Характеристика діяльності ПАТ 'Бердичівська фабрика одягу'
Зміст
Вступ
Розділ 1. Характеристика діяльності ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»
.1 Історія створення ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»
.2 Виробнича і організаційна структура підприємства
.3 Характеристика продукції підприємства, обсяги виробництва
.4 Маркетингова діяльність підприємства
.5 Основні показники діяльності підприємства
Розділ 2. Організація проходження практики
2.1 Характеристика економічного відділу
.2 Планування діяльності підприємства
.3 Калькулювання собівартості продукції
.4 Планування та облік товарної продукції
.5 Планування чисельності робітників
.6 Планування фонду заробітної плати
.7 Показники фінансової діяльності підприємства
Розділ 3. Форми і системи оплати праці на підприємстві
.1 Економічний зміст поняття «заробітна плата»
.2 Системи, форми та види оплати праці на ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»
фабрика продукція праця
Вступ
Проходження виробничої практики відбувалося на підприємстві ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» .
пПАТ "Бердичівська фабрика одягу" розташоване у м. Бердичеві Житомирської області, яке мас статус території з пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності
Адреса: м. Бердичів, Соборна площа 1/2.
Основними завданнями виробничої практики є: ознайомлення з підприємством, його складовими підрозділами, їх функціями та завданнями; закріплення теоретичних знань, які одержані протягом навчання; використання на практиці набутих під час навчання знань та навичок з аналізу фінансового стану підприємства, ознайомлення та вивчення індивідуального завданням, а саме облік праці та її оплата, а також сутність формам та системам оплати праці.
ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» спеціалізується на виготовленні чоловічого та жіночого верхнього одягу.
Основними питаннями для написання звіту являються такі розділи:
Організаційна, виробнича та економічна характеристика підприємства
Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства
Бухгалтерський облік і аудит на підприємстві
Оподаткування підприємств
Фінансове право
Облік праці та її оплата. Форми і системи оплати праці.
Розгляномо якіж форми і системи оплати праці на на підприємстві ПАТ «Бердичівська фабрика одягу».
Розділ 1. Характеристика діяльності ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»
1.1 Історія створення ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»
В результаті приватизації підприємства в серпні 1995 року фабрика була зареєстрована як відкрите акціонерне товариство "Бердичівська фабрика одягу" з колективною формою власності. Галузь економіки - легка промисловість, швейне виробництво.
ПАТ "Бердичівська фабрика одягу" розташоване у м. Бердичеві Житомирської області, яке має статус території з пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності.
Адреса: м. Бердичів, Соборна площа ½.
Бердичівська швейна фабрика була створена в 1920 році на базі швейних майстерень, які в свою чергу створилися на основі спілки "Швейпром", або бюро кравців у 1901 році. В подальшому вона називалася Перша Держмайстерня. У 1925 році її перейменували на фабрику колективу безробітних кравців "Бердичів-швея" Комборбезу. Фабрика виконувала масові замовлення окружної міліції, дитячих будинків. 1927 рік - рішенням міської ради фабрику переведено на перший поверх другого пристосованого приміщення на Соборній площі (там знаходиться і тепер). В 1934 році на фабриці працювало 444 робітники, встановлено промислові машини, петельні, ґудзикові. Асортимент пошивної продукції був різноманітним: пальта, сорочки, кальсони, штани, піджаки, тілогрійки. До початку 40 року фабрика працювала у 2 зміни, кількість працівників - 450 чоловік.
Поступово виробництво на фабриці розширювалось, ручна праця замінювалась механізованою, впроваджувалась нова техніка і сучасні технології.
В 1967 році було закінчено будівництво і реконструкцію головного підприємства. В 1972 році на правах філії до фабрики приєднано Бердичівську фабрику № 2, після чого чисельність працюючих збільшилась до 2,3 тис. чоловік.
В даний час загальна площа підприємства 1,3 га. Виробничі площі пошивочних потоків - 4070 м2. Загальна чисельність працюючих - 1590 чоловік.
Працівники та спеціалісти підприємства мають достатній кваліфікаційний та професійний рівень для виробництва високоякісної швейної продукції.
Статутний фонд становить 1585028,5 грн. Він поділений на 6340114 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. Акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи. Основним власником акцій є угорська фірма "Zigy", яка володіє 60,1 % акцій.
Вищим органом управління є загальні збори акціонерів, до компетенції яких належить обрання членів спостережної ради та ревізійної комісії.
Спостережна рада обрана з числа акціонерів у кількості трьох осіб строком на 3 роки.
Ревізійна комісія також обрана у кількості трьох чоловік з числа акціонерів строком на 3 роки, за виключенням членів правління, спостережної ради та посадових осіб підприємства.
Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Персональний склад членів правління затверджується спостережною радою терміном на 3 роки.
Основними виробничими підрозділами підприємства є:експериментальний цех, підготовчо-розкрійне виробництво та пошивочні потоки. На фабриці працює 9 пошивочних бригад.
ПАТ "Бердичівська фабрика одягу" спеціалізується на виготовленні верхнього чоловічого та жіночого одягу.
Починаючи з 1993 року фабрика поступово переходить на виготовлення швейних виробів з давальницької сировини іноземних фірм.
З 1996 року основним видом діяльності підприємства є надання послуг іноземним фірмам з виготовлення швейних виробів.
На протязі трьох останніх років основними замовниками підприємства є фірми "Клаус Штайльманн" (Німеччина), "Централ Парк 2000 Кфт" (Угорщина), Корпорація СМТ (Великобританія).
На фабриці впроваджено інвестиційний проект - налагодження виробництва чоловічих брюк у наявних виробничих приміщеннях ПАТ "Бердичівська фабрика одягу ".
Вартість інвестицій - 302,1 тис. доларів США, інвестор - фірма "Централ Парк 2000 КФТ" Угорщина. Умови оплати - товарний кредит терміном на 4 роки. Реалізація проекту - за рахунок власних коштів підприємства.
1.2 Виробнича і організаційна структура підприємства
ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» має лінійно-функціональну організаційну структуру управління, це організаційна структура, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою, а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання.
Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами.
Органами управління Товариства є (Додаток 1):
агальні збори акціонерів Товариства;
Наглядова рада Товариства ;
Правління Товариства.
Органом Товариства, який здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства є Ревізійна комісія Товариства.
Кожний функціональний блок виконує свої обовязки. Так, наприклад, головний економіст відповідає за здійснення економічної мети підприємства. Йому підпорядкований плановий відділ, який реалізує виконання внутрішньозаводського планування.
Заступник з питань маркетингу та відділ маркетингу займаються дослідженням ринків, виявлення небезпечних конкурентів та ін.
