної сумісності слів за їх лексичним значенням «як результат не прямого, а вторинного означування вже існуючого знака» [64, с. 153].
У поєднанні глибокі знання прикметник, з одного боку, виражає високий ступінь володіння будь-якою інформацією, широку обізнаність людини у певній сфері, з іншого боку, перераховані характеристики не можуть не оцінюватися позитивно в будь-якій мові. Крім того, володіючи градуальними ознаками, параметричні прикметники так чи інакше вказують на деяку ступінь ознаки, позначуваної ними. Таким чином, ми можемо припустити, що в деяких випадках використання в метафоричному значенні окремих параметричних прикметників лінійного вимірювання може відбуватися взаємодія понять «ступінь» і «оцінка».
Аналіз метафорично обумовлених значень параметричних прикметників лінійного виміру виявив деяку загальну для досліджуваних мов закономірність. Позитивна оцінка реалізується в переважній більшості випадків у переносних значеннях маркованих членів (або членів - прототипів [39, с. 182] опозиційних пар досліджуваних параметричних прикметників високий, широкий, товстий, глибокий.
Високий:
1) «видатний за значенням; почесний, важливий»: високе звання, висока нагорода, високе призначення,
2) «повний глибокого змісту, піднесений»: високе почуття, високі думки, високі цілі;
) «піднятий, урочистий»: високий стиль.
High (Високий):
) «rich in quality» («розкішний, благополучний»): high living (забезпечене, благополучне (букв.: високе) життя), high standards of living (аристократичний (букв.: високий) спосіб життя).
They spent their money on good food and high living (Вони витратили всі гроші на добру їжу і розкішне («букв, високе) життя) (B. Sandford-Bradford).
) «exalted in character» («благородний»): high purpose (висока мета), high action (благородний (букв.: високий) вчинок),
) «intellectually of artistically of the first order» («інтелектуально піднесений»): high culture (висока культура), high manners (високі манери),
) «filled with or expressing great joy or excitement» («піднятий, хороший (про настрій, емоційний фон)»): to be in high spirits (бути в гарному настрої (букв.: бути високим духом)) [LDEI, 437].
On the way back, Elizabeth's husband, in high spirits, tried joking with her (На зворотному шляху чоловік Елізабет в піднесеному настрої (букв.:високий духом) намагався жартувати з нею) (L. Darcy).
Deep (Глибокий): «of penetrating intellect: wise» («розумний, мудрий»); a deep thinker (глибокодумаюча людина), a deep thought (глибока думка).
Always the man of action type rather than the deep thinker, he is a captain who leads by example (Зазвичай людина активніша, ніж мисляча, він завжди залишається лідером, що подає приклад) (A. Christie).
Товстий:
Thick (Товстий): «associated on close terms» («близький (про відносини): to be thick with somebody, thick as thieves (знаходитися в дружніх відносинах, бути на короткій нозі (букв.: бути товстим з ким-небудь) [451].
Her husband's a solicitor, ' I said, which wasn't strictly true but he was in the legal profession, and they're all as thick as thieves as far as I'm concerned («Її чоловік: адвокат», сказав я, що не було абсолютною правдою, хоча у нього була юридична освіта, а вони, наскільки я обізнаний, всі на короткій нозі (букв.: близькі (товсті), як злодії) один з одним) (М. Ripley).
Незважаючи на домінування в семантиці похідних метафоричних значень параметричного прикметника thick позитивної оцінки, в англійській мові в поєднанні з лексичними одиницями, пов'язаними з розумовими здібностями людини «head» («голова») і «wit» («розум»), прикметник thick реалізує значення» дурний, тупий»: thick¬headed (тупий (букв.: товстоголовий)), fat - headed (дурний (букв.: товстоголовий), thick-witted (безмозгий (букв.: з товстими мізками)). Крім того, в семній структурі параметричного прикметника thick виділяється переносне метафоричне значення «похмурий»/ «marked by haze, fog or mist»: thick weather (похмура (букв.: товста) погода) [463].
On another memorable night, coming home in a thick fog Jimmy got us completely lost (В тy пам'ятну ніч, повертаючись додому в густий (букв.: товстий) туман, через Джиммі ми абсолютно заблукали) (L. Darcy).
Природно припустити, що виділення даного компонента в семантиці прикметника пов'язано з особливостями британської погоди з характерним похмурими днями, супроводжуваними густим туманом.
Широкий:
1) «відрізняється великим розмахом у прояві чого-небудь, позбавлений вузькості»: широкі гуляння,
2) «значний за багатством, різноманітний»: широкий вибір, широкі можливості, широкий асортимент.
