Методика хореографічної діяльності молодших школярів
Тема: Методика хореографічної діяльності молодших школярів
Зміст
1. Хореографічна діяльність в системі естетичного виховання
2. Мета навчання хореографії у початкових класах. Організація навчання
3. Урок хореографії як форма навчальних занять
4. Засоби хореографії для молодших школярів
5. Музичний супровід та музичний розмір для проведення уроку хореографії
6. Практичний матеріал до розділу "Ритміка"
1. Хореографічна діяльність в системі естетичного виховання
Хореографічна діяльність в системі естетичного виховання молодших школярів - це процес, в основі якого знаходиться активність особистості, спрямована на інтерпретацію та створення танцювальних творів, через які виявляється і розвивається емоційно-почуттєва, психофізична, когнітивна та креативна сфера дитини. Тож мета хореографічної діяльності в системі естетичного виховання молодших школярів полягає у формуванні багатства внутрішнього світу особистості дитини та розкритті його через різні підготовчі вправи класичної, народної, бальної, сучасної хореографії.
Змістом хореографічної діяльності є рухові дії та операції з опанування танцювальних вмінь і навичок, що виступають основою для створення нових унікальних для дитини хореографічних проявів. Передбачаємо, що хореографічна діяльність не лише задовольняє потребу школярів у руховій активності, а й сприяє їхньому цілісному розвитку: адекватне вираження в тілесних рухах думок, емоцій, почуттів. Хореографічна діяльність характеризується творчою природою, до якої віднесемо інноваційність, винахідливість мислення дитини, її розвинені знання, емоції та почуття. Саме тому підвищення рівня естетичного виховання особистості дитини залежатиме від формування в неї таких сфер: когнітивної (знання); мотиваційної (зацікавлене ставлення до хореографічної діяльності); психофізичної (взаємозв'язок між внутрішнім і зовнішнім станом особистості та вміння передавати його у відповідних рухах); емоційно-почуттєвої (емоційна насиченість духовних потреб та емоційне оцінювання зовнішнього та внутрішнього світу дитини, формування емоційно-ціннісної шкали ставлення до світу); активно-творчої (самовиявлення та самореалізація в процесі танцювальної творчості).
Сутність естетичного виховання учнів початкових класів засобами хореографії полягає у танцювально-руховій активності дитини, в ході якої набуваються і вдосконалюються не лише спеціальні хореографічні здібності (еластичність м'язів і суглобів, пластичність та краса рухів, виворітність ніг, легкість стрибків тощо), а й формуються вміння відтворювати, інтерпретувати, створювати різноманітні за видами та жанрами танцювальні твори. В процесі їх виконання в учнів виховуються естетичні смаки, художнє мислення, естетичне ставлення до мистецтва, формується естетична культура, естетичне сприйняття світу, накопичуються художньо-естетичні знання, розвиваються естетичні почуття, судження, уміння та виражаються внутрішні переживання особистості дитини, тобто розкривається її індивідуальність.
З огляду на це естетичне виховання учнів початкових класів засобами хореографії спрямована на формування естетично-ціннісного ставлення до танцювального мистецтва, розвиток загальних здібностей (загальні розумові здібності, пам'ять, увагу, почуття та ін.), художньо-образного мислення та уяви, стимулювання творчого потенціалу особистості учня, виховання потреби і здатності до художньо-творчої самореалізації та духовного самовдосконалення відповідно до індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку школярів, а також здатність сприймати, інтерпретувати та оцінювати твори хореографічного мистецтва (висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи свої думки).
Організація естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах передбачає використання принципів особистісно-зорієнтованого виховання, які спрямовані на реалізацію сутнісної природи особистості дитини.
Естетичне виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності базується на таких положеннях:
формування найважливіших складових естетичного розвитку дитини, що виступають необхідною умовою виховання її естетичної культури;
здійснення естетичного виховання молодших школярів на гуманістичних засадах;
розвиток повноцінної, психічно та фізично вільної особистості дитини;
формування естетичного ставлення до мистецтва хореографії, основу якого визначають ціннісні орієнтири, смаки та ідеали;
використання методів стимулювання імпровізаційної активності молодших школярів.
