Лізингова діяльність підприємства в умовах ринку
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ
І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ
ЕКОНОМІКИ
.1
Характеристика сутності та значення лізингових операцій
.2
Лізингові операції банку та їх характеристика
.3
Нормативно-законодавче регулювання операцій з лізингу в банках
РОЗДІЛ
2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКУ
.1
Загальна характеристика банку
.2
Аналіз ефективності лізингової діяльності у ПАТ КБ «Приват-банк»
.3
Сучасний стан та динаміка розвитку лізингових операцій банків в Україні
РОЗДІЛ
ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОВЕДЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ В КОМЕРЦІЙНОМУ
БАНКУ
.1
Недоліки в сфері оподаткування та правового регулювання лізингової діяльності,
шляхи їх усунення
.2
Напрями та резерви підвищення ефективності функціонування ринку лізингових
послуг
ВИСНОВОК
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
лізинг банк оподаткування правовий
Актуальність теми. Сучасний стан економіки характеризується проблемою
оновлення основних виробничих фондів, їх модернізації із застосуванням новітніх
технологій. Додаткові ускладнення для розвитку економіки створює дефіцит
фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання. Усі ці проблеми здатний
вирішити лізинг, який виступає спеціальною формою фінансування, альтернативною
традиційному банківському кредитуванню та використанню власних фінансових
ресурсів.
Від здійснення лізингових операцій переваги отримують усі
сторони, залучені до цього процесу: лізингодавці, лізингоодержувачі, продавці
(постачальники) предмета лізингу, комерційні банки (можуть виступати в ролі
лізингодавця або кредитувати лізингодавця і бути гарантами угод), інші юридичні
або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу. Проте,
функціонуючи в умовах нестабільності економічної, законодавчої, політичної
ситуації, непрогнозованості поведінки контрагентів, неточності інформації тощо
суб’єкти лізингової діяльності не можуть бути впевненими в отриманні
стовідсоткового запланованого результату та в правильності вибраних методів
здійснення лізингової діяльності. Сукупність факторів невизначеності спричиняє
появу ризику, сутність якого полягає в імовірності виникнення збитків чи
недоодержанні доходів порівняно з прогнозованим варіантом.
Лізингова діяльність є сферою підприємницької ініціативи та
діяльності суб‘єктів економіки. Однак держава повинна активно впливати і
впливає на цей процес, регулюючи умови інвестиційної діяльності та здійснюючи
контроль за законністю лізингових операцій. Лізинг є важливою складовою
інвестиційного процесу.
Умови інвестування формуються під впливом макро-,
мікроекономічних та інституційних чинників. Інвестиційний клімат визначають
макроекономічні умови. Він формується під впливом: рівня та динаміки облікової
ставки; норми обов‘язкових резервів банків; темпів розвитку економіки; особливостей
зовнішньоекономічної та фіскальної політики тощо. Величина податкових ставок та
пільг, норми амортизації, умови кредитування діяльності тощо формують
мікроекономічне середовище. Інституційні чинники сприяють узгодженню дій
інвесторів, створюють умови для оптимізації інвестиційної діяльності.
Із набранням чинності Цивільним та Господарським кодексами
України та прийняттям Закону України "Про фінансовий лізинг"
розпочався новий етап в розвитку законодавства про лізинг, яке зазнало істотних
змін, що вимагає проведення комплексного дослідження правового регулювання
лізингової діяльності. Однак комплексні дослідження лізингової діяльності як
виду господарської діяльності в умовах ринкової економіки не здійснювались.
Аналіз досліджень та публікацій. Окремі аспекти правового
регулювання лізингу досліджувались у роботах А.Г. Барабаш, М.М. Васильєва, В.В.
Вітрянського, Н.М. Внукової, В.Д. Газмана, В.А..Горемикіна, Ю.Б. Долгушиної,
О.В. Кабатової, М.В. Карпа, І.О. Решетнік, С.П. Кисіля, О.В. Ольховікова, Л.Н.
Прилуцького, О.Л. Смирнова, І.В. Тазієва, Я.Б. Усенко, О.М. Чекмарьової та
інших авторів. Серед зарубіжних наукових досліджень лізингу слід виділити
роботи Д. Ессера, А..Вагнера, Х. Бука, К. Ларенца. Майже всі дослідники
звертають увагу на недосконалість та суперечність вітчизняного законодавства.
Метою дослідження є комплексний аналіз системи нормативно-правових
актів, що регулюють лізингову діяльність в Україні, наукових досліджень
лізингу, правозастосовчої практики та формування на основі проведеного аналізу
конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, що регулює
лізингову діяльність.
Відповідно до мети дослідження було визначено наступні
основні завдання:
визначити поняття «лізингу» як особливої сфери діяльності
суб’єктів господарювання;
охарактеризувати сутність та значення лізингових операцій;
визначити специфіку лізингових операцій банку та провести їх
структурний аналіз;
проаналізувати нормативно-правове регулювання операцій з
лізингу в банках;
провести аналіз ефективності лізингової діяльності
підприємств в умовах ринку;
визначити сучасний стан та динаміка розвитку лізингових
операцій банків в Україні;
визначити шляхи вдосконалення розвитку проведення лізингових
операцій в комерційному банку;
розробити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків
правового регулювання лізингової діяльності у законодавстві України.
Об'єктом дослідження є здійснення лізингової діяльності
на прикладі ПАТ КБ «Приват-банк».
Предметом дослідження є механізм нормативно-правового та
організаційного забезпечення лізингової діяльності банківських установ в
Україні.
Методи дослідження. У досліджені використано комплекс загальнонаукових
та спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, формально-логічний метод
був використаний при дослідженні джерел правового регулювання лізингу в Україні
та правозастосовчої практики. Системно-структурний метод застосовувався при
визначенні поняття та ознак лізингу. У роботі також застосовувались окремі
наукові методи: порівняльно-правовий, історичний, логічний, метод аналізу та
синтезу.
Теоретичну основу даної роботи становлять наукові праці
вітчизняних і зарубіжних правознавців та економістів, статистична інформація,
матеріали наукових конференцій та круглих столів, публікації тощо.
Емпіричну основу дослідження склали законодавство України,
зарубіжних країн та міжнародно-правові норми, що регулюють порядок організації
та здійснення лізингової діяльності в банківських установах; практика
застосування законодавства, що регулює лізингові відносини, статистичні
матеріали.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі
висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення правового
регулювання лізингової діяльності в Україні; вдосконалення механізмів
практичної реалізації лізингових операцій комерційними банками в Україні; при
підготовці методичних матеріалів для вивчення відповідних навчальних дисциплін.
Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновку, списку використаної літератури. Дипломна робота містить, 12
рис., 16 табл. та виконана на стор. Список використаної літератури містить 130
найменувань на 11 стор.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1 Характеристика сутності та значення лізингових
операцій
У законодавстві та спеціальній літературі, присвяченій
проблемам лізингу, і досі немає не тільки єдиного визначення поняття лізингу,
але й навіть усталеного підходу до розуміння його сутності.
Що стосується лізингу як правової категорії, то необхідно розмежовувати
поняття лізингу як виду правовідносин, тобто вольових суспільних відносин, що
виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов’язані
суб’єктивними правами та юридичними обов’язками [116, с. 179], і поняття
лізингової діяльності як виду господарської (підприємницької) діяльності. На
необхідність розмежування поняття лізингу як угоди і як виду підприємницької
діяльності звертали увагу в своїх дослідженнях А.Г. Барабаш [25, c. 84] та Р.П.
Бойчук [33, c. 69].
Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність,
що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка
полягає у наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у
виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк
майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське
відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного
постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних
лізингових платежів. ГК України відносить лізинг до господарсько-торгівельної
діяльності (глава 30 ГК України).
За ГК України лізинг має наступні ознаки:
‒ є господарською діяльністю;
‒ має інвестиційний характер (передбачає
інвестування власних чи залучених фінансових коштів) та містить елемент
кредитних відносин у разі залучення коштів третіх осіб;
‒ характеризується участю трьох суб’єктів
(лізингодавця, лізингоодержувача та продавця);
‒ предметом лізингу може бути як майно, що
належить лізингодавцю, так і спеціально набуте з метою лізингу у власність
(господарське відання);
‒ предмет лізингу і продавець визначаються
лізингоодержувачем;
‒ характеризується виключністю та строковістю
використання предмета лізингу;
‒ має оплатний характер (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 3 ГК України господарська діяльність - це
діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована
на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг
вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Лізинг за своїм змістом є видом господарської діяльності. Це
обумовлюється такими ознаками цієї діяльності, як: реалізація її результатів
(лізингових послуг) за плату, тобто, функціонування їх як товару; здійснення на
професійних засадах, з метою отримання прибутку; поєднання приватних та
публічних інтересів, що знаходить свій прояв, зокрема, у підтримці державою
лізингу у сфері реалізації пріоритетних інноваційних проектів та у пріоритетних
галузях господарювання, наприклад, сільському господарстві.
Главою 30 ГК України лізинг віднесено до
господарсько-торгівельної діяльності, тобто діяльності, що здійснюється
суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямованої на реалiзацiю
продукції виробничо-технічного призначення i виробiв народного споживання, а
також допомiжної дiяльності, яка забезпечує їх реалiзацiю шляхом надання
вiдповiдних послуг. Виходячи з такого підходу, лізинг можна охарактеризувати як
допоміжну діяльність, що забезпечує реалізацію продавцем (постачальником)
продукції виробничо-технічного призначення (основних фондів) шляхом продажу
покупцю (лізингодавцю) з метою їх передачі лізингодавцем у користування
лізингоодержувачу. Однак, такий підхід до змісту лізингових відносин, охоплює
лише один з фрагментів цих відносин - відносини щодо реалізації предмета
лізингу продавцем (постачальником) покупцеві (лізингодавцю), тоді як лізингові
відносини включають у себе взаємовідносини між усіма учасниками лізингових
відносин (продавцем (постачальником), лізингодавцем, лізингоодержувачем,
кредитором лізингодавця тощо).
Діяльність щодо предачі майна в лізинг безперечно відповідає
ознакам підприємництва, визначеним ст. 42 ГК України, таким як самостійність,
ініціативність, діяльність на власний ризик, мета отримання прибутку.
Визначення лізингу як однієї з форм підприємницької діяльності, що
передбачає інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових коштів у
майно, яке передається за договором лізингу суб’єкту підприємницької діяльності
на визначений строк для використання з підприємницькою метою, є досить
поширеним у літературі [21, c. 7; 27, с. 23; 40, с. 104]. Окремі дослідники
визначають лізинг як особливий вид підприємницької діяльності, що включає 3
форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгові, зміст
кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких майново-фінансових
операцій [54, c. 12].
Діяльність щодо передачі майна в лізинг здійснюється лізинговими
компаніями на засадах підприємництва. Однак підприємницька діяльність і лізинг
не завжди співвідносяться як родове і видове поняття [20, c. 121], оскільки за
Законом ”Про фінансовий лізинг” (ст. 3) лізингодавцем може бути будь-яка
юридична особа, а мета - забезпечення здійснення господарської діяльності -у
визначенні поняття лізингу в Законі ”Про фінансовий лізинг” відсутня.
Конвенція країн СНД від 25.11.98р. “Про міждержавний лізинг” визначає
лізинг як “вид інвестиційно-підприємницької діяльності…”.
За Законом “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право інвестувати
на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти
(пп.1 ч.1 ст. 10 Закону). Відповідно до ст.292 ГК України лізингодавець може
інвестувати власні чи залучені фінансові кошти. Використання сполучника “чи” в
ст. 292 ГК означає, що одночасно використовувати обидва джерела неможливо, що є
безпідставним обмеженням інвестиційної діяльності лізингодавця, тому сполучник
”чи” у визначенні поняття лізингу в ГК України потребує заміни сполучником
”та/або”.
Закон “Про фінансовий лізинг” та ГК України не деталізують, які саме
кошти є власними, а які залученими та позичковими. Відповідно до п.1 ст.10
Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91р. (далі - Закон ”Про
інвестиційну діяльність”) власними коштами є прибуток, амортизаційні
відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха і т. ін.; а
залученими - кошти, отримані від продажу акцій, пайові та інші внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону ”Про інвестиційну діяльність”
інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб
і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиціями є всі види майнових та
інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших
видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або
досягається соціальний ефект (ст.1 Закону “Про інвестиційну діяльність”).
Досліджуючи правову природу інвестицій, В.Ю. Полатай вказує, що однією
з ознак цієї категорії є рух (переміщення) капіталу між суб'єктами без
негайного розрахунку [88, c. 40]. Це характерно для відносин лізингодавця та
лізингоодержувача. Суть лізингу, як визначає В.Д. Газман, полягає в
інвестуванні тимчасово вільних чи залучених фінансових засобів [51, c. 95] у
придбання основних фондів на замовлення лізингоодержувача за визначеною ним
специфікацією та у вказаного продавця (постачальника) з метою оновлення
виробничих фондів лізингоодержувача та отримання прибутку.
Р.П. Саблук, здійснюючи аналіз теоретичних аспектів лізингових
відносин, визначав лізинг як ”одне з важливих джерел надходження нових
інвестицій” [98, c.52]. На інвестиційний характер лізингу вказують Л.А.
Савельєв, С.А. Циганов, Р.П. Саблук, Д. Січко та інші вітчизняні економісти та
правознавці [127, c. 8; 98, c. 67; 99, с. 104].
Як вид інвестиційної діяльності, спрямованої на інвестування власних
та/або позикових засобів, лізингова діяльність визначена і в законодавстві
деяких зарубіжних країн, зокрема, Киргизької Республіки, Республік Узбекістан,
Таджикістан, Казахстан [78].
Визначення лізингу як виду підприємницько-інвестиційної діяльності є
найбільш вдалим на думку А.Г. Барабаш [26, c. 77], А.В. Мітякова [75, c. 34].
Наявність у лізингових відносинах інвестиційних ознак свідчить про поєднання в
них елементів приватно-правового та публічно-правового характеру [78, c. 38].
Як форму інвестиційної діяльності лізинг визначає О.М. Вінник [47, c. 252].
Однак в лізингових операціях інвестиційну діяльність здійснює лише
лізингодавець, який вкладає кошти і набуває предмет лізингу у власність для
передачі його в користування лізингоодержувачу з метою отримання прибутку. Тому
не слід пов’язувати лізинг лише з інвестиційною діяльністю. Лізинг як вид
господарської діяльності ширший від інвестицій і не повинен зводитись до дій
лише одного суб’єкта - лізингодавця та обмежуватись лише процедурою укладання
договору. За допомогою лізингу продавець розширює збут власної продукції, а
лізингоодержувач задовольняє свої потреби у володінні та користуванні предметом
лізингу. Тому, незважаючи на наявність у лізингових відносинах інвестиційного
елементу, лізинг не є інвестиційною діяльністю.
Щодо інноваційного аспекту лізингової діяльності, то відповідно до
ст.325 ГК України інноваційною діяльністю у сфері господарювання визнається
дiяльнiсть учасникiв господарських вiдносин, що здiйснюється на основi
реалiзацiї iнвестицiй з метою виконання довгострокових науково-технiчних
програм з тривалими строками окупностi витрат i впровадження нових
науково-технiчних досягнень у виробництво та iншi сфери суспiльного життя.
Лізинг як вид господарської діяльності має ознаки інноваційної
діяльності у випадку відповідності вищезазначеним критеріям, зокрема, у разі
передачі предметів у лізинг з метою впровадження лізингоодержувачем нових
науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, слід визнати лізинг
інвестиційно-інноваційною господарською діяльністю, що здійснюється з метою
одержання прибутку.
Лізинг як вид господарської діяльності має комплексний характер,
оскільки, крім безпосередньої передачі майна в користування лізингоодержувача,
часто-густо включає і безпосереднє виробництво предмета лізингу, його технічне
обслуговування тощо.
Одним з елементів господарської діяльності є спеціальне коло
суб'єктів[2].
Лізинг як господарська діяльність передбачає укладення та виконання
договору лізингу та всіх супутніх йому договорів, визначених в Законі “Про
фінансовий лізинг”, з підготовкою до укладення таких договорів, і включає
публічно-правове регулювання, бухгалтерський облік та оподаткування відносин,
що виникають між учасниками лізингових операцій.
Таким чином, для лізингу як господарської діяльності характерні
наступні спеціальні ознаки:
‒ здійснюється особливим колом суб'єктів;
‒ має триваючий (постійний) характер та
здійснюється на професійних засадах;
‒ має інвестиційний характер, який полягає в тому,
що лізингодавець має право інвестувати на придбання предмета лізингу як власні,
так і залучені кошти, та інноваційний характер, оскільки основним призначенням
лізингу є оновлення основних виробничих фондів лізингоодержувача;
‒ здійснюється з метою одержання прибутку;
‒ має публічно-приватний характер, що
характеризується участю в цій діяльності як приватних лізингових компаній, так
і створених державою для задоволення суспільних потреб у певній сфері
господарювання;
‒ характеризується публічно-правовим
регулюванням порядку здійснення, бухгалтерського обліку, оподаткування та
поєднанням приватних і публічних інтересів в процесі здійснення державного
регулювання та підтримки лізингової діяльності у сфері реалізації пріоритетних
інноваційних проектів.
Наведені ознаки лізингу як господарської діяльності
дозволяють сформулювати наступне визначення поняття лізингової діяльності - це
врегульована нормами права господарська діяльність, що має
інвестиційно-інноваційний характер, характеризується публічно-правовим
регулюванням і здійснюється на професійних засадах за плату, для досягнення
економічного та соціального ефекту та з метою отримання прибутку. З метою
вдосконалення правового регулювання лізингової діяльності вважаємо за необхідне
закріпити це визначення лізингової діяльності в ГК України та у ст. 1 Закону
”Про фінансовий лізинг”.
За ЦК України лізинг є різновидом найму (оренди). Не даючи
визначення поняття лізингу, ст. 806 ЦК України визначає, що за договором
лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій
стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на
праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із
лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем
у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем
специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату
(лізингові платежі). ЦК України визначає договір лізингу одним з видів
цивільно-правових зобов'язань, сторонами якого є лізингодавець та
лізингоодержувач, об'єктом - майно, що належить лізингодавцю на праві власності
і набуте без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або
спеціально придбане з метою лізингу у продавця, відповідно до визначених
лізингоодержувачем специфікацій (непрямий лізинг). Цей договір має
двосторонній, строковий та оплатний характер.