В українській і англійській мовах, крім основних значень, прикметники широкий і broad використовуються для вираження інтелектуальної необмеженості: broad - minded person (людина широких поглядів), breadth of mind (широта розуму) [НАУС, 212].
Як людина широких поглядів, він не міг обійти питань поточної політики (І. Ільф, Є. Петров).
(…) In the words of Larry Hart, she's a broad with a broad, broad mind (За словами Ларрі Харта, вона людина дуже широких поглядів) (L. Darcy).
Англійський прикметник broad реалізує значення з негативною оцінкою. Вираз broad daylight (серед білого дня (букв.: в широке денне світло)) вказує на вчинення неправомірного вчинку на очах у всіх (зазвичай це відноситься до скоєння крадіжки).
Nor did she think of him further than to recollect that he had not been there when it was broad daylight (Вона думала тільки про те, що його не було там, а вже стояв полудень (букв.: широкий денне світло)) (Th. Hardy).
Інше значення прикметника broad - «coarse» («грубий», «непристойний»): broad story (непристойний (букв.: широкий) анекдот), broad joke (непристойний (букв.: широкий) жарт) [MWCD, 392].
The satisfied reader, rejoicing in Marry at's broad humour, may well decide that his greatest virtue could be the sheer confidence of the man (Задоволений читач, насолоджуючись грубими (букв.: широкими) жартами Мерріет, цілком міг вирішити, що найбільшою його перевагою була повна впевненість чоловіка) (М. Fisher).
Немарковані члени опозиції низький, вузький, короткий і мілкий, навпаки, переважно висловлюють у своїх похідних метафоричних значеннях негативну оцінку.
Низький:
1) «незадовільний, поганий»: низький сорт, низька оцінка, низькі знання.Частково цьому виною низька оцінка поетичної діяльності з боку сучасників, що мала свої причини (стаття з журналу);
Та чи повірять, що низькі слова ці були сказані тоді без будь-якої мети, без найменшого натяку на щось (М.В. Гоголь);
) «неродовитий»: особливе значення в семантиці прикметника низький в українській мові набуває соціальний аспект: сема «неродовитого» як один з компонентів значення даного прикметника вказує на приналежність до нижчого стану в суспільстві [306].
Сам виходець з низького стану, він мучився заздрістю, побачивши блиск і знатність (П. Загребельний).
В англійській мові також виявляється компонент «socially or economically humble in character of status» («скромного соціального походження»): of low birth, low origin (низького походження).
But he was troubled; his low birth had hitherto endowed him with a most precious obscurity to sweeten with sons and with the presence of his God (Він був стурбований; його низьке походження до цих пір наділяло його великою ніжністю плекати синів і відчувати присутність власного Бога) (L. Darcy).
Low (Низький):
) «lacking strength, weak» («слабкий, ослаблений»): to be very low with pneumonia (бути ослабленим пневмонією (букв.: бути низьким пневмонією)).
Worst of all, her self - image was low with the best years of her life fast disappearing, taking her previous good health with it and leaving her with the excess baggage (Найгірше те, що її нинішній образ програвав (букв.: був низьким) кращим рокам її життя, котрі швидко йдуть і забирають її колишнє відмінне здоров'я і залишаючи їй зайві турботи) (A. Christie);
) «short, small in number» («недостатній, що характеризується браком»): low supply (мізерні (букв.: низькі) поставки), low level (низький рівень);
) «morally reprehensible, vulgar» («низинний, вульгарний»): low-mannered man (невихована, низька людина), a low trick (вульгарна (букв.: низький) жарт);
) «lacking spirit or vivacity» («сумовитий, пригнічений»): a low frame of mind (стан пригніченості, депресії (букв.: низький стан)), to be in low spirits (бути в поганому настрої (букв.: бути низьким духом)). Швидше за все, виділення останнього компонента значення пов'язане з положенням голови і напрямком погляду людини в стані зневіри: голова частіше опущена, а погляд пониклий [LDEI, 396].
Тонкий:
В українській мовній картині світу «тонкість» асоціюється з вишуканістю, проникливістю, розумом - словами з позитивною або слабко позитивною оцінкою: тонкий розум [ТСУМ, 732].
Навіть такий розумний, тонкий критик, як лікар, з яким я охоче листувався, намагався повчати його (М. Вовчок).
Thin (Тонкий): 1) «disappointingly poor or hard» («важкий, обтяжливий»): to have a thin time (переживати лихоліття (букв.: мати тонкий час)).
