Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку
Міністерство освіти і науки України
Тернопільський Національний Економічний Університет
Навчально-науковий Інститут Міжнародних Економічних Відносин ім. Б.Д. Гаврилишина
Кафедра економічної теорії
Комплексне практичне індивідуальне завдання
з дисципліни:
"Історія економіки та економічної думки"
на тему:
"Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку"
Виконала: студентка групи МЕНМФ-21
Прокоп Б.В.
Перевірив: к. е. н., доцент
Чирак М.В.
Тернопіль - 2015
Зміст
Вступ
Розділ 1. Основні погляди та вчення цивілізаційного підходу
1.1 Основні підходи до осмислення еволюційного розвитку людства
1.2 Вчення М.Я. Данилевського та його роль у формуванні цивілізаційного підходу
Розділ 2. Цивілізаційний підхід
2.1 Поняття цивілізації та принципи цивілізаційного підходу
2.2 Цивілізаційний підхід в дослідженні ґенези господарської діяльності
2.3 Позитивні і негативні риси цивілізаційного підходу
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Наукова періодизація - це узагальнена характеристика об'єкта дослідження шляхом поділу процесу розвитку на якісно відмінні періоди, усвідомлення його структурної еволюції в кожний конкретний період розвитку. Питання періодизації історичного розвитку господарських систем є дискусійним у вітчизняній і зарубіжній історико-економічній науці. На сьогодні загальновизнаної обґрунтованої концепції періодизації, що охопила б усю історію людства, не існує.
Актуальність дослідження. Функціонально-пізнавальне значення періодизації історії економіки полягає у визначенні логіки історичного розвитку господарських систем суспільства, характеристиці їхніх ключових періодів та етапів розвитку, якісних змін в них, дослідженні процесу зростання цілісності системи. Періодизація історії економічної думки ґрунтується на відтворенні особливостей економічних ідей у кожний конкретний період їх розвитку, врахуванні спадковості економічних знань, виявленні основних віх поступального розвитку.
Об'єкт дослідження: історичний процес у контексті цивілізаційного підходу.
Предмет дослідження: теоретико-методологічний потенціал цивілізаційного підходу.
Мета роботи: дослідження наукової періодизації, насамперед цивілізаційного підходу в аналізі стадій господарського розвитку, доведення необхідності обґрунтування та перспективності застосування основних понять та ідей цивілізаційного підходу в дослідженні історичного процесу.
Стан дослідження. Дану тему досліджували: М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі.
Розділ 1. Основні погляди та вчення цивілізаційного підходу
1.1 Основні підходи до осмислення еволюційного розвитку людства
Центральною, головною методологічною проблемою досліджень з економічної історії є періодизація економічної історії, точніше пошук та обґрунтування об'єктивних критеріїв періодизації економічного розвитку людства. Від вирішення цієї важливої методологічної проблеми залежать концептуальні засади, висновки та узагальнення не тільки у межах економічної історії, але й усіх економічних наук. Ця проблема і нині залишається дискусійною. З'ясування критеріїв періодизації розвитку економіки та економічної науки стало важливою науковою проблемою. Більшість сучасних дослідників наголошують на відмінностях у періодизаціях історико-економічної науки та загальної історії, оскільки предметом останньої є певні часові та просторові межі, в яких відбувається розвиток людського суспільства, перебіг історичного процесу. У зв'язку з цим події подаються в історичній ретроспективі, відповідно до історичної послідовності їх виникнення та розвитку. Історико-економічна наука досліджує якісні зміни в господарській системі та економічній думці, відображає зрушення, що виникли в результаті історичної еволюції. Тобто визначальними критеріями періодизації е зміни в процесі розвитку економіки та економічної науки з урахуванням історико-хронологічного підходу.
