Тема: Селекція гладіолусів та лілій

  • Вид работы:
    Диплом
  • Предмет:
    Биология
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    63,14 Кб
Селекція гладіолусів та лілій
Селекція гладіолусів та лілій
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

ВСТУП

гладіолус лілія біологічний ботанічний

В нашій країні і закордоном велика увага приділяється розвитку квітникарства, отриманню якісної квіткової продукції. Серед вирощуваних квітів у відкритому ґрунті ведучу роль отримали гладіолуси, як найбільш декоративна квіткова культура. Тривалий час у світі ведучими країнами по вирощуванню нових сортів були США, Англія, Франція, Голландія. Тепер вже і Росія наздоганяє ці країни за кількістю декоративних сортів гладіолуса. Належне місце серед цих країн може посісти і Україна. Тим паче, що всі умови для досягнення цієї мети є. Найкращі селекціонери працюють над створенням нових сортів гладіолусу. Але чимало питань агротехніки, терміну і схем висаджування, вплив біостимуляторів і мікроелементів, зберігання посадкового матеріалу і інші питання недостатньо вивчені. В тому числі і в умовах України.

Вивчення агротехнічних прийомів вирощування гладіолусів на території СНАУ - актуальне питання, що сприятиме розвитку квіткового виробництва в Україні.

Метою даної роботи є дослідження якості квіткової продукції гладіолусів вирощених на території ННВК СНАУ.

Вся дослідна частина була проведена на території студентського містечка СНАУ.

Поставлена мета дослідження передбачала вирішення таких завдань:

1.Вплив мікроелементів на формування декоративних та господарсько-біологічних якостей гладіолусу.

2.Встановити вплив строків і схем висаджування бульбоцибулин на розвиток і формування рослин.

.Проаналізувати вплив температурного режиму перед висаджуванням на розвиток і продуктивність гладіолусів.

.Вивчити міри боротьби зі шкідниками і хворобами.

.Вивчити умови зимового зберігання бульбоцибулин.

.Встановити для вирощування на території СНАУ перспективні сорти гладіолусу.

7. Дати економічну оцінку рекомендованих агротехнічних прийомів.

Обєкт дослідження - особливості агротехніки вирощування гладіолусів на території СНАУ.

Предмет дослідження - вплив агротехнічних заходів та їх взаємодії на декоративні якості і продуктивність гладіолусів.

Методи дослідження. Польовий, візуальний, вимірювально-ваговий, лабораторний, математично-статистичний, розрахунково-порівняльний.

В даній роботі вивчені прийоми, що впливають на формування декоративних якостей і продуктивність гладіолусу. Рекомендовано сорти, що відповідають умовам регіону. Вперше подано схеми і строки висаджування, що найкраще підходять для промислового вирощування гладіолусів. Удосконалено використання мікродобрив, що впливають на збільшення суцвіть, формування бульбоцибулин.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використані як рекомендації щодо вирощування гладіолусів як на присадибних ділянках, так і для вирощування в промислових цілях.

На даний час результати досліджень впроваджуються у виробництво на ПП "Лорд", що спеціалізується на вирощуванні квітів для подальшого їх використання.

Також в даній роботі надається повна інформація щодо досліду, аналізу отриманих результатів, висновків та рекомендацій щодо даної теми.

Особистий внесок автора дипломної роботи полягає в зборі польового матеріалу, проведенні обробки матеріалу досліджень та написанні роботи.

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ГЛАДІОЛУСІВ (Огляд літератури)

.1 Історичні дані та походження гладіолусів

Вперше згадування про гладіолус зустрічається в роботі римського письменника Ілінія Старшого (1 ст. до н.е.). Він повідомляв, що при його житті бульбоцибулини гладіолусу знаходили застосування в медицині.

Перша згадка про гладіолуси зустрічається в роботі римського письменника Плінія (I ст. до н.е.). Він пояснює етимологію латинського слова gladius. Воно походить від римського gladius, що в перекладі означає «гострий меч». Більшість ботаніків повязують назва рослини з формою його листя. Проте американець Джон Геріті вказує на той факт, що, оскільки форма листя в сімействі ірисових досить подібна, назва швидше за все пояснюється формою гострого колоса, ніж листя. Латинська назва (Gladiolus) рослини перекладається як «шпажник». Європейські види гладіолуса були описані в роботах ботаніків XVI в. Ботанічний опис роду і багатьох видів дав Карл Лінней у праці «Види рослин» (1753).

На батьківщині гладіолусів, в Африці, ця квітка є символом щастя. Гладіолуси згадуються в старовинних описах, що відносяться ще до початку нашої ери. Цибулини наділяли чудодійною силою, що захищала воїнів в битві, а римські гладіатори носили їх як талісман [32].

В 17-18 ст. гладіолуси використовували як лікарську рослину. Настій з бульбоцибулин та листя застосовували для збільшення кількості молока у годуючої матері, а також для знімання зубної болі. В його листі виявлено велику кількість аскорбінової кислоти. За цим параметром листя гладіолусів не поступається плодам шипшини.

Протягом багатьох століть дослідження гладіолуса зводилися лише до опису деяких дикорослих видів з Середземноморя. Не робилося жодних спроб отримати нові форми. Інтерес до цієї рослини як до декоративного зріс в Європі лише в кінці XVII ст. за часів освоєння Африки. Були введені в культуру багато видів гладіолуса з Південної Африки (в цьому регіоні росте 103 види гладіолуса, з них 71 - ендемічні, тобто властиві тільки даній місцевості). Завдяки інтродукції квітка придбала велику популярність [29].

Перші гібриди гладіолусів отримав англієць Вільям Герберт в 1807 р. Він схрестив кілька дикорослих південноафриканських видів. Появі великоквіткових гладіолусів ми зобовязані гібридам Германа Жозефа Беддінгауза. Один з цих великоквіткових гібридів виявився особливо декоративним і був придбаний видатним квіткарем з Гента Луї ван Хуттом. У каталозі за 1841 р. цей гібрид значився як гладіолус Гентський. Квітки у гібрида кроваво-червоні, на нижніх частках лежить триколірне пляма з поєднання хромово-жовтих, жовтих, пурпурних і зелених тонів. У суцвітті 17-20 квіток, щільно прилеглих один до одного. Майже вся подальша селекційна робота велася з використанням в схрещуваннях гладіолуса Гентського. Поступово у гібридів поліпшувалася форма і забарвлення, збільшувалися розміри квітки, збагачувалася спадкова основа культурного гладіолуса.

Перший гібрид гладіолуса для промислового розведення був отриманий в 1823 році в Англії в результаті схрещування різновиду гладіолуса сумного з одноколірним кремовим забарвленням (G. tristis L. var. Concolor) і гладіолуса кардинальського (G. cardinalis Curt) [24].

Пізніше гібридизацією гладіолуса займалися у Франції, Канаді, США та інших країнах. Найбільшим кроком в селекції сучасних гладіолусів було залучення до схрещування гладіолуса першоцвітних (G. primulinus Baker) і гладіолуса наталійского (G. natalensis Eckl. Reinw.).

Гладіолуси не завжди були такими величними і розкішними, як сьогодні. Тільки в кінці 15 ст. дикі види гладіолуса починають вирощувати в ботанічних і декоративних садах. Тоді ще не займались виведенням гібридів і основну увагу приділяли відбору найбільш інтенсивних природніх екземплярів.

А.Н. Кундерд в США в 1907 р. вивів перший сорт з гофрованими квітками. Зараз така особливість відрізняє багато сортів.

Гладіолус широко розповсюджений в квітникарстві багатьох країн світу і входить до числа пяти ведучих зрізуваних квіткових культур. В США він займає четверте місце після хризантеми, троянди і гвоздики; в Канаді - сьоме місце [15].

Селекція гладіолусу і промислове вирощування посадкового матеріалу зосереджено в Голандії, Германії, Франції, Англії, Польщі, Румунії, Болгарії. З цих країн, зокрема Нідерланди, Франція, Болгарія, велика кількість бульбоцибулин гладіолусу вивозиться до інших країн, В Нідерландах площа насаджень гладіолусу складає 20% всієї площі, що займають цибулинні.

В Україні гладіолус вирощують у відкритому ґрунті. Це улюблена рослина мільйонів квітникарів. І останнього десятиріччя значно збільшились площі промислового вирощування цієї рослини як для виробництва зрізаних квітів, так і для вирощування посадкового матеріалу [12].

Гладіолус дуже швидко отримав визнання і широке розповсюдження завдяки тому, що літнє вирощування у відкритому ґрунті і зимове зберігання бульбоцибулин у теплому приміщенні дозволяють використовувати його практично в усіх кліматичних зонах земної кулі. Навіть за північним полярним колом вдається вирощувати гладіолус в літніх блочних теплицях за умови завчасного їх проростання [28].

.2 Ботанічні та біологічні особливості гладіолусів

Гладіолус (Gladiolus), шпажник, рід багаторічних бульбоцибулинних рослин родини ірисових. Гладіолус відноситься до сімейства півникових, порядку лілієцвітних, класу однодольних. Рід гладіолус налічує близько 180 видів.

Стебло прямостояче, без відгалужень, рідше з відгалуженнями, висота 25-220 см. Листки лінійно-мечеподібні, зелені чи блакитнувато-зелені.

Суцвіття - колос, одно- чи двосторонній. Квітка воронковидна, із шістьма неоднаковими частками оцвітини, різноманітного забарвлення (білого, жовтого, жовтогарячого, вогняно-червоного, бузкового і фіолетово-синього кольору).

Бульбоцибулина являє собою дуже розвинуту нижню частину стебла, покриту 4-7 лусочками, у пазухах яких розміщуються бруньки; у процесі росту стебла і листків вона виснажується і заміщається 1-4 новими великими і 20-300 дрібними (дитинками) бульбоцибулинами [1].

Рис. 1.1. Схема будови рослини гладіолусу

Гладіолус - багаторічна, трав'яниста, не зимуюча у відкритому грунті, бульбоцибульна рослина, що відноситься до групи геофітів. Особливістю цієї групи рослин є утворення спеціальних підземних запасаючих органів. Надземні органи гладіолусів розвиваються у міру настання сприятливих для зростання і розвитку умов. У садових гібридних гладіолусів цей період наступає навесні і триває до настання низьких температур. До моменту настання несприятливих умов, тобто похолодання, рослини відцвітають, встигають сформувати бульбоцибулини та бульбобруньки і закінчують вегетацію. Після цього листя, стебла і коріння відмирають, а бульбоцибулини продовжують існувати за рахунок накопичених живильних речовин.

Вегетація у гладіолусів починається з появи сходів. До осені із-за раннього настання заморозків рослини не встигають закінчити розвиток. Надземна частина їх гине.

Період від сходів до цвітіння у різних сортів неоднаковий. Для проходження всього циклу розвитку теплолюбивому гладіолусу необхідна певна сума ефективних температур.

При недоліку тепла тривалість окремих фаз збільшується, терміни їх стають пізнішими, в результаті середні, а тим більше пізні сорти не завжди встигають зацвісти. А в тепле літо квітнуть навіть пізні сорти.

Під час надземного розвитку рослин найбільш тривалий період - зростання листя. Для нього потрібний 50-60 у ранніх і до 90 днів у пізніх сортів, тобто більше 50% всій вегетації [3].

Першим розвивається трубчасте низове листя, що захищає проросток під час просування його в грунті. Низове листя розривається побігом, що росте, і відмирає, лише верхній шар зберігається до дозрівання бульбоцибулин. Підсихаючи, він утворює її зовнішню оболонку. Все низове листя не піднімається вище за рівень землі. У їх пазухах утворюються коріння другого ярусу і зачатки бульбобруньок (діток).

Головна квіткова стрілка гладіолуса розвивається в пазусі верхнього асимілюючого листа. Після появи перших сходів і до утворення двох справжніх листків посилено розвивається коріння. Вони у гладіолусів білі, товсті.

У підстави низового листя вже помітно потовщення - майбутня заміщаюча бульбоцибулина, яка посилено росте після утворення 2-3 справжніх листків. У її підстави з'являються зачатки корінців другого ярусу, що живлять молоду бульбоцибулину. Вони коротші за коріння першого ярусу. Перші 1-2 корені товсті, у них немає розгалужень.

У фазі четвертого листа утворюється мішкоподібне вирощування, усередині якого закладаються майбутні бульбобруньки. При розвитку 5-6 листків дітки розривають покрив і виходять на поверхню бульбоцибулин. При розвитку 8-9, а у деяких сортів 10 листка починають висуватися суцвіття. Через 3-5 днів вони повністю виходять з-під листя і бутони забарвлюються. Пелюстки набувають характерного для сорту кольору ще в ту пору, коли квітка глибоко сидить в своїх обгортках [8].

Через декілька днів після висунення суцвіття при теплій сонячній погоді квітки розкриваються. Бутони розпускаються поступово, від низу до верху. Вони з'являються в середньому через 70-80 днів після посадки або через 50-60 днів від появи сходів. У пізніх сортів - через 90-100 днів після посадки, або через 70-80 днів після сходів. Потім ще через 15-20 днів розпускаються квітки. При прохолодній дощовій погоді у пізніх сортів цвітіння наступає пізніше або взагалі може не наступити. Темп розвитку рослини в межах одного сорту залежить від розміру висадженої бульбоцибулини [26].

.3 Сортові ознаки гладіолуса

Існують основні ознаки, що дозволяють відрізнити один сорт гладіолуса від іншого або виділити з гібридних сіянців нові сорти. Такими ознаками у гладіолуса є: висота рослини, довжина колоса, загальна кількість бутонів в колосі, число розкритих квіток, діаметр, форма квітки, його забарвлення, форма і забарвлення плями, характер розташування квіток у колосі, щільність і гофрованість пелюсток, співвідношення довжини тичинок і маточки, їх забарвлення, терміни цвітіння, коефіцієнт розмноження, стійкість до хвороб в грунті і при зберіганні, ступінь декоративності та інше.

Висота рослини говорить багато про що. Найчастіше від неї залежать міцність і товщина колоса, розміри квітки, довжина і ширина листя. Вимірюється висота від рівня грунту до вершини колоса. У більшості сортів вона варіює в межах 130-160 см. Підземна частина (бульбоцибулина і частина стебла) займає всього 7-12 см і не враховується. Порівнювати висоту рослин справедливо тільки в однакових умовах зростання, так як в різних грунтових і кліматичних умовах навіть один і той самий сорт проявляє себе по-різному. На висоту і потужність всієї рослини впливає догляд, правильна агротехніка.

Довжина колоса також має значення. Вона не завжди залежить від висоти рослини. Вимірюється довжина колоса від заснування першого квітки до вершини останнього. При визначенні сортів важливе значення відводять міцності колоса і його товщині.

Кількість бутонів в колосі коливається в основному в межах 19-23. Проте основним критерієм є кількість розкритих квіток, а також забарвлених бутонів. У різних сортів їх число може відрізнятися. Число розкритих квіток У найбільш декоративних сортів досягає 10-12.

