Тема: Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Сельское хозяйство
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    224,27 Кб
Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства
Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації та інновацій у молочному скотарстві

Розділ II. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства

2.3 Економічна ефективність виробництва молока

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства

3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

3.2 Розвиток кормової бази та підвищення рівня годівлі корів

3.3 Упровадження індустріальної технології та прогресивних форм організації виробництва молока

Висновоки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Молочне скотарство - одна з провідних галузей тваринництва, призначення якої - забезпечення виробництва молочних продуктів в обсягах, які відповідають нормам державної продовольчої безпеки, та розширення експортного потенціалу вітчизняної економіки.

Молочне скотарство є доволі трудомісткою і за технологією найскладнішою галуззю тваринництва, проте надзвичайно важливою в соціальному плані. Тим часом молочне скотарство нашої держави останніми роками перебуває у складному становищі. Основним чинником, що стримує розвиток галузі, є відсутність економічної зацікавленості товаровиробників, адже вкрай низькі закупівельні ціни не відшкодовують витрат на виробництво молока.

В агропромисловому комплексі України однією з пріоритетних галузей сільськогосподарського виробництва є молочне тваринництво та молокопереробна промисловість. Значущість молока і молочних продуктів у забезпеченні продовольчої безпеки країни, роль і значення молочного скотарства в системі сільського господарства та вирішенні соціальних і економічних проблем на селі вимагає не тільки теоретичного обґрунтування подальшого їх розвитку, а й практичних кроків у реалізації стратегії формування ринку молочних продуктів з урахуванням світового досвіду та вітчизняних реалій.

Нестабільність на продовольчому ринку України, значне підвищення цін на продукти харчування і матеріальні ресурси для села у виробництві сільськогосподарської продукції - ознаки економічної кризи. Нині більше половини населення споживає значно менше молокопродуктів від встановлених фізіологічних норм. Це пояснюється низьким рівнем купівельної спроможності та низькою ефективністю виробництва й переробки молока.

інтенсифікація молочне скотарство

Прискорення темпів зростання виробництва молока має важливе народногосподарське значення. Молоко - найбільш повноцінний та висококалорійний продукт харчування. Серед усіх інших продуктів йому належить чільне місце. Під час розгляду напрямів підвищення ефективності виробництва молока слід урахувати також головну умову подолання збитковості галузі молочного скотарства: забезпечення його інтенсивного розвитку.

Ефективність виробництва молока характеризується тісним зв'язком з ефективністю переробки цього продукту. Низький рівень рентабельності знижує можливості сільськогосподарських підприємств у розширеному веденні молочного скотарства. Поряд з низькою продуктивністю корів зменшується і чисельність поголів'я, що призводить до зниження обсягів валового виробництва молока. Товаровиробники не спроможні змінити ситуацію й удосконалити виробництво без залучення інвестицій. Внаслідок низької ефективності виробництва суттєво зменшився рівень завантаження потужностей переробних підприємств. Крім того, якість виробленої сировини не завжди відповідає необхідним вимогам, що утруднює виробництво конкурентоспроможної молочної продукції. Через низьку купівельну спроможність населення знижується і рівень споживання молока, що зумовлює значні коливання закупівельних цін на молочну сировину. Активізація попиту на молочні продукти можлива за рахунок економічних чинників, тобто впливу на зростання доходів населення.

Визначають декілька основних причин негативного впливу на розвиток галузі. По-перше, низька ефективність скотарства. Незважаючи на високі минулорічні закупівельні ціни на молоко, галузь залишається малопривабливою. У господарствах населення пояснюють насамперед тим, що переробні підприємства не зацікавлені у закупівлі молока через низьку якість сировини, а також знижують закупівельні ціни. Великі ферми, які постачають сировину вищої якості, відповідно, отримують і кращу ціну - в середньому вдвічі більшу, ніж господарства населення. Недосконалою також залишається й організація приймання молока від населення.

По-друге, демографічна ситуація, яка зумовлює швидке скорочення поголівя тварин у господарствах населення. Цей процес пояснюється як загальним зменшенням сільського населення, так і важкою щоденною працею з утримання худоби та виробництва молока і мяса.

Такі умови господарювання стають менш привабливими для сільської молоді, яка мігрує до міст з вищими соціальними стандартами життя.

По-третє, низький рівень оновлення основних засобів виробництва галузі, переходу на інноваційні технології. Наразі на сільськогосподарських підприємствах домінують морально застарілі технологічні й технічні засоби виробництва, що зумовлює високу енергомісткість виробничих процесів та собівартості продукції. Лише одиничні підприємства мають можливість за нинішніх умов інвестувати в галузь.

Основним завданням галузі в ближчій перспективі є забезпечення потреб внутрішнього ринку якісною та доступною для широкого споживача продукцією, а також збільшення експортного потенціалу молока та молочної продукції. Мінагропром ставить перед собою завдання у перспективі до 2015 року збільшити поголівя корів до 2,72 млн гол, підвищити продуктивність основного стада до 5,66 тис. кг/рік та доведення обсягів виробництва молока до 15,4 млн т на рік. Для виконання поставлених завдань необхідно спрямувати зусилля владних структур всіх рівнів на розвиток великотоварного виробництва та підтримку особистих селянських господарств.

Основою стабільного функціонування галузі в майбутньому є крупно товарне виробництво. Проте сектор не зможе одразу перейти на такі масштаби. Для цього необхідні значні суми коштів для капіталовкладень. Для прикладу, орієнтована потреба в засобах для будівництва сучасного молочнотоварного комплексу на 1,2 тис гол становить 93 млн грн., або 77 тис на 1 скотомісце. Враховуючи річні поточні витрати на рівні 18 млн грн., виручки від реалізації продукції 29 млн грн,рентабельність виробництва становитиме 60%, що забезпечить повернення інновацій через 8 років. Такі проекти будуть привабливими для інвесторів, які повязують свою майбутню діяльність із молочним бізнесом.

