Економіко-статистичний аналіз фінансових результатів від реалізації кукурудзи на зерно

Економіко-статистичний аналіз фінансових результатів від реалізації кукурудзи на зерно

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВАУКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економічний факультет

Кафедра агробізнесу і статистики

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни «Статистика»

Тема роботи: Економіко-статистичний аналіз фінансових

результатів від реалізації кукурудзи на зерно

Студент Тіщенко Евгеній Юрійович

Спеціальність Менеджмент організацій

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи статистичного дослідження ефективності використання земельних угідь

1.1 Значення, завдання статистики землекористування та джерела даних для аналізу земельних угідь

1.2 Методика визначення системи показників використання та економічної оцінки земельних угідь

2. Характеристика природних і економічних умов господарства

3. Економіко-статистичний аналіз використання земельних угідь

3.1 Статистичний аналіз динаміки і структури земельних угідь та їх трансформація

.2 Статистичний аналіз структури посівних площ

3.3 Економіко-статистичний аналіз урожайності зернових культур

3.3.1 Визначення показників варіації при аналізі середньої урожайності сільськогосподарських культур

3.3.2 Визначення тенденції і рівня врожайності сільськогосподарських культур на перспективу

3.3 Застосування методу статистичних групувань при вивченні ефективності використання земельних угідь

3.4 Кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на врожайність сільськогосподарських культур і виявлення резервів її росту

3.5 Економічна ефективність використання землі в господарстві та резерви її підвищення

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

статистичний врожайність сільськогосподарський

ВСТУП

Ефективне використання земельних ресурсів має винятково важливе значення для сталого розвитку аграрного сектора України. Цьому має бути підпорядковане реформування земельних відносин, на основі якого здійснено перехід до різних форм власності на землю, запроваджено платне землекористування тощо. Проте в державі поки що не вирішено проблему забезпечення раціонального та екологобезпечного використання земельних ресурсів. Протягом останніх років значно зменшилась кількість внесення мінеральних та органічних добрив, що негативно впливає на якість ґрунтів, а зрештою, на ефективність господарювання сільськогосподарських підприємств.

З часу офіційного оголошення земельної реформи в Україні минає вже друге десятиліття, проте перетворення, що стосуються питань земельної власності, володіння, користування й розпорядження землею як головним засобом виробництва у сільському господарстві, виявилися досить неоднозначними та малоефективними. Саме тому вирішення стратегічних завдань у цій сфері потребує цілеспрямованого, комплексного, всебічного та науково обґрунтованого проведення на загальнодержавному рівні правових, економічних і організаційних заходів стосовно ефективного використання землі в органічному зв’язку з усіма чинниками виробництва.

Стосовно землі сьогодні маємо неоднозначну й парадоксальну ситуацію: з одного боку, зволікання з впровадженням ринку земель сільськогосподарського призначення серйозно гальмує розвиток аграрного сектора економіки, з іншого - негайний перехід до ринку сільськогосподарських земель за умов надлишку пропозиції над попитом у досліджуваному регіоні може призвести до переходу значної частини земельного фонду у власність суб’єктів, які будуть лише зайвою ланкою між суспільством і сільгоспвиробником. Таким чином, нанівець буде зведено саму суть земельної реформи.

Враховуючи цю обставину, на сучасному етапі актуальним є питання всестороннього і детального дослідження особливостей розвитку земельних відносин, ролі і місця землі у системі чинників сільськогосподарського виробництва та розробки на цій основі шляхів оптимізації використання виробничих ресурсів галузі з метою забезпечення її ефективного функціонування.

Мета роботи полягає у аналіз дослідження ефективності використання земельних угідь та підвищення її ефективності.

Відповідно до вказаної мети в цій роботі поставлено такі завдання:

розробити статистичний аналіз динаміки і структуру земельних угідь та їх трансформацію;

дослідити статистичний аналіз структури посівних площ

визначити показники варіації при аналізі середньої урожайності сільськогосподарських культур

визначити тенденції і рівень врожайності сільськогосподарських культур на перспективу

застосувати метод статистичних групувань при вивчені ефективності використання земельних угідь

розробити кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на врожайність сільськогосподарських культур і виявити резерви її росту

визначити економічну ефективність використання землі в господарстві та резерви її підвищення.

Об’єкт дослідження - Державне підприємство «Дослідне господарство «Покровське» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України.

Предмет дослідження - аналіз господарського стану господарства та ефективність використання земельних угідь.

Методи дослідження:

Статистичне групування

Аналіз рядів динаміки та їх вирівнювання (механічне та аналітичне)

Індексний аналіз

Кореляційно-регресійний аналіз

Джерела інформації:

Підручники

Ф.№ 29-с/г «Підсумки збору врожаю с/г культур, плодів, ягід та винограду»

Ф № 50-с/г «Основні економічні показники роботи с/г підприємств за 20__р.»

Економічний паспорт

Теоретичні основи статистичного дослідження ефективності використання земельних угідь

Значення, завдання статистики землекористування та джерела даних для аналізу земельних угідь

Статистичне спостереження у рослинництві здійснюють органи державної статистики разом з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи періодичну і річну статистичний звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження.

В Україні здійснюється єдиний державний облік земельного фонду, де ведеться державний земельний кадастр. Він містить систему даних і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі за землекористувачів, за категоріями земель, а також про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлює Кабінет Міністрів України.

Щороку, станом на 1 січня, підприємства, установи, організації, об’єднання та землевпорядні органи складають і подають спеціальну статистичну звітність - ф. № 6-зем «Звіт про наявність земель і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках земель та землекористувачах»; ф № 6а-зем «Звіт про наявність зрошувальних земель і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах»; ф. № 6б-зем «Звіт про наявність осушених земель і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах». В цих звітах містяться дані про категорії земель, власників землі та землекористувачів, а всередині їх - про види угідь, стан і використання землі. Таку звітність надсилають відділам і управлінням земельних ресурсів районних і обласних державних адміністрацій, а також Державному комітету про земельних ресурсах.

Відомості про хід сівби ярих і озимих культур містяться у тижневій оперативній статистичній звітності (ф.№ 3-сг і 7-сг). Після закінчення сівби ярих культур органи державної статистики щороку проводять заключний облік посівних площ під врожай поточного року по всіх категоріях господарств. Для цього сільськогосподарські підприємства складають і подають районним відділам статистики «Заключний звіт про посівні площі під урожай поточного року» (ф. № 4-сг.). в ньому міститься інформація про посівні площі усіх культур, включаючи посіви озимих і багаторічних трав минулих років, у тому числі на зрошуваних землях.

Оперативні відомості про хід збирання урожаю сільськогосподарських культур наводять у ф. № 7-сг «Звіт про збирання врожаю сівбу озимих і оранку на зяб». У цьому звіті наростаючим підсумком показують зібрану площу основних культур і вироблену з цієї площі продукцію. Ця форма має важливе значення для конролю за виконанням графіків збирання урожаю, а також для оцінки строків проведення збиральних робіт і втрат продукції.