Ст. 1 Закону “Про фінансовий лізинг” визначає фінансовий лізинг як вид
цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За
договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність
річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та
умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше
одного року за встановлену плату (лізингові платежі). З визначення, яке
наведене в цьому Законі, можна визначити наступні ознаки фінансового лізингу
[8]:
‒ вид цивільно-правових відносин;
‒ учасниками є 3 суб'єкти - лізингодавець,
лізингоодержувач та продавець;
‒ специфікація предмета лізингу визначається
лізингоодержувачем;
‒ передбачає передачу речі у строкове (не менше
одного року) та оплатне (лізингові платежі) користування.
Лізинг, як вид суспільних (господарських) відносин,
характеризується наступними ознаками:
‒ передбачає передачу майна у строкове користування;
‒ предметом лізингу може бути неспоживна річ,
визначена індивідуальними ознаками, віднесена, згідно з законодавством до
основних фондів, щодо якої немає заборони або обмежень для передачі в лізинг;
‒ характеризується спеціальним суб’єктним
складом, що представлений участю у цих відносинах лізингодавця,
лізингоодержувача, продавця (постачальника) предмета лізингу;
‒ має оплатний характер користування предметом
лізингу, що передбачає сплату лізингоодержувачем періодичних лізингових
платежів;
‒ передбачає передачу у користування як майна,
набутого лізингодавцем з метою лізингу за визначеною лізингоодержувачем
специфікацією у відповідного продавця, так і іншого власного майна
лізингодавця, набутого без попередньої домовленості з лізингоодержувачем.
1.2 Лізингові операції банку та їх характеристика
Лізинг можна охарактеризувати як господарську операцію, за
якою суб'єкт господарювання має право користуватися майном, що йому не належить
на правах власності, а взяте ним в оренду на довгий термін за відповідну плату.
Суб'єктами лізингу можуть бути:
‒ лізингодавець - юридична особа, яка передає право
володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
‒ лізингоодержувач - фізична або юридична особа,
яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
‒ продавець (постачальник) - фізична або юридична
особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як
предмет лізингу лізингоодержувачу;
‒ інші юридичні або фізичні особи, які є
сторонами багатостороннього договору лізингу.
Предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути
неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до
законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні
ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх
відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває
в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі
в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку,
встановленому законом.
Однак більшість банків віддають перевагу опосередкованим
формам участі в лізингових угодах. Ці форми такі:
‒ створення власної дочірньої лізингової компанії;
‒ створення разом з іншими банками, кредитними
установами, іншими суб'єктами господарювання спільних лізингових компаній;
‒ кредитне обслуговування лізингових компаній
(включаючи факторингове).
Законодавство також визначає таку форму послуг як сублізинг.
Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким
лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам
за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно
до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця
за договором лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги
до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором
сублізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою
договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в
письмовій формі. До договору сублізингу застосовуються положення про договір
лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.
Специфіку лізингових відносин показано на рис. 1.1. Лізингові
операції поділяють на кілька груп, залежно від:
‒ характеру відносин власності;
‒ природи об'єкта лізингу;
‒ ринку, на якому здійснюються лізингові
операції.
‒
Рис. 1.1. Специфіка лізингових відносин
Залежно від характеру власності лізинг класифікують:
‒ на оперативний;
‒ фінансовий;
‒ зворотний;
‒ револьверний.
За природою орендованого об'єкта лізинг поділяють:
‒ на лізинг рухомого майна;
‒ лізинг нерухомого майна;
‒ лізинг споживчих товарів тривалого
використання;
‒ лізинг "секонд-хенд" [15].
Залежно від лізингового ринку лізинг класифікують на
внутрішній та міжнародний, який, у свою чергу, поділяють на експортний лізинг
(лізингоодержувач перебуває в іншій країні відносно постачальника та
лізингодавця), імпортний лізинг (постачальник об'єкта - в іншій країні),
транзитний (усі суб'єкти лізингу - у різних країнах).
Процес підготовки і реалізації лізингових угод включає такі
етапи:
‒ підготовка та обґрунтування лізингової угоди;
‒ юридичне оформлення лізингової угоди (якщо
прийнято рішення про її підписання);
‒ моніторинг виконання лізингової угоди.
На першому етапі здійснюється необхідна підготовча робота для
укладення юридичних договорів. Це дуже важливий етап, оскільки він обумовлений
складним характером багатосторонніх відносин за лізингом, який вимагає
детального вивчення всіх умов та особливостей кожної угоди.
Лізингові процедури, що здійснюються на цьому етапі,
оформляють у таких документах:
‒ заява про надання лізингових послуг, яку отримує
лізингодавець від майбутнього лізингоодержувача;
‒ висновки про платоспроможність
лізингоодержувача та ефективність лізингової угоди;
‒ замовлення-наряд, що подає постачальникові
лізингодавець;
‒ заява про надання кредиту для здійснення
лізингової угоди, що подає лізингова компанія банкові.
Процес закріплення лізингової угоди у три- і двосторонніх договорах
здійснюється на другому етапі. При цьому лізингові процедури оформляють у таких
документах [73]:
‒ лізинговий договір;
‒ кредитна угода, що укладається лізинговою
компанією з банком про надання кредиту для здійснення лізингових операцій;
‒ договір купівлі-продажу майна, що передається в
лізинг;
‒ акт прийняття об'єкта лізингу в експлуатацію;
‒ договір про технічне обслуговування переданого
в лізинг майна;
‒ договір про страхування об'єкта лізингу.
Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.
Істотними умовами договору лізингу є:
‒ предмет лізингу;
‒ строк, на який лізингоодержувачу надається
право користування предметом лізингу (строк лізингу);
‒ розмір лізингових платежів;
‒ інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї
із сторін має бути досягнуто згоди.
Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу
відповідно до вимог законодавства.
Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в
односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо
прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що
договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право
вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були
сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та
вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному
порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не
сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати
становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться
в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
На третьому етапі здійснюється експлуатація об'єкта лізингу.
Лізингоодержувач забезпечує збереження лізингового майна, утримання його в
робочому стані, здійснює лізингові платежі. У разі переходу права власності на
предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки
лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета
лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета
лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача
в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не
передбачене інше. Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може
бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю
лізингоодержувача.
Слід зауважити, що суб’єкти відносин з приводу фінансового
лізингу мають сукупність прав та обов’язків. Так, лізингодавець має право:
‒ інвестувати на придбання предмета лізингу як власні,
так і залучені та позичкові кошти;
‒ здійснювати перевірки дотримання
лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;
‒ відмовитися від договору лізингу у випадках,
передбачених договором лізингу або законом;
‒ вимагати розірвання договору та повернення
предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;
‒ стягувати з лізингоодержувача прострочену
заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
‒ вимагати від лізингоодержувача відшкодування
збитків відповідно до закону та договору;
‒ вимагати повернення предмета лізингу та
виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в
разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань
лізингоодержувачем за договором лізингу.
Лізингодавець зобов'язаний [27]:
‒ у передбачені договором строки надати
лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та
умовам договору;
‒ попередити лізингоодержувача про відомі йому
особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити
небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або
призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;
‒ відповідно до умов договору своєчасно та у
повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;
‒ відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на
поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку
та випадках, передбачених законом та/або договором;
‒ прийняти предмет лізингу в разі дострокового
розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом
лізингу.
Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до
умов договору лізингу, законів та інших нормативно-правових актів.
В свою чергу лізингоодержувач має право:
‒ обирати предмет лізингу та продавця або встановити
специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;
‒ відмовитися від прийняття предмета лізингу,
який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;
‒ вимагати розірвання договору лізингу або
відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;
‒ вимагати від лізингодавця відшкодування
збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.
Лізингоодержувач зобов'язаний:
‒ прийняти предмет лізингу та користуватися ним
відповідно до його призначення та умов договору;
‒ відповідно до умов договору своєчасно та у
повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу,
підтримувати його у справному стані;
‒ своєчасно сплачувати лізингові платежі;
‒ надавати лізингодавцеві доступ до предмета
лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання
та утримання;
‒ письмово повідомляти лізингодавця, а в
гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей
предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;
‒ письмово повідомляти про порушення строків
проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та
про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета
лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після
дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено
договором;
‒ у разі закінчення строку лізингу, а також у
разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового
повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його
було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані,
обумовленому договором.
Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу
можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та
обов'язки відповідно до умов договору лізингу та законодавств України. Слід
також зауважити, що з моменту передачі предмета лізингу у володіння
лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження
предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено
договором.
Загальна схема організації багатосторонньої лізингової угоди
буде такою, як це відображено на рис. 1.2.
Рис. 1.2. Організація лізингового процесу за тристоронної
лізингової угоди:
- заявка від лізингоодержувача;
- висновок про платоспроможність лізингоодержувача та
ефективність його проекту;
- замовлення-наряд;
- банківський кредит;
- договір купівлі-продажу;
- акт прийняття устаткування в експлуатацію;
- оплата поставки;
- лізинговий договір;
- договір про страхування предмета лізингу;
- договір про технічне обслуговування переданого в лізинг
майна;
- лізингові платежі;
- повернення об'єкта лізингу;
- повернення кредиту і виплата процентів.
На наступному етапі лізингові операції відображаються в
бухгалтерському обліку та звітності, а після закінчення строку лізингу
оформляються відносини щодо подальшого використання устаткування. Крім цього,
лізингодавцем здійснюється лізинговий моніторинг.
Кожен із суб’єктів лізингу має у ньому свої переваги. Якщо
лізингодавцем виступає банк, він має такі вигоди:
‒ розширюється коло банківських операцій, зростає число
клієнтів, підвищується імідж банку;
‒ знижується ризик втрат від неплатоспроможності
лізингоодержувача, оскільки банк залишається власником майна, переданого в
лізинг;
‒ зростають доходи банку, оскільки розмір
лізингових платежів вищий, ніж процентна ставка за кредит;
‒ здійснюється прискорена амортизація об’єкта
лізингу.
Для продавця майна лізинг, зокрема, дає можливість:
‒ розширити номенклатуру товарів, які він постачає на
ринок;
‒ забезпечити продаж майна, реалізація якого на
інших умовах недоцільна або взагалі неможлива;
‒ створити і розширити коло своїх контрагентів;
‒ прискорити обертання оборотного капіталу та
поліпшити його використання;
‒ зменшити потребу в залучених коштах, у тому
числі в банківському кредиті, а відповідно і собівартість продукції.
З погляду лізингоодержувача переваги лізингу такі:
‒ лізинг припускає 100 % фінансування придбання
основних фондів на відміну від банківського кредитування, де грошовими
ресурсами забезпечується тільки частина їхньої вартості;
‒ він дає можливість використовувати нове
обладнання та інше майно, що може бути об’єктом лізингу, без значних
одноразових витрат власного капіталу;
‒ зменшується ризик морального старіння об’єкта
лізингу, тому що лізингоодержувач бере його не у власність, а в лізинг;
‒ підприємству простіше отримати майно в лізинг,
ніж кредит на його придбання, тому що об’єкт лізингу є заставою і право
власності на нього належить лізингодавцю;
‒ лізинг створює лізингоодержувачу більше
можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки
останні здійснюються, як правило, після отримання виручки від реалізації
продукції, виробленої на взятому в лізинг обладнанні;
‒ лізингові платежі входять до складу валових
витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток лізингоодержувача;
‒ лізингове майно не зараховується на баланс
підприємства, що підвищує його ліквідність;
‒ надається право придбання лізингоодержувачем
майна за залишковою вартістю після закінчення строку договору;
‒ лізингоодержувач, укладаючи договір лізингу,
може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових послуг, зокрема
інформаційних, консультативних та юридичних.
Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення
для успіху лізингових компаній.
Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві,
які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим
майном.
Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого
лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати на придбання майна і
отримати прибуток.
Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод
визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в лізинговому
договорі за взаємною згодою сторін. Порядок здійснення лізингових платежів
гнучкіший, аніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати
надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити гнучку схему
платежів).
Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку,
встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:
‒ суму, яка відшкодовує частину вартості предмета
лізингу;
‒ платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у
лізинг майно;
‒ компенсацію відсотків за кредитом;
‒ інші витрати лізингодавця, що безпосередньо
пов'язані з виконанням договору лізингу.
Залежно від форм платежів розрізняють: грошові платежі, коли
платіж здійснюється за рахунок грошових коштів; компенсаційні платежі, коли
розрахунки здійснюються або товарами, або наданням зустрічних послуг
лізингодавцеві; мішані платежі, коли поряд із грошовими виплатами здійснюються
платежі товарами чи послугами.
Залежно від періодичності лізингові платежі бувають:
щомісячні; квартальні; піврічні; щорічні.
Ураховуючи фінансовий стан і платіжні можливості
лізингоодержувача, розрізняють такі способи виплат лізингових платежів: рівними
частинами, збільшуваними розмірами, зменшуваними розмірами.
Залежно від методу нарахування розрізняють лізингові платежі
з фіксованою загальною сумою. Лізингова плата в цьому разі включає
амортизаційні відрахування від вартості об'єкта лізингу, плату за використані
кредитні ресурси лізингодавця; суму комісійної винагороди лізингодавцеві та
плату за надані лізингоодержувачеві додаткові послуги за угодою. Загальна сума
платежів нараховується рівними частинами упродовж усього терміну угоди
відповідно до погодженої сторонами періодичності.
Предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових
договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість
встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу
несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.
Спори, що виникають при укладанні та виконанні лізингових
договорів, вирішуються відповідно до закону. Спори, що виникають із договорів
міжнародного лізингу, вирішуються з урахуванням визначених такими договорами
умов розгляду та вирішення спорів.
1.3 Нормативно-законодавче регулювання операцій з
лізингу в банках
.12.2003р. Верховною Радою України був прийнятий проект,
внесений народним депутатом Писарчуком П.І., який дістав назву Закону ”Про
фінансовий лізинг”. Цей закон визначає правові та економічні засади фінансового
лізингу в Україні, поняття лізингу, предмети та суб'єкти лізингу, поняття і
правові основи сублізингу, істотні умови та форму договору лізингу, права і
обов'язки лізингодавця та лізингоодержувача, порядок відмови від договору
лізингу та розрахунків у разі переходу права власності до лізингоодержувача,
порядок розподілу витрат на утримання предмета лізингу та ризиків випадкового
знищення або пошкодження предмета лізингу, склад лізингових платежів.
Згідно зі ст. 1 цього Закону фінансовий лізинг визначається
як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового
лізингу.
Основними новелами Закону ”Про фінансовий лізинг” [8] є відмова від
поділу лізингу на види (оперативний і фінансовий) і визнання лізингом лише
фінансовий лізинг; розширення кола суб'єктів лізингу за рахунок виключення
вимоги наявності у них статусу суб'єкта підприємницької діяльності; надання
права лізингоодержувачу передавати предмет лізингу в сублізинг; відмова від
прив'язки строків договору лізингу до норм амортизації предмета лізингу;
скорочення мінімального строку договору лізингу до 1 року; скорочення переліку
істотних умов договору лізингу; виключення з ознак фінансового лізингу умови
про перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача після
закінчення строку дії договору або викуп предмета лізингу за залишковою
вартістю.
Таким чином, в Україні загалом сформована нормативно-правова база, що
забезпечує регулювання лізингових відносин у сфері господарювання. У той же
час, слід відмітити відсутність у законодавстві та науковій літературі єдиного
підходу до розуміння лізингу, що обумовлює неузгодженість і суперечливість
нормативних актів: кодифікованих, уніфікованих та диференційованих, присвячених
регулюванню лізингових відносин у цілому та в окремих галузях господарювання.
Тому навіть наявність спеціального Закону ”Про фінансовий лізинг” не дозволяє
вести мову про виокремлення спеціального масиву законодавства (галузі чи
підгалузі), присвяченого лізингу.
Застосування лізингу передбачають двосторонні міжнародні угоди про
торговельно-економічне співробітництво, зокрема, Угода між Урядом України та
Урядом Королівства Швеція про сприяння та взаємний захист інвестицій від
15.08.1995р. (ратифікована Законом України від 25.12.96р.) та Договір між
Україною та Азербайджанською Республікою про економічне співробітництво на 2000
- 2009р. від 16.03.2000р. (ратифікований Законом України від 5.10.2000р.).
Закон “Про фінансові послуги”, як і ЦК України, не дає визначення
поняття лізингу, однак відносить фінансовий лізинг до виду фінансових послуг.
Відповідно до ст.1 Закону "Про фінансові послуги" фінансова послуга -
це операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за
власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених
законодавством, i за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з
метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Отже, за Законом "Про фінансові послуги" фінансовий лізинг є
господарською операцією з фінансовими активами; має елементи комісії чи
доручення, оскільки здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи
за рахунок цих осіб, та кредитний елемент, що знаходить прояв у залученні, у
випадках, передбачених законодавством, фінансових активів; має за мету
отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [6].
Із змісту п.7 ст.47 та ч.1 ст.49 Закону “Про банки і банківську
діяльність” випливає, що лізинг є кредитною операцією [5]. До кредитних
операції фінансового лізингу віднесені і Положенням про порядок формування та
використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями
банків, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.07.2000р. N 279. До форми банківського
кредиту у сфері господарювання лізинговий кредит віднесено і ст. 347 ГК
України. Спільним у цих визначеннях є визнання лізингу кредитною операцією,
формою майнового кредиту, який надає лізингодавець лізингоодержувачу і
предметом якого може бути як рухоме, так і нерухоме майно.
П. 1.18 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” дає визначення
лізингової (орендної) операції як господарської операції (крім операцій з
фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи
юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі
у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату
та на визначений строк. Отже, за Законом “Про оподаткування прибутку
підприємств”, так само, як і за Законом “Про фінансові послуги”, лізинг
визначено як господарську операцію, учасником якої може бути як фізична, так і
юридична особа; предметом якої є основні фонди або земля, а змістом - строкове
та оплатне користування майном. Однак слід зауважити, що Закон України “Про
оподаткування прибутку підприємств” втратив свою чинність із прийняттям
Податкового кодексу України, однак останній жодним чином не вніс ясності в
питання нормативно-правового регулювання лізингової діяльності.
Виходячи з вищезазначеного підходу до змісту лізингових відносин,
вважаємо, що лізинг є господарською діяльністю тільки для лізингодавця. Для
інших учасників лізингу (лізингоодержувачів, продавців[2] тощо) лізинг є
господарською операцією, оскільки, по-перше, може мати разовий характер, а
отже, не є діяльністю, а по-друге, не має інвестиційного характеру.
Лізинг як господарська операція включає всі відносини, що складаються
між учасниками лізингу в процесі укладання і виконання договору лізингу. Чинне
законодавство України широко використовує термін ”господарська операція”.
