Пластовий рух в міжвоєнний період 1941-45 рр.

План

Вступ

Розділ 1. Передумови Зародження пласту

1.1 Поява пластового руху на Волині

1.2 Структура та виховна система Пласту

1.3 Культурно-освітні орієнтації

Розділ 2. Діяльність Пласту у підпіллі

2.1 Утиски влади та заборона Пласту

2.2 Зв’язки пласту з УВО, ОУН, УПА

Розділ 3. Волинські пластуни - провідники ОУН-УПА

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми зумовлена необхідністю створення цілісного наукового дослідження проблеми у зв’язку з її недостатньою розробкою; з історії виникнення та діяльності пластових організацій в краї; полягає у встановленні участі пластунів в українському громадсько-політичному русі; є у розкритті вкладу відомих у пластових колах скаутмайстерів, інструкторів у військово-патріотичне виховання молоді; встановлення участі пластунів в ОУН і УПА; випливає з потреби скласти хронологію пластової історії на Волині; обумовлюється з’ясуванням українсько-радянських, нацистських відносин у міжвоєнні 41-45-ті роки ХХ століття; нарешті, окремі виявлені форми і методи пластової роботи цілком можуть бути використані з метою вдосконалення сучасних пластових методик.

Мета дослідження дослідити та створити цілісну картину діяльності Пласту на Волині в міжвоєнний період; проаналізувати специфічні особливості, форми і методи пластової роботи у підпіллі; розкрити роль пластунів у національно-визвольних змаганнях в краї; показати вклад пластових провідників в історію молодіжного руху, висвітлити діяльність Пласту в інших патріотично спрямованих українських організаціях того часу.

У відповідності з метою завдання дослідження можна сформулювати наступним чином:

·        визначити історичні передумови виникнення Пласту на Волині;

·        розкрити етапи його організаційного та ідеологічного становлення;

·        прослідкувати діяльність провідників: від Пласту до ОУН-УПА

·        вивчити методи роботи волинського Пласту під час війни.

Об’єктом дослідження є волинські пластові організації.

Предмет дослідження: участь пластунів у боротьбі за Українську державу, участь пластунів в націоналістичних організаціях.

Хронологічні рамки роботи - міжвоєнний період 1941-45-х років.

Територіальні межі дослідження - сучасна Волинська і Рівненська області, Кременецький та Шумський райони Тернопільської області, які входили до складу Волинського воєводства у Другій Речі Посполитій.

Методологія дослідження - При дослідженні теми в роботі було використано такі загальні наукові методи: аналіз (наприклад, для розуміння сутності пластового руху, було проаналізовано його основні складові та характеристики), абстрагування (відокремлення істотної інформації від неістотної, виділення в об’єкті окремих властивостей), історико-генетичний метод (вивчення зародження Пласту на Волині і його заборона), Ретроспективний метод (дозволив вивчити попередню історію Пласту до Другої світової війни), конкретизація (дослідження реальної ситуації пластової діяльності, та метод узагальнення, за допомогою якого було зроблено загальні висновки.

Джерельна база. Дослідження та розкриття цієї теми було б неможливим без використання таких фахівців як: Савчук Б., Візітів Ю., Окаринський В., Савчук О., Тижук Ф., архівні матеріали: ДАРО, ф.33,. ЦДІА України у м. Львів та інші. Аби зробити картину дослідження максимально повною були використані також і Internet-джерела, зокрема Пластовий портал (plast.org.ua), вільна Internet-енциклопедія Вікіпедія.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури та додатків. У першому розділі "Передумови зародження Пласту на Волині" розглянуто зародження самого скаутингу, прихід Скаутських ідей в Галичину, а з неї на Волинь, також у цьому розділі розглянуто структуру організації, виховну систему та культурно-освітні орієнтації Пласту. У другому розділі "Діяльність Пласту у підпіллі" розглянуто діяльність Пласту після його заборони польською владою, та під час окупації німецькими військами, під час Другої світової війни, зв’язки з такими організаціями як Просвіта, УВО, ОУН, УПА. У третьому розділі "Волинські Пластуни - провідники ОУН і УПА" досліджено біографію деяких Пластунів, які розпочинали свою діяльність з Пласту, а з приходом війни перейшли до УПА і ОУН, для втілення ідей державності України.

