Організація праці на робочому місці

Зміст

Вступ

1. Інформаційний розділ

.1 Значення організації праці на робочому місці

1.2 Інформаційний огляд довідкової літератури

1.3 Дерево цілей

. Аналітичний розділ

2.1 Аналіз системи організацій праці діючого робочого місця за розділами типового проекту

2.2 Недоліки, проблеми та елементи організації праці, які потребують удосконалення

. Проектний розділ

3.1 Пропозиції з удосконалення санітарно-гігієнічних умов праці робочого місця

3.2 Пропозиції з удосконалення психофізіологічних умов праці

3.3 Пропозиції з удосконалення естетичних умов виробничого середовища

. Економічний розділ

4.1 Економічне обґрунтування прийнятих рішень з питань удосконалення організації праці на робочому місці

.2 Кошторис витрат, пов'язаних з втіленням у виробництво проектних рішень

4.3 Економічна ефективність розроблених пропозицій

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку, але і виживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Одним з найсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці. В зв’язку з цим організація праці на підприємствах ось уже більше 100 років є предметом дослідження науки і практики. Україна починає входити в нову епоху свого розвитку - епоху ринкових відносин.

Як відомо, економіка країни існує за рахунок різних підприємств, установ, тобто за рахунок всього того, що може приносити прибуток державі у вигляді податкових надходжень до державного бюджету. У свою чергу, кожна з таких організацій володіє своєю економікою, яка складається з сукупності всіх підрозділів в неї що входять.

Під робочим місцем розуміється обмежена частина території (або простори), оснащена необхідними засобами виробництва (знаряддями і предметами праці), на якій здійснюється трудова діяльність працівника або групи з'єднаних одним завданням працівників.

Мета курсової роботи - систематизація, поглиблення і закріплення теоретичних і практичних знань з економіки праці та соціально-трудових відносинах. Самостійне вирішення питань щодо удосконалення організації праці на робочому місці.

Завдання: висвітлення значення організації праці на робочому місці архіваріуса. Здійснити аналіз системи організації праці архіваріуса та атестацію робочого місця. Виявити недоліки, проблеми та елементи організації праці, які потребують удосконалення та пропозиції з удосконалення організації праці архіваріуса. Визначити економічну ефективність розроблених пропозицій.

Предметом: є соціально-трудові відносини на мікрорівні та закономірності їх розвитку.

1. Інформаційний розділ

.1 Значення організації праці на робочому місці

Організація праці- це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

• поділ і кооперація праці, що передбачають науково обгрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

• організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;

• нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

• організація підбору персоналу та його розвиток, тобто - планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;

• оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

• раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

• поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

• зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

• мотивація й оплата праці.

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце- це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця - це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

• енергетична - забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

• транспортно-складська - доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

Рис. 1. Класифікація робочих місць за різними ознаками.

• підготовчо-технологічна - розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

• інструментальна - зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

• налагоджувальна - налагодження і регулювання технологічного устаткування;

• міжремонтна - профілактичне обслуговування;

• контрольна - контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

• облікова - облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.

.2 Інформаційний огляд довідкової літератури

Література: Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 535 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

Підручник написано на новій концептуальній основі, що враховує орієнтацію України на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки та створення спільного економічного, інформаційного й освітнього простору Європи. Повно і доступно висвітлено всі теми, передбачені програмою нормативного курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Крім того у підручнику подано новий для вітчизняної навчальної літератури матеріал, що розкриває проблеми людського розвитку, людського капіталу, самореалізації людини на ринку праці. Наведений матеріал сповнений ідеями пріоритету соціальної орієнтації економічного розвитку та поєднання навчання у ВНЗ із науковими дослідженнями. В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку, але і виживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Одним з найсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці. В з’вязку з цим організація праці на підприємствах ось уже більше 100 років є предметом дослідження науки і практики. Теорії організації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до сучасних концепцій «збагачення змісту праці», «гуманізації праці», «наукової організації праці» тощо. Разом з тим конкретне соціально-економічне завдання оптимізації організації праці є предметом щоденної практичної діяльності керівників і спеціалістів підприємств та організацій всіх форм власності та сфер діяльності.

Література: Лапін В.М. Основи охорони праці: Навч. посібник. - Львів: ЛБІ НБУ, 2004. - 142 с.

Навчальний посібник містить основні відомості з правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів і засобів відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці» та інших законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці, які необхідні майбутнім фахівцям в їхній подальшій професійній діяльності. Висвітлюються теоретичні і прикладні аспекти ергономічних правил організації робочих місць з комп'ютерною технікою, організаційних основ профорієнтації, профвідбору та виробничого навчання.

Література: Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С Ф. Покропивного. - Вид. 3-тє, без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 528 с.

У підручнику послідовно викладено теоретичні, методологічні та практичні питання формування й розвитку економіки підприємства. Наведено загальну організаційно-економічну характеристику підприємства як суб'єкта господарювання. Докладно висвітлено питання формування та використання ресурсів підприємства - персоналу, матеріальних і нематеріальних активів, інвестиційних ресурсів. У другому, переробленому та доповненому виданні головну увагу звернуто на інноваційні процеси, організацію та регулювання діяльності підприємства, фінансово-економічні результати й загальну ефективність виробництва, а також на антикризову систему господарювання.

