Використання досягнень основних шкіл (підходів) менеджменту на практиці вітчизняного управління

Використання досягнень основних шкіл (підходів) менеджменту на практиці вітчизняного управління

Зміст

школа менеджмент управління інтеграційний

Вступ

. Сфери дослідження основних здобутків провідних шкіл менеджменту та умови їх ефективного використання

.1 Школа наукового управління

.2 Адміністративна школа

.3 Поведінкові школи

.4 Кількісна школа

.5 Інтеграційні підходи

2. Обґрунтування ефективних інструментів менеджменту в практиці вітчизняного управління

2.1 Характеристика стану вітчизняних підприємств

.2 Проблеми вітчизняного менеджменту та ефективність застосування управлінських інструментів основних шкіл та підходів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

Вступ

Менеджмент як наука виникає в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в умовах розвитку масового виробництва та потреби розробки наукових принципів управління.

Перші теорії менеджменту мали виробничий характер та орієнтувалися на найнижчі ланки управління. З розвитком науки з’являлися нові школи та нові підходи до визначення управління. Це зумовлювалося новими умовами ведення бізнесу, а також вдосконаленням наукової думки в цілому.

У вітчизняних підприємств України ще не сформовані чіткі принципи управління. Вони функціонують на основі залишків радянських поглядів разом з поєднанням зарубіжних практик управління, що не є ефективним, так як в Україні сформувалося нове середовище функціонування, котрому, відповідно, потрібен новий підхід.

Актуальність теми використання досягнень основних шкіл на практиці вітчизняного управління полягає у тому, що наразі потрібно поєднати думки фундаментальних вчень менеджменту та на базі цього створити ефективну модель вітчизняного управління з відповідними особливостями функціонування до зовнішнього та внутрішнього середовища структур управління.

Дискусійними залишаються питання щодо того які саме інструменти класичного менеджменту та новітніх підходів варто поєднати у формуванні сучасної управлінської системи вітчизняних підприємств.

Проблемою становлення ефективного менеджменту ХХ-ХХІ ст. у різні часи займалися такі дослідники як Ф. Тейлор, Г. Гантт, подружжя Гілбрет, Х. Емерсон, Г. Форд, А.Файоль, М. Вебер, Дж. Муні, А. Рейлі, М. Фоллет. Е. Мейо, Ф. Герцберг, Л. Канторович, В. Леонтьєв, Р. Акофф, Дж. Фон Нейман, Дж. Вудворт, П. Друкер, Т. Бернс, Дж. Сталкер

Метою курсової роботи є дослідження стану вітчизняних підприємств на управлінському рівні та виокремлення інструментів зарубіжної практики, котрі забезпечать ефективне функціонування управлінських структур в Україні.

Завданням даної курсової роботи є дослідження думок основних шкіл менеджменту, визначення їх основних здобутків та сфер ефективного застосування, а також виокремлення ланок у практиці вітчизняного управління, де було б доречно застосувати інструменти основних шкіл та підходів.

Об’єктом дослідження виступають досягнення основних шкіл і підходів менеджменту та їх пристосування до реалій вітчизняного середовища.

Предметом дослідження є обґрунтоване використання ефективних інструментів наукового управління на практиці вітчизняних підприємств.

1. Сфери дослідження основних здобутків провідних шкіл менеджменту та умови їх ефективного використання

 

.1 Школа наукового управління

Школа наукового управління почала зароджуватися наприкінці ХІХ ст. Творці школи наукового управління виходили з того, що, використовуючи спостереження, виміри, логіку й аналіз, можна удосконалити більшість операцій ручної праці, домогтися більш ефективного їх виконання. В результаті - вони спочатку досліджують зміст самої праці і його основних елементів і, лише потім, приходять до висновку про те, що управління - це особлива спеціальність, а наука про нього - самостійна дисципліна. Підвищення продуктивності праці можна досягти, як вважають представники цієї школи, трьома основними способами:

·        Вивченням самого змісту праці - його режиму, умов, операцій, раціоналізації робочих рухів. Вже одне це призвело до різкого підвищення продуктивності елементарного ручної праці і скорочення адміністративних витрат на виробництво;

·        Введенням контролю за колективним та індивідуальним працею на базі системи стимулювання та регламентації трудового процесу;

·        Визначенням оптимальної системи управління підприємством у цілому, системи, яка могла б забезпечити найвищі результати роботи цієї організації.

Наукове управління (1885-1920) найбільш тісно пов'язане з роботами Фредеріка Уінслоу Тейлора, Генрі Гантта, Френка і Лілії Гілбрет, Генрі Форда. Ці творці школи наукового управління займалися вивченням праці окремого робітника і вважали, що, використовуючи спостереження, виміри, логіку й аналіз, можна удосконалити багато операцій ручної праці, домагаючись їх більш ефективного виконання.

Проводячи паралель, можна сказати, що як теорія Адама Сміта дала початок усім гілкам економічної теорії, так і система Фредеріка Тейлора - всьому подальшому менеджменту. Він припустив, що проблема низької продуктивності праці, яка стримувала економічний розвиток, викликана швидше поганою організацією праці, пов'язаної з некомпетентним поділом, кооперацією, спеціалізацією праці, відсутністю науково обґрунтованого нормування, тобто слабким менеджментом, ніж " недбальством " робітників. Тейлор наполягав на тому, що сам менеджмент повинен змінитися і ці зміни слід здійснювати тільки на основі результатів наукових досліджень. Тейлор говорив, що рішення повинні прийматися виходячи не зі старих правил і традицій, а з точних приписів, які даються після ретельного вивчення конкретних ситуацій.

У розвиток методів наукового управління значний внесок внесли послідовники Тейлора :

·        Подружжя Френк і Ліліан Гілбрет розробили метод аналізу мікрорухів робочого, в основі якого - кінограма рухів робітника з наступним визначенням їх стандартних послідовностей і наборів. Ними було виділено 17 основних рухів кисті руки, названих терблігамі;

·        Лілан Гілбрет поклала початок галузі управління, яка тепер називається "управління кадрами". Вона досліджувала такі питання, як підбір, розстановка і підготовка кадрів;

·        Г. Гантт ввів в практику управління лінійний графік, що дозволяв планувати і перевіряти виконання досить складних комплексів робіт. Графік, або, як його інакше називають, діаграма Гантта став попередником широко використовуваних сьогодні в практиці планування мережевих графіків, будучи їх складовою частиною. Діаграми Гантта широко використовуються в сучасному календарному плануванні діяльності підприємств.

·        Г. Емерсон розглядав поняття продуктивності та напруженості праці, сформулював 12 принципів продуктивності (див. Додаток А)

·        Г. Форд, механік і підприємець, організатор масового виробництва автомобілів в США, з'явився продовжувачем вчення Тейлора і впроваджував його теоретичні положення на практиці. Принципи організації виробництва Г. Форда: заміна ручної роботи машинної ; максимум поділу праці ;спеціалізація ; розстановка обладнання по ходу технологічного процесу; механізація транспортних робіт ; регламентований ритм виробництва.

Загалом, сферою досліджень наукової школи було масове виробництво. Починаючи з найнижчої ланки управління - виробничого процесу - представники школи заклали фундамент для подальших теорій менеджменту. Основний здобуток, що привносять дослідники, - це розгляд управління на науковому рівні, до цього моменту управління проводилося здебільшого інтуїтивно.

Так, як наукова школа вперше сформувала менеджмент у науку, об’єктивно, що її представники не могли охопити всіх аспектів управління. Зокрема, в цьому підході ігнорується людина та її потреби. Мотивація розглядається лише з матеріального боку, тобто, ідеальним є той працівник, котрий має високу грошову мотивацію.

Ще одним недоліком цієї школи, як і всіх ранніх шкіл менеджменту, можна назвати пошук єдино вірного варіанту підвищення продуктивності праці [8]. Тобто, представники школи розглядали проблеми виробничого характеру і в раціоналізації дій робітників вбачали головний фактор, котрий впливає на ефективність менеджменту, ігноруючи при цьому людський фактор, зовнішнє середовище та погляд на організацію в цілому.

Умовами ефективного використання наукового управління були умови початку ХХ ст. Тобто, впровадження масового виробництва і саме це дало поштовх розвитку цієї школи.

Якщо переносити філософію наукового управління у сучасні умови, то у "чистому" вигляді застосування поглядів школи не буде ефективним, адже суттєво змінилися умови бізнесу, управління набрало значно більших масштабів. Звичайно це не означає, що школа не має доцільних сфер впровадження у сучасності. Інструменти школи доцільно використовувати на нижчих рівнях виробництва, зокрема, у нормуванні праці та плануванні виробничих процесів підприємства.

.2 Адміністративна школа

Концепція виробничого менеджменту не могла продовжувати своє існування без погляду на організацію в цілому, тому у 20 роках ХХ ст. виникає інший напрям наукової думки, котрий отримав назву Адміністративної школи. Предметом вивчення у новому напрямку стали: управління як особливий вид діяльності, адміністрування, функції управління, принципи управління, організаційні структури. Метою засновників цієї школи стало встановлення закономірностей функціонування організацій, виявлення універсальних принципів ефективного управління фірмою.

Основними представниками даної школи були Анрі Файоль та Макс Вебер. Саме Файоль був першим дослідником, який класифікував вивчення менеджменту, за його функціональними ознаками, і головним його внеском у теорію управління є розгляд останнього як універсального процесу, що складається з кількох взаємопов'язаних функцій. [14]

Наступним важливим внеском А. Файоля в теорію менеджменту є вироблення загальних принципів побудови структури організації. Однак, на думку А. Файоля, ці принципи повинні бути гнучкими і здатними пристосовуватися до будь-яких запитів, оскільки "в адміністративних засадах немає нічого негнучкого та абсолютного;

Розглядаючи організацію як специфічний вид діяльності і як настільки ж своєрідну адміністративну систему і погоджуючи свої ідеї з принципами Тейлора щодо стимулювання кожного працівника, Файоль сформулював 14 принципів управління стосовно до діяльності вищої ланки управління. (див. Додаток В)

Система з 14 положень є не просто гнучкою, але й такою, що припускала можливість уведення нових положень. Так у сучасній літературі до функцій управління найчастіше відносять планування, організацію, керівництво, облік, контроль і аналіз. Змінювався підхід до розуміння тієї чи іншої функції, однак у цілому, їх склад, визначений ще представниками класичної школи, залишався майже незмінним. Таким чином, після довгих трансформацій уявлення про управління стало приймати сучасні форми, до управління почали підходити як до цілісного поняття [14, с. 101].

Другий напрям досліджень "класиків" стосувався організації управління людьми. Наприклад, німецький учений М.Вебер у поняття бюрократизму не вкладав негативного значення, а розглядав його як ідеальний тип організації (див. Додаток Б), що дає змогу досягти максимальної ефективності. Згідно цієї теорії, бюрократична організація управління повинна ґрунтуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб'єктів управління, обов'язків, компетенції працівників, регламентації їх праці аж до докладного опису окремих управлінських операцій. Яскравий приклад використання поглядів Вебера - практика часів СРСР. Однак адміністративно-командна система управління економікою спотворила в цілому обґрунтовані погляди "класиків" надмірною централізацією і регламентацією управління.

Внесок класичної школи в науку менеджменту: визначення принципів управління; опис функції управління; системний підхід до управління всією організацією. Вважаючи запропоновані ним принципи універсальними, Файоль, проте, указував, що їх застосування повинне носити гнучкий характер і враховувати ситуацію, у якій здійснюється управління. Він відзначав, що система принципів ніколи не може бути довершена, навпроти, вона завжди залишається відкритою для доповнень, змін, перетворень, заснованих на новому досвіді, його аналізі, осмисленні, узагальненні. Тому число принципів управління необмежено.

На основі розробок Файоля і його послідовників сформувалася класична модель організації, що базується на чотирьох головних принципах:

·        чіткий функціональний поділ праці;

·        передача команд і розпоряджень зверху вниз;

·        єдність розпорядництва

·        дотримання "діапазону контролю" (здійснення керівництва обмеженим числом підлеглих) [13, 114].

