Розрахунок продуктивності котельної
Зміст
Вихідні
дані
Вcтуп
.Попереднє
визначення продуктивності котельної установки
1.1
Визначення параметрів теплоносіїв в тепловій схемі
.
Аеродинамічний розрахунок газового тракту
.
Розрахунок газового тракту
.1
Аеродинамічний розрахунок димової труби
.2 Розрахунок
повітряного тракту
.3
Вибір обладнання
.4
Розрахунок і підбір димососа
3.5
Розрахунок і підбір продувного вентилятора
.6 Розрахунок
і вибір живильного насоса
.
Розрахунок і підбір теплообмінних апаратів
Висновок
Список
використаної літератури
котельна теплоносій
вентилятор димосос
Вихідні дані
=
6,3 МВт
Тиск
технологічної пари 
= 0,5 МПа
Частка
повернення конденсату з виробництва α =
65%
=
7,3 МВт
=
2,4 МВт
=
52 
Вступ
Опір окремих елементів газового або
повітряного тракту серійних котлів не розраховується, а приймається за
літературними даними або маючим розрахункам. Самотяга може бути як позитивною,
так і негативною. Якщо продукти згорання рухаються знизу вверх, самотяга
позитивна, тобто буде створюватись додатковий напор , який можна
використовувати для подолання опорів. При русі продуктів згорання зверху вниз (
як це має місце в опускних газоходах) самотяга буде негативною, тобто для її
подолання потребується додатковий напор. Тяга, яка створюється димовою трубою,
завжди позитивна.
Продуктивністю димососа
(вентилятора) називають об’єм переміщених машиною продуктів згорання (повітря)
в одиницю часу. Потрібна розрахункова продуктивність димососа (вентилятора)
визначається з урахуванням умов всмоктування, тобто надлишкового тиску або
розрідження і температури перед машиною, і являє собою дійсні об’єми продуктів
згорання або повітря, які повинен переміщати димосос (вентилятор).
. Попереднє визначення
продуктивності котельної установки
Розрахунок теплової схеми слід
починати з попереднього визначення продуктивності котельної установки «брутто».
Продуктивність котельної «брутто»
складається з продуктивності «нетто» витрати пара на технологічні потреби
промислового споживача 
витрати пара 
на
підігрів води й дучу в теплову мережу для опалення і гарячого водопостачання,
на підігрів вихідної води, витрати пара на термічну деаерацію живильної води і
витрат пара в котельній установці.
Витрата пара на виробництво кг/с,
залежить від технологічного навантаження
,
МВт, і ентальпій виробничого пара з парового колектора 
,
кДж/кг, і конденсата з виробництва 
,
кДж/кг:
= 
= 2748,1 кДж/кг
= 
·
=
4,187 · 52 = 217,6
= 
=
2,48 кг/с
Витрати конденсатора
= 
·
= 65 · 
=
1,612 кг/с
Підігрів мережної води, яка
подається на опалення і гаряче водопостачання, здійснюються паром після
редукційно охолоджувальної установки РОУ в мережному підігрівачі і охолоджувачі
конденмата пари мережного підігрівача.
За рівнянням теплового баланса для
мережного підігрівача і охолоджувача конденсата мережного підігрівача можна
знайти витрати пара на покриття загального навантаження на опалення, вентиляцію
і гаряче водопостачання:
= 
= ·
=
4,187 · 80 = 335,2 кДж/кг
Де 
+
-
сума навантажень на опалення, вентиляцію ГВП, МВт;
- ентальпія пара,
який подається з парового колектора на мережний підігрівач,кДЖ/кг;
- ентальпія
конденсата після охолоджувача конденсата мережного підігрівача Т6, кДж/кг.
= 
=
3,95
кг/с
Загальні витрати пара
на покриття промислової і житлово-комунальної навантажень зовнішніх споживачів:
= +
= 2,48 + 3,95 =
6,43 кг/с
Витрата пара на власні потреби
котельної 
приймають рівним
15-30 % від величини а витрата пара 
в
тепловій схемі котельної складає 3-5% загальної витрати пара на зовнішнього
споживача.
= ( 0,15 … 0,3 ) ·
= 0,15 · 6,43 =
0,96 кг/с
= ( 0,03 … 0,05 )
·
= 0,03 · 6,43 =
0,19 кг/с
Кількість пара,
який подається через паровий колектор після редукційно-охолоджувальної
установки, складає,кг/с:
= +
+
= 6,43 + 0,19 +
0,96 = 7,58 кг/с
При паропостачанні від редукційно-охолоджувальної
установки (РОУ) в РОУ разом с паром подають живильну воду 
,
відібрану перед економайзером, для отримання вологого насиченого пара.