2. Мета навчання хореографії у початкових класах. Організація навчання
Мета хореографічного навчання у 1-4 класах - сприяти естетичному вихованню і фізичному розвиткові дітей, дати їм початкову хореографічну підготовку, виявити нахили і задовольнити потребу в руховій активності, розвинути почуття ритму, танцювальну виразність, координацію рухів і на цій основі виховати художній смак, уміння повноцінно сприймати мистецтво танцю. Початковий курс із предмета "Хореографія" передбачений в межах шкільного компонента (з розрахунку проведення уроку один раз на тиждень). Проте матеріал посібника можна використовувати керівникам хореографічних гуртків початкового рівня в умовах позашкільного навчального закладу. Відповідно до змісту та обсягу програми пропонуємо рекомендації до розділів "Ритміка", "Танцювальна азбука" (елементи класичного, народного, бального танців), "Танці" (танцювальний репертуар).
У розділі "Ритміка" опрацьовуються ритмічні вправи, музичні ігри, музичний матеріал на слухання і аналіз танцювальної музики.
Розділ "Танцювальна азбука" передбачає вивчення елементів екзерсису класичної школи танцю, народно-сценічного та українського танців. Запропоновані у розділі вправи сприятимуть формуванню правильної постави, координації рухів.
Вправи екзерсису класичного танцю використовуються з виховною метою. Вони надають тілу і рухам дитини легкості, гнучкості, зміцнюють м'язи, що необхідно при виконанні як народних, так і сучасних танців. Вправи екзерсису народно-сценічного танцю збагачують техніку, підводячи учнів до правильного виконання танцювальних елементів. У розділі подано, крім загальновідомих, елементи рухів і вправ українського танцю. Це дає можливість ознайомити учнів з різними видами танцю, сформувати правильну поставу, поліпшити координацію рухів і розуміння національного мистецтва. Оволодіваючи навчально-тренувальними вправами, учні на уроках вчаться створювати і відчувати образи народного танцю, осмислено виконувати рухи різних видів танців, передавати їх характер, фольклорні особливості, національний колоритю
У розділі "Танці" представлено танцювальні елементи, танці для масового виконання. Подаються записи танців, які можуть бути виконані цілим класом або окремими парами. Запропоновані танці можна використовувати як у навчанні, так і у проведенні масових заходів школи, класу залежно від конкретних умов.
Початковий курс програми предмета "Хореографія" розрахований на чотири роки по одній годині на тиждень (35 годин на рік). У хореографічному гуртку початкового рівня класифікації заняття проводяться два рази на тиждень, тому керівник повинен спланувати подачу практичного матеріалу згідно зі спеціальною програмою, яка пропонується для цього виду діяльності. Урок (заняття) проводить викладач, який має фахову освіту, обізнаний з методикою викладання танцю в дитячих хореографічних колективах. Заняття краще проводити у світлому, добре провітреному приміщенні з дерев'яною підлогою. Проведення занять на кам'яній та паркетній підлозі не рекомендовані. Приміщення бажано обладнати спеціальними станками (діаметр поручня - 5 см), які кріпляться на металевих кронштейнах. Висота станка - 65-80 см, відстань його від стіни - ЗО см.
Учні на заняття мають приходити у спеціальному одязі та взутті. Оскільки урок хореографії проводиться у супроводі музики, обов'язкова умова - наявність музичного інструмента. У підготовці та проведенні уроку хореографії поряд з викладачем бере участь акомпаніатор, який готує музичний матеріал відповідно до вимог програми та конкретного уроку. Крім зазначеного, урок хореографії можна оснастити і технічними засобами (але тільки в ролі допоміжних), тобто відеомагнітофоном, магнітофоном, телевізором тощо.
Для багатьох дітей танець асоціюється з веселощами, розвагами. Щоб перше побачення з хореографічним мистецтвом стало радісним, заняття має бути змістовним, методично продуманим. Кожен досвідчений викладач танцю добре розуміє, що доброзичливість, легкість проведення занять, усмішка педагога, гумор звільняють від скутості, підвищують сприйняття та виразність виконання. Особливе значення має образність подання хореографічного матеріалу. Іноді лише вдало дібране порівняння, що характеризує певний рух, замінює години одноманітних тренувань. Не випадково у термінології класичної школи танцю зустрічаються такі вислови, як батман піке - "колючий батман", батман фондю - "танучий батман" або па де ша - "котячий крок". У лексиці народного танцю зустрічаються такі назви, як м'ячик, дріб, гусячий крок, вірьовочка, що спонукає дитину до образного мислення і замінює тиради пояснень при виконанні цих рухів. Кожне заняття має включати всі основні розділи програми. Час, відведений на кожний розділ, можна варіювати залежно від теми, мети уроку. Важливо так організувати заняття, щоб перехід від одного виду діяльності до іншого був логічним і природним.