Література: Панченко І.В. “Соціально-економічне управління умовами та охороною праці на промисловому підприємстві”. - Рукопис.

У роботі досліджено теоретичні підходи до визначення поняття “соціально-економічне управління умовами та охороною праці”, узагальнено сучасні методи управління умовами та охороною праці на промислових підприємствах, досліджено нормативно-правове забезпечення управління умовами й охороною праці в Україні, його переваги та недоліки.

Для удосконалення організації праці на робочому місці будується «дерево цілей» роботи, формуються напрями та шляхи виконання.

«Дерево цілей» − це графічне зображення взаємозв'язку і підпорядкованості цілей, що відображає розподіл місії і мети на цілі, під цілі, завдання та окремі дії.

«Дерево цілей» можна визначити, як «цільовий каркас» організації, явища чи діяльності.

Основна ідея щодо побудови «дерева цілей» декомпозиція.

Декомпозиція (розукрупнювання) − це метод розкриття структури системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові.

Декомпозиція використовується для побудови «дерева цілей», щоб пов'язати генеральну мету зі способами її досягнення, що сформульовані у вигляді завдань окремим виконавцям.

Розглянемо технологічні засади побудови «дерева цілей». Не існує універсальних методів побудови «дерева цілей». Способи його побудови залежать від характеру цілі, обраного методологічного підходу, а також від того, хто розробляє «дерево цілей», як він представляє собі поставлені перед ним завдання, як він бачить їхній взаємозв'язок.

Основне правило побудови «дерева цілей» − це «повнота редукції» - процес зведення складного явища, процесу або системи до більш простих складових. Для реалізації цього правила використовують такий системний підхід:

·        ціль вищого рівня є орієнтиром, основою для розробки (декомпозиції) цілей нижчого рівня;

·        цілі нижчого рівня є способами досягнення мети вищого рівня і мають бути представлені так, щоб їхня сукупність зумовлювала досягнення початкової цілі.

Ієрархія цілей дає змогу відповісти на питання про відповідальність різних підрозділів та окремих виконавців за досягнення різних цілей завдяки встановленню взаємозв’язку між ієрархічними рівнями організації та цілями.

Рис. 2. «Дерево цілей»

Для ефективної діяльності підприємства потрібно грамотно організувати роботу персоналу.

Розвиток суспільства нерозривно пов'язаний з динамічним оновленням системи управлінських відносин, що проявляється у виникненні нових форм виробництва, формуванні глобальної системи торгівлі та фінансів, розробці сучасної концепції управління персоналом організації, діяльності промислово-фінансових груп, транснаціональних компаній і банків, які є власниками значної частини створених у світовій економіці товарів, капіталів і технологій. Складовими кадрового господарства організацій є кадрова політика, управління (керівництво) персоналом і адміністративно-кадрове регулювання (кадрова робота).

В Україні система управління персоналом досі є нерозвинутою, і потребує ретельного вдосконалення та розвитку. Тому, тема управління персоналом є актуальною в нашій країні на сьогоднішній час, так як успіх підприємства безпосередньо залежить від конкретних людей, їх знань, компетентності, кваліфікації, дисципліни, мотивацій, здатності вирішувати проблеми, сприйнятливості до навчання. Для того, щоб підприємство працювало ефективно, необхідно правильно організувати працю працівників, при цьому постійно контролюючи діяльність працівників, використовуючи різні методи управління персоналом.

Вивчення практичної діяльності малих і середніх підприємств дозволяє нам виділити загальні характеристики ефективної системи стимулювання праці і участі в прибутках:

безпосередній і тісний зв'язок з досягнутими успіхами в роботі у вигляді прибутку від зростання прибутку організації, вираженого у відсотках для кожного працівника;

наперед повинні бути узгоджені принципи, винагороди за перевиконання плану, внесені до системи бухгалтерського обліку;

відсутність максимальної точки для премій, заснованої на участі в прибутках;

відповідність зарплати реальному внеску співробітника в успіхи організації і розумним життєвим витратам;

обмеження базових окладів для керівників вищого рівня;

принцип матеріального стимулювання повинен розповсюджуватися на всіх працівників організації і носити постійний характер;

повинна бути жорстка схема нарахування премій, що включатиме тільки три категорії оцінок результатів роботи для кожного працівника (добре, задовільно, погано), рейтинг роботи;

кожна премія повинна вручатися безпосереднім керівником і супроводжуватися бесідою і поздоровленнями; з працівниками, що не отримали премії, бесіда з приводу підстави для позбавлення премії повинна проводитися обов`язково і наодинці;

не повинно бути ніяких виплат, незалежних від результатів роботи; краще не преміювати взагалі нікого;

погані працівники не можуть бути премійовані ні в якому випадку і ніяким чином; ніколи неможна карати матеріально працівників, які допустили помилки з вини керівництва, навіть в дні кризи.

Якщо працівник виконує роботу на своїй ділянці відмінно, він повинен бути заохочений.

