язано з героїкою епосу, із образами національної історії та літератури, із фантастикою скандинавських казок, із картинами суворої північної природи.
Гріг черпав натхнення із народних пісень (співставлення пентатонних ходів із тритоновими; мелодичний зворот T - ввідний тон - D (особливо у мінорі : I - VII# - V) - ця інтонація стала музичним символом Норвегії. Під вливом фольклору склались і особливості гармонііГріга:
сукупністьогранних пунктів ( "бурдонні баси");
використання лідійського та дорійського ладів;
підвищення IV ступеню ладу в мажорі і в мінорі
ладова мінливість, мажоро - мінор, як гра "світла і тіні" (мінорна d в мажорі, мажорна S в мінорі) - тема 2-ї частини фортепіанного концерту №1.
У творчій спадщині Гріга представлені майже усі музичні жанри:
фортепіанні;
вокальні;
симфонічні;
вокально-симфонічні;
камерно-інструментальні.
Та все ж, найбільш яскраво він проявив себе в області фортепіанної та вокальної мініатюри. Композитор написав близько 150 фортепіанних мініатюр і 3 великих твори: соната e-moll, балада у формі варіацій та фортепіанний концерт.
Важливою сферою його творчості стала вокальна лірика ( близько 150 пісень, у тому числі вокальні цикли «Мелодії серця» на слова Г.Х.Андерсена, «По скелям і фьордам», «Норвегія», «Дитя гір» ). Основа гріговських вокальних творів - норвезька поезія (вірші Бєрсона, Паульсена, Ібсена).
Гріг був майстром мініатюри. Любов до малої форми властива композитору насамперед як лірику, який прагнув не тільки до драматичного розвитку певної теми , сюжету, а й до сконцентрованого вираження думки та почуттів. Цю здібність - лаконічно виражати думку, він виховав щє з юнацьких років. Фортепіанна мініатюра - один з найулюбленіших жанрів Гріга, де він передав свої особисті погляди, враження від оточуючого світу, природи, думки та почуття, думи про батьківщину. Ці «записи у щоденнику», можна порівняти із фортепіанними циклами Р.Шумана, «Піснями без слів» Мендельсона, «Музичними миттєвостями» та «Експромтами» Шуберта, прелюдіями Шопена. Їх поєднує ліричний настрій, мелодична самобутність. За змістом гріговські мініатюри можна умовно розділити на 2 групи:
) Субєктивні настрої, нерідко викликані особистими переживаннями композитора;
) Нариси сцен народного побуту, музичні пейзажі.
«Ліричні пєси»
Над «Ліричними пєсами» Гріг працював майже все своє життя: перший зошит виданий у 1867, останній у 1901 р. Винятковим доповненням до «Ліричних пєс» став останній його цикл «Настрої», що продовжував ту ж саму тематику.
«Ліричні пєси» мають широке кого образів:
темаБатьківщіни - «Рідна пісня», «На Батьківщіні», «Туга за Батьківщіною»;
тема природи - «Струмочок», «Метелик», «Навесні», «Літній вечір», «Хлопчик - пастух»;
образи народної фантастики - «Танок ельфів», « Хода гномів», «Кобольд»;
образи народного побуту - «В норвезькому дусі», «Народний наспів», «Весільний танок у Трольхаугені»;
«Ліричні пєси» відрізняються великою жанровою різноманітністю: тут зустрічаються елегія і ноктюрн, колискова і вальс, менует і балада, арієтта і марш. Особливо часто Гріг звертається до національних норвезьких жанрів - спрінгдансів, халлінгів, гангарів.
II. Основна частина
Цикл «Ліричні пєси»
4-й зошит
Зміст:
.Вальс - експромт
.Листок з альбому
.Мелодія
.Халлінг
.Меланхолія
. Спрінгданс
. Елегія
За тематикою усі мініатюри із цього зошита можна розділити на дві групи:
)Твори повязані із особистими переживаннями («Вальс - експромт», «Листок з альбому», «Мелодія», «Меланхолія», «Елегія»);
) Твори, коло образів яких, повязано з народно - жанровими картинами,«Халлінг», «Спрінгданс» ).