3. Урок хореографії як форма навчальних занять
Залежно від педагогічних завдань уроки хореографії можна класифікувати:
Повчальний
Тренувальний
Контрольний
Розминка
Показовий
Розглянемо детальніше кожний з них.
Повчальний урок. Основне завдання даного виду уроку - освоєння окремих елементів і з'єднань. Одночасно з цим вирішуються завдання фізичного розвитку, виховання музичності, виразності. Повчальний урок властивий в основному підготовчому періоду тренування. Характерними особливостями його є використання роздільного методу проведення вправ з багатократним повторенням їх і розчленовуванням з'єднань на окремі компоненти, виконання ряду підготовчих вправ, що підводять до "генерального" руху. У багаторічній підготовці даний вид уроку знаходить найбільше застосування на етапах початкової, спеціальної і поглиблено-спеціальної підготовки при освоєнні нових композицій.
Тренувальний урок. Головне завдання цього виду уроку - підготовка організму до майбутньої роботи, а також збереження досягнутого рівня спортивної майстерності. Такий урок можна застосовувати замість вольних вправ або як окремий вид тренувального заняття. У останньому випадку підбір і дозування вправ направлені на рішення задач спеціально-рухової підготовки, вдосконалення виразності, музичності, пластики рухів. В порівнянні з повчальним уроком тренувальний є більш вузьконаправленим, насищається елементами обов'язкової і довільної програми, скорочується за часом за рахунок зменшення кількості вправ, проведення їх серійно-потоковим методом.
Контрольний урок. Завдання цього уроку - підбиття підсумків освоєння чергового розділу хореографічної підготовки. Наприклад, після освоєння елементів класичного танцю провести "відкритий урок", виставляючи оцінку (по пятибалльній системі) кожному студентові або спортсменові. Можливе проведення контрольного уроку у вигляді прийому нормативів, включаючи елементи хореографії в тести по технічній підготовка (наприклад, виконання перекидного стрибка, стрибка кроком, повороту на 360° в рівновагу). Оцінюється вправа з урахуванням вимог і зменшень, вказаних в правилах змагань по спортивній і художній гімнастиці, по акробатиці, спортивній аеробіці.
Урок розминки. В період безпосередньої підготовки до змагань рекомендується виконувати стабільний комплекс вправ, мета якого - розігрівання організму і зняття зайвої психологічної напруженості (збудження або, навпаки, загальмованості)! Цьому сприяють звичні, індивідуально підібрані вправи, які у міру засвоєння студенти або спортсмени виконують самостійно (індивідуальна розминка).
Показовий урок. Із збільшеною популярністю видовищних видів гімнастики великою кількістю показових виступів з'явилася необхідність в показовому уроці, де зазвичай бере участь груп; спортсменів у вигляді шоу-програми. У такому уроці немає необхідності витримувати "фізіологічну криву", адже гімнастки виходять на поміст, виконавши звичайну індивідуальну, змагання розминку! Головне тут - це видовище, яке визначатиметься оригінальністю підібраних вправ, зміною темпу, характеру рухів! узгодженістю роботи і високою індивідуальною майстерністю учасників.
Структура уроку хореографії
Структура уроку хореографії є класичною: підготовча, основна, завершальна частини.
У підготовчій частині уроку вирішуються завдання організації що займаються, мобілізації їх до майбутньої роботи, підготовки до виконання вправ основної частини заняття.
