Тема: Аналіз Західного економічного району

  • Вид работы:
    Доклад
  • Предмет:
    География, экономическая география
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    43,11 Кб
Аналіз Західного економічного району
Аналіз Західного економічного району
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ








Аналіз Західного економічного району

Виконала: студентка групи ВЄ-14-1

Гунько Д.Є.









м. Дніпропетровськ

р.

Зміст

1. Історична довідка.

. Населення та трудові ресурси.

. Природні умови та ресурси.

. Виробничий комплекс.

. Інвестиції в економічний регіон.

. Зовнішні економічні звязки.

. Культурні звязки регіону.

. Література

1. Історична довідка

До складу Західного соціально-економічного району входять вісім областей (Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Рівненська та Хмельницька) загальною площею 131,3 тис. км кв; чисельністю жителів 11,3 млн. осіб. Територія району в минулому була осередком формування могутнього Галицько-Волинського князівства, яке продовжило українську державність до середини XIV століття. Окремі землі входили до складу різних держав і тільки в середині XX століття об'єднані з основною частиною української території. Знаходячись у західній частині України, район займає центральні терени Європи і виходить до кордонів України з Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Ці країни з перехідною економікою мають власні проблеми, але за рівнем розвитку окремих галузей помітно випереджають нашу державу, а тому є вигідними економічними партнерами. Західний регіон перетинають важливі міжнародні транспортні магістралі (трубопроводи, залізниці, шосейні дороги), раціональне використання яких сприяє його економічному зростанню.

Львів:

Як адміністративна одиниця Львівська область була утворена 4 грудня 1939 року; в 1959 році її територію було розширено за рахунок приєднання Дрогобицької області. Адміністративним центром області є старовинне королівське місто Львів - один із найбільших культурних, економічних, адміністративних та транспортних центрів України.

Центральна частина м. Львова оголошена історико-архітектурним заповідником і внесена до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Львівщина зі своїм адміністративним центром, який має репутацію українського Пємонта, вважається європейською візитівкою України. Перебування в складі різних державних утворень (Польща, Австро-Угорська імперія та Радянський Союз), що відрізнялися своїм конституційним устроєм, рівнем економічного розвитку, етнічними та релігійними домінантами, справило беззаперечний вплив як на демографічні показники, так і на економічну ситуацію та рівень громадянської свідомості населення регіону.

Стратегічний план розвитку області визначає її майбутнє як важливого європейського центру міжнародного політичного та економічного співробітництва, історико-культурного та освітньо-наукового осередку. Львівщина сьогодні зосереджує в собі фінансово-промислову, інтелектуальну та туристично-рекреаційну діяльність, що забезпечує сучасний сервіс та інноваційний менеджмент на базі розвитку підприємництва та залучення інвестицій.

Івано-Франківськ:

На території двох старовинних сіл Заболоття та Княгинин між річками Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська у середині XVII ст. було споруджено фортифікаційну споруду. У 1662 році на даній території магнат Анджей (Андрій) Потоцький <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9> заснував місто Станиславів, яке назвав на честь свого старшого синаСтаніслава <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_(%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0)>. Інші ж дослідники вважають це завеликою честю для юнака. Існує й інша, протилежна версія походження - Не зовсім «земне». А йдеться про святогоСтаніслава Костку <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0> - дуже набожного хлопчика, що помер від хвороби у сімнадцятирічному віці. Культ святого поширився у Польщі в XVII столітті. В той період мало не кожен новозведений костел називали його іменем. У цьому ж році місто отримало магдебурське право, тобто населенню дозволялось створити свої органи самоврядування, цехи та ремісничі спілки, сповідувати свою релігію.

У серпні 1663 року польський король Ян ІІ Казимир юридично підтвердив надання місту Станиславову магдебурзького права <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%B4%D0%B5%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE> і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом у створі воріт.

У 1665 році було збудоване дерев'яне приміщення вірменського костьолу. Через рік в місті було збудовано І-у дерев'яну міську ратушу. Населення міста різко зросло після приходу вірмен, які прийняли греко-католицький обряд. Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-східній частині міста, вірмени - у південній, євреї - у західній. У 1672 році був збудований палац Потоцьких та закладений парафіяльний костьол, який через деякий час був збудований Ф. Корассіні та французьким архітектором Карлом Бенуа <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D0%91%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%B0> в українському стилі, обидві пам'ятки збереглися до наших днів.століття ознаменувалося тяжкими випробуваннями для міста. Місто переходило з рук в руки польським, російським та австрійським військам. У 1772 році містом остаточно заволоділи австрійські війська, до 1918 році місто перебувало під їхньою владою. В середині XVIII століття розпочався антифеодальний народно-визвольний рух опришків <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%B8>. У 1740 році в міській ратуші відбувся суд над опришком Федором Палейчуком та іншими побратимами Олекси Довбуша <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0_%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B1%D1%83%D1%88> - відомого ватажка опришків.

На початку XIX століття в місті розпочалися дуже великі зміни. У 1802 році австрійський уряд відкупив Станиславів і вирішив знищити фортифікаційні мури й вали; передав міську ратушу у розпорядження армії, яка перетворила її у складське приміщення та міську тюрму. Йшли інтенсивні роботи із знесення Станиславівської фортеці: розбиралися укріплення, засипалися фортечні рови, розрівнювалися вали. Фортечний матеріал йшов на бруківку старих й нових вулиць. У 1870 році був закладений фундамент нової ратуші, через рік збудована нова міська ратуша замість згорілої дерев'яної будівлі.

Тернопіль:

Район знаходиться в межах Волино-Подільської височини <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%BE-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0> і є одним з найбільш ранніх в історії заселення краю. Людина з'явилась тут в епоху раннього палеоліту <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82> (пізньоашельська фаза) - більше 200 тис. років тому назад, про що свідчать палеолітична стоянка біля с.Великий Глибочок <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%87%D0%BE%D0%BA>, під час досліджень якої були виявлені різноманітні кремінні вироби того часу.

В епоху пізнього палеоліту (біля 50-40 тис. років тому) на території району зафіксовано значно більшу кількість стоянок первісних людей.

В епоху мезоліту та неоліту (Х-V тисячоліття до н. е.) стоянки людей поки що не виявлені, але надзвичайно цікавою є археологічна пам'ятка епохи енеоліту (IV-III тисячоліття до н. е.), яка відноситься до трипільської культури.

В епоху бронзової доби ІІ тисячоліття до н.е на території району зафіксовані пам'ятки архітектури шнурової кераміки та культури Ноа. Найбільший ливарний центр того часу знаходився біля с. Мишковичі. Місцеві майстри виготовляли різноманітні види зброї (бойові сокири - кельти), ювелірні вироби.

В перехідний період появи перших залізних знарядь праці та зброї місцеве населення з метою оборони від кочівників почало споруджувати різноманітні фортифікаційні споруди. Одна з них знаходиться біля смт.Велика Березовиця <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8F>. Починаючи з VII-X століття до н. е. на території Західного Поділля відбувається експансія скіфського кочового елементу. На території району виникає достатньо велика кількість різноманітних поселень мешканці яких займались землеробством.

В перших століттях нової ери територія краю була заселена племенами черняхівської археологічної культури (II-IV століття н. е.). Поселення того часу зафіксовані біля сіл Біла, Дичків, Лозова, Чернелів-Руський, Чистилів.

В слов'янську епоху, яка розпочалася в кінці V століття н. е. територія району входила до складу дулібського племінного об'єднання, яке на початку VII століття зазнало агресії з боку аварів, що негативно відбилося не тільки на економічному житті слов'янського населення, але і було своєрідним гальмом його демографічного росту. Значно пізніше VIII-IX століттях на території району з'являються слов'янські археологічні пам'ятки типу Луки-Райковецької. Поселення того часу досліджено на околицях с. Курники.

За добу стародавньої Руси Х-ХІІІ століття територія району входила до складу Теребовлянського князівства, а з 1199 року - Галицько-Волинського.

Після смерті останнього Галицько-Волинського князя Юрія ІІ (Болеслава Тройденовича) (1340 р.) в 1349 р. польський король Казимир ІІІ захопив територію Галичини. В складі Речі Посполитої територія району знаходилась до 1772 року, коли була приєднана до складу Австрійської імперії. В 1870 році через Тернопіль була побудована залізнична колія в напрямку на Підволочиськ, що призвело до пожвавлення економіки краю.

В період І світової війни на території району проходили жорстокі бої між австро-німецькими і російськими військами. Економічна інфраструктура району була зруйнована. Недовготривале відновлення української державності у 1918-1919 роках не призвело до економічного підйому. Згідно умов Ризького миру (1921 р.) територія краю опинилась у складі Польщі. З початком ІІ світової війни територія західної України була приєднана до УРСР.

