Екологія річки Луга

Екологія річки Луга

Вступ

басейн річка екологічний сільськогосподарський

Актуальність теми. Зростання антропогенного впливу на довкілля за останні десятиліття призвело до забруднення практично всіх компонентів навколишнього природного середовища. Внаслідок урбанізації, індустріалізації, а також інтенсивної сільськогосподарської діяльності стійка природна система річкових басейнів трансформувалася до нестійкої природо-господарської, котра потребує постійної підтримки [6, 44]. Як наслідок порушується екологічний баланс екосистем річок, зникають окремі види рослин і тварин, також суттєво погіршується якість поверхневих вод. Оскільки ріки та їх басейни є джерелом водозабезпечення багатьох населених пунктів, а також необхідні для природних і сільськогосподарських угідь, виникає проблема екологічної оцінки басейнів річок [17, 49].

Луга - річка в південно-західній частині Волинської області, права притока Західного Бугу - правої притоки Вісли басейну Балтійського моря [39]. Починаючи з середини ХХ століття, басейн річки Луга під впливом меліорацій, хімізації сільського господарства, розорювання заплав, осушення земель, розвитку промисловості та розбудови міст і селищ зазнав значних змін [50]. В басейні річки Луга знизилася стійкість природних ландшафтів, якість води також суттєво знизилась. Стоки комунальних і промислових підприємств, забрудненість атмосферного повітря, нераціональний сільськогосподарський обробіток, ерозійні процеси призвели до забруднення річкових вод. Тому актуальність даної теми полягає у встановленні екологічного стану басейну р. Луга, а також впливу басейну р. Луга на забруднення поверхневих вод [45].

Мета і завдання досліджень. Мета даної роботи - визначення оцінки сучасного екологічного стану басейну річки Луга, а також встановлення характеру та масштабів впливу басейну р. Луга на забруднення поверхневих вод.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

- оцінка природо-кліматичних умов басейну р. Луга;

-        визначення основних екологічних проблем басейну річки Луга;

         встановлення індукційного коефіцієнта антропогенного навантаження (І_КАН) на басейн річки Луга;

         екологічна оцінка якості вод в басейні річки Луга;

         порівняльна характеристика якості вод у р. Луга та у р. Західний Буг;

         розроблення карти екологічних проблем басейну р. Луга.

Об’єкт дослідження - екологічний стан басейну річки Луга.

Предмет дослідження - основні екологічні проблеми, показники антропогенного навантаження, показники якості поверхневих вод.

У роботі були використані дані, документи Західно-Бузького управління водних ресурсів, а саме паспорт р. Луга. Також у даній роботі були використані картографічні матеріали, супутникові знімки.

Оцінка антропогенного навантаження на басейн р. Луга здійснювався з використанням індукційного коефіцієнта (І_КАН), розробленого А.В. Яциком [63]. Оцінка якості поверхневих вод здійснювалась за допомогою «Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями».

1. Характеристика природно-кліматичних умов

1.1 Географічне розташування

Басейн річки Луга знаходиться в південно-західній частині Волинської області, перетинає Локачинський, Іваничівський і Володимир-Волинський райони (рис. 1.) [39].

Рис. 1. Карта-схема басейну р. Луга [39]

Довжина річки - 93 км, площа басейну - 1351,39 км². Річка Луга бере початок в Локачинському районі поблизу с. Колпитів (рис. 2.), у верхній течії протікає зі сходу на захід, у середній і нижній течії - на північний захід, в м. Устилуг Володимир-Волинського району впадає в Західний Буг на 569 км від його гирла. Річка Луга протікає по території Волинської області, поблизу сіл Кути, Білопіль, Колпитів Локачинського району, Маркостав, Селець, Житані, Зимне, Шистів, Заріччя, м. Володимир-Волинський, сіл П’ятидні, Тростянка, Микуличі, Хрипаличі, Федорівка, м. Устилуг Володимир-Волинського району, Переславичі, Топилище, Старий Порицьк, Павлівка, Щенятин, Іванівка Іваничівського району [39].

Рис. 2. Виток р. Луга поблизу с. Колпитів Локачинського району

Координати витоку та гирла річки подано в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Координати витоку та гирла річки [39]

Річка Луга витікає з абсолютної висоти 221 м над рівнем моря, впадає на висоті 178,3 м над рівнем моря.

1.2 Кліматичні умови

Кліматичні умови території басейну мають риси атлантико-континентального типу, характерні для всієї західної частини України. Як і для всієї Волинської області клімат басейну р. Луга є помірним, вологим, із м’якою зимою, нестійкими морозами, частими відлигами, нежарким літом, значними опадами, затяжними весною і осінню. На території басейну р. Луга знаходиться одна метеорологічна станція в м. Володимир-Волинський [7, 39].

Сонячна радіація є одним з основних факторів формування клімату, характеристика радіаційного режиму розкриває закономірності розподілу сонячної радіації і радіаційного балансу в часі і просторі [42].

Сонячна радіація, яка поступає на поверхню Землі від сонця, називається прямою, і величина її залежить від висоти сонця над горизонтом та ступенем хмарності. Річний прихід сонячної радіації при ясному небі для Волинської області становив би 117 ккал/см², але хмарність зменшує величину прямої сонячної радіації втроє і за рік становить 40,3 ккал/см² (рис. 3) [42].

Рис. 3. Розподіл прямої сонячної радіації за місяцями [42]

На земну поверхню сонячна радіація приходить не тільки у формі прямої, але і розсіяної радіації. Хмарність збільшує розсіяну радіацію. Розподіл розсіяної сонячної радіації становить 52,4 ккал/см².

Разом величини прямої і розсіяної сонячної радіації утворюють сумарну радіацію, якої за рік область одержує 92,7 ккал/см².

Поглинання земною поверхнею сумарної радіації залежить від характеру поверхні. За рік кожний квадратний сантиметр поверхні Волинської області вбирає 70,5 ккал (рис. 4).

Рис. 4. Поглинання сумарної сонячної радіації поверхнею [42]

Здатність поверхні до нагрівання залежить від величини її альбедо, тобто від величини відбиття променів поверхнею, що в процентах від сумарної радіації [42].

Отже, за рік кожний квадратний сантиметр поверхні відбиває 29% радіації, яка приходить на неї. Різницю між прихідною і витратною частинами сонячної радіації називають радіаційним балансом (ккал/см²) (рис. 5) [42].

Рис. 5. Радіаційний баланс [42]

Радіаційний баланс в області за рік додатний і становить приблизно 34 ккал/см². Період з додатним радіаційним балансом триває 8 місяців. Перехід радіаційного балансу від від’ємного до додатного відбувається в третій декаді лютого. Величина від’ємного радіаційного балансу в середньому досягає 1,7 ккал/см². Максимальна сума радіаційного балансу спостерігається в червні - 6,8 ккал/см² [42].

Тепловий режим виражається тепловим балансом, до якого, крім радіаційного балансу, відноситься кількість тепла, яка витрачається на випаровування, на турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою і теплообмін у ґрунті [42].

За рік в області випаровується 555-565 мм вологи, на це витрачається до 25 ккал/см² тепла, на турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою - 6 ккал/см^2, на теплообмін у ґрунті - 2,8 ккал/см² [42].

Отже, основна кількість тепла, яку одержує поверхня Волинської області, витрачається на випаровування, а турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою і теплообмін у ґрунті порівняно невеликий. Тому в межах Волинської області формується помірно вологий клімат з невеликими коливаннями температури. Кількість опадів перевищує випаровування [42].

У зв’язку із рівнинним характером на поверхні Волинської області, на території басейну р. Луга не спостерігається значних контрастів у розподілі по території температури повітря. Зниження температури повітря відмічається взимку в напрямку з заходу на схід.

Із зимових місяців найхолоднішим є січень, середньомісячна температура якого становить м. Володимирі-Волинському - -5⁰С. Липневі температури по місту становлять 19⁰С. Інколи в липні трапляються відхилення від середньої багаторічної [42].

Середньорічна температура повітря в м. Володимирі-Волинському становлять 7,2⁰С, а амплітуда річних коливань - 23,5⁰С. Характеристика термічного режиму області буде не повною, якщо не зважати на екстремальні температури: найнижчі (абсолютний мінімум) і найвищі (абсолютний максимум). Крайнє значення температур характеризують ступінь денного нагрівання повітря і нічного охолодження [42].

Найнижчі температури повітря в області спостерігаються при вторгненнях континентального арктичного повітря. Тільки три літні місяці: червень, липень, серпень - мають додатний абсолютний мінімум (0-5⁰С), дев’ять місяців - від’ємне значення абсолютного мінімуму. В окремі роки абсолютні мінімуми коливалися в широких межах, особливо в січні і лютому, коли вони досягають -31 - -39⁰С. Такі абсолютні мінімуми температури повітря спостерігаються приблизно 1 раз на 50 років. Низьким температурам сприяють форми рельєфу [42].

Абсолютний максимум температури повітря спостерігається в області з приходом теплих повітряних мас з Атлантичного океану або Малої Азії.

При таких умовах циркуляції взимку температура повітря може підніматися до 10-14⁰С, а влітку до 30-39⁰С [42].

Важливою характеристикою термічного режиму є суми температур, якими визначають потреби рослин в теплі.

Суми температур за період зі стійкими температурами, вищими від 5⁰С, тобто за вегетаційний період, досягають по області 2840-2930⁰С, а кількість тепла, яку одержують рослини в області за період активної вегетації (суми температур за період з температурами, вищими від 10⁰С), становить 2495-2580⁰С [42].

Глибина промерзання ґрунту в області незначна і в середньому становить 20-25 см. Навіть у найсуворіші зими промерзання ґрунту не перевищує 110 см, але в окремі роки він не промерзає і сніг випадає на мокрий ґрунт [42]

Вологість повітря Волинської області залежить від особливостей атмосферної циркуляції, температури повітря, температури та вологості ґрунту [42].

Абсолютна вологість повітря перебуває в прямій залежності від температури повітря (мінімум у січні, максимум у липні). Найменші значення абсолютної вологості за місяць спостерігаються взимку (4-5 мб), найбільші - влітку (14-15 мб). За рік середня абсолютна вологість повітря становить 9 мб (рис. 6) [42].

Проте найбільш вживаною характеристикою є відносна вологість повітря - показник «сухості» повітря (дощі переважно випадають при відносній вологості 80-100%) [42].

Відносна вологість повітря є найбільшою взимку, навіть у полудень вона перевищує 80%. Влітку відносна вологість повітря досягає 65-70%. Отже, відносна вологість повітря обернено пропорційна його температурі [42].

Рис. 6. Розподіл абсолютної вологості за місяцями у Волинській області [42]

Надмірно вологих днів (відносна вологість повітря о 13 год. - 80% і більше) за теплий період року в області налічується від 30 до 32. Найбільше надмірно вологих днів у жовтні. Посушливих днів, у теплий період року у Волинській області, коли відносна вологість повітря о 13 год. становить 30% і менше, мало (5-6%), причому найбільше їх у травні [42].

Річні суми опадів у Волинській області становлять 550-600 мм. Найбільше опадів спостерігається у червні, липні та серпні (до 80-90 мм/місяць), найменше - у січні 24-32 мм. Отже протягом року опади розподіляються нерівномірно. Приблизно 70% всієї їх кількості випадає в теплий період року (з квітня по жовтень) і тільки 30% - в зимовий.

За теплий сезон відмічається, в середньому, 60-65 днів з опадами, що дають за добу не менше 1 мм, з них 25-28 днів з опадами не менше 5 мм. Протягом року спостерігається 160-180 днів з опадами. Взимку днів з опадами більше, ніж влітку, але інтенсивність зимових опадів незначна. Влітку опади часто супроводжуються грозами, рясними дощами, інтенсивність яких становить 0,10-0,28 мм/хв. В середньому за рік на область випадає 81% рідких, 10% - твердих і 9% змішаних опадів. Річна сума опадів становить 627 мм. Розподіл опадів за місяцями представлений на рис. 7. [3, 42].

Рис. 7. Середньомісячна кількість опадів у Волинській області [42]

Взимку всю територію області вкриває сніговий покрив, який з’являється в кінці другої декади листопада - на початку грудня. Перший сніг дуже рідко зберігається цілу зиму, найчастіше він тане і з’являється новий. Висота снігового покриву протягом усієї зими невелика [42].

Руйнування снігового покриву відбувається в середньому в кінці лютого і протягом першої декади березня, а повне зникнення - в третій декаді березня. Проте в окремі зими після танення стійкого снігового покриву ще й в квітні бувають снігопади [42].

Характерною рисою волинської весни є повернення після додатних температур холодної пори [42].

