Тема: Теоретичні та практичні підходи до обліку, аудиту і аналізу прибутку на підприємстві

  • Вид работы:
    Диплом
  • Предмет:
    Бухучет, управленч.учет
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    197,34 Кб
Теоретичні та практичні підходи до обліку, аудиту і аналізу прибутку на підприємстві
Теоретичні та практичні підходи до обліку, аудиту і аналізу прибутку на підприємстві
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Зміст

Вступ

. Сутність прибутку підприємства, його формування та розподіл

.1 Прибуток як економічна категорія

.2 Формування та розподіл прибутку підприємства

.3 Чинники забезпечення підвищення рентабельності підприємства

. Організація обліку та аудиту прибутку ТОВ «Теплогазохолодвод»

.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

.2 Організація обліку та аудиту на ТОВ «Теплогазохолодвод»

.3 Бухгалтерський, податковий облік фінансових результатів та прибутку

.4. Аудит прибутку

.5 Автоматизація обліку фінансових результатів і використання прибутку

. Аналіз і розробка заходів щодо підвищення ефективності формування та використання прибутку на ТОВ «Теплогазохолодвод»

.1 Факторний аналіз прибутку підприємства

.2 Аналіз показників рентабельності

.3 Кореляційний аналіз залежності прибутку підприємства від величини дебіторської заборгованості

.4 Розробка та обґрунтування заходів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

. Охорона праці і навколишнього середовища

. Цивільний захист

Висновки

Список джерел інформації

Вступ

Актуальність теми обумовлена тим, що в умовах динамічного розвитку економіки України особливо важливим є питання стабільної діяльності вітчизняних підприємств, яка знаходиться під впливом багатьох факторів. Вирішальне значення відіграє фінансовий менеджмент, складовою якого є система управління прибутком. Прибуток є метою та кінцевим результатом діяльності підприємства, найважливішим показником його ефективності; джерелом коштів для здійснення розширеного відтворення, а також для забезпечення матеріальних та соціальних проблем колективу. Пріоритетна роль прибутку в розвитку підприємства та забезпечення інтересів його власників і персоналу потребує ефективного та безперервного управління його формуванням і використанням. Ефективність будь-якої управлінської системи значною мірою залежить від повного, достовірного та своєчасного інформаційного забезпечення. Тому особливої актуальності набуває розробка системи інформаційного забезпечення управління прибутком, яка дозволить підвищити ефективність функціонування фінансового менеджменту господарюючого субєкта.

Прибуток - важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства. Одним з напрямів використання аналітичної інформації про фінансові результати (прибуток) є правильний його розподіл та використання, тобто управління прибутком. Інформаційна система управління прибутком являє собою результат безперервного ціленаправленого підбору відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень за всіма аспектами формування, розподілу та використання прибутку підприємства. Велика роль інформації про прибуток та умови його формування і використання в підготовці та прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює відповідно високі вимоги до її якості при формуванні інформаційної системи управління прибутком. Тому, до інформації, що входить в дану систему, ставляться наступні основні вимоги: значимість, повнота, достовірність, своєчасність, зрозумілість, релевантність, зіставність, ефективність.

Прибуток і збиток являються номінальними факторами того, як доцільно працює товариство, відзначає справжні можливості фірми вкладати кошти в економічний зріс, чистий прибуток являється джерелом ліквідності підприємств для розрахунків зі своїми кредиторами.

Рентабельність є одним із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Рентабельність безпосередньо повязана з отриманням прибутку. Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні. Різноманітність варіантів рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованій вартості для розрахунку рентабельності обумовлюють наявність значної кількості її показників Основні показники рентабельності можна обєднати в наступні групи: показники рентабельності капіталу (активів); показники рентабельності продукції; показники, розраховані на основі потоків наявних грошових коштів.

Розгляду питань щодо прибутку та рентабельності підприємства присвячено багато відомих вчених економістів. Над цією проблемою працювали: Богачов В.В., Бланк І.О., Данилюк М.О., Савич В.І., Баканов М.І., Шеремет О.Д., Бутинець Ф.Ф., Мельник Т.Г., Моторіна Т.М., Кононенко М.О., Івахненков С.В., Кожанова Є.П., Оленко І.Л., Кизим М.О., Забродський К.М., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Редько К.О., Петряєва З.Ф., Пушкар М.С., Русак М.О., Савицька Г.В., Ситник В.Ф., Писаревська Т.А., Єрьоміна Н.В.

Метою даної дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних підходів до обліку, аудиту і аналізу прибутку на підприємстві.

Задачі роботи:

вивчити поняття, зміст поняття прибуток та рентабельність;

дослідити різновиди, джерела формування та способи використання прибутку підприємства;

показати механізм формування та розподілу прибутку підприємства;

розглянути особливості організації бухгалтерського та податкового обліку (на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод»);

розглянути особливості проведення аудиту прибутку на підприємстві;

провести аналіз формування та розподілу прибутку; здійснити аналіз рентабельності підприємства (на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод»);

виявити основні фактори, що впливають на зростання прибутку торговельного підприємства (на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод»);

виявити резерви та розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення формування, планування, розподілу прибутку на прикладі базового підприємства.

Об'єктом дослідження є формування та розподіл прибутку; рентабельність підприємства.

Предмет дослідження - ефективність використання фінансових ресурсів підприємства (на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод»).

Теоретичною і методологічною основою для написання роботи стали законодавчі акти, постанови, інструкції, навчальні посібники, спеціальна література.

Робота складається з введення, пяти розділів, висновків, додатків.

1. Сутність прибутку підприємства, його формування та розподіл

.1 Прибуток як економічна категорія

Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання чинників виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є готова продукція, яка стає товаром за умови її реалізації споживачеві.

Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти, господарювання, після реалізації продукції. Тільки після продажу, продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно він є різницею між чистою виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і повною собівартістю реалізованої продукції.

Об'єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової і фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання.

Розгляд поняття прибутку в економічній літературі дає підстави стверджувати про дискусійність і неоднозначність його визначення. Це зумовлено відсутністю єдиного трактування його природи. З приводу економічного змісту цього поняття впродовж усієї історії політичної економії аж до теперішнього часу ведеться безперервна полеміка. У системі економічних категорій, повязаних з підприємницькою діяльністю, категорія прибутку характеризується економістами як одна з найбільш важливих. Розглядаючи дану категорію, вивчивши досвід вітчизняних та зарубіжних економістів, можна стверджувати, що єдиної думки стосовно визначення категорії «прибуток» немає. Дискусійним є не тільки визначення сутності поняття прибутку, але й відповідних його функцій та ролі, що є підтвердженням існування різних точок зору до даної категорії на всіх етапах розвитку економічної науки. Теорія прибутку має глибокий генезис, так як проблеми ефективного його формування та використання цікавили економістів ще з давніх часів. Першу спробу розглянути поняття прибутку зробив ще Аристотель, який ввів у обіг поняття "хремастика", тобто "мистецтво наживати або нагромаджувати багатство", - діяльність, спрямована на одержання прибутку, нагромадження капіталу. Німецький вчений Генріх Нікліш, творець теорії статичного балансу, прибуток підприємства розглядав як наслідок використання не тільки власного, але й залученого позичкового капіталу. Вчені італійської школи вважали, що розмір прибутку визначається згідно з настановами власника; французька школа виходила з того, що прибутком можуть вважатися лише грошові надходження: „Без грошей - немає прибутку. Англійський економіст Давід Рікардо стверджував, що прибуток і заробітна плата - не джерела, а складові власності, що створюються тільки працею]. Ж-Б. Сей, ввів в науковий обіг термін «підприємець» і говорив про ту частину прибутку підприємця, яка надходить як винагорода за його здібності, таланти, діяльність та керівництво. Розмір прибутку, за Ж-Б Сеєм, залежить від співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці підприємців. Видатний американський економіст Й.А. Шумпетер вперше розробив теорію прибутку, як результат здійснення нововведень. Шумпетер розглядав прибуток як дохід фактору виробництва - підприємництва. Американський вчений Ф. Найт джерелом прибутку назвав невизначеність, тобто форму ризику, яку неможливо розрахувати або виміряти. Прибуток у Найта виступає як виграш у грі з непередбаченим результатом. [35]

За економічним змістом прибуток є грошовим вираженням частини додаткової вартості. За П. Самуельсоном прибуток насправді є безумовний процент, безумовна рента і безумовна заробітна плата. Прибуток є дохід, породжений монополістичним становищем; прибуток - це величина, яка виступає як надмірний дохід, що підлягає виміру і потребує оподаткування, а не як дохід, що є матеріальним стимулом. У сучасній літературі також не існує єдиної думки визначення категорії прибутку. Прибуток, як багатство і шляхи його зростання, вивчають різні науки. Вище нами було розглянуто поняття прибутку в історичному аспекті, тож доцільно звернути увагу на трактування прибутку з точки зору сучасних наук, за відомими працями різних авторів, які наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Трактування поняття прибутку сучасними науками

НаукаСуть поняттяАвтор123МенеджментПрибуток являє собою форму доходу підприємця, який займається певним видом діяльності. Прибуток - це виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, та є різницею між сукупним доходом та витратами у процесі здійснення цієї діяльності.Бланк І.О. Економіка підприємстваПрибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Прибуток - це головне джерело формування економічних фондів підприємства. Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.Покропивний С.Ф Мазаракі А.А.Політична економія Прибуток бухгалтерський - різниця між виручкою фірми від реалізації продукції і грошовими (реально оплаченими) витратами фірми на її виробництво і реалізацію. Прибуток економічний - надлишок валового доходу над економічними витратами, тобто над всіма здійсненими і можливими, але понесеними втратами.Шишкін А.Ф. Ніколенко Ю.В. Бухгалтерський облік Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що нерозподілена між акціонерами. Валовий прибуток - різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) Прибуток - сума, на яку доходи перевищують повязані з ними витрати. Прибуток від звичайної діяльності - різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.Ткаченко Н.М.

Як видно з таблиці 1.1, не зважаючи на те, що кожен науковець по-своєму трактує поняття «прибуток», зрозуміло, що більшість з них розглядають його як кінцевий результат господарської діяльності. Але поряд з тим не достатньо висвітлено, що розуміють під кінцевим результатом та від чого він залежить. Таким чином, в умовах ринкової економіки великого значення набуває дослідження категорії «прибуток», а також пошук факторів, які впливають на його розмір. А тому прибуток можливо трактувати як вагому економічну категорію, від глибини дослідження якого та правильності використання залежить ефективність бізнесу підприємства, ціноутворення та інші економічні важелі діяльності. З нашої точки зору, прибуток - це та частина виручки, яка є різницею між понесеними витратами та отриманими доходами у процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності підприємства і спрямована на реалізацію ефективної дивідендної політики, яка б забезпечила, з одного боку, розвиток підприємства за рахунок чистого прибутку, як основного джерела розвитку, а з іншого боку, підвищення добробуту власників капіталу через сплату дивідендів та придбання акцій інших підприємств з метою розширення власного бізнесу. Прибуток є основою для продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, а тому він є одним із найістотніших і найважливіших показників діяльності, який входить до складу власного капіталу. Процес досягнення оптимальної структури капіталу включає певні історичні етапи, тому показник прибутку в першому розділі балансу відображався по-різному. На сучасному етапі розвитку економіки України дуже важливо залучити в бізнес достатні обсяги капіталу, який би у більшій мірі формувався за рахунок отриманого прибутку. [44]

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відношенні виконує певні функції.

По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку впливають чинники, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства. Практично поза сферою дії підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. До певної міри залежать від підприємства такі чинники, як рівень цін на продукцію, що реалізовується, і заробітна плата, рівень господарювання, компетентність керівників і менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

Перераховані чинники впливають на прибуток не прямо, а через об'єм продукції, що реалізовується, і собівартість, тому для визнання кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість об'єму продукції, що реалізовується, і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

По-друге, прибуток володіє стимулюючою функцією. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

По-третє, прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. Він поступає до бюджетів у вигляді податків і разом з іншими прибутковими надходженнями використовується для фінансування задоволення сумісних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

У практичному плані прибуток є узагальнюючий показник результатів господарської діяльності підприємств будь-якої форми власності.

1.2 Формування та розподіл прибутку підприємства

Залежно від формування та розподілу відокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток - це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву - чистий прибуток.

Ще на практиці використовують такі прибутки як, валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, ще його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат. [38]

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Систематизація основних видів прибутку зображена на рисунку 1.1

Рисунок 1.1 - Класифікація прибутку

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. [50]

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
















Рисунок 1.2 - Структурно-логічна модель факторного аналізу формування чистого прибутку

Чистий прибуток є одним із найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Кількісно він становить різницю між сумою прибутку до оподаткування і сумою внесених у бюджет податків з прибутку, економічних санкцій та інших обов'язкових платежів підприємства, які покривають за рахунок прибутку. Структурно-логічна модель факторного аналізу формування чистого прибутку представлено на рисунку 1.2.

Уся інформація складає єдину інформаційну базу. Передача необхідних даних до відповідних підрозділів здійснюється в автоматизованому режимі. У загальному виді рух інформаційних потоків представлено на рисунку 1.3. Звідки витікає, що цикл руху інформації триває з моменту її виникнення до формування аналітичної інформації та прийняття управлінського рішення.

Рисунок 1.3 - Схема інформаційних потоків у системі управління прибутком підприємства

У системі управління прибутком задіяні майже всі структурні підрозділи підприємства. Це недивно, бо без позитивного фінансового результату робота підприємства стає неможливою. На кожному етапі управління прибутком формується відповідний інформаційний потік, завдяки якому користувачі здійснюють свої функції та приймають своєчасні управлінські рішення, адаптовані до зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Отже від об'єктивного і достовірного інформаційного забезпечення багато в чому залежить успіх прийнятих рішень, що ґрунтуються на сукупності висновків щодо результатів комплексного аналізу й обробки різного роду інформації. [25]

Таким чином, систематизація даних зовнішньої та внутрішньої інформації дозволяє створити на підприємстві цілісну систему інформаційного забезпечення, орієнтовану на ефективне управління прибутком. Подальші дослідження будуть спрямовані на виявлення сучасних технологій обробки інформації в системі управління прибутком підприємства.

Ефективність функціонування підприємства залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характеру його розподілу. Порядок його розподілу показано на рис. 1.3.
















Рисунок 1.4 - Загальна схема розподілу прибутку

Із рисунку 1.4 видно, що одна частина прибутку у вигляді податків і зборів надходить до бюджету держави й використовується на потреби суспільства, а інша частина залишається в розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, на розширення виробництва, створення резервних фондів і т. ін.

Акціонери і працівники зацікавлені у збільшенні їхньої частки у використанні прибутку.

Проте якщо держава обкладає підприємства дуже високими податками, то це не стимулює розвитку виробництва, у зв'язку з чим скорочується обсяг випуску і реалізації продукції і зменшується надходження коштів до бюджету.

Те саме може статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату дивідендів акціонерам підприємства. У цьому разі в перспективі зменшиться виробництво продукції, оскільки не оновлюватимуться основні виробничі фонди, скоротиться власний виробничий капітал, що в кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства підприємства. Якщо ж зменшується частка дивідендних виплат у використанні прибутку, то це, у свою чергу, призведе до зниження інвестиційної привабливості підприємства. Тому на кожному підприємстві має бути знайдено оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому має відіграти аналіз господарської діяльності. [47]

Чистий прибуток використовують відповідно до статуту підприємства. За його рахунок інвестують виробничий розвиток, виплачують дивіденди акціонерам підприємства, створюють резервні і страхові фонди тощо. Розподіляючи чистий прибуток, необхідно домагатися оптимізації пропорцій між капіталізованою і споживаною сумами його з метою забезпечення:

необхідного обсягу інвестицій для виробничого розвитку;

необхідної норми дохідності на інвестований капітал власникам підприємства.

Фактори, що впливають на пропорції розподілу прибутку, поділяють на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів належать:

правові обмеження (ставки податків на прибуток, процентні відрахування в резервні фонди і т. ін.);

система податкових пільг при реінвестуванні прибутку;

ринкова норма прибутку на інвестований капітал, зростання якого супроводжується тенденцією підвищення частки капіталізованої частини прибутку, і навпаки, його зниження зумовлює збільшення частки споживаного прибутку;

вартість зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів (за високого їхнього рівня вигідніше використовувати прибуток, і навпаки).

До внутрішніх факторів, що справляють вплив на пропорції в розподілі прибутку, належать такі:

рівень рентабельності підприємства, за низького значення якого і відповідно невеликої суми прибутку, що розподіляється, більша частина її йде на створення обов'язкових фондів і резервів, на виплату дивідендів за привілейованими акціями і т. ін.;

наявність у портфелі підприємства високодохідних інвестиційних проектів, здатних забезпечити акціонерам високі доходи в перспективі;

необхідність прискореного завершення розпочатих інвестиційних проектів;

рівень коефіцієнта фінансового левериджу (співвідношення позичкового і власного капіталу), який є одним із індикаторів фінансового ризику і факторів, що сприяють збільшенню власного капіталу при низькій ціні позичкових ресурсів. Залежно від співвідношення між дохідністю бізнесу і ціною позичкових ресурсів підприємство може регулювати його рівень, збільшуючи або зменшуючи частку капіталізованого прибутку;

наявність альтернативних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів (амортизаційного фонду, виручки від реалізації основних засобів і фінансових активів тощо);

поточна платоспроможність підприємства, за низького рівня якої підприємство має скорочувати споживану частину прибутку.

1.3 Чинники забезпечення підвищення рентабельності підприємства

Рентабельність підприємства формується під впливом великої кількості взаємопов'язаних факторів, які впливають на результати діяльності підприємства різноспрямовано: одні - позитивно, інші - негативно. Більш того, негативний вплив одних факторів здатен знизити або навіть звести нанівець позитивний вплив інших. Різноманіття факторів не дозволяє їх чітко обмежити, а тому потрібно виділити основні групи таких факторів, зокрема факторів підвищення рентабельності підприємства. [32]

Виходячи з того, що будь-який господарюючий суб'єкт є одночасно і суб'єктом, і об'єктом економічних відносин, то в першу чергу необхідно розглянути розподіл на фактори зовнішнього середовища (незаплановані) і фактори внутрішнього середовища (плановані). Вплив зовнішніх факторів не може бути значно зміненим, проте підприємства можуть розробити заходи адаптації для максимально ефективного використання сформованої ситуації. На противагу їм вплив внутрішніх факторів піддається корегуванню і може бути зміненим управлінськими рішеннями. Тому важливо розуміти, які наявні інструменти та які шляхи досягнення підвищення рентабельності підприємства.