2. Аналітичний розділ

.1 Аналіз системи організацій праці діючого робочого місця за розділами типового проекту

Призначення та характеристика робочого місця: Архіваріус. Посада «Архіваріус» відноситься до категорії «Технічні службовці».

Знає та застосовує у діяльності:

нормативні правові акти, положення, інструкції, інші керівні матеріали і документи з ведення архівної справи на підприємстві;

порядок зберігання і використання архівних документів;

державну систему діловодства;

порядок оформлення справ і підготовки їх до зберігання та користування, складання описів справ постійного і тимчасового терміну зберігання, актів про видалення та знищення документів та справ;

порядок ведення обліку і складання звітності, структуру підприємства;

основи організації праці, правила експлуатації технічних засобів;

основи законодавства про працю;

правила протипожежного захисту.

Архіваріус призначається на посаду та звільняється з посади наказом по організації (підприємству/організації).

Завдання та обов’язки. Проводить роботу з ведення архівної справи на підприємстві. Організовує і забезпечує зберігання документів, які надійшли до архіву. Забезпечує зберігання документів, які надійшли до архіву. Приймає та реєструє документи, які надійшли на зберігання, від структурних підрозділів підприємства, роботу з якими у діловодстві закінчено. Бере участь у розробленні номенклатури справ, перевіряє правильність формування та оформлення справ під час їх передавання до архіву.

Згідно із чинними правилами шифрує справи. Систематизує і розміщує справи, веде їх облік. Готує зведені описи справ постійного і тимчасового термінів зберігання, а також акти для передавання справ на державне зберігання, на списання і знищення матеріалів, строки яких минули. Бере участь у роботі з експертизи наукової і практичної цінності архівних документів.

Стежить за станом документів, своєчасним їх відновленням, додержанням у приміщеннях архіву умов, необхідних для забезпечення їх збереження. Контролює додержання правил протипожежного захисту в приміщеннях архіву. Видає архівні копії та документи, готує необхідні довідки на основі відомостей, які є в документах архіву, веде їх облік. Готує необхідні дані для складання звітності щодо роботи архіву. Вживає заходів щодо використання в роботі сучасних технічних засобів.

Архіваріус несе адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність:

за порушення положень керівних документів з питань документаційного забезпечення;

невиконання службових вказівок завідувача архівом;

незбереження державної та службової таємниці;

неправомірне використання наданих службових повноважень, а також використання їх в особистих цілях.

Оснащення робочого місця. У практичній діяльності Архіваріус повинен керуватися:

«Положенням про архів організації»;

правилами внутрішнього трудового розпорядку;

правилами охорони праці та техніки безпеки, забезпечення виробничої санітарії та протипожежного захисту.

При плануванні та обладнанні робочих місць співробітників архіву рекомендується враховувати наступні вимоги:

) встановлювати меблі, обладнання, стелажі для сортування документів так, щоб ними було зручно користуватися;

) розміщувати предмети та засоби праці з урахуванням виконуваних операцій;

) матеріали, що не потребують термінової обробки, зберігати в спеціальних папках. Якщо документи потребують подальшої обробки, їх складають у місця, доступні іншим співробітникам;

) засоби малої оргтехніки розміщувати в певних місцях, щоб домагатися автоматизму рухів.

) для швидкого і безпомилкового знаходження документів використовувати різні за кольором папки.

Приступаючи до оснащенню офісу різної технікою, пам'ятаймо, що у приміщенні офісу має перебувати ті предмети, потрібних вас і співробітникам підприємства у процесі роботи.

На робочому місці має перебувати: персональний комп'ютер; принтер; сканер; копіювальний апарат (ксерокс); телефони внутрішнього і зовнішнього зв'язку; автовідповідач, що вимагає диктофоном; машина знищення документів; факсимільний апарат. Бажано всю оргтехніку розмістити те щоб у неї простота до підходу і короткочасного користування.

Просторова організація робочого місця та порядок на ньому технологічного і організаційного оснащення, засобів праці і готової продукції. Основні ергономічні вимоги до проектування робочого місця:

Загальні принципи організації робочого місця:

на робочому місці не повинно бути нічого зайвого. Всі необхідні для роботи предмети повинні бути поряд з працівником, але не заважати йому;

ті предмети, якими користуються частіше, розташовуються ближче, ніж предмети, якими користуються рідше;

Рис. 3 Постанова робочого місця і робоча позиція для користування комп’ютером.

- предмети, які беруть лівою рукою, повинні бути ліворуч, а то предмети, які беруть правою рукою - справа;

якщо використовують обидві руки, то місце розташування пристосувань вибирається з урахуванням зручності захоплення його двома руками;

робоче місце не повинно бути занадто нагромаджене зайвими речами;

- організація робочого місця повинна забезпечувати необхідну оглядовість.

робочі місця перебувають у відповідність до технологічним процесом забезпечення і обробки документів;

шафи і картотеки розташовуються з максимальним зручністю підходів до них;

природне висвітлення має падати на робочі місця зліва чи попереду, слід виключити вплив вуличних подразників;

необхідно забезпечити вільний і безпечний доступом до місцях включення до мережу коштів оргтехніки;

слід виключити несприятливий вплив теплового випромінювання від опалювальних установок.

