Теоретичні та практичні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

Теоретичні та практичні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

Теоретичні та практичні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

План

Вступ

Розділ 1. Теоретично-методологічні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

.1 Сутність роботи з дітьми та молоддю

.2 Зміст соціальної роботи з дітьми та молоддю

.3 Основні проблеми у роботі з дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

.4 Соціально-правовий аспект роботи із дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Розділ 2. Аналіз практичних аспектів роботи із дітьми та молоддю

.1 Особливості практичних підходів роботи із дітьми та молоддю

.2 Розробка та впровадження проектних технологій у роботі з дітьми та молоддю

Розділ 3. Соціальна робота з дітьми та молоддю

.1 Розробка програми соціальної адаптації молоді працездатного віку в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

.2 Впровадження інноваційних методів роботи з дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Висновки

Список рекомендованих джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження пояснюється підвищеними потребами формування молодого генотипу українського суспільства із високим рівнем свідомості та розвинутою громадянською позицією. Молодь як основа сучасної української нації та діти як основний фундамент її майбутнього розвитку - дві найбільш соціально вразливі верстви населення. Через це держава на всіх рівнях повинна приділяти значну увагу формуванню належних умов для всебічного розвитку та самореалізації цих верства населення, а також для профорієнтації та працевлаштування молоді, оскільки окрім власне праці молодь є носієм інноваційного знання, яке здатне перетворитися на потужний потенціал розвитку вітчизняної економіки.

Для успішного соціального розвитку суспільства уже в умовах сьогодення необхідно зосередити увагу на вирішенні проблем забезпечення соціальних гарантій, соціального захисту, створення умов для соціальної адаптації у безпосередньому життєвому полі дітей та учнівської молоді: сімї, соціальному оточенні, громаді.

З огляду на це, а також враховуючи потребу залучення до соціального діалогу з молоддю і дітьми всі рівні влади: державну, регіональну, місцеву - постає необхідність розробки нових засобів соціальної роботи із дітьми та молоддю на рівні конкретного регіону.

Стан наукової розробки проблематики підвищення ефективності теоретичних концепцій соціальної роботи з дітьми та молоддю та їх практичного застосування характеризується наявністю великої кількості досліджень в цій сфері. Зокрема на увагу заслуговують дослідження таких вчених як І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, А.О. Малько, Л.І. Міщик, Н.М. Чернуха, Л.А. Штефан, Н.М. Лавриченко, П.В. Плотніков, Н.І. Агаркова, О.Л. Караман, І.М. Ковчина, І.М. Трубавіна та ін.

Метою роботи є аналіз теоретичних та розробка практичних підходів соціальної роботи з дітьми та молоддю на рівні конкретного регіону.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

-визначити сутність соціальної роботи з дітьми та молоддю;

-проаналізувати зміст соціальної роботи з дітьми та молоддю;

-виокремити основні проблеми у роботі з дітьми та молоддю на прикладі конкретного соціального закладу;

-проаналізувати соціально-правовий аспект роботи із дітьми та молоддю;

-визначити особливості практичних підходів роботи із дітьми та молоддю;

-проаналізувати соціальне проектування в роботі з дітьми та молоддю;

-розробити пропозиції та рекомендації в контексті роботи з молоддю на прикладі конкретного регіону;

-розробити інноваційні методи роботи з дітьми на прикладі конкретного регіону.

Обєктом дослідження в рамках даної роботи є теоретико-методологічне та практичне забезпечення системи соціальної роботи з дітьми та молоддю на прикладі конкретного регіону та конкретного центру соціальних служб.

Предметом дослідження в рамках даної роботи виступає механізм реалізації державної молодіжної політики та політики соціального захисту дітей на рівні конкретного регіону, а також напрямки його вдосконалення.

Методи дослідження. Для розвязання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення науково-теоретичних та емпіричних даних), методи емпіричного дослідження (соціометрія, анкетування, тестування, спостереження, бесіда, аналіз документів, соціальна паспортизація).

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в узагальненні нормативно-правової бази соціально-правового захисту дітей та молоді, розкритті змісту соціально-профілактичної роботи щодо реалізації соціальної політики.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що підготовлено методичні рекомендації та розроблено програму спрямовані на подолання негативних соціальних тенденцій в роботі з молоддю та дітьми.

Розділ 1. Теоретично-методологічні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

.1 Сутність роботи з дітьми та молоддю

Соціальна робота - унікальний вид професійної діяльності зі створення соціальних умов для поліпшення умов життя окремої особистості, підвищення добробуту народу. Як вид професійної діяльності соціальна робота сформувалася на базі системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я, соціальних служб для молоді, спеціалізованих закладів і установ.

Традиційно соціальна робота розвивається як філантропічна допомога особистості у складній життєвій ситуації, певна система матеріального забезпечення населення з метою створення належних умов для виживання в період переходу до ринкової економіки. Складні соціально-економічні умови життя зумовили необхідність розробки сучасних наукових і прикладних підходів до соціального впливу на індивіда та його оточення. З одного боку - фінансова підтримка держави, адаптація суспільства до потреб особистості, з іншого - створення відповідних соціальних умов для самоудосконалення і самореалізації особистості у напрямі оволодіння нею економічної спроможності. Сутнісна значимість соціальної роботи - в її спонукальному, активізуючому характері, який базується на розумінні того, що соціальний працівник не зможе прожити за клієнта його життя. Соціальна діяльність призначена віднайти позитивні збережені можливості особистості, спрямувати їх у правильне русло, допомогти їй усвідомити власну життєву ситуацію і знайти вихід із неї. Практична спрямованість соціальної роботи на основі науково обґрунтованих підходів до організації праці визначає її як професію, різновид трудової діяльності, який потребує певної професійної підготовки і є, зазвичай, способом існування [41].

Мета соціальної діяльності полягає у створенні сприятливих соціокультурних умов соціалізації особистості і визначається соціальною політикою держави та конкретизується низкою завдань. Зараз серед пріоритетних завдань соціальної та соціально-педагогічної діяльності можна виокремити:

-зміцнення та активізацію адаптаційного потенціалу особистості;

-збереження та покращання фізичного, психічного та соціального здоровя особистості;

-створення сприятливих умов в мікросоціумі для розвитку здібностей та самореалізації особистості;

-надання соціальної, психологічної, педагогічної підтримки та допомоги особистості;

-попередження та локалізацію негативних впливів на особистість факторів соціального середовища.

Зміст та технології, що використовуються в соціально-педагогічної діяльності, значною мірою залежать від особливостей субєкта й обєкта, а також напрямів цієї діяльності. Серед таких напрямів, перш за все, можна виокремити соціальну профілактику, соціальну реабілітацію, соціально-культурну анімацію, соціальне обслуговування. З метою змістової деталізації соціально-педагогічної діяльності коротко зупинимося на характеристиці цих напрямів [2]

В рамках даної дипломної роботи найбільшу актуалізацію отримує соціальна робота спрямована на дві категорії верств населення: молодь і дітей. Але якщо першу категорію, можна розглядати самостійно, то друга категорія - діти - розглядаються в контексті створення благополучних сімей як запоруки формування здорового суспільства та стійкої нації.

В Україні з січня 2002 р. почав діяти новий Сімейний кодекс, в якому по-новому визначені права членів сім'ї і який разом із Законом про соціальну роботу і соціальні стандарти зміцнює базу як соціальної, так і соціально-педагогічної роботи з сім'єю.

У новому Сімейному кодексі права членів сім'ї відображають міжнародні стандарти прав людини у суспільстві з урахуванням особливостей сім'ї та її соціального інституту - шлюбу (позашлюбні сім'ї законодавчо визнані вперше). Зазначені права спрямовані на забезпечення виховання і розвиток дитини в сім'ї, охорону батьківства і материнства, розвиток подружжя, що є можливим тільки за умов виконання членами сім'ї своїх обов'язків стосовно один одного на основі домовленостей (угоди) щодо правил сімейного життя або захисту прав членів сім'ї через суд. За Сімейним кодексом, сім'я як первинна та основна ланка суспільства - соціальна система, ознаками якої є: спільне проживання членів сім'ї, до яких належать, на основі Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти, непрацездатні батьки чоловіка і дружини, які мешкають разом з ними і перебувають на їхньому утриманні через відсутність власних прибутків, особа, яка проживає спільно з інвалідом І групи і здійснює догляд за ним; спільний побут членів сім'ї; наявність прав і обов'язків у членів сім'ї. Крім того, зазначається, що подружжя є сім'єю і тоді, коли чоловік або дружина через навчання, працю, лікування, необхідність догляду за батьками, дітьми, з інших поважних причин мешкають окремо; також дитина належить сім'ї батьків, якщо з певних причин з ними не проживає [39].

Традиційні вимоги до сім'ї як соціального інституту зобов'язують виконувати в суспільстві такі функції: матеріально-економічну - планування сімейного бюджету, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві; житлово-побутову - забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства та організація побуту сім'ї; репродуктивну - продовження людського роду через народження дітей; комунікативну - створення сприятливого сімейного відтворення сил членів сім'ї, організація внутрішнього спілкування; виховну - передача дорослими членами сім'ї соціального досвіду дітям; рекреативну - організація вільного часу та відпочинку сім'ї, розвиток інтересів і потреб особистості.

Необхідність сильної державної сімейної політики зумовлена суспільними потребами: сім'я є спільником суспільства у розв'язанні його головних проблем, збереженні моральних основ, соціалізації дітей, розвитку культури та економіки. Отже, суспільство зацікавлене в такій сім'ї, яка здатна виробити та реалізувати власну життєву стратегію, забезпечити не лише своє виживання, а й розвиток.

Отже, об'єктом сімейної політики є соціальний інститут сім'ї, захист її прав та інтересів у процесі суспільного розвитку. Предмет сімейної політики можна визначити як сукупність проблем сім'ї, що характеризують її як соціальний інститут.

Можна виділити два підходи до розв'язання проблем сім'ї [27]:

-вузький, який передбачає розгляд окремих проблем сім'ї у певних сферах життєдіяльності, стосується окремих категорій людей (тобто, це окремі, нескоординовані програми різних рівнів і обсягу);

-широкий, який передбачає узгоджені дії для розв'язання глобальних проблем сім'ї, інтеграцію різноманітних зусиль для задоволення потреб сім'ї.

Перший підхід нині здійснюється державою в основному на місцевому рівні, другий - на загальнодержавному через втілення концепції державної сімейної політики, яку розроблено на основі законів України, постанов Кабінету Міністрів України з питань надання соціальної допомоги та підтримки сімей. Концепція державної сімейної політики в Україні спрямована на утворення необхідних умов для поліпшення життєдіяльності сім'ї, виховання дітей, охорони материнства, забезпечення умов для суміщення трудової діяльності та обов'язків членів сім'ї. Сучасні орієнтири сімейної політики в Україні: стабілізація сім'ї, зниження рівня розлучень; підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у масовій свідомості; забезпечення розумово і фізично здорового потомства, орієнтації на середню сім'ю; підвищення виховного потенціалу сім'ї; адаптація сім'ї до ринкових умов життя. В Україні можна виділити такі напрями реалізації сімейної політики: законодавче забезпечення; економічні заходи; соціальна робота з сім'єю.

Що ж стосується соціальної роботи з такою категорію дітей як діти позбавленні батьківського піклування, то на перше місце виходить питання врегулювання проблеми сирітства.

Сирітство - це соціальне явище, поява якого зумовлена наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними, безвісти відсутніми. Згідно з Конституцією України, "утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу" (ст. 52). Сирота - дитина, що тимчасово або постійно перебуває поза сімейним оточенням унаслідок втрати батьків, а також дитина, яка не може з певних причин чи з власних інтересів залишатися в сімейному оточенні і потребує захисту та допомоги з боку держави [3].

Форми опікування дітей-сиріт: усиновлення (удочеріння), опіка та піклування, прийомна сім'я, дитячі будинки сімейного типу, державна опіка.

Завдання опіки над дитиною формулюються як право та обов'язок опікуна виховувати підопічного, піклуватися про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати до праці, здійснювати захист його прав та інтересів. При визначенні особи опікуна враховується не тільки його бажання, а й готовність та спроможність здійснювати відповідні обов'язки у процесі соціального виховання дитини-сироти. Як і при усиновленні, встановлено ряд обмежень щодо осіб, які не можуть призначатися опікунами (піклувальниками). Зазначені особливості встановлення опіки (піклування) пов'язані з необхідністю виконувати основне завдання опіки - створити найбільш сприятливі умови сімейного життєзабезпечення дитини, яка через певні причини позбавлена можливості виховуватися у власній родині.

