Селекційна робота з гледичії безколючкової

Селекційна робота з гледичії безколючкової

СЕЛЕКЦІЙНА РОБОТА З ГЛЕДИЧІЇ БЕЗКОЛЮЧКОВОЇ

Роботу виконала:

Степанова Анастасія Геннадіївна

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розгляд літератури

.1. Проблеми сучасного сільськогосподарського виробництва в контексті змін клімату

.2. Біологічні властивості гледичії та її використання в полезахисних розведеннях

Розділ 2. Матеріали та методи досліджень

.1 Природно-кліматичні умови Врадіївського району

.2 Методика селекційних досліджень

.2.1 Метод відбору селекційно-цінних плюсових дерев

2.2.2 Метод оцінки якості насіння

.2.3 Методи перевірки передачі властивостей плюсових дерев насінневим нащадкам

.2.4 Методи відбору та оцінки перспективних сіянців

Розділ 3. Результати досліджень

3.1 Пошук вихідного матеріалу гледичії безколючкової для селекційної роботи

.2 Дослідження спадкових властивостей плюсових дерев

.3 Дослідження способів підготовки до посіву нас

.4 Порівняльне дослідження росту сіянців без колючкових та колючкових форм гледичії

.5 Маркетінгові дослідження вирощування насіння гледичії безколючкової ДП «Врадіївський лісгосп»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Сьогодні посилення антропогенного навантаження на довкілля (вирубування і скорочування площ деревних насаджень, передусім лісів і захисних насаджень - лісосмуг) вкупі із несприятливими змінами клімату негативно впливає на природні явища, зокрема приводить до посухи, суховіїв, пилових бурь та За такої екологічної ситуації в південному регіоні України обумовлюється необхідність втілення на державному рівні спеціальних заходів щодо покращення якості навколишнього природнього середовища та забезпечення як найсприятливіших умов для життєдіяльності людини.

Так як у регіоні обмежені можливості збільшення площі лісів, то це може бути компенсоване за рахунок підвищення продуктивності та посилення рекреаційно-оздоровчих функцій існуючих насаджень.

Аналіз літератури показує, що в умовах Південного Степу України особливу увагу заслуговує більш широке використання гледичії звичайної. Гледичія звичайна - одна з найбільш посухостійких деревних порід. Вона непогано росте і в південних посушливих районах України, де на споконвічно безлісних і часто засолених землях всі інші породи гинуть або ледве животіють. Гледичія не боїться шкідників і не пошкоджується хворобами. Росте швидко. Має величезну і сильно розгалужену кореневу систему. До ґрунту вибаглива. На землях, бідних на поживні речовини, не росте. Гледичія - порода ґрунтополіпшуюча. На її корінні є велика кількість бульбашок, які нагромаджують азот і збагачують ним ґрунт. Завдяки такому симбіозу щорічно Бобові повертають у ґрунт понад 100 кг/га азоту. Та, на жаль, зазначені позитивні якості гледичії недостатньо реалізуються, невиправдано стримується впровадження її в практику озеленення і захисного лісорозведення, що можна пояснити недостатньою вивченістю особливостей її росту у лісосмугах, в зелених насадженнях в умовах міського середовища, придорожніх алейних посадах, дефіцитом більш повної інформації про цей вид у насадженнях різних категорій в зоні Південного Степу України.

Біологічні властивості гледичії варті того, щоб з неї створювати довговічні та високоефективні полезахисні смуги, ґрунтозахисні насадження в складних степових умовах. Як відомо, в природі є дві форми гледичії звичайної - колюча і безколючкова. Великі гострі колючки, що вкривають рясно стовбур, та колючі гілки гледичії утруднюють виконання робіт в лісових розсадниках, посадці лісових культур та при рубках догляду. Гледичія безколючкова відноситься до швидкорослих і високорослих у молодому віці деревних порід. На ряду з дубом черешчатим вона є головною породою для полезахисних лісових смуг південно-степових районів України.

Ми живемо в унікальному місці - місці, де вирощують гледичію безколючкову з 1992 року, де є можливості проводити власні дослідження і на основі результатів цих досліджень довести, що гледичія безколючкова є однією із потенційно перспективних культур для швидкого відновлення полезахисних лісосмуг в Степовій зоні України.

Враховуючи це і розпочато селекційну роботу щодо створення лісонасінневої бази гледичії безколючкової в умовах Врадіївського району.

Мета: Дослідити селекційний матеріал гледичії безколючкової як потенційно перспективної культури для швидкого відновлення полезахисних лісосмуг в Степовій зоні України.

Завдання:

.        Пошук вихідного матеріалу для роботи в лісових посадженнях Врадіївсько району.

.        Дослідження спадкових властивостей відібраних + дерев за насіннєвою продуктивністю, масою насіння, схожістю насіння.

.        Дослідження методів пророщування та виявлення найоптимальніших.

.        Перевірка передачі властивостей + дерев нащадкам по потомству.

.        Морфометричний аналіз варіабельності і насінневих нащадків + дерев за показником швидкості росту та відбір швидкорослих сіянців.

Об’єкт дослідження - гледичія безколючкова в зелених насадженнях різних категорій у південно-степовій зоні України.

Предмет досліджень - біологічні особливості гледичії безколючкової в умовах Південного Степу України, використання гледичії в полезахисних розведеннях, якість насіння, селекційно цінні плюсові дерева, властивості плюсових дерев, перспективні сіянці.

Методи досліджень - метод відбору селекційно цінних плюсових дерев, метод оцінки якості насіння, методи перевірки передачі властивостей + дерев по потомству, методи відбору та оцінки перспективних сіянців.

Особистий внесок: Автором експедиційно обстежено у Врадіївському районні в урочищі «Філімонівка» 52 дерева гледичії безколючкової

Наукова новизна:

.        За результатами польових досліджень розроблена методика відбору плюсових дерев без колючкової гледичії за критерієм сумарного відхилення від середнього по виборці по 4-м досліджуваним показникам.