Розташування пєс за принципом образного, тонального і ладового контрасту:
. Листок з альбому F - dur
. Мелодія a - moll
. Меланхолія g - moll
. Елегія h - moll
. ХаллінгD - dur
. СпрінгдансG - dur
. Вальс - експромт e - moll
Твори 1-ї групи
№1 Вальс - експромт
Вальс - експромт - можна назвати ліричною сповіддю, що втілена у рамках танцю. Образ втілено у мелодичному e-moll. Перша частина починається із Sу супроводі. У закінченні частини А є енгармонічна модуляція із e-moll у g-moll через D7( =ЗмVII43b5 ) - це типове для романтиків терцієве співвідношення тональностей. Далі за допомогою еліпсису Гріг повертається у основну тональність.
Другу частину композитор пише у «похмурій» тональності h-moll. Вона побудована на похідному контрасті, але тема тепер проходить у низькому регістрі.
Уся тема просякнута синкопами, а у акомпанементі використовуються різкі дисонанси. Друга частина дає нам більш експресивний варіант розвитку теми. Гріг сполучає натуральний і мелодичний сі мінор одночасно. Надалі тема буде розвиватись секвенційно у ре мажорі. Гармонізація змінюється на супровід побічними септакордами ( II43, D67, Т43, IV7, VII43 = II43 по h-moll ). Увесь наступний матеріал вводить слухача у образ нестійкості і тотального запобігання тоніки. Та врешті решт це тональне блукання приводить нас до Fis-dur, що трактується як домінанта основної тональності. Та все ж, основний перехід має такий вигляд: - D43b5 - e-moll.
Тональний план усього твору має такий вигляд:частина - ehe; II частина - hDh; I:III частина - ehe:I
Таким чином в пєсі ми спостерігаємо оригінальну «грігівську» трактовку мелодичного мінору; кварто - квантове співвідношення тональностей t - d (e-h) в першій частині; та меді антові в другій. Панує мінорний лад. Як спалах: енгармонічна модуляція через енгармонізм D7.
№2Листок з альбому
Основний образ твору - світлий ліричний спогад, який згодом стає пристрасно - експресивним. Для нього Гріг обирає пасторальну тональність фа мажор. Образ втілено у 3-5 частинній формі (А В А1 В А2, де А - модулюючий період в тональність C- dur; В - середина розвиваючого типу; А1 - видозмінена реприза.
В першій частині Гріг використовує терцієве зіставлення тональностей (F-a-C).
Головна тема гармонізована побічними септакордами ( Т, IV43, Т7, IV43 ). Завершується побудова в до мажорі, який стверджується яскравою гармонією - Т-ЗмVII2 (див. т. 16-20 ) тоніка із квартою.
Частина В ( FB; ABAsF ) - Гріг використовує секундове зіставлення тональностей. Тематизм другої частини засновано на інтонаціях частини А. Основна тема має секвенційний розвиток.
Із тональності F-dur через D7(9)- перехід у B-dur, який можна трактувати як «неаполітанську гармонію» в A-dur, як у відповідь - перехід в одноіменну тональність b-moll. Цікаво, що в цьому тональному розмаїтті композитор запобігає розвязанню D7, та появи побічних тонік.
Наприкінці другої частини Гріг використовує «неаполітанську гармонію» та D9, ускладнений допоміжними хроматизмами N64, D7#5 (по F-dur). (див. т. 8-10 перед репризою). Виразне мелодичне соло, готує репризне повторення I частини.
А1- видозмінене і розширене оптимістичною кодою, яка стверджує основний образ твору. Тональний план частини такий:F-dur/BAbAS/F-dur.
Таким чином, лірична сфера почуттів виражається засобами мажорного ладу, ускладненого хроматизмами різного типу (прохідними і допоміжними плавному і стрибковому русі).