До 1939 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1939> діяли «Просвіта» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0_(%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)>, «Січ» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%96%D1%87_(%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)>, «Сокіл» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%BB_(%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)>, «Луг» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%B3_(%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)>, «Сільський господар» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80>, «Союз українок» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BE%D0%BA>, «Рідна школа» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_(%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)>, «Відродження» <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96)> та інші товариства. 1940-50-і активність проявляли ОУН <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%A3%D0%9D> і УПА <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%9F%D0%90>; нині встановлені пам'ятні знаки на місцях загибелі героїв національно-визвольних змагань, зокрема у с. Гаї-Шевченківські <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D1%97-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96> на місці криївки <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%97%D0%B2%D0%BA%D0%B0>командира 3-ї воєнної округи «Лисоня» В. Якубовського (псевдо «Бондаренко», 1994 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1994>), споруджено криївку-музей у с. Козівка <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0>, встановлено пам'ятний хрест у с.Стегниківці <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96> (обидва - 1999 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1999>) та ін. У с. Козівка <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0_(%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)> встановлено перший в області пам'ятник С. Бандері <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0> (1992 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1992>, скульп. Б. Григоренко). Освячено символічні могили полеглим за волю України <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0> у майже всіх населених пунктах району. Від січня 1940 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1940> до грудня 1962 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1962> райцентрами були Великі Бірки <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D1%96_%D0%91%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B8> та Великий Глибочок <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%87%D0%BE%D0%BA>.

Після Другої світової війни народне господарство на території теперішнього району почало активно розвиватись і нарощувати свій аграрно-промисловий потенціал. Найрозвинутішими стали такі галузі як машинобудування та металообробка, харчова, легка, скляна і фарфоро-фаянсова промисловість.

У 2007 <https://uk.wikipedia.org/wiki/2007>, до відзначення 40 річчя утворення району, затверджено його символіку - герб <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B1_%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83> і хоругву <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B2%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83>. У 15-16 ст. містами та містечками були Баворів <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2>, Буцнів <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%86%D0%BD%D1%96%D0%B2>, Великі Бірки <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D1%96_%D0%91%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B8>,Острів <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_(%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)>, Чернелів-Руський <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B2-%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9>.

Карпати:

Історія карпатського регіону бере свій початок із часів існування Галицько-Волинського князівства, заснованого 1199 р. волинським князем Романом Мстиславичем. Після його смерті 1205 р. ці землі поділили між собою Угорщина та Польща. Проте 1219 р. новгородський князь Мстислав Відважний звільнив Галич, який знову став частиною відновленого Галицько-Волинського князівства.

Антипольські настрої сприяли тому, що народ краю взяв активну участь у національно-визвольній війні Б. Хмельницького. У 30-40 рр. XVIII ст. у регіоні сформувався рух опришків, тобто месників, яскравим представником якого став легендарний герой Олекса Довбуш.

р., після першого поділу Речі Посполитої, регіон опинився під владою Австро-Угорської імперії, перетворившись на її провінцію, яка називалася Королівство Галиції і Лядомерії. Після розпаду Австро-Угорської імперії 13 листопада 1918 р. у Львові була створена Українська Національна Рада, яка проголосила Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). 22 січня 1919 р. у м. Станіславі (давня назва Івано-Франківська) було ухвалено акт про воззєднання ЗУНР із Українською Народною Республікою.

У середині 1919 р. край окупували польські війська. Проте 17 вересня 1939 р. Прикарпаття було приєднане до УРСР, тобто стало частиною СРСР.

Населення краю брало активну участь у формуванні Української Повстанської Армії. Тільки 1939 р. східна частина Галичини, населена переважно українцями, стала частиною України, проте у складі СРСР.

Відвіку на землях Закарпаття жило словянське племя білих хорватів, які пришли сюди з Волині та Прикарпаття. УIX ст. вони утворили тут князівство, яке незабаром стало частиною Київської Русі. Коли ж у XI ст. ця могутня держава ослабла, закарпатські землі потрапили до складу королівства Угорщина. Відтоді край багато разів переходив від одних завойовників до інших.

У березні 1939 р. була проголошена незалежна Карпатська Україна зі столицею в м. Хуст. Проте незабаром, згідно з таємним пактом 1938 р. між Німеччиною та Угорщиною, край окупували угорські війська. Після звільнення від окупантів у жовтні 1944 р. Закарпаття ввійшло до складу УРСР.

Буковина у X-XII ст. входила до складу Київської Русі, потім (до XIII ст.) - Галицько-Волинського князівства.

Під час навали Батия край потрапив під владу татаро-монголів. Але 1345 р. вони були розгромлені угорськими військами. Північна Буковина опинилася під владою Угорщини, пізніше - Молдавії. 1514 р. вона була завойована турками.

А після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. увійшла до складу Австро-Угорщини. 1918 р. Буковину окупувала Румунія, а коли скінчилася Друга світова війна, Північна Буковина опинилася у складі УРСР.

У регіоні Прикарпаття, Карпат і Закарпаття на порівняно невеликій території проживає багато етнічних груп: це і гуцули, і лемки, і бойки, і угорці, і румуни, і євреї, і поляки та багато-багато інших.

Територію всього регіону зазвичай поділяють на такі історико-етнографічні райони:

Бойківщина - гірські райони Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської областей, від р. Сян до р. Ліминці, від р. Уж до р. Торець; нині частина етнографічної Бойківщини входить до складу Польщі та Словаччини;

Буковина - нині частина Буковини знаходиться на території Румунії, частина - на території Чернівецької обл.;

Галичина - майже вся Львівська обл.;

Гуцульщина - гірські райони Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей, від кордону з Румунією на півдні до Прикарпаття на сході й півночі та Бойківщини на заході;

Волинь:

У 7-9 століттях Волинь населяли східнослов'янські племена: дуліби <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%B8>, бужани <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%B8> і волиняни <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8>. Згадує народ «валінана» арабський мандрівник аль-Масуді <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%8C-%D0%9C%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96> (10 століття <https://uk.wikipedia.org/wiki/10_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F>).Волинянами <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8> (дулібами <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%B8>) називали племена, які проживали у верхів'ях Західного Бугу, Прип'яті.

У 9-10 століттях на Волині виникли міста Волинь <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8C_(%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE)>, Буськ <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA>, Луцьк <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA>, Червен <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%BD>, Белз <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BB%D0%B7>. З середини X століття <https://uk.wikipedia.org/wiki/X_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F> Волинська земля увійшла до складу Київської Русі <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C>. Про інкорпорацію <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F>Києвом Волині свідчить літописна звістка про реформи княгині Ольги <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_(%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B3%D0%B8%D0%BD%D1%8F)> та встановлення погостів по річці Лузі <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0>. На думку Ю.Диби, літописна фраза «и оустави по мьстѣ. погосты и дань. и по лузѣ погосты и дань и ѡброкы», поміщена в продовженні літописного опису помсти Ольги деревлянам <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8> («по мьстѣ» - буквально «після помсти»), відображає реалії маршрута походу княгині Ольги після деревлянської помсти далі на захід, до правої притоки Західного Бугу <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%91%D1%83%D0%B3> - Луги <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0>. Підкорення Деревлянської землі та Волині відкрило перед Києвом перспективи контролю двох важливих міжнародних торгівельних шляхів. Один з них - суходольнний, названий «Шлях із німців у хозари» <https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85_%D1%96%D0%B7_%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%85%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B8&action=edit&redlink=1>, пов'язував Волзьку Булгарію <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%91%D1%83%D0%BB%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F> через Київ <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2>, Краків <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%B2> та Прагу <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B0> з Регенсбургом <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3> та ринками збуту руських товарів в Баварському Подунав'ї. Крім того, володіння деревлянським та волинським відтинками цього шляху, який проходив через Устилуг <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%83%D0%B3>, розташований при впадінні Луги до Західного Бугу, давало Києву можливість контролювати водний маршрут по Бугу, який відкривав вигоди прямої торгівлі з Балтикою <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B5>. Масштаби торгових операцій по Західному Бугу та Віслі <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0> відображено в масових знахідках торгових пломб в Дрогичині <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD>. Зі 15000 загальної відомої кількості 12000 (80%) виявлено в Дорогичині та його околицях. На Північні околиці Русі припадає лише 2500 (17%) пломб, з яких до 1000 знайдено в Новгороді та Городці на Волзі <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%B0>. Решту 3% дали інші руські землі. Вигідне розташування річки Луги на перетині торгових маршрутів привело до заснування на ній Володимира-Волинського <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9>.[7] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8C>[8] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8C>

У 981 <https://uk.wikipedia.org/wiki/981> році великий князь київський Володимир Святославович <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87> приєднав забузькі (забозькі) Червенські гради. 988 <https://uk.wikipedia.org/wiki/988> року князь заснував тезойменне місто Володимир (Волинський), віддав Волинську землю в уділ своєму синові Всеволоду <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>. Від часу адміністративної реформи Володимира Святославича у Володимирі сиділи сини київських князів.

Волинська земля продовжувала формуватися у другій половині 11 століття внаслідок об'єднання територій Червенських градів <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8> і Белзької землі. Відтак до них було приєднано Берестейську волость <https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C&action=edit&redlink=1>. Згодом волинські князі почали освоювати територію на схід <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%85%D1%96%D0%B4> від міст Дорогобуж <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B6_(%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE)>, Острог <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3> та Вигошів <https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%88%D1%96%D0%B2&action=edit&redlink=1>.