Що стосується соціальної роботи з молоддю, то тут слід перш за все звернути увагу на особливі риси цієї соціальної категорії. Молодь є однією з продуктивних сил суспільства. Ця категорія населення України визначається віком до 35 років. Молодь називають поколінням перехідного періоду, яке живе в епоху бурхливих і глибоких перетворень, в роки суворих потрясінь і нових можливостей. Молоді люди є специфічним контингентом населення, якісно відмінним від усіх інших вікових груп. Роль молоді як чинника соціально-демографічного розвитку держави (регіону) обумовлена такими притаманними цій віковій групі особливостями:

-підвищений (порівняно з іншими віковими контингентами) рівень народжуваності - саме на жінок молодіжного віку припадає основна частина народжень;

-висока міграційна мобільність;

-великий попит на освіту - майже всі особи, які навчаються у вищих та професійних навчальних закладах, молодого віку;

-підвищений ступінь мобільності щодо змін місця роботи, перекваліфікації, освоєння нових видів та сфер діяльності.

Молодь є майбутнім держави, її інтелектуальним потенціалом, основою економічного, політичного і суспільного життя. Тому соціальне становище і соціальні проблеми молоді вивчаються і досліджуються у таких аспектах: демографічна ситуація в молодіжному середовищі; молодь і здоров'я; соціальне становище та самопочуття молоді; молодь і шлюб, проблеми молодих сімей; зайнятість і професійна підготовка молоді; молодь і освіта; молодь і Збройні сили, інші військові формування України; фізична культура і спорт; система ціннісних орієнтацій, культурні потреби і духовний світ української молоді; групи ризику та ризикова поведінка; економічна активність молоді та ін. [41].

Соціальна робота з молоддю має давню історію і ґрунтується на основних підходах і напрямках соціалізації особистості, які сформувались на основі теорії соціальної педагогіки. Соціальні перетворення в державі, кризовий стан економіки і зміни у суспільному житті спричинили необхідність появи нових соціальних інститутів, уповноважених реалізувати соціальний захист молодих людей, нових напрямків і підходів у соціальній роботі з молоддю, які відповідають потребам і вимогам суспільства, соціальним запитам юнаків і дівчат.

Соціальна робота з молоддю здійснюється відповідно до основних напрямів державної політики. Найважливішими з них є: визначення правових засад соціальної роботи з дітьми та молоддю; розроблення та реалізація державних, галузевих, регіональних програм соціального становлення і соціальної підтримки дітей та молоді; створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей та молоді, задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, не забороненому законодавством, активної участі в творчій, культурологічній, спортивній і оздоровчій діяльності; консультування і надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги; здійснення соціального менеджменту щодо організації діяльності органів виконавчої влади, громадських організацій, спрямованої на подолання соціальних проблем; здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання наслідкам негативних явищ та подолання таких наслідків; розроблення та здійснення комплексу реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екстремальні ситуації; сприяння дитячим і молодіжним організаціям, іншим об'єднанням громадян, фізичним особам у реалізації ними власних соціально значущих ініціатив і проектів; забезпечення дотримання соціальних стандартів і нормативів умов життєдіяльності, морального, психологічного та фізичного стану дітей та молоді; здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів забезпечення соціальної роботи; сприяння розвитку та підтримка волонтерського руху; встановлення та зміцнення зв'язків із соціальними службами для молоді за кордоном, інтеграція в міжнародну систему соціальної роботи з молоддю; здійснення комплексу мед и ко-соціальних та реабілітаційних заходів щодо адаптації в суспільстві дітей з вадами фізичного та розумового розвитку [41].

Під змістом соціальної роботи розуміється не самий по собі субстрат соціального, а її внутрішній стан, сукупність процесів, що характеризують взаємодію утворюючих явище (систему) соціальної роботи елементів між собою і з середовищем і зумовлюють їхнє існування, розвиток і зміну; в цьому сенсі самий зміст соціального виступає як процес творення та відтворення особистості людини.

За таким загальнотеоретичним визначенням змісту, вона, соціальна робота, постає як велетенський органічний відтворювальний процес, що націлений на окрему особу, або у масштабах країни на все населення країни. Тому тенденція розширення обєкту соціального аж до межі громадянського суспільства є нормальним явищем, оскільки тільки завдяки соціальній роботі можливе творення та відтворення особистості людини.

Тож, органічність тут треба розглядати з двох позицій. По-перше, як такий процес, що вписується у соціальний організм країни, а це означає, що він випливає з процесів матеріального та духовного виробництва і організаційно-політичної діяльності держави. З другого боку - він сам по собі є завершеним, тобто таким, який складається з багаточисельних підпроцесів, що націлені на задоволення всієї сукупності потреб населення країни.

Структурно такий процес можна визначити за критерієм специфіки видів діяльності, які є офіційно визнаними і закріпленими у вигляді провідних функцій соціальної роботи. Наприклад, у сучасних працях з теорії соціальної роботи виділяють такі функції соціального обслуговування: профілактична; соціально-реабілітаційна; адаптаційна; соціальний патронаж; особистісно-гуманістична; соціально-гуманістична. Реалізація цих функцій віддзеркалює, на думку прихильників такого розуміння соціальної роботи, реальний зміст системи соціального обслуговування.

Отже, ідея, що сьогодні лежить у понятті соціальна робота, відноситься до одного з багаточисельних видів діяльності людини, специфіка якої полягає у тому, що вона націлена на надання адресної допомоги іншим людям, які не можуть без сторонньої допомоги вирішити свої життєві проблеми, а в багатьох випадках і жити.

Зміст актуальних проблем соціальної роботи в Україні можна проаналізувати на основі Указу Президента України Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року.

Треба зазначити одну дуже важливу обставину, яку обумовлює зміст соціальної роботи, а глибше - громадянське суспільство, у формуванні ринкової моделі України. Вона торкається того, що саме завдяки громадянському суспільству, на відтворення якого націлена соціальна робота, у структурі соціального організму може сформуватись той бажаний середній клас, про який так багато говориться в науковій літературі.

При цьому відомо, що визначення змісту соціальної роботи є водночас і визначення соціальної форми, оскільки воно щось установлене і завдяки цьому відмінне від того, форму чого воно складає; визначеність соціального як якість єдина зі своїм буттям [37].

Теоретичний аналіз основних засад соціальної роботи з молоддю, проведений науковими працівниками Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєвою, С.Р. Хлєбнік, базується на точному визначенні сфер та напрямів її здійснення. Серед них є: соціальна профілактика, соціальні послуги, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальна реабілітація.

Особливу увагу привертає соціальна профілактика як вид соціальної роботи. Соціальна профілактика ґрунтується на виявленні несприятливих соціально-економічних умов, психолого-педагогічних факторів, що зумовлюють відхилення у психічному і соціальному розвитку дітей, підлітків, молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я тощо, а також на організації життєдіяльності та дозвіллі молоді.

Не менш важливою умовою здійснення соціальної роботи з молоддю є соціальне обслуговування. Воно розглядається як вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб, створених для молоді, об'єднань громадян та інших соціальних інституцій щодо надання безкоштовно чи на пільгових умовах, на компенсаційних або благодійних засадах різноманітних соціальних послуг з метою задоволення духовних, естетичних, моральних, освітніх, оздоровчо-лікувальних, рекреаційних, матеріальних та інших потреб дітей і молоді.

Важливим компонентом соціальної роботи є соціальні послуги як комплекс дій держави, відповідних громадських і приватних організацій, спрямованих на створення і підвищення умов життєдіяльності молоді, можливостей її самореалізації, на реалізацію особистісних, політичних, соціальних і культурних прав молодої людини. Надання соціальних послуг ґрунтується на різних формах власності, які забезпечують вільний доступ до видів і рівнів соціальних послуг.

Соціальна допомога (підтримка) розглядається як вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, спрямованої на підтримання системи гарантованого державою рівня матеріального забезпечення дітей і молоді та багатодітних сімей з урахуванням їх матеріального та фізичного стану, складу сім'ї, віку, здоров'я, участі у суспільному та іншому виробництві. Це допомагає окремим людям, соціальним групам або верствам населення задовольнити потреби, необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації, а також створити умови для самореалізації. Зміст соціальної допомоги полягає у цільовій реалізації програм центрів соціальних служб для молоді: робота з сім'єю, розв'язання конфліктів у стосунках між подружжям, стосунках із дітьми, вирішення проблем освіти, працевлаштування, організації культурно-дозвільної діяльності, охорони здоров'я.

Соціальна реабілітація, як вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді, об'єднань громадян та інших соціальних інституцій, спрямована на здійснення системи організаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного стану, честі, гідності, прав і свобод дітей та молоді. Зміст різних напрямів соціальної роботи подано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Зміст окремих напрямів соціальної роботи [3]

Напрям соціальної роботиЗмістсоціальна профілактика роз'яснення правових норм соціально значущої діяльності та поведінки; ознайомлення з нормативними міжнародними і державними документами, які забезпечують розвиток особистості, рівень освіти, вибір професії; надання різним категоріям молоді інформації про можливі наслідки асоціальних дій, нехтування здоровим способом життя, відмови від культурного проведення дозвілля; організація заходів щодо забезпечення програми позитивної життєдіяльності особистості; здійснення системи соціального захисту різної категорії молоді (забезпечення роботою, навчанням); формування відповідальності за можливі наслідки анти правових дійсоціальне обслуговування цілісність і збалансованість як державних, так і громадських й приватних програм, серед яких найважливіше місце займають служби планування сім'ї, працевлаштування молоді, пенсійного забезпечення, соціального страхування на випадок втрати роботи, організації життєдіяльності інвалідів, дітей-сиріт, а також соціально-побутова та гуманітарна допомога інвалідам дитинства, праці, війни, самотнім матерям, які виховують дітей-інвалідів, іншим категоріям молоді, які потребують реальної допомоги (закупівля продуктів, прибирання квартири, приготування їжі, супроводження до поліклініки); надання гуманітарної допомоги (їжа, одяг, взуття, медикаменти) дітям і жінкам, а також молодим людям, які змушені покинути сім'ю у зв'язку із жорстоким поводженням; організація роботи благодійних їдалень, соціальних притулків для тимчасового проживання дітей, жінок і молоді, що опинилися у складних життєвих ситуаціях, та осіб, які не мають постійного місця проживання соціальні послуги індивідуальна робота з попередження та позбавлення шкідливих звичок (пияцтва, паління, вживання наркотиків, малорухливого способу життя та ін.); підготовка підлітків і молоді до створення сім'ї та народження дитини, профорієнтація молоді з урахуванням стану її здоров'я за оригінальними ефективними методиками, у тренажерних кабінетах для юнаків та дівчат, кабінетах ЛФК соціальна реабілітаціяреконструкція соціокультурного оточення з різними категоріями молоді, допомога у спілкуванні та навчанні, цілеспрямована соціально-психологічна робота а близькими та родичами; допомога у професійному самовизначенні, направленні на роботу; організація дозвілля і спілкування; виявлення творчих здібностей; охорона прав молоді; медичний, педагогічний, психологічний патронаж; створення позитивної громадської думки щодо багатоаспектності проблем молоді

Отже основні напрями соціалізації дітей та молоді здійснюються під час соціальної освіти, соціального виховання, соціальної адаптації, соціальної роботи, основу якої становлять: соціальна профілактика, соціальні послуги, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальна реабілітація з урахуванням відповідних умов життєдіяльності.

.3 Основні проблеми у роботі з дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Проблема підтримки підростаючого покоління та сприяння його успішній соціалізації, вступу у доросле життя була актуально в усі часи. Особливої допомоги потребують найбільш вразливі категорії дітей та молоді - діти-сироти, вихованці інтернатних закладів, діти з багатодітних і малозабезпечених родин, а також діти з проблемних, кризових сімей.

Основні види діяльності у цьому напрямку у Білоцерківському районі наступні:

-функціонування районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- допомога у покращенні та стабілізації життєвої ситуації дітей та молоді, включаючи навчання, соціальні послуги від різних державних та недержавних організацій;

-вплив на повернення до соціально прийнятних норм життя дітей позбавлених батьківського піклування;

- утвердження ефективних оперативних стосунків з державними структурами, НУО та іншими організаціями з метою залучення їх та громади до активної допомоги дітям вулиці.