пластовий рух волинь війна

Розділ 1. Передумови Зародження пласту

1.1 Поява пластового руху на Волині

Скаутський метод виховання, як і сам рух, був заснований в Англії на початку XX ст. полковником Робертом Бейден-Пауеллом (1857-1948). Він створив для англійських підлітків перші загони скаутів, яким належало в іграх та серйозній діяльності виховувати молодь, готувати її до служіння батьківщині, прищеплювати лицарський дух. Принципи своєї організації Р. Бейден-Пауелл висвітлив у книзі "Скаутинг для хлопців" (1908). До 1909 р. в Англії вже налічувалося 14 тисяч скаутів.

У 1911-1912 pp. скаутський рух вийшов на міжнародний рівень: сформувались організації у Швеції, Данії, Норвегії, Голландії, Італії, Аргентині, Чилі, Японії, Китаї, Чехії та Росії. У 1922 р. налічувалося понад 1 мільйон скаутів у 31 країні.

Для розвитку зв'язків між скаутськими організаціями з 1920 р. відбуваються міжнародні скаутські з'їзди, джемборі (scout jamboree), а в 1929 р. створено Міжнародне скаутське бюро як керівний орган світового скаутського руху. За правилами бюро, кожну державу могла представляти тільки одна організація, тому декілька скаутських організацій повинні були об'єднатися у федерацію. Другою умовою членства було відокремлення хлопчиків від дівчаток. Змішані загони з представників обох статей заборонялись міжнародними правилами скаутизму.

До України скаутські ідеї почали проникати на початку першої половини XX століття. Перші спроби заснування скаутських гуртків зробили Іван Чмола, Олександр Тисовський та Петро Франко, що були створені незалежно один від одного. Датою заснування Пласту вважається - осінь 1911р., а перша пластова присяга датується 12 квітня 1912р. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913р., який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію. До 1914 р. Пласт поширився в Галичині на всі українські середні школи та на українську молодь польських шкіл. В 1915 р. група пластунів під опікою Дрота (Олександра Тисовського) зорганізувала перший полк пластунів ім. Петра Конашевича-Сагайдачного. В 1916 р. при школі сестер Василіянок у Львові створився перший дівочий відділ - ім. Марти Борецької.

Ідеї українського скаутингу приходять на Волинь після завершення Першої світової війни і відродження "Пласту” в Галичині. Поява в краї такого українського товариства, серед маси польських і єврейських організацій, була важливим етапом у розвитку молодіжного життя. Крім того поширення пластового руху вплинуло на піднесення національної свідомості та патріотизму і у громадян старшого віку.

Перший пластовий осередок на Волині постав в с. Олександрія Рівненського повіту наприкінці 1922 року як спортивно-виховна секція товариства "Просвіта", яке несло за нього всю юридичну і матеріальну відповідальність перед місцевою владою. Така практика стала особливістю формування всіх без винятку волинських пластових організацій протягом їх існування. У 1922-1924 роках молодь створила пластові гуртки вже в Рівненському, Острозькому, Дубнівському, Луцькому, Ковельському і Кременецькому повітах. Із самого початку вони спиралися на здобутки світового скаутингу і галицького Пласту. На Волині Пластом керувала Волинська рефература, відкрита при Верховній Пластовій Команді (далі ВПК) у Львові. В свій час рефературу очолювали старші пластуни В. Остапович, В. Янів, О. Рудакович та Я. Гладкий.

ВПК і реферат Волині були представлені Окружними Пластовими Командами (далі ОПК) у містах Володимир-Волинський, Рівне і Кременець. Слід зазначити, що досвід їх запровадження на Волині був виправданий. Завдяки роботі командного складу пластові ідеї набули значно ширшої популяризації, зросла мережа й активність організаційних осередків у регіоні, піднявся рівень національної свідомості, політичної та соціально-економічної грамотності пластунів та пластунок. Після заборони пластового руху на Волині у 1928 році Окружні Пластові Команди очолили організацію в підпіллі.

Більшість волинських пластових осередків складалася з сільської молоді, об’єднаної в Сільський Пласт (далі Селопласт). За розробленими методиками і програмами пластуни через участь у товаристві однолітків могли поєднувати науку пластування із знаннями та навиками необхідними для господарювання.