Загалом виділяють такі групи чинників, що впливають на формування стратегії підвищення рентабельності суб'єкта господарювання. Чинники вибору стратегії забезпечення підвищення рентабельності підприємства представлено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Чинники вибору стратегії забезпечення підвищення рентабельності підприємства

ЧинникиХарактеристика1. Внутрішні чинники- матеріально-технічні чинникипроведення модернізації та реконструкції матеріально-технічної бази підприємства- організаційно- управлінські чинникирозробка стратегії і тактики діяльності та розвитку підприємства, інформаційне забезпечення процесу прийняття рішення- фінансові чинникифінансове планування діяльності підприємства, аналіз і пошук внутрішніх резервів зростання прибутку, податкове планування- кадрові чинникипідвищення кваліфікації працівників, поліпшення умов праці, організація оздоровлення і відпочинку працівників2. Зовнішні чинники- ринкові чинникипідвищення конкурентоспроможності у наданні послуг, організація ефективної реклами нових видів товарів- адміністративні чинникиоподаткування, правові акти, постанови і положення, що регламентують діяльність, організації, державне регулювання тарифів і цін- зовнішньо-економічні чинникизміна тарифів і цін продукцію та послуги в результаті інфляції

Плановані (внутрішні) чинники залежать від внутрішнього середовища підприємства і визначаються роботою колективу. Не плановані фактори формуються в результаті взаємодії організації із зовнішнім середовищем і також чинять значний вплив на основні показники рентабельності підприємства. Зовнішніми факторами підвищення рентабельності можуть бути наявність сприятливої зовнішньої кон'юнктури, банкрутство конкурентів, підвищення потенційного попиту на продукцію підприємства серед споживачів тощо. Усе це призводить до зростання рівня доходу, що в свою чергу забезпечує вищий рівень прибутковості.

Підприємства не можуть працювати ізольовано. Вони постійно перебувають у взаєминах із зовнішнім середовищем: споживачами, посередниками, громадськими організаціями та державними установами. Сукупність цих відносин безпосереднім чином впливає на рентабельність діяльності. У підсумку висока ділова репутація дозволяє підприємству підвищувати рентабельність.

Фактори внутрішнього середовища можна розділити на виробничі, безпосередньо пов'язані з основною діяльністю підприємства, і позавиробничі, фактори, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції і з основною діяльністю підприємства.

Зупинимося на окремих внутрішніх чинниках рентабельності господарюючих суб'єктів. Почнемо з обсягу виробництва (реалізації). Цей фактор має найбільший вплив на рентабельність через витрати виробництва підприємства, так як змінні їх види прямо пов'язані зі зміною цього показника. Зростання обсягу виробництва призводять до збільшення загальної суми витрат виробництва, однак, рівень витратоємкості при цьому знижується, так як сума постійних витрат виробництва залишається незмінною. Із зростанням виробництва до певної межі сума змінних, а відповідно і загальних витрат виробництва підприємства зростає зазвичай меншими темпами, тому що у складі змінних переважають види витрат виробництва, що мають регресивний характер (це пов'язано з реалізацією резервів більш ефективного використання ресурсного потенціалу підприємства). Однак, починаючи з певного моменту, зростання обсягу виробництва викликає ще більше зростання суми змінних витрат, окрім цього частково і постійних витрат виробництва, в результаті чого темпи зростання загальної суми витрат можуть перевищити темпи зростання обсягу виробництва. Тобто норма прибутку спочатку росте, а потім знижується. Така ситуація пов'язана з необхідністю залучення додаткового обсягу ресурсів усіх видів на забезпечення приросту виробництва і реалізації продукції, в результаті чого різко зростають постійні витрати, а в складі змінних в цьому періоді починають переважати види витрат виробництва, що мають прогресивний характер. Отже, обсяг прибутку і рівень рентабельності знаходяться в зворотній залежності від величини та рівня витрат виробництва. Збільшення обсягу збуту, як було виявлено вище, не завжди позитивно впливає на рентабельність, проте для більшості випадків таке твердження вірне. Серед внутрішніх факторів підвищення рентабельності організації можна виділити також склад і структуру асортименту виробленої і реалізованої продукції. Різні види продукції мають різний рівень витратоємності. Але в кожному разі, розширення асортименту сприяє зростанню виручки. Підвищення частки товарів більш високої якості, які є престижними, дозволяє підвищити частку прибутку в ціні продукції, адже споживачі частіше купують дані товари саме через їх престижності і в розрахунку на додаткові блага при експлуатації. Тому оптимізація асортименту може сприяти підвищенню рентабельності. [29]

У числі потенційних факторів підвищення рентабельності слід виділити організацію руху сировини та матеріалів на виробничій лінії. Прискорене просування сировини та матеріалів сприяє збільшенню обсягів виробництва і зниженню поточних витрат. Справа в тому, що чим нижчим є період обігу товарних запасів в днях, тим відповідно нижчим на підприємстві рівень витрат по зберіганню товарів, рівень природних втрат. У результаті рентабельність зростає. Тобто виробничий цикл безпосередньо впливає на формування матеріальної ресурсомісткості одиниці продукції в межах промислового підприємства.

Наступний фактор - чисельність і склад працівників. Рентабельність максимізує не високу чисельність працівників, а саме оптимальна. Достатня кількість при певному рівні технічної озброєності праці дозволяє повною мірою реалізувати програму підприємства з досягнення необхідного рівня рентабельності. Велике значення має ступінь кваліфікації працівників, наприклад, у торгівлі - їх уміння швидко і чітко обслуговувати покупців, правильно закуповувати товари тощо.

Важливими факторами підвищення рентабельності виступають форми і системи економічного стимулювання праці працівників. Вплив цього чинника можна оцінити через показник витрат на оплату праці, а також через показник рентабельності витрат на оплату праці. В даний час підвищується роль морального заохочення працівників, отримання ними задоволення від своєї праці. Наприклад, система КРІ дозволяє довести до працівників сутність цілей організації, що спрямовує усі їх зусилля на досягнення однієї і тієї ж цілі - максимізації рентабельності.

Продуктивність праці працівників підприємства також безпосередньо впливає на рентабельність. Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу. Чим вищий обсяг виробництва (товарообігу), який припадає на одного працівника підприємства, тим відповідно нижчий рівень витрат з оплати праці та інших витрат з утримання персоналу на одиницю виробництва (товарообігу). Тобто зростання продуктивності праці при інших рівних умовах тягне за собою збільшення маси прибутку і підвищення рентабельності діяльності підприємства.

У контексті характеристики праці персоналу слід виділити групу соціальних факторів, які впливають на підвищення або зниження рентабельності підприємства. Це культурно-технічний і моральний рівень кадрів, ставлення до праці, відповідальність тощо. [45]

Дуже важливим для підвищення рентабельності є рівень морального і фізичного зносу основних фондів. Чим вищий ступінь зносу основних фондів, тим більше витрат несе підприємство на їх ремонт, а відповідно і тим вищий рівень браку чи втрат товарів у процесі їх зберігання. Тобто використання зношених основних фондів, морально застаріле обладнання не дозволяє розраховувати на збільшення рентабельності в перспективі.

Іншим елементом, який вказаний у таблиці 1.1 є створення тактики та стратегії забезпечення рентабельності. Цей процес передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всім підприємством. Загалом процес планування дозволяє максимально використати потенціал суб'єкта господарювання.

До позавиробничих факторів можна віднести природоохоронні заходи, які необхідні для підприємств ряду галузей і тягнуть за собою значні витрати, своєчасність і повнота виконання постачальниками і покупцями зобов'язання перед підприємством, їх віддаленість від підприємства, вартість транспортування до місця призначення тощо, штрафи і санкції за несвоєчасність або неточність виконання будь-яких зобов'язань організації.

Вплив кількісних (якісних) змін факторів виробництва на результат діяльності можна оцінити з двох позицій: як екстенсивне і як інтенсивне. Екстенсивні фактори пов'язані зі зміною кількісних параметрів елементів процесу виробництва, до них належать фактори, які відображають обсяг господарських ресурсів (наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів), їх використання за часом (зміна тривалості робочого дня), а також непродуктивне використання ресурсів (втрати через шлюб, відпустки для навчання). Кількісна зміна виробничих факторів завжди має бути виправдана зміною обсягу продукції, що випускається, тобто підприємство повинне стежити за тим, щоб не знижувалися темпи приросту прибутку щодо темпів приросту витрат. В протилежному випадку екстенсивні фактори можуть стати факторами зниження рентабельності, а не підвищення.

Інтенсивні виробничі фактори пов'язані з підвищенням якості використання виробничих факторів, до них відносяться, наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій, прискорення оборотності оборотних коштів). Також важливу роль у реалізації інтенсивних факторів підвищення рентабельності підприємства відіграють інновації. Успішне впровадження інноваційних розробок сприяє узгодженню економічних інтересів учасників інноваційного процесу і, як результат, впливає на отримання різних видів ефектів упровадження інновацій. Тому при розробці стратегії підвищення рентабельності важливо враховувати досягнення науково-технічного прогресу, що може забезпечити більш ефективне використання обмеженої кількості матеріальних та фінансових ресурсів підприємства.

Також можна розділити фактори, що чинять позитивний вплив на рівень рентабельності підприємства, на комерційні та фінансові. Комерційні фактори охоплюють в широкому розумінні поняття маркетингу: укладання господарських договорів на основі детального вивчення діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його напрям і організаційно-економічне забезпечення. Надійність прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків (в основному ризиків втрати майна, зриву поставок, відкладення або відмови від платежу), з іншого - на залучення солідних, платоспроможних клієнтів (замовників, покупців), що, в свою чергу, вимагає позавиробничих витрат (представницьких, на рекламу та ін.). При правильній побудові маркетингової політики ці фактори стають факторами зростання рентабельності підприємства.

Фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції та послуг, і підприємницький дохід від усіх видів діяльності, включають відповідно: форми розрахунків (що передбачаються контрактом або визначені оперативно), цінове регулювання, у тому числі уцінку у випадку уповільнення реалізації, залучення кредиту банку або коштів з централізованих резервів, застосування штрафних санкцій, вивчення та стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів, стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках - доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди та інших фінансових вкладень. Тут досить важливий принцип «час-гроші»: чим швидше і повніше надходить виручка, тим ефективнішою є вся діяльність. Тому не слід нехтувати тимчасовим зниження маржі у ціні товару (тимчасове падіння доходів окупиться вивільненням коштів за рахунок прискорення їх обороту), кращим відвантаженням своєї продукції найбільш надійним і швидким платникам та іншими заходами впливу. Окрім цього структура фінансових ресурсів впливає на фінансову стійкість підприємства, а ціна їх залучення визначає розмір кінцевого фінансового результату діяльності підприємства. Тому фінансові фактори чинять важливий вплив на діяльність підприємства.

Тобто загалом кількість факторів, які можуть бути використаними для цілей підвищення рентабельності підприємства є значною і залежить від конкретних умов та особливостей його роботи, компетенції менеджменту та робочого персоналу.

Як висновок можемо підсумувати, що резервами збільшення (факторами підвищення) прибутковості можуть бути:

підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача;

збільшення обсягу виробництва продукції, що випускається за рахунок більш повного використання виробничих потужностей підприємства;

скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання;

усунення причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на управлінські і комерційні цілі;

застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для виробництва продукції;

здійснення ефективної цінової політики, диференційованої по відношенню до окремих категорій покупців;

суворе дотримання укладених договорів на поставку продукції;

проведення масштабної і ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу;

здійснення заходів, спрямованих на поліпшення матеріального клімату в колективі;

удосконалення рекламної діяльності, підвищення ефективності окремих рекламних заходів;

запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці;

звільнення від зайвого і невстановленого устаткування, продавши або здавши його в оренду;

вибір ефективної облікової політики;

зниження собівартості продукції;

підвищення ціни реалізації за умови підвищення якості продукції;

розширення експорту. [51]

Отже, загалом кількість факторів підвищення рентабельності є значною. Підприємство повинне використовувати як наявні на підприємстві внутрішні можливості підвищення ефективності роботи суб'єкта господарювання, так і пристосовувати до зовнішніх впливів та використовувати їх для підвищення результуючого показника роботи. Внутрішніми факторами підвищення рентабельності є організаційно-управлінські чинники, матеріально-технічні чинники, фінансові чинники, кадрові чинники. Щодо зовнішніх чинників, то сюди відносяться адміністративні, зовнішньоекономічні, ринкові чинники. Правильне маніпулювання впливами цих факторів та поєднання в продуманій плановій стратегії дозволить максимізувати критерій оцінки ефективності роботи підприємства.

2. Організація обліку та аудиту прибутку ТОВ «Теплогазохолодвод»

.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплогазохолодвод» є юридичною особою, має відокремлене майно, що належить йому на праві колективної власності, має самостійний баланс, право від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді та арбітражному суді.

ТОВ «Теплогазохолодвод» здійснює:

встановлення лічильників;

ремонт систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря;

проектування систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря;

ремонт і монтаж.

Проектний відділ ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує проектування систем вентиляції, кондиціонування повітря будь-якої складності. Підприємство проектує системи вентиляції як з охолодженням повітря (на базі чиллера або компресорно-кондесаторного блоку), так і з підігрівом повітря водяними, паровими, електричними повітронагрівачами.

Постійно накопичується досвід проектних рішень з застосуванням нового сучасного вентиляційного обладнання вітчизняного та імпортного виробництва. ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує завдання замовника за всіма стадіями проектування: від розробки технічних рішень до видачі робочого проекту з усіма узгодженнями (СЕС, пожежна інспекція тощо).

Також ТОВ «Теплогазохолодвод» займається роздрібною торгівлею кліматичної технікою: кондиціонери, вентилятори, зволожувачі, очищувачі повітря, печі повітряного опалення, руфтопи, компресори для кондиціонерів, теплові гармати теплові завіси - це далеко не весь перелік обладнання, який постачає споживачам ТОВ «Теплогазохолодвод».

Вентиляція, опалення та кондиціювання - основний напрямок діяльності компанії. ТОВ «Теплогазовод» спеціалізується на проектуванні систем кондиціонування, вентиляції та опалення, підборі для своїх клієнтів обладнання, забезпечення якісного монтажу (встановлення) кондиціонера, експрес доставки обладнання, грамотної пуско-налагодження та навчанні персоналу користуванню обладнанням або звичайним кондиціонером.

Досвід проектувальників ТОВ «Теплогазохолодвод»: проектування систем вентиляції, кондиціонування та опалення, вентиляція кафе, ресторанів, барів, ПАБ, пивоварні-ресторани, гарячих цехів, готелів, кондитерських виробництв, промислові системи; системи повітряного опалення складів, літніх майданчиків, друкарень. Обслуговування, ремонт кліматичної техніки, реконструкція та обслуговування систем вентиляції. Системи кондиціонування, вентиляції та опалення приватних будинків та котеджів.

ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує весь комплекс робіт по вентиляції: припливна вентиляція, витяжна вентиляція, припливно витяжна вентиляція, з охолодженням, нагріванням і очищенням фільтрацією повітря. Фахівці нашої компанії самостійно розробляють щити автоматики для проектруемых систем вентиляції і кондиціонування повітря.

ТОВ «Теплогазохолодвод» є малим підприємством. Організаційна структура організації досить проста. На рисунку 2.1 представлена організаційна структура ТОВ «Теплогазохолодвод».

Бухгалтерський облік в ТОВ «Теплогазохолодвод» здійснюється бухгалтерією, очолюваної головним бухгалтером. Бухгалтерська служба складається з головного бухгалтера і бухгалтера, відповідального за окремі розділи бухгалтерського обліку. На підприємстві є також склад, відповідальним за його функціонування є комірник. Комірник підзвітний головному бухгалтеру. Основні принципи бухгалтерського обліку ТОВ «Теплогазохолодвод» відображені в обліковій політиці.

Рисунок 2.1 - Організаційна структура ТОВ «Теплогазохолодвод»

Основні техніко-економічні показники діяльності представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники підприємства

Фінансові результатиАбсолютні величиниЗміниза 2012 рікза 2013 рікЗа 2014 рікв абсолютних величинаху % до попереднього періоду(3 - 2)(4-3)(5:2)*100(6:3)*10012345678Виробництво продукції, тис. грн.636,7675,5696,438,820,96,093,09Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції530,60562,90555,332,30-7,66,09-1,35Собівартість реалізованої продукції432,10463,30449,331,20-147,22-3,02Валовий прибуток (збиток)98,5099,60106,001,106,41,126,43Інші операційні доходи0,10---0,10-100,00-Операційні витрати69,9091,8094,221,902,431,332,61Прибуток (збиток) від операційної діяльності28,707,8011,1-20,903,3-72,8242,31Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування28,707,8011,1-20,903,3-72,8242,31Прибуток (збиток) від звичайної діяльності25,904,809,6-21,104,8-81,47100,00Чистий прибуток (збиток)25,904,809,6-21,104,8-81,47100,00Середньо-облікова чисельність працівників, чол.10910-11-1011Фонд оплати праці, тис. грн.432,1464,3449,332,2-157,45-3,23Середньомісячна заробітна плата, грн.360042993744699-55519,42-12,91Вартість основних засобів: - первісна - залишкова52,1 18,356,2 13,068,4 10,04,1 -5,312,2 -3,07,87 -28,9621,71 -23,08Знос основних засобів (%)64,8776,8685,3811,998,5218,4811,08Собівартість432,10463,30449,331,2-147,22-3,02

Кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створюють методичні труднощі їх системного розгляду, тому для вирішення цих проблем використовується аналіз фінансових показників, який дає можливість вибрати значні направлення активізації діяльності підприємства, дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, направлену на мінімізацію збитків і фінансового риску на підприємстві. Аналіз фінансових результатів, проведений на підприємстві дає можливість дослідити зміну кожного показника за поточний аналізуємий період дослідження структури відповідних конкретних показників і їх зміну та вивчити в узагальненому вигляді динаміки зміну показників фінансових результатів за звітний період.

Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства складаємо таблицю 2.2, в якій використовуються дані звітності ТОВ «Теплогазохолодвод» по формі № 2 Звіт про фінансові результати.

Таблиця 2.2 - Аналіз рівня та динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансові результатиАбсолютні величиниЗміниза 2012 рікза 2013 рікЗа 2014 рікв абсолютних величинаху % до попереднього періоду(3 - 2)(4-3)(5:2)*100(6:3)*10012345678Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції530,60562,90555,3+32,30-7,6+6,09-1,35Собівартість реалізованої продукції432,10463,30449,3+31,20-14+7,22-3,02Валовий прибуток (збиток)98,5099,60106,00+1,10+6,4+1,12+6,43Інші операційні доходи0,10---0,10-100,00-Операційні витрати69,9091,8094,2+21,90+2,4+31,33+2,61Прибуток (збиток) від операційної діяльності28,707,8011,1-20,90+3,3-72,82+42,31Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування28,707,8011,1-20,90+3,3-72,82+42,31Податок на прибуток від звичайної діяльності2,803,002,2+0,20-0,8+7,14-26,67Прибуток (збиток) від звичайної діяльності25,904,809,6-21,10+4,8-81,47+100,00Чистий прибуток (збиток)25,904,809,6-21,10+4,8-81,47+100,00Елементи операційних витрат Матеріальні затрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні Заходи Амортизація Інші операційні витрати0,30 20,90 7,90 10,60 30,200,40 27,60 10,40 13,30 40,100,7 39,0 14,3 17,6 22,6+0,10 +6,70 +2,50 +2,70 +9,90+0,3 +11,4 +3,9 +4,3 -16,8+33,33 +32,06 +31,65 +25,47 +32,78+75,00 +41,30 +37,50 +32,33 -41,90Разом69,9091,8094,2+21,90+2,4+31,33+2,61

Отже, можна зробити висновки, що сума чистого прибутку за 2013 рік на підприємстві зменшалася на 81,47%, тобто на 21100 грн. Це сталося в першу чергу через зменшення інших операційних доходів на 100%, тобто у звітному періоді вони відсутні зовсім. А інші операційні витрати значно зросли на 31,33% та стали складати 91800 грн. З елементів операційних витрат видно що усі їх складові, а саме матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати збільшилися, тому і зменшалася сума чистого прибутку. Та ще зросла сума податку на прибуток на 7,14% (на 200 грн.). Але наприкінці 2014 року сума чистого прибутку зросла вдвічі збільшилася на 100%, тобто на 4800 грн. Це сталося в першу чергу через зменшення собівартості продукції на 3%, тобто у звітному періоді собівартість стала на 14000грн. менше. Інші операційні витрати значно зменшалися на 41,90% та стали складати 23300 грн. - це дуже позитивна тенденція для підприємства. З елементів операційних витрат видно що усі їх складові, а саме матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати збільшилися знов. Значно зросли матеріальні затрати. Сума податку на прибуток зменшалася на 26,66% (на 800 грн.) це є добрим для діяльності підприємства.