Одним із варіантів розвитку молочного скотарства є запровадження інноваційних підходів господарювання у середніх за розмірами сільськогосподарських підприємствах. На початку минулого року майже третина поголівя дійного стада знаходилася у підприємствах з утриманням від 100 до 300 корів. Такі агроформування з основною спеціалізацією на виробництві продукції рослинництва можуть побудувати або реконструювати діючі ферми потужність 400 корів. Будівництво таких ферм передбачає менші суми інвестицій. Для введення у дію нової ферми на 400 корів необхідно близько 39 млн грн., з яких будівельні роботи оцінюються у межах 59% загальних витрат, придбання нетелей - 18 %, техніки - близько 1%, обладнання для кормо виробництва - 22%. Такі ферми стануть основою для налагодження ефективного виробництва. Їх рентабельність оцінюється до 69%, з терміном окупності капіталовкладень понад 5-6 років [3].

Метою даної курсової роботи є визначення економічної ефективності виробництва молока на сільськогосподарському підприємстві ТОВ "Журавка" та шляхи її підвищення.

В даній курсовій роботі буде висвітлена суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва молока і шляхи її підвищення. Також роглядаються виробничі ресурси досліджуваного господарства ТОВ "Журавка" їх використання, динаміка поголівя корів, їх продуктивність та валове виробництво молока, динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства та економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока за різними показниками. В даній роботі буде проаналізована кормова база молочного скотарства та розглянуті заходи щодо її удосконалення та розвитку молочного скотарства на основі агропромислової інтеграції.

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби

В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалою періоду відбулось при використанні екстенсивних чинників розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві [1].

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництв сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільською господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку Процес інтенсифікації - об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільською господарства, притаманний усім цивілізованим країнам Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільською господарства немає необхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є, по-перше, необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженість орнопридатних земель і, по-третє, нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Характеризуючи процес інтенсифікації, зазначимо, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці [8].

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою [2].

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно хімічними, біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефектніше використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки в збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізування основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес, метою - збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництв:

Науково-технічний прогрес - це процес розвитку та застосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й електрифікації виробничих процесів, хімізації, меліорації земель, впровадження більш продуктивних сортів рослин та порід тварин, підвищення професійного рівня працівників.

Науково-технічний прогрес пов'язаний також із розвитком організації виробництва і управлінням ним, оскільки за їх допомогою здійснюється об'єднання земельних, матеріальних та трудових ресурсів в єдиний процес виробництва. Під впливом науково-технічного прогресу вдосконалюється соціальна підсистема: поліпшуються умови праці, зростає професійний і культурний рівень працівників. '

Розрізняють дві форми науково-технічного прогресу - еволюційну і революційну. Еволюційний прогрес пов'язаний з удосконаленням виробничих сил у межах рівня техніки та технології, що склався. Це проявляється в підвищенні потужності і продуктивності машин та інших засобів праці. Удосконалюються й предмети праці, підвищується кваліфікація працівників сільського господарства. Революційний прогрес (науково-технічна революція) зумовлює докорінні, якісні зміни виробничих сил, що різко прискорює науково-технічний прогрес. Це суттєвий стрибок в усій сукупності елементів науково-технічного прогресу, який забезпечує інтенсивніший розвиток продуктивних сил. У результаті науково-технічної революції з'являються нові види машин та енергії, нові форми організації виробництва і управління.

Науково-технічний прогрес забезпечує постійне підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, його ефективності. Науково-технічна революція спричинює якісно новий, вищий рівень інтенсивності та ефективності виробництва.

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації та інновацій у молочному скотарстві

Правильний методичний підхід до вивчення інтенсифікації сільського господарства дозволяє визначити ті закономірності й тенденції, які проявляються при її здійсненні. На підставі глибокого економічного аналізу при використанні системи показників вдається виявити небажані явища, що можуть мати місце в процесі виробництва, знайти невикористані резерви, накреслити конкретні напрями дальшого розвитку інтенсифікації. Отже, інтенсифікацію можна правильно регулювати лише при виборі найдосконалішої методики дослідження.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Вирізняють три етапи використання відповідних показників: перший - значення рівня інтенсивності, другий - встановлення залежності виходу продукції від рівня сукупних затрат уречевленої і живої праці, третій - аналіз економічної ефективності інтенсифікації.

Загальна схема дослідження процесу інтенсифікації придатна не тільки для сільського господарства в цілому і землеробства, а й може бути використана в тваринництві, де об'єктом прикладання уречевленої і живої праці є умовна голова великої рогатої худоби чи фізична голова окремих видів тварин.

У процесі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва до землі прикладається уречевлена у вигляді різноманітних речових елементів і енергії (тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин, автомобілів, добрив, палива, електроенергії тощо) і жива праця, кількістю яких з розрахунку на одиницю земельної площі характеризується рівень інтенсивності.

Найважливішим узагальнюючим показником рівня інтенсивності є сукупні затрати уречевленої та живої праці (витрати виробництва) на 1 га земельної площі, умовну голову худоби та ін. Річні витрати виробництва включають вартість оборотних засобів виробництва, в тому числі і оплату праці, а також амортизацію основних засобів виробництва. Саме ця сума витрат виробництва йде на створення продукції протягом року.

Рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока тощо) визначають діленням суми річних витрат на площу посіву відповідної культури або на середньорічну умовну чи фізичну голову худоби.

Другим вартісним показником рівня інтенсивності є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь. Він відображує повні затрати уречевленої та живої праці, що концентруються на одиниці земельної площі, тобто характеризує потужність інтенсивності.

Третім вартісним показником рівня інтенсивності виробництва може бути сума основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю обєкта інтенсифікації. Його визначають як у цілому по сільському господарству, так і по галузях - землеробству і тваринництву, виходячи з основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення. Вартість основних засобів виробництва відображує тільки уречевлену працю, втілену в них. Проте, незважаючи на це, господарства з вищою насиченістю основними засобами виробництва, як правило, одержують більше продукції з одиниці земельної площі (звичайно, якщо основні засоби використовуються ефективно).

