Основні етичні концепції в міжнародному менеджменті
ВСТУП
бізнес етичний соціальний відповідальність корпорація
Історично особлива увага етичній поведінці в бізнесі почала приділятися ще в 60-ті роки у зв'язку із соціальними потрясіннями (поширенням корупції серед як урядової бюрократії, так і відповідальних осіб різних корпорацій), загостренням проблем екології (забрудненням навколишнього середовища, ядерними і токсичними відходами). Першими об'єктами етичного критицизму стали американські ТНК, особливо ті з них, які були присутні в Південній Африці під час режиму апартеїду. Згодом розробляється загальний контекст, в якому діяльність фірми могла б бути об'єктивно оцінена з етичної точки зору. В результаті виникає ділова етика.
Однак донедавна був досить широко поширений скептицизм щодо самої можливості існування етики в бізнесі. Багато людей розглядають саме поняття "етика бізнесу" як протиріччя в термінах, вважаючи, що фірми неморальні за своєю природою внаслідок того, що вони націлені перш за все на діставання прибутку і тому ігнорують будь-які наслідки своєї діяльності. Ця думка простежується в роботах класиків економічної теорії. Так, Мілтон Фрідман, посилаючись на Адама Сміта, додержувався позиції, згідно з якою існує одна і тільки одна соціальна відповідальність бізнесу - підвищувати свій прибуток настільки, наскільки дозволяють правила гри. А Шарль Бодлер взагалі вважав комерцію сатанинською справою, найпідлішою, найнижчою формою егоїзму.
Зв'язок бізнесу і моральності суттєвий. Бізнес, як і більшість інших видів суспільної діяльності, з самого початку передбачає моральну основу і був би без неї неможливий (підприємці очікують від робітників чесності; сторони, що укладають контракт, розраховують на його виконання тощо).
У зв'язку з цим, важливе місце в менеджменті посідає і відповідальність.
Актуальність теми полягає в тому, що все більше стає важливим знання етики ведення бізнесу, бо дуже часто самі ці знання надають можливість вести успішню діяьність як на національному рівні так і на міжнародному.
Предметом роботи виступає етика та етичні поведінка.
Об'єктом роботи виступають відносини що виникають між сторонами здійснення бізнес діяльності та етичні відносини між ними.
Метою роботи є вивчення етичних аспектів ведення у міжнародній діяльності.
Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі завдання:
Визначити особливості етики в міжнародних корпораціях.
Проаналізувати основні етичні проблеми в контексті національних культур.
З'ясувати особливості соціальної відповідальності міжнародних корпорацій.
Екологічна діяльність міжнародних корпорацій.
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЕТИКИ В МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ
Практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових обов'язків, які можуть бути зафіксовані в документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти діяльності. Тому нерідко всупереч інструктивним документам чи постановам працівники керуються власними уявленнями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи. Тут ми і підійшли до етичних аспектів менеджменту, котрі відображають ще один надзвичайно важливий механізм взаємодії суспільства й менеджменту.
Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки в різних країнах набувають однакової етичної поведінки. Так, американське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку американських фірм за кордоном. Так звані підмазки - невеликі виплати іноземним державним чиновникам з боку американських компаній для того, щоб прискорити прийняття рішень, - не тільки не вважаються злочином, а й нерідко звільняються від оподаткування. Тобто наполовину підпільні подачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподаткуванню. Сума таких виплат, за даними американської статистики, становить щорічно 98,3 млрд дол. Ці витрати спрямовуються на дрібні подарунки, чайові, виплати митному персоналу за прискорення проходження митних формальностей, прийняття рішень, але не можуть використовуватись на підтримку збуту, започаткування нового бізнесу тощо.
Інший приклад досить типової етичної проблеми стосується дотримання антидемпінгового законодавства США металургійними підприємствами України, що експортували в 1996 р. близько 0,5 млн т сталевого високоякісного вуглецевого обрізного листа на суму близько 200 млн дол. Департамент торгівлі США в результаті антидемпінгового процесу, який було порушено двома американськими компаніями, установив з 1 липня 1997 р. нові ставки ввізного мита для українських підприємств: для «Азовсталі» вони становлять 100%, для комбінату ім. Ілліча - 177%, а для решти підприємств - 238%. Для наших менеджерів дане рішення було цілком несподіваним і, як вони вважають, несправедливим. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7-10%. І начебто, на перший погляд, підстав для того, щоб вважати демпінговими ціни на українську металопродукцію, немає. Однак американська сторона мала для цього певні підстави.