Працюючи з 2007 року в сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю кризових категорій, центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді вже досяг певних успіхів. Зокрема, було вирішено ряд стратегічних завдань, як то:

-дослідження соціального середовища та відстеження найбільш гострих соціальних проблем району, що потребують вирішення;

-визначення цільових груп та створення бази даних потребуючих;

-виконання діяльності з надання соціальних послуг, моніторинг та оцінка роботи;

-налагодження контактів із іншими державними організаціями та структурами;

-залучення матеріальних ресурсів приватних вітчизняних благодійників, міжнародних організацій для забезпечення реалізації завдань організації.

Соціальне втручання та робота в сімях спрямована на покращення фізичних і соціально-побутових умов проживання, налагодження нормального соціально-психологічного клімату в родинах підопічних, сприяння виходу кризових сімей з проблемної ситуації. У співпраці з іншими районними центрами соціальних служб для сімї, дітей та молоді соціальні працівники Білоцерківського центру здійснюють соціальне інспектування неблагополучних сімей.

Загалом у Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на первинному обліку перебуває 133 особи дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У районі значна увага приділяється забезпеченню права дитини на сімейне середовище. Протягом 2013 року усиновлено 6 дітей громадянами України, влаштовано під опіку родичів - 5 дітей, всього під опікою, піклуванням у родичів - 93 дітей. Сьогодні функціонують: - 4 дитячі будинки сімейного типу, діє 5 прийомних сімей. У районні діє центр соціально-психологічно-реабілітації дітей. Станом на 01.04.2014 року в закладі перебуває 17 дітей.

В 2013 році за рахунок всіх джерел фінансування планується забезпечити оздоровленням та відпочинком 3200 дітей, що становить близько 72,5 % від загальної кількості дітей шкільного віку. Виконуючи соціальні ініціативи Президента в районі до штатного розпису Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді введено з липня поточного року 23 посади фахівців із соціальної роботи.

У січні 2013 року Білоцерківською районною радою прийнятий План модернізації мережі загальноосвітніх закладів та створення освітнього округу, розрахований на 2013-2015 роки. Планом передбачено у 2013 році реорганізувати Сидорівське НВО "ЗОШ І ступеня - дитячий садок" у дошкільний навчальний заклад. Вивільнення коштів при цьому складатиме 316 487 грн. Учнів підвозитимуть у Дроздівську ЗОШ. Реорганізація Черкаського НВО "ЗОШ І ступеня - дитячий садок" у ДНЗ вивільнить 475 948 грн. Учнів підвозитимуть у Поправське НВО, Шкарівську ЗОШ. Усі необхідні заходи проведені. Проводиться робота щодо працевлаштування вивільнених педагогів.

Разом з тим існують проблеми притаманні не лише району, але регіону в цілому. Великої уваги потребує вирішення проблема неблагополучних сімей. Так, до служби у справах дітей та сімї Київської обласної державної адміністрації та відповідних територіальних органів впродовж 2013 року надійшло 4427 звернення (до Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - 174 звернення) з них від дітей 8, жінок 3043 (до Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - 157 звернення), чоловіків 1173 звернення (до Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - 17 звернення). Спостерігається збільшення кількості заяв з приводу насильства у сім'ї. Кількість здійснених заходів з приводу захисту прав дитини від насильства в сімї 214 (в Білоцерківському районні 14). На корекційні програми направлено 105 осіб (в Білоцерківському районні 4), 30 з яких пройшли зазначені програми.

Станом на кінець 2013 року в Білоцерківському районні зареєстровано 3 випадки насилля та жорстокого поводження з дітьми. По кожному факту вчинення насилля проведені службові розслідування, дітям надана своєчасна медична, психологічна допомога, обстежені житлово-побутові умови, постійно проводиться профілактична робота щодо попередження та недопущення подальших випадків здійснення насилля зі сторони членів кожної з родин.

З метою взаємодії між органами державної влади при голові Київської обласної державної адміністрації створений єдиний дорадчий орган - Київська обласна координаційна рада з питань захисту прав дітей та підтримки сімї, до повноважень якої входять функції розгляду питань попередження насильства в сім'ї. Успішна реалізація державної соціальної політики стосовно сімей, дітей та молоді передбачає створення дієвої моделі надання якісних та доступних соціальних послуг, що забезпечується в Київській області, загалом та Білоцерківському районі зокрема, шляхом розвитку мережі центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді, закладів соціального обслуговування та введення посад фахівців із соціальної роботи з сімями, дітьми та молоддю в громаді. Соціальну підтримку та надання соціальних послуг сімям забезпечують 27 працівників центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді.

Спеціалістами районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді протягом 2013 року з питань попередження насильства в сімї, жорстокого поводження з дітьми та протидії торгівлі людьми було організовано та проведено 7 заходів.

Найпоширенішою причиною виникнення насильства в сімї залишаються: складні стосунки в сімї, залежність/співзалежність (алкогольна/наркотична), безробіття, низький рівень життя, складні житлово-побутові умови та інші. Спеціалістами Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проводяться групові та масові профорієнтаційні заходи, ведеться інформаційно-роз'яснювальна робота з питань попередження насильства в сімї серед населення, учнівської та студентської молоді. Під час проведення заходів розповсюджується методична література, буклети та плакати. У місцевих засобах масової інформації ведуться рубрики з питань профілактики насильства в сімї. Для учнів старших класів проводились семінари, круглі столи, в бібліотеках виставляються тематичні викладки літератури.

Під соціальним супроводом Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді протягом 2013 року перебувало 3 сімї (в них 4 дитини), з них виведено з-під соціального супроводу протягом звітного періоду 2 сімї зазначеної категорії, з них: 2 - з позитивним результатом. За звітний період з сімями, які були зняті з соціального супроводу, досягнуто результати: у 2 сімях - налагоджено (відновлено) соціальні звязки, 2 осіб (членів сімей) влаштовано на навчання, 1 особу (членів сімей) працевлаштовано.

Управлінням громадської безпеки ГУ МВС України у Київській області особлива увага приділяється питанню організації роботи служби дільничних інспекторів міліції із попередження насильства в сімї, захисту жінок та дітей від жорстокого поводження в родинах. Постійно вживаються заходи, спрямовані на своєчасне виявлення неблагополучних сімей. Проведено профілактичну роботу із сімями нарко- та алкозалежних, у педагогічних та учнівських колективах щодо негативних наслідків уживання алкоголю та наркотичних засобів. Ужито ряд необхідних заходів для активізації діяльності районних та обласних закладів освіти і науки, служб у справах дітей, сімї та молоді й інших щодо підвищення ефективності профілактичної роботи серед населення, спрямованих на формування здорового способу життя, профілактики негативних явищ, запобігання злочинності, пияцтву, наркоманії, дитячій бездоглядності та насильству у неблагополучних сімях, де виховуються діти. Кожного місяця працівники міліції в дитячих закладах проводять профілактичні бесіди, виховні години на відповідні тематики - «Ти і закон», «Права і обовязки учня», «Скажи наркотикам - НІ!», «Підліток і право» та ін.

Вихованці інтернатних закладів залучено до гурткової роботи. Вони беруть активну участь у конкурсах художньої самодіяльності, виставках художніх виробів та ін. Працівниками кримінальної міліції у справах дітей в інтернатних закладах області систематично проводяться перевірки щодо забезпечення соціально-правового захисту неповнолітніх спільно з органами прокуратури, службами у справах дітей. «Поважай мої права» - під таким гаслом Головним управлінням юстиції у Київській області спільно з департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та Благодійним фондом «Молодь за права людини» проведено гру-квест з нагоди відзначення Дня захисту дітей. Захід відбувся 1 червня 2013 року на території Дендрологічного парку «Олександрія» (м. Біла Церква) за участю команд всіх 22 професійно-технічних навчальних закладів області. І якщо основою метою квесту є швидке і якісне виконання певних завдань з метою досягнення кінцевої цілі, то мета гри-квесту «Поважай мої права» полягала в отриманні дітьми та молоддю практичних знань і навичок у застосуванні своїх прав.

1.4 Соціально-правовий аспект роботи із дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

У Конвенції ООН про права дитини зазначено, що основними завданнями соціально-педагогічної роботи є забезпечення виживання, захисту і розвитку дитини. Під виживанням, з одного боку, розуміється вироблення у дитини певних навичок до самозбереження власної цілісності, самозахисту, самообслуговування, самовиховання. З іншого боку, виживання передбачає забезпечення дитини необхідними засобами для існування, такими як: харчування, житло, лікування, навчання тощо.

Захист дитини зумовлюється особливостями фізичного та розумового розвитку, що потребує, в деяких випадках, спеціальної охорони або додаткового піклування, належного соціально-правового захисту протягом тривалого часу. На розвиток дитини значний вплив має оточуюче середовище та особливості психофізичної сфери дитини. Реалії сучасного життя вимагають розвитку духовної особистості, здатної протистояти дезорієнтації, спустошеності, моральній деградації дитини. У статті 18 Конвенції ООН передбачено, що батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини, а держава зобовязана надавати їм необхідну допомогу для виконання своїх обовязків стосовно дітей. Така конкретизація обовязків батьків, соціальних інститутів, держави сприяла розширенню загального контролю щодо забезпечення та захисту прав дітей.

У Законі України «Про охорону дитинства» [1] чітко визначені права та свободи дитини: право на життя та охорону здоровя; право на імя та громадянство; право на достатній життєвий рівень; право дитини на вільне висловлювання думки та отримання інформації; право на захист від усіх форм насильства; право на освіту; право на заняття підприємницькою діяльністю (для дітей, які досягли 16 років); право на обєднання в дитячі та молодіжні організації тощо.

На підставі аналізу наукових досліджень, дитинство можна розглядати як особливий стан розвитку людини у суспільстві; як узагальнений субєкт, що взаємодіє з дорослими людьми на рівні субєкт-субєктних відносин; як соціальне явище, суть якого визначено специфікою тієї системи суспільства, в яку дитина інтегрована, соціокультурним контекстом цього суспільства (способами виробництва, статевою та віковою стратифікацією, системою міжособистісних стосунків, ціннісними орієнтаціями, особливостями засобів та механізмів соціалізації). Дитинство у змістовому визначенні є процесом набуття психічних новоутворень, постійного фізичного зростання, освоєння соціального простору, рефлексії всіх взаємин у цьому просторі, визначення в ньому себе, власної самоорганізації, що відбуваються під час контактів дитини з дорослими людьми, іншими дітьми та постійно розширюються.

На сьогодні в Україні є актуальною проблема створення належного соціально-правового забезпечення державної сімейної політики, яка могла б гарантувати кожній дитині вільний, нормативно-забезпечений розвиток особистості, адекватність процесу соціалізації, захист прав та законних інтересів, незалежно від місця народження дитини, національності, соціального статусу біологічних батьків, місця її фізичного перебування (у рідній сімї, прийомній сімї, або інтернаті). Будь-який закон, в якому виокремлено одну із категорій дітей, як «пільгову», є дискримінаційним по відношенню до інших дітей.

Пріоритетним напрямом соціально-правового захисту дітей має стати створення умов для появи нових соціальних інститутів, що змогли б задовольнити реалізувати інтереси дітей. До соціально-педагогічних умов забезпечення соціально-правового захисту дітей можна віднести [13]:

-сформованість соціально-правових знань у педагогів, які працюють з дітьми та передача цих знань дітям та їхнім батькам;

-інтеграція підходів у соціально-виховній роботі на принципах субєкт-субєктних взаємин;

-партнерська взаємодія різних інституцій, залучення дітей та підлітків до соціально-значущих правових дій тощо. Забезпечуючи соціально-правовий захист дітей, необхідно мати на увазі кардинальні умови, що впливають на ціле

-покоління людей. Зокрема, ментальність українського народу щодо захисту прав дітей, на формування якої мали вплив складні історичні умови.

Виходячи з вищезазначеного, основними завданнями соціально-правового захисту дитинства є [9]:

-психолого-педагогічна та юридична допомога;

-консультування неповнолітніх дітей та їхніх батьків;

-контроль за роботою дитячих установ різного типу;

-соціально-медична допомога дітям;

-інформаційно-правова допомога неповнолітнім з питань одержання професії, працевлаштування;

-реалізація культурних і дозвіллєвих потреб дітей та молоді тощо.

