Холдингові компанії. Їх суть та особливості створення

Холдингові компанії. Їх суть та особливості створення

Вищий навчальний заклад

"Університет економіки та права "Крок"

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра економіки підприємств, конкурентної політики та інноваційного розвитку

Курсова робота

Холдингові компанії. Їх суть та особливості створення

Студентки 3 курсу групи ЕП-12

Наумчак Христини Сергіївни

Керівник

к.е.н, доцент. Бучацький В.Й.

м. Київ - 2015 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти характеристики холдингових компаній

.1 Економічна сутність холдингових компаній

.2 Типи холдингових компаній та їх особливості

.3 Методи створення холдингових компаній

Розділ 2. Аналітична оцінка створення холдингової компанії "Київміськбуд"

.1 Загальна характеристика холдингу "Київміськбуд"

2.2 Зовнішні та внутрішні чинники створення холдингу, його модель управління

2.3 Аналіз господарської діяльності ХК "Київміськбуд"

Розділ 3. Основні напрями ефективного управління холдингом в умовах конкурентного середовища

.1 Заходи по поліпшенню функціонування холдингової компанії "Київміськбуд"

.2 Проблемні питання правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Головна мета ринкового реформування економіки України - створення сприятливих умов для реалізації прагнень і здібностей кожного члена суспільства, прискорення технологічного й економічного розвитку вітчизняних підприємств, забезпечення стабільного соціально-економічного зростання. Внаслідок змін умов господарювання суттєво зростає роль адекватного вибору параметрів і критеріїв вимірювання ефективності діяльності підприємства, а також відповідного організаційно-економічного механізму забезпечення ефективної роботи підприємства та його структурних підрозділів. Важливого значення набуває удосконалення системи оцінки ефективності діяльності нових організаційно-правових форм підприємств, таких як господарські товариства, обєднання підприємств, холдингові компанії .

Актуальність теми. Одним з напрямів ринкового реформування економіки України є приватизація, зміна форм власності державних підприємств. Мета приватизації великих промислових підприємств - формування ефективних власників цих обєктів, діяльність яких сприятиме підвищенню ефективності роботи підприємств, розвитку вітчизняної економіки. Поширеним способом здійснення ринкових перетворень є створення на базі великих промислових підприємств холдингових компаній. У рамках такої відносно нової для вітчизняної економіки форми організації господарювання особливого значення набуває вибір критеріїв і показників для оцінки ефективності діяльності кожного підрозділу та холдингової компанії в цілому.

Теоретичні та практичні аспекти вирішення задач підвищення ефективності діяльності підприємства та його структурних підрозділів розглядалися в роботах таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як І. Бланк, В. Гриньова, В. Ковальов, М. Крейніна, О. Лоркипанідзе, К. Менар, П. Орлов, В. Палій, В. Пономаренко, М. Хохлов, А. Шеремет та ін. Дослідження організаційно-економічних аспектів функціонування холдингової компанії проведені в наукових працях О. Горбунова, Л. Євенко, В. Євтушевського, Ю. Львова, В. Луцковського, В. Нусінова, Г. Одінцової, А. Мельника, Н. Мельтюхової, В. Суторміної, Г.Уманців та ін. Проте до цього часу проблеми обґрунтування методичного забезпечення визначення резервів підвищення ефективності діяльності холдингової компанії залишаються недостатньо вивченими та вимагають докладного дослідження.

Предметом курсової роботи є теоретичні та практичні аспекти створення холдингової компанії.

Обєктом дослідження є діяльність холдингової компанії "Київськміськбуд".

Мета курсової роботи полягає у розкритті сутності холдингових компаній та дослідженні особливостей їх створення.

Для досягнення мети в роботі передбачено вирішити наступні завдання:

розкрити економічну сутність холдингових компаній;

дослідити типи холдингових компаній та їх особливості;

визначити методи та чинники створення холдингів;

виявити основні функції холдингової компанії;

визначити основні напрямки ефективного управління холдингом.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети було використано такі методи наукового дослідження: теоретичного узагальнення - для вивчення теоретичних основ оцінки ефективності діяльності підприємства; аналізу та синтезу - для диференціації та узагальнення факторів підвищення ефективності діяльності ХК; класифікації - для вивчення системи показників ефективності господарської діяльності, які використовуються на підприємствах та в ХК; статистичного та техніко-економічного аналізу - для дослідження ефективності діяльності підприємств та ХК в умовах трансформаційної економіки; графічного моделювання - для наочного представлення результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні аспекти характеристики холдингових компаній

1.1 Економічна сутність холдингових компаній

Поняття "холдинг" походить від англійського слова holder, що означає "утримувач", оскільки холдинги утримують великі пакети акцій чи частки у статутному капіталі численних дочірніх компаній. Економічний зміст холдингів є набагато глибшим і полягає не стільки у фактичному утриманні головною компанією великого пакета акцій дочірніх компаній, скільки у здійсненні управління та контролю над іншими компаніями.

Враховуючи це, у зарубіжній юридичній літературі можна зустріти різні визначення холдингів, що відбивають або обидва критерії, за якими компанію можна віднести до холдингів, або лише один із них.

Васильченко З.М. вважає, що холдингом також є головна чи материнська компанія, що контролює інші компанії за допомогою утримання їхніх акцій, або компанія, діяльність якої зводиться до володіння частками в інших компаніях та здійснення управління ними [9, c. 87]. Дорофієва А.А. в основу поняття "холдинг" вкладає другий критерій, відповідно до якого холдингом є компанія, що виконує функції координації та управління однією чи кількома компаніями. При чому зауважує, що ці функції холдингова компанія може виконувати як завдяки участі у статутному капіталі інших компаній, так і завдяки особливим договірним відносинам між компаніями [16, c. 33].

Звернувшись до зарубіжного досвіду,варто відмітити, що цим шляхом йде німецьке законодавство, згідно з яким холдинг (концерн, за німецьким правом) утворюється тоді, коли домінуюча компанія та компанія, над якою вона домінує, перебувають у єдиному управлінні. Це відбувається, якщо одна з них має переважну участь у статутному капіталі іншої, або тоді, коли компанії уклали між собою угоду, відповідно до якої одна з них має можливість контролювати іншу.

Ковалев Д. констатує, що холдинг утворюється тоді, коли одна компанія (дочірня) залежить від іншої (основної), що виконує стосовно неї контрольні та управлінські функції, і це відбулося або внаслідок участі однієї компанії у статутному капіталі іншої, або внаслідок особливих контрактних відносин між компаніями, незалежно від того, називають компанії себе холдингами чи ні.

Саме цим холдинги відрізняються від інвестиційних компаній, що вкладають кошти в інші компанії, у тому числі і шляхом придбання їхніх акцій (часток), у власних інтересах заради одержання прибутку. На відміну від них, холдинги шляхом придбання акцій (часток) інших компаній бажають одержати контроль над ними [22, c. 91].

Михалюк В. зазначає, що в світовій практиці холдингові компанії - це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають у своєму складі фінансовий центр у вигляді холдингової компанії [24, c. 9].

На думку Деревянко Е. перевага холдингових структур пояснюється централізованим фінансово-економічним управлінням ланцюгами технологічно пов'язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, ростом можливостей фінансового і податкового маневрування та ін. [15, с. 63].

Прикладом холдингової структури є концерн "Нестле" (Швейцарія), який спеціалізується на виробництві і продажу продуктів харчування. В холдингу сконцентровані контрольні пакети шести основних дочірніх фірм, які є також змішаними холдинговими компаніями. Перша - "Юнілак Інк.", знаходиться у Панамі і контролює всі підприємства концерну, які розташовані у західній півкулі, друга - "Нестле продактс" розміщена у Швейцарії і здійснює контроль над дочірніми підприємствами, які знаходяться в країнах континентальної Європи, третя - "Нестле холдингс" розташована на Багамських островах. Дві останні - "Мегті ентерпрайзес" і "Фіндус інтернешнл" побудовані за галузевим принципом та координують діяльність підприємств, які випускають бульйонні концентрати і свіжоморожені продукти. Крім цього цей холдинг, поряд із згаданими підприємствами і магазинами, володіє мережею ресторанів і готелів [9, с. 88].

Варто також навести думку Гончарової І., яка вважає, що холдинги характеризуються високим рівнем організації акціонерного капіталу. Через них вдається налагодити функціональну взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються народногосподарські проблеми, які не під силу одному окремо взятому підприємству: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей та ін. [13, c. 133].

До складу холдингу входять:

1.головне підприємство, яке здійснює контроль і управління дочірніми підприємствами ;

2.дочірні підприємства, контрольними пакетами котрих володіє головне підприємство;

.асоційовані підприємства, вкладення в котрі не дозволяють головному підприємству повністю контролювати їх і визначати основні напрямки фінансово-господарської діяльності;

.підприємства, вкладення в котрі не дають права участі в управлінні;

.інші господарські суб'єкти.