Для вивчення впливу окремих факторів виробництва на вихід продукції доцільно обчислювати також натуральні показники рівня інтенсивності, а саме: кількість мінеральних та органічних добрив, спожитої електроенергії на виробничі потреби в кіловат-годинах в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Показниками рівня інтенсивності можуть бути: питома вага в структурі посівних площ високоінтенсивних культур (цукрових буряків, льону-довгунцю, картоплі, овочів та ін.); щільність поголів'я худоби на 100 га земельних угідь; структура та породний склад стада тощо [1].

Якщо вартісні показники продуктивності праці характеризують окупність живої праці, то собівартість продукції - сукупні затрати уречевленої та живої праці на одиницю виробленої продукції у грошовому виразі. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення економічної ефективності інтенсифікації і, навпаки, її зростання характеризує зниження ефективності інтенсифікації.

Про економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва можна судити по показниках рентабельності. Головним з них є рівень рентабельності - відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції, виражене в процентах. і норма прибутку - відношення прибутку до середньорічної суми основних і оборотних фондів, виражене в процентах.

Узагальнюючим показником економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є вартість валової сільськогосподарської продукції у порівнянних цінах на 1грн. витрат виробництва. Його можна визначати по комплексах галузей (рослинництву і тваринництву) та по окремих галузях виробництва (зерновому господарству, буряківництву, молочному скотарству тощо).

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріало- та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінних технічного рівня і агротехніки без урахування досягнень науково - технічного прогресу.

У тваринництві підвищення продуктивності і ефективності виробництва базується на розведенні більш продуктивних порід худоби, впровадженні прогресивних форм організації і оплати праці [12].

Розділ II. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

Підприємство ТОВ "Журавка" розміщене в Вінницькій області, Барського району, село Журавка - підприємство з колективною формою власності, спеціалізоване на виробництві молока, зерна та м'яса.

ТОВ "Журавка" знаходиться в зоні лісостепу. А тому клімат характеризується середньою температурою повітря, середнім вегетативним періодом. Середньорічна температура повітря становить 18°С. Середньорічна кількість опадів складає 480 мм.

Ґрунти господарства характеризуються слабоструктурністю і після великих дощів сильно запливають, погано пропускають вологу. Вологість ґрунтів досить висока. Основними ґрунтами господарства є: чорноземи глибокі, чорноземи лугові, чорноземи опідзолені. В структурі ґрунтів переважають чорноземи звичайні. Вміст гумусу до 4 %. Економічна оцінка землі складає 78 балів (в районі 62 бали). Ґрунтові води залягають глибоко і прямого впливу на процеси ґрунтоутворення не мають.

Найважливішою складовою природних ресурсів с земля - хранителька природних багатств, основа рослинного й тваринного світу, операційний базис промисловості, основний засіб виробництва в сільському господарстві. Функціональні особливості користування землею в сільському господарстві визначили її важливе місце серед природних ресурсів. Вона являє собою одночасно і предмет, і засіб праці, є базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання.

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства СВК "Журавка"

Угідя2011 р. 2013 р. 2013 р. у % до 2011 р. га%га%Площа с-г. угідь, га4106504050,55098,63У тому числі: рілля404449,24043,949,999,9сіножаті620,76,60,0810,6пасовища - - - - - багаторічні насадження-----

Проаналізувавши склад сільськогосподарських угідь підприємства ТОВ "Журавка", наведену в табл. 1, видно, що в 2012 році сільськогосподарські угіддя на 100% становить рілля, а саме 4044 га, в 2013 році сільськогосподарські угіддя зменшились становлять 4043,9 га. Це свідчить про високу розораність сільськогосподарських угідь.

В сільськогосподарському виробництві крім земельних ресурсів приймають участь і трудові ресурси, від них безпосередньо залежить конкурентоспроможність виробленої продукції і підприємства в цілому. Трудові ресурси незалежно від форм власності і системи виробничих відносин були і залишаються одним із головних чинників подальшого розвитку виробництва взагалі й сільськогосподарського зокрема. Перейдемо до аналізу наявності та використання трудових ресурсів у ТОВ Журавка". Результати розрахунків та вихідні дані подамо за допомогою таблиць.

Таблиця 2

Трудові ресурси господарства та їх використання ТОВ "Журавка"

Продукти2011 р. 2012 р. 2013 р. 2013 р. у % до 2011Середньорічна чисельність працівників, осіб162180167103,04У тому числі: рослинництва90827886,66тваринництва729889123,61Відпрацьовано у с. - г. виробництві всього, тис. люд. - год. 268174,898302395,2112,76У тому числі: рослинництва14898,632891,4134493,492,22тваринництва116052,4149838,6168194,8144,93Відпрацьовано одним працівником за рік, люд. - год. 1655,411460,61810,75109,38У тому числі: рослинництва1655,41827,31724,3104,16тваринництва1611,84178471889,83117,25Коефіцієнт використання трудових ресурсів, всього0,921,011,01хУ тому числі: рослинництва0,931,050,96хтваринництва0,90,991,05х

Отже, розрахувавши коефіцієнти використання трудових ресурсів по галузях та господарству в цілому, можна зробити висновок про те, що трудові ресурси використовуються не у повній мірі. Тому коефіцієнт використання трудових ресурсів становив 0.92 у 2011 році,0,01 - 2012 році, та 0,01 в 2013 році.

Ми бачимо, що в цілому по господарству ТОВ "Журавка" спостерігається зменшення відпрацьованих люд. - год. - на 109.38 люд. /год.

Отже, відповідно до проведених розрахунків, можна зробити такий висновок - у 2012-2013 році трудові ресурси використовувались значно інтенсивніше.

Таблиця 3

Динаміка забезпечення підприємства основним капіталом і його використання ТОВ "Журавка"

Продукти2011 р. 2012 р. 2013 р. 2013 р. у % до 2011Вартість валового капіталу, тис. грн. 5867,662716803115,9на 1 га с. - г. угідь0,260,20,2180,76на 1 середньорічного працівника22,8333,00543,33189,7Капіталовіддача, грн0,490,90,69140,7Капіталомісткість продукції, грн2,041,11,468,6Норма прибутку, %3,751,948,72х

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом ТОВ "Журавка", наведена в табл. 3, в 2013 році зазнала значних змін. Капіталовіддача в порівнянні з 2011 роком збільшилась, капіталомісткість зменшилась в 1 раз. Це пояснюється тим, вартість основного капіталу в 2013 році зросла 6803 тис грн., що рази перевищує вартість 2011-го року. Також береться до уваги збільшення виробництва валової продукції, розрахованої на основі постійних цін 2010 року (розрахунок наведено в Додатку 1), вартість валової продукції збільшилась на 115,9 тис грн.