Робота соціального педагога (практичного психолога) в притулку для неповнолітніх здійснюється за такими основними напрямами: діагностична, корекційна та профілактично-виховна. Під час здійснення діагностичної діяльності соціальний педагог виявляє проблеми безпритульних дітей, їхні індивідуальні особливості, що необхідно для адекватного здійснення корекційної та профілактично-виховної роботи. Провідною метою соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми в притулку є повернення дітей в сімю, тому соціальному педагогу необхідно проаналізувати ситуацію у рідній сімї дитини та докласти зусиль, щоб дитина могла повернутися туди назад. Водночас, у разі неможливості повернення дитини в сімю, соціальний педагог має допомогти дитині влаштуватися у прийомну сімю або виховний заклад. За такого підходу, притулки для неповнолітніх відіграють допоміжну роль, коли дитину готують до входження у нову сімю [43].

Аналіз нормативно-правової бази сфери захисту дитинства, засвідчив її декларативне спрямування на фіксацію недоліків у державній політиці та визначенні організаційних заходів на їх подолання, тобто демонструється видимість того, що питання розглядаються, але дієвих практичних рішень немає, а формальне визначення організаційних заходів - ніяких позитивних змін щодо розвязання цієї проблеми не зробить. Такі актуальні соціальні проблеми як: низький рівень заробітної плати дорослих та зубожіння сімей, соціальне сирітство тощо, не розглядаються на рівні державної політики як недоліки планування та фінансування, лише акцент роблять як на пріоритети, на які необхідно звернути увагу і посилити роботу працівників державних соціальних служб, які і без того (майже безплатно) утримують діяльність соціальних служб [43].

Що стосується особливостей роботи Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді саме з молоддю, то основну уваги привертає два аспекти:

-робота з неповнолітніми та молоддю, яка має проблеми із законом;

-робота з молоддю-випускниками ВНЗ та ПТНЗ.

Правове регулювання першого аспекту зводиться до застосування низки нормативно-правових актів:

. Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст. 9 якого регулює надання психолого-педагогічної допомоги взятим під варту молодим громадянам (віком від 14 до 35 років) спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

. Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», ст. 19. якого визначає повноваження уповноважених органів, що проводять соц. роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, щодо здійснення соціального патронажу. Відповідно до цього закону Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

-визначають потреби в наданні соціально-педагогічних,соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг молодим особам, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільненим від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом, та забезпечують їх соціальне обслуговування;

-здійснюють у разі потреби соціальний супровід молодих осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільненим від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом;

-здійснюють інші повноваження в цій сфері відповідно до закону.

Відповідно до Наказу Мінсоцполітики, МВС МОЗ та Мінюст «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціального патронажу звільнених осіб» від 07.11.2011 № 429/831/769/3279/5 Центри СССДМ центри СССДМ здійснюють соціальний супровід звільнених осіб, тому числі молодих осіб, вагітних жінок та жінок з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, згідно із законодавством. заклади соціального обслуговування забезпечують тимчасове проживання звільнених осіб, у тому числі молодих осіб. Центри СССДМ та заклади соціального обслуговування: сприяють працевлаштуванню звільнених осіб, які є їх клієнтами, надають інформаційні послуги стосовно можливостей працевлаштування та механізмів пошуку роботи.

Відповідно до Наказу Мінсоцполітики та МВС Наказ „Про затвердження Порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково Державний департамент України з питань виконання покарань та Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту, від 28.10.2008 № 288/4322 визначення потреб у наданні соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг дітям та сім'ям, у яких вони виховуються, здійснення соціального патронажу шляхом надання цих послуг.

Що стосується роботи з випускниками ПТНЗ та ВНЗ слід зазначити, що молоді фахівці - є однією з соціально мало захищених категорій населення. Тому дуже важливим є пошук шляхів розвязання проблем, пов'язаних із покращенням такої ситуації. Загальні вимоги до працевлаштування молодих спеціалістів регулюються ст. 197 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ). Межі дії частини другої ст. 197 Кодексу, залежать від визначення поняття молодих спеціалістів. Частина 12 ст. 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» формулює таке ж визначення поняття молодих спеціалістів, як і частина друга ст. 197 КЗпПУ, а саме: «до молодих спеціалістів належать випускники державних вищих навчальних закладів і професійно-технічних училищ, потреба в яких визначена державним замовленням». Аналіз Закону дозволяє зробити висновок про те, що випускники професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладів несуть права й обовязки в статусі молодих спеціалістів протягом перших трьох років працевлаштування.

Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. За загальним правилом, працевлаштування передбачає три форми надання допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша з них полягає у забезпеченні працездатного населення максимально повною інформацією про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, організаціях вільних робочих місць та про їх характеристику з точки зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників і інших умов, що цікавлять кожного, хто влаштовується на роботу. Друга форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактичному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і кваліфікації, або у певній місцевості. Третя - це організація, в разі потреби, професійної підготовки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що зміни, які відбуваються в українському суспільстві на сучасному етапі його розвитку, породжують нові вимоги щодо системи освіти й виховання дітей та молоді. Одним з основних завдань сучасної теорії та практики соціальної роботи з цією категорію населення є вивчення кожної конкретної особистості й усіх чинників, що впливають на її становлення. Важливу роль у цьому процесі відіграє соціальне середовище та методи соціальної роботи, яка в різних соціальних інститутах, етнічних та територіальних громадах набуває все більшого значення у соціальному вихованні як невідємній складовій соціальної педагогіки.

Зміст та технології, що використовуються в соціально-педагогічної діяльності, значною мірою залежать від особливостей субєкта й обєкта, а також напрямів цієї діяльності. Серед таких напрямів, перш за все, можна виокремити соціальну профілактику, соціальну реабілітацію, соціально-культурну анімацію, соціальне обслуговування. З метою змістової деталізації соціально-педагогічної діяльності коротко зупинимося на характеристиці цих напрямів.

Організація соціально-педагогічної роботи в закладах освітньої сфери та соціально-педагогічного спрямування має базуватися, перш за все, на визначенні проблемно-потребового поля дітей та молоді, залучення їх до планування необхідних змін, впровадження нових соціальних послуг та ріного роду ініціатив, пошуку ресурсів і партнерів для їх реалізації, моніторингу та оцінки соціально-педагогічної роботи закладів соціальної інфраструктури для дітей та молоді.

В рамках даної роботи особливий акцент робиться на соціально-правовий аспект роботи із дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Встановлено, що основні види діяльності у цьому напрямку у Білоцерківському районі наступні: функціонування районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; допомога у покращенні та стабілізації життєвої ситуації дітей та молоді, включаючи навчання, соціальні послуги від різних державних та недержавних організацій; вплив на повернення до соціально прийнятних норм життя дітей позбавлених батьківського піклування; утвердження ефективних оперативних стосунків з державними структурами, НУО та іншими організаціями з метою залучення їх та громади до активної допомоги дітям вулиці тощо.

Розділ 2. Аналіз практичних аспектів роботи із дітьми та молоддю

.1 Особливості практичних підходів роботи із дітьми та молоддю

Велика кількість соціальних, психологічних, медичних, економічних і інших проблем в середовищі молодого покоління свідчить про те, що молодь є депрівіруємой частиною сучасного російського суспільства. Якість молодіжної популяції за останнє десятиліття різко погіршала, а деякі процеси носять необоротний характер і опосередкують негативні зміни якості майбутнього генофонду. При подальшому ігноруванні проблем молоді не виключена вірогідність таких негативних наслідків, як глибока соціально-економічна криза, соціальна нестабільність, громадянська непокора і соціальний вибух (молодіжний бунт).

Соціальна робота з молоддю має давню історію і ґрунтується на основних підходах і напрямках соціалізації особистості, які сформувались на основі теорії соціальної педагогіки. Соціальні перетворення в державі, кризовий стан економіки і зміни у суспільному житті спричинили необхідність появи нових соціальних інститутів, уповноважених реалізувати соціальний захист молодих людей, нових напрямків і підходів у соціальній роботі з молоддю, які відповідають потребам і вимогам суспільства, соціальним запитам юнаків і дівчат.

Вище нами вже було акцентовано увагу що до найважливіших видів технологій соціальної роботи відносяться: соціальна діагностика, соціальна експертиза, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальна адаптація, соціальна терапія. Вони орієнтують на цілісний підхід до людини, облік його інтересів, потреб, ціннісних орієнтації, на створення суспільних умов, сприяючих мобілізації потенціалу внутрішніх сил особи для вирішення виниклих проблем. Початком роботи в будь-якій сфері соціального обслуговування, необхідною стадією технологічного процесу з будь-якою категорією клієнтів і будь-яким типом соціальних проблем є соціальна діагностика. Термін «діагноста» використовується в медицині для позначення процесу розпізнавання хвороби, постановки діагнозу. Соціальна ж це для діагностики діяльність по розпізнаванню і аналізу соціальних патологій і проблем.

У технологіях соціальної роботи з підлітками та молоддю використовують дві моделі соціальної роботи з молоддю - інтегративну і дефіцитну.

Інтегративна модель - це соціальна робота в широкому смислі, яка повинна сприяти соціалізації молоді. У цьому аспекті соціальна робота практично співвідноситься з таким видом професійної діяльності, як соціальна педагогіка. Реалізація даної моделі можлива лише через задіяння державно-громадського затратного механізму, використання значних фінансових, а також людських і матеріальних ресурсів. Тому більшість країн з ринковою економікою вибирає дефіцитну модель розвитку соціальної роботи, орієнтовану, в першу чергу, на соціально уражені прошарки населення, групи ризику, інвалідів і одиноких, а також дітей і підлітків.

Головним у соціальній роботі з молоддю є її соціальний захист. Дослідниками він розглядається як мінімум у чотирьох напрямах.

. Соціальний захист процесу формування й розвитку особистості молодої людини. В основі цього напряму лежить положення "про те, що особистість молодої людини формується і розвивається відповідно до об'єктивних законів, що вироблені в процесі тривалої еволюції людини, та послідовності етапів розвитку. Тому соціальний захист процесу розвитку спрямований, насамперед, на максимально можливе забезпечення сприятливого для всіх молодих людей проходження через кожний з етапів розвитку, у якому вирішується певний комплекс завдань, а також сприятливе проходження критичних рівнів.

. Соціальний захист середовища формування і розвитку особистості. У цьому напрямі увага державних інститутів має бути зосереджена на середовищі проживання молодої людини й тих його елементах, що сприяють чи перешкоджають процесу формування й розвитку особистості в найширшому діапазоні - від екологічних проблем середовища до соціальних, економічних і моральних.

. Захист прав молодої людини. Це спеціальний напрям діяльності державних інститутів, націлений на правове забезпечення й регулювання як впливів середовища, так і самого процесу формування і розвитку особистості.

. Цільовий соціальний захист. У рамках цього напряму йдеться як мінімум про два найважливіші моменти. По-перше, про цільову допомогу молодим людям, родинам, організаціям і суспільним інститутам, що працюють з молоддю, для вирішення конкретних завдань, без чого успішна життєдіяльність є дуже проблематичною. Іншими словами, йдеться про короткострокову цільову програму, коли сама молода людина не в змозі вирішити завдання, чи коли зусилля, витрачені на досягнення результату, ставлять під сумнів сам результат. По-друге, про постійну допомогу тим, хто не може без неї обходитися, існує на межі бідності. В умовах загальної життєвої кризи цей напрям стає особливо важливим та актуальним.

У роботі з молоддю в умовах сучасної України актуальне є використання новітніх зарубіжних технологій у галузі соціальної роботи з молоддю де використовуються індивідуальні, групові та общинні методи.

Індивідуальна соціальна робота являє собою напрямок, вид практики, застосовуваної при роботі з індивідами і сім'ями у вирішенні їх психологічних, міжособистісних, соціально-економічних проблем шляхом особистого взаємодії з клієнтом. Основна форма індивідуального методу соціальної роботи з підлітками та молоддю - надання допомоги та консультування молодих людей (разове або на пролонгованої основі), або індивідуальне консультування в кризових ситуаціях. В ході індивідуальної взаємодії з клієнтом виявляється і допомога по налагодженню контактів із соціальними відомствами (їх представниками) і службами, лікарями, юристами, поліцією, судами і в'язницями, координація їх діяльності в соціальній роботі з молоддю.