Якщо ж поглянути з юридичної точки зору, холдинг - це об'єднання з частковою правоздатністю. Підприємства, що перебувають під контролем холдингу не втрачають своєї юридичної самостійності, а холдингова компанія, як сукупність організацій, не набуває статусу юридичної особи. Разом з тим, існує економічна залежність підприємств холдингу. Це проявляється у тому, що дії учасників визначаються волевиявленням головного підприємства [2].

Формування холдингових обєднань є важливим елементом сучасної підприємницької стратегії. Сфера застосування дочірніх компаній є дуже різноманітною. Створення різних дочірніх структур доступне не лише великим, а й малим та середнім фірмам.

Як свідчить світовий досвід, організаційний розвиток компанії на визначеному етапі приводить до того, що вона може бути перетворена в холдинг. Під холдинговою компанією розуміється комерційне підприємство, яке контролює одну чи кілька дочірніх фірм. Вже сам факт існування дочірнього чи контрольованого підприємства дозволяє говорити про те, що фірма стала холдингом.

Згідно з даними, наведеними на конференції "Ефективні стратегії розвитку холдингів", якщо компанія володіє кількома дочірніми підприємствами, їй, насамперед, слід звернути увагу на організаційні та фінансові особливості функціонування підприємств холдингового типу. Вкрай важливо створити надійну систему управління та фінансового контролю за дочірніми фірмами. При цьому варто памятати, що вони часто-густо мають власні інтереси і можуть працювати неефективно [15, c. 64].

Дочірня фірма - це інструмент досягнення як тактичних, так і стратегічних цілей. Вирішальне значення під час прийняття рішення про створення дочірніх структур можуть мати довгострокові плани керівників компанії, їхня оцінка перспектив розвитку підприємства. На думку експертів, основні ситуації, в яких доцільно створювати дочірні структури, такі: диверсифікація операцій компанії; відокремлення ліцензійних видів діяльності; оптимізація структур управління; податкове та фінансове планування; підвищення стійкості бізнесу та управління ризиками; конфіденційність контролю; реалізація окремих функцій; поліпшення рекламного іміджу компанії; розвиток зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Підприємствам малого та середнього бізнесу створення дочірніх структур допомагає розширити свою діяльність, розвинути ділові звязки, домогтися податкових, кредитних та інших переваг. Великим компаніям утворення холдингових структур та фінансово-промислових груп дозволяє істотно збільшити свій інвестиційний та економічний потенціал, підвищити рентабельність та технологічний рівень виробництва.

Вважаємо за доцільне зазначити, що дочірні компанії забезпечують проведення внутрішніх фірмових операцій. Завдяки їм досягається зниження фінансових витрат та податкових платежів. Холдинговий принцип сприяє обєднанню підприємств, що мають загального власника, в осмислену систему, що функціонує як єдиний організм. Загальна виробнича, інвестиційна та збутова політика створює переваги в конкурентній боротьбі і сприяє успішному освоєнню внутрішніх і зовнішніх ринків.

Таким чином, підсумувавши вище наведену інформацію, варто погодитись з думкою Василенко З.М. та зазначити що холдинг - це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління.

1.2 Типи холдингових компаній та їх особливості

Переважна кількість вітчизняних дослідників-економістів виділяють такі види холдингів:

-чистий холдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з метою фінансового контролю та управління;

-змішаний холдинг здійснює також певну підприємницьку діяльність (промисловість, торгівля, транспорт, кредитно-фінансова діяльність).

Варто зауважити, що будучи фінансовими компаніями, чисті (фінансові) холдинги мають цілу низку специфічних функціональних відмінностей від інших фінансових інститутів, наприклад, банків та інвестиційних компаній і фондів.

На відміну від банків, холдинги можуть здійснювати прямі дольові інвестиції у нефінансові підприємства (тобто промислові, торгівельні, будівельні та інші фірми). При цьому, маючи відповідні ліцензії, холдинги можуть займатися і відповідною кредитно-фінансовою діяльністю.

Також варто погодитись з думкою Климка Н.Г. на рахунок того, що холдинги не обмежуються портфельними інвестиціями в акції того чи іншого підприємства, а намагаються заволодіти його контрольним пакетом, що дозволяє здійснювати управлінські функції. Крім цього, завдання інвестування коштів у різні активи фондового ринку (особливо похідні, наприклад, ф'ючерси та опціони), типові для інвестиційних компаній, взагалі може не розглядатися керівництвом холдингової компанії як одне із пріоритетних [20, c. 218].

Основна різниця фінансового холдингу від інших фінансових інститутів полягає в здійсненні особливої інвестиційної стратегії, метою якої є встановлення ділового контролю над вже існуючими чи новими фірмами, що входять до кола його інтересів.

До основних типів холдингових компаній варто віднести:

-холдинги, створені на основі об'єднання промислових підприємств;

-конгломерати, які формуються на основі поглинання підприємств різноманітної виробничої та комерційної діяльності;

-банківські холдинги;

-холдинги у системі фондів.

Поняття конгломерату найкраще визначає Грузинов В.П. На його думку, конгломерат (від лат. "зібраний") - це одна з форм монополії, в якій під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не повязаних між собою галузях. В міру розростання концерни утворюють конгломерати, велетенські промислові комплекси. Проте вважаємо за доцільне зазначити, що, як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності управління ними централізоване. Структура конгломератних обєднань нестійка: вони можуть розпадатись або утворювати концерн [10, c. 7].

На думку дослідника Михалюка В., банківські холдинг-компанії - це група осіб, які володіють контрольними пакетами акцій одного чи більше банків (розповсюджені одно-банківські холдинги) [18, c. 8].

З цією думкою можна погодитись, проте варто зауважити, що за останні роки намітилася тенденція росту таких банківських холдингів. Всі найбільші, найпотужніші комерційні банки в США організовані як банківські холдингові компанії. Банківські холдинги можуть бути або однобанківськими або мульті-банківськими. В тому разі, коли холдингова компанія здійснює контроль над одним банком - це однобанківські холдинги.

Отже, холдинги у системі фондів являють собою створення інвестиційних фондів, які скуповують акції різних підприємств, що дає можливість засновникам і керівникам цих фондів контролювати такі підприємства.

.3 Методи створення холдингових компаній

Економічна база для заснування холдингових компаній в Україні почала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих державних підприємств і об'єднань. Законодавчим підґрунтям процесів створення холдингових компаній став Наказ Президента України "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" від 19.05.1994 року. Фактично заснування холдингових компаній в Україні розпочалось у 1995 році.

За період 1995-1999 роки було створено біля трьох десятків холдингових компаній та державних акціонерних компаній, а до їх складу було передано держпакети акцій більше 300 підприємств.

До основних передумов створення холдингових компаній в Україні на думку Дорофеєвої А.А. можна віднести такі:

-наявність значної кількості підприємств, що мають багаточисельні зв'язки за "технологічними ланцюгами";

-потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;

-розвиток галузей промисловості, в котрих об'єктивно є необхідність у достатньо жорсткому і постійному галузевому управлінні;

-нездатність підприємств власними силами організувати процес постачання виробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

-дефіцит інвестиційних ресурсів підприємств в умовах несприятливого інвестиційного клімату в Україні;

-структурна криза.

Відповідно до Наказу Президента України "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" основними способами створення холдингових компаній є:

передавання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств холдинговій компанії;

поглинання одного господарського суб'єкта іншим шляхом придбання контрольного пакету акцій.

При цьому холдингові компанії можуть створюватися шляхом:

заснування холдингу на базі існуючого підприємства чи існуючого підрозділу;

формування холдингової компанії на базі колишньої чи існуючої управлінської структури;

створення холдингової компанії як нового господарського суб'єкта.

Перший варіант мас досить суттєві переваги перед двома іншими, оскільки у даному випадку немає обмежень на розміри контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, що передаються у статутний фонд холдингової компанії. При цьому роль останньої буде виконувати одне із підприємств, які складають холдингову групу [11, c. 34].

Варто зауважити, що при другому варіанті в холдинг перетворюється орган управління (або "постміністерська структура", що виникла на його місці - концерн, корпорація і т.д.), а підлеглі йому господарські суб'єкти стають дочірніми підприємствами. Холдингові компанії, створені на базі управління, об'єднують, як правило, підприємства однієї галузі, які виробляють подібну продукцію, а тому менш стійкі чи менш ефективні, до того ж представляють небезпеку з точки зору монополізації ринків.

Третій варіант має свої особливості. По-перше, у холдингову компанію об'єднуються підприємства різних галузей. По-друге, вона виникає як новостворений суб'єкт, статутний фонд якою формується виключно за рахунок акцій дочірніх підприємств.

На сьогодні більшість дослідників виокремлюють наступні основні моделі створення та розвитку холдингових компаній:

1.утворення шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріплюються у власності головних компаній;

2.обєднання пакетів акцій юридично самостійних компаній та передачі цих пакетів холдинговій компанії;

.утворення шляхом купівлі існуючою компанією пакета акцій інших компаній, що стають дочірніми стосовно неї;

.заснування нових компаній, що із самого початку здобувають право домінуючої участі в інших компаніях;

.шляхом укладення угоди про підпорядкування однієї компанії іншій, згідно з якою головній компанії передаються повноваження виконавчого органу дочірньої компанії.