Засобами, якими вирішуються вказані завдання, є різновиди ходьби і бігу, різні танцювальні з'єднання на основі народних танців, загально-розвиваючі вправи. Такі вправи сприяють мобілізації уваги, готують суглобовий-м'язовий апарат, серцево-судинна і дихальна системи для подальшої роботи. Для проведення вправ застосовуються різні методи: роздільний, в русі, ігровою (наприклад, у вигляді музичної гри). Та частина уроку, в якій вирішуються основні завдання, є основною. Рішення поставлених задач досягається застосуванням великого арсеналу різноманітних рухів: елементів класичного танцю, елементів народних танців, елементів вільної пластики, акробатичних і загальнийрозвиваючих вправ. Залежно від вживаних засобів основну частину уроку можна представити в семи різних варіантах (мал.2). Дане ділення, звичайно, є умовним, оскільки різні засоби хореографічної підготовки збагачуються, взаємно проникаючи один в одного.
Підрозділяють три види основної частини уроку:
перший будується на основі класичного танцю;
другою заснований на елементах народних, сучасних бальних танців;
третій переважно побудований на рухах вільної пластики.
Варіанти проведення основної частини уроку хореографії:
1 - на основі рухів класичного танцю;
- на основі рухів вільної пластики;
- на основі рухів народно-сценічних і історико-побутових танців
- змішані типи уроків
Проте в більшості випадків застосовуються змішані варіант, де в різних поєднаннях чергуються всілякі засоби хореографічної підготовки. Для виховання уміння злитого виконання акробатичних і хореографічних рухів (необхідного при виконанні вільних вправ і вправ на колоді) в основній частині уроку слід застосовувати акробатичні елементи: перекиди, повільні перевороти, махові сальто.
Форма основної частини залежить від організації уроку. Найбільш проста форма - одноприватна, коли вправи проводяться тільки у опор тільки на середині або тільки на колоді. Можливі двочастинна (у опори, потім на середині; на середині, потім на колоді і т.д.) і трьохприватна форми. При тривалості уроку 25-30 хв. рекомендується одноприватна форма, якщо ж тривалість уроку 45-60 хв., то застосовуються двох - і трьохприватні форми. У завершальній частині уроку необхідно понизити навантаження за допомогою спеціальних підібраних вправ: на розслаблення, на розтягання (помірній інтенсивності). При стомленні для емоційної настройки до подальшої роботи рекомендується застосовувати танцювальні рухи і комбінації з сучасних танців. У завершальній частині уроку підводяться підсумки. Під час контрольного уроку дається оцінка кожному спортсменові.
Побудова уроку визначається 4 умовами:
відповідністю окремих частин уроку;
підбором вправ і послідовністю виконання;
чергуванням навантаження і відпочинку;
складанням учбових комбінацій на уроці.
Залежно від педагогічних завдань тривалість і відповідність частин уроку хореографії може мінятися. В середньому основна частина уроку при будь-якій його тривалості складає близько 80% загального часу. Тим часом в підготовчому періоді перша частина уроку триваліша, ніж в змаганні. Якщо урок проводиться на початку тренувального заняття, то підготовча частина займе близько 10% часу всього уроку, а завершальна, призначення якої готувати що займаються до майбутньої роботи на снарядах, не повинна бути затягнутою і млявою. У разі, коли урок замінює вид гімнастичного багатоборства або доповнює його, підготовча частина скорочується удвічі. При цьому збільшується частка часу, відведеного на завершальну частину уроку. Підбір вправ і методи проведення повинні сприяти кращому відновленню, особливо якщо урок проводиться в кінці тренувального заняття.
Необхідно пам'ятати, що різні вправи залежно від їх координаційної складності, виразного аспекту представляють різну психологічну трудність для тих, що займаються. Тому координаційно і виразно складні рухи, що вимагають уваги і зосередженості, повинні змінятися простішими. Рекомендується спочатку застосовувати рухи нескладні по своїй структурі, такі, що не викликають особливої напруги уваги і пам'яті, поступово підвищуючи, проте, фізичну трудність виконання. Потім можна переходити до складніших рухів, які вимагають більшого ступеня уваги і витрати фізичних сил, і, нарешті, застосовувати вправи найбільш складні в координаційному відношенні, але що дозволяють зменшити фізичне навантаження. Важливе місце в побудові уроку займає методика складання учбових комбінацій (комбінованих завдань), тобто різних з'єднань з рухів класичного і народних танців, стрибків, рівновазі, поворотів, акробатичних елементів і т.п. Тут не може бути єдиного рецепту, багато що залежить від кваліфікації хореографа. Проте і тут існують певні закономірності, які необхідно враховувати:
1. Вік і можливості учениць, періодизацію спортивного тренування, етап підготовки.