На Любецькому з'їзді <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%27%D1%97%D0%B7%D0%B4_1097> 1097 р. Волинську землю було закріплено за князем Давидом Ігоревичем <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B4_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87>, але Витечівський з'їзд 1100 <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%87%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%27%D1%97%D0%B7%D0%B4_1100> року позбавив його Волині, і деякий час нею володіли різні князі. В 1117 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1117> році Волинь перейшла до володінь Володимира Мономаха <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%85>. ЗаІзяслава Мстиславовича <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B7%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87> до складу волинських земель входить Погорина <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0> з містами Шумськом <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA>, Тихомлем <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D1%8C> та Гнійницею. За князюванняРомана Мстиславича <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87> в 1195 році до його князівства було приєднано Полонне <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B5> і відтоді надовго східною межею Волині стала річкаСлуч <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D1%83%D1%87_(%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0_%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%96)>.

На початку ХІІ століття Волинська земля займала територію від Берестя <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8F> на Західному Бузі до верхів'їв річки Серету <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%82_(%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B0_%D0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0)> на півдні <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C>. Її порубіжжя на заході <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4> становили міста Сутейськ <https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D1%83%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA&action=edit&redlink=1> і Червен, на сході - Дубровиця <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8F>, Дорогобуж <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B6_(%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE)>, Острог <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3>, Полонне <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B5>, Кам'янець <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%8C_(%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)>.

В 12 столітті одним із центрів консолідації Волинської землі стало місто Луцьк <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA>. Для протидії київським князям, які прагнули заволодіти Волинською землею, на сході її території інтенсивно будувалися міста і фортеці. У першій половині 12 століття значна частина волинських кордонів стабілізувалася. З кінця 1150-х років на території Волинської землі складається Волинське <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE> або Володимирське князівство. У 1170-1205 роках Володимирське князівство об'єднало навколо себе всі удільні князівства. У 1199 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1199> році, з приєднанням до нього Галицького князівства, утворилося Галицько-Волинське князівство <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE>.

Остаточно територія землі склалася у першій половині 13 століття. Західний рубіж Волинської землі (з Польщею <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D0%B0>) пролягав у межиріччі Західного Бугу й Вепра <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BF%D1%88>, а на початку 13 століття впритул підступив до Вепра. На північному заході та півночі кордон Волинської землі зВеликим князівством Литовським <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5> і ятвягами проходив Західним Бугом і його притоками, зокрема річкою Лесною. Більшість басейну річки Кросни належала до Волинської землі. Тут рубіжною була річка Нур <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%83%D1%80>.

<https://uk.wikipedia.org/wiki/1469> року «царик Маняк»[10] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8C>[11] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8C> напав на Поділля, також Волинь, Київщину. Хан Менґлі I Ґірей <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D2%91%D0%BB%D1%96_I_%D2%90%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%B9> попередив короля про небезпеку, що дозволило зібрати військо та не допустити розорення Галичини та Західної Волині.[11] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8C>

Під час існування Української держави XVII століття, урядом Гетьмана Богдана Хмельницького <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD_%D0%A5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9> у липні 1648 року була утворена військово-земська одиниця -Волинський полк <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_(%D0%97%D0%B2%D1%8F%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9)_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA>, яка охоплювала більшість території Волині. Ця одиниця існувала з перервами до 1658 року.

2. Населення та трудові ресурси

Район виділяється серед інших тим, що демографічна ситуація не набрала тут надто загрозливого характеру. Так, за підрахунками 1996 року, у трьох областях району (Івано-Франківській, Закарпатській та Рівненській) ще спостерігався незначний приріст населення. У Закарпатській області, впродовж усього післявоєнного періоду, спостерігалася найбільша народжуваність в Україні. Тільки за підсумками 1999 року на Рівненщині та Закарпатті також почався процес депопуляції (11,9 - 12,7 = -0,8 та 10,8 - 11,2 = -0,4 на 1000 осіб населення). Середня густота сільського населення значно вища, ніж у всіх соціально-економічніх районах. Через невисокий рівень урбанізації, середня густота населення (86 осіб на км кв) перевищує пересічну для країни. Частка сільських жителів становить у регіоні 50,5%. Львівська область, де в містах проживає 61% мешканців, займає четверте місце за щільністю населення (125 осіб на км кв) в Україні. Перевищує цей показник 100 осіб на км кв і в інших передкарпатських областях. 25% міських жителів живе в обласних центрах, населення яких (за винятком Львова) не досягло 300 тис. осіб.

Своєрідний район і тим, що зараз у ньому найвища частка (близько 80%) українського населення, добре виражені етнографічні групи корінних жителів краю зі своєрідним побутом і культурними традиціями. Представники національних меншин (росіяни, євреї) проживають переважно у великих і середніх містах всього регіону, а угорці, словаки, поляки, румуни, молдавани - в основному у прикордонних районах. Незважаючи на те, що територія цього району у минулому входила до складу різних країн, які проводили політику денаціоналізації корінного населення, народ зберіг почуття патріотизму, любові до рідної мови, поваги до української церкви, традицій батьків і прадідів.

Щодо трудових ресурсів, то тут сформувався деякий надлишок їх, особливо у сільській місцевості. Це зумовлює як значні маятникові міграції, так і виїзд мешканців на сезонні роботи на східні терени України, в інші держави. Останнім часом став від'ємним і механічний приріст населення Західного соціально-економічного району.

Економічна криза та спад виробництва в Україні призвели до різкого зменшення сукупного попиту на робочу силу. Тенденція до щорічного зменшення кількості вакансій на підприємствах, в організаціях та установах зберігається і донині. Це особливо непокоїть з огляду на зростання прихованого й відкритого безробіття, оскільки особи, які шукають роботу, не можуть її знайти, що в свою чергу призводить до трудової міграції населення за кордон (особливо кваліфікованої робочої сили), а також різних негативних соціальних явищ.

З-поміж регіональних ринків праці України найгірша ситуація у Західному регіоні. Якщо для України загалом на жовтень 1998р. на одне робоче місце припадало у середньому 20 зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, то для Івано-Франківської, Закарпатської, Волинської, Львівської, та Тернопільської областей показник відповідно дорівнював 148, 81, 69, 61, 41.

Упродовж останніх років попит на працю у країні не відповідав реальному. Спад виробництва відбувався швидшими темпами, ніж скорочення зайнятості. Різні заходи щодо протистояння масовому безробіттю, з одного боку, формально зберегли робочі місця, а з іншого - призвели до масового затримання виплати заробітної плати. Загальна сума боргу із виплати заробітної плати у січні 1998р. становила 5 148 млн.грн., що дорівнює двомісячному фонду оплати, нарахованому для виплати працівникам, зайнятим в економіці, а в грудні 1998р. досягла 6 587 млн.грн., у тому числі в бюджетній сфері - 992 млн.грн. Масовим явищем на підприємствах і в організаціях стала вимушена неповна зайнятість населення. Найбільших розмірів приховане безробіття досягло у Західному регіоні України.

За відсутності попиту на робочу силу будь-які заходи щодо поліпшення зайнятості не допоможуть кардинально зменшити чисельність безробітних у регіоні. А відтак дефіцит сукупного попиту на працю є однією з головних причин безробіття.

Створення нових і збереження наявних робочих місць неможливе без подолання економічної депресії й загального підвищення виробництва. У 1997 - першій половині 1998р. хоча і тривав спад виробництва, але його вдалося загальмувати. Так, якщо в 1995р. зниження валового внутрішнього продукту (ВВП) в Україні порівняно з попереднім роком становило 12,2%, то у 1996 - 1997рр. цей показник відповідно дорівнював 10 і 3,2%. Темпи скорочення випуску промислової продукції у 1995-1997рр. відповідно тсановили 12, 5,1, 1,8%, а продукції сільського господарства - 3,6, 9,5, 1,9%. Якщо у 1995р. збитково працювало кожне пяте підприємство, то у 1997р. - кожне друге, при цьому сума збитків, одержаних ними, за станом на початок грудня становила 4,3 млрд.грн. Проте за перше півріччя 1998р. порівняно відповідним періодом 1997р. приріст ВВП становив 0,2%, темпи освоєння капітальних вкладень зросли на 8,5%, випуск промислової продукції було збільшено на 0,7%.

Історична динаміка чисельності населення областей Західної України, тис. <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0>

19391946195919701979198920012013Львівська <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>24521831210824292584274826272541Івано-Франківська <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE-%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>12821054109512491332142414101382Закарпатська <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>72579992010571154125212581254Тернопільська <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>1413962108611531163116911421077Волинська <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>10328098909741016106110611040Всього87746925779987559260976295949358

Динаміка населення Західного району

Область200520062007200820092010201320142015Волинська1044,7771040,4291038,0281036,4361036,2211036,6651037,1491038,5981039,958Закарпатська1248,4861245,4471243,8261242,6061243,3631244,8281247,3501250,7591254,393Івано- Франківська1393,6161388,9471385,3721382,6031381,0621380,7161379,7661380,1281381,788Львівська2588,0412577,1292568,4132559,7792552,9292549,6172544,7482540,9382540,702Рівненська1160,6951156,4791154,3581151,9901150,9621151,6241152,5261154,2561156,868Тернопільська1119,5731112,1261105,3641098,6181093,3321088,8651084,1271080,4311077,327Хмельницька1388,0381373,4421361,3681350,3031341,3711333,9571326,9261320,1711313,964Чернівецька1187,7211168,4521151,9571135,8991121,3291109,7471098,2091088,5091077,802

Частка міського населення, 1939-2013 рр.