Поддєрьогін А.М. вважає, що основним завданням будь-якого холдингу є підвищення економічної ефективності організації підприємства з метою одержання максимального прибутку та використання її для одержання ще більшого прибутку. У світі існує кілька варіантів побудови холдингу залежно від можливих шляхів досягнення максимального прибутку [22, c. 92].

По-перше - горизонтальна інтеграція. Згідно із цією моделлю, холдинг являє собою материнську компанію та мережу дочірніх компаній (філій), які побудовані та працюють однаково, як близнюки. Їх ключовою розбіжністю та шляхом одержання максимального прибутку є територіальне охоплення. Відповідно чим більше територіальне охоплення, тим більшим є успіх компанії. Такий варіант побудови холдингу характерний, наприклад, для оптової та роздрібної торгівлі.

По-друге - вертикальна інтеграція. У цій моделі холдинг являє собою головну компанію та ланцюг дочірніх підприємств, побудованих за принципом повного циклу. Дана схема є характерною для підприємств агропромислового комплексу, алюмінієвої промисловості тощо. Однак варіант побудови холдингу за принципом вертикальної інтеграції має сенс лише тоді, коли бізнес затребуваний завжди, у будь-якій економічній ситуації.

По-третє - конгломеративна диверсифікованість. Згідно із цією моделлю, дочірні компанії підбираються за принципом суміжності. Як правило, історія виникнення холдингів з такими схемами повязана з тим, що суміжний продукт, який є необхідним для основного продукту, не влаштовує головну компанію за ціною та якістю. У результаті приймається рішення про створення та розвиток нового бізнесу, який задовольнятиме вимогам компанії. При цьому необхідною умовою створення суміжної компанії є рентабельність та перспективність обраного суміжного ринку [27, c. 231].

Змішаний холдинг, створений згідно з такою моделлю, сьогодні є найбільш розповсюдженим бізнес-обєднанням у базових галузях економіки пострадянських країн. Функціонування таких структур обумовлено завданнями підвищення ефективності бізнесу. Змішаний холдинг відкриває для акціонерів додаткові можливості підвищення капіталізації компанії. Він надає можливість підвищення потенціалу залучення сторонніх інвестицій для різних підприємств холдингу, а також оперативного перерозподілу коштів між напрямами бізнесу з метою його капіталізації в цілому.

Таким чином, процес організації холдингової структури може йти "знизу", "зверху" чи об'єднувати обидва способи.

На першій стадії при організації "знизу" здійснюється об'єднання незалежних компаній з заснуванням їх холдинг-центру.

При цьому засновники можуть надавати різні засновницькі внески в активи об'єднання: грошові кошти, цінні папери, будівлі, споруди, обладнання, права на користування надрами, а також майнові права. В обмін на це засновники отримують звичайні акції.

У випадку, коли засновники холдингу - відкриті акціонерні товариства, то засновницьким внеском можуть бути звичайні акції цих компаній. У даному випадку виникають відносини співучасті, тоді як обидві компанії володіють голосуючими акціями одна одної. Холдингом є та з них, яка в змозі здійснювати діловий контроль над діяльністю іншої.

Після заснування холдингової компанії процес формування об'єднання йде "зверху". Якщо досягнута умова між керівництвом холдингу та іншими компаніями на купівлю-продаж акцій, то здійснюється обмін акціями ("дружнє" поглинання). Іншим варіантом "дружнього" поглинання може бути передача пакета акцій фірми в довірче управління холдингу.

В іншому випадку, коли відсутня така згода, холдинг намагається скупити акції компанії на фондовому ринку, а потім вже вступає у взаємовідносини на загальних зборах акціонерів ("агресивне" поглинання). Результатом цього варіанта може бути заміна всього складу керівництва компанії.

У практиці, як зауважує Покропивний С.Ф. достатньо розповсюдженим варіантом встановлення ділового контролю над фірмою є інвестиційне кредитування. Такі кредити направляються на реалізацію конкретних заходів і проектів при участі кредитора у прибутку [13, c. 133].

Ще одним зі способів встановлення ділового контролю над підприємством, причому дешевшим, ніж купівля акції, є придбання холдингом боргів підприємства. За умов дефіциту грошових коштів борги можуть бути скуплені зі значним дисконтом до номінальної величини.

Як видно, функція контролю являє собою основну причину появи цієї форми об'єднання, яка сприяє досягненню максимального результату від консолідованої діяльності підприємств і максимальних дивідендів на кожну одиницю інвестованого капіталу материнської компанії.

Механізм контрольного пакета забезпечує безумовне право прийняття чи відхилення деяких рішень на загальних зборах акціонерів, наприклад, суттєвих змін і доповнень до статуту, створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств тощо. Крім того, вказані права дають можливість холдинговій компанії провадити єдину економічну, фінансову і технологічну політику.

Варто також зауважити, що такі питання, як формування структури холдингової компанії знаходяться у взаємозв'язку з її життєвим циклом, створення ефективного механізму взаємодії холдингової групи - з інвесторами, активізація діяльності менеджерів у розробці і реалізації інвестиційних проектів, потребують розвитку з урахуванням особливостей національної економіки України.

Досвід таких країн як Польща, Угорщина вивчає Чердаков В.А.. Згідно його досліджень створення холдингових компаній в цих країнах при переході до ринкової економіки є наслідком проведених економічних реформ. Основу розвитку холдингових компаній складає акціонерна власність, тому створення і розвиток цих компаній тісно пов'язані з такими процесами, як приватизація, корпоратизація, створення ринкової інфраструктури [23, c. 21].

При цьому провівши ряд досліджень, можна стверджувати, що в Україні вищезазначені процеси мають ряд особливостей, саме тому для створення холдингу необхідно від одного до двох років.

Розділ 2. Аналітична оцінка створення холдингової компанії "Київміськбуд"

2.1 Загальна характеристика холдингу "Київміськбуд"

У 1955 році в Києві була створена одна з найбільших будівельних організацій України - Київміськбуд - основний забудовник столиці України.

За 46 років роботи Київміськбуду житловий фонд м. Києва зріс майже в 8 разів, побудовані корпуси академічних навчальних закладів, готелі й універмаги, кінотеатри і стадіони, споруджено більшість унікальних об'єктів міста.

Відбудований після війни і реконструйований у 1999 році Хрещатик, зведені Меморіальний комплекс "Музей історії Великої Вітчизняної війни", готелі "Київ", "Спорт", "Салют", апаратно-студійний комплекс телебачення - це лише деякі об'єкти, які стали своєрідною візитною карткою нового архітектурного образу Києва.

До структури холдингової компанії "Київміськбуд", яка стала правонаступницею колишнього Головкиївміськбуду, входять понад 60 підприємств та організацій, у т.ч. 6 загальнобудівельних трестів, 3 домобудівних комбінати, спеціалізовані підрозділи, підприємства автотранспорту, будмеханізації, велика група заводів і комбінатів будівельної індустрії, фірми різноманітного профілю і напрямку будівельної діяльності, що забезпечують виконання всього комплексу загальнобудівельних робіт - від проектування до введення об'єктів під "ключ".

В умовах становлення нових економічних відносин, завдяки урівноваженій і далекоглядній політиці керівництва компанії, Київміськбуд зберіг свої промислово-виробничі потужності, людський потенціал.

Починаючи із середини 1997 року, компанія постійно нарощує обсяги виконання робіт власними силами.

Темпи збільшення обсягів БМР щорічно складають 20-25%.

Досягнення таких показників стало можливим завдяки розширенню напрямків діяльності і росту універсалізації підприємств компанії.

Сьогодні підприємства Київміськбуду на якісному рівні будують нові об'єкти, реконструюють існуючі споруди, виконують капітальний ремонт будинків, реконструкцію площ та доріг. Серед них можна назвати ремонт готелів Києва до щорічної наради Європейського банку розвитку і реконструкції, влаштування транспортної розв'язки по вул. О. Теліги і Щусєва, реконструкцію Михайлівської і Софіївської площ.

У даний час холдингова компанія здійснює реконструкцію залізничного вокзалу в Києві з будівництвом нового корпуса залу чекання, за замовленням Київської міської адміністрації виконує роботи з реконструкції транспортної розв'язки і перетворення у величезний торгово-культурний комплекс Севастопольської площі, будує нову автостанцію в районі станції метро "Видубичі", веде реконструкцію ділянки дороги по проспекту 40 років Жовтня.

У середині 90-х років, коли різко зменшилися обсяги капітальних вкладень у будівництво, холдинговою компанією "Київміськбуд" разом з акціонерно-комерційним банком "Аркада" була впроваджена й успішно реалізована на практиці схема будівництва житла та інших об'єктів нерухомості за залучені інвестиції населення.

