Ринок вугілля в Україні

Зміст

Вступ

Розділ 1. Стратегія розвитку вугільної промисловості

1.1 Поточний стан вугільної промисловості

1.2 Розвиток вугільної промисловості

Розділ 2. Споживацьке призначення енергетичного вугілля в Україні

Розділ 3. Оцінка попиту на вугілля та баланс ринку вугілля

3.1 Державне регулювання та структура власності у вугільній галузі

3.2 Українське енергетичне вугілля в міжнародному контексті

Розділ 4. Відчизняний ринок енергетичного вугілля

Висновок

Розділ 5. Розробка регресійної моделі прогнозування імпорту енергетичного вугілля

Список використаних джерел

Вступ

Україна є четвертим найбільшим виробником вугілля в Європі після Росії, Німеччини та Польщі (в 2012р. Видобуто 85,8 млн. т). Українська вугільна промисловість має 4,0 % світових запасів вугілля або 33,9 млрд. т доведених резервів. Цього достатньо, щоб підтримувати поточний рівень видобутку вугілля в країні протягом більше 390 років.

На території України знаходяться три вугільних басейни (Донецький, Львівсько-Волинський і Дніпровський), найбільшим з яких є Донецький басейн (87 % доведених резервів в Україні). З точки зору геології, більшість вугільних пластів є малопотужними (товщина приблизно 0,6-1,5 м), які залягають порівняно глибоко (приблизно 1 000 - 1 300 м) і характеризуються як вибухонебезпечні за високого вмісту газу у вугільних породах. Через вибухонебезпечності, видобуток українського вугілля є складним завданням як з технологічної, таки екологічної точок зору.

Енергетичне вугілля відіграє істотну роль в українській енергетиці. Вугілля, використовуваний українськими ТЕС, є єдиним надійним викопним паливом, яке немає необхідності імпортувати і яке здатне повністю забезпечити необхідні обсяги електроенергії з гнучкістю, необхідною промисловим підприємствам і індивідуальним споживачам України.

Вплив українського вугілля на європейський ринок незначний через наявність великих високоякісних запасів вугілля в Німеччині та Польщі.

Поставки якісного вугілля з США також є визначальним фактором на даному ринку.

Основні фактори, що впливають на вітчизняний ринок вугілля:

Негативні фактори - значні накопичені запаси, висока концентрація ринку, нерегульований видобуток, падіння світового попиту на металопродукцію, бум видобутку сланцевого газу, плановане введення в експлуатацію СПГ - терміналу, установка ТВП обладнання на українських сталеливарних заводах.

Позитивні фактори - поступовий перехід на енергетичне вугілля як джерело енергії, будівництво заводів з газифікації вугілля, політика українського уряду, спрямована на зменшення залежності від російського природного газу.

Потреби України в енергетичних ресурсах в значній мірі задовольняються за рахунок природного газу, імпортованого з Росії, незважаючи на те, що Україна має багаті запаси викопного палива різних видів. "Енергетична Стратегія України 2030" заснована на заявленому урядом намір знизити залежність країни від імпортованого палива, включаючи одночасне збільшення видобутку вугілля.

Українська вугільна промисловість останнім часом зазнала суттєвих змін, включаючи приватизацію шахт, закриття неперспективних шахт і в деяких випадках, модернізацію обладнання та підвищення безпеки.

ринок вугілля україна галузь

Розділ 1. Стратегія розвитку вугільної промисловості

1.1 Поточний стан вугільної промисловості

Прогнозні запаси вугілля в Україні становлять 117,5 млрд. тонн, у тому числі розвідані запаси - 56 млрд. тонн; цього достатньо для підтримки видобутку на нинішньому рівні протягом понад 400 років. Протягом останніх 15 років рівень видобутку залишався практично незмінним у діапазоні 72-83 млн. т товарного вугілля на рік. у 2010 р. обсяги видобутку вугілля склали 75,2 млн. т. вугілля на рік.

Рис. 2.1 Динамика видобутку вугiлля в Україні

Україна також має значні запаси бурого вугілля, однак в останні роки видобуток бурого вугілля було зупинено через відсутність відповідного попиту. Необхідно розглянути можливості реалізації пілотних проектів із використанням бурого вугілля з метою накопичення досвіду з його використання для генерації тепло - та електроенергії.