.        Знайдено окреме дерево гледичії безколючкової, у яких плоди дозрівають на 30-35 днів раніше, ніж у гледичії звичайної. Плоди, що дозріли, обсипаються відразу після опадання листя вже в першій декаді жовтня.

.        Доведено, що коефіцієнт успадкування ознаки безколючковості у сіянців відібраних плюсових дерев безколючкових сіянців становить 95-99,3%.

.        Внаслідок досліджень росту сіянців гледичії встановлено, що гледичія безколючкова швидкоросла і високоросла в молодому віці деревна порода і за цією особливістю посідає чи не одне з перших місць серед деревних видів Південного Степу України.

Практична цінність. Розроблені пропозиції:

1.    Збільшення площі лісових культур з головною породою гледичією звичайною безколючкової форми.

2.      На базі Врадіївського лісництва ДП “Врадіївське ЛГ” створити лісонасіннєву базу гледичії безколючкової для забезпечення садибним матеріалом господарств Правобережнго Степу України.

біологічний гледичія селекційний дерево

Розділ 1. Огляд літератури

.1 Проблеми сучасного сільськогосподарського виробництва в контексті змін клімату

У степовій зоні України, а це 41% території нашої держави, є достатня кількість тепла, багаті ґрунти, але не вистачає вологи. Лісостеп знаходиться в зоні нестійкого зволоження. В зонах Степу і Лісостепу, які займають 72,6% площі України, майже кожні два-три роки спостерігаються сильні посухи. У степовій зоні періодично лютують пилові бурі.

«Посухи, які останніми роками стали в Україні регулярними, можуть перетворити степи півдня України в пустелю і обернутись для землеробства втратою більше половини площ орних земель країни», - заявив академік Національної академії аграрних наук Олександр Іващенко.

В Україні в останні десятиліття почастішали жорстокі посухи й істотно підвищилися літні температури, клімат набуває ознак континентальності. Особливо рельєфно проявляється така тенденція на Півдні в зоні Степу, де поля й посіви у поточному році фактично не мали опадів протягом чотирьох - п'яти місяців. На таких мізерних запасах вологи, що була в ґрунті після попередніх посушливих осені та безсніжної зими, формувати урожай сільськогосподарських культур було дуже складно.

За останні десятиліття відбувається фактичне зміщення меж природно-кліматичних зон на 100-150 км на північ. Умови вегетації у традиційній підзоні у Південному Степу (Херсонська, Запорізька області, Кримська АР, Миколаївська область та ін.) реально вже проявляються ознаки опустелювання. Збереження наявних тенденцій змін клімату в найближчі 20 років становить реальну небезпеку фактичної втрати для інтенсивного землеробства не тільки зони Степу, але й понад половину площ орних земель країни і майже двох третин площі сучасної зони Лісостепу. Такі фактори можуть призвести до непридатності території для проживання людей і ведення господарської діяльності, тобто фактично до втрати в господарському використанні від 15 до 21 млн. га площ орних земель і, як наслідок, втрати від 24 до 40 млн. тонн якісного зерна та інших продовольчих культур.

Для вирішення цих проблем, які сьогодні хвилюють і нас, молодь, потрібно в першу чергу відтворити лісові ресурси шляхом створення лісових насаджень відповідно до природно-кліматичних умов регіону.

Ліси України, загальною площею 10,5 млн. га в даний час характеризуються суттєвим переважанням штучних насаджень. Тенденція до переважання штучних насаджень над природними в нашій державі продовжує зберігатися. Заліснення планово зрубаних ділянок відбувається шляхом створення лісових культур, що дозволяє щорічно збільшувати площу відповідно до комплексної програми «Ліси України», згідно якої передбачається до 2015 р. збільшити площу лісів держави на 2,0-2,5млн. га, що забезпечить зростання лісистості до рівня 19-20% [1].

Згідно даних проф. С.А. Генсірука упродовж останніх 70 років на Україні посіяно та насаджено близько 5 млн. га лісів. Крім цього, лісовими підприємствами створено понад 1,3 млн. га захисних насаджень і 440 тис. га полезахисних лісосмуг, які розміщені на землях підприємств різної форми власності і захищають від ерозії та суховіїв понад 13млн. га орних земель [2].

Насадження полезахисних лісосмуг є одним із ефективних і доступних заходів для попередження негативних природних явищ, зокрема посухи, суховіїв, пилових бур та послаблення техногенного навантаження на довкілля. [3]

Ведення лісового господарства у степовій зоні має ряд особливостей. Але найважливішими є забезпечення відповідності між біологічними особливостями деревних порід і природно-кліматичними та едафічними умовами.

Принцип проектування захисних насаджень, розроблений П.І. Генасименком [4] і О.І. Пилипенком [5,6,7], зводиться до забезпечення максимальної відповідності угрупування деревних рослин і умов середовища, при яких досягається найменша напруженість їх взаємного протиріччя. Значить, слід вибирати суховитривалі і солевиносливі породи, які можуть виростати в температурних умовах півдня степу і здатні давати відносно високий запас насаджень. Однією з таких порід і є гледичія звичайна або трьохколючкова (Gleditschia triacanthos L.). Гледичія з самого початку степового лісорозведення, привертала увагу лісівників своїми високими потенційними можливостями.

.2 Біологічні властивості гледичії та її використання в полезахисних розведеннях

Рід Гледичія (Gleditsia) відноситься до сімейства Бобові і включає в себе близько п'ятнадцяти видів дерев, що походять з Північної Америки, Азії та Африки. Рід названий на честь Готтлиба Гледичія (нім. Johann Gottlieb Gleditsch), німецького лікаря і ботаніка, директора Берлінського ботанічного саду [4]. Гледичиї - листопадні розлогі дерева висотою до 25-30 метрів. Зазвичай у рослин є колючки. Листя двох перисте, складаються з 20-30 листочків. Квітки дрібні, плоди -зеленуваті боби [17].