Таблиця 4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції ТОВ "Журавка"

Показник2011 р. 2013 р. 2013 р. у % до 2011 р. тис. грн%тис. грн%Зерно4467,220,0114638,147,08327,67Цукрові буряки - - - - - Соняшник456,92,04 - - - Картопля - - - - - Інша продукція рослиництва 0,30,001313,50,4345Всього по рослиництву4929,722,0816936,954,47343,56Продукція скотарства790,23,541104,13,55139,72у тому числі яловичина - - - - - молоко3656,216,383459,911,1294,63Продукція свинарства12932,15,799587,630,8374,13Продукція птахівництва - - - - - Інша продукція тваринництва11,60,5130,09625,86Всього по тваринництву17390,177,914154,645,5281,39Разом по рослинництву і тваринництву22319,810031090,9100139,29

Загальна структура грошових надходжень від реалізації продукції за галузями дещо змінилась, якщо раніше (в 2011 році) продукція тваринництва займала 77,9%, а рослинництва 22,08%, то в 2013 році ці відсотки змінились наступним чином - рослинництво займає 54,47%, тваринництво 45,52%. Отже в 2013 році рослинництво склало більшу частку в структурі грошових надходжень.

Таблиця 5

Результати господарської діяльності підприємства

Показники2011 р. 2012 р. 2013 р. Відхилення 2013 р. від 2011 р. Виробництво валової продукції, тис грн5867,662716803115,9 на 1 га с. - г. угідь1,461,231,65113,01 на 1 середньорічного працівника, тис грн36,237,5540,7112,4 на 1 грн виробничих витрат1,611,852,96183,8Валовий прибуток, тис грн273311253467734 на 1 га с. - г. угідь, грн0,670,270,660,1 на 1 середньорічного працівника, тис грн16,86,7319,21,1Рівень рентабельності підприємства, %12,0313,779,42-2,61

Виробництво валової продукції в 2013 році становить 6803 тис грн, що на 935,4 тис грн. Валовий прибуток збільшився на 734 тис грн. це в 1 рази більше ніж було отримано в 2011 році. Щодо рівня рентабельності в 2013 році він досяг 9,42%. Отже, ТОВ "Журавка" має молочно-зерновий напрям, тобто спеціалізується на виробництві молока та вирощуванні озимої пшениці та ячменю, так як саме ці види сільськогосподарської продукції займають найбільшу питому вагу у структурі грошових надходжень від реалізації.

2.2 Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства

Таблиця 6

Динаміка виробництва молока в господарстві ТОВ "Журавка"

Показники2011201220132013 р у % до 2011Поголівя корів, гол52351851598,5Удій молока від однієї корови, кг192,7205,1262,5136Валовий надій молока, ц100782,1106397,2153187,9151,9У т. ч. на 100 га с. - г. угідь, ц2454,42591,23781,9154,08

Поголівя корів в 2013 році збільшилось на 98,5 гол, валовий надій молока також збільшився на 151,9 ц, при чому в розрахунку на 1 голову худоби також спостерігається збільшення на 136 кг, тобто продуктивність тварин збільшилась. Але в розрахунку на 100 га с. - г. угідь валовий надій в 2013 році більший на 154,08 ц ніж був в 2011 році.


Таблиця 7

Вплив факторів на зміни валового надою молока ТОВ "Журавка"

Показник2011 р2013 рВідхилення (+,-) Поголівя корів, гол523515-8Удій молока від однієї корови, кг192,7262,5+69,8Валовий надій молока, ц100782,1153187,5+52405,4Валовий надій молока при поголівї корів 2014 р і поголівї 2012 р, ц1352-Зміни валового надою молока за рахунок, ц: поголівя корів-12255- продуктивності корів10692,487-

Якщо проаналізувати вплив факторів на зміни валового надою молока 2013 року проти показника 2011 року слід зазначити, що валовий надій молока збільшився на 52405,4 ц, за рахунок двох факторів: поголівя і продуктивність корів. Поголівя зменшилось на 8 гол валовий надій молока збільшився на 1352 ц, а за рахунок збільшення удою молока від однієї корови на 69,8 кг валовий надій збільшився на 10692,4ц.

2.3 Економічна ефективність виробництва молока

Таблиця 8

Собівартість 1 ц молока і фактори її формування ТОВ "Журавка"

Показник2011 р2013 рВідхилення (+,-) Витрати на 1 корову, грн. 270,4270,6+0,2Удій молока від однієї корови, кг192,7262,5+69,8Собівартість 1 ц молока, грн. 345,8641,9+296,1Собівартість 1 ц молока при витратах 2013 р і продуктивності 2011 р, ц270,1-Зміни собівартості 1 ц молока за рахунок, ц: Витрат виробництва21,3- продуктивності корів14,56-

Для визначення економічної ефективності виробництва молока важливим показником є собівартість 1 ц молока, в 2013 році порівняно з 2011 роком збільшилась на 296,1 грн за рахунок двох факторів. Витрати виробництва на 1 корову в звітному році збільшились на 0,2 грн і за рахунок цього собівартість збільшилась на 21,3 грн, а продуктивність однієї корови збільшився на 69,8 кг і за рахунок цього собівартість збільшився на 14,56 грн.