Вітер на території Волинської області обумовлюється, з одного боку, характером поверхні, а з другого - розподілом над нею атмосферної циркуляції. Напрямок і швидкість вітру на територією області визначається місячним і сезонним режимом баричних центрів, які виникають над північною частиною Євразії і Атлантики [42].

Волинська область зазнає впливу різноманітних повітряних мас, які змінюються за порами року. Континентальне повітря помірних широт (полярне) спостерігається протягом цілого року і є панівною повітряною масою над територією області, яка формується з арктичного або морського повітря помірних широт [42].

Прихід морського повітря помірних широт спостерігається в усі пори року. Взимку цей прихід пов’язаний з інтенсивною циклонічною діяльністю над Північно-Західною Європою, а влітку - з антициклоном. Порівняно з іншими областями України у Волинській області часто повторюється морське повітря помірних широт [42].

Арктичне повітря (як морське так і континентальне) вторгається рідко, але в температурному режимі області відіграє важливу роль. Коли вторгається арктичне повітря, то спостерігаються найбільш низькі мінімальні температури, особливо зимою та на початку весни. При таких входженнях арктичного повітря відбувається різке зниження температури, яке за добу може досягти 20⁰С і більше [42].

У літньо-осінній час надходить морське арктичне повітря і настає холодна волога погода. В теплу половину року, особливо влітку, спостерігається континентальне тропічне повітря, яке є причиною найбільш високих максимальних температур на території області [42].

Морське тропічне повітря приходить у Волинську область з Середземного моря і приносить теплу, похмуру погоду з туманом і мрякою. Морське тропічне повітря затримується над областю ненадовго [42].

Умови атмосферної циркуляції визначають напрямки вітрів: взимку - західні і південно-західні, влітку - західні і північно-західні. Швидкість вітру великою мірою залежить від характеру поверхні, величини градієнту і умов циркуляції. Середня річна швидкість вітру у Волинській області невелика - 3,8-4,0 м/с [42].

Повторюваність напрямків вітрів у відсотках від загального числа спостережень без штилів для Володимира-Волинського наступна: Пн. - 7, Пн.-Сх. - 7, Сх. - 12, Пд. - Сх. - 16, Пд. - 10, Пд.-Зх. - 13, Зх. - 22, Пн.-Зх. - 13. Середня кількість штилів за період спостережень - 10 [1].

Переважання вітрів західних румбів в області підтверджує і роза вітрів, що побудована для Володимира-Волинського.

Найбільшу повторюваність на території області в річному ході мають вітри з швидкостями 2-3 м/с. Ймовірність швидкості вітру 8-10 м/с невелика і становить 9% від загального числа випадків. Такі вітри в області спостерігаються дуже рідко. Досить рідко трапляється у Волинській області вітер зі швидкістю 10 м/с [42].

1.3 Гідрографічна та гідрологічна характеристика

Річка Луга має дві основні притоки. Перша її притока - це річка Луга-Свинорийка впадає на 45,75 км від гирла, бере початок в заболоченій місцевості на півдні с. Шельвів Локачинського району. Другою притокою Луги є річка Стрипа впадає на 62,9 км від гирла. Третьою притокою річки Луга є річки Свинорийка, що впадає на 36,55 км від її гирла. Четвертою притокою є річка Риловиця що впадає на 24,5 км від гирла [39].

У таблицях 1.2. та 1.3. подано основні морфометричні характеристики річки Луга та її приток.

Густота річкової мережі басейну р. Луга становить 0,07 км/км², довжина басейну 87,1 км, середня та максимальна ширина - 16,7 і 9,23 км. Похил русла річки становить 0,47 м/км, а коефіцієнт звивистості - 1,7 [39].

Таблиця 1.2. Основні морфометричні характеристики річок басейну р. Луга [39]

За Водною Рамковою Директивою (ВРД) р. Луга є височинною річкою, так як вона починає свій витік з відмітки 176,3 метрів над рівнем моря і впадає в Західний Буг на висоті 221 метрів над рівнем моря. Повздовжній профіль р. Луга зображено на рис. 1.13 [39]

Щодо типології розміру, яка заснована на площі водозбірного басейну, то річка Луга є великою річкою.

Таблиця 1.3. Основні морфометричні характеристики р. Луга [39]

Характеристика річки згідно вимог Водної Рамкової Директиви подана в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Характеристика річки згідно ВРД [39]

Геологія басейну визначена на підставі даних геологічної карти Волинської області і, згідно (ВРД), відноситься до типу «вапнякова» [39].

Басейн річки Луга межує на півночі з струмком без назви від села Білин, на заході з річкою Студянка, на півдні з річкою Стасівка, на південному сході з річкою Турія (басейн Прип’яті), нс сході з річкою Чорногузка (басейн Прип’яті), на південному сході з р. Липа [33].

Долина р. Луга в багатьох місцях неясно виражена, плоска, непомітно зливається з прилеглою рівнинною місцевістю.

Заплава річки височинна, шириною близько 200 метрів, порізана багатьма каналами. Береги невисокі, часто зливаються з заплавою, зарослі трав’янистою рослинністю та кущами. Озерніть та заболоченість в басейні Луга є незначними. Озерніть становить 3,56% території басейну річки, а заболоченість - 7,0%. Щодо площі, яку займають ліси на території басейну, то вона становить - 14,66% [39].

Для р. Луги характерний нерівномірний розподіл водного стоку протягом року - більша його частина (60-70%) припадає на літньо-осінній період (травень-листопад), значно менша - на зиму і весну (30-40%). Річка Луга має переважно дощове живлення (50% від загальної кількості), частка снігового живлення складає 37%, 13% - підземне живлення. У зимовий, а також у літний бездощовий періоди річка живиться підземними водами. В сухі роки водоносні горизонти збіднюються, тому невеличкі водотоки пересихають і можливе припинення стоку. Спостерігається три підняття рівня води впродовж року - весняна повінь (внаслідок танення снігу, березень-квітень), літні паводки від випадання тривалих та сильних дощів (червень-серпень), зимові підняття внаслідок тривалих відлиг. Льодовий покрив на річках нестійкий, річки кілька разів то скресають, то замерзають, а в окремі роки не замерзають зовсім. Початок утворення льоду припадає на початок грудня. Річка скресає в кінці лютого - на початку березня, льодохід триває 2-5 днів. У другий декаді березня річка повністю звільняються від льоду. Рівень води починає підвищуватися на початку березня і спостерігається весняний розлив, величина якого залежить від висоти берегів та ширини заплави [39].

.4 Геологічна будова та ґрунтовий покрив

Басейн річки Луга бере свій початок з Волинської Височини, більша частина басейну знаходиться в межах зони Волинського Полісся. Перепад висот по території басейну між витоком і гирлом річки становить 42,7 м [39].

Геологічна будова басейну річки різноманітна. В центральній частині розміщені болотні відклади, торф різного ступеня розкладу. На південь, захід та північний схід від центральної частини басейну, переважають еолово-делювіальні відклади, лесові суглинки та супіски. Частину східної частини басейну займають водно-льодовикові відклади, піски різнозернисті, суглинки, супіски. В північній частині басейну розміщені алювіальні відклади першої надзаплавної тераси, піски, суглинки та алювіальні відклади другої надзаплавної тераси суглинки, глина. У східній частині проходить межа окського зледеніння [39].

Потужність четвертинних відкладів у метрах становить у центральній частині 21-50 м, а в північній, східній та західній частинах басейну 11-20 м. В південній та частково в південно-східній частині потужність четвертинних відкладів коливаються від 6 до 10 м [39].

В межах Волинської височини, вкритої лесовидними суглинками, поширені ґрунти характерні для лісостепу, а саме: чорноземи неглибокі, мало гумусні, чорноземи опідзолені, а також сірі і темно-сірі опідзолені ґрунти. В поліській частині басейну поширені дерново-підзолисті супіщані, легкосуглинні ґрунти на водно-льодовикових відкладах [39].

Найбільшу частку з ґрунтового покриву басейну р. Луга займають сірі опідзолені ґрунти (27,4%), торф’яноболотні займають 21,6%, чорноземи опідзолені - 12,1%, чорноземи неглибокі мало гумусні - 16,8%, дерново-підзолисті і темно-сірі опідзолені займають відповідно 10,1% і 12,0%.

На півночі басейну р. Луга, поблизу сіл Тростянка, Когильне, Володимирівка, Хобултова, Бегета, Міжлісся, Хворостів Володимир-Волинського району залягають дерново-підзолисті супіщані, легкосуглинні на водно-льодовикових відкладах.

Дерново-підзолисті ґрунти найбільш поширені на території області: займають близько 31,4% від загальної площі. Утворились вони у результаті поєднання підзолистого і дернового процесів ґрунтоутворення [22].

Будова профілю дерново-підзолистого ґрунту така:

-    Нл - лісова підстилка потужністю 3-5 см;

-        Не - гумусово-елювіальний, світло-сірий або білястий, потужністю 3-30 см, дрібно грудкуватий з горизонтальною подільністю;

         Е - підзолистий, у вигляді плям або суцільний, потужністю до 30 см, білястий або зовсім білий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий, часто трапляються конкреції R(OH)₃ з домішками гумусу й глинистих частинок;

         І - ілювіальний, темно-бурий (у легких - червонувато-бурий), щільний, грудкувато-призматичний або горохуватий, потужністю 20-120 см, характерне затікання органо-мінеральних колоїдів;

         Р - материнська порода [22].

Особливостями всіх видів дерново-підзолистих ґрунтів є: поділ їх профілю на горизонти вимивання і вмивання колоїдів та окислів, підвищена кислотність, ненасиченість вбирного комплексу основами, незначна буферність і низька біологічна активність. За ступенем опідзолення їх поділяють на слабко-, середньо - та сильнопідзолисті; за гранулометричним складом - на піщані, зв’язнопіщані, супіщані та суглинкові; за оглеєністю - на неоглеєні, глеюваті, глейові та сильноглейові [22].

Склад і властивості дерново-підзолистих ґрунтів пов’язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу ґрунтотворення. Гумусу мало (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуматно-фульватний (Сгк: Сфк = 0,7-0,9). Фізико-хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи, ступеня розвитку підзолистого процесу.

Ємність поглинання низька (5-15 мг-екв / 100 г. ґрунту), ґрунти кислі (pH = 3,5-5,5), СНО < 75%, типовий склад обмінних катіонів: Ca²⁺, Mg²⁺, H⁺. Бідні на азот і максимальна гігроскопічність найбільш в І-горизонті, пористість та аерація - мінімальні, структура ґрунту нестійка [22].

Дерново-підзолисті ґрунти володіють низькою родючістю, тому потребують внесення достатньої кількості мінеральних добрив, підвищених доз органічних добрив, посіву сидератів та багаторічних трав, проведення вапнування [22].

В долині р. Луга, а також в долинах її приток залягають торф’яно-болотні ґрунти і торфовища низинні. Торфовища низинні мають шар торфу більше 50 см. Залежно від товщини торфу вони поділяються на мілкі (до 1 м), середньоглибокі (1-2 м), глибокі (понад 2 м). Сформувалися ці ґрунти у глибоких місцях колишніх водоймищ, у заплавах річок, пониженнях [39].

Будова профілю торф’яно-болотного ґрунту:

-    Т₁ (0-18 см) - середньо розкладений торф, мохово-осоковий, переплетений корінням, середньо зольний;

-        Т₂ (19-49 см) - слабо розкладений торф, мохово-осоково-комишовий, плитчастий, характерні мінеральні прошарки і раковини молюсків;

         PGI (50-115 см) - алювіальний суглинок, глейовий, сизувато-білий, в’язкий, трапляються не розкладені рештки осоки, рогози, очерету [42].

Верхній шар торфу до глибини 10-30 см переважно середньорозкладений, бурого кольору, густо пронизаний корінням трав’яної рослинності з слабкорозкладеними рештками осоки, очерету та інших трав. З глибини 40-50 см залягає більш однорідна волокниста, досить розкладена маса осокового торфу, бурого або темно-бурого кольору. За ступенем розкладу торфовища поділяються на слабко-, середньо - та добрерозкладені. За ботанічним складом - трав’яно-осокові, гіпново-осокові, деревно-трав’яні та інші. На території басейну переважають трав’яно-осокові. Ці ґрунти мають досить значну амплітуду зольності - від 6 до 45% у північних та від 7 до 60% і більше у південних районах області. Така висока зольність пов’язана з тим, що на торфовища кожного року повеневі води наносять велику кількість мінерального ґрунту. Торфи мають слабокислу та близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину (5,6 з відхиленням до 6,8), багаті на азот, проте бідні на фосфор і особливо калій. При щільності звоження торфових ґрунтів 0,1-0,2 г/см³ для Полісся та 0,1-0,4 г/см³ для Лісостепу вони містять усього 5-57 кг калію та 3-20 кг фосфору на гектарі у 20-сантиметровому шарі торфу. Родючість цих ґрунтів значно коливається і порівняно з іншими важче регулюється, що пояснюється високою органогенністю торфу, високими темпами розкладу його органічної речовини, особливо при вирощуванні на них однорічних культур, що пов’язано з частим рихленням орного шару. Цьому сприяє також близьке залягання підґрунтових вод, які, перезволожуючи орний шар, охолоджують ґрунт, вимивають накопичені в орному шарі поживні речовини. Переосушення цих ґрунтів призводить до різкого зниження врожайності сільськогосподарських культур, або взагалі веде до загибелі рослин [22].