. Логічний зв'язок рухів, а саме:
положення тіла в кінці кожного руху повинне служити початковим положенням для виконання подальшого;
всі компоненти комбінацій повинні крім самостійного значення мати і додаткове (функцію зв'язку).
. Оптимальну трудність композиції. Не слід недооцінювати або переоцінювати можливості спортсменів і студентів.
. Елемент новизни і різноманітності. Потрібно органічно поєднувати добре знайомі рухи недавно освоєними, не захоплюючись при цьому надмірною їх різноманітністю.
Для досягнення високих показників в змаганнях важливе значення має рівень рухової підготовки спортсменів, якого можна досягти, використовуючи всі засоби хореографії.
Основний зміст складають рухи класичного, народного і сучасного бального танцю. У самостійну групу виділені пластичні рухи, вільні від канонів класичного танцю. Важливе значення має ритміка, яка учить умінню погоджувати свої рухи з музикою.
Наступна група засобів - це пантоміма, що є невід'ємною частиною виховання виразності рухів. І, нарешті, специфічні групи рухів, такі, як акробатичні, напівакробатичні, елементи спортивно-гімнастичного стилю, що включають побудови, перестроювання, прикладні і загально-розвиваючі вправи.
Вправи класичного танцю можуть виконуватися у опори, на середині залу, на гімнастичній колоді:
У опори - лицем або боком до опори.
На середині рухи виконуються на місці, в півповороту, з просуванням із зміною місць в шеренгах, по діагоналі, по кругу.
При виконанні хореографічних вправ на гімнастичній колоді застосовуються як положення подовжньо, так і упоперек.
Ефективність дії елементів класичного танцю залежить від правильної техніки виконання, яку можна досягти, застосовуючи вправи, що підводять, і контролюючи роботу необхідних груп м'язів. Підготовчі вправи - основний засіб хореографічної підготовки на етапах початкової підготовки.
5. Музичний супровід та музичний розмір для проведення уроку хореографії
Хореографічна розминка проводиться з музичним супроводом. Функції акомпаніатора - піаніста дуже багатогранні. За допомогою музичного супроводу музи кант допомагає тренерові організувати увагу тих, що займаються і виховує у них відчуття ритму, музичність виконання, передавати характер музичного твору пластикою рухів, поглядом і поворотом голови.
Музичний супровід повинен бути виразним, характерним для кожного виду вправи, де ясно прослуховується музична фраза, кількість тактів, що укладається, відповідна тривалості вправи. Даючи певний темп, метр і ритмічний малюнок, музика виявляє і підкреслює характерні особливості руху, допомагає його виконанню і одночасно привчає спортсменів і студентів розуміти відповідність між характером музики і характер руху. Дотримання ритмічного малюнка в з'єднанні з творчою фантазією акомпаніатора піаніста (хороша, різноманітна імпровізація) підвищують якість уроку. Певний метр, темп малюнок виявляють і підкреслюють технічний характер руху: мелодія, різноманітно гармонізована, створює емоційне забарвлення рухів, підпорядковує руху музиці і забезпечує музичну насиченість уроку. Якщо в композиції ми підкоряємося музиці, передаємо її зміст і форму, то в уроці відбувається зворотне явище: музика повинна по своїй формі підкорятися руху.
Всі комбінації уроку повинні будуватися з урахуванням музичної фрази (тактовій квадратності), починатися і закінчуватися разом з нею. Музичні фрази можуть бути малі і великі: чотири такти, вісім, шістнадцять, тридцять два і т.д. У повсякденному, тренувальному процесі акомпаніатор піаніст творчо бере участь в побудові уроку і музичному вихованні студентів, уміло підбираючи музичну літературу в тих випадках, коли завдання тренера-викладача вимагає готової музичної форми. Дуже важлива професійна підготовка піаніста, уміння перейти в необхідний момент на імпровізацію. Імпровізаційна музика повинна строго підкорятися малюнку заданої тренером-викладачем комбінації, мати певний ритмічний малюнок, відповідною характеру рухів.
Музичний розмір (м/р) визначає кількість долий в одному такті. У хореографії застосовується музика з м/р.2/4; 3/4; 4/4; рідше 6/8.