They would be outskirters who were getting a thin time and wondering what to do about it (Це були жителі околиці, які швидше за все проживали не найкращі (букв.: тонкі) часи і були стурбовані тим, як бути далі) (R. Adams).
) «few in number, scarce» («убогий, недостатній»): thin audience (убога (букв.: тонка) аудиторія), thin attendance (низька (букв.: тонка) відвідуваність), thin crowd (убогий (букв.: тонкий) натовп) [НАУС, 598].
There was adepressingly thin crowd hovering in the foyer and bar (B фойє і барі юрбилася гнітюче убога (букв.: тонка) купка) (R. Adams).
Вузький:
)«не володіє великим розумом, недалекий»: вузький кругозір, вузький світогляд, вузький розум;
)) «не охоплює всі сторони, обмежений, односпрямований»: вузька точка зору, вузьке сприйняття, вузький підхід.
3)До того ж вузький кругозір завжди дає людині широкі перспективи (В. Сліпенчук).
Narrow (Вузький):
) «illiberal in views or disposition» («забобонний, обмежений»): narrow views (забобонне (букв.: вузьке) подання про що-небудь), narrow - minded person (недалека людина (букв.: людина з вузьким розумом)),
) «barely sufficient» («недостатній»): narrow means (мізерні (букв.: вузькі) засоби), 3) «limited in number» («обмежений у кількісному відношенні»): narrow majority (незначна (букв.: вузька) більшість) [НАУС, 467].
The government gained only a narrow majority with 151 votes against 144 (Уряд отримав всього лише незначне (букв.: вузьке) число голосів: з 151 проти 114) (New York Times).
Short (Короткий):
) «insufficient» («має недолік, який відчуває нестачу»): short supply (мізерні (букв.: короткі) запаси), short income (малий (букв.: короткий) дохід), short on brains (недалекий (букв.: короткий) за розумом).
Someone who, for preference, was a big strapping lad but short on brains (Він був здоровим хлопцем, але недалеким (букв.: короткий) за розумом) (Т. Pratchett).
) «quickly provoked» («легко виходить з себе»): short - tempered person (запальна людина (букв.: людина з коротким характером)) [397].
Lord John ascribed Jane's short temper to her upset stomach (Лорд Джон приписував запальний (букв.: короткий) характер Джейн поганому травленню) (L. Darcy).
Мілкий:
) «penetrating only the easily or quickly perceived» («простий, поверхневий»): shallow generalizations (поверхневі (букв.: - мілкі) узагальнення), shallow conclusions (поверхневі (букв.: мілкі) висновки), shallow knowledge (поверхневі (букв.: мілкі) знання).
«It shows how shallow the council's commitment to the environment really is» («Це демонструє як мізерно низька (букв.: мілка) ступінь прихильності ради до оточуючих»). (A. Christie)
Проте, абсолютною та універсальною в усіх відношеннях дану опозицію за ознакою «вираз позитивної / негативної оцінки» назвати неможливо, тому що в кожній мові існують певні винятки короткі відносини (близькі стосунки), тонка робота виконана майстерно), broad joke (непристойний (букв.: широкий) жарт), deep one (хитрий (букв.: глибокий) чоловік), [НАУС, 512] що дозволяє говорити про унікальність і специфічність дериваційних процесів на основі метафоризації в досліджуваних мовах: Робота не легка, що вимагає надлишку сил і терпіння. Але ось тонка робота скінчилася. (М. Вовчок);
Your client… certainly can put on an act. She poses as little Miss Sweetness, little Miss Innocence, but she's a deep one (Ваша клієнтка… справжня актриса. Вона поводиться як сама невинність, насправді ж вона досить хитра (букв. глибока)) (A. Christie).
Висновки
В магістерській роботі об'єктом дослідження є параметричні прикметники, а саме ПП лінійного виміру.
Незважаючи на те, що лексико-семантична група ПП набагато ширша і включає в себе також прикметники, що вказують на такі ознаки об'єкта, як обсяг, відстань, міру, вагу і т.д., ми включаємо даний клас прикметників в окрему лексико-семантичну групу на тій підставі, що вони об'єднані інтегральною ознакою «лінійна спрямованість». До даної групи ад'єктивних одиниць в роботі віднесені наступні антонімічні пари прикметників: високий - низький / high - low; довгий - короткий / long - short; товстий - тонкий / широкий - вузький / / broad-narrow; глибокий - мілкий / deep - shallow. Ці прикметники представляють один з розрядів ознакових слів. На відміну від іменників, прикметники мають ідентифікативне значення і можуть функціонувати в мові в поєднанні лише з певним колом референтів.