2.2 Організація обліку та аудиту на ТОВ «Теплогазохолодвод»

Для забезпечення ведення бухгалтерського облiку на ТОВ «Теплогазохолодвод» дiє спецiалiзована бухгалтерська служба в кiлькостi 3 осiб на чолi з головним бухгалтером. На даний момент пiдприємством обрано журнально-ордерну форму ведення бухгалтерського облiку на машинних носіях. Сутність цієї форми обліку заключається у використанні для накопичення облікової інформації спеціальних облікових регістрів: журналів-ордерів та допоміжних відомостей.

Загальна схема організації журнально-ордерної форми обліку представлена на рисунку 2.2.











Послідовність облікових записів

Звіряння підсумків

Рисунок 2.2 - Схема організації журнально-ордерної форми обліку

Характерні особливості Журнально-ордерної форми обліку такі:

принцип кредитової ознаки реєстрації господарських операцій у Журналах-ордерах;

поєднання хронологічних і систематичних записів;

одночасність записів даних синтетичного й аналітичного обліку;

ведення реєстрів з зазначенням кореспонденції рахунків, номенклатури статей аналітичного обліку у відповідних показників для складання звітності;

можливість контролю ведення синтетичного й аналітичного обліку.

Записи в накопичувальних регістрах виконують за показниками, необхідними для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання періодичної та річної фінансової звітності. Основними регістрами при цій формі обліку є Журнали-ордери, що ведуться за кредитом синтетичних рахунків і дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку-відомості, таблиці, книги і картки.

Графік документообігу на підприємстві забезпечує оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначає мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяє поліпшенню облікової роботи, посилює контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищує його рівень механізації та автоматизації.

Контроль за дотриманням графіка документообігу на підприємстві здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальний пристрій необхідних документів та відомостей є обовязковими для всіх підрозділів і служб підприємства.

На ТОВ «Теплогазохолодвод» облікові роботи в бухгалтерії здійснюються за допомогою 1С:Бухгалтерії. Програма включає в себе конструктор управлінської звітності, який дозволяє отримувати звіти по показниках фінансового аналізу і по бюджету для контролю за їх виконанням і відхиленнями. Нею забезпечується побудова індивідуальних ключових показників. У програму 1С:Бухгалтерія вбудовано конструктор звітів і діаграм. Програма 1С: Бухгалтерія зорієнтована на звичну роботу бухгалтера (журнально - ордерну систему). Меню програми складено в дуже зручній формі: ведуться автоматичні розрахунки, надається можливість автоматичного перерахунку залишків і оборотів після вводу і зміни операцій. Існує режим розрахунку в середині кварталу, за один місяць та за будь - який інтервал, а також існує можливість автоматизації первинного обліку (прибуткові, видаткові касові ордери, авансові звіти та інші). Накопичення на рахунках ведеться автоматично. При цьому значно спрощується документообіг. Включена функція калькулятора і памяті, існує режим формування карток по всіх рахунках, автоматичне отримання оборотно-сальдової та шахової відомостей (за будь - який період), балансу підприємства, а також інших форм звітності. Тобто за допомогою даної програми можна вести автоматично синтетичний та аналітичний облік.

В програмі існує можливість друку всіх необхідних документів: прибуткових, видаткових касових ордерів, авансових звітів, балансу тощо.

Програма пропонує набір форм звітності для аналізу фінансового стану підприємства на основі показників, прийнятих в міжнародній практиці.

Програма 1С : Бухгалтерія, що застосовується на підприємстві має наступні основні характеристики:

необмежену кількість господарських операцій, які підлягають обробці;

необмежену кількість рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку;

формування підсумків по здійснених операціях відбувається за рік, квартал, місяць, декаду або за будь - який замовлений період;

формування регістрів аналітичного і синтетичного обліку здійснюється, починаючи від картки окремого аналітичного рахунку до оборотно-сальдової відомості;

створення будь-якої необхідної звітності по встановлених стандартних формах на підставі внесеної і обробленої облікової інформації;

здійснення аналізу синтетичних рахунків по окремих субрахунках і аналітичних рахунках.

У програмі "1С: Бухгалтерія 8" передбачено автоматичне відображення наступних господарських операцій, пов'язаних з виробничою діяльністю організації:

надходження матеріально - виробничих запасів (МВЗ), що використовуються у виробництві, і послуг сторонніх організацій, що відносяться на витрати виробництва;

передача МВЗ у виробництво;

оприбуткування на склад готової продукції і напівфабрикатів;

відображення послуг, наданих власним виробничим підрозділам;

розрахунок фактичної собівартості продукції (робіт, послуг);

реалізація продукції (напівфабрикатів, послуг) власного виробництва;

надання послуг стороннім замовникам;

облік переробки давальницької сировини.

Виробничу діяльність може здійснювати основне або допоміжне виробництво. Забезпечується реєстрація всіх етапів проходження матеріальних потоків (переділів) між підрозділами організації. Користувач може вибрати спосіб розрахунку собівартості виробництва: по переділах або по підрозділах. Спосіб розрахунку по переділах передбачає жорстку послідовність проходження потоків матеріалів і напівфабрикатів через підрозділи організації .

Автоматизований розрахунок собівартості продукції і послуг. Протягом місяця облік випущеної готової продукції ведеться за плановою вартістю. В кінці місяця розраховується фактична собівартість випущеної продукції та наданих послуг.

Надається можливість обліку прямих і непрямих витрат, які безпосередньо не пов'язані з випуском продукції, наданням робіт, послуг. При автоматичному списанні непрямих витрат можливе застосування різних методів розподілу по номенклатурних групах продукції або послуг (обсяг випуску, планова собівартість, оплата праці тощо). Можна вказати свій спосіб розподілу для кожного підрозділу і кожної статті витрат.

Для обліку загальногосподарських витрат підтримується застосування методу "директ - костинг". Цей метод передбачає, що загальногосподарські витрати списуються в місяці їх виникнення та повністю відносяться на вартість реалізованої продукції. Якщо в організації метод "директ - костинг" не застосовується, то загальногосподарські витрати розподіляються між вартістю виробленої продукції та незавершеним виробництвом.

Бухгалтерський облiк та облікова політика на пiдприємствi здійснюється вiдповiдно встановленому наказу від 02.01.2014р. "Про облікову політику підприємства", що діє згідно Закону України "Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16.07.99р. № 996-XIV, положень (стандартiв) бухгалтерського облiку в Українi. Основою для бухгалтерського облiку господарських операцiй є первиннi документи, якi фiксують факти здiйснення господарських операцiй.

З метою складання фiнансових звiтiв і дотримання єдиної методики бухгалтерського обліку та інших нормативних документів були встановленi такi принципи облiкової полiтики:

ведення бухгалтерського облiку й складання фiнансової звiтностi проводиться пiдприємством за принципом нарахування, тобто результати господарських операцiй i подiй вiдображаються в облiкових реєстрах у момент їх здiйснення. Виходячи з цього принципу, доходи в звiтi про фiнансовi результати вiдображаються в тому перiодi, у якому вони були отриманi, а витрати - вiдповiдно до них, що забезпечує визначення фiнансового результату вiд господарської дiяльностi на основi порiвняння доходiв звiтного перiоду з витратами, понесеними для одержання цих доходiв. Такий пiдхiд до складання фiнансових звiтiв дає можливiсть iнформувати користувачiв не тiльки про надходження або сплату коштiв у минулому, а й про зобов'язання сплатити кошти або про їхнi надходження в майбутньому;

основними засобами згiдно з П(С)БО №7 "Основнi засоби" визнаються матерiальнi активи, що утримуються пiдприємством для використання у виробництвi, постачаннi готової продукції, наданнi послуг, для адміністративних і соціально-культурних функцій, здачі в оренду. Одиницею облiку основних засобiв є об`єкт основних засобiв. Основнi засоби класифiкуються по групах. Первiсна оцiнка об'єктiв основних засобiв здiйснюється за фактичними витратами на їх придбання, доставку, встановлення, спорудження та виготовлення. Нарахування амортизацiї основних засобiв проводиться прямолінійним методом. Вартiсна межа для розподiлення матерiальних активiв на основнi засоби та малоцiннi необоротнi матерiальнi активи встановлена в сумi до 2500 грн. Амортизацiя малоцiнних необоротних активiв нараховується у розмiрi 100% вiд первiсної вартостi при видачi в експлуатацiю;

запасами згiдно П(С)БО №9 "Запаси" вважаються активи, що супроводжують виробничий процес і використовуються для адміністративних і збутових потреб протягом звітного періоду. Запаси включають сировину, матерiали, паливо, запаснi частини, малоцiннi та швидкозношуванi предмети, якi використовуються протягом не бiльш одного року, напiвфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцiю, товари. Одиницею бухгалтерського облiку запасiв визнається кожне окреме найменування запасів. Первiсна оцiнка запасiв визнається за собiвартiстю, до якої включаються витрати на придбання, передбаченi п.9-14 П(С)БО № 9 "Запаси". При вiдпустцi запасiв у виробництво, продажу та iншому вибуттi їх облiк здiйснюється за методом середньозваженої собiвартостi. Вартiсть малоцiнних i швидкозношуваних предметiв термiном служби менш одного року списується на витрати перiоду в момент видачi їх в експлуатацiю з подальшою органiзацiєю оперативного кiлькiсного облiку таких предметiв у мiсцях їхньої експлуатацiї i визначенням вiдповiдальних осiб протягом термiну їхнього фактичного використання;

дебiторська заборгованiсть визнається активом, якщо iснує ймовiрнiсть одержання пiдприємством майбутнiх економiчних вигод та її можливо достовiрно визначити. Первiсна оцiнка дебiторської заборгованостi вiд реалiзацiї визначається за вартiстю вiдвантаженої готової продукцiї, товарiв, робiт, послуг. Дебiторська заборгованiсть вiд реалiзацiї визнається одночасно з визнанням доходiв вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв, робiт та послуг. У балансi дебiторська заборгованiсть вiд реалiзацiї оцiнюється за чистою вартiстю, що дорiвнює сумi дебiторської заборгованостi. Iнша дебiторська заборгованiсть складається iз заборгованостi, що не пов`язана з реалізацією;

доходи визнаються згiдно вимог П(С)БО №15 "Доход" на підставі принципу нарахування й відповідності.

Фінансові результати звітного періоду визначаються за всіма видами діяльності підприємства, включаючи надзвичайну діяльність;

класифiкацiя витрат на виробництво проводиться вiдповiдно вимог П(С)БО №16 "Витрати". Розподіл постійних загальновиробничих витрат здійснюється пропорційно до обсягів виробництва готової продукції, вираженої в гривнях, залежно від співвідношення фактичного обсягу виробництва та обсягу виробництва при нормальній потужності. Витрати вiдображаються в бухгалтерському облiку одночасно зi зменшенням активiв чи зi збiльшенням зобов`язань. Класифiкацiя адмiнiстративних витрат i витрат на збут здiйснюється вiдповiдно вимог п.п.18, 19 П(С)БО № 16 "Витрати";

змiни облiкової полiтики вносяться, якщо: змiнюються вимоги Мiнiстерства фiнансiв України, змiнюються статутні вимоги підприємства, змiни в облiковiй полiтицi забезпечать достовiрне вiдображення подiй в фiнансовiй звiтностi. У разi змiн в облiковiй полiтицi вiдображати вплив таких змiн згiдно П(С)БО №6 "Виправлення помилок та змiни у фiнансових звiтах".

Податковий облiк здiйснюється вiдповiдно до чинного законодавства України: відображення податку на додану вартiсть - в книгах продажу та придбання товарiв, робiт, послуг та на рахунках бухгалтерського облiку; податку на прибуток - в накопичувальних вiдомостях з облiку валових доходiв та валових витрат; iнших податкiв, зборiв та обов`язкових платежiв - на рахунках бухгалтерського облiку.

Внутрішній аудит на підприємстві передбачає попередній контроль на стадії розгляду первинних документів, під час візування договорів, наказів, кошторисів. У такому разі внутрішній аудит претендує на роль профілактичного заходу.

Поточний контроль здійснюється під час реєстрації господарських операцій та інвентаризації

Наступний контроль проводиться на стадії узагальнення й аналізу облікової і звітної інформації.

При здійсненні перевірки аудитору необхідно дослідити відповідність податкової та фінансової звітності нормативним і методологічним вимогам до її складання. До нормативно - правового забезпечення аудиту розрахунків з бюджетом належать: Конституція України, Податковий, Господарський та Цивільний кодекси, закони України «Про аудиторську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інші нормативно-правові акти, що регулюють окремі види податків та зборів, Міжнародні стандарти аудиту (МСА), Положення бухгалтерського обліку (П(С)БО), інструктивні та методичні матеріали міністерств і відомств, внутрішні документи аудиторських фірм та підприємств.

Отже, аудит на підприємстві забезпечує контроль за правильністю оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, оприбуткування, видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного капіталу, контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни, правильним створенням і розподілом прибутків. Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.

2.3 Бухгалтерський, податковий облік фінансових результатів та прибутку

Розмір прибутку або збитку операційної (основної) діяльності підприємства визначається на результатному субрахунку 791 Результат основної діяльності.

По кредиту субрахунку 791 Результат основної діяльності відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 Доходи від реалізації, 71 Інший операційний дохід), а по дебету субрахунку відображається сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 Собівартість реалізації, 92 Адміністративні витрати, 93 Витрати на збут, 94 Інші витрати операційної діяльності).

Первинними документами обліку фінансових результатів від операційної діяльності є розрахунок (довідка) бухгалтерії.

Фінансовий результат від операційної діяльності включає в себе фінансові результати від основної діяльності (як правило, результати від реалізації), а також прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності.

Для отримання показника прибутку або збитку від операційної діяльності у кінці звітного періоду рахунки 70, 71, 90, 92, 93 списуються на субрахунок 791 Результат основної діяльності, за даними якого визначається прибуток (збиток) операційної діяльності.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з валового доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо. У Звіті про фінансові результати відображається по рядку з аналогічною назвою. Порядок визначення чистого доходу (виручки) від реалізації (товарів, робіт, послуг) в бухгалтерському обліку буде мати таке відображення:

. Сума загального доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу, який відповідає критеріям визнання доходу, буде відображатись записом у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Відображення доходу від реалізації

Зміст господарської операціїКореспондуючі рахункиДебетКредитВідображено дохід від реалізації36 Розрахунки з покупцями та замовниками70 Доходи від реалізації

. На зменшення валового доходу послідовно списують нараховані податки, платежі, а саме:

суму податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відображається записом у таблиці 2.3;

суму акцизного збору, яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відображається записом у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Нараховане ПДВ

Зміст господарської операціїКореспондуючі рахункиДебетКредитНараховане ПДВ на виручку згідно з чинним законодавством70 Доходи від реалізації64 Розрахунки за податками й платежами

Таблиця 2.5 - Нарахован акцизний збір

Зміст господарської операціїКореспондуючі рахункиДебетКредитНарахован акцизний збір згідно з чинним законодавством70 Доходи від реалізації64 Розрахунки за податками й платежами

Інші суми, які потрібно віднести на зменшення валового доходу:

інші збори або податки з обороту, показують їх суму у вільному рядку Звіту про фінансові результати;

надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відображаються у статті Інші вирахування з доходу. Після виконання наведених записів на рахунку 791 Результат основної діяльності залишиться сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, виконаних робіт, наданих послуг), в бухгалтерському обліку буде відображатись записом у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Віднесення доходу від реалізації на фінансовий результат

Зміст господарської операціїКореспондуючі рахункиДебетКредитВіднесено дохід від реалізації на фінансовий результат70 Доходи від реалізації791 Результат основної діяльності

Валовий прибуток (збиток) - різниця між чистим доходом від продажу (реалізації) готової продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції

У Звіті про фінансові результати відображається у відповідному рядку.

Таблиця 2.7 - Списання собівартості на фінансовий результат

Зміст господарської операціїКореспондуючі рахункиДебетКредитСписано на фінансові результати собівартість реалізованої продукції791 Результат основної діяльності90 Собівартість реалізації

Для визначення валового прибутку у бухгалтерському обліку потрібно зробити наступні записи в системі рахунків, які зображені в таблиці 2.5.

Але для визначення валового прибутку насамперед потрібно визначити та відобразити в обліку собівартість проданої готової продукції, наданих послуг або проданих товарів, яка в обліку відображається проводкою:

Д-т рахунку 90 Собівартість реалізації

К-т рахунку 26 Готова продукція.

Фінансовий результат - прибуток (збиток) від конкретного виду діяльності (виробничої, надання послуг або торгової) визначається як різниця між алгебраїчною сумою валового прибутку (збитку) і інших операційних доходів та сумою адміністративних витрат та витрат на збут відповідного виду діяльності та інших операційних витрат.

У Звіті про фінансові результати даний показник відображається по рядку з аналогічною назвою.