М/р 2/4 відповідає рахунок "разів" - "два", а при більш дробовому діленні рухів "разів" - "два" - "три" або "раз" - "і" - "два" - "і".
М/р 3/4 слід рахувати "раз" - "два" - "три" або "раз" - "і" - "два" - "і" - "три" - "і".
Таким чином, на фразу доводиться в музичних творах дводольного розміру 8 рахунків. Тридольного - 12, чотиридольного - 16 рахунків по тактах 4 рахунки. Враховуючи побудову музичних творів, тривалість окремих вправ і учбових комбінацій може складати 2, 4, 6, 8,16, 32 рахунки, а при більшій тривалості - число кратне 32 (в окремих випадках - 16). Тривалість вправ, що виконуються по музику тридольного розміру, може бути 3, би, 12, 24,48 рахунків, при більшій тривалості - число кратне 48.
Велике значення для проведення успішного уроку хореографії має майстерність акомпаніатора - піаніста, що володіє відчуттям міри і художнім смаком. Він повинен уміти підбирати твори, які точно узгоджувалися б з учбовими завданнями і в той же час бувальщини б відвернутими, монотонними і примітивними. Загальними канонами для підбору музичних творів є танцювальна, образність, оптимістичний характер, завершеність мелодії.
6. Практичний матеріал до розділу "Ритміка"
Із самого початку занять із хореографії необхідно всіляко розвивати музичний слух і чуття ритму дітей. Здатність передати свої почуття через рух спонукає дитину зосередити свою увагу на слуханні музики, що здебільшого впливає на здатність дитини контролювати свої рухи і робити їх більш гармонійними. Тому в хореографічному навчанні (на першому етапі) використовуються колективно-порядкові і ритмічні вправи. Взаємозв'язок музики і руху - місток від емоційно-духовного до суто фізичного. Таке поєднання духовного і фізичного передує суто хореографічному навчанню.
Колективно-порядкові вправи
Колективно-порядкові вправи є підготовчою частиною уроку, їх мета - організувати учнів, створити у них бадьорий робочий настрій. Заняття розпочинаються з шикування учнів у певному порядку.
І. Колона - це ряд людей, які стоять один за одним у потилицю з рівними інтервалами (нормально - на відстані протягнутих рук, не торкаючись спини людини, яка стоїть попереду).
На початку діти набувають навички швидко, без гомону і метушні шикуватися позаду ведучого за зростом (вищі попереду). Пізніше вони навчаться також (в іграх, танцях) шикуватися у невеличкі колони не за зростом і без ведучого.. Колона пар - колона, утворена парами, які стоять у потилицю (пара за парою).
Слід привчати учнів при перешикуванні в колону дотримуватись однакових інтервалів, а також відразу займати правильне положення.
Шеренга - ряд людей, які стоять плечем до плеча, обличчям в один бік. На початку учні вчаться перебудовуватись у невеличкі шеренги з колон або ланцюжків - поворотом праворуч і ліворуч. Пізніше треба виховувати в них уміння підстроюватися до своїх товаришів - спочатку в потрібному порядку, потім - вільно.
Перебудову з колони в шеренгу слід поєднувати із зворотною перебудовою в колону. Рівність шеренги слід перевіряти по лінії носків ступень.
Ланцюжок - колона людей, які тримаються за руки. На початку створювати ланцюжок краще з шеренги: беручись за руки, діти повертаються праворуч (ліворуч) і стають у потилицю за ведучим. Пізніше вони шикуються в колону і потім подають один одному руки.
Необхідно стежити, щоб при перебудові із шеренги в ланцюжок поверталися не лише голова і корпус, а й ноги.
"Равлик" - учні безперервним спіральним рухом просуваються до спільного центру по колах, які зменшуються з наближенням до нього. Кола розміщені на відстані, не менше 1 м одне від одного, щоб був вільний прохід, через який ведучий виводить учасників у зворотному напрямі.
Коло можна також побудувати з двох колон. Обидві колони повертаються обличчям до центру зали, утворюючи дві шеренги; ведучі, йдучи назустріч один одному, закривають коло.