Попередні дані про збирання врожаю усіх с/г культур надходять від сільськогосподарських підприємств у районні відділи статистики. Ці дані наводять у ф. № 29-сг «Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень», який складають станом на 1 листопада. У звіті за розгорнутим переліком культур наводяться такі показники: фактична посівна площа, зібрана площа від початку збирання до звітного строку, кількість одержаної з цієї площі продукції, середній збір продукції з 1 га зібраної площі. Крім того, у звіті показують площу посіву, яка збиратиметься після звітного строку, і очікуваний збір продукції з 1 га і всієї площі.

Важливим джерелом даних статистики є річні звіти сільськогосподарських підприємств. В них наводять загальну земельну площу господарства та її розподіл по угіддях, наявність зрошуваних і осушених земель, фактично посіяну площу і збір продукції окремих культру, площу і валовий збір продукції садів, виноградників та інших багаторічних насаджень. Цінні відомості для характеристики стану і аналізу розвитку рослинництва дістають в результаті паспортизації полів і водогосподарських систем. Масові дані про стан земель, посівів, насаджень нагромаджуються у науково-виробничих системах і закладах, які обслуговують сільське господарство (землеустрій гідрометеорологічна служба, агрохімічне обслуговування сортовипробування, захист рослин тощо).

Методика визначення системи показників використання та економічної оцінки земельних угідь

Історично рослинництво ототожнюється із землеробством, чим підкреслюється його залежність від землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві, його матеріальної основи.

Земля - це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а, навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Під родючістю грунту розуміють його здатність забезпечувати урожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як від об’єктивних властивостей грунту, так і від розвитку культури землеробства та кліматичних умов. Розрізняють природну, штучну і економічну родючість землі. Природна родючість створюється внаслідок тривалого ґрунтотворного процесу без втручання людини. Штучна родючість створюється працею людини. Економічна родючість - це результат дії природи і суспільної праці, сукупний вираз природної і штучної родючості.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (в тому числі й землі під водою) незалежно від цільового призначення та господарського використання.

Форми власності на землю в Україні такі: державна, колективна і приватна форми. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до цільового призначення всі земельні ресурси поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3)землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення); 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6)землі водного фонду; 7) землі запасу.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним називається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим -до 3 років і довгостроковим - від 3 до 25 років.

Відповідно до стану і виробничого використання земельний фонд поділяють на окремі види земельних угідь. Земельні угіддя - це ділянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання. Їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

До сільськогосподарських угідь належать угіддя, які придатні і використовуються для виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження.

Рілля включає усі розорані землі, які використовуються або підготовлені під посіви сільськогосподарських культур. Площу ріллі визначають підсумовуванням площі посіву сільськогосподарських культурі площі чистого пару. Обчислена таким способом площі ріллі може не збігатися з її розмірами, визначеними за картографічними матеріалами землеустрою господарства. Це зумовлене тим, що частина ріллі використовується під тимчасові зрошувальні борозни, дороги тощо.

До несільськогосподарських угідь належать землі під лісом, деревно-чагарникові насадження (у тому числі полезахисні лісові смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання і сільському господарстві.

Під структурою земельних угідь розуміють частку окремих видів угідь у загальній земельній площі. ЇЇ виражають, як правило, у процентах. Щоб визначити, який процент становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100.

В перспективі у зв’язку з дальшим розвитком промислового і житлового будівництва землезабезпеченість населення зменшуватиметься, тому основним напрямком збільшення виробництва сільськогосподарської продукції має бути підвищення продуктивності земель.

Для організації правильного обліку і раціонального використання земель велике значення має ведення земельного кадастру.

Земельний кадастр - це систематизована сукупність даних про природні властивості земель, їх правовий і господарський стан. Його використовують для забезпечення рад народних депутатів і земельних органів, землевласників, землекористувачів та орендарів інформацією про стан земель, щоб забезпечити раціональне їх використання і охорону, вдосконалити управління земельними ресурсами, обґрунтувати розмір плати за землю.

Складовими частинами земельного кадастру є кількісний облік (реєстрація) земель по власникам, землекористувачах та видах угідь, якісний облік земель, бонітування ґрунтів і економічна оцінка землі.

Бонітування грунтів - це порівняльна оцінка якості грунтів, їх продуктивної здатності. При бонітуванні враховують агрохімічні властивості грунтів: товщину гумусового горизонту, вміст гумусу, азоту і фосфору, кислотність, механічний склад та інші елементи, що впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

При бонітуванні грунтів об’єктом є грунтові різновиди ріллі, а основою оцінки - «нормальна урожайність», яку обчислюють за рівнянням регресії. Нормальна урожайність показує, який рівень урожайності сільськогосподарських культур можна мати з певного різновиду грунтів і ріллі в цілому. Результати бонітування грунтів виражають в балах. Їх визначають залежно від розміру «нормальної урожайності». Найбільш родючі грунти і рілля в цілому мають оцінку 100 балів.

Матеріали бонітування грунтів використовують для розробки заходів підвищення продуктивності землі за рахунок проведення меліоративних робіт, боротьби з водною і вітровою ерозією грунтів, а також здійснення комплексу заходів охорони і раціонального використання земельних ресурсів.

Під економічною оцінкою землі розуміють визначення порівняльної економічної цінності землі як засобу виробництва. Її здійснюють за такими економічними показниками: урожайність сільськогосподарських культур, вартістю валової продукції, окупністю витрат, диференційованим доходом. Для визначенні вартості валової продукції застосовують кадастрові ціни, які дорівнюють суспільній собівартості продукції рослинництва в зоні з найгіршими природно - економічними умовами виробництва плюс необхідний додатковий продукт. Розмір додаткового продукту становить 15% вартості сукупних основних і оборотних виробничих фондів рослинництва.

Окупність витрат обчислюють як відношення вартості валової продукції рослинництва в кадастрових цінах до витрат живої та уречевленої праці на виробництво продукції. виробничі витрати включають витрати на заробітну плату, витрати продукції власного виробництва (насіння, корми), куплених матеріалів, амортизаційні відрахування тощо.

Диференційований доход є частиною додаткового чистого доходу, який створюється продуктивною працює на землях кращої якості. Його визначають відніманням від вартості валової продукції витрат на виробництво необхідного додаткового продукту.

Одним із способів економічної оцінки землі є відносна оцінка за 100-бальною шкалою. Найбільш продуктивні землі, що забезпечують максимальний вихід валової продукції рослинництва з розрахунку на 1 грн виробничих витрат, оцінюють в 100 балів. Бальну оцінку інших земель визначають як відношення окупності витрат виробництва на цих землях до окупності витрат виробництва на землях, які мають оцінку в 100 балів. В інших випадках за основу шкали беруть урожайність сільськогосподарських культур, вартість валової продукції рослинництва або диференційований доход.

За допомогою оціночних балів порівнюють окремі землі і виражають їх у кадастрових гектарах за такою формулою:

Кга = Фга × Б / 100,

де Кга - кадастрові гектари землі; Фга - фізична площа сільськогосподарських угідь; Б - бал економічної оцінки певного виду угідь.