Основою сучасних концепцій періодизації є розгляд зазначеної проблеми, по-перше, в контексті цілісного осмислення всесвітньо-історичного розвитку як соціокультурного процесу, що розглядається як система, складовими якої є економічна, соціально-політична, культурно-інформаційна сфери людської життєдіяльності, їх взаємопов'язана якісна трансформація, по-друге, через визнання ідеї багатофакторності соціокультурного, у тому числі історико-економічного процесу (відносин економічної власності, технологічного способу виробництва, рівня розвитку товарно-грошових відносин, способу управління та координації економічної діяльності тощо), по-третє, на основі системно-синергетичної концепції.
Історично сформувалися три основних підходи до осмислення еволюційного розвитку людства.
1. Лінійно-поетапний (стадійний) підхід трактує історію людства як сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, однієї стадії до іншої - передбачуваний лінійний розвиток. Головна увага приділяється вивченню історичних процесів у часі, на основі внутрішніх (ендогенних) механізмів розвитку: освоєння вогню, перехід до будівництва житла, приручення тварин, нагромадження досвіду і знань. Це погляди авторів Стародавнього Риму, доби Відродження та Просвітництва (Д. Віко, А. Джевонезі, Ж.Ж. Руссо, А.Р. Тюрго, Д. Юма, A. Фергюссона), представників еволюційно-прогресивістської парадигми (Ж.А. Кондорсе, К.А. Сен-Сімона, Г. Гегеля, О. Конта, С. Десницького, Ф. Ліста, Б. Гільдебранта, Г. Шмоллера, А. Вагнера, Л. Брентано, К. Бюхера, М. Костомарова, М. Грушевського, В. Винниченка, М. Драгоманова, І. Франка, М. Ковалевського, К. Поланьї, B. Ростоу, Р. Арона, Д. Белла, Б. Тоффлера), формаційної парадигми (К. Маркса, В.І. Леніна, радянських вчених), а також модернізаційної та постмодернізаційної парадигм.
2. Циклічна модель історичного розвитку, або історичного кругообігу, акцентує увагу на просторовому аналізі історії, своєрідності просторово-тимчасових культур-цивілізацій, заперечує єдність, послідовність і закономірність розвитку людства. Вона зародилася у давніх цивілізаціях Індії та Китаю на ґрунті землеробства, розвивалася в античні часи (Платон, стоїки) та середньовіччя (арабський мислитель Ібн-Хальдун), розквітла в добу Відродження (М. Макіавеллі, Т. Кампанелла, Дж. Віко), а остаточно сформувалася в кінці XIX ст. - на початку XX ст. (концепції І. Гердера, Е. Мейєра, М. Данилевського, К. Леонтьева, О. Шпенглера, Ф. Ніцше).
3. Теорія цивілізації - базується на дослідженнях економічних систем в єдності економічних і соціокультурних складових.
Думки про поступальний рух економічного життя висловлювали давньоримські мислителі Овідій, Лукрецій Кар, Вітрувій. Так, Вітрувій зазначав, що господарська діяльність людини характеризується такими стадіями, як освоєння вогню, перехід до будівництва житла, приручення тварин, нагромадження досвіду та знань, винахід і вдосконалення знарядь праці для виробництва життєво необхідних благ. У XV-XVI ст. у працях Ф. Патріці, І. Барбаро, Г. Агріколи, А. Рамеллі формується ідея промисловості (ремесла) як джерела розвитку суспільства.
Формаційна періодизація, розроблена німецьким вченим К. Марксом у 40-х роках XIX ст. і переглянута в 1850-х роках, була спробою створити універсальну схему суспільного розвитку, поєднавши економічну теорію та історію на принципах еволюціонізму. Світовий економічний розвиток трактувався як процес виникнення, розвитку та послідовної зміни таких стадій-формацій: первісної, докапіталістичної з азійським, античним, германським способами виробництва, капіталістичної з мануфактурним і індустріальним періодами та комуністичної. Базисною основою переходу від однієї формації до іншої К. Маркс вважав рівень розвитку способу виробництва - історично конкретної єдності продуктивних сил і виробничих відносин, стосовно яких держава, релігія, філософія, право, мораль тощо є похідними, своєрідними надбудовами. Марксизм характеризував економіку через відносини власності та статус праці, що еволюціонувала від рабської до селянської та найманої. Російський вчений і політик В. Ленін, який продовжив розвиток марксистського вчення, підкреслював закономірність і послідовність розвитку всіх суспільств через класову боротьбу від рабовласництва та феодалізму, що ототожнював з кріпосництвом, до капіталізму і соціалізму як першої фази комунізму.