Шахтний фонд України застаріває: більше 70 відсотків усіх державних шахт працюють без реконструкції понад 30 років. Обсяги державного інвестування у відновлення шахтного фонду недостатні, а вугільні підприємства здебільшого нерентабельні й не можуть фінансувати інвестиційні проекти самостійно. Складні гірничо-геологічні умови, застаріле обладнання та технології знижують якість вугілля, яке видобувається в Україні.

Для державних шахт, які видобувають енергетичне вугілля, середньозважена собівартість однієї тонни готової товарної вугільної продукції 2010 р. становила 776 грн/т, у той час як закупівельна ціна на вугілля енергетичних марок знаходилась у діапазоні 355-625 грн/т. Таким чином, більшість державних шахт, які видобувають енергетичне вугілля, збиткові і потребують постійної підтримки з державного бюджету. Обсяг державного фінансування вугільної галузі за період з 2001 по 2010 рр. зріс майже у чотири рази і у 2010 р. досяг 7,7 млрд. грн., що склало 2 відсотки від сукупних державних видатків України.

Рис. 2.2 Фінансування вугільної галузі з державного бюджету.

Більшість шахт у державній власності мають потенціал виходу на рентабельне виробництво, лише мала їх частина глибоко збиткова і не має перспектив розвитку. Раніше приватизовані шахти працювали із прибутком без державних дотацій; середня собівартість продукції цих підприємств у 2010 р. була більш ніж удвічі нижчою за собівартість державних шахт, а продуктивність праці - удвічі вищою, що свідчить про можливість значного зниження собівартості видобутку після приватизації.

У зв'язку з цим, основним кроком на шляху підвищення ефективності вуглевидобувних підприємств є створення умов для залучення в галузь значних інвестицій, що може бути здійснено шляхом приватизації галузі та застосування механізмів державно-приватного партнерства. Для того щоб залучити необхідні інвестиції у вугільну галузь України, процес приватизації і передачі вугледобувних підприємств в концесію або оренду повинен бути максимально справедливий та прозорий. Потрібно забезпечити повне розкриття інформації, що необхідна інвесторам, включаючи геолого-технічні умови, повну кредитну історію і економічний стан вугледобувних підприємств. В іншому випадку високий рівень ризиків для більшості потенційних інвесторів призведе до небажання інвестувати у вугільну галузь України і до відсутності державного бюджету

Враховуючи це, а також обмежені можливості державного можливості модернізації вуглевидобувних підприємств і зняття фінансового навантаження на бюджет.

Вугледобувні підприємства України, враховуючи геологічні умови залягання запасів, є надзвичайно капіталомісткими підприємствами з низькою ефективністю операційної діяльності та недостатньою інвестиційною віддачею. Значна частина з них не може бути інвестиційно привабливими об’єктами без надання потенційному покупцеві особливих умов на початковому етапі операційної діяльності після приватизації або в період ліквідації неприватизованих шахт.

Враховуючи це, а також обмежені можливості державного бюджету відносно субсидіювання галузі, необхідне невідкладне залучення істотних інвестиційних ресурсів в галузь для підтримки та нарощування рівня видобутку вугілля і пошук альтернативних джерел задоволення внутрішнього попиту на вугілля (імпорт) з метою забезпечення енергетичної безпеки України. Для цього, разом з приватизацією підприємств необхідна реалізація програми залучення приватних інвестицій на підприємства державного сектора на засадах передбачених чинним законодавством механізмів господарської взаємодії. Так можуть застосовуватись: товарне кредитування, спільна виробнича діяльність, надання послуг виробничого характеру з видобування вугілля тощо. Разом з тим, потужні механізми стимулювання залучення інвестицій були створені з прийняттям Закону України "Про державно-приватне партнерство", що передбачає низку ключових положень на захист інтересів приватного інвестора. Застосування на вугледобувних підприємствах механізмів державно-приватного партнерства може здійснюватись тільки згідно з законодавством України.

При приватизації та реалізації механізмів ДПП, вуглевидобувним підприємствам може надаватися державна підтримка, розподіл якої має відбуватися за такими принципами:

Державна підтримка повинна бути прив'язана лише до певних категорій витрат вугледобувних підприємств, які націлені на досягнення конкретних результатів щодо підвищення ефективності роботи підприємства і досягнення беззбитковості. Наприклад, інвестиції в модернізацію, збільшення встановленої потужності, усунення екологічних і соціальних наслідків закриття консервації шахт, виплата допомоги по звільненню кадрів, передислокація звільнених кадрів;

Ефективність використання державної підтримки за вищевказаними категоріями витрат повинна вимірюватися чіткими КПЕ (ключовий показник ефективності) протягом певного відрізку часу (1 рік) для оцінки успішності досягнення поставлених цілей;

Обсяг державної підтримки має знижуватися не менш ніж на 20% в рік з повною ліквідацією субсидій через 5 років. Також її розмір повинен переглядатися щорічно, спираючись на аналізі досягнення цільових значень по вищевказаних КПЕ, тим самим дозволяючи переконатися в правильності та ефективності використання коштів, виділених у попередній період;

Державна підтримка не повинна виділятися на покриття витрат, які зберігають сьогоднішній рівень видобутку та / або собівартості.