Усі вищевказані принципи побудови організації справедливі і для сучасних умов, незважаючи на те, що досягнення НТП наклали на них значний відбиток. Так, широке використання в практичній діяльності електронно-обчислювальної техніки спростило зв'язки між органами (ланками) управління в організації за рахунок прискорення обробки інформації.

У цілому ж для класичної школи менеджменту характерне ігнорування людини і її потреб. За це представники школи зазнають справедливої критики з боку теоретиків і практиків менеджменту. Недоліки класичної школи менеджменту: спрощене уявлення про мотиви людської поведінки; розгляд організації як замкнутої системи.

Знову ж таки, як і у наукової школи, класична не може бути застосована без коректив, на практиці в сучасних умовах, так як суттєво ігнорувався людський фактор. Проте, загальні принципи доречно брати за основу для побудови організаційної структури.

.3 Поведінкові школи

Школа поведінкових наук почала формуватися у 1930-х роках, на фоні адміністративної школи, виокремлюючи людську поведінку в один з найважливіших факторів управління. Сама поведінкова школа поділяється на школу людських відносин (сферою досліджень є проблеми індивідуальної психології) та школу організаційної поведінки (вивчення типів групової поведінки) [8].

Одним з найперших дослідників поведінкової школи можна назвати Мері Паркер Фоллет. Хронологічно дослідження Фоллет припадали на становлення наукового менеджменту, де панувала думка, що індивідууми діють незалежно один від одного. Саме тоді вона висуває ідею групової психології, формує уявлення про групові конфлікти.

Важливим етапом формування поведінкової науки стали Хоторнські експерименти, якими займався Джордж Мейо та ряд інших дослідників, включаючи Фоллет на ранніх етапах. Ці експерименти почалися у м. Хоторн у 1924 році. Метою експериментів було виявлення впливу освітлення на продуктивність праці робочих. Проте, у ході цих експериментів було виявлено дещо інше, що назвали Хоторнським ефектом. При збільшенні освітлення, робочі дійсно почали працювати продуктивніше, але причиною цьому був фактор, котрий не врахували спочатку, а саме: новизна, усвідомлення людей, що вони є об’єктом дослідження. Ці експерименти зібрали достатню базу матеріалів, котрі досліджувалися протягом формування біхевіорестичних наук.

В результаті своїх досліджень Мейо починає розглядати організацію як певну соціальну систему, цей здобуток визначають основоположним у формуванні Школи людських відносин. Висновком досліджень Мейо є те, що на поведінку робітників впливають не тільки економічні стимули, але й соціальні потреби.

Важливим напрямком поведінкової школи стали теорії мотивації. Серед них можна виокремити теорії мотивації Маслоу, Мак-Клелланда, Герцберга (див. Додаток Е, З), Альдерхфера.

Маслоу формує свою теорію на розмежуванні потреб людини на первині та вторинні рівні, тобто ієрархічно їх зображує за допомогою піраміди. (див. Додаток Г, З).

За Маслою, перші два рівні потреб є базовими, а інші вищими. Він робить наступні твердження у своїх працях: потреби людини мають ієрархічну структуру і задовольняються виключно у визначеній послідовності, потреби людей ніколи не можливо задовольни в повному обсязі, стан незадоволення потреб змушує людину діяти, поведінка людини спрямовується її найбільш сильною потребою [5 с. 135].

Сучасні теорії біхевіоризму (поведінкової науки) представляють Кріс Артжиріс, Дуглас МакГрегор та Вільям Оучі (див. Додаток Д, Ж). Сучасна школа поведінки почала формуватися з 1960-х років. Характерними її рисами є усвідомлення значення матеріальної, технічної бази сучасного виробництва та послуг; посилена увага до організаційної культури, демократизації, участі працівників у прибутках, здійснення управлінських функцій; посилення міжнародного характеру управління. [9, с. 321]

Дослідники сучасного біхевіоризму вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади й авторитету, організаційної структури, комунікації в організаціях, лідерства, зміну змісту роботи і якості трудового життя.

Школа поведінкових наук значно відійшла від школи людських відносин, що зосередився насамперед на методах налагодження міжособистісних відносин. Новий підхід прагнув у більшому ступені надати допомогу працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей на основі застосування концепцій поведінкових наук до побудови і управління організаціями.

Основні положення школи:

·        Підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів.

·        Сприяння підвищенню ефективності окремого працівника та організації в цілому на основі правильного застосування науки про поведінку.

·        Ідентифікація і аналіз методів мотивації поведінки працівника і його взаємодії з іншими людьми в організації.

1.4 Кількісна школа

Кількісна школа управління оголошує своїм завданням впровадження методів і апарату точних наук у дослідження управлінської діяльності. Її представники займаються головним чином дослідженням процесів прийняття такого класу рішень, які дозволяють застосовувати новітні математичні методи і технічні засоби. Мета, яку ставить перед собою ця школа, формулюється як підвищення раціональності рішень. Серед її різних течій можна виділити такі напрямки, як "дослідження операцій", "системний аналіз", "загальна теорія систем", економетрика та ін.. До представників даної школи можна віднести Л. Берталанфі, А. Рапопорта, Р. Акоффа, Л. Клейна, А. Гольдбергера, В. Леонтьєва та ін.

Математична школа управління (іноді її називають теорією кількісних методів менеджменту) зародилася на початку 40-х років і насамперед в управлінні військами під час 2 -ї світової війни. Потім випробувані кількісні методи були перенесені на управління цивільними організаціями. Перші кроки " нової школи " були пов'язані із застосуванням методу дослідження операцій в управлінні виробництвом, що знаходило своє вираження в побудові математичних моделей найбільш часто зустрічаються завдань управління, процесів прийняття рішень, оптимізації їх, а також спроби застосувати статистичні методи, теорію ігор та ін.

Багато фірм почали використовувати деякі математичні інструменти при наймі службовців, при розстановці обладнання на виробничих площах, плануванні складських операцій. Тобто математика носила прикладний характер в деяких областях менеджменту.

Математична школа характеризується насамперед використанням в менеджменті досліджень операцій і моделювання. По суті ця школа використовує кількісні методи для вирішення управлінських і виробничих проблем. Вона акцентує свою увагу на прийнятті рішень, економічної ефективності, формальних математичних моделях і використанні комп'ютерів.

Дослідження операцій в галузі менеджменту - це застосування кількісних методів до операційних проблем організації. Визначивши проблему, розробляють модель ситуації, яка наближено відображає суттєві властивості реальності, тобто спрощує. Це дозволяє надати змінним кількісні значення і об'єктивно порівняти і описати кожну змінну, а також взаємозалежності між ними. Ключовою характеристикою цієї школи є заміна словесних міркувань і описового аналізу моделями, символами і кількісними значеннями.

Формування і розвиток цієї школи пов'язано з такими іменами, як Р. Акофф, С. Бір, Д. Форрестер та ін Поряд з дослідженнями операцій і моделюванням в рамках цієї школи отримує розвиток системний підхід до проблем менеджменту на основі системного аналізу, що призвело до створення " системотехніки ". Існують десятки визначень ключових слів, які розкривають суть даного підходу. Зупинимося лише на деяких з них, що дозволяють його зрозуміти. Система - це деяка цілісність єдності, складається з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого. Системний підхід - комплексне вивчення явища або процесу як єдиного цілого з позицій системного аналізу, тобто уточнення складної проблеми та її структуризація в серію завдань, що вирішуються за допомогою економіко -математичних методів, знаходження критеріїв їх вирішення, деталізація цілей, конструювання ефективної організації для досягнення цілей. Системотехніка - прикладна наука, що досліджує завдання реального створення складних керуючих систем. Процес побудови системи складається з шести етапів:

. Системний аналіз;

. Системне програмування, яке включає визначення поточних цілей : складання графіків та планів роботи ;

. Системне проектування - реальне проектування системи, її підсистем і компонентів для досягнення оптимальної ефективності;

. Створення програм математичного забезпечення ;

. Введення системи в дію і її перевірка ;

. Обслуговування системи.

Основні досягнення кількісної школи менеджменту:

·        Використання в управлінні математики, кібернетики, теорії ймовірності, дослідження операцій, статистики і комп’ютерних технологій.

·        Поглиблення розуміння складності управлінських проблем завдяки застосуванню різноманітних математичних моделей.

·        Розвиток і активне використання кількісних методів для допомоги менеджерам, які приймають рішення в умовах складних, кризових і ризикованих ситуацій.

·        Виділення окремих напрямів: лінійне програмування, теорія ігор і теорія корисності.

Вплив науки управління або кількісного підходу було значно меншим, ніж вплив біхевіористичного підходу тому, що набагато більше число керівників щодня стикається з проблемами людських відносин, людської поведінки, ніж із проблемами, які є предметом дослідження операцій. Крім того, до 60-х років мало хто з керівників розуміли і могли застосовувати складні кількісні методи. Однак, сьогодні, все більше шкіл бізнесу пропонує курси кількісних методів і застосування комп'ютерних програм.

.5 Інтеграційні підходи

Ситуаційний підхід

Розробка цього підходу внесла великий внесок в теорію управління, так як з'явилася можливість прямого застосування науки до конкретних ситуацій і умов. Головним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретні обставини, які роблять значний вплив на організацію в даний конкретний час. [28]

Оскільки існує безліч таких факторів, як у самій організації, так і в навколишньому середовищі, то відсутній єдиний "кращий" спосіб управління діяльністю організації. Найефективнішим є той метод управління, який найбільше відповідає ситуації, що склалася. Ситуаційний підхід не є простим набором запропонованих рекомендацій, це скоріше спосіб мислення щодо організаційних проблем та їх рішень.

Використовуючи його, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми більшою мірою сприяють досягненню цілей організації в конкретній ситуації. При цьому увага зосереджується на ситуаційних відмінностях між організаціями й усередині самих організацій та їх вплив на ефективність діяльності організації.

Системний підхід

Застосування теорії систем в управлінні Дж. Пола Гетті (США) стало важливим внеском у менеджмент школи науки управління. Система - це деяка цілісність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого. Цей підхід застосовується порівняно недавно, але вже зараз його вплив досить великий і надалі, очевидно, буде зростати.

Визначення змінних та їх впливу на ефективність організації є основним внеском в менеджмент системного підходу, який є логічним продовженням теорії систем. Системний підхід дозволяє комплексно оцінити діяльність будь-якої системи управління на рівні конкретних характеристик. Це дозволяє аналізувати будь-яку ситуацію в межах окремо взятої системи і виявляти характер проблем. Застосування системного підходу дозволяє найкращим чином організувати процес прийняття рішень на всіх рівнях в системі управління.

Керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємозалежних елементів (люди, структура, завдання й технологія ), які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Процесний підхід

Цей підхід широко застосовується в даний час. Він був вперше запропонований представниками школи адміністративного управління, які намагалися описати функції менеджера.

Процесний підхід до управління відображає прагнення теоретиків і практиків менеджменту інтегрувати всі види діяльності за рішенням управлінських проблем в єдину систему, розірвану в результаті надмірного захоплення функціональним підходом, при якому кожна з функцій розглядається поза зв'язку з іншими.

Відповідно до даного підходу управління розглядається як процес безперервних взаємопов'язаних дій (функцій). Вони об'єднані сполучними процесами комунікації та прийняття рішень. При цьому керівництво (лідерство) розглядається як самостійна діяльність. Воно передбачає можливість впливу на працівників таким чином, щоб вони працювали в напрямку досягнення цілей. Загальні особливості підходів наведені у Додатку И.