За виконання виробничої та науково-технічної цілі відповідає головний технолог. Він розробляє технічну політику підприємства та стратегічні напрямки, які торкаються інновації. Йому підпорядковані основні виробничі цехи. Головний інженер відповідає за забезпечення виробництва допоміжними підрозділами. До складу допоміжних підрозділів входять: транспортний відділ, котельня та ремонтний цех. Головному інженерові підпорядковані головний механік, головний енергетик, керівник ремонтного цеху.
Основу діяльності ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах. Склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства. В залежності від підрозділу, на закладі якого будується структура, розрізняють цехову, без цехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.
У структурі підприємства існують експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.
ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» використовує змішану виробничу структуру, за якої деяка частина цехів спеціалізована технологічно, а решта - предметно.
Виробничий профіль підприємства, тобто характер та особливості продукції, що виробляється, безпосередньо обумовлюють хід виробничого процесу та склад відповідних підрозділів.
Кількість виробничих підрозділів та їх розміри залежать також і від обсягів виробництва продукції. Якщо вони незначні, то увесь виробничий процес можна здійснювати и в межах одного чи невеликої кількості підрозділів зі спрощеною системою звязків.
Суттєво впливає на виробничу структуру рівень спеціалізації. З розвитком та поглибленням спеціалізації зменшується кількість виробничих підрозділів підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш універсальним є підприємство, тим складніша його структура. ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» має свою структуру управління.
ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» є підприємство з повним циклом виробництва. На підприємстві використовується дрібно середній спосіб виробництва. Чотири бригади працюють в однозмінному режимі, ще чотири бригади, підготовча та розкрійна дільниці - в двозмінному. На протязі трьох останніх років основними замовниками підприємства є фірма «Клаус Штальманн» (Німеччина), «Центр Парк 2000 КФТ» (Угорщина), Корпорація «СМТ» (Великобританія).
Одним із структурних підрозділів фабрики є планово-економічний відділ. Він розробляє і затверджує план виробництва для цехів і підприємства взагалі. Оскільки фабрика працює на давальницькі сировині, а кількість замовлень на виготовлення продукції встановлюється власником, то планово-економічний відділ розраховує час та число необхідних робітників для виконання даного завдання.
.3 Характеристика продукції підприємства, обсяги виробництва
Бердичівська фабрика одягу спеціалізується на випуску верхнього чоловічого одягу - пальто, костюми, піджаки, брюки. Фабрика випускає одежу на внутрішній ринок України та за границю. Пошив здійснюється за сучасними моделями. Технологія виготовлення та якість продукції відповідають європейським стандартам.
В 2011 році на ПАТ „Бердичівська фабрика одягу " було випущено товарної продукції в діючих на суму 23964.4 тис. грн., в тому числі з матеріалів замовника 22876.4 тис. грн., що складає 95,5 % від загального обсягу.
Фабрика в основному працювала на давальницькій сировині інофірм: „Канда" Німеччина, „Бервін" «Станкрофг» Англія, „МЕХХ» Голландія, „Арт Тренд" Швеція, а також на давальницькій сировині вітчизняних замовників. Вартість переробленої давальницької сировини 57466.4 тис.грн., в тому числі іноземних замовників 51893.6 тис.грн.
Брюки, як і піджаки, мають різноманітні конструкції. Бокові кишені в брюках можуть бути косими та прямими в боковому шві; задні кишені - одна чи дві, в «рамку», в «рамку» з клапаном, в «лісточку»; кінці пояса можуть мати різну форму - прямі, косі, кутом; застібка брюк на блискавці та ґудзиках; низ - з манжетами чи без.
Костюм - це комплект з піджака та брюк, з однієї тканини, одного кольору, одного розміру.
Основними замовниками продукцiї товариства - iноземнiфiрмитакi як: "Канда" - Нiмеччина, "Бервiн" - Англiя., "МЕХХ" - Голандiя, "Ньюман", "Олiган" - Францiя. Вiтчизнянi замовники: ПП Брядовий О. - м. Миколаїв; ПП ВешестiкВ.в. - м. Одеса.
Обсяг виробництва та реалізації продукції на ринку України становить 10%. На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» використовується стандартна технологія швейного виробництва. Для виготовлення виробів використовується обладнання, що виконує окремі операції технологічного процесу.
Послідовність технологічного процесувиготовлення одягу:
перевірка конструкцій виробу, виготовлення допоміжних лекал, прошив зразка виробу, підготовка технічної документації на дану модель, визначення норм затрат сировини та фурнітури (проводиться в експериментальному підрозділі фабрики);
перевірка якості та кількості тканин, розрахунок тканини на дане замовлення, подача тканини згідно розрахунків до розкрійного цеху (проводиться в підготовчому відділі);
за допомогою різноманітних механічних та автоматичних пристосувань, тканина настилається і подається на автоматичний розкрій, який проводиться по заданим параметрам норм, що були розраховані в експериментальному цеху та передані по локальній мережі за допомогою ПК;
далі крій комплектується та переміщається до виробничих цехів за маршрутними листами, які в свою чергу фіксуються в реєстрі на здачу маршрутних листів в бухгалтерію (проводиться в розкрійному цеху);
у виробничому цеху крій розподіляється по процесах, які виконуються безпосередньо швеями. Кожний виробничий цех має свої техніко-економічні показники потоку і схему розподілу праці між робітниками.Всі заготовлені деталі виробу запускаються в монтажну секцію потоку при допомозі підвісного конвеєра, на якому вироби переміщуються від швеї до швеї. Уже готовий виріб проходить кінцеву волого-теплову обробку. Готова продукція перевіряється на якість інженерами-контролерами, після чого вона відвантажується за допомогою ліфта до складського приміщення (проводиться у виробничих цехах);
на складі готової продукції підприємства проводиться комплектування виробів по розмірах, кольорах та замовленнях; проводиться пакування готових виробів в поліетиленові пакети чи коробки, в залежності від бажання замовника; прикріплюються клеєві етикетки та ярлики по спеціальним листам упаковки кожного замовника. В назначений час відправки готова продукція завантажується в машини у певному порядку та відправляється замовнику (проводиться на складі).
.4 Маркетингова діяльність підприємства
На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» для кожного виду послуг розробляється своя програма, в якій робиться спроба передбачити всі виробничо-господарські та організаційно-управлінські заходи, необхідні для більш довгого періоду підтримання конкурентоспроможності послуг на ринку.
Програма маркетингу є основним документом, в якому вказано конкретно хто, що, коли, де і яким чином повинен робити. Програма маркетингу розробляється як по послугах, які уже надаються фабрикою, так і по нових послугах, надання яких планується налагодити в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Метою програми маркетингу з продукту є розробка на основі одержаної інформації оптимальних техніко-економічних показників послуг і проведення багатоваріантних розрахунків ефективності їх надання для прийняття управлінських рішень і планування виробництва. Кінцевою метою програми маркетингу з нових послуг є визначення їх рентабельності та прийняття рішення про доцільність їх впровадження .