Форми, методи та прийоми праці. Права:

o   Архіваріус має право вживати дії для запобігання та усунення випадків будь-яких порушень або невідповідностей;

o   Архіваріус має право отримувати всі передбачені законодавством соціальні гарантії;

o   Архіваріус має право вимагати сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків і здійсненні прав;

o   Архіваріус має право вимагати створення організаційно-технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків та надання необхідного обладнання та інвентарю;

o   Архіваріус має право знайомитися з проектами документів, що стосуються його діяльності;

o   Архіваріус має право запитувати і отримувати документи, матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків і розпоряджень керівництва;

o   Архіваріус має право підвищувати свою професійну кваліфікацію;

o   Архіваріус має право повідомляти про виявлені в процесі своєї діяльності порушення і невідповідності і вносити пропозиції щодо їх усунення;

o   Архіваріус має право ознайомлюватися з документами, що визначають права та обов'язки за займаною посадою, критерії оцінки якості виконання посадових обов'язків.

Відповідальність:

o   Архіваріус несе відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання покладених цією посадовою інструкцією обов`язків та (або) невикористання наданих прав;

o   Архіваріус несе відповідальність за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту;

o   Архіваріус несе відповідальність за розголошення інформації про організацію (підприємство/установу), що відноситься до комерційної таємниці;

o   Архіваріус несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів організації (підприємства/установи) та законних розпоряджень керівництва;

o   Архіваріус несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності, в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством;

o   Архіваріус несе відповідальність за завдання матеріального збитку організації (підприємству/установі) в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством;

o   Архіваріус несе відповідальність за неправомірне використання наданих службових повноважень, а також використання їх в особистих цілях.

Організація обслуговування робочого місця. Робоча зона - це тримірний простір, що обмежується досяжністю рук у горизонтальній і вертикальній площинах з урахуванням повороту корпуса на 180° та переміщення робітника на один-два кроки. У цій зоні розташовуються знаряддя та предмети праці, що постійно використовуються в роботі.

Обслуговування робочого місця здійснюється за такими функціями:

o   енергетична - забезпечення робочих місць електроенергією, водою, а також опалення виробничих приміщень;

o   транспортно-складська - доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

o   підготовчо-технологічна - розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

o   інструментальна - зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

o   налагоджувальна - налагодження і регулювання технологічного устаткування;

o   міжремонтна - профілактичне обслуговування;

o   контрольна - контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

o   облікова - облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

o   господарсько-побутова - забезпечення робітників допоміжними матеріалами, миючими засобами, спецодягом та взуттям, прибирання приміщень.

Умови праці на робочому місці. Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці - це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Характеристика робіт, завдання та посадові обов'язки:

o   Проводить роботу з ведення архівної справи на підприємстві;

o   Організовує і забезпечує зберігання документів, які надійшли до архіву;

o   Забезпечує зберігання документів, які надійшли до архіву;

o   Приймає та реєструє документи, які надійшли на зберігання, від структурних підрозділів підприємства, роботу з якими у діловодстві закінчено;

o   Бере участь у розробленні номенклатури справ, перевіряє правильність формування та оформлення справ під час їх передавання до архіву;

o   Згідно із чинними правилами шифрує справи;

o   Систематизує і розміщує справи, веде їх облік;

o   Готує зведені описи справ постійного і тимчасового термінів зберігання, а також акти для передавання справ на державне зберігання, на списання і знищення матеріалів, строки яких минули;

o   Бере участь у роботі з експертизи наукової і практичної цінності архівних документів;

o   Стежить за станом документів, своєчасним їх відновленням, додержанням у приміщеннях архіву умов, необхідних для забезпечення їх збереження;

o   Контролює додержання правил протипожежного захисту в приміщеннях архіву;

o   Видає архівні копії та документи, готує необхідні довідки на основі відомостей, які є в документах архіву, веде їх облік;

o   Готує необхідні дані для складання звітності щодо роботи архіву;

o   Вживає заходів щодо використання в роботі сучасних технічних засобів;

o   Знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності;

o   Знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.

Оплата праці. Тарифна система, що її ми назвали основою організації оплати праці робітників виробничого підприємства, не може, забезпечити повних розрахунків місячного заробітку цієї найбільшої за кількістю категорії персоналу, оскільки не бере до уваги реальної результативності їхньої діяльності за відповідний проміжок часу.

Такі результати (затрати) праці можна визначити за допомогою конкретних форм і систем заробітної плати робітників виробничих підприємств чи виробничо-експериментальних підрозділів науково-технічних та інших подібних організацій. Для архіваріуса використовується погодинна оплата праці за посадовим окладом. За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом. Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються.

Нормування праці. Архіваріус затребуваний скрізь, де є великий документообіг: в страхових і фінансових компаніях, банках, на державних підприємствах.

Основні вимоги до працівника. Кваліфікаційні вимоги − повна загальна середня освіта та професійно-технічна освіта або повна загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві. Без вимог до стажу роботи.

Документація на робочому місці. вся робота архіваріуса пов’язана з документами та їх кругообігом. До документів відносять: бухгалтерські регістри, головна книга, акти, бланки певних документів, договори, накладні, квитанції, особові справи кожного працівника, тощо.