Враховуючи дефіцит коштів державного бюджету на реструктуризацію галузі, тривалість процедури підготовки до ліквідації, процес закриття підприємств займе не менше ніж 5-7 років. За попередніми оцінками із нинішнього шахтного фонду до безперспективних можна віднести близько 20 шахт, що мають промислові запаси, вироблення яких, по-перше, знизить навантаження на бюджет, а, по-друге, забезпечить ринок додатковими об’ємами вугілля. Тому в період ліквідації даних шахт будуть в індивідуальному порядку розглянуті варіанти використання різних видів стимулювання залучення приватних інвестицій у вироблення їхніх запасів.

Наступним кроком реформування галузі є лібералізація ринку вугілля, оскільки сьогодні формування цін на вугілля не базується на ринкових засадах, а слугує механізмом для компенсації витрат вугільних шахт. Такий підхід призводить до відсутності стимулів для підвищення ефективності життєздатних підприємств і невиправданої підтримки глибоко збиткових шахт. Доходи в галузі розподіляються неефективно, що заважає її розвитку і виходу на рентабельний рівень.

Для лібералізації ринку вугільної продукції та механізмів збуту й ціноутворення необхідно:

.        Припинити операторську функцію ДП "Вугілля України" на ринку вугільної продукції, та провести його ліквідацію; не допустити появи іншого державного монополіста на ринку вугільної продукції;

2.      Запровадити електронну біржову форму торгівлі вугільною продукцією та ринкове формування цін на основі балансу попиту та пропозицій;

.        Лібералізувати імпорт вугілля.

Для недопущення дефіциту вугілля і задоволення внутрішнього попиту на нього в разі відсутності можливості видобутку необхідного обсягу з економічно обґрунтованою собівартістю і за відсутності субсидій для покриття різниці між собівартістю та ринковою ціною на вугілля, необхідно розглянути можливість розширення потужностей з імпорту вугілля (наприклад, розширення портової інфраструктури і пропускної спроможності залізничних коридорів).

Мета реформування галузі - стимулювати зниження витрат і підвищення продуктивності праці та створення економічно стабільної галузі, яка складається з рентабельних підприємств, здатних існувати без державної підтримки і задовольняти потребу економіки у вугіллі.

1.2 Розвиток вугільної промисловості

Видобуток вугілля в Україні можна збільшити до 115 млн. т на рік з одночасним виведенням галузі на рівень беззбитковості та ліквідацією дотацій. При цьому обсяги видобутку енергетичного вугілля складуть близько 75 млн. т на рік, що достатньо для повного забезпечення внутрішнього попиту з боку електроенергетики та інших споживачів.

Основними необхідними кроками з реформування вугільної галузі для досягнення економічно виправданого потенціалу видобутку вугілля є:

1.         Термінове створення умов залучення приватних інвестицій у галузь шляхом приватизації вугільних підприємств та застосування механізмів державно-приватного партнерства;

2.         Модернізація шахтного фонду приватними інвесторами й оптимізація системи управління;

3.         Удосконалення механізму державної підтримки галузі шляхом поетапного припинення субсидування операційних витрат державних шахт разом зі збільшенням фінансування на працевлаштування та соціальну підтримку працівників;

4.         Лібералізація ринку вугілля.

В процесі лібералізації вугільного ринку має забезпечуватись перехід до торгівлі на електронних біржових майданчиках та до формування цін відповідно до світової практики ціноутворення на енергетичне вугілля, а саме з урахуванням показників теплотворної здатності вугілля.

Розділ 2. Споживацьке призначення енергетичного вугілля в Україні

Вугілля - найпоширеніший у світі енергетичний ресурс. Вугілля стало першим видом викопного палива, використовуваним людиною.