Розмір квітки також важливий при визначенні сортової приналежності. Цей показник вимірюється між самими віддаленими кінчиками пелюсток. При вимірі ні в якому разі не можна розсовувати квітку і натискати на пелюстки. Розмір квітки залежить від його положення в колосі. Найбільший - нижній, на ньому й проводять вимірювання. До верхівці суцвіття розміри квіток зменшуються, причому в одних сортів це відбувається різко, а в інших - поступово. Деякі сорти мають безліч великих, майже однакових квіток, а є такі, у яких 1-3 нижніх квітки великі, а інші поступово зменшуються в розмірах до вершини [22].

Тип квітки. Під цим поняттям маються на увазі не зовнішні обриси квітки, як, наприклад, у лілій, нарцисів і тюльпанів, а розташування пелюсток внутрішнього кола оцвітини. Підстава трикутника, утвореного пелюстками внутрішнього кола, знаходиться внизу. У такому випадку говорять про прямі типи квітки - гандавензіс. Квітка зворотного типу (Едель) - підставою вгору, а кутом вниз. Змішаний варіант, коли різні квіти в одному колосі мають і прямий і зворотний тип, зустрічається досить часто у різних сортів гладіолуса.

Забарвлення квітки - один з найголовніших ознак відмінності сортів. У гладіолуса забарвлення квітки досить різноманітне. За цією ознакою гладіолуси практично немає рівних. Його забарвлення варіює від чисто-білої, зеленої, жовтої до голубуватих і коричневих відтінків, вона буває також червоної, помаранчевої, лососевої, рожевого, малинового, бордового, бузкового і фіолетового.

Наявність та фарбування плями на нижніх пелюстках внутрішнього кола служить дуже важливою ознакою розрізнення сортів. Пляма займає, як правило, 1/2 або 2/3 пелюстки (пелюсток). Плями бувають у вигляді стрілки, приймають овальну або округлу форму. Буває, що забарвлення квітки і плями різко контрастують, що надає суцвіттям особливу декоративність.

Розташування квіток у колосі (тип суцвіття). Воно буває однорядним, дворядним (коли через квітки можна провести дві паралельні осі), черговим, двостороннім і спіральним. Дворядне і чергове розташування квіток зустрічається частіше однорядного і є більш декоративною. Двостороннє розташування, при якому квітки знаходяться в двох протилежних площинах, а також спіральне, коли таких площин безліч, зустрічаються набагато рідше. Вони мають меншу цінність у звязку з тим, що гладіолуси гірше виглядають як експонати на виставках, мають мінімальний попит на ринку. Іноді буває, що все суцвіття розташоване в одній площині, а лише одна квітка повернуть. Це безумовно портітдекоратівность сорту [36].

Щільність і гофрованість пелюсток. Ці ознаки дуже важливі при оцінці декоративності. Встановлено, що більш товсті пелюстки менше страждають від посухи, довше не вянуть, краще виглядають. В даний час до гофрованість пелюсток предявляються високі вимоги. Зараз на супергофрірованние сорти ринковий попит максимальний.

Співвідношення довжини тичинок і маточки. Тичинки бувають коротше, рівної довжини або в основному довше маточки. Ознаками відмінності сортів іноді є і забарвлення тичинкових ниток, пиляків, маточки і його рильця. Форма розлучень в горлі квітки, тобто біля основи пелюсток (їх забарвлення в основному бордова або малинова), теж допомагає розрізняти різні сорти [23].

.4 Основні фази розвитку гладіолусів

Гладіолус проходить наступні фази розвитку, етапи органогенезу і формування елементів продуктивності, які наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Фази розвитку, етапи органогенезу і формування елементів продуктивності гладіолусів

Фази розвиткуЕтапи органогенезуЕлементи продуктивностіПроростання насіння1 - диференціація і ріст зародкових органівПольова схожістьСходи2 - диференціація конуса наростання на зародкові вузли стебла, формування листкових зародківГабітус рослини(висота, кількість листків)Вихід третього бульбового листка із пазухи другого3 - диференціація головної осі зародкового суцвіття; конус наростання видовжується і ділиться на сегменти зародкової осі суцвіттяКількість квіток в суцвіттіТретій бульбовий листок4 - формування лопастей суцвіття, зародкових гілочок суцвіття і колосових бугорківКількість квіток і елементів в квіткахЧетвертий-пятий бульбовий листки5 - утворення і диференціація органів рослини (тичинок, маточки) і покривних органів квітки (чашечки)Розмір і форма квіткиШостий-восьмий бульбові листки6 - повне формування суцвіття і квітки, формування пилкових мішечків і завязі маточки; проходить процес макро-і мікроспорогенезРозмір квіток і їх покривних органів. Розмір чашечокПоява колосу7 - формування пилку і сімяпочок, ріст суцвіття; проходить макро- і гаметогенезДовжина і щільність суцвіття. Довжина трубки віночкаБутонізація-початок цвітіння. Початок формування бульбобруньок8 - з авершення процесів формування органів суцвіття і квіткиФертильність, потенційність насіннєвої продуктивності, кількість бульбобруньокЦвітіння9 - запліднення, утворення зиготи, плодоношенняНасіннєва продуктивністьВідцвітання перших квіток10 - формування плоду і насіння; диференціація органів насінняРозміри плоду і насінняЗакінчення цвітіння. Наливання насіння11 - накопичення і перетворення поживних речовин в плодах і насінніМаса насіння. Розмір бульбобруньокЗавершення дозрівання плоду і насіння12 - перетворення поживних речовин в запасні речовини насінняРеальна насіннєва продуктивність. Схожість насіння

Таким чином, динаміка органоутворення у гладіолусу і спостереження в період вегетації дозволяють заздалегідь зясувати несприятливі дії на рослину метеорологічних факторів, нестачу мінерального живлення. Це дає можливість вчасно застосовувати агротехнічні прийоми, що оптимізуватимуть умови вирощування гладіолусів. Тому що потенційні можливості рослини виявляються лише в оптимальних умовах вирощування, необхідних для проходження того чи іншого етапу життєвого циклу [35].

Систематичні спостереження за розвитком і ростом, формуванням органів рослин дозволяють дуже рано визначити потенційну продуктивність гладіолусів (кількість листя, число закладених суцвіть, кількість квітів в колосі і т.п.). Так, уповільнення темпів розвитку при відхиленні умов росту від оптимуму сприяє формуванню більшої кількості окремих органів чи частин рослин. Таке уповільнення може бути зумовлене зниженням температури, підвищеною вологістю ґрунту, нестачею мінерального живлення та іншими факторами. Причому той чи інший фактор може викликати збільшення числа органів відповідно тому, на якому етапі була затримка в розвитку. Наприклад, в прохолодну погоду збільшується тривалість фаз розвитку, при яких відбувається формування суцвіть (3-4 етапи органогенезу), що сприяє формуванню більшого колосу і крупніших квітів. Якщо затримка в розвитку відбудеться на 7 етапі органогенезу (фаза 8 листка-поява колосу), коли триває підсиленний ріст трубки віночка, то у квітів будуть довгі трубки, що випадатимуть з чашечок. Уповільнення темпів розвитку на 10-12 етапах органогенезу збільшує кількість і розміри насінин в плодах.

Дефіцит вологи, висока температура, низька забезпеченість рослин елементами мінерального живлення можуть визвати прискорення в темпах проходження окремих етапів і зниження інтенсивності процесів росту. В результаті зменшується кількість окремих органів у рослин. Треба відмітити, що зниження інтенсивності росту при прискоренні розвитку на всіх етапах органогенезу призводить до формування карликовості. В залежності від того, на яких етапах погіршились умови вирощування гладіолусу, зменшується або кількість листя, або розміри суцвіть, або число квітів і плодів [34].

При вирощуванні рослин в найбільшій мірі піддаються регулюванню водний режим і режим живлення. З допомогою підживлень і поливів на певних етапах можна певним чином вплинути на якість суцвіть гладіолусу. Так, наприклад, негативний вплив дефіциту вологи можна зменшити внесенням мінеральних добрив (підживлень) в кінці 3-на початку 4 етапу органогенезу (фаза 3 справжнього листка). Внесення мікроелементів і фосфору у фазі 6 справжнього листка і появи суцвіть в в значній мірі знижує негативний вплив нестачі вологи в ґрунті [37].

.5 Технологія вирощування гладіолусів

Вибір ділянки і підготовка ґрунту. При вирощуванні гладіолусів дуже важливо правильно вибрати ділянку. Посадковий матеріал (клубнецибулини і дітки гладіолуса) необхідно висаджувати на добре освітлених і прогрітих ділянках, орієнтованих на південний схід, південь або південний захід, які протягом попередніх чотирьох-пяти років не займали цією культурою.

Непридатні для розміщення посадок гладіолуса ділянки, розташовані в низинах і позбавлені регулярного обміну повітря, а також з високим рівнем грунтових вод.

Ні в якому разі не можна використовувати (без попереднього осушення) заболоченні ділянки - грунти, на яких довго застоюється вода, як відомо, не забезпечують постійного надходження повітря до кореневої системи, яка в такому випадку починає відмирати.

Небажані для культури гладіолуса ділянки, що мають великий ухил. У дощовий період на ділянках з більшим ухилом місцевості або з наявністю невеликих знижень спостерігається вимивання клубнецибулин і діток.

Особливу увагу при розміщенні гладіолусів потрібно приділяти расположенню ділянки по відношенню до вітрозахисним насадженням.

Гладіолус є однією з найбільш світлолюбних культур [38].

Гладіолуси добре ростуть і розкішно квітнуть на будь-яких окультурених, аерованих ґрунтах. Ця квіткова культура дуже чутлива до освітлення, тому місце для посадки вибирають відкрите, сонячне, не затемнене високими деревами, але захищене від прямих вітрів, щоб уникнути скривлення суцвіть за рахунок великих оцвітин.

Яскраве освітлення сприяє більш ранньому і повноцінному цвітінню, зростає стійкість до захворювань, впливає на інтенсивність забарвлення.

Ділянку для посадки підбирають достатньо високу. Вона не повинна затоплюватись талими водами. На поверхні грунту не повинна застоюватись вода, якщо пройшов сильний дощ. Навіть короткочасне затоплення посадок гладіолусів водою вельми негативно дається взнаки на їх розвиток. При довготривалому затопленні посадки можуть загинути. Неприпустимо, щоб рівень ґрунтових вод на ділянці був вищим 0,7 м [7].

Важливо, щоб грунт мав повітряно- і вологопроникну структуру. Кислотність грунту коливається в широкому діапазоні рН 5.0-8.0. Однак, оптимальними для вирощування гладіолусів є грунти зі слабокислою реакцією рН 6,0-6,5. Грунт необхідний високогумусований [11].

Найкращими попередниками для гладіолусів є такі культури: суниці, часник, цибуля, томати, картопля, бобові; із квіткових культур: цинія, тагетес, жоржини, тобто культури, що не мають з гладіолусами спільних захворювань. Щоб уникнути погрози пошкоджень дротяником, небажано гладіолуси висаджувати після моркви і інших коренеплодів. Нераціонально розміщувати рослини сімейства хрестоцвітих поряд з посадками гладіолусів. Це повязано з тим, що хрестоцвітні в період цвітіння приваблюють трипсів.

На попереднє місце вирощування гладіолус слід повертати не раніше як через 4-5 років.

В господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні квітів, потрібні наступні сівозміни, наприклад, семипільна з наступними культурами: 1 - пар; 2 - гладіолуси; 3 - тюльпани (посадка); 4 - тюльпани (викопування) або кореневищні багаторічники (посів); 5 - кореневищні багаторічники 1 року; 6 - кореневищні багаторічники 3 року [9].

Восени ділянку, призначену для посадки гладіолусів, ретельно обробляють: видаляють буряни, кореневища. Перекопують на глибину 25-30 см. Якщо є можливість - переорюють. Якщо грунт кислий- вносять вапно. Доза його залежить від величини рН і типу грунту.

Восени можна вносити фосфорні (50 г подвійного суперфосфату або 100 г суперфосфату на 1 м2) і хлормісткі калійні добрива (30-40 г хлористого калію чи калійної солі 40-50 г/м2).

При використанні мінеральних добрив бажано, щоб відношення між основними елементами мінерального живлення було наступним: N1:K1,75: P1,5.

Навесні для середньозабезпечених поживними речовинами грунтах перед оранкою вносять азотні добрива (аміачна селітра 30-40 г/м2), калійні добрива (сульфат калія 15-20 г/м2) і фосфорні (суперфосфат 30-35 г/м2). Глибина весінньої оранки на 10 см менше осінньої [10].

Посадка гладіолусів. Важливою частиною технології, яка впливає на строки і якість цвітіння, є підготовка посадкового матеріалу. За два-три тижні до посадки бульбоцибулини дістають зі сховища. Обережно, щоб не пошкодити ростки, їх очищують від криючих лусочок. Хворі бульбоцибулини відбраковують. Перед посадкою бульбоцибулини замачують в розчині марганцевокислого калію 0.4-0.5% (4-5 г/л води) на 1-4 години. Така обробка сприяє зростанню стійкості гладіолуса до грибкових захворювань, прискорює цвітіння, збільшує вагу заміщаючих бульбоцибулин.

Строки посадки гладіолусів залежать від кліматичних особливостей і навіть мікроклімату району. Приблизні строки посадки 2-3 декада квітня. Кінець посадок 15-20 травня. Більш точні строки визначають по температурі ґрунту. До висаджування бульбоцибулин гладіолусів приступають тоді, коли ґрунт на глибині 10-12 см прогріється до 8-10оС [2].

Глибина посадки коливається від 4 до 15 см і залежить від розмірів бульбоцибулин і механічного складу ґрунту. Найкращим способом вважається висаджування на глибину 5-7 см з наступним обгортанням і доведенням глибини розташування бульбоцибулини до оптимальної.

Густота посадки залежить перш за все від сортових особливостей, метеорологічних умов району вирощування культури, родючості ґрунту ділянки, прийнятої схеми посадки.

Відстань між рядами для середньопізніх сортів до 25 см, а між рослинами в рядку 18-20 см. Взагалі, великоквіткові гладіолуси висаджують не більше 40 штук бульбоцибулин 1 розбору на 1 м2. Найбільш сильні пізні сорти потребують для свого нормального розвитку ще більших площей живлення [13].

Догляд за посадками. Успіх отримання гарних суцвіть і високоякісного посадкового матеріалу в значній мірі залежить від догляду за посадками гладіолусів в період вегетації. Основні технологічні прийоми по догляду містять в собі своєчасне проведення прополювань, рихлень, поливів, підживлень, видалень захворівших рослин, захисні заходи по боротьбі зі шкідниками і хворобами.

Перші сходи гладіолусів зявляються на 10-15 день після посадки. Після появлення сходів ґрунт можна мульчувати торфом, торфокомпостом, перегноєм, мілкоподрібненою соломою, корою, хвоєю сосни слоєм 2-3 см. Цей захід знижує випаровуваність, покращує аерацію ґрунту і зменшує кількість бурянів [16].