Різні способи і прийоми використання цих ґрунтів неоднаково впливають на їх стан. В умовах Волинської області використання торфових ґрунтів у просапній сівозміні призводить до щорічного зменшення торфового шару на 2,0-2,7 см, в той час як під багаторічними травами - 1,7-1,8 см. При цьому в орному шарі щороку мінералізується до 15 т/га торфу [22].

На південному сході басейну поблизу сіл Колона, Орищі, Луковичі, Бужковичі, Жашковичі Іваничівського району та Дорогиничі, Новий Загорів, Старий Загорів, Білопіль, Кути Локачинського району залягають чорноземи неглибокі малогумусні легко- і середньо суглинні на лесових породах і їх змиті різновиди. У Володимир-Волинському районі поблизу сіл Шистів, Зимне, також в Іваничівському районі поблизу с. Риковичі, с. Тополище, с. Старий Порицьк залягають чорноземи опідзолені легкосуглинні на лесових породах і їх змиті різновиди. Чорноземи неглибокі та глибокі поширені лише у лісостеповій частині області на рівних вододілах та пологих схилах. Найбільші їх масиви знаходяться у Луцькому, Горохівському та Локачинському районах. Займають площу близько 74,6 тис. га, з яких майже 69 тис. га використовуються як орні землі, решта - під плодові насадження, пасовища та сіножаті. За вмістом гумусу чорноземи Волинської області відносяться до слабкогумусних і малогумусних відмін, серед яких значні площі займають їх комплекси. Формування чорноземних ґрунтів відбувалося під впливом трав’яної рослинності (дерновий ґрунтоутворюючий процес), при глибокому (більше 5 м) заляганні підґрунтових вод, у умовах нормального атмосферного зволоження [39].

Характерним для цих ґрунтів є досить глибокий гумусований горизонт (80-100 см і більше) та наявність великої кількості карбонатів, які часто виділяються у вигляді плісняви. Руйнування колоїдів глини у них відсутнє. Ґрунти слабкоструктурні внаслідок дуже пилуватого гранулометричного складу (кількість крупнопилуватих часток більше 50%). Профіль цих ґрунтів розчленований на такі горизонти:

Н - гумусовий, темно-сірого кольору, пилувато-грудкуватий у орному шарі та пилувато-зернистий у підорному. У нижній частині, в основному, карбонатний;

Нрк - перехідний, менш гумусований, з неясно вираженою грудкуватістю, плямистий, дуже переритий кротовинами, які не дають можливості встановити межу між верхнім (Нрк) і нижнім (Рпк) перехідними горизонтами, карбонатний, перехідний горизонт переходить у материнську породу;

(Рк) - світло-палевий легкосуглинковий пилуватий лес [22].

У чорноземів неглибоких слабкогумусованих і малогумусних загальна гумусованість сягає 100 см, а верхній гумусовий горизонт становить 30-35 см. У чорноземів глибоких малогумусних загальна гумусованість профілю сягає глибини 120-150 см і більше [22].

Чорноземи неглибокі та глибокі малогумусні карбонатні відрізняються від усіх інших чорноземів окарбоначеністю всього профілю зверху донизу, або карбонати залягають не глибше 25-30 см верхнього гумусового горизонту (Нк) і мають коротший профіль (50-60 см) [22].

З півдня басейну на захід поблизу сіл Печихвости, Підбереззя, Лемешів Горохівського району та Горичів, Октавин Володимир-Волинського району залягають сірі опідзолені супіщані і легко суглинні на лесових породах ґрунти та їх змиті різновиди. Сірі опідзолені ґрунти і їх світло- й темно-сірі відміни залягають на підвищених елементах рельєфу на схилах і сформувались переважно на лесоподібних карбонатних суглинках [29]. Сірі опідзолені ґрунти мають таку будову ґрунтового профілю:

Не - 0-28 см гумусово-елювіальний горизонт, сірий, пухкий, пилувато-грудкуватий, з великою кількістю кремнієвої присипки (SіО₂);

І - 28-80 см - ілювіальний, слабкогумусований, у верхній частині темно-бурий, щільний, горіхуватий, містить багато присипки SіО₂, яка розміщена гніздами. У нижній частині горизонт має червоно-бурий колір, дуже щільний, призмоподібний. На гранях призм добре видно блискучий наліт SіО₂;

Рі - 80-130 см - перехідна до материнської породи нижня частина ілювіального горизонту, вилугований лесоподібний суглинок з напливами колоїдних півтораоксидів, більш пухкий від попереднього горизонту. Глибше залягає суглинок палевого кольору, який бурхливо закипає від соляної кислоти. Лінія скипання знаходиться на глибині 120-130 см і глибше, а у змитих відмінах - з глибини 80-100 см. У ясно-сірих ґрунтах виразніше виражений елювіальний горизонт [22].

У Володимир-Волинському районі поблизу с. Бубнів, с. Черчичі, у Іваничівському районі поблизу с. Мишів, с. Древині, смт. Іваничі, а також в Локачинському районі поблизу сіл Привітне і Коритниця залягають темно-сірі опідзолені легкосуглинні на лесових і їх змиті різновиди. Темно-сірі опідзолені ґрунти використовуються під ріллю. Ґрунтоутворюючими породами для них є леси та лесоподібні суглинки [39].

Темно-сірі опідзолені ґрунти характеризуються значною гумусованістю профілю та добре вираженим ілювіальним горизонтом. Ґрунтовий профіль їх складається з таких генетичних горизонтів:

Не - 0-30 см, гумусово-елювіальний до глибини 24-25 см, глибше - слабко ущільнений, з великою кількістю крем’янкової присипки;

Ні - 30-55 см - гумусово-ілювіальний, бурувато-сірий, добре гумусований, ущільнений, грудкувато-горіхуватий або горіхуватий. На гранях горіхів помітно крем’янкову присипку;

І - 55-100 см - ілювіальний горизонт, червоно-бурий, дуже ущільнений, призматичний, з бурими напливами півтораоксидів. Цей горизонт коротко переходить у ґрунтоутворюючу породу.

(РК) - лесоподібний карбонатний суглинок або лес.

Ґрунти мають переважно крупнопилувато-легкосуглинковий гранулометричний склад, на незначній площі - супіщаний та крупнопилувато-середньосуглинковий [22].

Фізико-хімічні властивості їх кращі порівняно з сірими опідзоленими ґрунтами. Вони мають значну гумусованість профілю (50-60 см) та значну інтенсивність гумусового забарвлення що пов’язано зі значним вмістом у них гумусу. Вміст гумусу у орному шар. становить у середньому 2,0-3,2%, у підорному - 1,5-2,0%, реакція ґрунтового розчину слабкокисла (рН - 5,8-6,4), сума увібраних основ близько 23-25 мг/екв на 100 г. ґрунту ступінь насичення основами 89-93,4%. Краще забезпечені рухомими формами поживних речовин-вміст азоту становить 4,3-10,2 мг, фосфору 2,8-14 г., калію 4-15 мг на 100 г. ґрунту. Супіщані відміни - бідніші на поживні речовини. Крім цього, порівняно з попередніми ґрунтами ці мають більшу водостійкість ґрунтових агрегатів і кращу аерацію, менш здатні до запливання й утворення кірки [22].

.5 Рослинний і тваринний світ

Басейн р. Луга лежить на межі зони мішаних і широколистяних лісів (Полісся) і лісостепової зони (Волинська височина) і тому тут характерне видове різноманіття рослин, типових як для Полісся так і Лісостепу. Для рослинного покриву Волинського Лісостепу, котрий займає більшу частину басейну р. Луга, найбільш типові мішані ліси з дуба черешчатого, граба та сосни звичайної, які вкривають до 9% території, а також залишки остепневих луків та скельно-степової рослинності. На півночі басейну трапляються соснові ліси, котрі є типовими для зони Полісся. Значні площі займають болота і луки. Луки на території басейну збереглися по долинах р. Луга і її приток, болота на території басейну пов’язані з долинами річок, з утворенням великих торфових масивів. Торфовища переважно низинні [39, 54].

Луки на території басейну р. Луга низинні, займають міжрічкові пониження та знижені ділянки інших заплавних терас. До них слід віднести повзучомітцелеві (Agrostideta stolonizanti), щучкові (Deschampsieta cespitosae), пухирчастоосокові (Cariceta vesicariae), стрункоосокові (Cariceta gracilis) та водянолепешнякові (Glycerieta aquaticae) луки. До найбільш поширених на території басейну належать луки пухирчастоосокові та водянолепешнякові [42].

Болота на території басейну евтрофні, високотравні, поширені по долинних, заплавних та притерасних зниженнях, менше - по міжрічкових. На окраїнах великі болотні масиви часто переходять у чагарникові болотні угрупування, або в луки. Деревний і чагарниковий яруси на таких болотах відсутні. Лише де-не-де виростають поодинокі дерева берези пухнастої (Betula pubescens Ehrh.), вільхи клейкої (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.) або сосни звичайної (Pinus silvestris L.), кущі верби попелястої (Salix cinerea L.), п’ятитичинкової (Salix pentandra L.), розмаринолистої (Salix rosmarinifolia L.), лапландської (Salix lapponum L.). Провідні едифікатори трав’яних боліт: осоки, рідше рогіз вузьколистий (Typha angustifolia L.), лепешняк великий (Glyceria maxima L.), лепеха звичайна (Acorus calamus L.), півники болотні (Iris pseudocarus L.), очерет звичайний (Phragmites australis (Cav.) Trin. Ex Steud.). Моховий покрив переважно нерозвинений або слаборозвинений [42].

Ліси займають 14,66% території басейну р. Луга і представлені переважно дубово-грабовими і сосновими лісами. Дубово-грабові ліси (Carpiento betuli-querceta robur L.) поширені на півдні басейну в межах Волинської височини, для даних лісів найбільш типові такі види дерев, як дуб черешчатий (Quercus robur L.), граб звичайний (Carpinus betulus L.), характерні домішки ясена звичайного (Fraxinus excelsior L.), клена гостролистого (Acer platanoides L.), липи серцелистої (Tilia cordata Mill.). Трапляється підлісок, котрий представлений кущами ліщини (Corylus avellana L.), свидини кров’яної (Swida sanguines (L.) Opiz), крушини ламкої (Frangula alnus Mill.). Соснові ліси (Pineta silvestris) поширені на півночі басейну р. Луга і представлені лісовими масивами на південь від с. Ворчин, а також поблизу с. Когильне Володимир-Волинського району. Для даного типу лісів характерні такі види дерев, як сосна звичайна (Pinus silvestris L.), дуб черешчатий (Quercus robur L.), береза повисла (Betula pendula Roth.), вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.), підлісок представлений ліщиною (Corylus avellana L.), малиною (Rubus idaeus L.), ожиною несійською (Rubus nessensis W. Hall.), трапляються поодинокі кущі бруслини бородавчастої (Eunomus verrucosa Scop.) та європейської (Eunomus europaea L.), ліщини (Corylus avellana L.), свидини кров’яної (Swida sanguines (L.) Opiz), крушини ламкої (Frangula alnus Mill.). Наявний слаборозвинений моховий покрив, основу якого становлять такі види, як плевроцій Шредера (Pleurozium Schreder (Willd.) Mitt.), рунянка звичайна (Politrichum commune Hedw.), дикран зморшкуватий (Dicranum rogusum Sw.) [42].

На території басейну р. Луга трапляються такі види рослин, занесених до Червоної книги України: цибуля ведмежа (Allium ursinum L.), лілія лісова (Nymphaea alba L.), зозулинець (Orchis L.), підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis L.), гудайєра повзуча (Goodyera repens (L.) R. Br.) [42].

Територія басейну р. Луга виразно поділяється на дві природні зони: Поліську рівнину - на півночі і Волинську височину - на півдні. Дотримуючись зазначеного поділу, варто розглядати тваринне населення по таких чотирьох основних найтиповіших зооценозах: 1. водойми та річково-озерні заплави; 2. хвойні, в основному соснові ліси; 3. мішані ліси та чагарники; 4. орні землі та суходільні луки [42].