+ 
=
· 
+
·
=
·
= 
= 2892,355 кДж/кг
( при р = 1,4 МПа, 
=
245 )
= ·
t =
4,187 · 104 = 435,99 кДж/кг
Де -
ентальпія пара який подається з парового колектора після РОУ, кДж/кг;
- ентальпія пара
після парогенератора перед РОУ кДж/кг
- ентальпія
живильної води,добавленої в РОУ кДж/кг.
= 7,58 · 
=
0,44 кг/с
= -
= 7,58 - 0,44 =
7,14 кг/с = 7,14 · 
= 25,704 т/час
1.1 Визначення параметрів
теплоносіїв в тепловій схемі
Витрата добавочної живильної води
яка призначена для поповнення втрат пара и конденсата з теплової схеми
котельної, складається з втрат пара 
и
неповернення конденсата з виробництва
= +
= -
,
кг/с
= 2,48 - 1,612 =
0,868 кг/с
= 0,19 + 1,612 =
1,802 кг/с
Для зменшення солевмісту котлової
води і отримання чистого пара виконується неперервна продувка котельних
агрегатів. Величина продувки залежить від солевмісту хімічно очищеної води і
частки втрат пара и конденсата 
= 
Р = 
·
100%
Де 
-
солевміст котлової води приймається 3000 - 10000 мг/кг (6500)
- солевміст
хімічно очищеної води,приймається 250-350 мг/кг (300)
= 
=
=
0,23
Р = 
·
100 = 1,1 %
Витрата продувочної води складає
кг/с
= 
·
=
·
7,14 = 0,079 кг/с
Для зменшення втрат тепла з продув
очною водою приміняють сепаратори неперервної продувки СНП. Пар з сепаратора
направляють в колонку атмосферного деаератора.
Теплоту продувочної води як правило
використовують для підігріва вихідної води в охолоджувачі неперервної продувки,
а потім скидують в каналізацію.
Кількість пара
, який виділяється з продувочної води, можна визначити з теплового
баланса сепаратора неперервної продувки:
= 
+
· 
=
·
+
·
Де -
ентальпія котлової води при тиску в барабані котла, кДж/кг
- ентальпія пара,
який виділяється з продувочної води в сепараторі, кДж/кг
- ентальпія воді
при тиску в сепараторі ,кДж/кг
= -
-
витрата продувочної води, яка зливається в каналізацію після сепаратора, кг/с.
З рівняння теплового балансу
сепаратора слідує:
= 
= 859,610 кДж/кг
= 439,29 кДж/кг
= 2683,058 кДж/кг
= 0,079 · 
=
0,0147 кг/с
Для постійного підживлення
котлоагрегата, в тому числі для відновлення втрат теплоносія з продувочною
водою, використовується живильна вода. Витрата живильної води після деаератора
складає:
= 
+
=
7,58 + 0,079 = 7,659 кг/с
Деаератор призначений для видалення
з випаром корозійноагресивних газів, розчинених у воді. Нормативна витрата
випара для атмосферних і вакуумних деаераторів дорівнює відповідно 2 і 5 кг на
тонну деаерованої води, тобто , наприклад, витрата випара деаератора живильної
води атмосферного тиску складає:
= 0,002
= 0,002 · 7,659 = 0,015 кг/с
Витрата мережної води на опалення і
вентиляцію 
кг/с,
можна визначити за формулою:
= 
= 
=
=
21,77 кг/с
Де -
ізобарна теплоємкість води, кДж/(кг · 
);
- температура води
в подаючий і зворотній магістралі відповідно,
В закритій системі витрата води на
ГВП можна визначити за формулою:
= 
=
=
7,15 кг/с
Для поповнення витікання води з
тепломережі використовують підживлювальну воду, оброблену в першій ступені
хімводоочищення і в деаераторі підживлювальної води. Витрата підживлювальної
води 
кг/с,
складається з витрат в тепломережі, які складають 2 - 5 
від
загальної витрати мережної води, і витрати води на ГВП:
= 0,02 (
)
= 0,02 ( 21,77 + 7,15 ) = 0,57 кг/с
В котельних, які мають мазутне
господарство, необхідно постійно подавати деяку кількість пара 
кг/с
на підігрів мазута і його розпилення в форсунках:
= 0,01 
=
0,01 · 6,43 = 0,0643 кг/с
Кількість конденсата 
кг/с,
поверненого з мазутного господарства в теплову схему котельної, складає 60 %
подаючої витрати пара кг/с, через
витрати пара при розпиленні мазута в форсунках 
,
кг/с:
= 0,6 =
0,6 · 0,0643 = 0,0385 кг/с
Витрата пари при розпалюванні мазута
у форсунках
= -
=
0,0643 - 0,0385 = 0,0258 кг/с
Уточнені сумарні витрати пара і
конденсата в тепловій схемі котельної і тепломережі, які необхідно поповнити
хімічно очищеною водою, складають:
= 
+
+
+
+
+
=
2,48 + 0,19 + 0,57 + 0,0643 + 0,0258 + 0,015 = 3,3451 кг/с
Де -
витрата випара деаератора підживлювальної води, кг/с.