Загальний тональний план усього твору виглядає таким чином: частина - FaC; I: II частина - FBAbAsF; III частина - FaF:I
Таким чином « Литок з альбому» - образ світлої лірики, втіленої у простій 3-5 ч. формі, виражений в основному засобами мажорного ладу гармонічного виду, що збагачений різними видами хроматизмів. Значну роль у втіленні образу відіграє пасторально тональність Fdur, яка панує в частинах А (А1, А2); присутня і в другій частині - В (початкова і кінцева, що виступає своєрідною аркою роблячи форму частини заокругленою і довершеною). Мінорний лад представляється в першій частині медіантовою (по тон amoll) - терцієве, типове для романтиків співвідношення: amoll - Cdur. В другій частині ми спостерігаємо рух по тональностям секундового співвідношення: /B - (a - b/ - As). Перехід здійснюється несподіваними розвязаннями домінантових гармоній - еліптичних зворотів. Співвідношення тонік - одноіменні ( B - b ), та однотерцієві тональності(a-As).
№3 Мелодія
Чуттєвість і стриману експресію їй надає трьохдольний ритм тарантели, використання натурального a-moll, остинатної тонічної квінти в супроводі та фрігійського тетрахорду в басах. Цікавою є гармонізація частини А: - d6 - II43 - D(гарм.)
Тема проводиться двічі: спершу у a-moll, а потім в тональності S-ти - d-moll, яка вводиться шляхом зіставлення.
Таким чином I частина - період двочасного повторення.
Частина В розвиваючого типу. В основу мелодичного руху покладений початковий двотакт теми. Загальний тонально - динамічний рух частини побудовано на поступовому схвильованому висхідному сходженні, з повторами та зростанням напруги - нестійкості, що проявляється в тональних «блуканнях», мелодичних модуляціях, а також тотальному запобіганню тональних опор, що так властиво тенденціям романтичної музики.
Кульмінація частини - екстатичний мелодичний вигук у високому регістрі, підкреслений динамікою sff та гармонією перерваного звороту:- VIb (по d- moll) (див. т. 16-17). Увесь наступний матеріал іде на поступовий спад, заспокоєння, згасання, підготовку репризи.
Тональний план частини має такий вигляд: F - As - A - As - A - F - d - a.
Найяскравіші тональні зіставлення: As - A7 - шляхом енгармонічної заміни звуків
(II43 по Asdur, на D6 по Adur) ( див. т. 10-11 від piumosso).
№4 Меланхолія
Твір написаний у тональності соль мінор. Починається невеликим вступом ( 4 т. )
Частина А має форму періоду, де друге речення виступає звязкою на домінантовому пункті. На протязі усього твору можна знайти натяки на тему втупу. До другої частини ми підходимо за допомогою енгармонічної модуляції: (D7b5по Gdur = DD VII7 по Asdur ). Частина В не являє контрасту першій частині, а лише розгортає почуті теми у новому варіанті, проводячи її у побічних тональностях. Твір має риси рондальності: основна тема А проводиться 3 рази.
Форма твору: 2-х частинна проста, безрепризна, з повтором частин. Має вступ і невелику коду ( 3т. ). Форма твору: вступ А В А1 В + кода.
Загальний тональний план усього твору має такий вигляд:I частина-g;II частинаAs.
Отже, настрій смутку і меланхолії Гріг виражає в 2-частинній композиції. Несподіваним є і секундове співвідношення тональностей: g - As, та перехід: яскрава енгармонічна модуляція ( див. т. 15-16 ) - D7-3b5 (по g ) = DDVII7 (по As).
Для створення статичного образу занурення в певний стан композитор використовує tорганний пункт - 7 тактів; фактично вся перша частина побудована на ньому. В 4-х тактовій звязці - ( див. т. 12- 15 ) - D-ий органний пункт (по gmoll) стверджує емоції пориву і хвилювання.
№5 Елегія
Цей твір є ліричними спогадами композитора. Образ втілено у тональності сі мінор. Тема частини А розгортається секвенційно у низькому регістрі. У другому реченні тема подається в октаву. Гармонізація теми має такий вигляд: перше речення ( t3); друге речення ( затримка D, і в останньому такті II7).
Частина В розвиваючого типу, і має новий тематизм. Тема звучить у верхньому регістрі. Гармонізація має такий вигляд: t7, VI65мел, ЗмVII7, D65. У супроводі присутні інтонації стону ( секундові сповзання ). Далі, шляхом зіставлення, тема звучить у cismoll; і тим же шляхом - у dismoll. Закінчується частина В кодою - 10т.