На основі програми маркетингу на ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» ведеться постійний пошук нових цільових ринків, нових споживачів, нових видів послуг, нових зон застосування традиційної продукції.
Головними завданнями програми маркетингу є:
визначення обсягу надання послуг в натуральному або вартісному виразі на поточний і перспективний періоди;
вибір цільового ринку або кінцевого споживача з урахуванням їх вимог і потреб в послугах, співставлення витрат виробництва, ціни, прибутку з кожної послуги.
Найважливішим завданням маркетингової діяльності є виявлення на основі багатоваріантного аналізу, який проводиться з використанням комп'ютерної технології, тих видів послуг, які можуть забезпечити фірмі найбільш високий рівень прибутку, і орієнтація підприємства через планування на надання саме цих послуг. Фабрика в основному працює на давальницькій сировині інофірм: «Канда», Німеччина, «Бервін», «Станкрофг» Англія, "МЕХХ" Голландія, «Apт Тренд» Швеція, а також на давальницькій сировині вітчизняних замовників - ПП «Брядовий»Миколаїв, ПП « Вашестік В» м. Одеса.
Основними конкурентами щодо отримання замовлень є: фабрика "Трембiта" м. Чернiвцi, фабрика "Козак" м. Фастiв, фабрика iм. Володарського м. Вiнниця.
.5 Основні показники діяльності підприємства
Для оцінки рівня ефективності господарської діяльності підприємства узагальнимо визначені показники за даними фінансової звітності в таблиці 2. Наведені в табл. 1 дані свідчать про ефективну господарську діяльність підприємства та його високу ділову активність.
Таблиця 1.
Основні економічні показники господарської діяльності підприємства
ПоказникиРокиВідхилення 2014 року до 2012201220132014+,-%Чистий дохід (виручка), тис. грн.34 58240 33861 84627 26478,84Валовий прибуток, тис. грн.7 4527 83615 4387 986107,17Операційний прибуток, тис. гри.377590865488129,44Чистий прибуток, тис. гри.11441--114-Середньооблікова чисельність працівників, чол.858764704-154-17,95Середньорічна вартість: необоротних активів, тис. грн оборотних активів, тис.грн.25 979 4 37225 700 3 35225 132 5 928-847 1 556-3,26 35,59Фондовіддача, грн.0,150,150,30,15100Коефіцієнт оборотності оборотних активів12,7812,0310.43--Продуктивність праці, тисгрнУчол.-----Середньомісячна заробітна плата 1 працівника, грн.-----Рентабельність господарської діяльності, %-----Рентабельність активів підприємства, %-----Рентабельність власного капіталу, %1,20,53---
Аналіз структури абсолютної величини створеного і чистого прибутку показує, що він є результатом від продажу продукції, яка складає основу господарської діяльності підприємства згідно зі статутом.
Таблиця 2
Характеристика активів підприємства за балансом
Показники20132014ВідхиленняГрнПитома вага, %ГрнПитома вага, %+,-%Пунктів структу-ри12345678І. Необоротні активи1.Незавершене будівництво90,03250,0816177,780,052.Основні засоби25 69188,4325 10780,83-584-2,27-7,63.Інші фінансові активи-------Всього по розділу І25 70088,4625 13280,91-568-2,21-7,55ІІ. Оборотні активи1.Виробничі запаси4641,604841,56204,31-0,042.Незавершене виробництво80,03700,23627750,23.Готова продукція2 2977,913 33310,73103645,102,824.Товари-------5.Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги580,204591,48401691,381,286.Дебіторська заборгованість за розрахунки з бюджетом2850,983311,074616,140,097.Інша поточна заборгованість2280,786312,03403176,751,258.Грошові кошти та їх еквіваленти120,046201,996085066,671,95Всього по розділу ІІ3 35211,545 92819,09257676,857,55Разом активів29 05210031 06010020086,91
Таблиця 3
Динаміка та структура забовязань підприємства за балансом
Показники20132014ВідхиленняГрнПитома вага, %ГрнПитома вага, %+,-%Пунктів структури12345678І. Власний капітал1.Статутний капітал1 5855,451 5855,1000-0,352.Інший додатковий капітал6 09720,997 04122,6794415,481,683.Резервний капітал-------4.Нерозподілений прибуток-------Всього по розділу І7 68226,448 62627,7794412,291,33ІІ. Довгострокові зобовязання1.Довгострокові кредити банків9 95734,278 49627,36-1461-14,67-6,912.Інші довгострокові зобовязання--1 1963,851196-3,853.Довгострокові забезпечення230,088552,758323617,39 2,67Всього по розділу ІІ9 98034,3510 54733,965675,68-0,39ІІІ. Поточні зобовязання1.Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги7 89827,196 34920,44-1549-19,61-6,752.Поточні зобовязання за розрахунками:-з бюджетом3421,188262,66484141,521,48-зі страхування9413,241 0393,349810,410,10-з оплати праці1 9186,603 67311,83175591,505,233.Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з учасниками2911,00---291--1,00Всього по розділу ІІІ1139039,2111 88738,274974,36-0,94Разом пасивів290521003106010020086,91-
Розглянемо докладніше, як останнім часом змінювалися операційні витрати підприємства за економічними елементами (табл. 4).
Таблиця 4
Динаміка та структура операційних витрат підприємства
№ з/пЕлементи витратВідхиленняГрнПито-ма вага, %ГрнПито-ма вага, %ГрнПито-ма вага, %+,-%П.С.12345678910111.Матеріальні затрати447412,20464112,08603911,62139830,12-0,462.Витрати на оплату праці1980354,022157356,153148160,58990845,934,433.Відрахування на соціальні заходи733019,99795820,711089920,97294136,96-0,344.Амортизація26047,1023866,2121844,20-202-8,47-25.Інші операційні витрати24516,6918654,8313652,63-500-26,81-2,226.Разом3666210038423100519681001354535,25-
Отже, ми розглянули та дослідили вид діяльності підприємства, основні показники його роботи за останні роки господарювання, проаналізували доходи та витрати діяльності, перевірили досконалість виплат підприємства по податкам та іншим фондам, проте залишилось прослідкувати структуру підприємства, досконалість якої дає змогу вдосконалити процес господарювання
Розділ 2. Організація проходження практики
2.1 Характеристика планово-економічного відділу
Планово-економічний відділ ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» займається роботою з економічного планування на підприємстві, вдосконалення організації праці, управління виробництвом, форм та систем заробітної плати, матеріального та морального стимулювання працівників, здійснює організацію комплексного аналізу діяльності підприємства, забезпечує розробку пропозицій по ефективному використанню виробничих потужностей, підвищенню рентабельності виробництва, аналізує ефективність застосування діючих форм та систем оплати праці та забезпечує розробку пропозицій по їх удосконаленню. Розглянути дану інформацію можна на прикладі «Положення про економічний відділ» (
Структура економічного відділу
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
Економіста І категорії економічного, відділу
ПАТ «Бердичівська фабрика одягу"
І. КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ
Повна або базова вища освіта І стаж роботи за професією економіста з планування II категорії не менше 3-х років.. ФУНКЦІЇ.