Аналізуючи використання земельних ресурсів, визначають показники, що характеризують ступінь використання всього земельного фонду або окремих видів угідь. Так, показник використання земельного фонду для сільськогосподарських цілей визначають як відношення площі сільськогосподарських угідь до площі земельного фонду; показник використання сільськогосподарських угідь - як відношення орних земель (в окремих випадках - орних земель і багаторічних насаджень) до площі сільськогосподарських угідь; показник використанні ріллі - відношення площі посіву сільськогосподарських культур до площі ріллі. Розмір цих показників значною мірою залежить від природно - економічної зони, в якій розташоване господарство.

Для характеристики економічної ефективності використання землі визначають показники виходу продукції з одиниці земельної площі. Розрізняють натуральні і вартісні показники. До натуральних показників належать: вихід зерна, цукрових буряків, соняшнику, борошна, картоплі, овочів, кормів та інших видів продукції рослинництва на одиницю площі; виробництво молока, м’яса і вовни на 100 га сільськогосподарських угідь, свинини - на 100 га ріллі, яєць - на 100 посівної площі зернових культур.

Натуральні показники використання землі застосовують тільки для порівняльного аналізу господарської діяльності підприємств, що мають однакові природно-економічні умови і напрям спеціалізації.

Вартісні показники економічної ефективності використання землі характеризують вихід валової і товарної продукції, валовий і чистий доход з розрахунку на одиницю земельної площі. Ці показники використовують під час порівняльного аналізу господарської діяльності підприємств, що мають однакову продуктивність землі. В інших випадках слід враховувати коефіцієнт економічної оцінки землі, оскільки якість землі впливає на урожайність сільськогосподарських культур і вихід валової продукції з розрахунку на одиницю земельної площі.

При аналізі ефективності використання земельних ресурсів важливе значення має освоєння і використання меліорованих земель. Найважливішим показником ефективності використання меліорованих земель є рівень урожайності сільськогосподарських культур, вирощуваних на цих землях. Для цього вивчення використовують відносне порівняння, коли знаходять відношення однієї величини до іншої, і порівняння різниць, коли знаходять відхилення однієї величини від іншої.

Приріст урожайності культур на зрошуваних землях бувають в абсолютних і відносних величинах. Проте показники абсолютних приростів виходу продукції з одиниці земельної площі не можна використати для порівняльної оцінки ефективності зрошення земель, оскільки показники урожайності окремих культур не можна порівняти.

Об’єктивну оцінку ефективності меліорації можна дати тільки за допомогою відносних показників приросту урожайності.

В умовах переходу агропромислового комплексу до ринкових відносин важливу роль відіграє порівняльний аналіз додаткового виходу продукції меліорації земель по окремих сільськогосподарських культурах у вартісному виразі, а також аналіз окупності витрат на меліорацію земель.

Економічну ефективність меліорації земель визначають порівнянням вартості додаткової продукції з витратами виробництва, пов’язаними із зрошенням земель. Основні показники ефективності зрошення такі:1) приріст сільськогосподарської продукції в натуральному або вартісному виразі на 1 грн. додаткових витрат; 2) приріст чистого доходу на 1 грн. додаткових витрат. Слід урахувати, що ці показники не завжди знаходяться у прямому співвідношенні, оскільки в першому показнику не враховано собівартість додаткової продукції, а у другому показнику розмір чистого доходу на 1 грн. додаткових витрат не завжди збігається з більшим приростом врожаю і виходом продукції з одиниці площі. Тому для визначення економічної ефективності меліорації земель потрібно застосовувати й інші аналітичні показники, наприклад розмір прибавки урожаю і чистого доходу з розрахунку на 1 т води, використаної для поливання. Чистий доход, одержаний внаслідок застосування зрошення по окремих культурах, визначається за формулою:

Чд = ( В + b) - Е,

де В - вартість додаткової продукції, одержаної внаслідок зрошення земель, грн.; b - вартість додаткової супутньої і побічної продукції, грн; Е - сума виробничих витрат, пов’язаних із зрошенням земель, включаючи витрати на збирання, транспортування і реалізацію додаткової продукції, грн.

Ефективність використання земельних ресурсів у динаміці за кілька років обчислюють за індексом економічної ефективності використання землі:

де q1 і q0 - обсяг виробництва окремих видів продукції у звітному і базисному періодах; p- порівняні ціни за одиницю продукції ; П1 і П0- площа сільськогосподарських угідь у звітному та базисному періодах.

За допомогою цього індексу можна порівнювати результати господарської діяльності підприємства, які мають різні природно-економічні умови та напрям спеціалізації.

2. Характеристика природних і економічних умов господарства

Державне підприємство «Дослідне господарство «Покровське» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України (надалі ДП «ДГ «Покровське») створене згідно наказу УААН № 167 від 28.12.1994р. на базі колгоспу «Жовтень». Підпорядковане Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення. Загальне підпорядкування - Національна академія аграрних наук України, як власник державного майна, закріпленого за господарством.

ДП «ДГ «Покровське» Біляївського району Одеської області об’єднує чотири населених пункти : с. Маринівка, с. Нова Еметівка, с. Берегове, с. Стара Еметівка. Виробничий центр господарства розташований у селі Маринівка, який розміщений в 75 км від районного центру - м. Білявка і в 30 км від обласного центру - м. Одеса.

Територія господарства розташована в Ізмаільсько - Одеському ( південно-західному ) агрогрунтовому районі південної степної агро кліматичної зони України .

Територія ДГ “Покровське” розташована в недостатньо зволоженому агро кліматичному районі степу Одеської області . Сума річних опадів по середнім і багаторічним даним складає 377 мм із значними коливаннями по рокам . Незначна кількість опадів ( річних ) випадання значної частини опадів у вигляді ливнів знижує господарську цінність і рівень використання вологи рослинністю. Район характеризується недостатністю випадаючих опадів .

Високі літні температури і сухі вітри визивають велике випаровування , а в наслідок , і обумовлюють засушливість району.

За зиму випадає 63 мм опадів , але в наслідок нестійкого теплового режиму зим і частих змін морозів відлигами з цієї кількості опадів у вигляді снігу випадає біля половини , інша частина , представляється у вигляді дождю і туману .

Температурні умови благо приємні для розвитку сільськогосподарських культур , і особливо для винограду . Середньорічна температура повітря складає + 9,4 ºС .

Річний максимум температури повітря + 38 ºС , абсолютний мінімум дорівнює 30 ºС .

Пануючими повітряними течіями є північні , північно-східні і північно-західні . Під час зими панують вітри північного і північно-східного направлення . Літом панують вітри південного і південно-східного направлення . Домінуючи сухі вітри східного , північно-східного направлення , і південно-східного обумовлюють засушливий режим району .

Дуже важливим показником є температурний режим ґрунтів . Найвища температура ґрунту в червні , серпні і найменша в лютому .

Територія господарства розташована на ерозірованому водороздільному плато, розташованому між двома лиманами Хаджибейським та Куяльницьким і представлена широковолнистим водно-ерозійним типом рельєфу . Розподілення ґрунту господарства в значній мірі знаходиться в прямій залежності від рельєфу місцевості . Так , полнорозвинуті ґрунти з повно вираженими гумусовими обріями приурочені до рівних участків , схилів і ухилів до 2 º . Слабо ерозіровані ґрунти зазвичай займають пологі схили з ухилом 2 - 3,5 º різноманітної експозиції . Сильно ерозіровані ґрунти розташовані на схилах більше 6 º.