Застосування кам'яного вугілля в сучасному світі різноманітне. Його використовують для отримання електричної енергії (енергетичне вугілля є паливом для різних ТЕЦ тощо), як сировина для металургійної та хімічної промисловості, отримання рідкісних і розсіяних елементів, виробництва графіту. Перспективним напрямком є спалювання (гідрогенізація) вугілля з утворенням рідкого палива. За даними Міжнародного інституту вугілля, його частка, як первинного енергоносія, в світовій енергетиці складає 25 % (це друге місце після нафти).

Залежно від теплотворної здатності вугілля класифікують за видами: найвища теплотворна здатність - у антрациту (твердого блискучого чорного вугілля), а найнижча - у бурого вугілля (лігніту). Відповідно, висококалорійне вугілля використовуються в чорній металургії, а низькокалорійне - в електроенергетиці.

% (близько 717 млн. т) всього видобутого у світі вугілля - антрациту використовується в чорній металургії, а 70 % світового виробництва сталі залежить від поставок вугілля [3].

За обсягом світовий ринок енергетичного вугілля перевершує ринок коксового вугілля більш ніж в 2,5 рази. У відмінності від коксового вугілля енергетичне вугілля може бути не тільки кам'яним, але і бурим вугіллям і антрацитами. Більше 66 % всього видобутого у світі вугілля використовується в електроенергетиці. За допомогою вугілля виробляється 40 % електроенергії в світі. Але вугілля в енергетиці вважається екологічно брудною сировиною, тому що при його спалюванні утворюється багато відходів. У порівнянні з газом, наприклад, вугілля дає удвічі більше викидів вуглекислого газу, оскільки згоряє не повністю. Проте вугілля - порівняно дешеве паливо, а тверді відходи вугілля не потребують похованні, як наприклад, відходи атомної промисловості.

Наприкінці 1980 - х почалося інтенсивне зростання світового споживання сумарних енергоносіїв, при цьому найбільше інтенсифікувалися темпи зростання споживання вугілля: з 0,9 % на рік в період 1984-1994 років до 2,7% в останнє десятиліття. В умовах, коли високі ціни на нафту і газ гальмують подальший розвиток світової економіки, відносно дешеве енергетичне вугілля стає все більш популярним енергоносієм. Зараз перехід з газу на вугілля на світовому енергетичному ринку триває. Відбувається це в основному за рахунок трьох країн - Китаю, Індії та Японії, і велику роль тут відіграє саме відносна дешевизна вугілля. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства (EIA), в період з 2007 по 2025 рр. споживання енергетичного вугілля, кам'яного вугілля в світі збільшуватиметься в середньому на 1,5 % на рік.

Споживання вугільної продукції за групами визначається за двома пріоритетними напрямками - на виробництво коксу та електричної енергії, що становить 69 % від загального обсягу. Крім того, вугілля потребують комунальне господарство, промислові підприємства і т.д.

Прогнозні запаси вугілля в Україні становлять 117,5 млрд. тонн, у тому числі 56,7 млрд. тонн - розвідані запаси, з них енергетичних марок - 39,3 млрд. тонн. Балансові запаси вугілля на діючих шахтах становить 8,7 млрд. тонн, з яких 6,5 млрд. тонн промислових, у тому числі майже 3,5 млрд. тонн, або 54 % енергетичного.

Тенденції розвитку металургії, електроенергетики, інших галузей матеріального виробництва та соціальної сфери зумовлюють зростаючий попит на вугілля, причому особливо високими темпами на енергетичне. Для забезпечення суттєвого підвищення вуглевидобутку можуть бути задіяні 67 резервних ділянок із запасами 13,1 млрд. тонн і можливою потужністю з видобутку 124,9 млн. тонн вугілля на рік. Значним резервом на майбутнє також шлами, які знаходяться в мулонакопичувачах. Їх обсяг складає 100 млн. тонн.

У вугільній галузі актуальною залишається проблема ефективного використання родовищ. За складних гірничих та геологічних умов, недосконалі планувальні рішення та недостатній технічний і технологічний рівень вуглевидобутку втрати вугілля при відпрацюванні покладів перевищують 15 %.

Зовнішні джерела вуглезабезпечення зумовлені недостатніми обсягами видобутку коксівного вугілля вітчизняного виробництва та високим вмістом сірки в ньому, а також дефіцитом вугілля газової групи для потреб українських ТЕС. Основними імпортерами є Росія (майже 97 %) і Казахстан. Споживачами імпортованого енергетичного вугілля є ТЕС та підприємства інших галузей промисловості України [4].

