Тема: Ілюстративне малювання

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Педагогика
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    30,64 Кб
Ілюстративне малювання
Ілюстративне малювання
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

ПЛАН

ВСТУП

Розділ І. Значення творчого розвитку молодшого школяра для оволодіння навиками образотворчої діяльності

.1 Образотворче мистецтво в системі засобів формування творчого переосмислення навколишнього світу молодшого школяра

.2 Значення особистісно-зорієнтованого підходу у роботі з творчо-обдарованими дітьми на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах

Розділ ІІ. Методика ознайомлення учнів з видами образотворчого мистецтва

.1 Місце та роль нетрадиційної техніки в програмі образотворчого мистецтва

.2 Інструменти, матеріали та їх підготовка

.3 Позакласна робота

Розділ ІІІ. Використання нетрадиційних технік на уроках образотворчого мистецтва

.1 Обґрунтування вибору техніки нетрадиційного малювання

3.2 Методика проведення занять з образотворчого мистецтва при ознайомленні з таким видом техніки як плямографія

.3 Методика проведення занять з образотворчого мистецтва при ознайомленні з технікою - гратографія

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Образотворче мистецтво - один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням.

Заняття мистецтвом повинні розвивати творчі здібності учнів, але для цього і педагог повинен бути причетним до художньої (а не тільки педагогічної) творчості. Вчитель відчиняє двері своєї майстерні і показує, що вона і створена для учнів.

Проблеми, які пропонуються для вирішення на уроках образотворчого мистецтва, завжди мають кілька розвязків. Вони дають можливість виявити неповторність особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому тут дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

Образотворче мистецтво розвиває зорову память, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.

Змістовні і цікаві уроки вчителя відіграють важливу роль в естетичному вихованні. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою.

Естетичне виховання - це глибокий, багаторічний педагогічний процес, в результаті якого формується естетичне ставлення дитини до оточуючого її світу, трудової діяльності, природи, мистецтва; формується культура відносин з людьми. Важливо, щоб у процесі естетичного виховання діти самі стали творцями прекрасного - не тільки вміли бачити і розуміти його, але й творити красу навколо себе. Мистецтво, діючи на емоційну сферу людини, стає могутнім засобом морального виховання, насичення духовного життя. Емоційне сприйняття художніх образів, що розкривають красу оточуючого світу, сприяє формуванню світогляду і духовної культури людини.

Завдання естетичного виховання школярів успішно реалізується на уроках з образотворчого мистецтва. Вони дають можливість ефективно розвивати почуття прекрасного, формувати естетичні смаки, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятники історії та архітектури, красу і багатство рідної природи.

Образотворче мистецтво - унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для духовного саморозкриття, творчого самовтілення, розвитку здатности до життєвого самовизначення, дає змогу розкрити нахили до різних творчих професій: художника, дизайнера, фотографа, модельєра, спеціаліста з компютерної графіки.

Засвоюючи такі навчальні поняття, як композиція, форма, колір, простір та обєм, школярі вчаться створювати, образи на рівні переосмислених в емоційно-естетичному ключі уявлень про навколишній світ, вільно оперуючи фарбами, кольорами, лініями, формами та їх поєднання.

Звичайно, результативна робота з впровадження нових механізмів викладання мистецьких дисциплін може здійснюватись, передусім, за умов й оптимальної організації, і тому найбільш успішно вона проходить там, де наполегливо працюють справжні ентузіасти своєї справи. Вони вдосконалюють мистецьку освіту, орієнтуючи її на формування творчої, естетично-ерудованої, цілісної особистості., використовуючи своєрідний вид людської діяльності - образотворче мистецтво.

Розділ І. Значення творчого розвитку молодшого школяра для оволодіння навиками образотворчої діяльності

.1 Образотворче мистецтво в системі засобів формування творчого переосмислення навколишнього світу молодшого школяра

У педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє розвитку образного мислення, асоціативної памяті, художньої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ молодшого школяра, залучає його до сфери людських емоцій, виховує здібність орієнтуватися в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного.

Отже, завдання образотворчого мистецтва в сучасній початковій школі полягають у:

розвитку усвідомлення явищ художньої культури та їх ролі в житті людини, суспільства;

вихованні активного естетичного ставлення до явищ дійсності та мистецтва;

систематичному та цілеспрямованому розвитку візуального та естетичного сприймання;

формуванні практичних навичок та умінь у різних видах образотворчої діяльності;

виявленні та удосконаленні художньо-творчих здібностей;

послідовному формуванні естетичної культури особистості.

Значення і місце образотворчого мистецтва в початковій школі визначається завданнями всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Образотворче мистецтво, як навчальний предмет, дає учням знання елементарних основ, що має велике значення щодо їхнього естетичного виховання. Вміння бачити в навколишній дійсності різноманітність форм, кольору, бачити прекрасне в різноманітних його проявах сприяє розвитку мистецьких здібностей, формуванню естетичного смаку.

В процесі зображення будь-якого обєкту, в поєднанні з іншими предметами, із оточуючою обстановкою, утворює умови для пізнавальної та виховної роботи з учнями.

Одне із методологічних положень теорії пізнання - єдність і взаємопроникнення почуття і свідомості. При навчанні дітей малюванню і в бесідах про мистецтво зявляється можливість здійснити цю єдність на практиці. Естетичні смаки, мистецькі здібності учнів на окремих вікових ступенях можуть успішно розвиватись лише в процесі оволодіння повноцінними процесами, вміннями та навичками в творенні і при глибокому сприйманні кращих художніх творів.

Через малювання пробуджується інтерес до мистецтва, відкривається шлях правильного розуміння творів живопису, скульптури, архітектури, графіки, декоративно-прикладного мистецтва. Заняття розвивають вміння бачити красиве в природі, в оточуючому житті. Через зорові відчуття уточнюються уявлення про властивість речей та явищ, з однієї сторони, а з іншої - виховується естетичне відношення до цих речей та явищ.

Інколи висловлюється думка, що мистецтву образотворення слід навчати лише дітей, які проявили відповідні здібності. Це помилка. Досвід показує, що учні, які мають нормальний розвиток і чудовий зір, при відповідних умовах звичайно успішно оволодівають навиками мистецтва. Образотворче мистецтво у початковій школі - навчальний предмет, необхідний і доступний для всіх учнів, а не тільки здібних до малювання. Слід памятати, що загальноосвітня школа не готує художників. Вона ставить завдання дати учням основи грамотного реального малюнка, допомогти їм оволодіти знаннями, які необхідні для багатьох сторін людської діяльності.

Єдність завдань виховання і навчання, які здійснюються в процесі занять, в значній мірі підвищує його педагогічну цінність. Індуктивні та дедуктивні форми мислення виховують в процесі аналізу та синтезу, який постійно проводиться під час спостереження того чи іншого предмета, явища, і при його відтворенні в малюнок. В малюванні особливо успішно розвивається спостереження, зорова память, увага, образне мистецтво. Поєднання цих здібностей забезпечує підвищення якості навчання. Розвиток спостереження, памяті, розуміння, характеру також отримує допоміжні можливості на уроках образотворчого мистецтва.