На території ДГ “Покровське” мається доволі розгалужена овражно-балочна і ложбінна сіть . Під час ливнів , а також під час таїння снігів , вода стікає в балки , утворюючи потоки , які здійснюють змив і розмив ґрунту . Ґрунтові води знаходяться на глибині 5 - 20 метрів між лісовими відложеннями і підстилаючими їх глинами . Вони мінералізовані , залягаючи глибоко , і не мають зв’язку з ґрунтом .

Територія господарства знаходиться в підзоні ковильних степів. Основною рослинністю є однорічні та багаторічні рослини .

На території господарства виділено 16 різноманітних по генезису , механічному складу і рівня видів і різновидів ґрунтів . Всі види і різновиди об’єднані в 7 агрогосподарських групи :

1. Чорноземи південні;

2. Чорноземи південні середньо і сильно змиті;

. Чорноземи на пложних породах середньо і сильно змиті.

4. Чорноземи на пложних глинах.

5. Лугові солонцюваті солончакові ґрунти.

6. Лугово-болотні ґрунти.

7. Солончаки займають площу.

Форма власності у господарстві державна.

Транспортний зв'язок: асфальтовані дороги до пунктів реалізації продукції.

Земельна площа господарства 3166 га, в т.ч. рілля - 2803 га. Крім того господарство орендує у Маринівській Сільської раді 472 га, в т.ч. ріллі - 151 га.

ДГ “Покровське” вирощує насіння зернових культур, яке воно реалізує за договорами селекційно - генетичним інститутам, агропідприємствам 12 областей країни.

Молоко реалізується за договорами переробним підприємствам, а саме на Балтський молочно - консервний комбінат, агроком.

Продукцію вирощування (ВРХ та свині) реалізують Одеському м’ясокомбінату.

В цілому природно - економічні умови господарства сприятливі для ведення галузі рослинництва i тваринництва.

Для визначення виробничого напрямку діяльності агарного підприємства використовують такі показники як структура товарної та валової продукції, структура виробничих витрат в по галузевому розрізі, структура витрат живої робочої сили та інші. В своїх розрахунках ми використовували дані, які характеризують склад та структуру товарно продукції за останні три роки.

Прямим показником спеціалізації є структура товарної продукції. Для цього розраховують співвідношення окремих видів товарної продукції і питому вагу окремих галузей (таблиця 2.1.)

В своїх розрахунках ми використовували дані, які характеризують склад та структуру товарної продукції за останні три роки.

Як видно із даних таблиці 1 за період 2007 - 2009 рр. грошова виручка від реалізації продукції рослинництва склала в середньому - 77,8 % від загального обсягу по підприємству. Доходи від реалізації зерна зменшуються, в 2009 році питома вага їх досягла 56,2 %, проти 66% в 2007р., а в середньому за досліджуваний період - 60,5 %. Грошова виручка від реалізації насіння соняшнику в загальній виручці по підприємству складає 2,2 % і має тенденцію до збільшення (в 2009 році вона досягає 3,0 %, проти 2007, де ії рівень - 2,5 %.)

Питома вага грошових надходжень від реалізації продукції скотарства склала в середньому за період 2007 - 2009 рр. 22,2 %., в тому числі від реалізації молока - 16,9 %, а яловичини - 5,1 %. В динаміці за три роки питома вага грошової виручки від реалізації скотарської продукції підвищується відповідно молока з 15,9 % до 21,5 % і яловичини - з 4,4 % до 5,2 %.

Табл. 2.1. Доход від реалізації продукції та його структура за видами в

ДП «ДГ «Покровське»

Таким чином, провідними видами продукції в підприємстві є зерно та молоко. Виробничий напрям підприємства можна охарактеризувати як зерно - молочний. Ці дві галузі в структурі товарної продукції займають 60,5 % і 16,9 %.

Розмір господарства характеризується можливостями у виробництві продукції і рішенні конкретних соціально - економічних задач. Він обумовлює результати їх господарської діяльності Основними показниками за якими проводять аналіз розміру підприємства є: вартість валової продукції, земельна площа, вартість основних виробничих фондів, середньорічна чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві, поголів’я тварин та ін.

Розміри агарного підприємства залежать від природно - економічних умов його розміщення, забезпеченості виробництва трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами, рівня професіональної кваліфікації спеціалістів та кадрів масових професій.

В сільському господарстві поряд з людиною значну роль відіграють земля, засоби і предмети праці. Так як земля, праця людини та предмети праці є необхідною умовою та факторами виробництва в сільському господарстві, то вони виступають в якості його ресурсів та складають ресурсний потенціал сільськогосподарського виробництва.

Земля - це головний засіб виробництва, без якого не можливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Вона одночасно є предметом і засобом виробництва.

Земельні ресурси уявляють собою площу землі, яка використовується для виробництва сільськогосподарської продукції і вони є загальним фактором виробництва.

Раціональне використання землі має велике значення для розвитку господарства. Основами земельного законодавства передбачено, що землекористувачі повинні раціонально використовувати землю, впроваджувати найбільш ефективні системи землеробства, вводити і освоювати сівозміни, не допускати не використання землі. Одним з головних заходів при цьому є впровадження науково-обгрунтованої системи землеробства, яка включає в себе комплекс агротехнічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на підвищення родючості грунту.

Наряду з земельними ресурсами важливу роль в сільському господарстві відіграють засоби виробництва

Засоби і предмети праці в сукупності становлять засоби виробництва, які є основою сільського господарства і важливою складовою його продуктивних сил. Засоби виробництва виражені в грошовій формі становлять виробничі фонди сільськогосподарського виробництва, економічне значення яких полягає в тому, що вони є мірилом і основою розвитку продуктивних сил сільського господарства, забезпечуючи відповідний рівень і темпи збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці.

Основні засоби як економічна категорія функціонують у виробництві на протязі довгого часу і зберігають при цьому свою матеріально-речову форму і свою вартість поступово переносять на вироблений продукт.

До оборотних засобів відносять ту частину засобів виробництва, які повністю споживаються у виробничому процесі, повністю використовуються на протязі одного процесу виробництва, змінюють свою вартість і переносять її повністю на готову продукцію. Тому для нового циклу виробництва їх необхідно повністю оновлювати.

Трудові ресурси є невід’ємною частиною ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Це сукупність працівників, які здатні працювати в сільськогосподарському виробництві, тобто мають необхідний фізичний розвиток, знання і практичні навики для якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у цій сфері матеріального виробництва. Без участі трудових ресурсів, засоби і предмети праці не зможуть створювати споживчі вартості.

Основні показники, які характеризують розміри підприємства наведені в таблиці 2.