В радянський період у 1930-1980-ті роки формаційна періодизація набула форми п'ятичленної, згідно з якою послідовними соціально-економічними формаціями розвитку людства є первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична та соціалізм як перша фаза комуністичної. Вона була базовою парадигмою марксистсько-ленінського розуміння історичного процесу. Основними формаційними ознаками були ступінь розвитку продуктивних сил або економічного базису, класова боротьба як рушійна сила розвитку, еволюція приватновласницьких відносин.
.2 Вчення М.Я. Данилевського та його роль у формуванні цивілізаційного підходу
Історія методології історії сповнена спроб знайти, описати і втілити в життя соціальні моделі альтернативного характеру, що пояснюють зміни в соціальному житті. Перед істориками і філософами варто непросте питання, яке потребує відповіді: куди рухається людське суспільство, звідки ми прийшли, в якому напрямку розвиваємося, чи є у історії мета і вищий сенс?
У XX столітті однією з провідних концепцій, що претендує на загальне охоплення соціальних явищ і процесів, стає цивілізаційний підхід до історії людства. Суть цієї концепції в самій загальній формі полягає в тому, що людська історія являє собою не що інше, як сукупність не повязаних один з одним людських цивілізацій. У неї чимало прихильників, серед яких такі відомі імена, як О. Шпенглер, А. Дж. Тойнбі.
Особливе місце у шерензі мислителів, з іменами яких повязані сформування та розвиток нелінійної, чи, як її ще іменують, некласичної, філософії історії посідає російський теоретик Микола Якович Данилевський.
Широта поглядів М. Данилевського, передусім біологічна орієнтація, значною мірою визначили самобутність його філософсько-історичної системи, викладеної у книжці "Росія і Європа". Погляд на культурні та політичні відношення Словянського світу до Германо-Романського. Ця робота російського мислителя вийшла друком у 1871 р. Втім спочатку, як дещо злорадно зауважував B. Соловйов, непримиренний противник концепції М. Данилевського, вона була сприйнята як своєрідний літературний курйоз, не вартий будь-якої серйозної уваги. Однак пізніше, після того, як за короткий відтинок часу (з 1381 до 1895 р.) вона завдяки переважно зусиллям М. Страхова була опублікована ще тричі, проти теорії М. Данилевського виступила вся ліберальна преса. Йому дорікали насамперед за те, що він, нібито, заперечував будь-яке моральне ставлення до інших народів, а також до людства в цілому і обстоював панславізм.
Панславізму М. Данилевському дійсно уникнути не вдалося, але це аж ніяк не заперечувало моральне ставлення до людства загалом чи до інших народів зокрема, як про це тоді стверджувалося.
Російський мислитель розглядає всесвітню історію не як єдиний, моністичний, глобальний і лінійний процес неухильного поступального розвитку людства в цілому. Навпаки, він сприймає її як процес співіснування, взаємопроникнення й водночас взаємовідокремлення, конституювання, утвердження, розвитку, розквіту, занепаду та зміни множини відносно самостійних соціокультурних утворень, які М. Данилевський називає культурно-історичними типами.
Отже, підсумовує М. Данилевський, природна система всесвітньої історії повинна зводитись до розрізнення культурно-історичних типів розвитку (головної основи її поділу) від ступенів розвитку як основи вторинної, похідної, за якою можуть внутрішньо розчленовуватися вже самі ці типи.