Розділ 3. Оцінка попиту на вугілля та баланс ринку вугілля

Попит на енергетичне вугілля на 90 відсотків формується за рахунок попиту з боку енергетичних компаній. До інших споживачів належать металургійні підприємства (4%), населення (3%), а також інші сектори (3%) - виробники цементу, содові й цукрові заводи, гірничо-збагачувальні комбінати, залізнична галузь і деякі інші.

В оптимістичному сценарії розвитку попиту на електроенергію ці чинники обумовлять максимальне у порівнянні з іншими сценаріями зростання попиту на енергетичне вугілля - з 34 млн. т готової вугільної продукції до 47 млн. т на рік. Інші галузі збільшать споживання енергетичного вугілля з 4 млн. т до 5 млн. т на рік. Таким чином за умови реалізації оптимістичного сценарію розвитку попиту на електроенергію, сукупний попит на енергетичне вугілля до 2030 р. складе близько 52 млн. т готової вугільної продукції за можливого збільшення пропозиції до 56 млн. т на рік (це складає 70 та 75 млн. т рядового енергетичного вугілля відповідно).

У свою чергу за умови реалізації базового сценарію попиту на електроенергію сукупний попит на енергетичне вугілля до 2030 р. складе близько 43 млн. т готової продукції, або 58 млн. т рядового енергетичного вугілля, в тому числі з боку електроенергетики - 38 млн. т готової продукції і близько 5 млн. т з боку інших споживачів. В разі реалізації песимістичного сценарію попиту на електроенергію, за якого попит на енергетичне вугілля буде мінімальним, він сумарно складе 36 млн. т готової продукції, або 48 млн. т рядового вугілля, з них потреби генерації складуть 31 млн. т, а потреби інших споживачів - 5 млн. т.

Беручи до уваги, що економічно доцільні об’єми видобутку вугілля складуть 75 млн. т, попит на вугілля в Україні за всіх сценаріїв буде покрито за рахунок внутрішніх ресурсів. При цьому передбачається, що нові генеруючі потужності будуть розраховані на надлишкові марки українського вугілля.

Таблиця 3.1 Динаміка попиту на енергетичне вугілля за галузями, млн. тонн готової вугільної продукції за оптимістичним сценарієм

3.1 Державне регулювання та структура власності у вугільній галузі

Для досягнення стратегічних цілей галузі передбачені три етапи розвитку вугільної галузі:

Період реформування вугільної галузі, завершення приватизації державних підприємств, реалізації механізмів державно-приватного партнерства, закриття або консервації глибоко збиткових шахт, що не становлять інтересу для інвесторів, за відсутності потенційного дефіциту марок вугілля, що неможливо покрити з інших джерел (2011-2015 рр.);

Період здійснення приватними інвесторами активної модернізації шахт вугледобувних підприємств (2015-2020 рр.);

Період стабільного зростання вугільної галузі (2020-2030 рр.).

На етапі реформування вугільної галузі в 2011-2015 рр. необхідно здійснити такі кроки:

-       Підготувати й провести приватизацію, або передачу в оренду чи концесію всіх державних шахт незалежно від рівня рентабельності;

-       Ліквідувати або законсервувати шахти, що не викликали інтересу інвесторів, з урахуванням дефіциту марок вугілля, що неможливо покрити з інших джерел;

-       Провести лібералізацію ринку вугілля зі створенням системи цінових індикаторів та переходом до торгівлі вугільною продукцією на електронних біржових майданчиках;

-       Розглянути можливість збільшення імпорту вугілля за його необхідності.

На другому етапі розвитку галузі в період з 2015 по 2020 р. очікується активна модернізація шахтного фонду приватними інвесторами й оптимізація системи управління. Зокрема, відбудеться модернізація застарілого шахтного обладнання, будуть інвестовані кошти в нові технології, підвищиться продуктивність праці. Галузь вийде на рівень рентабельності, державне субсидування повністю припиниться.

На третьому етапі розвитку галузі 2020-2030 рр. очікується стабілізація зростання видобутку вугілля та поступове заміщення потужностей і технологій (зокрема закриття шахт, які відпрацювали свої промислові запаси). У цей період проводитимуться такі заходи: ефективне освоєння нових запасів для шахт, які мають необхідний виробничий і економічний потенціал; планова реконструкція шахт і введення в експлуатацію нового обладнання; оптимізація витрат для досягнення максимального рівня рентабельності.