Таблиця 9

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц молока ТОВ "Журавка"

Показник2011 р2013 рГрн. %Грн. %Витрати на оплату праці, грн194,54,7349,45,05Відрахування на соціальні заходи, грн70,81,7122,91,7Прямі матеріальні витрати, грн1940,647,163112,544,98З них: корми1672,140,662054,229,69 нафтопродукти41,61,014346,2 оплата послуг і робіт решта матеріальних витрат226,95,5570,68,2Амортизація необхідних активів35,90,836,60,5Решта ін. прямих та загальновиробничих витрат158,83,8184,62,6Виробнича собівартість 1 ц молока, грн. 4114,3100%6918,5100%

Аналізуючи структуру виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц молока порівнюючи 2011 та 2013 роки слід зазначити, що загалом в 2013 році виробничі витрати є меншими, ніж в 2011 році, найбільшу частку займають прямі матеріальні витрати 44,98%. Трохи більший відсоток ніж в 2011 році займають витрати на оплату праці - 5,05%, найменший відсоток становлять амортизаційні відрахування - 0,5%.

Таблиця 10

Собівартість і рентабельність виробництва молока ТОВ "Журавка"

Показник2011 р2012 р2013 р2011 р у % до 2013 рПовна собівартість 1 ц молока, грн17,5425,2738,71220,72Ціна реалізації 1 ц молока, грн27,9627,6423,7284,83Прибуток на 1 ц молока, грн118,636,4221,9618,52Рівень рентабельності, %66,2713,779,72х

Аналізуючи собівартість та рентабельність виробництва молока ТОВ "Журавка" за три останні роки, слід звернути увагу на те, що повна собівартість 1 ц молока в 2013 році значно збільшилась в порівнянні з попередніми роками, проти 2011 року на 21,17 грн, а проти 2012 року на 13,44 грн. Ціна реалізації зменшилась 1 ц молока в 2013 році на 4,24 грн. Прибуток зменшився на 1 ц молока в 2013 році становить 21,96 грн.


Таблиця 11

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації молока ТОВ "Журавка"

Показник2011 р2013 рВідхилення (+,-) Реалізовано молока, ц1228213957+16,75Прибуток, тис грн38,412,93-38,4Повна собівартість 1 ц молока, грн17,5438,71+21,17Ціна реалізації 1 ц молока, грн27,9623,72-4,23Прибуток на 1 ц молока, грн118,621,96-96,64Зміна маси прибутку, тис грнУ т. ч. за рахунок: обсягу реалізації молока+198,15 собівартості молока-295,5 ціни реалізації+59

Аналізуючи дані табл. 11 щодо впливу факторів на зміну маси прибутку від реалізації молока слід відмітити про зменшення прибутку у звітному році порівняно з базисним на 38,4 тис грн., в тому числі за рахунок збільшення собівартості 1 ц молока на 21,7 грн, прибуток зменшився на 295,5 тис грн та зменшення ціни реалізації 1 ц продукції на 4,23 грн призвело до збільшення прибутку на 59 тис грн. При цьому молока в звітному році реалізовано більше ніж в базисному на 16,75 ц але за рахунок цього прибуток збільшився на 198,15 тис грн.

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства

3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

Для комплексної механізації тваринництва передбачається механізація всіх технологічних процесів на фермах, у тому числі і найбільш трудомістких - приготування і роздавання кормів, доїння корів і первинної обробки молока, видалення і транспортування гною.

Найбільш економічний ефект досягається при комплексній механізації виробництва, так як механізація окремих виробничих операцій або процесів найсучаснішою технікою не дає великого ефекту. Комплексна механізація можлива при впровадженні раціональної системи машин на основі техніко-економічних розрахунків, застосування прогресивної технології виробництва, наукової організації праці.

Підвищення рівня комплексної механізації забезпечується реалізацією системи машин для комплексної механізації тваринництва.

Реалізація системи машин сприятиме підвищенню продуктивності праці (на молочних фермах у 3-4 рази; на відгодівля великої рогатої худоби у 8-12 разів), механізації біля 50 операцій, що виконуються вручну, впровадженню нових технологічний процесів.

забезпечення диференційованої годівлі високоякісними кормами;

застосування прогресивних систем утримання тварин;

використання високопродуктивних порід тварин;

комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів [11].

Таблиця 12

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока ТОВ "Журавка"

Показник2011 р2012 р2013 р2011 р у % до 2013 р. Витрати виробництва на 1 корову, грн. 270,4208,7270,60,2Удій молока від 1 корови, кг192,7205,4262,569,8Повна собівартість 1 ц молока, грн179,03264,1225,946,9Ціна реалізації 1 ц молока, грн180,4270230,950,5Прибуток на 1 ц молока, грн2,392,402,550,21Рівень рентабельності, %11,210,312,3хОкупність додаткових витрат, грн-1,021,23-

Проаналізувавши рівень інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока на підприємстві ТОВ "Журавка" в динаміці, слід зазначити, що витрати на виробництва на 1 корову в звітному році по відношенню до базисного збільшилось на 0,2 грн

Удій молока від 1 корови збільшилось на 69,8 кг. Прибуток на 1 ц молока становить 2,55 грн.

Рівень рентабельності підприємства в 2013 році становить 12,3%. Окупність додаткових витрат складає 1,23 грн

3.2 Розвиток кормової бази та підвищення рівня годівлі корів

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від структури кормів. Необхідна кількість поживних речовин може бути забезпечена різною комбінацією кормів, що дасть різні витрати на 1 кг кормових одиниць. За науковими розрахунками найефективнішими за виходом найбільш цінних поживних речовин з 1 га є багаторічні трави, кормові буряки, кукурудза, зернофуражні культури, тощо. Однак використання високоякісних кормів та концентратів в Україні порівняно з 1993 роком скоротилося більш як на 30%. Найсуттєвіших змін зазнало використання кормів у раціонах худоби. Науковцями, що займаються молочним скотарством, було зроблено висновок, що для вирішення проблем підвищення продуктивності молочного стада та росту ефективності виробництва молока необхідно докорінно змінити структуру заготівельних кормів.

На думку провідних науковців, основними напрямками годівлі молочних корів з метою підвищення їх продуктивності є:

  • зростання загального рівня годівлі поголів'я худоби;
  • ліквідація білкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормовиробництва;
  • збільшення в раціоні тих видів кормів, які максимальною мірою сприяють зростанню виходу продукції із розрахунку на голову худоби та поліпшенню її якості;
  • впровадження передових методів кормовиробництва;
  • розробка досконалих рецептів комбікормів для окремих статево вікових груп худоби;
  • створення нових і ефективніше використання зрошуваних культур пасовищ;
  • обґрунтування режимів годівлі корів на різних стадіях їх репродуктивного циклу.