По-перше, українські підприємства близько 100 тис. т металопродукції поставляли через фірми-посередники з південноазіатських країн, що вважається піратськими поставками. Це негативно позначилося на іміджі українських підприємств. Сьогодні фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а питання українського металу існує.
По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу ринкової, а вважається перехідною. Це дає можливість американському департаменту торгівлі вдаватися до широких маніпуляцій під час визначення «реальних» цін.
Етика - система моральних принципів, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.
Як випливає з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів і виконавців.
Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації з зовнішнім середовищем.
Щодо організаційної та зовнішньої етики взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні міжнародні компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.
Етика відносин зі споживачами:
безпечність товарів (послуг, робіт);
надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;
право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);
урахування вимог споживачів;
спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;
поліпшення пакування і маркування;
підвищення споживчої цінності продуктів;
зменшення забрудненості продуктів.
Етика відносин зі співробітниками:
відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;
особливий статус працівників з обмеженою дієздатністю;
охорона здоров'я і техніка безпеки;
навчання і розвиток персоналу;
обговорення кар'єри;
«дитячий день» для працюючих батьків;
програми оздоровлення і стрес-менеджменту.
Етика довкілля:
контроль забруднення;
захист середовища;
збереження природних ресурсів;
утилізація (переробка) відходів.
Екологічна етика:
уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;
дотримання екологічних стандартів;
участь у поліпшенні екології.
Етика відносин із партнерами:
дотримання зобов'язань;
недопущення маніпулювання інвестиціями;
урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.
Етика взаємовідносин із конкурентами:
запобігання таємним угодам на ринках;
використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;
вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.
Етика відносин із суспільством:
збереження і розширення зайнятості;
соціальна відповідальність;
урахування місцевих традицій, звичаїв;
дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам;
спонсорування проектів соціального добробуту;
підтримування освіти і мистецтва;
підтримування громадських рекреаційних програм;
участь у громадських роботах, проектах.
Етика відносин із державою:
дотримання законодавства;
виконання державних замовлень у зазначені строки;
уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.
Міжнародна етика:
вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;
урахування національної культури;
залучення місцевого персоналу;
підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з міжнародними конкурентними стратегіями;
дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.
Причини неетичної поведінки:
недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;
значний обсяг «тіньової» економіки;
конкурентна боротьба, що відсуває на задній план етичні міркування;
підвищене прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто в кожному квартальному звіті;
відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;
загальне зниження ролі етики в суспільстві;
певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями і цінностями вищого керівництва;
низькі моральні якості членів суспільства.
Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях:
етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;
комітети з етики, які здійснюють повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких входять авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;
соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії;
навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.
Важливо зазначити такі особливості етики в міжнародних корпораціях:
Менеджмент має враховувати відмінність культурних вимірів етичної поведінки однієї і тієї самої компанії в різних країнах.
Нормативні вимоги щодо етичних аспектів дій менеджерів у приймаючій країні з боку законодавства материнської країни і штаб-квартири менш жорсткі, ніж у своїй країні, тобто існують подвійні етичні стандарти.
Діяльність міжнародних корпорацій спричиняє політичні страхи в країнах - реципієнтах (загроза реалізації в процесі зовнішньої торгівлі інтересів країн-донорів, а не приймаючих країн, вплив країн походження через транснаціональні корпорації на політичні процеси в приймаючих країнах, загрози політичній безпеці).
Загроза виникнення суперечностей між тими приймаючими країнами, в яких інтереси міжнародної корпорації можуть конфліктувати, наприклад, при переведенні бізнесу з однієї країни в іншу і втратою нею робочих місць і джерел податків, незважаючи на прагнення корпорацій зберегти основний капітал за будь-якої ціни.
Поширеною є практика хабарів місцевим чиновникам органів державної влади й управління з боку міжнародних корпорацій за сприяння компанії всупереч вимогам законодавства приймаючої країни. Дослідженням взаємозв'язку між корупцією та економічним розвитком, проведеним у 70 країнах світу, встановлено, що корупція справляє значний негативний вплив на темпи економічного розвитку країни. При цьому хабарі не лише погіршують інвестиційний клімат країн-реципієнтів, а й уражають тих, хто платить, а отже, руйнують менеджмент транснаціональних корпорацій.