Для того, щоб визначити прибуток (збиток) від операційної діяльності потрібно до попереднього облікового процесу додати такі бухгалтерські проводки, які зображені у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Бухгалтерські проводки

№Зміст господарської операціїКореспондуючі рахункиДебетКредит12341Віднесено інший операційний дохід на фінансовий результат71 Інший операційний дохід791 Результат основної діяльності2Списано на фінансовий результат основної діяльності адміністративні витрати791 Результат основної діяльності92 Адміністративні витрати3Списано на фінансовий результат основної діяльності витрати на збут791 Результат основної діяльності93 Витрати на збут

Після наведених записів на рахунку 791 Результат основної діяльності по конкретному виду діяльності буде визначено результат діяльності - прибуток або збиток. Прибуток або збиток від фінансових операцій підприємства визначається на результатному субрахунку 792 Результат фінансових операцій. По кредиту субрахунку 792 Результат фінансових операцій відображається списання суми доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, по дебету - списання фінансових витрат з рахунків 95 Фінансові витрати та 96 Втрати від участі в капіталі, як наведено у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Фінансові результати від фінансових операцій

Субрахунок № 792 «Фінансові результати від фінансових операцій»ДебетКредитКредит рахунків (у порядку закриття рахунків): №95 «Фінансові витрати» №96 «Втрати від участі в капіталі»Дебет рахунків (у порядку закриття рахунків): №72 «Дохід від участі в капіталі» (від інвестицій в асоційовані підприємства, від спільної діяльності, від інвестицій в дочірні підприємства) №73 «Інші фінансові доходи» (дивіденди одержані, відсотки одержані, інші доходи від фінансових операцій)Сальдо - ЗбитокСальдо - Прибуток

Аналітичний облік витрат та результатів фінансових операцій ведеться за видами витрат, результатів та іншими напрямками, визначеними підприємством. Первинними документами з обліку фінансових результатів від фінансової діяльності та списання на рахунок 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) є розрахунки бухгалтерії. Прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства визначається на результатному субрахунку 793 Результат від іншої звичайної діяльності. По кредиту рахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, по дебету - списання витрат з рахунку 97 Інші витрати, як наведено у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Фінансові результати від іншої звичайної діяльності

Субрахунок № 793 «Фінансові результати від іншої звичайної діяльності»ДебетКредитКредит рахунків (в порядку закриття рахунків): №97 «Інші витрати» (витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг, а також витрати страхової діяльності. До таких витрат відносять: собівартість реалізованих фінансових інвестицій, собівартість реалізованих необоротних активів, собівартість реалізованих майнових комплексів, втрати від неопераційних курсових різниць, сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, витрати на ліквідацію необоротних активів, залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів, інші витрати звичайної діяльностіДебет рахунків (в порядку закриття рахунків): №741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій» №742 «Дохід від реалізації необоротних активів» №743 «Дохід від реалізації майнових комплексів» №744 «Дохід від неопераційної курсової різниці №745 «Дохід від безоплатно одержаних активів» №746 «Інші доходи від звичайної діяльності»Сальдо - ЗбитокСальдо - Прибуток

Аналітичний облік фінансових результатів від іншої звичайної діяльності ведеться за видами результатів та іншими напрямками визначеними підприємством. Первинними документами з обліку резервів від іншої звичайної діяльності є розрахунки бухгалтерії. Прибуток (збиток) від надзвичайних подій визначається на результатному субрахунку 794 Результат надзвичайних подій. По кредиту субрахунку відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, по дебету - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку 99 Надзвичайні витрати, як зображено у таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 - Фінансовий результат від надзвичайних подій

Субрахунок № 794 «Фінансові результати від надзвичайних подій»ДебетКредитКредит рахунків (у порядку закриття рахунків): №99 «Надзвичайні витрати» (втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф і аварій, втрати від інших надзвичайних витрат) №98 «Податок на прибуток» (від надзвичайних доходів)Дебет рахунків (у порядку закриття рахунків): №75 «Надзвичайні доходи» (відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи)Сальдо - ЗбитокСальдо - Прибуток

Записи на рахунках з обліку фінансових результатів від надзвичайних подій здійснюється на підставі розрахунків та довідок бухгалтерії.

Нерозподілений прибуток - це сума чистого прибутку, нерозподіленого у вигляді дивідендів між акціонерами і власниками підприємства. В момент виникнення весь чистий прибуток за звітний період може бути визначений як нерозподілений.

Залишений нерозподілений за звітний рік прибуток (або непокритий поточними доходами збиток) перераховують на рахунок Нерозподілені прибутки (непокриті збитки).

Для обліку нерозподіленого прибутку або непокритих збитків передбачений рахунок 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки).

Розраховується сума нерозподіленого прибутку поточного року за таким алгоритмом:

(2.1)

де - прибуток нерозподілений поточного року;

- прибуток нерозподілений за попередній (минулий) рік;

- чистий прибуток поточного року;

- непокриті збитки;

- внески на поповнення Резервного капіталу.

Сума непокритого збитку в Балансі наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку Власного капіталу.

На рахунку 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

По кредиту рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету - збитки та використання прибутку.

Для бухгалтерського обліку зазначених щойно коштів передбачено такі субрахунки (у рахунку нерозподіленого прибутку):

Прибуток нерозподілений

Непокриті збитки

Прибуток, використаний у звітному періоді.

Рахунок 44 належить до класу Власний капітал та забезпечення зобовязань. Таким чином, відображається на балансі як збільшення (зменшення) власного капіталу, це приведено у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 - Списання суми прибутку

Зміст господарської операціїКореспондуючі рахункиДебетКредитУ порядку закриття рахунка 79 списано суму прибутку, отриману в звітному періоді: від основної діяльності791 Результат основної діяльності44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)від фінансової діяльності792 Результати фінансових операційвід іншої звичайної діяльності, яка не є операційною або фінансовою793 Результати іншої звичайної діяльностів результаті надзвичайних подій794 Результат надзвичайних подій

Чистий прибуток визначається в кінці звітного року і відображається по дебету рахунку 79 Фінансові результати і по кредиту рахунку 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки).

Збиток по звітному балансу відображається по дебету рахунку 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) і по кредиту рахунку 79 Фінансові результати (останній в будь-якому випадку закривається).

Кредитове сальдо по рахунку 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) характеризує нерозподілений прибуток, а дебетове сальдо - непокритий збиток.

Аналітичний облік по рахунку 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) ведеться тільки по оборотах звітного року.

Виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до П(С)БО 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах відображається кореспонденцією рахунку 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) з рахунками бухгалтерського обліку відповідних обєктів класів 1 - 6.

Аналітичний облік на рахунку №44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» ведеться тільки за оборотами звітного року. На рахунку №44 доцільно виділити такі аналітичні позиції:

чистий прибуток звітного року;

поточні витрати, втрати, які списані як використання прибутку в звітному періоді;

відрахування до резервного капіталу;

дивіденди, які нараховані за минулі звітні періоди;

дивіденди, які нараховані за звітній період (авансом).

За всіма аналітичними позиціями аналітичний облік ведеться наростаючим підсумком з початку і до кінця звітного року.

Наприкінці звітного року сальдо рахунка списується на субрахунок № 441 «Прибуток нерозподілений (непокриті збитки)».

Слід зазначити, що, незважаючи на те, що ТОВ «Теплогазохолодвод» по своїй кількості найманих робітників і річному валовому доходу належить до малих підприємств, Товариство працює по загальній системі оподатковування.

Загальна система оподаткування передбачає сплату усіх видів податків і зборів, що передбачені податковим законодавством України, залежно від наявності певних обєктів оподаткування.

Завдання бухгалтерського обліку полягає у наданні даних для здійснення контролю внутрішніми і зовнішніми (державні органи, інвестори, банки) користувачами, відповідно за результатами фінансово-господарської діяльності та діяльності підприємства щодо виконання суспільних та договірних обовязків. Прибуток тут обчислюється на підставі досліджених економічних законів та традицій. Але при цьому бухгалтерський облік відображає процес діяльності таким чином, що не забезпечується реалізація фіскальної функції держави. У звязку із цим запроваджено ведення податкового обліку <#"justify">2.4 Аудит прибутку

Предметом аудиту операцій з обліку доходів і результатів діяльності є господарські процеси та операції, пов'язані з визначенням доходів і фінансових результатів діяльності, а також відносини, що виникають при цьому всередині підприємства та за його межами.

Джерелами інформації для аудиту операцій з обліку доходів і фінансових результатів діяльності є наступні:

наказ про облікову політику підприємства;

первинні документи з обліку доходів і результатів діяльності;

облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку доходів і фінансових результатів діяльності;

акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

Аудиторська перевірка правильності визначення фінансових результатів господарської діяльності господарюючого суб'єкта значно відрізняється від перевірки балансових статей активів та зобов'язань підприємства, використовуючи лише прийом документального контролю.

В процесі вивчення операцій з обліку доходів і фінансових результатів діяльності з'ясовуються:

облікова політика підприємства щодо організації обліку доходів і фінансових результатів діяльності;

умови визнання та оцінки доходів і результатів від звичайної діяльності;

чи ведеться окремий облік доходів і фінансових результатів, отриманих від здійснення різних видів діяльності;

чи відбувались зміни облікової політики;

методика формування чистого прибутку підприємства та його використання;

наявність необхідних пояснень у примітках до річної фінансової звітності тощо.

Разом з тим, окремі види доходу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку мають певні особливості визнання. Аудитору необхідно звернути увагу на те, які види надходжень не визнаються доходами:

суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

суми авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

суми завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам;

надходження від первинного розміщення цінних паперів.

При проведенні перевірки аудитору необхідно звернути увагу на правильність розмежування понесених витрат відповідно до одержаних доходів. Таким чином, необхідно встановити чи дотримується підприємство вимог П(С)БО 15 "Дохід" і 16 "Витрати" щодо класифікації понесених витрат і одержаних доходів за відповідними напрямами діяльності (таблиця 2.12).

Таблиця 2.13 - Класифікація доходів і витрат згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку

ДоходиВитратиДоходи від реалізаціїСобівартість реалізації. Загальновиробничі витрати Адміністративні витрати. Витрати на збутІнший операційний дохідІнші витрати операційної діяльностіДохід від участі в капіталіВитрати від участі в капіталіІнші фінансові доходиФінансові витратиІнші доходиІнші витратиНадзвичайні доходиНадзвичайні витрати

Операції з реалізації продукції відіграють основну роль у формуванні результатів господарської діяльності господарюючого суб'єкта, тому їх достовірність є досить високою. Для успішного проведення перевірки процесу реалізації аудитор повинен мати уявлення про характер і особливості ринків збуту продукції, що випускається господарюючим суб'єктом, про конкурентну ситуацію на цих ринках, про платоспроможність споживачів цієї продукції.

Правильність відображення операцій з реалізації встановлюється в ході вибіркової перевірки таких операцій шляхом звірки даних, відображених в облікових регістрах господарюючого суб'єкта, з первинними документами і навпаки.

Перевірка правильності відображення надзвичайних доходів і результатів від цих операцій. При перевірці операцій з обліку доходів і результатів від надзвичайних операцій аудитору необхідно встановити:

правильність оформлення документів по списанню некомпенсованих втрат від стихійного лиха, а також в результаті пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, які викликані екстремальними ситуаціями;

правильність віднесення доходів від стихійного лиха, пожеж тощо. Для цього аудитор перевіряє наявність рішення компетентних органів про визнання факту техногенної аварії;

підтвердження надзвичайних доходів відповідними первинними документами, наявність рішення компетентних органів про визнання надзвичайної події, стихійного лиха, техногенної аварії тощо.

Перевірка правильності та достовірності формування фінансових результатів діяльності та використання прибутку. Одним із важливих завдань перевірки обліку фактичного прибутку є встановлення відповідності записів синтетичного та аналітичного обліку чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), валового прибутку, результату основної діяльності, результату фінансових операцій, результату іншої звичайної діяльності, результату надзвичайних подій записам в Головній книзі та формах бухгалтерської звітності.

Перевіряючи формування чистого прибутку (збитку) діяльності підприємства, аудитор визначає дотримання господарюючим суб'єктом порядку його визначення.

Чистий прибуток (збиток) звітного періоду:

чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

валовий прибуток (збиток);

фінансові результати від операційної діяльності;

фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування;

фінансові результати від звичайної діяльності;

фінансові результати від надзвичайної діяльності.

Результати перевірки правильності визначення чистого прибутку підприємства значною мірою залежать від якості проведеного дослідження процесу виробництва та реалізації продукції, перевірки основних засобів та іншого майна, розрахункових операцій тощо.

Так, процес визначення прибутку чи збитку від реалізації продукції складається з двох етапів. На першому етапі визначається дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який зменшується на суму податку на додану вартість (акцизного збору, інших вирахувань). На другому етапі доходи та витрати за відповідний період групуються за ознаками належності їх до операційних, фінансових, інших звичайних, а також надзвичайних доходів та витрат і переносяться на відповідні рахунки обліку фінансових результатів діяльності.

В процесі використання прибутку відображаються фінансові відносини підприємства з бюджетом, банком, трудовим колективом, власниками (засновниками). Основними завданнями аудиту в цьому випадку є: контроль за правильним використанням чистого прибутку підприємства; виявлення відхилень фактичного використання прибутку від планових цілей, їх причин та наслідків; перевірка правильності визначення належних до сплати в бюджет платежів та податків.

Напрями використання прибутку перевіряють на відповідність податковому законодавству, нормативним документам України, а також установчим документам підприємства.

Необхідно простежити за величиною прибутку, відображеною в Балансі (форма № 1), Звіті про фінансові результати (форма № 2) і Декларації про прибуток.

Оскільки підприємство самостійно визначає напрями використання прибутку, що залишився в його розпорядженні після оподаткування, слід перевірити ефективність такого розподілу.

У висновку аудитор оцінює фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування. Це проводиться шляхом зіставлення відповідних показників з попередніми звітними періодами для того, щоб побачити динаміку показників та оцінити тенденцію їх зміни.

На підставі підсумків аналізу обліку фінансових результатів діяльності аудитор розробляє заходи щодо прискорення реалізації продукції, зниження собівартості, запобігання непередбачуваних втрат тощо.

При складанні аудиторського звіту після перевірки операцій з обліку фінансових результатів діяльності аудитор має зазначити: які операції перевірялись;

які порушення були виявлені в процесі документального оформлення реалізації продукції та визначення фінансових результатів діяльності;

помилки при відображенні фінансових результатів діяльності в обліку та звітності (приділити увагу відповідності ведення податкового обліку чинному законодавству);

Програму аудиту формування фінансових результатів наведено в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 - Програма аудиту формування фінансових результатів

№ пор.Етап перевіркиДжерела інформації для отримання аудиторських доказівНеобхідні аудиторські процедуриМетоди аудиторської перевірки123451Перевірка формування фінансових результатівНаказ про облікову політику, договори, накладні, акти виконаних робіт, виписки банку, рішення, журнали-ордери, розрахунок амортизаційних відрахувань, відомості про нарахування заробітної плати, документи на списання виробничих запасів1. Встановити відповідність законодавству визначення доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) звітного періоду. 2. Вивчити договори, які передбачають продаж, та порівняти відображені в них дані з даними первинних документів, які підтверджують факт реалізації з метою встановлення їх узгодженості. 3. Здійснити звірку даних Відомості про реалізацію з даними, відображеними на доходних рахунках з метою підтвердження їх відповідності. 4. Встановити відповідність методу визначення собівартості на підприємстві встановленому наказом про облікову політику. 5. Підтвердити дані розрахунків фактичної собівартості готової продукції (робіт, послуг). 6. Вивчити перелік витрат, які на підприємстві відносять до адміністративних та витрат на збуті підтвердити їх відповідність законодавчо визначеним. 7. Визначити види доходів, які підприємство визначає як інші операційні та перевірити правильність, повноту та своєчасність відображення їх в обліку. 8. Встановити наявність підтверджувальних первинних документів по витратах, які включаються до іншої операційної діяльності; 9. Вибірковою перевіркою перерахувати такі види витрат, як курсові різниці, штрафи, пені, неустойкиЛогічна, юридична, формальна, арифметична перевірки2Перевірка порядку визначення фінансового результату від фінансових операційІнвестиційні проекти, договори про інвестиційну та спільну діяльність, кредитні договори, протоколи зборів акціонерів1. Визначити основні види доходів, які підприємство одержує від фінансової діяльності, а саме: встановити наявність документів, що підтверджують право здійснення такої діяльності. 2. Перевірити наявність та порядок оформлення документів, які підтверджують доходи від фінансової діяльності. 3. Здійснити вибірковий перерахунок таких доходів та витрат, як відсотки за кредит, дивіденди. 4. Перевірити правильність відображення та зміст витрат від участі в капіталіЮридична, взаємна, візуальна перевірки3Перевірка формування фінансового результату від іншої звичайної діяльностіДоговори на продаж необоротних активів, акти приймання-передачі, рішення загальних зборів акціонерів, регістри обліку1. Встановити правомірність здійснення окремих операцій, які формують фінансовий результат від іншої звичайної діяльності. 2. Перевірити наявність, відповідність даних документів, які підтверджують доходи та витрати від іншої звичайної діяльності. 3. Встановити правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів іншої звичайної діяльностіАрифметична, формальна, логічна, юридична, взаємна перевірки5Перевірка формування фінансових результатів від надзвичайних подійДоговори із страховими організаціями, акти ліквідації, акти на списання, акти інвентаризацій, регістри обліку1. Вивчити доходи та витрати, які підприємство визначає як отримані від надзвичайних подій, та встановити їх відповідність законодавчо визначеним. 2. Перевірити порядок відшкодування витрат від надзвичайних подій. 3. Здійснити перерахунок суми витрат від надзвичайних подій та перевірити їх відповідність сумі, відображеній у Звіті про фінансові результати. 4. Перевірити повноту, правильність та своєчасність відображення в обліку доходів та витрат від надзвичайних подійАрифметична, формальна, логічна, юридична, взаємна перевірки

У Додатку Е надані порушення П(С)БО 15 "Дохід", які можливо виявити при дослідженні документів, операцій і записів.

Таким чином, виявлені аудитором порушення заносяться до його робочих документів, які пізніше знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах.

Аудитор оцінює правильність та обґрунтованість відображення в обліку доходів і витрат від іншої операційної діяльності, а саме: від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів, операційної курсової різниці, списання заборгованості, отримання (сплати) штрафів, пені та від інших видів операційної діяльності. У разі виникнення на підприємстві операцій, пов'язаних з іншою звичайною та надзвичайною діяльністю, аудитору слід ознайомитися з порядком формування й відображення доходів і витрат від фінансових операцій, іншої звичайної діяльності (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів тощо) та надзвичайних подій.

У процесі перевірки треба проаналізувати звіт про фінансові результати підприємства, перевірити відповідність формування статей звітності встановленим вимогам, зіставити суми, які наведені у звітності, з даними бухгалтерського обліку та підтвердити : відповідність.

2.5 Автоматизація обліку фінансових результатів і використання прибутку

Застосування компютерних технологій у бухгалтерському обліку значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів, підвищує оперативність обробки даних і вірогідність ділової інформації, сприяє прийняттю більш об'єктивних фінансових й управлінських рішень. Автоматизація процесу обліку дає можливість економити підприємству свій час і кошти. Саме це і зумовлює актуальність обраної теми, оскільки організація бухгалтерського обліку в умовах його компютеризації залежить у першу чергу від реалізованого на відповідних технічних засобах програмного забезпечення, вибір якого є найважливішим моментом у створення компютерних систем бухгалтерського обліку (КСБО), оскільки відповідає вибору форми обліку на підприємстві.

ТОВ «Теплогазохолодвод» використовує систему автоматизації бухгалтерського обліку «1С: Бухгалтерія для України». У рішенні 1С : Бухгалтерія 8 для України реалізовані всі вимоги чинного податкового законодавства. Для різних організацій і підприємців в інформаційній базі можна вказувати різні системи оподаткування. Програма дозволяє повністю автоматизувати податковий облік на підприємстві.

«1С:Бухгалтерія 8» забезпечує вирішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продажів тощо. Крім того, інформацію про окремі види діяльності, торгові і виробничі операції можуть вводити співробітники суміжних служб підприємства, які не є бухгалтерами. В такому випадку за бухгалтерською службою залишається методичне керівництво і контроль за настройками інформаційної бази, що забезпечують автоматичне віддзеркалення документів в бухгалтерському і податковому обліку. Дане прикладне рішення також можна використовувати тільки для ведення бухгалтерського та податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами.