За 5 років роботи за такою схемою холдинговою компанією і її фінансовим партнером АКБ "Аркада" залучено і спрямовано в будівництво біля 360 млн. доларів США, профінансовано будівництво понад 1,5 млн.м2 житла, побудовано і передано у власність інвесторам 161 житловий будинок, або понад 20 тисяч квартир.

За залучені інвестиції споруджуються також гаражі і паркінги, офісні помешкання, об'єкти соціально-побутової сфери.

Холдингова компанія "Київміськбуд" першою в Україні впровадила систему видачі довгострокових кредитів населенню під будівництво житла. Заставою при цьому виступає саме житло, тобто в Київміськбуді здійснюється впровадження елементів іпотечного кредитування житлового будівництва.

Досвід холдингової компанії спеціальним розпорядженням Президента України рекомендований для вивчення і впровадження в усіх регіонах України.

У 1999 році Президентом України було видано Указ "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд", який у квітні 2000 року постановою Верховної Ради України набув сили Закону.

Згідно з цим Законом холдинговій компанії "Київміськбуд" довірена реалізація державної соціальної програми, яка об'єднує в собі: розвиток інвестиційної діяльності, формування цільових житлових ощадних вкладів із наступним їхнім використанням вкладником по досягненню пенсійного віку, подальний розвиток схеми іпотечного кредитування житлового будівництва.

За 1 рік роботи за цією програмою холдинговою компанією надано населенню під будівництво житла довгострокових кредитів на суму 69 млн. грн.

Велика увага в Київміськбуді приділяється впровадженню нових високоефективних технологій.

Підприємствами Київміськбуду здійснюється широкомасштабне будівництво монолітно-каркасних будинків, упроваджуються теплі ефективні зовнішні стіни та інші огороджувальні конструкції, застосовуються прогресивні методи внутрішнього оздоблення помешкань, влаштування внутрішньодомових інженерних систем з використанням пластикових труб, а також багато інших прогресивних технічних рішень.

Ефективність нових підходів щодо будівництва житла та інших об'єктів, досвід фахівців компанії, наявні технічні і технологічні можливості дозволяють якісно та в установлені терміни здійснювати будівництво об'єктів.

Холдинговою компанією проводиться активна робота з закордонними партнерами.

Результатом такої роботи стало створення разом із всесвітньо відомою компанією "ДОКА" спільного підприємства "ДОКА-Україна", яке забезпечує будівництво монолітно-каркасних будинків та інших об'єктів нерухомості опалубкою "ДОКА".

Співробітництво холдингової компанії з фірмою "Євробілла" також принесло суттєві результати. У місті Києві за 100% закордонні інвестиції побудовані два супермаркети "Білла" - на житлових масивах Осокорки і Троєщина, зведено два таких магазини в м. Дніпропетровську, ведуться переговори про розширення будівництва таких торгових закладів у м. Києві, а також у ряді обласних центрів України.

Компанія бере активну участь у роботі із здійснення спільного проекту Київської міськдержадміністрації й англійської компанії "Роялстоун" щодо забудови мікрорайону "Дніпровська Пристань".

Ведуться переговори про взаємовигідне співробітництво з рядом інших закордонних фірм. холдинг компанія управління господарський

Діяльність ХК "Київміськбуд" відзначена багатьма міжнародними і національними призами. За цим всім - наполеглива, клопітка праця київміськбудівців. Тисячі працівників Київміськбуду в різні часи були відзначені високими державними та урядовими нагородами. Понад 260 київміськбудівців - заслужені працівники галузі, їх час, їх рух вперед спресовані у тезі, яку висловив у своєму посланні з нагоди 45-річчя холдингової компанії "Київміськбуд" Президент України: "Чим надійніша ваша кладка - тим міцніша наша держава".

2.2 Зовнішні та внутрішні чинники створення холдингу, його модель управління

Холдингова компанія "Київміськбуд" - це велике потужне підприємство, що займається будівництвом житлових приміщень та займає переважну частку ринку будівництва на Україні.

Холдингову компанію "Київміськбуд" було утворено шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріпились у власності головної компанії.

На сьогодні, до складу холдингової компанії "Київміськбуд" на правах дочірніх підприємств та асоційованих членів входять провідні загальнобудівельні трести, домобудівельні комбінати, організації та підприємства промисловості, автотранспорту, будмеханізації, які забезпечують виконання всього комплексу робіт від оцінки будівельного майданчика та проектування до експлуатації зведених споруд.

Серед асоційованих членів холдингової компанії, поряд із підприємствами та організаціями, які протягом всієї трудової діяльності "Київміськбуду" входили до його складу, можна побачити підприємства, які зовсім недавно повязали свою долю з холдинговою компанією. Це "Основа-Солсіф", "Мостобуд", "Медінвестпроект", "Гіпроцивільпромбуд", та багато інших.

Загальний аналіз створення холдингових компаній в Україні дозволив виділити такі мотивації їх заснування:

-холдинг створюється за ініціативою підприємства на його базі при виділенні структурних одиниць у самостійні юридичні особи або при поглинанні одного іншим;

-холдинг створюється за ініціативою групи підприємств чи об'єднання підприємств (тут визначаються холдингові компанії, дочірні і асоційовані підприємства та акціонери холдингу);

-холдинг створюється за ініціативою державних органів управління.

Мотивацією для створення холдингової компанії "Київміськбуд" стала ініціатива групи підприємств та їх об'єднань.

На створення такого холдингу як "Київміськбуд" вплинули як внутрішні так і зовнішні чинники. До внутрішніх можна віднести:

відсутність необхідних фінансових коштів;

знос та технічне старіння обладнання;

труднощі з реалізацією житлових комплексів;

необхідність стабільного та якісного забезпечення сировиною і комплектуючими.

До зовнішніх чинників можна віднести посилення конкуренції на ринку, складність отримання кредиту для малого підприємства, а також інтерес інших будівельних підприємств до акцій "Київміськбуд".

Таким чином, вчасно здійснена реструктуризація бізнес-групи допомогло отримати кредити, позбутися незручних акціонерів та убезпечити активи.

Управління портфелем цінних паперів стало основним завданням у системі стратегічного управління інтегрованою діяльністю холдингу. Раціонально вибраний напрям стратегічної діяльності в сфері виробничої, фінансової і господарської діяльності зумовлюють ефективну діяльність всього об'єднання.

Переваги консолідації підприємств і цілі, що досягаються у межах холдингової компанії, є наступними:

обмеження або ліквідація конкуренції;

контроль за постачанням сировини і готової продукції;

незалежність від зовнішніх постачальників сировини;

створення єдиного виробничого комплексу від видобутку сировини;

зменшення накладних витрат за рахунок централізації управлінських витрат;

можливість зниження податків;

широкі можливості інноваційної діяльності;

об'єднання технічного досвіду, економія у виробництві і розподілі продукції;

економія на торгівельних операціях;

зменшення кризового тиску.

Отже, проведення реструктуризації було необхідним для "Київміськбуд" та підприємств, що працювали разом з ним. Її проведення відбувалося у декілька етапів.

Перший крок під час реструктуризації - проведення ґрунтовної діагностики бізнесу. Фактично було здійснено аудит усіх бізнес-процесів у групі компаній. На цьому етапі виявлено формальну й фактичну структуру власності, накреслено схему, яким чином компанії і фізичні особи звязані між собою, хто є засновниками всіх підприємств і які частки у статутному капіталі їм належать. Крім цього, потрібно було також провести перевірку управлінської вертикалі, - хто фактично приймає рішення в бізнес-групі, як їх доводять до безпосередніх виконавців. Причому тут порівняно фактично діючу управлінську вертикаль із системою управління, прописаною у статутах компаній.

Наступний крок - аналіз фінансових потоків у рамках бізнес-групи, визначення підприємств або структурних одиниць, що працюють неефективно.

Так як в сегменті ринку були присутні конкуренти, ефективність роботи яких вища, варто було вивчити їх досвід й умови роботи з контрагентами. Інакше кажучи, встановлено, що саме дозволяє їм за однакових зовнішніх умов отримувати більший прибуток. Було проведено різноманітні маркетингові дослідження, які допомогли при визначенні стратегії подальшого розвитку групи компаній.

Після здійснення процедури аудиту та аналізу діяльності групи підприємств експерти подали власникам бізнес-групи свої висновки та рекомендації. Після того як профільний напрям бізнесу для підприємців було визначено, розроблено безпосередньо план проведення реструктуризації - конкретні методики зміни структури власності, управлінської вертикалі, бізнес-звязків між підприємствами. Після розробки й узгодження плану здійснення реорганізації почались конкретні дії з перебудови бізнес-групи.

Час проведення реструктуризації групи компаній - приблизно рік. Вартість цього процесу - близько $50 тис.

Функція апарату управління (материнської компанії) ХК "Київміськбуд" - управління дочірніми підприємствами, що входять до її складу. Компанія визначає структуру, штатний розклад, порядок оплати і стимулювання праці працівників, створених нею дочірніх підприємств, філій.