Дискусії щодо етичних аспектів міжнародного менеджменту часто мають емоційний характер. Адже, з одного боку, етичні норми різних міжнародних компаній відрізняються між собою. З іншого боку, далеко не всі факти неетичних дій міжнародних корпорацій стають відомими широкій діловій громадськості і стають підставою для відповідного покарання, тому в цій сфері виникає багато чуток.
Важливо звернути увагу на складність розмежування хабарів від звичайних людських дружніх стосунків. У цьому зв'язку цілком доречним буде навести думку доктора Джонсона - однієї з найбільш товариських особистостей Англії XVIII ст. - про те, що «дружбу треба безперервно ремонтувати». А в міжнародному бізнесі такий ремонт набуває форм розваг, подарунків, взаємних послуг та інших проявів поваги і дружби. Тому у випадках отримання подарунків чи запрошень на розваги варто зважити на два запитання: що стоїть за запрошенням і що вас будуть просити в обмін на подарунки? У деяких культурах обмін подарунками - це необхідна прелюдія до бізнесу. Однак існують і продиктовані прагматичними міркуваннями правила щодо форми відмови, на які варто звернути увагу.
Одним із найбільш відомих прикладів неетичної поведінки виплата в 70-х роках минулого століття президентом американської корпорації «Локхід» Карлом Кочіаном 20 млн дол. хабарів японським високим урядовим чиновникам за поліпшення безнадійних фінансових умов виробництва літаків та розширення ринку своєї продукції в Японії [2]. Прагнення США уникнути подібних випадків сприяло прийняттю в 1977 р. Акта про практику корупції в іноземних країнах. Цей закон спрямований на контроль і усунення виплат, сплачуваних американськими корпораціями чиновникам в інших країнах для сприяння власному бізнесу. Втім, у багатьох інших країнах подібних законів немає. Тому міністри торгівлі та фінансів держав - членів організацій з економічного співробітництва та розвитку, а також ділові асоціації 20 найрозвинутіших країн світу працюють над розробленням конвенції, яка зобов'яже держави - члени вважати сплату хабарів державним посадовим особам інших країн кримінальним злочином.
Важливо засвоїти три основоположних принципи міжнародної ділової етики: утилітаризм, дотримання прав людини та справедливості.
Утилітаризм виходить з того, що «правильні» рішення приносять значну користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реалізації рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвідношення затрат і прибутків.
Концепція дотримання прав людини ґрунтується на добровільно взятих на себе обов'язках менеджера захищати права інших людей та уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому разі не примушуватиме інших діяти всупереч їхнім релігійним або етичним уявленням. Слід при цьому зазначити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично вони передбачають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, інших елементів природи і довкілля.
Концепція справедливості зобов'язує менеджерів ставитись однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, ця концепція базується на поняттях порядності та чесності.
Важливо звернути увагу на категорію «міжнародний діловий етикет». Використовуючи норми і правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег і самі стаємо передбачувані, що допомагає ефективно організувати процес управління. Особливо важливо вивчати всі складові ділового етикету в міжнародному бізнесі, оскільки, крім єдиних норм і правил, у ньому існує велика кількість національних і культурних поправок, досить значних у ділових відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як уникнути посмішок, пов'язаних зі сліпим копіюванням чужих манер? Кращі помічники тут - такт і вірність національному менталітету та бізнес-етикету (добре, що нині панує міжнародний бізнес-етикет, породжений зближенням національних ділових кодексів хорошого тону).
Міжнародний бізнес-етикет - поняття досить містке і не обмежується питаннями ділової субординації та переговорним процесом. Основними його складовими є:
Правила привітання.
Правила звертання.
Правила представлення.
Організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, прийомів, ділового листування).
Ділова субординація.
Рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової людини.
Етичні норми грошових відносин.
Правила обміну подарунками і сувенірами.
Прийнятність чайових.
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ В МІЖНАРОДНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
Найкращим етичним орієнтиром у всі часи у всіх країнах вважалось «золоте правило» Старого та Нового Завіту, а також більшості релігій, яке приписує поводити себе стосовно інших так, як ми хотіли б, щоб вони ставились до нас.