Гледичія колюча (трехколючкова, звичайна) - Gleditsia triacanthos L - високe швидкоросле дерево заввишки 15-25 (30) м., діаметр крони дорослих дерев, які ростуть відокремлено -- 8-10 (15) м. Крона асиметрична, розлога, ажурна, з віком часто утворює незвичайну зонтичну форму. Кора стовбура темно-бурого кольору, іноді майже чорна, з довгими вузькими відшаровуються лусочками. Пагони злегка зігнуті зигзагоподібні, червоно-коричневі, пізніше оливково-коричневі або сірі. На гілках гледичії розташовані міцні прості, або розгалужені колючки до 8 см, на стовбурі іноді і до 30 см завдовжки. Наявність великих колючок (а вони найдовші з усіх колючих деревних рослин культивованих в Україні ) з одного боку - недолік, а з іншого - достойність, адже це дозволяє створювати з гледичії практично непрохідні живоплоти [11].

Листя темно-зелені, 14-20 см завдовжки, чергові, парноперисті з 10-24 парами довгасто-яйцевидних або ланцетних листочків. Листя гледичії нагадують найближчу родичку - робінію псевдоакацію. На відміну від робінії, гледичія цвіте не так ефектно. Велика частина квіток різностатеві, але поряд з ними присутні і двостатеві квітки. Чашечка з 3-5 вузькими лопатями; віночок з 3-5 пелюсток, більших, ніж чашолистики. Цвіте гледичія в наших умовах досить тривалий час (червнь-липнь). Плоди дозрівають у жовтні-листопаді. Плід сплюснутий, трохи вигнутий, шкірястий, блискучий, червонувато-коричневого забарвлення великий біб довжиною 15-30 (і навіть 50) см. Насіння великі, довжиною до 1,5 см, плоскі, коричневі або жовтуваті, з тьмяним блиском. Плоди висять на дереві майже всю зиму, розгойдуючись на вітрі [12].Насіння має щільну шкірку; висівають їх весною, і передпосівна підготовка насіння полягає так само, як і насіння акації білої, в обшпарюванні кип’ятком. Після такої передпосівної обробки насіння гледичії на 8 - 12-й день після висіву дає значно більшу кількість сходів в порівнянні з посівом, сухим насінням. При посіві сухого насіння гледичії поява сходів розтягується на декілька років [20].

Особливостям її вирощування приділяли багато уваги такі видатні вчені, як A.B. Альбенський [8], М.І. Калінін [9] Б.І. Логгінов [3], Л.T. Устинівська [10], М.А. Квятковская [11] та інші. Як ніяка з лісотвірних порід, вона здатна успішно виростати в несприятливих кліматичних умовах і створювати тут стійкі, продуктивні насадження навіть без супутніх порід і підліску та при сильному задерніння ґрунту злаковими травами. По відношенню гледичії до ґрунтових умов, солевитривалості, здатності переносити надмірне зволоження у дослідників склалися різні, часом самі протилежні точки зору.

Особливо цінна гледичія невисокими вимогами до умов місцезростання. Вона невимоглива до родючості ґрунту, переносить деяку засоленість ґрунтів. Може рости на глинистих, піщаних, суглиннистих, лужних і кислих ґрунтах. Відрізняється високою посухостійкістю і жаростійкістю [16]. Вона переносить спеку до плюс 40-44 градусів. Гледичія світлолюбива, переносить легку тінь. Теплолюбна, але і досить морозостійка, видержує заморозки до мінус 27-30 °C, хоча при тривалих морозах можуть підмерзати прирости останнього року.

Український вчений А.Є. Дяченко [8] який багато років вивчає цю культуру у своїй дисертації на тему «Біоекологічні особливості гледичії звичайної (Gleditsia triacanthos L.) у зв'язку з її культурою в Південному Степу України», зазначав, що розмножується гледичія, в основному, насінням, яке зберігає схожість 2-3 роки. Насіння висівають у ґрунт під зиму, або навесні після замочування в теплій воді. При тому, що деякі автори рекомендують обдавати насіння окропом або замочувати у гарячій воді близько 80 градусів, однак насіння гледичії не володіють такою міцною оболонкою як насіння інших бобових - робінії, церциса, бундука, тому дотримуватися цих рекомендацій не слід, адже при цьому може відбутися їх пошкодження [13]. Після появи сходів бажано проводити пікіровку сіянців. Висаджують сіянці на постійне місце зазвичай через 1-2 роки. Гледичія може розмножуватися і вегетативно: порослю від пенька, зрідка кореневими паростями які особливо часто виникають при пошкодженні кореневої системи при перекопуванні. Декоративні форми розмножуються щепленням на материнський вид. Рослини, що виросли з насіння, завжди краще адаптуються до нових умов, а крім того, при масовому посіві є можливість відібрати більше зимостійкі екземпляри з коротким вегетаційним періодом. Гледичія має безліч декоративних форм [17].

Особливо цінна гледичія невисокими вимогами до умов місцезростання. Вона невимоглива до родючості ґрунту, переносить деяку засоленість ґрунтів. Може рости на глинистих, піщаних, суглинистих, лужних і кислих ґрунтах. Відрізняється високою посухостійкістю і жаростійкістю [16]. Гледичія світлолюбна, переносить легку тінь. Теплолюбна, але і досить морозостійка, видержує заморозки до мінус 27-30°C, хоча при тривалих морозах можуть підмерзати прирости останнього року.

У полезахисних смугах на звичайних і південних чорноземах гледичія по швидкості росту у висоту і діаметру не поступається дубу черешчатому. Гледичія у молодому віці є швидкорослою деревною породою. На півдні нашої країни в однакових екологічних умовах у віці від 10 років вона відстає в зростанні у висоту і по діаметру від акації білої, але пізніше зростання гледичії посилюється і вона досягає висоти акації білої.

Гледичія розвиває відносно неглибоку стрижневого типу кореневу систему, але поширену в радіальному напрямі в узлісних дерев до 20м, а у дерев в насадженні - не меншу відстань. При введенні її в крайні ряди полезахисних смуг коріння заходить у бік поля на відстань до 15 - 20м, що приводить до висушування в прилеглій до смузі зоні ґрунту і зниження врожаїв сільськогосподарських культур. У зв’язку з таким явищем, звичайно не рекомендується вводити гледичію в узлісні ряди полезахисних смуг, а тільки у внутрішні.