хореографія молодший школяр урок
Іноді учні можуть побудувати коло з недовгого ланцюжка, слідуючи за ведучим, який починає рухатись по лінії кола, поступово наздоганяючи останнього в ланцюжку.
Одночасно учні вчаться швидко й організовано шикуватися в коло при довільному розміщенні в залі. При цьому не обов'язково ставати за зростом: завдання полягає в тому, щоб кожен учень швидко знайшов собі місце, виконуючи спільне завдання.
При побудові невеличкої групи (5-Ю осіб) вони збираються тісним гуртом, потім розходяться по колу, спочатку тримаючись за руки з учнями, які стоять поруч, потім - роз'єднуючи руки. При побудові загального кола після руху врозтіч по залі кожен учень повинен подивитися, до якої стіни він ближче знаходиться, і рухатися туди, поступово вирівнюючи коло разом з усіма дітьми.
Фігурний марш
Виконується під бадьору музику. Пари шикуються одна за одною.
Перша фігура. Пари рухаються по колу, потім проходять по середині зали і колоною доходять до протилежного кінця.
Друга фігура. Колона поділяється на дві, пари рухаються відповідно праворуч і ліворуч.
Третя фігура. Обидві колони рухаються по колу назустріч одна одній, проходять одна повз одну, кожна тримається свого боку.
Четверта фігура. Зустрівшись удруге, учні першої колони, не припиняючи руху, піднімають з'єднані попарно руки, утворюючи "ворітця", в які проходять учні другої колони. У наступну зустріч друга колона утворює "ворітця".
П'ята фігура. При наступній зустрічі обидві перші пари з'єднуються в четвірки і проходять серединою зали вперед (як у першій фігурі), за ними йдуть обидві другі пари, треті і т.д.
Шоста фігура. Опинившись у другому кінці зали, четвірки розходяться: перша - праворуч, друга - ліворуч. Перші дві четвірки, зустрівшись, з'єднуються у вісімки, проходять вперед. У той же спосіб з'єднуються другі четвірки, треті і т.д.
Сьома фігура. Дійшовши до протилежного кінця зали, перша вісімка утворює коло і рухається по ньому праворуч. Так само утворюють кола і рухаються всі інші вісімки.
Кожна фігура марширування розрахована на закінчену фразу музичного супроводу.
Музичні ігри
Музичні ігри пропонуються учням у І, II чвертях у повному обсязі, а в III, IV - у меншому обсязі (на розсуд педагога).
Крім музичних ігор, доцільно виконувати вправи для перевірки чисто ритмічного реагування на супровід з плесканням і притупуванням.
Орієнтовний перелік музичних творів до ритмічних вправ:
А. Дунаєвський. Веселий вітер (з кінофільму "Діти капітана Гранта").
О. Спадавекіа. Добрий жук (з кінофільму "Попелюшка").
Українська народна пісня "Ой є в лісі калина".
Й. Штраус. Галоп.
Ж. Бізе. Хор хлопчиків з опери "Кармен".
Марш.
М. Раухвергер. Марш.
М. Богословський. Марш.
П. Чайковський. Уривок з балету "Лебедине озеро".
Б. Павловський. Уривок з балету "Білосніжка та семеро гномів".
Р. Шуман. Сміливий вершник.
О. Цегляр. Вальс.
С. Майкапар. Етюд.
Т. Ломова. Біг. Мелодія.
Передача хустинки
Повільна музика першої частини - вітання - раптово переходить у веселу, танцювальну. Учасники включаються в загальний ритм руху, в послідовну дію, вчаться ввічливо спілкуватися один з одним, плавно рухатися в ритмі мелодії. Під музику другої частини кожний учасник, який одержав хустинку, танцює по-своєму. Вихідне положення: діти стоять у колі. В одного з учасників - хустинка.
частина: на затакт - виконавець, який тримає хустинку, плавно переносить її в напрямку до свого сусіда з правого боку, який на "раз" наступного такту приймає хустинку двома руками і по тому, на наступну музичну фразу, так само переносить її і передає іншому.
частина: виконавець, який останнім одержав хустинку в кінці першої частини, виходить в коло і танцює, розмахуючи хустинкою. Із закінченням музики він стає на своє місце в колі, при повторенні 1-ї частини передає хустинку далі по колу. Вправа повторюється декілька разів.