Атестація робочого місця. Атестація проводиться за факторами та критеріями, які входять до карти атестації робочого місця (табл. 2.1).

Рекомендується проведення атестації робочого місця за такими групами факторів:

) техніко-технологічні характеристики робочого місця;

) організаційні характеристики робочого місця;

) організаційні характеристики праці;

) умови праці.

Кожний фактор розбивається на чотири критерії, яким присвоюються числові значення. При повній відповідності того чи іншого критерію вимогам, які висуває наукова організація праці або іншим нормативам, його оцінка приймається рівною 0,25 бала, при невідповідності - 0 балів. Проміжні значення не допустимі. Таким чином, оцінка фактора складається з суми числових значень критеріїв: максимальна оцінка - буде рівною одиниці, мінімальна - нулю. Загальна оцінка відповідності робочого місця визначається як середньоарифметична величина факторів Робоче місце атестується у разі, коли загальна оцінка не нижча 0,75 балів. Для удосконалення та раціоналізації вибираються ті елементи, які не відповідають вимогам наукової організації праці.

Таблиця 2.1. Карта атестації робочого місця

Умови, на яких атестаційними критеріями надають значення 0,25, приведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Умови, за якими атестаційним критеріям присвоюється значення 0,25

.2 Недоліки, проблеми та елементи організації праці, які потребують удосконалення

У процесі праці людина взаємодіє з предметами і знаряддями праці, а також іншими людьми. Крім того, на неї діють різні параметри виробничого середовища - температура, вологість, рух повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різні випромінювання. Усе це в сукупності і створює умови, в яких людина працює. Здоров'я і працездатність людини, її ставлення до роботи і результат праці - усе це значною мірою залежить від умов праці: за несприятливих умов різко знижується продуктивність праці і виникають передумови виникнення професійних захворювань.

Під умовами праці розуміють сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці. Можна виділити три основні групи факторів, що формують умови праці:

-        соціально-економічні, дія яких обумовлює характер умов праці;

-        технічні та організаційні, що впливають на формування умов праці;

         природні, дія яких обумовлюється не лише особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці.

До першої групи належать нормативно-правові (законодавчі і нормативні норми, стандарти тощо), соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, ставлення працівника до роботи тощо) та економічні фактори (система пільг і компенсацій, моральне і матеріальне стимулювання тощо). До другої групи належать усі складові безпосередньо виробничого процесу. До третьої групи належать кліматичні, геологічні і біологічні особливості умов праці. У виробничому процесі всі ці групи факторів об'єднані різними взаємними зв'язками і в комплексі діють на людину, формуючи умови праці.

Недоліками організації праці на робочому місці архіваріуса є невідповідність умовам праці (гігієнічним) та освітленість приміщення (кабінету). Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення не відповідають таким нормам:

o   рівень освітленості повинен відповідати характерові зорової роботи і встановленим нормам;

o   забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості;

o   спектральний склад світла штучних джерел повинен бути наближеним до природного;

o   освітлення не повинно чинити засліплюючої дії і створювати відблиски на робочих поверхнях;

Трудове навантаження працівника може супроводжуватися виникненням психофізіологічних і шкідливих факторів, які можуть призвести до несприятливого впливу на функціональний, інтелектуальний, емоційний стан людини, викликати зниження працездатності і погіршення здоров'я.

3. Проектний розділ

.1 Пропозиції з удосконалення санітарно-гігієнічних умов праці робочого місця

Освітлення - це отримання, розподіл та використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов праці. Освітлення, що відповідає гігієнічним вимогам, сприяє підвищенню продуктивності праці, створює гарний психологічний тонус, відповідний настрій і самопочуття, запобігає загальній втомі організму, впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, знижує кількість нещасних випадків. Недостатнє освітлення є однією з причин виробничого травматизму. Таким чином, освітлення повинне бути достатнім, тобто відповідати вимогам санітарних норм, рівномірним, не повинно осліплювати очі та створювати відблиски на робочій поверхні, за спектральним складом має наближатись до сонячного світла. Оптимальним вважається таке освітлення, при якому втома зору найменша. Менш допустимою величиною освітлення вважається така, нижче якої відбувається порушення зорової функції.

Око людини безпосередньо реагує на яскравість об'єкта, яка визначається відношенням сили світла до площі поверхні, яка світиться. Вимірюється в канделах на квадратний метр (кд/м²) чи в нітах на квадратний сантиметр (нт/см²).

Гігієнічною нормою є яскравість. При яскравості понад 30000 нт виникає ефект осліплення. Органи зору мають здатність сприймати випромінювання в межах довжини хвиль від 380 до 760 нм; з одного боку, це частина ультрафіолетового, а з другого - інфрачервоного випромінювання.

У навколишньому світі важко перелічити різноманітні кольорові відтінки, а колір є відображенням у наших відчуттях такої фізичної характеристики, як спектральний склад випромінювання. Сприйняття хвиль є суб'єктивним образом спектру випромінювання, тобто характеристикою його частотних складових. Чутливість зору максимальна до електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 555 нм (або 0,555 мкм) (жовто-зелений колір) та зменшується до границь видимого спектру.