Навчання малюванню - вмінням обєктивно і правдиво зобразити предмети, згідно з тим, як ми їх бачимо, зображати їх так, щоб за малюнком можна було б судити про будову і форму предмета - спирається на систематичний розвиток в учнів здібностей спостерігати, аналізувати, запамятовувати характерне в предметах та явищах. Таким чином, навчання образотворенню сприяє підвищенню культури зорового сприйняття, що має велике образотворче значення.

Зображувальна грамотність робить уявлення більш повнішими, чіткішими, міцнішими і стає однією з необхідних умов всебічного розвитку особистості. Така грамотність має велике загальноосвітнє значення і повинна набуватися вже в школі. Відсутність навичків малювання і достаньо розвинутої кмітливості, поняття форм, гармонії, кольору негативно впливає на роботу в більшості професій. Вміння малювати може допомагати на тільки в техніці, але і в будь-якій області культури.

Отже, курс образотворчого мистецтва початкової школи ставить завдання: навчити учнів елементарним основам реалістичного малюнка, вилуплення та ін., дати їм необхідні вміння і навички творити, по памяті, за уявою, розвивати зорове сприйняття, вміння відрізнити форму, забарвлення предметів і їх положення в просторі. Діти повинні навчитися розуміти значення малюнка в практичній діяльності людей і використовувати отримані навички та уміння на заняттях з інших навчальних предметів і в загальнокорисній роботі. Курс повинен сформувати естетичний смак і творчі здібності, дати елементарні знання з області образотворчого мистецтва, познайомити із окремими творами мистецтва, пробудити інтерес і любов до цього мистецтва.

Таким чином, малювання в школі необхідно розглядати як художню дисципліну і загальноосвітній предмет з широкими виховними та навчальними можливостями і завданнями.

В І і ІІ класах навчання малюванню має пропедевтичний характер, а в ІІІ і в ІV починається систематичне навчання правилам реалістичного зображення, проводиться малювання предметів обємої форми, які поставлені в різних положеннях. При цьому ставиться завдання правильно передати пропорції і характерні особливості предметів, які розташовані в перспективі.

.2 Значення особистісно-зорієнтованого підходу у роботі з творчо-обдарованими дітьми на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах

Одним із важливих напрямків модернізації освіти, визначених у Національній доктрині розвитку освіти та Державній національній програмі Освіта. Україна ХХІ століття, є оновлення змісту, форм і методів дошкільного виховання відповідно до вікових особливостей дітей дошкільного віку. Реалізувати ці завдання можна, забезпечивши сучасні підходи до роботи з педагогічними кадрами. Адже … педагогічні працівники, - зазначається в цьому важливому документі, - мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової націо-нальної системи освіти.

У навчально-виховній роботі українські педагогічні колективи спрямовують зусилля на те, щоб якнайкраще підготувати своїх вихованців до життя, озброївши їх і знаннями, практичними навичками та вміннями. У ході навчально-виховних занять діти послідовно засвоюють цілісну систему знань про історію України, традиції українського народу, красу природи рідного краю. Кожне заняття передбачає поглиблення набутих уже раніше знань, доповнення та розширення їх з подальшим узагальненням нового змісту на рівні пізнавальних можливостей та образного мислення дошкільників. У своїй роботі вихователь опирається на родину, як перше життєдайне джерело пізнавального інтересу. Особистісно-орієнтований підхід до навчання та виховання дітей ставить до педагогів підвищені вимоги, зокрема, пошук цікавих й різноманітних форм роботи з вихованцями, глибоке вивчення психології дітей, з урахуванням індивідуальних особливостей кожного.

Дуже важливо, щоб засвоєні знання переходили в гнучкі уміння, раціональні способи, щоб навчальний результат заняття поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей учнів, їх умінням учитися. Для реалізації цієї вимоги потрібно забезпечити різнобічний розвиток дітей. Зокрема, цілеспрямовано розвивати процеси сприймання, формувати загально навчальні вміння і навички, досвід творчої діяльності, світоглядні уявлення і поняття. Такий спосіб навчання створює найкращі передумови для розвитку позитивного ставлення до нього і виникнення пізнавальних інтересів і потреб.

Вже в початкових класах повинне мати місце нагромадження в молодших школярів певних знань, причому знань не розрізнених, а об'єднаних провідною ідеєю - ідеєю взаємозв'язку всіх явищ. Творчі здібності формуються протягом усього життя людини, проте в генезисі її становлення існують оптимальні сенситивні вікові періоди її формування.

Молодший шкільний є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. Саме в цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність. Вітчизняні й зарубіжні автори відзначають, що здібності виявляються і можуть розвиватися тільки в процесі діяльності. У той же час навчальний процес завжди має деяку схожість з науковим дослідженням.

Всі компоненти творчих здібностей тісно пов'язані між собою і в процесі творчої діяльності відіграють певну роль. Але творчими, у вузькому значені слова, є інтелектуально-евристичні здібності. Це передусім здатність генерувати ідеї, висувати гіпотези, фантазувати, асоціативно мислити, бачити суперечності, переносити знання й уміння в нові ситуації; здатність мислити, оцінювати. Саме ця група творчих здібностей більшою мірою за інші бере участь у створенні нового творчого продукту. Тому, розвиваючи творчі здібності школярів, слід зосередити увагу на розвитку саме цих властивостей особистості. (Рис 1).

Являючись невід'ємною частиною людської духовності, інтелектуальна творчість є соціальним механізмом, який протистоїть прогресивним явищам у розвитку суспільства.

Одним із суттєвих компонентів мислення людини, як вищої абстрактної форми пізнання обєктивної реальності, є образне мислення. Воно як різновид розумової діяльності виконує свою основу гносеологічну функцію, забезпечуючи пізнання найбільш істотних і закономірних звязків обєктів дійсності, однак виконує її специфічними засобами - у формі наочних образів, які забезпечують постійний звязок мислення з конкретними ситуаціями, з реальними обєктами дійсності, що змінюються, збагачують процеси мислення багатьма деталями, втраченими в абстрактних поняттях.

Традиційно вважалося, що образне мислення притаманне дітям на ранньому етапі життя, а починаючи з середнього шкільного віку максимально розгорнуто функціонує досконаліше словесно-логічне мислення. Це призвело до того, що значне переважання вербальних методик навчання залишає недостатньо можливостей для вдосконалення образного мислення дітей; потенціал шкільних предметів щодо розвитку образного мислення призводить до реалізації ілюстративного підходу, що не потребує від школяра самостійного рішення задач на побудову тих чи інших образів.

Процес формування асоціативного мислення передбачає наявність нестандартних, деколи абсурдних асоціацій, тому що краще запамятовується яскраві образи. Вчителі мають це врахувати в практиці творчого розвитку школярів. Особливо важливим є метод звязаних асоціацій, де діти під час роботи знаходять звязки, тим вище рівень творчого потенціалу дитини.