Повинен знати:
планування, обліку, аналізу діяльності підприємства і господарського розрахунку, організацію планової роботи на підприємстві, порядок розроблення перспективних і річних планів і програм виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку підприємства; планово-облікову документацію; порядок визначення собівартості товарної продукції, розроблення нормативів матеріальних і трудових витрат, оптових і роздрібних цін; методи економічного аналізу якісних і кількісних показників діяльності підприємства та його підрозділів, методи визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, раціоналізаторських пропозицій та винаходів; порядок і строки складання звітності; економіку виробництва; організацію виробництва, праці та управління; основи технології виробництва; можливості застосування обчислювальної техніки для здійснення техніко-економічних розрахунків і аналізу господарської діяльності; правила її експлуатації; основи трудового законодавства.. СЛУЖБОВІ ОБОВЯЗКИ
Розробляє і доводить до дільниць підприємства ліміти допоміжних матеріалів.
Здійснює розрахунок цін на вироби, виготовлені по індивідуальним замовленням. Здійснює розрахунок планових калькуляцій на модель, запущену у виробництво.
Здійснює попередній розрахунок рентабельності на вироби, запропоновані підприємству інофірмами.. ПРАВА
Економіст І категорії економічного відділу має право: Вимагати і одержуПАТи від відділів, служб і виробничих підрозділів: відомості, матеріали і розрахунки для економічного аналізу; план заходів, забезпечуючи виконання планових показників, скорочення матеріальних витрат, краще використання виробничих потужностей і подальше покращення роботи фабрики.. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Економіст планового відділу Комашня Н.В. несе відповідальність:
за правильність і своєчасність розрахунку калькуляцій вартості швейних виробів,
трудових витрат;
за правильність і своєчасність розрахунку рентабельності швейних виробів і виробництва;
за правильність і своєчасність розробки графіків роботи дільниць і лімітів допоміжних матеріалів;
за правильність визначення цін на швейні вироби по індивідуальному замовленню; за правильність і своєчасність періодичних звітів.. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ
відділ маркетингу;
виробничий відділ;
-експериментальний відділ;
склад фурнітури;
За невиконання обовязків і невиконання посадових повноважень по дотриманню чинних норм охорони праці, економіст Комашня Н.В несе персональну і адміністративну відповідальність.
Начальник економічного відділу Ж.В.Вознюк
Посадову інструкцію отримав Я.О.Нікітіна
Посадові обовязки
„Затверджую" Голова правління ПАТ
„Бердичівська фабрика одягу"
ПОСАДОВІ ОБОВ'ЯЗКИ
Економіста економічного відділу І категорії.
Розробляє техніко-економічні нормативи матеріальних І трудових витрат для визначення собівартості продукції.
Здійснює попередній розрахунок рентабельності на вироби, запропоновані підприємству інофірмами
Здійснює розрахунок планових калькуляцій на кожну модель, запущену в виробництво.
Робить розрахунки калькуляцій трудових витрат на вироби, котрі відвантажують інофірмам.
Проводить аналіз фактичної собівартості випущеної продукції
Розробляє, веде облік і контроль за ходом виконання плану підготовчим і розкрійним відділеннями.
Підготовляє періодичний звіт по формі №6 /рентабельності випущеної продукції/, звіт підведення підсумків роботи галузі народного господарствам звіт про виконання заходів щодо реалізації Програми діяльності кабінету міністрів України.
Розробляє і доводить до дільниць підприємства ліміти допоміжних матеріалів.
Здійснює розрахунок цін на вироби, виготовлені по індивідуальним замовленням.
2.2 Планування діяльності підприємства
Види планів. Їх розробка, затвердження
Як зазначалася раніше, планування є важливою функцією управління, яка, як і управління, видозмінюється в процесі розвитку економіки.
Перехід до ринкової концепції управління вимагає перегляду всіх елемент планування. Автоматична заміна планування ринковими регуляторами пройшла Я не могла: більше того, самі ринкові методи управління виникнути можуть. Необхідно було на плановій основі створити умови для їх формування через роздержавлення, приватизацію, реструктуризацію, санацію тощо.
Планування як форма державного впливу на економіку існує у всіх країнах. Воно органічно вписується в ринковий механізм господарювання. В планування важливо визначити, що і як повинна планувати держава, а щоб суб'єкти господарювання. Щоб вирішити цю проблему розглянемо планування.
За змістом і формою прояву розрізняють такі види (форми) плаї планів:
З точки зору обов'язковості планових завдань розрізняють директивне та індикативне планування.
Директивне планування - це процес прийняття рішень, обов'язковий характер для об'єктів планування. Вся система народногосподарського планування носила виключно директивний закону. Директивні плани мали, як правило, адресний характер і надмірною деталізацією. Таке планування може бути ефектові вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення у сфері охорони навколишнього середовища, оборони.
Індикативне планування є найбільш розповсюджена у всьому державного планування макроекономічного розвитку. Індикативна антиподом директивного тому, що цей план не має обов'язкового характеру , хоча в ньому можуть бути і обов'язкові завдання. В направляючий, рекомендаційних характер. Основне завдання не тільки в тому, щоб дати кількісну оцінку показників,щоб забезпечити увязку та збалансованість всіх показників розвитку економіки.
Індикативне планування має інформаційних, орієнтуючих характер.
Індикативне планування застосовується і на макрорівні. У цьому випадку при складані перспективних планів, а в поточному плані - директивне планування.
На відміну від плану (індикатору), забов̕язання (директива) повязане з прийняттям рішення про конкретні дії.
Залежно від терміну, на який складається план і ступеня деталізації планових розрахунків прийнято розрізняти довгострокове (перспективне) середньострокове і короткострокове(поточне) планування.
Перспективне планування охоплює період понад 5 років - 10,15,20 років.
Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, соціальний, економічний та науково-технічний розвиток. Таке планування потрібно відрізнити від прогнозування.
Прогнозування - це процес передбачення, побудований на ймовірності, науково обґрунтованому судженні про перспективи розвитку обєкта в майбутньому.
Середньострокове планування проводиться на період від 1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування сумісне з поточним. У цьому випадку складається пятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткостроковим плануванням.
Поточне планування охоплює період до 1 року - піврічне, квартальне, місячне, декадне, тижневе і добове планування.
За складом планових рішень розрізняють:
а) стратегічне планування
б) поточне (оперативно-календарне планування)
в) зведене планування загальних результатів та фінансове планування.