У містах робітничу позашкільну молодь об’єднував Ремісничий Пласт (Ремпласт). Він працював за програмами Селопласту і був не чисельний.

На основі принципів названих методик розроблялися навчально-методичні програми спеціально для кожного пластового уладу. Вони забезпечували умови і базу для успішного процесу самовиховання. Особливістю програмного планування волинського Пласту стала робота з сільською молоддю.

Кожна галицька традиція, перейнята волинськими пластунами (привітання, емблема, гімн, присяга, закон, однострій) підкреслювала приналежність до однієї національної організації і тим самим прищеплювала відчуття цілісності українського народу. Це впливало на загальне зростання національної свідомості сільських хлопців і дівчат та їх готовність до самоорганізації і боротьби за державницькі ідеї військовим шляхом.

Отже, з моменту заснування першого пластового гуртка в Україні пластові ідеї починають поширюватися на інші сусідні області з Галичини у Волинь, а згодом і в центральну Україну. Волинський Пласт вперше зароджується в Олександрії та Острозі 1922 р., містах Рівненського повіту під патронатом Просвіти, як спортивно-виховні секції товариства "Просвіта". Пластові відділи згодом виникли у багатьох містах Волині - у Володимирі-Волинському, Кременці, Почаєві, Луцьку, найвищого рівня пластовий рух досяг у Рівному. Галицькі пластуни і ВПК, що знаходилась у місті Львові надавали матеріальну, кадрову та методичну підтримку волинським пластунам. Загалом час з 1920 по 1923 рр. можна вважати часом післявоєнного відродження Пласту в Україні і зародження його на теренах Волині.

1.2 Структура та виховна система Пласту

Український скаутський рух виник на основі двох головних складових: національної традиції виховання та організацій молоді і світового скаутингу.

Національна традиція виховання була представлена братськими і січовими школами з їх системою самоуправління, народницькими гуртками молоді, самоосвітніми середньошкільними і студентськими гуртками, спортивними товариствами, окремими навчальними закладами.

В умовах асимілятивної політики та постійних утисків з боку польської влади на початку 20-х років новостворені Пластові організації на Волині пристосувалися до національних потреб, перейняли кращі традиції скаутського руху. Запозичили організаційні, програмні і методичні засади напрацьовані в галицькому "Пласті". Це сприяло підвищенню національної свідомості серед частини української молоді.

Для українських молодіжних організацій був характерний різкий підйом патріотизму та цікавості молоді до українських військових традицій. В Пласті, на той час, молодь навчали стріляти з рушниці та револьвера, робити далекі військові марші з наплічниками, сигналізувати, робити перев'язки тощо.

Головними засобами виховання в українському скаутингу стали скаутські присяга і закон; праця в гуртку однолітків під керівництвом старших; постійні стимулюючі програми, що виражалися у трьох основних скаутських іспитах (пробах) та умілостях; життя серед природи.

Скаутська присяга була урочистою обітницею на вірність Богові і Україні, допомогу іншим і працю над своїм самовдосконаленням. Скаутський Закон виражав риси характеру, які виховували в собі члени скаутських частин. В редакції Пластового Закону О. Тисовського з’ясовується, що пластун у своїх ділах є:

) словним (дотримується свого слова),

) совісним,

) точним,

) ощадним; стосовно інших людей: 5) справедливим,

) чемним,

) братерським і приятельським,

) врівноваженим; для добра Пласту: 9) корисним: а) для свого народу, через нього до людства, б) для родини і в) для себе;

) карним (слухняним своєму керівництву),

) пильним,

) а) дбалим про здоров’я; б) для свого оточення: 13) дбалим про красу й 14) завжди доброї гадки (думки).

На Волині існували два пластові округи: Рівненський та Луцький. Пластові відділи тут в основному належали до Уладу Пластунів Юнаків. У кількісному відношенні чисельність Пласту на Волині сягала в межах 500 членів.

Структурна розбудова Пласту враховувала вік молоді, тому існували Улад Пластового Новацтва (далі УПН), Улад Пластового Юнацтва (далі УПЮ), Улад Старших Пластунів (далі УСП), Улад Пластових Сеньйорів (далі УПС). Так, УПН об’єднав наймолодших учасників Пласту віком 6-12 років. Новаки Волині існували окремими гуртками при куренях і не були об’єднані у "зв’язки" як це практикувалося в Галичині. Улад Пластового Юнацтва гуртував підлітків віком 12-18 років. Поширеною практикою на Волині були так звані "доходячі курені" сформовані з "юнаків-самітників", які проживали у різних селах краю. В УСП перебувала молодь віком 18-30 років.