В останні роки в результаті досліджень було встановлено, що творча діяльність людини забезпечується специфічними, особливими здібностями, які називають креативністю (здатність висувати неординарні та нестандартні ідеї, уникати традиційних схем, швидко розвязувати проблемні ситуації).

Особисто орієнтований підхід до освіти створює умови, за яких позиція педагога полягає у гуманізмі, як меті і цінності, в неутилітарності його ставлення не лише до учня, а й до самого себе, в тому, щоб кожен вихованець поважав особисту гідність і гідність інших.

Особистісно орієнтоване навчання і виховання будується у формі співпраці вчителя з учнями, коли вони потрапляють у рівноправні умови: учень має змогу виявити самостійність думки, незалежність, здатність до вибору власної позиції. Забезпечується орієнтація на виявлення власних моделей учіння школяра, притаманних саме для його способів пізнавальної діяльності. Це досягається у процесі переорієнтації навчально-виховного процесу на активні методи навчання та виховання, залучення вчителів та учнів до пошуково-дослідницької діяльності, діагностики і педагогічної прогностики, засобами передбачення результатів педагогічного впливу, проектування розвитку особистості учнів:

вчитель вводить учнів у різноманітні педагогічні ситуації (вибору, співпереживання, гарантованого успіху, авансової довіри, творчості тощо). Ці ситуації мають відповідати певним віковим особливостям учня, наприклад, потребі у неформальному дружньому спілкуванні. Вони з самого початку ставлять перед учнем зрозумілі та посильні вимоги. Це зумовлює необхідність у багатоваріантності, гнучкості форм. організації різних видів діяльності: індивідуальна, парна, групова, колективна;

активно впроваджуються особистісно-орієнтоване спілкування (контакт з учителем, утвердження людської гідності, підтримання в учня бажання долучатися до світу людської культури, гармонізація хочу і можу);

створюються умови для реалізації своєю людяності, індивідуальності і неповторності;

спрямовується орієнтація на виявлення власних моделей учіння школяра, тобто найефективніших для нього способів пізнання діяльності. Це передбачає варіативність змісту, методів і форм навчання;

культивуються діалогічні форми навчально-виховної взаємодії вчителя з учнями як домінуючого виду навчально-виховного спілкування, які спонукають до обміну думками, враженнями.

Особистісно-орієнтований підхід у навчання та вихованні здійснюється найбільш ефективно, якщо:

в кожному учневі вчитель бачить особистість;

педагог спирається на емоційну сферу дитини, розвиває її гуманістичні почуття;

психолого-педагогічна діагностика інтелектуального, фізичного, психологічного й духовного розвитку особистості учня;

постановка педагогічних завдань, коригування існуючих планів;

організація (самоорганізація) діяльності вихованців;

дослідження динаміки рівнів соціальної активності учнів;

аналіз і прогнозування виховних ситуацій міжсубєктної взаємодії на індивідуальному та груповому рівнях.

В центрі уваги - не якийсь середній учень, а кожен школяр, як особистість у своїй унікальності. Змінюється сам підхід: не від педагогічних впливів на учня, а від самого учня, який вибірково ставиться до цих впливів.

Визнання учня головною діючою фігурою всього навчально-виховного процесу є початком особистісно-орієнтованого навчання.

Але, щоб зробити учня дійсним субєктом навчально-виховного процесу, необхідно змінити всю технологію цього процесу - наприклад, уроки образотворчого мистецтва покликані розвивати у дитини не лише техніку володіння пензлем, а й естетичне сприйняття оточуючого, викликати різний емоційний стан. На уроках образотворчого мистецтва учні знайомляться із полотнами видатних майстрів живопису, передавати у малюнках, аплікаціях, при роботі з пластиліном красу й виразність форм, забарвлення, рухів об'єктів природи, але їх пізнавальні інтереси напряму залежать від дбайливого та професійного розвитку закладених в основу їх особистості творчих можливостей. Творчі можливості людини виявляються дуже рано. Найінтенсивніший період їх розвитку - 2-5 років. У цьому віці закладається фундамент особистості і вона вже проявляє себе. Первинний прояв здібностей полягає в непереборній, мимовільній тязі до різних сфер діяльності. Значить, передумови творчих можливостей треба шукати тут. Справа і обовязок педагога, як і батьків, вихователів, вчителів - підтримати ці прагнення дитини.

Структура творчої обдарованості як компоненти включає:

1)домінуючу роль пізнавальної мотивації,

2)дослідницьку творчу активність, що виражається у виявленні нового, в постановці і вирішенні проблем,

)можливості досягнення оригінальних рішень,

)можливості прогнозування і передбачення,

)здібність до створення ідеальних еталонів.

Розділ ІІ. Методика ознайомлення учнів з видами образотворчого мистецтва

.1 Місце та роль нетрадиційної техніки в програмі образотворчого мистецтва

Кожен з видів образотворчої діяльності має свої можливості і засоби для зображення предметів і явищ, у сукупності даючи можливість відображати дійсність різноманітне і різнобічно.

Малювання - більш складний засіб зображення, ніж ліплення та аплікація.

Малювання фарбами, нанесення мазків на папір привертає увагу дитини ще в преддошкільному віці. Діти близько півтора років вже охоче займаються цим, однак такі заняття спочатку мають характер забави, ігри з олівцем. У молодшому дошкільному віці малювання набуває характеру зображення. Діти малюють в дитячому саду олівцями і фарбами. Малюючи фарбами, дитина має можливість більш цілісно, ​​нехай на перших порах нерасчлененно, передавати форму предмета, його колір. Лінійний малюнок олівцем дозволяє більш чітко передати частини та деталі предмета. У цьому процесі велике значення має зоровий контроль за рухом рисующей руки, за лінією, що утворює контур предмета. Малювання кольоровим матеріалом (олівцями або фарбами) дозволяє передавати забарвлення предметів. Діти, малюючи візерунки, прикрашають квадрати, кола, смуги, а також іграшки, виліплені ними з глини, зроблені з паперу.

Вираз в малюнку зв'язного змісту вимагає оволодіння передачею простору, в якому розташовуються предмети, їх порівняльної величини, положення відносно один одного.

Своєрідністю кожного виду образотворчої діяльності визначаються завдання виховання і розвитку.

Малюванням діти займаються головним чином сидячи за столом, тому велике значення має виховання правильних навичок сидіння, положення рук на столі, ніг під столом. Це дуже важливо для фізичного розвитку дітей.

У процесі образотворчої діяльності створюються сприятливі умови для розвитку тих відчуттів та емоцій, які поступово переходять в естетичні почуття, сприяють формуванню естетичного відношення до дійсності. Вже в молодшому дошкільному віці передача таких якостей предметів, як форма, забарвлення, будова, величина, положення в просторі, сприяють розвитку почуття кольору, ритму, форми-компонентів естетичного почуття, естетичного сприйняття і уявлень.

Збагачуючи досвід дітей спостереженнями навколишнього, слід неухильно дбати про естетичні враження, показувати дітям красу в навколишньому їх життя; організовуючи заняття, звертати увагу на те, щоб діти отримували можливість висловити отримані ними естетичні враження, уважно ставитися до підбору відповідного матеріалу.