З урахуванням витрат в водо
підготовчій установці на пом’якшення води витрата вихідної сирої води 
кг/с,
перед ХВО можна розрахувати за формулою:
= 1,5 =
1,15 · 3,3451 = 3,846 кг/с
Вихідна вода послідовно нагрівається
в охолоджувачі неперервної продувки Т1, пароводяних підігрівачах Т2 і Т3 і водо
водяному теплообміннику Т4.
Ентальпію вихідної води
після Т1 можна визначити з рівняння теплового балансу:
= 
+
·
(
- 
)
= ·
t = 4,187
· 5 = 20,95 кДж/кг
= ·
t = 4,187 · 40 =
267,697 кДж/кг
Де -
ентальпія конденсата підігрівача Т1, кДж/кг.
= 20,95 + 
(
439,299 - 267,697 ) = 36,1 кДж/кг
Витрата пара на підігрівач вихідної
води Т2, кг/с, дорівнює:
= 
= 4,187 · 50 =
503,785 кДж/кг
- ентальпія води
на виході з підігрівача Т2 перед ХВО, кДж/кг
= 
=
217,697
= 2748,108кДж/кг
Між підігрівачем Т2 і Т3 вода
проходить хімічну очистку , в результаті якої з неї видаляється солі
жорсткості, а температура падає приблизно на 3
Ентальпія вихідної води після Т3
(перед Т4) можна визначити з рівняння теплового балансу:
= 
-
·
(
- 
)
= ·
t = 4,187 · 104 =
435,448 кДж/кг
= 4,187 · 70 =
293,09 кДж/кг
= 4,187 · 94 =
393,806 кДж/кг
= 393,806 - 
(
435,448 - 293,09) = 393,53 кДж/кг
- ентальпія води
після підігрівача Т4, кДж/кг
- ентальпія
деаерованої води після деаератора живильної води, кДж/кг
Витрата пара на підігрівач Т3, кг/с:
= 
- ентальпія
хімічно очищеної води після ХВО, кДж/кг
= 4,187 · 27 =
117,384 кДж/кг
- ентальпія
конденсата підігрівача Т3, кДж/кг.
= 
=
0,3650 кг/с
Витрата гріючого агрегата пара
,
на підігрів води у деаераторі живильної води:
=
/
=
(7,695 + 0,57) · 435,988 + 0,015 ·
2683,058 - 0,003 · 2683,058 - 3,3451 · 398,806, - 0,86 · 217,6 - 0,385 ·
125,745 - 3,95 · 335,2 - 0,86 · 217,6 - 0,385 · 125,745· 4,187 / 2757,561 =
0,59
Розрахункова витрата пари на власні
потреби котельної складають:
=
+
+
= 0,59 + 0,710 +
0,365 + 0,0643 = 1,729 (кг/с)
Розрахункова паропродуктивність
котельної складає:
= +
+
+
= 1,729 + 2,48 +
0,19 + 3,95 = 8,349 (кг/с)
Підбір кількості котлів. Кількість
котлів для продуктивно-опалювальної котельної обирається в залежності від
співвідношення:
n = 
=
=
2,57
де 
-
одинична продуктивність котла.
Підбираємо 3 котла з паропродуктивністю
10 т / час.
2. Аеродинамічний розрахунок
газового тракту
Під час руху продуктів згорання, в
яких присутня в’язкість, виникє опір, який заважає руху. На подолання цього
опору витрачається частина енергії, якою володіє движучий потік.
Аеродинамічний опір якої-небудь
ділянки тракту складається з опорів тертя і місцевих опорів. Для
парогенераторів і водогрійних котлів до вказаних опорів додається особливий вид
опору - опір поперечно омиваючих пучків труб.