Отже, вище були розглянуті основні теорії становлення шкіл менеджменту. На кожному етапі нова школа привносила кардинально інше поняття у науку управління, чому сприяли зміни умов навколишнього середовища функціонування організацій. Управлінська думка розвивалася досить безпосередньо. Існувало кілька підходів менеджменту, які іноді функціонували паралельно, а іноді започатковували якісно новий напрямок в управлінні, залишаючи позаду класичні на той момент постулати. Об'єктами управління були і залишаються люди та техніка, тому успіхи в управлінні багато в чому залежали від успіхів в інших областях. Можна виділити чотири основні школи та три підходи, які внесли значний внесок у розвиток управлінської науки і були розглянуті вище в цьому розділі. Загальну характеристику шкіл наведено в Табл. 1.1., а більш детальний опис наукових шкіл менеджменту та їх представників можна розглянути у Додатках. (див. Дотаток К, Додаток Л)

Табл. 1.1.

Характеристика основних шкіл та підходів менеджменту

Школи менеджменту	Характеристика
Школа наукового управління	Перша школа менеджменту, дослідження відбувалися в умовах становлення масового виробництва. Основним здобутком є виокремлення управлінських функцій. Дослідження були спрямовані на підвищення продуктивності праці шляхом удосконалення ручної праці. Розглядалася лише грошова мотивація, ігнорувалися інші потреби людини.
Адміністративна школа	Розгляд організації в цілому, виокремлення принципів управління, формування раціональної системи управління організації, розгляд управління як універсального процесу. Започаткувала системний підхід в управлінні.
Поведінкові школи	Виокремлення людського фактору під час управління, дослідження індивідуальної психології та типів групової поведінки. Підвищення продуктивності праці розглядалося через підвищення ефективності використання людських ресурсів
Кількісна школа	Розгляд організації через систему математичних методів та моделей, спрощення управлінської реальності через призму математичних моделей.
Процесний підхід	Розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності. Об’єктом досліджень процесного підходу є безперервний процес виконання взаємопов’язаних функцій управління організацією.
Системний підхід	Розглядає що організацію як систему у єдності частин, з яких вона складається, та зв’язків із її зовнішнім середовищем. Такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Об’єктом досліджень системного підходу є елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації.
Ситуаційний підхід	Визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації. Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення. Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

Серед причин такого стрімкого, порівняно з іншими науками, розвитку можна назвати швидкий розвиток масового виробництва, дослідження в сфері психології, розвиток інформаційних систем та ін. Групування домінуючих факторів та орієнтацію наукових теорій управління у ХХ ст. розглянуто в табл. 1.2.

Табл. 1.2.

Домінуючі фактори та орієнтація наукових шкіл у ХХ ст.

Домінуючі фактори		Орієнтація наукових шкіл управління
першої половини XX ст	другої половини XX ст	першої половини XX ст	другої половини XX ст..
• відділення управління від власності; • зростання великих організацій ; • розвиток наук про людину ; • розвиток точних наук ; • утвердження ринкових відносин	• революційні зміни в технології ; • складність і наукоємність виробництва; • глобалізація виробництва та ринків ; • інформаційні технології ; • різноманіття споживчого попиту.	• закономірності та принципи управління; • поділ праці, функцій і відповідальності; • людські відносини, мотиви і стимули ; • соціальні системи.	• системний підхід до управління ; • організаційний потенціал і організаційна культура ; • біхевіоризм ; • реінжиніринг ;
*Таблиця розроблена автором на основі викладеного в розділі матеріалу

На прикладі основних шкіл ми можемо бачити еволюцію управлінської думки за більш, ніж століття. Україна не має такого поважного досвіду з наукового розгляду менеджменту, вітчизняна практика управління вийшла з радянської системи та наразі йдуть спроби зробити синтез зарубіжних з існуючою системою менеджменту, про що йтиметься надалі у розгляді даного питання.

2. Обґрунтування ефективних інструментів менеджменту в практиці вітчизняного управління

 

.1 Характеристика стану вітчизняних підприємств

Для того, щоб розглянути актуальні проблеми вітчизняного управління, перш за все, потрібно якісно оцінити сучасний стан бази управління, прослідкувати тенденції та виокремити слабкі і сильні сторони, про що і йтиметься надалі у другому розділі.

Сучасний стан та розвиток українських підприємств знаходиться у тяжкому становищі. Значний вплив на дану ситуацію зумовила адаптація до ринкових відносин, а також наслідки світової економічної кризи. [32]

Відслідковуючи стан українських підприємств, можна побачити, що на їх діяльність певним чином впливає спадщина радянської системи господарювання. Особливо яскраво це відбувається на вітчизняних машинобудівних підприємствах. [32] На цих підприємствах значною мірою збереглися керівні кадри, які сформувалися за умов радянської системи господарства, що негативно позначається на результатах діяльності. Зокрема, на вітчизняних машинобудівних підприємствах зберігається високий рівень затрат, через що їхня продуктивність стає неконкурентоспроможною навіть на національному ринку. Високий рівень затрат часто супроводжується невисокою якістю продукції, низькою ефективністю інноваційної діяльності. [32]

Також вагомою причиною нинішнього стану економіки України стало багаторічне випереджувальне зростання засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання. Внаслідок такої політики Україна успадкувала від СРСР нераціональну структуру промисловості, три чверті виробництва якої становила продукція важкої промисловості і лише чверть - продукція, призначена для задоволення потреб споживачів [32].

Загалом, вітчизняні підприємства можна поділити на дві групи: підприємства, котрі дісталися Україні в спадщину від СРСР та підприємства часів незалежності. При чому, в своїй більшості, нові підприємства з’явилися у харчовій галузі. Це можна пояснити відносно дешевими виробничими потужностями (порівняно з галузями важкої промисловості) та сталим попитом на харчову продукцію серед українського споживача.

Більшість радянських підприємств після розпаду СРСР не втрималась у конкурентному середовищі на нових умовах. Частина припинила свою діяльність, а приміщення здаються в оренду (наприклад, Київський радіозавод у 90-х роках повністю переорієнтував виробництво, а більша частина площ наразі орендується під інші потреби). Частка підприємств, наприклад, Трикотажна фабрика імені Рози Люксембург, значно скоротили обсяги виробництва. Хоча є приклади радянських підприємств, котрі змогли вдало пристосуватися до нового ринкового середовища. Наприклад, це Кондитерська фабрика імені Карла Маркса, котра на початку 2000-х стала однією з потужностей корпорації Рошен.

Значна частка державних підприємств пройшла процес приватизації у роки незалежності. Цей процес відбувався умовно у 4 етапи: передприватизаційний (1988-1991), етап початкової приватизації (1992-93), етап масової приватизації (1994-99), етап індивідуальної грошової приватизації (2000-2004). Причиною цьому слугувало становлення незалежної вітчизняної економіки, що потребувало значних надходжень у держбюджет. До того ж, завдяки приватизації держава намагалася скоротити витрати на утримання об’єктів господарювання та передала ризики приватному сектору. Проте, через нерозвинуте інституційне середовище приватизація набула спотвореного вигляду, в результаті відбулось зростання тіньового сектору економіки та монополізація бізнесу.[22]

В економіці України роль промисловості залишається провідною (Рис. 2.1). В цьому секторі виробляється близько 40% загальноукраїнського випуску товарів і послуг, 80% їх експорту, створюється понад 30% валової доданої вартості. У цій галузі сконцентровано приблизно третину основних засобів виробництва і зайнятих в економіці. При всій складності сьогоднішньої ситуації промислове виробництво є одним з основних джерел оплати праці найманих працівників, прибутків підприємств, податкових і валютних надходжень держави [32].

Рис. 2.1

*Складено автором за даними Державної служби статистики України

Відслідковуючи показники вітчизняних підприємств металургійної промисловості (табл. 2.1), можна побачити, що збитки у 2012 р. зросли в 2,7 разів, тобто на 10,4 млн. грн. Загалом, можна прослідкувати тенденцію, що більше половини підприємств металургійної промисловості мають прибуток на кінець року, але у загальному підсумку по галузі він перекривається збитками менш рентабельних підприємств.

Табл. 2.1

Збитки/прибутки підприємств металургійної промисловості

Рік	Чистий прибуток (збиток), млн. грн.	Підприємства, які одержали прибуток		Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат млн. грн.	у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат млн. грн.
2009	-9977,8	53,8	1679,4	46,2	11657,2
2010	-5720,5	56,6	3606,3	43,4	9326,8
2011	-5986,7	63,1	6837,7	36,9	12824,4
2012	-16379,7	61,9	2923,7	38,1	19303,4

*Складено автором за даними Державної служби статистики України

Аналізуючи стан легкої промисловості, можна побачити, що з перших років незалежності в Україні створювалися демпінгові умови для вітчизняних товаровиробників внаслідок широкого імпорту з Китаю, Польщі, Туреччини та інших країн. Тим самим було підготовлено катастрофічний занепад вітчизняної легкої промисловості [32].

Як зазначалося вище, кризові явища стали причиною погіршення стану господарюючих суб'єктів як промисловості взагалі, так і машинобудівної галузі зокрема. Протягом 2005-2010 рр. знизилися обсяги виробництва та реалізації продукції, відповідно скоротилися фінансові результати підприємств машинобудівної галузі.

Починаючи з 2011 року підприємства поступово збільшують обсяги виробництва, відповідно покращується їх фінансовий стан. Як можна побачити з Табл. 2.2, чистий прибуток підприємств машинобудівної промисловості зріс на 6434,7 млн. грн., а частка прибуткових підприємств збільшилася на 7,4%. 2012 рік показує дещо гірші показники, що зумовлено збільшенням кількості збиткових підприємств.

Табл. 2.2

Збитки/прибутки підприємств машинобудівної промисловості

Рік	Чистий прибуток (збиток)	Підприємства, які одержали прибуток		Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат млн. грн.	у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат млн. грн.
2009	37,3	59,1	6481,9	40,9	6444,6
2010	4204,9	58,2	7271,4	41,8	3066,5
2011	10639,6	65,6	13112	34,4	2472,4
2012	9268,8	65,2	12468,6	34,8	3199,8

*Складено автором за даними Державної служби статистики України

Щодо транспортних компаній, то вантажооборот авіаційного транспорту порівняно з минулим роком зменшився на 12,2%, трубопровідного - на 21,2%, а водного - на 26,5%. При цьому перевезення вантажів залізницями залишилися практично незмінними, а підприємства автомобільного транспорту збільшили вантажооборот на 2,8%.

За даними Державної служби статистики аграрні підприємства України у 2012 р. порівняно з 2011 р. знизили виробництво власне вироблених озимових - на 32,7%, зернових на 18,56%. (Табл. 2.3.) Дану ситуацію можна спостерігати у виробництві майже всіх культур, що наочно показує табл.3. Загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції за січень 2013 р. порівняно з січнем 2012 р. збільшився на 0,5%, продукція рослинництва збільшилась на 1%, а обсяг продукції тваринництва не змінився.

Табл. 2.3

Виробництво основних сільського-господарських культур, тис. т

Культури	2011	2012	Темп приросту
Зернові культури	56747	46216	-18,56%
Озимі зернові	25458	17132	-32,70%
Ярі зернові	31289	29084	-7,05%
Цукрові буряки (фабричні)	18740	18439	-1,61%
Соняшник	8671	8387	-3,28%
Ріпак	1437	1204	-16,21%
Соя	2264	2410	6,45%
Льон-довгунець (волокно)	1	2	100,00%
Картопля	24248	23250	-4,12%
Овочі	9833	10017	1,87%
Кормові коренеплоди (включаючи цукрові буряки на годівлю худоби)	7429	6993	-5,87%
Кукурудза на силос і зелений корм	9994	8268	-17,27%
Однорічні трави на сіно	936	917	-2,03%
Багаторічні трави на сіно	3443	3294	-4,33%
Плоди та ягоди	1896	2009	5,96%
Виноград	522	456	-12,64%

*Складено автором за даними Державної служби статистики України

Таким чином видно, що за сучасних умов вітчизняні підприємства перебувають у не найкращому стані. Однією з причин спаду виробництва в Україні є незавершеність виробничого циклу в національній економіці. Адже на момент здобуття незалежності в Україні вироблялось лише 15-20% кінцевої продукції промисловості. Тому розрив старих господарських зв’язків негативно вплинув на вітчизняну економіку. Що ж стосується експорту, то переважну більшість становить продаж сировини. Значно невеликий відсоток становить продаж продукції з високим відсотком доданої вартості. Не досить дієвою є митна політика та підтримка вітчизняного товаровиробника. Адже на прикладі високорозвинених країн ми бачимо, що досить вигідно встановлювати високі митні збори на трудомісткий товар. [32]

Непослідовність у проведенні економічних реформ призвела до того, що перехід від адміністративно-командної системи до ринкової супроводжується зростанням тіньової економіки. При цьому створюються сприятливі умови для корупції, хабарництва, криміналізації економіки. Так, за даними Міжнародної фінансової корпорації та Світового банку Україна посідає 137 місце серед 185 країн за показниками легкості ведення бізнесу. Україна має найгірші у Східній Європі та Центральній Азії рейтинги з реєстрації майна та закриття неплатоспроможних підприємств.