При пошкодженні коріння у неї з’являються в кореневі нащадки. В 30 - 35- річному, а тим більше у молодому віці гледичія добре поновлюється пеньковою порослю. При зрізанні її насаджень в 52-56-річному віці на південних чорноземах України, за даними Б.І. Логгинова, 94-98% пні дають ще поросль. Н.М. Грисюк відзначає, що на південних чорноземах України порослева здатність у цієї породи зберігається до 60-70-річного віку, хоча в експлуатаційному відношенні гледичиєві насадження більш доцільно рубати у віці не старше 30-35 років.

При зрізі молодих екземплярів гледичії на пеньках із сплячих бруньок розвиваються порослеві гілки, відмінні задовільною стійкістю і швидким зростанням. При зрізанні рослин цієї породи біля поверхні ґрунту нижче місцезнаходження сплячих бруньок, з додаткових бруньок на корінні розвиваються кореневі нащадки. Кореневі нащадки на корінні молодят гледичії відрізняються стійкістю і хорошим зростанням. Кореневі нащадки на корінні старих рослин цієї породи недовговічні, ростуть слабо. При тому, що сіянці гледичії в ґрунті звичайно залишають залишки коріння, які дають з додаткових бруньок кореневі сходи. З таких кореневих сходів утворюється хороший посадочний матеріал гледичії, який цілком може бути використаний при створенні лісових культур. За даними Н.М. Грисюка, на південних чорноземах України гледичія в 5-річному віці мала висоту 2,6 - 5 м, в 10-річному 5-10, в 15-річному - 6,3 - 10,7 м. в 18-річному - 7,2-11 м. При цьому в насадженні з сильним задернуванням ґрунту гледичія має більш низькі з перерахованих вище цифрових показників висоти. При рубці 6-річної гледичії її 12-річна поросль досягла висоти 5 - 6 м і діаметр 6 - 7 см, а запас в цьому віці порослевого насадження складав 70 м³ на 1 га.

Гледичія відрізняється досить рихлою, світлопроникною кроною. У зв’язку з цим в чистих гледичиєвих культурах створюються сприятливі умови для поселення і розселення трав’янистої рослинності, особливо пирію і інших злаків.

Хоча гледичія дещо стійкіша акації білої і деяких інших порід до задернувування ґрунту, але в таких умовах її стійкість і зростання знижуються. Гледичія інтенсивніше росте і більш продуктивна в чистих від бур’янів культурах, а також за наявності в насадженні шару лісової підстилки з листя, що не розклалося, перешкоджаючої поселенню бур’янів і задернуванню ґрунту.

Найбільшою стійкістю гледичія володіє при вирощуванні її не в чистих культурах, а при змушувані цієї породи з густолистими тіньовитривалих деревних порід і чагарників.

Клен татарський більш сприятливо впливає на зростання гледичії, ніж акація жовта. При змішувані з дубом гледичія росте більш інтенсивно, ніж в чистих насадженнях. В гледичієво-дубовому 20-річному насадженні гледичія мала середню висоту 9,5 м, а в чистому - 7,7 м.

Але практично всі автори вважають, що основним фактором, що перешкоджає більш широкому її застосуванню, є наявність великої кількості колючок різної довжини, розташованих на гілках і стовбурах дерев [8, 12]. Колючки наносять болючі рани при садінні культур, проведенні доглядових рубань, заготівлі та переробці деревини. Проте в природі зустрічаються дерева гледичії, які не мають колючок, так звана без колючкова (неколюча) форма (f. inermis) [16]. Тому лісівники в лісокультурній, лісомеліоративній і озеленювальній практиці рекомендують використовувати саме цю форму. Застосування її дозволить істотно полегшити процес вирощування насаджень, заготівлю та переробку деревини, а значить збільшити обсяги закладки лісових культур гледичії, які в несприятливих кліматичних умовах півдня степової зони будуть більш продуктивні і стійкі в порівнянні з культурами інших порід, у т. ч. такими, як дуб, ясен, горіх.

Роботи по селекції гледичії неколючих форм на Україні проводилися ще в 30 роках М.А. Никоненком. Вивчаючи ступінь успадкування, він вперше провів штучне схрещування безколючкової і колючкової форм, а також схрещування між деревами однієї форми. Велика Вітчизняна війна перервала розпочаті дослідження [цит. за 14]. У 70-80-х роках велика робота вивчення та селекції гледичії була проведена A.A. Кулигіним [14].

Розділ 2. Матеріали та методи досліджень

.1 Природно-кліматичні умови Врадіївського району

Врадіївський район розташований в степовій зоні України, на правобережній Придніпровській височині [21]. Клімат району помірно-континентальний з відносно м’якою зимою і жарким літом, середньовічна температура повітря +10^оС, середня кількість опадів на рік 410 мм, середня кількість опадів на рік 410 мм, середня вологість повітря 60%.

Отже, основними кліматичними факторами, які негативно впливають на ріст, розвиток і стійкість деревної рослинності є:

-       високі температури в літній період і у весняний період, що призводить до сильного висихання ґрунту і опікам кореневої шийки саджанців;

-        недостатня кількість опадів, суховії які впливають на приживання лісових культур;

-       сильні вітри зимою, які здувають сніговий покрив;

-        проливні дощі, які сприяють розвитку ерозійних процесів;

поривчасті сильні вітри, які викликають вітровали та буреломи.

Рельєф розчленований глибокими річковими долинами, ярами і балками з крутими схилами, що призводить до нерівномірного розподілу вологи, змиву родючого шару ґрунту під час злив та розтавання снігу. Територія пересікається річкою Південний Буг і її притоками - річками Кодима та Синюха. Найбільш поширеними ґрунтами є - звичайні чорноземи, а в низинах річок - алювіально-лугові, а також дернові. Ґрунтоутворюючі породи - лес і лесовидний суглинок, що має в своєму складі невелику кількість карбонатів кальцію, коагулює гумусні сполуки і є найбільш цінною ґрунтоутворюючою породою. Звичайні чорноземи з переходом до південних характеризуються засоленістю та змитістю.