Освітлення характеризується кількісними та якісними показниками:

o   світловий потік - частина променевого потоку, яка сприймається зором людини, як світло; (характеризує потужність світлового випромінювання, вимірюється в люменах (лм));

o   сила світла - просторова щільність світлового потоку; визначається як відношення світлового потоку, що виходить із джерела і рівномірно поширюється всередині елементарного тілесного кута, до величини цього кута; (вимірюється в канделах (кд));

o   освітленість - поверхнева щільність світлового потоку; визначається як відношення світлового потоку, що рівномірно падає на освітлену поверхню до її площі; (вимірюється в люксах (лк));

o   яскравість поверхні під кутом до нормалі - це відношення сили світла, випромінюваного освітленою або світлою поверхнею в цьому напрямку, до площі проекції цієї поверхні на площину, перпендикулярну до цього напрямку; (вимірюється в канделах на квадратний метр).

Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення: рівень освітленості повинен відповідати характерові зорової роботи і встановленим нормам; забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості; не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней; спектральний склад світла штучних джерел повинен бути наближеним до природного; освітлення не повинно чинити засліплюючої дії і створювати відблиски на робочих поверхнях; повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним. Таким чином, після запропонованих пропозицій освітлення повинне бути достатнім, тобто відповідати вимогам санітарних норм, рівномірним, не повинно осліплювати очі та створювати відблиски на робочій поверхні, за спектральним складом має наближатись до сонячного світла. Оптимальним вважається таке освітлення, при якому втома зору найменша. Менш допустимою величиною освітлення вважається така, нижче якої відбувається порушення зорової функції.

.2 Пропозиції з удосконалення психофізіологічних умов праці

Робоче місце - це зона простору, що оснащена необхідним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність одного працівника чи групи працівників. Раціональне планування робочого місця має забезпечувати найкраще розміщення знарядь і предметів праці, сприяє усуненню загального дискомфорту, зменшенню втомлюваності працівника, підвищенню його продуктивності праці. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо мати також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте слід виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і незручні положення тіла.

Основні ергономічні вимоги до проектування робочого місця в системі «людина - техніка - виробниче середовище» такі: гігієнічні вимоги визначають умови життєдіяльності і працездатності людини в процесі взаємодії з технікою і середовищем, показниками є рівень освітлення, температура, вологість, шум, вібрація, токсичність, загазованість тощо; антропометричні вимоги визначають відповідність конструкцій техніки антропометричним характеристикам людини (зріст, розміри тіла та окремих рухових ланок). Показниками є раціональна робоча поза, оптимальні зони досягнення, раціональні трудові рухи; фізіологічні та психофізіологічні вимоги визначають відповідність техніки і середовища можливостям працівника щодо сприймання, переробки інформації, прийняття і реалізації рішень. Загальні ергономічні вимоги встановлено ГОСТом 12.2.049-80 «Обладнання виробниче. Загальні виробничі вимоги».

Організація робочого місця передбачає: правильне розміщення робочого місця у виробничому приміщенні; вибір ергономічно-обгрунтованого робочого положення, виробничих меблів з урахуванням антропометричних характеристик людини; раціональне компонування обладнання на робочих місцях; урахування характеру та особливостей трудової діяльності. При проектуванні робочого місця потрібно враховувати, що при виконанні роботи з фізичним навантаженням бажана поза «стояча», а при малих зусиллях - «сидяча». Організація робочого місця користувача комп'ютера повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования».

При виконанні практичних завдань щодо використання робочої пози потрібно: зменшувати величину статичних напружень; розподіляти статичні напруження; передбачати можливість змін пози під час роботи.

Колір є одним з важливих факторів, котрі формують сприятливе виробниче оточення. Застосування відповідних кольорів при проектуванні приміщень, фарбування обладнання та оформлення інтер'єру передбачають створення сприятливого «кольорового клімату» раціонально підібраного поєднання кольорів.

Естетичні вимоги передбачають такі елементи естетичного оформлення виробничого середовища, від яких значною мірою залежить продуктивність праці людини (зовнішній вигляд приміщення і знарядь праці, їх кольорова гама, наявність квітів в інтер'єрі та ін.).

4. Економічний розділ

.1 Економічне обґрунтування прийнятих рішень з питань удосконалення організації праці на робочому місці

Організація праці впливає на результативність діяльності підприємства.

Чим вищий її рівень, тим більш ефективне виробництво.

Економічна ефективність визначається величиною зниження витрат праці, економією матеріальних і фінансових ресурсів, що відображається в зниженні витрат виробництва, в зростанні прибутку та продуктивності праці.

Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення трудових, матеріальних та фінансових витрат до і після реалізації заходів або ж порівняння фактичних витрат з нормативними.

Основними показниками економічної ефективності організації праці є:

) зростання продуктивності праці;

) економічний ефект.

Крім фінансових показників ефективності заходів з організації праці існують і інші, часткові показники, серед них:

) вивільнення чисельності персоналу;

) економія робочого часу;

) приріст обсягів виробництва (робіт);

) приріст доходу (прибутку) на 1 гривню витрат;

) економія за окремими статтями витрат виробництва;

) фактичний строк окупності інвестицій.