Недосконалою є чинна податкова система, що характеризується надмірним податковим тиском і обтяжливою системою звітності. Негативно впливають на розвиток підприємництва складні та довготривалі післяреєстраційні процедури суб'єктів підприємництва, надмірне втручання органів державної влади в їхню діяльність [32].

Розвиток підприємств ускладнюється великим ступенем енергозалежності держави (за даним Держстату, частка імпорту в Україні в загальному обсягу витрат первинних енергоресурсів перевищує 60%, див. Табл. 2.4, а у загальній структурі імпорту частка енергоресурсів становить 31%, див. Додаток Р) і високим рівнем енергомісткості внутрішнього виробництва (який у 2,5 рази перевищує аналогічний показник у країнах ЄС). Динаміка цін вітчизняних виробників залежить від зміни цін на імпортовані енергоресурси. Це спричинено високим рівнем енергомісткості фундаментальних галузей національної економіки, а також присутністю витрат на енергоспоживання у собівартості практично всіх товарів і послуг.

Табл. 2.4.

Постачання енергоресурсів України за 2012 рік, тис.т нафтового еквіваленту

	Вугілля і торф	Нафта сира	Нафтопродукти	Газ природний
Виробництво	33716	3590	-	15426
Імпорт	7793	7885	6029	29551
Експорт	-4820	-37	-4066	-5

*За даними Статистичного щорічника України

Для виробництва значні наслідки спричинило зниження зовнішньоторговельних потоків внаслідок кризового скорочення попиту на вітчизняний експорт, насамперед, металургійної продукції. Також скоротився споживчий попит населення через зниження реальних доходів, зумовленого поширенням рецесійних явищ у національній економіці [32].

Посеред інших проблем постає і проблема інвестування. Інвестиційна привабливість вітчизняних підприємств наразі має низькі показники як серед іноземних інвесторів, так і серед резидентів країни. В основному, інвестиції спрямовуються на оновлення матеріальної бази та на впровадження нових продуктів.

За результатами аналізу значень індикаторів науково-технологічної складової економічної безпеки держави у 2009-2011 рр. доводиться констатувати, що частка інноваційно активних промислових підприємств коливалася у межах 16-17,2% (нижнє критичне значення цього індикатора становить 50%), а частка принципово нової продукції в загальних обсягах реалізованої інноваційної продукції зменшується, що узгоджується із зниженням коефіцієнта винахідницької активності населення (у середньому 170 випадків реєстрації охоронних документів на 1 млн. осіб при пороговому значенні - 400 випадків). Недостатніми є темпи збільшення кількості інноваційно активних підприємств - попри позитивну динаміку, приріст становить лише 2-3%. Зменшується частка реалізованої інноваційної продукції у загальних обсягах (зокрема у 2011 р. значення коефіцієнта становило лише 3,8%, що нижче від критичної нижньої межі на 1,2 в. п.). Нижчою від критичної межі економічної безпеки залишається частка кількості впроваджених об’єктів промислової власності до кількості зареєстрованих.[34]

Станом на 2013р., основними донорами прямих іноземних інвестицій в Україну стали компанії з Кіпру (31,7%), в значно меншій мірі - інвестори з Німеччини (11,60%), Нідерландів (9,50%), Російської Федерації (7,00%), Австрії (6,20%), Великобританії (4,7%), Британських Віргінських островів (3,5%). Динаміку інвестицій можна спостерігати на Рис. 2.2

Рис. 2.2

*Розроблено автором на базі даних Держстату

Аналізуючи структуру прямих іноземних інвестицій в регіональному розрізі можна зробити висновок, що найбільшою концентрацією прямих іноземних інвестицій визначається економіка м. Київ, що зосереджує 48,8% (станом на 2012 р.) від загального обсягу іноземного інвестиційного капіталу, при чому слід зазначити, що другий показник за кількістю надходження прямих іноземних інвестицій належить Дніпропетровській області (15,3%), це пояснюється, не стільки привабливістю інвестиційного клімату регіону, скільки найбільшою за роки незалежності України сумою інвестицій, що надійшла в 2005 році від повторної приватизації металургійного комбінату "Криворіжсталь".

У галузевому розрізі картина прямих іноземних інвестицій виглядає наступним чином: найбільшу частку інвестицій займає промисловість та фінансова діяльність, найгірші показники (менше 1%) мають Охорона здоров’я, Рибництво, Державне управління та Освіта. Галузеву структуру прямих іноземних інвестицій наведено на Рис. 2.3.

Рис. 2.3

*За даними Статистичного щорічника

Розглядаючи показники малого бізнесу, можна відмітити, що показник кількості суб'єктів підприємницької діяльності на тисячу осіб населення в Україні у 10 разів менший, ніж у розвинених європейських країнах. А внесок малих підприємств у валовий внутрішній продукт складав лише 10%, це у 3-4 рази нижче, ніж у більшості європейських країн. Особливо негативним явищем є те, що значна кількість зареєстрованих малих підприємств займається лише такими швидко прибутковими видами господарської діяльності, як торгівля та посередницькі послуги. Як свідчить статистика, тільки 5% з числа новостворених підприємств в Україні можна вважати успішними, 35% зникають вже протягом першого року діяльності. Решта 60% ледве зводять кінці з кінцями [34].

Як стверджують самі підприємці, найхарактернішими факторами, які гальмують розвиток підприємств є:

·        організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності;

·        недоступність кредитних ресурсів як для започаткування, так і для ведення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями по залученню інвестицій і гарантій;

·        переважно декларативний характер державної підтримки підприємства, неоднозначність та суперечливість чинної нормативно-правової бази;

·        несприятлива податкова політика;

·        доволі громіздка система бухгалтерського обліку та звітності;

·        обмежені можливості для захисту від протиправних посягань;

·        криза неплатежів та проблеми з формуванням нових взаємозв’язків, каналів збуту;

·        недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим та середнім бізнесом [22].

Взагалі, розвиток підприємств малого та середнього бізнесу є важливим, оскільки за його допомогою вирішуються проблеми створення нових робочих місць, формується конкурентне ринкове середовище. Зокрема, в країнах з ринковою економікою такі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних інновацій, створюючи їх у 2-2,5 рази більше, ніж великі компанії. Крім того, створення і діяльність великої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами. Значно менше дестабілізується ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих малих підприємств в порівнянні ситуацією банкрутства крупних підприємств. Невеликі підприємства є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів [20].

Аналіз стану підприємницької діяльності в Україні показує, що сектор малого і середнього бізнесу потребує ефективної фінансової підтримки як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях.

Розвиток малого бізнесу гальмують: недосконала державна політика щодо його підтримування, високі податки, обмеження на окремі види діяльності, адміністративні бар'єри, бюрократична система в отриманні ліцензій. Малий і середній бізнес не має покращень умов щодо доступу до кредитів, судового захисту, захисту від свавілля контрольних органів і рейдерських захватів [20].

Вищеописана ситуація стану вітчизняних підприємств і формує управлінську базу України. Цю ситуацію можна охарактеризувати як критичну, і, об’єктивно, що для управління такою базою потрібний свій управлінський підхід, а не класичні постулати. На фоні такого стану найвдаліше буде задіяти ситуаційний та системні підходи до управління, адже саме ці підходи враховують найбільше факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, дозволяють об’єднати класичні і новітні теорії найбільш ефективним способом.

.2 Проблеми вітчизняного менеджменту та ефективність застосування управлінських інструментів основних шкіл та підходів

Як можна побачити з першої частини розділу, економічне середовище не надто сприяє ефективному функціонуванню вітчизняної економіки. Перш, ніж обґрунтовувати застосування інструментів основних шкіл менеджменту, потрібно акцентувати увагу на ряді проблем вітчизняного управління. Проблеми у вітчизняному управління є різноплановими і тому найвдаліше буде застосовувати інтегровані підходи щодо їх вирішення, тобто формувати модель управління виходячи з умов функціонування підприємства.

Першою, проте загальною, проблемою є те, що за кризових умов підприємства найдужче потребують ефективних управлінців, проблема в тому, що високоосвічених управлінських кадрів бракує вітчизняному підприємництву. Проблемою є й те, що формуванням вітчизняних моделей управління займається дуже малий відсоток науковців. Якість наукових досліджень в області вітчизняного менеджменту теж ставиться під питання. Більшість публікацій мають формальний характер, у статтях нечасто розкривається тема дослідження, домінують малі за обсягом та змістом видання або ж об’ємні праці, що не несуть практичного навантаження, навіть більше, не розкривають не те що сучасних тенденцій українського управління, а навіть недостатньо конкретно розглядають іноземний досвід управління. Дана проблема є основоположною у формуванні вітчизняного менеджменту, адже уся управлінська система будується на професійних кадрах та наукових дослідженнях. Цю проблему слід вирішувати шляхом реформування системи освіти, а також шляхом підвищення вимог та контролю за науковими публікаціями.

Відповідно, так як управління є системою з взаємопов’язаними елементами, ці проблеми тягнуть за собою побудову нераціональної організаційної структури. На багатьох вітчизняних підприємствах немає чіткого поділу праці та чітко встановлених повноважень менеджера та робітника. Дуже часто зустрічається ситуація, коли за офіційної посади менеджера людина навіть немає підлеглих (що є однією з найголовніших ознак управлінця). В малих підприємствах розповсюджена тенденція до "мультизадачності" робітника. У великих же підприємствах діапазон контролю одного управлінця буває непомірно широким, так як підприємства здебільшого орієнтовані на прибуток, а збільшення числа менеджерів призведе до значних втрат.

Від СРСР, крім нераціональної галузевої структури, Україна успадкувала і застарілу виробничу базу. Це суттєво погіршує стан умов праці робітників, на декотрих підприємствах не дотримуються навіть базових правил безпеки, що спричиняє травматизм. Охорона праці на більшості радянських підприємств носить декларативний характер, державні служби, котрі займаються цим питанням неефективно виконують свою роль. Задля покращення умов праці, перш за все, слід оновити матеріальну базу виробництва, але в кризових умовах та націленістю підприємців на прибуток це просто неможливо.

Наступною проблемою постає мотиваційна практика вітчизняних підприємств. Звичайно, систему мотивації не можна розглядати загалом, кожне підприємство практикує власні мотиваційні методи, особливо це стосується методів негрошової мотивації.(див. Додаток О) Проте, якщо розглядати мотивацію на вітчизняних підприємствах через ієрархію потреб за Маслоу, то в більшості випадках в кращому разі забезпечуються тільки базові рівні задоволення потреб людини. Навіть "потреби у безпеці" у декотрих випадках ігноруються. Така ситуація спостерігається у галузях важкої промисловості.

У нашій країні не розвинута система медичного страхування, що є однією зі складових потреби в безпеці. Навіть на небезпечних для здоров’я виробництвах робітників часто не забезпечують базовим страхуванням. Сам механізм роботи є небезпечним для життя працівників, зокрема, в таких галузях як вугледобувна та будівельна. Законодавчо обов’язкове медичне страхування регламентується у Конституції України, вже котрий рік розглядаються проекти закону Про обов’язкове медичне страхування, проте на практиці суттєвих зрушень немає.