Таблиця 2.1 - Кліматичні показники Врадіївського району

-      

За механічним складом ґрунти суглинисті. На таких ґрунтах формуються акаційові деревостани І-ІІІ бонітету з домішкою ясеня, гледичії, липи, клена. Процеси заболочування мають місце у всіх лісництвах, але гідромеліоративні роботи не проводяться.

Врадіївський район відноситься до числа сільськогосподарських районів Миколаївської області. Розвинуте землекористування має зерново-буряковий, а тваринництво - м’ясо-молочний напрямок. Із зернових основною культурою є пшениця, з технічних - цукровий буряк.

На території району розташований ДП «Врадіївське лісове господарство». Поділ підприємства на лісництва та їх загальну площу ілюструє таблиця 2.2.

Таблиця 2.2. Адміністративно-господарська структура і загальна площа ДП «Врадіївське лісове господарство»

Основними видами продукції, що виготовляється в Врадіївському держлісгоспі є:

–     лісоматеріали круглі для виробітку пиломатеріалів і заготовок;

–             дров’яна сировина для технологічних потреб;

–             дрова для опалення;

–             сировина деревна тонкомірна;

–             лісоматеріали для лущення та стругання;

–             пиломатеріали твердолистяних і м’яколистяних порід.

Разом з ростом потреб на деревину все більше значення в господарстві приділяється вирощуванню лісових культур, а саме: сосні кримській, дубу червоному, гледичії звичайній, біологічні властивості яких відповідають ґрунтово-кліматичним умовам району.

2.2 Методики селекційних досліджень

.2.1 Метод відбору селекційно цінних плюсових дерев

Для селекційної оцінки дерева поділяють на три основні категорії: плюсові, нормальні та мінусові. Методика відбору плюсових дереа у лісовому господарстві [22], якою ми користувались, викладена в Додатку Б.

.2.2 Метод оцінки якості насіння

Маса 1000 насінин є одним з основних показників їхньої якості, оскільки вона відображає повнозернистість насіння, їх географічне походження, а на практиці використовується для розрахунку норм висіву насіння в розсадниках. Даний показник визначається за ГОСТ 13056.4-67 [23].

Оптимальна норма висіву насіння в розсадниках при інтенсивній агротехніці вирощування забезпечує не тільки високий дохід садивного матеріалу з одиниці площі, але й сприяє утворенню у вирощуваних сіянців добре розвинутої кореневої системи, оптимальному співвідношенню надземної та підземної фітомаси, формуванню у сіянців здорового стовбурця з високими таксаційними показниками, накопичення потрібної кількості пластичних речовин, що забезпечує добре приживлювання рослин після висаджування на лісокультурну площу.

.2.3 Методи перевірки передачі властивостей плюсових дерев насінневим нащадкам

Методика перевірки передачі властивостей плюсових дерев гледичії без колючкової насінневим нащадкам проводилась за вимогами робіт [21, 24, 25].

2.2.4 Методи відбору та оцінки перспективних сіянців

Методика відбору та оцінки перспективних сіянців заклечається у статистичному аналізі результатів їх морфо метричних досліджень [21, 24, 25]. Нами був використаний показник висоти сіянців на протязі 2-х років спостережень.

Розділ 3. Результати досліджень

.1 Пошук вихідного матеріалу гледичії безколючкової для селекційної роботи

Пошук вихідного матеріалу гледичії безколючкової для селекційної роботи зі створення лісонасіннєвої бази у Врадіївському районі було розпочато з відбору дерев. З цією метою зроблено аналіз обліку дерев на пробних площах району.

В 1983 році у районі вперше було розпочато насінницько-селекційну роботу з гледичії безколючкової) і по 2013 рік насаджено 100,1 га цієї лісокультури.

Дані таблиці 3.1. свідчать, що впровадження в лісокультурну справу гледичії безколючкової відбувалось поетапно. У 1994 році в урочищі «Кам’яна балка» на площі 0,8 га було висаджено 436 дерев, а у 2001 році в урочищі «Філімонівка» - 163.

Починаючи з 2004 року, кількість висаджених дерев за рік зростає майже у 8 разів (у порівнянні з 2001 роком).

Збільшення кількості площ лісокультури гледичії безколючкової стало можливим завдяки тому, що у 2000 році заплодоносили перші дерева гледичії, які були посаджені у 1992 році в кварталі 23 Врадіївського лісництва. Тобто, через 8 років лісники Врадіївщини отримали свій власний посадковий матеріал. Згодом у 2009 році у п’ятирічному віці заплодоносили гледичії з урочища «Корецьке».

Для пошуку вихідного матеріалу для селекційних досліджень нами був проведений статистичний аналіз результатів обліку дерев гледичії без колючкової

у Врадіївському лісовому господарстві в урочищі «Філімонівка». Площа ділянки - 1,2 га. Ця ділянка створена у 2001 році. Тому обстежені нами дерева мають гарний вигляд і гарні показники. Кількість обстежених дерев склала 52 екземпляри.

Для оцінки якості дерев нами були використані методи варіаційної статистики. Для цього були розраховані за допомогою пакету Statistica параметри виборки: середнє арифметичне, середнє геометричне, медіана, мода, частота моди, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

Результати статистичного аналізу, наведені у Таблиці 3.1, показують існування варіабельності досліджуваних дерев по таких показниках продуктивності, як висота, діаметр стовбура, величина останнього річного приросту та діаметр крони. Найбільш варіабельними виявились показники діаметру стовбура та річного приросту.

Для відбору плюсових дерев ми запропонували використовувати такий показник, як сумарне відхилення від середнього по виборці по 4-м досліджуваним показникам. Правомірність застосування такого комплексного показника, на нашу думку, виправдана його більшою точністю у порівнянні із оцінкою за кожним окремим показником.