Область1939195919701983198920012013Львівська32%39%47%56%59%59%61%Івано-Франківська23%23%31%40%42%42%43%Закарпатська20%29%30%39%41%37%37%Тернопільська14%17%23%35%41%43%44%Волинська16%26%32%43%49%50%52%В середньому22%27%34%44%48%47%49%

Середній вік населення регіонів України, 1989-2013 рр.

1989199119931995199719992001200320052007200920112013Волинська область35,235,335,435,535,836,136,536,937,137,337,337,437,5Закарпатська область32,332,732,933,333,734,234,835,335,736,036,236,436,6Івано-Франківська область34,734,935,035,335,736,136,637,137,537,938,138,438,6Львівська область35,035,235,535,836,236,637,137,638,038,438,739,039,2Рівненська область34,234,434,534,735,035,335,736,136,436,636,736,836,8Тернопільська область37,237,137,137,237,437,738,138,538,839,139,439,639,8Хмельницька область38,138,238,238,338,538,939,339,740,140,340,540,740,9Чернівецька область35,235,335,435,736,036,436,837,337,637,938,238,338,5

3. Природні умови та ресурси

У межах Західного соціально-економічного району знаходиться Передкарпатська паливно-сировинна база країни. Отже, він багатий на мінеральні ресурси. Важливе місце серед запасів паливних ресурсів належить Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейну, де переважаєгазове вугілля (придатне для газифікації й коксування) з домішками сірки. У Закарпатті, Передкарпатті та Придністров'ї є буре вугілля, яке залягає малопотужними пластами. Поклади нафти та газу зосереджені в основному у Передкарпатському нафтогазоносному басейні. Найбільші нафтові родовища: Долинське, Битківське, Лопушнянське; газові: Угерське, Рудківське, Більче-Волицьке та ін. Газові родовища виявлені також на Волині. У районі є значні запаси торфу (Полісся) та менілітових сланців (Передкарпаття).

Рудних корисних копалин тут є небагато. Зосереджені вони в основному у Закарпатській області (поліметалеві, ртутні руди, золото). У Волинській області виявлені перспективні поклади мідних руд.

За запасами мінеральної хімічної та будівельної сировини район один з найба-гатших у країні. Найважливіші серед родовищ: Калусько-Голинське і Стебницьке калійних солей, Яворівське, Немирівське, Подорожнянське сірки (Львівська область), кам'яної солі (Солотвинське), озокериту (Бориславське), а також соляних розсолів у Передкарпатті. Будівельні викопні ресурси характеризуються великою різноманітністю. Тут зосереджені великі поклади цементної сировини , а також гранітів, лабрадоритів, крейди, гіпсу, мармуру, глини, кварцових пісків тощо.

Найбагатший район на водні, гідро- та лісові ресурси. Густа річкова сітка, багато штучних водойм, великі запаси підземних вод. Гірські річки хоч невеликі, але завдяки швидкій течії мають значні запаси гідроенергії. Основні масиви лісів зосереджені у Карпатах та на Поліссі.

Поверхня району охоплює рівнинні простори Поліської низовини, Подільської й Волинської височин, рівнин Передкарпаття і Закарпаття, а також частину Карпатської гірської системи з висотами до 2000 метрів.

Помірно континентальний клімат з достатнім, а в деяких районах надмірним (Карпати, Полісся) зволоженням зумовили формування на рівнинах природних комплексів мішаних лісів з дерново-підзолистими, іноді заболоченими грунтами та лісостепу - з сірими лісовими та чорноземними грунтами. У горах добре виражена висотна поясність. У Закарпатті склалися сприятливі природні умови для вирощування теплолюбних культур завдяки тому, що гірськими хребтами вони захищені від холодних повітряних мас з півночі.

Західний соціально-економічний район має значні природні рекреаційні ресурси. Це мінеральні води Трускавця, Сваляви, Східниці, Сатанова, лікувальні болота, мальовничі ландшафти Карпат, поліських озер, Поділля тощо.

Наявна мінерально-сировинна база стала фундаментом для формування вугільної, нафтохімічної промисловості та промисловості будівельних матеріалів. Важливим джерелом енергоносіїв у регіоні є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Інтенсивний видобуток кам'яного вугілля призвів до скорочення його видобутку на рівні 4-5 млн т на рік.

Більша частина основних нафтових і газових родовищ вироблена частково або повністю. Збільшення видобутку нафти та газу залежить від обсягів експлуатаційного та пошуково-розвідувального буріння.

На території регіону є значні поклади торфу, четверта частина балансових запасів якого має промислове значення. Ступінь експлуатації родовищ торфу невелика. Поки що він використовується переважно для виготовлення органічно-мінеральних добрив і компостів і також як місцеве паливо.

З родовищ металів у регіоні перспективними для освоєння можуть бути Берегівське і Біганське родовища поліметалевих руд, а також поклади Мужієвського золотоносного родовища на Закарпатті. Крім того, розвідані поклади глиноземної сировини і баришу.

Територія Львівської та Івано-Франківської областей багата покладами самородної сірки. Тут розвідано близько 20 родовищ. Експлуатуються Роздольське, Подорожнянське, Язівське і Немирівське родовища, на базі яких функціонують Яворівське і Роздольське виробничі об'єднання «Сірка». Підготовлено до освоєння Любінське родовище, розвідуються обсяги покладів сірки Загайпільського і Тлумацького родовищ на території Івано-Франківської області.

Промислові поклади калійних солей знаходяться на території Львівської та Івано-Франківської областей. їхні промислові запаси становлять 2,9 млрд т. Найбільші родовища - Стебниківське, Калуш-Голинське і Вориславське. Два перших експлуатується і на їх базі функціонують Стебниківський калійний комбінат і Калушське виробниче об'єднання (ВО) «Хлорвініл».

Розробляються родовища кам'яної солі: Солотвинське (Закарпатська область), Болехівське і Долинське (Івано-Франківська область), Дрогобицьке (Львівська область). Загальнодержавне значення має Бориславське родовище озокериту.

На території Західного регіону є поклади різноманітних будівельних матеріалів: цементної сировини, крейди, вапняків, будівельного каменю, гіпсу, цегельно-черепичної сировини тощо. У регіоні найнижчий у країні рівень сільськогосподарського освоєння і розораності земель. Родючість сільськогосподарських угідь становить 45 балів при 62 по Україні в цілому, в тому числі ріллі - відповідно 44 і 63 бали.

Потенціал водних ресурсів регіону характеризується задовільним рівнем забезпечення потреб виробництва, населення та комунально-побутових підприємств. У регіоні на одного жителя припадає понад 3 тис. м3 прісної річкової води на рік, що у 3 рази більше середньої водозабезпеченості по Україні (без урахування транзитного стоку). Територіальна нерівномірність у розподілі річкового стоку, нестабільність його річного режиму ускладнюють водозабезпечення промисловості, населення та інших споживачів. Гостро стоїть питання про ліквідацію непродуктивних втрат води й обмеження тим самим додаткового залучення водних ресурсів у господарський обіг. Ліси Західного регіону - найбільша лісосировинна база України. Тут зосереджена 1/4 частина лісового фонду країни і більше половини стиглих і перестійних насаджень.

У цілому лісокористування ведеться більш інтенсивно, ніж в інших сировинних регіонах України.

Територія Західного регіону вирізняється специфікою видового складу природних рекреаційних ресурсів, їхньою концентрацією і досить великими запасами. Тут налічується понад 800 водопунктів мінеральних вод практично всіх бальнеологічних типів з сумарним добовим дебетом близько 58 тис. м3. Серед них унікальні високоефективні типи, що рідко зустрічаються: трускавецька «Нафтуся», моршинські розсоли, закарпатські вуглекислі, залізисті та миш'яковисті води.

. Виробничий комплекс

У складі АПК виділяються такі функціональні сфери: галузі рослинництва і тваринництва, зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції; галузі промислової переробки сільсько-господарської продукції(мясна, молочна, борошномельно-крупяна промисловість, легка промис-ловість з переробки сільськогосподарської сировини тощо); галузі, що виробляють засоби виробництва для потреб АПК(сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив та інших хімічних засобів, продовольче машинобудування, мікробіологічна та комбікор-мова промисловість та ін; галузі виробничої та соціальної інфраструктури( заготівля, зберігання, транспортування і реалізація продукції).