Групова соціальна робота - метод, використовуваний з метою надання клієнтові допомоги (розвиток її фізичного і духовного потенціалу, формування соціально схвалюваної поведінки і т.д.) через передачу групового досвіду. В якості основної технології використовується контрольована терапевтична дискусія. Метод орієнтований на роботу з вуличними молодіжними угрупуваннями девіантної спрямованості з метою залучення їх в суспільно корисну і соціально контрольовану діяльність. Найважливішою передумовою успішної групової роботи є встановлення довірчих відносин з сім'ями молодих людей і різними структурами, задіяними в процесі виховання, освіти та соціалізації "важких" підлітків (школа, органи внутрішніх справ та ін.) Групова соціальна робота реалізується переважно у формах клубної та гурткової діяльності: вона передбачає формування стійкого складу молодих людей, наявність певного простору взаємодії (приміщення, спортивний зал і т.п.) і фіксованого часу. У групові програми вносяться ігрові елементи, спортивні та культурні заходи. Велике значення приділяється розумному і гуманістичному проведенню молодими людьми їх вільного часу.

Общинна соціальна робота являє собою інтеграцію всіх методів соціальної роботи при вирішенні задачі усвідомлення молодою людиною тісній залежності і взаємообумовленості особистих і суспільних проблем. Соціальна робота в масштабах громади спрямована на кооперацію діяльності відповідних установ по задоволенню потреб клієнтів, розширення і стимулювання наявних домагань, очікувань та інтересів молодих людей. Общинна соціальна робота з молоддю покликана максимально сприяти встановленню і підтримці соціальних зв'язків, залученню жителів і установ конкретної території (наприклад, мікрорайону) в вирішення гострих молодіжних проблем. Даний метод реалізується в безпосередньому життєвому просторі молодих людей і підлітків, але при цьому повинні враховуватися інтереси і жителів даної території (району).

Поряд із традиційними (вищепереліченими) методами соціальної роботи з дітьми, підлітками та молоддю, формуються і нові, до яких відноситься, наприклад, «мобільна соціальна робота». Її принцип полягає у встановленні довірчих взаємин і солідарного взаємодії з метою активного проникнення в світ молоді, схильної до правопорушень. Поява методу пов'язане з необхідністю впливу та контролю за частиною молоді, не схильної звертатися ні в молодіжні центри, ні в органи соціального захисту і разом з тим схильна до прояву девіантної поведінки та агресивності. Як правило, до цієї категорії відносяться представники різних молодіжних субкультур.

Далі акцентуємо увагу на основних компонентах моделей соціальної роботи, спрямованих на професійне самовираження дітей та молоді [7]:

-освітній - реалізується в навчанні і вихованні учнів і передбачає сформованість у них: соціальних знань - про особливості вибраної професії, про психологічні особливості спеціаліста, про особливості професійного середовища і спілкування в ньому; спеціальних вмінь - комунікативних, організаторських, аналітичних, прогностичних; соціальних навичок безконфліктного спілкування, рефлексії, самоаналізу. Важливим у цьому процесі є формування ціннісного ставлення до вибраної професії, усвідомлення учнями цінності конкретної праці і професійної відповідальності за результати своєї діяльності;

-психологічний - спрямований на психодіагностику індивідуальних особливостей особистості для виявлення і розвитку професійно значущих й психокорекції професійно небажаних якостей особистості. Реалізація психологічного компонента передбачає також психологічне консультування за результатами дослідження і психологічну просвіту учнів, їхніх батьків та вчителів;

-посередницький - передбачає організацію спільної діяльності учнів, вчителів, батьків з метою узгодженості професійних планів учнів з очікуваннями їхніх батьків; координацію їхніх зусиль для реалізації особистої професійної перспективи учнів; інформування учнів і батьків з питань, пов'язаних з вибором майбутньої професії

Поява у нашій державі системи соціальних служб для молоді зумовила необхідність створення умов для використання збереженого інтелектуального та фізичного потенціалу дітей та молоді, розробки і впровадження у практику соціальної допомоги нових форм і методів роботи з цією категорією осіб. При цьому специфіка діяльності ССМ розглядалася не як альтернативна наявній системі спеціального навчання, виховання і соціального захисту, а така, що є допоміжною, з метою інтеграції дітей-інвалідів та молодих інвалідів у суспільство, створення для них рівних можливостей.

Протягом кількох років діяльність соціальних служб для молоді у напрямі соціальної підтримки дітей-інвалідів і молодих інвалідів здійснювалася відповідно до положення ст. 6 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" і Програми організації діяльності ССМ щодо соціальної роботи з дітьми і молоддю з особливими потребами. Програма передбачала розробку, впровадження і реалізацію регіональних соціальних програм з питань соціальної реабілітації дітей-інвалідів, розробку комплексу взаємопов'язаних заходів з метою ефективної соціальної реабілітації дітей-інвалідів; визначення трьох основних напрямів діяльності соціальних служб: соціальної профілактики, соціального обслуговування, соціальної реабілітації.

Професійна та добровільна діяльність, спрямована на гармонізацію особистості інваліда у суспільстві, здійснюється у загальному контексті роботи соціальних служб. Специфіка соціальної роботи реалізується на рівні індивідуальної роботи, коли враховуються особливі потреби дитини або молодої людини, специфіка рівня життєдіяльності, психофізичних можливостей, розвитку духовної та інтелектуальної сфер людини.

Основу соціального обслуговування інвалідів d соціальних службах для молоді становить мобілізація джерел психологічної, соціально-педагогічної та правової соціальної допомоги інвалідам та членам їхніх сімей. Реалізація цього напрямку роботи здійснюється через проведення соціально-педагогічного патронажу сім'ї, яка виховує дитину-інваліда; соціальну допомогу молодим інвалідам, які мають потреби у лікуванні, догляді, фінансовій підтримці; соціальну допомогу дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків.

Чимало молодих інвалідів не можуть забезпечити себе матеріально через непрацездатність. Тому для них організовується клубна робота, заняття художньою творчістю, плідною працею. З цією метою проводяться курси з плетіння ґерданів, мережива, виробів з бісеру, виготовлення іграшок і штучних квітів. Творчі заняття справляють психолого-педагогічний вплив на особистість, сприяють згуртуванню інвалідів, об'єднанню їх у неформальні групи. Для молоді, яка має функціональні обмеження та вади психічного розвитку, соціальні служби організовують центри праці, творчі лабораторії, реалізують проекти з надомної праці. Такі форми роботи поліпшують соціальне самопочуття інвалідів, сприяють їх інтеграції у суспільстві.

Окрім соціальної роботи з молодими особами з обмеженими можливостями, важливе місце в системі практичних напрямів загальнодержавної соціальної роботи є робота з працюючою молоддю, а точніше з молоддю працездатного віку, яка прагне себе реалізувати на ринк праці.

Посилення кризових тенденцій на ринку праці одними з перших досліджували соціологи, які зазначали, що найбільший попит на працю має молодь. У колективній монографії "Молодь України у дзеркалі соціології" зосереджено увагу на економічній активності молоді, тенденціях на ринку праці, зокрема:

-на зростанні загального рівня економічної активності населення, зокрема за рахунок попиту на робочі місця та само-зайнятості у неформальній економіці;

-перевищенні у декілька разів рівня безробіття у порівнянні із зареєстрованим, включаючи показники прихованого безробіття;

-відмінності тендерної та вікової структур реального безробіття;

-чинниках конкурентоспроможності громадян на ринку праці;

-ієрархії причин, за якими значна частка громадян не зверталися за допомогою в державну службу зайнятості;

-масштабах та якісних характеристиках зайнятості населення в тіньовій економіці;

-обсягах залучення дітей молодших 15 років до праці, у тому числі оплачуваної.

Головною ознакою становища молоді на ринку праці є диспропорція між пропозицією та попитом на робочу силу. Більшість молодих людей, особливо тих, хто навчаються, прагнуть працювати і мати власне джерело для існування. Це підтверджує відносно високий рівень економічної активності громадян віком 15-29 років. Важливими проблемами є вимушена незайнятість, зайнятість молоді віком від 15 до 19 років, безробіття серед сільського населення, працевлаштування молодих спеціалістів тощо. Зокрема, найменш конкурентоспроможною на ринку праці є міська молодь віком 15-19 років, яка здебільшого не має професійної освіти і досвіду роботи. З-поміж цієї категорії майже кожен другий з економічно активних-безробітний, що становить 10 % усіх безробітних. Науковці вважають, що проблема вимушеної незайнятості є більш актуальною для міської молоді, ніж сільської. Стосовно сільської молоді низький рівень безробіття пояснюється особливими можливостями її зайнятості в особистому підсобному господарстві, де робота понад 20 годин на тиждень з метою продажу або обміну отриманої від цієї діяльності продукції не дає підстави відносити осіб, зайнятих нею, до безробітних. Частка молодих людей, які не мають роботи, готові приступити до неї, але за період обстеження припинили пошуки роботи, належить до економічно неактивного населення, тобто не можуть вважатися "безробітними". Здебільшого ці особи припинили пошуки роботи, тому що тривалий час не можуть знайти її і вичерпали всі можливості для працевлаштування.

Найбільш поширеними серед молоді формами трудової, економічної активності є трудова міграція (можливість виїздити на заробітки зі збереженням колишнього місця основної роботи, навчання чи стажування за направленням фірми, що гарантує місце роботи після повернення); залучення молоді до підприємницької діяльності (торгівля, сфера обслуговування, сільське господарство, переробне виробництво, виробництво продуктів харчування і споживчих товарів), участь молоді у тіньовій, неформальній економіці (виробництво, продаж і перепродаж домашньої сільськогосподарської продукції, випадкові заробітки у приватних осіб, виробництво, продаж і перепродаж промислових товарів, економічний туризм). Досить важливими джерелами доходів для молоді е також такі види незареєстрованої діяльності, як робота водієм на власному автомобілі, заняття домашніми ремеслами, будівельними, ремонтними роботами.

В умовах існуючих проблем в сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю особливої актуалізації отримує розробка та впровадження єдиної державної ювенальної політики. Справа в тому, що механізм реалізації ювенальної політики забезпечує узгодження загальнонаціональних інтересів з інтересами територій - регіонів, міст, адміністративних районів, муніципальних утворень, а також колективних і особистих інтересів дітей, підлітків і молоді і сімей з неповнолітніми дітьми. Програми ювенальної політики територіальних громад, діяльність різного роду громадських молодіжних і дитячих організацій, приватних фірм і благодійних фондів покликані оптимізувати і адаптувати єдину Державну ювенальну політику з врахуванням специфіки розвитку територій (районів). Ювенальна політика реалізується через законодавчі акти і спеціальні державні цільові програми, заходи як загальнодержавного, так і регіонального рівнів. Вона формується і реалізується з врахуванням часу, а також специфіки регіонів, територіальних громад, будучи системою законів, правових і нормативних актів. Враховуючи природну, демографічну, етнічну, соціально-економічну і іншу специфіку території, місцеві програми завжди адаптуються до цільових державних програм, законодавчим і нормативним актам відносно підростаючого покоління і сімей з неповнолітніми дітьми. Багатоваріантність ювенальної політики забезпечує узгодження загальнонаціональних інтересів з інтересами територій - регіонів, міст, адміністративних районів, а також колективних і особистих інтересів молодих людей і сімей з дітьми.

Законодавчі акти і місцеві програми органів місцевого самоврядування, діяльність різного роду недержавних, суспільних організацій, приватних фірм і благодійних фондів покликані оптимізувати і адаптувати єдину ювенальну політику з врахуванням специфіки розвитку суспільної ситуації і конкретної території. Ювенальна політика здійснюється в галузях охорони здоров'я, освіти, виховання, професійної підготовки, зайнятості, соціального забезпечення соціальної роботи, дозвілля. Вона реалізується державними органами при активній участі громадських організацій і наймолодшого покоління, а також сімей з дітьми.

У ювенальній роботі на місцевому рівні використовуються різні методи і форми, що відображають суспільні і групові інтереси. Різноманіття в роботі виникає з різноманітності потреб молодих людей, що живуть в різних регіонах і районах. Ефективність цієї політики полягає в тому, що вона побудована на наукових засадах ювенології, яка в свою чергу передбачає міжгалузеву координацію ювенальної політики. Завдання реалізації загальної програми діяльності полягає в створенні єдиного «ювенального поля», де цілеспрямовано формуватимуться прогресивні властивості і якості молодого покоління всіма доступними суспільству засобами.

Суть «ювенального поля» полягає в єдності поглядів державних, регіональних і органів місцевої влади і громадських організацій на вміст процесів виховання, освіти, біосоціального, економічного і духовного становлення і розвитку молодого покоління.

Серед основних напрямів регіональної ювенальної політики до 2020 року слід назвати наступні:

-вдосконалення законодавчого забезпечення єдиної державної ювенальної політики, включаючи розвиток ювенального права і ювенальної юстиції в регіонах.