Табл. 2.2. Забезпеченість

ДП «ДГ «Покровське» виробничими ресурсами

Із даних таблиці 2.2, видно що ДП ДГ “Покровське” має досить потужній виробничий потенціал. Площа сільськогосподарських угідь складає 3366,07 га, в тому числі 2905,08 га рілля. Середньорічна вартість основних засобів складає 16896 тис. грн., або в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь - 501,95 тис. грн., що є достатньо високим показником фондозабезпеченості господарства.

Середньорічна вартість основних засобів с/г призначення з розрахунку на 1 працюючого в 2009 році склала 212,54 тис. грн, має тенденцію до збільшення. Так, в 2009 р. в порівнянні з 2007 роком вона зросла на 121,1%.

Табл. 2.3. Обсяги виробництва і реалізації основних видів продукції та показники виробничих витрат в ДП «ДГ «Покровське»

З таблиці 2.3., в якій показуються обсяги виробництва і реалізації основних видів продукції та показники виробничих витрат, бачимо такі результати:

Вартість валової продукції с/г в порівнянних цінах 2005 р. в порівнянні з 2007 роком зросла на 145,2%. Дохід (виручка) від реалізованої с/г продукції збільшився на 184,8%. Собівартість реалізованої с/г продукції також збільшився на 172,5%. Що призвело до збільшення прибутку від реалізації с/г продукції на 222,4%. При цьому прямі затрати праці на всю с/г продукцію зменшилися на 19,1

Виробництво зерна за досліджуваний період (2007-2009р.р) коливається в обсягах 26794 - 37462 ц, насіння соняшнику відповідно - 494 - 2493 ц.

Незначно збільшилися обсяги виробництва продукції скотарства, з 452 ц в 2007 році до 491 ц в 2009 році.

Що стосується реалізації продукції в фізичній вазі, то бачимо наступне: обсяг реалізації зернових і зернобобових культур збільшився від 16239 ц до 24372 ц, тобто на 151,1%, але реалізація соняшнику навпаки зменшилась з 430 ц до 211ц, тобто на 49,1% менше в порівняні з 2007р. Значно збільшились обсяги реалізації молоко. Так, в 2007 році реалізували 3756 ц молока, а в 2009 році - 7862 ц., це на 209,3% більше.

Основою подальшого розвитку сільського господарства і збільшення виробництва продукції є високоефективне використання виробничого потенціалу та підвищення його продуктивності. Тому важливим є визначення рівня використання виробничого потенціалу підприємства

Цифровий матеріал таблиці 2.4. свідчить про підвищення ефективності використання, перш за все земельних угідь. Так виробництво валової продукції, доходу (виручки) від реалізації та прибутку в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь зросло відповідно з 74,1 тис. грн. до 108,2тис. грн і з 110,8 тис. грн. до 205,9 тис. грн. і 27,4 тис. грн. до 61,3 тис. грн. у 2009 році.

Позитивні тенденції характерні і для більш раціонального використання основних засобів та трудових ресурсів. Так фондовіддача зросла з 0,21 грн. в 2007 році до 0,35 грн. на 1 грн середньорічної вартості основних засобів с/г призначення в 2009році. Продуктивність праці підвищилась з 24,58тис. грн до 48,56 тис. грн, що складає 197,6%.

Рівень рентабельності с/г продукції в цьому господарстві складає 42,4% і має тенденцію до збільшення ( в 2007 році він досягає 32,9%).

Табл. 2.4. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в ДП «ДГ «Покровське»

3. Економіко-статистичний аналіз використання земельних угідь

.1 Статистичний аналіз динаміки і структури земельних угідь та їх трансформація

Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу окремих видів угідь у загальній земельній площі. Динаміку і структуру земельної площі ДП «ДГ «Покровське» наведено в табл.3.1.

Табл. 3.1. Динаміка і структура земельних угідь

ДП «ДГ «Покровське» за 2007 - 2009рр.

Як видно з данних табл.3.1., за 2007-2009р.р. зменьшення було загальної земельної площі на 140 га або 96,2%, сільськогосподарських угідь - на 17 га або на 99,5%, ріллі - на 49 га або на 98,3% та інших земель - на 123 га або на 51,2%.

Це зумовлено відведенням площ для транспортного та сільськогосподарського будівництва. Також було переведено ріллю в пасовищя.

.2 Статистичний аналіз структури посівних площ

Динаміку структури посівних площ розглянемо в табл. 3.2.

Табл.3.2. Структура посівних площ в ДП «ДГ «Покровське» за 2007-2009р.р

Дані табл.3.2. показують, що за досліджуваний період питома вага зернових культур у загальній посівній площі зменьшилась на 156 га або на 89,1%, а питома вага технічних та кормових культур збільшилась на 60 га і 100 га відповідно або на 120,7% і 112,5%. Загальна посівна площа у 2009 році у порівнянні з 2007 роком збільшилася на 4 га.

3.3 Економіко-статистичний аналіз урожайності зернових культур

3.3.1 Визначення показників варіації при аналізі середньої урожайності зернових культур

Середні величини дають узагальнюючу характеристику сукупностей за якою-небудь варіюючою ознакою. Проте при тому самому середньому значенні ознаки, що визначається, окремі сукупності істотно різняться за складом і величиною відхилень від середньої. Вивчення розміру відхилень та їх розподілу використовують для оцiнки кiльксної однорiдностi сукупностi. Чим менше ступiнь коливання ознаки, тим однорiднiша сукупнiсть.

Вимiрювання i аналiз варiацiї має велике значення для оцiнки стiйкостi дослiджуваних явищ: розмах варiацiї, середнє лiнiйне вiдхилення, дисперсiю, середнє квадратичне вiдхилення, коефiцiєнт варiацiї тощо.

За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати сукупності за коливанням різних ознак. Розглянемо зміст і порядок визначення показників варіації на прикладі даних ДП «ДГ «Покровське» (табл.3.3).

Табл. 3.3. Розрахунок допоміжних параметрів для визначення середньої величини середньорічного приросту та показники варіації в ДП «ДГ «Покровське»

Величину розмаху варіації визначимо як різницю між максимальним і мінімальним значенням ознаки:

Визначимо середнє значення урожайності за 2001-2009 роки за допомогою формули середньої арифметичної зваженої:

 =,

 = ц з 1 га

Обчислимо дисперсію. Відповідно до формули дисперсії порядок її визначення такий:

визначимо відхилення варіант від середньої ;

отримані відхилення піднесемо до квадрата ;

квадрати відхилень помножимо на відповідні частоти ;

зважені квадрати відхилень підсумуємо  ;

знайдений результат поділимо на суму частот  тим самим визначимо величину дисперсії: .

Визначимо середнє квадратичне відхилення як квадратний корінь з дисперсії:

 ц.

Обчислимо коефіцієнт варіації:

Отже, аналізуючи отримані показники, ми бачимо, що урожайність зернових за 2001-2009 р.р склала 33,6 ц з 1 га. Урожайність зернових культур відхиляється в середньому на 16,6 ц або на 49%.

Побудуємо ряд динаміки урожайності зернових та зернобобових культур за даними економічного паспорту ДП «ДГ «Покровське» за період 2001-2009 р.р.(табл.3.3).