Україна- одна з небагатьох у світі держав, в яких наявні великі земельні ресурси. Майже дві третини площі ріллі займають найродючіші чорноземи та наближені до них за родючістю грунти. Із загальної площі с/г угіддя становлять69,4 %, орні землі займають79,5 %. Причому в лісостеповій і степовій зонах частка ріллі становить75-85 %, а у поліській- 65 %. Найменша частина орних земель(близько47 %) припадає на гірські і передгірські райони Карпат[5-7]. Зернові культури культивуються переважно в степу і лісостепу. Цінною продовольчою культурою є озиме жито. Його основні посіви зосереджені у Поліссі(понад60%), у Прикарпатті та лісостепових областях. Важливе значення має продовольча і фуражна культура- кукурудза. Вона культивується як у степовій і лісостеповій зонах, так і у Закарпатті. У західному регіоні України є незначні посіви таких культур, як гречка, просо, зернобобові. Овочівництво поширене повсюдно, але найбільше розвинуте воно навколо великих міст та в промислових районах. Виноградні насадження західних областей України зосереджені у Закарпатті.

Садівництво розвинене на всій території України, але одні з найбільших площ під садами зайняті у Закарпатті.

Розміщення галузей тваринництва зумовлюється природними умовами, ресурсами кормо-виробництва, потребами населення, транспортабельністю продуктів. Розвиток тваринництва зале-жить насамперед від кормовиробництва, яке складається з польового, лукопасовищного і промисло-вого виробництва кормів. Водночас окремі галузі тваринництва привязані до мясо-молочної, цукрової, крохмале-патокової промисловості(використання відходів в кормовому раціоні).

У західному регіоні України найпоширеніше є грубововняне вівчарство(Карпати), птахівництво розвивається навколо великих міст(спеціалізовані птахофабрики), а також поблизу промислових і рекреаційних центрів. Крім цих галузей, дедалі більшого значення набуває ставкове рибництво, бджільництво, звірівництво і шовківництво.

У західній частині поліського агропромислового комплексу вирощують зернові культури, льон, картоплю, займаються молочно-мясним скотарством і свинарством. Подальший розвиток агропромислового комплексу західного регіону України необхідно орієнтувати в напрямку збільшення виробництва продукції тих галузей, які можуть стати джерелом постійних надходжень з врахуванням специфіки кліматичних умов, зокрема маслосироробної, молочної, вовняної, фруктозаготівельної тощо.

Будівельний комплекс охоплює систему підприємств і галузей, продукція яких призначається для капітального будівництва у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту, а також для потреб житлово-комунального господарства та всіх інших сфер людської діяльності.

До складу будівельного комплексу входять три основні групи галузей: видобуток і обробка мінерально-будівельної сировини(пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь тощо); виробництво вяжучих матеріалів(цемент, вапно, гіпс); виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій (бетонні, залізобетонні та інші конструкції і блоки).

Галузі будівельного комплексу розвиваються в усіх районах, однак переважна більшість підприємств тяжіє до районів індустріального будівництва. На розміщення підприємств будівельного комплексу, зокрема виробництво будівельних матеріалів, найбільший вплив має сировинний фактор. В усіх областях України працюють підприємства, що спеціалізуються на випуску залізо-бетонних деталей. Найпотужніші з них розміщені у містах-мільйонерах та великих промислових центрах(Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Львів та ін.). Важливою галуззю є виробництво віконного і технічного скла. Віконне скло виробляють на багатьох заводах України, щодо західного регіону, то його представляє Львівський склозавод.

У перспективі розвиток галузей будівельного комплексу має бути повязаний з реконст-рукцією технічної бази.

Лісовиробничий комплекс- це міжгалузеве утворення в межах України, що обєднує лісові галузі(від вирощування та експлуатації до глибокої переробки деревини) з метою раціонального використання сировини і відходів. Різні галузі і підгалузі лісопромислового комплексу розвива-ються на базі основної сировини-деревини, вони повязані з багатьма міжгалузевими комплексами.

Лісовиробничий комплекс України обєднує такі підкомплекси: лісогосподарський, деревооброб-ний, целюлозно-паперовий та лісохімічний. Кожен підкомплекс охоплює галузі, що функціонують в процесі виробництва різних видів продукції.

Лісистість території України становить понад14 %. До найбільш лісистих належать карпатсь-кі області. У лісогосподарському підкомплексі виділяють лісове господарство та лісозаготівельну про-мисловість. Лісове господарство сьогодні набуває особливої актуальності, воно забезпечує розши-рене лісовідтворення, лісовпорядкування та захист і охорону лісів. Однак Україна задовольняє свої потреби у лісосировині на третину і змушена закуповувати щорічно деревину та її продукти в сусідніх країнах. Лісозаготівельна промисловість заготовляє деревину та здійснює її первинну переробку. Основними лісозаготівельними районами є Українські Карпати та Полісся. Деревообробний підкомплекс представлений лісопильною, фанерною, меблевою галузями, а також виробництвом деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит та будівельних деталей з дерева. Ці галузі розвинені на всій території України, але основна їх частина зосереджена в межах карпатських та поліських областей. Найбільшими центрами лісопильної промисловості в західній Україні є Чернівці, Вигода, Надвірна, Брошнів, Рожнятів(Прикарпаття); Рахів, Свалява(Закарпат-тя), Сколе; Стрий(Львівщина); Ковель. Підприємства фанерної промисловості зосереджені у Львові.

Целюлозно-паперова промисловість західного регіону представлена Жидачівським картонно-паперовим комбінатом(Львівська обл.), Рахівською картонною фабрикою(Закарпатська обл.). Лісохімічний підкомплекс охоплює низку галузей, що зайняті хімічною переробкою деревини і тяжіють переважно до лісосировинних районів. Найбільш потужна група лісохімічних підприємств склалася в Закарпатській області (Свалявський, Перечинський, Великобичківський лісохімічні комбінати).

Традиційною галуззю текстильної промисловості є вовняна, яка здійснює первинну обробку вовни, виготовляє пряжу та вироби з неї. Доволі великого поширення набуло виробництво килимів і килимових виробів з вовни та синтетичних волокон. Підприємства розміщені в деяких міських поселеннях Прикарпаття(Косів, Криворівня, Коломия) і Закарпаття.

Важливого значення для України набула лляна промисловість. Переробляють цей ресурс на Рівенському льонокомбінаті. Популярне виробництво легкої промисловості- трикотажне. Один з головних центрів панчішно-шкарпеткових виробів розміщений у Львівській області.

Вагомою в структурі легкої промисловості є швейна промисловість. Розміщена ця галузь у районах споживання, здебільшого у великих містах. Серед найбільших підприємств галузі є фабрики у Львові та інших містах.

Слід відзначити шкіряно-взуттєву і хутрову галузі. Підприємства шкіряної промисловості розміщені у Львові.

Легка промисловість належить до наймобільніших галузей господарства. Тому цілком логічно можна вважати, що розвиток галузі у перспективі має базуватися на впровадженні державної політики, спрямованої на інвестовані виробництва, розвиток діючих та створення середніх і малих підприємств усіх форм власності.

Серед економічного потенціалу західного регіону України велике значення має паливно-енергетичний комплекс. Він працює на камяному вугіллі Львівсько-Волинського басейну, бурому вугіллі Закарпатської області, нафті та газі численних родовищ Прикарпаття.

Галузі хімічної промисловості є основою хімізації народного господарства- процесу широкого застосування хімічних технологій, синтетичних матеріалів у різних його галузях. Для розвитку підприємств хімічної промисловості вирішальне значення має сировинний фактор(гірничо-хімічна та органічна сировина). Хімія споживає велику кількість води.

Гірничо-хімічна промисловість спирається значною мірою на власні мінеральні ресурси калійних солей, самородної сірки, кухонної солі та ін. Залягання гірничо-хімічної сировини в межах західної України виявлені у Прикарпатті, який є одним з найбільших районів гірничої хімії

України. На базі розвіданих родовищ самородної сірки тут працює сірчаний комбінат у Новояворівську(Львівська область). Промислові запаси калійних солей зосереджені у Калуському і Стебницькому родовищах. Сировина переробляється на комбінатах, які виробляють хлорні калійні

добрива та ряд інших хімічних продуктів. Крім виробництва калійних добрив, на виробничому обєднанніОріана у Калуші налагоджено випуск магнію.

. Інвестиції в економічний регіон

Львівська область

Львівська область має унікальний природно-рекреаційний потенціал, високий рівень наукових розробок, розвинену мережу наукових та науково-дослідних установ, висококваліфікованих фахівці, а основне це- сприятливе геополітичне розташування в центрі Європи, а також розвинену мережу міжнародних транспортних коридорів. Все це формує унікальні можливості для впровадження нових інвестиційних проектів. Львівська область має достатньо ресурсів та робочої сили, для того, щоб бути привабливою для іноземного інвестора, який вкладав би кошти у підприємства та рекреаційно-туристичні комплекси. Однак для підвищення інвестиційної привабливості, в управління економічним розвитком Львівського регіону виникає потреба у внесенні певних змін та реформування. Тому важливим є популяризація області в Європі та світі з метою активізації вкладення коштів у розвиток регіону, його підприємств, і, водночас, удосконалення законодавчої бази щодо впровадження інвестиційної політики.

Основними чинниками, на які інвестор повинен звертати увагу у виборі Львівської області для інвестування, є: значний ресурсний потенціал; дешева та готова до праці робоча сила; значна площа вільної території для розташування підприємств; сприятливе для інвестицій розташування області тощо.

