Показники фінансового аналізу в оцінці інвестиційної привабливості підприємства

Показники фінансового аналізу в оцінці інвестиційної привабливості підприємства

1. Показники фінансового аналізу в оцінці інвестиційної привабливості підприємства

Об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства може проводитися за розробленими методиками експрес-аналізу або поглибленого аналізу, які базуються на використанні абсолютних і відносних показників. Такі методики дають змогу виявляти проблемні напрямки діяльності підприємства і досліджувати причини, які їх зумовили, але не дають змоги зробити обґрунтовані висновки про його фінансовий стан в цілому, інвестиційну привабливість та потенційні можливості. Це питання вирішується за допомогою визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства.

Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства можуть бути використані різні фінансово-економічні показники функціонування підприємства протягом певного періоду.

Визначення інвестиційної привабливості слід розглядати не тільки як інтегральний фінансово-економічний показник, а й як систему кількісних показників оцінки господарського, фінансового, технічного потенціалів підприємства, що дозволяє оцінити позицію конкретного підприємства відповідної галузі та регіону. Кінцевий результат щодо інвестиційної привабливості підприємства дає змогу замовникам більш об'єктивно оцінити стан і можливості певного підприємства України.

Оцінка інвестиційної привабливості повинна здійснюватися у два етапи: перший етап: розрахунок інтегрального показника за кожним підприємством окремо на підставі фінансової та бухгалтерської звітності; другий етап: визначення оцінки інвестиційної привабливості підприємства шляхом корегування інтегрального показника, розрахованого на першому етапі з урахуванням привабливості на мезоекономічному рівні, впливу результатів фінансово-господарської діяльності та ризиків діяльності підприємства.

На першому етапі для визначення показника привабливості конкретного підприємства використовується метод розрахунку інтегрального показника. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції. Для розв'язання цих завдань і забезпечення об'єктивної оцінки інвестиційної привабливості підприємств використовується така послідовність визначення інтегрального показника (рис. 1).

Рис. 1. Послідовність розрахунку інтегрального показника

Аналіз діючих методик проведення фінансового аналізу з урахуванням Положень (стандартів) бухгалтерської та фінансової звітності дозволяють сформувати п'ять груп показників (загалом 45 показників), які використовуються для визначення інтегрального показника (табл. 1).

Таблиця 1. Показники визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства

Перша група (оцінка майнового становища) дозволяє з'ясувати джерела формування майна й оцінити, як воно використовується. Показники ліквідності і платоспроможності (друга група) характеризують можливість підприємства своєчасно та повною мірою провести розрахунки за своїми зобов'язаннями. Показники фінансової стійкості (третя група) дають можливість визначити фінансовий запас міцності підприємства, тобто стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Ділова активність підприємства (четверта група) виявляється у динаміці його розвитку, досягненні обраних цілей, розширенні ринків збуту. Показники рентабельності (п'ята група) характеризують економічну ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства.

Розрахунок інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства здійснюється у такій послідовності:уведення вихідних даних підприємства. Дані вносяться в електронні таблиці, виконані у вигляді форм бухгалтерської та фінансової звітності: форми № 1 за ДКУД (Баланс підприємства) та форми № 2 за ДКУД (Звіт про фінансові результати); розрахунок показників за групами; розрахунок інтегрального показника інвестиційної привабливості.

Розраховані на другому етапі показники використовуються для визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості з урахуванням їх значимості за формулою

де x_ij - значення і-го показника;_і - рівень значимості і-го показника;

п - кількість показників;_imin - мінімальне значення і-го показника (при мінімізації);

х_imax - максимальне значення і-го показника (при максимізації).

Рівень значимості розраховується за формулою

де R_і - ранг і-го показника згідно з підсумковим ранжуванням.

Для визначення значимості окремих показників та їх груп використовується один із методів експертних оцінок метод рангової кореляції. Експерти на підставі анкети розподіляють показники за рангами (від 1 до п) за ступенем зменшення пріоритетності та важливості. На підставі проведеної експертної оцінки були визначені ранги показників. Результати ранжування подано в таб. 2

Таблиця 2. Результати підсумкового ранжування

Значимість кожної з п'яти груп визначається шляхом накопичення рангів з окремих показників у цій групі, що дозволяє дати об'єктивну оцінку. За групами накопичені такі ранги: перша група - 31; друга група - 231; третя група -369; четверта група -344; п'ята група - 60. Це свідчить про те, що на першому та другому місці за значимістю група показників майнового стану та рентабельності, а на третьому та четвертому місцях ліквідність і ділова активність відповідно. Останнє місце належить групі показників фінансової стійкості.