Ряд утворюють 2 елементи: ознака часу (інтервал в 1 рік) та рівень ряду (урожайність зернових та зернобобових культур в ц з 1 га). Найвищий рівень ряду спостерігається в 2004 році - 61,3 , мінімальний - 2003 році - 9,5 ц з 1 га.

Табл. 3.3. Ряд динаміки по урожайності зернових в ДП «ДГ «Покровське» за період 2001-2009р.р.

Визначимо базисні й ланцюгові показники ряду динаміки і значення показників наведемо в таблиці 3.4.

Табл. 3.4. Показники динаміки урожайності зернових в ДП «ДГ «Покровське» Біляївського району Одеської області

Дамо пояснення одержаним показникам і за їх допомогою попередньо охарактеризуємо динаміку врожайності зернових.

В порівнянні з базисним 2001 роком відбувалася зміна врожайності в різних напрямках, що виходять із аналізу базисних показників динаміки. Так, в 2009 році в порівнянні з 2001 роком урожайність зменшилася на 31,0 цн/га, про що свідчить базисний абсолютний приріст і до показника 2001 року вона склала 48,7% (темп зростання) і зменшилася на 51,3% (темп приросту).

В порівнянні з попередніми роками відбувалася зміна врожайності також в різних напрямках, про що свідчать показники динаміки ланцюгові. Так, в 2006 році в порівнянні з 2005 роком врожайність збільшилась на 1,8 ц, склала 107,3% від рівня попереднього року (ланцюговий темп зростання), тобто збільшення склало 7,3% (ланцюговий темп приросту). В 2007 р в порівнянні з 2006 р. урожайність зернових зменшилася на 7,7 ц або на 70,8% (темп зростання), тобто зменшення склало 29,2% (темп приросту ланцюговий).

Абсолютне значення 1% приросту врожайності значно змінюється: від 0,087 ц/га в 2004 році до 0,604 в 2001 році, що свідчить про великий діапазон зміни врожайності в окремі роки.

Оцінити середню врожайність та інтенсивність її зміни дозволяє обчислення середніх показників динаміки.

Обчислимо середній рівень ряду. Побудований ряд динаміки є інтервальним (ознака часу - інтервал тривалістю 1 рік). Тому середній рівень обчислюють за середньою арифметичною простою:

,

де У - середній рівень ряду, уі - поточний рівень ряду, n - кількість рівнів ряду.

Середня врожайність зернових за досліджувані 9 років:

У =  ц за 1 га.

Визначимо інші середні показники динаміки:

середньорічний абсолютний приріст:

А = ,

де Уn-1 - кінцевий рівень ряду; n - кількість рівнів рядів

А =  ц з 1 га за рік;

- середньорічний темп зростання:

Тзр = ,

Тзр = 90,99%

середньорічний темп приросту:

Тпр = Тзр - 100%,

Тпр = 90,99% - 100% = -9,01%

Таким чином за період з 2001 по 2009 роки в середньому за 1 га одержували 34,4 ц зернових. Щороку його врожайність в середньому зменшувалася на 3,87 ц або 9,01%.

Застосовуємо метод аналітичного вирівнювання рівнів ряду динаміки. Здійснюємо спочатку таке вирівнювання із застосуванням тренду у вигляді прямої уt = a0 + a1t. Покажемо методику розрахунку для випадку, коли нумерація років здійснюється від умовного початку, що спрощує розрахунки. В прикладі таким умовним початком обирається 2005 рік, порядковий номер якого дорівнюватиме 0. інші роки матимуть порядкові номери такі, які вказані і табл. 3.5.

Параметри рівняння знайдемо за спрощеними формулами:

а0 =  ц з 1 га;

а1 = ц з 1 га за рік.

Табл.3.5. Розрахунок параметрів для аналітичного вирівнювання ряду

динаміки зернових в ДП «ДГ «Покровське»

Рік            Урожайність зернових, ц з 1 га,  у             Порядковий номер року від умовного початку, t   Розрахункові параметри                Вирівняна урожайність, ц з 1 га, Відхилення фактичної врожайності від вирівняної,

у - ŷtКвадрат відхилення,

Рівняння лінійного тренду матиме вигляд:

Ŷ = 34,4 + (-3,42)t.

Параметр а0 дорівнює вирівняній врожайності для центрального в динамічному ряду року, взятого за початок відліку. В випадку, який розглядається, це вирівняна врожайність для 2005 року, для якого t=0. Цей параметр також є середнім рівнем ряду динаміки.

Коефіцієнт регресії а1 = -3,42 ц з 1 га за рік - додатковий, що характеризує середнє щорічне зменшення врожайності на вказану величину. Підставляючи в рівняння порядковий номер кожного року, дістанемо вирівняні значення врожайності.

Щоб оцінити ступень наближення одержаного лінійного тренду до фактичних даних, визначимо показники їх коливання відносно тренду.

Залишкове середнє квадратичне відхилення становитиме:

σ = ,

де m - число параметрів рівняння тренду, m=2 - для лінійного тренду, m=3 - для параболічного тренду.

σ =  ц з 1 га.

Коефіцієнт варіації (квадратичний):

Vσ = σ = .

Середні коливання фактичної врожайності з 1 га навколо прямої тренду становлять 17,183 ц або 50% відносно загальної середньої, що слід розцінювати як середню варіацію. Отже, простежується тенденція до зменшення врожайності зернових, що обумовлено насамперед її суттєвим зменшенням в 2003 році.

.3.2 Визначення показників тенденції і рівня врожайності зернових культур на перспективу

Здійснимо аналітичне вирівнювання за допомогою комп’ютерної програми Excel.

Спочатку треба утворити документ Excel, відкрити робочу книгу і створити електронну табл.3.6. - Вихідні дні (з урахуванням прогнозу на 3 наступні роки).

Табл. 3.6. Вихідні дані

Для здійснення вирівнювання за прямолінійним трендом послідовно виконуються потрібні команди. Після цього з’являється таблиця 3.7. - Линейная регрессия, в якій наведенні параметри прямолінійного тренду, показники його точності, надійності і адекватності вихідним даним.

Параметр лінійного тренду а0 знайдемо в ряду «У-пересечение»:

а0 = 51,53889.

Параметр а1 знаходиться в рядку «Переменная Х1»:

а1 = -3,42333.

Цей параметр приблизно співпадає зі значенням параметра за результатати «ручного» вирівнювання; його знак свідчить про те, що в середньому щороку врожайність зернових зменшувалася на дану величну.

Лінійний тренд матиме вигляд:

Уt = 51,539+ (-3,423)t.

Він відрізняється від вищенаведеного при «ручному» вирівнюванні коефіцієнтом а0, оскільки відлік часу в цьому разі виконується від 2010 року.

Статистичні критерії, наведені в таблиці «Вывод иготов», зокрема фактичний рівень значущості F = 0,17 свідчить, що рівень надійності побудованої моделі становить: (1-0,17)×100% = 83%, він не задовольняє заданому рівню надійності 95%. Зменшення врожайності в 2003 році дозволяє припустити, що досліджуваний ряд більш точно можна вирівнювати за рівняннями параболи другого порядку.