ПП відносяться до емпіричних, оскільки вони виражають візуально сприймані розмірні характеристики предметів і об'єктів матеріального світу.
При визначенні лексичного значення цих одиниць ми грунтувалися на комбінаторній зумовленості їх семантики.
При визначенні поняття «значення слова» ми опираємося як на зв'язок слова з денотатом і сигніфікатом, так і на його системно-мовні властивості, що визначають валентнісні і дистрибутивні звязки. Для цілей роботи особливе значення мало розмежування власне значення слова і його вживання, а також актуалізація залежності значення від вживання.
Грунтуючись на різних класифікаціях типів лексичного значення, ми виділяємо в роботі такі основні типи значень параметричних прикметників: 1) пряме номінативне (перше словникове) значення; 2) похідне номінативне лексичне значення; 3) метафорично пов'язане лексичне значення. Таким чином, в роботі постулюється дериваційна зв'язаність значення ПП, залежність їх значення від сполучуваності з різними лексико-семантичними розрядами іменників, в результаті якої параметричні прикметники без зміни форми трансформують семантику.
Зміна значення слова - це результат впливу позамовних чинників (соціальних, культурних, історичних, економічних і т.д.), та ми все ж актуалізуємо, що трансформація значення пов'язана з системою мови, (яка постійно розвивається), що розширення лексичного значення ПП загалом визначається їх вживанням у поєднанні з іншими мовними одиницями.
Якщо в основі прямих номінативних значень ПП лінійного вимірювання лежить вказівка на певні просторові характеристики, то специфіка похідних номінативних значень обумовлена їх використанням для опису непросторових об'єктів, що є наслідком законів семантичної деривації.Під СД розуміється процес зміни значення лексичної одиниці (а не форми).
Аналіз словникових статей ПП в зіставлюваних мовах виявив еквівалентність основних номінативних значень ПП лінійного вимірювання в українській та англійській мовах. Такими значеннями є для ПП:
Високий і низький - відповідно «має великий протяг знизу вгору» і «має невеликий протяг знизу вгору»;
- Довгий і короткий - «має велику довжину» і «невеликий, малий по довжині».
Глибокий і мілкий - «має велику глибину» і «має малу глибину».
Широкий і вузький - «має велику поперечну протяжність» і «має малу поперечну протяжність».
Товстий і тонкий - «великий, значний в обсязі, поперечному перетині» і «має невеликий поперечний перетин».
Таким чином, ППлінійного вимірювання в своєму основному значенні характеризують просторові розміри об'єктів.
Асиметричність виділених пар прикметників проявляється у вказівці ними на поняття «норма». «Норма» для ПП розташовується в середині шкали оцінок.
Антонімічні пари ПП лінійного вимірювання характеризуються такими похідними номінативними значеннями:
Високий - «великий, значний за якістю, силою»: висока температура, high temperature, «хороший за якістю»: (висока плата), висока якість, high living (хороше (букв.: високе) життя);
Низький - «незначний за кількістю, силою, ступенем»: низький ступінь, low degree (низький рівень), «незадовільний за якістю»: низька культура, low quality (низька якість),
Довгий - «тривалий, довгий за часом»: (довга ніч), довгий день, long autumn (довга осінь);
Короткий - «нетривалий за часом»: short day (короткий день);
Глибокий - «віддаленість», «протяжність по горизонталі»: глибокий ліс, deep forest, «давній, віддалений за часом»: глибока давнина, глибока ніч (реалізується тільки в українській мові);
Широкий - «вільний, просторий»: широка спідниця, wide skirt; «що займає великий простір»: широкий степ, wide steppe;
Вузький - «обмеженість, ступінь тісноти простору»: «низький ступінь інтелектуального розвитку»: вузький розум, narrow mind;
Товстий - «associated on close terms» («близький (про відносини)»):to be thick with somebody, thick as thieves (знаходитися в дружніх відносинах, (букв.: бути товстим з ким-небудь); щодо розумових здібностей людини, прикметник thick реалізує значення «дурний, тупий»: thick¬headed (тупий (букв.: товстоголовий));
Тонкий - «складний, виконаний майстерно, з великою увагою до деталей»: тонка різьба, «ледве помітний, ледь помітний»: тонка різниця, «вишуканий, витончений»: тонкий смак (реалізуються в українській мові). Зазначені похідні номінативні значення представлені в тлумачних словниках зіставлюваних мов.