Гладіолуси вибагливі до наявності ґрунтової вологи і особливо чуттєві до її нестачі в період формування суцвіття і другого ярусу коренів, тобто в фазу третього-пятого листка і в період бутонізації. Нестача вологи в цей період призводить до деформації суцвіття, слабкому розвитку кореневої системи і заміщаючої бульбоцибулини. Поливати слід теплою водою, враховуючи глибину залягання кореневої системи. Поливи повинні бути рясними (не менше 10-15 л/м2), до зволоження ґрунту на глибину 25-30 см. Поверхневий полив викликає лише пригнічення рослин. Ґрунт після кожного поливу чи дощу необхідно рихлити на глибину до 4-5 см, суміщаючи рихлення з прополюванням і обгортанням. Крізь ущільнений грунт до коренів погано надходить кисень, в результаті бульбоцибулини погано визрівають.

Насадження гладіолусів повинні бути чистими від бурянів. Буряни не тільки конкурують з гладіолусами в споживанні елементів мінерального живлення, але й перешкоджають вентиляції посадок, стимулюючи появлення шкідників і збудників хвороб [11].

Протягом всього періоду вегетації гладіолусів проводять огляд насаджень і відбраковування захворівши рослин. Захворівші рослини необхідно видалити з прилягаючим комом землі за межі ділянки і знищити.

В різні фази розвитку рослини гладіолусів споживання поживних речовин змінюється. Забезпечити рослину елементами мінерального живлення можна за допомогою підживлень. Це не тільки підвищує кількість бутонів в суцвітті, але й збільшує розміри квітки, суцвіття і всієї рослини.

В початковій фазі розвитку рослини особливо азоту, котрий сприяє утворенню білкових сполук, а його нестача призводить до затримання росту і слабкому цвітінню. Забарвлення листя при нестачі азоту блідо-зелене. Однак, надлишок азоту також призводить до негативних наслідків: рослини мають сильний ріст, інтенсивне темно-зелене забарвлення листя, але цвітіння затримується. У гладіолусів надлишок азоту може призвести до затримання цвітіння і зниженню стійкості до грибкових захворювань. Інтенсивне споживання азоту у гладіолуса в основному співпадає з появленням першого справжнього листка - першим періодом розвитку рослини.

Фосфор є елементом, необхідним для росту рослин, так як забезпечує вуглеводородний обмін, прискорює визрівання рослин і сприяє гарному цвітінню. Нестача фосфору виявляється в затриманні росту рослин. Невелика потреба у фосфорі у гладіолусу співпадає з появленням 5-6 справжніх листочків і початком бутонізації, тобто підготовкою рослини до цвітіння і продовжується до моменту цвітіння [24].

Калій сприяє обміну речовин і утворенню вуглеводів в рослині, підвищує холодостійкість і опір хворобам. Нестача калію погіршує надходження пластичних речовин в бульбоцибулину. Найбільша потреба в калії припадає на бутонізацію і цвітіння - третій період розвитку.

Отже, потреба в тих чи інших поживних речовинах змінюється під час розвитку гладіолуса.

Перше підживлення - азотне, вноситься у фазі появи 2-3 справжніх листочків.

Друге підживлення - азотно-калійно-фосфорне проводять в фазі появи 5-6 справжніх листочків.

На ґрунтах, які багаті органічними речовинами, азот необхідно виключити і обмежитися фосфорно-калійними добривами.

Третє підживлення - калійно-фосфорне проводять в фазі початку бутонізації або трохи раніше при появі суцвіття. Воно забезпечує добре цвітіння і краще утворення бульбоцибулин.

Підживлення мінеральним добривом найвигідніше вносити в рідкому вигляді, розчинивши їх у воді. Рідкі підживлення забезпечують надходження розчинених речовин безпосередньо до кореневої системи і тому діють більш ефективно і швидко, ніж сухе підживлення, що вносять на поверхню ґрунту. Підвищити дію рідких підживлень можна ще більше, якщо зазначену кількість мінеральних добрив розділити на дві частини і вносити їх в два прийоми з інтервалом 6-7 днів. Для запобігання опіків до і після внесення рідких підживлень рослини треба полити водою, що одночасно буде сприяти кращому проникненню мінеральних речовин до кореневої системи.

Некореневе підживлення, тобто обприскування листя розчином мінеральних речовин, підвищує декоративні якості гладіолусів, прискорює їх цвітіння, збільшує розмір бульбоцибулин. А у випадку використання перманганата калію, прискорюється цвітіння і є, в деякому сенсі, засобом боротьби з хворобами. Особливо добре діють на гладіолуси некореневі підживлення борною кислотою (0,1-0,2 г) і перманганатом калію (0,15%).

Некореневі підживлення проводять за допомогою механічних чи ручних обприскувачів, в похмуру погоду чи ввечері, щоб довше затримати добриво на листях. Враховуючи вертикальне розташування листового апарату гладіолуса, обприскування необхідно робити таким чином, щоб рідина потрапляла на обидва боки листка.

До системи заходів по догляду за посадками гладіолусу входять профілактичні обприскування з ціллю попередження захворювань і пошкоджень рослин шкідниками. Через кожні 15-20 днів починаючи з появи 3-4 листків, проводять обприскування рослин і полив грунту під ними рідкими препаратами. За вегетацію роблять 5-7 обприскувань [12].

Рослини гладіолусу необхідно підвязувати. Для цього використовують натягнутий вздовж рядків дріт чи шпагат.

Високе обгортання рослин може частково замінити підвязування. Обгортати слід вже у фазі 4-5 справжніх листочків на висоту до 10 см. Якщо передбачають примінити обгортання, то посадку краще робити однорядковою. Обгортання не тільки сприяє більшій стійкості рослин і запобігає від вилягання, але й забезпечує кращий прогрів ґрунту під кореневою системою, одночасно створюючи умови для кращого проникнення в ґрунт підживлень і вологи під час поливу.

При зрізанні суцвіть на стеблі залишають 3-4 листи для кращого розвитку бульбоцибулини [23].

Збирання. Час викопування гладіолусів визначається кліматичними умовами місця їх вирощування, строками посадки і сортовими особливостями. Звичайно, викопування починають з другої декади вересня до початку заморозків. Для доброго визрівання бульбоцибулин і бульбобруньок необхідно 35-45 днів після цвітіння, однак не завжди можна витримати ці строки, особливо для пізньоквітучих сортів. Тим не менш, при вірних умовах зберігання викопані і в більш ранні строки бульбоцибулини добре зимують. У визрівших бульбоцибулин покривні лусочки кореневі, дитинка, вкрита міцною темною лусочкою, легко відокремлюється від материнської бульбоцибулини.

Викопування краще проводити в суху погоду. Першими викопують ранні сорти, останніми - посадки із дитинок і мілких бульбоцибулин. Також першими слід викопувати темнозабарвлені сорти (вишнево-червоні, фіолетові) і лавандово-блакитні, оскільки вони раніше втрачають природній імунітет до грибкових захворювань і передзбиральний період можуть доволі сильно пошкоджуватись ними.

Викопують посадковий матеріал лопатою чи вилами з пласкими зубцями. Викопані бульбоцибулини обережно звільняють від ґрунту, при цьому збирають добре відокремлюючихся діток. Хворі рослини відбраковують і знищують. Стебло зрізують, залишаючи у бульбоцибулини невеликий пеньок (0,5-1 см). Корені обрізають, що сприяє скороченню строку просушування бульбоцибулини. Одночасно з коренями видаляють і стару материнську бульбоцибулину, котра дуже часто слугує джерелом інфекції. Якщо материнська бульбоцибулина відразу не видалена, то вона дуже легко видаляється після просушування тривалістю 7-10 днів, коли між заміщаючою і материнською бульбоцибулинами утвориться корковий слой.

Після видалення стебла і коренів бульбоцибулини необхідно ретельно вимити від ґрунту і провести дезінфікування в розчині перманганата калію (5-10 г/л) на 20-25 хвилин. Просушування необхідно починати якомога швидше. Бульбоцибулини розкладають в мішочки і на протязі 1-3 днів підсушують на відкритому повітрі. Після цього їх переносять в тепле приміщення і на протязі 15 днів ведуть сушку при температурі 25-30оС. Потім на протязі 30-35 днів досушують при температурі 20-22оС. Підготовлені до зберігання бульбоцибулини повинні мати вологість 13-14% [30].

Зберігання. Зимове зберігання проводиться в сухих погрібах при температурі 3-8оС і відносній вологості повітря 60-70%. При такій же температурі зберігають і дитинок. Неможна допускати зниження температури нижче +2оС. На протязі зберігання необхідно регулярно передивлятись і відбраковувати хворі бульбоцибулини. За 15-20 днів до посадки температуру в сховищі піднімають до 12-15оС. Це сприятиме процесам підготовки бульбоцибулин до проростання наземних органів.

РОЗДІЛ 2. ОБЄКТ, ПРЕДМЕТ ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

.1 Обєкт та предмет дослідження

Відомо, що успішне вирощування гладіолусів в різних грунтово-кліматичних умовах може базуватись лише на знаннях особливостей його індивідуального росту і розвитку. Враховуючи ці особливості, слід правильно проводити агротехнічні заходи тоді, коли рослини гладіолусів більш за все потребують їх, і тим самим активно впливати на якість суцвіть і кількість бульбобруньок і насіння.

Можливість своєчасно використати агротехнічні прийоми, що оптимізують умови вирощування гладіолусів і є головною задачею всіх, хто займається вирощуванням цих квітів.

Отже, обєкт дослідження - особливості агротехніки вирощування гладіолусів на території СНАУ.

Предмет дослідження - вплив агротехнічних заходів та їх взаємодії на декоративні якості і продуктивність гладіолусів.

При вирощуванні гладіолусів догляд за ними полягає не тільки в поливі і підгодівлі. Довгі квітконоси великоквіткових сортів вимагають підв'язки. Їх прив'язують до колів на 6 см нижче квітконосів. Так само догляд полягає в розпушуванні ґрунту та видаленні бур'янів.

Остання чверть століття характеризується в селекції гладіолуса значним підйомом, що виразилося не тільки в збільшенні кількості сортів, але й у значному поліпшенні їх якості, у появі нових форм. Основним напрямом селекції гладіолуса в даний час є виведення декоративних сортів виставкового типу з довгим суцвіттям, що складається з 22-25 квіток, з великим числом одночасно відкритих і з квітками яскравою чистої забарвлення, гарної форми [9].

Характеристика використаних сортів

Рис. 2.1. Загальний вигляд суцвіть гладіолусу сорту Соврін

500 Соврін (Sovereign) , 1983, СР, Вінцент (США)

Могутній білосніжний гладіолус із сильногофрованими квітами. Суцвіття дворядне, пірамідальне. В колосі 23 бутони, одночасно відкриває до 10 квітів. Розмножується добре. Середньої стійкості до хвороб. Переможець і призер виставок [31].

Рис. 2.2. Загальний вигляд суцвіть гладіолусу сорту Професор Паролек

Професор Паролек, 1988, С, Вериньш (Латвія)

Триколірний гладіолус: темно-помаранчевий з золотистим центром і червоним напиленням в середині. Добре гофрований. В колосі 22-24 бутони, одночасно відкриває 8-10 квітів. Висота150 см. Добре розмножується. Переможець і призер у Москві і Ризі [14].

Рис. 2.3. Загальний вид суцвіть гладіолусу сорту Любовний напіток

Любовний напіток, 1994, СР, Дибов (Москва)

Ніжно-рожевий з білою плямою. Суцвіття дворядне, із 21-22 бутонів, одночасно відкрито 8-9 квітів. Квіти сильногофровані. Сорт середньорослий. Добре розмножується. Середньостійкий до хвороб. За красою може із змагатись із сортом Контесса. Недолік: нижня квітка повернута в зворотній бік. Дипломант виставок. В групі кращих рожевих [11].

Рис. 2.4. Загальний вид суцвіть гладіолусу сорту Маліка

545 Маліка, 1984, С, Громов (Москва)

Яскравий рожево-малиновий, на нижній пелюсткі оксамитова темно-малинова пляма. Суцвіття струнке, високе. В колосі 21-23 бутони, одночасно відкриває 8-9 квітів. Висота рослин 160 см. Призер багатьох виставок. Чудовий сорт для зрізування і виставок [12].

Рис. 2.5. Загальний вид суцвіть гладіолусу сорту Папарчіо Зієдас

Рис. 2.6. Загальний вид суцвіть гладіолусу сорту Град Кітеж

Рис. 2.7. Загальний вид суцвіть гладіолусу сорту Шоколадниця

Папарчіо Зієдас (Paparcio Ziedas), 1991, СР, Циплияускас (Литва)

Ніжно-бузково-рожевий з великими, майже на всю нижню пелюстку біло-кремовою плямою. Сильногофрований. В суцвітті 21-23 бутони, одночасно відкрито 8-9 квітів. Висота рослини 150 см. Добре розмножується. Стійкість до хвороб середня. Призер і дипломант виставок [15].

Град Кітеж, 1994, Р, Дибов (Москва)

Забарвлення квітів яскраво-бузкове. Внутрішні пелюстки ніжно-бузкові з салатовою каймою і зеленкуватою плямою на нижньому пелюстку. Сильногофрований. Суцвіття із 22 бутонів. одночасно відкрито 8-9 квітів. Висота рослини 150 см. Добре розмножується. Стійкий до хвороб [31].

Шоколадниця, 1981, С, Євдокімов (Москва)

Граціозний, витончено-гофрований, кольору какао з молоком. На нижньому пелюстку біла пляма в помаранчево-червоному ореолі. В колосі 22 бутони, одночасно відкриває 8 квітів. Висота рослини 150 см. Розмножується середньо. Переможець і призер багатьох виставок. За опитуванням кращий димчатий сорт [11].

.2 Умови проведення досліджень

ННВК СНАУ розташований у лісостеповій частині яка відрізняється прохолодним кліматом в різні пори року.

Зима. Зима звичайно настає (по даті стійкого переходу температури повітря через 0°) у другій декаді листопаду, в окремі роки - у другий або третьої декадах жовтня, а також на початку грудня. Тривалість зимового періоду по роках коливається від 100 до 163 днів.

За зимовий період середня температура складає близько 6° морозу, середня багаторічна кількість опадів - 105-135 мм, тобто 15-30% від загальної річної їхньої кількості.

Стійкий сніговий покрив встановлюється в середині грудня. Найбільша за зиму середня висота снігу на полях з озимими культурами спостерігається, як правило, наприкінці лютого і складає 17-23 см.

Сходить сніговий покрив у третій декаді березня, у північних районах у першій п'ятиденці квітня. Найбільш ранній його сход спостерігався в першій декаді, лютого (1974 р.), найбільш пізній - у першій декаді квітня (1963 р., 1980 р., 2006 р.). Середня глибина промерзання ґрунту на полях з озимими культурами складає 75-90 см.

За останні 40 років найбільша глибина промерзання ґрунту спостерігалася в північних районах до - 150 см.

Весна. Перехід середньої добової температури повітря через 0° убік підвищення, що характеризує початок весняного періоду, здійснюється в п'ятій п'ятиденці березня.

За післявоєнні роки самий ранній перехід через 0° у північних районах області спостерігався у другій декаді березня. Сама пізня дата початку весняного періоду відзначена в 1944 році (8-10 квітня).