Для ефективної і стабільної діяльності всього тваринницького комплексу потрібно насамперед змінювати кормову базу, виробництво кормів. Сільськогосподарські підприємства, які вирощують і виготовляють корми, не в змозі самостійно вирішити дану проблему. Тому державі за ранок інших галузей, які переробляють тваринницьку продукцію в кінцевий товар, а також через макроекономічні важелі потрібно компенсувати витрати кормовиробникам, підтримувати їх доходи на належному рівні. Тобто, необхідно внести суттєві корективи в економічний механізм кормовиробництва і маркетинг кормів, у форми організації та управління цієї справи, у вирішення ряду питань щодо спеціалізації і кооперації в кормовиробництві.

За існуючої ситуації пріоритетним напрямком розвитку кормовиробництва стає курс на біологізацію інтенсифікаційних процесів за рахунок удосконалення структури кормових культур на угіддях, раціонального використання пасовищ, зменшення витрат під час заготівлі і зберіганні кормів. Більш уваги потребують також посіви багаторічних бобових трав і бобово злакових травосумішей як найбільш доступного агротехнічного засобу підвищення продуктивності польових і кормових сівозмін за рахунок зменшення витрат гумусу і залучення в землеробство країни зростаючих обсягів біологічного азоту. Ключовим питанням підвищення ефективності травосіяння є відтворення системи насінництва багаторічних трав [6].

Для усунення дефіциту протеїну, передусім у концентрованих кормах, пріоритетним напрямком повинно стати збільшення обсягів виробництва зернових культур, макухи і шроту за рахунок розширення посівів гороху, вики, люпину, сої. Крім того, потрібно розширити посіви рапсу з метою використання рапсової макухи і шроту в обсязі 30-35% у структурі цих кормів.

Важливим джерелом збільшення виробництва об'ємистих кормів є природні кормові угіддя. Стратегічним напрямком розвитку лучного кормовиробництва є утримання продуктивних пасовищ, у тому числі і на окремих землях.

Однією з основних проблем у кормовиробництві залишається зниження втрат під час заготівлі і збереження кормів, які досягають 30% вирощеного врожаю. Однак її вирішення пов'язане із зміцненням і оновленням матеріально-технічної бази заготівлі кормів, особливо збиральних машин.

Кожний регіон повинен мати програму економічного і соціального розвитку агропромислового виробництва, яка б містила окремий розділ розвитку кормової бази тваринництва, включаючи не тільки внутрішньогосподарське, а й промислове кормовиробництво, сприятиме визначенню потреби в кормах на перспективу та спеціалізованих зон виробництва кормів за видами, сприятиме кооперації та інтеграції у сфері виробництва тваринницької продукції і її переробки, реалізації продуктів тваринництва на місцевих ринках, підвищують їх якість та ефективність агропромислового виробництва в цілому.

Годівля сільськогосподарських тварин є одним з найважливіших виробничих процесів у тваринництві. Ріст, розвиток та продуктивність сільськогосподарських тварин в першу чергу залежать від годівлі їх доброякісними, різноманітними та поживними кормами.

В звязку з розповсюдженням нових форм господарювання, розширенням підприємництва та підвищенням зацікавленості виробників в кінцевих результатах своєї праці сьогодні спеціалістам доводиться розвязувати також дуже важливу економічну задачу: використовуючи наявну кормову базу, необхідно виробляти максимальну кількість мяса, молока та іншої тваринницької продукції при мінімальній її собівартості. Адже вартість використаних кормів є однією із важливих складових частин собівартості тваринницької продукції.

Розвязування таких задач неможливе без застосування сучасних економіко-математичних методів, які дозволяють знаходити екстремальні значення деякої функції при накладених на шукані невідомі певних обмежень.

Використання сучасних інформаційних технологій дає можливість розвязування задачі ретельного та своєчасного підбору кормових раціонів, які б задовольняли всім зоотехнічним вимогам і в той же час мали мінімальну вартість [10]

3.3 Упровадження індустріальної технології та прогресивних форм організації виробництва молока

Досягнення перспективних показників розвитку галузі неможливе без підвищення ефективності господарювання у дрібних товаровиробників. Прикладом у цьому може стати Польща, де близько 90% сирого молока виробляється господарства населення та забезпечується постачання майже 70% загальних надходжень сировини на переробні підприємства. У наших західних сусідів процес переходу на інноваційні технології виробництва молока у фермерських господарствах повязаний із покращенням умов утримання тварин, доїння, годівлі, системи збуту. Якщо 5-7 років тому в країні домінували господарства з утриманням до 10 корів, то в останні роки їх чисельність досягає 25 і більше. Доходи таких фермерів становлять від 50 тис євро на рік. Проте це не заважає сільському населенню поєднувати роботу на фермі із зайнятістю в інших сферах господарської діяльності.

Приклад Польщі може стати зразком для господарств сільського населення України. Тим більше, що місцеві органи самоврядування можуть підтримати малі форми господарювання у сільській місцевості. При подальшому розвитку цього процесу дрібнотоварні ферми стануть альтернативою крупно товарного виробництва. Такий підхід на нинішньому етапі розвитку галузі є прийнятним для України. Селянські господарства, які утримують для товарного виробництва 2-3 корови та мають бажання збільшити поголівя до 10-12 корів, повинні отримувати державну підтримку при будівництві ферми на рівні з сільськогосподарськими підприємствами. Виробництво молока в міні-фермах потребує незначних капіталовкладень та частково може вирішити питання підвищення якості молочної сировини та насичення внутрішнього ринку.