Відповідно до Закону України від 16.07.1999р. ”Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” господарська операція - це дія або подія, яка
викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі
підприємства. Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 24.05.1995 р. №88, господарські операції - це факти підприємницької
та іншої дiяльностi, що впливають на стан майна, зобов'язань i фінансових
результатів.
Лізингова операція здійснюється наступним чином: лізингоодержувач
звертається до лізингової компанії з проханням набути необхідне обладнання і
передати йому у користування. Наймач (лізингоодержувач) сповіщає лізингову
компанію, яке обладнання йому необхідно; лізингова компанія купує це обладнання
у фірми-виробника чи оптової фірми і передає (або доручає продавцеві передати)
обладнання у тимчасове користування на підставі договору [39].
Лізинг як господарська операція є операцією юридичної особи
(лізингодавця), що передбачає надання основних фондів (предмета лізингу), що є
власністю лізингодавця або набувається ним за рахунок власних та/або залучених
коштів з метою передачі в лізинг за специфікацією у продавця (постачальника),
визначеного лізингоодержувачем, у користування фізичній чи юридичній особі
(лізингоодержувачу) за умови сплати лізингових платежів та на визначений строк,
після закінчення якого предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача
(викуповується за залишковою вартістю) або підлягає поверненню лізингодавцю.
Таким чином, лізингова операція є господарською операцією, в якій
поєднуються елементи відносин купівлі-продажу, доручення, інвестиційних та
кредитних відносин, тому, як зазначають деякі дослідники [82, c. 22; 67, c. 8;
83, c. 5], лізинг і має подвійну природу.
Для лізингу як господарської операції крім загальних ознак лізингу як
виду суспільних відносин, характерні наступні спеціальні ознаки:
‒ має разовий характер;
‒ характеризується можливістю участі в ній як
фізичних, так і юридичних осіб;
‒ характеризується особливим розподілом відповідальності
між учасниками лізингу. Предмет лізингу та продавця обирає лізингоодержувач
або, за його дорученням, лізингодавець, хоча покупцем виступає лізингодавець
(п.1 ч.1 ст.11 Закону “Про фінансовий лізинг”); відповідальність за виявлені
недоліки та дефекти предмета лізингу несе продавець, у той же час лізингодавець
зобов’язаний попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості
та недоліки предмета лізингу (ч.2 п.2 ст.10 Закону “Про фінансовий лізинг”
[8]);
‒ передбачає після закінчення строку дії договору перехід
предмета лізингу у власність лізингоодержувача (викуп за залишковою вартістю)
або його повернення лізингодавцю.
Таким чином, лізинг у значенні ”господарська операція” можна
визначити як операцію суб'єкта господарювання (лізингодавця), яка передбачає
надання основних фондів, набутих лізингодавцем у власність (господарське
відання) за рахунок власних та/або залучених коштів за специфікацією у продавця
(постачальника), що визначені лізингоодержувачем, у володіння та користування
лізингоодержувачу за умови сплати лізингових платежів та на визначений строк,
після закінчення якого предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача
(викуповується за залишковою вартістю) або підлягає поверненню лізингодавцю.
Отже, аналіз законодавчих визначень лізингу та спеціальної
літератури свідчить про те, що термін ”лізинг” застосовується у наступних
значеннях:
‒ як господарська діяльність;
‒ як вид суспільних (господарських) відносин;
‒ як господарська операція;
‒ як договір.
Підсумовуючи вищевикладене, автор дослідження доходить
висновку про те, що лізингові відносини включають у себе відносини між всіма учасниками
лізингової операції (лізингодавцем, лізингоодержувачем, продавцем
(постачальником) предмета лізингу, кредиторами лізингодавця тощо). Сукупність
лізингових операцій та їх забезпечення є лізинговою діяльністю, що здійснюється
спеціальним колом суб’єктів.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКУ
.1 Загальна характеристика банку
Аналіз ліквідності банку - аналіз можливості для банка
покрити всі його фінансові зобов'язання. Коефіцієнт ліквідності - показник здатності
банка вчасно виконувати свої короткострокові фінансові зобов'язання.
Платоспроможність - це здатність банка своєчасно і в повному об'ємі погашати
свої платіжні зобов'язання. Для аналізу ліквідності необхідно скласти платіжний
баланс. Завдання аналізу ліквідності балансу виникає у зв'язку з необхідністю
давати оцінку кредитоспроможності своєчасно і повністю розрахуватися по своїх
зобов'язаннях. Ліквідність балансу визначається, як міра покриття зобов'язань
організації її активами, термін погашення яких в гроші відповідає терміну
погашення зобов'язань. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів
по активу, згрупованих по мірі їх ліквідності і розташованих в порядку убування
ліквідності, з зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їх погашення
і розташованими в порядку зростання термінів.
Однак, зважаючи на особливість діяльності банківських установ
у порівнянні з іншими суб’єктами господарювання більш доцільним є проведення
аналітичного аналізу балансу банку (табл. 2.1., табл. 2.2.).
Таблиця 2.1.
Аналітичний аналіз статей балансу ПАТ КБ «Приват-банк», тис.
грн.
|
Найменування
статті
|
2009 рік
|
2010 рік
|
2011 рік
|
Абсолютне
відхилення
|
|
|
|
|
|
11 до 10
|
11 до 10
|
11 до 09
|
|
АКТИВИ
|
|
|
|
|
|
|
|
Кошти в
Національному банку України та готівкові кошти банку
|
192 516
|
199 381
|
672 564
|
6 865
|
473 183
|
480 048
|
|
Казначейські та
інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, і цінні папери, емітовані НБУ
|
0
|
20 000
|
20 721
|
20 000
|
721
|
20 721
|
|
Кошти в інших
банках
|
256 554
|
632 241
|
840 549
|
375 687
|
208 308
|
583 995
|
|
Цінні папери в
торговому портфелі банку
|
0
|
0
|
63 402
|
0
|
63 402
|
63 402
|
|
Цінні папери в
портфелі банку на продаж
|
70 697
|
63 792
|
54 974
|
-6 905
|
-8 818
|
-15 723
|
|
Кредити та
заборгованість клієнтів
|
1 339 443
|
2 714 245
|
6 618 108
|
1 374 802
|
3 903 863
|
5 278 665
|
|
Інвестиції в асоційовані
й дочірні компанії
|
0
|
215 334
|
259 141
|
215 334
|
43 806
|
259 141
|
|
Основні засоби та
нематеріальні активи
|
98 293
|
192 477
|
465 510
|
94 184
|
273 033
|
367 217
|
|
Нараховані доходи
до отримання
|
23 532
|
38 606
|
85 413
|
15 074
|
46 807
|
61 882
|
|
Відстрочений
податковий актив
|
4 528
|
3 650
|
27 306
|
-878
|
23 655
|
22 778
|
|
Інші активи
|
61 046
|
27 046
|
46 727
|
-34 000
|
19 681
|
-14 319
|
|
11 684
|
49
|
11 684
|
-11 635
|
49
|
|
Усього активів
|
2 046 609
|
4 118 456
|
9 154 464
|
2 071 846
|
5 036 009
|
7 107 855
|
|
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
|
|
|
|
|
|
|
|
Кошти банків
|
256 234
|
939 562
|
3 599 392
|
683 328
|
2 659 830
|
3 343 158
|
|
Кошти клієнтів
|
1 439 744
|
2 448 059
|
3 844 877
|
1 008 315
|
1 396 818
|
2 405 133
|
|
Ощадні (депозитні)
сертифікати, емітовані банком
|
51
|
51
|
51
|
0
|
0
|
0
|
|
Боргові цінні
папери, емітовані банком
|
30 670
|
15 048
|
475 073
|
-15 622
|
460 026
|
444 404
|
|
Нараховані витрати
до сплати
|
20 800
|
35 409
|
47 741
|
14 610
|
12 331
|
26 941
|
|
Відстрочені
податкові зобов'язання
|
11 001
|
16 200
|
35 727
|
5 198
|
19 527
|
24 725
|
|
Інші зобов'язання
|
4 607
|
96 737
|
289 245
|
92 130
|
192 508
|
284 638
|
|
Усього
зобов'язань
|
1 763 107
|
3 551 066
|
8 292 106
|
1 787 959
|
4 741 040
|
6 528 998
|
|
Власний капітал
|
|
|
|
|
|
|
|
Статутний капітал
|
232 600
|
482 600
|
735 100
|
250 000
|
252 500
|
502 500
|
|
Резерви та інші
фонди банку
|
16 018
|
24 904
|
47 045
|
8 887
|
22 141
|
31 028
|
|
Резерви переоцінки,
у тому числі:
|
17 088
|
37 745
|
64 006
|
20 657
|
26 261
|
46 918
|
|
Резерви переоцінки
необоротних активів
|
17 088
|
38 652
|
63 850
|
21 564
|
25 198
|
46 762
|
|
Резерви переоцінки
цінних паперів
|
0
|
(907)
|
156
|
-907
|
1 063
|
156
|
|
Нерозподілений
прибуток (непокритий збиток) минулих років
|
8 366
|
9 396
|
0
|
1 029
|
-9 396
|
-8 366
|
|
Прибуток/збиток
звітного року, що очікує затвердження
|
430
|
12 745
|
16 207
|
3 316
|
3 461
|
6 777
|
|
Усього власного
капіталу
|
283 502
|
567 390
|
862 358
|
283 888
|
294 968
|
578 856
|
|
Усього пасивів
|
2 046 609
|
4 118 456
|
9 154 464
|
2 071 846
|
5 036 009
|
7 107 855
|
Аналіз баланс ПАТ КБ «Приват-банк» з точки зору розрахунку
абсолютних відхилень можна зобразити графічно, що дасть змогу більш наглядно
продивитися динаміку змін статей балансу (рис. 2.1, рис. 2.2)
Рисунок 2.1. Динаміка структури активів ПАТ КБ «Приват-банк»,
тис. грн.
Рисунок 2.2. Динаміка структури пасивів ПАТ КБ «Приват-банк»,
тис. грн.
За результатами аналізу можемо зробити наступні висновки про
забезпеченість банку коштами та про зміну структури балансу. Перш за все
необхідно зазначити, що зростання суми активів за два роки перевищило 7 млн.
грн. Але якщо більш пильно подивитися, то таке збільшення багато в чому
відбулося за рахунок збільшення суми кредитів та зобов’язань клієнтів банку
тобто за рахунок зростання дебіторської заборгованості. Подальший аналіз
показує, що кошти в Національному банку України та готівкові кошти банку також
збільшилися саме в останньому році майже на 400 млн. грн. у порівнянні з 2010.
Крім того необхідно звернути увагу на структуру зобов’язань банку, яка багато в
чому збільшилася за 2 останні роки на 5,7 млрд. грн. за рахунок коштів банку та
коштів клієнтів. Це свідчить про досить активну діяльність банку на ринку
фінансових послуг саме за останній 2011 рік, оскільки кошти банків та кошти
клієнтів збільшилися на 4,1 млрд. грн. у порівнянні із 2010. Збільшення
власного капіталу простежується щорічно у розмірі 280 - 290 млн. грн., що
свідчить про достатньо стабільний рівень фінансування банку власних
зобов’язань.
Таблиця 2.2.
Аналітичний аналіз статей балансу ПАТ КБ «Приват-банк» у
відносних показниках, тис. грн.
|
Найменування
статті
|
2009 рік
|
2010 рік
|
2011 рік
|
Відносне відхилення
|
|
|
|
|
|
11 до 10
|
11 до 10
|
11 до 09
|
|
АКТИВИ
|
|
|
|
|
|
|
|
Кошти в
Національному банку України та готівкові кошти банку
|
192 516
|
199 381
|
672 564
|
103,57%
|
337,33%
|
349,35%
|
|
Казначейські та
інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, і цінні папери, емітовані НБУ
|
0
|
20 000
|
20 721
|
-
|
103,61%
|
-
|
|
Кошти в інших
банках
|
256 554
|
632 241
|
840 549
|
246,44%
|
132,95%
|
327,63%
|
|
Цінні папери в
торговому портфелі банку
|
0
|
0
|
63 402
|
-
|
-
|
-
|
|
Цінні папери в
портфелі банку на продаж
|
70 697
|
63 792
|
54 974
|
90,23%
|
86,18%
|
77,76%
|
|
Кредити та
заборгованість клієнтів
|
1 339 443
|
2 714 245
|
6 618 108
|
202,64%
|
243,83%
|
494,09%
|
|
Інвестиції в
асоційовані й дочірні компанії
|
0
|
215 334
|
259 141
|
-
|
120,34%
|
-
|
|
Основні засоби та
нематеріальні активи
|
98 293
|
192 477
|
465 510
|
195,82%
|
241,85%
|
473,59%
|
|
Нараховані доходи
до отримання
|
23 532
|
38 606
|
85 413
|
164,06%
|
221,24%
|
362,97%
|
|
Відстрочений
податковий актив
|
4 528
|
3 650
|
27 306
|
80,61%
|
748,11%
|
603,05%
|
|
Інші активи
|
61 046
|
27 046
|
46 727
|
44,30%
|
172,77%
|
76,54%
|
|
Довгострокові
активи, призначені для продажу
|
|
11 684
|
49
|
-
|
0,42%
|
-
|
|
Усього активів
|
2 046 609
|
4 118 456
|
9 154 464
|
201,23%
|
222,28%
|
447,30%
|
|
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
|
|
|
|
|
|
|
|
Кошти банків
|
256 234
|
939 562
|
3 599 392
|
366,68%
|
383,09%
|
1404,73%
|
|
У тому числі
кредити, які отримані від Національного банку України
|
0
|
0
|
0
|
-
|
-
|
-
|
|
Кошти клієнтів
|
1 439 744
|
2 448 059
|
3 844 877
|
170,03%
|
157,06%
|
267,05%
|
|
Ощадні (депозитні)
сертифікати, емітовані банком
|
51
|
51
|
51
|
100,00%
|
100,00%
|
100,00%
|
|
Боргові цінні
папери, емітовані банком
|
30 670
|
15 048
|
475 073
|
49,06%
|
3157,05%
|
1548,98%
|
|
Нараховані витрати
до сплати
|
20 800
|
35 409
|
47 741
|
170,24%
|
134,83%
|
229,52%
|
|
Відстрочені
податкові зобов'язання
|
11 001
|
16 200
|
35 727
|
147,26%
|
220,54%
|
324,76%
|
|
Інші зобов'язання
|
4 607
|
96 737
|
289 245
|
2099,78%
|
299,00%
|
6278,38%
|
|
Усього
зобов'язань
|
1 763 107
|
3 551 066
|
8 292 106
|
201,41%
|
233,51%
|
470,31%
|
|
Власний капітал
|
|
|
|
|
|
|
|
Статутний капітал
|
232 600
|
482 600
|
735 100
|
207,48%
|
152,32%
|
316,04%
|
|
Резерви та інші
фонди банку
|
16 018
|
24 904
|
47 045
|
155,48%
|
188,91%
|
293,70%
|
|
Резерви переоцінки,
у тому числі:
|
17 088
|
37 745
|
64 006
|
220,89%
|
169,57%
|
374,57%
|
|
Резерви переоцінки
необоротних активів
|
17 088
|
38 652
|
63 850
|
226,19%
|
373,65%
|
|
Резерви переоцінки
цінних паперів
|
0
|
-907
|
156
|
-
|
-17,20%
|
-
|
|
Нерозподілений
прибуток (непокритий збиток) минулих років
|
8 366
|
9 396
|
0
|
112,31%
|
0,00%
|
0,00%
|
|
Прибуток/збиток
звітного року, що очікує затвердження
|
9 430
|
12 745
|
16 207
|
135,15%
|
127,16%
|
171,87%
|
|
Усього власного
капіталу
|
283 502
|
567 390
|
862 358
|
200,14%
|
151,99%
|
304,18%
|
|
Усього пасивів
|
2 046 609
|
4 118 456
|
9 154 464
|
201,23%
|
222,28%
|
447,30%
|
Аналізуючи статті балансу ПАТ КБ «Приват-банк» у відносних
показниках бачимо, що за останні роки 2010-2011 банк зробив великий крок на
ринку фінансових послуг України. Про це зокрема свідчить збільшення статутного
капіталу на 316,04% у 2011 році порівняно із 2009. Крім того, збільшення
загальної суми зобов’язань у 2011 році порівняно із 2009 сталося на 470,31%, що
знову ж таки свідчить про досить агресивну тактику охоплення ринку фінансових
послуг, яку застосовують менеджери банку. Крім того у 2011 році на 337,33% у
порівнянні із 2010 зросли кошти в Національному банку України та готівкові
кошти банку. Таке збільшення свідчить скоріш про заходи регулювання банківської
сфери які застосовує НБУ ніж про політику власне ПАТ КБ «Приват-банк». А ось
збільшення кредитів та зобов’язань споживачів послуг ПАТ КБ «Приват-банк»
кожного року відбувалося поступово на 200%, що свідчить про вдале застосування
механізмів кредитування населення.
Важливими і одними з найбільш інформативних показників
діяльності банку є показниками ліквідності діяльності банку. Тому слід провести
аналіз показників ліквідності користуючись нормативами НБУ, які встановлені для
ліквідності банків а саме: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5)
та короткострокової ліквідності (Н6). Зробимо аналіз ліквідності ПАТ КБ
«Приват-банк».
Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначимо для 2009, 2010,
2011 років за формулою:
.
Необхідно пам’ятати, що нормативне значення нормативу Н4 має бути не
меншим ніж 20 %.
рік Н4 = (23 532 + 192 516 + 256 554) / 2054791 = 23,1 %
рік Н4 = (38 606+ 199 381 + 632 241) / 2945722 = 35,02 %
рік Н4 = (85 413 + 672 564 + 840 549) / 3717502 = 43,12 %
Розрахуємо норматив поточної ліквідності Н 5 за формулою:
.
Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 %.
рік Н5 = 70 697 / 164411 = 43%
рік Н5 = 279 126 / 580182 = 48,11%
рік Н5 = 377 517 / 673295 = 56,07%
Перейдемо до розрахунків нормативу короткострокової ліквідності Н6.
.
Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 %.
рік Н6 = 281283 / 1 339 443 = 21%
рік Н6 = 909272 / 2 714 245= 33,5%
рік Н6 = 2713424 / 6 618 108 = 41%
Для зручності аналізу показників ліквідності банку занесемо
їх у таблицю (табл. 2.3.)
Таблиця 2.3.
Аналіз показників ліквідності за роки 2009-2010
|
Показник
|
Рік
|
Зміна показників
ліквідності,%
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
Н4
|
23,10%
|
35,02%
|
43,12%
|
151,60%
|
123,13%
|
|
Н5
|
43,00%
|
48,11%
|
56,07%
|
111,88%
|
116,55%
|
|
Н6
|
21,00%
|
33,50%
|
41,00%
|
159,52%
|
122,39%
|
Таким чином, бачимо що усі показники Н4, Н5, Н6 мали
тенденцію до зростання, що свідчить про надзвичайну активність банку за роки,
що аналізуються.