Серед основних функцій, які виконує холдингова компанія варто виділити наступні:

функція планування;

управлінська функція;

функція контролю.

Під функцією планування розуміють те, що головна холдингова компанія планує діяльність всіх дочірніх підприємств на звітний період (переважно рік). При цьому визначаються цілі діяльності, завдання яких необхідно досягти та результати які потрібно при цьому отримати. Холдинговою компанією складаються фінансові плани та бюджети всієї групи підприємств.

Таким чином головна холдингова компанія ХК "Київміськбуд", яка знаходиться в м. Київ створює щоквартальний план для дочірніх підприємств. Плановою діяльністю займається фінансово-плановий відділ, основними функціями якого є фінансовий аналіз показників діяльності холдингу та створення на основі цих даних планів на наступні періоди.

Управлінська функція холдингової компанії є дуже важливою, оскільки від того як буде здійснюватиметься управління компанії залежатимуть результати її діяльності. У штаті холдингу працює численна кількість менеджерів, що слідкують за роботою дочірніх підприємств, надають їм розпорядження щодо подальших дій.

В обовязки менеджера ХК "Київміськбуд" входять не тільки вирішення управлінських задач, а й виробничих: по плануванню (стратегічному, перспективному, поточному і оперативному); по реалізації виробничих процесів на перспективу їх розвитку на прогнозний період (10 і більше років), на 5-ти річну перспективу, поточну-річну перспективу і оперативну-поквартальну-помісячну реалізацію планів по всім видам робіт, ресурсів і організаційних заходів, необхідних для отримання запланованого прибутку; по організаційним питанням.

В компанії ХК "Київміськбуд" активно застосовується програма стимулювання праці. Ті дочірні підприємства, що працюють ефективніше за підсумками кварталу отримують грошові премії.

Функція управління нерозривно пов'язана з функцією контролю. Варто зауважити, що холдинговою компанією "Київміськбуд" здійснюються такі види контролю:

контроль за джерелами сировини;

контроль цін і ринків збуту;

контроль виконання зобов'язань суб'єктів зовнішнього середовища;

контроль технології виробництва;

контроль розподілу ризиків між учасниками комерційних угод.

При цьому, управлінським персоналом здійснюється попередній, поточний та наступний контроль за діяльністю дочірніх підприємств. Попередній контроль включає перевірку підготовки дочірніх підприємств до роботи у новому періоді. Поточний контроль здійснюють з метою поінформованості головного підприємства про стан справ на дочірніх фірмах. При наступному контролі аналізують показники діяльності, здійсненої дочірніми підприємствами за звітний період, аналізують недоліки роботи з метою їх усунення в наступному періоді.

Взагалі, можна стверджувати, що холдингова компанія "Київміськбуд" виконує всі необхідні функції. Про це можна зробити висновок, виходячи з аналізу обсягів діяльності компанії за 2012-2014 рр. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Показник2012 р.2013 р.2014 р.2014 р. у % до 2012Роботи виконані як генпідрядник5856,45946,06073,2103,7Роботи виконані власними силами4235,914300,04385,0103,52Разом10092,3110246,010458,2103,62

З даних таблиці 2.1 видно, що обсяги виконання робіт ХК "Київміськбуд" з кожним роком зростають, отже зростає попит на будівництво житлових приміщень, а також інвестиції в його здійснення.

Щодо управління холдингом варто зазначити, що управління будь-яким субєктом господарювання базується на нормах законодавства та його локальних документах (статуті, наказах тощо). Підприємства, що входять до складу холдингової компанії (ХК) та її дочірні підприємства (ДП)) неоднорідні за своєю структурою, а їх взаємовідносини потребують чіткого як економічного, так і правового регулювання. Кожна група виробляє для себе свою стратегію, тактику побудови управлінських звязків, а також оформлює їх у рамки права.

Кожна ХК має свою систему методів корпоративного управління. Таким чином, варто зазначити, що виділяють вісім основних моделей управління холдинговою групою.

модель. Управління в силу володіння контрольним пакетом акцій

2 модель. Безпосереднє управління органами ХК діяльністю ДП через дачу обовязкових для виконання приписів

3 модель. Затвердження положень про показники ДП

модель. Укладення договору про підпорядкування між ХК і ДП

модель. Укладення договору на право давання обовязкових для виконання вказівок

модель. Управляюча компанія в холдинговій групі

модель. Договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу

модель. Надання консультаційних послуг

ХК "Київміськбуд" здійснює управління за першою моделлю. В силу того, що ХК має переважну участь у статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління ДП. Таким чином ХК "Київміськбуд" здійснює управління через безпосередню участь в органах управління і таким чином впливати на діяльність ДП.

ХК "Київміськбуд" використовує три шляхи здійснення управління ДП в силу володіння контрольним пакетом акцій:

) участь у вищих органах товариства;

) членство у наглядовій раді;

) членство в ревізійній комісії.

Згідно першого шляху рішення ХК приймаються представницьким органом ДП (загальними зборами чи зборами учасників). На зборах ХК має переважну кількість голосів. А отже, може обирати та відкликати членів виконавчого органу та ревізійної комісії.

За таким варіантом управління здійснюється за рахунок призначення ХК "свого" виконавчого органу деяких ДП. У випадку, якщо остання володіє "контрольним пакетом" акцій чи їй належить переважна частка в статутному капіталі товариства, то виконавчий орган ДП стає своєрідним "кишеньковим" органом ХК.

Але є і протилежний бік такого виду управління. Може виникнути ситуація, за якої виконавчий орган не захоче виконувати веління ХК, а остання не має права видавати приписи, обовязкові для виконання ДП. У такому випадку за контролюючим підприємством залишається право переобрати виконавчий орган. Однак такий порядок є досить тривалим за часом і процедурно-містким, оскільки згідно з п. 2 ч. 2. ст. 159 ЦК, відкликання виконавчого та інших органів товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства. Стаття 43 ЗУ "Про господарські товариства" передбачає низку процедур аж до публікації за 45 днів до скликання загальних зборів повідомлення про це в одному з офіційних друкованих видань ВРУ чи КМУ.

За такою складною процедурою важко оперативно змінити склад виконавчого органу, а іноді такі зміни потрібно здійснювати швидко, наприклад, якщо ХК "Київміськбуд" вважає, що рішення, проти яких був виконавчий орган, потрібно терміново впроваджувати в життя.

З метою швидшого здійснення управління деякими ДП у силу володіння контрольним пакетом акцій ХК використовує членство в наглядовій раді. Таким чином, у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, через раду акціонерів у ХК зявляється реальна змога контролювати і регулювати діяльність правління.

Таке регулювання наглядова рада може здійснювати через здійснення певних функцій, делегованих їй загальними зборами: обрання та відкликання членів правління; прийняття рішення про притягнення до відповідальності членів правління; визначення умов оплати праці членів правління; затвердження внутрішніх документів, що регулюють діяльність правління.

До того ж ч. 2 ст. 160 Цивільного Кодексу визначає, що статутом акціонерного товариства і законом установлюються питання, вирішення яких належать до виключної компетенції наглядової ради. Такі питання не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Для мінімалізації збитків від діяльності виконавчого органу деякі договори, які укладає ДП, залежно від характеру (угоди з нерухомістю, векселями) чи ціни можна передати на додаткове затвердження спостережної ради (передача на затвердження загальних зборів є проблемною через складність процедури) або зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно третього напряму управління дочірніми підприємствами ХК "Київміськбуд" з числа акціонерів обрано ревізійну комісію для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства. Зрозуміло, що, маючи контроль у загальних зборах ДП, ХК може мати більшість членів у ревізійній комісії.

В своїй діяльності ХК "Київміськбуд" використовує також договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу.

Історично цей вид управління холдинговою групою виник тому, що управління ДП, побудоване виключно на участі в капіталі, виявило свої недоліки. Так, у 1920 р. компанія "Дженерал Моторс" зіткнулася з проблемою, що здатність менеджерів корпоративного центру контролювати придбані компанії виявилася досить обмеженою через відсутність повноважень контролю над поточною діяльністю ДП.

Рішення, знайдене Альфредом П. Слоуном для "Дженерал Моторс", полягало у відмові від традиційної холдингової структури й переході до мультидивізійної структури. Така модель була чимось середнім між холдингом та унітарною компанією. Компанії ХГ були обєднані в єдину організацію, яка, в свою чергу, поділялася на часткові автономії.

Однак у такої конструкції були певні проблемні сторони, такі як небажаність розкриття інформації про холдингову структуру, що викликало пошук альтернатив організації управління. Удосконалена передача повноважень з управління виконавчим органом компанії управляючій компанії є інновацією російського законодавства.

Такого виду договору не передбачено чинним законодавством України. Натомість деякі російські юристи вважають, що він "є ключовим елементом в юридичних взаємодіях управляючої компанії та товариств, що управляються".