Акваторії та їх заплави заселені водно-болотяними та амфібіотичними видами, а також тваринами-убіквістами, котрі утворюють водно-береговий зооценоз, особливо різноманітний у вегетаційний період року, коли активні усі земноводні, плазуни, гніздяться численні перелітні пернаті [42].

Іхтіофауна річок і озер басейну включає такі види: щука (Exos lucius L.), плітка (Rutilus rutilus L.), головень (Squalius cephalus L.), в’язь (Leuciscus idus L.), краснопірка (Scardinius erythrophthalmus L.), лин (Tinca tinca L.), густера (Blicca bjoerkna L.), лящ (Abramis brama L.), карась (Carassius auratus L.), сом (Silurus glanis L.), річковий вугор (Anguilla anguilla L.), окунь (Perca fluviatilis L.). Серед амфібій в зооценозі водойм та річкових озерних заплав праляються озерні (Rana ridibunda L.) і ставкові (Rana lessonae L.) жаби, черновочерева кумка (Bombina bombina L.). До рептилій, що заселяють зазначений зооценоз, належать живородяща ящірка (Lacerta vivipara L.), болотяна черепаха (Emys orbicularis L.), водяний вуж (Natrix tessellata L.) та гадюка звичайна (Vipera berus L.). На річках, старицях, озерах, заплавних луках басейну р. Луга у теплий період року спостерігається чимало видів птахів. Масовими видами є водяна курочка (Gallinula chloropus L.), малий зуйок (Chalandrius dubius L.), чайка (Larus argentatus L.), лелека білий (Ciconia ciconia L.), чаплі руда (Ardea purperea L.) і сіра (Ardea cinerea L.), вівсянка очеретяна (Emberiza shoeniclus L.), жайворонок польовий (Alauda arvensis L.), щеврик луговий (Anthus pratensis L.) і ін. [42].

Зооценоз соснових лісів найбідніший з точки зору заселеності хребетними. Найбільш типові види серед амфібій і рептилій: ропуха звичайна (Bufo bufo L.), ящірки прудка (Lacerta agilis L.) і живородяча (Lacerta vivipara L.); птахи: лісові щедрики (Arthus trivialis L.), лісові жайворонки (Lullula arborea L.), звичайні вівсянки (Emberiza citrinella L.), рідше тетеруки (Tetrao tetrix L.). Серед ссавців найбільш поширені: заєць-русак (Lepus europeaus L.), лисиці (Vulpes vulpes L.) [42].

Дубово-грабові ліси мають більш різноманітний видовий склад ніж соснові. Серед земноводних найбільш типові трав’яниста (Rana temporaria L.) і гостроморда (Rana arvalis L.) жаби, тритон (Triturus vulgaris L.), червоночеревна кумка (Bombina bombina L.), квакші зелена (Hyla cinerea L.) і сіра (Hyla chrysoscelis L.). Серед плазунів трапляються ящірка прудка (Lacerta agilis L.), вуж звичайний (Natrix natrix L.), рідше гадюка звичайна (Vipera berus L.) і мідянка (Coronella austriaca L.). Орнітофауна представлена такими видами, як лелека чорний (Ciconia nigra L.), журавель сірий (Grus grus L.), орлан білохвост (Haliaeetus albicilla L.), шуліка червоний (Milvus milvus L.), зозуля звичайна (Cocamandis palladus L.), сорока (Pica pica L.). Серед ссавців трапляються лісова куниця (Martes martes L.), лисиці (Vulpes vulpes L.), заєць-русак (Lepus europeaus L.), білка звичайна (Sciurus vulgaris L.), їжак звичайний (Erinaceus europaeus L.) [42].

Зооценоз орних земель та суходільних лук типовий для Волинської височини комплекс виник внаслідок господарської діяльності людини. У Волинській області внаслідок розкорчовування малоцінних чагарникових заростей та осушення заболочених угідь збільшилась площа посівних угідь. Чисельність видів в даному типі зооценозу висока, особливо в теплий період року [42].

З амфібій до складу фауни агроценозів Волинської області входять трав’яна (Rana temporaria L.) та гостроморда (Rana arvalis L.) жаби. Рептилії представлені живородящою (Lacerta vivipara L.) і прудкою ящірками (Lacerta agilis L.), вужем звичайним (Natrix natrix L.) і гадюкою звичайною (Vipera berus L.). На орних площах та суходільних луках постійно перебувають різноманітні ссавці, зокрема кріт (Talpa europeaus L.), ласка (Mustela nivalis L.), горностай (Mustela erminea L.), лисиця (Vulpes vulpes L.), заєць-русак (Lepus europeaus L.) [42].

Серед тварин занесених до Червоної книги України на території басейну трапляються: шуліка червоний (Milvus milvus L.), лелека чорний (Ciconia nigra L.), сатурнія руда (Aglia tau L.), журавель сірий (Grus grus L.) [42].

Серед природоохоронних територій, що створені в межах басейну р. Луга для охорони видів флори та фауни, слід відзначити такі: ландшафтні заказники: «Мочиська» (с. Заріччя), «Заставненський» (с. Заставне); лісові заказники: «Липовий гай» (с. Зимне), «Микуличі» (с. Микуличі), «Нехворощі» (с. Нехвороща), «Новосілки» (с. Новосілки); ботанічна пам’ятка природи «Дуб-велетень» (м. Володимир-Волинський); зоологічна пам’ятка природи «Урочище Бискупичі» (с. Нехвороща), тут охороняється поселення сірих чапель, які гніздяться в 120-річному дубовому лісі, площею 3,5 га; парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Слов’янський» (м. Володимир-Волинський); загальнозоологічний заказник «Павлівський» (с. Павлівка).

2. Методика досліджень і розрахунків

Збільшення антропогенного навантаження, тобто прямого або побічного впливу господарської діяльності, на басейн річки призводить до перетворення природної системи в нову, природно-господарську, в якій встановлюється інший урівноважений стан, що відповідає зміненій природно-економічній ситуації [61].

Антропогенне навантаження визначається багатьма факторами, основними з яких є: ступінь використання земельних ресурсів в басейні річки, кількість винесення біогенних речовин з сільськогосподарських об’єктів, інтенсивність використання водних ресурсів та їх якість, водозабезпеченість населення в басейні ріки [61].

У наукових дослідженнях прийнято оцінювати антропогенний вплив на земельні ресурси: за питомою вагою ерозійно-небезпечних, порушених при видобуванні корисних копалин, забруднених та інших територій з деградованим ґрунтовим покривом; за співвідношенням несільськогосподарського та інших видів користування землею; за площею усіх земель (в тому числі сільськогосподарських угідь), що припадає на одного жителя; за ступенем сільськогосподарської освоєності і розораності території [62].

2.1 Меліорація та сільськогосподарська діяльність

Великий вплив на функціонування басейну мають осушувальні меліорації, що призводять до утворення антропогенного агроландшафту із властивими йому процесами. Осушені землі використовуються в основному в сільськогосподарському виробництві. На території басейну р. Луга розміщено такі меліоративні осушувальні системи: Риловицька, Фалемицька, Лугівська [22]. На меліорованих частинах басейну відбувається трансформація структури річкової мережі [26].

Сільськогосподарське освоєння басейну становить 73,52%, лісистість - 14,66%. У структурі сільськогосподарських угідь переважають орні землі 62%, що зумовлено головним чином рівнинністю території та тривалим часом освоєння регіону. Розчленованість рельєфу створює сприятливі умови для розвитку ерозійних процесів, формування еродованих ґрунтів, яружно-балкової мережі й швидкої трансформації орних земель у несільськогосподарські. Відбувається змив найбільш родючого шару, виніс гумусу, сполук азоту та інших поживних речовин [26].

Агрокліматичні показники території зумовлюють переважання в структурі посівних площ зернових культур (близько 40%), приблизно 10% припадає на овочі, 8-10% займають цукрові буряки. У басейні також розвивається і тваринництво, тому значну частину сільськогосподарських угідь займають сіножаті та пасовища. Вплив тваринництва на формування екологічної ситуації розглядається за двома аспектами: 1) тваринницькі ферми розміщують поблизу річок, які часто використовуються для скидання стоків; 2) під час випасу худоби на заплавних луках відбувається витоптування рослинного покриву, ущільнення ґрунту, руйнування дернини вздовж узбережжя водойм [25, 34, 36].

Значна частина земель, у тому числі й сільськогосподарського призначення, щорічно вилучається з користування. Це переважно землі, які відведені під видобуток корисних копалин, інфраструктуру населених пунктів, шляхи сполучення. Рекультивація вилучених земель відбувається досить повільно [34].

2.2 Прибережні захисні смуги

Довжина прибережних захисних смуг вздовж річки Луга становить 182,26 км. Стан прибережних захисних смуг в основному відповідає вимогам водного законодавства. Обстеженнями, проведеними екологічною інспекцією у Волинській області, виявлено незначні площі розорювання та забудови прибережних захисних смуг близько 2% від їх загальної площі. Біля 58% площі прибережних захисних смуг вкрито луговою рослинністю, а близько 40% болотною [39].

Майже по всій протяжності прибережних захисних смуг р. Луга зустрічаються такі види рослин як очерет звичайний, зозулинець болотний, стрілолист стрілолистий, рогіз широколистий та ін., а також поодинокі кущі та місцями висока трава [39].

.3 Транспортна мережа і гідротехнічні споруди

Провідна ланка транспортного комплексу - автомобільний транспорт. Близько 70% усіх доріг, на території басейну р. Луга, мають місцеве та обласне значення. Основні автошляхи, що проходять через територію басейну р. Луга є Рівне-Луцьк-Володимир-Волинський-Устилуг (Н-22), Ковель-Жовква (Р-15), Володимир-Волинський-Павлівка-Берестечко (Т-0302). Через територію басейну р. Луга проходять два неелектрифіковані залізничні шляхи Ковель-Львів і Володимир-Волинський-Ізов-Грубешів (Польща) [39].

На річці Луга є 35 гідротехнічних споруд з них: 2 залізничні мости, які перебувають на балансі Львівської служби колії; 15 залізобетонних, 1 залізний, 1 польовий і 2 пантонних мости і 5 дорожніх переїздів які обслуговуються Володимир-Волинською комендатурою Львівського прикордонного загону, Володимир-Волинським автодором, Володимир-Волинською ДЕД, Луцьким МУВГ, Горохівським автодором, Іваничівською виконробською дільницею. На річці також є 1 шлюз-регулятор, 5 трубчастих, 2 підвисних і 1 залізний перехід, частина з яких перебуває на балансі Луцького МУВГ, та Володимир-Волинської комендатури Львівського прикордонного загону [39].

2.4 Розрахунок інтегрального індексу екологічного стану басейну річки

Законом України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства України» (2002 р.) передбачено створення організаційних і законодавчих засад управління водним господарством за басейновим принципом. Особливого значення при цьому набуває оцінка існуючого екологічного стану басейнів річок та якості річкових вод [32, 58].

Розроблено цілий ряд методик інтегральної оцінки екологічного стану річкових басейнів.

Серед них найбільш відомими є методики А.В. Яцика [63], Й.В. Гриба, К.Г. Гофмана та інших.

Для оцінки існуючого екологічного стану басейнів річок А.В. Яциком була запропонована методика, яка передбачає врахування показників, об’єднаних в наступні блоки: «використання земельних ресурсів», «використання річкового стоку», «якість води», «радіаційне забруднення» [63]. Згідно цієї методики екологічний стан басейну річки встановлюється в залежності від значення комплексного показника антропогенного навантаження (К_ПАН), що визначається за формулою 2.1. [62].

, (2.1.)

де Кеk - комплексний критерій оцінки екологічного стану басейну річки, або критерій антропогенного навантаження на водні ресурси; Коі - окремі оцінки (використання водних, земельних ресурсів, якості води, повітря, ґрунтів, радіаційного забруднення тощо) стану водозаборів; Рі - вагові коефіцієнти, які характеризують значимість того чи іншого показника та визначаються експертним методом [62].

Підсистема «Радіаційне забруднення» є пріоритетною в оцінці загального стану території. Затверджено критерії щільності радіоактивного забруднення, згідно з якими стан території відносять до задовільного, дуже поганого і катастрофічного. Джерелами даних про щільність радіаційного забруднення території є карти радіаційного забруднення [63].