Стратегічне планування
При стратегічному плануванні на основі поставлених цілей визначаються обсяги і структура продуктово-асортиментної програми підприємства, а також структура і обсяги ресурсів (потенціалу), необхідних для виробництва і реалізації продукції. Стратегічне планування безпосередньо повязане з діяльністю підприємства у так званому довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва,Виробничої потужності, структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємствам у цілому. Основна мета стратегічного планування полягає у створені потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища, що породжує невизначеність перспективи. В результаті такого планування підприємство ставить перспективні цілі і виробляє шляхи їх досягнення.
На сьогодні стратегічне планування зайняло своє місце в ряді функцій менеджменту. Багато в чому воно набувало нового змісту,збагатилося за рахунок синтезу з новим відходом.
Стратегічне планування базується на:
визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту; збільшення на цій основі обсягів виробництва та реалізації
перевірці збалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями й технологічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;
вивченні можливостей забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;
визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць (у тому числі тих, що звільнятимуться у сфері матеріального виробництва), оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;
вивченні можливостей фінансування заходів плану за рахунок власного прибутку, державних асигнувань, кредитів, іноземних інвестицій тощо;
Визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом:
обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва, ступеня ризику.
У процесі поточного планування, на відміну від стратегічного, планування проводиться на короткостроковий період на базі визначеної виробничої програми, заданого потенціалу та системи управління, охоплює всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства, підпорядковує їх досягненню цілей. Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності (функціональні підсистеми планування), а саме: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними та трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів. У підсистему поточного планування входить також розробка планів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства, які конкретизують досягнення загальних цілей для кожного з них. У рамках поточного планування розробляються також окремі проекти здійснення загальних стратегічних та поточних планів, які не передбачають змін у потенціалі підприємства.
Які основні відмінності між стратегічним та поточним плануванням?
Основне питання стратегічного планування - чого хоче досягти підприємство в майбутньому? Поточне планування зосереджене на тому, як підприємство повинно досягти такого стану. Тобто різниця між стратегічним і поточним плануванням - це різниця між засобами і цілями.
Інші відмінності:
виконання поточних рішень краще відслідковується, менш піддається ризику, оскільки такі рішення стосуються, в основному, внутрішніх проблем;
поточні рішення легше оцінюються, тому що можуть бути виражені в більш конкретних цифрових результатах;
для поточного планування характерно також тяжіння до рівнів окремих підрозділів - виробничих, регіональних, функціональних.
Тактичне планування
Склад середньо та короткострокових планів підприємства відноситься до тактичного планування. Тактичне планування діяльності будь-якого підприємства істотно відрізняються від розробки і практичного здійснення стратегічних планів, але становити однозначно відмінність між стратегічним і тактичним плануванням діяльності підприємства неможливо.
Існує 3 аспекти такої відмінності:
) часовий - його суть полягає в тому що стратегічне планування повязане із рішеннями, наслідки яких будуть позначатися на діяльності підприємства протягом тривалого періоду і їх важко виправляти. Тактичні ж плани конкретизують та доповнюють стратегічні;
2) за охопленням сфер впливу - суть в тому, що стратегічне планування справляє глибший і ширший вплив на діяльність підприємства, а тактичне планування е вузько спрямованим;
) сутність - змістовий полягає в тому що стратегічні плани окреслюють місію та цілі діяльності підприємства, а також вказує засоби досягнення.
Тактичне планування визначає усю сукупність практичних засобів, які необхідні для здійснення намічених цілей.
Отже, завжди існує певна умовність і в частковому визначенні часових параметрів планування, щодо середньо, коротко та довгострокових планів є їх значення, але в практиці господарювання і планування термін 1 рік, як найбільш прийнятний для короткострокових планів і декілька років (до 5) для середньострокових планів.
У практиці господарювання і планування передбачається певна сукупність основних розділів тактичного плану підприємства:
Маркетингова діяльність - у ньому розроблені плани маркетингу для основних виробів та всієї продукції, яка виготовляється на підприємстві.
Виробнича діяльність - у цьому розділі представлені показники випуску продукції в натуральному та вартісному виразі і дано обґрунтування виробничої програми підприємства.
Інноваційна діяльність - в ньому представлені заходи по створенні та освоєння нових виробів,що виготовляються чи будуть вготовляються, а також впровадження нових технологій та інші заходи, щодо конструкторської - технологічних та експериментально - впроваджувальних робіт.
Матеріально-технічне забезпечення - в ньому представлені потреби за повним їх переліком та джерела забезпечення цих потреб.
Організаційним підприємствам представлені заходи щодо удосконалення форм і методів, організації виробництва, праці та управління і структур перебудови підприємства.
Природоохоронна діяльність - в ньому представлений комплекс заходів, щодо охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.
Зовнішньоекономічна діяльність - натуральні і вартісні показники та очікувати результати експортно-імпортних операцій.
Затрати, прибуток, рентабельність включає в себе: собівартість основних виробів товарної валової та реалізованої продукції, коштовних витрат за різними напрямками прибуток, рентабельність по видах діяльності та в цілому по підприємствах.
Фінансова діяльність підприємства - в ньому представлений баланс доходів і видатків взаєморозрахунку з бюджетом кредитні взаємовідносин і т. д.
Визначаючи зміст планів підприємства необхідно знати склад їх показників через які виражені планові завдання. Показники планів є основою для оцінки діяльності підприємства. Вся система показників планів підприємства може класифікуватися за певними ознаками на відповідні групи:
За економічним призначенням. Сюди відносяться показники, які виражають кількісну і якісну характеристику продукції. Кількісні показники характеризують абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що споживаються, а якісні показують ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва;
За економічним змістом поділяється на:
) натуральні;
) вартісні.
Натуральні виражають матеріально-речовинну форму продукції.
Вартісні використовується для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат та доходів. Між ними існує взаємозвязок. Вартісні показники розраховуються на основі натуральних при допомозі узагальненої вартісної оцінки витрат та результатів.
- За способам характеристики предмету поділяються на:
) абсолютні;
) відносні.
Абсолютні показники характеризують ті чи інші показники абсолютно без порівняння з іншими показниками. Відносні показники допомагають зробити таке порівняння і дають більш конкретну характеристику показнику.
Отже, вибір системи планування показників і їх системи для діяльності підприємства є однією з важливих проблем.
Оперативне планування
Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства. Основне його завдання - в конкретизації показників поточного плану з метою організації планомірної та ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Воно пов'язує всі елементи підприємства в єдиний виробничий організм, включаючи технічну підготовку, виробництво, матеріально-технічне забезпечення, створення і підтримку необхідних запасів матеріальних ресурсів, збут продукції.
Якщо стратегічне планування розглядається як пошук нових можливостей підприємства, поточне потрібно вважати процесом створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне планування - процесом їх реалізації.
Основною функцією зведеного планування є визначення сукупних фінансово-економічних результатів діяльності підприємства та фінансове планування.
Планування інвестицій і проектів розглядають як особливий комплекс, що займає проміжне місце між стратегічним та поточним плануванням або відокремлюють його за незалежністю до довгострокового періоду функціонування підприємства, як тільки воно передбачає зміну потенціалу підприємства.