Суть його зводиться до того, що управляюча компанія має право вчиняти правочини від імені товариства, розпоряджатися його майном, відкривати рахунки в банках і здійснювати інші управлінські функції. Разом з цим вона несе майнову відповідальність за результатами діяльності товариства, що управляється, та надавати останній щоквартально встановлену договором звітність. Цей вид управління дозволяє максимально перебрати ХК "Київміськбуд" всі функції з управління ДП і разом з тим захищає інтереси останнього. Тому, на нашу думку, доцільно було б у Проекті ЗУ "Про акціонерні товариства" внести положення щодо укладення договору про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу. Така конструкція дозволяє передавати не всі функції з управління ДП, а лише в частині, передбаченій договором. Наприклад, договори на суму більшу, ніж установлена в договорі про передачу повноважень, можуть укладатися ДП лише з погодженням з управлінським органом ХК "Київміськбуд" (відділ з управління холдинговою групою). Також Відділ з управління холдинговою групою може управляти деякими справами ДП.

Функції з управління можуть перебирати на себе також інші органи ХК "Київміськбуд", наприклад, відділ з маркетингу, відділ збуту продукції, рекламний відділ тощо. За такою схемою ХК "Київміськбуд" і ДП можуть знизити витрати на заробітну плату персоналу цих відділів ДП, а також забезпечити централізовану розробку рішень або їх виконання. Цей орган міг би навіть укладати договори від імені ДП. Цікаво, що в Росії подібні договори можуть укладатися без довіреності. Такий договір повинен містити також і звітність управляючої компанії перед органами ДП, вартість і порядок надання послуг, відповідальність ХК "Київміськбуд", строк дії та інші умови.

На основі дослідження всіх можливих моделей управління холдинговими компаніями, варто зауважити, що управління ХК "Київмісьбуд" здійснюється частково за першою та сьомою моделями. З одного боку, можна констатувати той факт, що між ХК та підприємствами, що в даний час є дочірніми, було укладено договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу та утворено таким чином холдинг. Проте не можна відкидати і той факт, що ХК "Київміськбуд" є управляючою компанією в холдинговій групі.

2.3 Аналіз господарської діяльності ХК "Київміськбуд"

Дохід підприємства від операційної діяльності складається з доходу від основної діяльності інших операційних доходів.

Основна діяльність підприємства повязана з наданням послуг і повинна забезпечувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат, а також певного прибутку.

Таблиця 2.2

Аналіз операційної діяльності ХК "Київміськбуд"

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис.Тис.Тис.+/-тис.%1) Виручка553361871064187658921-212530372,252) Чиста виручка709944559494666417773681672110,62

Відповідно до наведеної таблиці 2.1 можна стверджувати, що обсяги надання послуг у вартісному вимірі у 2014 році по відношенню до 2012 року збільшилось до 681672 тис. грн., це пояснюється тим, що потреби населення на електроенергію збільшились, обсяг виробництва та її реалізація теж.

Основнí фóнди - матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Таблиця 2.3. Аналіз структури необоротних активів ХК "Київміськбуд" за 2012-2014 рр.

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис.%Тис.%Тис.%+/-тис.%1) Нематеріальні активи:- залишкова вартість33230,1319100,0631730,06-150104,73- первісна вартість190680,77192500,63223390,63327185,36- накопичена амортизація-15745-0,64-17340-0,57-19166-0,57-342182,152) Основні засоби:- залишкова вартість163840466,14260823584,99269855384,99106014960,71- первісна вартість3203617129,36165901200,92556006200,9235644957,62- знос-1595213-64,403557666-115,93286151115,9126630055,753) Довгострокові фінансові інвестиції:- які обліковуються101220,4197070,3292490,320109,44- інші фінансові інвестиції73650,3073650,2473650,24-399891100,004) Усього за розділом24770241003068858100,002077133100-150119,25

З даної таблиці 2.3 ми бачимо, що у 2014 році, порівняно з 2012 роком, зменшились нематеріальні активи, що є негативним явищем для підприємства, адже це свідчить про те, що дане підприємство погано розвивається, у 2014 році, в порівнянні з 2012 роком, підприємство працює в два рази гірше;зменшилась частка основних засобів на 1060149 тис. грн.

Таблиця 2.4. Аналіз якісного стану основних фондів за 2012 -2014 рр.

Групи2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис.%Первісна вартість Осн.Фонд.3203617,006165901,005560066,00-2356449,0057,62Знос-1565213,003557666,00-2861513,001296300,0054,70Коеф зносу-0,49-0,58-0,510,030,95Коеф придатності1,491,581,510,970,98

З даної таблиці 2.4 ми бачимо, що у 2014 році коефіцієнт зносу складає 0,95 порівняно з 2012 роком, коефіцієнт придатності 0,98 порівняно з 2012 роком, це є негативним явищем для підприємства.

Проаналізувавши якісний стан і рух основних фондів можна зробити висновок, що основні фонди підприємства ще не є зношені.

Таблиця 2.5

Ефективність використання основних фондів за 2012-2014 рр.

Групи2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис.%1)Фондовіддача1,911,731,27-0,64150,332) Фондомісткість0,520,570,780,2666,523) Рентабельність0,0200,090,0725,324)Фондоозброєність182,08255,70385,16203,0947,27

Відповідно до наведеної таблиці 2.5 можна стверджувати, що у 2014 році по відношенню до 2012 року фондовіддача знизилась на 150,33% за рахунок збільшення собівартості продукції, обсягу наданих послуг. Фондомісткість збільшилася на 66,52%, а фондоозброєність у 2014 році, по відношенню до 2012 року, зросла на 47,27%. Відповідно прибутковість у 2014 році, порівняно з 2012 роком, збільшилась на 25,32%; підприємство отримує прибутки.

Таблиця 2.6

Аналіз основних фондів за 2012-2014 рр.

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис%Коефіцієнт оновлення0,110,0870,1-0,01110,00Коефіцієнт вибуття0,00090,00540,000990,0000990,91

З таблиці 2.6 можна стверджувати, що коефіцієнт оновлення у 2014 році, порівняно з 2012 роком на 110% зменшився, а коефіцієнт вибуття збільшився на 90,91%.

Оборотні кошти - це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх безперервного кругообігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу - це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують безперервність виробництва та реалізації продукції. Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі, та в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансовані оборотні кошти відшкодовуються в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, який здійснюється завдяки постійному кругообігу коштів підприємства. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Таблиця 2.7

Аналіз ефективності використання оборотних коштів за 2012-2014 рр.

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис%Коефіцієнт оборотності, разів6,063,833,622,44167,27Коефіцієнт завантаження, грн.21,1826,1227,61-6,4376,7Тривалість одного обороту59,4394,0399,41-39,9859,78Рентабельність оборотних коштів%0,0500,22-0,1721,93Вивільнення(залучення) оборотних коштів-614536,82-789204,37-850562,68236025,8672,25

З таблиці 2.7 можна стверджувати, що оборотні кошти використовуються не ефективно, адже у 2014 році, по відношенню до 2012 року, коефіцієнт оборотності зменшився на 2,44 тис. Це свідчить про те, що оборотні кошти здійснюють менше оборотів, що є негативним явищем для підприємства. Коефіцієнт завантаження у 2014 році, по відношенню до 2012 року, збільшився на 76,7%, це негативне явище для підприємства, адже коефіцієнт завантаження характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту.

Операційні витрати - це витрати, що повязані з діяльністю по реалізації продукції та управління підприємством. Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо не повязані з виробництвом продукції.

Саме таке тлумачення операційних витрат можна зустріти у більшості авторів підручників з бухгалтерського фінансового обліку.

Операційні витрати поділяються на:

-адміністративні витрати;

-витрати на збут;

-інші операційні витрати;

Таблиця 2.8

Аналіз операційних витрат за 2012-2015 рр.

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис%Тис%Тис%Тис%Матеріальні витрати217914673,66277242971,2357811174,03139896560,9Витрати на оплату праці37402412,6450222012,957071811,8119669465,54Відрахування на соціальні заходи1404284,751888844,852142114,437378365,56Амортизація1193994,041273893,271596833,34028474,77Інші операційні витрати1455684,923030397,783105926,4316502446,87Разом295856510038939611004833315100187475061,21

Господарську діяльність можна класифікувати за різними ознаками. За критерієм мети здійснення господарська діяльність може бути комерційною (підприємницькою) та некомерційною (ч. 2 ст. З ГК України): комерційна діяльність (підприємництво) має місце, якщо її суб'єкт (підприємець) діє з метою отримання прибутку; некомерційна господарська діяльність здійснюється для досягнення певних економічних і соціальних результатів, проте мета отримання прибутку при цьому відсутня (є неосновною).

Таблиця 2.9

Фінансові результати господарської діяльності за 2012-2014 рр.