-державна підтримка органів місцевого самоврядування, суспільних об'єднань (організацій) і інших некомерційних структур, а також громадян що здійснюють діяльність по захисту прав і законних інтересів сім'ї, дітей і молоді.

-розвиток ювенальної (дитячою і підлітковою) медицини і валеології.

-зміцнення сім'ї як головного соціального інституту російського суспільства.

-сприяння дітям (у тому числі підліткового віку) в реалізації і захисті їх прав і законних інтересів в області виховання і освіти, професійної орієнтації, підготовки до праці і зайнятості.

-державне замовлення на виробництво товарів, продуктів і послуг для сімей з неповнолітніми дітьми, дітям, підліткам і молоді.

-захист прав дітей і молоді на відпочинок і оздоровлення; організація культурно-масової роботи серед дітей і підлітків.

Важливе місце повинна займати регіональна ювенальна політика. Розробка програм по реалізації місцевої ювенальної політики повинна спиратися на ювенологію, міждисциплінарний системний підхід, моніторинг якості життя, високу практичну спрямованість досліджень, що проводяться, і рішень, що приймаються, серйозне узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду в справі захисту прав і свобод сім'ї і молодого покоління, формування активної життєвої позиції молоді.

2.2 Розробка та впровадження проектних технологій у роботі з дітьми та молоддю

Соціальне проектування бере свій початок з розробки інновацій та інноватики в соціальній роботі. Соціальне проектування - це різновид усвідомленої інноваційної діяльності.

Нововведення в соціальній роботі класифікують таким чином:

-винахід нових технологій (наприклад, нового інструментарію оцінювання потреб клієнтів, заняття з іпотерапії тощо);

-адаптація чи зміна наявних технологій (наприклад, модифікація експертного оцінювання роботи з дорослими для використання його в роботі з дітьми);

-нові сфери використання наявних технологій, що називають технологічним перенесенням (наприклад, використання наукового інструментарію для практичних оцінок);

-використання існуючого методу іншою групою користувачів;

-соціальне проектування.ціальні інновації класифікують за тим, у якому структурному компоненті соціальної сфери вони відбулися: пенсійному забезпеченні, соціальному обслуговуванні, зайнятості населення, охороні праці, житловій політиці, сімейній політиці, медичному обслуговуванні, освіті тощо.

Соціальний проект - це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Це нововведення мусить мати просторово-часові кордони, а його влив на людей визнаватися позитивним за соціальним значенням.

Проекти надають можливість апробації (пілотування) ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи інколи розуміють як інтегровану систему, що складається зі: сформульованих проектних цілей; створених для цих цілей соціальних установ, фізичних об'єктів, систем соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів - програм, планів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих матеріальних ресурсів - матеріальних, фінансових, трудових, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей.

За характером запланованих змін: інноваційні проекти, підтримуючі проекти; за характером діяльності: освітні, науково-технічні, культурні проекти, інші послуги; за масштабами: мікропроекти - до 10 тис. дол. СІЛА, малі проекти -10-100 тис. дол. США, мегапроекти - понад 100 тис. дол. США; за особливостями фінансування (інвестиційні, спонсорські, кредитні, бюджетні, субсидійовані, благодійні); за термінами реалізації: короткотермінові (1-2 роки), середньо термінові (2-6 років), довготермінові (понад 5 років). Життєвий цикл проекту, оцінювання ситуації, що склалася, поява ідеї; планування проекту; впровадження проекту; оцінювання результатів; моніторинг виконання проекту; нові ідеї.

Можливість технологізувати різні види діяльності, які раніше були недоступні тій, що технологізувала, з'явилася у зв'язку з розширенням прикладних функцій наукового знання. Завдяки цьому набули поширення такі терміни, як "технологія управління", "технологія спілкування", "соціальна технологія". Об'єктом тієї, що технологізувала можуть стати різні сфери людської діяльності, н тому числі і особові стосунки. Через призму техно-логизациі можна розглянути "всю сукупність використовуваних суспільством засобів ефективного функціонування - від найвищих органів влади до специфічних соціальних інстітутов".

Визнання можливості технологізувати соціальну діяльність передбачає детальніше з'ясування того, що таке технологізувала і технологія, які межі їм властиві. Вже з давніх часів технологія означала мистецтво майстерність, уміння. Будучи "мостом від ідей до реальності", вона, подібно до інженерної діяльності, видозмінювалася на різних етапах суспільного розвитку. Основні межі гехнологизації: масовість, строга відтворюваність результатів, канонізація принципів, стандартизація рецептури. Звертають також увагу на такі критерії ефективності розробленої технології, як простота (вона не має бути надмірно ускладненою), гнучкість (пристосовність до змінної обстановки), надійність (наявність дублюючого механізму), економічність, зручність в експлуатації (зручно для людей, котрим - доведеться з нею працювати).

Соціальне проектування і соціальні технології - необхідні умови здійснення соціально-інженерної діяльності. У останній часто поєднуються всі або деякі функції, які в інженерно-технічній діяльності рознесені. Практика розвитку останньою пов'язана з функціонуванням багатьох спеціалізованих науково-проектних організацій, де розробляються проекти і нові технології [26].

Основні труднощі при впровадженні нової інноваційної соціальної технології виникають при перших її практичних вживаннях, які відносяться до першого або другого типа впроваджень [16]. Існують різні чинники, які можуть вплинути на успішне впровадження і використання інноваційної соціальної технології в ту чи іншу сторону [8].

Ці чинники можна розділити на дві великі групи: характеристики самої технології (внутрішні чинники) і характеристики оточення, в якій її чекає належить працювати (зовнішні чинники). Обидві групи чинників мають велике значення для успіху впровадження. Перша - оскільки від самої технології багато в чому залежить результативність її використання, друга, - оскільки при успішному впровадженні технологія повинна у результаті включитися в складний соціальний контекст. У цьому контексті знаходяться декілька взаємодіючих соціальних груп, і безліч окремих індивідуумів, чиї інтереси торкнуться і, відповідно, повинні враховуватися в процесі впровадження [29]

Через складність другої групи чинників, вона розбивається на наступні підгрупи:

. Випадкові чинники в рамках одного проекту (непідходящий персонал або менеджер, складні або, навпаки, незвичайно хороші, стосунки з керівництвом і ін.).

. Постійні чинники: І так, виходячи з вищесказаного, можна зробити вивід, що розглянуті разом в даній роботі, ці сторони - внутрішні характеристики інноваційної соціальної технології і способи її подачі - дозволяють виробити досить практичну систему заходів, що дозволяють підвищити вірогідність успішного впровадження внутрішньо складною і тому неоднозначно сприйманій користувачами інноваційній соціальній технології.

При впровадженні досить якісної інноваційної соціальної технології, за рахунок готовності організації до інновацій взагалі і організаційної культури в способі представлення технології, можна істотно полегшити сприйняття технології в даній організації і забезпечити ефективне взаємодія з її співробітниками, що сприяє успішнішому впровадженню.

Вживання інноваційної соціальної технології у великій кількості всіляких проектів, що проводяться в різному оточенні, використання пілотних проектів, вчення користувачів з врахуванням індивідуальних можливостей, їх подальше залучення до обговорення достоїнств і недоліків технології допоможе визначити, які ж саме чинники мають вирішальне значення для її успіху: внутрішні або зовнішні. І, відповідно визначити, як рухатися далі - змінювати технологію для її кращої відповідності потребам користувачів або ж міняти способи її підношення, зовнішнє представлення технології.

Підсумовуючи викладене вище, приходимо до висновку, що у технологіях соціальної роботи з підлітками та молоддю використовують дві моделі соціальної роботи з молоддю - інтегративну і дефіцитну. Інтегративна модель - це соціальна робота в широкому смислі, яка повинна сприяти соціалізації молоді. У цьому аспекті соціальна робота практично співвідноситься з таким видом професійної діяльності, як соціальна педагогіка. Реалізація даної моделі можлива лише через задіяння державно-громадського затратного механізму, використання значних фінансових, а також людських і матеріальних ресурсів. Тому більшість країн з ринковою економікою вибирає дефіцитну модель розвитку соціальної роботи, орієнтовану, в першу чергу, на соціально уражені прошарки населення, групи ризику, інвалідів і одиноких, а також дітей і підлітків.

У роботі з молоддю в умовах сучасної України актуальне є використання новітніх зарубіжних технологій у галузі соціальної роботи з молоддю де використовуються індивідуальні, групові та общинні методи.

Встановлено, що з огляду на існуючі проблеми в сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю особливої актуалізації отримує розробка та впровадження єдиної державної ювенальної політики. Механізм реалізації ювенальної політики забезпечує узгодження загальнонаціональних інтересів з інтересами територій - регіонів, міст, адміністративних районів, муніципальних утворень, а також колективних і особистих інтересів дітей, підлітків і молоді і сімей з неповнолітніми дітьми. Програми ювенальної політики територіальних громад, діяльність різного роду громадських молодіжних і дитячих організацій, приватних фірм і благодійних фондів покликані оптимізувати і адаптувати єдину Державну ювенальну політику з врахуванням специфіки розвитку територій (районів). Ювенальна політика реалізується через законодавчі акти і спеціальні державні цільові програми, заходи як загальнодержавного, так і регіонального рівнів. Вона формується і реалізується з врахуванням часу, а також специфіки регіонів, територіальних громад, будучи системою законів, правових і нормативних актів.

Розділ 3. Соціальна робота з дітьми та молоддю

.1 Розробка програми соціальної адаптації молоді працездатного віку в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Однією з ключових завдань Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є вирішення питання працевлаштування молодих спеціалістів. Справа в тому, що в районі успішно функціонує Білоцерківський національний аграрний університет, який є флагманом системи освіти району, а також декілька ПТНЗ, які випускають достатньо велику кількість молодих фахівців різного освітньо-кваліфікаційного рівня. З огляду на це постійно в районі проводяться так звані «ярмарки вакансій» для випускників, які невдовзі отримають дипломи. Загалом до участі у подібних заходах залучаються підприємства аграрної сфери та повязаної з нею переробної промисловості з різних регіонів України: Черкаська дослідницька станція біоресурсів НААН, ТОВ «Світанок - Агросвіт», Управління ветеринарної медицини в Доманівському районі Миколаївської області, ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ПрАТ «Зернопродукт МХП», ПП «Родоніт», Білоцерківське підприємство ПрАТ «Росава», ТОВ «Сквираплемрибгосп», ТОВ «Мілкіленд», ПАТ «Саливонківський цукровий завод», Рибницьке підприємство «Амур» та інші. Не дивлячись на це проблема безробіття серед молоді залишається надзвичайно актуальною і головна причина в цьому - загальна стагнація економіки країни. Але якщо в межах держави цю проблему подолати значно важко через диспропорційність попиту та пропозиції молодих спеціалістів, то на рівні одного району її цілком можна вирішити за рахунок ефективної програми сприянню працевлаштування молоді.

Станом на 01.01.2014 року населення Білоцерківського району становить 50,2 тис. осіб, з них 22,3 %, а саме 11,2 тисяч - молодь. Становище та розвиток молодіжної громади є важливим показником рівня розвитку регіону. Але, незважаючи на це, рівень реалізації державної молодіжної політики в Білоцерківському районі вкрай потребує зміни стратегічних напрямів та концепцій, як зі сторони органів виконавчої влади, так і зі сторони молоді. Ситуативні заходи, практика проведення яких стала вже звичною, не дають можливості представникам молодіжної громади визначитися в різних питаннях, а саме: виборі професії, громадській позиції, творчій самореалізації тощо, та відповідно не створюють умов для їх повноцінного розвитку.

Молодіжна державна політика, на жаль, носить характер дотаційний, а саме - переважно кризові категорії молоді, на сьогодні, отримують увагу держави у формі грошових виплат, дотацій тощо. Звичайна ж молодь, яка не має статусів та є фізично здоровою залишається осторонь будь-якої уваги та часто, саме через це стає нездоровою морально та духовно. Як правило, представникам молодіжної громади потрібна не допомога, а сприяння, для них важливо бути почутими. Окрім того, при розробці державних програм, спрямованих на роботу з молоддю, популярними стають фрази „зробимо для молоді, „дамо молоді, „організуємо для молоді. Саме ці фактори активно формують у молоді споживацьке ставлення у питаннях співпраці з державою. Молодь не замислюється над наслідками своєї поведінки, а покладає всю відповідальність за це на державу, яка „повинна допомогти, адже вони її громадяни.

