я, освіті, значному рості злочинністі[6].
Глобальні проблеми (франц. global - загальний, від лат. «Глобус» (terrae) - земна куля) - це сукупність проблем людства, від вирішення яких залежить збереження цивілізації і соціальний прогрес.
Серед методів боротьби із глобальними проблемами виділяють:
забезпечення мирних умов для розвитку всіх народів;
запобігання катастрофічного забруднення навколишнього середовища, включаючи світовий океан, атмосферу, ґрунт тощо;
усунення голоду, злиднів і неписьменності на земній кулі;
подолання розриву в економічному рівні та доходах на душу населення між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються шляхом ліквідації відсталості останніх;
запобігання світової термоядерної війни;
запобігання негативних наслідків науково-технічної революції;
забезпечення подальшого економічного розвитку людства необхідними природними ресурсами як відновлюваними, так і невідновлюваними, включаючи промислову сировину, джерела енергії і продовольство;
припинення «демографічного вибуху» (стрімкого зростання населення) у країнах, що розвиваються;
створення сприятливих умов для збільшення чисельності населення в розвинених країнах [7].
Глобалістика - це самостійна галузь знань про найзагальніші, глобальні проблеми сучасного та майбутнього розвитку людської цивілізації. На сучасному етапі вона перебуває в процесі становлення [5].
Проблеми, що стосуються взаємовідносин людини і суспільства з природою, а також суспільних відносин визначаються як глобальні, якщо вони стосуються інтересів усіх або значної групи країн, мають загальносвітовий характер; їхнє нерозв'язання викликає регрес у розвитку продуктивних сил, в умовах життя людей, що породжує загрозу людству; для їх розв'язання необхідно рішучі і швидкі дії на основі колективних і скоординованих зусиль світового товариства.
Глобальність - це не географічне поняття. Вона означає, що подібні проблеми впливають на всі сфери суспільного життя, стосуються інтересів усіх країн і народів планети, усіх класів і верств населення і відбиваються справ у всіх районах планети.
За цими ознаками глобальні проблеми можна поділити на три сфери дії.
Витоки цих проблем закладені в закономірностях розвитку світових продуктивних сил, що сприяють зростанню старих потреб та появі нових, розширенню можливостей задоволення потреб людини в засобах існування. Переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні, як ніколи раніше, споживання ресурсів, що відновлюються і не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання. Виникає ситуація, коли з катастрофічно гострото виявилася суперечність між потребами суспільства в природних джерелах існування і можливостями природи задовольнити ці потреби. Оскільки природні ресурси є обмеженні виникає потреба пошук радикальних рішень проблеми у світовому масштабі.
До другої сфери відносять проблеми суспільних взаємовідносин. Це такі як: кризи різного рівня (локальні, регіональні та міжнародні), подолання економічної відсталості багатьох країн світу, відносин між державами різних економічних устроїв тощо.
На перший план вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі і в країнах, що переходять до ринкових відносин. Про це свідчать події на Близькому Сході, у колишній Югославії, колишньому СРСР тощо. На цьому фоні важливою залишається проблема усунення загрози застосування ядерної зброї. У розв'язанні цієї проблеми зацікавленні як і країни, що мають ракетно-ядерний потенціал, так і народи усієї планети. Тільки спільними зусиллями вийде відвернути загибель всієї людської цивілізації.
До третьої сфери належить розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, що змінюються під впливом питання сучасної урбанізації, науково-технічного прогресу, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями (СНІДом, онкологічними, серцево-судинними). Проблема третьої сфери розглядаєть як така глобальна проблема, в якій концентруються і багаторазово підсилюються всі інші проблеми людського співжиття [5].
Для глобальних проблем характерні такі особливості: для їх подолання необхідні узгоджені та цілеспрямовані дії та об'єднання зусиль більшості населення планети; глобальні проблеми стосуються інтересів не тільки окремих людей, але і долю всього людства; вони є об'єктивним фактором світового розвитку і не можуть бути проігноровані; невирішеність глобальних проблем може призвести в майбутньому до серйозних, навіть катастрофічних наслідків для всього людства й середовища його перебування [8].