Таблиця 3.1. Результати статистичного обробітку даних обліку дерев

3.2 Дослідження спадкових властивостей плюсових дерев

З урожаю 2011-2013 років заготовлено 480 кг плодів. При 20% виході насіння повинно було б вийти 100 кг якісного насіння, але при переробці виявлено 45 кг недостиглого насіння яке втратило схожість і доброякісність, тому залишилося лише 55 кг, які були використані для досліджень. Така кількість гарантує отримання 90 тис. шт. сіянців за умови якісної підготовки насіння до висівання.

Спостереження за плодоносністю гледичії безколючкової в лісонасінних ділянках підтвердили цінність насіння, у якого вага 1000 штук досягає більше 200 г, а у дерева 30 цей показник дорівнює 240 г. Крупне насіння надійно гарантує вищий вихід стандартних сіянців. Також знайдено екземпляр гледичії без колючкової (дерево № 41), у якої плоди дозрівають на 30-35 днів раніше, ніж у гледичії звичайної. Плоди, що дозріли, обсипаються відразу після опадання листя вже в першій декаді жовтня.

Дослідження спадкових властивостей плюсових дерев гледичії безколючкової підтверджує стійку плодоносність і якість насіння знайденої скоростиглої форми цього виду (табл. 3.3)

Коефіцієнт успадкування безколючковості форми практично сталий на протягом трьох років дослідження для всіх досліджуваних плюсових дерев і складає майже 100%.

Таблиця 3.2. Облік дерев гледичії безколючкової на пробній площі в ур. «Філімонівка»

Таблиця 3.3. Спадкові властивості гледичії безколючкової по насіннєвим нащадкам

.3 Дослідження способів підготовки до посіву нас

Дослідження способів підготовки до посіву насіння гледичії безколючкової показало, що стратифіковане насіння дає більший % схожості ніж не стратифіковане. Так, у 2013 році із 950 висаджених насінин проросло 924, що становить 97%, у не стратифікованого насіння % схожості всього 42%.

Отже, із стратифікованого насіння з’являються набагато більше сходів ніж під час посіву сухого насіння, коли поява сходів може бути не через місяць, а через декілька років.

Вирощування сіянців гледичії безколючкової з насіння, зібраного з маточних дерев показано, що у 2011,2012 і 2013 році вихід насіння склав відповідно 120, 117 і 80% до нормативного, а висота сіянців до 1 м.

Таблиця 3.4 Моніторинг дослідження способів підготовки насіння гледичії безколючкової до посіву

3.4 Порівняльне дослідження росту сіянців без колючкових та колючкових форм гледичії

З даними літератури гледичія відноситься до швидкорослих і високорослих у молодому віці деревних порід. Наряду з дубом черешчатим вона є головною породою для полезахисних лісових смуг південностепових районів України.

У таблицях (табл. 35, 3.6) приведені дані про хід зростання гледичії звичайної і гледичії безколючкової. Як видно з таблиць є різниця в рості по висоті дерев двох форм і вона позитивна для дерев неколючої форми. Так, у 2011році середній приріст у гледичії звичайної становить 0,44 м, а у гледичії безколючкової - 0,90 м. Тобто, приріст гледичії безколючкової за один рік у два рази більший, ніж у гледичії звичайної. Якщо порівняти табличні дані за 2012 рік, то отримані нами результати свідчать про те, що зростання гледичії безколючкової, також, перевищує зростання звичайної на 0,50 м. Це означає, що сіянці вирощені із насіння + дерева дійсно розвиваються добре і, що маточне дерево має всі відповідні спадкові властивості, що передаються потомству. Про те, що гледичія безколючкова має дійсно здатність до швидкого зростання вказують дослідження, які були проведенні у 2013 році. Середньорічний показник приросту становить майже 1 м.

Таблиця 3.5. Порівняльне дослідження росту сіянців гледичії звичайної

Таблиця 3.5. Порівняльне дослідження росту сіянців гледичії безколючкової

Внаслідок досліджень спадкових властивостей відібраних плюсових дерев за насіннєвою продуктивністю, масою і схожістю насіння; пророщування та виявлення найоптимальніших; передачі властивостей плюсових дерев по потомству; аналізу варіабельності і насіннєвих нащадків плюсових дерев за показником швидкості росту та відбору швидкорослих сіянців доведено, що гледичія безколючкова характеризується як одна з головних лісокультур, що володіє високоякісним насінням з кращими спадковими властивостями, має великий відсоток виходу сіянців, швидкоросла і високоросла деревна порода.

.5 Маркетінгові дослідження вирощування насіння гледичії без колючкової ДП «Врадіївський лісгосп»

Сьогодні лісники Врадіївського району можуть дозволити собі реалізацію насіння і сіянців гледичії безколючкової іншим господарствам Миколаївської та Одеської областей.

Інформативні дані таблиці 3.6 свідчать, що в 2010 році Єланецьке Л.Г. закупило 10 кг насіння, а в Березнегуватському Л.Г. реалізувано 5 тис. сіянців. Географія лісництв, які вводять у своїх регіонах у лісову культуру гледичії безколючкової розширюється. Це: Володимирівське Л.Г., Баштанівське Л.Г., Ананьївське Л.Г., Ширяєвське Л. Г. Одеської області

Таблиця 3.6. Реалізація насіння і сіянців гледичії безколючкової у Врадіївському лісництві ДП "Врадіївське ЛГ"

Всього за останні шість років господарством реалізовано 54,7 тис. шт сіянців гледичії безколючкової.

Для порівняння наводимо дані, що характеризують загальний стан заготівлі насіння та вирощування сіянців гледичії безколючкової у Врадіївському лісництві ДП « Врадіївське ЛГ» (табл. 3.7)

Таблиця 3.7. Зведена таблиця заготівлі насіння і вирощування сіянців гледичії безколючкової

Отже, в складних природно-кліматичних умовах південного Степу України гледичія безколючкова є потенційно перспективною культурою для швидкого відновлення полезахисних лісосмуг в Степовій зоні України.