Пласт вимагав від своїх членів росту знань, духовного і тілесного прогресу. Пластові ідеологи досягали мети через "всебічне патріотичне самовиховання". Кожне слово цього поняття несло ідейне навантаження, яке розкривалося на практиці. Проте, це не означало перевагу якихось одних усталених поглядів, а навпаки, передбачало творчість, ідейне розмаїття, дискусії, спільне вирішення питань. Так "всебічне самовиховання" у Пласті включало в себе фізичний, інтелектуальний, духовний розвиток, особлива увага приділялася виробленню лідерських вмінь і знань. Принцип "патріотичності" у самовихованні був націлений на збереження українських традицій, мови, історії, на боротьбу за державність України.

Важливою методикою виховання у Пласті була "Велика Гра". Її використання відрізняло Пласт від школи та культурно-освітніх молодіжних організацій. Гра була одночасно методом і засобом виховання та охоплювала ідейні засади товариства. Найбільшою популярністю користувалися ігри, які сприяли інтелектуальному і фізичному розвитку.

1.3 Культурно-освітні орієнтації

Пласт міжвоєнних років на Волині об‘єднував ініціативну і талановиту молодь, творча активність якої проявлялася у створенні та діяльності різноманітних спеціалізованих гуртків за інтересами: історичних, літературних, хорових, драматичних, спортивних і т.д.

Поява історичних гуртків зумовлювалася необхідністю підготовки пластових кадрів, які б вільно володіли історичним та краєзнавчим матеріалом. Основними формами роботи в таких гуртках були підготовка рефератів, відчитів, проведення дискусій. Пластуни займалися краєзнавчою роботою, записували спогади очевидців, складали описи церков, вивчали культурні та історичні пам'ятки, збирали старовинні предмети, елементи українського одягу, формували пластові колекції та музеї. Цікаву колекцію нумізматичних та боністичних матеріалів, а також поштових марок вдалося зібрати кременецьким пластунам.

На Рівненщині пластові музеї з чисельними експонатами створили члени куренів ім. Ярослава Осьмомисла в Городищі та Симона Петлюри в Межирічах .

Зібрані експонати сприяли вихованню естетики, допомагали пізнати і зрозуміти традиційну культуру, зміст народних промислів, ремесел, домашніх занять. Таким чином, участь дітей та молоді у роботі пластових історичних гуртків та музейній справі мала не лише освітньо-виховне, але й патріотичне значення.

Значною популярністю серед учасників руху користувалися літературні гуртки. Вони діяли при куренях Рівного, Межирічь, Олександрії Рівненського повіту та ін.

Цікавим явищем в діяльності літературних гуртків був збір народних пісень і їх переробка на пластовий лад. Це були своєрідні витвори пластової поезії. Яскравим прикладом таких пошуків стала редакція пісні: "Гей, у лузі червона калина" на слова С. Чернецького. В пластовій обробці вона з‘явилася на Волині ще на початку 20-х років. Розповсюджували її кременецькі пластуни.

Додатковим предметом дослідження став журнал "Пластовий шлях".

Опубліковані статті базуються не тільки на основах організаційних засад та внутрішнього розпорядку, але й представлена програма становлення державності. Цікавим матеріалом стала стаття скаутмайстра Ісаєва Петра "Роль Пласту в національному розвою". Чіткий акцент на психологічних аспектах виховання молоді як майбутнього держави: "В нашій історії ми бачимо схильність нашого народу піддавати себе пануванню других.

Отже, в основі волинського Пласту лежала структурна розбудова галицького зразка, збагачена місцевими особливостями. Вона цілком забезпечувала військове і патріотичне виховання пластової молоді, пошук і застосування нових педагогічних методів і прийомів. Боротьба за українську справу дітей і молоді свідчила про значний поступ у розвиткові національної свідомості на Волині. Пласт став етапом підготовки майбутніх провідників.