Проект - це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації із метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату. Під проектом розуміють також сукупність організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення визначених дій.
Інвестиційний проект - це комплекс заходів зі створення нового або модернізації діючого виробництва товарів, або надання послуг із метою отримання доходів і досягнення соціального ефекту.
Бізнес-план - це документ, який є результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства; опис функціонування новостворюваного чи реконструкції діючого підприємства; робочий інструмент підприємця для організації своєї роботи. Бізнес-план на відміну від плану підприємства відображає розвиток одного конкретного напрямку його роботи на визначеному ринку. Підприємство може одночасно мати кілька бізнес-планів. Ступінь деталізації обґрунтувань у бізнес-плані може бути різним. У малому бізнесі бізнес-план та план підприємства можуть збігатися і за обсягом, і за змістом.
Дане підприємство працює лише на давальницькій сировині, і тому виготовляє продукцію лише тоді коли сировина є в наявності. Зважаючи на це, воно не складає річних планів.
2.3 Калькулювання собівартості продукції
На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» виділяють два види собівартості готової продукції:
виробнича собівартість готової продукції, що визначається як загальна сума виробничих витрат, які формують первісну вартість готової продукції. Її формують прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати;
собівартість реалізованої готової продукції формується з виробничої собівартості готової продукції і нерозподіленої частини загальновиробничих витрат.
Окрім того, виділяють два види калькуляції готової продукції:
попередня, складається попередньо та визначає попередню собівартість готової продукції; використовується для того, щоб вносити деякі зміни, повязані зі збільшенням чи зменшенням витрат на виробництво продукції;(додаток 3)
кінцева, показує уже достовірно визначену собівартість готової продукції.
Ціноутворення. Структура цін.
Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.
Ціна - це грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці.
Ціна виконує такі функції:
Обліково-аналітична - забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування
Стимулююча - сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічного прогресу, оновленню асортименту
Розподільча - здійснюється збалансуванням між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.
При розробці ціни повинні враховуПАТися завдання, які підприємство ставить на перспективний і поточний період. Вони можуть бути різними: вихід у певний сегмент ринку, розширення меж ринку, одержання максимального прибутку за короткий період часу. Кожне з цих завдань впливає на політику ціноутворення і рівень цін. В одних випадках ціни підтримуються на високому рівні (максимізація прибутку), в інших - на низькому (завоювання ринку) або гранично низькому (виживання).
У ціноутворенні особливе значення має співвідношення попиту і ціни. Для ринкової економіки властива закономірність, згідно з якою попит залежить від рівня ц:ни: її підвищення знижує попит і навпаки.
Вплив конкуренції на рівень ціни залежить від типу ринку. Якщо ринок складається з великої кількості продавців однорідної продукції (ринок чистої конкуренції), кожний окремий продавець не може істотно вплиПАТи на рівень ціни конкретного продавця. Дещо інше становище на ринку, де багато продавців продукції одного призначення, але різних варіантів, рівнів якості (ринок монополістичної конкуренції). Тут ціни різні, вони істотно залежать від споживчих, експлуатаційних показників продукції, відповідності її вимогам споживачів певного сегменту ринку.
На ринку, який складається з небагатьох продавців однорідної продукції (ринок олігополістичної конкуренції), цінова політика кожного з них чутлива до рівня цін інших. Механізм конкуренції і стратегія ціноутворення ускладнюються, бо стратегії підприємств взаємопов'язані. При розподілі сфер ринку ціни, як правило, підтримуються на узгодженому рівні. В інших випадках конкурентна боротьба може супроводжуватися зниженням цін з метою витіснення слабкішого конкурента з ринку. Одностороннє підвищення цін за умов олігополії мало ймовірне, оскільки загрожує зменшенням або втратою своєї частки ринку на користь конкурентів.
Якщо на ринку один продавець (чиста монополія) ціна встановлюється ним самостійно, виходячи із своїх інтересів і можливих державних обмежень. За умов приватної монополії завжди є спокуса підтримувати ціни на високому рівні. Об'єктивною основою ціни і її нижньою межею є собівартість продукції, що забезпечує підприємству тільки відшкодування витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції.
Такі умови не задовольняють виробника або прийнятні для нього, як виняток, у короткий період часу з мотивів конкурентної боротьби або виживання під час кризи. Виробництво, як і всяка підприємницька діяльність, повинно даПАТи прибуток. Верхня межа ціни - це такий її рівень при якому продукція ще може бути продана з огляду на виняткові властивості. За верхньою межею ціни попит відсутній, бо для споживача її рівень неприйнятний. Крім того до складу ціни можуть входити:
акцизний збір
платок на додану вартість
націнка постачальницько-збутових організацій
торгівельні надбавки або знижки
Відомі такі основні методи встановлення ціни: собівартість плюс прибуток, забезпечення фіксованого обсягу прибутку, за рівнем поточних цін, за рівнем попиту.
Вибір методу ціноутворення і встановлення згідно з ним ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії й тактики підприємства. У подальшому ціна постійно коригується, будучи механізмом гнучкого реагування на мінливу конюнктуру ринку і зміну стратегії підприємства. У ціновій політиці передбачається ряд знижок і доплат до цині за певні умови ( знижки за оперативність оплати, оплату готівкою, сезоні знижки, доплати за підвищення якості, доставки, ступені послуги)
Методи ціноутворення на підприємстві
Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних факторів. З їх врахуванням формування рівня ціни включає такі етапи:
формування вимог до політики ціноутворення, виходячи маркетингових завдань щодо певної продукції визначення попиту на продукцію і його залежності від ціни аналіз конкуренції, цін і пропозиції конкурентів обчислення собівартості продукції вибір методу ціноутворення і встановлення ціни.
Нині застосовують різноманітні методи розрахунку ціни витратні та розрахунок ціни залежно від попиту споживачів.
Суть витратних методів полягає в тому, що підприємство розраховує ціну виходячи із галузі власних витрат. Це загальна методика розрахунку ціни, що конкретизується і різних методах.
Метод «витрат» + «прибуток» - полягає в тому, що до витрат додається фіксований розмір прибутку. Він залужить від галузі національної економіки видів або послуг, характеристик підприємства.
Метод мінімальних витрат - підприємство розраховує ціну, виходячи з мінімальних витрат і без планування прибутку. Цей метод застосовується тоді коли підприємство прагне прийти на ринок або збільшення власну питому вагу на ньому
Метод надбавки до ціни - полягає в тому, що ціну розраховують додаванням до ціни сировини певного коефіцієнта, тобто розраховують за формулою.