Зростання продуктивності праці (ΔП) у відсотках визнається за показниками:

o   виробітку продукції на одного працюючого;

o   економії чисельності персоналу;

o   зниження тривалості фази стійкості високої працездатності.

Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які впливають на продуктивність праці. Фактори впливу на продуктивність праці:

1.      Організація робочого місця;

2.      Режим напруження і відпочинку під час роботи;

.        Естетичне оформлення приміщення;

.        Культура працівника.

Ці фактори формують загальну налаштованість на працю та полегшують або ускладнюють появу трудових зусиль. Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик праці) ступеня нервового напруження в процесі праці, користуються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:

o   інтелектуальне та емоційне навантаження;

o   тривалість зосередженого спостереження;

o   кількість об'єктів одночасного спостереження, що є виробничо-важливими;

o   кількість сигналів на годину;

o   темп;

o   час активних дій;

o   необхідність самостійного пошуку пошкоджень;

o   монотонність праці; напруження зору; точність виконання роботи; змінність;

o   режим праці та відпочинку.

Слід зазначити, що світло має надзвичайно важливе значення для життєдіяльності людини. Воно впливає на стан вищих психічних функцій та на фізіологічні процеси в організмі людини. Відомо, що нормальне освітлення тонізуюче діє, викликає гарний настрій, покращує діяльність вищої нервової системи людини.

Раціонально влаштоване освітлення виробничих приміщень позитивно впливає на працівників, підвищує ефективність та безпеку праці, знижує втому та травматизм, забезпечує високу працездатність.

Природне освітлення має здатність знезаражувати повітря, питну воду, продукти харчування. Найбільшу бактерицидну здатність мають ультрафіолетові промені з довжиною хвилі 0,254...0,257 мкм.

Санітарні та гігієнічні норми щодо виробничого освітлення, котрі базуються на психологічних особливостях сприйняття світла та його вплив на організм людини, зведені до наступного: спектральний склад світла, який забезпечується електричним джерелом є близьким до сонячного; рівень освітлення є достатнім і відповідає гігієнічним нормам, які враховують зорові роботи; освітлення забезпечує рівномірність та стабільність світла у приміщенні, щоб запобігти частої переадаптації та втоми зору. Переваги газорозрядних ламп (люмінісцентних) над лампами розжарювання: висока світлова віддача (40-100 лм/Вт), термін експлуатації до 10 тис. год, світловий потік близький до природного, невисока температура нагрівання. Доцільне розташування обладнання і компонування робочого місця, забезпечення зручної пози і вільних рухів при роботі, використання обладнання, яке відповідає вимогам ергономіки та інженерної психології, забезпечують найбільш ефективний трудовий процес, зменшують втому і знижують ймовірність виникнення професійних захворювань. Згідно з вимогами ергономіки та інженерної психології було прийняте рішення про встановлення офісних меблів відповідно до цих вимог.

Робота в позі сидячи більш раціональна і менш виснажлива, оскільки зменшується віддаль центра ваги до площі опори, підвищується стійкість тіла, зменшується навантаження на серцево-судинну систему. У положенні сидячи забезпечується можливість виконувати роботу, яка вимагає точних рухів. Зміни пози призводять до перерозподілу навантаження на групи м'язів, покращання кровообігу, зниження монотонності роботи. У зв'язку з цим всюди, де це можливо (з врахуванням технології та умов виробництва), доцільно передбачати можливість виконання роботи як стоячи, так і сидячи, щоб працівники могли змінювати положення тіла.

Всі вище перелічені та запропоновані зміни з покращення умов праці призводять до підвищення ефективності праці (продуктивності), тобто це означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці.

4.2 Кошторис витрат, пов'язаних з втіленням у виробництво проектних рішень

Кошторис виробництва - це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва складають за економічними елементами:

o   матеріальні витрати;

o   витрати на матеріали;

o   заробітна плата;

o   відрахування на соціальні потреби;

o   амортизація основних фондів;

o   інші витрати.

Кошторис виробництва, узагальнюючи елементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування і зниження собівартості продукції.

Таблиця 4.1. Кошторис витрат з удосконалення організації праці архіваріуса

Порядок розробки кошторису може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).

.3 Економічна ефективність розроблених пропозицій

Ефективність праці - це її результативність(продуктивність). Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ за тих самих, або і менших затрат праці.

o   від трудових навантажень;

o   умов виробничого середовища;

o   професійної підготовки і професійної придатності до конкретного виду праці;

o   мотивації.

Питома вага тривалості фази стійкої високої працездатності у загальному фонді робочого часу до реалізації заходів:

.

Графік зміни працездатності протягом робочої зміни після впровадження інновацій:

,

Рисунок 4. де, а - час входження на роботу; б - період найбільш сталої працездатності; в - період втоми.

Т₂= t₁+t₂+t₃+…+t_n.

T₂= 2,5+1,5+0,5 = 4,5 год.

Питома вага тривалості фази стійкої високої працездатності у

загальному фонді робочого часу після реалізації заходів:

Приріст продуктивності праці в результаті збільшення тривалості фази

стійкості високої працездатності розраховуються за формулою:

,

де, Р₁ і Р₂ - питома вага тривалості фази стійкої високої працездатності у загальному фонді робочого часу до і після реалізації заходів, %;

К_п - корегуючий коефіцієнт, що відображає частку приросту продуктивності праці, зумовлену функціональним станом організму людини у різних умовах праці, його значення приймається рівним 0,2.