Значна увага в пластовому житті приділялася культурно-освітній діяльності молоді, яка в кінцевому результаті була націлена на виховання громадянина всебічно-розвинутого як інтелектуально, естетично, так і фізично. Для цього при куренях працювали спеціалізовані гуртки. Гурткова робота виявляла та розвивала здібності пластової молоді, залучала хлопців і дівчат до освітньо - виховного процесу, забезпечувала цікаве і корисне дозвілля та дбала за підготовку нової когорти виховників.

Розділ 2. Діяльність Пласту у підпіллі

2.1 Утиски влади та заборона Пласту

Органи влади прекрасно усвідомлювали небезпеку пластового руху для польської держави, тому ретельно вивчали пластові документи і методики виховання. Волинське воєводське управління відразу сприйняло молодіжну організацію Пласт як "про військову, ідеологічно-політичного характеру, члени якої були спроможні не лише проводити агітаційну діяльність, але й у майбутньому організовувати виступи і терор". В одному зі звернень воєвод до повітових старост можна прослідкувати: "…пластові гуртки - це підрозділи військових організацій, які зараховують себе до світового скаутингу лише для конспірації…". Розуміння польською владою небезпеки для держави з точки зору політичних сил, які формуються на терені Волині, призвели до обмеження пластового життя.

Пласт повною мірою відчував на собі політичний тиск влади, який здійснювався за допомогою постійного і всеохоплюючого контролю, насильства, репресій і терору. Проте, подібна система не могла повністю припинити діяльності цієї молодіжної організації. Можна зробити висновок, що за таких умов пластуни, очоливши свідому молодь у боротьбі проти полонізації українців, вчилися новим формам і методам пропаганди та агітації, організаційної діяльності в умовах підпілля. Цим Пласт ще раз довів свою життєздатність. Виховане в ньому покоління ідеологічно і військово-підготовлених кадрів сприяло перегрупуванню сил в українському національно-визвольному русі. Розв’язанням пластового руху на Волині воєвода розпочав з Рівненського повіту. Владислав Мех, у директиві з грифом "Секретно", рівненському старості від 8 грудня 1927 року наказував закрити всі секції Пласту. За привід взяти з’їзд в Олександрії. Також воєвода вимагав зібрати наступну інформацію: чи вівся реєстр членів, зазначався їх вік, чи були пластуни одночасно і членами "Просвіти", чи описувалась кореспонденція і з ким конкретно листувався Пласт. Владислав Мех встановив кінцевий термін виконання - 10 січня 1928 року. Рада "Просвіти" змушена була відреагувати і видала розпорядження "про ліквідацію всіх пластових осередків спортивно-виховної секції товариства "Просвіта" в Рівненському повіті від 24 грудня 1927 року". Оскільки Пласт виховував повноцінних, свідомих українців з провідницькими якостями, польська влада заборонила Пласт - на Волині в 1928 році, в Галичині - в 1930 році.

2.2 Зв’язки пласту з УВО, ОУН, УПА

Після заборони Пласту на західноукраїнських землях роль керівного органу переймає таємний Пластовий Центр, що діє до 1944 р. Незважаючи на утиски, арешти та переслідування польською поліцією, Пласт у підпіллі проіснував аж до окупації Волині більшовиками восени 1939 року. Пластуни проявляли активність в УВО. Пізніше вони включилися в роботу Організації Українських Націоналістів. До ОУН на Волині приєдналася не тільки молодь зі значним досвідом роботи у Пласті та УВО, але й молодші пластуни. Відповідно було створено молодіжне товариство ОУН-Юнак до якого першими вступили учасники пластового руху Кременця і Луцька, а згодом до них приєдналися інші пластові гуртки Волині.

Хлопці й дівчата розповсюджували в краї націоналістичну літературу, збирали зброю, займалися підготовкою і проведенням протестних акцій, саботажів. Пластові осередки діяли як з власної ініціативи, так і за вказівками провідників націоналістичного підпілля. Пластуни відкривали банківські рахунки, на які надходили кошти для місцевих осередків УВО-ОУН. Відповідно до оунівських директив, молодь збирала гроші на "бойовий фонд УВО" та у "фонд політв’язнів". Участь пластунів в УВО-ОУН була наслідком наполегливої роботи пластових організацій під керівництвом досвідчених наставників, а також ідейного впливу з Галичини на формування національно-свідомих борців за Україну. Є підстави стверджувати, що виховання в Пласті було важливим фактором успіху роботи українського підпілля, його вихованці ставали керівниками крайових осередків ОУН. Ті, що не хотіли належати до нелегальної організації, перейшли до інших організацій. Пласт почав діяти підпільно (таємно). До підпільного Пласту належали тільки сеньйори і старші пластуни. Вони зберігали тісний зв’язок між собою і підпільною Верховною Пластовою Командою. В 1942 році Пласт Волині опинився в лісі - в новій організаційній формі - УПА - під командуванням колишніх пластунів Рівненської гімназії Ростислава Волошина-Павленка та Олександра Бусла.