У результаті здійснення першого етапу "Методики оцінки інвестиційної привабливості підприємств" отримуємо інтегральний показник інвестиційної привабливості за кожним підприємством.

Оскільки потенційних інвесторів цікавлять не значення показника інвестиційної привабливості, а можливий рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів щодо конкретного підприємства, то при прийнятті рішення стосовно інвестування особі, що приймає таке рішення, необхідно враховувати зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на підприємство.

) інвестиційна привабливість на мезоекономічному рівні;

) оцінка управління підприємством на підставі аналізу руху грошових коштів;

) вплив внутрішніх ризиків.

. Внутрішні та зовнішні джерела фінансування інвестиційної діяльності

На будь-якому етапі розвитку підприємства однією з головних проблем є залучення інвестиційних ресурсів. Особливо актуальним є вибір шляхів фінансування підприємства в умовах кризи, коли ефективність його діяльності суттєво знижується. Пошук шляхів залучення інвестиційних ресурсів є напевно найбільш актуальною проблемою сучасного українського підприємства.

Інвестиційні ресурси - це грошові, матеріальні та нематеріальні цінності, які використовує суб‘єкт господарювання (інвестором) у процесі їх вкладання в об‘єкти інвестування з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Для фінансування розвитку підприємництва використовуються внутрішні та зовнішні джерела. Залучені кошти спрямовуються на забезпечення проведення операцій у звичайних умовах. З виникненням надзвичайних подій підприємство залучає ресурси для подолання руйнівних наслідків. Проведення господарських операцій за звичайних умов передбачає здійснення фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Значними є також відмінності, пов'язані зі стадією розвитку підприємства: заснування, сталого розвитку, реорганізації, ліквідації

Рис. 2 Джерела фінансування

До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:чистий прибуток; амортизаційні відрахування; забезпечення наступних витрат і платежів.

Дискусійним є питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування.

Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. Інакше кажучи, це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів.

Рис.3. Внутрішні джерела фінансування

Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Однак суттєвою проблемою, яка при цьому виникає, є проблема контролю власниками за ефективним використанням фінансових ресурсів.

Зовнішнє фінансування передбачає використання не власних, а залучених від інших інвесторів активів. Зовнішніми джерелами є: надходження від емісії акцій, розміщення боргових зобов'язань і збільшення кредиторської заборгованості. Крім того, зростання активів підприємства може відбуватися внаслідок одержання ресурсів від інших суб'єктів господарювання (у формі оренди, благодійних внесків, безповоротної допомоги та ін.).

Зовнішні джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства структура джерел фінансування формується залежно від багатьох чинників, зокрема від: оподаткування доходів підприємств; темпів зростання реалізації товарної продукції та їх стабільності; структури активів підприємств; стану ринку капіталу; відсоткової політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; стратегічних цільових фінансових рішень

Отже, одним із найважливіших завдань підприємства є вибір оптимальних способів фінансування його поточної діяльності та нових інвестиційних проектів.

Задача 1

Розрахуйте теперішню вартість 1000 гривень які будуть отримані через 12 років маючи на увазі що ставка дисконтування (вартість капіталу, процентна ставка, дисконтна ставка, ставка капіталізації) становить 12 відсотків.

За формулою FV=PV(1+i)ⁿ маємо: 1000 = PV (1+0,12)¹²; 1000 = PV * 3,896; PV = 256,7 грн.

Задача 2

Є дані про чотири проекти:

Таблиця 1

За припущення, що вартість капіталу становить 12%, дайте відповідь на наступні запитання:

. Який проект має найбільше значення NPV?

. Який проект має найменше значення NPV?

. Чому дорівнює значення IRR проекту П1?

. Чому рівне значення IRR проекту П1, якщо грошові потоки третього року вважаються надзвичайно не передбачуваними і тому повинні бути виключеними з розрахунку?= [S(Xt/(1+k)t]-I. Проект П1: NPV = [6000/(1+0.12)1] + [6000/(1+0.12)2] + [2000/(1+0.12)3] - 10000 = 5357.14+4800+1418.44-10000=1575.58.