На рисунку 2.2 представлено предметну область, автоматизовану «1С: Бухгалтерія для України».

Рисунок 2.2 - Предметна область, автоматизована «1С: Бухгалтерія для України»

Для ведення податкового обліку (по податку на прибуток) передбачений спеціальний (податковий) план рахунків. Податковий план рахунків, реалізований в конфігурації, його склад і реквізити є частиною пропонованої методики податкового обліку, тобто є зумовленим. Податковий облік в конфігурації ведеться в розрізі видів податкової діяльності. Такий підхід дозволяє враховувати валові доходи і витрати, запаси, основні засоби і т.д. роздільно для видів діяльності, по яких необхідний окремий облік з погляду податку на прибуток. За даними податкового обліку автоматично формується податкова декларація з податку на прибуток.

П(С)БО 17, він має відображатися в бухгалтерському обліку шляхом порівняння даних, отриманих у податковому і бухгалтерському обліку. Це зроблено в конфігурації УВП.

Нагадаємо, що стандарт виділяє два типи різниць:

постійні різниці - різниці, що не вплинуть на податковий прибуток у майбутніх періодах,

тимчасові різниці (що підлягають вирахуванню або оподаткуванню) - різниці в оцінці активів і зобовязань між БО і ПО, які вплинуть на податковий прибуток у майбутніх періодах.

У бухгалтерському обліку підлягають відображенню ВПА - сума податку на прибуток, що буде відшкодована в майбутньому через наявність тимчасових різниць, і ВПЗ - сума податку на прибуток, що буде сплачена в майбутніх періодах через наявність тимчасових різниць.

Передбачено довідник для статей ВПА і ВПЗ, у якому є визначені статті (різниці за якими розраховуються за алгоритмом, закладеним у конфігурацію). До них належать: «Аванси покупців», «Аванси постачальників», «Основні засоби», «Нематеріальні активи» і статті, що налаштовуються, за якими користувач задає рахунки оцінки за бухгалтерським і податковим обліком. На рахунках оцінки має бути аналітичний облік за видами податкової діяльності.

Документом «Расчеты по налогу на прибыль» (мал. 3) раз на рік розраховують суми ВПА і ВПЗ за статтями, і витрати з податку на прибуток згідно з П(С)БО 17 автоматично відображаються в бухгалтерському обліку. У таблиці показано приклад розрахунку відстроченого податку, що виник з тимчасової різниці у визнанні витрат на гарантійний ремонт, - 100 грн визнані в бухгалтерському обліку в першому періоді, а в податковому - у другому періоді.

Контроль помилок у бухгалтерському обліку забезпечується подвійним записом. У податковому обліку застосовується лінійний запис, і тому велика імовірність помилок. Оскільки людям властиво помилятися, способи пошуку помилок треба включати в систему. Одним із принципів, закладених у конфігурацію, є порівнянність даних податкового і бухгалтерського обліків. Можливість такого порівняння обумовлена самою побудовою регістрів (на рівні нової платформи «1С:8.0»). Воно дозволяє виявити однакові витрати, відображені в податковому й у бухгалтерському регістрі, і знайти розбіжності. Метою такого звірення є виявлення витрат, не прийнятих до податкового обліку.

І фірма «1С», і розробники типових українських конфігурацій накопичили великий досвід в автоматизації бухгалтерського обліку, що застосований і при розробці конфігурації для нової платформи «1С:8.0».

Бухгалтерський облік побудований з урахуванням вимог національних стандартів і Інструкції №291. Підтримується багатовимірний і багаторівневий облік з прийнятою в Україні системою кодування. В одній програмі можна вести облік декількох підприємств. Збережено всі наявні механізми - стандартну звітність (поліпшену), табло рахунків, механізм коректних проведень, одержання бухгалтерських підсумків. Податковий облік в програмі 1С: Бухгалтерія 8 вирішує такі завдання: автоматичне заповнення "Декларації з податку на прибуток організацій", ведення аналітичних регістрів податкового обліку. Методики обліку та механізми зберігання інформації бухгалтерського та податкового обліку максимально наближені один до одного. Основу систем бухгалтерського і податкового обліку в конфігурації складає єдиний план рахунків бухгалтерського обліку.

3. Аналіз і розробка заходів щодо підвищення ефективності формування та використання прибутку на ТОВ «Теплогазохолодвод»

.1 Факторний аналіз прибутку підприємства

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення й виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елімінування.

Елімінувати - це значить усунути, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника крім одного. Використовуючи цей прийом, на підставі даних табл. 3.1 визначимо вплив кожного фактору на прибуток від реалізації за даними Звіту про фінансові результати за 2013 рік.

Таблиця 3.1 - Факторний аналіз прибутку за 2013 рік

ПоказникПопередній рік, тис. грн. Звітний рік, тис. грн. Зміна, тис. грн.

Виторг від реалізації товарів без урахування ПДВ, акцизного збору й інших відрахувань із доходів (В)530,6562,9+32,3Собівартість реалізованої продукції (З)432,1463,3+31,2Інші операційні витрати (ДОД)0,10-0,1Операційні витрати (ОР)69,991,8+21,9Податок на прибуток (НПП)2,83,0+0,2Чистий прибуток (П)25,94,8-21,1

У цьому випадку вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі (формула 3.1):

(3.1)

Як відомо, розмір виторгу від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації й кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати у вигляді наступної формули (3.2):

(3.2)

де УД - показник структури реалізованої продукції;- обсяг реалізації продукції;

Ц - ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді такого вираження:

(3.3)

де УД - показник структури виробленої продукції;- обсяг виробництва продукції;

- змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив всіх перерахованих факторів на фінансовий результат неможливо, тому що нам не відомі ні питома вага реалізованої й виробленої продукції, обсяг випуску й реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, собівартості реалізованої продукції.

Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальну зміну виручки від реалізації знаходимо по формулі (3.4):

(3.4)

Тобто за звітний період виручка від реалізації збільшився на 32,3 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб (формули 3.5 і 3.6):

(3.5)

(3.6)

Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виручки на 26,8 тис. грн., а збільшення обсягу від реалізації на 5,50 тис. грн. Таким чином, найбільший вплив зробив зовнішній фактор, тобто ріст цін у результаті інфляції.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції (формула 3.7):

(3.7)

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме загальної зміни цін, тоді (формула 3.8 і 3.9):

(3.8)

(3.9)

Таким чином, за рахунок росту обсягу випуску собівартість продукції збільшилася на 9,14 тис. грн., а за рахунок зміни цін - на 22,06 тис. грн. Таким чином, переважаючий вплив знову зробив зовнішній фактор.

Як випливає з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виручки й собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку в складі виручки й собівартості носить різноспрямований характер: збільшення виручки від реалізації сприяє зростанню чистого прибутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб:

(3.10)

Таким чином, за рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства збільшився на 4,74 тис. грн.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку.

Вплив зміни розмірів операційних витрат.

При визначенні впливу даного фактору варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку із цим у розрахункову формулу додається знак «-». Для розрахунків використаємо формулу 3.11:

(3.11)

де - зміна прибутку за рахунок зміни величини операційних витрат.


Це означає, що перевитрата по операційних витратах призвела до зниження прибутку у звітному році на 21,9 тис. грн.

Вплив зміни інших операційних доходів.

Розрахунок впливу даного фактору на зміну розміру чистого прибутку описується формулою 3.12:

(3.12)

де - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми інших операційних доходів.

На даному підприємстві ступінь впливу цього показника визначається в такий спосіб:

Таким чином, за рахунок зниження суми інших операційних витрат на 0,1 тис. грн., за аналізований період відбувається зменшення розміру чистого прибутку на аналогічну величину.

Вплив величини витрат по податку на прибуток.

У цьому випадку справедлива наступна формула 3.13:

(3.13)

де - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини витрат по податку на прибуток.

У даному періоді це склало:

Так, збільшення витрат по податку на прибуток спричинило зниження розміру чистого прибутку на 0,2 тис. грн.

Далі аналогічно проведемо факторний аналіз чистого прибутку підприємства за 2014 рік.

Представимо вихідні дані зі Звіту про фінансові результати за 2014 рік у вигляді таблиці 3.2

Таблиця 3.2 - Факторний аналіз прибутку за 2014 рік

ПоказникПопередній рік, тис. грн. Звітний рік, тис. грн. Зміна, тис. грн.

Виторг від реалізації товарів без обліку ПДВ, акцизного збору й інших відрахувань із доходів (В)562,9555,30-7,60Собівартість реалізованої продукції (З)463,3449,30-14,0Інші операційні витрати (ДОД)000Операційні витрати (ОР)91,894,202,4Податок на прибуток (НПП)3,02,200,8Чистий прибуток (П)4,89,604,80

Визначимо вплив факторів на зміну виторгу від реалізації. Загальну зміну виторгу від реалізації знаходимо по формулі (3.4).

Тобто за звітний період виручка від реалізації зменшилася на 7,60 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначаємо, використовуючи формули 3.5 і 3.6:

Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виторгу на 36,33 тис. грн., а зниження обсягу від реалізації привело до зменшення виторгу на 49,93 тис. грн. Аналогічно за допомогою формули 3.7 розраховуємо вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

Таким чином, за 2014 рік собівартість реалізованої продукції зменшилася на 14 тис. грн.

Далі, використовуючи формули 3.8 і 3.9, визначимо вплив на зміну собівартості продукції росту цін і обсягу реалізації продукції:

Таким чином, за рахунок росту обсягу реалізації собівартість продукції знизилася на 43,39 тис. грн., а за рахунок росту цін - збільшилася на 29,39 тис. грн.

Вплив зміни цін на розмір чистого прибутку визначаємо в такий спосіб (формула 3.10):

Таким чином, за рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства збільшився на 6,94 тис. грн.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку.

Вплив зміни розмірів операційних витрат.

При визначенні впливу даного фактору варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку із цим у розрахункову формулу додається знак «-». Для розрахунків використаємо формулу 3.11.

Це означає, що перевитрата по операційних витратах привів до зниження прибутку у звітному році на 2,4 тис. грн.

Вплив величини витрат по податку на прибуток.

У цьому випадку справедлива формула 3.12.

Так, зниження витрат по податку на прибуток спричинило зростання розміру чистого прибутку на 0,8 тис. грн.

Далі узагальнимо в таблиці 3.3 вплив факторів, що впливають на розмір чистого прибутку в 2013 і 2014 роках.

Таблиця 3.3 - Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток

ПоказникиСума, тис. грн.2013 порівняно з 20122014 порівняно з 2013Зміна цін+4,74+6,94Обсяг реалізованої продукції+5,49-43,93Собівартість реалізованої продукції-9,14+43,39Операційні витрати-21,9-2,4Інші операційні доходи-0,10Податок на прибуток-0,2+0,8Усього-21,1+4,8

Отже, за аналізований період відбулися різнобічні зміни чистого прибутку, які призвели в 2013 році до його зменшення, а в 2014 році - до збільшення. У цілому ж за розглянутий період чистий прибуток підприємства знизився на 16,3 тис. грн. (що становить 62,93%). Слід зазначити, що протягом 2013 і 2014 років перераховані фактори неоднозначно вплинули на фінансовий результат. Однак найбільший вплив на зміни чистого прибутку підприємства протягом обох років зробили внутрішні фактори.

Так, в 2013 році найбільший вплив на зміну прибутку зробило збільшення інших операційних витрат підприємства, з ростом яких відбулося зниження чистого прибутку на 21,9 тис. грн.. Також негативний вплив на приріст прибутку зробило збільшення собівартості реалізованої продукції (абсолютний приріст склав 31,2 тис. грн.), у результаті чого чистий прибуток підприємства зменшився на 9,14 тис. грн. У свою чергу, свій позитивний вплив на зростання чистого прибутку підприємства зробило збільшення обсягу реалізованої продукції й ріст цін у результаті інфляції. Під впливом даних факторів фінансовий результат підприємства збільшився на 4,74 і 5,49 тис. грн. відповідно. У цілому ж за 2013 рік чистий прибуток підприємства зменшився на 21,1 тис. грн. (що склало 81,47%) головним чином за рахунок росту інших операційних витрат.

Далі проаналізуємо тенденції зміни чистого прибутку в 2014 році. У звітному році прибуток підприємства збільшився на 4,8 тис. грн., що склало 100%. Найбільший вплив на збільшення прибутку зробив внутрішній фактор, а саме зниження собівартості реалізованої продукції (абсолютний приріст склав 14 тис. грн.), у результаті чого чистий прибуток підприємства збільшився на 43,39 тис. грн. Однак це збільшення було перекрито негативним впливом на прибуток зниження обсягу реалізації продукції. Так, зі зниженням обсягу реалізації продукції у звітному році на 1,35% (що в абсолютному значенні склало 7,6 тис. грн.) чистий прибуток знизився на 43,93 тис. грн.. Також як і в 2013, в 2014 році свій позитивний вплив на приріст прибутку зробив зовнішній фактор - збільшення цін у результаті інфляції (чистий прибуток підприємства під впливом даного фактору збільшився на 6,94 тис. грн..)

3.2 Аналіз показників рентабельності

Рентабельність - це відносний показник, що визначає рівень прибутковості бізнесу. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної тощо). Вони в більш повному обсязі, ніж прибуток, характеризують загальні результати господарювання, тому що їх величина характеризує співвідношення ефекту з наявними або спожитими ресурсами. Ці показники використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці й ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:

) показники, що характеризують окупність витрат виробництва й інвестиційних проектів;

) показники, що характеризують рентабельність продаж;

) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його складових.

До групі коефіцієнтів рентабельності інвестицій (капіталу) належать два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу й рентабельність власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу (ROE) розраховується за формулою:

(3.14)

Цей показник становить інтерес для наявних і потенційних власників й акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Таким чином протягом періоду спостерігається зменшення прибутку, який доводиться на кожну інвестовану гривню, інвестовану власниками.

При оцінці рентабельності продаж на основі показників прибутку й виторгу від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або за окремими її видами. Відповідно розраховуються три показника рентабельності продаж.

Валова рентабельність реалізованої продукції:

(3.15)


Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. Отже протягом аналізованого періоду відбувається оптимізація політики ціноутворення, оскільки збільшується валова рентабельність продажів.

Чиста рентабельність реалізованої продукції:

(3.16)

Найчастіше використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу й фінансування компанії на її рентабельність. Отже, можна зробити висновок про негативний вплив структури капіталу на рентабельність підприємства. Знову ж таки підтверджується твердження про необхідність оптимізації співвідношення власного та позикового капіталу.

До групи показників рентабельності виробничої діяльності можна віднести два основних показники - чисту рентабельність виробництва й валову рентабельність виробництва. Дані показники говорять про те, скільки підприємство має прибутку з кожної гривни, витраченої на виробництво продукції. Вони розраховуються в таким чином.

Валова рентабельність виробництва:

(3.17)

Валова рентабельність виробництва розраховується як відношення валового прибутку до собівартості продукції й показує, скільки гривень валового прибутку приходиться на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції. Таким чином, валовий прибуток, що доводиться на гривню витрат протягом періоду збільшився, що говорить про ефективність діяльності підприємства.

Чиста рентабельність виробництва:

(3.18)

Показник чистої рентабельності виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку приходиться на гривню реалізованої продукції. За аналогією з показниками рентабельності продаж, із двох названих вище показників рентабельності виробничої діяльності більш твердим тестом прибутковості підприємства є показник чистої рентабельності виробництва, тому що при його розрахунку застосовується чистий прибуток підприємства.

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності ТОВ «Теплогазохолодвод» зведемо в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 - Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Показники, %201220132014Зміна20132014Рентабельність власного капіталу75,2912,2419,67-63,05+7,43-55,62Валова рентабельність продажів18,5617,6919,09-0,87+1,4+0,53Чиста рентабельність продажів4,880,851,73-4,03+0,88-3,15Валова рентабельність виробництва22,7921,4923,59-1,3+2,09+0,79Чиста рентабельність виробництва5,991,042,137-4,957+1,101-3,856

Після розрахунку коефіцієнтів рентабельності можна відзначити наступні тенденції: зниження всіх показників рентабельності в 2013 році й зростання - в 2014. Дані зміни обумовлені значним зниженням розміру чистого прибутку в 2013 році й ростом в 2014. Далі більш докладно розглянемо динаміку змін основних коефіцієнтів рентабельності.

Як видно з розрахунків протягом аналізованого періоду відбувається зниження показника рентабельності власного капіталу Так, у 2013 році рентабельність власного капіталу знизилася на 63,05% у порівнянні з 2012 роком. Це свідчить про те, що прибуток, який доводиться на кожну гривню, внесену власниками, скоротився на 63,05%. У цілому це являється негативними змінами. Однак позитивним є те, що даний показник не зменшується в динаміці. Так, протягом 2014 року відбувається збільшення даного показника на 7,43%, що вже являється позитивною тенденцією. Незважаючи на це за аналізований період загальна зміна показника рентабельності власного капіталу склала -55,62%. Заради росту рентабельності власного капіталу підприємству треба буде жертвувати своєю фінансовою незалежністю (у цьому випадку розмір власного капіталу діє зворотно-пропорційно відносно визначення фінансової незалежності й рентабельності капіталу підприємства). У цьому зв'язку слід зазначити, що для підприємства дуже важливим є вибір оптимального положення, рівноваги між фінансовою автономією й рентабельністю власного капіталу.

Що стосується рентабельності продажів, то у 2013 році у порівнянні з 2012 спостерігається значне зниження її показників. Зменшення в динаміці показника валової рентабельності обумовлено перевищенням темпів росту собівартості продукції (7,22%) над темпами росту виторгу від реалізації (6,09%). Зниження показника чистої рентабельності продажів на 4,03% відбулося внаслідок значного зниження чистого прибутку, обумовленого підвищенням операційних витрат підприємства.

Протягом 2014 року в порівнянні з 2013 відбувається збільшення показників рентабельності продажів. У свою чергу дані зміни свідчать про поліпшення політики ціноутворення. Основними причинами росту коефіцієнтів рентабельності продажів стало те, що поряд зі зниженням виручки від реалізації продукції (темп росту -1,35%) відбувається й значне зниження собівартості реалізованої продукції (темп росту -3,02%). У цілому ж за два роки відбулося підвищення валової рентабельності продажів на 0,53% і зниження чистої рентабельності продажів на 3,15%, значення яких на кінець аналізованого періоду склало 19,09 і 1,73% відповідно. Ріст показника валової рентабельності продажів з одночасним зниженням показника чистої рентабельності продажів на даному підприємстві свідчить про збільшення частки податку на прибуток у загальній сумі прибутку підприємства. Така тенденція повинна стати стимулом для керівництва підприємства в частині проведення робіт з мінімізації податкових платежів. Справедливості заради слід зазначити, що можливості підприємства в цьому питанні дуже обмежені. Більше тісний зв'язок цього показника з політикою держави в сфері оподатковування.