Рисунок 2.3. Динаміка зміни показників ліквідності ПАТ КБ
«Приват-банк»
Аналіз динаміки показників ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк»
дає змогу чіткіше уявити обсяги їх зростання за період 2009-2011 рр. Отже
забезпеченість банку ліквідним коштами дає йому змогу активно та ефективно
працювати на ринку фінансових послуг України. За період що було аналізовано ПАТ
КБ «Приват-банк» досяг значного приросту балансових показників та, як бачимо,
збільшення показників ліквідності. Агресивна стратегія охоплення ринку, яка
скоріше за все була обрана менеджерами ПАТ КБ «Приват-банк» приносить свої
дивіденди перш за все за рахунок розширення кредитного портфелю банку та за
рахунок вдалої політики в сфері залучення коштів, тобто розробки депозитної
сітки, яка дає змогу по-перше, бути впевненим у власних вкладах з боку
населення чи юридичних осіб, а по-друге дає змогу банку ефективно
використовувати наявні кошти з метою покриття миттєвих розривів та
обслуговування власних термінових кредиторських зобов’язань.
Крім нормативів НБУ в економічному аналізі банківської
діяльності використовуються інші показники ліквідності. Їх розрахунки
допомагають керівництву банківських установ слідкувати та оперативно реагувати
на ті негативні фактори які впливають на фінансовий стан банку.
З початку повернемося до аналізу балансу банку і згрупуємо
активи та пасив за ступенем ліквідності (табл. 2.4.).
Таблиця 2.4
Аналіз балансу за видами активів та пасивів
|
Види активів та
пасивів
|
Умовне позначення
|
Роки
|
Відхилення
|
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
|
млн. грн.
|
%
|
млн. грн.
|
%
|
млн. грн.
|
%
|
млн. грн.
|
в %
|
млн. грн.
|
в %
|
|
АКТИВ
|
|
Найбільш ліквідні
|
А1
|
519,7
|
25,40
|
915,4
|
22,23
|
1652,2
|
18,05
|
395,6
|
176,12
|
736,8
|
180,49
|
|
Що швидко
реалізуються
|
А2
|
267,8
|
13,09
|
585,9
|
14,23
|
1375,4
|
15,02
|
318,0
|
218,72
|
789,5
|
234,75
|
|
Що повільно
реалізуються
|
А3
|
1160,6
|
56,71
|
2424,6
|
58,87
|
5582,7
|
60,98
|
1263,9
|
208,90
|
3158,1
|
230,25
|
|
Важкореалізуємі
|
А4
|
98,2
|
4,80
|
192,5
|
4,67
|
465,5
|
18,05
|
94,2
|
195,82
|
273
|
241,85
|
|
БАЛАНС
|
2046,6
|
|
4118,4
|
|
9154,4
|
|
2071,8
|
201,23
|
5036
|
222,28
|
|
ПАСИВ
|
|
Строкові
зобов’язання
|
П1
|
1695,9
|
82,87
|
3387,6
|
82,25
|
7444,2
|
81,32
|
1691,6
|
199,74
|
4056,6
|
219,75
|
|
Короткострокові
|
П2
|
25,5
|
1,24
|
132,1
|
3,21
|
337
|
3,68
|
106,7
|
519,30
|
204,8
|
254,95
|
|
Довгострокові
|
П3
|
41,7
|
2,04
|
31,2
|
0,76
|
510,8
|
5,58
|
-10,4
|
74,99
|
479,5
|
1634,66
|
|
Постійні
|
П4
|
283,5
|
13,85
|
567,4
|
13,78
|
567,4
|
6,20
|
283,9
|
200,14
|
0
|
219,75
|
|
БАЛАНС
|
2046,6
|
|
4118,4
|
|
9154,4
|
|
2071,8
|
201,23
|
5036
|
222,28
|
Графічний наліз представлений на рис 2.4., 2.5.
Рисунок 2.4. Динаміка зміни активів балансу за групами
Рисунок 2.5. Динаміка зміни пасивів балансу за групами
Як і попередній аналіз балансу, аналіз активів та пасивів за
групами ліквідності дав змогу зробити висновки про поступове і впевнене
збільшення активів та пасивів, а також власних коштів ПАТ КБ «Приват-банк»
Маючи на увазі проведений вище аналіз можемо проаналізувати
загальну ліквідність ПАТ КБ «Приват-банк».
Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзаг) розраховується
наступним чином:
Кзаг = Активи банку / Зобов’язання банку * 100%
Нормальне значення цього показника має перевищувати 100%.
Розрахунок цього показника зручно представити в табличній формі (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Аналіз загальної ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк»
|
Показник
|
Роки
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Актив балансу
|
2 046 609
|
4 118 456
|
9 154 464
|
|
Зобов’язання
балансу
|
1 763 107
|
3 551 066
|
8 292 106
|
|
Коефіцієнт
загальної ліквідності
|
116,08%
|
115,98%
|
110,40%
|
Таким чином, коефіцієнт загальної ліквідності ПАТ КБ
«Приват-банк» повністю відповідає нормативному показнику, тобто є більше 100%.
Намічається невелика тенденція, до зменшення цього показнику оскільки в остання
роки, кількість кредиторської заборгованості дещо збільшилася, що викликано
збільшенням активності депозитної політики банку.
Розрахуємо далі коефіцієнт абсолютної ліквідності:
Кабс.л. = (Грошові кошти + Короткострокові фінансові вклади)
/ Сукупні строкові зобов’язання
Нормою вважається коливання цього показнику в межах 0,2-0,4.
Зважаючи на групування активів та пасивів за групами
ліквідності коефіцієнт абсолютної ліквідності можемо представити у вигляд:
Кабс.л. = А1/ (П1 + П2)
2009 рік = 519766 / (1695978 + 25457) = 0,3
рік = 915414 / (3387621 + 132197) = 0,26
рік = 1652210 / (7444270 + 337036) = 0,21
Аналіз коефіцієнту абсолютної ліквідності дає змогу зробити
висновки про стабільний розвиток ПАТ КБ «Приват-банк», повну забезпеченість
його платіжними інструментами на довгостроковий період, крім того про високу
ефективність системи фінансового менеджменту.
Наступним показником в аналізі ліквідності активів ПАТ КБ
«Приват-банк» є коефіцієнт критичної ліквідності, який розраховується за
формулою:
К крит.л. = (Обороті активи - Активи що повільно
реалізуються) / Сукупні строкові зобов’язання
Вважається, що значення цього коефіцієнту має перевищувати 1,
це означає, що грошові кошти та результати від поточної діяльності мають
покривати строкові зобов’язання.
рік = (2046609- 267888) / 1721435 = 1,13
рік = (4118456- 585915) / 3519818 = 1,12
рік = (9154464- 1375450) / 7781306 = 1,12
Дані аналізу свідчать про та про високу очікуємо доходність
ПАТ КБ «Приват-банк», що дасть змогу покрити строкові зобов’язання.
Для аналізу та прогнозування можливих розривів
платоспроможності або появи розриву ліквідності необхідно проаналізувати
коефіцієнт втрати платоспроможності.
,
де КПотлікв, КПотлікв1 - коефіцієнт поточної
ліквідності на кінець періоду тобто за базовий рік,
КПотлікв0 - коефіцієнт поточної ліквідності на кінець
періоду тобто за попередній рік,
Таким чином, розрахунки варто проводити у порівнянні 2010 та 2009, 2011
та 2010 років, де базовими роками будуть відповідно 2010 та 2011.
КВтарти 2010 = (0,48 + 0,25*(0,48 - 0,43)) / 2 =
0,24
КВтарти 2011 = (0,56 + 0,25*(0,56 - 0,48)) / 2 =
0,344
Вважається, що значення цього коефіцієнту має перевищувати
показник 0,25, оскільки в іншому разі підприємство має реальну загрозу втратити
платоспроможність. Але як показує аналіз цього коефіцієнт за 2010 та 2011 роки,
незважаючи на нижчий від норми показник у 2010 році ПАТ КБ «Приват-банк» не
тільки не втратило платоспроможність, а й навпаки суттєво її збільшило.
Можемо зробити комплексний аналіз показників ліквідності ПАТ
КБ «Приват-банк» (табл. 2.7.), це так би мовити допоміжні показники, оскільки
вище був зроблена наліз нормативів НБУ.
Таблиця 2.7
Аналіз показників ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк»
|
Показник
|
Норматив
|
Роки
|
Відхилення
|
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
Коефіцієнт
загальної ліквідності
|
≥1
|
1,16
|
1,15
|
1,10
|
-0,01
|
-0,05
|
|
Коефіцієнт
абсолютної ліквідності
|
0,2-0,4
|
0,3
|
0,26
|
0,21
|
-0,04
|
-0,05
|
|
Коефіцієнт
критичної ліквідності
|
≥1
|
1,13
|
1,12
|
1,12
|
-0,01
|
-
|
|
Коефіцієнт втрати
платоспроможності
|
0,25
|
-
|
0,24
|
0,344
|
-
|
0,104
|
Аналіз показників ліквідності, що наведений в таблиці, хоча й
не є обов’язковим з точки зору НБУ, оскільки є певні коефіцієнти ліквідності,
що встановлюються нормативним чином, однак для банківських установ має велике
значення. За допомогою усіх перелічених показників ліквідності управління
банківською установою відбувається не лише оперативно реагуючи на стан поточної
діяльності, а й має змогу аналізувати та прогнозування фінансове становище
банку в майбутньому. Таким чином, аналіз ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк», дає
зрозуміти, що на сьогоднішній день ц досить стійкий банк та такий що має великі
перспективи розвитку, зважаючи перш за все на постійне збільшення прибутку та
обсягу руху грошових коштів. Усі показники ліквідності доцільно проаналізувати
в динаміці (рис. 2.6). для наглядного уявлення перспектив фінансового стану,
зокрема рівня ліквідності.
Рисунок 2.6. Динаміка зміни показників ліквідності ПАТ КБ
«Приват-банк», в тому числі нормативів НБУ, по роках 2009-2011 рр.
Таким чином, бачимо, що нормативи НБУ зростають, що
характеризує позитивні тенденції у розвитку банку, однак інші показники
ліквідності, в тому числі коефіцієнти абсолютної та загальної ліквідності дещо
знизилися. Це перш за все свідчить про збільшення обсягів руху капіталу банку та
кількості операцій, що в свою чергу дещо підвищило ризик зменшення ліквідності.
До того ж всі ці показники знаходяться в межах норми, а їхні коливання,
коефіцієнта абсолютної та загальної, складають 0,06 та 0,09 одиниць відповідно.
Такі незначні зміни не вплинуть негативно на стан ліквідності ПАТ КБ
«Приват-банк». Досить важливим є збільшення на 0,1 пункт коефіцієнту втрати
платоспроможності у 2011 році в порівнянні з 2010, що відображає загальну
тенденцію банку до стабільного та досить міцного фінансового становища. Отже
загальна ситуація, розвитку показників ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк»
свідчить про ефективне управління фінансовими ресурсами та про відсутність в
майбутньому загрози розриву ліквідності та втрати платоспроможності.
2.2 Аналіз ефективності лізингової діяльності у ПАТ КБ
«Приват-банк»
Одним із напрямів аналізу послуг комерційного банку
кредитного характеру є вивчення лізингових операцій банку.
Основною метою аналізу лізингових операцій є визначення їх
ролі для банку як додаткового джерела отримання доходів та пошук невикористаних
резервів підвищення рівня їх ефективності.
Досягнення цієї мети відбувається через вирішення таких
завдань:
- визначення масштабів лізингових операцій у банківській
діяльності;
- оцінка динаміки та структури лізингових
операцій;
- аналіз дохідності та рентабельності
лізингових операцій;
- визначення ризикованості лізингових
операцій.
Традиційно в структурі активних операцій банку частка
лізингових операцій незначна. Це пов’язано з недостатньо розвиненим ринком цих послуг
в Україні та їх високою ризикованістю. Аналіз цих операцій доцільно починати з
визначення їх місця в загальному обсязі активів банку.
Масштаби лізингових операцій (значимість цих операцій) для
комерційного банку аналізуються за допомогою таких показників:
;
;
;
.
Рис. 2.7. Основні показники, які характеризують місце лізингових
операцій у діяльності банку
Для аналізу динаміки лізингових операцій використовують стандартні
показники динаміки:
- абсолютний приріст вартості майна, призначеного для
передання в оренду;
- темп зростання вартості майна,
призначеного для передання в оренду;
- темп приросту вартості майна, призначеного
для передання в оренду.
Розглянемо основні показники лізингової активності банку на
прикладі.
Таблиця 2.8
Аналіз основних показників лізингової активності банку, тис.
грн.
|
Найменування
статті
|
2009 рік
|
2010 рік
|
2011 рік
|
|
|
|
|
|
2011 /2010
|
2010/ 2009
|
2011/ 2009
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
|
Вартість придбаного
майна, призначеного для передання в оренду
|
3931,72
|
5789,8
|
8564,3
|
47,92%
|
47,26%
|
117,83%
|
|
Вартість основних
засобів банку
|
88463
|
182853
|
428269
|
134,21%
|
106,70%
|
384,12%
|
|
Активи банку всього
|
2 046 609
|
4 118 456
|
9 154 464
|
122,28%
|
101,23%
|
347,30%
|
|
Капітал банку
|
283 502
|
567 390
|
862 358
|
51,99%
|
100,14%
|
204,18%
|
|
Статутний капітал
|
232 600
|
482 600
|
735 100
|
52,32%
|
107,48%
|
216,04%
|
|
Частка майна,
призначеного для здачі в оренду, %
|
|
|
|
|
|
|
|
у загальній сумі основних
засобів банку, %
|
5,2
|
7,2
|
9,2
|
27,78%
|
38,46%
|
76,92%
|
|
у загальній сумі
активів банку,%
|
0,22
|
0,31
|
0,43
|
34,64%
|
42,22%
|
91,49%
|
|
Величина
лізингового майна на 1 грн., коп.
|
|
|
|
|
|
|
|
власного
капіталу-брутто
|
0,052
|
0,072
|
0,092
|
27,78%
|
38,46%
|
76,92%
|
|
статутного капіталу
|
0,02
|
0,027
|
0,054
|
100,00%
|
35,00%
|
170,00%
|
Як видно з даних табл. 2.8, лізингові операції в діяльності
ПАТ КБ «Приват-банк» посідають незначне місце. Проте тенденція збільшення
лізингової активності банку підтверджується зростанням усіх показників. Так,
якщо частка лізингового майна в активах банку в 2009 році становила 0,22 %, то
в 2011 році вона збільшилась на 100 % і вже дорівнювала 0,43 %. Ця
закономірність зберігається і за показником «частка лізингового майна в
основних засобах». У 2009 році цей показник становив 5,2 %, а в 2011 - уже 9,2
%.
Хоча слід враховувати, що структура активів та пасивів за
період 2009-2011 років істотно змінилася, то ця тенденція до зростання
показників збереглася у тих самих пропорціях і для показників величини лізингового
майна на 1 грн. капіталу та статутного капіталу. Так, відношення лізингового
майна до власного капіталу зросло за аналізований період у 2011 році в
порівнянні із 2009 на 77%, і становить 0,092% від власного капіталу, а
відношення лізингового майна до статутного капіталу - на 170%, тобто вони
зросли приблизно вдвічі. Абсолютний приріст лізингового майна становив 35043
тис. грн., що й було основною причиною зростання всіх відносних показників.
Аналізуючи рух лізингового майна, придбаного для передання в
оренду, скористаємося даними табл. 2.9.
Таблиця 2.9
Аналіз руху та повноти використання лізингового майна
|
Найменування
статті
|
2009 рік
|
2010 рік
|
2011 рік
|
Відносне відхилення
|
|
|
|
|
|
2011 /2010
|
2010/ 2009
|
2011/ 2009
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
|
1. Вартість майна,
призначеного для передання в лізинг на початок періоду, тис. грн.
|
6348
|
4600
|
13165,4
|
72,5%
|
286,2%
|
207,4%
|
|
2. Придбано майна
для лізингових операцій, тис. грн.
|
2530
|
7240,98
|
21670,4
|
286,2%
|
299,3%
|
856,5%
|
|
3. Списано з
балансу банку майна, призначеного для передання в оренду, тис. грн.
|
782
|
1324,5
|
4564,9
|
169,4%
|
344,7%
|
583,7%
|
|
У тому числі:
|
|
|
|
|
|
|
|
в результаті
повного зносу, тис. грн.
|
152
|
1009
|
3587
|
663,8%
|
355,5%
|
2359,9%
|
|
при переданні у
фінансовий лізинг, тис. грн.
|
630
|
315,5
|
977,9
|
50,1%
|
310,0%
|
155,2%
|
|
4. Вартість майна,
призначеного для передання в лізинг на кінець періоду, тис. грн.
|
4600
|
13165,4
|
39400,7
|
286,2%
|
299,3%
|
856,5%
|
|
5. Вартість майна,
фактично переданого в операційну оренду на кінець періоду, тис. грн.
|
3220
|
9084,14
|
27974,5
|
282,1%
|
307,9%
|
868,8%
|
|
6. Коефіцієнт повноти
використання лізингового майна для операційної оренди, % (ряд. 5 / ряд. 4)
|
70%
|
69%
|
71%
|
98,6%
|
102,9%
|
101,4%
|
|
7. Загальний
коефіцієнт повноти використання лізингового майна, % ((ряд. 5 + + ряд. 3.2) /
(ряд. 1 + ряд. 2))
|
43%
|
79%
|
83%
|
184,6%
|
104,7%
|
193,3%
|
У процесі аналізу лізингових операцій необхідно визначити,
внаслідок чого змінюється вартість лізингового майна та наскільки повно воно
використовується для отримання реального доходу в результаті надання обладнання
у фінансовий та операційний лізинг. Для цього розраховується загальний
коефіцієнт повноти використання лізингового майна (Кз.ліз) як
відношення вартості майна, яке фактично передано у фінансову та операційну
оренду, до вартості лізингового майна на початок періоду, збільшену вартість
майна, придбаного протягом аналізованого періоду для цих цілей.
.
Ураховуючи, що майно, яке призначається для лізингових операцій, не все
повністю використовується на ці цілі (особливо це стосується того майна, що
неодноразово передається в операційну оренду), необхідно розраховувати
коефіцієнт повноти використання майна для операційної оренди (Квик.оп.ліз).
Він розраховується як відношення вартості фактично переданого майна в
операційну оренду до вартості лізингового майна на кінець періоду.
.