Здійснимо вирівнювання за допомогою параболи другого порядку:

Уt = a0 + a1 t + a2 t2

З’являється таблиця 3.8. - «Параболическая регрессия», в якої наведені параметри параболічного тренду, показники його точності, надійності і адекватності вихідним даним.

В графі «Коэффициенты» знайдемо параметри моделі після їх округлення:

а0 = 69,36

а1 = -13,146

а2 = 0,97.

Модель розвитку показника врожайності зернових, описується рівнянням параболи другого порядку, має вигляд:

уt = 69,36 - 13,146 + 0,97 t2

Рівень надійності моделі знайдемо за показником «значимость F» : (1-0,26)×100% = 74%. Таким чином, лише 74% можна гарантував адекватність одержаної моделі.

Значення параметрів тлумачиться наступним чином:= 69,36 ц з 1 га характеризує вирівняний рівень урожайності до початку досліджуваного періоду (при t = 0, що відповідає 2010 року);= -13,146 ц з 1 га за один рік, що характеризує щорічне зниження врожайності зернових в середньому на дану величину;= 0,97 ц з 1 га за рік у квадраті, що характеризує збільшення врожайності зернових.

Для того, щоб віддати перевагу одній із одержаних моделей тренду (лінійній або параболічній), можна порівняти значення рівнів надійності обох моделей.

Для лінійної моделі рівень дорівнює 83%, для параболічної він складає 74%. Таким чином, слід віддати перевагу лінійній моделі, яку обираємо як основну. В той же час слід мати на увазі, що обидві моделі не задовольняють потрібної надійності. Тому належить шукати таку модель, яка задовольняє цю вимогу.

Здійснимо прогнозування врожайності зернових на три наступних роки за межами інтервалу часу досліджуваного ряду, використовуючи лінійний тренд. Для цього в модель динаміки підставимо порядковий номер року t (відлік від 2010 року), для якого здійснюється прогнозування: для 2010 року t = 10, для 2011 року t = 11, для 2012 року t = 12. тоді прогнозування врожайності дорівнюватимуть:

Уt 2010 = 51,539 + (-3,423)×10 = 17,309 ц з 1 га;

Уt 2011 = 51,539 + (-3,423)×11 = 13,886 ц з 1 га;

Уt 2012 = 51,539+ (-3,423)×12 = 10,463 ц з 1 га.

Таким чином, якщо не зміниться негативна тенденція, що відбувається з показником урожайності зернових, то в 2012 році очікувана врожайність зменшиться до 10,463 ц з 1 га.

Для наочного зображення динаміки врожайності зернових застосовуємо графічний метод. (Рис. 1.). Графік наочно ілюструє виявлені тенденції. На графіку показано також інтервал прогнозу, де наводяться рівні ряду на три наступні роки: 2010-2012.

3.4 Застосування методу статистичних групувань при вивченні ефективності використання земельних угідь

Найбільше значення в практиці статистичного аналізу мають аналітичні групування.

Аналітичні групування здійснюються в такій послідовності:

встановлюється групувальна ознака

будується ранжируваний ряд, в якому всі значення групувальної ознаки розташовуються у зростаючому або спадаючому порядку

встановлюється число груп

визначається величина інтервалу і будується інтервальний ряд розподілу

будується групова таблиця, виділені групи характеризуються системою показників, підраховуються групові та загальні підсумки

результати групування аналізуються і робляться висновки.

Зробимо групування даних про урожайність, посівну площу, валові збори, обсяги реалізації і собівартості на продукцію господарств Одеської області за 2009рік, включно з нашим досліджуваним підприємством (табл. 3.9.).

Використовуючи метод групувань, встановимо залежність собівартості 1 ц зернових від їх урожайності. З 1 га.

Встановимо групувальну (фактичну) та результативну ознаки: виходячи з мети групування, розподіл господарств на групи здійснюватиметься за урожайністю зернових з 1 га. Цей показник буде характеризувати фактичну ознаку. В якості результативної виступатиме собівартість 1 ц зернових.

Побудуємо ранжируваний ряд господарств за фактичною ознакою, тобто розташуємо господарства в порядку зростання значень групувальної ознаки (урожайність зернових з 1 га). Дані занесемо у таблицю 3.9.

Встановимо число груп. У зв’язку з тим, що досліджувана сукупність відносно невелика, створимо три групи за урожайністю зернових (n = 3).

Визначимо розмір інтервалу і побудуємо ряд розподілу (табл. 3.10):

і =  ц

Табл.3.10. Інтервальний ряд розподілу господарств за урожайністю зернових

Побудуємо групову таблицю (табл. 3.11.), підрахуємо групові підсумки та обчислимо середню собівартість 1 ц зернових по кожній групі господарств і по сукупності в цілому.

Табл. 3.11. Вплив урожайності на собівартість 1 ц

продукції зернових культур в господарствах Одеської області

Результати групування свідчать, що між показником урожайності зернових та їх собівартістю спостерігається зворотній зв’язок: з підвищенням урожайності собівартість зернових знижується.

Так, в II групі господарств в порівняні з I групою врожайність зросла на 8,2 ц з 1 га, а собівартість зменшилася на 8,27 грн. Загальна економія витрат склала 5084040,39 грн (8,27 грн × 614757 ц) в порівнянні з I групою господарств.

В III групі в порівняні з I групою економія склала 10,39 грн з розрахунку на 1 ц зернових або 1005533,81 грн на всю продукцію ( 10,39 грн × 96779 ц).

Таким чином, з підвищенням урожайності зернових пов’язані значні резерви: зниження виробничих витрат в досліджуваній сукупності господарств.

.5 Кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на врожайність сільськогосподарських культур і виявлення резервів її росту

Серед методів, які статистика використовує для характеристики взаємозв’язків масових явищ одним з важливих є кореляційний-регресійний аналіз. За допомогою цього методу вивчаються та встановлюються зв’язки між явищами і процесами.

Для проведення кореляційного аналізу візьмемо такі ознаки: результативна - собівартість 1 ц зернових, грн. (У), а факторна - урожайність зернових культур, цн/га (Х). Дані зібрані по 20 господарствам Одеської області за 2009 рік, куди входить і досліджуване нами ДП «ДГ «Покровське».

Табл. 3.12.Вихідні дані проведення регресійного аналізу

Покажемо методику здійснення кореляційно-регресійного аналізу за допомогою програмного забезпечення (методами Excel).

Загальний вигляд рівняння залежності: У=а0+а1Х.

Параметри рівняння знайдемо в рядках У - пересечения і переменная Х1.

Параметр а0 = 70,71, а параметр а1= - 0,57.

Рівняння залежності має вигляд: У=70,71 - 0,57 *Х

Параметр рівняння а1 (коефіцієнт регресії) свідчить, що між факторною ознакою і результативною ознакою існує зворотній зв’язок (значення параметра від’ємне): з підвищенням урожайності зерна з 1 га собівартість знижується на 0,57 грн.

Коефіцієнт парної регресії r =0,367 свідчить про слабкий зв’язок між витратами і урожайністю зерна. Коефіцієнт детермінації r² = 0,134 свідчить, що 13,4 % коливання собівартості залежить від варіації урожайності зерна.