Досвід показує, що одне з найбільш важливих умов успішного розвитку дитячої художньої творчості - різноманітність і варіативність роботи з дітьми на заняттях. Новизна обстановки, незвичайний початок роботи, красиві і різноманітні матеріали, цікаві для дітей неповторювані завдання, можливість вибору і ще багато інших чинників - ось що допомагає не допустити в дитячу образотворчу діяльність одноманітність і нудьгу, забезпечує жвавість і безпосередність дитячого сприйняття та діяльності. Важливо, щоб кожного разу вихователь створював нову ситуацію так, щоб діти, з одного боку, могли застосувати засвоєні раніше знання, навички, вміння, з іншого - шукали нові рішення, творчі підходи. Саме це викликає у дитини позитивні емоції, радісне здивування, бажання творчо працювати. Т.С. Комарова зазначає: «Однак внести різноманітність в усі моменти роботи і у вільний дитячу діяльність, придумувати безліч варіантів занять за темами вихователям найчастіше важко. Малювання, ліплення, аплікація як види художньо-творчої діяльності не терплять шаблону, стереотипності, раз і назавжди встановлених правил, а тим часом на практиці ми часто стикаємося саме з таким становищем («Дерево малюється знизу вгору, тому що воно так зростає, а будиночок ось так »тощо)».

Щоб у дітей не створювалося шаблону (малювати тільки на альбомному аркуші), листи паперу можуть бути різної форми: у формі кола (тарілочка, блюдце, серветочки), квадрата (хустинку, коробочка). Поступово малюк починає розуміти, що для малюнка можна вибрати будь-який листок: це визначається тим, що належить зображати.

Урізноманітнити потрібно і колір, і фактуру папери, оскільки це також впливає на виразність малюнків, аплікації і ставить дітей перед необхідністю підбирати матеріали для малювання, продумувати колорит майбутнього творіння, а не чекати готового рішення. Більше різноманітності слід вносити і в організацію занять: діти можуть малювати, ліпити, вирізати і наклеювати, сидячи за окремими столами (мольбертами), за зсунутими разом столами по два і більше; сидіти або працювати, стоячи біля столів, розташованих в один ряд, у мольбертів і т.д. Важливо, щоб організація заняття відповідала його змісту, щоб дітям було зручно працювати.

Особливий інтерес у дітей викликає створення зображень на теми казок. Діти люблять казки, готові слухати їх нескінченно; казки будять дитячу фантазію. У кожного малюка є свої улюблені твори та казкові герої, тому пропозиція намалювати картинки до казок або виліпити чарівних персонажів завжди викликає у дітей позитивний відгук. Тим не менше, малювання, аплікації, ліплення за сюжетами казок необхідно урізноманітнити. Так, всі діти можуть створювати образ одного і того ж персонажа. У цьому випадку, розглядаючи разом з малюками готові роботи, слід звернути увагу на різницю в образотворчих рішеннях, на якісь оригінальні знахідки. Наприклад, якщо діти малювали півника з казки «Лисиця і заєць», можна потім попросити їх вибрати самого великого півника, відзначити, у кого півник найкрасивіший, хоробрий. Можна провести заняття, на якому діти будуть зображувати різних казкових тварин. Іншого разу вони малюють ілюстрації до однієї казці, і кожен сам вирішить, яку картинку намалює.

Заняття може проходити й так: хлопці разом створюють ілюстрації до своєї улюбленої казці, а потім по черзі розповідають епізод, який зобразили. Діти з великим задоволенням відгукуються на пропозицію вихователя намалювати або вирізати і наклеїти загальну картинку до якогось твору, наприклад, «Незнайко в Сонячному місті» Н. Носова, «Чебурашка і крокодил Гена» Е. Успенського, «Горщик каші» братів Грімм і ін Пропонуючи дітям створювати зображення на теми казок, необхідно урізноманітнити та матеріали.

Чим різноманітніше будуть умови, в яких протікає образотворча діяльність, зміст, форми, методи і прийоми роботи з дітьми, а також матеріали, з якими вони діють, тим інтенсивніше стануть розвиватися дитячі художні здібності.

2.2 Інструменти, матеріали та їх підготовка

У кожному типі заняття системно, у взаємозв'язку реалізуються мета, завдання, методи навчання образотворчої діяльності. У педагогічному процесі всі ці типи занять мають місце. Однак, особистісно-орієнтований підхід у навчанні немислимий без урахування індивідуальності. Художня творчість передбачає прояв і розвиток індивідуальності. Однією з умов реалізації такого підходу є врахування педагогом індивідуального досвіду дітей. На жаль, індивідуальний досвід виявити не завжди легко. Саме тому в системі роботи охоплення третього типу (творче) може не тільки укладати, але і передувати всім іншим. У цьому випадку у педагога є можливість виявити наявний рівень уявлень дітей про предмет і способи його зображення.

Заняття з образотворчої діяльності з дошкільниками можна диференціювати не тільки за типом, але і по виду. Одне і те ж заняття можна віднести до різних видів, в залежності від критерію виділення. Так, за змістом зображення розрізняють малювання за поданням, по пам'яті, з натури, а так само предметне, сюжетне і декоративне.

Образотворча діяльність за поданням будується в основному на комбінаторної діяльності уяви, в процесі якої відбувається переробка досвіду, вражень і створюється відносно новий образ. Зображення по пам'яті будується на основі подання конкретного предмета, які діти сприйняли, запам'ятали і намагаються, як можна більш точно зобразити.

Є заняття на тему, запропоновану вихователем, і на тему, обрану дітьми самостійно, так звані заняття за задумом або на вільну тему. Цей вид найбільш творчий з усіх занять, на яких діти зображують навколишній світ за поданням (по уяві). Його різновидом є заняття на вільну тему з обмеженою тематикою. Вихователь визначає широку тему, в рамках якої індивідуальні теми можуть бути різними. У роботі з дошкільнятами таке обмеження корисно, тому що діяльність, при всій її свободі, набуває великої цілеспрямованість не на шкоду, а на користь творчості.

Вступна бесіда на занятті займає не дуже багато часу. Важливо тільки викликати у дітей інтерес до теми, мотивувати завдання, нагадати про необхідність створення різноманітних, щодо неповторних образів.

У процесі виконавчої частині діяльності, використовуючи ігрові прийоми, «оживляючи» образ, вихователь вирішує ті ж завдання, але в індивідуальному спілкуванні.

Різноманітність, виразність, оригінальність образів - предмет розмови при перегляді результатів таких занять.

У молодшій групі в ході попередньої підготовки до занять можна обіграти іграшки, доступні для самостійного зображення дітей. Діти молодшого віку найчастіше повторюють відомі їм зображення. Вихователю важливо спонукати малят до попереднього обговорення теми зображення, а потім пропонувати матеріал.

Діти середньої групи більш вільні і варіативні в пошуку нових тем. Попередні бесіди з ними можна проводити напередодні дня малювання, вранці і на самому занятті. Діти цього віку здатні до створення виразних образів. Приблизно половину заняття з дітьми середнього віку рекомендується проводити на вільну тему.