цивілізаційний підхід господарський розвиток
Розділ 2. Цивілізаційний підхід
2.1 Поняття цивілізації та принципи цивілізаційного підходу
Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.
Цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірні ступені розвитку економічних систем.
В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:
) багатовимірності аналізу економічних систем;
) природної еволюційної поступовості історичного процесу;
) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;
) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;
) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку;
) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.
Як бачимо, цивілізаційний підхід не страждає економічним детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу та інших чинників на розвиток людського суспільства. Він зорієнтований не на особливості способу виробництва, а перш за все на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загальнолюдських цінностей, інтегрованість кожного суспільства у світову спільноту.
Найважливішою рисою цивілізації є її гуманістична спрямованість. Людина виступає не лише головним суб'єктом виробництва та цивілізації в цілому, але і їх безпосередньою метою, цільовою функцією.
Цивілізація - категорія історична, її рівень і сутність визначаються тими багатогранними соціально-економічними умовами, в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу.
Американський економіст У. Ростоу висунув теорію "стадій росту", в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку:
традиційне суспільство;
перехідне суспільство;
стадія зрушення;
стадія високого рівня масового споживання.
З позицій цивілізаційного підходу людина розглядається не тільки як головний суб'єкт виробництва, а й як його безпосередня самоціль. Саме завдяки цьому цивілізаційний підхід до розвитку суспільства відображає людиноутверджуючу лінію історичного процесу. Сам термін "цивілізація" означає сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства на певному етапі його історичного буття. При цьому розвиток особи визначається свободою реалізації її внутрішніх потенцій. Поняття свободи постає необхідною умовою самоствердження особи, реалізації її здібностей, творчого потенціалу. Ступінь свободи, яку суспільство здатне забезпечити особі, детермінується складним комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників, які у сукупності визначають цивілізаційний процес. Таким чином, основним критерієм розвитку цивілізації є свобода, яку суспільство здатне забезпечити особі у процесі її саморозвитку.
Найбільш відомими концепціями періодизації світової економічної історії з позицій цивілізаційного підходу вважають теорію "стадій економічного зростання" американського ученого В. Ростоу, теорію "трьох стадій".
Дж. Гелбрейта. теорію "трьох хвиль" сучасного дослідника Е. Тофлера та ін. Усі ці концепції об'єднує те, що головним критерієм періодизації економічної історії виступає розвиток техніки, технології і суспільства як системи, включаючи панівні суспільні цінності та відповідні суспільні інституції, розвиток духовної сфери, права людини (на відміну від формаційного підходу, де визначальним критерієм періодизації є панівна форма власності на засоби виробництва).
Так, В. Ростоу виділяє п'ять стадій економічного зростання:
) традиційне суспільство;
) підготовка передумов для піднесення;
) піднесення;
) рух до зрілості;
) ера високого масового споживання.
На думку Дж. Гелбрейта, економічну історію можна поділити на три основні стадії розвитку:
) до індустріальне суспільство;
) індустріальне суспільство;
) постіндустріальне суспільство.
На думку його прихильників, цивілізаційний підхід може дозволити наступні завдання.
По-перше. У його рамках з'являється можливість відбиття багатоваріантності суспільного розвитку; впливу, надаваного на господарське життя культурно-історичним середовищем, психологічними стереотипами й т.п.
По-друге. Цивілізаційний підхід ураховує інтереси людини (виробника, власника, споживача та ін), а також створює основу відомої спадкоємності аналізу історичного розвитку різних країн і регіонів, оскільки оперує не категорією неминучого, а категорією можливого, категорією вибору. Маючи на меті інтегрального аналізу ролі матеріального й нематеріального в суспільному розвитку, цей метод може допомогти перебороти властиве формаційному підходу їхнє протиставлення, виявити основи їхньої співпідпорядкованості в різні періоди історії людства. Цивілізаційний підхід також дозволяє, на думку його прихильників, адекватно відбити три особливості сучасного етапу розвитку: соціалізацію суспільних відносин; зближення різних суспільних систем; у сучасному суспільстві, що уже неможливо описати за допомогою схем типу "виробник - споживач", "суб'єкт - об'єкт власності" і т.п.