Відтавання ґрунту до глибини 30 см відзначається звичайно 2-7 квітня. На повну глибину ґрунт відтає 5-12 квітня.

М′якопластичний стан ґрунту звичайно настає раніш у самому поверхневому шарі (0-2 см), потім, приблизно через 4-6 днів, воно спостерігається в більш глибоких шарах (10-12 см).

Приблизно через півтора-два тижні після встановлення плюсових температур повітря відновляється вегетація озимих культур і багаторічних трав. Середня температура повітря за весняний період складає 9-10°. Сама холодна весна спостерігалася в 1955 і 1965 р. (7,5-8,5°), сама тепла - у 1983 р. (13-14°).

Середня багаторічна кількість опадів за весну складає 80-95 мм, з коливаннями по роках від 11-15 мм (1978 р.) до 105-145 мм (1998 р.).

Літо. Період із середніми добовими температурами повітря вище 15° прийнято вважати літнім періодом. Перехід до літа по області спостерігається в середньому на початку третьої декади травня. В роки з ранньою весною літній період починається набагато раніш середніх багаторічних термінів - у першій п'ятиденці травня (1948, 1963, 1966, 1967, 1975, 1984, 1995 роки). Тривалість літнього періоду в середньому складає 96-110 днів з коливаннями по роках від 80-86 (1970, 1980 р.) до 125-140 днів (1975 р.).

Середня температура повітря за літній період коливається в межах 17,5-18,5°, по роках змінюється від 16,0-16,5° (1976 і 1989 р.) до 19-20° (1990, 1991 р.).

Середня багаторічна кількість опадів по області за літній період складає 205-225 мм, що відповідає близько 40% річної суми. В окремі роки сума опадів коливається від 65 мм (1959 р.) до 395 мм (1985 р.).

Осінь. З переходом середньої добової температури повітря через +15° убік зниження починається осінь. На Сумщині цей перехід звичайно здійснюється в період з 3 по 7 вересня.

Сама рання дата настання осіннього періоду була відзначена в другій декаді серпня (1970 р.), сама пізня в третій декаді вересня (1988 р.). Перехід середньої добової температури повітря через 0° приймається за кінець осені. Тривалість її звичайно складає близько 70 днів. Середня багаторічна температура повітря за осінній період складає 7,0-7,5°, мінімальна може знижуватися до 17-20° морозу.

Максимальна температура повітря на початку осені іноді досягає 27-30° (1993, 1998 р.).

Сума опадів за осінній період у середньому складає 95-120 мм [14].

Вегетаційний період. Вегетаційний період (з температурою вище 5°) по середнім багаторічним даним починається 8-10 квітня. Тривалість його в середньому складає 188-195 днів.

Сума активних температур за період з температурою вище 5° дорівнює 2665-2930°, вище 10° - 2350- 2650°, вище 15° - 1695-2030°.

Число днів з температурою вище 5°, 10°, 15° складає відповідно 185-195, 149-158, 96-110 днів.

Опадів за вегетаційний период. випадає 335- 360 мм, що відповідає 60-70% річної суми. В окремі роки сума опадів за період вегетації не перевищує 180-225 мм (1963 р.). За останні 40 років найбільша кількість опадів за вегетаційний період випало в 1983 р. і склало 465-545 мм, у районі Лебедина - 686 мм.

Однак у цілому при достатній зволоженості території ГТК по роках у цілому за вегетаційний період і окремі місяці періоду може коливатися в значних межах. Нижче приводиться оцінка ; умов зволоження території в залежності від значень ГТК:

ГТК Умови зволоження

менш 0,3дуже сухо

,3-0,5сухо

,6-0,7посушливо

,8-1,0недостатнє зволоження

,0-1,5достатнє зволоження

більш 1,5надлишок вологи

Співвідношення випадання опадів і їхньої витрати визначає запаси вологи в ґрунті. Найбільші запаси продуктивної вологи (за винятком непродуктивної вологи) у метровому шарі ґрунту накопичуються звичайно на початок весни. Ця волога власне кажучи визначає величину формованої врожайності.

Оптимальне зволоження ґрунту для створення нормальних умов у період вегетації рослин повинне знаходитися в межах 65-80% максимально можливих влагозапасов (найменшої вологоємності). Найменша (гранична польова) вологоємність - кількість вологи, що даний ґрунт може удержати в підвішеному стані при глибокому заляганні ґрунтової води. Ця величина постійна для даного ґрунту. Максимальна кількість підвішеної вологи (найменша вологоємність) обумовлюється силами зчеплення з ґрунтовими частками, що залежать від механічного складу ґрунту, її щільності. Для метрового шару ґрунту найменша вологоємність складає: для суглинних чорноземів 170-180, супіщаних - 150-160, піщаних - 80-120, для оподзоленных - 180-220 мм продуктивної вологи [14].

Характеристика несприятливих погодних явищ

З несприятливих для сільського господарства гідрометеорологічних явищ у вегетаційний період слід зазначити наступні:

Заморозки - зниження температури повітря і ґрунту до 0° і нижче при сталому режимі позитивної температури.

Середня дата припинення заморозків у повітрі приходиться на 21 квітня - 2 травня і приблизно збігається з датою переходу середніх добових температур повітря через 10° убік підвищення. За останні 40 років у районі Сум і Конотопа сама рання дата припинення заморозків спостерігалася 24 березня (1983 р.), сама пізня - 22 травня (1974, 1980 р.).

Середня дата першого заморозку в повітрі по області приходиться на 3-7 жовтня. У 1-3 роки з 10 перший заморозок спостерігається в другій половині вересня. Середня дата останнього заморозку на поверхні ґрунту приходиться -на 5-16 травня. Перший осінній заморозок на ґрунті по області звичайно відзначається в третій декаді вересня.

Посуха і суховій. Посуха - це комплексне метеорологічне явище, обумовлене тривалим і значним дефіцитом опадів при підвищеній температурі повітря в теплий період року, унаслідок чого вичерпуються запаси продуктивної вологи в ґрунті.

Під суховієм мають на увазі сухий і пекучий вітер, що викликає порушення водного балансу рослин. Як показник суховію приймають одночасне сполучення метеорологічних елементів: відносної вологості повітря 30% і менш, температури повітря 25º і вище при швидкості вітру на висоті флюгера 5 м/с і більше.

Посухи і суховії заподіюють великий збиток сільському господарству, ушкоджуючи сільськогосподарські та декоративні рослини в різні фази їхнього розвитку. Вони приводять до значного зниження врожаю, а часом і до повної його загибелі.

Спочатку ушкодження рослин виражається у втраті тургору листами, що свідчить про порушення їхнього водного балансу. При тривалому збереженні або посиленні несприятливого метеорологічного явища відбувається скручування і побуріння листів і стебел, остей колоскових і квіткових лусочок, зерно формується дрібне, щупле.

Весняні посухи, тобто посухи в квітні-червні, у період від початку вегетації зернових культур до їхнього збирання .спостерігаються 1-2 рази в 10 років. Літні посухи (липень-серпень) бувають частіше, ніж весняні й осінні, і приходяться на період вегетації пізніх культур.

Осінні посухи (вересень-жовтень), коли проводиться посів озимих, з'являються їхні сходи і відбувається кущіння, спостерігаються 1-2 рази в 10 років. По тривалості і площі поширення найбільш великою на території Сумської області була посуха 1975 року. У теплий період року (квітень-жовтень) у середньому спостерігається 5-9 днів із суховіями, велика частина всіх суховіїв приходиться на серпень.

Часті дощі, перезволоження ґрунту ускладнюють проведення робіт з догляду за посівами, у період формування врожаю викликають поразку рослин грибковими захворюваннями.

Град. Днів із градом у році буває: у середньому - 1-2, найбільша кількість - 3-9. Як правило, найбільше число днів із градом приходиться на травень-червень, тобто в першій половині періоду вегетації культур. Значне ушкодження озимих культур буває у фазах молочної і воскової спілості, рідше - під час колосіння і цвітіння. Ранні ярові культури ушкоджуються як у період дозрівання зерна, так і в більш ранніх фазах розвитку.

Згубна дія градобою позначається на овочевих культурах і садах у період цвітіння, утворення і дозрівання плодів.

Вітри. Вітер зі швидкістю 15 м/с і більш - небезпечне явище. Середнє число днів із сильним вітром (15 і більше м/с) в Сумах коливається в межах - 35 днів.

Повторюваність сильного вітру істотно змінюється від року до року. У 30-60% випадків число днів з сильним вітром відрізняється на 1-10 від середньої багаторічної величини.

При відлигах тривалістю більше п'яти днів з позитивними середньодобовими температурами, при їхній сумі 15° і вище відбувається поновлення вегетації озимих. Відлиги знижують морозовитривалість у першій половині зимового періоду на 1-1,5°, а в другій половині на 2-3°.

Льодяна кірка. Утвориться після зміни відлиг похолоданням. Лід майже непроникний для газу; загибель рослин під крижаною кіркою відбувається переважно від порушення газообміну. Крім того, рослини гинуть під крижаною кіркою через низькі температури, особливо при відсутності або недостатній висоті сніжного покриву, а також від вимокання внаслідок застою під нею води. В останньому випадку загибель озимих посівів буває найбільш значної.

Повторюваність років із притертою крижаною кіркою складає 50-70%, а тривалістю в чотири і більш декади при товщині дин і більш сантиметрів 20-40%.

Крижана кірка протягом зимового періоду може з'являтися в окремі роки від 1 до 3 разів.

Найбільша тривалість стійкого залягання притертої крижаної кірки (6-10 декад) спостерігалася на території області в 1955, 1970, 1979, 1984, 1985 і 1986 р. і нанесла велику шкоду озимим посівам і багаторічним травам.

Сильні морози створюють погрозу вимерзання декоративних рослин і плодових насаджень. Низькі температури відзначаються переважно в січні-лютому, в окремі роки вони можуть спостерігатися також у грудні і березні.

Число днів з температурою -20° і нижче в середньому за зимовий період складає 6-9, з -30° і нижче не більше одного.

Тривале зниження температури повітря до -20° і нижче викликає сильне вихолоджування верхніх шарів ґрунту і в остаточному підсумку приводить до загибелі озимих культур і багаторічних трав від вимерзання на значних площах.

Уникнути ушкодження озимини в холодний період року можна шляхом підбора зимостійких сортів і застосування агротехнічних заходів з обліком ґрунтових і агрометеорологічних умов [14].

На території ННВК переважають чорноземи типові.

Чорноземи типові міцні представлені в основному малогумусними видами. Для ґрунтів цієї групи характерна: значна потужність гумусованного профілю (до 120-130 см) і поступове зменшення змісту гумусу з глибиною. Механічний склад чорноземів типових малогумусных від крупнопилувато-легко-суглинистого до легкосуглинистого. Колоїдний комплекс чорноземів насичений іонами кальцію і магнію, реакція ґрунтового розчину нейтральна або близька до нейтрального (рн 6,0-7,2), що при високому вмісті мулу (до 25%) і гарної гумусованності створює оптимальні умови для оброблення сільськогосподарських культур. У верхньому обрії малогумусних чорноземів утримується гумус 3,5-5,5%.

Рухливим фосфором більше забезпечені малогумусні чорноземи легкосуглинистого механічного складу, у яких його зміст досягає 14-15 мг на 100 г ґрунту, у той час як у чорноземах важкосуглинистих зміст рухливого фосфору знижується до 8-9,5 мг на 100 г ґрунту, рухливого калію відповідно утримується 6-7 мг і 8-9 мг на 100 г ґрунту.

Чорноземи міста відносяться до ґрунтів універсального використання і придатні під усі районовані сільськогосподарські культури і багаторічні насадження.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

.1 Схема проведення дослідів

Для проведення досліджень в ННВК СНАУ було обрано сім сортів гладіолусів, що найбільш пристосовані до даної кліматичної зони. На кожній ділянці посаджено по 5 цибулин кожного сорту. Площа кожної ділянки 1 м2. Всього таких ділянок чотири. Для розміщення дослідних ділянок використовується метод повної рандомізації. Цей метод був обраний тому, що в даному досліді мала кількість варіантів, повторностей і невеликий розмір ділянок (тобто площа всього досліду мала). До того ж цей метод має наступні переваги:

. Критерій Фішера набуває найбільшого значення, що підвищує статистичну достовірність досліду;

. Дуже просто визначається варіювання між ділянками однойменних варіантів - обчисленням стандартної похибки;

. Максимально збільшується число ступенів свободи для залишкового розсіювання, що сприяє підвищенню точності досліду.

При проведенні досліджень основну увагу звернули на декоративні якості обраних сортів. За обраною методикою дослід складався з повторностей і 4 варіантів. Повторності - кількість рослин, а варіанти - різні норми застосування добрив і способи догляду за рослинами. Кожен сорт в різні роки (2009-2011) вирощували за технологією, закладеною в досліді.

Також були апробовані різні схеми висаджування гладіолусів.

Основною метою дослідження було визначити особливості агротехнічних заходів при вирощуванні гладіолусів: чи доцільно вносити добрива в запропонованій кількості чи краще зменшити чи збільшити їх кількість; чи варто мульчувати ґрунт і проводити обгортання рослин, а також яким чином впливає взаємодія агротехнічних заходів на декоративні якості і продуктивність гладіолусів.

Схематичний план розміщення сортів гладіолусів на дослідній ділянці зображено на рисунку 3.1. Сорти гладіолусів розміщені під наступними номерами:

1.Соврін;

2.Професор Паролек;

.Любовний напіток;

.Маліка;

.Папарчіо Зієдас;

.Град Кітеж;

.Шоколадниця.

Рис. 3.1. Схематичний план розміщення сортів гладіолусу на дослідних ділянках

Деякі садівники-початківці не дотримуються технології при вирощуванні гладіолусів. Вони навіть не здогадуються, що при застосуванні досить нескладних агрозаходів, ці квіти можуть стати ще більш прекрасними і конкурувати за своїми декоративними показниками навіть з вирощеними квітами у престижних садових центрах. Довести, наскільки важливі деякі агротехнічні заходи ми спробували на ділянці 1. На ній не застосовували наступних агрозаходів: поливи були лише поверхневими без рихлення ґрунту, прополювання здійснювалось відповідно до контрольної ділянки, обгортання рослин не проводилось.

На ділянці 2 використовували збільшену від рекомендованої норму добрив. Якщо на контрольній ділянці відношення між основними елементами мінерального живлення було: N1:K1,75:P1,5; то на ділянці 2 воно складало: N1,52,252.

На ділянці 3 використовували зменшену норму добрив. Якщо на контрольній ділянці відношення між основними елементами мінерального живлення було: N1:K1,75:P1,5; то на ділянці 3 воно становить: N0,5:K1,25:P1. На рис. 3.2 зображені гладіолуси, що були вирощені на ділянці 3.