Опір окремих елементів газового або
повітряного тракту серійних котлів не розраховується, а приймається за
літературними даними або маючим розрахункам.
3. Розрахунок газового тракту
3.1
Аеродинамічний розрахунок димової труби
Площа перерізу гирла труби,
:
=
Де 
-
розрахункова витрата палива, 
/с;
- об’єм вихідних
газів, /
- температура
вихідних газів, ;
- кількість
котлоагрегатів, які обслуговує димова труба;
- швидкість руху
димових газів на виході з димової труби, ( 15 - 20 м/с).
Розрахункова витрата палива:
= 
=
=0,25
/с
= 
=0,40
/с
Де 
-
ККД котла;
- нижча теплота
згорання палива ( ɳ = 0,8 - 0,85, =
33915)
= 
+
(
-
1) 
= 11,19 + (1,2 -
1) · 9,98 = 13,9 /
= 150
= 18 м/с
= 
=
0,78 
Діаметр гирла димової труби
= 
=
=
1 м
Діаметр основи димової труби;
= +
0,02 · 
=
1,2 + 0,02 · 30 = 1,8 м
- висота димової
труби, м.
Середній діаметр димової труби:
= (
+ )
/ 2 = ( 1,2 + 1,8 ) / 2 =1,5 м
Самотяга димової труби при штучній
тязі:
= 
Н
· g (
1,21 - р 
)
= 1,29 кг/
Р = 1
= 30
· 9,81 ( 1,21 - 1 · 1,29 
) = 291,35
Па
Н - відстань по вертикалі між
серединами кінцевого і початкового перерізу даної ділянки тракту ( для димової
труби - її висота, м )
Р - абсолютний середній тиск продуктів
згорання на ділянці ( при надлишковому тиску менше 5000 Па приймаємо рівним 1),
- середня
температура продуктів згорання на даній ділянці,
1,21 - густина зовнішнього повітря
при тиску 101080 Па и температурі 20 
Самотяга може бути як позитивною,
так і негативною. Якщо продукти згорання рухаються знизу вверх, самотяга
позитивна, тобто буде створюватись додатковий напор , який можна
використовувати для подолання опорів. При русі продуктів згорання зверху вниз (
як це має місце в опускних газоходах) самотяга буде негативною, тобто для її
подолання потребується додатковий напор. Тяга, яка створюється димовою трубою,
завжди позитивна.
Перепад повних тисків при
урівноваженій тязі (Па)
=
+
Н
- 
Де -
розрідження в верхній частині топочної камери, приймається рівним 20 Па;
-
сумарна самотяга газового тракту, включаючи димову трубу, Па.
Н = 
+
+
= 
+
= 
·
=
=
34,4
= 
·
= 1,29 · =
0,83 кг/
= 
=
1 · 
=
134,46 Па
=34,4+134,46=168,86
Па
= 220 + 1550 +
168,86 = 1938,86 Па
= 216 + 1680
+168,86 = 2764,86 Па
= 20 + 1938,86 =
1958,86
= 20 + 2764,86 =
2784,86
3.2 Розрахунок повітряного тракту
Розрідження в топці на рівні вводу
повітря (Па)
= +
0,95 Н
= 20 + 0,95 · 2,5
= 22,4 Па
Де Н - відстань по вертикалі між
вищою точкою перетину виходу газів і серединою перетину вводу повітря в топку,
м.
Перепад повних тисків по повітряному
тракту ( Па)
= Н
- Нс =
Де Н
- сумарній опір повітряного тракту, Па
Нс - самотяга повітряного тракту,
розраховується тільки для двох ділянок: повітропідігрівача і всього
повітропровода гарячого повітря,Па
- розрідження в
топці на рівні вводу повітря, Па.
= 1240 - 22,4 =
1217,62 Па.
= 1730 - 22,4 =
1707,60 Па.
3.3 Вибір деаераторів
Підбір деаераторів здійснюється по
витраті деаерованої води з урахуванням витрат на власні потреби.
Деаератор атмосферного тиску:
- необхідна
продуктивність
Вибираємо атмосферний
деаератор марки ДА-50
.4 Розрахунок і підбір димососа
Розрахункова продуктивність
димососа.