Як свідчать дані табл. 2.9, повнота використання лізингового майна у
звітному періоді погіршилась. Так, коефіцієнт повноти використання лізингового
майна зменшився у 2010 році по відношенню до 2009 з 71% до 69 %, а у 2011 році
цей показник збільшився до 71% Це означає, що приблизно 30 % майна, придбаного
для лізингових операцій, не приносить ніякого доходу, а відрахування на його
амортизацію зменшує прибуток банку. Дещо інша тенденція спостерігається і щодо
загального коефіцієнта повноти використання лізингового майна. Він зменшився з
43% у 2009 році до 83 % у 2011 році, тобто вдвічі.
Після аналізу руху та повноти використання доцільно провести
структурний аналіз лізингових операцій. Його можна здійснити за такими
класифікаційними ознаками:
- за видами: операційний та фінансовий;
- за формами: прямий, зворотний,
змішаний;
- за умовами договору: відмовний,
невідмовний.
Розглянемо приклад структурного аналізу лізингу за видами в
табл. 2.10.
Таблиця 2.10
Аналіз структури лізингових операцій діяльності ПАТ КБ
«Приват-банк» за видами
|
Показники
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
тис. грн.
|
%
|
тис. грн.
|
%
|
тис. грн.
|
%
|
|
1. Вартість майна,
переданого в операційний лізинг
|
3220
|
70
|
9084,14
|
69
|
27974,5
|
71
|
|
2. Вартість майна,
переданого у фінансовий лізинг
|
1380
|
30
|
4081,2
|
31
|
11426,22
|
29
|
|
3. Загальна
вартість лізингових операцій
|
4600
|
100
|
13165,4
|
100
|
39400,7
|
100
|
За даними табл. 2.10 видно, що основну перевагу банк надає
операційному лізингу - його частка в 2009 році періоді становила 70 %, а в звітному
71 %, тобто збільшилася на 1 процентний пункт. Аналогічно проводиться
структурний аналіз і за іншими класифікаційними ознаками.
Таблиця 2.11
Аналіз структури лізингових операцій діяльності ПАТ КБ
«Приват-банк» за формами
|
Показники
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
тис. грн.
|
%
|
тис. грн.
|
%
|
тис. грн.
|
%
|
|
1. Вартість майна,
переданого в прямий лізинг
|
3450
|
75
|
8952,47
|
68
|
27974,5
|
71
|
|
2. Вартість майна,
переданого у зворотний лізинг
|
1012
|
22
|
3028,04
|
23
|
8668,15
|
22
|
|
3. Вартість майна,
переданого у змішаний лізинг
|
138
|
3
|
1184,89
|
9
|
2758,05
|
7
|
|
4. Загальна
вартість лізингових операцій
|
4600
|
100
|
13165,4
|
100
|
39400,7
|
100
|
Таким чином, аналіз структури лізингових операцій за формами
демонструє, що ПАТ КБ «Приват-банк» віддає перевагу прямому лізингу.
Таблиця 2.12
Аналіз структури лізингових операцій діяльності ПАТ КБ
«Приват-банк» за видами
|
Показники
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
тис. грн.
|
%
|
тис. грн.
|
%
|
тис. грн.
|
%
|
|
1. Вартість майна,
переданого у відмовний лізинг
|
2622
|
57
|
8162,55
|
62
|
24034,43
|
61
|
|
2. Вартість майна,
переданого у невідмовний лізинг
|
1978
|
43
|
5002,85
|
38
|
15366,27
|
39
|
|
3. Загальна
вартість лізингових операцій
|
4600
|
100
|
13165,4
|
100
|
39400,7
|
100
|
Що стосується ПАТ КБ «Приват-банк», то він надає перевагу
більше відмовному лізингу, однак тенденція така, що в порівнянні з 2009 роком в
2011 році питома вага відновного лізингу збільшується.
Аналіз лізингових операцій завершується оцінкою їх
економічної ефективності. При цьому визначається величина номінального і
реального, фактично отриманого доходу від лізингових операцій. Дохід від них
являє собою суму фактично отриманої орендної плати від орендаторів.
Прибуток від лізингових операцій дорівнює різниці між сумою
фактично отриманої орендної плати і сумою нарахованої амортизації на лізингове
майно, а сума доходу - сумі фактично отриманої орендної плати. Отже, щоб
розрахувати рівень дохідності лізингових операцій, можна скористатися такими
формулами:
.
.
Для розрахунку рівня рентабельності лізингових операцій
використовується така формула:
.
Прибутковість лізингових операцій дорівнює співвідношенню між сумою
прибутків від лізингових операцій і сумою майна, переданого в оренду:
.
Узагальнюючим показником значимості лізингових операцій в одержанні
прибутку є питома вага доходу від лізингових операцій у загальній сумі доходу
(Удох.ліз)
.
Крім того, в процесі аналізу лізингових операцій використовується такий
показник, як доцільність проведення цих операцій для банку. Показник
визначається через зіставлення питомої ваги доходів (або прибутків) від
лізингових операцій у загальній сумі доходів (або прибутку) банку з питомою
вагою лізингових операцій у загальній сумі активу балансу банку. Якщо значення
внеску лізингових операцій у загальну справу одержання прибутку більше, ніж їх
питома вага в активах, то це свідчить про порівняно високу ефективність цих
операцій.
Аналіз лізингових операцій здійснюється в динаміці, а також порівняно з
відповідним періодом минулого року.
Отже, проведемо аналіз ефективності лізингових операцій ПАТ КБ «Приват-банк».
Таблиця 2.13
Аналіз ефективності лізингових операцій ПАТ КБ «Приват-банк»
|
Показники
|
2009
|
2010
|
2011
|
Відхилення
|
|
|
|
|
2011 /2010
|
2010/ 2009
|
2011/ 2009
|
|
1. Вартість
лізингового майна на балансі банку на початок періоду, тис. грн.
|
6348
|
4600
|
13165,4
|
72,5
|
286,2
|
207,4
|
|
2. Вартість
лізингового майна на балансі банку на кінець звітного періоду, тис. грн.
|
4600
|
13165
|
39400,7
|
286,2
|
299,3
|
856,5
|
|
3. Середня вартість
лізингового майна за період, тис. грн. (ряд. 1 + ряд. 2) : 2
|
5474
|
8882,7
|
26283,05
|
162,3
|
295,9
|
480,1
|
|
4. Середньорічна
вартість майна, фактично переданого в оренду, тис. грн.
|
3220
|
9084,1
|
27974,5
|
282,1
|
307,9
|
868,8
|
|
5. Сума нарахованої
амортизації за лізинговим майном, усього за період, тис. грн.
|
338,1
|
953,8
|
2937,3
|
282,1
|
307,9
|
868,8
|
|
6. Сума орендної
плати, яка підлягає стягненню з орендарів, тис. грн.
|
708,4
|
1998,5
|
6154,4
|
282,1
|
307,9
|
868,8
|
|
7. Сума орендної
плати, яка фактично отримана від орендарів, тис. грн
|
623,4
|
1758,7
|
5415,9
|
282,1
|
307,9
|
868,8
|
370,3
|
1044,7
|
3217,1
|
282,1
|
307,9
|
868,8
|
|
9. Дохідність
лізингових операцій (Д1), % (ряд. 6 : ряд. 4)
|
21,7
|
22,0
|
22,5
|
101,4
|
102,3
|
103,7
|
|
10. Дохідність
лізингових операцій (Д2), % (ряд. 6 : ряд. 3)
|
12,9
|
22,5
|
23,4
|
174,4
|
104,1
|
181,5
|
|
11. Рентабельність
лізингових операцій, % ((ряд. 6 - ряд. 5) : ряд. 5)
|
9,5
|
10,5
|
10,9
|
110,5
|
103,8
|
114,7
|
|
12. Прибутковість
лізингових операцій, % ((ряд. 6 - ряд. 5) : ряд. 4)
|
11
|
11,5
|
12,2
|
104,5
|
106,1
|
110,9
|
|
13. Доходи банку,
всього, тис. грн
|
41902
|
84790
|
127258,0
|
202,4
|
150,1
|
303,7
|
|
14. Питома вага
доходів від лізингових операцій у загальних доходах банку, % (ряд. 6 : ряд.
14)
|
1,7
|
2,4
|
4,8
|
138,6
|
205,2
|
284,5
|
|
15. Коефіцієнт
повноти отримання доходу, % (ряд. 7: ряд. 6)
|
87,0
|
88,0
|
89,2
|
101,1
|
101,1
|
102,3
|
|
16. Частка прибутку
від лізингових операцій у доходах від лізингових операцій, % (ряд. 8 : ряд.
6)
|
52
|
52,3
|
53,5
|
100,5
|
102,3
|
102,9
|
Наведені дані свідчать, що, незважаючи на те, що лізингові
операції в діяльності ПАТ КБ «Приват-банк» посідають незначне місце, їх
ефективність досить висока. Так, у 2011 році дохідність лізингових операцій у
розрахунку на 1 грн. лізингового майна, переданого в оренду, у порівнянні до
2009 року, зросла на 0,8 процентного пункту і досягла у 2011 році 22,5 %.
Рівень цих показників достатньо високий, що свідчить про вигідність цих
операцій для банку. Це підтверджується і динамікою та значенням інших
показників. У 2009 році рентабельність лізингових операцій становила 9,5 %, а в
2011 році підвищилася до 10,9 %. За аналізований період зросла і частка доходів
від лізингу в загальних доходах банку. У 2009 році вона становила 1,7 %, а в
2011 році вже 4,8 %. Для порівняння частка лізингового майна в загальних
активах банку була, відповідно, 0,22 та 0,43 %. Порівнюючи ці показники з
аналогічними за іншими видами банківської діяльності, можна зробити висновок
про доцільність та ефективність їх подальшого розширення. При цьому необхідно
зазначити, що у ПАТ КБ «Приват-банк» є невикористані резерви подальшого
збільшення суми прибутку від лізингових операцій, підвищення їх рентабельності
та дохідності. Для цього необхідно передати повністю все майно, що призначалося
для передання в оренду, в оперативний лізинг орендарям та активніше стягувати з
орендарів несплачену орендну плату. Фінансова дисципліна орендарів значно
погіршилася, про що свідчать коефіцієнти повноти розрахунків за орендоване
майно. У 2009 році він становив 87 % від нарахованої орендної плати, а в
базисному - 89,2 %, що негативно відбивається на реальних грошових потоках
банку.
Слід зауважити, що ПАТ КБ «Приват-банк» позиціонується як
банк, основним напрямком діяльності яких є кредитування бізнесу та споживче
кредитування, а також залучення вкладів у населення. Саме цим може пояснюватися
незначна питома вага лізингових операцій в загальному прибутку банку, але в
умовах потреби вітчизняної економіки в реструктуризації промислового
виробництва ПАТ КБ «Приват-банк», як один із найбільших банків країни, має всі
можливості для розвитку лізингу та отримання від нього великих прибутків.
Особливістю аналізу матеріальних активів комерційного банку є
вивчення лізингових операцій банку.
2.3 Сучасний стан та динаміка розвитку лізингових
операцій банків в Україні
Активна банківська діяльність у лізинговій сфері стає все
більше актуальною в умовах стабілізації економіки. Переважна більшість
лізингових компаній створюється за участю комерційних банків, такі лізингові
компанії називають універсальними. Крім того, такі лізингові компанії можуть
бути спеціалізованими, якщо вони створюються крупними виробниками машин та обладнання,
та комбінованими, якщо вони створюються крупними фірмами, що спеціалізуються на
постачанні та обслуговуванні техніки. Створення універсальних лізингових
компаній має переваги, оскільки відразу вирішується дві проблеми: формування
джерел фінансування лізингових операцій та їх страхування. За кордоном за
рахунок залучених коштів формується приблизно 75 % всіх ресурсів лізингових
компаній.
Кредитні стосунки комерційних банків та лізингодавців
складаються по-різному. Існує два основних методи участі банків у лізингових
операціях: непрямий, коли банк засновує самостійну лізингову компанію або
виступає в ролі кредитора лізингодавця, та прямий, коли банк сам є
В Україні в сучасних умовах як прямий, так і непрямий методи
участі банків у лізинговому бізнесі мають переваги та недоліки. При непрямому
методі участі банків у лізинговому бізнесі комерційні банки надають гарантовані
кредити окремо з кожної операції після дослідження платоспроможності клієнта
або негарантовані кредити, тобто звичайні банківські кредити компанії, як всім
іншим позичальникам. У разі кредитування лізингових операцій банк може
розглядати їх як звичайні активні операції з надання позик клієнтам, але може
бути розроблений спеціальний механізм видачі та погашення кредитів для цього
типу позичальників.
Порівняно з непрямим методом участі комерційних банків у
лізингових операціях прямий метод має перевагу в тому, що банки вже
організаційно сформовані. Для проведення комерційними банками лізингових
операцій необхідно лише виділити в їх структурі спеціальний відліт або групу
робітників з певним досвідом банківської роботи або знаючих специфіку даних
операцій.
Аналіз лізингової діяльності в Україні свідчить про те, що
упродовж 2005-2009 рр. кількість лізингових компаній збільшується. Цьому сприяють
такі фактори: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що
увійшли на український ринок; зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої
громадськості та державних службовців; швидкий розвиток фінансових ринків
України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів. У 2010-2011 рр.
спостерігається припинення активного росту кількості лізингових компаній: у
2010 р. - зменшення їхнього числа порівняно з минулим періодом, на 20 компаній
(9,6 %); у 2011 р. кількість лізингодавців продовжує збільшуватись (рис. 2.8).
Рис. 2.8. Динаміка кількості лізингових компаній [86]
У табл. 2.8 проаналізуємо динаміку кількості лізингових компаній в
Україні за 2004-2011 рр. За підсумками 2011 р., відзначилась позитивна динаміка
щодо кількості договорів фінансового лізингу, укладених юридичними особами та
фінансовими компаніями. Кількість укладених договорів фінансового лізингу за
2011 р. збільшилась на 2088 (69,4 %), порівняно з 2010 р., і становила 5095
договорів (рис. 2.9, табл. 2.14).
Таблиця 2.14
Динаміка кількості лізингових компаній в Україні [85]
|
Рік
|
2004
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Кількість
лізингових компаній
|
26
|
34
|
50
|
65
|
90
|
208
|
188
|
199
|
|
Відхилення
|
|
2005 р. до 2004 р.
|
2006 р. до 2005 р.
|
2007 р. до 2006
|
2008 р. до 2007 р.
|
2009 р. до 2008 р.
|
2010 р. до 2009 р.
|
2011 р. до 2010 р.
|
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
|
+8
|
+30,8
|
+16
|
+47,1
|
+15
|
+30,0
|
+25
|
+38,5
|
+118
|
+131,1
|
-20
|
-9,6
|
+11
|
+5,9
|
Експерти пов'язують тенденцію як з відновленням деяких
секторів економіки, так і з появою інтересу до покупки уживаних авто (велика
частка договорів лізингу припадає на лізинг автотранспорту). Одним із факторів,
що підштовхнули споживача активніше цікавитися можливостями послуг лізингу, стало
прийняття у червні законодавчих коректив, що змінили порядок здійснення
операцій з покупки-продажу вживаного авто на товарній біржі. У вартісному
вираженні обсяг укладених договорів у 2011 р. збільшився порівняно з минулим
роком майже вдвічі і становив 4,97 млрд. грн. (рис. 2.9, табл. 2.16).
Спостерігається зменшення частки фінансування за рахунок
власного капіталу від 35,49 % у 2010 р. до 13,15 % у 2011 р. та збільшення
частки фінансування за рахунок позичкових коштів, зокрема банківських кредитів
від 64,5 % у 2010 р. до 86,6 % у 2011 р.
Рис. 2.9. Кількість і вартість укладених лізингових угод за
2004-2011 рр.
Таблиця 2.15
Динаміка кількості укладених лізингових угод за 2004-2011 рр. [85]
|
Рік
|
2004
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Кількість укладених
лізингових угод, шт.
|
717
|
1998
|
2534
|
6089
|
9275
|
9766
|
3007
|
5095
|
|
Відхилення
|
|
2005 р. до 2004 р.
|
2006 р. до 2005 р.
|
2007 р. до 2006
|
2008 р. до 2007 р.
|
2009 р. до 2008 р.
|
2010 р. до 2009 р.
|
2011 р. до 2010 р.
|
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
|
+1281
|
+178,7
|
+536
|
+26,8
|
+3555
|
+140,3
|
+3186
|
+52,3
|
+491
|
+5,3
|
-6759
|
-69,2
|
+2088
|
+69,4
|
Таблиця 2.16.
Динаміка вартості укладених лізингових угод за 2004-2011 рр.
|
Рік
|
2004
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Вартість укладених
угод, млн. грн.
|
456
|
1071
|
1738
|
3601
|
16880
|
9980
|
2470
|
4970
|
|
Відхилення
|
|
2005 р. до 2004 р.
|
2006 р. до 2005 р.
|
2007 р. до 2006
|
2008 р. до 2007 р.
|
2009 р. до 2008 р.
|
2010 р. до 2009 р.
|
2011 р. до 2010 р.
|
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
абс.
|
відн., %
|
|
+615
|
+134,9
|
+667
|
+62,3
|
+1863
|
+107,2
|
+13279
|
+368,8
|
-6900
|
-40,9
|
-7510
|
-75,3
|
+2500
|
+101,2
|
На сьогодні загальний річний обсяг лізингових угод у світі становить
приблизно 512 млрд. дол. США. Лізинг посідає важливе місце в економіці багатьох
країн і є ознакою їхнього прогресивного розвитку. На багатьох розвинених
ринках, таких як Сполучені Штати, лізинг є найбільшим джерелом зовнішнього
фінансування, за допомогою якого придбаваються близько 50 % техніки. У країнах
Чехії, Естонії, Угорщини оновлення основних фондів підприємства на 30-40 %
відбувається за рахунок лізингу [65].
У пошуках фінансових ресурсів для розвитку бізнесу більшість компаній
все частіше віддають перевагу лізингу перед кредитом, особливо в сьогоднішній
ситуації, коли отримати кредит дуже складно.
Лізинг в Україні перебуває у зародковому стані, суб’єкти ринку ще не
структуровані, вести мову про струнку лізингову систему наразі недоречно, існують
лише окремі її елементи, до яких належать Державний лізинговий фонд
(підпорядкований АПК), лізингові компанії ВАТ «Украгромашінвест», ВАТ
«Укртранслізинг» (створені рішеннями уряду), ЗАТ «Укрдержлізинг», 16
комерційних компаній, об’єднаних Всеукраїнською асоціацією «Укрлізинг», та
незначна кількість «неасоційованих» операторів ринку.