Рис. 3.2. Гладіолуси на дослідній ділянці

На контрольній ділянці 4 рослини вирощувались за загальноприйнятою технологією, що наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Технологічний регламент вирощування гладіолусів

Технологічна операціяСтроки проведенняНазва матеріалуКількістьСпосіб проведеннядекадамісяцьОсіннє переко-пування ділянки з внесенням добрив2-310Суперфосфат Калійна сіль100 г/м2 40 г/м2Глибина 25-30 смВесняне перекопування ділянки з вне-сенням добрив2-34Аміачна селітра Сульфат калія Суперфосфат30 г/м2 15 г/м2 30 г/м2 Глибина 15-20 смЗамачування бульбоцибулин перед посадкою1-25Розчин марганцевокислого калію 0.4%4 г/лПосадка1-25Глибина 5-7 смМульчування грунту3 15 6Подрібнена солома2-3 смПерше підживленняФаза 2-3 листочківАміачна селітра Сульфат амонія Суперфосфат25 г/м2 25 г/м2 30 г/м2ПоливиФаза 3-5 листочківТепла вода15 л/м2Рихлення грунту з обгортаннямПісля поливів і дощу4-5 смДруге підживленняФаза 5-6 листочківСульфат амонія Суперфосфат Сірчано-кислий калій10 г/м2 15 г/м2 10 г/м2 Профілактичне обприскуванняФаза 5-6 листочківФастак1-2 мл/10 лТретє підживленняПоява суцвіттяСуперфосфат Хлористий калій30 г/м2 15 г/м2ПоливиПочаток бутонізаціїТепла вода15 л/м2Рихлення грунту з обгортаннямПісля поливів і дощу4-5 смЗбирання1-210

Протягом вегетаційного періоду проводили оцінку морфологічної структури рослин з врахуванням таких морфопараметрів як фітомаса рослин, висота, кількість листків, маса листків та їх площа, розмір суцвіття, розмір та форма квітки.

3.2 Технологія вирощування та особливості догляду за гладіолусами в умовах ННВК СНАУ

Гладіолуси добре ростуть і розкішно квітнуть на будь-яких окультурених, аерованих ґрунтах. Ця квіткова культура дуже чутлива до освітлення, тому місце для посадки вибирають відкрите, сонячне, але захищене від прямих вітрів.

Ділянку для посадки підбирають достатньо високу. Вона не повинна затоплюватись талими водами. На поверхні ґрунту не повинна застоюватись вода, якщо пройшов сильний дощ. Навіть короткочасне затоплення посадок гладіолусів водою вельми негативно дається взнаки на їх розвиток. При довготривалому затопленні посадки можуть загинути. Оптимальними для вирощування гладіолусів є ґрунти зі слабокислою реакцією рН 6,0-6,5.

Найкращими попередниками для гладіолусів є культури, що не мають з гладіолусами спільних захворювань. На попереднє місце вирощування гладіолус слід повертати не раніше як через 5 років.

Восени ділянку, призначену для посадки гладіолусів, ретельно обробляють: видаляють буряни, кореневища, перекопують на глибину 25-30 см.

Восени вносять фосфорні (50 г подвійного суперфосфату або 100 г суперфосфату на 1 м2) і хлормісткі калійні добрива (30-40 г хлористого калію чи калійної солі 40-50 г/м2).

Якщо використовують мінеральні добрива бажано, щоб відношення між основними елементами мінерального живлення було наступним: N1:K1,75: P1,5.

Навесні для середньозабезпечених поживними речовинами ґрунтах перед оранкою вносять азотні добрива (аміачна селітра 30-40 г/м2), калійні добрива (сульфат калію 15-20 г/м2) і фосфорні (суперфосфат 30-35 г/м2).

За два-три тижні до посадки бульбоцибулини дістають зі сховища. Обережно, щоб не пошкодити ростки, їх очищують від криючих лусочок. Хворі бульбоцибулини відбраковують.

Перед посадкою бульбоцибулини замочують в розчині марганцевокислого калію 0,4-0,5% (4-5 г/л води) на 1-4 години.

Строки посадки гладіолусів - 2-3 декада квітня. До висаджування бульбоцибулин гладіолусів приступають тоді, коли ґрунт на глибині 10-12 см прогріється до 8-10оС.

Глибина посадки коливається від 4 до 15 см і залежить від розмірів бульбоцибулин і механічного складу ґрунту. Найкращим способом вважається висаджування на глибину 5-7 см з наступним обгортанням і доведенням глибини розташування бульбоцибулини до оптимальної.

Відстань між рядами для середньопізніх сортів до 25 см, а між рослинами в рядку 18-20 см. Великоквіткові гладіолуси висаджують не більше 40 штук бульбоцибулин 1 розбору на 1 м2.

Перші сходи гладіолусів зявляються на 10-15 день після посадки.

Після зявлення сходів ґрунт можна мульчувати торфом, торфокомпостом, перегноєм, мілкоподрібненою соломою, корою, хвоєю сосни товщиною 2-3 см.

Гладіолуси вибагливі до наявності ґрунтової вологи. Нестача вологи в цей період призводить до деформації суцвіття, слабкому розвитку кореневої системи і заміщаючої бульбоцибулини.

Поливають гладіолуси теплою водою, враховуючи глибину залягання кореневої системи. Поливи повинні бути рясними (не менше 10-15 л/м2), до зволоження ґрунту на глибину 25-30 см. Ґрунт після кожного поливу чи дощу рихлять на глибину до 4-5 см, суміщаючи рихлення з прополюванням і обгортанням.

Посіви гладіолусів повинні бути чистими від бурянів. Буряни не тільки конкурують з гладіолусами в споживанні елементів мінерального живлення, але й перешкоджають вентиляції посадок, стимулюючи появлення шкідників і збудників хвороб.

В різні фази розвитку рослини гладіолусів споживання поживних речовин змінюється. Забезпечують рослину елементами мінерального живлення можна за допомогою підживлень.

Перше підживлення - азотне, вноситься у фазі 2-3 справжніх листочків.

Друге підживлення - азотно-калійно-фосфорне проводять в фазі появи 5-6 справжніх листочків.

На ґрунтах, які багаті органічними речовинами, азот необхідно виключити і обмежитися фосфорно-калійними добривами.

Третє підживлення - калійно-фосфорне проводять в фазі початку бутонізації або трохи раніше при появі суцвіття. Воно забезпечує добре цвітіння і краще утворення бульбоцибулин.

Назва та норма внесення добрив наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Норма внесення добрив для підживлення гладіолусів

Назва добриваНорма внесення, г/м21 підживленняАміачна селітра25-35Сульфат амонія25Суперфосфат30-402 підживленняСульфат амонія10-20Суперфосфат15-20Сірчано-кислий калій10-203 підживленняСуперфосфат30-40Хлористий калій15-20

Підживлення мінеральним добривом вносять в рідкому вигляді, розчинивши їх у воді. Рідкі підживлення забезпечують надходження розчинених речовин безпосередньо до кореневої системи і тому діють більш ефективно і швидко, ніж сухе підживлення, що вносять на поверхню ґрунту.

Некореневе підживлення, тобто обприскування листя розчином мінеральних речовин, підвищує декоративні якості гладіолусів, прискорює їх цвітіння. Особливо добре діють на гладіолуси некореневі підживлення борною кислотою (0,1-0,2 г) і перманганатом калію (0,15%).

До системи заходів по догляду за посадками гладіолусу входять профілактичні обприскування з ціллю попередження захворювань і пошкоджень рослин шкідниками. Через кожні 15-20 днів починаючи з появи 3-4 листків, проводять обприскування рослин і полив ґрунту під ними рідкими препаратами

Рослини гладіолусу підвязують, для цього використовують натягнутий вздовж рядків дріт чи шпагат.

Високе обгортання рослин може частково замінити підвязування. Обгортати слід вже у фазі 4-5 справжніх листочків на висоту до 10 см, яке сприяє більшій стійкості рослин, запобігає від вилягання, забезпечує кращий прогрів ґрунту під кореневою системою і створює умови для кращого проникнення в ґрунт підживлень і вологи під час поливу.

При зрізанні суцвіть на стеблі залишають 3-4 листи для кращого розвитку бульбоцибулини.

Час викопування гладіолусів визначається кліматичними умовами місця їх вирощування, строками посадки і сортовими особливостями. Викопування починають з другої декади вересня до початку заморозків.

Для доброго визрівання бульбоцибулин і бульбобруньок необхідно 35-45 днів після цвітіння. У дозрілих бульбоцибулин покривні лусочки кореневі, дитинка, вкрита міцною темною лусочкою, легко відокремлюється від материнської бульбоцибулини.

Викопування проводять в суху погоду. Першими викопують ранні сорти, останніми - посадки із дитинок і мілких бульбоцибулин. Викопані бульбоцибулини обережно звільняють від ґрунту, при цьому збирають добре відокремлюючихся діток. Хворі рослини відбраковують і знищують. Стебло зрізують, залишаючи у бульбоцибулини невеликий пеньок (0,5-1 см). Корені обрізають, що сприяє скороченню строку просушування бульбоцибулини. Після видалення стебла і коренів бульбоцибулини ретельно вимивають від ґрунту і проводять дезінфікування в розчині перманганату калію (5-10 г/л) на 20-25 хвилин. Просушування починають якомога швидше. Бульбоцибулини розкладають в мішечки і протягом 1-3 днів підсушують на відкритому повітрі. Підготовлені до зберігання бульбоцибулини повинні мати вологість 13-14%.

Зимове зберігання проводять в сухих погрібах при температурі 3-8оС і відносній вологості повітря 60-70%. При такій же температурі зберігають і дитинок. Не допускають зниження температури нижче +2оС. За 15-20 днів до посадки температуру в сховищі піднімають до 12-15оС.

При вирощуванні необхідно брати до уваги той факт, заради чого вирощують гладіолуси. Якщо головною метою вирощування є отримання гарного посадкового матеріалу, тоді результати досліджень були б дещо іншими і суттєво відрізнялись від тих, що будуть надаватись в даній роботі. А так як головну увагу при проведенні досліджень звертали на відповідність декоративних якостей сортовим стандартам, тому й результати досліджень відштовхуються від декоративних показників досліджуваних рослин. За сортовий стандарт при проведенні досліджень і порівнянні результатів обрали характеристику сорту, яка була затверджена при його реєстрації.

РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ АГРОТЕХНІКИ ВИРОЩУВАННЯ ЛІЛІЙ (Результати досліджень)

.1 Аналіз рослин гладіолусів вирощених за технологічним регламентом

В наш час важко уявити будь-який сад без гладіолусів. Все частіше й частіше ландшафтні дизайнери звертаються до цих квітів. Флористи використовують суцвіття в будь-яких урочистих чи ритуальних композиціях. Але щоб отримати гарний матеріал для подальшого опрацювання необхідно знати, як же виростити ці дивовижні квіти. Загальних знань для цього замало.

До основних заходів агротехніки в період росту відносяться: поливи, рихлення ґрунту, прополювання бурянів, мульчування ґрунту, підживлення, використання мінеральних добрив, міри по запобіганню захворювань.

Звичайно, при вирощуванні необхідно брати до уваги той факт, заради чого вирощуються гладіолуси. Якщо головною метою вирощування є отримання гарного посадкового матеріалу, тоді результати досліджень були б дещо іншими і суттєво відрізнялись від тих, що будуть надаватись в даній роботі. А так як головну увагу при проведенні досліджень звертали на відповідність декоративних якостей сортовим стандартам, тому й результати досліджень відштовхуються від декоративних показників досліджуваних рослин. За сортовий стандарт при проведенні досліджень і порівнянні результатів обрали характеристику сорту, яка була затверджена при його реєстрації [15].

На ділянці 4 посаджені рослини вирощувались згідно технологічного регламенту. Проаналізувавши отримані дані можна зробити висновок, що посадковий матеріал належної якості і відповідає вимогам, адже одночасне цвітіння і відповідність суцвіть сортовим стандартам спостерігалась у 86-92% рослин. Найкраще себе зарекомендували сорт Шоколадниця - 92% та Град Кітеж - також 92% рослин відповідали сортовим ознакам і відповідно найвищим декоративним властивостям. Дещо нижчі показники у сортів Маліка і Соврін - 90%. На третьому місці розташувався сорт Папарчіо Зієдас - лише 88% рослин мали найвищі декоративні якості. І найгірший результат у сортів Професор Паролек і Любовний напіток - всього 86% рослин відповідали сортовим стандартам і мали найвищі декоративні властивості. Отже, ці дані можна внести до таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Результати досліджень декоративних властивостей гладіолусів вирощених за технологічним регламентом

Назва сортуВідповідність рослин сортовим стандартам, %Шоколадниця92Град Кітеж92Маліка90Соврін90Папарчіо Зієдас88Професор Паролек88Любовний напіток86

Проаналізувавши таблицю можна зробити висновки, що посадковий матеріал задовільної якості. Рослини вирощені за технологічним регламентом відповідають сортовим стандартам, мають одночасне цвітіння і відрізняються гарними декоративними властивостями.

4.2 Результати досліджень рослин гладіолусів вирощених на ділянці зі збільшеною нормою добрив

Підживлення значно впливають на ріст, розвиток і декоративні якості гладіолусів. Раціональною і біологічно обоснованою є система підживлень, повязаних з відповідною стадією чи фазою розвитку рослин. На ділянці 2 використовували збільшену норму добрив. На протязі всього вегетаційного періоду спостерігались наступні зміни: рослини мали потужний ріст, інтенсивне темно-зелене забарвлення листя, але цвітіння затримувалось. За фенологічними спостереженнями цвітіння розпочалось на 7 днів пізніше від контрольної дати. Але не дивлячись на потужність рослин, суцвіття мало гірші декоративні властивості, ніж на контрольній ділянці. У сортів Папарчіо Зієдас, Професор Паролек і Маліка квітки в суцвітті розміщувались нерівномірно, дещо зменшувалась гофрованість та яскравість забарвлення. Сорти Град Кітеж і Шоколадниця взагалі непогано відповідали сортовим стандартам і мали задовільні декоративні якості, лише в меншій кількості ніж на контрольній ділянці.

Таблиця 4.2 Результати досліджень декоративних якостей гладіолусів на ділянці зі збільшеною нормою добрив

Назва сортуВідповідність рослин сортовим стандартам, %Град Кітеж75Шоколадниця70Соврін65Маліка65Папарчіо Зієдас60Любовний напіток55Професор Паролек50

Проаналізувавши таблицю спостерігаємо, що за таких умов дещо змінились лідируючі сорти, але взагалі сорти майже в встановленому порядку посідають місця в таблиці. В цьому досліді найкращі результати показали сорти Град Кітеж і Шоколадниця, а найгірші - Любовний напіток і Професор Паролек - лише 50% рослин відповідали сортовим стандартам і мали відповідні декоративні якості.

4.3 Результати досліджень рослин гладіолусів вирощених на ділянці зі зменшеною нормою добрив

На ділянці 3 використовували зменшену норму добрив. Протягом вегетаційного періоду спостерігались наступні зміни: затримка росту і розвитку рослин, забарвлення листя блідо-зелене, слабке і неодночасне цвітіння. Суцвіття не відповідало сортовим стандартам і не мало відповідних декоративних якостей.