Але Пласт не припинив своєї діяльності і далі працював таємно під виглядом організації Комісії Виховних Осель і Мандрівок Молоді під опікою товариства "Рідна Школа". Працею керував таємний провід, а пластових провідників, яких викривали, польська влада гостро карала арештами та ув’язненнями. Після ліквідації Пласту, його осередки і відділи продовжували існувати в підпіллі або під різними легальними формами. Було створено Ліквідаційну Комісію, що б зберегти пластове майно, яке переписано на інші українські організації. Верховна Пластова Команда вирішила, аби Пласт далі існував як нелегальна і самостійна організація.

Таким чином, культурно-освітнє і військово-патріотичне виховання здійснювалося комплексно і сприяло становленню молодих українських патріотів. Пластуни всіляко намагалися продовжити свою справу переходили в інші організації, діяли таємно. Боротьба за українську справу дітей і молоді свідчила про значний поступ у розвиткові національної свідомості на Волині.

Розділ 3. Волинські пластуни - провідники ОУН-УПА

Галицький Пласт виховав і дав історії таких відомих постатей як Степан Бандера та Роман Шухевич. Волинська земля підтримувала та втілювала в життя їх ідеї. Багато провідних діячів ОУН на Волині розпочинали свій шлях з Пласту. Серед них можна назвати такі імена: Володимир Робітницький, Теодосій Довгалюк, Ростилав Волошин, Степан Пшеничний, Микола Якимчук, Іван Дзюмук, Олександр Куц, Павло Гаврилюк, Ігор Шубський.

Володимир Робітницькій народився 7 вересня, на хуторі Адамків, Рівненський район. Член Пласту в Рівненській гімназії, член Української Військової Організації УВО в ОУН від 1929 року. Керівник ОУН в селі, згодом Клеванському районі, повітовий провідник Рівненщини і Костопільщини (1934-1936), окружний провідник ОУН Рівненщини 1936-1937. Політичний в'язень польських тюрем (літо 1937 - вересень 1939).26 травня 1939 року Рівненському процесі засуджений поляками на 10 років позбавлення волі. Крайовий провідник Північно-Західних Українських Земель (ПЗУЗ) наприкінці 1940 - влітку 1941 року. Помер у лікарні через підірване підпіллям здоров'я, за однією версією - отруєний. Похований на Янівському цвинтарі у Львові.

Довгалюк Теодосій Климович народився 3 травня 1907 року в містечку Олександрія Рівненського повіту в родині теслі. На початку 1923 року Довгалюк став одним з організаторів Пласту в Олександрії. У різний час він виконував обов’язки курінного, кошового, впорядника, редагував місячник пластового куреня ім. Івана Богуна "Скоб". У січні 1926 року кваліфікованого інструктора Т. Довгалюка було обрано організаційним новоствореної 7-ї Окружної Пластової Команди у Рівному. Як член ОПК він відіграв значну роль у становленні гуртків старших пластунів на Волині. У жовтні 1933 року Т. Довгалюка було заарештовано польською владою за звинуваченням у приналежності до ОУН. А вже у 20 жовтня 1939 року Теодосія Довгалюка за націоналістичну діяльність було заарештовано вже радянськими органами влади. Утримувався він у в’язницях Рівного і Дубно. В 1943 році він помер уже на Соловках.