За даними асоціації «Українське об’єднання лізингодавців» кількість
укладених договорів фінансового лізингу в 2 кварталі 2012 року збільшилась на
1720 (181%) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склала 2668
договорів. У вартісному вираженні, обсяг укладених договорів за 2 квартал 2012
року збільшився у порівнянні з минулим роком на 280% і склав 2,768 млрд. грн.
Вартість діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець 2 кварталу 2012
р. збільшилася на 2,7 млрд. грн. у порівнянні з першим кварталом 2012 р. і
становить 31,9 млрд. грн. Даний показник вже фактично відповідає до кризовим
темпам розвитку ринку. Загальна вартість договорів фінансового лізингу, що
діяла, на кінець першого півріччя поточного року досягла найвищої точки в
історії ринку.
Середня вартість діючої угоди станом на кінець 2 кварталу 2012 р.
збільшилася на 0,29 млн. грн. (20%) і становить приблизно 1,75 млн. грн. В
кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець 2 кварталу 2012 року
становить 18258 угод [77].
Цього року, як свідчить статистика, на ринку лізингу у порівнянні з
2011 роком спостерігається тенденція до збільшення частки короткострокових
договорів (до двох років) на 2,51% питомої ваги та зменшення на 1,76% питомої
ваги довгострокових договорів (більше 10 років), інші види договорів змінились
несуттєво, а також до істотного збільшення середньої вартості договору (на 20%
за рік).
Серед договорів фінансового лізингу у другому кварталі 2012 року, як і
раніше (рис. 2.10), переважають угоди в галузі транспорту (57,2%), сільського
господарства (14,7%), будівництва (7,4%) та сфері послуг (5,3%). Найбільшим
попитом серед предметів лізингу користується транспорт (50,1%), а також
сільськогосподарська техніка (14,7%) та комп’ютерна техніка (5,7%) [128].
Рис. 2.10. Вартісний розподіл договорів фінансового лізингу за видом
обладнання
Ще однією відмінною рисою стала зміна структури джерел фінансування
лізингових операцій. Якщо в першій половині минулого року доля позикових
засобів (в основному банківських) у фінансуванні лізингу знаходилася на рівні
33%, то до кінця червня 2012 р. вона досягла вже 85%, питома вага власних
коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилась більш ніж на
52% і становить 14,61% [128].
Лізингові компанії, на відміну від банків, зв’язаних жорсткими
резервними вимогами, набагато активніше нарощують портфелі. За рік лізинговий
ринок виріс на 12%, а його об’єм на кінець поточного півріччя досяг найбільшого
в своїй історії показника в 31,9 млрд. грн.
Успіхи першого півріччя учасники ринку приписують не лише загальному
поліпшенню економічної ситуації, але також значному поліпшенню законодавчого
поля для лізингу. Певну роль в цьому зіграла і обмеженість доступу юридичних
осіб до кредитних ресурсів банків. Податковий кодекс вніс сприятливі зміни до
оподаткування лізингових операцій, усунувши ряд дискримінаційних норм. З-під
ПДВ були виведені комісії лізінгодавців з договорів фінансового лізингу, а
лізінгоотримувачам повернене право відносити 100% витрат на оперативний лізинг
транспорту на валові витрати [84].
Протягом першого півріччя 2011 р. операції лізингу фінансували всього
2-3 компанії, тоді як зараз ми спостерігаємо вже порядку 10 активних гравців.
На відміну від банків, в лізингових компаній менш жорсткий регулювальник і
немає жорстких резервних вимог, що сприяє швидкому відновленню ринку.
У короткостроковій перспективі на ринку лізингу прогнозують підвищення
вимог лізингових компаній до фінансового стану потенційних клієнтів. Значне
зростання ринку можна чекати за рахунок збільшення попиту на лізингові послуги
з боку аграрного сектора, а також попиту компаній на будівельну техніку, який
лише зростатиме у міру наближення Євро-2012, пожвавлення ринку автолізингу і
лізингу з повним комплексом сервісних послуг», адже у липні 2012 р. кількість
профінансованого транспорту досягла майже тисячі одиниць в порівнянні з 340
авто за такий же період 2011 р. Якщо за результатами півріччя доля лізингу в
об’ємах продажів склала 3,1%, то вже за результатами липня об’єми лізингових
продажів досягли рівня 4,4% [84].
Як показують дослідження, ринок лізингових послуг в Україні починає
"набирати масштабності". Перспективність і привабливість лізингових
операцій для усіх суб'єктів, які беруть участь в лізинговому процесі, позитивні
тенденції розвитку економіки України, а також величезна ємність ринку,
призводять до того, що потреба у лізингу буде впевнено зростати, що й вимагає
ґрунтовнішого дослідження особливостей функціонування ринку лізингових послуг.
Розвиток лізингу в Україні допоможе розвитку малого та середнього
бізнесу. Це, у свою чергу, призведе до багатьох позитивних змін в економіці.
Зокрема, до лізингових операцій залучаться великі кошти банківських установ,
страхових, акціонерних та інших товариств. Відбудеться стовідсоткове
кредитування, яке не вимагатиме негайного початку платежів. Контракт з лізингу
буде набагато простіше отримуватися, ніж позика. Отримання необхідного
обладнання в лізинг стане вигіднішим, ніж за контрактом купівлі-продажу. Також
виникне можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів,
причому не в грошовому вираженні, а в машинах та устаткуванні. Через лізинг
можна буде оперативно реконструювати виробництво та направляти зекономлені
кошти на інші потреби.
З метою активізації розвитку лізингу в Україні доцільно провести
комплекс заходів, який передбачатиме створення сприятливої законодавчої бази
для суб’єктів лізингової діяльності, розвиток механізму сублізингу,
удосконалення кредитування, амортизації; розширення структур лізингу,
урізноманітнення джерел фінансування лізингу (приватний капітал); зниження
вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для
забезпечення ефективності лізингових операцій; розвиток системи гарантій, щоб
уникнути будь-якої застави при лізингу; зниження вартості нотаріальних послуг з
оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на
учасників лізингової угоди; надання податкових пільг щодо операцій з
міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного
устаткування; створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на
обслуговуванні малих підприємств; організацію при обласних лізингових центрах
відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й
устаткування; розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б
передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг та ін.
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОВЕДЕННЯ
ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ
3.1 Недоліки в сфері оподаткування та правового
регулювання лізингової діяльності, шляхи їх усунення
Досліджуючи нормативне регулювання лізингових відносин,
виявлено ряд суперечностей:
) що стосуються визначення лізингу та є некоректними з
наступних міркувань:
- визначення лізингу через поняття підприємницької діяльності,
інвестування власних або залучених коштів може спричинити заміну його сутності
та змісту, оскільки: поняття підприємницької діяльності за своїм змістом згідно
з ГКУ [2] є більш широким, ніж поняття лізингу; лізинг є підприємницькою
діяльністю, спрямованою на інвестування як власних (прибуток, амортизаційні
відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові
накопичення та заощадження громадян, юридичних осіб, і т. п.), так і залучених
фінансових коштів (кошти, отримані від продажу акцій, пайові та інші внески
громадян та юридичних осіб [4]);
невдалим є визначення лізингу як діяльності, що полягає в наданні
лізингодавцем лізингоодержувачу відповідного майна у виключне користування,
тобто забороняється передача лізингоодержувачем отриманого в лізинг майна в
сублізинг третій особі, в тому числі і на погоджених з лізингодавцем умовах, що
призводить до суттєвого обмеження кількості лізингових угод. Відповідно до цих
трактувань визначення лізингу як підприємницької діяльності або як виду
підприємницької діяльності є некоректним по відношенню до лізингоодержувача;
) що стосуються питання передачі у лізинг майнових прав:
згідно з ЦКУ та Закону у лізинг може передаватись лише річ (згідно з п.
1 ст. 179 ЦКУ, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати
цивільні права та обов’язки), тоді як ГКУ передбачає можливість передачі у
лізинг майна (згідно з п. 1 ст. 190 ЦКУ, майном вважається річ, сукупність
речей, а також майнові права та зобов’язання);
як ЦКУ, так і Закону передбачають регулювання угод і фінансового, і
оперативного лізингу положеннями ЦКУ про найм (оренду), які прямо визначають
можливість передачі у найм майнових прав (звичайно, з урахуванням відповідних
особливостей);
у той час як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні
засоби” та Державний класифікатор України ДК 013-97 “Класифікація основних
фондів” Державного комітету статистики розглядають основні фонди як матеріальні
цінності, ГКУ визнає - як основні фонди майно тривалого використання, за умови,
що таке майно віднесене до основних фондів чинним законодавством. За такої
ситуації ключовим моментом для вирішення питання стосовно того, чи може
передаватись те чи інше майно або річ у лізинг є віднесення чи невіднесення
його чинним законодавством до основних фондів.
передбачається передача лізингоодержувачу об’єктів лізингу, які
перебувають у власності лізингодавця, “або набуваються ним у власність за
дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна…”.
Прослідковується протиріччя: з одного боку, цілком однозначно зазначається, що
відповідне майно набувається лізингодавцем у власність, а з іншого - за
дорученням і згодою з лізингоодержувачем.
дещо інша ситуація з переліком майна, забороненого до передачі в
оперативний та фінансовий лізинг: якщо у фінансовий лізинг забороняється
передавати єдині майнові комплекси будь-яких підприємств та їх структурних
підрозділів (філій, цехів, дільниць) (ч. 1 ст. 3 Закону), то в оперативний
лізинг заборонено передавати цілісні майнові комплекси лише державних та
комунальних підприємств та їх структурних підрозділів (п. 5 ст. 292 ГКУ).
При цьому необхідно мати на увазі, що будь-який закон може розширити
перелік майна, забороненого до передачі як у фінансовий, так і в оперативний
лізинг.
До недоліків Закону слід віднести непослідовність підходів до відносин
господарського відання та державної власності. У ч. 2 ст. 2 Закону йдеться, що
відносини, котрі виникають у разі набуття права господарського відання на
предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для
регулювання відносин, які виникають у разі набуття права власності на предмет
договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу. У ч. 3 ст. 3
Закону наголошується, що майно, котре перебуває в державній або комунальній
власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або
володіння, може бути передане в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.
На жаль, не були сприйняті пропозиції виключити з ч. 2 ст. 2 слова
“крім права розпорядження предметом лізингу”, тобто встановити, що право
власності та право господарського відання є тотожними у відносинах лізингу, та
повністю виключити ч. 3 ст. 3 Закону і, таким чином, прибрати будь-які
обмеження на передання у лізинг державного та комунального майна.
Оподаткування лізингових операцій суттєво відрізняється залежно від
виду лізингу. Облік вартості майна, що є об’єктом лізингу, ведеться за кожним
об’єктом, що входить до складу окремої групи. Амортизація об’єкта лізингу
нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта,
установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку,
помісячно, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об’єкта основних
засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції,
модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та
консервації. Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним
об’єктом лізингу визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці
розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку
методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.
Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється в такому порядку:
. Передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових
зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму
доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового
платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке
нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди
землі та жилих приміщень;
. Передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування
прирівнюється до його продажу в момент такої передачі, наслідком чого є
відповідне нарахування учасниками такої господарської операції податкового
зобов’язання та податкового кредиту по податку на додану вартість.
При передачі майна у фінансовий лізинг:
орендодавець збільшує доходи, а в разі передання у фінансовий лізинг
майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних засобів
орендодавця - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об’єкта
основних засобів;
орендар включає вартість об’єкта фінансового лізингу до складу основних
засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому
відбувається така передача. При цьому у вартість об’єкта фінансового лізингу не
враховуються проценти (нараховані або ті, що будуть нараховані, відповідно до
договору).
При нарахуванні лізингового платежу за договором фінансового лізингу
(оренди) орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку
частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій,
нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу за наслідками податкового
періоду, у якому здійснюється таке нарахування. При цьому не враховується та
частина лізингового платежу, що являє собою компенсацію вартості об’єкта
фінансового лізингу.
Якщо орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без
придбання такого об’єкта у власність, то таке передання вважається зворотним
продажем. У цьому випадку в орендаря та орендодавця відповідно виникають
податкове зобов’язання та податковий кредит по податку на додану вартість, що
обчислюються на основі ціни, яка дорівнює сумі лізингових платежів у частині
компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що не сплачені за такий
об’єкт лізингу на дату такого повернення.
Якщо вартість об’єкта фінансового лізингу визначається договором у
сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, орган
державної податкової служби має право провести позапланову перевірку для
визначення рівня звичайної ціни такого об’єкта.
Якщо у фінансовий лізинг (оренду) передається житловий фонд, то
оподаткування здійснюється за описаними вище правилами щодо операцій
фінансового лізингу.
У разі, якщо за договором фінансового лізингу має місце перехід права
власності на об’єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи
(нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов’язків
орендодавця, то податкові зобов’язання орендодавця, орендаря та нового власника
майна, що були сформовані до моменту передачі у власність такого майна (об’єкту
лізингу) іншій особі (новому власнику майна), не змінюються.
. Передача в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами
оперативного лізингу;
За договорами лізингу (оренди) житла з викупом, що укладені після
набрання чинності Податковим кодексом України, але не пізніше 31 грудня 2020
року, облік податку на прибуток здійснюється в такому порядку:
відображення в обліку з податку на прибуток підприємств операцій
лізингу підприємство-орендодавець збільшує суму доходів на суму нарахованого
фізичній особі орендного платежу (з урахуванням частини орендного платежу, що
надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди).
підприємство-орендодавець збільшує суму витрат звітного періоду на
частину собівартості об’єкта оренди, яка так відноситься до загальної
собівартості цього об’єкта, як сума нарахованого у цьому періоді фізичній особі
орендного платежу (у частині орендного платежу, що надається в рахунок
компенсації частини вартості об’єкта оренди) до загальної суми орендних платежів
(у частині орендних платежів, що надаються в рахунок компенсації частини
вартості об’єкта оренди), що будуть нараховані за весь період оренди.
Передача житла фізичній особі в оренду з викупом не змінює податкових
зобов’язань підприємства-орендодавця.
Передача житла у власність фізичній особі після закінчення строку дії
договору оренди житла з викупом або достроково, за умови повної сплати орендних
платежів (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок
компенсації частини вартості об’єкта оренди), не змінює податкових зобов’язань
підприємства-орендодавця.
Отже, новелою, яка знайшла своє відображення в пункті 153.7 ст. 153
Податкового кодексу України, є також те, що операції фінансового лізингу житла
будуть відтепер здійснюватися за правилами, які визначають порядок
оподаткування саме операцій фінансового лізингу. Слід зазначити, що раніше до
них застосовувались положення, що регулюють оперативний лізинг.
. Щодо визначення податкових наслідків зміни лізингодавця, то чинний
Податковий кодекс вперше врегулював їх та визначив, що вони не змінюють
податкових зобов’язань орендодавця, орендаря та нового власника майна,
сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об’єкту лізингу)
іншій особі (новому власнику майна).
У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є
однією з форм капітальних інвестицій у виробництво. Згідно з даними Світового
банку європейські країни через лізингові послуги здійснюють від 15% до 30 %
інвестицій в основні фонди підприємств.
У США та країнах Європи цей вид фінансових послуг досить активно
використовується, що пояснюється сприятливими економічними умовами для їх
розвитку. Підприємницькі структури цих країн мають підтримку держави, що дало
змогу підприємствам розвиватися за рахунок інвестицій через лізинговий механізм
[64].
Слід зауважити, що успішній реалізації потенціалу лізингових відносин в
Україні перешкоджає низка проблем, зокрема: недосконалість законодавчого
забезпечення лізингової діяльності; несприятливий податковий клімат; недостатня
інтегрованість в міжнародне законодавче середовище, яке стосується лізингового
бізнесу; недостатня капіталізація лізингових компаній та відсутність стартового
капіталу для фінансування своїх послуг; слабкий розвиток інфраструктури
лізингового ринку; нестача кваліфікованих кадрів у сфері лізингу; неефективні
ставки амортизаційних відрахувань по предметах лізингу.
З метою вдосконалення нормативно-правового забезпечення здійснення
лізингової діяльності в Україні, в тому числі лізингову діяльність банків,
пропонується внести зміни до:
. Цивільного кодексу України щодо:
уточнення визначення поняття фінансового лізингу, оскільки оперативний
лізинг не володіє правовими ознаками, що дозволяли б відмежувати його від
поняття оренди (найму), визначеному у ч.І статті 759 ЦК України;
відходу від концепції прямого та непрямого лізингу;
визначення місця передачі предмету лізингу лізингоодержувачу;
надання лізингодавцю можливості заохочення клієнтів не тільки наданням
майна у лізинг, але й наданням супровідних послуг, пов'язаних з ремонтом та
обслуговуванням предмету лізингу;
визначення моменту переходу до лізингоодержувача ризиків, пов'язаних з
предметом лізингу.
. Видалення норм, що регулюють відносини лізингу, з тексту
Господарського кодексу України, оскільки правове регулювання відносин лізингу
вже міститься в Цивільному кодексі України та Законі України “Про фінансовий
лізинг”, норми Господарського кодексу суперечать нормам названих законодавчих
актів та унеможливллють проведення лізингових операцій.
. Закону України “Про фінансовий лізинг” щодо:
уточнення визначення поняття фінансового лізингу та визначення ролі та
місця продавця (постачальника) предмету лізингу в операції фінансового лізингу
(по аналогії з нормами Цивільного кодексу України);
надання можливості передавати у фінансовий лізинг підприємства як єдині
майнові комплекси, якщо до їх складу не входять об'єкти цивільних прав, що
відповідно до закону не можуть бути предметом лізингу;
обмеження надання в лізинг цінних паперів, майнових прав та об'єктів інтелектуальної
власності;
надання можливості передавати у фінансовий лізинг майна, що перебуває в
державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в
користування та/або володіння, яке може бути передано в лізинг тільки за
погодженням з органом, що здійснює управління цим майном;
більш надійного захисту лізингодавця у разі ліквідації
лізингоодержувача та у випадку несплати ним чергових лізингових платежів;
. Податковий кодекс України щодо:
стимулювання розвитку лізингу, шляхом здешевлення банківських кредитів;
відокремлення винагороди лізингодавця за угодою фінансового лізингу від
процентів за користування кредитом;
запровадження оподаткування лізингодавця-нерезидента за договорами
фінансового лізингу лише в частині винагороди, отриманої ним у складі
лізингового платежу.
. Закону України “Про банки та банківську діяльність” щодо усунення
протиріч в чинних законодавчих актах та надання банкам можливості займатись
лише фінансовим лізингом.