Таблиця 4.3 Результати досліджень декоративних якостей гладіолусу на ділянці зі зменшеною нормою добрив

Назва сортуВідповідність рослин сортовим стандартам, %Шоколадниця50Град Кітеж50Маліка45Соврін45Папарчіо Зієдас40Професор Паролек40Любовний напіток35

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок, що зменшення норми добрив схоже за своєю дією на рослини, як і збільшення. Лише 50% відповідності- це найкращий результат на цій дослідній ділянці. Найгірший результат - сорт Любовний напіток -тільки 35% рослин.

4.4 Результати досліджень рослин гладіолусів вирощених на ділянці без застосувань основних агрозаходів

Дуже суперечливими виявились досліди, що проводились на ділянці 1. Адже важко уявити, наскільки важливими можуть бути при вирощуванні гладіолусів ті чи інші агрозаходи. І чи суттєво впливає на результат їхня відсутність. Для того, щоб остаточно розвіяти ці сумніви, на ділянці 1 не застосовували наступних агрозаходів: застосовували поверхневий полив без рихлень ґрунту, прополювання проводились у відповідності з контрольною ділянкою, обгортання рослин не проводилось. Протягом вегетаційного періоду відбувалось наступне: поверхневий полив лише сприяв росту бурянів; рихлення ґрунту не проводилось, тому на поверхні ґрунту утворилась кірка, що блокувала надходження повітря до кореневої системи; без застосування обгортань рослини полягли; ріст бурянів затримував ріст і розвиток рослин, тому гладіолуси були слабкими, а деякі навіть не зацвіли. Майже 10% рослин були видалені із дослідної ділянки через ураженість хворобами. Це найвищий показник серед досліджуваних ділянок. Результати досліджень занесені до таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 Результати досліджень рослин гладіолусів на ділянці без основних агрозаходів

Назва сортуВідповідність рослин сортовим ознакам, %Шоколадниця50Град Кітеж45Соврін45Маліка40Любовний напіток35Професор Паролек35Папарчіо Зієдас30

Аналізуючи таблицю робимо висновок, що відсутність основних агрозаходів також суттєво впливає на отримання гарного результату. Лише один сорт Шоколадниця у 50% відповідав сортовим стандартам. Ще два сорти наблизились до цього результату - 45%. Всі інші показали негативний результат у 30-35%. Отже, агрозаходи, що не проводились на ділянці 1 відіграють дуже важливу роль у вирощуванні гладіолусів і відповідності цих рослин сортовим стандартам.

Отже, всі отримані результати можна занести до таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 Порівняльні результати досліджень рослин гладіолусів на дослідних ділянках

Назва сортуДілянка 1, %Ділянка 2, %Ділянка 3, %Ділянка 4, %Шоколадниця50705092Град Кітеж45755092Маліка40654590Соврін45654590Папарчіо Зієдас30604088Професор Паролек35504088Любовний напіток35553586

Аналізуючи таблицю можна зробити висновок, що сорти гладіолусів для вирощування на території СНАУ підібрані у відповідності до кліматичної зони, адже на контрольній ділянці спостерігаються досить високі показники декоративних якостей рослин. Щоб уявити як змінюються показники декоративних властивостей сортів гладіолусів в залежності від агротехніки вирощування побудуємо графіки і проаналізуємо результати досліджень окремо по кожному сорту вирощуваних гладіолусів.

Рис. 4.1. Результати досліджень відповідності рослин гладіолусів сорту Шоколадниця сортовим ознакам.

Проаналізувавши даний графік сорту Шоколадниця, можна спостерігати зростання показників на ділянці 4, на якій рослини вирощувались відповідно до технологічного регламенту. Результати досліджень на ділянках 1 і 3 однакові, дещо вищі показники на ділянці 2.

Рис. 4.2. Результати досліджень відповідності рослин гладіолусів сорту Град Кітеж сортовим ознакам.

Сорт Град Кітеж найвищий результат показав на ділянці 4; на ділянці 1 показники були найнижчими; на ділянці 2 спостерігалось зростання результатів в порівнянні з 1 та 3 ділянками.

Рис. 4.3. Результати досліджень відповідності рослин гладіолусів сорту Маліка сортовим ознакам

У сорту Маліка найнижчі результати отримані на ділянці 1 - лише 40%, на ділянці 3 показники дещо вищі - 45%, на ділянці 2 спостерігаємо зростання показників-65%, а на контрольній ділянці результат складає 90%.

Рис. 4.4. Результати досліджень відповідності рослин гладіолусів сорту Соврін сортовим ознакам

Сорт Соврін практично ідентичний показникам попереднього сорту, лише на ділянці 1 результати цього сорту були дещо вищими і складали 45%. Що стосується інших ділянок, зростання спостерігаємо на ділянці 2 і найвище - на ділянці 4.

Рис. 4.5. Результати досліджень відповідності рослин гладіолусів сорту Папарчіо Зієдас сортовим ознакам

Проаналізувавши даний графік сорту Папарчіо Зієдас, можна спостерігати зростання показників на ділянці 4, на якій рослини вирощувались відповідно до технологічного регламенту. Найнижчі показники на ділянці 1, дещо вищі на ділянці 3, на ділянці 2 отримані результати складають 60%.

Рис. 4.6. Результати досліджень відповідності рослин гладіолусів сорту Професор Паролек сортовим ознакам

Найцікавіший досліджуваний сорт. На перших трьох досліджуваних ділянках отримали майже однакові результати. Що стосується ділянки 4, то спостерігаємо суттєві зміни показників - від 35% показники зросли до 88%.

Рис. 4.7. Результати досліджень відповідності рослин гладіолусів сорту Любовний напіток сортовим ознакам.

Мало чим відрізняється сорт Любовний напіток від попередніх досліджуваних сортів. На ділянках 1 і 3 отримали однакові результати - 35%; на ділянці 2 показники дещо вищі і складають 55%. Найвищі показники на контрольній ділянці 4 і складають 86%.

За допомогою програми Office Excel 2007 на основі отриманих даних побудуємо порівняльний графік.

Рис. 4.8. Порівняльний графік досліджуваних сортів

Дослідивши графік можна зробити висновки щодо перспективності сортів, які вирощувались на досліджуваних ділянках. Найвищі показники у сортів Шоколадниця, Град Кітеж, Маліка і Соврін. Ці сорти рекомендовані для вирощування на території СНАУ як найбільш перспективні і економічно вигідні.

Що стосується технології вирощування, то на ділянці 4 (контрольній) рослини показали найкращий результат. Це доводить, що технологічний регламент, який рекомендовано для вирощування гладіолусів у роботах вірний, що й треба було довести.

РОЗДІЛ 5. ВИКОРИСТАННЯ ГЛАДІОЛУСІВ В ОЗЕЛЕНЕННІ

В наш час важко уявити будь-який сад без гладіолусів. Все частіше й частіше ландшафтні дизайнери звертаються до цих квітів. Флористи використовують суцвіття в будь-яких урочистих чи ритуальних композиціях.

Сучасний асортимент гладіолусів, різноманітність сортів, багатство кольорів та форм квітів в поєднанні з правильним розмноженням дозволяють не тільки створити велику колекцію і використовувати квіти для зрізування, але й прикрасити ними свою присадибну ділянку.

Однак, до цього часу гладіолуси вирощують, як правило, як квіти на зріз і пошук необхідних дизайнерських рішень для квітникаря-початківця стає важкою задачею. Скоріш за все, без допомоги кваліфікованого спеціаліста в галузі ландшафтного проектування просто не обійтись. Адже в кожному конкретному випадку рішення має бути індивідуальним. Але будь-які витрати будуть винагороджені буйним цвітінням цих чудових квітів [6].

Гладіолуси висаджують поблизу водойм та басейнів, в рокаріях разом з ірисами. Вони можуть посісти поважне місце у міксбортерах - квітниках, що складаються з різноманітних квіткових та декоративно-листяних рослин, розміщених плямами неправильної форм.

Групи гладіолусів можуть бути кольоровими акцентами серед більш низьких квіткових рослин, наприклад, однорічних жоржин, циній, айстр, тагетисів. При розміщенні кольорових плям враховують поєднання кольорової гамми. На передньому плані можно розмістити ґрунтопокривні рослини, які після цвітіння зберігають декоративний вигляд: флокс, алісум, сєдум.

Картатий килим з дрібноквіткових сортів гладіолусів добре виглядає у рабатках на фоні газону, які можна окай мити цинерарією [5].

Гладіолуси, що висаджені в декоративні вази, можна використовувати для прикраси входу у будинок чи на ділянці. Добре виглядають такі букети і на фоні газону.

На присадибній ділянці з невеликою будівлею можна улаштувати квітник, який відокремити низьким декоративним забором. На задньому фоні розміщують гладіолуси і доповнюють їх тагетесом, цинією чи однорічними жоржинами, створюючи картатий килим кольорів.

Якщо ділянка оформлена в сільському стилі, то можна влаштувати куліси з кукурудзи чи соняшника, які можуть слугувати декоративною огорожею зони відпочинку, а на їхньому фоні групами розмістити гладіолуси, чергуючи теплі та холодні кольори. Посадки обсаджують тагетесом чи нагітками.Можна також улаштувати декоративний тин, використовуючи його як фон для квітника [6].

Досить декоративно виглядають посадки гладіолусів вздовж садових доріжок з більш низькорослими квітами на передньому плані.

Що ж стосується Сумського Національного Аграрного Університету, то гладіолуси якнайкраще впишуться в озеленення його території. Адже на території досить широко використовуються міксбортери, а також рокарії та альпійські гірки. Навіть на поздовжніх клумбах вздовж будівель гладіолуси посядуть почесне місце.

На запропонованих фото можна уявити, на скільки зміниться вид квітників, якщо на них висадити гладіолуси. Ці рослини чудово гармонують з шавлією, петунією, тагетесом, цинерарією, хостою, каннами, седумом, нівяником тощо.

Рис. 5.4. Варіанти використання гладіолусів на території СНАУ

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

.1 Охорона праці

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційно-технічних заходів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоровя і працездатності людини в процесі праці. Складовими охорони праці є законодавство про працю , виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах у сільському господарстві, включаючи пожежну безпеку.

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регламентуються Конституцією України (Основним законом), кодексами законів про працю, законом «Про охорону праці», а також розробленими на їх основі відповідними нормативно-правовими актами (указами Президента, постановами уряду, правилами, нормами, інструкціями, стандартами та іншими документами) [4].

Метою охорони праці є зниження і зменшення виробничого травматизму і професійних захворювань, на основі заходів, що поєднують систему законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-профілактичних методів, які забезпечують безпеку процесу праці, збереження працездатності і здоров'я людини.

Перед проведенням робіт робітники повинні пройти інструктаж, бути ознайомленими з препаратами та їх властивостями. А також мати спеціальну кваліфікацію [33].

В господарстві умови праці на робочому місці безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно-побутові умови відповідають вимогам нормативних актів про охорону праці. Також керівництво намагається впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, забезпечують санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. На керівництво підрозділами покладається систематичне проведення інструктажу з охорони праці, протипожежної охорони.

В сучасному сільськогосподарському виробництві основними джерелами травматизму є слідуючі:

1)механізми та машини, обладнання тваринницьких комплексів та ферм, теплиць, станції по випробуванню та технічному обслуговуванню сільськогосподарської техніки;

2)падаючі предмети та обвалювання конструкцій різноманітних споруд;

)відкриті люки на території підприємства;

)пожежно небезпечні матеріали та речовини, пестициди та отрутохімікати;

)статистика електроенергії та газові розряди [27].

Дослідна робота по темі дипломної роботи була проведена у виробничих умовах ННВК СНАУ.

Основними причинами травматизму при роботі за доглядом території СНАУ є: не проведення інструктажу з техніки безпеки, невиконання правил техніки безпеки працівниками, необережне ставлення з засобами праці (газонокосарка, секатор, коса).

При цьому створюються наступні ситуації: захват кінцівок рук робочими органами, падіння на загострені частини засобу праці, засмічення очей технологічними продуктами, захват одягу і частин тіла незахищеними обертаючими передачами, порізи тощо.

Перед початком роботи потрібно перевірити технічну справність машини і знаряддя, що повністю відповідають вимогам безпеки. Нові відремонтовані, а також машини, що тривалий час не працювали, допускаються до роботи лише після їх обкатки і ретельної перевірки.

Дослідна робота по темі дипломної роботи була проведена на території ННВК СНАУ.

Показники травматизму в ННВК СНАУ за останні роки наведені в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 Показники стану техніки безпеки в ННВК СНАУ

№ п/пПоказники травматизму2009 рік2010 рік2011 рік1.Середньорічна кількість працівників за відліковий період, чол.1917182.Кількість нещасних випадків з втратою працездатності на 1 трудовий день і більше, днів1-13.Загальна кількість днів непрацездатності, днів14-74.Матеріальні збитки (виплати за лікарняними листами), грн.252,5-126,75.Коефіцієнт частоти травматизму, Кч52,6-55,56.Коефіцієнт важкості травматизму, Кт14-77.Коефіцієнт втрати робочого часу, Кв736,4-388,58.Фінансування заходів з охорони праці, грн.120012001200

Основний об'єм травм викликаний тим що в основному за територією доглядають студенти і своїм грайливим ставленням до праці можуть поранити себе і оточуючих, відсутністю і недосконалістю блокувачів безпеки, недосконалістю технології і техніки, недостатнім рівнем знань технологічної дисципліни, правил і норм охорони праці.

Аналіз потенційно небезпечних та шкідливих виробничих факторів з привязкою до технічної схеми виробництва сільськогосподарських робіт, потенційно небезпечних ситуацій по місцю, часу та обставинам їх виконання
наведено в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2. Аналіз небезпечних факторів при вирощуванні гладіолусів

ОпераціяНебезпечні умовиНебезпечні діїНебезпечні ситуаціїМожливі наслідкиНавантаження мінеральних добривПошкодження упаковки при перевезенніКонтакт з добривами при засипці у розкидачРозсипання добрив при завантаженні та перевезенніУраження відкритої шкіриПеревезення добрив ГАЗ-53Пошкодження упаковки при перевезенніКонтакт з до-бривами при завантаженні та розвантаженніРозсипання добрив при пере-везенніУраження відкритої шкіриВнесення мінеральних добривНесправність розкидачаРегулювання норм внесенняПопадання на відкрите тілоУраження відкритої шкіриОбприскування культур від комах і шкідниківРозпилювання яду при заправці на земліНехтування засобами захистуПопадання в органи дихання,слизову оболонку шкіриПідвищення температури, опіки шкіри

Отже, аналізуючи таблицю можна зробити висновок, що при внесенні мінеральних добрив необхідно дотримуватись встановлених правил техніки безпеки, знаючи джерела травматизму і причини професійних захворювань виробити ефективні профілактичні засоби.

Для запобігання дій потенційно небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які виникають у процесі вирощування гладіолусів і догляду за територією взагалі, необхідно впровадити наступні заходи з охорони праці в тому числі різних технічних засобів, які забезпечують безпеку праці [17].

Допущені до роботи газонокосарки, оприскувачі та інші механізовані агрегати повинні бути справні і випробувані перед експлуатацією.