Саме через відсутність чи недоступність умов для самореалізації, молоді люди все більше звертаються до алкоголю та наркотиків, на сьогодні 85 % населення віком від 14 до 35 років спробували, а 47 % систематично вживають легкі наркотики; спостерігається тенденція збільшення кількості випадків суїциду серед молоді через невідповідність потреб та можливостей молодих людей, почуття непотрібності та неуважного ставлення до них.

З огляду на це основною метою Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. (далі - Програма) має бути проголошення створення сприятливих умов для самореалізації працюючої молоді в різних галузях, оперативне реагування та вирішення соціальних проблем молоді, активне працевлаштування молодих фахівців за набутими професіями.

З огляду на це основними завданнями такої програми стануть:

-сприяння зайнятості молоді шляхом впровадження системи профорієнтації, створення умов для вторинної зайнятості молоді, забезпечення молоді першим робочим місцем;

- стимулювання молоді до підприємницької діяльності;

-сприяння працевлаштуванню та молодіжному підприємництву шляхом розширення сфери зайнятості, професійної підготовки молоді та надання можливості реалізації молодіжних проектів;

-провадження системних заходів стимулювання учнівської молоді до процесу здобуття освіти, підвищення кваліфікації, мотиваційних заходів для молодих педагогів;

-створення комплексної системи соціального захисту представників молодіжної громади пільгових категорій, надання соціальної допомоги та підтримки молоді, яка знаходиться в кризі;

-впровадження заходів, спрямованих на створення умов для надання молодіжних кредитів працюючій молоді;

-активізація зусиль на утвердження в суспільній свідомості, а саме в свідомості молоді Білоцерківщини, цінностей інституту сімї, розуміння визначальної ролі сімї в житті суспільства, вихованні відповідального батьківства і підвищення авторитету і стійкості шлюбу;

-популяризація ефективності, доступності та створення розгалуженої мережі молодіжної соціальної інфраструктури.

У розробленні механізмів реалізації державної молодіжної політики в Білоцерківському районі акцентується модель активної співпраці місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій та соціально активної молоді. Головним координатором реалізації заходів Програми є відділ у справах сім'ї та молоді Білоцерківської районної державної адміністрації, а також Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів передбачених у місцевих бюджетах, інших джерел, не заборонених законодавством.

Реалізація Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. передбачає два напрямки:

-професiйна пiдготовка та працевлаштування молодi;

-створення системи соцiальних гарантiй та забезпечення молодi житлом.

Кожен за напрямків має власну розгалужену систему заходів за коен з яких відповідає конкретний орган державної чи місцевої влади (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1. Заходи Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр.

Захід Відповідальний орган Термін виконання123Напрям І. Професiйна пiдготовка та працевлаштування молодiАналіз стан кадрового забезпечення провiдних пiдприємств району, їх потребу у працiвниках вiдповiдних професiй з числа молоді Білоцерківський міськрайонний центр зайнятостi2014-2015 ррРеалізація програми літніх трудових таборів для молоді віком від 14 до 18 років та сезонних трудових загонів для молоді віком від 18 до 35 роківБілоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Відділ культури і туризму райдержадмiнiстрації, виконкоми місцевих рад району2014-2016 рр.Надання профорієнтаційних послуг молодi з числа незайнятого населенняБілоцерківський міськрайонний центр зайнятостiПостійноСпряиння та стимулювання бізнес ініціатив молоді, розвитку мережі молодiжних центрiв працi, бiзнес-центрiвБілоцерківський міськрайонний центр зайнятостi, Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молодіПостійноПроведення круглих столів, тренінгів, форумів з питань працевлаштування та трудової міграції молодіБілоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молодіЩо півроку Організація та проведення конкурсу бiзнес-планiв пiдприємницької дiяльностi серед молодi областіВідділ у справах сімї та молоді, управлiння економіки райдержадміністрації, Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молодіЩо піврокуНапрям ІІ. Створення системи соціальних гарантій та забезпечення молодi житломЗабезпечення діяльності соцiальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуванняВідділ у справах сімї та молоді райдержадміністрації, Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді2014-2015Сприяння розвитку молодiжного житлового будiвництваВідділи містобудування, архітектура та розвитку інфраструктури, ЖКГ райдержадміністрації, Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молодіПостійноВиділення земельних ділянок під будівництво Відділи містобудування, архітектура та розвитку інфраструктури, ЖКГ райдержадміністрації, Держкомзем Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молодіПостійноОрганізація сільських молодіжних комун на базі сільських колективних господарств Відділи містобудування, архітектура та розвитку інфраструктури, ЖКГ райдержадміністрації, Держкомзем Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молодіПостійно

Реалізація вказаних заходів дасть змогу докорінно змінити ситуацію на ринку праці та отримати низку позитивних результатів, серед яких слід відмітити наступні:

-запровадження та використання системного підходу щодо роботи з молоддю в контексті їх працевлаштування;

-оптимізація умов для повноцінної трудової самореалізації молоді, реалізації її творчого потенціалу;

-стимулювання молодих людей до ведення підприємницької діяльності, розширення мережі молодіжних підприємств;

-підвищення рівня популярності освіти, стимулювання молоді до здобуття вищої освіти та роботи за спеціальністю;

-створення функціональної системи забезпечення молоді житлом;

-утвердження в свідомості молоді Білоцерківщини, цінностей інституту сімї, розуміння визначальної ролі сімї в житті суспільства, вихованні відповідального батьківства і підвищення авторитету і стійкості шлюбу;

-підвищення самореалізації та всебічного розвитку молоді, підвищення молодіжних ініціатив та активностей у різних сферах життєдіяльності, розвиток заходів стимулювання підвищення культурного рівня молоді; розвиток молодіжного туризму.

Разом з тим слід зазначити, що реалізація подібної Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. не можлива без активної позиції самої молоді, а відтак основний акцент має бути зроблений не лише на створенні належних умов,а і на активізації молоді, підвищенні її громадянської позиції, формування в її свідомості образу гідних представників українського суспільства.

3.2 Впровадження інноваційних методів роботи з дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Одним з найбільш актуальних напрямків роботи з дітьми в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді як демонструє проведений вище аналіз є протидія та попередження насильства у сімях. Явище насильства потребує ретельного розгляду, важливо вчасно виявити випадок жорстокого ставлення до дитини. Саме з цією метою в роботі Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді доцільно використовувати інноваційну соціальну методику вияву дітей, які постраждали від насильства з урахуванням вікових особливостей.

Для всіх вікових категорій властиві такі характерні прояви, які свідчать про насильство, яке над ними чинять. Науковці Т. Сафонова, Є. Цимбал, Л. Олефіренко, І. Демяненко виділяють такі вікові особливості психічного стану та поведінки дитини, які дозволяють запідозрити насильство щодо них: пасивна реакція на біль; відсутність опору, примиреність з існуючим станом речей; нічні кошмари, страхи [28].

Також можна визначити наступні фізичні та соматичні ознаки того, що з дитиною жорстоко поводяться: енурез; енкопрез; гіперактивність; синці (на плечах та грудній клітині, сідницях, нижній частині спини, поверхні стегон, щоках, нижній шелепі, внутрішній поверхні вуха) характерної форми (пряжка ременя, пальці, шнур тощо); множинність та різний вік синців; укуси, опіки; переломи; синдром тряски; нервово-психічні розлади; психосоматичні захворювання тощо. Якщо при спостереженні виявлено наявність цих ознак, імовірно, дитина зазнає в родині насильство.

Деякі дослідники, наприклад І. Трубавіна, визначають також недостатнє піклування про дитину як елемент жорстокого поводження [40]. Особливо це актуально в ранньому віці, коли дитина не отримує не лише батьківської турботи, але й елементарних речей першої необхідності: одягу, їжі тощо. Для дітей від трьох до шести років доречно провести методику виявлення страхів у дітей за допомогою малюнків з метою зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості їх темпераменту, переживань і внутрішнього світу дитини. Загальновідомо, що з допомогою проективних методик більш імовірно отримати правдиві відповіді про переживання дитини, оскільки дитина-жертва насильства може бути заляканою кривдником, або ж, не знаючи іншого до себе ставлення, вважати насильство нормою.

Дітям пропонується малювати на теми: У дитячому саду, На вулиці, у дворі, Сімя, Що мені сниться страшне або чого я боюся вдень, Що було зі мною найгірше або саме хороше, Ким я хочу стати. Спочатку дітям пропонується малювати кольоровими олівцями. З метою активізації інтересу до малювання будинку, дітей варто попросити принести свої малюнки, щоб деякі з них показати в класі. На перших двох підготовчих заняттях було запропоновано дітям теми вибрати самим. Діти малювали: ведмедя, машини, дерева, ліс, людей і т.д. [36]. Після підготовчих занять можна приступати до тематичного малювання. Такі заняття слід проводити двічі в тиждень і зачіпати одну або дві теми. Малювання страхів дітьми не приводить до його посилення, а навпаки, знижує напругу від тривожного очікування його реакції. У малюнках страх вже багато в чому реалізований, як щось вже відбулося, фактично трапилося; залишається менше недоведеного, неясного, невизначеного.

По-перше, завдання задає вихователь, дитина якому довіряє.

По-друге, саме малювання має відбуватися в життєрадісній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечуючи підтримку з їх боку, не кажучи вже про схвалення самого вихователя.

Наступний етап малювання - спрямоване подолання всіх страхів, до яких схильна дитина. Проводиться індивідуальна бесіда, в якій зясовується, чи боїться дитина самоти, нападів (бандитів), захворіти, померти, батьків, деяких людей, покарання, казкових персонажів, темноти, тварин, транспорту, стихії, висоти, глибини, води, вогню, лікарів, крові. Склавши список страхів кожної дитини, вчитель дає завдання намалювати їх. Перехід від дошкільного дитинства до шкільного життя - один з переломних моментів в психічному розвитку людини. Провідна діяльність дошкільника - гра. Вона є добровільним заняттям дитини: хоче - грає, не хоче - не грає. Переступивши поріг школи, дитина повинна перейти до діяльності учіння. Саме ця діяльність повинна бути тепер ведучою для дитини. Але ця діяльність предявляє принципово нові вимоги до нього в порівнянні з ігровою.

Включення в учбову діяльність повязане з новим типом відносин дитини як в сімї, так і в школі. Удома, з одного боку, до його життя, його заняття шанобливіше відношення, ніж до дошкільних ігор. Одночасно до нього предявляються суворіші вимоги. У школі головна особа - це вчитель. Від нього виходять всі основні вимоги. Не всі діти легко проходять період адаптації до шкільного життя. Деякі першокласники відчувають себе скуто; інші - навпаки, бувають перезбуджують, важко керовані.

Л.Л. Сідєльнік пропонує такі ознаки виявлення дітей-жертв насильства саме в цьому віці: прагнення приховати причину ушкоджень і травм; самотність, замкнутість, відсутність друзів чи погіршення взаємин з однолітками; острах йти додому після школи; низька успішність; невластива віку сексуально забарвлена поведінка; неврівноваженість, агресивність, схильність до руйнівних дій та псування речей; погана увага, уповільнене мовлення, нездатність вчитися; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; страх фізичного контакту; страх повертатися додому тощо [35].

При наявності комплексу вищезазначених ознак, доцільно провести анкетування з питань моралі та сімейних стосунків та модифіковану методику Рене Жиля. Завдяки цій методиці можна виділити цілісний портрет дитини, більш точніш зрозуміти відповіді анкети, скласти враження про родину та референтне коло спілкування, виявити розуміння дитиною внутрішньосімейних стосунків. Окрім якісної оцінки результатів, дитяча проективна методика міжособистісних стосунків, яку ми пропонуємо дозволяє представити результати дослідження за рядом змінних і кількісно. В підлітковому віці іде інтенсивне моральне формування особистості, її свідомості, оволодіння моральними і етичними нормами поведінки. Слід враховувати, що підліток - це незріла, ще багато в чому дисгармонійна особистість [14]. Підлітковий вік - це період розвитку дітей від 11-12 до 15-16 років. Він також називається перехідним віком. Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами умов, що впливають на особистісний розвиток дитини. За Л.Л. Сідєльнік можна виокремити наступні ознаки жорстокого поводження з підлітком: депресія, низька самооцінка; втечі з дому; асоціальна поведінка; вживання алкоголю чи психотропних речовин; загроза суїциду; сексуалізована поведінка; демонстрація повної відсутності страху; намагання справити враження людини, що живе у злиднях; тривожність; демонстрація страху перед появою батьків; навязливі страхи (фобії); насильство стосовно тварин, слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень; проміскуітет (безладні статеві стосунки); намагання приховати причину травм та ушкоджень; бродяжництво; сприйняття себе як безпомічного, бридкого [35].