3.2 Напрями та резерви підвищення ефективності
функціонування ринку лізингових послуг
Стратегічними завданнями держави є сталий розвиток
національної економіки шляхом значного збільшення обсягів інвестицій, оновлення
техніки та технологій на вітчизняних підприємствах, забезпечення
конкурентоздатності їх продукції, розвитку малого та середнього бізнесу,
створення нових робочих місць, підвищення матеріального забезпечення та рівня
життя населення.
Світова практика довела, що лізинг є ефективним інвестиційним
механізмом і важливим елементом державної економічної та інвестиційної
політики. В країнах з розвиненою ринковою економікою його частка в інвестиціях
в основні засоби складає приблизно 30 відсотків, а в решті країн з високими
показниками росту вона досягає 10-15 відсотків (в Україні - лише 1,2 відсотка).
В країнах Східної Європи, що демонструють високі темпи зростання (Естонія,
Чеська Республіка, Угорщина, Польща) співвідношення річного обсягу ринку
лізингу та ВВП дорівнює 2 - 5 відсотків (в Україні - лише 0,25 відсотка).
На початку ХХІ сторіччя зношеність основних засобів на
підприємствах багатьох видах економічної діяльності в Україні досягла
критичного рівня, наслідком чого є неможливість подальшого нарощування
економічних та соціальних показників розвитку країни, зниження
конкурентоздатності вітчизняної продукції, підвищення технологічних та
екологічних ризиків, збільшення енергоємності та матеріалоємності виробництва,
поглиблення соціальних проблем.
Упродовж останнього десятиріччя показник ступеню зносу
основних засобів підприємств в Україні в цілому та у розрізі окремих видів
економічної діяльності постійно зростав і станом на 1 січня 2005 року досяг
майже 50 відсотків. При цьому, у таких видах діяльності, як рибне господарство,
обробна промисловість, виробництво та розподіл електроенергії, газу та води,
будівництво, водний транспорт, освіта - зношеність основних засобів складає
майже 60 відсотків (див. табл. 1). За експертними оцінками зношеність активних
елементів основних засобів, тобто машин, обладнання та транспортних засобів,
досягає 80-90 відсотків.
Для відновлення вартості існуючих основних засобів за даними
офіційної статистики економіка України потребує щонайменше 563 млрд. грн.
Враховуючи, що країні потрібні не тільки відремонтовані, але й нові основні
засоби, які дозволять забезпечити користувачів новою технікою та технологіями,
поповнять парк машин, обладнання та транспортних засобів сучасними
високопродуктивними зразками, зазначена сума інвестицій має бути збільшена у
декілька разів.
З метою розвитку в Україні стабільного ринку лізингових
послуг у чинному законодавстві слід ліквідувати вагомі розбіжності з приводу
регулювання основних принципів діяльності лізингодавців, управління, контролю
за лізинговими операціями. Крім того, законодавство України має передбачити,
щоб строки амортизації активів, одержаних у лізинг, були максимально наближені
до термінів, на які банківські інститути та лізингові компанії заключають
кредитні договори. За інших умов існує ймовірність, що лізингоодержувач може не
сплатити лізинговий платіж.
Держава має на інституційному рівні створювати умови щодо
стимулювання лізингової діяльності та спрощувати законодавчі бар’єри відносно
доступу лізингодавців до фінансових ресурсів. Для забезпечення розвитку
міжнародного лізингу необхідно ввести оподаткування комісій та відсотків з
фінансового лізингу, замість оподаткування всієї суми лізингового платежу.
Також невідкладного вирішення потребують питання стосовно внесення певних змін
в адміністративну та судову систему з метою спрощення процедури повернення
об'єкта лізингу, що зменшить вартість трансакцій для лізингодавця.
Розвиток ринку лізингових послуг стримується через
відсутність державних програм стимулювання використання лізингу як джерела
оновлення основних фондів та несформованість на загальнодержавному рівні політики
щодо перспектив розвитку лізингу.
Проблеми фінансового характеру справляють найбільший вплив на
формування ефективного ринку лізингових послуг. Більшість лізингових угод
передбачає авансовий платіж, середня величина якого становить 20% від вартості
предмета лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, до
того ж вимагається додаткове забезпечення, крім самого предмета лізингу.
Фінансова криза чи не найбільше зачепила сферу українського
фінансового лізингу - критично зросла кількість неповернутих і неоплачуваних
предметів лізингу, збільшилася заборгованість за всіма видами платежів,
зменшилася кількість платоспроможних лізингоотримува-чів тощо. Це, у свою
чергу, зупинило розвиток малого та середнього бізнесу, уповільнило процеси оновлення
основних засобів виробництва, знос яких у деяких галузях сягає 70%.
Проблеми кризового періоду зробили наочними прогалини у
законодавстві з регулювання використання цього фінансового інструменту. Значна
частина лізингодавців опинилася на межі банкрутства. Можливості лізингових
компаній, які поки працюють на ринку, суттєво звузилися, значно скоротилися
строки дії договорів, зросли розміри перших внесків, а лізинговий ринок України
в цілому продемонстрував рекордний для Європи показник падіння.
Вітчизняний фінансовий сектор не виконує належним чином
функцію фінансового забезпечення сталого економічного розвитку. Характерними
для нього є зменшення обсягів надання фінансових послуг (особливо обсягів
кредитування бізнесу й населення), брак довгострокових фінансових ресурсів та
слабка правова база.
Це значною мірою стосується і ринку лізингу, рівень розвитку
якого в Україні значно нижчий, ніж у сусідніх пострадянських країнах. Так, у
Білорусі рівень проникнення лізингу в капітальні інвестиції становить 8%, у
Росії - 6%, тоді як вітчизняний показник сягає 3,5%. Для порівняння,
аналогічний середньоєвропейський показник становить 14%.
Як показує практика високо розвинутих країн, лізингові
послуги є ефективним інструментом підвищення ефективності виробництва та
функціонування підприємств, зростання конкурентоспроможності економіки,
підвищення якості послуг тощо. Саме тому держава повинна посилювати роль
лізингових послуг шляхом спрямування своїх зусиль на розробку та реалізацію
комплексу заходів, спрямованих на усунення гальмівних чинників розвитку ринку
лізингових послуг. Необхідність підвищення ролі інституту лізингового
фінансування та адаптації лізингового бізнесу до умов вітчизняного
бізнес-середовища є беззаперечною та вимагає активного залучення до цього процесу
гілок усіх рівнів влади і суб’єктів лізингової діяльності та їхньої спільної
співпраці у вирішенні проблемних питань.
Український ринок лізингових послуг, перебуваючи на
початковому етапі свого становлення та розвитку, є малодослідженим, що й зумовлює
необхідність подальшого вивчення особливостей його функціонування в сучасних
ринкових умовах. Висвітлення потребують такі питання, як дослідження та
формування ефективного механізму функціонування ринку лізингових послуг;
розроблення заходів підвищення ролі суб’єктів лізингової діяльності на ринку
фінансових послуг.
Варто відзначити ряд проблем, які виникають при кредитуванні
банками лізингодавці:
короткостроковий характер банківських кредитів;
недостатня кількість платоспроможних лізингоодержувачів;
значні ризики несвоєчасної плати за користування майном;
високі ставки за кредитні ресурси комерційних банків.
Важливими є й такі чинники, що стримують активізацію
лізингових відносин в Україні:
брак стартового капіталу в лізингових компаній для
фінансування своїх послуг;
відсутність податкових пільг при здійсненні фінансування
лізингових операцій;
нестабільна економічна ситуація в країні як головна причина
коротко терміновості дії укладених угод;
недостатня фінансова стійкість лізингодавців;
неефективні ставки амортизаційних відрахувань по предметах
лізингу;
низький попит на товари вітчизняного виробництва.
Серед проблем організаційного характеру відзначимо такі:
обмеженість доступу до лізингового ринку підприємств -
виробників об’єктів лізингу;
незначні терміни дії лізингових угод;
слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність
інформації й реклами щодо лізингових послуг;
виражена тенденція вітчизняного лізингового ринку до
залежності від імпорту;
відсутність саморегулювання на ринку лізингових послуг;
нерозвинутість інфраструктури ринку лізингових операцій;
відсутність вторинного ринку для довгострокових активів.
Соціально-психологічні проблеми полягають у такому:
через нерозуміння суті та переваг лізингу потенційні
лізингоодержувачі морально не готові до використання цієї нової форми
фінансування капітальних вкладень, способу активізації збуту тощо;
небажання платити за ризики, які виникають при здійсненні
лізингової діяльності;
недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та
низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та
середнього бізнесу;
відсутність у вищих навчальних закладах навчальних програм
щодо підготовки спеціалістів з питань лізингу.
Позитивним фактором розвитку ринку лізингу стало прийняття
наприкінці минулого року змін до Податкового Кодексу щодо здійснення лізингових
операцій, зокрема щодо: виключення з бази оподаткування ПДВ комісії
лізингодавців для фінансового лізингу; повернення права на податковий кредит
при купівлі легкового автомобіля; можливість фінансового лізингу житлової
нерухомості тощо. Це надасть галузі нові можливості для розвитку та приведе до
здешевлення лізингових послуг, зростання прозорості ринку лізингу.
У поточному році планується здійснити ряд заходів щодо
підвищення ефективності лізингових механізмів, серед яких: зменшення вартості
нотаріального посвідчення договору найму фізичною особою; врегулювання питання
переходу права власності в кінці строку договору лізингу; врегулювання сплати
внеску до Пенсійного фонду при закінченні договору лізингу легкових
автомобілів; зміна формату збору статистичних даних щодо ринку лізингу;
визначення на законодавчому рівні поняття «лізингова компанія» та мети її діяльності.
Загалом, можна виділити такий комплекс заходів, спрямований
на усунення проблем, які гальмують розвиток ринку лізингових послуг в Україні,
тобто проблем правового, фінансово-економічного, організаційного та соціального
характеру:
удосконалення цивільного та фінансового законодавства з
питань лізингу;
інтеграція національного законодавства в міжнародне;
надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу
для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;
розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б
передбачала залучення банківського сектора до розвитку лізингових послуг;
поліпшення структури джерел фінансування лізингових операцій,
створення умов для запровадження механізму рефінансування портфелів лізингових угод;
організація при обласних лізингових центрах відділів з
формування бази даних про попит і пропозицію на обладнання й устаткування;
запобігання монополізації та створення умов для розвитку
добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для
доступу до ринку лізингових послуг;
розширення кількості компаній, які займатимуться
фінансуванням саме фізичних осіб;
реформування податкового законодавства в частині стимулювання
лізингових операцій - запровадження прискореної норми амортизації для об’єктів
лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств,
застосування спрощеної процедури повернення майна;
зниження вартості кредитних ресурсів, нотаріальних послуг з
оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на
учасників лізингової угоди;
створення більш розвинутої інвестиційної інфраструктури ринку
лізингових послуг, що включала б підготовку кваліфікованих кадрів, інформаційне
висвітлення наданих послуг.
ВИСНОВОК
Лізинг - це довгострокова здача в оренду з правом викупу
основних засобів, які куплені орендодавцями з метою їх виробничого
використання. Комерційні банки здебільшого використовують фінансовий лізинг, за
якого роль банку зводиться до виплати постачальникові вартості обладнання,
замовленого орендарем, і передання його в оренду.
Отже, у найширшому розумінні лізинг є видом суспільних
відносин щодо набуття та передачі лізингодавцем основних фондів, визначених
лізингоодержувачем, у строкове оплатне користування останньому з правом або без
права їх викупу після закінчення строку дії договору. Відносини з
купівлі-продажу предмета лізингу та відносини по строковому та оплатному
користуванню ним складають єдиний комплекс, всі елементи якого тісно пов'язані
між собою.
У процесі аналізу лізингових операцій розраховується частка
придбаного майна, призначеного для лізингу і фактично переданого в оренду в
загальному обсязі основних засобів або активів. Крім того, визначається
величина номінального і реального, фактично отриманого доходу від лізингових
активів. Дохід від лізингових операцій являє собою суму фактично отриманої
орендної плати від орендаторів.
В рамках даної роботи було проаналізовано лізингову
діяльність ПАТ КБ «Приват-банк». Загалом за результатами аналізу діяльності ПАТ
КБ «Приват-банк» можемо зробити висновки про забезпеченість банку коштами та
про зміну структури балансу. Перш за все необхідно зазначити, що зростання суми
активів за два роки перевищило 7 млн. грн. Але якщо більш пильно подивитися, то
таке збільшення багато в чому відбулося за рахунок збільшення суми кредитів та
зобов’язань клієнтів банку тобто за рахунок зростання дебіторської
заборгованості. Подальший аналіз показує, що кошти в Національному банку
України та готівкові кошти банку також збільшилися саме в останньому році майже
на 400 млн. грн. у порівнянні з 2010. Крім того необхідно звернути увагу на
структуру зобов’язань банку, яка багато в чому збільшилася за 2 останні роки на
5,7 млрд. грн. за рахунок коштів банку та коштів клієнтів.
Аналізуючи статті балансу ПАТ КБ «Приват-банк» у відносних
показниках бачимо, що за останні роки 2010-2011 банк зробив великий крок на
ринку фінансових послуг України. Про це зокрема свідчить збільшення статутного
капіталу на 316,04% у 2011 році порівняно із 2009. Крім того, збільшення
загальної суми зобов’язань у 2011 році порівняно із 2009 сталося на 470,31%, що
знову ж таки свідчить про досить агресивну тактику охоплення ринку фінансових
послуг, яку застосовують менеджери банку. Аналіз динаміки показників
ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк» дає змогу чіткіше уявити обсяги їх зростання
за період 2009-2011 рр. Отже забезпеченість банку ліквідним коштами дає йому
змогу активно та ефективно працювати на ринку фінансових послуг України. За
період що було аналізовано ПАТ КБ «Приват-банк» досяг значного приросту
балансових показників та, як бачимо, збільшення показників ліквідності.
Агресивна стратегія охоплення ринку, яка скоріше за все була
обрана менеджерами ПАТ КБ «Приват-банк» приносить свої дивіденди перш за все за
рахунок розширення кредитного портфелю банку та за рахунок вдалої політики в
сфері залучення коштів, тобто розробки депозитної сітки, яка дає змогу
по-перше, бути впевненим у власних вкладах з боку населення чи юридичних осіб,
а по-друге дає змогу банку ефективно використовувати наявні кошти з метою
покриття миттєвих розривів та обслуговування власних термінових кредиторських
зобов’язань.
Аналіз ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк» свідчить про
зростання нормативів НБУ, що характеризує позитивні тенденції у розвитку банку,
однак інші показники ліквідності, в тому числі коефіцієнти абсолютної та
загальної ліквідності дещо знизилися. Це перш за все свідчить про збільшення
обсягів руху капіталу банку та кількості операцій, що в свою чергу дещо
підвищило ризик зменшення ліквідності. До того ж всі ці показники знаходяться в
межах норми, а їхні коливання, коефіцієнта абсолютної та загальної, складають
0,06 та 0,09 одиниць відповідно. Такі незначні зміни не вплинуть негативно на
стан ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк». Досить важливим є збільшення на 0,1
пункт коефіцієнту втрати платоспроможності у 2011 році в порівнянні з 2010, що
відображає загальну тенденцію банку до стабільного та досить міцного
фінансового становища. Отже загальна ситуація, розвитку показників ліквідності
ПАТ КБ «Приват-банк» свідчить про ефективне управління фінансовими ресурсами та
про відсутність в майбутньому загрози розриву ліквідності та втрати
платоспроможності.
Аналіз лізингової діяльності ПАТ КБ «Приват-банк» демонструє,
що лізингові операції в діяльності банку посідають незначне місце. Проте
тенденція збільшення лізингової активності банку підтверджується зростанням
усіх показників. Так, якщо частка лізингового майна в активах банку в 2009 році
становила 0,22 %, то в 2011 році вона збільшилась на 100 % і вже дорівнювала
0,43 %. Ця закономірність зберігається і за показником «частка лізингового
майна в основних засобах». У 2009 році цей показник становив 5,2 %, а в 2011 -
уже 9,2 %. Незважаючи на те, що лізингові операції в діяльності ПАТ КБ
«Приват-банк» посідають незначне місце, їх ефективність досить висока. Так, у
2011 році дохідність лізингових операцій у розрахунку на 1 грн. лізингового
майна, переданого в оренду, у порівнянні до 2009 року, зросла на 0,8
процентного пункту і досягла у 2011 році 22,5 %. Рівень цих показників
достатньо високий, що свідчить про вигідність цих операцій для банку. Це
підтверджується і динамікою та значенням інших показників. У 2009 році
рентабельність лізингових операцій становила 9,5 %, а в 2011 році підвищилася
до 10,9 %. За аналізований період зросла і частка доходів від лізингу в
загальних доходах банку. У 2009 році вона становила 1,7 %, а в 2011 році вже
4,8 %. Для порівняння частка лізингового майна в загальних активах банку була,
відповідно, 0,22 та 0,43 %. Порівнюючи ці показники з аналогічними за іншими
видами банківської діяльності, можна зробити висновок про доцільність та
ефективність їх подальшого розширення. При цьому необхідно зазначити, що у ПАТ
КБ «Приват-банк» є невикористані резерви подальшого збільшення суми прибутку
від лізингових операцій, підвищення їх рентабельності та дохідності. Для цього
необхідно передати повністю все майно, що призначалося для передання в оренду,
в оперативний лізинг орендарям та активніше стягувати з орендарів несплачену
орендну плату. Фінансова дисципліна орендарів значно погіршилася, про що
свідчать коефіцієнти повноти розрахунків за орендоване майно. У 2009 році він
становив 87 % від нарахованої орендної плати, а в базисному - 89,2 %, що
негативно відбивається на реальних грошових потоках банку.
В результаті проведеного аналізу сучасного ринку лізингу було
встановлено, що кредитні стосунки комерційних банків та лізингодавців
складаються по-різному. Існує два основних методи участі банків у лізингових
операціях: непрямий, коли банк засновує самостійну лізингову компанію або
виступає в ролі кредитора лізингодавця, та прямий, коли банк сам є
лізингодавцем.
В Україні в сучасних умовах як прямий, так і непрямий методи
участі банків у лізинговому бізнесі мають переваги та недоліки. При непрямому
методі участі банків у лізинговому бізнесі комерційні банки надають гарантовані
кредити окремо з кожної операції після дослідження платоспроможності клієнта
або негарантовані кредити, тобто звичайні банківські кредити компанії, як всім
іншим позичальникам. У разі кредитування лізингових операцій банк може
розглядати їх як звичайні активні операції з надання позик клієнтам, але може
бути розроблений спеціальний механізм видачі та погашення кредитів для цього
типу позичальників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативно-правові акти:
1. Конституція
України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // ВВР України. -
1996. - №30. - Ст.141.
2. Господарський
кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18. - Ст.144.
. Цивільний
кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. - Ст.356.