На території СНАУ є чудовий навчально-науковий виробничий комплекс на ділянках якого проводять досліди і вирощують різні сільськогосподарські культури. А при проведенні технологічних процесів які необхідні для вирощування тієї чи іншої культури працівники інколи отримують травми.

Значна кількість травм відбувається при експлуатації транспортних і грунтооброблюючих агрегатів, а також при збиранні врожаю. При обслуговуванні грунтооброблюючих агрегатів найбільшу небезпеку представляють робочі органи. Для виключення порізів рук їх очищують спеціальними лопаточками, борти припіднімають гаками з довгими ручками, а заточку проводять у рукавицях згідно вимог [20].

Хоча робота по догляду за територією університету не складна і не містить в собі особливо небезпечних факторів, але іноді зустрічаються випадки травматизму, тому за стан охорони праці в ННВК СНАУ відповідає інженер з питань охорони праці. Його обов'язок провести інструктаж з охорони праці і слідкувати за його виконанням.

Якщо проводяться роботи з хімічними засобами, то виконуючі їх працівники мають дотримуватися слідуючих положень:

при проведенні робіт по внесенню гербіцидів необхідно користуватися засобами індивідуального захисту: прогумованими фартухами, рукавицями з кислотнозахисним просочуванням, спецвзуттям, захисними окулярами ПО-2, респіраторами РПГ-67, РУ-60 марок А і В;

засоби індивідуального захисту повинні бути підібрані для працюючих за розмірами і зберігатися в окремій шафі в спеціальному місці. Заборонено відносити спецодяг, спецвзуття і засоби індивідуального захисту додому, зберігати їх в житлових чи призначених для відпочинку приміщеннях;

після роботи гумові частини респіраторів повинні бути ретельно промиті теплою водою з милом, протерті ватним тампоном, змоченим в теплій воді, і висушені. Апаратуру і тару, забруднену гербіцидами, дезинфікують;

люди, які працюють з пестицидами, повинні дотримуватися правил особистої гігієни, на місці роботи не їсти і не курити. В місцях застосування гербіцидів повинна бути аптечка першої допомоги, комплектація якої приведена в «Санітарних правилах при зберіганні, транспортуванні і використанні гербіцидів в сільському господарстві» [33].

Мінеральні добрива, як і отрутохімікати зберігаються в складах окремо, обладнаних електричними світильниками із спеціальними ковпаками. Аміачна селітра зберігається в поліетиленових мішках в окремих приміщеннях, обладнаних вогнегасником, мішком з піском, протипожежними щитами. При роботі з рідким азотом агрегати обладнують вогнегасником типу ОХП-10, ОУ-80, а також бочкою з водою.

Техніка безпеки при роботі на автомобілях і тракторах наступна: кабіни тракторів і самохідних с/г машин захищають механізаторів від дощу, снігу, вітру, сонця, високих і низьких температур навколишнього середовища, пилу, газів і інших шкідливих речовин. Для зниження постачання тепла від сонячної радіації, зовнішні поверхні кабіни красять у світлі тони, під дахом на відстані 30-50 мм встановлюють відбиваючий екран із листової сталі, а на вікнах грати у вигляді жалюзі. Для захисту зовнішнього тепла і холоду стінки кабіни вкривають тепло ізолюючим матеріалом, а підлогу - гумовими килимами із тепло ізолюючою підкладкою.

При вирощуванні лілій в навчально-науково виробничому комплексі СНАУ, працівники дотримуються всіх зазначених правил та вимог з техніки безпеки.

Керівники підрозділів суворо слідкують за виконанням всіх технологічних операцій і вчасно проводять інструктаж.

Результатом добре організованої системи охорони праці в ННВК СНАУ є відсутність виробничих травм серед працівників.

6.2 Безпека в надзвичайних ситуаціях

Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

Засоби масової інформації, як правило, привертають увагу громадськості до надзвичайних ситуацій, особливо коли вони пов'язані з життям відомих особистостей, призвели або можуть призвести до великої кількості жертв, становлять загрозу нормальному життю і діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Майже жодне газетне видання, жоден випуск радіо або телевізійних новин не виходить без таких повідомлень.

За останні роки щороку в Україні виникає до 300 надзвичайних ситуацій природного походження і до 500 надзвичайних ситуацій криогенного походження.

Надзвичайна ситуація (НС) - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосовуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат.

Цивільний захист (ЦЗ) - це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями залежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирінні час і в особливий період [4].

Загальні ознаки НС:

наявність або загрози загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;

заподіяння економічних збитків;

істотне погіршення стану довкілля.

Внаслідок надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру (а загалом будь-якого походження) може сформуватися надзвичайний екологічний стан, коли на певній території проживання населення може бути або однозначно неможливе (як це сталося після аварії на Чорнобильській АЕС), або потребуватиме обмежень.

Згідно з чинним законодавством України рішення про запровадження надзвичайного екологічного стану ухвалює Президент України за поданням Ради національної безпеки і оборони України або Кабінету Міністрів України.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Аварії поділяються на дві категорії:

до І категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення;

до II категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше) [17].

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії.

Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпечне природне явище - це стихійне лихо.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Потенційно небезпечний об'єкт - це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, перероблюються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.

Залежно від причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайної ситуації на території України, розрізняють такі надзвичайні ситуації:

техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд і будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів або надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;

соціально-політичного характеру - пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку і телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

воєнного характеру - пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо [33].

Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення.

Захист населення - це створення необхідних умов для збереження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів - уникнути або максимально знизити ураження населення.

До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.

Головним і невід'ємним елементом всієї системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є інформація та оповіщення.

Зміст інформації мають становити відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків, а також заходи реагування на них.

Для безпосереднього проведення заходів захисту сільськогосподарських рослин і продукції рослинництва створюються такі формування ЦЗ: команди захисту рослин (КЗР), бригади захисту рослин (БЗР), спеціалізовані групи захисту рослин (СГЗР).

Основними заходами, які проводять завчасно є:

-планування заходів захисту рослин і врожаю в надзвичайних ситуаціях;

-створення формувань захисту рослин; забезпечення формувань засобами індивідуального і колективного захисту та іншим табельним майном;

організація і проведення навчання з ЦЗ особового складу служб, установ і формувань;

організація проведення науково-дослідних робіт, захисту знезаражування посівів сільськогосподарських культур, плодово-ягідних і лісових насаджень, продукції рослинництва тощо;

виведення стійких проти хвороб і шкідників сортів сільськогосподарських культур;

вапнування кислих ґрунтів; організація спостереження і лабораторного контролю за об'єктами рослинництва;

ознайомлення населення з ознаками ураження рослин;

розробка енергозберігаючих технологій для вирощування і доведення до кондиції урожаю;

підтримання постійної готовності сил і засобів ЦЗ для захисту рослин у надзвичайних умовах;

проведення своєчасної профілактичної обробки посівів [20].

РОЗДІЛ 7. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Однією з характерних рис XXI століття є бурхливий розвиток науково - технічного прогресу. Він дав можливість освоїти величезні земельні ресурси і значно піднести рівень промислового виробництва. Але поряд із цим науково-технічний прогрес став причиною й деяких негативних явищ, зокрема забруднення навколишнього середовища, порушення екологічного звязку у системі «людина-біосфера», в ряді випадків нераціонального використання природних ресурсів. За цих обставин проблема охорони природи набула глобального значення, вона тією або іншою мірою стосується всіх країн світу.

Багато уваги розвязанню завдань по охороні навколишнього середовища і раціональному використанню природних ресурсів приділяється в Україні.

Проблема охорони навколишнього середовища певний час повязувалася переважно з розвитком галузей промислового виробництва. Однак за останні десятиріччя межі природоохоронної діяльності істотно розширилися. Підвищення інтенсивності використання земельних ресурсів, поглиблення індустріалізації, автоматизації та хімізації сільського господарства привели до посилення впливу вказаних галузей на навколишнє природне середовище викликали необхідність вжиття термінових заходів щодо охорони природи [21].

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва безумовно викликає необхідність вирішення нових природоохоронних проблем. З цього приводу в основних напрямках передбачено такі завдання, як поліпшення охорони природи, посилення робіт по збереженню родючості ґрунту і заходів боротьби з ерозією ґрунтів, підвищення темпів робіт по рекультивації земель, забезпеченні їх захисту від селів, зсувів, обвалів, засолення, заболочення, підтоплювання і висушування.

При інтенсивному використанні пестицидів, які мають канцерогенні та мутагенні якості, зростає небезпека забруднення навколишнього природного середовища, порушується екологічна рівновага, знижується біологічна активність ґрунту, тощо [19].

Охорона ґрунтових ресурсів

Одне із головних природних багатств є ґрунт. Від його стану, збереженості залежить врожайність рослин полів, садів і пасовищ. Найменша помилка і ґрунт втрачає свою родючість. Основну шкоду ґрунтам наносить ерозія, тобто руйнування верхнього родючого шару водою і вітром. На схильних до ерозії ґрунтах врожай основних сільськогосподарських культур знижується в 2-3 рази, погіршується якість продукції. Розорювання земель вздовж схилів, порушення сівозміни, і одноманітне використання ґрунту, щорічна оранка на одну глибину, надмірний випас худоби, одна з головних причин виникнення ерозійних процесів.

Щоб їм запобігти у ННВК СНАУ мають ґрунтовий кадастр з характеристиками полів біля університету і розроблену систему використання ґрунтів з врахуванням їх особливостей та належного обробітку ґрунту. Тут запроваджено безвідвальний обробіток ґрунту, залуження схилів крутизною більше 3°, обліснення еродованих ґрунтів, оранка поперек схилів, обробка парів із залишенням стерні та внесенням органічних добрив тобто мульчуванням [18].

В ННВК найпоширенішою породою є чорноземи потужні середньогумусні. Зустрічаються на орних землях чорноземи змиті. За механічним складом ці ґрунти відносять до суглинистих. За даними агрохімічного обстеження ґрунти мають нейтральну реакцію розчину (рН 6,0-6,1).

Звичайно в ННВК є лісосмуги продувної конструкції, які захищають поля від переважаючих вітрів і затримують сніг на них взимку. Стан їх задовільний. Кожного року проводяться операції по очищенню їх від чагарників. Біля головних будівель ННВК ростуть берези та каштани, клени, ялини, а також на клумбах квіти. По вулицях - дерева фруктові та дикі, бузок і жасмин. Озеленення території сприяє очищенню повітря від пилу та загазованості.

Луки і пасовища знаходяться у задовільному стані. Своєчасно проводиться підсів трав, щоб не відбулося випадання їх із травостою. Через це пасовища дають добрі врожаї. На них переважають такі трави: тонконіг лучний, конюшина рожева, червона, буркун польовий, грицики звичайні.

Охорона водних ресурсів

Вода - основний компонент життя. Вона необхідна для життєдіяльності рослин тварин, людини. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світів, і є уразливим природним об'єктом.

До джерел забруднення водоймищ належать, в основному, стічні води промислових підприємств, господарсько-побутові стоки, змиті з сільськогосподарських угідь добрива, пестициди [21].

Сільське господарство - одне із найбільших споживачів і одночасно забруднювач питних вод. Джерелами забруднення можуть бути свиноферми, молочнотоварні ферми і хімічні склади. Проте хімічний склад знаходиться на значній відстані від водних ресурсів і відповідає вимогам.

Вода забруднена побутовими стоками потрапляючи на поля без очистки, знижує вміст в ґрунті кисню, тим самим уповільнює біологічні процеси, що проходять в ній. Встановлено, що кожний кубічний метр стічних вод забруднює 50-60 куб.м чистої води .

Джерелом забруднення води і водоймищ може бути і сам ННВК СНАУ. Стічні води з віварію та територій автогаража, містять різні хімічні та біологічні речовини і попадаючи в близько розміщені природні водоймища та проникаючи в ґрунт сприяють забрудненню як поверхневих, так і підземних вод. Ці води стають непридатні для потреб людини, при використанні в промисловості та в сільськогосподарському виробництві [18].

Охорона атмосферного повітря

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього середовища.

Сумська область відноситься до найменш екологічно напружених регіонів України з питань забруднення атмосферного повітря. У 2007 році викиди в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел становить менш 1% по Україні. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря свідчить, що протягом останніх трьох років обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря поступово зменшується, що пояснюється стабілізацією роботи промислових підприємств та проведенням ними природоохоронних заходів, які забезпечують утримання валових показників.

Виробництво сільськогосподарської продукції в значній мірі залежить від чистоти атмосферного повітря. Наявність у повітрі пилу, сірчаного ангідриду та інших шкідливих сумішок призводить до зниження врожайності рослин ' погіршення їх якості та зменшення продуктивності тварин. На даний час основними забруднювачами є транспортні засоби, які не повинні експлуатуватись через свій знос, а також внесення пестицидів під час проведення робіт по знищенню шкідників, хвороб та бурянів [21].

Головним забруднювачем території ННВК є спецмашини (трактори) і автомобілі. Більшість техніки забруднює повітря, бо деякої вийшов строк її експлуатації. Дизельні двигуни є постачальниками сажі та часток кіптяви.

Щоб покращити екологічний стан в ННВК пропонується обрати найбезпечніші хімічні засоби захисту рослин з урахування конкретних умов; яких проводиться боротьба з шкідливими організмами.

В усіх випадках слід застосовувати насамперед хімічні засоби захисту, ще належать до 3 екотоксичної групи. Якщо з якихось причин неможливо використати в боротьбі з даним шкідливим обєктом засоби цієї екотоксичної групи, то можна застосовувати препарати 2 та 1 групи, але забезпечувати при цьому підвищені заходи безпеки.

При внесенні мінеральних добрив фосфорно-калійні добрива рекомендується вносити під зяблеву оранку, а азотні - весною з одночасною заробкою в ґрунт.

Доцільним є широке застосовування біологічних методів боротьби із шкідниками [19].

Охорона рослинних ресурсів

Територія ННВК розташована в лісостеповій природній зоні. Раніше тут степові ділянки чередувались з лісами. В даний час через велику розораність земель природна рослинність майже зовсім зникла і збереглася в основному на природних кормових угіддях.

Збережений травостій природних кормових угідь на схилах балок в основному представлений малоцінним в господарському відношенні різнотравям. Серед них поширеними є деревій звичайний, цикорій звичайний, молочай, типчак. тонконіг, пирій повзучий, вівсяниця, райграс звичайний, конюшина лучна і червона, люцерна хмельовидна та інші.

Недостатньо високий рівень землеробства сприяв появі бурянів, що заважають при вирощуванні культурних рослин і знижують їх врожаї. Найбільш поширеними бурянами є суріпка, пирій повзучий, мишій сизий, осот жовтий, щириця, куряче просо.

На окремих схилах балок збереглася природна дерева рослинність листяних порід - дуба, клена широколистого, ясена, берези, липи, чорноклена, береста, акації, горобини, осики та вільхи. Але в окремих місцях ці дерева вирубані, в інших - штучно насадженні і мають ґрунт та водоохоронне значення.