2.2 Цивілізаційний підхід в дослідженні ґенези господарської діяльності
В процесі історичного розвитку людства спостерігається відносно стійка кореляція між явищами економічної, соціальної, політичної, культурної, релігійної та інших сфер. Послідовне застосування принципу виділення вузлових етапів всесвітньої історії, базується на визначені тих моментів, у яких спостерігається взаємозалежні принципові трансформації основних сфер життєдіяльності людей, що призводить до досить істотного перегляду традиційних уявлень про її етапи. В результаті зявляється теоретичний підхід, в основу якого покладена цивілізаційна парадигма осмислення соціально-економічного розвитку людства.
Згідно з Ф. Броделем, цивілізація - це простір, культурна зона, сукупність культурних характеристик і феноменів. Відомий американський соціолог І. Валлерстайн визначає цивілізацію як специфічну концентрацію світогляду, звичаїв, структур і культури, як матеріальної, так і духовної, котра формує певне історичне ціле і існує поряд з іншими різновидами цього феномена, хоча й не завжди одночасно.
Досліджуючи цивілізаційний підхід український вчений-філософ Бойченко І.В. виділяє три філософсько-історичні теорії, що, на його думку, відіграли роль ключових у розробці цивілізаційного підходу як саме некласичного. Це, по-перше, теорія культурно-історичних типів М.Я. Данилевського, по-друге, морфологія історії О. Шпенглера та по-третє, історіософія А. Дж. Тойнбі.
Цивілізаційна характеристика суспільства виділяє в ньому такі риси, як самобутність, тобто відносно відокремлене самостійне існування, внутрішню структурованість, самоорганізованість, наявність внутрішніх джерел саморозвитку, особливі духовно-культурні цінності, що утворюють ядро і відбивають цілісність суспільства.
Однією з особливостей цивілізаційного аналізу є використання принципу системності у науковому дослідженні. Цивілізація виступає як система, тобто комплекс взаємоповязаних елементів, які утворюють цілісність з притаманними їй ознаками, серед яких основним є організованість, наявність інтеграційних властивостей і функцій, спільна мета, саморухомість, саморозвиток, саморегульованість, здатність відтворювати відсутні елементи, стійкість і стабільність. Цей комплекс становить особливу єдність із зовнішнім середовищем і є елементом більш високого порядку. Всі елементи цивілізаційної системи, такі як політична, духовно-культурна, соціальна та господарська, у свою чергу, виступають як підсистеми більш низького порядку.
Цивілізаційний підхід дає можливість здійснити аналіз внутрішніх звязків між історичними фактами та процесами. В центрі дослідження знаходиться розвиток людини, що є невідємною складовою еволюції суспільства і людства в цілому. При цьому аналіз виконується з позиції цілісності суспільства, єдності історичних витоків розвитку людства і цивілізаційних особливостей кожного суспільства. Відображення у наукових поняттях і категоріях історичного процесу розвитку, обґрунтування залежностей що характеризують тенденцію розвитку надає історичним дослідженням нової якості, перетворює їх в історико-генетичний аналіз.
Займаючи центральне місце в цивілізаційній парадигмі, людина є центром поєднання всіх цивілізаційних елементів. Але механізм дії цивілізаційних складових виражається лише у взаємодії людини з суспільством через взаємодії влади та власності, а також через мотиваційний механізм господарської діяльності.
Господарська система має наступні характеристики, які формуються під впливом цивілізації та культури певного суспільства: рівень розвитку поділу праці, техніки, технології; форму власності на засоби виробництва та суспільного статусу людей, які беруть участь у їх використанні; характер влади та особливості впливу держави; особливість суспільних умов перебігу господарських процесів; наявністю ресурсної бази.