Однак у різних національних культурах етичні виміри набувають специфічного забарвлення. Наприклад, для США актуальними є такі етичні проблеми:
Внутрішні торговельні проблеми і розвиток соціального маркетингу.
Боротьба з хабарами у світлі вимог закону про переслідування зарубіжних підкупів 1977 р.
Відродження довіри до контроля діяльності вищого менеджменту корпорацій у зв'язку зі скандалом «Енрон» у 2002 р.
Усунення будь-якої дискримінації.
Забезпечення права людини на приватне життя.
Подолання «МАД-синдрому» (Mergers - злиття, Acquisitions - придбання, Divestitures - позбавлення прав), що загрожує розвитку міжнародного бізнесу.
Саме ці проблеми турбують ділову громадськість США та перебувають у центрі уваги засобів масової інформації.
Опрацьовуючи особливості етики менеджменту у США, важливо звернути увагу на боротьбу з дискримінацією та захистом приватного життя шляхом розроблення програм позитивної дії, адаптації персоналу, допомоги працівникам у навчанні і розвитку і т. ін. Оскільки провести чітку лінію розподілу між трудовою діяльністю й особистим життям не завжди можливо, то у випадках незадовільного виконання персоналом своїх службових обов'язків етично налаштовані компанії намагаються виявити причини такої поведінки, щоб випадково не втратити цінних співробітників. З одного боку, обмежується доступ до інформації щодо подій в особистому житті, які впливають на зниження рівня службового виконання. З іншого боку, у разі необхідності для надання допомоги працівнику приводиться в дію розроблена корпорацією програма підтримки.
Етичні проблеми японського менеджменту охоплюють таке:
Політичні ділові скандали на фондовому ринку, ринку нерухомості та інших ринках за участю високих урядовців, політиків, біржових брокерів, що належать до мафіозних угруповань (якудза).
Зміна соціального клімату в Японії в напрямі розширення обміну послугами між керівництвом транснаціональних корпорацій та дотримання високих стандартів і етичної поведінки.
Упередження і дискримінація, пов'язані із сексуальними домаганнями на роботі шляхом використання порнографічних матеріалів, притисненням неповнолітніх працівників та представників інших національностей, збереження відчутних расових стереотипів.
Посилення лобіювання інтересів японських корпорацій в інших країнах, насамперед у США.
Доцільно звернути увагу і на етичні проблеми в Європі, які істотно відрізняються від США та Японії. Європейські менеджери, на відміну від американських, вважають хабарі цілком етичним інструментом, які являють собою плату за розвиток бізнесу. Правові обмеження, на думку більшості європейських менеджерів, не є єдиною підставою для визначення етичності ділової поведінки. Цих менеджерів більше турбують їхні ділові успіхи, ніж правові питання. Для більшості менеджерів європейських транснаціональних корпорацій найбільш важливими є етичні питання, пов'язані з культурою, особистими цінностями, стимулами й очевидними правовими обмеженнями.
Для Китая, як і багатьох інших країн з перехідною економікою, головною етичною проблемою є інтелектуальне піратство, незаконне використання чужих авторських прав. Зокрема, питома вага піратських продажів на ринку аудіозаписів становить у Китаї близько 50%, Польщі - 60%, Кенії- 80%.
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ
Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.
Юридична відповідальність - додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація.
Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.
Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми.
Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії.
З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особистий внесок у розв'язання болючих соціальних проблем суспільства. Дуже часто при цьому згадують ім'я Е. Карнегі. Ендрю Карнегі - провідний бізнесмен у виробництві сталі - видав у 1990р. «Євангеліє процвітання», де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 330 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв'язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Ще одним прихильником соціальної відповідальності ділових організацій став Роберт Вуд - президент торговельної фірми «Сірс Рьобак енд Ко», який у звіті за 1936 р. нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов'язання організації.
Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним - від сприятливого до ворожого.
Слід урахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної відповідальності.
Аргументи на користь соціальної відповідальності:
сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;
зміна потреб і сподівань широкої громадськості;
залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в розв'язанні соціальних проблем;
моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності.
Аргументи проти соціальної відповідальності:
порушення принципу максимізації прибутку;
додаткові витрати на соціальну відповідальність;
недостатня звітність широкій громадськості;
недостатня кваліфікація у розв'язанні соціальних проблем.
Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 р. Вона охоплює п'ять ключових положень:
Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.
Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого - бути відкритим у своїх операціях для громадськості.
Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги.
Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку оплачуються споживачем.
Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв'язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їх діяльності.
Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній і, навпаки, уникнення соціальної відповідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу. Цей закон було підтверджено і в обстеженні Гарвардського та інших американських, а також британських університетів у 1997-2000 pp. Компанії, що втілювали в життя концепцію соціальної відповідальності, мали в 2-4 рази вищі темпи зростання, ніж конкуренти, що обмежують свої цілі вилученням прибутку.
Важливо зосередитись на прагненні міжнародних організацій сформулювати загальноприйняті принципи корпоративної соціальної відповідальності. У цьому зв'язку заслуговує на увагу кодекс поведінки соціально відповідальної компанії - «Загальні принципи Саллівана», запропонований у 1977 р. відомим американським правозахисником і громадським діячем преподобним Леоном Салліваном. Значний внесок у розроблення кодексу поведінки міжнародних корпорацій у 1997-1999 pp. зробила недержавна організація «Global reporting inishiative», яка заснована великими корпораціями, громадськими об'єднаннями, університетами різних країн та ООН. Важливо зазначити, що саме Організація Об'єднаних Націй є головним пропагандистом ідей корпоративної соціальної відповідальності. Цілком закономірним у цьому зв'язку є проект Всесвітньої угоди щодо дотримання провідними міжнародними корпораціями принципів соціальної відповідальності. Цей проект було проголошено генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном на Всесвітньому економічному форумі, який проходив у Давосі 31 грудня 1999 р. Він містить такі дев'ять принципів корпоративної соціальної відповідальності:
Підтримувати міжнародні права людини в рамках діяльності корпорації.
Суворо стежити за дотриманням цих прав місцевими відділеннями і партнерами корпорації.
Визнавати за трудовими колективами право на створення асоціацій та укладання колективного договору.
Усувати всі форми примусової праці.
Не вдаватись до дитячої праці.
Боротись з усіма видами дискримінації у трудовому колективі.
Підтримувати заходи щодо запобігання глобальним екологічним катастрофам.
Сприяти більшій екологічній відповідальності.
Заохочувати впровадження екологічно безпечних технологій.
Всесвітня угода не є договором для підписання, а розглядається як базовий документ, прихильники якого можуть взяти на себе зобов'язання щодо виконання зазначених зобов'язань і стати своєрідним членом клубу соціально відповідальних компаній.
РОЗДІЛ 4. ЕКОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ
Важливо засвоїти питання щодо екологічної діяльності міжнародних корпорацій, яке набуває дедалі більшої актуальності у зв'язку з глобалізацією бізнесу, одного боку, та все ширшим використанням високих технологій - з іншого. Ці технології за умов соціальної безвідповідальності можуть справляти значний негативний вплив на життя людства. У кейсі «Чорнобильська АЕС» показана роль недоліків менеджменту в найбільшій техногенній катастрофі минулого століття. З погляду екологічної діяльності ліквідації наслідків вибуху четвертого реактора цілком виправдано розглядати Чорнобильську АЕС як міжнародну компанію, хоча юридично вона є національним енергетичним підприємством і після її закриття 15 грудня 2001 р. Однак світову громадськість продовжує турбувати стан 4-го енергоблока ЧАЕС. Тому для досягнення повної безпеки на ЧАЕС багато зусиль доведеться докладати не лише Україні, а й іншим країнам.
Серед міжнародних корпорацій можна знайти чимало прикладів прогресивної діяльності. Корпорація «Форд», наприклад, головну мету своєї екологічної політики вбачає у скороченні викидів вуглекислого газу в атмосферу шляхом підвищення економічності двигунів своїх автомобілів. За 1995-2000 pp. компанія знизила ці викиди на 10-12%. Одночасно «Форд» щорічно використовує 64 тис. матеріалів, що підлягають утилізації та вторинному застосуванню. Зокрема, 90% матеріалів, з яких виготовляється модель «Ягуар-Х», підлягає вторинному використанню. Про ці результати можна дізнатися зі звітів корпоративного громадянства «Форд Мотор компані».
Відомим у світі є також досвід екологічної діяльності японської корпорації НТТ. У 1991 р. була затверджена Хартія компанії НТТ з довкілля, на основі якої розробляються два типи планів: Основна програма заходів з охорони довкілля та Докладна річна програма заходів. Одна з таких річних програм, наприклад, передбачала такі заходи:
Скорочення споживання паперу.