Крім цього, не задовольняється соціальні потреби працівників. Зокрема, встановлений законодавчо рівень заробітної плати (1218 грн.) не дає змоги людині заплатити навіть за базові потреби існування. Більш того, у віддалених від центрів населених пунктах навіть встановлена законом норма оплати праці не є мінімальною межею.

Суттєвою є проблема пенсійного забезпечення громадян України. У нашій країні широко розповсюджене використання чорної бухгалтерії та дуже часто практикується "зарплата в конвертах" задля ухилення від податків (див Додаток Р). Попри те, що це зумовлює суттєві втрати надходжень до державного бюджету, це ще викликає соціальну вразливість робітників, так як пенсійне забезпечення встановлюється на основі офіційної заробітної плати.

Якщо ж розглядати мотивацію за Герцбергом, у вітчизняному управлінні задовольняються, в кращому випадку, потреби на котрі впливають гігієнічні фактори (див. Додаток Е), відповідно до цієї теорії, в такому разі мотивація у людей нульова. Особливо така тенденція спостерігається у виробничій галузі.

На більшості підприємств використовується в основному грошова мотивація, хоча за умов браку робочих місць та загальної стагнації економіки, навіть така мотивація може не виконуватися, так як люди підуть на будь-яку роботу через брак попиту в робочій силі. Яскравим прикладом грошової мотивації у вітчизняній системі управління є єдина тарифна сітка. (див Додаток С). Суть такої мотивації полягає у тому, що з підвищенням розряду робітника, підвищується його заробітна плата, в ідеалі, це стимулює працівників до вдосконалення своїх навичок та навчання.

В сфері обслуговування застосовують найчастіше відрядно-преміальну оплату праці. Серед мотиваційних механізмів присутнє, в своїй більшості, не заохочення працівників за виконану роботу, а система штрафів за помилки. Тобто мотивація полягає в тому, щоб зменшити огріхи робітників шляхом негативного мотивування.

Серед механізмів мотивації в сфері обслуговування також часто зустрічається таке поняття як обрання "робітника місяця". Така мотивація в декотрих випадках є ефективною, так як створює конкурентне середовище серед персоналу, з’являється ефект змагання. Але дуже легко перейти якусь межу серед такого виду мотивації та створити несприятливу атмосферу у колективі.

Така низька система мотивації впливає на суспільство в цілому. Люди втрачають бажання чогось досягти на роботі, відповідно ми маємо справу з робітниками з Теорії Х МакГрегора (див. Додаток Ж). Тобто, працівники за будь-якої можливості уникають роботи, не хочуть брати на себе відповідальність та потребують тотального контролю та примусу.

Якщо розглядати продуктивність праці за Емерсоном, то на практиці домінує напруженість праці. На підприємствах не створено умов для зменшення зусиль робітників та підвищення ефективності виробництва. Навпаки, система виробництва забезпечує високу напруженість праці, що посилює втому та знижує її продуктивність. За такого стану доречно керуватися 12 принципами продуктивності Емерсона (див. Додаток А).

Ідею конвеєра Форда також доцільно використовувати на практиці вітчизняного управління. Зокрема, ця ідея і так досить ефективно функціонує на виробництвах ще з часів СРСР. В сучасних умовах конвеєри використовуються у сферах масового виробництва однорідної продукції: продуктів харчування, стандартизованих деталей, електроніки.

Щодо ідей адміністративної школи, то на практиці доволі вдало можна реалізувати концепцію ідеальної бюрократії Вебера з декотрими уточненнями щодо людського чиннику. Ідеальну бюрократію, зокрема, можна застосувати в управлінні держструктурами, де потрібно чітко розділяти функції управління. На разі державний апарат функціонує неефективно, система його управління складається з залишків радянської бюрократичної системи та елементів авторитаризму, бюрократизму та капіталістичних структур, таку модель можна описати як фінансово-бюрократична. Їй притаманні: злиття інтересів великих фінансово-промислових груп з державною бюрократією при певному домінуванні останньої; зменшенням впливу інститутів громадянського суспільства; обмеженням впливу електорату на депутатський корпус і як наслідок - соціальна апатія і незадоволення владою більшості громадян. Ці загрозливі тенденції призводять до соціальної напруженості і можуть спровокувати серйозні протистояння між державою і суспільством, що, власне, і відбулося у 2013-2014 роках.

Надлишок бюрократії також спостерігається і оформленні відповідних документів, дозволів в державних органах. Цей процес займає досить тривалий проміжок часу та вимагає значної кількості затверджень від різних інстанцій. Такий механізм сприяє підвищенню рівня хабарництва задля спрощення процесу оформлення державних документів.

Спираючись на ідею ідеальної бюрократії, варто було б зосередити увагу на таких принципах як підбір кадрів за діловими якостями та "дух формальної знеособленості". На практиці ми бачимо, що цих принципів зовсім не дотримуються і цей стан не змінюється зі зміною правлячої верхівки. Для прикладу можна навести нещодавній розподіл державних посад на початку 2014 року. В своїй більшості, міністрами було обрано людей без досвіду роботу на відповідних посадах, Верховною Радою обиралися, так би мовити, "свої люди".

З кількісних теорій ефективним інструментом для вітчизняного управління є мережеве планування. Його доцільно використовувати в умовах масового виробництва з великою кількістю етапів, виконавців. В сучасних умовах мережеве планування використовується при розробці проектів, налагодженні логістичних процесів на підприємстві, у транспортній сфері та інше. Мережеве планування вдало поєднується з діаграмами Гантта.

З класичних теорії небагато методів управління буде доцільно використовувати в умовах сучасного середовища, більш доцільно буде застосовувати, як вже зазначалося, інтегровані підходи до практики вітчизняного управління. До інструментів таких підходів можна віднести матрицю SWOT, PEST-аналіз, 5 зовнішніх сил Портера та ін. Такі інструменти застосовуються для аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємств. Дані засоби аналізу можна навести на 3 прикладах дослідження галузей України: будівельної, хімічної та фармацевтичної.

Розглянемо SWOT-аналіз на прикладі будівельної галузі України (матрицю див. Додаток Т) [6].

З проведеного SWOT-аналізу будівельної галузі можна сказати, що дана галузь України перебуває у занедбаному стані. Більшість підприємств мають проблеми, пов'язані із втратою фінансової стійкості. Таким підприємствам потрібно збільшувати розмір обігових коштів, підвищувати свою інноваційну активність, збільшення якої сприятиме додатковому залученню клієнтів, та зростанню інвестиційної привабливості підприємства для кредиторів.

З метою забезпечення конкурентоспроможності підприємств будівельної галузі велику увагу слід приділяти якості будівництва, оскільки недостатня кількість кваліфікованих працівників призводить до високого ступеня незадоволення споживачів якістю виконуваних робіт, а недостатня кількість кваліфікованих робітників виникає саме через низький рівень заробітних плат та заборгованість перед робітниками.

Для аналізу зовнішнього середовища підприємства ефективно буде використовувати PEST-аналіз. (Р - Policy - політика, Е - Economy - економіка, S - Society - суспільство (соціум), Т - Technology - технологія). Розглянемо даний аналіз на практиці хімічної промисловості. (див. Додаток У)[13]

Таким чином, проведений PEST-аналіз факторів макросередовища хімічної промисловості України дозволяє зробити висновок, що найбільш впливовими факторами зовнішнього середовища для підприємств хімічної промисловості є техніко-технологічні. Значущість даних факторів обумовлена високою енергоємністю і складністю виробництва, високим зносом устаткування з одного боку, і низьким рівнем упровадження нових технологій та модернізації обладнання з іншого. Однак даними факторами підприємство може управляти, поступово модернізуючи обладнання. Через це вони мають високі бали. Найменш впливовими для галузі є політичні чинники, тому що цими факторами підприємство не може керувати. Також слід зазначити високу роль соціально-демографічних чинників, які є другими за значущістю, тому що хімічне виробництво є наукомістким. А на сьогоднішній день, спостерігається дефіцит кваліфікованих кадрів і наукових розробок. Також до даних факторів належать умови праці, які в хімічній промисловості є низькими та частково шкідливими. Тому дані фактори істотно впливають на розвиток підприємств хімічної галузі. Економічні фактори займають третє місце за рівнем впливу не тому, що вони недостатньо впливають на діяльність підприємства, а тому, що підприємство самостійно не може керувати даними факторами. Однак підприємства можуть їх ураховувати і пристосовуватися до них.

Модель п’яти конкурентних сил Портера можна навести на прикладі фармацевтичної галузі. [36]

Рис. 2.4

Вплив п’яти конкурентних сил Портера на привабливість фармацевтичної галузі з позиції підприємства ПАТ "Фармак"

Досліджуване підприємство ПАТ "Фармак" займається виготовленням та оптовою торгівлею лікарськими засобами. Важливою особливістю фармацевтичної галузі в Україні є її висока соціальна значимість, і, як наслідок, - необхідність мати ліцензії, при видачі яких береться до уваги наявність відповідних приміщень, обладнання тощо. Крім того, для підвищення конкурентоздатності продукції всі підприємства галузі повинні організувати своє виробництво відповідно до стандарту GMP, що потребує значних капіталовкладень. Через ці бар’єри ймовірність появи нових виробників є невисокою, тому оцінимо цей фактор, згідно з моделлю М. Портера, у 1 бал (Рис. 2.4).

ПАТ "Фармак" є одним з провідних у даній галузі оскільки, за підсумками 2011 р., займало 7,4% внутрішньої роздрібної частки ринку, поступаючись лише підприємству ПАТ "Дарниця", частка якого - 13,88%. Його найближчими конкурентами також вважаються: корпорація "Артеріум", ПАТ "Борщагівський ХФЗ", ПАТ "ІнтерХім", "Здоров’я ФФ" тощо. До того ж, вітчизняній продукції чималу конкуренцію складає імпортна, адже на неї припадає 72% загальних продажів у вартісному виразі. У зв’язку із зазначеним, фактор суперництва існуючих організацій оцінимо максимальною кількістю балів.

Затримка виплат бюджетним установам, обмеження щодо надання платних медичних послуг, нерозвиненість механізму медичного страхування призводить до низької платоспроможності медичних закладів. Наслідком цього є невисокий рівень закупівель медикаментів, а в деяких випадках - заміна на менш ефективні, але більш дешеві аналоги, тому вплив такого фактора як товари-замінники оцінений у 4 бали (Рис. 2.4).

Оскільки до складу багатьох фармацевтичних препаратів входять психотропні, наркотичні речовини, які не виготовляються в Україні, вітчизняні фармацевтичні підприємства, у тому числі і ПАТ "Фармак", змушені купувати їх за кордоном. З іншого боку, значна частина сировинних ресурсів є більш доступною, тому вплив постачальників оцінений у 3 бали. Разом з тим, внаслідок недоліків, які має система постачання продукції, багато хворих недоотримують необхідні препарати . Для оптових покупців існує система цінових знижок залежно від тривалості співпраці та обсягів закупівлі, але їх кількість порівняно невелика, вони не можуть відчутно вплинути на цінову політику підприємства ПАТ "Фармак", тому оцінка цього фактора - 2 бали.

Виходячи із наведеного, рівень стабільності та привабливості фармацевтичної галузі є середнім значенням між оцінками впливу кожного фактора:

(1 + 2 + 3 + 4 + 5)/5= 3

Отже, розрахований показник свідчить про те, що галузь є достатньо привабливою, а стан конкурентного середовища відносно загального впливу п’яти факторів на діяльність підприємства ПАТ "Фармак" оцінюється як помірний. Найбільше впливає на конкурентне середовище ПАТ "Фармак" суперництво уже існуючих у галузі організацій, тому логічним є припущення, що поглиначем може бути інше велике фармацевтичне підприємство, мета якого - завоювання частки ринку ПАТ "Фармак". Крім того, цікавим є той факт, що досліджуване підприємство уже було об’єктом спроби недружніх поглинань, яку вдалося відбити у 2007 р.