Продуктивністю димососа (
вентилятора) називають об’єм переміщених машиною продуктів згорання (повітря) в
одиницю часу. Потрібна розрахункова продуктивність димососа (вентилятора)
визначається з урахуванням умов всмоктування, тобто надлишкового тиску або
розрідження і температури перед машиною, і являє собою дійсні об’єми продуктів
згорання або повітря, які повинен переміщати димосос (вентилятор). Розрахункова
продуктивність димососа, /ч, визначається за
формулою:
=
·
3600
= 1,05
* 5,3 
· 3600 = 20455
м3/г
= 1,05
* 8,4 · 3600 = 32419
м3/г
Де -
коефіцієнт запасу за продуктивністю;
- витрата
продуктів згорання, /с
- барометричний
тиск повітря, Па.
Витрата продуктів згорання визначають
за формулою
= 
(
+
( 
-
1 ) 
)
· 
= 0,25 *13,9 · 
=
5,3 /с.
= 0,40 *13,9 · =
8,4 /с.
Де -
розрахункова витрата палива, /с
- об’єм продуктів
згорання /кг
- кількість
теоретично необхідного повітря, /кг
- температура
продуктів згорання у димососа, приймається рівною температурі вихідних газів, .
Теплова потужність:
ДЕ - 10 - 14 ГМ - 6977,6 кВт
ДЕ - 16 - 14 ГМ - 6977,6 кВт
=
1,05
Підбираємо димососи центробіжні:
ДН-11,2
ДН-12,5
Повний розрахунковий тиск ( мм. вод.
ст. ), який повинен створювати димосос, визначається за формулою:
= 
Де 
-
коефіцієнт запасу за напором.
- перепад повних
тисків в газовому тракті, (Па).
= 
=
136,53 мм. вод. ст.
= 
=
191,47 мм. вод. ст.
Приведений тиск димососа ( мм. вод.
ст. )
У зв’язку з тим, що напорні
характеристики машин, приведені в каталогах, складені для роботи на повітрі при
абсолютному тиску 101080 Па.
Приведений тиск димососа:
= 
=
136,53
=
121,93 мм. вод. ст.
Де -
густина переміщуючих газів при 0і 101080 Па;
- температура
продуктів згорання перед димососом, ;
- температура для
якої складена напорна характеристика, .
Потужність, яка споживається
димососом:
N
= 
·
·
=
= 9,026 кВт
=
=
20,06 кВт
Де 
-
ККД димососа.
Розрахункова потужність
електродвигуна димососа (кВт), визначається за формулою:
= N
= 9,026 · 1,05 =
9,477 кВт
= 20,06 · 1,05 =
9,477 кВт
Де -
коефіцієнт запасу (1,05).
Електродвигун вибираємо за
потужністю з переліку
двигунів, рекомендованих заводом-виробником.
Вибираємо електродвигун для ДН -
11,2 - 4А - 160 S6
( 11 кВт )
3.5 Розрахунок і підбір продувного
вентилятора
Розрахункова продуктивність
продувного вентилятора (/ч) :
= ·
·
·
3600;
Де -
коефіцієнт запасу;
- витрата повітря,
/с
- барометричний
тиск.
Витрата повітря на горіння палива
визнач. за формулою:
= 
·
( 
-
-
+
)
· 
= 
Де -
розрахункова витрата палива. /с
- кількість
теоретично необхідного повітря
, -
присоси повітря в топці і системі прилеприготування
- присос повітря в
повітропідігрівачі при розрахунку гарячого повітря
= 30
= 0,25 · 9,98
(1,07 - 0,02 - 0 + 0) · 
= 2,91 /с
= 0,40 · 9,98
(1,07 - 0,02 - 0 + 0) · = 4,65 /с
= 1,05 · 2,91 · ·
3600 = 11219,3 /ч
= 1,05 · 4,65 · ·
3600 = 17928,5 /ч
Повний розрахунковий тиск
(мм. вод. ст..), який повинен створюватись продувним насосом, визнач. за ф-ю:
= 
= 
=
136,5 мм. вод. ст.
= 
=
191,5 мм. вод. Ст.
Де -
коефіцієнт запасу за напором
- перепад повних
тисків в повітряному тракті
Приведений тиск продувного
вентилятора (мм. вод. ст..) знаходиться за формулою:
= ·
·
Де -
густина повітря при 0 і 101080 Па
- температура
повітря перед продувним вентилятором
- температура, для
якої складена напорна характеристика.
= · 136,5 · 
· =
149 мм. вод. ст.
= ·
191,5 · ·
=
209,4 мм. вод. ст..