Оцінку стану використання земельних ресурсів виконують за такими показниками (fi):

·   лісистість басейну річки (fл) - частка всієї площі лісів, лісосмуг і дерево-чагарникової рослинності в загальній площі басейну, %;

·        ступінь природного стану водозбору річки (fп.с.) - частка сумарної площі угідь, які перебувають у природному або близькому до нього стані (болота, водні площі, ліси природного і штучного походження, захисні водоохоронні насадження, заповідні території, пасовища, сіножаті, перелоги) у загальній площі водозбору, %;

·        сільськогосподарська освоєність (fс.о.) - частка площі всіх сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, присадибні землі) у загальній площі водозбору, %;

·        розораність (fо.р.) - частка сумарної площі ріллі, садів та городів у загальній площі водозбору, %;

·        урбанізація водозбору (fу) - частка сумарної площі населених пунктів, об’єкти промисловості, транспорту, зв’язку в загальній площі водозбору, %;

·        еродованість - змив ґрунту (fе), т/га за рік [63].

Отримані результати порівнюють з критеріальними значеннями показників використання земельних ресурсів (табл. 2.1) [63].

Позначають оцінку стану за показником лісистості (fл) через U₁, за показником ступеня природного стану - через U₂ і т.д. Стан використання земельних ресурсів за кожним показником оцінюють множиною альтернатив станів басейну річки. При аналізі кожного показника та його ваги в антропогенному навантаженні на басейн встановлено, що множина альтернатив може бути представлена вектором U = (U5, U4, U3, U2, U1) = («незадовільний», «нижче норми», «нормальний», «поліпшений», «добрий») [18, 30, 31].

Таблиця 2.1. Критеріальні значення показників використання земельних ресурсів [63]

Показник антропогенного навантаження на земельні ресурси (Кз.р.) визначається формулою 2.2.

, (2.2.)

де а_і - ваговий коефіцієнт і-го показника [63].

Стан використання водних ресурсів оцінюється (класифікується) за такими характеристиками:

·   Wз - об’єм забору води з річок;

·        Wу - об’єм збитків річковому стоку внаслідок забору підземних вод, які гідравлічно пов’язані з річковою мережею;

·        Wф - фактичний об’єм стоку річки;

·        Wс - об’єм скидних вод у річкову мережу;

·        Wз.в. - об’єм скиду забруднених вод у річкову мережу [63].

На основі цих характеристик, за формулами 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. обчислюють такі відносні показники: використання річкового стоку (q₁), безповоротного водоспоживання (q₂), надходження стічних вод до річкової мережі (q₃), скиду забруднених вод (q₄) [63]:

 (2.3.)

 (2.4.)

 (2.5.)

 (2.6.)

Стан використання річкового стоку за кожним показником оцінюють множиною логічних альтернатив, які визначають якісну характеристику антропогенного впливу. Вона може бути представлена вектором U = (U5, U4, U3, U2, U1) = («катастрофічний», «дуже поганий», «поганий», задовільний», «добрий») (табл. 2.2.). Оцінку узагальненого впливу критеріїв використання водних ресурсів здійснюють на основі функції, визначають за формулою 2.7 [8, 63].

 (2.7.)

Якість води оцінюють за блоком - «Хімічне забруднення», який характеризує якість води і є найважливішим для оцінки (класифікації) антропогенного впливу за комплексом критеріїв.

Таблиця 2.2. Критерії оцінки стану річок та їх басейнів за даними про використання їх водних ресурсів [63]

При класифікації якості води з позиції оцінки її екологічного стану за компонентами хімічного складу виділяють шість класів води: «дуже чиста» (І), «чиста» (ІІ), «незадовільної чистоти» (ІІІ), «забруднена» (IV), «брудна» (V) і «дуже брудна» (VI). Для оцінки якості води за окремими показниками використовують нормативи якості поверхневих вод з екологічних позицій, за додатком В [52, 53].

Позначимо суму відношень фактичних концентрацій і-ої речовини Сi до їхніх гранично допустимих концентрацій (ГДКі) через r, тобто формулою 2.8.

 (2.8.)

Оцінка антропогенного навантаження на якість води (Кя.в.) характеризується функцією 3.9.

 (2.9.)

При значенні Кя.в.=3, якість води відповідає стану «дуже чиста», Кя.в.= 1, - «чиста», Кя.в.=0, - «задовільної чистоти», Кя.в.=-1, - «забруднена», Кя.в.= -3, - «брудна», Кя.в.=-4, - «дуже брудна» [30, 12].

Розрахунок індукційного індексу антропогенних навантажень (І_КАН) на басейн річки проводять за формулою 2.10.

, (2.10)

де І_КАН - комплексний показник (індукційний індекс) антропогенного навантаження на басейн малої річки; a, b, c, d - вагові коефіцієнти, які у сумі дорівнюють 1,0; Кз.р., Кр.с., Кя.в., Кр. - індекси використання земельних і водних ресурсів, якості води та радіаційного забруднення [24, 63].

.5 Оцінка якості води на основі «Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями»

Оцінка сольового складу поверхневих вод суші та естуаріїв України передбачає:

визначення галинності;

визначення класу, групи і типу вод за співвідношенням основних іонів;

оцінку якості прісних вод за вмістом компонентів сольового складу що відбиває ступінь їх антропогенного забруднення хлоридами, сульфатами та іншими іонами [40, 41, 63].

Трофо-сапробіологічна (еколого-санітарна) оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України дається за такими групами показників:

гідрофізичні - завислі речовини, прозорість;

гідрохімічні - концентрація водневих іонів, азот амонійний, азот нітритний, азот нітратний, фосфор, фосфати, розчинний кисень, перманганатна та біхроматна окиснюваність, БСК;

гідробіологічні - біомаса фітопланктону, індекс самоочищення самозабруднення;

бактеріологічні - чисельність бактеріопланктону та сапрофітних бактерій;

біоіндикація сапробності - індекси сапробності за системами Пантле-Бука і Гуднайта-Уітлея [55, 63].

Екологічна оцінка якості води поверхневих вод суші та естуаріїв України за специфічними показниками токсичності дається на підставі наявності й вмісту у воді таких інгредієнтів: ртуть, кадмій, мідь, цинк, свинець, хром, нафтопродукти, пестициди, залізо, фториди, ціаніди. Оцінка по важких металах дається за їх загальним вмістом у воді [5, 63].

Розрахунки проводять в межах кожного з трьох блоків (І₁, І₂, І₃) та визначають інтегральну (І_Е) екологічну характеристику за формулою 2.11.

 (2.11)

Система екологічної оцінки якості поверхневих вод суші та естуаріїв України має вісім категорій якості води, які базуються на узагальнюючих ознаках: І - відмінна, ІІ - добра, ІІІ - досить добра, IV - задовільна, V - посередня, VІ - погана, VІІ - дуже погана, VІІІ - занадто погана [16, 30].

Категорії якості води відбивають природний стан, а також ступінь антропогенного забруднення поверхневих вод суші та естуаріїв України. За ступенем забруднення категорії якості води характеризуються, як І - дуже чисту, ІІ - чисту, ІІІ - досить чисту, IV - слабко забруднену, V - помірно забруднену, VІ - сильно забруднену, VІІ - брудну, VІІІ - дуже брудну [16, 30].

3. Результати досліджень і розрахунків

.1 Водокористування в басейні р. Луга

Кількість населення, яке проживає на території басейну р. Луга станом на 01.01.2008 р. становила 96,7 тисяч осіб [39].

Обсяг стоку маловодного року (Q_75%) в басейні р. Луга становить 158,9 млн. м³. Прогнозні запаси підземних вод в Володимир-Волинському Іваничівському та Локачинському районах становлять 153,8 млн. м³, а затверджені запаси - 27,5 млн. м³ [39].

Таким чином, водозабезпеченість на 1 мешканця басейну р. Луга в маловодний рік (з урахуванням використання підземних вод) становить 1,93 тис. м³/рік [39].

До водокористувачів, які розташовані в басейні р. Луга і підлягають державному обліку використання вод станом на 2008 р. належали 53 об’єкти. Загальний забір становив 8,281 млн. м³, в т.ч. підземних вод - 5,813 млн. м³, поверхневих - 2,471 млн. м³. Найбільше поверхневих вод (понад 2 млн. м³) забирається підприємством Сарабуни «Павлівська риба» для наповнення ставків по 3-х дільницях для їх рибогосподарських потреб. У поверхневі водні об’єкти скинуто 3,081 млн. м³ зворотних вод, у вигрібні ями та на рельєф місцевості - 2,63 млн. м³. Найбільшими об’єктами-водокористувачами басейну є спеціалізовані підприємства Володимир-Волинського, Іваничівського, Локачинського комунальних господарств, які здійснюють водопостачання на господарсько-питні та виробничі потреби населених пунктів, підприємств, організацій та установ. Скид стічних вод після очисних споруд повної біологічної очистки м. Володимир-Волинський та споруд механічної очистки (септиків) смт. Іваничі здійснюється безпосередньо в р. Луга, а споруд біологічної очистки смт. Локачі - в її притоку Лугу-Свинорийку [21, 39].

Водопостачання сільських населених пунктів з підземних водоносних горизонтів здійснюється як централізовано, так і з індивідуальних свердловин, які були пробурені в попередні роки. Значна частина свердловин, які перебували у господарствах колишніх колгоспів, на даний час не використовується, є безгосподарською та безконтрольною, подекуди з відсутнім ліквідаційним тампонажем, що в свою чергу може спричинити забруднення підземних водоносних горизонтів. Найбільш поширеним джерелом водопостачання сіл басейну є індивідуальні колодязі, які розкривають верхні водоносні горизонти, деякі з яких є незахищеними від забруднення поверхневими та дощовими стоками [39].

Моніторинг якості води р. Луга здійснюється у трьох створах відділом інструментально-лабораторного контролю державної екологічної інспекції у Волинській області. Також в басейні р. Луга розміщений контрольний створ на р. Луга-Свинорийка нижче очисних споруд смт. Локачі.

3.2 Основні джерела забруднення поверхневих вод

Основними джерелами забруднення поверхневих вод в басейні р. Луга є очисні споруди м. Володимир-Волинського, смт. Іваничі, а також смт. Локачі [21].

Серед промислових підприємств найбільшими забруднювачами є Володимир-Волинський цукровий завод і Павлівський пивзавод [21].

Володимир-Волинське управління водопровідно-каналізаційного господарства засноване 16.07.1992 на базі дільниці по експлуатації споруд водопровідно-каналізаційного господарства згідно рішення Володимир-Волинської міської Ради №13/11 від 26.06.1992 р. На рахунку абонентського відділу УВКГ у 2013 році знаходиться 11690 абонентів споживачів послуг водопостачання та водовідведення (населення) та 415 споживачів (підприємства та організації). Послугами централізованого водопостачання та водовідведення користуються 24800 мешканців міста, що становить майже 65% від всіх мешканців міста [57].

До складу управління ВКГ входять такі виробничі підрозділи, як дільниця водопостачання, дільниця водовідведення, дільницю очисних споруд, ремонтно-транспортну дільницю, дільницю очисних споруд, котра і є джерелом забруднення р. Луги. Дільниця водопостачання міста - це 11 артезіанських свердловин, насосна станція ІІ підйому з вбудованою станцією знезалізнення, резервуари чистої води, хлораторна, 25 км. водопровідних мереж з спорудами на них, та підвищувальна станція [57].

Очисні споруди каналізації збудовано і введено в дію в 1978 році в с. Лобачин. Очисні споруди каналізації знаходяться на південній захід від м. Володимир-Волинський. Перша черга очисних споруд розрахована на 10 т.м³/добу стоків [57].

Система очисних стічних вод на очисних спорудах повна біологічна з доочисткою на біологічних ставках [57].

В склад очисних споруд входять: виробничий корпус з машинним залом, лабораторією, хлораторна, котельня, каналізаційна насосна станція, технологічні споруди з блоком ємностей, мулові майданчики та біологічні ставки [57].

Очисні споруди м. Володимир-Волинського працюють відносно задовільно. Значних перевищень ГДК не спостерігається. Проте очисні установки фізично і морально застарілі і потребують капітальної реконструкції. Можна відзначити і позитивні моменти, так у 2003 році здійснена реконструкція системи аерації аеротенків з заміною фільтросних пластин. Також в рамках транскордонного проекту Польща-Білорусь-Україна під назвою «Чиста вода на Побужжі - транскордонна система водопостачання Грубешова і Володимир-Волинського», передбачається реконструкція та модернізація очисних і водозабірних споруд м. Володимир-Волинського. Даний проект фінансується спільно Україною та Євросоюзом, при чому перші роботи на очисних спорудах плануються уже цього року. Також у 2012 році за кошти міського і обласного бюджетів на міських очисних спорудах м. Володимир-Волинського придбано і встановлено сучасний турбокомпресор повітря [51, 56, 57].