Помітивши тривожні ознаки у поведінці дитини, доречно провести опитування за спеціально розробленою анкетою виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми (Додаток А). Дана анкета дає змогу зрозуміти ставлення дитини до батьків, до покарань, якщо такі були в їх житті. Важливою ознакою опитувальника, на нашу думку, є те, що питання не звужуються до виявлення випадків фізичного насильства, а й акцентують увагу на психологічному та економічному видах жорстокого поводження з дітьми. Для складення цілісної картини дослідження потрібно також ознайомитись зі шкільною документацією стосовно даної дитини, вивчити ситуацію в родині, при необхідності провести опитування серед референтного кола спілкування.

У психолого-педагогічній літературі перелічені загальні індикатори, які проявляються в переживаннях і поведінці дитини з сімї, де практикується насильство. При їх виявленні можна діагностувати наявність неадекватних взаємостосунків в родині, створення сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини.

Окрім поведінкових ознак, описаних вище, варто провести бесіду з дітьми, та змоделювати ігрові ситуації, які допоможуть виявити рівень застосованого ними насильства. По-друге, помітивши тривожні ознаки у поведінці дитини, доречно провести опитування за спеціально розробленою анкетою виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми. Дана анкета дає змогу зрозуміти ставлення дитини до батьків, до покарань, якщо такі були в їх житті. Важливою ознакою опитувальника, на нашу думку, є те, що питання не звужуються до виявлення випадків фізичного насильства, а й акцентують увагу на психологічному та економічному видах жорстокого поводження з дітьми.

По-третє, щоб отримати більш розгорнуту картину, варто провести діагностичну методику на зясування міжособистісних стосунків серед молодших школярів та підлітків Рене Жиля Завдяки цій методиці можна виділити цілісний портрет підлітка, більш точніш зрозуміти відповіді анкети, скласти враження про родину та референтне коло спілкування, виявити розуміння дитиною внутрішньо сімейних стосунків. Врешті, для складання цілісної картини дослідження потрібно також ознайомитись зі шкільною документацією стосовно даної дитини, вивчити ситуацію в родині, при необхідності провести опитування серед референтного кола спілкування. Варто ознайомитися з соціальним паспортом дитини, стосовно якої маються підозри, що над нею чиниться насильство.

Узагальнюючи викладене вище приходимо до висновків, що в умовах Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді найбільш гострими соціальними проблемами в роботі з дітьми та молоддю, що потребують негайного реагування є: подолання молодіжного безробіття та трудова адаптація молодих спеціалістів та вирішення проблеми насильства в сімї. Встановлено, що рівень реалізації державної молодіжної політики в Білоцерківському районі потребує зміни стратегічних напрямів та концепцій, як зі сторони органів виконавчої влади, так і зі сторони молоді. Ситуативні заходи, практика проведення яких стала вже звичною, не дають можливості представникам молодіжної громади визначитися в різних питаннях та відповідно не створюють умов для їх повноцінного розвитку.

З огляду запропоновано прийняття Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. метою якої є створення сприятливих умов для самореалізації працюючої молоді в різних галузях, оперативне реагування та вирішення соціальних проблем молоді, активне працевлаштування молодих фахівців за набутими професіями. Реалізація Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. передбачає два напрямки: професiйна пiдготовка та працевлаштування молодi; створення системи соцiальних гарантiй та забезпечення молодi житлом.

В аспекті протидії та попередження насильства у сімях, зроблено висновок, що для подолання цієї проблеми в роботі Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді доцільно використовувати інноваційну соціальну методику вияву дітей, які постраждали від насильства з урахуванням вікових особливостей.

Висновки

соціальний молодь педагогічний правовий

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

Соціальна діяльність призначена віднайти позитивні збережені можливості особистості, спрямувати їх у правильне русло, допомогти їй усвідомити власну життєву ситуацію і знайти вихід із неї. Практична спрямованість соціальної роботи на основі науково обґрунтованих підходів до організації праці визначає її як професію, різновид трудової діяльності, який потребує певної професійної підготовки і є, зазвичай, способом існування. Мета соціальної діяльності полягає у створенні сприятливих соціокультурних умов соціалізації особистості і визначається соціальною політикою держави та конкретизується низкою завдань.

Встановлено, що найбільшу актуалізацію отримує соціальна робота спрямована на дві категорії верств населення: молодь і дітей. Необхідність сильної державної сімейної політики зумовлена суспільними потребами: сім'я є спільником суспільства у розв'язанні його головних проблем, збереженні моральних основ, соціалізації дітей, розвитку культури та економіки. Отже, суспільство зацікавлене в такій сім'ї, яка здатна виробити та реалізувати власну життєву стратегію, забезпечити не лише своє виживання, а й розвиток.

Молодь є однією з продуктивних сил суспільства. Ця категорія населення України визначається віком до 35 років. Молодь називають поколінням перехідного періоду, яке живе в епоху бурхливих і глибоких перетворень, в роки суворих потрясінь і нових можливостей. Молоді люди є специфічним контингентом населення, якісно відмінним від усіх інших вікових груп. Роль молоді як чинника соціально-демографічного розвитку держави (регіону) обумовлена такими притаманними цій віковій групі особливостями: підвищений (порівняно з іншими віковими контингентами) рівень народжуваності; великий попит на освіту; підвищений ступінь мобільності щодо змін місця роботи, перекваліфікації, освоєння нових видів та сфер діяльності.

Встановлено, що проблема підтримки підростаючого покоління та сприяння його успішній соціалізації, вступу у доросле життя була актуально в усі часи. Особливої допомоги потребують найбільш вразливі категорії дітей та молоді - діти-сироти, вихованці інтернатних закладів, діти з багатодітних і малозабезпечених родин, а також діти з проблемних, кризових сімей.

Аналіз роботи Білоцерківського районного центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді дав змогу встановити, що з 2007 року в сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю кризових категорій, вже досягнуто певних успіхів. Зокрема, було вирішено ряд стратегічних завдань, як то: дослідження соціального середовища та відстеження найбільш гострих соціальних проблем району, що потребують вирішення; визначення цільових груп та створення бази даних потребуючих; виконання діяльності з надання соціальних послуг, моніторинг та оцінка роботи; налагодження контактів із іншими державними організаціями та структурами; залучення матеріальних ресурсів приватних вітчизняних благодійників, міжнародних організацій для забезпечення реалізації завдань організації тощо.

На сьогодні у Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на первинному обліку перебуває 133 особи дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У районі значна увага приділяється забезпеченню права дитини на сімейне середовище. Протягом 2013 року усиновлено 6 дітей громадянами України, влаштовано під опіку родичів - 5 дітей, всього під опікою, піклуванням у родичів - 93 дітей. Сьогодні функціонують: - 4 дитячі будинки сімейного типу, діє 5 прийомних сімей. У районні діє центр соціально-психологічно-реабілітації дітей. Станом на 01.04.2014 року в закладі перебуває 17 дітей.

Визначено, що пріоритетним напрямом соціально-правового захисту дітей має стати створення умов для появи нових соціальних інститутів, що змогли б задовольнити реалізувати інтереси дітей.

Що стосується особливостей роботи Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді саме з молоддю, то основну уваги привертає два аспекти:

-робота з неповнолітніми та молоддю, яка має проблеми із законом;

-робота з молоддю-випускниками ВНЗ та ПТНЗ.

Оскільки однією з ключових завдань Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є вирішення питання працевлаштування молодих спеціалістів, було розроблено Програму сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр., метою якої є створення сприятливих умов для самореалізації працюючої молоді в різних галузях, оперативне реагування та вирішення соціальних проблем молоді, активне працевлаштування молодих фахівців за набутими професіями. Реалізація Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. передбачає два напрямки:

-професiйна пiдготовка та працевлаштування молодi;

-створення системи соцiальних гарантiй та забезпечення молодi житлом.

Реалізація заходів передбачених Програмою дасть змогу докорінно змінити ситуацію на ринку праці та отримати низку позитивних результатів, серед яких слід відмітити наступні: запровадження та використання системного підходу щодо роботи з молоддю в контексті їх працевлаштування; оптимізація умов для повноцінної трудової самореалізації молоді, реалізації її творчого потенціалу; стимулювання молодих людей до ведення підприємницької діяльності, розширення мережі молодіжних підприємств; підвищення рівня популярності освіти, стимулювання молоді до здобуття вищої освіти та роботи за спеціальністю.

Що стосується роботі з дітьми в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, то встановлено, що одним з найбільш актуальних напрямків є протидія та попередження насильства у сімях. Явище насильства потребує ретельного розгляду, важливо вчасно виявити випадок жорстокого ставлення до дитини. Саме з цією метою в роботі Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді доцільно використовувати інноваційну соціальну методику вияву дітей, які постраждали від насильства з урахуванням вікових особливостей.

Список рекомендованих джерел

1.Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) /А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола. - К., 2002. - 164 с.

2.Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи: Монографія. - К.: ЦУЛ, 2006. - 408 с.

.Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 134 с.

.Богданова І. М. Соціальна педагогіка: Навч посіб. - К.: Знання, 2008. - 343 с

.Василькова Ю.В, Василькова Т.А. Социальная педагогика - М.: Академия, 1999.- 440 с.

.Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. - К.: Академвидав, 2005. - 304 с.

.Дорош В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с. С 205-206

.Дятченко Л.Я. Социальные технологии в системе управления общественными процессами. Дис. д-ра соц. наук. М., 2002

.Енциклопедія правового захисту неповнолітніх / Н.В. Шость, М.К. Козир, О. М.Ситнік. - К.: 1997

.Євтух М., Сердюк О. Соціальна педагогіка: Підручник. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2003. - 232 с.

.Єржабкова Б. Вибрані питання соціальної педагогіки. - Дрогобич: Вимір, 2003. - 364 с.

.Коваль Л.Г., 3вєрєва І.Д., Хлєбік С.А. Соціальна педагогіка / соціальна робота: Навчальний посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 392 с.

.Ковчина І.М. Підготовка студентів до соціально-правового захисту особистості: Навч.-метод. посібник. / За заг. ред. А.Й. Капської. - К.: НАУ, 2005. - 196 с

.Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков. - М., 1999

.Мардахаев Л. Социальная педагогика: Учебник. - М.: Гардарики, 2005. - 269 с.

.Маренков Н.Л. Инноватика: Учебн. Пособие: - М.: Ком. Книга, 2005

.Методика и технологии работы социального педагога /Под ред. М.А. Галагузовой, Л.В. Мардахаева. - М., 2002. - С.59-116.

.Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. - Запоріжжя: ЗДУ, 1999.

.Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. - Пенза, 1991.

.Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учебное пособие для студ.пед.вузов / Под ред. В.А.Сластенина. - М.: Академия, 1999.

.Никитин В.А. Начала социальной педагогики. - Учебное пособие. - 2-е изд. - М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 1999.-72 с.

.Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М.: ТЦ «Сфера», 2001. - 480 с.

.Основы социальной работы / Отв.ред. П.Д. Павленок.-М., 2000. - 368 с.

.Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 560 с.

.Пенішкевич О.І., Тимчук Л.І. Соціальна педагогіка: Модульна технологія вивчення навчального курсу. - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. - 408 с.

.Попова И.М. Социология. Введение в специальность. Учебник для студентов высших учебных заведений. Киев: Тандем, 2007. - 247 с

.Постовий В/Т. Тенденції виховання дітей і молоді в сучасній українській сім'ї // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - К., 2003. - № 3. - С. 20-26

.Сафонова Т.Я., Цымбал Е.И. Жестокое обращение с детьми и его последствия // Жестокое обращение с детьми: сущность, причины, социально-правовая защита. - М., 1993. - 98 c, с. 70

.Социальная инноватика в управлении: муниципал. финанс. - производ. группы: учебн. пособие для вузов / В.Н. Иванов, С.Б. Мельников (и др.); под общ. Ред. В.Н. Иванова, С.Б. Мельникова: Академия наук социал. технологий и местн. самоуправл. - 4 изд., перераб. и доп. - М.: Муниципальный мир, 2006

.Социальная педагогика: Курс лекций / Под ред. М.А. Галагузовой. - М.: Владос, 2000. - 416 с.

.Социальная педагогика: Учебное пособие для студ.высш.учеб.заведений / Под ред. В. Никитина.- М.: ВЛАДОС, 2000. - 272 с.

Додаток А