Для наочного зображення кореляційної залежності собівартості 1 ц зерна від урожайності зернових в господарствах Одеської області застосовуємо графічний метод. (Рис. 2.).

.6 Економічна ефективність використання землі в господарстві та резерви її підвищення

Для виявлення резервів зростання урожайності важливу роль відіграють аналіз і кількісна оцінка вплику певних факторів на її рівень. Фактори, які впливають на урожайність, можна поділити на продні і економічні (господарські). Природні фактори характеризуються якістю грунів і показниками кліматичних (за тривалий період) та метеорологічних (звичайно за рік або вегетації с/г культур) умов. Показники метеорологічних умов доцільно аналізувати за окремими періодами і фазами розвитку рослин.

Економічні фактори є результатом розвитку продуктивних сил і характеризуються показниками інтенсивності землеробства. До них належать наявність, структура, якість і ступінь використання виробничих ресурсів (робочої сили, меліоративних споруд, тракторів і с/г машин, палива, засобів захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб тощо).

На урожайність с/г культур впливає також рівень агротехніки. Під агротехнікою розуміють встановлені агромомічною наукою і передовою практикою прийоми вирощування сільськогосподарських культури для одержання високих і сталих урожаїв. Система показників статистики агротехніки характеризує виконані агротехнічні роботи, які сприяють формуванню урожаю (підготовка грунту для сівби, підготовка насіння, сівба, догляд за посівами тощо), а також матеріальні витрати з метою підвищення урожайності сільськогосподарських культур (насіння, добрива, гербіциди, вода тощо).

Порівнюючи очікуваний рівень урожайності з фактично досягнутим, визначають резерви підвищення урожайності за рахунок досліджуваних факторів.

На основі комплексної економічної оцінки використання земельних ресурсів у даній курсовій роботі виявлено пряму залежність ефективності господарювання досліджуваного підприємства від обсягів виробництва валової (у порівняльних цінах) і товарної продукції, прибутку, а також норми прибутку та рівня рентабельності. Разом з тим потрібно відмітити, що в галузі рослинництва залишається чітко виражена залежність зміни показників господарювання від агрометеорологічних умов року, а не від ефективного використання земельних ресурсів (дотримання сівозмін, підвищення вмісту гумусу та ін.). Це є визначальною ознакою недостатнього рівня інтенсивності ведення даної галузі.

Висновки і пропозиції

Дана курсова робота на тему «Економіко-статистичний аналіз ефективності використання земельних угідь» складається на основі державного підприємства «Дослідне господарство «Покровське» . В курсовій роботі відображено найголовніші питання, які стосуються ефективності використання земельних угідь.

Таким чином, за період 2007 - 2009 рр. грошова виручка від реалізації продукції рослинництва склала в середньому - 77,8 % від загального обсягу по підприємству. Доходи від реалізації зерна зменшуються, в 2009 році питома вага їх досягла 56,2 %, проти 66% в 2007р., а в середньому за досліджуваний період - 60,5 %. В динаміці за три роки питома вага грошової виручки від реалізації скотарської продукції підвищується відповідно молока з 15,9 % до 21,5 % і яловичини - з 4,4 % до 5,2 %. Провідними видами продукції в підприємстві є зерно та молоко. Виробничий напрям підприємства можна охарактеризувати як зерно - молочний. Ці дві галузі в структурі товарної продукції займають 60,5 % і 16,9 %.

За 2007-2009р.р. зменьшення було загальної земельної площі на 140 га або 96,2%, сільськогосподарських угідь - на 17 га або на 99,5%, ріллі - на 49 га або на 98,3% та інших земель - на 123 га або на 51,2%.

За досліджуваний період питома вага зернових культур у загальній посівній площі зменьшилась на 156 га або на 89,1%, а питома вага технічних та кормових культур збільшилась на 60 га і 100 га відповідно або на 120,7% і 112,5%. Загальна посівна площа у 2009 році у порівнянні з 2007 роком збільшилася на 4 га.

За період з 2001 по 2009 роки в середньому за 1 га одержували 34,4 ц зернових. Щороку його врожайність в середньому зменшувалася на 3,87 ц або 9,01%. Отже, простежується тенденція до зменшення врожайності зернових, що обумовлено насамперед її суттєвим зменшенням в 2003 році. Якщо не зміниться негативна тенденція, що відбувається з показником урожайності зернових, то в 2012 році очікувана врожайність зменшиться до 10,463 ц з 1 га.

Результати групування свідчать, що між показником урожайності зернових та їх собівартістю спостерігається зворотній зв’язок: з підвищенням урожайності собівартість зернових знижується.

Таким чином, з підвищенням урожайності зернових пов’язані значні резерви: зниження виробничих витрат в досліджуваній сукупності господарств.

Враховуючи те, що на сьогодні земля є найбільш доступним виробничим ресурсом, ступінь її використання сільськогосподарськими підприємствами виявився найвищим. Тому, незважаючи на значну пропозицію цього чинника, без докорінного покращання виробничого потенціалу та його якісного оновлення практично неможливо досягти підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва за рахунок розширення площ земельних угідь.

Що стосується пропозицій ефективного використання земельних ресурсів, то я б запропонувала таке:

Збільшення площі найбільш рентабельних сільськогосподарських культур з урахуванням економічно вигідного їх рівня та раціонального і екологобезпечного землекористування;

Застосування стратегічного планування та прогнозування в організації ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах;

Внесення мінеральних та органічних добрив, яке б сприяло, також, тому, що рослини виявилися більш стійкими до суворих кліматичних умов;

Впровадження у виробництво інтенсивних технологій вирощування, що базуються на ефективному використанні в господарствах наявних матеріально-технічних ресурсів і широке застосування новітніх досягнень науки та передового досвіду.

Застосовувати нові високопродуктивні сорти і гібриди зернових культур. Це дає змогу добирати з числа районованих найкращі, які за належної технології забезпечують високі і сталі врожаї.

Список використаної літератури

Горкавий В.К. Статистика: Навч.посібник. - К.:Вища школа, 1994. - с.187-201.

Мармоза А.Т. Практикум з теорії статистики. - К.:Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 96-136.

Манохин М.И. Основы сельскохозяйственной статистики. - М: «Статистика», 1967. - с.65-93.

Дулюк В., Лех Г., Лисюк О. Проблеми реформування аграрних відносин // Науковий вісник: Зб. наук.-техн. праць. - Львів: НЛТУУ, 2006. - Вип. 16.2. - С.181-186.

Лисюк О. Тенденції та перспективи розвитку земельних відносин у галузі сільськогосподарського виробництва // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2004. - № 11 (2). - С.501-506.

Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. Посібник. -К.:КНЕУ, 2002.-263с.6.

Омельяненко Г.Г, Концептуальні положення відновлення та розвитку зернового виробництва в Україні // Економіка АПК. - 2002. - №12. - с.3-9.

Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу: Навч.посібник.-К.: Вища школа, 1998.-256с.

Здоровцов О.І, Мацибора О.І, Економіка с/г виробництва, - Київ, Видавництво УСГА, 1993 р.