У 2014 році в економіку Львівської області залучено 33, 2 млн. доларів США прямих іноземних інвестицій. За аналогічний період 2013 року -74,4 млн. дол. США. Вкладення в економіку області у січні-вересні 2014 року здійснили інвестори з 33 країн світу. Найбільше інвестицій надійшло від партнерів з Кіпру -14,2 млн. доларів США, Нідерландів - 4,8 млн. дол. США, Німеччини - 3,5 млн. дол. США, Канади - 2,2 млн. дол. США, Польщі - 2,0 млн. дол. США. Обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених у Львівщину з початку інвестування, станом на 1 жовтня 2014р. становив 1471,0 млн. дол. США. У розрахунку на одного мешканця області припало 583,5 дол. США прямих іноземних інвестицій. За обсягами залучених інвестицій Львівщина посідає сьоме місце серед регіонів країни. У порівнянні до 2013 року (6-те місце) Львівська область поступилася Одеській області.

Динаміка прямих іноземних інвестицій у Львівську область

Прямі іноземні інвестиції на 1 січня, млн.дол.СШАПрямі іноземні інвестиції на 1 січня на одну особу, дол.СШАНадходження прямих іноземних інвестицій, млн.дол.США199526.99.818.1199643.616.012.6199754.626.622.0199872.930.313.9199982.741.641.82000113.143.043.52001150.055.820.42002159.761.055.22003220.184.874.72004304.9117.957.02005358.2139.147.92006426.9166.591.42007515.0201.6344.82008838.5329.4319.12009958.0377.5234.920101198.6473.2120.520111254.6496.1146.520121387.8549.7314.320131637.8649.388.320141701.4674.946.620151374.9545.7..

Обсяг унесених з початку інвестування в економіку Хмельницької області прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 31 грудня 2014 р. становив 189,2 млн.дол. США, що на 15,7% менше, ніж на початок 2014 р.

У 2014р. в економіку області іноземними інвесторами вкладено 2,6 млн.дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Зменшення капіталу за цей період становило 37,9 млн.дол., у т.ч. за рахунок курсової різниці - 34,3 млн.дол.

Інвестиції надійшли із 43 країн світу. З країн ЄС з початку інвестування унесено 175,2 млн.дол. (92,6% загального обсягу акціонерного капіталу), з інших країн світу - 14 млн.дол. (7,4%).

До основних країн-інвесторів, на які припадає майже 89% загального обсягу прямих інвестицій, належать: Нідерланди - 113,7 млн.дол., Кіпр - 22,8 млн.дол., Польща - 13,5 млн.дол., Німеччина - 8,5 млн.дол., Велика Британія - 5,8 млн.дол., Ізраїль - 3,8 млн.дол.

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) з країн світу в економіці Хмельницької області

Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2013р. (млн.дол. США)У % до підсумкуУсього225,5100,0у тому числіНідерланди128,256,9Кіпр33,514,9Польща14,66,5Німеччина9,04,0Вірґінські острови (Брит.)6,62,9Велика Британія5,82,6Російська Федерація5,12,2Ізраїль4,21,9Інші країни18,58,1

Рівненська область

Станом на 01 жовтня 2014 року загальний обсяг прямих іноземнихінвестицій, залучених в економіку області, становив 271,6 млн. дол. США.

До пятірки основних країн-інвесторів входять: Німеччина-68,6млн.дол.США, Велика Британія -60,2 млн.дол.США, Італія -32,5млн.дол.США, Кіпр -32,3 млн.дол.США та Нідерланди -31,7 млн. дол. США.Найбільш інвестиційно привабливими для нерезидентів є підприємства промисловості, в які залучено 167,3млн.дол.США іноземних інвестицій, з них 121,9 млн. дол. США -у переробну промисловість. Значні обсяги інвестицій внесено інвесторами у розвиток транспорту -39,3 млн.дол. США, будівництва -34,1млн.дол.США, сільського господарства 12,3млн.дол.США, оптову та роздрібну торгівлю -11,5млн.дол.США.

Івано-Франківська область

У 2014 році, за попередніми даними, в економіку міста Івано-Франківська іноземними інвесторами вкладено 246,2 млн.дол.США прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу). Це найвищий показник з початку інвестування.

Якщо в економіку України обсяг внесених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) станом на 31 грудня 2014 року зменшився у порівнянні з початком 2014 року на 19,5%, то варто відмітити, що цей показник в місті Івано-Франківську збільшився на 49,2% і станом на 31 грудня 2014р. становив 505,3 млн.дол.США.У розрахунку на одну особу населення м.Івано-Франківська прямі іноземні інвестиції склали 2071,8 долара, що на 999,8 дол. більше, ніж по Україні та на 1400,7 дол. більше, ніж по області (по області - 671,1 дол.США, по Україні - 1072 дол.США).

Інвесторами виступили 50 країн світу, основні з них - нерезиденти Кіпру (440,7 млн.дол.), Віргінських Островів (Брит.) (24,7 млн.дол.), Австрії (7,7 млн.грн.), Російської Федерації (5,5 млн.дол.). На ці країни припадає 94,7% обсягу прямих іноземних інвестицій.

На підприємствах промисловості зосереджено 367,6 млн.дол. прямих інвестицій (77,8% загального обсягу акціонерного капіталу). У підприємства оптової та роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів залучено 101,4 млн.дол. (20,1%), підприємства будівельної діяльності - 20,2 млн.дол. (4%), організації, що здійснюють операції з нерухомим майном - 9,8 млн.дол. (1,9%).

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу та боргових інструментів) на 31грудня 2014р. склав 570,4 млн.дол.

Чернівецька область

За 2014р. в області за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 1550,2 млн.грн. капітальних інвестицій,що на 36,1% менше порівняно з 2013р.

Тернопільська область

Інформація щодо іноземного інвестиційного співробітництва області станом на 1 квітня 2015 року

Загальні показники

За даними Головного управління статистики в Тернопільській області станом на 1 січня 2015 року обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку області, становив 55,8 млн дол. США. Негативне значення показника «курсова різниця» склало -6,0 млн дол. США. Таким чином статистично-розрахункове зменшення обсягів прямих іноземних інвестицій в економіці області за I квартал 2015 року склало 6,2 млн дол. США і станом на 1 квітня 2015 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій становив 49,6 млн дол. США, що на 11,2% менше, ніж на початок 2015 року.

Обсяги кредитних ресурсів від прямих інвесторів-нерезидентів на 1 квітня 2015 року становили 80,7 млн дол. США. Таким чином, сукупний капітал нерезидентів в економіці області, включаючи прямі іноземні інвестиції, становив 130,3 млн дол. США.

Станом на 1 квітня 2015 року прямі інвестиції надійшли з 38 країн світу. Обсяг прямих іноземних інвестицій на одну особу в області становив 46,4 дол. США. В області працювало 233 підприємств з іноземними інвестиціями.

Галузева структура

Найбільша частка прямих іноземних інвестицій станом на 1 квітня 2015 року була зосереджена в економіці підприємств області:

- виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (17,8%);

- добувна промисловість і розроблення карєрів (16,4%);

- що здійснювали діяльність у сфері транспорту, складське господарство, поштова та курєрська діяльність (15,2%);

- сільське, лісове та рибне господарство (13,2%).

Інвестиції надійшли із 38 країн світу. До пятірки основних країн-інвесторів, на які припадає 74,0% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Німеччина - 16,5 млн дол. США, Кіпр - 8,3 млн дол. США, Чехія - 7,5 млн дол. США, Естонія - 5,9 млн дол. США, Польща - 3,6 млн дол. США.

З країн ЄС надійшло 54,5 млн дол. США інвестицій (96,6% загального обсягу акціонерного капіталу), з 5 країн СНД - 0,96 млн дол. США (1,7% ), а з інших країн світу - 1,9 млн дол. (3,4%).

Зовнішньоекономічні звязки району

Львівська область

Львівська область має дуже розгалужені економічні звязки з усіма областями нашої держави, економічними районами України, країнами СНД та колишнього СРСР, а в останні роки все численнішими та тривалішими стають звязки регіону із зарубіжними державами. Такому розвиткові справ сприяють перш за все могутній економічний потенціал регіону в поєднанні із стратегічним географічним розташуванням.

У січні-листопаді 2014р. експорт товарів з Львівської області становив 1214,7 млн дол. США, імпорт в область - 2260,7 млн.дол. Порівняно з січнем-листопадом 2013р. експорт зріс на 3,6%, або на 42 млн дол., ( в Україні зафіксовано падіння обсягів експорту на 11,3 %). Про це повідомив департамент економічного розвитку, промисловості та торгівлі Львівської ОДА.

Імпорт в області за цей період скоротився на 5,4%, або на 129 млн дол. США, ( в Україні спостерігається зниження обсягів імпорту на 27,4 %). У звязку із цим, Львівщина посіла 4 місце у державі за обсягами імпорту (4,5 % від загальнодержавного) після м.Київ, Дніпропетровської та Київської областей.

Експорт товарів у країни ЄС становив 873 млн дол. (71,9% від експорту області), імпорт - 1497 млн дол. (66,2% від імпорту). Порівняно з січнем-листопадом 2013р. експорт у ці країни зріс на 11,7%, імпорт - скоротився на 13,0%.