Державна підтримка

Одним із більш вагомих заходів підтримки скотарства є підтримка крупно товарного виробництва, що передбачає часткове відшкодування вартості будівництва (або реконструкції) тваринницьких ферм і комплексів. На такі цілі в державному бюджеті минулого року виділялося 500 млн грн. механізми отримання та використання компенсаційних коштів схвалений урядовою Постановою №900 від 4 жовтня 2011 року. За цим нормативним документом бюджетні субсидії виділятимуться на відшкодування до 50% вартості (без урахування ПДВ) завершених у 2009-2011 роках етапів будівництва (або реконструкції) ферм і комплексів. Основною умовою для отримання державної підтримки є досягнення мінімального рівня потужності обєктів. У таких фермах мають утримувати не менше 500 голів ВРХ, з яких понад 300 голів - корови.

За підсумками минулого року за цією програмою виділялись кошти 20 субєктам господарювання у розмірі 226 млн грн, що дало можливість частково відшкодувати вартість побудованих та реконструйованих тваринницьких ферм і комплексів, у тому числі молочно тваринних ферм на 1987 корів. За інформацією регіонів торік побудовано 26 обєктів, з них у галузі скотарства - 25; реконструйовано 95 обєктів, у тому числі в галузі скотарства - 86.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" за бюджетною програмою "Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі" (КПКВК 2801180) будуть розроблені відповідні порядки використання бюджетних коштів та доведені до господарюючих субєктів [7].

Окрім цього, значною підтримкою для залучення інвестицій у великотоварне виробництво буде розширення доступності до середньострокових (до 3 років) та довгострокових (до 8 років) кредитів комерційних банків за рахунок часткової компенсації з державного бюджету ставок користування запозиченими коштами; спрощення дозвільної процедури на впровадження тваринницьких проектів та бюджетної підтримки будівництва інженерної інфраструктури, а саме електричних, газових мереж, системи водопостачання тощо.

Селянські господарства, які виробляють товарне молоко та бажають збільшити поголівя корів, мають отримувати державну підтримку на рівні з сільськогосподарськими підприємствами. Потребують подальшого подовження програми часткової компенсації понесених витрат на придбання обладнання для доїння й охолодження молока, реєстрацію й ідентифікацію худоби господарств населення, штучне осіменіння молочного поголівя тощо.

Отже, проведення цілеспрямованої роботи щодо визначення напрямів розвитку галузі забезпечить створення сприятливого рівня насиченості внутрішнього ринку молоком та молочною продукцією.

У господарствах широко здійснюють спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищують рівень механізації трудомістких процесів, удосконалюють організацію і оплату праці. Кінцевою метою цих заходів є підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції.

Зростання виробництва продукції, скорочення затрат праці і зниження собівартості найбільш успішно вирішується в умовах спеціалізації і концентрації. На спеціалізованих молочних комплексах всі зусилля і матеріальні ресурси зосереджуються на виробництві основного виду продукції і на догляд за однією твариною скорочуються, що сприяє зниженню собівартості і підвищенню рентабельності. Проте у більшості господарств на фермах виробляють не тільки молоко, але і значну кількість яловичини. У зв'язку з тим, що на фермах утримують понадремонтний молодняк, питома вага корів у стаді не перевищують 40%

Основним показником концентрації виробництва є кількість худоби, яку утримують на відділку чи на дільниці. На великих фермах з поголів'ям 500 корів витрати виробництва на одиницю продукції значно зменшується. Ще більш помітно зменшуються ці показники на молочних комплексах з поголів'ям 1200, 1600, і 2000 корів. Найбільш доцільні розміри комплексів визначають шляхом економічної оцінки декількох варіантів утримання худоби на території відповідного господарства.

На багатьох комплексах, що введені в дію у господарствах, питома вага корів у стаді не перевищує 48%. При таких умовах виробництва на молочних фермах утримують не тільки ремонтний, а й частину понадремонтного молодняка. Вплив недостатнього рівня спеціалізації виробництва на основні показники господарювання проаналізовано було вченими на основі роботи 27 великих молочних ферм, на кожній з яких розміщено не менш 800 корів. Аналіз роботи молочних комплексів показує, що питома вага корів у стаді повинна становити не менше 64%. При цьому нетелі на молочний комплекс повинні надходити за 2-3 місяці до отелення, а молодняк передавати на вирощування у віці не старше 6 місяців.

На перспективу основними слід вважати спеціалізовані молочні комплекси з питомою вагою корів у стаді не менше 88% при утриманні молодняка віком не старше місяця. Поряд з комплексами по виробництву молодняка, повинна діяти мережа спеціалізованих комплексів по вирощуванню нетелей та молодняка на м'ясо. Тепер спеціалізовані господарства по виробництву молока і яловичини, вирощування нетелей є у багатьох районах держави.

Досвід роботи молочних комплексів показує, що надходження нетелей і застосування штучного осіменіння та виробництво молока протягом року. В умовах нерівномірного виробництва продукції не можна раціонально використовувати родильні і профілактичні відділення, приміщення молодняка, особливо молочного періоду, удосконалюється використання робочої сили протягом року. Для забезпечення ритмічної роботи комплексів і підприємств по переробці молока його виробництво протягом року повинно наближатися до рівномірного. Відхилення від середньомісячного надходження молока не повинно перевищувати 5%. Так, при річному плані виробництва 36 тис. ц. молока, середньомісячне надходження його має становити від 2840 до 3168 ц. При експлуатації комплексу в період зменшення виробництва молока недостатньо ефективно використовується обладнання, приміщення і робоча сила, а під час перевищення розрахунку показників, навпаки, їх перевантаження. Одночасно при проектуванні треба враховувати також майбутню молочну продуктивність корів.

На ефективність виробництва молока значно впливає біологічні характеристики тварин. Для комплектування стада потрібні корови з високим генетичним потенціалом, придатні для промислової технології утримання. Найбільше цим вимогам відповідає худоба української чорно-рябої молочної, чорно-рябої та інших порід, поліпшених голштинами [5].

Значним резервом збільшення молочної продуктивності худоби та виробництва молока є ліквідація яловості корів, адже із ялової тварини значно (на 35%) зменшується продуктивність. До того ж галузь недоодержує молодняк, який міг би бути використаний для ремонту основного стада або відгодівлі на м'ясо.

Проблема підвищення продуктивності яриці у молочному скотарстві пов'язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тут становить лише 70%, а в деяких господарствах найбільша частка робіт пов'язана з виробництвом молока, виконується вручну.