Джерелами всіх глобальних проблем сучасності виступають дві групи фактори: у відносинах між людьми (демографічні кризи, проблеми війни і миру, злочинністю, подолання слаборозвиненості, захист та розвиток духовного середовища, боротьба із хворобами тощо) та поглиблення суперечностей між людиною та природою (продовольчі, енергетичні, екологічні, та ін.). Здобуття цими суперечностями характеру глобальних пов'язана із зростанням масштабів її неконтрольованого впливу на природне та суспільне середовище, реальною загрозою перетворення наслідків цих процесів на невідворотні (вичерпання ресурсів, «ядерна зима», зникнення озонового шару, «ядерна зима» та ін.), безпрецедентним загостренням протиріч людської діяльності [1, с. 215].
Всі сучасні глобальні проблеми діляться на три великі групи залежно в першу чергу від ступеня їх гостроти та першочерговості вирішення, а також від того, які причинно-наслідкові відносини існують між ними в реальному житті. До першої грипи належать проблеми, які характеризуються найбільшою спільністю і актуальністю. Вони випливають із відносин між різними державами, і тому їх називають інтернаціональними. Тут виокремлюють дві найбільш значущі проблеми. Перше, це усунення війни в суспільстві та забезпечення справедливого світу. Друге, це встановлення нового міжнародного економічного порядку.
В другій групі об'єднуються ті проблеми, які виникають в результаті взаємодії суспільства і природи: забезпечення людей прісною водою, енергією, сировинними ресурсами. Також до цієї групи відносяться екологічні проблеми. Можна додати й освоєння Світового океану та космічного простору.
Третя група об'єднує проблеми, пов'язані з системою «людина-суспільство». Це питання охорони здоров'я, демографічна проблема, питання освіти тощо [8].
Головна глобальна проблема звучить так: чи повинна людина покладатися на природний, еволюційний процес розвитку культури, або її світ перебуває в стані занепаду і потребує цілеспрямоване оздоровленні, поліпшенні? [9].
Цю проблему можна конкретизувати в так званих «алармістських» (від фр. Alarme - тривога) ситуаціях. Її суть полягає в тому, що сучасні тенденції світового розвитку, орієнтовані на принцип кількісного зростання, ведуть до катастрофічних наслідків. Важливо пам'ятати, що загальне уявлення про обмеженість Землі як місця виробничої діяльності людини досить абстрактне. На сьогоднішній день ця проблема усвідомлюється все більш конкретно як «обмеженість деяких видів ресурсів», їх «вичерпання по регіонах». Але розвиток ринкової економіки неможливо без зростання капіталу, прибутку, що вимагає нових і нових ресурсів. На конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулась в Ріо-де-Жанейр у 1992 році, генеральний секретар конференції М. Стронг висловив думку, що процеси економічного зростання, які породжують безпрецедентний рівень добробуту та мощі багатого меншини, ведуть одночасно до ризиків і дисбалансів. Ринкова модель розвитку і відповідний їй характер виробництва і споживання не є стійкими для багатих і не можуть бути повторені бідними [9].
Також одним з важливих чинників глобальної кризи є процес ресурсного виснаження планети. На кінць XX століття суспільство зіткнулося з продовольчою кризою, енергетичним виснаженням планети, тенденцією різкого скорочення запасів невідновлюваних і зростаючої непридатністю, можна сказати, навіть небезпекою для життя поновлюваних ресурсів. Безумовно, ресурсна криза розглядається виключно у зв'язку з проблемами екології і демографії.
Неправильним і безпідставним є твердження, що в світі немає усвідомлення загрози ресурсної та економічної катастроф. Адже, наукові кола, громадськість сприяє прийняттю різних нормативних актів, досить широких національних і міжнаціональних програм у сфері захисту навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Але ці заходи не дають потрібних результатів і навряд чи зможуть дати. Рішення цієї проблеми полягає в перехіді до нових норм поведінки, ціннісних орієнтирів в рамках нового постіндустріального суспільства. Бо це не може відбутися в рамках індустріальної цивілізації.
Завдання запобігання світової термоядерної війни залишається однією з важливих глобальних проблем. Незважаючи на вагомі досягнення останніх двох десятиліть в цій області (ослаблення блокового, військово-політичного протистояння у світі) військово-політична конфронтація залишається критичним чинником, що впливає на розвиток глобальної кризи. Сама по собі вона суттєво стримує інтеграційні тенденції, заважає усвідомлення глобальності кризових явищ. На її розв'язання спрямовуються колосальні ресурси, які могли б бути спрямовані на усунення голоду і недоїдання, на екологічні програми і т.д. Крім того, накопичені арсенали озброєнь можуть остаточно вирішити проблему існування людства в цілому. Усвідомлення небезпеки і безперспективність подальшого військово-політичного протистояння поширюється у світі, хоча швидкість цього руху викликає обгрунтовані побоювання.