4. Закон України
“Про інвестиційну діяльність” № 1560-ХІІ від 18.09.1991 р. (зі змінами і
доповненнями від 01.01.2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
<http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12> , абз. 3 п. 1 ст. 10.
. Закон
України від 7 грудня 2000 р. “Про банки і банківську діяльність” // Відомості
Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.
. Закон
України від 12 липня 2001 р. ”Про фінансові послуги та державне регулювання
ринків фінансових послуг” // Відомості Верховної Ради України. -2002. - №1. -
Ст. 1.
. Закон
України від 11 вересня 2003 р. “Про засади державної регуляторної політики у
сфері господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. - 2004. -
N 9. - Ст. 79.
. Закон
України від 11 грудня 2003 р. “Про фінансовий лізинг” // Відомості Верховної
Ради України. - 2004. - N 15. - Ст. 231.
. Постанова
Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2001 р. № 155 “Про заходи, щодо
наповнення державного лізингового фонду у 2001 році” // Офіційний вісник
України. - 2001. - № 8. - Ст. 319.
. Постанова
Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2001 р. № 354 “Про утворення
Національної акціонерної компанії ”Украгролізинг” // Урядовий кур’єр. - 2001. -
18 квітня.
. Указ
Президента України від 17 лютого 2001 р. № 100/2001 “Про заходи щодо
стабілізації ситуації на споживчому ринку та розвитку тваринництва у 2001 -
2002 роках” // Офіційний вісник України. - 2001. - № 8. - Ст. 315.
. Указ
Президента України від 23 лютого 2001 р. №11/2001 ”Про додаткові заходи, щодо
дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки” // Офіційний вісник
України. - 2001. - № 9. - Ст. 346.
. Указ
Президента України від 11 грудня 2002 р. № 1153/2002 ”Про Державну комісію з
регулювання ринків фінансових послуг України” // Офіційний вісник України. -
2002. - № 50. - Ст.2252.
Спеціальна література та періодичні видання:
14. Агапов
А.В. Лизинговые правоотношения в аграрном секторе экономики. - Уфа.: БГАУ,
2001. - 96 с.
15.
Адамов Н.А., Тилов А.А. Лизинг. - Спб.: Питер, 2005. - 128 с.
.
Алексеев С.С. Общая теория права. Курс лекций. В 2-х томах. Т.1. - М.: Юрид.
лит-ра, 1981. 359 с.
.
Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х томах. Том 1. -
Свердловск, 1972-73. - 396 с.
.
Алексеев С.С. Теория права. - М.: БЕК, 1994. - 224 с.
.
Алексеенко И. Ща как дам тебе в сублизинг // Бизнес. - 2000. - №36(399). - С.
26-27.
.
Андреев В.К., Андреева Л.В., Голубков А.Ю. и др. Предпринимательское
(хозяйственное) право. Том 1 / Под. ред. О.М. Олейник. - М.: Юристъ, 2000. -
727 с.
.
Анохин В.С. Предпринимательское право: Учеб. для студ. Высш. учеб. заведений. -
М.: Гуманит. Изд.центр ВЛАДОС, 1999. - 390 с.
.
Асташкина А.В. Правовое положение российских лизинговых компаний в современном
гражданском праве. - Дисс… канд. юрид. наук. - М., 2001. - 21 с.
.
Асташкина А.В. Правовое положение российских лизинговых компаний в современном
гражданском праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Моск. акад. МВД России.
-М., 2001. -24 с.
.
Банкротов И., Беглецов Д. Долг чести // Бизнес. - 2004. - № 12(583). - С. 26 -
28.
.
Барабаш А.Г. Лізинг: поняття та особливості законодавчого визначення кола його
суб’єктів // Право України. - 2001. - № 2. - С. 76 - 79.
.
Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингових відносин в Україні. - Дис… канд.
юрид. наук. - Д., 2004. - 181 с.
.
Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингових відносин в Україні. Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня к.ю.н. - Д. - 2004. - 18 с.
. Беляневич
О.А. Господарський договір та способи його укладання. - К.: Наукова думка,
2002. - 278 с.
.
Беляневич О.А. До питання про поняття господарського договору // Проблеми
вдосконалення господарського законодавства України: Тези виступів учасників
Круглого столу (17-18 квітня 2001 р., м. Київ). - С. 86 - 88.
.
Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов.- М.: Банки и
биржи, ЮНИТИ, 1997. - С. 280-296.
.
Блинков О.Е. Правовое регулирование финансовой аренды (лизинга) недвижимости:
Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Рязан. ин-т права и экономики Мин-ва
юстиции РФ. -Волгоград, 2000. -23 с.
.
Бойчук Р.П. Договір лізингу. Автореферат, дис… канд. юрид. наук. - Х., 1997. -
23 с.
.
Бойчук Р.П. Договор лизинга. - Дис… канд. юрид. наук. - Х., 1997. - 188 с.
.
Боровинская Н.А., Комарова С.В. К вопросу о понятии договора лизинга // Юрист.
- 2000. - №9. - С. 2 - 4.
.
Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о
передаче имущества. - М.: Статут, 2003. - 800 с.
.
Брагинський М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. - Минск: Наука и
техника, 1967. - 260 с.
.
Брагинський М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие
положения. - М.: Статут, 1999. - 848 с.
.
Бриных Е.В. Оперативные санкции - форма гражданско-правовой ответственности //
Советское государство и право. - 1969. - № 6. - С. 65 - 70.
.
Бубнов В. Страхование лизинговых сделок как инструмент повышения инвестиционной
активности // Страховое дело. - 2000. - N 8. - С. 30 - 31.
.
Бухгалтерский, валютный и инвестиционный аспекты лизинга. - М.: Ист-сервис,
1994. - 84 с.
.
Бушмакин С. Рынок лизинговых услуг в Нижегородской области // Лизинг-ревю. - М.
- 2001. - №1/2. - С. 9.
.
Верников В.Г. Хозяйственные договоры. - М.: ВЮЗИ, 1965. - 118 с.
.
Витрянский В. В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время,
аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг. -М. : Статус, 2001. -300 с.
.
Витрянский В.В. Договор финансовой аренди (лизинга) // Вестник ВАС РФ,
специальное приложение “О лизинге” к №10 за 1999 г.
.
Витрянский В.В. Материалы научно-практической конференции “Лизинг:
законодательство, практика применения, перспективы” М.: Институт государства и
права РАН, 2000. - 178 с.
.
Вінник О. М. Інвестиційне право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2000. - 260 с.
.
Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004. - 624с.
.
Внукова Н Н , Ольховиков О. В. Мир лизинга. Харьков: Основа, 1994. - 220 с.
.
Внукова Н.М. Управління ризиком лізингових операцій: Науково-методичні
рекомендації - Х.: Бізнес-Інформ, 1997. - 48 с.
.
Волков Б. Авиацию можно поднять путем лизинга // Лизинг ревю. - 2004. - N 1. -
С. 6 - 7.
. Газман
В.Д. Особенности применения регионального законодательства о лизинге //
Хозяйство и право. - 2000. - № 12. - С. 79 - 89.
.
Гайнетдинов М. Лизинг - выгодная форма предпринимательства // Хозяйство и
право. - 1994. - №5. - С. 30 - 40.
. Горемыкин
В.А. Лизинг. - М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К0, 2003. -
944 с.
.
Господарське право: Навчальний посібник / В.С.Щербина, Г.В.Пронська, О.М.Вінник
та інші; За заг. ред. В.С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.
.
Гражданское право: Учебник В 2 томах. Том 2. Полутом 1 / Отв. ред. Е.А.
Суханов. - 2-е изд., прераб. и доп. - М.: Издательство ”БЕК”, 2000. - 704 с.
.
Гражданское право: Учебник. Часть 2 / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. -
М.: Проспект, 1998. - 784 с.
.
Груздева А.А. Лизинг в гражданском праве России: Автореферат канд. дисс.
Саратов, 2000. - 21 с.
.
Гуща Г. Класификационная характеристика видов лизинга, их правовая сущность //
Вестник Высшего Хозяйственного суда Республики Беларусь. - 1999. - №6. - С.170
- 188.
.
Джуха В.М. Лизинг. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. - 317 с.
.
Долгушина Ю.Б. Лизинг. - М.: Бератор-Пресс, 2002. - 128 с.
.
Економічна енциклопеція. В 3 томах. Том 1 / Ред. колегія Гаврилишин Б.Д.,
Мочерний С.В., Устенко О.А. та ін. - Київ-Тернопіль: Академія народного
господарства, 2000. - 864 с.
. Ищенко
Е.Е. Место договора финансовой аренды в системе гражданско-правовых
обязательств // Академический юридический журнал. - 2002. - №1. - С. 12 - 14.
.
Киркорова Н.И. Инвестиционный характер лизинга в свете новых законодательных
актов // Лизинг - ревю. - 2002. - №6. - С. 6 - 8.
. Кірик
Т.В. Особливості правового регулювання лізингової діяльності в Україні: проблеми
та перспективи розвитку / Т.В. Кірик // Вісник ЖДТУ. - 2011. - № 4 (58) -
СЕРІЯ: Економічні науки
. Кущик
А.П. Сучасний стан та проблеми розвитку лізингу в Україні / А.П. Кущик, Є.І.
Гергель // Економічні науки. - 2011. - №1(5). - С. 153-158, с.155
.
Левкович А.О. Формирование рынка лизинговых услуг. - М.: Изд-во деловой и
учебной литературы, 2004. - 336 с.
. Лизинг:
экономические, правовые и организационные основы: Уч. пособие для вузов / Под
ред. проф. А.М. Тавасиева, проф. Н.М. Коршунова. 3-е изд., перераб. и доп. -
М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 320 с.
.
Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков / Абалкин Л.И.,
Аболихина Г.А., Адибеков М.Г. и др. Под ред. А. Грязновой. - М.: ДеКа, 1995. -
112 с.
. Макеева
В.Г. Лизинг: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 192 с.
.
Малышенко К. Проблемы эффективности лизинга в Украине // Предпринимательство,
хозяйство и право. - 1998. - №5. - С. 21 - 22.
.
Малявина А.В., Попов С.А., Пашина Н.Б. Лизинг и антикризисное управление: Учеб.
пособие для вузов. - М.: Издательство ”Екзамен”, 2002. - 256 с.
.
Мамутов В.К. Кодификация хозяйственного законодательства Украины в новых
экономических условиях // Государство и право. - 1994. - №6. - С.77-87.
73. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. В 2-х
томах. Т.2. - М.: Изд-во БЕК, 1994. - 376 с.
74.
Матарикін В. Хто буде першим у Ан-140? // Урядовий кур’єр. - 2000. - № 215. -
С. 16.
75.
Митяков А.В. Лизинг как форма инвестиций // Юрист. - 2003. - № 4. - С. 34 - 35.
.
Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки /
За ред. д-ра екон. наук проф. акад. АН вищої школи України І.Р. Михасюка. -
Львівський нац. ун-т ім.І Франка: Підручник. 2-е видання. - К.: Атіка, 2000. -
592 с.
. Наливайко
Н.Я. Оцінка розвитку лізингових послуг в Україні / Н.Я. Наливайко // Науковий
вісник НЛТУ України. - 2012. − № 19.12. - С. 234-238
.
Неживенко М. Лизинг как инвестиционный механизм //Лизинг - ревю. - 2002. - №1.
- С. 14 - 16.
.
Орлов О., Рясних Є.Г. Що заважає розвитку лізингу в Україні // Фінанси України.
- 1999. - №7. - С. 3-10.
.
Основы предпринимательства / Под. ред. А.С. Пелиха. - Ростов на Дону:
Экспертное бюро, 1996. - 255 с.
.
Павлодский Е.А. Договоры организаций и граждан с банками. - М.: Статут, 2000. -
С. 266.
.
Павлюк О. Фінансовий лізинг в Україні // Галицькі контракти. - К. -1998. - №
18. - С. 22-24.
.
Парнюк В. Лізинг в Україні: проблеми, законодавче забезпечення, перспективи //
Економіка України. - 2003. - № 3. - С. 29 - 34.
. Петрушевська
В.В. Сучасний стан та перспективи розвитку лізингових операцій в Україні / В.В.
Петрушевська, К.А. Тинда // Прометей. - 2012. - №2 (32). - C. 108-112
85. Підсумки
діяльності лізингодавців за 2011 рік. [Електронний ресурс]. - Доступний з
<http://www.leasing.org.ua/files/documents/Leasing_market_2011_ukr.doc>
. Підсумки
діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за
2012 рік. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/
downloads/dpn/fk_2011.pdf.
.
Предпринимательское (хозяйственное) право / Под. ред. О.М. Олейник. Учебник. В
2-х томах. - Т.1. - М.: Юристъ, 2000. - 727 с. - К., 1995г.
. Полатай В.Ю.
Поняття інвестицій як правової категорії // Право України. - 1999. - № 9. - С.
39 - 41.
. Пушкін О.А.
Методологічні проблеми кодифікації законодавства у сфері підприємництва //
Право України. - 1995. - №5 - 6. - С. 3 - 5.
. Развитие
лизинга и законодательство // Лизинг - ревю. - 2001. - № 5. - С. 15.
. Резолюция
Международной практической конференции “Лизинг в Росии. Состояние и перспективы
развития” // Лизинг - ревю. - 2002. - № 6. - С. 28 - 29.
. Решетник
И.А. Гражданско-правовая ответственность субъектов лизинга за нарушение
договорных обязательств: отдельные аспекты регулирования. // Лизинг-ревю. -
2002. - №6. - С. 15-16.
. Решетник
И.А. Гражданско-правовое регулирование лизинга в Российской Федерации /
Автореферат дисс… канд. юрид. наук. - Пермь., 1998. - 24 с.
. Решетник
И.А. Права и обязанности участников лизинговой операции // Лизинг-ревю. - 2000.
- № 7 - 8. - С. 14 - 19.
. Руденко М.
Девять отличий аренды и лизинга // Предпринимательство, хозяйство и право. -
1999. - № 3. - С. 32 - 35.
. Руденко М.
Обзор лизингового законодательства Украины // Предпринимательство, хозяйство и
право. - 1999. - № 8. - С. 7 - 13.
. Рябко Л.
Правова природа лізингу // Право України. - 2000. - №1. - С..70 - 72.
. Саблук Р.П.
Теоретичні аспекти лізингових відносин // Економіка АПК. - 2000. - №11. - С. 52
- 53.
. Січко Д. До
визначення поняття лізингу // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №
3. - С. 101 - 104.
. Солодянкин
А.С. Социальный еффект использования лизинга // Лизинг - ревю. - 2002. - № 1. -
С. 21 - 22.
. Сосюрко
Ю.В., Шидловський А.К., Жуйков В.Я. Перспективи розвитку екологічного лізингу в
Україні. - К.: Аверс. - 1999. - 71 с.
. Сравнительный
анализ законопроектов о внесении изменений и дополнений в Федеральный закон
Российской Федерации ”О лизинге” // Лизинг - ревю. - 2000. - № 7- 8. - С. 8 -
11.
. Тазиев И.В.
Правовое обеспечение лизинговой деятельности (актуальные проблемы теории и практики).
- К.: НАУП. - 2000. - 33 с.
. Тазиев И.В.
Правовое обеспечение лизинговой деятельности. - К.: МАУП. - 2000. - 33 с.
. Талье И.,
Абашина А., Бражникова Л.Н. и др. Аренда и лизинг. - М.: ФИЛИНЪ, 1997. - С. 73
- 85.
. Трач В.П.
Лізинг: теоретичні аспекти та практика (на практиці автотранспортних засобів).
- Л.: Вид-во Державного ун-ту ”Львівська політехніка”, 1999. - 435 с.
. Усенко Я.Б.
З історії розвитку лізингу // ДІБП. - 1998. - № 1. - С. 64 -67.
. Усенко Я.Б.
Суть, об’єкти та суб’єкти лізингу // ДІБП. - 1998. - № 1. - С. 62 - 64.
. Усенко Я.Б.
Методичні проблеми класифікації видів надання майна в тимчасове платне
користування // ДІБП. - 1999. - № 12. - С. 32 - 35.
. Усенко Я.Б.
Методологічні і правові основи розвитку лізингу на Україні // Бізнес. - 1999. -
№ 3(314). - С. 23.
. Усенко Я.Б.
Методологічні та економіко-правові проблеми оренди та лізингу майна. - К.:
Критика, 2001. - 234 с.
. Харитонова
Ю.С. Договор лизинга. - М.: ЮрайтМ, 2002. - 224 с.
. Харитонова
Ю.С. Правовой статус лизинговой компании // Законодательство. - 2002. - №7. -
С.15-18.
. Харитонова
Ю.С. Финансовая аренда (лизинг) // Законодательство. - 1998. - №1. - С. 24-26.
. Хобта В.М.,
Гайдук В.А. Проблемы и перспективы развития лизинга в Украине Д.: ИЭП НАН
Украины. - 2000. - 118 с.
.
Хозяйственное право: Учебник / Под общ. ред. академика В.К. Мамутова - К.:
Юринком Интер, 2002. - 970 с.
. Хропанюк
В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозов. 2 изд., испр. и доп.
- М., 1995. - 384 с.
. Циганов
С.А. Організаційно-економічні аспекти використання лізингу // Економіка АПК. -
1999. - №11. - С.67-69.
. Чекмарева
Е.Н. Лизинговый бизнес: практическое пособие. - М.: Экономика, 1994. - 127 с.
. Чекмарева
Е.Н. Правовое обеспечение международного лизинга // Хозяйство и право. - 1994.
- № 6. - С.21 - 38.
. Чекмарева
Е.Н. Экономическая сущность лизинга // Хозяйство и право. - 1994. - №4. - С. 18
- 28.
. Шаталов
С.С. Лизинг как композитарная конструкция // Юрист. - 2002. - №3. - С. 40 - 44.
. Шаталов
С.С. Новая концепция юридической природы лизинговых отношений // Юрист. - 2001.
- №1. - С.16 -26.
. Шевченко О.
Проблеми правового регулювання лізингу в сучасному законодавстві // Право
України. - К. - 1999. - № 8. - С. 24 - 28.
. Шпиттлер
Х.Й. Практический лизинг: Пер. с нем. / Под ред. Б.Г. Дякина. М.:
ЦНИИЭПсельстрой: ROSBI, 1991. - 164 с.
. Шпомер А.І.
Ліцензування господарської діяльності як засіб державного регулювання економіки
// Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 2. - С. 41 - 44.
. Щербина В.
С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 480 с.
. Яковенко І.
Основні напрями розвитку лізингу в Україні / І. Яковенко // Вісник НБУ. - 2012.
- № 2. - С.30
. Якубівський
І.Є. Договір фінансового лізингу. - Дис… канд. юрид. наук. -Л., 2003. -196 с.