Географія експорту у січні-листопаді 2014р. нараховувала 105 країн світу (протягом аналогічного періоду 2013 року експорт здійснювався лише до 98 країн).

Відбулося зростання експорту у такі країни Європейського союзу: Іспанія - 3,2 рази, Португалію - 2,7 р., Бельгію - 2,3 р., Німеччину - на 2 %, Нідерланди, Чехію, Румунію, Угорщину, Словаччину - від 10-60 %.

Серед товарів, які Львівщина експортувала упродовж січня-листопада 2014р., переважали машини, обладнання та механізми, електротехнічне обладнання та їх частини - 335 млн дол. (27,5% від експорту області), текстиль та текстильні вироби - 146 млн дол. (12,0%), готові харчові продукти, переважно продукти переробки плодів та овочів - 140 млн дол. (11,6%), деревина та вироби з неї - 140 млн дол. (11,5%), меблі - 104 млн дол. (8,6%).

У січні-листопаді 2014р. порівняно з січнем-листопадом 2013р. збільшились поставки зернових культур на 23 млн дол. (у 3,3 рази), електрообладнання та устаткування - на 17 млн дол. (на 5,3%), текстилю - на 13 млн дол. (на 9,8%), хімічної продукції - на 10 млн дол. (на 62,1%). Натомість на 31 % (або на 21 млн дол.) зменшився експорт жирів та олії.

Зі 128 країн, з яких здійснювався імпорт товарів в область, найбільші обсяги припали на Польщу (516 млн дол., або 22,8% від загальнообласного імпорту), Білорусь (352 млн дол., або 15,6%) та Німеччину (259 млн дол., або 11,5%). У січні-листопаді 2013 року імпорт здійснювався зі 129 країн світу.

У загальному обсязі імпорту товарів 33,7% (762 млн дол.) становили енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, 13,0% (293 млн дол.) - машини, обладнання та механізми, електротехнічне обладнання та їх частини, 8,5% (191 млн дол.) - текстиль і текстильні вироби, 7,8% (176 млн дол) - полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них, 6,6% (150 млн дол.) - недорогоцінні метали та вироби з них, 5,6% (126 млн дол.) - продукти рослинного походження.

Упродовж січня-листопада 2014р. порівняно з відповідним періодом 2013р. зріс імпорт енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки на 159 млн дол. (на 26,4%), електроустаткування (переважно комплектуючих до вузлів електрообладнання для автомобілів) - на 18 млн дол. (на 9,4%), овочів - на 9 млн дол. (у 2,8 рази). Менше, ніж у січні-листопаді минулого року, в область надійшло мяса та субпродуктів харчових - на 46 млн дол. (на 54,9%), реакторів ядерних, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв - на 42 млн дол. (на 32,1%), плодів та цитрусових - на 22 млн дол. (на 20,4%).

Обсяги експорту-імпорту товарів з країнами-членами Карпатського єврорегіону, тис. дол. США*

Роки Країни20002005201020132014Експорт товарівЛьвівська область, всього в т.ч. в:294710,0622169,0969127,01290873,71305331,4Польща20591,349172,3174755,2326817,0310332,8Румунія1057,715949,421039,917483,223711,6Словаччина10213,69886,720098,718404,628383,5Угорщина4991,65348,69860,67383,410817,0Імпорт товарівЛьвівська область, всього в т.ч. в:392986,4933820,21991622,32655042,52472249,8Польща47916,5212794,4608591,3762329,2554977,7Румунія1221,83993,710850,410362,58302,6Словаччина7728,614793,138350,842467,341860,1Угорщина7146,922445,545366,669764,575945,2

Обсяги експорту-імпорту послуг з країнами-членами Карпатського єврорегіону, тис. дол. США*

Роки Країни20002005201020132014Експорт послугЛьвівська область, всього в т.ч. в:19456,957588,8110253,2375288,3404001,5Польща4522,95040,712101,144069,042330,9Румунія251,864,1524,32083,22427,2Словаччина116,368,5112,8644,7593,0Угорщина313,5481,4323,5274,7631,6Імпорт послугЛьвівська область, всього в т.ч. в:9930,633632,669905,5106155,582587,3Польща5364,816376,713963,926400,121607,3Румунія7,617,560,8568,3107,1Словаччина75,7429,2726,12104,41268,6Угорщина239,0773,74775,73496,53275,6

Хмельницька область

Період формування в області ринкових відносин характеризується активізацією зовнішньоекономічної діяльності. За останні роки зросли обсяги імпорту та експорту, торговельний баланс регіону має позитивне сальдо. Хмельниччина налагодила стосунки з партнерами 84 країн світу, перелік яких розширюється. Значні обсяги обороту утворились з Російською Федерацією, Німеччиною, Республікою Білорусь.

Більше третини експорту - це живі тварини та продукція тваринництва, експортуються машини та устаткування, продукція харчової промисловості, сільськогосподарська продукція, вироби з паперу, будівельні матеріали.

Основними статтями імпорту є транспортні засоби та запчастини до них, електротехнічне устаткування, телерадіоапаратура, мінеральні продукти, пластмаси та каучук.

Вигідне транспортно-географічне положення разом із значними ресурсами в умовах ринкового реформування економіки України створюють потенційні можливості для залучення коштів іноземних інвесторів. Обсяг іноземних інвестицій в область поступово зростає. Партнерами Хмельниччини стали представники 27 країн світу. Найбільші обсяги іноземних інвестицій одержані з Німеччини, Кіпру, Республіки Білорусь, США. Розпочато спільні проекти з Великобританією, Угорщиною, Чеською Республікою, Багамами. Зацікавленість викликали 15 галузей економіки області, серед яких значну частку вкладень отримують машинобудування та металообробка, сільське господарство та харчова промисловість.

Переважна частина іноземних інвестицій отримана підприємствами колективної форми власності, решта - приватної і державної. Метою залучення коштів інвесторів є створення додаткових робочих місць, розширення виробництва, насичення ринку товарами та послугами.

Економіка області потребує довготривалих відносин з стратегічним інвестором. Підприємства різних форм власності зацікавлені в отриманні прямих інвестицій, шукають співробітництва для забезпечення підприємств новими технологіями та досвідом менеджменту.

Тернопільська область

Експортні та імпортні поставки зв'язують Тернопільщину із 87 країнами світу. Основними торгівельними партнерами краю є Австрія, Іспанія, Італія, Китай, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Польща, РФ, Угорщина, Франція, Чехія. Тернопільська область експортує в Австрію, Молдову, Німеччину, Польщу, РФ переважно продукцію харчової промисловості, тваринництва, деревину та вироби з неї, текстиль і текстильні вироби, машини, електричне обладнання, інші промислові товари. Італія, Китай, Нідерланди, Німеччина, Польща, Франція, Чехія імпортують в область машини та електричне обладнання, фармацевтичну продукцію, транспортні засоби, пластмаси і вироби з них, продукти рослинного походження, чорні метали. Іноземні інвестиції в економіку області здійснюють у вигляді переважно спільних підприємств або підприємств із 100% іноземним капіталом.

У Тернопільській області - значна кількість підприємств, перспективних для вкладення капіталу. Продукція, що можуть поставляти на експорт: продукти тваринного походження, м'ясо яловиче, ковбаси, крохмаль, етиловий спирт, горілка та горілчані вироби, соки, пиво, мінеральні води, макаронні та хлібобулочні вироби, борошно, крупи, плодоовочеві консерви, кондитерські вироби, дріжджі, харчові концентрати, майонез, масло, різні види твердих сирів, казеїн, ферментативний тютюн, цигарки. З непродовольчої групи - складні залізобетонні конструкції, цегла, облицювальна гранітна плитка, меблі, вироби з дерева, паркет, шпон, лісоматеріали, фармацевтичні засоби, побутова хімія, пральні порошки, шампуні, миючі засоби, поліетиленові мішки, комбайни бурякозбиральні й запасні частини до них, електричні машини та обладнання, антени супутникові, радіостанції, світлотехнічне обладнання, світильники, мікрокалькулятори, годинники, вироби зі скла, фарфоро <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%80%D1%84%D0%BE%D1%80>-фаянсовий <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%8F%D0%BD%D1%81> посуд, ялинкові іграшки та прикраси[126] <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>, текстиль і трикотажний одяг, тканини бавовняні, пряжа шерстяна, швейні вироби, шкіра, лінолеум, перо-пухові вироби тощо.

Культурні звязки та відносини

Львівська область

У 2008 році в області за даними управління статистики діяли такі установи культури:

·17 музеїв

·11 театрів

·1374 бібліотеки

·1397 установ клубного типу

·13 концертних організацій.

З освітніх установ у 2008 році в області функціонували:

·53 вищі заклади освіти I-IV рівнів акредитації

·1469 загальноосвітніх навчальних заклади

·62 професійно-технічне заклад

Як справжній діамант Східної Європи, Львів нагадує музей просто неба, у ньому знаходиться 2000 історичних, архітектурних і культурних пам'яток. Протягом віків люди приносили сюди свої культуру і традиції, релігію. Звідси в архітектурі Львова суміш готики та бароко, ренесансу та романського стилю, рококо та ампіру, сучасної еклектики та конструктивізму. Львів є скарбницею національних ідей та культури, це економічний, освітній та культурний центр Заходу України. У ньому багато музеїв, картинних галерей, театральних та музичних труп. Величний Львівський театр опери та балету має надзвичайно насичений сезон. У Львові розташовані 12 закладів вищої освіти, він має справедливо заслужену репутацію міста з високим рівнем освіти. Саме тут знаходиться один із найстаріших у Центральній Європі та перший заснований в Україні університет.