Глобальна криза пов'язана з демографічним фактором найбільш яскраво проявляється в країнах Третього світу. Звільнившись від колоніальної залежності, через три-чотири десятиліття вільного розвитку населення більшості цих країн страждає від бідності, голоду та епідемій.
Найбільш рельєфно ці проблеми величезної частини людства виглядають на тлі успіхів НТР в передових країнах. Важкий стан країн Третього світу обумовлено не тільки історичними особливостями їх розвитку, а й винятково високими темпами зростання населення. Так, за останні 30 років чисельність населення економічно розвинених 39 країн збільшилася всього на 43%, у той час як населення країн, що розвиваються 170 держав - у 2,2 рази. Демографи прогнозують у недалекому майбутньому демографічну стабілізацію і навіть депопуляцію в розвинених країнах, темпи зростання населення в країнах Третього світу будуть надзвичайно високими, а отже, будуть посилюватися проблеми зайнятості, бідності, убогості, голоду і т. п. [6].
СНІД, шкідливі звички та наркоманія все більш поширюються в суспільстві і поширюються, в основному, серед молоді. За період 1987-2013 рр. серед громадян України зареєстровано 234 257 ВІЛ-позитивних осіб, 62 288 хворих на СНІД та 30 575 померлих від захворювань, зумовлених СНІДом. Щороку збільшується кількість осіб, які перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоровя служби профілактики та боротьби зі СНІДом (ЗОЗ). Станом на 01.07.2013 р., у ЗОЗ на обліку знаходилося 134 302 ВІЛ-позитивних громадян України (294,8 на 100 тис. нас.), у тому числі 27 181 хворих на СНІД (59,7 на 100 тис. нас.) [4, c. 4].
Сукупність глобальних проблем, а також гостра потреба в їх розв'язанні стала обєктом запеклих суперечок і дискусій як у наукових, так і в політичних колах. Ніякий суспільний рух, уряди країн не можуть на сьогоднішній день мати хоч якийсь авторитет і вплив, якщо вони недооцінюють чи й узагалі ігнорують глобальні проблеми. Слід відзначити, що саме переміщення глобальних проблем в центр політичного життя сприяє розробці конструктивних програм щодо їхнього вирішення на міжнародному рівні [10].
Подолання глобальних проблем сьогодні є принциповим явищем і є надзвичайно довгим і складним процесом. Чимало науковців пов'язують вирішення глобальних криз з формуванням і зміцненням в масовій свідомості, створенням нової етики, з розвитком культури та її гуманізацією. Перше, що потрібно зробити для подолання загальнолюдських проблем це формуванням нового світогляду, Яка має базуватись на принципі гуманізму, що включає в себе почуття глобальності, нетерпимість до насильства і любов до справедливості, що випливає з визнання основних прав людини [8].
Прикладом нерозважливої діяльності людства в сучасному світі є загострення глобальних проблем, що ставить під питання подальше існування людства.
Важливою умовою для розвязання глобальних проблем може стати культура, але тільки тоді, коли вона поністю оволодіє свідомістю людей, а її використання буде являтись нормою співжиття індивідів.
Культура - це в першу чергу прогресивний розвиток людства. Глобальні проблеми уповідьнюють культурний хоч вони і є наслідком цього розвитку. Культурний процес як самодостатній самооптимізується через систему зворотних зв'язків, які виконує індивід чи індивіди. Останні саморегулюються в планетарному соціокультурному полі. Академік В. Вернадський зазначав, що людcьке суспільство з його прискореним темпом розвитку - це «нова небувала геологічна сила». А людина виступає як суб'єкт її лідерства і бере на себе не лише моральну, а й правову відповідальність як по відношенню до власного життя, так і до всього сущого на планеті Земля [8].
Сформувались різноманітні види культури, що відображають різноманіття форм діяльності людини. Єдність світу культури визначається її цілісністю, він діє як цілісна істота. Культура не може існувати поза людиною, без її діяльності.