Природа самого лексико-семантичного класу ПП і їх сполучувальних особливостей вказують на те, що навіть в рамках однієї мови існують різні обмеження, що перешкоджають вживанню певних поєднань. Дана вибірковість прикметників зумовлена кількома факторами: по-перше, в кожній мові існують свої параметри вимірювання величини об'єктів реального світу, по-друге, людина, здійснюючи функцію вимірювання розмірів предметів екстралінгвістичної дійсності, порівнює їх форми або з собою, або з ідентичними їм об'єктами. У першому випадку мова йде про абсолютно стандартні порівняння, наприклад, у виразах глибока калюжа, низькі двері, параметри об'єктів визначаються згідно зі зростом людини.
Невідповідності у виборі того чи іншого ПП для вербалізації інтенсивності і ступеня почуттів, на наш погляд, можна пояснити унікальною організацією розумового апарату носіїв різних мов, що впливає на відмінності в сприйнятті параметрів і напрямків об'єктів «нефізичного простору» і, відповідно, на розбіжність процедури «омовлення» фактів екстралінгвістичної сфери і результатів людської діяльності.
Нами виявлені певні закономірності використання ПП в поєднаннях з іменниками певних лексико-семантичних груп, таких як «предмет», «людина», абстрактні іменники, що виражають духовні, інтелектуальні та емоційні якості людини».
Наприклад, прикметник високий в українській мові поєднується з іменниками, денотатами яких є людина, а довгий, короткий - з референтами яких є предмети, відповідно в англійській - tall (високий), fat (plump) (товстий (повний)) - людина, high (високий), thick (товстий) - предмет. Щодо високої комбінаторної активності з абстрактними іменниками, що виражають духовні, інтелектуальні та емоційні якості людини, відрізняються прикметники глибокий, високий, а з іменниками, що не мають розмірних характеристик, - довгий, короткий.
Аналіз метафорично обумовлених значень ПП лінійного виміру виявив загальну для досліджуваних мов закономірність. Метафорична обумовленість значення часто передбачає вираження ставлення людини до тих чи інших явищ, подій навколишнього світу. На основі аналізу метафорично обумовленого значення ПП було виявлено, що маркований член опозиційної пари ПП, який сприймається як стандартне, стереотипне уявлення про розмірні характеристики, відзначений переважно позитивною оцінкою: високі мрії, широкий кругозір, high living. Навпаки, дослідження переносних значень немаркованих членів опозиції - прикметників низький, вузький, мілкий, короткий, тонкий - дозволяє прийти до висновку, що метафоричні значення даних лексичних одиниць висловлюють в основному негативну оцінку: низькі думки, вузький погляд, thin timе, shallow knowledge
Проте, абсолютно та універсальною в усіх відношеннях дану опозицію за ознакою «вираз позитивної / негативної оцінки» назвати неможливо, тому що в кожній мові існують певні винятки: короткі відносини, broad joke (непристойний (букв.: широкий) жарт), тонка робота, що дозволяє говорити про унікальність і специфічність дериваційних процесів на основі процесу метафоризації в досліджуваних мовах. Часто вибір того чи іншого ПП залежить від особливостей сприйняття етносом явищ навколишнього світу: великий інтервал, але wide interval (букв.: широкий інтервал), велика різниця, але wide difference (букв.: широка різниця). Актуальність виявлення подібних невідповідностей у поєднанні параметричних прикметників в досліджуваних мовах для їх практичного застосування безсумнівна. Це є також свідченням національно-культурної специфіки сприйняття і відображення в мові значущих для лінгвокультур параметрів об'єктів і явищ уявного світу.
Невідповідності у мовному вираженні почуттів у мовах підтверджують, на наш погляд, той факт, що ступінь інтенсивності і гостроти відчуттів, вербалізованих в кожній мові, унікальний.
Таким чином, виходячи з аналізу валентнісних можливостей параметричних прикметників лінійного виміру в аналізованих мовах, ми можемо припустити, що українська мовна картина світу характеризується більш детальним, розчленованим поданням і відображенням у мові почуттів.
Список використаної літератури
1. Архелюк В.В. Смислова структура прикметників // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Зб. наук. пр. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - Вип. 12. - С. 63 - 66.
. Архелюк В.В. Кількісна характеристика прикметників // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Зб. наук. пр. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - Вип. 15. - С. 30 - 34.
.Амосова М.М. До питання лексичного значення слова // Вісник ЛДУ. Серія історії та літератури. Вип.1. 1957. - С. 152-168.