Підбираємо продувний вентилятор ВДН
- 8 продуктивністю 10,2 · 
/ч
Напор - 2,19 кПа
КПД = 83%
Потужність, яка споживається продувним
вентилятором:
N = 
·
·
·
= 
·
·
·
=
5,1 кВт
= 
·
·
·
=
11,35 кВт
Розрахункова потужність
електродвигуна продувного вентилятора
= N
· 
= 5,1 · 1,05 = 5,4
кВт
= 11,35 · 1,05 =
11,9 кВт
Тип двигуна:
4А - 160 S6
( 12 кВт)
3.6 Розрахунок і вибір живильного
насоса
Розрахунок продуктивності насоса:
= 1,2 · 
= 1,2 · 25,704 =
30,844 
/ч
Розрахунковий напір живильного
насоса:
= 1,1 (
( 1 + 
)
+ 
+
+
+
-
)
= 1,1 ( 1500000 ·
( 1 + 
)
+ 200000 + 200000 + 10000 + 0 - 20000 = 2161500 Па.
Підбираємо паровий поршневий насос
марки ПДГ 40/30 з подачею 25 /ч, напором 3 МПа
Теплообмінник Т5
Рівняння теплового балансу:
=81°С
Найменший і найбільший температурний
напір:
=160 -150=10°С;
=160 -81 =79°С.
Середньо логарифмічний
температурний напір:
Площа поверхні теплообмінника, м²:
Підбираємо пластинчастий
теплообмінник M15FFM8
фірми Альфа-Лаваль.
Розрахунок водоводяного
теплообмінника Т6
Рівняння теплового балансу:
(кВт)
Найменший і найбільший температурний
напір:
=80-70=10 °С;
=160-81=79
°С.
Середньо-логарифмічний
температурний напір:
Площа поверхні теплообмінника, м²:
Підбираємо пластинчастий
теплообмінник M10MFM
фірми Альфа-Лаваль.
Висновок
Для котельні з продуктивністю =
25,704 т/год обираємо 2 котла з паропродуктивністю 14 т/год та 16 т/год. За
результатами аеродинамічного розрахунку маємо:
сумарний опір газового тракту
= 220 + 1550 +
168,86 = 1938,86 Па
= 216 + 1680
+168,86 = 2764,86 Па
середній діаметр димової труби 
м;
висота димової труби =
30 м.
Для подолання аеродинамічних опорів
повітряного та газового тракту обираємо:
дуттьовий вентилятор ВДН-8 (
продуктивність 10,20*
/год;
напір 2,19 (219) кПа (кгс/
) при t
= 30 ;
ККД 83%),
електродвигун 4А-160 S6
(11 кВт).
димососи ДН-11,2 та ДН-12,5. Для
живлення парових котлів встановлюємо поршньовий насос НДГ 40/30.
Підбираємо пластинчасті теплообмінники
M6MFG
фірми Альфа-Лаваль з максимальною площею 60 м²
та
робочим тиском 1 МПа (Т5 і Т6)
Висновок
Під час руху продуктів згорання, в
яких присутня в’язкість, виникє опір, який заважає руху. На подолання цього
опору витрачається частина енергії, якою володіє движучий потік. Аеродинамічний
опір якої-небудь ділянки тракту складається з опорів тертя і місцевих опорів.
Для парогенераторів і водогрійних котлів до вказаних опорів додається особливий
вид опору - опір поперечно омиваючих пучків труб. Опір окремих елементів
газового або повітряного тракту серійних котлів не розраховується, а
приймається за літературними даними або маючим розрахункам.
Самотяга може бути як позитивною,
так і негативною. Якщо продукти згорання рухаються знизу вверх, самотяга
позитивна, тобто буде створюватись додатковий напор , який можна
використовувати для подолання опорів. При русі продуктів згорання зверху вниз (
як це має місце в опускних газоходах) самотяга буде негативною, тобто для її
подолання потребується додатковий напор. Тяга, яка створюється димовою трубою,
завжди позитивна.
Список використаної літератури
1.
СНиП II-35-76 «Котельные установки».
2.
Ю. Л. Гусев «Основы проектирования котельных установок».
- Москва, 2009.
.
Р. И. Эстеркин «Котельные установки.
Курсовое
и дипломное проектирование».
- Ленинград, 2009.
.
К. Ф. Раддатис , А. Н. Полтарецкий. «Справочник по котельным установкам малой
производительности» 2007.
.
Ф. М. Костерев, В. И. Кушнырев «Теоретические основы теплотехники».
-Москва,
Энергия 2010.