Висновки

1.    За результатами польових досліджень розроблена методика відбору плюсових дерев без колючкової гледичії за критерієм сумарного відхилення від середнього по виборці по 4-м досліджуваним показникам.

2.      . Знайдено окреме дерево гледичії безколючкової, у яких плоди дозрівають на 30-35 днів раніше, ніж у гледичії звичайної. Плоди, що дозріли, обсипаються відразу після опадання листя вже в першій декаді жовтня.

.        Дослідження способів підготовки до посіву насіння гледичії безколючкової показало, що стратифіковане насіння дає більший % схожості ніж не стратифіковане. Так, у 2013 році із 950 висаджених насінин проросло 924, що становить 97%, у не стратифікованого насіння схожості всього 42%.

.        Доведено, що коефіцієнт успадкування ознаки безколючковості у сіянців відібраних плюсових дерев безколючкових сіянців становить 95-99,3%.

.        Внаслідок досліджень росту сіянців гледичії встановлено, що гледичія безколючкова швидкоросла і високоросла в молодому віці деревна порода і за цією особливістю посідає чи не одне з перших місць серед деревних видів Південного Степу України.

.        Отримані нами результати свідчать про те, що швидкість росту гледичії без колючкової стабільно перевищує рост звичайної на 0,50 м. Це означає, що сіянці вирощені із насіння плюсові дерева мають всі відповідні спадкові властивості, що передаються насіннєвим нащадкам..

Список використаних джерел

1.      Вакулюк П.Г. Лісовідновлення в різних районах України:(підручник)./ П.Г. Вакулюк, В.І. Самоплавський.- Харків: Прапор. 2006. - с. 384.

.        Генсірук С.А. Історія лісництва в Україні::(підручник)./С.А. Генсірук, В.С. Бондар. - Львів: Світ, 1993. - с. 422.

.        Логгинов Б.І. Створення лісових смуг на зрощуваних землях: (підручник). /Б.І. Логінов, С.О. Стройна. [с. 6].

.        Анучин Н.П. Теория и практика защитного лесоразведения. /Н.П. Анучин. //Вестник сельхоз науки - 1963. - №5. - с. 106-109.

.        Пилипенко О.І. Лісоаграрні ландшафти./ О.І. Пилипенко.// Лісовий і мисливський журнал. - 1999.- №4 - с.26-27.

.        Пилипенко О.І. Оптимізація загальних лісоаграрних екологічних систем: О.І. Пилипенко. Лісовий журнал - 1999. №3 [с.11-12].

.        Пилипенко О.І. Системи захисту ґрунтів від ерозії: (підручник) /О.І. Пилипенко, В.Ю. Юхновський, М.М. Ведмідь - Златояр, 2004 - с. 419.

.        Альбенский А.В. Деревья и кустарники для защитного лесоразведения: (підручник)./ А.В. Альбенский, А.Е. Дьяченко. - Сельхозиздат., 1994 - с. 114.

.        Калінін М.І. Теоритичні основи лісових меліорацій: (підручник). /М. І. Калінін, С.Б. Мельник - Львів: Світ, 1991.

.        Устиновская Л.Т. Гледичивые насаждения в южно-степных районах Украины/ Л.П. Устиновская// Лесн. хоз-во. 1953. - №6. - c. 50-51.

.        Квятковская М.А. Белая акация и гледичия для полезащитных лесных насаждения/ М.А. Квятковская// Лесн. хоз-во. - 1948. - №1. - c. 73-75.

.        Кривцов А.Е. Использование различных форм гледичии обыкновеной в защитном лесоразведении юго-востока Ставрополя/ А.Е. Кривцов - М: Наука, 1970. - c. 165.

.        Логгинов Б.И. Основы полезащитного лесоразведения/ Б.И. Логгинов - Киев: Изд-во Акад. с.-х. наук, 1996. - c.352.

.        Кулыгин А.А. Особенности цветения и плодоношения гледичии обыкновенной и софоры японской в Ростовской области./ А.А. Кулыгин// Защитное лесоразведение: Сб. ст. Новочеркасск, 1974- Т.16. - Вып. 3. - c. 26-30.

.        Гурский А.В. Принципы подбора пород в степных посадках./ А. В. Гурский, В.В. Гурский. М.-Л.: Гослесбумиздат, 1950. - c. 28.

.        Балабушка В.К. О двух формах гледичии обыкновеной./ В.К. Балабушка// Изв. Вузов Лесн. журн. - 1988. - №1. - c. 14-17.

.        Вакулюк П.Г. Лісовідновлення та лісорозведення в Україні: підруч. П.Г. Вакулюк, В.І. Самоплавський - Харків: Прапор, 2006 [c. 127-139].

.        Пояснювальна записка і відомості запроектованих госодарських заходів в Врадіївському лісництві ДП «Врадіївський лісгосп Миколаївської області - Ірпінь - 2003 [c.85].

.        Дебринюк Ю.М. Лісове насінництво/ Ю.М. Дебринюк, М.І. Калінін, М.М. Гузь, І.В. Шаблій - Львів: Світ 1998 [c. 81-84].

.        Новосельцева А. И. Справочник по леснім питомникам/ А.И. Новосельцева, Н. А. Смирнов

.        Калінін М.І. Лісове насінництво/ Ю.М. Дебринюк, М.І. Калінін, М.М. Гузь, І.В. Шаблій - Львів: Світ 1998 [c. 234-236].

.        «Указания о порядке отбора и учета плюсовых деревьев и насаждений, постоянных лесосеменных участков и плантаций в лесном хозяйстве», утвержденной Гослесхозом СССР 15 июля 1971 г.

.        ГОСТ 13056.4-67.Семена деревьев и кустарников. Методы определения веса 1000 семян. [міждержавний стандарт]. М., 1967. - с.3.

.        Альбенский А.В. Селекция древесных пород и семеноводство.- М.; Л., 1959.- 306 с.

.        Криницький Г.Т. Морфофiзiологiчнi основи селекцiї деревних рослин: Автореф. дис.... д-ра бiол. наук.- К., 1993.- 46 с.