Розглянуті на початку розділу проблеми вітчизняного управління потребують системного підходу до вирішення, управлінцю не вийде позбутися цих проблем якимось стандартним чи універсальним шляхом. Саме тому найдоречнішою управлінською концепцією у вітчизняній практиці буде системно-ситуаційна, адже саме ця концепція дозволяє поєднувати різноманіття інструментів усіх шкіл відповідно до умов функціонування підприємства, а також розглядати організацію в цілому.

Даний підхід надасть вітчизняним підприємствам певної гнучкості щодо змін навколишнього середовища. Перевагою вищезазначеного підходу є універсальність та врахування індивідуальних особливостей підприємства одночасно, адже такі інструменти як, наприклад, SWOT, PEST-аналіз та 5 зовнішніх сил Портера можна застосувати на будь-якій галузі, проте вони нададуть управлінцю інформацію, котра буде характеризувати галузь чи підприємство відповідно до особливостей його функціонування.

Отже, найдоречніше у практиці вітчизняних підприємств використовувати системно-ситуаційну концепцію. З ранніх теорій менеджменту на практиці управління в Україні доречно застосовувати окремі інструменти, а не загальні погляди. Так, наприклад, загальні ідеї класичних шкіл є непридатними для сучасних умов функціонування, проте, відповідно до системно-ситуаційного підходу, доречно застосовувати окремі ідеї адміністративної та наукової шкіл у формуванні управлінської моделі (Наприклад, графік Гантта, хронометраж, концепції ідеальної бюрократії та ін.).

Висновки

Перша частина курсової роботи присвячення дослідженням у сфері управління за останнє сторіччя. Було досліджено умови розвитку провідних наукових шкіл та сфери їх застосування. Зокрема, школа наукового управління разом з адміністративною розглядаються як основоположні школи менеджменту від яких надалі відштовхувалися представники інших шкіл. Недоліками таких шкіл було суттєве ігнорування людського фактору, ставлення до людини, як до робочої машини, а також намагання знайти єдиного правильного рішення щодо підвищення ефективності управління. У випадку наукової школи - це була орієнтація на виробничі ланки, а адміністративна зосереджувала увагу на універсальних принципах управління та побудові єдино вірної структури управління організацією.

Головні недоліки класичних шкіл менеджменту - нехтування людським фактором - виправляють біхевіористичні теорії, котрі розглядаються спочатку робітника як окремого індивіда, а потім доходять висновку щодо соціального напрямку відносин у колективі, розробляють мотиваційні теорії. Проте, на одних мотиваційних теоріях підприємство ефективно функціонувати не буде. Разом з біхевіористичним напрямком розвивається кількісна школа, котра йде у напрямку кількісного аналізу управління.

Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).

Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності. Кожна функція управління, в свою чергу, складається із взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій. Об’єктом досліджень процесного підходу є безперервний процес виконання взаємопов’язаних функцій управління організацією.

Системний підхід розглядає що організацію як систему у єдності частин, з яких вона складається, та зв’язків із її зовнішнім середовищем. Такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Об’єктом досліджень системного підходу є елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації. Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення. Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

Друга частина роботи спрямована на розгляд сучасного стану підприємництва в Україні, характеру його формування та зовнішнього середовища. Було встановлено, що значна частина українських підприємств дісталася Україні в спадок від радянської системи разом з радянськими методами управління. Зокрема, така ситуація склалась у важкій промисловості.

Проте, не можна не зазначити, що в Україні за останні роки створюються і підприємства нового типу з оновленою матеріальною базою, котрі рівняються на міжнародні стандарти виробництва. Зокрема ці підприємства функціонують у харчовій галузі. Цьому сприяє багато факторів: відносно дешеві виробничі потужності (в порівнянні з потужностями важкої промисловості), сталий попит на продукти харчування в українського споживача, високі стандарти дозволяють експортувати товари та бути конкурентоспроможними на ринках за межами України та інше.

Тобто, вітчизняні підприємства можна поділити умовна на 2 типи: підприємства з залишками радянського устрою та нові суб’єкти господарювання, котрі сформувалися вже в роки незалежності України. Умови функціонування та організаційна структура, відповідно, суттєво відрізняються у цих двох різновидів підприємств.

Головною проблемою у практиці вітчизняного управління залишається мотивація. На сучасному етапі мотивації персоналу на виробничих підприємствах приділяють недостатньо уваги, особливо це стосується підприємств, на котрих залишилися радянські устрої. Чи не єдиним мотиваційним чинником залишається заробітна плата, вищі потреби працівників дуже рідко коли задовольняються. Практикується негативна мотивація персоналу шляхом покарань та штрафів за помилки в роботі.

Одним з проблемних векторів управління є професійна підготовка спеціалістів у сфері менеджменту, існує тенденція, що кожного року за управлінським напрямком випускається значна кількість управлінських кадрів, хоча на практиці відсоток тих, хто дійсно здатен ефективно управляти організаційною структурою залишається малим.

Проблемою є й те, що формуванням вітчизняних моделей управління займається дуже малий відсоток науковців. Якість наукових досліджень в області вітчизняного менеджменту теж ставиться під питання. Більшість публікацій мають формальний характер, у статтях нечасто розкривається тема дослідження, домінують малі за обсягом та змістом видання або ж об’ємні праці, що не несуть практичного навантаження.

Відповідно, ці проблеми тягнуть за собою побудову нераціональної організаційної структури. На багатьох вітчизняних підприємствах немає чіткого поділу праці та чітко встановлених повноважень менеджера та робітника. Дуже часто зустрічається ситуація, коли за офіційної посади менеджера людина навіть немає підлеглих (що є однією з найголовніших ознак управлінця). В малих підприємствах розповсюджена тенденція до "мультизадачності" робітника. У великих же підприємствах діапазон контролю одного управлінця буває непомірно широким, так як підприємства здебільшого орієнтовані на прибуток, а збільшення числа менеджерів призведе до значних втрат.

Враховуючи таку багатовекторність проблем на вітчизняних підприємствах, в Україні доречно використовувати системно-ситуаційну концепцію, котра дозволяє поєднувати різноманіття інструментів усіх шкіл відповідно до умов функціонування підприємства, а також розглядати організацію в цілому.

Список використаних джерел

1.      Андросюк Г.М., Качур Н.В., Маслов В.П. Оптимізація джерел фінансування цільових науково-технічних програм / Проблеми управління 2013

.        Бідник Н.Б. Медичне страхування в Україні, Національний університет "Львівська політехніка" 2013

.        Білецька К. В. Основи менеджменту / Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. III-ІV рівнів акредитації. - Луцьк: Волин. нац, ун-т ім. Лесі Українки, 2012. - 228 с.

4.    Віханський О.С., Наумов А.І. Менеджмент. М.: Вища школа, 2000. - 720 с.

5.      Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. Історія вчень менеджменту: Навч. Посібник. - К.: Алерта, 2008. - 477 с.

.        Дяченко О.В. SWOT-аналіз будівельного комплексу України / "Управління розвитком" №18(158) 2013

7.    Зайцева О.А., Радугин А.А., Радугин К.А. Основы менеджмента: Учеб. пособие для ВУЗов / Научн. ред. А.А. Радугин. - М.: Центр, 2007. - 432 с.

8.      Конспект лекцій з дисципліни "Основи менеджменту" укладений проф. Соболем С.М., Багацьким В.М.

9.    Кредісов А.І. Історія вчень менеджменту: Підручник для вищих навч. закладів. - К.: Знання України, 2001. - 300 с.

10.    Кузьмін О.Є, Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2003. - 416 с.

.        Лафта Дж. К. Менеджмент: Підручник. М., 2002. - 264 с.

.        Лебедев О.Т., Каньковськая А.Р. Основи менеджменту. Спб.: МІМ, 2000. - 361 с.

.        Лимар Д. О. Стратегічний аналіз хімічної промисловості України/ "Управління розвитком" №18 (158) 2013

14.  Майкл Меськон, Майкл Альберт, Франклін Хедоурі "Основи менеджменту". Пер. з англійського - М.: "Справа ЛТД", 2005. - 274 с.

15.    Максимцов М.М., Ігнатьева А.В. Менеджмент. Підручник. М., 2001. - 359 с.

.        Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Москва: Дело, 2000. - 704 с.

.        Міхов Л.І. Удосконалення системи стимулювання праці робітників / Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу №2 (22) 2013

.        Мокіна Ю. В, Кавуненко О.М., Проблеми стратегічного менеджменту великого та середнього бізнесу в Україні/ Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2013 №3

19.  Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту. - Підр. - Видання 3-є, перероблене і доповнене. - К.: Кондор, 2008. - 664 с.

20.    Острик В.Ю Современные проблемы менеджмента в предприятиях / "Наукові праці ПФ НУБіП України "КАТУ" Серія "Економічні науки". Випуск 152

.        Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика. Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 490 с.

.        Рибальченко І.І. Проблеми формування конкурентної стратегії на вітчизняних підприємствах / "Управління розвитком" №17(157) 2013

23.  Річард Л. Дафт "Менеджмент", "Пітер" 2000 р. - 290 с.

24.    Рульєв В.А. Менеджмент: навч. посіб. / В.А. Рульєв, С.О. Гуткевич. - К.: Центр учбов. л-ри, 2011. - 312 с.

.        Савельєв С.Г. Проблеми і тенденції розвитку бюрократії у сучасному суспільстві/ Вісник ОНУ ім. Мєчнікова. Соціологія і політичні науки. 2013 Т. 18 Вип. 1 (17)

.        Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент. Київ: Академвидав, 2003. - 464 с.

.        Ткачук М.В. Сучасна практика мотивації персоналу у системі управління людськими ресурсами вітчизняних та іноземних підприємств

.        Туленков М.В. Сучасні теорії менеджменту: Навчальний посіб. - К.: Каравела, 2007. - 304 с.

.        Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні. - К.: "Фенікс", 2005. - 320 с.

.        Федулова Л.І. Менеджмент організацій. К.: Либідь, 2004. - 448 с.

.        Харченко А.В. Системний підхід до стратегічного управління підприємством / Економічний вісник Донбасу №1 (31), 2013

.        Череп О.Г., Полякова А. Сучасний стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні [Електронний ресурс] / О.Г. Череп, А. Полякова // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. - 2013. - Вип. 1(14). - С. 84-89.

.        Щербина О.В. Менеджмент. Презентаційний курс: навч. Посібник./ О. В. Щербина - К.: КНЕУ, 2012. - 229

.        Юрик І.Я., Коновалов І.Ю. Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні / // Економіка пром-сті. - 2011. - №1. - С. 72-84. - Бібліогр.: 10 назв. - укр.