Як і у випадку з показниками рентабельності продажів спостерігається зниження показника валової рентабельності виробництва й чистої рентабельності виробництва на 1,3 і 4,95% в 2013 році, та зростання на 2,09 та 1,101% відповідно у 2014. У цілому ж за розглянутий період показник валової рентабельності виробництва збільшився на 0,79% і склав 23,59% поряд зі зниженням на 3,856% показника чистої рентабельності виробництва, значення якого склало 2,137%. Така динаміка показників рентабельності виробництва підтверджує збільшення частки податку на прибуток у загальній сумі прибутку підприємства.

На підприємстві ТОВ «Теплогазохолодвод» протягом аналізованого періоду в складі 2013 і 2014 років рентабельність власного капіталу знизилася на 55,62%. З метою виявлення причин таких змін проведемо факторний аналіз даного показника. При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення одержала факторна модель фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити цей вплив.

В основу наведеної схеми аналізу закладена наступна детермінована модель:

(3.19)

де Ротд - ресурсовіддача.

Із наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продаж, ресурсовіддачі й структури джерел коштів, інвестованих у підприємство. Значимість даних показників пояснюється тим, що вони в певній мірі узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший чинник узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - пасив балансу.

Для зручності розрахунку впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу скористаємося методом абсолютних різниць.

Для зручності розрахунку впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу скористаємося допоміжною таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу й факторних показників у динаміці

Показник2013 рік, %2014 рік, %Зміна, %Чиста рентабельність продажів4,881,73-3,15Ресурсовіддача7,414,971-2,441Коефіцієнт фінансової залежності2,082,2890,208Рентабельність власного капіталу75,2919,67-55,62

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначимо за наступною формулою:

RROE(1)1 = RNPM Р0ОТД k0ЗАЛ (3.20)

(1)1 =(-3,15) 7,4122,081 = - 48,59%

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовіддачі:

(2) = R1NPM РОТД k0ЗАЛ (3.21)

(2)=1,73(-2,441) 2,08 = - 8,79%

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

(3) = R1NPM Р1ОТДkЗАЛ (3.22)

(3)=1,734,9710,208= 1,76%

Якщо знайти суму зміни показника рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактору, одержимо загальну зміну значення коефіцієнта:

= RROE (1) + RROE (2) + RROE (3) (3.23)

RROE = - 48,59 -8,79 + 1,76 = - 55,62%

Узагальнимо в табл. 3.6 вплив факторів, що впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 3.6 - Зведена таблиця впливу факторів на рентабельність власного капіталу

ПоказникиВплив, %Чиста рентабельність продажів-48,59Ресурсовіддача-8,79Коефіцієнт фінансової залежності1,76Усього (зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу)-55,62

Взагалі рентабельність власного капіталу зменшилася на 55,62%. Таким чином, за рахунок зниження коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу знизився на 48,59%, а за рахунок зниження ресурсовіддачи - на 8,79 процентних пункти. Зміна коефіцієнта фінансової залежності призвела до збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу на 1,76%. У цих розрахунках черговий раз простежується зворотно-пропорційний зв'язок між коефіцієнтом фінансової залежності підприємства й зміною рентабельності власного капіталу: збільшення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування приводить до росту рентабельності власного капіталу.

3.3 Кореляційний аналіз залежності прибутку підприємства від величини дебіторської заборгованості

Провівши розрахунок коефіцієнтів ліквідності й рентабельності, були виявлені проблеми, пов'язані з реалізацією продукції на підприємстві. Виходячи з того, що безпосереднім результатом діяльності ТОВ «Теплогазохолодвод» є одержання доходу від реалізації товарів, а далі й чистого прибутку підприємства, а, отже, з ростом обсягу реалізації продукції повинен спостерігатися й ріст дебіторської заборгованості. Таким чином, дебіторська заборгованість повинна безпосередньо впливати на розмір прибутку підприємства.

За допомогою математичних методів, а саме кореляційного аналізу, перевіримо дане припущення на практиці, а саме з'ясуємо взаємозв'язок дебіторської заборгованості й розміру нерозподіленого прибутку підприємства.

Кореляційний прийом аналізу дозволяє кількісно виразити взаємозвязок між окремими економічними показниками, функціональність яких не може бути визначена шляхом безпосередніх розрахунків. Ці прийоми дозволяють визначити ймовірну залежність між фінансовими показником і факторами, що на нього впливають.

Вихідні дані для аналізу взяті поквартально з річної фінансової звітності за останні три роки діяльності підприємства. Представимо значення необхідних для розрахунку показників у вигляді таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Вихідні дані для аналізу залежності нерозподіленого прибутку підприємства від розміру дебіторської заборгованості

№Дата складання звітностіНерозподілений прибуток (Y), тис. грн.Дебіторська заборгованість (X), тис. грн.101.01.2012-29,63,7201.04.2012-29,85,3301.07.2012-29,112,3401.10.2012-16,421,8501.01.2013-3,716,4601.04.2013-7,816,6701.07.2013-7,816,6801.10.20133,217,8901.01.20141,117,81001.04.2014-4,225,81101.07.20143,123.01201.10.20142,826,91301.01.201510,721,6

Тіснота зв'язку між показниками й факторами вимірюється для прямолінійної залежності коефіцієнтом кореляції, що розраховується по формулі 3.33:

(3.24)

де - значення факторного й результативного показників з вихідних даних.

Для точності розрахунку коефіцієнта кореляції використаємо програму Microsoft Office Excel. Отже, коефіцієнт кореляції дорівнює r = 0,781, виходячи із чого можна зробити висновок про існування тісної позитивної кореляції між величиною результативного показника й факторного.

Для визначення ступеня залежності результативного показника від факторного визначається коефіцієнт детермінації:

(3.25)

де r - коефіцієнт кореляції.

Таким чином, варіація результативного признаку (нерозподіленого прибутку) залежить від варіації фактору впливу (дебіторської заборгованості) на 61%.

Для визначення величини впливу факторів на зміну результативного показника підбирають рівняння залежності, що щонайкраще відображає реальний взаємозв'язок між показниками. У нашому випадку за допомогою методів попереднього аналізу було обране рівняння прямої:

(3.26)

Даний тип рівняння вибирається у випадку пропорційного збільшення (зменшення) результативного показника зі збільшенням факторного. Значення коефіцієнтів a і b знаходять із системи рівнянь, отриманих по методу найменших квадратів:

(3.27)

де n - кількість спостережень;

- значення факторного й результативного показників з вихідних даних;- постійна величина результативного показника, що не пов'язана зі зміною фактору;- постійна величина, що показує зміну результативного показника зі зміною значення факторного на одиницю його виміру.

У нашому випадку наведена вище система рівнянь буде мати такий вигляд:

Вирішимо отриману систему рівнянь і побудуємо рівняння регресії.

Далі побудуємо графік залежності нерозподіленого прибутку від дебіторської заборгованості (рис. 3.1)

Рисунок 3.1 - Графік залежності нерозподіленого прибутку підприємства від величини дебіторської заборгованості

Аналізуючи отриманий графік, можна зробити висновок про наявність прямо пропорційного позитивного зв'язку величини дебіторської заборгованості й розміру нерозподіленого прибутку підприємства.

3.4 Розробка та обґрунтування заходів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Провівши аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Теплогазохолодвод», були виявлені проблеми, пов'язані з реалізацією продукції, а саме збільшення періоду оборотності запасів поряд із значним приростом їхньої кількості, а також зниження показників рентабельності власного капіталу й чистої рентабельності продажів. У зв'язку із цим основною рекомендацією для стабілізації фінансового стану підприємства, а також для безпосереднього збільшення фінансового результату діяльності (чистого прибутку) підприємству рекомендується збільшувати виручку від реалізації товарів.

Реалізація продукції - завершальна стадія кругообігу коштів підприємства, що має першорядне значення для нормального його функціонування. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) є найважливішою фінансовою категорією. Вона являє собою суму коштів, що надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію й зроблені послуги [21].

На розмір виручки від реалізації продукції впливають багато факторів, що як залежать, так і не залежні від діяльності підприємства. Безпосередньо залежними від підприємства є об'єм, асортимент, якість і конкурентноздатність реалізованої продукції, а також рівень цін.

Далі більш докладно зупинимося на ціні реалізованої продукції.

Всі підприємства, крім тих, які продають уніфіковані вироби на ринках з високим рівнем конкуренції, мають у своєму розпорядженні певний ступінь свободи у встановленні цін на свою продукцію й тому самостійно вибирають політику ціноутворення.

Розмір виручки від реалізації залежить від вибору стратегії ціноутворення на продукцію. Політика ціноутворення на підприємстві в умовах ринку розробляється з урахуванням витрат виробництва, попиту та пропозиції продукції, конкуренції на ринках збуту, впливу державного регулювання. Тому підприємство спочатку встановлює вихідну ціну, а потім коректує її з обліком діючих зовнішніх факторів ринку.

Ціна являє собою грошове вираження вартості й споживчої вартості товару, тому вона не тільки відображає внутрішні й зовнішні фактори виробництва, але впливає на них. Ціноутворення має першорядне значення у випадках, коли підприємство вперше встановлює ціну при випуску нової продукції; організаційно-технічні умови змушують підприємство змінити ціни; конкуренти змінюють ціни; потрібно вирішити питання про зміну структури цін взаємозалежних один з одним виробів з погляду попиту на них і їхньої собівартості.

Таким чином, ціна дуже впливає на обсяги реалізації продукції.

У ціну продукції, як правило, заставляється певний рівень рентабельності. Але іноді застосовуються й так називані ціни проникнення з метою витиснення конкурентів, розширення ринків збуту й розраховуючи на те, що надалі втрати підприємства будуть компенсовані за рахунок переорієнтації попиту споживачів на його продукцію. Слід зазначити, що для підприємств роздрібної торгівлі, ціна продукції, тобто роздрібна ціна, містить у собі оптову ціну й торгову націнку.

В умовах ринку розмір торгової націнки повинен бути оптимальним: занадто низька торгова націнка не покриває всі видатки підприємства, зв'язані зі збутом продукції, а, виходить, зробить підприємство неприбутковим; занадто висока - сповільнює процес реалізації товарів. Крім того, завищений відсоток торгової націнки, сповільнюючи період оборотності запасів, унеможливлює діяльність підприємства по розширенню асортименту продукції, шляхом продажу нових видів товарів.

З урахуванням вищевикладеного, а також виходячи з того, що в процесі аналізу господарської діяльності були виявлені проблеми з реалізацією запасів, головною рекомендацією для підприємства по збільшенню виторгу від реалізації є збільшення збуту так званих «важко реалізованих» товарів шляхом зниження торгової націнки. У свою чергу підтвердженням наявності такого роду запасів є необґрунтоване збільшення кількості запасів на підприємстві поряд зі значним зниженням темпів росту виторгу від реалізації за аналогічний період.

Отже, першим кроком у цьому напрямку є пошук і виявлення найменш ліквідних товарів. З метою фактичного виявлення таких товарів рекомендується проведення внутрішнього аналізу залишків на підприємстві, що містить у собі:

Проведення інвентаризації залишків товарів на складі й безпосередньо в торговому залі підприємства;

Аналіз реалізованої продукції за допомогою комп'ютерної програми, використовуваної на підприємстві. Джерелами інформації для визначення фактичного об'єму й виручки від реалізації продукції є дані про надходження товарів на склад підприємства наростаючим підсумком; дані по поверненнях раніше реалізованих товарів; залишки товарів, що не мають збуту; дані про надходження коштів касу за реалізовані товари підприємства наростаючим підсумком.

Опитування працівників збуту підприємства щодо переваг і купівельної спроможності потенційних покупців товарів.

У результаті проведення запропонованих заходів, було виявлено, що питома вага найменш ліквідних товарів у загальній кількості запасів підприємства становить 15% (що в абсолютному значенні складає 5,33 тис. грн.). Крім того, слід зазначити, що дані товари по класифікаційній приналежності орієнтовані на покупців з рівнем доходів вище за середній, а виходить, зниження цін продажів повинне простимулювати купівельну спроможність потенційних споживачів із середнім рівнем доходів.

Середній відсоток торгової націнки на підприємстві становить 19% (однак варіюється залежно від виду товарів). Нижня границя торгової націнки, що покриває всі витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції, а також з урахуванням закладеної частки прибутку, становить 10%. Пропонується на виявлену «важко реалізовану» групу товарів установити націнку в 10%, у результаті чого очікуваний об'єм реалізації на дані товари збільшиться на 50% протягом року, а, отже, залишки даних запасів на кінець звітного періоду скоротяться як мінімум удвічі.

Таким чином, з урахуванням запропонованих рекомендацій розрахуємо планований виторг від реалізації продукції за допомогою формули 3.28:

(3.28)

де .- фактичний дохід від реалізації в базисному році;

- індекс зміни об'єму реалізації продукції;

.- індекс структурних змін у номенклатурі реалізованої продукції;

.- індекс зміни цін на реалізовану продукцію.

У свою чергу вищенаведені індекси розраховуються по наступних формулах:

(3.29)

де - ціни відповідно планованого й базисного періодів;

- кількість продукції в планованому й базисному періодах.

Виходячи з того, що специфіка роду діяльності підприємства - це роздрібна торгівля, а, отже, наявності великої кількості найменувань товарів, наведена вище формула приймає наступний вигляд:

(3.30)

де - сума запасів на складах підприємства відповідно планованого й базисного періодів;

- відсоток торгової націнки планованого й базисного періодів.

Отже, розрахуємо необхідні індекси з урахуванням запропонованих нововведень.

При розрахунку індексу, що враховує зміни обсягу продажів, припустимо, що темпи реалізації найменш ліквідних активів збільшиться на 50%, а обсяг реалізації інших запасів залишиться на колишньому рівні, тоді:


Далі розрахуємо індекс зміни структури реалізованої продукції, з розрахунку, що на підприємстві залишиться 50% важко реалізованих товарів, а загальний обсяг запасів залишиться незмінним:

Наступний крок - розрахунок індексу, що враховує зміну цін на підприємстві. У цьому випадку також ураховується прогнозований рівень інфляції на майбутній рік у розмірі 8%.

З урахуванням вищевикладеного планований об'єм реалізації за рахунок зниження торгової націнки на групу товарів складе:

Таким чином, за рахунок зниження торгової націнки на важко реалізовані активи, а також за рахунок очікуваного збільшення попиту на такі товари відбудеться збільшення виручки від реалізації товарів на 24,13 тис. грн.

Слід зазначити, що зниження торгової націнки впливає неоднозначно на приріст чистого прибутку. Це пояснюється тим, що при реалізації даних товарів відбувається значний приріст чистого виторгу від реалізації, однак поряд із цим знижується відсоток прибутку, ув'язнений у ціні продажу.

Розглянемо далі, яку кількість чистого прибутку планується одержати протягом майбутнього року.

(3.31)

де - очікуваний чистий прибуток;

- фактичний прибуток від реалізації в попередньому періоді;

- питома вага частини даної групи товарів у загальній кількості запасів;

- зміна відсотка торгової націнки на дану групу товарів;

- очікуваний об'єм реалізації в плановому році.

На початок звітного року чистий прибуток підприємства становив 9,6 тис. грн. Виходячи з того, що запланований обсяг продажів важко реалізованих запасів (питома вага яких становить 15% загальної кількості запасів) збільшиться на 50%, а торгова націнка на ці товари знизиться на 9%, то чистий прибуток від реалізації таких активів ( ) складе:

У свою чергу очікуваний розмір прибутку від реалізації ін. товарів () залишиться на колишньому рівні:

Сукупний очікуваний прибуток становитиме:

Далі розрахуємо чисту рентабельність продажів (формула 3.23):

Представимо в таблиці 3.8 динаміку розрахованих показників.

Таблиця 3.8 - Показники, що характеризують ефективність діяльності підприємства в запланованому періоді

Найменування показникаБазовий рікПланований рікЗмінаВиручка від реалізації, тис. грн.555,30579,4324,13Чистий прибуток, тис. грн.9,610,781,18Чиста рентабельність продажів, %1,731,860,13

Таким чином, у результаті зниження торгової націнки на найменш ліквідні товари чистий прибуток підприємства збільшиться до 10,78 тис. грн. (абсолютний приріст складе 1,18 тис. грн.), а чиста рентабельність продажів зросте до 1,86%.

Позитивним результатом даного комерційного ходу по збільшенню реалізації найменш ліквідних товарів також стане «вивільнення» раніше «заморожених» у запасах коштів. У свою чергу, дані кошти рекомендуються вкладати в товарообіг підприємства знову.

У результаті раніше проведеного аналізу реалізації продукції, а також опитування працівників щодо переваг покупців були виявлені також найбільш ліквідні товари, тобто ті, які найбільшу кількість разів за звітний період переносили свою вартість на реалізовану продукцію. Отже, для збільшення фінансового результату, а саме чистого прибутку, підприємству для зменшення операційного циклу необхідно закуповувати товари, у яких найменший період оборотності.

Припустимо, що на кінець прогнозного року підприємством були закуплені так називані «популярні» товари на суму вибуття важко реалізуємих запасів. Таким чином, кількість запасів на підприємстві у вартісному вираженні на кінець і на початок року залишиться незмінною. Відмінність лише в тім, що в загальній кількості запасів збільшиться питома вага найбільш ліквідних товарів. У результаті раніше виконаного аналізу номенклатури й структури реалізованої продукції, а також купівельної спроможності й переваг потенційних покупців прогнозований дохід від реалізації за рахунок росту попиту на найбільш ліквідну продукцію зросте на 13%.

Далі, використовуючи формулу 3.32, розрахуємо, який приріст чистого прибутку ( підприємство одержить у цих умовах.

, (3.32)

де - потенційно можливе збільшення об'єму реалізованої продукції, грн.;

- фактичний чистий прибуток від реалізації продукції, грн.;

- фактичний об'єм реалізованої продукції, грн..

Маємо:

,

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу реалізації ліквідних товарів, сукупний виторг від реалізації збільшиться на 75,33 тис. грн., а ТОВ «Теплогазохолодвод» одержить додатковий чистий прибуток, рівний 1,40 тис. грн.

Крім того збільшенню обємів реалізованої продукції як у ближньому, так і у відносно віддаленому майбутньому сприятимуть такі заходи як:

Рекламна діяльність:

проведення сезонних акцій по зниженню цін на деякі групи товарів;

запровадження диференційованої системи знижок при одноразовій покупці;

запровадження для постійних покупців накопичуваної системи знижок;

можливість для постійних покупців купівлі товарів за умовами відстрочки оплати або на умовах кредитної лінії

Покращення внутрішнього управлінського обліку на підприємстві:

проведення аналізу за номенклатурою реалізованих товарів та виявлення найменш ліквідних запасів;

проведення інвентаризації залишків запасів на складі;

вивчення та урахування при закупівлі запасів «сезонного» збільшення попиту на деякі групи товарів;

аналіз динаміки цін на товари та зіставлення з рівнем цін безпосередніх конкурентів підприємства;

здійснення контролю за умовами зберігання та термінами придатності запасів.

4. Охорона праці і навколишнього середовища

.1 Загальні питання охорони праці

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоровя в процесі трудової діяльності [56].

В даному розділі дипломного проекту проводиться аналіз умов праці на комп'ютеризованих робочих місцях працівників бухгалтерії ТОВ «Теплогазохолодвод» з урахуванням вимог НПАОП 0.00-1.28-10.