Кожна людина знайомиться з культурою через живе спілкування, мову, виховання. Оцінки, цінності, картина світу, способи сприйняття природи, певні поняття, погляди, ідеали формуються у свідомість традицією і, непомітно для індивіда, змінюються в процесі суспільної практики. Біологічно людині володіє лише організм, що наділений певними задатками, потенційними можливостями. Опановуючи існуючі в суспільстві норми, звичаї, прийоми і способи діяльності, індивід знайомиться з культурою свого народу, культурними поняттями, законами і, водночас, змінює її. Ступінь прилучення до культури визначається мірою суспільного розвитку особистості.
Особливе місце у сприйнятті культури займають її морально-етичні та естетичні аспекти. Мораль керує життям людей у всіляких сферах - на роботі, у побуті, в політиці, в сім'ї, в науці. Моральні принцип і норми складають культуру міжлюдських відносин, адже в них відкладається все те, що має загальне значення. Існують загальноприйняті, міжлюдські уявлення про добро і зло, а також групові, історично обмежені уявлення, правила і норми міжособистісних відносин.
На початковому етапі розвитку суспільства моральність фактично пояснювала поведінку людей, їх вчинки, що вони дозволяли собі та іншим, як вони оцінювали ці вчинки з погляду їхньої корисності для колективу.
Так були сформовані звичаї, які мають моральне значення, які підтримують в суспільстві за допомогою моральних відносин, або, навпаки, являють собою відступу від вимог моральності. Використовуючись в повсякденному житті, ці правила переходять в звички, тобто в дії та вчинки, виконання яких стало потребою. Вони виступають як вкорінені в психіці людей способи поведінки [8].
Нові тенденції розвитку наукового пізнання світу можуть бути прогнозовані й скориговані у напрямку необхідному для соціуму.
Застосування знань самої людини є необхідним в сучасних умовах глобалізації суспільства. Адже саме мистецтвом, людським братством, спільністю людини і природи формується відношення живого до живого [2, с. 67].
Протягом останніх десятиріч глобальні проблеми набули всесітнього маштабу і перебувають у центрі уваги науковців і політиків. Вони обговорюються на міждержавних рівнях, в міжнародних організаціях. Формуються погляди на їх розв'язання, які охоплюють все, що можна розмістити між крайніми межами - оптимізмом і песимізмом.
Широко виражена ця проблема і в засобах масової інформації. Часто журналісти подають її складові як певну сенсацію, що не впливає на майбутній розвиток як окремого індивіда так і всього людства і, взагалі, не має нічого спільного з науковим аналізом. На побутовому ж рівені глобальні проблеми асоціюються з якоюсь вселенською катастрофою.
Характерним для глобальних проблем являється те, що вони, маючи всезагальний характер, проявляються спочатку на якомусь локальному і навіть індивідуальному рівні.
Для вирішення спільних проблем необхідне об'єднання всіх народів, зусиль усіх держав. Адже це є важливою умовою прогресу людства. Тому слід відмовитись від національного егоїзму та розвивати почуття єдиної людської спільноти, а це можна досягти тільки за високого рівня культури як окремого індивіда, так і всього суспільства [11].
Список використаних джерел
глобальний культура соціальний
1. Політологія: Підручник І. С. Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенко та ін.; За заг. ред. І. С. Дзюбка, К.М. Левківського. - 2-ге вид., випр. і допов. - К.: Вища шк., 2001. - 415 с
. Культурологія. Навчальний посібник. - К: КНЕУ, 2001. - 121 c
. Лейбін В.М. Людина як глобально-унікальна проблема сучасності. / В.М. Лейбін // Век глобализации. Выпуск №1 (7). - Київ, 2011.
. Міністерство охорони здоров'я України, ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України», ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» ВІЛ-інфекція в Україні, Інформаційний бюлетень №40, Київ - 2013. - 24 с.
. Економічні аспекти глобальних проблем [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Глобальні проблеми сучасності сучасності [електронний ресурс] - К.: Історичний портал Основні тенденції світового розвитку на сучасному етапі. - Режим доступу: #"justify">. Культура і глобальні проблеми сучасності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Людина, культура і глобальні проблеми сучасності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Капітон В.П., Капітон О.В. Культура та глобальні проблеми сучасності [електронний ресурс]: / В.П. Капітон, О.В. Капітон // - Форум Дніпропетровської державної фінансової академії. - Режим доступу: #"justify">. Проблема сучасного світу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Культура и глобальные проблемы современности сучасності [електронний ресурс]: / Штомпель О.М. // - К.: Библиотека Гумер - культурология. - Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Dict_Tem/10.php