.        Якимчук Ю.Ю. Ухилення від сплати податків в Україні: особливості проблеми та шляхи подолання, 2009

.        Я.І. Піжук, О.С. Тимощук Методика оцінки рівня привабливості вітчизняного підприємства як об’єкта недружніх поглинань // Вісник ЖДТУ. 2013. №2 (64)

 

Додатки

Додаток А

Принципи продуктивності Емерсона [Адаптовано з [14]]

Додаток Б

Ідеальна бюрократія Вебера [Адаптовано з [8]]

Додаток В

Принципи управління Анрі Файоля [Адаптовано з [8]]

Додаток Г

Ієрархія потреб за Маслоу [Адаптовано з [8]]

Додаток Д

Табл. 1. Теорії сучасного біхевіоризму [Адаптовано з [5]]

Додаток Е

Фактори мотиваційної теорії Герцберга [Адаптовано з [8]]

Додаток Ж

Табл. 2. Теорії Мак-Грегора [5]

Типи управління
Організація типу "X"	Організація типу "Y"
ü Люди уникають роботи ü Необхідний примус (контроль, нагляд і покарання) ü Працівники уникають відповідальності (прагнуть щоб ними керували)	ü Робота - природна частина життя людини ü Люди внутрішньо мотивовані до праці (залежить від винагороди) ü Люди - яскраві особистості (потреба в самовираженні і само актуалізації) ü Працівники охоче беруть на себе відповідальність (самоконтроль) ü Працівники готові використовувати свій досвід, знання і уяву для рішення проблем організації

Додаток З

Табл. 3. Переваги та недоліки теорій мотивації [Складено автором на основі [5], [8], [26]]

Теорія	Переваги	Недоліки
Ієрархія потреб А. Маслоу	- процес мотивації нескінченний;	- не враховані індивідуальні риси людей;
	- розвиток системи мотивації відповідно до зміни потреб;	- ідея переходу з рівня на рівень ланцюга потреб не підтверджується практикою управління;
	- створення ситуації в ході якої працівник задовольняє свої потреби в інтересах організації.	- модель насилу піддається адаптації в практиці управління в малому та середньому бізнесі.
Теорія очікувань В. Врума	- встановлення чіткого співвідношення між результатами та нагородою тільки за ефективну роботу;	- не цілком враховані індивідуальні особливості людей і самої організації;
	- контроль за рівнем самооцінки підлеглих, їх навичок та знань;	- недостатньо опрацьовані методологічні заходи та технічна сторона застосування моделі в практиці управління.
	- формування високого але реалестичного рівня результатів підлеглих.
Теорією потреб Д. Мак-Клелланда	- люди з сильною потребою у владі придатні до керівних посад, мають організаторські здібності, впевнені в собі;	- недостатньо враховані індивідуальні особливості кожного;
	- люди з сильною потребою в успіху прагнуть до помірного ризику, особистої відповідальності, ініціативи;	- не показано механізм задоволення потреб нижчого рівня, які в нестійкій українській економіці, не менш активні, ніж вищі;
	- люди з сильною потребою в причетності швидко налагоджують доброзичливі відносини в колективі, успішно вирішують спори і конфлікти, надають емоційну підтримку.	- використання моделі на практиці викликає значні організаційні труднощі.
Теорієя справедли-вості С. Адамса	- роз'яснення перспектив (зусилля - винагорода);	- модель спирається на задоволення потреб за допомогою грошей;
	- пояснення працівникам залежності винагороди від результатів праці.	- визначення справедливості винагороди суб'єктивно і з боку працівника, і з боку керівника і практично не піддається узгодженню.
Двофакторна теорія Ф. Герцберга	- мотиваційні чинники у недостатньому вигляді не викликають незадоволення;	- суб'єктивні методи дослідження;
	- складені переліки факторів для працівників дозволяють їм самостійно виявляти свої вподобання;	- наявність двох груп чинників не завжди можливо і не завжди підходить працівникам;
	- трудові успіхи, визнання заслуг, службове та професійне зростання посилюють позитивні мотиви поведінки;
Комплексна теорія Л. Портера і Е. Лоулера	- результативна праця веде до задоволення;	- точне визначення цінностей винагороди -основна проблема і для керівника, і для працівника;
	- результат залежить від витрачених зусиль, здібностей, характеру;	- оцінка здібностей і рис характеру суб'єктивна і може не відповідати дійсності
	- рівень докладання зусиль визначається цінністю винагороди і ступенем впевненості в належній винагороді

Додаток И

Табл. 4. Особливості інтегрованих підходів [10]

Додаток К

Табл. 5. Здобутки дослідників за школами менеджменту

Школи	Представники	Здобутки	Умови ефективного застосування	Внесок
Школа наукового управління	Тейлор	Принципи наукового управління	Масове виробництво, нижчі рівні управління	1. Використання наукового аналізу для визначення кращих способів ви-конання задачі. 2. Розробка норм, правил, інструкцій для виключення негативного впливу особистого фактора на процеси виробництва 3. Відбір працівників, які фізично та інтелектуально найкраще підходять для виконання задач, і забезпечення їхнього навчання. 4. Забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання ними завдань. 5. Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності. 6. Відділення планування від самої роботи. 7. Необхідність оптимізації, максимальної механізації, стандартизації виробничих процесів, оперативного виробничого управління
	подружжя Гілбрет	Вивчення рухів, хронометр
	Гантт	Графіки, діаграми Гантта
	Форд	Конвеєр
	Емерсон	12 принципів продуктивності
Адміністративна школа	Файоль	14 принципів управління	Управління організацією в цілому	1.Виділення управлінської діяльності як особливого виду діяльності 2.Розглядали управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємопов'язаних функцій та описали функції управління 3.Сформували та доповнили принци управління 4.Систематизували підхід до управління всієї організації
	Урвік	Ідея логічних квадратів
	Муні	Конкретні і загальні цілі в теорії управління
	Вебер	Ідеальна бюрократія
Поведінкові теорії	Фоллет	Проблеми групових конфліктів	Мотивація персоналу організації	1. Застосування прийомів управління між особистими відносинами для підвищення ступеня задоволеності та продуктивності. 2. Застосування наук про людську поведінку до управління 3. Формування організації так, щоб був повністю використаний потенціал кожного працівника.
	Мейо	Хоторнські експерименти, організація як соціальна система
	Мюнстерберг	Професійний відбір, дослідження монотонності, втоми травматизму
	Бернард	Концепція соціальної відповідальності
	Маслоу	Ієрархія потреб
	Портер, Лоулер	Теорія мотивації
	МакГрегор	Теорія Х та У
	Лайкерт	4 системи управління організацією
	Оучі	Теорія Z
	Арджиріс	Проблема індивідуальності проти організації
Кількісна школа	В.В.Леонтьев	застосував метод аналізу міжгалузевих зв'язків для дослідження структури американської економіки	Планування, аналіз діяльності підприємства	1. Поглиблення розуміння складних управлінських проблем завдяки розробці і застосуванню моделей. 2. Розробка кількісних методів і моделей в допомогу керівникам, які приймають рішення.
	Р. Акофф	формалізація процедур розробки та прийняття рішень; теорія систем; теорії дослідження операцій
	В. Канторович	лінійне програмування
	Дж. фон Нейман	теорія ігор і теорія корисності

Додаток Л

Табл. 6. Основні досягнення шкіл менеджменту [Складено на основі [3], [4], [5], [7], [11]]

№	Назва школи	Період	Представники	Досягнення	Недоліки	Доцільність використання у сучасних умовах
1	Школа наукового управління	1885 - 1920	Тейлор, Гантт, Ф. і Л. Гілберт, Х. Емерсон, Форд	Використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання завдання. Відбір працівників, найкраще підходять для виконання завдань, та забезпечення їх навчання. Забезпечення працівників ресурсами, які вимагають для ефективного виконання їх завдань. Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності. Відділення планування та обдумування від самої роботи Раціональна організація праці, розробка формальної структури організації та визначення заходів щодо співробітництва між керівником і робітниками Виділення управлінців з виробничого персоналу	Надмірне нормування праці. Персонал - всього лише робоча сила. Недооцінка людського фактора. Чи не досліджувала соціальні аспекти людської поведінки. Тейлоризм- витискання з людини максимуму сил в інтересах прибутку господаря.	Відрядно-преміальна оплата праці. Відділення управління від виробничої діяльності
2	Адміністративна школа	1920 - 1950	Анрі Файоль Макс Вебер Олівер Шелдон Л. Урвік Блюмфілд Муні Рейлі Черч	Мета - створення універсальних принципів управління, дотримання яких повинно привести організацію до успіху; виявлення загальних характеристик і закономірностей організацій. Розробляла загальні характеристики та закономірності розвитку організацій (загальна теорія управління організацією). Створила систему універсальних принципів управління (реалізація яких приводить до успіху). Пропонувала раціональну систему управління, розподіл організації на підрозділи за функціональною ознакою. Розглядала управління як універсальний процес, що складається з системи певних функцій: планування, організація, мотивація, контроль. Вважала найбільш раціональної структуру організації, засновану на принципі єдиноначальності, коли працівник отримує накази тільки від одного начальника (М. Вебер). Сформулювала загальні функції управління. Систематизований підхід до управління всією організацією.	Недооцінка соціальних аспектів управління. Неувага до людського фактору в організації. Недостатня увага до наукової розробки методів управління. Організація розглядалася як закрита система, не пов'язана із зовнішнім середовищем.	Заснували системний підхід до управління.
3	Школа людських відносин	1930 - 1950	Фоллетт, Лайкерт, Мейо, Мюнстерберг	Визначала менеджмент як забезпечення виконання роботи шляхом організації праці людей. Обґрунтовувала роль взаємодії між людьми в процесі спільної діяльності. Пояснювала активність діяльності людей і мотивів їхньої поведінки потребами. Виробляла певні прийоми управління людськими відносинами. Соціальні та психологічні фактори роблять на зростання продуктивності значно більший вплив ніжфізичні (при умови, що сама організація вже вдостатньою міру раціональна і ефективна).	Емпіричний підхід. Відсутність математичних методів дослідження.	Штат компанії - це не тільки робоча сила, але й персонал, який за допомогою правильного ставлення приносить успіх компанії. Облік особливостей конкретного індивідуума.
4	Школа науки про поведінку	Кінець 40-х - по наш час	Друкер, Маслоу, Мак-Грегор, Арджирис, Фредерік Герцберг	Необхідно вивчати не свідомість людини, а його поведінка, яка являє собою реакцію на стимули. Різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації. Характер влади і авторитету. Роль організаційної структури (організаційна поведінка людини). Комунікації в організації. Лідерство. Розробили ієрархії потреб й (Маслоу) Якості трудового життя людини та ін	Емпіричний підхід. Відсутність математичних методів дослідження.	Ієрархія потреб. Дали поштовх розвитку теорій лідерства. Застосування прийомів управління міжособистісними відносинами для підвищення ступеня задоволеності і продуктивності.
5	Кількісна школа	1950 - по наш час	Каунота, Дмитрієв, Фельдман, Канторович, Слуцький, Шумпеттер, Фішер, Калецкий, Тинберген	Дослідження операцій та математичні моделі стосовно до вирішення управлінських проблем. Математичні моделі дозволяють об'єктивно описати різні фактори, змінні характеристики і відносини між ними, що неможливо зробити в умовах реального експерименту.	Недооцінка людського фактора. .	Широко використовується кількісний підхід, математика, статистика,інженерні науки та кількісні методи особливо з появою комп'ютерів. Теорія ігор. Теорія рішень. Довгострокове прогнозування. .
6	Процесний підхід	1930-по наш час	Файоль, Т. Конті	Управління - процес, що складається з ряду функцій. Керівництво (лідерство) розглядається як самостійна діяльність. Воно передбачає можливість впливу на окремих працівників і групи таким чином,щоб вони працювали в напрямку досягнення цілей, що необхідно для успіху організації.	Іноді складно розділити процес управління на складові функції. Не достатня увага функціональному поділу	Виділення основних і допоміжних функцій. Поділ бізнесу на бізнес одиниці
7	Системний підхід	1950-по теперішній час	Парсонс, Мертон, Барнард, Бенталанфі, Вінер, П. Друкер	Постановка цілей. Проектування організаційних систем. Организаци я- відкрита система. Системне мислення. Організацію розглядає як соціотехніческую систему (відкриту або закриту). Обгрунтовує залежність організації від змінних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Теорія систем допомогла інтегрувати вклади всіх шкіл, які в різний час домінували в теорії та практиці управління.	Не приділяли увагу складовим частинам організації, які мають свої власні цілі.	Організація як відкрита або закрита система. Управління за цілями.
8	Ситуаційний підхід	1960-по теперішній час	Бернс, Столкер, Вудворд, Порш, Р. Девіс, Ньюмен	Динамічне оточення. Зовнішнє середовище. Матричні структури. Інформаційні системи. Стратегічне управління. Соціальна відповідальність. Дають рекомендації, як слід керувати в конкретних ситуаціях.	Прагнення наблизити теоретичні дослідження до практики.  Складно розробити загальні принципи та критерії.	Досвід управління та теоретичні дослідження дозволяють виділити основні ситуаційні змінні.Їх встановлення стало найбільш значущим внеском у теорію і практику управління. Теорія "7-S"

Додаток М

Часові межі панування наукових думок менеджменту [Адаптовано з [24]]