Проект П2: NPV = [8000/(1+0.12)1] + [8000/(1+0.12)2] + [1000/(1+0.12)3] - 13000 = 7142.86 + 6400+709.22-13000=1252.08. Проект П3: NPV = [5000/(1+0.12)1] + [5000/(1+0.12)2] + [5000/(1+0.12)3]-10000=4464.29+4000+3546.1-10000=2010.39.

Проект П4: NPV = [5000/(1+0.12)1] + [2000/(1+0.12)2]+[2000/(1+0.12)3]-6000=4464.29+1600+1418.44-6000=1482.73

Отже, найбільше значення NPV має проект П3, а найменше - проект П2. IRR проекту П1 розрахуємо за допомогою методу послідовних ітерацій (в колонках “PV при...” - дисконтовані грошові потоки).

Таблиця 2

= r1+[f(r1)/(f(r1)-f(r2))]*(r1-r2)=0.22+[43,8/(43,8+46,6)]*(0.23-0.22)=0.2249 або 22,49%.

проекту П1 за умови непередбачуваності грошового потоку третього року знайдемо аналогічно.

Таблиця 3

= r1+[f(r1)/(f(r1)-f(r2))]*(r1-r2)=0.12+[157,14/(157,14+2,8)]*(0.13-0.12)=0.1298 або 12,98%.

фінансовий капітал бухгалтерський прибуток

Прибуток починає отримуватись одразу ж після завершення інвестування в повному об'ємі при............................. формі часового перебігу.

А. Паралельній

Б. Комбінованій

В. Інтервальній

Г. Послідовній

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є одержуваний від них прибуток. Ці два процеси вкладення капіталу й одержання прибутку з погляду часового інтервалу можуть не збігатися. При послідовному перебігу цих процесів прибуток одержується відразу ж після здійснення інвестицій у повному обсязі. При рівнобіжному їх перебігу одержання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування (після першого його етапу). При інтервальному перебігу зазначених процесів між періодом завершення вкладання капіталу й одержання прибутку проходить певний час (тривалість цього часового лага залежить від форм інвестування й особливостей конкретних інвестиційних проектів

Постійно діючий оптовий ринок, що функціонує в певному місці та відповідно до встановлених правил торгівлі й регламенту, через який здійснюється торгівля крупними партіями інвестиційних, це -

А. Валютна біржа

Б. Фондова біржа

В. Тендер

Г. Товарна біржа

Товарна біржа - гуртовий, регулярно чинний ринок <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA>, де відбувається торгівля товарами за зразками або стандартами, в яких вказано перелік необхідних ознак (якість <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C>, сортність <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C&action=edit&redlink=1> тощо)

Організації, що виконують в інвестиційному процесі функції перевірки фінансово-господарської діяльності як самого інвестора, так і його партнерів, називаються

А. Інжиніринго-консалтингові фірми

Б. Аудиторські фірми

В. Посередницькі фірми

Г. Комерційні банки

Аудиторська фірма - організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%83%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C> на території України <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0> і займається винятково наданням аудиторських послуг. Організація, яка здійснює на договірних засадах позавідомчий незалежний контроль встановленого порядку проведення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку та звітності господарських організацій.

Юридична особа, яка здійснює випуск цінних паперів і несе відповідальність за ними перед їх власниками, це -

А. Інвестор

Б. Емітент

Г. Інвестиційний інститут

Список використаних джерел

1. Феняк Л.А. Джерела формування інвестиційних ресурсів / Л.А. Феняк // Збірник наукових праць ВНАУ. - 2010.- № 36. - C. 134-139. 2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» - № 1560-ХІІ

. Інвестування: Підручник / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда. - К.: Знання, 2008.

. Баєва О.І. Інструменти залучення інвестиційних ресурсів // БИЗНЕС ИНФОРМ №11(1), 2009 р. - с.5-7.5.

. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. Т.2. - 2-е изд., перераб. и доп. -К. Эльга, Ника-Центр, 2004. - 560 с.

. Кіщенко Г.В. Оцінювання внутрішніх та зовнішніх джерел.