Рослинності належить важлива роль у ґрунтоутворенні. На ділянках зайнятих лучною рослинністю формуються більш родючі ґрунти - чорноземи та темно-сірі ґрунти, а під деревами, менш родючі - сірі і світло-сірі та дерново-підзолисті ґрунти. На заплаві в умовах надлишкового зволоження формуються торфові болотні та лучні ґрунти.

Не таємниця, що Україна переживає не найкращі часи і з цього можемо зробити висновок - належних кошт для охорони навколишнього середовища наша держава виділяти не може. Хоча це повинно стояти на першому місці.

В наш час існує безліч проблем по охороні навколишнього середовища. Звичайно для охорони атмосферного повітря ми перш за все повинні максимально зменшити негативний вплив таких факторів які і являються забруднювачами повітря. Це буде корисний крок в першу чергу для нас людства та наших дітей. Потрібно контролювати викиди димів, газів, та контролювати екологічність експлуатації сільськогосподарської техніки.

Отже, екологічна ситуація на території ННВК СНАУ, в порівнянні з багатьма господарствами області, є цілком задовільною, але доцільною є рекомендація по ширшому використанню біологічних методів боротьби з шкідливими комахами замість хімічних, впровадження сівозмін, різноманітних агротехнічних заходів, застосування корисних комах (трихограм).

РОЗДІЛ 8. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВИРОЩУВАННЯ ГЛАДІОЛУСІВ НА ТЕРИТОРІЇ СНАУ

При проведенні досліджень основна увага була спрямована на підвищення декоративних властивостей гладіолусів і отримання суцвіть, що можна буде реалізувати. Були визначені показники відповідності сортовим стандартам і відповідно отриманих суцвіть для реалізації. Гладіолуси були висаджені на відстані 25 см один від одного, що в результаті склало 35 рослин на 1 м2. Кінцевим результатом розрахунків є визначення прибутку від реалізації продукції та встановлення рівня рентабельності вирощування гладіолусів для реалізації квітів.

Розрахунок показників економічної ефективності вели за технологічною картою, враховуючи такі показники, як витрати на придбання засобів захисту рослин, додаткові витрати на полив і витрати на придбання посадкового матеріалу. Протягом всього періоду досліджень сума виробничих витрат по вирощуванню рослин, як у контрольному, так і в інших варіантах була різною. Це повязано з тим, що кожного року вартість виробничих витрат значно зростає, а також тим, що у 2009 році були витрачені кошти на придбання посадкового матеріалу, який використовувався в наступних дослідах. Отже, в 2010-2011 роках до виробничих витрат не включали вартість посадкового матеріалу.

Вартість реалізації квітів в різні роки теж значно відрізнялась. Це було повязано як зі збільшенням загальновиробничих витрат, так із зростанням ринкових цін на реалізовану продукцію. Якщо в 2009 році ціна квітів гладіолусу коливалась від 2 до 5 грн. за шт., у 2010 вона становила 3-6 грн. за шт., то вже в 2011 вартість квітів гладіолусу становила від 3 до 7 грн. за шт.

Результати досліджень були занесені до таблиці 8.1.

Таблиця 8.1Основні показники економічної ефективності вирощування гладіолусів на території СНАУ з подальшою реалізацією квітів

Показники2009 рік2010 рік2011 рік1. Площа, м24442. Урожайність, шт./м23434343. Валовий збір, шт.1331351374. Виробничі витрати на1м2, грн.24174905. Собівартість 1 рослини, грн.6,882,202,606. Реалізовано продукції, шт.1201271307. Рівень товарності, %90,294,195,08. Виручка від реалізації-всього, грн4506307609. Середня ціна реалізації 1 шт., грн.3,754,965,8410. Повна собівартість продукції-всього,грн.84629235111. Собівартість 1шт реалізованої продукції, грн.7.052.302.7012. Прибуток, всього, грн. в розрахунку на: - 1 м2, грн. - 1 шт., грн.-396 -99 -3,3338 84,5 2,7409 102,3 3,513. Рівень рентабельності, %-46,8115,8116,5

Аналізуючи таблицю не можливо не помітити, що в 2009 році прибуток від реалізації отриманої продукції був негативний. Відповідно, рівень рентабельності вирощування гладіолусів для реалізації квітів в 2009 році становив - 46,8%. Це зумовлено тим, що собівартість отриманої продукції була високою у звязку з тим, що до виробничих витрат було закладено придбання посадкового матеріалу.

Наступні роки відрізняються більшим валовим збором і меншими виробничими витратами, Відповідно собівартість вирощування однієї рослини значно нижча. Кількість реалізованої продукції теж збільшилась, що викликало зростання прибутку. Отже, рівень рентабельності в 2008-2009 роках складає 115,8 і 116,5% відповідно.

Що ж стосується економічної ефективності вирощування гладіолусів як культури взагалі, то не можна не зазначити, що ця культура дає змогу отримувати прибуток не лише від реалізації квітів, а й від реалізації посадкового матеріалу, який щорічно отримують від материнських бульбоцибулин. Через біологічні особливості цієї культури, найбільшого прибутку можна досягти від реалізації посадкового матеріалу 2-3 року вирощування. Для цього використовуємо результати досліджень отримання і реалізації посадкового матеріалу гладіолусів за 2011 рік. Дані записуємо до таблиці 8.2.

Таблиця 8.2 Основні показники економічної ефективності реалізації посадкового матеріалу гладіолусів третього року вирощування

Показники2011 рік1. Площа, м242. Урожайність, шт./м21753. Валовий збір, шт.7004. Виробничі витрати на 1м2, грн.1505. Собівартість 1 шт., грн0.854. Реалізовано продукції, шт.5605. Рівень товарності, %806. Виручка від реалізації-всього, грн.19007. Середня ціна реалізації, грн.3.398. Повна собівартість продукції (всього), грн.5959. Собівартість 1 шт.реалізованої продукції, грн.0.8710. Прибуток, всього, грн. в розрахунку на: - 1 м2, грн. - на 1 шт, грн1305 326,25 2,3311.Рівень рентабельності, %219,3

Аналізуючи таблицю треба зосередити увагу на тому, що до виробничих витрат вносили такі витрати, як витрати на викопування і зберігання отриманої продукції. Ціна на реалізацію посадкового матеріалу у 2011 році знаходилась в межах від 3 до 5 грн. за шт. Вартість реалізації посадкового матеріалу буде залежати від рівня врожайності гладіолусів, характеристик сорту та якості пропонованої на ринок продукції. Рівень рентабельності від реалізації посадкового матеріалу становить 219,3%.

Отже, аналізуючи результати економічних підрахунків, можна зробити висновок, що промислове вирощування гладіолусів із налагодженою системою реалізації як квітів, так і посадкового матеріалу, є економічно ефективним при мінімальних затратах ресурсного потенціалу.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Основною метою написання цієї дипломної роботи було вивчення всіх агротехнічних особливостей вирощування гладіолусів і особливо проведення досліджень по вивченню впливів заходів агротехніки на декоративні властивості сортів. Для вивчення було вибрано такі сорти гладіолусів як Шоколадниця, Град Кітеж, Маліка, Соврін, Папарчіо Зієдас, Професор Паролек, Любовний напіток.

Для цього була виконана дослідна робота і отримані слідуючі результати:

1. Проаналізувавши отримані дані по результатам висаджування гладіолусів на ділянці із застосуванням рекомендованих агрозаходів, можна зробити висновок, що найбільш вигідними з економічної точки зору, а також найбільше відповідають сортовим стандартам сорти Шоколадниця, Град Кітеж, Маліка і Соврін. Трішки гірші результати у інших сортів, але загалом при застосуванні запропонованих агрозаходів досліджувані сорти показали себе добре.

. Проаналізувавши отримані дані з інших ділянок, можна зробити висновок, що найкраще зарекомендували себе сорти Шоколадниця, Град Кітеж, Маліка і Соврін. Результати відповідності цих рослин сортовому стандарту була дещо нижчою, але цілком достатньою, щоб впевнитися в найбільшій пристосованості цих сортів до наших кліматичних умов. Інші сорти показали значно гірші результати.

3. Проаналізувавши всі результати можна зробити висновок, що всі з досліджуваних сортів рекомендуються для вирощування на території СНАУ при обовязковому дотриманні всіх заходів агротехніки, особливо для сортів Професор Паролек, Папарчіо Зієдас і Любовний напіток.

Пропозиції

1.Налагодити систему промислового вирощування гладіолусів на території СНАУ з подальшою реалізацією квітів і посадкового матеріалу.

2.Використовувати посадки гладіолусів в ландшафтному проектуванні території СНАУ.

.Розпочати пристосування інших сортів до нашої кліматичної зони.

.Розпочати селекцію сортів в гладіолусів в ННВК СНАУ для подальшого їх впровадження у виробництво.

.Вирощувати рослини гладіолусів на території СНАУ при обовязковому дотриманні запропонованої технології.

Список використаних джерел

1.Алексеев Е.Б. Ботаническая номенклатура // Е.Б. Алексеев, И.А. Губанов И.А., В.Н. Тихомиров. - М.: Изд-во МГУ, 1999. - 252 с.

2.Андреева И.И. Возрастные изменения в жизненном цикле шпажника гибридного Gladiolus x hibridus hort.(Iridaceae) / И.И. Андреева. - Изв.Тимирязев с.-х. акад., 1990. - 213 с.

.Андреева И.И. Жизненный цикл шпажника гибридного(Gladiolus x hibridus hort.) / И.И. Андреева // Українськийф ботанічний журнал, 1987. - С. 15-20.

4.Безпека життєдіяльності: навч. посібник / за ред. Ярослава Бердія. - Львів: Афіша, 1998. - 280 с.

5.Боговая И.О. Ландшафтное искусство / И.О. Боговая, Л.М. Теодоронский. - М.: Агропромиздат, 1988. - 223 с.

.Боговая И.О. Озеленение населенных мест / И.О. Боговая, В.С. Теодоронский. - М.: Агропромиздат, 1990. - 239 с.

7.Былов В.Н. Использование отдаленной гибридизации в селекции гладиолусов. Интродукция и селекция цветочно-декоративных растений / В.Н. Былов, Н.Т. Гринкевич Н.Т. - М.: Наука, 1978. - 215 с.

8.Былов В.А. О проростании клубнепочек гладиолусов / В.А. Былов, А.В. Ворончихина // Бюл.ГБС АН УССНР, 1973. - С. 15-17.

.Былов В.Н. Исследование межродовых гибридов Gladiolus hibridus hort.x Acidantera bicolor Hochst.var.muriela Perry.Интродукционное изучение и основы селекции декоративних растений / В.Н. Былов, Н.Г. Гринкевич. - М.: Наука, 1978. - 159 с.

.Вакуленко В.В. Справочник цветовода / В.В. Вакуленко, Е.Н. Зайцева, Т.М. Клевенская. - М.: Колос, 1996. - 315 с.

.Геельхаар Х. Гладиолусы в саду (Пер. с нем.) / Х. Геельхаар. - М.: Агропромиздат, 1987. 236 с.

.Громов А.Н. Гладиолусы / А.Н. Громов. - М.: Россельхозиздат, 1981. - 325 с.

. Громов А.Н. Растения, чарующие красотой / А.Н. Громов. - СПб: ВИР, 1994. - 339.

. Громов А.Н. Книга цветовода / А.Н. Громов. - М.: Колос, 1993. - 426 с.

. Громов А.Н. Гладиолусы / А.Н. Громов. - К.: Сельхозгиз, 1995. - 216 с.

. Громов А.Н. Уход за гладіолусами-научно-обоснованная технология возделывания / А.Н. Громов // Цветоводство, 1998. - С. 30-37.

17.Довбня А.В. Охорона праці: навч. посібник / А.В. Довбня. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 400 с.

18.Доповідь про стан навколишнього середовища в Сумській області [за ред. Г.К. Булакова]. - Суми: Слобожанщина, 2000. - 151 с.

19.Джигирей B.C. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб./ В. С. Джигирей. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.-203 с.

.Жидецький В.П. Основи охорони праці / В.П. Жидецький, О.В. Мельников. - Л.: Вища школа. - 2000. - 389 с.

21.Злобін Ю.А. Основи екології / Ю. А. Злобін. - К.: Лібра, 1998. - 248 с.

22. Китаева Л.А. Цветы для букета / Л.А. Китаева, А.Д. Крестникова, В,В. Дворцова, Т.Н. Цыденбаева. - М.: Агропромиздат, 1988. - 216 с.

23. Клевенская Т.М. Цветочная аранжировка / Т.М. Клевенская, В.П. Панкратов В.П. - М.: Агропромиздат, 2000. - 305 с.

. Кузнєцов М.А. Гладіолуси / М.А. Кузнєцов. - К.: Вища школа, 1993. - 231 с.

. Корчагин В.Н Защита растений от вредителей и болезней на садово-огородном участе / В.Н. Корчагин. - М.: Агропромиздат, 1997. - 398 с.

. Куперман Ф.М. Морфофизиология растений / Ф.М. Куперман. - М.: Высшая школа, 1997. - 325 с.

27.Лисенко Г.В. Техніка безпеки на механізованих роботах / Г.В. Лисенко. - К.: Урожай, 1988. - 260 с.

28. Лисянский Б.Г. Гладиолусы / Б.Г. Лисянский, Г.Г. Ладыгина. - М.: Изд-во Астрель, 2001. - 203 с.

29. Лобазнов В.А. Гладиолусы / В.А. Лобазнов. - М.: Колос, 1996. - 195 с.

. Мирошниченко Н.А. Отбор и учет сеянцев гладіолуса / Н.А. Мирошниченко // Цветоводство. - К., 1990. - С. 36-41.

. Мурин А.В. Каталог перспективних форм гладиолуса (Генетические источники и доноры декоративних и хозяйственных ценных признаков) / А.В. Мурин. - Кишинев: Штиинца, 1988. - 365 с.

. Непорожный Г.Д. Гладиолусы / Г.Д. Непорожный. - Автореф.- СПб, 2000. - 25 с.

. Пряник Г.М. Охорона праці / Г.М. Пряник. - К.: Урожай, 1996. - 363 с.

. Солошенко В.М. Цветы для сада и букета / В.М. Солошенко, Н.Я. Ипполитова, В.И. Фирсов. - Воронеж.: Ц-Ч книжное изд-во, 1991. - 212 с.

. Седова Е.А. Особенности органогенеза и жизненного цикла луковичних и клубнелуковичных / Е.А. Седова. - М.: Изд-во МГУ, 1992. - 196 с.

. Тамберг Т.Г. Суперскладчатый гладіолус и его родословная / Т.Г. Тамберг // Цветоводство. - 1982. - С. 32-39.

. Тамберг Т.Г. Модель сорта гладиолуса для Черноземной зоны и исходный материал для селекции / Т.Г. Тамберг. - М.: Колос, 1986. - 135 с.

. Тамберг Т.Г. Разнообразие F1 и F2 гладиолусов по количественным признакам при межсортовой гибридизации / Т.Г. Тамберг. - Бюлл.Вир, 1985. - 219 с.

Похожие работы

 

Не нашел материала для курсовой или диплома?
Пишем качественные работы
Без плагиата!