Цв=Цз+К
Де Цв - ціна відпускна
Цз - ціна закупочна
К - коефіцієнт
Метод цільового ціноутворення - полягає в тому, що визначається цільова для конкретного ринку з урахуванням діючих чинників або цільового прибутку. Цим методом розраховують собівартість продукції, яка дає змогу відшкодувати всі витрати підприємства, а також отримати такий прибуток, щоб зекономити кошти можна було спрямувати на розвиток підприємства.
Метод визначення ціни на основі мінімальних витрат - беруть за онову конкуренту ринкову ціну, що склалася під впливом попиту і пропозиції.
2.4 Планування та облік товарної продукції
Виробнича програма ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» визначає номенклатуру основної продукції підприємства: по кожному виробу встановлюється план випуску в натуральних одиницях і за вартістю в цінах, прийнятих в плані. Виконання плану по номенклатурі свідчить про те, що підприємство випустило все найменування виробів. Але це ще не означає, що повністю видана необхідна кількість кожного виробу.
Виконання плану по асортименту означає, що разом з виконанням по номенклатурі він виконаний і за об'ємом, встановленому планом, або вартості в цінах, прийнятих в плані. Невиконання плану по кількості або за вартістю хоча б по одному найменуванню свідчить про невиконання плану по асортименту продукції. Повна відсутність у складі готової продукції якого-небудь виробу з числа передбачених планом означає невиконання плану по номенклатурі і в теж час по асортименту.
Загальними етапами планування кадрів підприємства будь-якої сфери діяльності є такі:
) визначення очікуваної чисельності працівників на початок планового періоду;
) розрахунок потреби в працівниках для виконання планового обсягу робіт;
) обґрунтування (прогнозування) вибуття працівників у плановому періоді;
) розрахунок поповнення працівників, необхідного для забезпечення планових обсягів діяльності.
Очікувана чисельність працівників на початок планового періоду визначається виходячи з наявної чисельності на момент аналізу з урахуванням можливих змін до початку планового періоду.
Найскладнішим етапом планування кадрів є визначення якісного й кількісного складу персоналу як єдиного цілого.
Якісний склад персоналу визначається потребою в категоріях, професіях, спеціальностях різного рівня кваліфікації. З урахуванням якісних характеристик чисельність персоналу планується на основі таких передумов:
штатного розпису підприємства, де наводиться перелік посад;
вимог до посад і робочих місць, закріплених посадовими інструкціями або характеристиками робочих місць;
документації, яка регламентує процеси діяльності з виділенням вимог до професійно-кваліфікаційного складу виконавців.
Розрахунки потреби в кадрах за професіями, спеціальностями і т. п. передбачають визначення кількості персоналу за кожним критерієм якості. Метод такого планування називається нормативним. Розрахунки ведуться окремо по кожній категорії працівників за видом діяльності. Загальна потреба в персоналі визначається підсумовуванням кількісної потреби в кожній категорії працівників.
Організаційна структура ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» побудована за функціональною ознакою та характеризується розподілом управління на такі функціональні сфери, як: виробництво, персонал, маркетинг, комерційна діяльність, фінанси, капітальне будівництво, якість, технологія виробництва та інше.
Основою будь якого підприємства є його персонал - основний, постійний штатний склад кваліфікованих працівників.
Таблиця 5
Аналіз використання робочої сили підприємства
№ з/пПоказники2012 р.Термін змін, %12351.Середньоспискова чисельність штатних працівників списочного складу, чол764-2.Середньоспискова чисельність у еквіваленті повної зайнятості, чол--3.Прийнято працівників, осіб253-4.Вибуло працівників, осіб, у тому числі:350-за власним бажанням, звільнено за прогул та інші порушення трудової дисципліни з причин скорочення штатів 334 16-5.Витрати робочого часу, людино-години1414721-6.Фонд оплати праці, тис. грн19520-7.Середньомісячна заробітна плата, грн 2 458,5-8.Середньосписочна чисельність штатних працівників списочного складу, чол--9.Коефіцієнт обороту з прийняття0,33-10.Коефіцієнт обороту зі звільнення0,46-11.Коефіцієнт плинності кадрів0,46-
.6 Планування фонду заробітної плати
На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» діють три основні системи оплати праці: відрядно преміальна, почасово преміальна та оплата праці в залежності від встановленого окладу. Фонд оплати праці - основна складова частина фонду споживання. Під фондом оплати праці розуміють всю суму виплат, визначених по тарифах, окладах і розцінках, прогресивних доплатах, преміальних системах, а також матеріальним заохоченням, соціальних доплатах, та інші виплати з прибутку.
За даними фонд оплати праці у 2011 р. був найбільшим та становив 12338,6 тис. грн., найменша сума фонду спостерігається у 2012 р., де він становив всього 1032 тис. грн. Причиною цього стало скорочення чисельності персоналу підприємства. Що вплинуло і на подальші показники наведені в таблиці. Основна заробітна плата, відображала також найбільший показник у 2011 р. встановивши 7221,5 тис. грн., а найменший показник відображений у 2012 р., який становив всього 607 тис. грн. Додаткова заробітна плата спостерігалася найвищою у 2011 р. та становила 5015,1 тис. грн., а найнижча у 2012 р. в якому становила всього 421,67 тис. грн. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати також мали найбільший показник у 2011р. встановивши 34,4 тис. грн. та найменший показник у 2012 р., де вони складали всього 3,03 тис. грн. Темп росту продуктивності праці повинен завжди швидше зростати ніж темп росту заробітної плати на підприємстві. Якщо ж буде навпаки, то підприємству буде загрожувати банкротство.
Тенденція щодо перелічених вище показників щодо зростання рівня середньорічної заробітної плати та прожиткового мінімуму є цілком закономірною тому, що робоча сила на ринку праці є товаром і повинна купуватися за достойну платню, яка постійно повинна збільшуватися внаслідок того, що потреби працівника також з часом збільшуються для забезпечення ним його сімї на належному рівні.
Щодо ситуації середньорічної заробітної платні на підприємстві, то можна зробити наступний висновок, що рівень середньорічної заробітної плати працівника вищий в порівнянні з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, але нищій в порівнянні з розміром середньомісячної заробітної плати аналогічного працівника по регіону.
Оплата праці робітників, керівників й фахівців у ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» проводиться у відповідності з установленими за погодженням з профкомом відрядно преміальної й почасово преміальної системами оплати праці й з посадовими окладами згідно штатного розкладу.
Оплату праці робочих відрядників проводиться на підставі діючих тарифних ставок, кваліфікаційних розрядів й розцінок на кожний вид продукції і послуг. Оплату праці погодинників здійснюється на підставі затвердженого штатного розкладу й фактично відпрацьованих годин.
На даному підприємстві існує 3 форми і системи оплати праці:
) Відрядно преміальна. Вона є різновидом відрядної форми оплати праці, і полягає у тому, що заробітна плата працівника формується як добуток розцінки кількості виготовлених виробів та коефіцієнта, що враховує величину премії, яку встановлюють за досягнення певних показників.