. Алефиренко Н.Ф. Проблема фразеологического значения и смысла (в аспекте межуровневого взаимодействия) // Н.Ф. Алефиренко, Л.Г. Золотых. - Астрахань: Изд-во Астраханск. гос. пед. ун-та, 2000. - 220 с.
. Апресян Ю.Д. Значення і вживання // Питання мовознавства. 2001, №4. - С. 3-22.
. Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. // Юрий Дереникович Апресян. - М.: Школа «Языки русской культуры»: «Вост. лит.» РАН, 1995. - Т.1: Лексическая семантика: Синонимические средства языка. - 472 с.
7. Апресян Ю.Д. Лексична семантика. - М.: Наука, 1974. -367 С.
. Апресян В.Ю. Апресян Ю.Д. Метафора в семантичному поданні емоцій // Питання мовознавства. 1993, №3. - С. 27-35.
. Арнольд І.В. Семантика. Стилістика. Інтертекстуальність. - М.: // Ліброком, 2010. -448 С.
10. Артеменко Т.П. Специфіка семантики прислів'їв порівняно з семантикою власне фразеологізмів // Питання семантики фразеологічних одиниць. / Відп. ред. В.П. Жуков. 4.1. - Новгород, 1971. - С. 7-9.
11. Арутюнова Н.Д. Теорія метафори. - М.: Прогресс, 1990. -108 С.
. Булгакова М.П. Роль параметричних прикметників в процесі відображення почуттєвого сприйняття світу // III Міжнародні Бодуенівські читання: І.А. Бодуен де Куртене і сучасні проблеми теоретичного і прикладного мовознавства: праці та матеріали. Т. 2. - К.: Вид-во Казан, ун ¬ та, 2006.-С. 118-119.
13. Васильєв Л.М. Сучасна лінгвістична семантика. 2-е вид., Доп. - Х.: Ліброком, 2009. -192 С.
. Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов / Лідія Георгіївна Верба. - Вінниця: Нова книга, 2003. - 160 с.
15. Виноградов В.В. Слово і значення як предмет історико - лексикологічного дослідження // Питання мовознавства. 1995. - С. 5-34.
16. Виноградов В.В. Основні типи лексичних значень слова // Питання мовознавства, 1993. №5. - С. 3-29.
7. Вольф Е.М. Метафора і оцінка // Метафора в мові та тексті. - К., 1988. - С. 52-65.
18. Гак В.Г. Валентність // Лінгвістичний енциклопедичний словник / Гол. ред. В.Н. Ярцева. - В.: 1990. - С. 79-80.
9. Гак В.Г. Семантична структура слова як компонент семантичної структури висловлювання // Семантична структура слова. 1971. - В.: Наука, 1992. - С. 78-96.
. Гак В.Г. Валентність // Лінгвістичний енциклопедичний словник / Гол. ред. В.Н. Ярцева. - В.: 1990. - С. 79-80
. Денисова O.K. Розвиток деяких англійських прикметників, які позначають поняття розміру («високий» і» низький»): Автореф… канд. філол. наук. - Х., 1962. -27 С.
.Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов / С.А. Жаботинская // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». - 1999. - Вип. 11. - С. 12-25.
. Жантурін Б.Н. Семантична деривація прикметника deep // Вісник Хмельницького Державного Університету. Серія. Філологія. Мистецтвознавство. Вип.32. №17 (155), 2009. - С. 26-30.
. Жирмунський В.М. Про природу частин мови і їх класифікації // Загальне і німецьке мовознавство. - Л.: Наука, 1996. - С. 60-82.
. Жирмунський В.М. Походження категорії прикметника в індоєвропейських мовах в порівняльно-історичному мовознавстві // Загальне та німецьке мовознавство. - Л.: Наука, 1996. - С. 209-235.
6. Звегінцева О.В. Динамічна характеристика лексичного значення: Дис. іменників: Дисс… канд. філол. наук. - В, 2005. -158 С.
. Йорданська Л.Н. Мельчук І.А. Сенс і сполучуваність у словнику. - М.: Мови слов'янських культур, 2007. -672 С.
28. Кацнельсон С.Д. До поняття типів валентності // Питання мовознавства, 1987. №3. - С. 20-32.
29. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [підручник] // Михайло Петрович Кочерган. - К.: Академія, 2000. - 368 c.
. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: [підручник] // Михайло Петрович Кочерган. - К.: Академія, 1999. - 288 с.
. Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства: [підручник] // Михайло Петрович Кочерган. - К.: Академія, 2006. - 424 с.
. Кочерган М.П. Слово і контекст (Лексична сполучуваність і значення слова) // Михайло Петрович Кочерган. - Львів: Вища школа. Вид-во при Львівськ. ун-ті, 1980. - 184 c.