2.3 Позитивні і негативні риси цивілізаційного підходу
Під "цивілізацією" розуміють відносно замкнуте і локальне становище суспільства, що характеризується спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак (А. Тойнбі налічує 21 цивілізацію: єгипетська, китайська, західна, православна, індуїстська та ін.).
Переваги цивілізаційного підходу:
) розкриває сутність будь-якої історичної епохи через людину, через сукупність панівних у певний період уявлень кожної особи про характер суспільного життя, про цінності і мету її власної діяльності;
) розглядає державу як найважливіший чинник духовно-культурного розвитку суспільства, спрямованого на обмеження і виключення навіть легалізованого насильства стосовно особи;
) затверджує залежність типів держав від розмаїтості національних культур, світогляду суспільства, його моралі, ціннісної орієнтації.
Недоліки цивілізаційного підходу:
) недооцінює економічний чинник, відводить йому другорядне місце в розвитку цивілізацій;
) ігнорує вплив соціальної диференціації суспільства, класових суперечностей на цивілізаційні процеси;
) зводить в абсолют культурний елемент, кваліфікує його як "душу, кров, лімфу, сутність цивілізації" (А. Тойнбі).
Окрім того, цивілізації розрізняють:
)доіндустріальні
2)індустріальні
)постіндустріальні;
)східні, західні, змішані;
)давні, середньовічні, сучасні.
Висновки
З позицій загальнолюдських цінностей, що стали домінуючими у другій половині XX ст., привабливим видається цивілізаційний підхід, особливо до типології сучасних держав, які неможливо підвести під формаційну класифікацію типів держав.
Для осмислення суті історичного процесу широко застосовується цивілізаційний підхід, в основі якого лежить ідея співвідношення культури, релігії, цивілізації, а також соціально-економічного ладу суспільства з урахуванням духовно-моральних і культурних факторів суспільного розвитку.
У роботах М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Дж. Тойнбі, виділяються ті культурні та цивілізаційні критерії, які дозволяють класифікувати різні види соціальних утворень, розуміти події співробітництва, протистояння, навіть потужного протиборства між ними. Згідно цивілізаційної теорії тип держави, його соціальна природа визначаються, в кінцевому рахунку, не так матеріальними (як у формаційному підході), скільки ідеально духовними, культурними чинниками.
Цивілізаційний підхід до історичного процесу передбачає врахування та вивчення, в першу чергу, того своєрідного, самобутнього, що є в історії народу або цілого регіону, допомагає розкрити механізми історичного розвитку, виявити його шляхи і особливості. Прихильники цієї теорії особливу увагу приділяють безперервності, еволюційності суспільного процесу (з чого, зокрема, випливає висновок про те, що революції - це вимушений, небажаний акт). Отже, цивілізаційний підхід допомагає побачити в історії багатоваріантність, що не відкидаючи окремі варіанти як не відповідають критеріям якоїсь однієї культури
В цьому контексті історія кожного народу наповнюється унікальністю, що позволяє йому протистояти зовнішньому впливу універсалізації та глобалізації.
Список використаних джерел
1.Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 723 с.
2.Леоненко П.М. Юхименко П.І. Економічна історія. - К.: Знання-Прес, 2004.
.Хропанюк В.М. "Теорія держави і права": Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / За редакцією В.Г. Стрекозова. "Інтерстиль", Москва, 1999 р. С.91.
.Цивілізаційний підхід і проблеми розвитку суспільства.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
#"justify">5.Цивілізаційний підхід в дослідженні господарської діяльності.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
#"justify">6.Проблеми періодизації історії економіки.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
<#"justify">7.Осмислення історичного процесу у цивілізаційному підході.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://bibliofond.ru/view. aspx? id=663735 <http://bibliofond.ru/view.aspx?id=663735>