Очисні споруди Локачинського ВУЖКГ побудовано ще у 70-х роках, з часу їх побудови не проводилася жодна їх реконструкція. Як наслідок, очисні споруди практично повністю втратили свою ефективність. Спостерігається перевищення ГДК по залізу загальному, марганцю, нітратам, нітритам, сульфатам, ХСК, БСК. Інколи концентрація забруднюючої речовини, нижче скиду стічних вод, перевищу ГДК в 5 і більше разів. На сьогодні очисні споруди Локачинського ВУЖКГ працюють незадовільно і є одним з найбільших забруднювачів басейну р. Луга. Проте з 2009 року відбуваються роботи по реконструкції очисних споруд. У 2010 р. розроблено проект реконструкції очисних споруд смт. Локачі., виділяються кошти з обласного бюджету на їх реконструкцію, але на сьогодні питання залишається невирішеним [51].

В смт. Іваничі споруди механічної очистки (септики) технологічно застарілі, їх реконструкція не проводилась, внаслідок чого на протязі останніх років здійснюється відведення недостатньо очищених стічних вод у р. Лугу. Селищні комунальні очисні споруди повної біологічної очистки не були введені в дію через відсутність коштів на їх експлуатацію [21, 33, 35].

Державне підприємство Павлівський пивоварний завод було приватизовано 4 грудня 1995 року із створенням відкритого акціонерного товариства «Павлівський пивоварний завод». Крім виробництва пива товариство займалося виробництвом солоду, а також мінеральної води та інших безалкогольних напоїв [28]. У 2002 році керівництво підприємства прийняло рішення про реорганізацію його структури - на базі активів акціонерного товариства було утворено три товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до напрямів діяльності: ТОВ «Павлівський пивзавод» (випуск пива), ТОВ «Йоданка» (випуск мінеральної води збагаченої природним йодом і фруктових вод), ТОВ «Солод» (виробництво солоду) [19, 20, 28]. Стічні води підприємства, а також стічні води з санаторію-профілакторію шахти №5 потрапляють у притоку Луги - р. Стрипу. Очисні споруди працюють з 1958 року. Стоки проходять тут лише механічну очистку. Проте з часом очисні споруди практично повністю втратили свою ефективність. Розроблена проектно-технічна документація очисних споруд повної біологічної очистки. Частково цей проект вже реалізується. Проте на сьогодні проблема забруднення річки недостатньо очищеними стічними водами залишається відкритою [19].

Володимир-Волинський цукровий завод був зданий у експлуатацію в 1960 році. Потужність заводу сягала 6 тис. т цукрових буряків на добу. В сезон прийому буряка на заводі штат працівників становив 760 чоловік. Для працівників заводу були побудовані багатоквартирні житлові будинки, так зване селище цукрового заводу. Завод мав власні очисні споруди, які приймали стоки і з селища цукрового заводу. ВАТ «Володимирцукор» спеціалізувася на виробництві широкого асортименту цукрів: цукор-пісок, пресований цукор, крупнокристалічний цукор, дрібнокристалічний цукор, природний цукор Як побічний продукт завод виробляв жом свіжий, сухий і гранульований, мелясу(патоку), дефекат як добриво. Завод у свій час був серйозним забруднювачем річки Луга. З початку експлуатації на заводі неодноразово траплялися аварійні скиди стічних вод, що призводили до замору рибу у річці.

Ситуація щодо каналізування селища цукроварів у місті Володимир-Волинський залишається на контролі в обласному управлінні МНС [28].

.3 Екологічні проблеми у басейні річки Луга

Однією з причин порушення гідрологічного режиму в басейні р. Луга є неправильна експлуатація водосховищ. Каскад водосховищ у басейні р. Луга було побудовано ще у радянські часи для сільськогосподарського і рибогосподарського водокористування. Водосховища на р. Луга знаходяться: с. Колпитів (Локачинський район); на р. Риловиця - с. Бегета (Володимир-Волинський район); р. Луга-Свинорийка - с. Шельфів (Локачинський район), с. Луковичі (Іваничівський район); на р. Стрипа - с. Печихвости (Горохівський район), с. Павлівка (Іваничівський район); р. Свинарка - с. Хорів і с. Конюхи Локачинського району.

Система шлюзів-регуляторів води на водосховищах здебільшого працює незадовільно або ж не працює взагалі. Практично всі водосховища в басейні р. Луга орендовані приватними фізичними чи юридичними особами, в основному для рибогосподарських цілей. Орендарі водосховищ в свою чергу не зацікавлені у регулюванні рівня води на річках, де знаходяться водосховища, тому нижче водосховищ часто спостерігається обміління річок, сповільнення їх течії.

Необхідно відзначити про відсутність контролю за функціонуванням водосховищ і шлюзів-регуляторів води з боку відповідних державних служб.

Засміченість русла річки Луга колодами, гілками дерев та іншими рештками дерев і рослинності спостерігається практично по всій довжині річки, а особливо між с. Хрипаличі та м. Устилуг Володимир-Волинського району.

Внаслідок засмічення русла порушується гідрологічний режим річки, виникають підтоплення територій, як наслідок можливе вимивання ґрунтів, ерозія берегів. Розчистка русла річки, а також берегів від решток дерев і рослинності дозволить покращити гідрологічну ситуацію у басейні р. Луга.

Внаслідок відсутності організованого збору і вивезення сміття в більшості сіл басейну р. Луга, а також низького рівня культури місцевого населення, в долинах рік басейну можна спостерігати стихійні сміттєзвалища різних розмірів, від кількох квадратних метрів до сотень квадратних метрів. Особливо часто сміттєзвалища спостерігаються на крутих, зарослих деревами і кущами, схилах річок. В процесі досліджень, такі сміттєзвалища були помічено у м. Устилуг, с. Тростянка, c. П’ятидні Володимир-Волинського району.

Для вирішення даної проблеми необхідним є складення актів порушення екологічного законодавства представниками державної екологічної інспекції у Волинській області щодо кожного стихійного сміттєзвалища і притягнення органів місцевого самоврядування до відповідальності з подальшою ліквідацією сміттєзвалищ. Також кроком у вирішенні даної проблеми буде запровадження у селах організованого збору і вивезення сміття. Так у 2012 році в Горохівському і Локачинському районі була реалізована програма «Чисте село», яка передбачала встановлення контейнерів для сміття у селах і його вивезення. Проте починаючи з 2013 року програма була згорнута, у зв’язку з неспроможністю місцевих сільських рад організувати оплату населенням послуг збору і вивезення сміття.

Амброзія полинолисла (Ambrosia artemisiifolia L.) вид трав’янистих рослин із родини Айстрових (Asteraceae). Карантинний бур’ян обмежено поширений на території України. Шкодочинність А. artemisiifolia в районах масового поширення винятково велика. Вона складається зі зниження врожайності сільськогосподарських культур, засмічення врожаю сільськогосподарських культур, погіршення якості кормів, зниження продуктивності пасовищ і негативного впливу на здоров'я людей [15].

Амброзія полинолиста - екологічно небезпечний бур’ян. Пилок амброзії викликає у людей захворювання - амброзійний поліноз. У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає величезна кількість населення. У людей втрачається працездатність, опухають слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очі, з’являється нежить і сльозотеча, розвивається астма [15].

Зарості амброзії полинолистої, у процесі досліджень, було зафіксовано у селах Озерці, Колпитів, Кути Локачинського району. Амброзія полинолиста траплялася у вигляді поодиноких рослин вздовж доріг, також у вигляді заростів від декількох квадратних метрів до декількох арів, переважно в долині р. Луга.

Амброзія полинолиста з екологічної точки зору небезпечна високою пристосованістю до різних умов місцезростання, потрапляючи на нові території вона витісняє ендемічні види рослин, тим самим змінюючи фітоценози екосистем [15].

Необхідним є взяття на облік даних уражених ділянок державною фітосанітарною службою у Волинській області, оскільки на карті фітосанітарного стану Волинської області Локачинський район позначений як неуражений амброзією. Також необхідним є вжиття заходів щодо ліквідації амброзії полинолистої на уражених ділянках і попередження подальшого поширення амброзії у басейні р. Луга і по області загалом [15].

.4 Інтегральна оцінка екологічного стану басейну р. Луга

На території басейну р. Луга склався спектр взаємозв’язків системи «населення-довкілля», який визначає його сучасний стан. Антропогенну навантаженість на басейн р. Луга оцінено за такими категоріями як «використання земельних ресурсів», «використання річкового стоку», «якість води», «радіаційне забруднення» [11, 33].

Вплив сільських і міських поселень на довкілля річкового басейну, його екологічну ситуацію проявляється в декількох аспектах: 1) забруднення повітряного басейну; 2) забруднення поверхневих і підземних вод; 3) промислові та побутові відходи; 4) вилучення земель під забудову тощо [34].

Ступінь поселенського навантаження на річковий басейн визначають за допомогою врахування площ під забудову, розрахунку щільності населення, характеру розселення. Динаміка чисельності населення району досліджень характеризується певною просторовою диференціацією [34]. Найбільша кількість населення спостерігається у Володимир-Волинському районі, а густота - в Іваничівському [34, 59].

У Володимир-Волинському, Іваничівському районах густота населених пунктів становить вісім - дев’ять поселень на 100 км². На території басейну розміщено міста Володимир-Волинський (38768 осіб) та Устилуг (2205 осіб), а також селища Іваничі (6784 осіб) та Локачі (3641 осіб) [34, 59].

Великий вплив на функціонування басейну р. Луга мають осушувальні меліорації. На території басейну розміщено такі меліоративні осушувальні системи: Риловицька, Фалемицька, Лугівська. Після осушення з’являється водна та вітрова ерозія, зсування й опливання відкосів каналів, їх руйнування. Крім того, осушення має значний вплив на властивості ґрунтового покриву шляхом трансформації його фізичних та механічних властивостей: гранулометричний склад, вміст і запаси гумусу, кислотність тощо. Проте на стан і функціонування річкового басейну осушувальна меліорація здійснює незначний вплив [34].

Сільськогосподарське освоєння басейну становить 73,52%, лісистість - 14,66%. У структурі сільськогосподарських угідь переважають орні землі 62%, що зумовлено головним чином рівнинністю території та тривалим часом освоєння регіону. Розчленованість рельєфу створює сприятливі умови для розвитку ерозійних процесів, формування еродованих ґрунтів, яружно-балкової мережі й швидкої трансформації орних земель у несільськогосподарські [34].

Відбувається змив найбільш родючого шару, виніс гумусу, сполук азоту та інших поживних речовин.

Значна частина земель, у тому числі й сільськогосподарського призначення, щорічно вилучається з користування. Це переважно землі, які відведені під видобуток корисних копалин, інфраструктуру населених пунктів, шляхи сполучення. Рекультивація вилучених земель відбувається досить повільно [34].

Оцінювання антропогенного навантаження на басейн р. Луга здійснювалося з використанням індукційного коефіцієнта І_КАН, розробленого А.В. Яциком [63], де враховувались індекси використання земельних і водних ресурсів, якості води та радіаційного забруднення. Згідно з методикою, значення первинних показників індексів використання земельних (fі) і водних (qі) ресурсів трансформовано за шкалою в оціночні бали (від - 4 до +4), надано якісну характеристику кожному з них і розраховано критерії використання цих ресурсів із врахуванням значення кожного показника [9, 34].

Оцінка радіаційного забруднення під час оцінювання антропогенного навантаження на басейн р. Луга не враховувався, оскільки радіоактивних елементів у процесі дослідження виявлено не було. Тому можна відзначити, що радіаційне забруднення задовільне й дорівнює нулю [34].

Для оцінки стану земельних ресурсів використовували такі первинні показники: лісистість басейну річки (fл), ступінь природного стану водозбору (fпс), сільськогосподарське освоєння (fсо), розораність (fор), урбанізація водозбору (fу) [34, 60].

Значення первинних показників, їх оціночні бали та якісну характеристику подано в таблиці 3.1.

Розрахунки показали, що значення індексу використання земельних ресурсів (Кз.р.) становить -0,6, що відповідає третьому класу стану використання земельних ресурсів і характеризується як «задовільний» [34].

Оцінка екологічного стану річки за ступенем використання її водних ресурсів здійснювалась за показниками: а) використання стоку річок; б) показник безповоротного водоспоживання; в) показник надходження стічних вод у річкову мережу; г) показник скиду забруднених вод у річку. Значення первинних показників, їх прості оціночні бали та якісну характеристику подано в таблиці 3.2. На їх основі розраховано індекс використання водних ресурсів (Кр.с.), який становить -0,2, що відповідає третьому класу використання водних ресурсів і оцінюється як «незадовільний» [34].