3.2 Українське енергетичне вугілля в міжнародному контексті

Вугілля є найбільш доступним і стійким джерелом енергії в світі і традиційно розглядається як один з основних вкладників у світове енергопостачання. За даними BP Energy Outlook 2030, споживання вугілля в світі зросло на 5,4 % в 2011 році.

Вугілля є єдиним викопним паливом, яке за останні роки показало найвищий ріст серед інших традиційних джерел енергії. На вугілля в даний час припадає понад 30 % світового споживання електроенергії, найбільшу питому вага з 1969 року.

Згідно International Energy Agency's Medium - Term Coal Market Report 2011, світовий попит на вугілля буде продовжувати агресивно зростати протягом наступних п'яти років, незважаючи на публічні заклики в багатьох країнах до скорочення залежності від палива з високим вмістом вуглецю, як основного джерела енергії. У зв'язку з низькою поточною ціною за одиницю скорочення викидів, європейські енергетичні компанії можуть також переглянути раніше оголошений перехід з дешевого вугілля на альтернативні джерела енергії.

На частку української вугільної промисловості припадає близько 4,0 % світових доведених запасів вугілля (приблизно 33,9 млрд. т). Цього достатньо, щоб підтримувати поточний рівень видобутку вугілля (у 2012 р. видобуто 85,8 млн. т) протягом більше 390 років (Рис. 3.1.).

Рис. 3.1 Світові доведені запаси вугілля за станом на кінець 2011р.

Через порівняно рівномірного розподілу родовищ на планеті і низькою

вартості по відношенню до інших видів викопного палива, таких як нафта і природний газ, енергетичне вугілля став основним видом палива в електрогенерації.

Ціни і попит на енергетичне вугілля в Європі, як правило, відносно стабільні, незважаючи на незначні зрушення в структурі джерел необхідних для виробництва електроенергії. Протягом 2012 року були накопичені значні запаси вугілля в даному регіоні, у зв'язку з м'якими зимовими умовами і млявою економічною активністю, що робить понижуючий тиск на ціни на вугілля в 2013 році [8].

В останні роки світовий ринок енергетичного вугілля зазнав істотних змін у зв'язку зі збільшенням видобутку сланцевого газу в США, що дозволило знизити частку вугілля в електрогенерації США нижче історичного рівня в 50%. Значне пропозицію сланцевого газу на ринку США і подальше падіння цін на газ підірвали конкурентоспроможність енергетичного вугілля.

Дане падіння попиту на енергетичне вугілля призвело до того, що багато вугільні компанії США змушені шукати нові ринки для експорту за кордоном. Європа і сусідні країни стали такими ринками: як результат імпорт вугілля з Північної і Південної Америки до Європи збільшився на 29 % в 2012 році.

Зростання пропозиції в цьому регіоні робить понижуючий тиск на експорт українського енергетичного вугілля, який впав на 12 % - до 5,9 млн. т в 2012 році. У свою чергу, експорт українського енергетичного вугілля на ключові ринки ЄС скоротився на 21 % - до 3,4млн. т (Рис. 3.2 та рис. 3.3.).

Рис. 3.3 Структура експорту енергетичного вугілля в Україна в 2012р.

Рис. 3.4 Динаміка експорту українського енергетичного вугілля, млн. т

Основними причинами, за якими українське вугілля втрачав свою частку в країнах ЄС, були більш низькі ціни і кращу якість американського вугілля. Незважаючи на недавні коливання цін на європейському ринку вугілля, ціни на вугілля на внутрішньому ринку України були менш вола тильними, оскільки в даний час немає економічно обґрунтованих замінників вугілля. Влітку 2012, український уряд оголосило про намір почати будівництво кількох заводів з газифікації вугілля. Дана ініціатива, швидше за все, підтримає ціни на вугілля найближчим часом [12].

Розділ 4. Відчизняний ринок енергетичного вугілля

Україна має у своєму розпорядженні широкий спектр джерел енергії, такі як ядерне паливо, гідроенергія, нафту і газ, однак вугілля залишається на сьогоднішній день найбільш надійним джерелом енергогенерації.

За останні 12 років, обсяги видобутку вугілля в Україні коливалися від 73,8 млн. т в 2009 році до 86,8 млн. т в 2011 році. Внутрішнє споживання вугілля залишалося відносно стабільним на рівні понад 50 % від загального обсягу виробництва (рис. 4.1).