. Клепікова Т.А. Валентність як когнітивна категорія // Studia Linguistica. Мова. Текст. Культура. Вип. 16. - СПб, 2007. - С. 28-35.
34 Кобозева І.М. Лінгвістична семантика. - М.: Ліброком, 2009. -352 С.
. Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов. [Навчальний посібник] // Ілько Вакулович Корунець. - [2-ге вид., доп. і перероб.] - Вінниця: Нова Книга, 2003. - 464 с.
. Короткий словник когнітивних термінів // Е.С. Кубрякова, В.З. Демьянков, Ю.Г. Панкрац, Л.Г. Лузіна. - М.: Філологічний факультет МДУ ім. М.В. Ломоносова, 1997. -244 С.
. Котелова Н.З. Значення слова і його сполучуваність (до формалізації у мовознавстві). - Х.: Наука, 1995. -164 С.
38. Кубрякова О.С. Деривація, транспозиція, конверсія. // Питання мовознавства, 1994. №5. - С. 64-76.
39. Кубрякова О.С. Прикметник // Історико-типологічна морфологія германських мов. - М.: Наука, 1997. - С. 286-352.
40. Кубрякова О.С. Типи мовних значень. Семантика похідного слова. - М.: ЛКИ, 2008. -208 С.
41. Кустова Г.І. Когнітивні моделі семантичної деривації і система похідних значень // Питання мовознавства, 2000. №4. - С. 85-109.
. Лайонз Д. Введение в теоретическую лингвистику // Джон Лайонз; [пер. с англ. под. ред. и с предисловием В.А. Звегинцева]. - М.: Прогресс, 1978. - 544 с.
. Лакофф Дж. Когнітивна семантика // Мова і інтелект (перши. з англ. І німець.). - М.: Прогрес, 1996. - С. 143-184.
44. Лакофф Дж. Джонсон М. Метафори, якими ми живемо: Пер. з англ. // Під ред. А.Н. Баранова. 2-е вид. - С.: ЛКИ, 2008. -256 С.
45. Леонтьєва М.М. Про статус валентностей в інформаційному аналізі тексту // Семіотика та інформатика., 1998. - С. 41-50.
46. Лещева Л.Н. Типи зв'язків лексико-семантичних варіантів багатозначних прикметників (на матеріалі сучасної англ. мови) // Романське і німецьке мовознавство. - Мінськ, 1985. Вип. 15. - С. 41-45.
. Максимов Л.Ю. Антонімія як один з показників якісних прикметників: Автореф. дис. канд. філол. наук. - К., 1988. -19 С.
48 Нікітін М.В. Про семантику метафори // Питання мовознавства, 1999. №1.-С. 91-102.
49. Олівер Е.А. Прикметники зі значенням розміру в сучасній англійській мові (small, little, large, big, great): Автореф… канд. філол. наук. - Л., 1984.-21 с.
. Панкратова С.М. Валентність і сполучуваність // Вісник ЛДУ. Серія історії, літератури та мови. Вип.1. 1998. - С. 58-63.
.Панкратова СМ. Валентність слова і лінгвістика тексту // Питання романо-германської філології. - Мінськ, 1989. - С. 71-76
. Попова З.Д. Очерки по когнитивной лингвистике / З.Д. Попова, Й.А. Стернин. - Воронеж: Истоки, 2001. - 191 с.
. Постовалова В.И. Картина мира в жизнедеятельности человека // В.И. Постовалова // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира / [Отв. ред. Б.А. Серебренников]. - М.: Наука, 1988. - С. 8-69.
. Потебня А.А. Мысль и язык // Александр Афанасьевич Потебня. - М.: Лабиринт, 1999. - 300 с.
. Рахилина К.В. «Семантика размера». - М., 2002. - С. 36-121
. Селіванова О.О. Нариси з української фразеології // Олена Олександрівна Селіванова. - К., Черкаси: Брама, 2004. - 276 с.
. Сепір Е. Градуювання // Нове в зарубіжній лінгвістиці. Вип. 16. Лінгвістична прагматика. - М., 1995. - С. 43-78.
.Симонян Т.А. Поєднання параметричних прикметників «Високий», «high» «tall» з неживими іменниками, позначають артефакти і предмети природного світу // З любов'ю до мови. Присвячується Е.С. Кубряковій (збірник наукових праць). - М.-Воронеж: ІЄ РАН, Вор.ГУ, 2002. С. 374-378. 81. Смирницький А.І. Значення слова / / Питання мовознавства, 1995. №2. - С. 79-89.
59. Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики / Праці з мовознавства. - Х, 1987.-С. 153-154.
. Тараненко О.О. Внутрішня форма слова / О.О. Тараненко // Українська мова. Енциклопедія. - [2-е вид., виправ. і доп.] - К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. - С. 84.
Тараненко О.О. Номінація / О.О. Тараненко // Українська мова. Енциклопедія. - [2-е вид., виправ. і доп.] - К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. - С. 417-419.
. Телія В.М. Метафора та її роль у створенні мовної картини світу // Роль людського фактора в мові. С., 1988. - С. 180-204.
63. Телія В.М. Семантичний аспект сполучуваності слів і фразеологічна сполучуваність // Принципи і методи семантичних досліджень. - С.: Наука, 1996. - С. 244-267.
64. Телія В.М. Типи мовних значень: значення слова в мові. - М.: Наука, 1991. - С. 5-233.
. Тищенко О. Стаття «Оціночна категоризація деяких параметричних і непараметричних прикметників у словнику і фольклорному тексті» // Вісник Католицького Люблінського університету Іоанна Павла II.
. Уилрайт Ф. Метафора и реальность / Ф. Уилрайт // Теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990. - C. 82-109.
. Улуханов И.С. Мотивация в словообразовательной системе русского языка / Игорь Степанович Улуханов. - М.: ООО «Издательский центр «Азбуковник», 2005. - 312 с.
. Ульманн С.М. Семантичні універсалії // Нове в лінгвістиці. Вип.5. - М: Прогрес, 2010. - С. 250-299.
. Уфимцева А.А. Лексичне значення: Принцип семіологічного опису лексики // Під ред. Ю.С. Степанова. 4-е вид. - М.: Ліброком, 2010. - 240 с.
70. Уфимцева А.А. Семантика слова // Аспекти семантичних досліджень. - М., 2000. - С. 5-80.
71. Філлмор Ч. Основні проблеми лексичної семантики // Нове в зарубіжній лінгвістиці. Вип. 12. Прикладна лінгвістика. - М.: Прогресс, 1983.-С. 74-122.
72. Харитончик З.А. Прикметник: значення, словотвір, функції: Автореф… д-ра. філол. наук. - М., 1996. -48 С.
.Хенигсвальд Г. Существуют ли универсалии языковых изменений? / Г. Хенигсвальд // Новое в лингвистике. - Вып. 5. - М.: Прогресс, 1970. - С. 77-104.
. Шанский Н.М. В мире слов / Николай Максимович Шанский. - М.: Просвещение, 1971. - 255 с.
. Baars B.J. A cognitive theory of consciousness. - Cambridge: Cambridge University Press, 1988.
76. Baldinger K. Semantic Theory: Towards a Modern Semantics. - Oxford, 1980. - 344 p.
77. Bierwisch M. Some Semantic Universals of German Adjectives // Foundations of Language. Vol.3. №1 - Dordrecht, 1967. - P.1-37.
78 Bolinger D. Adjectives in English, Attribution and Predication // Lingua, vol.18. №1, 1967.-P.l-34.
. Dirven R. Cognitive Linguistics / R. Dirven // Malmkjar K. The Linguistics Encyclopedia. - London, New York: Routledge, 2002. - P. 76-82.
. Evans V. Cognitive Linguistics. An introduction / V. Evans, M. Green. - Edinburgh: Edinburgh University Press, 2006. - 830 p.
. Givon Т. Notes on the semantic structure of English adjectives // Language,
.Grady J. Metaphor / J. Grady // Geeraerts D. The Oxford handbook of cognitive linguistics. - Oxford: OUP, 2007. - P. 188-213.
83. Hudson R. Word meaning / Richard Hudson. - London: Routledge, 1995. - 86 p. 1970. Vol. 4. №4. - P.816-837.
. Lakoff G. The contemporary theory of metaphor // Metaphor and thought / Ed. by A. Ortony. - Cambridge: Cambridge University Press, 1993. - P.202-251. 103. Nida E. Exploring Semantic Structure. - Munchen: Fine, 1974. -211 P.
. Lakoff G. The neural theory of metaphor / G. Lakoff // The Cambridge handbook of metaphor and thought / [Ed. by R.W. Gibbs]. - Cambridge: CUP, 2008. - P. 17-38.
. Stern G. Meaning and Change of Meaning. - Gotenborg, 1931. -456 P.
87. Ullmann S. Semantics. An Introduction to the Science of Meaning. - Oxford: Blackwell, 1962. -278 P.