Якість поверхневих вод визначалася за вмістом хімічних речовин та оцінювалася за індексом забрудненості води Кхім. Залежно від величини індексу забрудненості води встановлювали клас якості води. За компонентами хімічного складу виділено шість класів води (від дуже чистої до дуже брудної) [10].

Таблиця 3.1. Кількісна та якісна характеристика стану використання земельних ресурсів басейну р. Луги [34]

Для р. Луга індекс хімічного забруднення за хімічними показниками становив Кхім.=1,5, що відповідає третьому класу якості води й характеризується станом задовільної чистоти, а комплексний бал якості дорівнює Кяв =0 [34].

Провівши якісне й кількісне оцінювання стану басейну річки за антропогенним навантаженням для окремих чинників визначимо їх спільний вплив [34].

Таблиця 3.2. Оцінка стану використання водних ресурсів р. Луга [34]

Результати оцінювання антропогенного навантаження наведено в табл. 3.3. За величиною індукційного коефіцієнта антропогенного навантаження (І_КАН = -0,22) та за шкалою встановлено, що стан басейну р. Луга відповідає четвертому класу й визначається як «поганий», що свідчить про порушення норм господарювання в басейні річки під час використання земельних і водних ресурсів [34].

Таблиця 3.3. Зведені дані оцінки антропогенного навантаження на басейн р. Луга [34]

Таким чином, для покращення екологічного стану р. Луга слід збільшити лісистість басейну до екологічно обґрунтованих норм, площі заплавних луків та сформувати різновид травостою, регламентувати господарську діяльність у межах водоохоронних і прибережних смуг [9, 34].

.5 Порівняльна характеристика якості води річок Західний Буг і Луга

Екологічна оцінка якості вод річок виконана за даними систематичних спостережень на основі екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України, яка включає набір гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних та інших показників, які відображають особливості складових водних екосистем. Вихідні дані відповідно до «Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями» було згруповано в три блоки: сольовий склад води (І₁); трофо-сапробіологічні (еколого-санітарні) показники (І₂); специфічні речовини токсичної дії (І₃).

За середніми та найгіршими величинами показників трофо-сапробіологічного (еколого-санітарного) блоку (І₂) та блоку специфічних речовин токсичної дії (І₃), якість води майже на всіх пунктах спостереження річок басейнів Західного Бугу в межах Волинської області характеризувалася ІІІ класом якості вод («задовільні», за станом, «забруднені» за ступенем чистоти) [8, 30].

Значення індексів блоку специфічних речовин токсичної дії (І₃) характеризували якість води річок басейну Західного Бугу, в основному, як «задовільні» за станом, «забруднені» за ступенем чистоти (ІІІ клас якості вод) [63].

Значення інтегральних екологічних індексів (І_Е), розрахованих за середніми і найгіршими значеннями блокових індексів в 2001 та 2004 роках складають по річках, відповідно: Західний Буг - 3,4/4,3 та 3,1/3,9; Луга - 3,0/3,6 та 2,7/3,3 [12].

В 2001 р. значення інтегральних екологічних індексів за середніми величинами не виходили за межі 2,73,4, а за найгіршими - 3,54,3, що дає можливість класифікувати якість води зазначених річок як проміжну між 3 та 4 категоріями («добрі» та «задовільні» за станом, «досить чисті» та «слабо забруднені» за ступенем чистоти) ІІ-ІІІ класів якості вод. В 2004 р. якість води річок дещо покращилася [12].

Відповідно, значення інтегральних екологічних індексів за середніми величинами не виходили за межі 2,33,1, а за найгіршими - 2,53,9, що дозволяє класифікувати якість води як проміжну між 2 та 4 категоріями («дуже добрі» та «задовільні» за станом, «чисті» та «слабо забруднені» за ступенем чистоти) ІІ-ІІІ класу якості вод. Таким чином, у 2001, 2004 роках стан якості води річок басейну Західного Бугу залишався незмінним (з незначним покращенням інтегрального екологічного індексу на 0,3 категорії).

Таблиця 3.4. Екологічна оцінка якості води річок Західний Буг і Луга (за найгіршими і середніми значеннями блокових (І₁, І₂, І₃) та інтегрального (І_Е) екологічних індексів [12]

Екологічна оцінка якості води річок Західний Буг і Луга (за найгіршими і середніми значеннями блокових (І₁, І₂, І₃) та інтегрального (І_Е) екологічних індексів представлена на таблиці 3.4., за найгіршими - на таблиці 3.5. Екологічна оцінка якості води річок Волинської області вцілому за найгіршими значеннями показників за 2001 і 2004 роки представлена на додатках Г і Д [9, 12].

Проаналізувавши дані таблиці 3.4. та. 3.5., а також додатків Г і Д можна зробити висновки щодо впливу басейну р. Луга на басейн Західного Бугу.

Так блокові показники, окрім сольового, а також інтегральний екологічний показник у місці скиду в р. Луга з очисних споруд м. Володимир-Волинського, у порівняння з цими ж показниками вище водозабірних споруд, зростають, так інтегральний екологічний індекс (І_Е) зростає з 3,2 до 3,4, що пов’язано з недостатнім ступенем очистки стічних вод у зв’язку із застарілістю очисних установок, у місці впадіння р. Луга у р. Західний Буг всі показники, окрім сольового, зменшуються, так інтегральний екологічний індекс тут зменшується з 3,4 до 3,3, що пов’язано з частковою само очисткою річкових вод [12, 14].

Таблиця 3.5. Екологічна оцінка якості води річок Західний Буг і Луга за найгіршими значеннями блокових (І₁, І₂, І₃) та інтегрального (І_Е) екологічних індексів [12]

Проте дані показники по р. Західний Буг до впадіння у р. Лугу значно перевищують показники у місці впадіння (І_Е = 4,2), що вказує на високий рівень забруднення р. Західний Буг ще до впадіння в неї р. Луги. Але уже в місці впадіння р. Неретва в р. Західний Буг, що за 42 км нижче впадіння р. Луга усі показники якості води значно зменшуються, інтегральний екологічний індекс в даному місці становить 2,8, це пов’язано із самоочисною здатністю річкових вод, а також відсутністю джерел забруднення нижче впадіння р. Луга [2, 12].

Отже можна зробити висновок, що попри недостатню очистку стічних вод на очисних спорудах, а також нераціональний сільськогосподарський обробіток земель та інші негативні процеси в басейні р. Луга якість річкових вод за найгіршими показниками за станом (класом) вод в басейні річки Луга характеризується як «добрий» (II клас якості) та за ступенем чистоти характеризується як «чиста», коли стан вод р. Західний Буг, за найгіршими показниками, характеризується як «задовільний» (ІІІ клас якості), а за ступенем чистоти вод - як «забруднена». Дані дослідження вказують на відсутність значного негативного впливу басейну р. Луга на транскордонне забруднення басейну р. Західний Буг [12, 46, 47].

3.6 Карта екологічних проблем в басейні р. Луга

Карту екологічних проблем в басейні р. Луга показано на рис. 3.10. Дана карта була розроблена у результаті проведених досліджень. В основу карти було покладено розподіл земель за функціональним призначенням, розроблений на основі супутникових знімків інтернет-джерела Wikimapia. Так на карті позначено орні землі, ліси, луки і заплави, землі, що не оброблюються, чагарники, сади і парки, а також водойми.

Деякі результати досліджень також були відображені на карті, а саме: території поширення амброзії полинолистої, стихійні сміттєзвалища, засміченість русла, також позначено розташування шлюзів-регуляторів, що працюють незадовільно і місця випуску стічних вод.

Висновки

Басейн річки Луга знаходиться в південно-західній частині Волинської області, лежить в межах Локачинського, Іваничівського, Володимир-Волинського і Горохівського районів. Довжина річки - 93 км, площа басейну - 1351,39 км², середнiй нахил рiчки - 0,47 ‰. Розораність басейну становить 62%, лісистість 14,7%. Кількість населення, яке проживає на території басейну р. Луга станом на 01.01.2008 р. становила 96,7 тисяч осіб. Водозабезпеченість на 1 мешканця басейну р. Луга становить 1,93 тис. м³/рік.

Клімат басейну р. Луга є помірним, вологим, із м’якою зимою, нестійкими морозами, частими відлигами, нежарким літом, значними опадами, затяжними весною і осінню. Серед ґрунтів переважають чорноземи (28,9%), сірі опідзолені (27,4%), торф’яно-болотні (21,6%). Басейн р. Луга лежить на межі зони мішаних і широколистяних лісів (Полісся) і лісостепової зони і тому тут характерне видове різноманіття рослин і тварин, типових як для Полісся так і для Лісостепу.

Основними забруднювачами поверхневих вод в басейні р. Луга є очисні споруди смт. Локачі, смт. Іваничі, Павлівського пивзаводу, а також каналізаційні стоки селища цукрового заводу м. Володимир-Волинського. Так, очисні споруди Локачинського та Іваничівського ВУЖКГ, побудовані ще у 70 роках, на сьогодні практично повністю втратили свою ефективність і є одними з найбільших забруднювачів поверхневих вод в басейні р. Луга. Стічні води Павлівського пивзаводу, а також стічні води з санаторію-профілакторію шахти №5 потрапляють у притоку Луги - р. Стрипу. Очисні споруди працюють з 1958 року. Стоки проходять тут лише механічну очистку. Проте з часом очисні споруди втратили свою ефективність. Тому на сьогодні спостерігається скид неповністю очищених стічних вод

У 2012 році ВАТ «Володимирцукор», у зв’язку з банкрутством, припинив свою діяльність. Внаслідок відсутності підключення до міської каналізації, стоки селища цукрового заводу потрапляють на станції перекачки і поля фільтрації непрацюючого цукрового заводу, що потенційно може призвести до потрапляння нечистот безпосередньо до річки, внаслідок переповнення стоками полів фільтрації.

Система шлюзів-регуляторів води на водосховищах у басейні р. Луга працює незадовільно або ж не працює взагалі. Практично всі водосховища в басейні р. Луга орендовані приватними фізичними чи юридичними особами, в основному для рибогосподарських цілей. Орендарі водосховищ в свою чергу не зацікавлені у регулюванні рівня води на річках, де знаходяться водосховища, тому нижче водосховищ часто спостерігається обміління річок, сповільнення їх течії.

Засміченість русла річки Луга колодами, гілками дерев та іншими рештками дерев і рослинності спостерігається практично по всій довжині річки, а особливо між с. Хрипаличі та м. Устилуг Володимир-Волинського району.

В долинах рік басейну можна спостерігати стихійні сміттєзвалища. Особливо часто сміттєзвалища спостерігаються на крутих, зарослих деревами і кущами, схилах річок. Такі сміттєзвалища були виявлені у м. Устилуг, с. Тростянка, c. П’ятидні Володимир-Волинського району.

Амброзія полинолисла - карантинний, екологічно небезпечний бур’ян, була зафіксована у селах Озерці, Колпитів, Кути Локачинського району. Амброзія полинолиста траплялася у вигляді поодиноких рослин вздовж доріг, також у вигляді заростів переважно в долині р. Луга.

Розрахунки антропогенного навантаження на басейн річки показали, що значення індексу використання земельних ресурсів (Кзр) становить -0,6, що характеризується як «задовільний». Індекс використання водних ресурсів (Кр.с.), який становить -0,2, оцінюється як «незадовільний». Індекс хімічного забруднення становить Кхім.= 1,5 і відповідає стану «задовільної чистоти», а комплексний бал якості дорівнює Кяв = 0.

В результаті проведених досліджень визначено індукційний коефіцієнт антропогенного навантаження (І_КАН), який становив -0,22, що відповідає четвертому класу й визначається як «поганий», що свідчить про порушення норм господарювання в басейні річки Луга під час використання земельних і водних ресурсів.

Для порівняння якості вод річок Луга і Західний Буг використовувалась «Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями».

Інтегральний екологічний індекс (Ie) якості води нижче очисних споруд на р. Луга зростає, що пов’язано з недостатнім ступенем очистки стічних вод у зв’язку із застарілістю очисних установок. У місці впадіння р. Луга у р. Західний Буг інтегральний екологічний індекс зменшується, внаслідок часткової самоочистки річкових вод. Проте даний показник по р. Західний Буг до впадіння р. Луги значно перевищує показник Ie у місці її впадіння, що вказує на високий рівень забруднення р. Західний Буг ще до впадіння в неї р. Луги. Але в місці впадіння р. Неретва в р. Західний Буг, що за 42 км нижче впадіння р. Луга, інтегральний екологічний індекс значно зменшується, що пов’язано із самоочисною здатністю річкових вод, а також відсутністю джерел забруднення нижче впадіння р. Луга [7, 4].