Рис. 4.1 Динаміка видобутку та споживання вугілля в Україні, млн. т

Вітчизняний ринок вугілля складається з двох ключових сегментів: енергетичного вугілля, який використовується в основному для виробництва електроенергії та коксівного вугілля, який використовується в основному в металургії. Український ринок вугілля характеризується дефіцитом коксівного вугілля і надлишковою пропозицією енергетичного вугілля антрацитної групи, поряд з дефіцитом худого вугілля марки " Т", необхідних в електрогенерації [6].

Що стосується пропозиції вугілля, то визначальною рисою українського ринку вугілля є домінування на цьому ринку SKM Холдингу. На частку його дочірньої компанії ДТЕК припадає близько 90 % енергетичного вугілля видобутого частими компаніями. На частку іншої дочірньої компанії Метінвест припадає близько 22 % коксівного вугілля видобутого приватними компаніями енергетичне вугілля енергетичне вугілля становить 71 % (у 2012р.). Видобутку всього вугілля в Україні, частина якого експортується в основному в країни Європи (рис. 4.2.).

Рис. 4.2 Основні виробники енергетичного вугілля в Україна в 2012р.

Усередині країни близько 90 % видобутого енергетичного вугілля споживають енергогенеруючі компанії. Решта розподіляється наступним чином: металургійні заводи (4 %), фізичні особи (3 %) та інші (виробники цементу, соди і цукрові заводи, ГЗК - і залізниця). Зважаючи високих цін на імпортований природний газ (традиційно використовується в Україні для виробництва електроенергії), уряд оголосив про програму переходу ТЕС з газу на вугілля, починаючи вже з 2013 року. Ці дії, найвірогідніше, принесуть свої перші плоди в 2015-2016 рр. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, споживання енергетичного вугілля в Україні має зрости на 8,7 % в 2013 році, що обумовлено збільшенням виробництва електроенергії в Україні (Міністерство передбачає зростання на 0,8 % на рік). Представники галузі в цілому згодні з даними прогнозом, але очікують, що зростання споживання буде недостатнім для ліквідації накопичених запасів вугілля постану на кінець 2012р. Більш того, деякі експерти припускають, що обсяг запасів буде збільшуватися і далі [2].

Висновок

Енергетичне вугілля завжди було головним елементом в структурі енергетичного балансу України. У світлі останньої газової кризи, важливість енергетичного вугілля для національної енергетичної безпеки зросла ще більше. Однак, сектор енергетичного вугілля до сих пір знаходиться прямим державним контролем, в середовищі планової економіки. Зокрема, обсяги видобутку та ціни, в тому числі ціна енергетичного вугілля для електрогенеруючих компаній, визначаються адміністративними методами. Як наслідок, постійне державне втручання та пряме адміністративне управління призводять до неефективності менеджменту та послаблення сектору енергетичного вугілля. Українські вугільні шахти є збитковими, незважаючи на великий обсяг щорічних трансферів та субсидій з Державного бюджету. Водночас, вони несуть збитки від низького рівня продуктивності праці та є одними з найбільш небезпечних шахт у світі. Тим не менш, ціни енергетичного вугілля, яке ДП "Вугілля України" продає державним електрогенеруючим компаніям - майже єдиний спосіб використання енергетичного вугілля в країні - є більш, ніж на 60% вищими у порівнянні із приватними шахтами. В свою чергу, така схема ціноутворення призводить до скорочення рентабельності у секторі генерації електроенергії і зменшує інвестиційний потенціал енергогенеруючих компаній.

Поточний незадовільний стан сектора енергетичного вугілля в Україні різко контрастує з серйозними глобальними перспективами, які має енергетичне вугілля. Однак, майбутнє використання енергетичного вугілля потребує значних інвестицій у більш ефективні технології теплової генерації електроенергії для вирішення проблеми зростаючого занепокоєння станом навколишнього середовища.

Очевидно, що рівень цін на енергетичне вугілля визначає загальну економічну життєздатність ланцюжка доданої вартості "вугілля-електроенергія". Встановлення ціни на ключову сировину, якою є енергетичне вугілля, є нетривіальним завданням. Отже, ми робимо висновок, що сталий розвиток сектору енергетичного вугілля в Україні потребує лібералізації як оптового ринку електроенергії, так і ринку енергетичного вугілля. Однак, для забезпечення успіху цієї реформи та уникнення негативних наслідків, реформа має здійснюватись таким чином, що спочатку має бути здійснена лібералізація ринків, що створить можливості для бізнесу. І лише потім має бути здійснена передача прав власності до приватних операторів, тоді як законодавча база приватизації має забезпечити неможливість надмірної концентрації власності в одних руках.