4.2 Організація управління охороною праці на ТОВ «Теплогазохолодвод»

Директор пiдприємства вiдповiдальний за рiшення наступних завдань:

професiйна пiдготовка й підвищення квалiфiкацiї працiвникiв з питань охорони працi, пропаганди безпечних методів роботи;

вибору оптимальних режимiв працi й вiдпочинку;

розслiдування й облiк аварiй, нещасних випадкiв на виробництвi.

На службу охорони праці ТОВ «Теплогазохолодвод» покладені наступні завдання:

Забезпечення фахової підтримки рішень директора підприємства з питань охорони праці.

Контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень розділу "Охорона праці" колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.

Інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Рис. 4.1 - Схема управлiння охороною працi та навколишнiм середовищем на ТОВ «Теплогазохолодвод»

прибуток підприємство рентабельність

4.3 Виробнича санітарія

.3.1 Шкідливі і небезпечні чинники

Відповідно до класифікації небезпечних і шкідливих виробничих факторів [57] у таблиці 4.1 наведений перелік небезпечних і шкідливих факторів, впливу яких можуть піддаватися службовці даної бухгалтерії.

Таблиця 4.1 - Перелік шкідливих і небезпечних виробничих факторів

Шкідливі і небезпечні виробничі чинникиВідсутність або недостатність природного світлаКонструктивні особливості розташування світових пройомівПорушення зору, загальна втомлюваністьВисокий рівень шумуТехнічне обладнанняПогіршення слуху, головні боліВисока напруга (220 В)Електрообладнання, ПЕОММожливість ураження електричним струмомЕлектромагнітне випромінюванняПЕОМПорушення обміну речовин, головні болі, нудота

4.3.2 Мікроклімат

Відповідно до вимог [58] у виробничих приміщеннях та робочих місцях з ВДТ та ПК мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату [59] (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 - Нормовані параметри мікроклімату для приміщень з ВДТ та ПК

Період рокуКатегорія робіт (ДСН 3.3.6.042-99)Температура повітря, °СВідносна вологість повітря, %Швидкість руху повітря, м/сХолодний ТеплийЛегка - Іа Легка - Іа22-24 23-2540-60 40-600,1 0,1

Рівні іонізації повітря приміщень при роботі за ВДТ та ПК [60] (табл. 4.3).

Таблиця 4.3 - Рівні іонізації повітря приміщень при роботі за ВДТ та ПК

РівніКількість іонів в 1 см3 повітряп+п-Мінімально необхідні400600Оптимальні1500-30003000-5000Максимально допустимі5000050000

4.3.3 Вентиляція

Системи опалення в зимку - централізована, і являє собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року.

Вентилювання приміщення бухгалтерії здійснюється шляхом кондиціонування повітря, тобто за допомогою кондиціонера. У виробничих приміщення працює припливно-витяжна система вентиляції, яка спроектована у відповідності до СНиП 2. 04. 0 5 -91 [61].

4.3.4 Освітлення

Відповідно до вимог [62] освітлення у приміщеннях з ВДТ ТОВ «Теплогазохолодвод» суміщене, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Штучне освітлення нормується мінімальною освітленістю Emin, яка дорівнює 300 лк. Природне освітлення двостороннє бокове. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) становить 1,2%, відповідно до вимог [63].

Коефіцієнт природного освітлення для умов м. Сміли розраховується за формулою 4.1 [64].

еN=ен . mN; (4.1)

де: еН - значення нормованого КПО для ІІІ-го розряду зорової праці;коефіцієнт світлового клімату; m=0,9 тому що вікна спрямовані на північ [65];

На підставі формули 4.1 маємо:

=1,5 *0.9=1.35%.(4.2)

Таблиця 4.4 - Параметри освітлення

Найменування приміщенняРозряд зорової роботиКонтраст обєкта розрізнення з фономХарактер фонуШтучне освітлення, лкеН, %eN , %комбінованеЗагальне12345678БухгалтеріяIVcереднійсвітлий20040001,51,35

Рівні шуму та вібрації на робочих місцях осіб, що працюють з ПК, визначаються відповідно до вимог [66]. Рівень шуму [67] на робочому місці бухгалтерів не повинен перевищувати 50дБА.

В приміщенні бухгалтерії ТОВ «Меблі ЛІВС» фактичні рівні шуму значно менше допустимих значень, визначених ГОСТ 12.1.003 - 83.

.3.6 Електромагнітні випромінювання та електростатичні поля

Під час роботи за комп`ютером на бухгалтера діють різні види випромінювання : рентгенівське, ультрафіолетове, світлове та інфрачервоне [68].

Таблиця 4.5 - Допустима поверхнева кількість потоку енергії в різних областях оптичного випромінювання

№п/пВиди оптичного випромінювання (діапазон довжин виль)Допустима поверхнева кількість потоку енергії, Вт/м21.Ультрафіолетові випромінювання УФ-С (220-280нм)0,0012.Видимі випромінювання (400-760нм)10,03.Інфрачервоні випромінювання (0,76-10,0мкм)35,0-70,0

Таблиця 4.6 - Допустимі значення параметрів неіонізуючих електромагнітних випромінювань

Найменування параметраДопустимі значенняНапруженість електричної складової електромагнітного поля на відстані 50см від поверхні монітора10В/м (0,3А/м)Напруженість електростатичного поля не повинна перевищувати20кВ/м

4.4 Ергономічні вимоги до робочого місця

При організації робочого місця бухгалтера мають бути дотримані наступні основні умови: оптимальне розміщення устаткування, що входить до складу робочого місця і достатній робочий простір, що дозволяє здійснювати усі необхідні рухи і переміщення. Головними елементами робочого місця бухгалтера є стіл і крісло [69].

Для комфортної роботи стіл повинен задовольняти наступні вимоги:

висота столу має бути вибрана з урахуванням можливості сидіти вільно, в зручній позі, при необхідності спираючись на підлокітники;

поверхня столу повинна мати властивості, що виключають появу відблисків в полі зору;

конструкція столу повинна передбачати наявність висувних ящиків (не менше 3 для зберігання документації, канцелярського приладдя);

висота робочої поверхні рекомендується в межах 680-760 мм. Висота поверхні, на яку встановлюється клавіатура, має бути близько 650 мм [70].

Конструкція робочого місця бухгалтера має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг; стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини; запястя зігнуті під кутом не більше 20 град. відносно горизонтальної площини, нахил голови - 15 - 20 градусів, відносно до вертикальної площини [70].

Велике значення надається характеристикам робочого крісла. Так, рекомендована висота сидіння над рівнем підлоги знаходиться в межах 420-550 мм. Поверхня сидіння м'яка, передній край закруглений, а кут нахилу спинки - регульований. Для зниження статичного напруження мязів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною - 50 - 70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230+-30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350 - 500 мм [70].

4.5 Електробезпека

У приміщенні бухгалтерії підприємства розташовано 4 компютера.

Напруга джерела живлення компютерів у приміщенні - 220 В, род струму - постійний, частота струму - 50 Гц.

Приміщення бухгалтерії з компютеризованими робочими місцями згідно ПВЕ за ступенем ураження електричним струмом відносяться до приміщень з підвищеною небезпекою [71].

4.6 Пожежна безпека

Приміщення бухгалтерії за вибухопожежонебезпекою відповідно до НАП Б Б.03-002-2007 відноситься до категорії Д [72].

В приміщенні ТОВ «Теплогазохолодвод» з комп'ютеризованими робочими місцями, знаходяться 2 переносних вуглекислотних вогнегасника (з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м² площі приміщення), в коридорі будівлі - план евакуації людей на випадок пожежі (табл.4.7 )

Таблиця 4.7 - Перелік обов'язкових засобів пожежегасіння

ПриміщенняПлоща приміщення м2Первинні засоби пожежегасіння (тип)Кількість од.,штБухгалтерія40Вуглекислотний вогнегасник (ВВ-5)4

4.7 Загальні питання охорони навколишнього середовища

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» був прийнятий 25 червня 1991 року [73].

При використанні ПК не можна не враховувати їхній вплив на навколишнє середовище. Компютери, диски, дискети і документи повинні підлягати нетоксичній переробці після використання.

Висновок: охорона навколишнього середовища має дуже важливе значення в житті та роботі людини.

4.8 Розрахунок кондиціонера (індивідуальне завдання)

Кондиціонування повітря в приміщенні забезпечує комфорт і поліпшує самопочуття людей, сприяє підвищенню продуктивності праці.

Кількісним критерієм потреби в штучному охолодженні повітря може бути відсоток дискомфорту, який визначається за формулою:

(4.3)

де: m - кількість приміщень у будинку;- тривалість дискомфорту, у годинах, за характерну добу місяця (для даного приміщення 5 годин);- кількість діб використання приміщень на місяць, 22 дні ;- кількість годин експлуатації приміщень на добу, 8 годин;

- кількість місяців у році.

.

Отже, відсоток дискомфорту має значення 2,84%.

Надлишкове тепло в приміщенні, де встановлені компютери (ОЦ), визначається за формулою:

над = Qуст + Qл + Qосв + Qрад, (Вт);(4.4)

де: Qуст - виділення тепла від устаткування і допоміжної апаратури, що споживає електроенергію, Вт;л - надходження тепла від людей (обслуговуючого персоналу), Вт;осв - виділення тепла від електричного освітлення, Вт;рад - надходження тепла через зовнішні конструкції, що обгороджують, від сонячної радіації, Вт.

уст = 1,2×860×N×Y1×Y2;(4.5)

де: N - сумарна потужність енергоспоживання комплекту електроустаткування, кВт; (компютер - 200 Вт, принтер - 50 Вт - 100 Вт; N= 4×200 + 50 = 850 Вт = 0,85 кВт);

Y1 - коефіцієнт використання установочної потужності, Y1=0,95;

Y2 - коефіцієнт одночасності роботи, з урахуванням відсотка одночасно працюючого устаткування.

Y2 = nз / (nз - nн); (4.6)

де: nз - загальна кількість електроустаткування, од.;н - кількість непрацюючого електроустаткування, од.

Y2 = 5/(5-0) = 1,уст = 1,2×860×0,85×0,95×1 = 833,34.

л = 1,2×0,5 nq; (4.7)

де: n - кількість працівників у приміщенні, чол;- кількість повного тепла, яке виділяється однією людиною, визначається категорією робіт з витрат енергії (130-150 Вт), Вт.л = 1,2×0,5×4×130 = 312 (Вт).

осв = qпит×S×E, (4.8)

де: S - площа приміщення, (для даного приміщення Sh= 40м2) м2;пит - питоме тепловиділення, можна в розрахунках прийняти рівним 0,05;- рівень освітлення на 1 м2, лк.осв = 0,05×40×300 = 600 (Вт).над = 833,34+312+600+0 = 1745,34(Вт).

Безвідносно до людини температура приміщення tп, ос, у будь-який момент часу у стані комфорту - tк = 32 оС і = 22,8 Вт. дорівнює:

ос; (4.9)

де: M - витрати енергії; при легкій роботі М @ 130 Вт;

aк - середній коефіцієнт тепловіддачі тіла людини конвекцією, Вт/м2×град;

aв - середній коефіцієнт тепловіддачі тіла людини випромінюванням, Вт/м2×град, можна прийняти рівним 3,6.

При рухливості повітря в приміщенні V = 0,1, м/с, визначимо aк: - середній коефіцієнт тепловіддачі тіла людини конвекцією:

aк = ; (4.10)

aк = 10×.

Продуктивність систем кондиціонування повітря (СКП), визначається за розрахунковими параметрами повітря.п.комф = 32 - 19,74 (ос).

Коли в приміщенні є надлишки явного тепла Qнад, то витрата повітря, визначається так:

, м3/год; (4.11)

де: Dt = tрз - tнад =0,7×Dtдоп, відповідно tрз - температура повітря в робочій зоні, оС); Dt = 0,7×25 = 17,5 оС;над - температура повітря, що надходить, оС

g - питома вага повітря в приміщенні, кг/м3 (при нормальних умовах g = 1,2928 кг/м3);

,24 - питома теплоємність повітря, кДж/кг × град.= (м3/год).

Отже, для аналізованого приміщення необхідно вибрати кондиціонер Samsung AW05N0ASER.

5. Цивільний захист

Цивільна оборона України - це державна система органів управління, сил і засобів для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру [74].

У даному розділі дипломного проекту розглядається питання: «Колективні засоби захисту населення в надзвичайних ситуаціях: укриття в захисних спорудах».

Актуальність теми полягає в тому, що майбутній працівник підприємства, має знати про колективні засоби захисту в надзвичайних ситуаціях.

З метою належного забезпечення проведення евакуації населення України Кабінет Міністрів затвердив «Положення про порядок проведенню евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» №14321 від 26.10.2001 р. [75].

Під евакуаційними заходами розуміють розосередження та евакуацію населення з категорованих міст у заміську зону. Ці заходи організують і проводять відповідно до плану ЦЗ об'єкта та вказівок старшого начальника ЦЗ [75].

Укриття в захисних спорудах - основний і найбільш надійний спосіб захисту від усіх вражаючих факторів. Цей спосіб передбачає застосування системи захисних споруд, які відповідають можливому характеру обстановки і вимогам захисту різних категорій населення [76].

Систему захисних споруд становлять сховища в категорійованих містах і на найважливіших об'єктах господарювання, протирадіаційні укриття (ПРУ) у некатегорійованих містах і сільській місцевості, а також пристосовані для цієї мети метрополітени, підземні гірничі виробки, природні пустоти, найпростіші укриття у вигляді щілин. Найважливішими напрямками в підвищенні надійності захисту є завчасне розгортання будівництва захисних споруд з метою забезпечення ними всього населення [77].

Комплекс заходів щодо укриття населення включає будівництво захисних споруд, підтримку їх у готовності в мирний час і організацію використання цих споруд для захисту населення. Крім того, передбачається організація прискореного будівництва частини споруд для укриття всього населення при загрозі нападу противника [75].

Будівництво і нагромадження фонду захисних споруд, а також пристосування і використання для укриття населення різних будинків і споруд, підвальних й інших заглиблених приміщень, метрополітенів, гірничих виробок і природних пустот є найважливішими інженерно-технічними заходами Цивільної оборони (ІТЗ ЦЗ) по створенню матеріальної бази для організації захисту населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу [75].

Фонд захисних споруд створюється і підтримується в стані необхідної готовності в мирний час [75].

Для ефективного використання захисних споруд у воєнний час плануються і підготовляються заходи щодо приведення їх у повну готовність, щодо організації заповнення споруд людьми і життєзабезпеченню людей. Особливе значення при організації укриття має швидкість оповіщення населення і заповнення захисних споруд людьми [76].

Відповідно до вимог «Норм проектування ІТЗ ЦЗ» усі захисні споруди повинні використовуватися в мирний час для потреб народного господарства й обслуговування населення, що істотно підвищує ефективність капітальних вкладень. Вони можуть використовуватися під приміщення: культурного і санітарно-побутового обслуговування населення (навчальні кабінети, гардероби, душові); виробничі -у тих випадках, якщо технологічні процеси не супроводжуються виділенням шкідливих для людей парів і газів і невимагаютьприродногоосвітлення;торгівліісуспільногохарчування;об'єктів спортивного призначення; складів різного призначення; гаражів для автомобілів тощо [77].

В усіх випадках повинні передбачатися заходи, які забезпечують своєчасне приведення захисних споруд у готовність до прийому тих, хто укривається [77].

Потреба в захисних спорудах визначається, виходячи з необхідності укриття всіх робітників та службовців за місцем їх роботи і за місцем проживання, усього непрацюючого населення - за місцем проживання, а також забезпечення укриття населення категорійованих місту місцях можливого скупчення людей при евакуації і захисті о. с. формувань ЦО підчас ведення рятувальних робіт [76].

5.1 Призначення і класифікація сховищ

Сховищами називають захисні споруди герметичного типу, які забезпечують колективний захист від дії вражаючих факторів сучасної зброї,від впливу високих температур і продуктів горіння при пожежах, від ОР і СДОР, від радіоактивних речовин і біологічних засобів. Вони повинні забезпечувати надійне укриття людей щонайменше протягом двох діб. Захист людей від впливу ударної хвилі забезпечується міцними загороджувальними конструкціями і установкою проти вибухових пристроїв у системі вентиляції;захист від отруйних речовин, радіоактивного пилу і біологічних засобів досягається шляхом оснащення системи фільтровентиляції спеціальним устаткуванням (протипиловими фільтрами, фільтрами-поглиначами) [75].

Сховища класифікуються: по захисних властивостях, місткості (сумі місця для сидіння та лежання), за місцем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням, термінами будівництва [76].

За ступенем захисту від ударної хвилі й у залежності від коефіцієнтів захисту (Кзах) від у- і нейтронного випромінювання їх поділяють на 4 класи.

Сховища 1-го класу розраховані на надлишковий тиск у фронті ударної хвилі не менше 5 кгс/см (500 кПа) і мають Кзах не менше 5000; сховища 2-го класу повинні витримувати надлишковий тиск не менше 3 кгс/см (300 кПа) і послаблювати зовнішні у- і нейтронне випромінювання не менше, ніж в 3000 разів; сховища 3-го класу розраховані на надлишковий тиск не менше 2 кгс/см ГОО кПа) і Кзах>2000; сховища 4-го класу розраховані на надлишковий тиск не менше 1 кгс/см (100 кПа) і мають Кзах>1000 [75].

За місткістю сховища можуть будуватися на 150, 300, 600, 900, 1200, 1500, 1800, 2100, 2500, 3000 чоловік і більше.

Будівництво сховищ меншої місткості допускається у виняткових випадках при малій кількості працюючих. На підприємствах, в установах і організаціях, які мають чисельність працюючої зміни 50 чол. і менше, можуть будуватися сховища, що забезпечують колективний захист групи об'єктів [74].

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані і окремі.

Вбудовані створюються в підвальних поверхах і заглиблених приміщеннях виробничих та допоміжних промислових підприємств, громадських і житлових будівель. Однак можуть створюватися і сховища, вбудовані в перші поверхи будівель і споруд. Окремі сховища будуються тільки в тих випадках, коли нема можливості мати вбудовані, наприклад, на об'єктах, які не ведуть нового будівництва [76].

По забезпеченню фільтровентиляційним обладнанням сховища можуть бути з фільтровентиляційним обладнанням промислового виготовлення або зі спрощеним, виготовленим з підручних матеріалів.

За часом будівництва сховища бувають: збудовані завчасно в мирний час і такі, що будуються швидко при загрозі нападу [76].

Сховища мають відповідати спеціальним вимогам. Сховища повинні забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів; будуватися на ділянках місцевості, які не затоплюються; мати входи і виходи з таким же ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок обвалу - аварійні виходи; мати вільні підходи, де не повинно бути спалимих матеріалів або матеріалів, які сильно димлять; мати основні приміщення висотою не менше 2,2м і рівень підлоги, який лежить вище рівня ґрунтових вод не менше ніжна 20 см [74].

Фільтровентиляційне обладнання сховища повинно очищувати повітря від усіх шкідливих домішок і забезпечувати подачу чистого повітря в межах установлених норм [76].