У старшій групі даний вид заняття планується приблизно один - два рази на місяць. Старші діти більш самостійні у попередньому замисліваніі та пошуку способів зображення цілеспрямовано виконують задум. Їх задуми різноманітні і оригінальні. Деякі діти виявляють пристрасть до якихось тем і виявляють при цьому досить високий рівень зображення і творчості. Старші діти більш сміливо, вільно, осмислено використовують різні засоби виразності.

Малювання по пам'яті найчастіше проводять у підготовчій групі або в старшій в кінці року.

Для малювання по пам'яті зазвичай вибирають нескладні предмети з добре вираженими частинами, щодо простої форми, малодетальние, можливо зображення простих пейзажів. Важливо, щоб об'єкт зображення був виразний, відрізнявся від інших, запам'ятовувався (формою, кольором, величиною).

Зображення з натури. Можливість зображення дошкільнятами предмета, явища в процесі його безпосереднього сприйняття з певної точки огляду з метою якомога точнішої і виразною його передачі довгий час заперечувалося в дошкільній педагогіці. У дослідженні Т.Г. Казакової показано, що дитині-дошкільнику доступне зображення предмета з натури без передачі обсягу і перспективи. Дошкільник зображує форму лінійним контуром, будова, відносну величину частин у предметі, колір, розташування в просторі.

Види занять, виділені за джерелом задумів, тем. До них відносяться заняття на теми безпосередньо сприймають навколишній дійсності; на літературні теми (за віршем, казці, розповіді, малим фольклорним жанрам, загадки, потішки), по музичних творів.

Особливо варто зупинитися на так званих комплексних заняттях, де під одним тематичним змістом об'єднуються різні види художньої діяльності: малювання, ліплення, аплікація, музичне (спів, танець, слухання), художньо-мовна.

Таких занять не може бути багато, це, швидше, свято. Дуже важливо, щоб у дітей народжувалися етичні почуття, радість від того, що вони роблять. Проте досягнення цієї мети може бути складно деякими об'єктивними обставинами. Адже перехід дитини від одного виду діяльності вимагає перемикання уваги. Діти виконують при цьому все, що від них вимагається, але наростання почуття не відбувається. Тільки дитина захоплюється малюнком, як йому треба переключатися на інший вид діяльності. Відбувається руйнування образу, що виникає настрою. Дитина не встигає «заходити» в інший спосіб.

Це можливо, якщо інтегровані заняття різних видів художньої діяльності будуть будуватися не тільки на основі єдиного тематичного змісту, а й з урахуванням характеру тих почуттів, які покликані викликати заняття такого роду. школяр образотворчий урок

Отже, в основі інтеграції різних видів мистецтв на занятті повинно бути системообразующее початок. Таким може бути тема. Але цього недостатньо. Не менш, а може, і більш важливим є морально-етичне почуття.

Іншим інтегруючим моментом, сполучається з іншими, може бути завдання розвитку творчості в сприйнятті та створенні художніх образів. Велика роль педагога на таких заняттях. Особистісний вплив на дітей він надає не тільки прикладом щирого почуття, ставлення до мистецтва, але і здатністю побудувати і вести таке заняття, проявивши творчість, смак, почуття міри, здатність до імпровізації, так необхідної в живому спілкуванні з дітьми. Чим більше захоплені діти, тим більше вони розкріпачені і творчо себе проявляють.

Найбільш цікавими заняттями, які стимулюють творчий потенціал дітей, а значить розвивають їх художньо-творчі здібності, є різні цікаві заняття.

Цікавість означає якість, що викликає не просто цікавість, а глибокий, стійкий інтерес. Тобто мета проведення цікавих занять - створити стійку мотивацію до художньо-творчої діяльності, прагнення висловити своє ставлення, настрій в образі. Всі заняття зробити цікавими неможливо, і до цього прагнути марно. Але внести елементи цікавості в кожне заняття вихователь не тільки може, а й повинен.

Цікаві заняття діляться на два типи: з традиційними образотворчими матеріалами і з матеріалами нестандартними, або нетрадиційними.

Серед перших найбільш виграшними з точки зору цікавості є заняття інтегрованого характеру. Раніше вони носили назву комплексних. У таких заняттях об'єднувалися елементи декількох напрямів освітньої роботи, що не могло не викликати дитячий інтерес. Хоча, по суті, кожне заняття по изодеятельности є комплексним, адже постійно використовуються і літературні фрагменти, і музичний фон, і т.д. На заняттях з різними зображальними матеріалами широко використовується художнє слово.

Також до інтегрованих занять відносять ті, де використовується відразу кілька видів образотворчої діяльності - і малювання, і ліплення, і аплікація.

Проте проведення комплексних (інтегрованих) занять з образотворчої діяльності (ІЗО + математика; ІЗО + екологія; ІЗО + музика + фізкультура) вимагає особливої ​​підготовки як вихователя, так і дітей, і зазвичай такі заняття проводяться в конкретній групі ДОП не частіше двох разів на квартал

Тому в інший час зберегти стійку мотивацію до художньо-творчої діяльності у дітей допомагають заняття другого типу - з нетрадиційними матеріалами, а вірніше, з використанням нестандартної техніки малювання. Адже образотворчий матеріал може бути одним і тим же - наприклад, гуашева фарба. Використовувати її можна і в техніці набризку, і змішуючи фарбу з крупою, сіллю, і малювати клейовий пензлем на гладкій поверхні картону, і в техніці малювання чорнильними плямами, монотипією, діатіпіей, в пальцевої техніки, розбризкуючи по фону з маскою, ниткою, за допомогою відбитка.

Існує навіть такий незвичайний прийом, як малювання апельсинами - коли у лоток або коробку невеликого обсягу наливається фарба, розведення до густоти сметани, кладеться аркуш паперу, а апельсин виконує роль «кисті».

Так чи інакше, але створення творчої атмосфери залежить від бажання і вміння дорослого створювати умови для розвитку дитячої творчості Якщо сам педагог не любить малювати, ліпити, творити - дітям буде складно чогось у нього навчитися.

Таким чином, заняття цікавого характеру є вирішальним чинником художнього розвитку дітей дошкільного віку.

2.3 Позакласна робота

Позакласна робота - різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи. Спрямована вона на задоволення інтересів, потреб і запитів дітей завдяки добровільній участі у різноманітній діяльності (обговорення книг, кінофільмів, екскурсії, змагання, конкурси, свята тощо).

Позашкільна робота - освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Обидва види роботи мають спільні завдання і передбачають застосування переважно однакових засобів, форм і методів виховання.

Завдання позакласної та позашкільної роботи полягає в закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці; розширенні загальноосвітнього кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формуванні інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявленні і розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організації дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширенні виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання. її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Позакласна та позашкільна робота ґрунтуються на використанні загальних і специфічних принципів виховання, серед яких виокремлюють:

а) добровільний характер участі. Учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовую.

Організаційні форми виховної роботи чи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес;

б)суспільна спрямованість діяльності учнів.

Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав загальносуспільним потребам, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва;

У позакласній і позашкільній діяльності слід враховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу;

г)розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру (створення нових приладів, удосконалення наявних) приділяти особливу увагу творчому підходу до справи тощо;

ґ) зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи на уроках. Так, знання з фізики можуть бути поглиблені й розширені на тематичному вечорі, а з літератури - під час обговорення кінофільму чи спектаклю за літературним твором;

д)використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу передбачає використання пізнавальних та комп'ютерних ігор, демонстрування цікавих дослідів та ін.

Специфічні принципи позакласної та позашкільної роботи спрямовані на пробудження ініціативності, творчості учнів, реалізації їх потреб у діяльності, яка становить для них непересічний інтерес.

Творчі об'єднання у позашкільних закладах класифікують за трьома рівнями:

. Початковий - творчі об'єднання загальнорозвивального спрямування, що сприяють виявленню творчих здібностей дітей, розвитку їхнього інтересу до творчої діяльності.

. Основний - творчі об'єднання, які розвивають стійкі інтереси дітей та учнівської молоді, дають їм додаткову освіту, задовольняють потреби у професійній орієнтації.

. Вищий - творчі об'єднання за інтересами для юних талантів, обдарованих дітей та юнацтва.

Набуло поширення створення позашкільних навчально-виховних закладів нового типу: навчально-дослідницьких та творчо-виробничих центрів творчості, туризму, краєзнавства, шкіл мистецтва, спортивно-технічних шкіл, клубних закладів, театральних комплексів, соціально-педагогічних комплексів, кіноцентрів, міжшкільних клубів тощо.

За участю вихованців позашкільних закладів щороку проводять Всеукраїнські конкурси «Наукова зміна», «Таланти твої, Україно», виставки, олімпіади, турніри, конкурси.

Вимоги до діяльності позашкільних установ випливають із загальних принципів організації позакласної та позашкільної роботи, що передбачають органічний зв'язок позашкільних установ з виховною діяльністю школи; узгодженість дій з виховною роботою дитячих та юнацьких організацій, сім'ї і громадськості; масове охоплення дітей за умови дотримання добровільності щодо участі в гуртках і секціях позашкільних установ; поєднання масових, групових та індивідуальних форм виховної роботи; вільний вибір дітьми характеру творчої діяльності; стимулювання їхньої активної творчої діяльності.

На уроках образотворчого мистецтва для формування, відпрацювання вмінь та навичок застосовується як репродуктивний метод навчання (виконання вправ), так і проблемні методи навчання. В процесі вивчення природних форм необхідно спонукати учнів до аналізу форми, її загальної будови, узагальнення та зіставлення різних форм. Метод проблемного навчання слід застосовувати для самостійної, пошукової роботи учнів (вивчення будови, візерунків, кольору, характеру природної форми тощо).

Під час навчання конкретних дисциплін у художніх гуртках важливе місця в роботі педагога займає ознайомлення учнів із загальними положеннями зародження та розвитку мистцтва, зокрема - образотворчого.

Слід учням розкрити важливість і багатофункціональність мистецтва в цілому. Пояснити, що мистецтво - одна з форм суспільної свідомості, складова частина духовної культури людства, специфічний рід практично-духовного освоєння світу. Показати, що до мистецтва відносять групу різновидів людської діяльності - живопис, музику, театр, художню літературу (яку іноді виділяють особливо - вираження "література і мистецтво") і т.п., поєднуваних тому, що вони є специфічними - художньо-образними формами відтворення дійсності.

Художньо-творча діяльність людини розгортається в різноманітних формах, що називають видами мистецтва, його родами і жанрами. Достаток і розмаїтість цих форм можуть показатися хаотичним накопиченням, у дійсності ж вони є закономірно організованою системою видових, родових, жанрових форм. Так, у залежності від матеріальних засобів, за допомогою яких конструюються художні твори, об'єктивно виникають три групи видів мистецтв:

) просторові, чи пластичні (живопис, скульптура, графіка, художня фотографія, архітектура, декоративно-прикладне і дизайн), тобто такі, котрі розгортають свої образи в просторі;

) тимчасові (словесні і музичні), тобто такі, де образи будуються в часі, а не в реальному просторі;

) просторово-тимчасові (танець; акторське мистецтво і всі що базуються на ньому; синтетичне - театр, кіномистецтво, телемистецтво, естрадно-циркове і т.д.), тобто такі, образи яких володіють одночасно довжиною і тривалістю, тілесністю і динамізмом.

Кожен вид мистецтв безпосередньо характеризується способом матеріального буття його творів і застосовуваним типом образних знаків. У цих межах усі його види мають різновиду, що визначаються особливостями того чи іншого матеріалу і своєрідністю художньої мови, що випливає звідси.

Специфіка образотворчого мистецтва визначає і засоби естетичного виховання дітей. Вихователь зосереджує їхню увагу на оформленні альбомів.

В школі на уроках образотворчого мистецтва здійснюється первинне знайомство з творами художників, використаних із метою характерного виховання, розвитку художнього смаку дитини і її художньо-творчих здібностей.

Свої здібності школярі активно представляють в різних видах художньої праці.

В молодшому віці всі діти без винятку - пристрасні художники.

Слід памятати про розвиток можливостей різних видів мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, допоможуть сформулювати почуття симетрії, пропорції, відчуття ліній, кольору і колориту, просторову уяву.

Формування художньо-творчих здібностей, в свою чергу потребують особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати навики уміннями і навичками. При цьому треба памятати, що заняття малюванням лиш тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є обєктивна оцінка художньої творчості дітей.

Розділ ІІІ. Використання нетрадиційних технік на уроках образотворчого мистецтва

.1 Обґрунтування вибору техніки нетрадиційного малювання

Діти, знайомлячи з навколишнім світом, намагаються відбити його у своїй діяльності - іграх, малюванні, ліпленні, розповідях і т.д. Багаті можливості щодо цього представляє образотворча діяльність, тому що власне кажучи своєму вона носить перетворюючий і творчий характер.

Дитина одержує можливість відбити свої враження від навколишнього світу, передати образи уяви, втіливши їх за допомогою різноманітних матеріалів у реальні форми.

Творчість дошкільника нерозривно пов'язане з роботою уяви, пізнавальною й практичною діяльністю. Воля творчого вираження дошкільника визначається не тільки образними поданнями й бажанням передати їх у малюнку, але й тим, як він володіє засобами зображення. Засвоєння дітьми в процесі навчання різних варіантів зображення, технічних прийомів буде сприяти їхньому творчому розвитку. Художня творчість - один з улюблених видів дитячої діяльності.

Щоб не обмежувати можливості малят у вираженні вражень від навколишнього світу, недостатньо традиційного набору образотворчих засобів і матеріалів.

Нетрадиційні матеріали й засоби зображення: пробки від пластикових пляшок, від тюбиків крему, зубної пасти; листи дерев, квітів, трави; ягель; целофан; овочеві штампи й печатки; соломка; пористі губки цікаві дітям як гра з невідомим. Це й займає їх, і втягує у творчий процес.

Під час малювання пальцями рук і ніг дитина одержує незвичайно почуттєву насолоду при тактильних контактах з фарбою, папером, водою.