Керівник стежить, щоб у 2-й частині рухи відповідали легкому, веселому характеру музики.
Гра у м'яч
Перед початком гри діти одержують завдання визначити музичний розмір твору, який супроводжує гру.
Вчитель пояснює учням, що потрібно кидати м'яч на сильну долю такту, а ловити - на слабку. Коли учні засвоїли правила гри, вони шикуються по колу обличчям до центру, на однаковій відстані одне від одного. У центрі - ведучий, в руках у нього м'яч.
-й такт - учасник повертає м'яч ведучому.
-й такт - ведучий кидає м'яч наступному по порядку учаснику.
-й такт - той повертає м'яч.
-й такт - м'яч у третього по порядку учасника, що йому кинув ведучий.
-й такт - учасник повертає м'яч.
-8-й такти - ведучий підкидає м'яч високо вгору і біжить на місце четвертого учасника. Той швидко повинен добігти до центру і піймати м'яч. Після цього четвертий стає ведучим, а ведучий - учасником. Гра починається спочатку.
Пташки в клітці
8-10 учнів, узявшись за руки, утворюють на середині зали коло. Це - клітка. Інші учасники утворюють велике зовнішнє коло, не з'єднуючи рук. Це - пташки. З початком музики учні, що утворюють клітку, йдуть кроком праворуч по колу, інші біжать у протилежний бік, наслідуючи пташок: легкий біг на носках з одночасним помахом рук. На закінчення музики всі зупиняються
Клітка "відкривається" - діти, які утворюють її, підіймають з'єднані руки вгору. Далі гра продовжується без музичного супроводу: пташки починають вбігати в клітку через ворітця, створені з'єднаними руками дітей, що стоять у внутрішньому колі, і вибігати з нього, намагаючись зробити це якомога швидше. Краще, якщо всі діти вбігатимуть з одного боку, інакше вони можуть зіткнутися.
За командою керівника (свисток, музичний акорд) клітка "закривається": діти, які її утворюють, швидко опускають руки і присідають. Пташки, які не "вилетіли" з клітки, вважаються спійманими. Вони стають у коло, розширюючи клітку. Гра продовжується доти, доки всі пташки не будуть спійманими.
Увага! Музика!
Гра розвиває увагу до музики, її характеру, початку, закінчення; вчить самостійно знаходити відповідні до музики рухи. Група стоїть в основному строю. З початком музики всі діти розходяться по залі у довільному напрямку, намагаючись не торкатися одне одного і, по можливості, рівномірно розподілитися по всій площі. Із закінченням музики учасники зупиняються, потім швидко, але без галасу і гомону, йдуть на свої місця. Вишикувавшись, перевіряють інтервали і свою поставу.
Спосіб руху залежить від музики: діти ходять, бігають або підскакують і тим самим рухом повертаються на свої попередні місця. Група може бути поділена на три-п'ять підгруп, які змагаються між собою. Виграє підгрупа, яка кілька разів виконувала завдання організованіше і правильніше за інших.
Керівник на перших заняттях використовує музику маршу, вимагаючи від дітей дотримання спокою і тиші. На подальших заняттях музику маршу змінює музика для бігу, причому без попередження учнів. Найбільш меткі і здібні діти швидко входять у новий характер і темп музики, поступово до них приєднуються й інші діти. Потім звучить музика для підскоків, так само несподівано змінюючи музику бігу. Повторюючи гру, грати слід то одну, то іншу мелодію.
Після дощику
У музиці відтворено два образи: дуже обережна, зібрана перша частина раптом змінюється бурхливими веселощами іншої. Керівник згадує з учнями, як весело влітку, після дощу бігати босоніж по вологій землі і обливатися теплою водою. Ігровий образ допомагає виконавцям яскраво передавати динамічний контраст. Вихідне положення: діти вільно розміщуються по всій залі, подалі одне від одного.
І-8-й такти. Кожен виконавець, обережно ступаючи, ходить навколо уявної "калюжі", намагаючись іти по її краю і не промочити ноги (крок виконується на кожну чверть такту).
-16-й такти. Розігравшись, усі стрибають двома ногами прямо на середину "калюжі", продовжуючи підстрибувати в ній так сильно, щоб краплини летіли у всі боки. На 16-му такті діти вистрибують із "калюжі".