Використання сховищ у мирний час для потреб народного господарства не повинно порушувати їх захисних властивостей. Переведення приміщень на режим укриттів у надзвичайних ситуаціях повинно здійснюватися в мінімально короткі терміни [75].

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов для людей. Основними показниками цих умов є: вміст вуглекислого газу, температура і вологість повітря. Повітря має містити не більше 1% вуглекислого газу (гранично допустима концентрація дорівнює 3%), мати відносну вологість не більше70 % (гранично допустима - 80%) і температуру повітря не вище +23°С (гранично допустима -+31°С) [74].

Будова сховища має відповідати вимогам, описаним нижче.

Приміщення сховищ поділяються на основні та допоміжні. До основних належать відсіки (приміщення для людей і тамбур-шлюзи, до допоміжних - фільтровентиляційні камери (ФВК), санітарні вузли, захищені дизельні електростанції (ДЕС), захищені входи і виходи [73].

Кількість входів у сховище визначається з розрахунку один вхід розміром 80 х 180 см на 200 чол.; але й для сховищ малої місткості бажано мати 2 входи. Вони повинні розташовуватися на протилежних сторонах. Захист від потрапляння у сховище через вхід радіоактивних і ОР забезпечується обладнанням тамбурів. Двері повинні мати резинові прокладки і клинові затвори, які забезпечують щільне притискання дверного полотна до дверної коробки. Аварійний вихід робиться у вигляді підземної галереї розміром у поперечнику 90 х 130 см з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту, що закінчується оголів'ям (оголів'я - верхня частина шахти аварійного виходу або системи повітропостачання; для запобігання потрапляння в шахту атмосферних опадів і сторонніх предметів обладнується козирком). Вихід у галерею закривається захисно-герметичними ставнями, які встановлюються із зовнішнього і внутрішнього боків стіни [73].

Оголів'я аварійного виходу повинне бути віддалене від оточуючих будинків на відстань, що становить не менше половини висоти будинку плюс 3м, виступати на поверхню землі на 1,2-1,5м; в кожній його стіні повинен бути отвір розміром 0,6х0,8 м, обладнаний жалюзійними ґратами, які відчиняються всередину [74].

Таким чином, за декілька останніх десятиліть людство зіштовхнулося з тисячами надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, які потребували як повної так і часткової евакуації населення з зон можливого впливу наслідків надзвичайної ситуації та розміщення його у безпечних районах у разі виникнення безпосередньої загрози життю та здоров'ю людей. Заздалегідь запланована, підготовлена та проведена евакуація гарантує збереження життів населення, яке знаходиться в зонах надзвичайних ситуацій.

Висновки

Однією із основних вимог успішного функціонування підприємств в сучасних умовах з притаманними для даного етапу кризовими проявами, є беззбитковість основної і інших видів діяльності, покриття витрат власними доходами і забезпечення в певних обсягах прибутковості, рентабельності господарювання. Основними показниками, що характеризують фінансові результати підприємницької діяльності торговельних підприємств є валові доходи, інші доходи, прибуток і рентабельність. Прибуток займає центральне місце в загальній системі вартісних показників і важелів управління економікою, він є мірилом оцінки діяльності підприємства, джерелом його розвитку, самофінансування, матеріального заохочення праці працюючих, виступає джерелом винагороди власників акцій, пайовиків в статутному капіталі, поповнення державного та місцевого бюджетів. Така важлива роль прибутку зумовлена його функціями: оціночною, розподільчою, стимулюючою.

Прибуток підприємства є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексної оцінки ефективності цієї діяльності. Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Облік фінансових результатів ведеться на підприємстві на рахунку 79 Фінансові результати. На цьому ж рахунку відображають операції по формуванню кінцевого фінансового результату діяльності підприємства в звітному році.

Прибуток, як головний фінансовий результат діяльності підприємства, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та незвичайної діяльності і є системою прибутків і доходів. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

У дипломної роботі була розглянута діюча система бухгалтерського та податкового обліку прибутку на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод», показане документальне оформлення та відображення в обліку фінансових результатів діяльності підприємства. Був зроблений глибокий економічний аналіз який дав змогу вирішити можливості балансового методу в аналізі, виявити характеристику і класифікацію найважливіших видів інформації на підприємстві, проаналізувати джерела формування показників прибутку, складової їх частини, визначити вплив факторів на величину прибутку та за результатами, розробити заходи щодо зростання прибутку підприємства. Також у процесі вивчення організації та здійснення обліку на підприємстві у дипломної роботі були запропоновані заходи по удосконаленню бухгалтерського обліку фінансових результатів.

Облік на підприємстві ТОВ «Теплогазохолодвод» ведеться за допомогою компютерної програми «1С: Бухгалтерія для України» "1С:Бухгалтерія 8 для України" - це багатофункціональне програмне забезпечення економічного призначення. Даний програмний продукт з легкістю забезпечує рішення всіх бухгалтерських задач в організаціях. Програмний продукт має безліч різноманітних функцій, що допомагають організувати роботу підприємства. Дані бухгалтерського та податкового обліку забезпечують достовірну інформацію про фінансові результати діяльності підприємства і використання прибутку. Це сприяє прийняттю економічно обґрунтованих управлінських рішень, направлених на підвищення ефективності діяльності підприємства.

Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з податку на прибуток є бухгалтерські записи на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами», 98 «Податок на прибуток», регістри синтетичного та аналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності; Декларація про прибуток підприємства; бухгалтерські розрахунки та довідки у випадку виправлення допущених помилок; виписки банків і додані до них документи про перерахування належних сум до бюджету; акти минулих перевірок державної податкової адміністрації тощо.

При проведенні аудиту необхідно впевнитись у правильності складання бухгалтерських проведень з нарахування та сплати податку на прибуток, ведення аналітичного та синтетичного обліку за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами», у кредит якого записують суми, що підлягають сплати до державного бюджету, а в дебет - внесені платежі.

Особливу увагу слід звернути на реальність сум дебету і кредиту рахунків 70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 90 «Собівартість реалізації», а також на законність витрат, включених у собівартість. Необхідно також засвідчитися в обґрунтованості бухгалтерських записів за дебетом і кредитом рахунків доходів та витрат сьомого та девятого класів плану рахунків, оскільки саме вони в сукупності формують фінансовий результат.

Для підтвердження достовірної інформації про формування та використання прибутку ТОВ «Теплогазохолодвод», було проведено фінансово-економічний аналіз який в себе включив: аналіз форм бухгалтерської звітності; факторний аналіз чистого прибутку, рентабельності власного капіталу та чистої рентабельності реалізованої продукції; зроблено кореляційний аналіз залежності чистого прибутку від дебіторської заборгованості. За результатами проведених аналізів було виявлено резерв збільшення прибутку на суму 38737 грн., за рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції та зниження операційних витрати на 1 гривню реалізованої продукції. Ці заходи також сприяють підвищенню валової рентабельності реалізованої продукції на 4,12 відсотка.

Зростання у 2014 році чистого прибутку це дуже позитивний результат діяльності підприємства. Але завдяки проведеному аналізу прибутку було відмічене негативний вплив на його величину операційних витрат та обсягу реалізованої продукції. Підприємству була надана рекомендація щодо збільшення обсягу реалізації продукції. Ця рекомендація ще має сенс, тому що, завдяки збільшенню обємів реалізації зменшаться накопичені запаси на складі підприємства. Ця пропозиція була підкріплена розрахунком економічного ефекту від впровадження її у дію, а саме за проведеним аналізом було запропоновано збільшити виручку від реалізації продукції на 15 відсотків, що приведе до збільшення валового прибутку на 15890 грн. Для збільшення прибутку за рахунок зменшення операційних витрат, було розраховане їх резерв зменшення, за вдяки якому розмір прибутку збільшився на 22847 грн.

За результатами аналізу показники рентабельності в усіх роках припустимі, але позитивним є їх величина в динаміці, хоча вона не велика, але вона говорить про те що в 2014 році ефективність виробничої діяльності і політики ціноутворення зросла. А також, що рентабельність по всім показникам була чуттєва до росту чистого прибутку.

Згідно до факторного аналізу рентабельності власного капіталу черговий раз простежується обратно-пропорційний зв'язок, збільшення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування приводить до росту рентабельності власного капіталу. Позитивним моментом для підприємства є більш привабливе становище условій постачання йому товарів, ніж їм до постачальників.

В процесі дослідження були напрацьовані деякі рекомендації досліджуваному підприємству для досягнення більш високих фінансових результатів діяльності. При веденні господарської діяльності необхідно виходити з того, що основними джерелами збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних ринках збуту. На підприємстві, перш за все, необхідно дотримання високої виконавчої дисципліни, строге дотримання укладених договорів на виконання робіт. Керівництву підприємства слід приділяти максимум уваги щодо проведення масштабної й ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу. Необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача. Слід поліпшувати якість продукції, що приведе до конкурентноздатності і зацікавленості вибору даного підприємства замовниками. Виконання цих пропозицій значно підвищить одержуваний прибуток на підприємстві.

Таким чином усі поставлені задачі у дипломної роботі розглянуті та вирішені, а отже мета досягнута.

Список джерел інформації

1.Закон України Про аудиторську діяльність.

.Податковий кодекс України № 2755 - від 2 грудня 2010 року.

.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України. Прийнятий 16.07.1999 року №996-ХІV (зі змінами і доповненнями).Про державну підтримку субєктів малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000 р. №2063-ІІІ // Бухгалтерія. − 2001.− №38.

.Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва: Указ Президента України від 28.06.99 р. №746/99 // Бухгалтерія. − 2001. − №38.

.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №13.

.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №25 „Фінансовий звіт субєкта малого підприємництва, затверджено наказом Міністерства фінансові України від 25.02.2000 р. №39 // Все про бухгалтерський облік. − 2005. − №13.

.Методичні рекомендації з перевірки порівняності показників річної фінансової звітності: Лист Міністерства фінансів України від 31.12.2003 р. №31-04200-20-5/8622 // Бухгалтерський облік і аудит. − 2005. − №1.

.Бабич В. В., Сведерський Є. I. Бухгалтерський облiк на підприємствах малого бiзнесу в Українi / В.В.Бабич, Є.І.Сведерський. - К.: Лiбра, 2012. - 160 с.

.Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа / М.И.Баканов, А.Д.Шеремет. - М: Финансы и статистика, 2014.- 332 с.

.Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємств / О.М.Бандурка. - К.: Либідь, 2012.- 384 с.

.Бланк И.А. Управление прибылью / И.А. Бланк. - 3-е изд., перераб. и доп. - К.: Ника-Центр, 2007. - 768 с.

.Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - 2-е изд ., перераб . и доп. - К.: Ольга, Ника-центр, 2004. -656с.

.Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підруч. для студ. спец. «Облік і аудит» вищ. навч. Закладів / Ф.Ф.Бутинець. - Житомир: ПП «Рута» 2012. - 671с.

14.Бухгалтерський облік: Нормативна база / Уклад. Я.Кавторєа, Ф.Федорченко, В.Кузнецов. - Х.: Фактор, 2014.- 524 с.

.Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: навчально-методичний посібник / Під ред.С.Ф.Голова.-Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 2011.- 832 с.

.Бухгалтерський облік у громадському харчуванні. Навчальний посібник / Ф.Ф. Бутинець та ін., за ред. Проф Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП Рута, 2012. - 512 с.

.Варналій З. Мале підприємництво: Основи теорії і практики: Монографія / З. Варналій. - К.: Знання, 2010. -302 с.

.Воронова Е. Системы управленческого учета: развитие в условиях новых методов управления / Е.Воронова // Проблемы теории и практики управления. - 2007. - № 9. - С. 45-52.

.Воропай К. Концепція управління прибутком / К.Воропай. //Сучасність.- 2005. -№4.- С.12.

.Голов С. Проблеми і перспективи реформування бухгалтерського обліку в Україні / С.Голов // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. -№11. - С.24.

.Головко Т. Методика аналізу фінансової звітності підприємства / Т.Головко. - К.: Компас, 2014. - 478 с.

.Гура Н.О., Мельник Т.Г., Моторина Т.М. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навч. посіб. / Н.О.Гура, Т.Г.Мельник, Т.М.Моторина. - К.: Знання, 2007. - 310с.

.Данилюк М.О., Савич В.І. Фінансовий менеджмент: Навч . посібник. - К.: ЦНЛ, 2014. - 204 с.

.Економіка підприємства / Під ред. Н.О.Кононенко.- К.: Світ, 2011.-376с.

.Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП Рута, 2013. - 680с.

.Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навч. посіб / С.В.Івахненков. - К: Знання-Прес, 2013. - 349с.

.Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник / За ред. д.е.н., проф. В.С. Пономаренка. - К.: ВЦ "Академія", 2012. - 544 с.

.Калінеску Т.В. Методологія аналізу і оцінки ефективності переміщення сфери діяльності підприємств: Монографія. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2013. - 280 с.

.Кизим М.О., Забродський К.М., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Монографія. - Х.: Видавничий Дім ІНЖЕК, 2003. - 144 с.

.Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / В.В.Ковалев, О.Н.Волкова. - М.: ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2010. - 424 с.

.Кожанова Є.П, Оленко І.П. Економічний аналіз: Навчальний посібник / Є.П.Кожанова, І.П.Оленко.- Х: ВД «ІНЖЕК», 2005.- 344 с.

.Кононенко О. Аналіз фінансової звітності / О.Кононенко. - Х., Фактор, 2013.- 156с.

.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз субєктів господарювання: Монографія / Л.А.Лахтыонова. - К.: КНЕУ, 2011. - 387 с.

.Лень В.С., Гливенко В.В., Бочок М.П., Іванов Л.П. Бухгалтерська звітність: Підручник / За ред. Леня В.С. - Чернігів: ЧДТУ, 2012. - 359 с.

.Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. / Т.П.Макаровська, Н.М.Бондар. - К.: МАУП, 2013. - 304с.

.Мельниченко І.В. Рівень обліково-аналітичного забезпечення управління сільськогосподарським виробництвом: методологічний аспект / І.В. Мельниченко // Облік і фінанси АПК. - 2009. - № 2. - С. 83 - 86.

.Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. / В.О. Мец. - К.: Вища школа, 2003. - 278 с.

.Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг. - К.: АПУ - 2010. - 459 с.

.Никонович М.О. Організація і методика аудиту: Навч. посіб./ М.О.Никонович, К.О. Редько, О.А. Юрєва; За ред.. Є.В. Мниха. - К. КНТЕУ, 2006. - 472 с.

.Облік видів економічної діяльності [Електронний ресурс]: Веб-сайт системи "Бібліотека економіста", 2010. - Режим доступу: #"justify">.Петряєва З.Ф. Фінансовий аналіз діяльності підприємства. Навчальний посібник / З.Ф.Петряєва. - Харків: Вид-во ХДЕУ, 2012. - 164 с.

.Піддєрьогіна А.М. Фінанси підприємств / А.М.Піддєрьогіна. - К.: Світ, 2014. - 654с.

.Пічугін П. 1С:Бухгалтерія: доступно для бухгалтера. Повний практичний посібник для сучасного бухгалтера / П.Пічугін. - Х.: Фактор, 2013. - 452 с.

.Посібник з бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами України (за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку) / Проект Агентства США з Міжнародного Розвитку "Реформа бухгалтерського обліку та аудиту в Україні". - К., 2012. - 472 с.

.Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник / М.С.Пушкар. - Тернопіль: Карт-бланки, 2012. - 515с.

.Ратушна О. П. Інформаційні джерела аналізу фінансових результатів / О. П. Ратушна // Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин : зб. тез допов. 5-ї міжнар. наук.-практ. конф. (м. Умань, 19-20 трав. 2011 р.). - Умань : Видавець Сочінський, 2011. - Ч. 2. - С. 84- 86.

.Русак Н.А. и др. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / Н.А.Русак. - Минск, 2014. - 134 с.

.Савицкая Г.В. Анализ производственно-финансовой деятельности сельскохозяйственных предприятий: Учебник / Г.В.Савицкая. - М.: ИНФРА-М, 2013. - 368с.

.Скирпан О.П., Палюх М.С. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник / О.П.Скирпан, М.С.Палюх. - Тернопіль: Економічна думка, 2012. - 496 с.

.Сердюк О.М. Аудит фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва / О.М.Сердюк // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №1(116). - С.32-39.

.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і зхвітність: Підручник / Н.М.Ткаченко. - К.: Алтера, 2010.-1080 с.

.Тітаренко Г.Б. Методичні підходи для побудови обліково-аналітичної системи з використанням експертних оцінок / Г.Б. Тітаренко., М.Д. Корінько // Облік і фінанси АПК. - 2010. - № 4. - С. 66 - 69.

.Усач Б.Ф. Організація і методика аудиту: Підручник / Б.Ф.Усач. - К.: Знання, 2006. - 295с.

.Хомяк Р.Л., Цюцяк І.Л., Цюцяк А.Л. Організація та методика аудиту фінансової звітності субєктів господарювання. Режим доступу: #"justify">.Цал-Цалко Ю.С. Статистичний аналіз фінансової звітності: теорія, практика та інтерпретація: Монографія / Ю.С. Цал-Цалко; Державний комітет статистики України, Державна академія статистики, обліку і аудиту, Житомирський державний технологічний університет. - Житомир, 2004. - 505с.

.ГОСТ 12.1.045-84. ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. Введен 01.01.85.

.ОСТ 12.1.003-83*. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введен 01.07.89.

.ВДОП 2.08-5.04-86. Инструкция по охране при работе на ПК, 1987.

.ГОСТ 12.0.003-74*. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введен 01.01.76.

.Правила устройства електроустановок. ПУЭ-87. - М.: Энергоатомиздат, 1987.

.ГОСТ 12.1.004-91*. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.- Введен 01.07.95.

.ГОСТ 12.2.007.0-75*. ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности. - Введен 01.01.76.

.НПАОП 40.1-1.32-01. Правила будови електороустаткування. Електрообладнання спеціальних установок. - Діє з 01.01.02.

.ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введен 01.01.89.

.ДНАОП 0.03-3.06-80. Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных и общественных помещений. - Введен 01.01.81.

.ГОСТ 12.1.038-82*. ССБТ. Электробезопасность. Предельно-допустимые уровни напряжения прикосновения и токов. - Введен 01.01.83.

.НПАОП 0.00-1.29-97. Правила захисту від статичної електрики. - Діє з 01.01.98.

.ДБН В.1.1-7-02. Пожежна безпека обєктів будівництва. - Діє з 01.01.03.

.ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. - К.: Мінбуд, 2006. 01.01.03.

.СНиП 2.04.05.-93. Отопление, вентидяция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1993.

.ДНАОП 0.03-3.17-88. Санітарні норми ультрафіолетових випромінювань. - Діє з 01.01.89.

.Закон України «Про охорону праці» - К, 22.11.2002.

.Закон України «Про Цивільну оборону України» ВРУ № 297-XII. - К., 1993.

.Стреблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник / М.І. Стреблюк. - К.: Знання, 2006. - 487 с.

.Закон України «Про внесення змін до Закону України про Цивільну оборону України» ВРУ № 555-XIV. - К., 1999. Навчальний посібник, К.: Кондор - 2003. - 614 с.

Похожие работы

 

Не нашел материала для курсовой или диплома?
Пишем качественные работы
Без плагиата!