Ростислав Волошин народився 3 листопада 1911р. в селі Озеряни Дубенський район Рівненської області. Під час навчання у гімназії Ростислав Волошин вливається у ряди Пласту, який гартував юні тіла і душі. Після закінчення гімназії він вступає на юридичний факультет Львівського університету, де стає членом підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН). Через деякий час очолив Дубенський повітовий, а згодом Рівненський окружний провід ОУН. З часу утворення Крайової Екзекутиви ОУН на Північно-Західних Українських Землях стає її ідеологічним референтом, а згодом і Крайовим Провідником на ПЗУЗ. З приходом більшовиків засуджується і ув'язнюється. Вийшовши з тюрми з початком радянсько-німецької війни, стає від імені Українського Державного 15 Правління головою Рівненської обласної управи. Після цього був заарештований німцями. У 1942-му, вийшовши із в'язниці стає заступником обласної кооперативи у Рівному. Стає співорганізатором перших загонів Української Повстанської Армії. У 1943-му Волошин стає заступником Д. Клячківського, крайового провідника на ПЗУЗ. Головував на ІІІ Надзвичайному Великому Зборі ОУН (21 - 25 серпня 1943).22 серпня 1944 року, у нерівному бою з більшовицькими окупантами Ростислав Волошин гине.

Степан Пшеничний був членом Пласту - Народився 29 грудня 1912року в селі Мокре (тепер Дубенського району, Рівненської області).76 курінь ім. Тимоша Хмельницького. Закінчив українську гімназію у Кременці (1931), почав навчання у Львівському університеті. Член ОУН від 1930, зв’язковий між повітовою Екзекутивою Кременеччини і КЕ ОУН у Львові, повітовий провідник ОУН Дубенщини (1931-1932), референт пропаганди КЕ ОУН ПЗУЗ (1936-1937). Політичний в’язень польських тюрем (06.1932 - 1936, кінець 1937 - 09.1939). Призначений членом КЕ ОУН ПЗУЗ, на чолі бойової групи націоналістів у січні 1940 року, здійснював перехід через кордон з СРСР, під час якого загинув.

Микола Якимчук розпочав свою діяльність з Пласту у Луцьку. Закінчив Луцьку гімназію, Львівську політехніку. Член ОУН, районний провідник Луччини під час польської окупації. Влітку 1941 командант м. Луцька. Окружний провідник ОУН Луччини (1941 - поч. 1943), військовий референт Волинської обл. у 1943 році, організатор і перший командир Воєнної Округи УПА "Турів" (1943), відтак заступник коменданта запілля ВО "Турів" (від 09.1943). Загинув в бою з підрозділом МВД при спробі пробитися з оточення.

Іван Дзюмук. Організатор гуртка пластунів у с. Милуші. Закінчив Луцьку гімназію. Один із чільних діячів ОУН на Луччині. В’язень табору у Березі Картузькій (07.1934-03.1935). Розстріляний більшовиками.

Олександр Куц - один з організаторів Пласту в Луцькій гімназії. Повітовий провідник ОУН Луччини (1934), політв’язень польських тюрем (02.1935-7.09.1939) і табору у Березі Картузькій (07.1934-02.1935), заступник організаційного референта Крайової Екзекутиви ОУНм в Кракові. У травні 1941 перейшов на Волинь, де заарештований і знищений НКВД.

Павло Гаврилюк (пластунський псевдонім "Морозенко").61 курінь

ім.І. Богуна (Олександрія), курінь УСП "Болотяні чорти”. Член Української Військової Організації (УВО), ОУН. Загинув у боротьбі з більшовиками - застрілився у безвихідній ситуації, десь в 1947 році.

Ігор Шубський. Пласт у Кременці. Закінчив Кременецьку гімназію, навчався у Подєбрадах (Чехія). Повітовий референт Юнацтва ОУН до 1932, референт Юнацтва Крайової Екзекутиви ОУН Північно-Західних Українських Земель (ПЗУЗ, 1935-1937). Крайовий провідник ОУН-м. Розстріляний більшовицькими партизанами Бегми на Волині.

Було і багато інших вихованців "Пласту", які почали свою діяльність з цієї організації, і продовжували свою службу Україні вже в ОУН і УПА. Боролися з Німецькими і Радянськими окупантами. Також можна простежити те, що члени Пласту які не займалися активною діяльністю в ньому, були вже провідниками або активними членами ОУН і УПА завжди підтримували зв’язок з Пластом. На мою думку саме початкове виховання цієї організації, розвинуло в молоді почуття високого патріотизму і безмежної любові до України, що в подальшому сприяло кадровому поповненню в рядах ОУН і УПА, вихованці Пласту в складний для України час стали на її захист і відродження державності.