У Львівській області збереглася значна кількість старовинних дерев'яних церков

Туризм

Загальна кількість пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва в області - 3934.

На території Львівської області розташовано: 886 пам'яток археології (з них - 14 національного значення), 3822 пам'ятки історії (з них - 7 національного значення), 3431 пам'ятка архітектури та містобудування (з них - 794 національного значення), 302 пам'ятки монументального мистецтва (з них - 1 національного значення). До Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. за № 878, включено 55 поселень Львівщини

До найважливіших об'єктів туризму належать:

·Ансамбль історичного центру Львова чи Старе місто - територія у центральній частині міста Львова, що внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО.

·Львівський державний історико-архітектурний заповідник.

·Державний історико-культурний заповідник «Тустань» (залишки наскельної фортеці IX - XIV ст.)

·Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі.

·Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі».

·Філія Львівського історичного заповідника у Жовкві (див. Архітектурні пам'ятки Жовкви).

·Монастирський комплекс у Крехові (див. Крехів).

·Давньоруські городища Х - XIII ст. у Звенигороді та Стільському.

·Золота підкова України: Олеський замок XIII-XVII ст. Золочівський замок. Підгорецький замок, Свірзький замок.

·Найдавніші архітектурні пам'ятки Львова - Високий замок, Церква святого Миколая, Вірменський кафедральний собор, пам'ятки в стилі готики, бароко - костьоли кармеліток босих 1644 р.

Санаторно-курортне лікування та відпочинок займає провідне місце в структурі туристичного комплексу Львівщини. В області діє 106 відповідних закладів: санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, бази та установи 1-2 денного перебування. Серед регіонів України за кількістю санаторно-курортних та відпочинкових (оздоровчих) закладів Львівська область посідає восьме місце, а за кількістю санаторіїв і пансіонатів з лікуванням - друге, після Автономної Республіки Крим

Тернопільська область

У 2012 році в області було 537 дошкільних навчальних закладів (ДНЗ), у яких навчалося 28367 дітей (48% дітей відповідного віку), у 2012-2013 навчальному році діяло 876 загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчалися 110,4 тис. учнів та працювало 18,1 тис. учителів, у 2011 році 24 професійно-технічні заклади випустили 6 тисяч кваліфікованих робітників. У 2012-2013 навчальному році в області працювало 12 вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та 8 III-IV рівнів акредитації, у яких навчалося 8,6 тис. та 36,8 тис. студентів відповідно. На кінець 2011 року в області було 442 аспіранти та 17 докторантів. 4 університети області зосереджені в місті Тернополі - технічний імені Івана Пулюя, економічний, педагогічний імені Володимира Гнатюка та медичний імені І. Я. Горбачевського.

З середини 2000-их років на Тернопільщині розпочалася реорганізація системи охорони здоров'я з урахуванням досвіду передових країн: поступово впроваджується сімейна та приватна медицина, гуманітарна допомога доброчинних організацій зарубіжних країн лікувальним закладам та ін.

Медичну допомогу населенню області надають 71 лікарняний заклад, амбулаторно-поліклінічну: 57 поліклінік при лікарняних закладах, 2 медсанчастини, 117 сільських лікарняних амбулаторій, 777 ФАП. В області діють: Державна комплексна програма соціально-медичного забезпечення ветеранів війни до 2005, Національна програма боротьби із захворюваннями на туберкульоз на 2002-2005, Державна програма «Онкологія» на 2002-2006, Національні програми «Діти України» на 2002-2005 та «Репродуктивне здоров'я» на 2001-2008; обласні спеціалізовані центри: ендокринологічний, нефродіалізний, кардіологічний, спеціалізованої допомоги хворим із гострими розладами мозкового кровообігу, мікрохірургії ока.

В області функціонують 2067 закладів культури і мистецтва, з них 918 клубного типу, 940 бібліотек, 52 школи естетичного виховання, 26 державних музеїв (у тому числі філії) та 140 громадських музейних закладів, серед яких Тернопільський обласний краєзнавчий музей, Тернопільський художній музей, Борщівський краєзнавчий музей, Велеснівський етнографічно-меморіальний музей В. Гнатюка, Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса, Меморіальний музей Богдана Лепкого (Бережани), Літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького та інші, драматичний та ляльковий театри, обласна філармонія та інші заклади. Один із важливих напрямків діяльності закладів культури - аматорське мистецтво. 251 колективу присвоєно звання «народний» і «зразковий». Майже 50 тис. осіб беруть участь у 3900 творчих колективах і об'єднаннях, забезпечуючи високий мистецький рівень заходів із нагоди державних свят, конкурсів, фестивалів, концертів, художніх виставок.

Закарпатська область

Закарпаття - це край, який дав Україні чимало чудових вчених, талановитих художників та майстрів сцени. Область традиційно вважається базовою в організації та проведенні багатьох міжнародних і всеукраїнських наукових, мистецьких форумів. Тут функціонують 4 державні вузи з вищою формою акредитації, впорядковано цілу мережу загальноосвітніх шкіл з врахуванням інтересів та духовних потреб представників національних меншин, створено 9 навчальних закладів нового типу. Діють 5 професійних театрів, 659 клубних установ та центрів дозвілля, 4 музеї, обласна філармонія.

Хмельницька область

Область багата на середньовічні пам'ятки оборонної і церковної архітектури - замки, уфортифіковані церкви, костели і палаци. Значна частина цієї спадщини зосереджена у м. Кам'янець-Подільський - історичній столиці Поділля. На території Хмельницької області розташовано: 105 пам'яток археології (з них - 12 національного значення), 2442 пам'ятки історії (з них - 4 національного значення), 341 пам'ятка архітектури та містобудування (з них - 230 національного значення), 474 пам'ятки монументального мистецтва (з них - 1 національного значення). До Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. за № 878, включено 24 поселення Хмельницької області.

Івано-Франківська область

Тут же розвинуті різні види художніх народних промислів. Під руками різьбярів, гончарів, вишивальниць, писанкарок, мосяжників народжуються мистецькі твори, що розходяться світом і які можна побачити в музеях від Нью-Йорка і Торонто до Києва і Москви. Визначним центром гуцульського мистецтва є Косів. І зарубіжні, і вітчизняні туристи вважають за необхідне відвідати знаменитий косівський ярмарок та придбати для себе мистецькі вироби.

На території області знаходяться 3947 об'єктів культурної спадщини, 162 з них - національного значення. До Списку історичних населених місць України включено такі міста і селища міського типу Івано-Франківщини: Івано-Франківськ, Більшівці, Богородчани, Болехів, Букачівці, Бурштин, Войнилів, Ворохта, Галич (разом із селами Крилос <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81> і Шевченкове), Гвіздець, Городенка, Делятин, Долина, Заболотів, Калуш, Коломия, Косів, Кути, Надвірна, Обертин, Отинія, Рогатин, Рожнятів, Снятин, Солотвин, Тисмениця, Тлумач.

Івано-Франківщина гордиться своєю культурно-історичною спадщиною. На її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам'яток історії та культури. Такі давні і цінні пам'ятки як церква Пантелеймона під Галичем (XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом в Рогатині (XVI ст.), Манявський скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські і бойківські храми відомі за межами країни.

В області є п'ять міст, що згадуються в давньоруських літописах. Серед них Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач (1213), Коломия (1240). Та найдавнішим є Галич, перша згадка про який відноситься до 898 року. Пізніше він став столицею могутнього Галицького князівства і Галицько-Волинської держави. На базі пам'яток княжого Галича створений національний заповідник «Давній Галич».

З тих давніх часів землі, що ділили спільну долю: Івано-Франківська, Львівська та Тернопільська області - мають історичну назву - Галичина. Мешканці краю відомі своїм високим почуттям патріотизму, національною свідомістю, прагненням до волі. Незалежність України 1990-1991 рр. була здобута не в останню чергу завдяки масовим діям і високій організованості галичан.

західний соціальний економічний інвестиція

Література

1. Електронний ресурс: - #"justify">. Державна служба статистики України: -- Режим доступу: #"justify">3. Сайт Головного управління статистики у Хмельницькій області: -- Режим доступу: #"justify">4. Головне управління статистики у Тернопільській області- Режим доступу: #"justify">5. Електронний ресурс: - #"justify">. Головне управління статистики у Рівненській області: -- Режим доступу: #"justify">7.Урядовий портал: -- Режим доступу: #"justify">8. Електронний ресурс: - #"justify">9. Інвестиційний портал Львівської області: -- Режим доступу: #"justify">. Електронний ресурс: - http://www.investinrivne.org/about/

Похожие работы

 

Не нашел материала для курсовой или диплома?
Пишем качественные работы
Без плагиата!