У процесі роботи з нетрадиційного малювання виникла ідея застосування непридатного матеріалу як образотворчого засобу. Ми стали використати як художні матеріали, добре знайомі предмети - пробки від пластикових пляшок, від тюбиків зубної пасти, кремів.

Більшість дорослих людей у своїх навичках образотворчого мистецтва досягають не багато чого поверх того, що вони вміли до 9-10 років життя. Якщо такі навички розумової діяльності як мова, подчерк, у міру дорослішання людини змінюються й удосконалюються, то розвиток навичок малювання в більшості, чомусь припиняється в ранньому віці.

І якщо діти малюють як діти, те багато дорослі теж малюють як діти, яких би результатів вони не досягали в інших сферах. Мало того, звичайно дорослі зі страхом сприймають пропозиція, що-небудь намалювати. Причина даного явища в загальноприйнятій культурі нашого суспільства. Адже набагато важливіше вміти читати й писати, чим малювати. Тому й не варто дивуватися тому, що дорослі не вміють малювати, а діти, закінчуючи початкову школу, кидають займатися образотворчою діяльністю й, таким чином, зупиняють розвиток навичок малювання. Але, як показує досвід, наявність творчих здатностей грає в житті людини немаловажну роль, починаючи від формування особистості й закінчуючи становленням фахівця, сім'янина, громадянина.

За діагностичним даними, діти в п'ятирічному віці дають 90 % оригінальних відповідей, у семирічному - 20 % , а дорослі - лише 2 % .

Це саме ті, хто витримав тиск соціуму й залишився творчою особистістю.

Цифри змушують задуматися про те, як важливо не упустити момент і не відіпхнути людини від творчої діяльності, а навпаки наблизити до неї, зацікавити, навчити бачити й реалізувати свої можливості.

Саме в дитинстві заставляється фундамент творчої особистості, саме тоді закріплюються моральні норми поводження в суспільстві, формується духовність.

Образотворча діяльність - один з деяких видів художніх занять, де дитина творить сам, а не просто розучує й виконує створені кимсь вірша, пісні, танці.

З даним видом техніки дітки ознайомлюються навчаючись в другому класі.

Метою уроку при ознайомленні з таким видом техніки, як плямографія, постає завдання:

Ознайомити учнів з виражальними можливостями плями; навчити працювати тушшю в техніці плямографії; розвивати образне мислення, зорову та емоційну чутливість; виховувати естетичні почуття, смак, акуратність у роботі з тушшю; активізувати творчу ініціативу учнів.

Для уроку потрібне таке обладнання: папір, туш, трубочка для коктейлю, чи соломинка.

1.Для повідомлення теми уроку, вчитель проводить вступну бесіду. Де розповідає казочку про пригоду, що трапилась з Буратіно та Мальвіною.

Коли хлопчик намочивши носик в чорнило ляпнув на клаптик чистого паперу. Для того щоб очистити папір від клякни, він напружившись, дмухнув на ляпку, виганяючи її з аркуша, та крапля, розтягнула всі свої волохаті лапи і вгризлася ними в папір.

Ось так, незвично, Буратіно навчився ставити ляпки і бачити у кожній із них незвичайні казкові та фантастичні істоти.

Вчитель закликає, та водночас запитує учнів, чи бажають вони олов діти такою технікою - плямографіяєю, як це зробив Буратіно.

2.Проводиться перегляд демонстраційного матеріалу 9з поширеним коментарем вчителя.

3.Самостійна практична діяльність вчителя та учнів.

Вчитель закликає пофантазувати, на якусь мить стати маленькими чарівниками і спробувати перетворити звичайнісінькі ляпки на щось цікаве.

Для початку роботи дітки повинні підстелити газету чи папір, щоб захистити свій одяг від бризок. Набирають на пензлик туші. А тепер ставлять пензлик над аркушем папері і стукають по ньому олівцем. Пізніше на ще вологу ляпку різко дмухають, користуючись трубочкою для коктейлю чи соломинкою.

Тоді вчитель надає таке завдання: спробувати побачити в плямах якусь картинку, вигадати казку про побачене. Проводиться підсумок уроку, де ставиться загальна оцінка, перегляд дитячих малюнків, та демонстрація кращих робіт.

3.2 Методика проведення занять з образотворчого мистецтва при ознайомленні з таким видом техніки як плямографія

З даним видом техніки дітки ознайомлюються навчаючись в другому класі.

Метою уроку при ознайомленні з таким видом техніки, як плямографія, постає завдання:

Ознайомити учнів з виражальними можливостями плями; навчити працювати тушшю в техніці плямографії; розвивати образне мислення, зорову та емоційну чутливість; виховувати естетичні почуття, смак, акуратність у роботі з тушшю; активізувати творчу ініціативу учнів.

Для уроку потрібне таке обладнання: папір, туш, трубочка для коктейлю, чи соломинка.

Для повідомлення теми уроку, вчитель проводить вступну бесіду. Де розповідає казочку про пригоду, що трапилась з Буратіно та Мальвіною.

Коли хлопчик намочивши носик в чорнило ляпнув на клаптик чистого паперу. Для того щоб очистити папір від клякни, він напружившись, дмухнув на ляпку, виганяючи її з аркуша, та крапля, розтягнула всі свої волохаті лапи і вгризлася ними в папір.

Ось так, незвично, Буратіно навчився ставити ляпки і бачити у кожній із них незвичайні казкові та фантастичні істоти.

Вчитель закликає, та водночас запитує учнів, чи бажають вони олов діти такою технікою - плямографіяєю, як це зробив Буратіно.

Проводиться перегляд демонстраційного матеріалу поширеним коментарем вчителя.

Самостійна практична діяльність вчителя та учнів.

Вчитель закликає пофантазувати, на якусь мить стати маленькими чарівниками і спробувати перетворити звичайнісінькі ляпки на щось цікаве.

Для початку роботи дітки повинні підстелити газету чи папір, щоб захистити свій одяг від бризок. Набирають на пензлик туші. А тепер ставлять пензлик над аркушем папері і стукають по ньому олівцем. Пізніше на ще вологу ляпку різко дмухають, користуючись трубочкою для коктейлю чи соломинкою.

Тоді вчитель надає таке завдання: спробувати побачити в плямах якусь картинку, вигадати казку про побачене. Проводиться підсумок уроку, де ставиться загальна оцінка, перегляд дитячих малюнків, та демонстрація кращих робіт.

3.3 Методика проведення занять з образотворчого мистецтва при ознайомленні з технікою - гратографія

Метою уроку постає таке завдання: ознайомити учнів з технікою гравюри на вощеному папері; формувати поняття про теплу і холодну гаму кольорів, розвивати образне мислення. Композиційні навички; вчити учнів виконувати композиції без попередньої прорисовки олівцем; прищеплювати любов до рідного краю.

Обладнання потрібне для уроку:

папір, акварельні фарби, свічка біла, чорна плакатна туш, мило, галка.

Враховуючи те, що діти потрібні користуватися гострими предметами, вчителька нагадує правила користування голкою.