Щоб збільшити темпи зростання продуктивності праці у тваринництві необхідно:

  1. Зупинити спад продуктивності праці, а потім забезпечити її зростання. Більше уваги приділяти впровадженню у тваринництво прогресивних технологій виробництва.
  2. Поліпшити матеріально - технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.
  3. Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузь тваринництва.
  4. Встановити у виробництві продукції у тваринництві трудову дисципліну, її зміцнити, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.
  5. Поліпшити породні якості тварин.

Важливим напрямом підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока. Адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації. Від якості значною мірою залежить і ефективність роботи молокопереробної промисловості. Поліпшення якості молока потребує забезпечення форм необхідними устаткуваннями для його охолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних установок.

Також одним з напрямків, який може сприяти підвищенню ефективності молочного скотарства, є цілеспрямована селекційна робота. Так, за розрахунками спеціалістів Інституту розведення і генетики тварин УААН, у 1997 році за умов найвищої продуктивності тварин, приріст надоїв молока на одну корову за рахунок селекції становив 744 кг. В той період племінна база характеризувалася високими якісними та кількісними показниками. За останні роки стан селекційної роботи значно погіршився. Молочна продуктивність знизилася на 42%, відтворювальна здатність племінних корів - на 8,9%. Переважна більшість племінних заводів за показниками продуктивності вже не відповідає статусу племінних.

Удосконалення існуючих і створення нових порід у молочному тваринництві, які найбільш адаптовані до умов України - один з головних напрямів розвитку селекційної роботи. Тобто пріоритетами мають стати: підвищення продуктивності худоби; поліпшення природного районування; поглиблення спеціалізації худоби за характером одержаної продукції; поліпшення оплати кормів; продовження строку лактації.

Як відомо, рівень виробництва продуктів тваринництва значною мірою залежить від породного складу поголів'я, тобто генетичного потенціалу продуктивності певного масиву худоби.

Підвищення ефективності виробництва та формування ринку молока пов'язані також із дальшим удосконаленням роботи молочної промисловості, поліпшенням доведення продукції галузі до споживача. В Україні молокопереробна промисловість представлена 466 підприємствами, які випускають широкий асортимент молочної продукції. Але з незбираного молока виробляється значно менше продукції, ніж потрібно за фізіологічними нормами харчування. Тому поряд із збільшенням виробництва молока, необхідно дбати про своєчасну та якісну його переробку. За умов вільного ринку окремі фермерські господарства, а також підприємства суспільного сектора, які розташовані далеко від великих міст, намагаються самостійно здійснювати переробку молока і реалізацію продукції [4].

Висновоки та пропозиції

В даній курсовій роботі була висвітлена суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, різні методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства. Також розглядалися виробничі ресурси досліджуваного господарства ТОВ "Журавка" та їх використання, динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства та економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока за різними показниками.

Виконавши дану роботу можна сказати, що ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від інтенсивності використання маточного поголівя. При цьому головного значення набуває фактор тривалості господарського використання тварин, який впливає не тільки на економіку виробництва, а й на вдосконалення стад і порід. Від продуктивного довголіття корів залежать розмір довічної продуктивності, кількісний та якісний ріст стада, розмір капіталовкладень на його формування й ефективність використання.

Інтенсивне сільське господарство - сільськогосподарська виробнича система, що характеризується високими затратами праці на одиницю зайнятої площі (в протилежність екстенсивному сільському господарству).

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес, метою - збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництв:

Науково-технічний прогрес - це процес розвитку та застосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й електрифікації виробничих процесів, хімізації, меліорації земель, впровадження більш продуктивних сортів рослин та порід тварин, підвищення професійного рівня працівників.

Внаслідок проведеного аналізу діяльності ТОВ "Журавка" можна зробити наступні висновки:

. Господарству потрібно поліпшувати матеріально - технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

Необхідно:

Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузі тваринництва.;

-Забезпечити виробництво продукції у тваринництві і постійно підвищувати його обсяги; зміцнити трудову дисципліну, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обґрунтувати спеціалізацію господарства.

Поліпшити породні якості тварин.

2. Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції - основне завдання, яке стоїть перед кожним господарством, а тому у господарстві необхідно здійснювати спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, удосконалювати організацію і оплату праці. Необхідно встановлювати режим догляду за коровами протягом доби, що призведе до підвищення продуктивності та поліпшить умови праці обслуговуючого персоналу, поліпшувати і удосконалювати режим роботи і відпочинку обслуговуючого персоналу.

. Важливим показником ефективності виробництва є собівартість центнера продукції. Тому необхідно, для зниження собівартості молока, підвищити продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат пов'язаних з виробництвом та використанням кормів. Здешевлення виробництва кормів, підвищення їх біологічної повноцінності, скорочення втрат при використанні і раціональна годівля мають першочергове значення. Середня собівартість центнера кормових одиниць для виробництва молока не повинна перевищувати 4 грн. Одночасно виникає необхідність удосконалення застосовуваних технологій виробництва молока. Це стосується питання утримання і годівлі худоби, створення міцної кормової бази, ведення племінної роботи, поліпшення використання і дальшого удосконалення засобів механізації та автоматизації виробничих процесів, скорочення затрат одиниці продукції і підвищення ефективності використання основних засобів виробництва.

. Основними факторами інтенсифікації молочного скотарства у сучасних умовах є: використання інтенсивних ресурсозберігаючих технологій виробництва продукції, удосконалення племінної роботи, використання перспективних високопродуктивних порід корів, удосконалення форм організації та мотивації праці, зниження втрат продукції, зміцнення кормової бази, сучасне проведення зооветеринарних заходів. До пріоритетних факторів інтенсивного ведення молочного скотарства, які забезпечують збільшення обсягів виробництва молока, фахівці відносять покращення селекційно-племінної роботи та інтенсифікацію відтворення стада корів, раціональну організацію кормової бази, збалансовану годівлю худоби, впровадження інноваційних технологій у молочне скотарство [14].

Список використаної літератури

Похожие работы

 

Не нашел материала для курсовой или диплома?
Пишем качественные работы
Без плагиата!