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис%Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)553361871064187658921212530372,25Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)063584817649105278818363,54Валовий прибуток:00прибуток00000Інші операційні доходи4231236075851993935157081221,22Адміністративні витрати4256848431573561478874,21Витрати на збут0000Інші операційні витрати9336837842324076214739438,78Фінансові результати від операційної діяльності:00- прибуток56439046448540804612,15Інші фінансові доходи005365360Інші доходи52854555431091675631348,41Фінансові витрати79872624046082119051131,32Інші витрати99883838109965959866071,002Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:00- прибуток2076300207630Податок на прибуток від звичайної діяльності65780065780Фінансові результати від звичайної діяльності:00- прибуток1418500141850Чистий:00- прибуток1418500141850

У даній таблиці 2.9 ми бачимо, що валовий прибуток не змінився, і чистий прибуток залишився на тому ж рівні, це пояснюється тим, що реалізація продукції не збільшила свого обсягу. Фінансові результати від звичайної діяльності залишилися на попередньому рівні.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

Таблиця 2.10

Оцінка фінансової стійкості 2012-2014 рр.

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняКоефіцієнт автономії0,25%0,35%0,30%-0,05%Коефіцієнт фін. стабільності0,330,530,44-0,11Коефіцієнт фін. лівереджу109%216%230%-121%

З даної таблиці 2.10 можна стверджувати, що у 2014 році, по відношенню до 2012 року, коефіцієнт автономії зміцнився на 0,05%. Коефіцієнт фінансової стабільності збільшився на 0,11%. Коефіцієнт фінансового лівереджу в 2014 році, в порівнянні з 2012 роком, збільшився на 121%. Підприємство стабільно зміцнює свою незалежність.

Таблиця 2.11

Ефективність господарської діяльності за 2012-2014 рр.

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТисРентабельність продукціїКупована електроенергія0011940,48-11940,48Паливо зi сторони на технологічні потреби0010141,59-10141,59Витрати на оплату праці з відрахуванням на соціальні заходи0623661,1462768,24-62768,24Рентабельність продажу0,0100,06-0,05Рентабельність активів0,0100,09-0,07Рентабельність валового капіталу0,0500,29-0,24

Відповідно до наведеної таблиці 2.11, можна стверджувати, що господарська діяльність підприємства ефективна. Рентабельність продукції, активів, валового капіталу та продажу, порівняно з 2012 роком, зростає, що пояснюється грамотною політикою підприємства.

Платоспроможність підприємства - це його здатність вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності. Стан платоспроможності зумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.

Платоспроможність - це не тільки здатність підприємства до термінового погашення зобов'язань в момент оцінки за рахунок наявних коштів, а й його спроможність забезпечувати генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам. Платоспроможність - це не статична (моментна) характеристика. У процесі фінансового аналізу вивчається статична і динамічна платоспроможність. При дослідженні статичної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями. Динамічна платоспроможність - наявність платоспроможності протягом усього періоду, що досліджується. Найбільшу цінність має динамічна платоспроможність. Виконання платіжних зобов'язань та потреб може здійснюватись за рахунок не тільки власних, але й позикових коштів. Використання останніх не є свідченням неплатоспроможності підприємства, якщо воно має потенційні можливості обслуговування та повернення позикових коштів.

Таблиця 2.12

Показники ліквідності за 2012-2014 рр.

ПоказникНормативне значення2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис%Коефіцієнт загальної ліквідності>10,811,010,850,0495,62Коефіцієнт швидкої лікфідності0,6-0,80,490,790,670,1972,42Коефіцієнт абсолютної ліквідності0,20-0,350,070,060,210,1432,90Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами>0,1-0,243-98,38-25,897-25,650,94

Відповідно до таблиці 2.12, по відношенню до 2012 року, коефіцієнти ліквідності збільшилися, це означає поліпшення платоспроможності підприємства.

Власний капітал підприємства - це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобовязаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Таблиця 2.13

Структура власного капіталу за 2012-2014 рр.

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВідхиленняТис%Статутний капітал2709127091270910100Резервний капітал546465464664576993084,62Нерозподілений капітал42148349354383691641543350,36Усього за розділом9547651892786155210159733661,51

З даної таблиці 2.13 ми бачимо, що статутний капітал у 2014 році, порівняно з 2012 роком, залишився на тому самому рівні. Резервний капітал зріс на 9930 тис. Нерозподілений капітал зріс на 50,36%. Якщо капітал збільшився, то підприємство розвивається добре.

Розділ 3. Основні напрями ефективного управління холдингом в умовах конкурентного середовища

3.1 Заходи по поліпшенню функціонування холдингової компанії "Київміськбуд"

На основі проведених досліджень, можна стверджувати, що сучасна холдингова група, така як ХК "Київміськбуд" (система) являє собою багаторівневу структуру, у якій підприємства можуть виступати одночасно холдингами і дочірніми фірмами стосовно різних членів групи. Дочірні підприємства в холдинговій системі можуть утворювати стосовно материнської компанії (центрального холдингу) декілька рівнів, сполучених вертикальними і горизонтальними зв'язками.

Варто зауважити, що принциповим питанням управління такою складною структурою є розподіл повноважень між центральним апаратом (материнською компанією) і дочірніми підприємствами. Цей розподіл повинен забезпечувати рівновагу між інтересами (стратегією) холдингу й інтересами дочірніх фірм. Інтереси членів холдингової групи змінюються в часі під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, змінюється і співвідношення між ними, тому для забезпечення рівноваги необхідні нові організаційні форми.

Характер і форми взаємодії центрального холдингу з дочірніми підприємствами залежать від стадій життєвого циклу холдингової групи. На ранніх стадіях розвитку ("народження", "дитинство") ця взаємодія характеризується централізацією управління, сильними вертикальними зв'язками, слабкою автономією структурних ланок. На цьому етапі дочірні підприємства можуть не мати повної юридичної самостійності, а мати статус підрозділів.

Пропонуємо управління такою компанією здійснювати на основі лінійно-функціональної схеми, що включає як окремі підрозділи, так і підконтрольні підприємства.

На ХК "Київміськбуд" на подальших етапах розвитку відбуватиметься виділення цих структурних ланок у самостійні організації, ступінь підконтрольності материнській фірмі при цьому визначається її часткою у її капіталі. Відбуватиметься формування власне холдингової групи, при цьому схема управління зміниться з лінійно-функціональної на матрично-департаментну з переносом функцій по оперативному управлінню і прийняттю рішень на дочірні компанії. Функції материнської компанії, що є центральним холдингом, у новій структурі носитимуть стратегічний і фінансовий характер: визначення цілей і стратегії, управління власністю, визначення принципів і методів управління, торгівля цінними паперами.

Ще одним напрямком управління ХК "Київміськбуд" запропоновано злиття та поглинання підприємств, що дозволить зміцнити і посилити їх позиції на ринку. Проте, варто зауважити, що ці процеси можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках. Вважаємо, що на сучасному етапі кризового стану економіки, а також посилення конкурентної боротьби на ринку будівництва процеси злиття є об'єктивною необхідністю для забезпечення економічної ефективності, конкурентоздатності та виживання окремих підприємств в сучасних умовах.

3.2 Проблемні питання правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні

Основою правового регулювання холдингових компаній в Україні на сьогодні є Указ Президента України "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" від 11 травня 1994 р. №224/94 (далі - Указ №224), акти Антимонопольного комітету України тощо. Однак у цілому питання створення, функціонування та ліквідації холдингових компаній, утворених не в процесі корпоратизації чи приватизації, залишаються в правовому вакуумі.

Так чи інакше, але в Україні не мало державних холдингів, серед яких можна згадати такі, як "Артем", "Дніпровський машинобудівний завод", "Київський радіозавод", "Чорноморський суднобудівний завод", "Укрпапірпром" та інші. Втім державні холдинги не завжди працюють ефективно, про що свідчить Указ Президента "Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній" від 7 листопада 2001 р., в якому наголошується на порушеннях законодавства у процесі створення та фінансово-господарської діяльності таких компаній. Тому питання вдосконалення законодавства про холдинги досі залишається актуальним.

Законопроект №3355 визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації. При цьому він містить ряд новацій порівняно з чинним Указом №224.

Отже, що ж є холдингом? Згідно з проектом, холдингова компанія - це відкрите акціонерне товариство, яке володіє та здійснює управління холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. Державним холдингом є компанія (ВАТ), не менш ніж 75% акцій якого належить державі.

Нескладно помітити, що холдинговою компанією може бути лише господарське товариство в організаційно-правовій формі ВАТ. По-друге, у визначенні холдингової компанії використані деякі нові терміни.

Так, корпоративним підприємством є господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє та здійснює управління холдингова компанія. Таке корпоративне підприємство не може мати у власності цінні папери "своєї" холдингової компанії. Крім того, державна холдингова компанія не може бути корпоративним підприємством іншої холдингової компанії.

Холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) є пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який становить 60 і більше відсотків статутного фонду цього підприємства і яким володіє та здійснює управління холдингова компанія.