Таким чином, якість річкових вод в басейні р. Луга за найгіршими показниками щодо стану вод характеризується як «добрий» (II клас якості) та за ступенем чистоти характеризується як «чиста», тоді як стан вод р. Західний Буг, за найгіршими показниками, характеризується як «задовільний» (IIІ клас якості), а за ступенем чистоти вод - як «забруднена». Дані дослідження вказують на відсутність значного негативного впливу басейну р. Луга на забруднення поверхневих басейну Західного Бугу.

Список використаних джерел

1.   Атлас Волинської області / [наук. редкол.: Б.Н. Костюк та ін.]; Комітет геодезії і картографії СРСР - [наук, редкол.: Б.Н. Костюк та ін.]. - М. 1991. - 42 с.

.     Беркович К.М. Развитие русла среднего и нижнего Днестра в условиях интенсивной антропогенной нагрузки / К.М. Беркович, Л.В. Злотина, В.В. Иванов и др. // Экологические проблемы эрозии почв и русловых процессов. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. - С. 141-165.

.     Вишневський В.І. Про зміни клімату і стоку річок України / В. І. Вишневський // Меліорація і водне господарство. - 1996. - Вип.83. - С. 72-81.

4.      Вишневський В. І. Про стан малих річок України / В. І. Вишневський // Меліорація і водне господарство. - 1994. - Вип.80. - С. 47-58.

5.   Водне господарство в Україні [За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва]. - К.: Генеза, 2000. - 216 с.

6.   Волошин І.М. Еколого-географічні проблеми урбосистем Волинської області / І.М. Волошин, М.І. Лепкий. - Л.: ЛНУ, 2004. - 239 с.

7.   Георгиевский В.Д. Оценка влияния возможных изменений климата на гидрологический режим и водные ресурсы рек территории бывшего СССР / В.Д. Георгиевский, А.В. Ежов, А.Л. Шалыгин // Метеорология и гидрология. - 1996. - №11. - С. 89-99.

.     Герасимчук З.В. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навчальний посібник / З.В. Герасимчук, Я.О. Мольчак., М.А. Хвесин. - Луцьк: Надстир’я, 2000. - 364 с.

9.      Гопчак І.В. Аналіз динаміки змін якості води головних річок Волинської області / І.В. Гопчак // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Зб. Наук, 2005. - №4 (32). - С. 71-78.

.        Гопчак І.В. Встановлення категорій і абсолютних значень екологічних нормативів якості води для річок Волинської області / І.В. Гопчак // Гідромеліорація та гідротехнічне будівництво: Зб. наук. пр, 2005. - №30. - С. 64-69.

.        Гопчак І.В. До екологічних нормативів якості поверхневих вод Волинської області: встановлення величин інтегральних показників якості води / І.В. Гопчак // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Зб. наук., 2005. - №3 (31). - С. 18-23.

.        Гопчак І.В. Порівняння результатів екологічної оцінки сучасного стану якості води річок Волинської області з екологічними нормативами / І. В. Гопчак // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2006. - №9. - С. 148-156.

.        Гопчак І.В. Результати екологічної оцінки та екологічного нормування поверхневих вод Волинської області / І.В. Гопчак // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2006. - №11. - С. 370-374.

14. Гребінь В.В. Гідролого-гідрохімічне районування: історія та сучасний стан / В.В. Гребінь // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2001. - Т.2. - С. 83 - 93.

15. Державна фітосанітарна служба Волинської області - Режим доступу: http://fito.volyn.ua/fitosan_stan/index.php.

16. Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. - К.: Мінприроди України. - 1994. - 37 с.

.     Екологія: теоретичні основи і практикум. Навч. посібник / А.Ф. Потіш, В.Г. Медвідь, О.Г. Гвоздецький, З.А. Козак. - Львів: Магнолія плюс, 2006. - 324 с.

.     Єврорегіон Буг: Волинська область [за ред. Б.П. Клімчука, П.В. Луцишина, В.Й. Лажніка]. - Луцьк: РВВ Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. - 448 с.

19. Забокрицька М.Р. Екологічні проблеми транскордонного моніторингу якості вод басейну річки Західний Буг / М.Р. Забокрицька, В. І. Осадчий, В.К. Хільчевський // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2002. - Т. 4. - С. 25-29.

20. Забокрицька М.Р. Характеристика антропогенного навантаження в басейні р. Західний Буг / М.Р. Забокрицька, В. І. Осадчий // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2003. - Т. 5. - С. 218-225.

21.    Звіт Західно-Бузького басейнового управління водних ресурсів. - Луцьк. 2008. - 80 с.

.        Зінчук П.Й. Ґрунтознавство. Курс лекцій з ґрунтознавства та географії грунтів [для студентів спеціальності 7070501 «Географія» і 7070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища» денної і заочної форм навчання] / П.Й. Зінчук, М.І. Зінчук. - Луцьк: РВВ Вежа Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - 124 с.

.        Клименко М.О. Екологічний стан української частини Єврорегіону Буг / М.О. Клименко, Н.М. Вознюк. - Рівне: НУВГП, 2007. - 203 с.

24. Клименко М.О. Моніторинг довкілля: Підручник / М.О. Клименко, А.М. Прищепа, Н.М. Вознюк. - К.: Академія, 2006. - 360 с.

.     Клименко Н.А. Районирование бассейна реки Западный Буг в зависимости от антропогенной нагрузки / Н.А. Клименко, Е.А. Лихо, Н.Н. Вознюк, И.И. Статник, Е.Б. Ефимчук // Материалы VII Междунар. конф. - Варшава, 2005. - С. 201-206.

.     Ковальчук І. Геоекологічний аналіз басейні р. Луга / І. Ковальчук, Н. Єдинак // Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край. Матеріали IX наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції 20-23 січня 1998 р / [За ред. Г.В. Бондаренко]. Луцьк: Надстир’я, 1998. - С. 257.

27. Лаликін М.В. Гідрологічні та водогосподарські розрахунки / М.В. Лаликін, О.З. Ревера. К - Вища школа, 1973. - 200 с.

28. Малі річки Волині. Мельник В. Охорона природи на Волині / В. Мельник, Р. Мігас. - Луцьк: Твердиня, 2008. - 48 с.

29. Мельник О.В. Оптимізація використання водних ресурсів та покращення стану малих річок і водоймищ Іваничівського району Волинської області / О.В. Мельник // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - Луцьк. - 2009. - С. 12-17.

30.    Мисковець І.Я. Антропогенні зміни в басейнах малих річок (на прикладі Волинської області) / І.Я. Мисковець. - Чернівці, 2003. - 19 с.

31. Мольчак Я.О. Річки Волині / Я.О. Мольчак, Р.В. Мігас - Луцьк: Надстир’я, 1999. - 176 с.

32.    Мольчак Я.О. Річки та їх басейни в умовах техногенезу / Я.О. Мольчак, З.В. Герасимчук, І.Я. Мисковець - Луцьк: РВД ЛДТУ, 2004. - 336 с.

.        Нетробчук І.М. Геоекологічний стан басейну річки Луга // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2011. - №17. - С. 176-182.

34. Нетробчук І.М. Екологічна оцінка сучасного стану якості води річки Студянка / І.М. Нетробчук, М.В. Боярин // Природа Західного Полісся та прилеглих територій: зб. наук. пр. / відп. ред. Ф.В. Зузук. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - №5. - С. 31-36.

.     Оптимізація використання водних ресурсів та покращення стану малих річок і водоймищ Іваничівського р-ну Волинської обл. // Науковий вісник ВНУ. - №8. - 2009. - С. 12-17.

.     Паламарчук М.М. Басейновий підхід до управління природокористуванням / М.М. Паламарчук, Н.Б. Закорчевна // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2000. - Т.1. - С. 196-203.

.     Паламарчук М.М. Нове життя малих річок / М.М. Паламарчук, О.З. Ревера. - К.: Урожай, 1991. - 208 с.

38.    Паспорт річки Луга / Західно-Бузьке управління водних ресурсів. - Луцьк. - 2008. - 51 с.

39. Пелешенко В.І. Дослідження умов формування стоку хімічних компонентів у басейні малої річки / В.І. Пелешенко, Д.В. Закревський, С.І. Сніжко, В.В. Гребень // Меліорація і водне господарство. - 1990. - Вип.73. - С. 37-42.

40.    Пелешенко В.І. Пріоритетні фактори формування хімічного складу води малих річок / В.І. Пелешенко, Д.В. Закревський, С.І. Сніжко // Малі річки України. - Київ: Урожай, 1991. - С. 223-229.

41. Природа Волинської області / [За ред. К.І. Геренчука]. - Львів: Вища школа, 1973. - 147 с.

.     Природно-заповідний фонд Волинської області: / М. Химин. - Луцьк: Ініціал, 1999. - С. 6-10.

43.    Ракита С.А. Инженерно-географическое районирование и количественная оценка влияния природных условий на производство / Ракита С.А. // Вопросы географии. - 1975. - Вып. 98. - С. 52-84.

.        Ресурсы поверхностных вод СССР [Под ред. М.С. Каганера]. - Л.: Гидрометеоиздат, 1969. - 884 с.

.        Рыбалова О.В. Комплексний підхід до визначення екологічного стану басейнів малих річок / Рыбалова О.В. // Проблеми охорони навколишнього природного середовища та техногенної безпеки. зб. наук. пр. УкрНДІЕП. Вип. ХХХІІІ. - Харків. - 2011. - С. 88-97.

.        Рыбалова О.В. Метод идентификации бассейнов малых рек с низкой устойчивостью к антропогенной нагрузке / О.В. Рыбалова // Довкілля та здоров’я. - К.: НПЦ. Екологія. Наука. Техніка. Товариства. Знання України. 2004. - №2. - С. 37-48.

47. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.А. Сафранов. - Львів: Новий світ. - 2000, 2003. - 248 с.

48.    Сніжко С. І. Еколого-гідрохімічні підходи до вибору репрезентативних показників для гідроекологічного моніторингу / С.І. Сніжко // Географія і сучасність, 2001. Вип. 6, с. 31 - 39.

49. Справочник по водным ресурсам [Под ред. Б.И. Стрельца, А.В. Яцыка, О.З. Ревера, В.Д. Дупляка]. - К.: Урожай, 1987. - 304 с.

50. Стан довкілля області за ІV квартал 2012 року. Державна екологічна інспекція у Волинській області. - Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/opinfo/6361.html.

51. Статник І. І. Визначення рівня антропогенного навантаження на басейн річки Горинь / І.І. Статник // Вісник Рівнен. держ. техн. ун-ту. - 1999. - №2 (1). - С. 88-92.

52. Тімченко З.В. Оцiнка екологiчного стану малих рiчок / З.В. Тімченко // Україна та глобальнi процеси: географiчний вимiр. - Т. 2. - К.; Луцьк: РВВ Вежа Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - С. 317-320.

53. Фоменко Я.А. Водные ресурсы административных областей, эконо-мических районов и республик УССР и МССР в целом / Я. А Фоменко. // Тр. Укр. НИИ Госкомгидромета. - 1987. - Вып. 220. - С. 101-117.

54.    Фоменко Я.А. Методика оценки водных ресурсов рек Украинской и Молдавской ССР/ Я. А Фоменко // Тр. Укр. НИИ Госкомгидромета. - 1986. - Вып. 215. - С. 3 - 20.

55. Хільчевський В.К. Водопостачання і водовідведення. Гідроекологічні аспекти / В.К. Хільчевський. - К.: ВЦ Київський університет. 1999. - 319 с.

56.    Чиста вода на Побужжі - Транскордонна система водопостачання Хрубешова та Володимира-Волинського. - Режим доступу: http://www.volodymyrrada.gov.ua.

57.    Шикломанов И.А. Влияние хозяйственной деятельности на речной сток / Шикломанов И.А. - Л.: Гидрометеоиздат, 1989. - 334 с.

58. Яцик А.В. Екологічна оцінка поверхневих вод Волинської області / А.В. Яцик, А.П. Чернявська, І. В. Гопчак // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - К. - 2003. - Т.2. - С. 119-120.

59.    Яцик А.В. Екологічна оцінка стану поверхневих вод Волинської області та нормування їх якості / А. В Яцик., І. В. Гопчак // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - К.: ВГЛ Обрій, 2006. - №10. - С. 129-135.

60. Яцик А.В. Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є. О. Богатов [за ред. А.В. Яцика]. - К.: Урожай, 1991. - 296 c.

61. Яцик А.В. Методика встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод Волинської області / А.В. Яцик, І. В. Гопчак // Водне господарство України. - 2007. - №2. - С. 20-24.

62.    Яцик А.В. Методичне керівництво по розрахунку антропогенного навантаження і класифікація екологічного стану басейну малих річок України / А.В. Яцик. - К. - 1992. - 41 с.