Запобігання потеплінню клімату.
Скорочення і переробка відходів.
Захист озонового шару атмосфери.
У реалізації зазначених заходів беруть участь усі 270 тис. працівників корпорації. Завдяки цьому, наприклад, частка переробленого паперу в телефонних довідниках, що видаються НТТ, становить 55% при граничному рівні цього показника 65 %.
Важливо звернути увагу на використання міжнародними корпораціями системного підходу до екологічного менеджменту. Одним з інструментів такого підходу є модель Вінтера (рис. 13.1), яка була створена в компанії «Вінтер енд Сон» (Німеччина) у 1978 - 1986 рр. У 1989 р. відомий німецький інститут менеджменту визнав цю компанію найкращою серед металообробних підприємств країни. Згодом ця система поширилась на інші галузі господарства Німеччини та інших країн. Модель Вінтера дістала схвальну оцінку одного з сучасних «гуру» менеджменту Тома Пітерса, який вважає її комплексним, готовим до застосування підходом до організації екологічного менеджменту.
ВИСНОВКИ
Етикет - слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.
Зіштовхуючись із проблемою етичного вибору, менеджери, як правило, опираються на нормативну точку зору, тобто на визначені норми і цінності, у відповідності з якими і приймаються рішення. У нормативній етиці виділяють декілька підходів до опису систем цінностей і відповідно прийняттю етично складних рішень, що можуть бути застосовані в практиці менеджменту: утилітарний підхід, індивідуалістичний підхід, морально-правовий підхід, концепція справедливості.
При прийнятті етично вірних рішень менеджер орієнтується насамперед на окремі особистісні характеристики, такі як власне его, впевненість у своїх силах, розвинуте почуття незалежності. Одна з найбільш важливих особистих характеристик менеджера -- стадія його морального розвитку.
Усім без винятку менеджерам доводиться вступати з партнерами по бізнесу, а також зі споживачами. Від того, наскільки добре вміє підприємець організувати і вести переговори, залежить успіх його справи, його репутація. Мистецтву ведення переговорів спеціально навчаються в усьому світі.
Правильно підготовлена до переговорів людина зможе домогтися своєї мети, не скривдивши при цьому партнера і залишивши про себе сприятливі враження. Підготовка до переговорів включає два основних напрямки роботи: рішення організаційних питань і пророблення основного процесу переговорів.
Формальне визначення соціальної відповідальності припускає обов'язок керівництва організації приймати рішення і здійснювати дії, що збільшують рівень добробуту і відповідають інтересам як суспільства, так і самої компанії.
У моделі оцінки корпоративної соціальної діяльності за основу береться загальна соціальна відповідальність компанії, обумовлена відповідно до чотирьох критеріїв: економічна, юридична, етична і прийнята на себе відповідальністю.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
є промисловим холдингом, який керує діяльністю компаній, що входять в його структуру і виступаючих як оперативно-виробничі підрозділи. Апарат управління складається з 3 рівнів: вищий рівень у складі ради директорів, правління та спеціалізованих комітетів; середній рівень: центральні служби; низовий рівень: оперативно-виробничі підрозділи. Організаційна структура управління по продукту.
Рада директорів (Board) складається з 12 членів і очолюється головою, який є одночасно головним виконавчим директором компанії. У раду директорів входить президент компанії, який є головним операційним директором компанії (Chief operating officer). Інші члени ради директорів є членами комітетів при раді директорів.
Комітети при раді директорів (Committees) відіграють допоміжну роль і готують у межах своєї компетенції рішення, що приймаються радою директорів. Комітети: виплати винагород працівникам, керівництва, призначень на посади, аудиту, фінансовий.
Правління складається з 16 членів і займається обговоренням стратегії компанії, ходом виконання оперативних планів. Складається з голови ради директорів, директора і головного оперативного старших віце-президентів.
Центральні служби координують діяльність компанії за відповідними напрямами. У структурі управління компанією існують наступні служби:
служба по роботі з персоналом, що займається розробкою кадрової політики;
служба по зв'язках з урядом, що відає програмами, пов'язаними з державними структурами;
служба з міжнародних зв'язків;
служба з інжинірингу і технологій, що займається питаннями вдосконалення якості та ефективності продукції, перспектив підвищення її конкурентоспроможності;
служба фінансового директора та казначейства.