Додаток Н

Приклад діаграми Ганта засобами MS Excel

Додаток О

Табл. 7. Негрошові методи мотивації [27]

Назва компанії	Зміст мотивуючих заходів
"ВВН Україна"	Найуспішнішим за підсумками півріччя працівникам відділу продажу, крім грошової премії надається можливість 3 години пограти в боулінг або більярд. Також таких співробітників щомісяця нагороджують 10літрами пива, тижневою путівкою на двох за кордон або швейцарським годинником. Крім того, щасливий продавець протягом 6 місяців може не дотримуватися в робочий час ділового дрес-коду і не відповідати на дзвінки начальства після 18.00. Навіть розроблено спеціальну програму "Черепаха forever" і "Отримай скунса". Регіональному менеджерові, підрозділ якого показав найгірший результат за місяць, урочисто вручають живу черепаху або фотографію скунса з автографом генерального менеджера компанії. До черепахи додають інструкцію з догляду за нею, і працівник, який її отримав, протягом місяця зобов’язаний піклуватися про тварину, що повинна жити в офісі компанії.
"Золоті Ворота"	Уже традицією стала корпоративна першість з футболу за участю команд, сформованих з працівників усіх бізнес-структур, що входять до корпорації. Також проводять турнір із волейболу, змагання зі стрільби із лука, взимку - чемпіонат із боулінгу. Нещодавно ввели звання "Герой корпорації", яке присвоюють заслуженому співробітникові компанії, який пропрацював у ній довгий час і продемонстрував високі результати: впровадив ефективні програми або розробив успішні проекти. Крім морального задоволення "герой Золотих Воріт" отримує ще й матеріальну винагороду: довічну стипендію.
"МакДональдз Юкрейн"	З 1998 року тут проводять конкурс "Усі зірки", переможці якого працюють під час проведення Олімпійських ігор у ресторанах McDonald’s, розташованих в олімпійському селі, й відповідно мають можливість побувати на спортивних змаганнях. Для тих, хто не цікавиться спортом, МакДональдз проводить міжнародний конкурс вокалу "Голос МакДональдз". Кожному з трьох переможців компанія оплатила зйомку професійного кліпу, з яким вони вирушили на міжнародний конкурс "Голос МакДональдз", а також надала можливість взяти участь у фінальній частині кастингу української версії "Фабрики зірок".
"МТС"	Компанія організувала проект "Ліга чемпіонів МТС Україна" для заохочення працівників компанії, що досягли успіхів у своїх захопленнях (фотографією, альпінізмом, соціальними проектами, поезією, мотоспортом, футболом) великих успіхів. Переможці отримали "корисні" призи - незамінні для їхнього хобі предмети. У МТС Україна персонал преміюють за роботу над чужими помилками. Влаштували спеціальну акцію "Фото-quest/ Місто реклами". Тепер усі працівники МТС, якщо помічають якісь ляпи, фотографують їх і розміщують знімки на корпоративному форумі. Їх нагороджують спеціальними призами. У такий спосіб здійснюється постійний моніторинг реклами.
Брітіш Американ Тобакко Україна	Премію отримує кожен працівник, який привів у компанію нового співробітника.

Додаток П

Табл. 8. Структура імпорту України за 2012 рік

Додаток Р

Кількість порушених податкових справ у боротьбі з шахрайством 2006-2009 [35]

Додаток С

Єдина тарифна сітка станом на 2014 рік

Розряд	Коефіцієнт підвищення окладу	01.01.2014 - 30.09.2014		01.10.2014 - 31.12.2014
		Оклад згідно розряду	Оклад (тарифна ставка)	Оклад згідно розряду	Оклад (тарифна ставка)
			1218		1218
1	1,00	852,00	1218	852,00	1218
2	1,09	928,68	1218	928,68	1223
3	1,18	1005,36	1218	1005,36	1233
4	1,27	1082,04	1218	1082,04	1243
5	1,36	1158,72	1218	1158,72	1253
6	1235,40	1235	1235,40	1263
7	1,54	1312,08	1312	1312,08	1312
8	1,64	1397,28	1397	1397,28	1397
9	1,73	1473,96	1474	1473,96	1474
10	1,82	1550,64	1551	1550,64	1551
11	1,97	1678,44	1678	1678,44	1678
12	2,12	1806,24	1806	1806,24	1806
13	2,27	1934,04	1934	1934,04	1934
14	2,42	2061,84	2062	2061,84	2062
15	2,58	2198,16	2198	2198,16	2198
16	2,79	2377,08	2377	2377,08	2377
17	3,00	2556,00	2556	2556,00	2556
18	3,21	2734,92	2735	2734,92	2735
19	3,42	2913,84	2914	2913,84	2914
20	3,64	3101,28	3101	3101,28	3101
21	3,85	3280,20	3280	3280,20	3280
22	4,06	3459,12	3459	3459,12	3459
23	4,27	3638,04	3638	3638,04	3638
24	4,36	3714,72	3715	3714,72	3715
25	4,51	3842,52	3843	3842,52	3843

Додаток Т

Матриця SWOT-аналізу для підприємств будівельної галузі

Сильні сторони	Слабкі сторони
1. Високий ступінь дотримання договірних зобо- в'язань відносно кінцевих споживачів. 2. Ефективна збутова політика на території всієї України. 3. Добре вивчений ринок та попит на ринку. 4. Ефективна політика ціноутворення. 5. Визнання будівельної сфери пріоритетним на- прямом розвитку в Україні. 6. Інвестиційний потенціал зі сторони населення на ринку житла	1. Низька частка підприємств галузі, які перебувають у державній формі власності. 2. Низька ефективність просування на закордонні ринки. 3. Недостатня кількість кваліфікованих кадрів, фахівців та робітників галузі. 4. Низька платоспроможність населення України. 5. Брак коштів та досить висока збитковість підпри- ємств будівельної галузі. 6. Низький внесок будівельної галузі у ВВП країни. 7. Низька інноваційна активність. 8. Неконкурентоспроможна продукція та неякісно на- дані послуги порівняно з аналогічною продукцією роз- винутих країн. 9. Використання неякісних матеріалів та дешевої ро- бочої сили, що призводить до низької якості готової продукції. 10. Збільшення малих підприємств та зменшення ве- ликих і середніх підприємств
Можливості	Загрози
1. Наявність програми поліпшення якості будів- ництва. 2. Соціально-політична стабільність, що сприяє розвитку як економіки країни в цілому, так і роз- витку окремих її галузей. 3. Відносно стабільний попит на ринку. 4. Високий потенціал ринку збуту в Україні та освоєння нових сегментів ринку. 5. Розширення галузі за рахунок об'єктів комер- ційної нерухомості. 6. Партнерство з банківською сферою для реалі- зації будівельних і фінансових проектів та вдоско- налення механізму іпотечного кредитування і системи застави за квартиру з метою залучення населення середнього та нижче середнього класу. 7. Залучення закордонних інвесторів. 8. Зменшення кількості будівель та інженерних споруд незавершеного будівництва	1. Нестабільна політична ситуація в країні та недоско- нале, часто змінюване законодавство. 2. Поява нових конкурентів на ринку. 3. Зменшення рентабельності будівництва типового житла. 4. Відсутність або недостатність державних заходів для розвитку будівельної галузі. 5. Нестабільність курсів світових валют. 6. Посилення податкового тиску на виробників буді- вельних матеріалів. 7. Інфляція. 8. Виникнення труднощів при укладанні договорів із споживачами та постачальниками. 9. Зростання світової фінансової кризи. 10. Загроза збільшення відсоткових ставок та умов кредитування, що призводить до недоступності та нестачі фінансових ресурсів

Додаток У

аналіз факторів макросередовища хімічної промисловості України

. Недоліки нормативно-правового регулювання: наявність вивізних мит на окремі види хімічної продукції (мінеральні добрива, бутиловий спирт, поліетилен, поліпропілен та ін.), що призводить до зниження конкурентоспроможності з урахуванням діючих та прогнозованих обмежувальних заходів на ринках збуту.

. Політична нестабільність: урядові конфлікти України і Росії, яка є головним експортером газу в Україну. Через те, що хімічна промисловість є енергоємною, то висока ціна на газ значно підвищує собівартість продукції і знижує конкурентоспроможність вітчизняних підприємств.

Економічні фактори [1-5]:

. Невідповідність структурним трансформаціям попиту: товарна структура виробництва сформувалася на початку 1990-х років і на даному етапі розвитку меншою мірою відповідає сучасній структурі попиту як зовнішнього, так і внутрішнього ринку. До цього слід додати, що істотна частина хімічного обладнання, що залишилася з часів СРСР, виробляє продукцію, яка не відповідає міжнародним стандартам.

. Інфраструктурні і ресурсно-сировинні обмеження. Залежність від імпортної сировини: сталий розвиток хімічного комплексу неможливий без його забезпечення вуглеводневим сировиною, на базі якого виробляється до 80% продукції галузі. Для виробництва хімічної продукції необхідна нафта, природний газ і газовий конденсат, що ввозяться в Україну і тим самим обмежують масштаби виробництва.

. Недостатня ефективність інвестиційного процесу обумовлюється наявністю таких характеристик для інвестиційних проектів в об'єкти хімічного комплексу:

висока капіталомісткість і тривалий період окупності (5-8 і більше років);

високі екологічні ризики як через характер самих об'єктів, так і у зв'язку з перспективою посилення вимог до рівня екологічної безпеки самого виробництва і продукції;

високі інфраструктурні та сировинні ризики, пов'язані з дефіцитом необхідних потужностей і слабким розвитком інфраструктури.

. Темп інфляції: зростання цін, у тому числі і на енергоресурси, значно збільшує ціну продукції, тому що вона є енергоємною.

. Динаміка валютних курсів: хімічна промисловість є експортно-орієнтованою галуззю, тому зміна валютних курсів безпосередньо впливає на прибутковість підприємства.

Соціальні фактори [4; 5]:

. Кадровий дефіцит: протягом тривалого часу використовувався кадровий резерв кваліфікованих робітників та інженерно-технічних фахівців, сформований ще за часів СРСР. Також відбулося скорочення кількісного та якісного складу наукових співробітників у галузевих наукових і проектно-конструкторських організаціях. Спостерігається явне старіння кадрів, що викликано відсутністю у більшості наукових організацій умов для залучення та закріплення молодих фахівців.

. Низький рівень науково-технічних розробок: на сьогоднішній день існує розрив між об'єктивними потребами промислових підприємств у сучасних науково-дослідних розробках і пропозиціями науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, що головним чином обумовлено відсутністю фінансування.

. Низький рівень умов праці і техніки безпеки: робота на хімічному підприємстві може бути шкідливою і небезпечною для здоров'я, що обумовлюється специфікою виробництва. Також є випадки виробничого травматизму і професійних захворювань, збільшується частка працівників, що працюють в умовах впливу підвищеного рівня шуму, запиленості та загазованості.

Технологічні чинники [2; 5]:

. Технологічна відсталість і високий знос основних фондів: спостерігається високий ступінь фізичного і морального зносу основного технологічного обладнання, спеціальних транспортних засобів та інших об'єктів.

. Низький рівень розвитку українського хімічного машинобудування: основна частина виробленого вітчизняного обладнання не відповідає сучасним вимогам якості, не має охоронних документів, сертифікатів безпеки, систем сервісу та експлуатаційного обслуговування. Без технічного переозброєння підприємств хімічного комплексу на базі сучасного технологічного устаткування неможлива переорієнтація галузі в бік глибокої переробки сировинних ресурсів. А імпортні технології є дорогими і часто недосяжними для вітчизняних підприємств.

. Високий рівень забруднення навколишнього середовища: хімічний комплекс є значним джерелом забруднення навколишнього середовища. За валовими викидами шкідливих речовин в атмосферу він займає десяте місце серед галузей промисловості, за скидами стічних вод у природні поверхневі водойми - друге місце (після електроенергетики). Важливу роль у такій негативній статистиці відіграє застаріле обладнання, яке не відповідає екологічним стандартам.