Висновки

На Волинь ідеї Пласту проникають з повоєнним відродженням організації в

Галичині, що демонструвало природній зв'язок українських етнічних земель.

Пластовий рух на Волині перейняв і розвинув організаційну структуру Українського Пластового Уладу в Галичині. У краї пластовий рух підтримала "Просвіта”, яка згодом стала його опікуном. Так, кожен пластовий осередок вважався спортивною секцією "Просвіти", що було особливістю волинського Пласту.

Волинський Пласт спрямовував свої сили на підвищення загальноосвітнього та культурного рівня місцевої молоді через популярні форми пластової роботи, а також співпрацю з іншими просвітніми, сільськогосподарськими та кооперативними товариствами.

Пласт сприяв розвитку фізичного здоров’я молоді як майбутньої збройної сили у боротьбі за українську державність. Це проявилося у регулярних заняттях гімнастикою, проведенні годин військового вишколу, естафет та спортивних ігор, організації та участі у водних і піших мандрівках, спеціалізованих таборах, тощо.

З початком Другої світової війни у свідомих українців почали з’являтися надії на відновлення державності, проявлятися ідеали незалежності, самостійності України, з’явилася віра в щось реальне, те що здавалося ще недавно неосяжним і нездійсненним, для здобуття чого потрібні були вже конкретні дії нового, міцного духом і тілом покоління, сповненого нових ідей.

Суспільно-політична ситуація на Волині, призвела до участі пластунів, всупереч засаді позапартійності його членів, у роботі політичних партій.

Пласт зміцнював і утверджував у свідомості молоді ідею української державності, соборності українських земель. Хлопці і дівчата активно підключалися до роботи національно-патріотичних радикальних організацій.

Така діяльність була протестом проти польської влади та засвідчувала участь молоді у процесі державотворення і той факт, що на зміну полеглим героям, прийдуть нові борці.

Безпосередній зв'язок пластової молоді з УВО та їх причетність до ОУН мали неоднозначні наслідки для розвитку молодіжного товариства на Волині.

З одного боку, це зумовило залучення українських юнаків і дівчат до політичних акцій, маніфестацій, з іншого - така діяльність давала владі привід для репресій пластунів.

Пласт сприяв виявленню ціннісних орієнтацій молоді, використанню життєдіяльності, нестандартних рішень проблем та будуванню майбутнього всього суспільства. В історії це відбилось діяльністю Володимира Робітницького, Ростислава Волошина, Теодосія Довгалюка, Степана Пшеничного - провідників та діячів ОУН-УПА на Волині. Ще залишилось багато невідомих імен в історії волинського Пласту, в історії волинських визвольних організацій, багато невідомих волинян, які віддали своє життя за ідеали українства. Але залишились їхні ідеї, історичний досвід та яскравий приклад боротьби та патріотизму.

Список використаних джерел та літератури

1. Савчук Б. Український Пласт. 1911-1939. - Ів. - Франк.: Лілея-НВ, 1996

. Візітів Ю. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період. автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук - Львів, 2006

. Візітів Ю.М. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період. Рівне, 2008

. Візітів Ю. Музейно-архівна спадщина волинського Пласту (20-30-ті роки ХХ століття). // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 4. Матеріали ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю Волинського краєзнавчого музею та 60-річчю Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, Луцьк-Колодяжне, 19-20 травня 2009 року / Ю. Візітів. - Луцьк

. Окаринський В. Український скауцький рух. Дисертації на здобуваття наукового ступеня кандидадата історичних наук - Київ, 2001

. ДАРО, ф.33, оп.1, спр.2430.

. ЦДІА України у м. Львів, ф.389, оп.1, спр.750.

. Візітів Ю.М. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період. Монографія / Ю.М. Візітів. - Рівне, 2008.

. Пластовий шлях. - Львів. - 1930. - лютий

. Савчук О. Розвиток руху пластунів на Волині у міжвоєнний період - Луцьк

. Тижук Ф. Початки Пласту на Волині. (Рівне)джерела

. #"885518.files/image001.gif">

Додаток 2

Література яку розповсюджували пластуни

Журнал "Юнак"1943р.

Додаток 3

Література яку розповсюджували пластуни

Журнал "Сурма" 1932р.

Додаток 4

Література яку розповсюджували пластуни

Річник II "Розбудова нації" 1929р.