Галузі або сфери діяльності, в яких не допускається утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, визначатиме Кабінет Міністрів України. Згідно ж із Указом № 224 такими галузями на сьогодні є торгівля товарами народного споживання і продукцією виробничо-технічного призначення, виробництво й переробка сільськогосподарської продукції, громадське харчування та побутове обслуговування населення, автомобільний транспорт (крім підприємств, що виконують переважно міжнародні перевезення).

Документ закріплює, що порядок утворення, діяльності й ліквідації холдингових компаній регулює Закон України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, визначених законопроектом №3355. До речі, назва "холдингова компанія" ("державна холдингова компанія") та утворені на її основі словосполучення можуть використовуватися лише стосовно субєктів господарювання, установчі документи й діяльність яких відповідають вимогам розглядуваного законопроекту. Інші субєкти господарювання не мають права використовувати у своїх назвах такі словосполучення і не підлягають державній реєстрації за такою назвою.

Стаття 3 проекту закріплює способи утворення холдингових компаній як державою, так і іншими субєктами на договірних засадах шляхом обєднання у статутному фонді холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових внесків у вигляді майна, коштів та нематеріальних активів. При цьому частка у вигляді майна, коштів та нематеріальних активів не має перевищувати 10% статутного фонду холдингової компанії.

Особливістю холдингових компаній розробники документа вважають те, що для прийняття рішення про відчуження пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію холдингової компанії необхідний кворум загальних зборів акціонерів, які мають більш ніж 60% голосів. Також до виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії належить прийняття рішення про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств.

Особливу увагу законопроект приділяє порядку й особливостям утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, управління їх пакетами акцій. Очевидно, це повязано з тим, що на сьогоднішній день основну масу холдингів в Україні складають все ж таки державні холдинги.

Згідно з проектом, холдингові компанії зобовязані щороку забезпечувати проведення аудиторських перевірок своєї фінансово-господарської діяльності й фінансово-господарської діяльності своїх корпоративних підприємств за результатами звітного року, а також один раз на рік публікувати в засобах масової інформації відомості про свої баланси, прибутки й витрати, про баланси, прибутки й витрати своїх корпоративних підприємств, перелік субєктів господарювання, повязаних відносинами контролю з холдинговою компанією, а також перелік повязаних із нею осіб.

Окремою підставою для ліквідації холдингової компанії є ліквідація всіх її корпоративних підприємств та залишення у статутному фонді холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства.

В цілому прийняття законопроекту №3335 сприятиме оптимізації діяльності, структури холдингових компаній та підвищенню рівня управління державними корпоративними правами.

Хоча законопроект №3355 і містить окремі норми щодо створення і функціонування недержавних холдингів, все ж їхню кількість не можна назвати достатньою. Недержавні холдинги, на жаль, ризикують залишитися "поза законом". До недоліків законопроекту також можна віднести й те, що він не містить багатьох позитивних положень, наявних у чинному Указі №224, зокрема, щодо вимог недопустимості обмеження конкуренції при створенні холдингів.

Висновки

На основі проведених в курсовій роботі досліджень можна зробити наступні висновки.

1)Визначено, що холдинг - це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління. В світовій практиці холдингові компанії - це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності.

2)Виявлено, що є два види холдингів: чистий холдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з метою фінансового контролю та управління, змішаний холдинг здійснює також певну підприємницьку діяльність (промисловість, торгівля, транспорт, кредитно-фінансова діяльність). При цьому зауважено, що останнім часом намітився кількісний ріст чистих холдингів, які об'єднують фінансові заклади (банки, страхові та інші фірми).

)За результатами проведених досліджень, з'ясовано, що виокремлюють наступні основні моделі створення та розвитку холдингових компаній: утворення шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріплюються у власності головних компаній; обєднання пакетів акцій юридично самостійних компаній та передачі цих пакетів холдинговій компанії; утворення шляхом купівлі існуючою компанією пакета акцій інших компаній, що стають дочірніми стосовно неї; заснування нових компаній, що із самого початку здобувають право домінуючої участі в інших компаніях.

)Зазначено, що холдингову компанію "Київміськбуд" було утворено шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріпились у власності головної компанії. На сьогодні, до складу холдингової компанії "Київміськбуд" на правах дочірніх підприємств та асоційованих членів входять провідні загальнобудівельні трести, домобудівельні комбінати, організації та підприємства промисловості, автотранспорту, будмеханізації.

)Виявлено, що функції з управління можуть перебирати на себе також інші органи ХК "Київміськбуд", наприклад, відділ з маркетингу, відділ збуту продукції, рекламний відділ тощо. За такою схемою ХК "Київміськбуд" і ДП можуть знизити витрати на заробітну плату персоналу цих відділів ДП, а також забезпечити централізовану розробку рішень або їх виконання.

)На основі дослідження всіх можливих моделей управління холдинговими компаніями, варто зауважити, що управління ХК "Київмісьбуд" здійснюється частково за першою та сьомою моделями. З одного боку, можна констатувати той факт, що між ХК та підприємствами, що в даний час є дочірніми, було укладено договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу та утворено таким чином холдинг. Проте не можна відкидати і той факт, що ХК "Київміськбуд" є управляючою компанією в холдинговій групі.

)Доведено, що принциповим питанням управління ХК "Київмісьбуд" є розподіл повноважень між центральним апаратом (материнською компанією) і дочірніми підприємствами. При цьому, цей розподіл повинен забезпечувати рівновагу між інтересами холдингу й інтересами дочірніх фірм.

)Зазначено, що одним з напрямків управління холдингом в кризовій ситуації може стати злиття та поглинання підприємств, що дозволить зміцнити і посилити їх позиції на ринку. Проте ці процеси можуть призвести до обмеження конкуренції на певних товарних ринках.

Список використаної літератури

1.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV.

2.Закон України "Про холдингові компанії в Україні" від 2011, №34, ст. 291

.Аптекарь С.С. Методические принципы организации государственных холдинговых компаний в угольной промышленности / Аптекарь С.С., Мальков А.В. // Управление экономикой переходного периода: (Сб. науч. тр.). - Донецк, 1997. - С. 96-104

.Бавыкин В. // Новый менеджмент. - М. // Экономика, 1997. - 368 с.

.Берзон Н. Современные тенденции развития холдингов. // Журнал "Управление компанией" - 2004. - №4.

6.Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001. - 298 с.

7.Валовой Д.В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 236 с.

8.Васильченко З.М. Банківські холдингові групи: використання світового досвіду у вітчизняних умовах // Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в Україні" (25-26 квіт. 2002 р.). - Дніпропетровськ, 2002. - С. 87-90

9.Высоцкая Т. "Областная аптечная холдинговая компания" выпускает первую эмиссию облигаций: Крупнейший донецкий продавец медикаментов планирует в 2010 г. увеличить годовой доход до $100 млн // Деловая неделя. - 2012. - 12-18 июня, №20 (134). - С. 7

.Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003 р. - 240 с.

.Гончарова І. Практичні рекомендації щодо вдосконалення управління холдингом в Україні // Підприємництво, госп-во і право. - 2002. - №11. - С. 133-135

13.Грещак М.Г., Колот В.М., Налівайко А.П., Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2010. - 526 с.

14.Деревянко Е. Эффективная коммуникационная политика холдинга. // Материалы Конференции "Эффективные стратегии развития холдингов - 2004". - С. 63-75.

15.Дорофеева А.А. Холдинги в преодолении кризисных явлений в экономике Украины // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: (Сб. науч. тр. докторантов, аспирантов и соискателей ИЭП НАН Украины). - Донецк, 2012. - Т. 2. - С. 33-42

16.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного - Вид 2-ге. - К.: КНЕУ, 2004.

17.Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2004.

.Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін / О.Г. Швиданенко та інші - К.: КНЕУ, 2000.

.Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит". За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2003. - 680 с.

.Ковалев Д. Постановка системы контроллинга в многоотраслевых структурах холдингового типа. // Материалы Конференции "Эффективные стратегии развития холдингов - 2004". - С. 91-105.

.Макаров Д. Особенности организации финансового менеджмента в холдингах. // Материалы Конференции "Эффективные стратегии развития холдингов - 2004". - С. 79-81.

22.Михалюк В. Холдинги та можливості їх створення в Україні: [На матеріалах комбікормової промисловості] // Економіка. Фінанси. Право. - 2012. - №4. - С. 7-9

23.Осадчий В.В. Сутність контролінгу. Контролінг в управлінні фінансами холдингової компанії // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. - К., 2001. - Вип. 6. - С. 195-200

.Семернікова І.О., Мєшкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. - 312 с.

.Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д, Буряк та ін.; Керівник колективу авторів проф. А.М. Поддєрьогін. - 6-те вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2011. - 552 с.

.Харченко В. Разработка стратегий развития группы компаний: региональное и структурное расширение. // Материалы Конференции "Эффективные стратегии развития холдингов - 2004". - С. 13-17.

.Чердаков В.А. Вдосконалення регулювання діяльності державних холдингових і акціонерних компаній // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. - К.: 2002. - Вип. 18. - С. 21-24