За наднормову роботу доплату проводять тільки працівникам з нормованим робочим днем у розмірі 100% за кожну годину наднормової роботи від годинної тарифної ставки.
Проводять доплати за суміщення професій (посад), за розширеною зоною обслуговування чи збільшення обємів робіт без обмеження переліку суміщення професій. Проводять доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 100% тарифної ставки замінюваного працівника. За керівництво бригадою до 10 чоловік бригадиру, не звільненому від основної роботи, проводять доплати у розмірі 10% тарифної ставки, яка присвоєна бригадиру, за умови виконання бригадою норм виробітку. 3а виконання особливо важливої роботи в визначений строк виплачують до 50% суми посадового окладу або тарифної ставки, що оформляється наказом.
2.7 Показники фінансової діяльності підприємства
У процесі проведення аналізу фінансового стану широко використовуються дані фінансової звітності: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності.
Метою економічного аналізу є вивчення результатів діяльності підприємства, визначення впливу факторів на показники їх роботи для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності діяльності.
Однією з найважливіших задач, які стоять перед легкою промисловістю, є забезпечення споживачів якісними товарами. В основі вирішення цієї задачі лежить створення діючого ефективного механізму господарювання, який дозволить в умовах ринкової економіки виявити і мобілізувати резерви зростання виробництва і зниження собівартості продукції, досягти при менших витратах збільшення випуску продукції за рахунок впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.
В свою чергу інтенсивне використання виробничих ресурсів може бути забезпечене прискореним розвитком науково-технічного прогресу та посиленням режиму економії.
Досвід підприємств легкої промисловості і аналіз їх діяльності показують, що відсутність контролю і матеріальної відповідальності за необгрунтовані витрати виробництва призводять до того, що підприємства для зростання прибутку вибирають не інтенсивний шлях зниження собівартості, а екстенсивний.
В цих умовах слід встановити пріоритет собівартості продукції, як одного з головних факторів зростання прибутку, створити систему управління нею на підприємстві.
Управління будь-яким обєктом потребує, перш за все, знання про його вихідний стан, відомостей про те, як існував і розвивався обєкт в попередній період. Отримавши повну і достовірну інформацію про діяльність обєкта в минулому, тенденціях, що склалися в його функціонуванні та розвитку можна впевнено приймати важливі управлінські рішення.
Проаналізуємо діяльність ПАТ Бердичівська фабрика одягу.
В 1995 році було засновано ПАТ Бердичівська фабрика одягу шляхом перетворення державного підприємства Бердичівська швейна фабрика у відкрите акціонерне товариство.
З 1992 року через складні економічні умови в країні, відсутність оборотних коштів та низьку купівельну спроможність вітчизняних споживачів підприємство почало працювати з іноземними партнерами на умовах давальницької сировини.
Робота на давальницькій сировині малорентабельна, але дозволяє:
.Своєчасно проводити розрахунки з бюджетом, за енергоносії та опалення.
.Забезпечити роботою та відповідно заробітною платою колектив підприємства кількістю 1273 чоловіка.
.Зберігати і підвищувати кваліфікацію робітників та інженерно-технічних працівників підприємства.
.Підвищувати якість продукції, що виготовляється, оскільки вимоги до якості інофірм дуже високі.
Завдяки напруженій роботі правління, всього колективу в цілому, вдалося стабілізувати роботу підприємства.
Ефективність господарської і фінансової діяльності підприємства в ринкових умовах господарювання визначається його фінансовим станом. Саме фінансовий стан підприємства найповніше характеризує його успіх як у виробничій сфері, так і у відносинах з партнерами, кредиторами та інвесторами. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницької діяльності господарюючого суб'єкта, проте і сам прямо залежить від результатів підприємницької діяльності. Так. наприклад, якщо діяльність господарюючого суб'єкта приносить прибуток, то за рахунок цього утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті призводять до зміцнення фінансового становища підприємства. Навпаки ж,такі негативні явища, як брак, неправильне використання формування та використання активів може виявитись причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за отримані сировину і матеріали, неповного і неритмічного забезпечення підприємства ресурсами, яке в свою чергу викличе простої, що в кінцевому результаті призведуть до трат, а отже і погіршення фінансового становища підприємства.
Таблиця №6
Показники рентабельності підприємства
№ з/пПоказникиНормативРокиВідхилення 2012 до 2014 +/-20122013201412345671.Рентабельність активів>02.Рентабельність власного капіталу>03.Чиста рентабельність діяльності>04.Рентабельність продажу>05.Рентабельність продукції>0
Фінансовий стан підприємства може бути задовільний або незадовільний.
Задовільний фінансовий стан - це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства.
Незадовільний фінансовий стан підприємства характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним їх використанням, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.
Фінансова діагностика - це комплексний аналіз і оцінка фінансових показників діяльності підприємства, з метою "визначення теперішнього і майбутнього фінансового стану підприємства на їх основі.
В ході проведення фінансової діагностики розраховуються ряд фінансових коефіцієнтів - показники ліквідності, фінансової стійкості і ефективності господарської діяльності підприємства.
Показники ліквідності підприємства характеризують чи спроможне підприємство розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями і в як швидко воно може це зробити. При оцінці ліквідності підприємства розраховують наступні показники ліквідності, методика розрахунку і оцінки яких приведена нижче.
Характеристика показників ліквідності ПАТ „Бердичівська фабрика одягу" наведена в Таблиці №7.
Таблиця №7
Оцінка ліквідності та фінансової стікості підприємства
ПоказникНормативне значенняРокиВідхиленя 2011 до 2009201201201+/-1.Коефіцієнт покриття (платоспроможності)>22. Коефіцієнт швидкої ліквідності>13. Коефіцієнт абсолютної ліквідності>0,24.Коефіцієнт автономії, платоспроможності>0,55.Коефіцієнт фінансової залежності<26. Коефіцієнт фінансової стійкості>1
Таблиця №8
Показники фінансово-економічних результатів діяльності підприємства
№ з/пПоказники201220132014ВідхиленняТис. грнТис. грнТис. грн+,-1.Доход (виручка) від реалізації продукції----2.Чистий дохід від реалізації продукції34 58240 33861 84621 5083.Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)27 13032 50246 40813 9064.Валовий продукт7 4527 83615 4387 6025.Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування прибуток; збиток114415885476.Податок на прибуток від звичайної діяльності35415885477.Фінансові результати від звичайної діяльності прибуток; збиток-- --8.Чистий прибуток; збиток79---9.Витрати на операційну діяльність разом36 66238 42351 96813 54510.Витрати на оплату праці19 80321 57331 4819 90811.Матеріальні затрати4 4744 6416 0391 398
Розділ 3. Форми і системи оплати праці на підприємстві
3.1 Економічний зміст поняття «заробітна плата»
Закон України "Про оплату праці" визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
3.2 Системи, форми та види оплати праці на ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»