Для цієї теми в основі закладено - зображення квітки Айстри.

Вчитель оголошує тему і мету уроку. Зачитує казку, з якої, дітки дізнаються, чому саме таку назву отримали ці квіти. Дітки уважно слухають казку І.Калинця Про те, як зірка на землі стала айстрою.

Прослухавши казочку дітки розпочинають завдання уроку.

Поетапно виконується композиція вчителем та дітьми одночасно.

а) наносять на папір фарби різних тонів (чорний не використовуємо);

б) покривають аркуш парафіном, використавши звичайну свічку;

в) зверху наносять туш чорного кольору.

Щоб туш не розпливалася по парафіну, час від часу вмочуйте пензлик у мильний розчин.

г) після висихання, видряпуємо голкою чи іншим гострим предметом свою композицію.

Після закінчення робіт проводиться перегляд і демонстрування дитячих робіт.

ВИСНОВОК

Здатність до творчості є специфічною особливістю людини, яка дає можливість не тільки використовувати дійсність, але й видозмінювати її.

Проблема розвитку здібностей дошкільнят знаходиться сьогодні в центрі уваги багатьох дослідників і практиків, що працюють у дошкільній освіті, є безліч статей, методичних посібників, збірників ігор та вправ, як щодо розвитку різних психічних процесів у цьому віці, так і з розвитку різних видів здібностей загальної та спеціальної спрямованості.

Проблема загальних і спеціальних здібностей незмінно залучала до себе увагу російських психологів ще в 40 - 60-х рр.. минулого сторіччя. Добре відомі роботи в цій області видних вітчизняних вчених: Б.М. Теплова, С.Л. Рубінштейна, Б.Г. Ананьєва, О.М. Леонтьєва, А.Г. Ковальова та ін

Стосовно до образотворчої діяльності важливо виділити зміст здібностей, що виявляються і формуються в ній, їх структуру, умови розвитку. Тільки в цьому випадку важлива цілеспрямована розробка методики розвиваючого навчання образотворчої діяльності.

Образотворча діяльність - це відображення навколишнього в формі конкретних, чуттєво сприймаються образів. Створений образ (зокрема, малюнок) може виконувати різні функції (пізнавальну, естетичну), так як створюється з різною метою. Мета виконання малюнка обов'язково впливає на характер його виконання. Поєднання двох функцій в художньому образі - зображення і вираз - надає діяльності художньо-творчий характер, визначає специфіку орієнтовних і виконавчих дій діяльності. Отже, визначає і специфіку здібностей до даного виду діяльності.

Дуже важливими є умови, при яких дитина емоційно реагує на фарби, колір, форми, вибираючи їх за своїм бажанням. Завдяки вихованню художніх образів в образотворчому мистецтві дитина має можливість повніше і яскравіше сприймати навколишню дійсність, що сприяє створенню дітьми емоційно забарвлених образів.

Для найбільшої результативності розвитку художньо-творчих здібностей необхідно застосовувати цікаві заняття. Мета цікавих занять - створювати стійку мотивацію, прагнення висловити своє ставлення, настрій в образі.

Таким чином, заняття цікавого характеру є вирішальним чинником художнього розвитку дітей дошкільного віку.

Все вищесказане підтвердилося у дослідницькій роботі. Дослідницька робота була проведена в три етапи, протягом яких здійснювалися такі цілі: виявлення та розвитку творчих здібностей у дітей підготовчої групи, шляхом проведення цікавих занять малюванням фарбами.

Для досягнення мети застосовувалися такі методи і форми: спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності; був підібраний цикл занять, дидактичних ігор та вправ.

Заняття показали, що у дітей є величезний інтерес і бажання, але необхідно постійно займатися з дітьми для підвищення рівня здібностей, інакше ці здібності можуть згаснути.

Завдання, намічені на початку ВКР, повністю реалізовані.

Введена гіпотеза підтверджена, так як у дітей за допомогою занять підвищився рівень здібностей.

Практична значимість полягає у використанні розроблених занять в якості методичних рекомендацій у роботі вихователя і керівника изодеятельности, узагальнення наукової літератури сприяє встановленню змісту художньо-творчих здібностей у малюванні.

Проведена на практиці робота, оптимізувала педагогічний процес, зробила його для дітей розвивають, цікавим і цікавим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гавріна С. та ін Розвиваємо руки, щоб вчитися і писати і малювати. - Ярославль, 1997.

. Григор'єва Г.Г. Розвиток дошкільника в образотворчій діяльності. - М., 2000.

. Донін А. Введення в мистецтвознавство. - Н. Новгород, 1998.

. Казакова Р.Г., Сайганова Т.І., Сєдова Є.М. та ін Малювання з дітьми дошкільного віку: нетрадиційні техніки, планування, конспекти занять. - М.: Сфера, 2005.

. Квач Н.В. Розвиток образного мислення і графічних навичок у дітей 5-7 років: Посібник для педагогічних дошкільних установ. - М.: ВЛАДОС, 2001.

. Комарова С. Як навчити дитину малювати. - М., 1998.

. Комарова Т., Савенко О. Колективна творчість дітей. - М., 1998.

. Комарова Т. Образотворча діяльність дітей в дитячому садку. - М., 2006.

. Комарова Т. Дитяче художня творчість .- М., 2005.

. Костерін Н. навчальний малювання. - М., 1980.

. Котляр В. Образотворча діяльність дошкільників .- Київ, 1986.

. Мелік - Пашаєв А., Новлянская З. Сходинки творчості. - М., 1987.

. Педагогічний енциклопедичний словник. - М., 2002.

. Пластичні мистецтва: короткий термінологічний словник. - М., 1995.

. Програма виховання і навчання в дитячому саду. / За ред. В.І. Васильєвої. - М.: Академія, 2005.

. Психологія. Словник / За ред. Петровського А.В. - М., 1990.

. Саккулина Н., Комарова Т. Образотворча діяльність в дитячому садку. - М., 1982.

. Система естетичного виховання в дитячому садку. / За ред. Н.А. Ветлугиной. - М., 1962.

. Сокольникова Н.М. Образотворче мистецтво: Основи живопису. - О.: ТИТУЛ, 1996.

. Сокольникова Н.М. Образотворче мистецтво: Коаткій словник художніх термінів .- О.: ТИТУЛ, 1996.

. Соломенникова О. Радість творчості. - М., 2005.

. Степанов С. Діагностика інтелекту методом рисунчатого тесту. - М., 1992.

. Столяр О. Походження образотворчого мистецтва. - М., 1985.

. Суботіна Л. Розвиток уяви у дітей .- Ярославль, 1998.

. Теплов Б.М. Здібності та обдарованість. - М., 2002.

. Теорія і методика изодеятельности в дитячому саду. - М.: Просвещение, 1977.

. Швайко Г.С. Заняття з образотворчої діяльності в дитячому саду. - М.: ВЛАДОС, 2001.

. Шоргіна. Т.А. Красиві казки: Естетика для малюків. - М.: Книголюб, 2003.

Похожие работы

 

Не нашел материал для курсовой или диплома?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!