Основними причинами, за якими українське вугілля втрачав свою частку в країнах ЄС, були більш низькі ціни і кращу якість американського вугілля. Незважаючи на недавні коливання цін на європейському ринку вугілля, ціни на вугілля на внутрішньому ринку України були менш вола тильними, оскільки в даний час немає економічно обґрунтованих замінників вугілля.

Вугілля є найбільш доступним і стійким джерелом енергії в світі і традиційно розглядається як один з основних вкладників у світове енергопостачання. За даними BP Energy Outlook 2030, споживання вугілля в світі зросло на 5,4 % в 2011 році.

Вугілля є єдиним викопним паливо, яке за останні роки показало найвищий ріст серед інших традиційних джерел енергії. На вугілля в даний час припадає понад 30 % світового споживання електроенергії.

Прогноз попиту на енергетичне вугілля з боку енергетики визначається двома чинниками. По-перше, збільшиться потреба в електроенергії, і, як наслідок, виробництво електроенергії вугільними станціями. По-друге, підвищиться ефективність станцій, що призведе до зниження питомої витрати палива: за рахунок модернізації наявних станцій і будівництва нових, ефективніших станцій.

Розділ 5. Розробка регресійної моделі прогнозування імпорту енергетичного вугілля

Побудуємо багатофакторну регресійну модель залежності споживання вугілля від інших чинників: імпорту енергетичного вугілля; витрат при транспортуванні, зберіганні та розподілі; фінансуванні вугільної галузі з державного бюджету млрд. грн.; ціни на енер. вугілля $/т; ціна на нафту дол. за барель; рівня забезпеченості населення; чисельності населення України; використання паливно-енергетичних ресурсів на виробничо-експлуатаційні потреби; експорт електроенергії в Україні млн. к Вт. г.; добування природного газу млрд. куб. м.; добування нафти млн. т.; обсяг споживання природного газу млрд. куб. м.; транспортуванні на території України млрд. куб. м.; імпорту природного газу млрд. куб. м. експорт нафти у т. ч; транспортування нафти та нафтопродуктів у т. ч.; дані спостережень за п’ять періодів наведені в додатку А.

У зв'язку з тим, що необхідно визначити вплив декількох факторів на споживання вугілля, проведемо розрахунок коефіцієнтів парної кореляції (додаток Б).

Після проведення розрахунку коефіцієнтів парної кореляції, залишились такі фактори регресії, які найбільше впливають на споживання вугілля (додаток В).

Після цього встановлюємо наскільки тісно зв'язані між собою фактори, які залишились. Знову проводимо кореляцію (див. додаток Г)

Після обчислень залишились фактори, які менш пов’язані зі споживанням вугілля - це ціна на енергетичне вугілля та використання паливно-енергетичних ресурсів (табл. 5.1)

Таблиця 5.1 - Фактори, які менш пов’язані зі споживанням вугілля

Використовуємо для них лінійну функцію і отримуємо (табл.5.1)

Таблиця 5.2 - Лінійна функція для обчислення споживання вугілля

Після цього пишемо рівняння регресії.

Споживання вугілля = (-71,2) +0,3*Ц+0,15*В, (5.1)

де Ц - ціна на енергетичне вугілля (млрд. грн);

В - використання паливно-енергетичних ресурсів на виробничо-експлуатаційні потреби (млн. т) [1].

Список використаних джерел

1.      Назарбаєв Е.Ж. "Сучасний стан і тенденції розвитку світового паливно-енергетичного комплексу." Журнал "Analytic".

2.      Тукмаков Д. "Вугільна галузь сьогодні”. Газета "Завтра”. № 7 (376), 13.02.2003.

.        Чедвик Дж., "Світова вугільна промисловість." Переклад статті - Гребєнщиков В.П. Журнал вугілля. № 12, 2002.

4.      "Використання енергії". Zaporozhye Nuclear Power Plant.

5.      "Світовий ринок вугілля і перспективи російських експортерів". Журнал "ВНИКИ"

.        Аналіз енергетичного вугільного ринку України. - [Електронний ресурс].

7.      http://delphicasteel.com/cgi-bin/wg. cgi/wobj? id=3618

8.      ua. korrespondent.net /business

.        tsn.ua/ukrayina/vvp. - ukrayina

.        http://www.ier.com.ua/

.        http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Sobkevuch-f91a9. pdf <http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Sobkevuch-f91a9.pdf>

.        http://uk. wikipedia.org/wiki/

.        http://www.bakertilly.ua/