.

Коефіцієнт ефективності розраховується за формулою:

де, Пр - плановий річний прибуток підприємства, грн.;

Вк - витрати за кошторисом, грн.

Термін окупності удосконалення організації праці розраховується за формулою:

.

Як видно з графіків, після удосконалення організації праці на робочому місці архіваріуса його працездатність до удосконалення складала 4 год (50% від загальної тривалості робочого дня), а після - 4,5 год (62,5% від загальної тривалості робочого дня). Приріст продуктивності праці в результаті збільшення тривалості фази стійкості високої працездатності зросте на 2,5%. Термін окупності удосконалення організації праці складатиме 0,03 років.

Висновок

Отже, організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов’язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповідність до досягнутого рівня розвитку науки, техніки і технології.

Розробкою типових проектів розв'язуються завдання не лише типових організаційних рішень, але і їх оптимізація. Вона спрямована на досягнення економічного ефекту від використання типових рішень, інакше типізація не має економічного сенсу.

Атестаційна оцінка робочого місця 0,81 з 1. Не відповідають атестаційним критеріям такі фактори: санітарно гігієнічні, психофізіологічні та естетичних умов праці. Атестаційною комісією дані фактори вирішено поліпшити.

У процесі праці людина взаємодіє з предметами і знаряддями праці, а також іншими людьми. Крім того, на неї діють різні параметри виробничого середовища - температура, вологість, рух повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різні випромінювання. Усе це в сукупності і створює умови, в яких людина працює. Здоров'я і працездатність людини, її ставлення до роботи і результат праці - усе це значною мірою залежить від умов праці: за несприятливих умов різко знижується продуктивність праці і виникають передумови виникнення професійних захворювань.

Недоліками організації праці на робочому місці архіваріуса є невідповідність умовам праці (гігієнічним) та освітленість приміщення (кабінету).

Освітлення, що відповідає гігієнічним вимогам, сприяє підвищенню продуктивності праці, створює гарний психологічний тонус, відповідний настрій і самопочуття, запобігає загальній втомі організму, впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, знижує кількість нещасних випадків. Недостатнє освітлення є однією з причин виробничого травматизму. На основі цього було прийнято рішення щодо встановлення нових світильників, ремонту кабінету у відповідності з естетичними вимогами та придбання робочого столу з кріслом.

Продуктивність праці тісно взаємопов'язана з працездатністю людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці.

У найбільш загальному формулюванні можна дати таке визначення працездатності - це здатність людини витримувати навантаження (м'язові, нервові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці.

Загальна працездатність, яка характеризується фізичною і розумовою працездатністю та емоційною стійкістю людини, реалізується в процесі праці як професійна працездатність.

Як видно з графіків, після удосконалення організації праці на робочому місці архіваріуса його працездатність до удосконалення складала 4 год (50% від загальної тривалості робочого дня), а після - 5 год (62,5% від загальної тривалості робочого дня). Приріст продуктивності праці в результаті збільшення тривалості фази стійкості високої працездатності зросте на 5%. Термін окупності удосконалення організації праці складатиме 0,02 років.

праця архіваріус естетичний санітарний

Список використаної літератури

1. Конституція України. Харків: Парус, 2005. - 60 с.

. Закон України «Про зайнятість населення». // Відомості Верховної Ради України, 1991, №14, ст. 171.

. Закон України «Про охорону праці». // Відомості Верховної Ради Укаїни, 1992, №49, ст. 668.

. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 280 с.

. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 535 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

. Лапін В.М. Основи охорони праці: Навч. посібник. - Львів: ЛБІ НБУ, 2004. - 142 с.

. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 3-тє, без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 528 с., іл.

. Практикум по экономике, организации и нормированию труда: Уч. пособие для студ. вузов /Под ред. Г.Р. Погосяна, Л.И. Жукова. - М.:Экономика,1991.

. Музыка А.В., Агеев В.И. Справочник инженера по организации и нормированию труда в строительстве. - 2-е изд., перераб. и доп. - К., 1990.

. Жуков Л.И., Горшков В.В. Справочное пособие по труду и зарплате. - М.: Финансы и статистика, 1990.

. Погорелов Н.И. Нормирование труда в промышленности. - Харьков: Основа, 1991.

. Поляков И.А., Ремизов К.С. Справочник экономиста по труду. - М.: Экономика,1988.

. Петров И.А., Ефремов С.А., Каширин Н.В. Техническое нормирование и сметное дело в строительстве. - М.,1972.

. Экономика труда: Учеб. для вузов / Под ред. Г.Р. Погосяна, Л.И. Жукова. -М.: Экономика, 1991.

. Драченко Б.Ф., Ерисова Л.Г., Горбенко П.Г. Технология строительного производства. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат,1990.

. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1999.

. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. - К.: Знання-Прес, 2000.

. Завіновська Г.Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000.

. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.

. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

.Тимош І.М. Економіка праці: Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2001.