Оперативно-виробничі підрозділи представлені виробничими сегментами:
цивільні літаки (commercial airplanes);
військові літаки і ракетні системи (military aircrafts and missiles);
космічна техніка та обладнання зв'язку (space and communications);
фінансування авіаліній (покупців) і приватних власників літаків (customer and commercial financing);
Також входять наступні підрозділи:
управління фінансовими потоками;
з надання послуг зв'язку;
з управління авіаційним рухом;
за надання інфраструктурних послуг.
Компанія "Boeing" поставляє свою продукцію більш ніж в 90 країн світу. Компанія відкриває свої представництва, співпрацює з науково-дослідними інститутами різних країн, з приватними та державними замовниками, що обслуговує космічні програми, просуває інноваційну продукцію. В країни Азії поки що поставляються тільки цивільні літаки, США, Австралії та країнах Європи представлений весь спектр продукції.
Компанія активно просуває свою продукцію на ринку країн Латинської Америки, цей регіон вважається дуже важливим і потенційно здатний забезпечити безліч замовлень, пов'язаних у тому числі з космічними програмами країн.
Також "Boeing" дуже активно діє в Китаї. Це пов'язано з потребами в комерційних літаках, з космічною програмою, з оборонними замовленнями цієї країни. Потенційно Китай може стати одним з головних ринків збуту продукції компанії.
Важной особенностью состояния рынка гражданских авиалайнеров сегодня является непрерывное увеличение роли инноваций для достижения успеха: изменение ситуации во внешней среде требует пересмотра роли и места инноваций в деятельности компаний. Анализ тенденции развития мирового рынка в XX веке, выявил главную особенность: развитие рынка заключается в непрерывном увеличении изменчивости, нестабильности и непредсказуемости.
Основой стратегий развития ведущих мировых производителей гражданских воздушных судов является постоянное технологическое совершенствование их продукции и снижение эксплуатационных издержек предлагаемых моделей самолетов, включая расход топлива и затраты на ремонт и техническое обслуживание, а также развитие глубоких и долгосрочных отношений с авиакомпаниями путем оказания им всесторонней поддержки в эксплуатации, модернизации и обновлении парка самолетов. На современном этапе ассортимент продукции, выпускаемой компаниями Boeing и Airbus, а также Embraer и Bombardier, во многом аналогичен.
Компания Boeing является крупнейшим ТНК, которая обеспечивает своей продукцией весь мировой рынок. Боинг сталкивается с агрессивной политикой международных конкурентов, которые намерены добиться увеличения их доли на рынке, такими как Airbus, Embraer и Bombardier и, в некоторой степени конкуренты из России (Иркут - Объединенной авиастроительной корпорации), Китай (COMAC) и Японии (Honda Aircraft и Mitsubishi самолет). Стратегия Боинг направлена на улучшение своих процессов и продолжение усилий по сокращению затрат. Компания намерена продолжать конкурировать с другими производителями самолетов, предоставляя клиентам востребованную продукцию, комплекс услуг и поддержки. Боинг продолжает использовать свою обширную сеть поддержки клиентов, которая охватывает весь жизненный цикл самолета: приобретение, подготовка к сервисному обслуживанию и техническая поддержка, укрепление и модернизация, и переход к следующей модели. Это позволяет компании обеспечить высокую прибыль.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Венедиктова В.И., Ділова репутація: особистість, культура, етика, імідж ділової людини., М.,2006 р.
Давид Робинсон, Доможися від людей найкращого., М., 2004 р.
Шмидт Р., Мистецтво спілкування., М., 1992 р.
Курбатов В.И., Мистецтво керувати спілкуванням., Ростову-на-дону, 2007 р.
Мускон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф., Основи менеджменту., М., 2012 р.
Шейнов В.П., Конфлікти в нашому житті і їхній дозвіл.,Мінськ, 2006 р.
Іванова Е.Н., Ефективне спілкування і конфлікти., С-П., 2007 р.
Митителло В.Л., Етика й етикет ділової людини., Самара, 2012 р.
Назаров В.Н., Мелешко Е.Д., Етика: словник афоризмів і виречень., М., 2005.
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: підручник / за ред.
О. А. Кириченко. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 518с.
Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник / В. С Білозубенко.