В ній використовуються такі акорди: VII7 ( по dismoll ) = II7 ( по hmoll ); D7 (по f) -що не розвязується; D7 ( по hmoll ) - що теж не розвязується. Далі йде невелика одноголосна звязка у мі мінорі ( 4т. ), що закінчується на ввідному тоні;
і шляхом зіставлення, проводиться точна реприза частини А.
тональний план:I частина - h; II частина - hcisdis е.
Твори 2-ї групи
№1 Халлінг
Халлінг - це норвезький сольний чоловічий народний танок. З хореографічного боку - представляє собою рід змагань у спритності та мистецтві імпровізувати. З музичного боку - танок має розмір 2/4, або 6/8, ритмічний малюнок різноманітний із використанням синкоп. Зазвичай халлінг виконувався під супровід хардингфелли - норвезької народної скрипки.
Твір написаний у 3-х частинній формі, характерній танцювальної музики. Гріг вибрав світлу тональність ре мажор. Перша частина має квадратну структуру. Цікаво, що майже увесь твір супроводжує органний пункт на Т.
Друга частина зовсім не представляє контрасту першій. Точніше кажучи, тематизм частини В повторює тему частини А, тільки у тональності D-ти - A-dur.
Між повторами основної теми звучить ритмічна фігура, що імітує підскоки.
Зважаючи на тоніко - домінантове сполучення тональностей обох частин, репризне повторення частини А відбувається без переходу, адже A-dur сприймається як домінанта у ре мажорі.
№2 Спрінгданс
Спрінгданс - норвезький селянський танок. Отримав назву у звязку із особливістю його виконання - підскокуючи. Має трьохдольний розмір і жвавий темп. Ритміка твору виражається різкими зміщеннями акценту із сильної долі такту - на слабку, а також поєднання тріольного і пунктирного ритмів.
Тема першої частини має танцювальний, жвавий характер. Образ втілено у G-dur.У акомпанементі першого речення використаний органний пункт- «волинкова квінта». У гармонізації другого речення Гріг збагачує супровід підголосками.
Друга частина написана у паралельному e-moll ( натуральний вид ). Хоча вона має похідний контраст, але образ і характер задумано зовсім інший - лірично - жіночний. Цікаво, що на відміну від частини А ця частина має не квадратну структуру. Тема першої частини проходить через усю частину В за допомогою транспонуючої секвенції. Ця частина насичена плагальнима гармоніями.
При повторі секвенції у другому розділі вона збагачується підголосками. Після невеликої звязки звучить динамізована реприза, що розширена оптимістичною кодою.
Висновки
Проведений ретельний аналіз пєс із 4 зошита дозволяє зробити такі висновки: тональний гріг пєса
Пєси за образним змістом можна розділити на 2 групи:
) Твори повязані із особистими переживаннями («Вальс - експромт», «Листок з альбому», «Мелодія», «Меланхолія», «Елегія»);
) Твори, коло образів яких, повязано з народно - жанровими картинами,«Халлінг», «Спрінгданс» ).
Пєси другої групи написані виключно в мажорному ладі. В «Халінгі» спостерігаємо використання лідійського Ddur. В «Спрінгдансі» також зустрічаються ознаки лідійського Gdur в першій частині, а в другій - ознаки натурального emoll, hmoll, fismoll. Енгармонічні модуляції, еліптичні звороти - не характерні для цих пєс. Зіставлення тональностей: кватро - квінтове у «Халлінгу» (D - A), середній розділ у «Спрінгдансі»; паралельні тональності у «Спрінгдансі» (e - G ). В обох пєсах композитор використовує характерну «бурдонну» тоніку та квінту, як імітацію гри на народних інструментах. За формою втілення образів - це прості форми: 3-5 частинна у «Спрінгдансі», та подвійна двочастинна в «Халлінгу».
В першій групі пєс домінують мінорні тональності; за виключенням «Листка з альбому». Форма у всіх, за виключенням «Меланхолії» - тут проста подвійна двочастинна з кодою; - проста 3-5 частина.