Додаток А

Лабораторія селекції та насінництва УкрНДІЛГА займається відбором перспективних форм деревних культур для полезахисного лісорозведення в смугових і масивних насадженнях степових областей півдня України. Головним критерієм відбору в даному випадку є стійкість дерев у важких степових умовах. Плюсовими вважають дерева, найбільші за розміром з підвищеною інтенсивністю росту, високою посухо-, соле та морозо витривалістю, стійкістю проти шкідників і хвороб. Згідно з вимогами УкрНДІЛГА (1993), відбір плюсових дерев проводять у пристигаючих і стиглих, а в разі їх нестачі - і в середньовікових насадженнях природнього походження; у лісових культурах, створених із насіння відомого походження; у високопродуктивних культурах порід - інтродуцентів.

Розрізняють такі категорії плюсових дерев:

)        високоякісні плюсові дерева (за якістю та добротністю), де основними показниками є якість стовбура та деревини;

)        високопродуктивні за масою;

)        комбіновані - найкращі як за добротністю деревини, так і за продуктивністю;

)        дерева, що мають підвищену смолопродуктивність, посухо - та соле витривалість.

Вимоги до плюсових дерев ( М.М. Вересин и др. 1985):

)        прямий і повнодеревний стовбур;

)        діаметр і висота дерева повинні перевищувати середні таксиційні показники насадження відповідно не менш ніж на 30 і 10% (бажано щоб перевага була більшою: за діаметром - на 60…70%, за висотою - на 15%);

)        високий показник поточного приросту;

)        добре очищення стовбура від сучків (мінімум до 1/3 його висоти) і добре заростання місць відмерлих сучків;

)        вузька крона або середньої ширини, добре сформована;

)        гілки (сучки) першого порядку не товсті, кут між ними та стовбуром близько до прямого;

)        добрий санітарний стан дерева, без хвороб та пошкоджень;

)        відсутність або невелика кількість водяних пагонів на стовбурі (у листяних порід);

)        нормальне плодоношення.

Додаток Б

Масу 1000 насінин визначають тільки для кондиційного насіння після аналізу насіння на чистоту. Для визначення маси 1000 насінин беруть тільки чисте насіння.

З метою визначення даного показника із чистого насіння, що відібране згідно з ГОСТ 13056.2 - 89, після ретельно перемішування на розбірній дошці, незважаючи на колір і величину насіння, беруть такі проби:

)        для насіння з масою наважки для визначення чистоти (ГОСТ 13056.2 - 89) 25 г і менше відраховують і зважують дві проби по 500 насінин у кожній з наступним підсумуванням їхніх мас;

)        для насіння маса 1000 шт. якого становить до 1 г включно, відраховують і зважують одну пробу з 500 насінин із наступним множенням їхньої маси на 2;

)        для насіння з масою наважки на чистоту понад 25 г відраховують і зважують дві проби по 250 насінин із наступним множенням суми мас двох проб на 2;

)        для насіння, відібраного від малих за масою партій (ГОСТ 13055.1 - 67), за наявності у наважці на чистоту понад 250 шт. чистого насіння відраховують і зважують одну пробу з 250 насінин із наступним множенням її маси на 4;

)        для насіння, відібраного від малих за масою партій, за наявності у наважці на чистоту не менш ніж 250 шт. чистого насіння, відраховують і зважують дві проби по 100 насінин у кожній із наступним множенням суми мас проб на 5.

Для насіння, норма посівної якості яких не встановлена, масу 1000 насінин визначають обов’язково у всіх вище зазначених випадках.

Кожну пробу з 500, 250 або 100 насінин зважують окремо: при масі наважки на чистоту до 99 г - з точністю до 0,01г; при масі наважки 100…999 г - точністю до 0,1 г; при масі наважки 1000 г і більше - з точністю до 1 г.

При визначенні маси 1000 насінин розходження між масою кожної з двох проб і їх середнім значенням не повинно перевищувати 5%. Якщо розходження більше, відбирають і зважують третю пробу відповідно з 500, 250 або 100 насінин. У цьому випадку, як і при визначенні чистоти насіння, масу 1000 шт. визначають за двома пробами, які мають між собою найменше розходження в масі.

Фактичну масу 1000 насінин потрібно брати до уваги, визначаючи норми висіву та глибину згортання насіння. Врахування фактичної маси 1000 насінин дає змогу забезпечити більший вихід садивного матеріалу в лісовому розсаднику.

Додаток В

Методи перевірки передачі властивостей плюсових дерев насінневим нащадкам.

Об’єкт роботи. Від вибраних плюсових дерев збирають насіння і готують для посіву прийнятим для даної породи способом. Як стандарт я узяла насінний матеріал тієї ж породи, місцевого збору в насадженні, де ростуть і плюс-дерева. Цей насінний матеріал був ретельно відсортований, підготовлений до посіву так само, як і насіння з плюсових дерев. Посів був проведений безпосередньо на постійне місце.

Площі селекційної плантації у розплідника повинні бути однорідними по рельєфу, ґрунтовим умовам і підготовці ґрунту.

Зразок насіння, узятого від одного плюсового дерева, повинен бути такої величини, щоб можна було одержати не менше 100 сіянців після посіву. Кількість насіння стандарту повинна складати половину кількості насіння всіх зразків, зібраних з плюсових дерев.

Необхідний інвентар і матеріали: тара для насінних зразків ( мішечки з матерії або щільного паперу таких розмірів, щоб в них помістилося насіння від кожного плюсового дерева); етикетки з номером плюсових дерев; маркер; шнур для розмітки рядів посіву або посадки; сапки для приготування посівних борозен; лопати або мечі Колесова для посадки; відра або посадочні коробки для сіянців та ін. ; етикетки для установки на селекційній плантації.

Порядок роботи. 1. Завчасно зібране і підготовлене насіння повинне бути у відповідній тарі доставлене на місце посіву, забезпечене етикетками з номером плюсового дерева.

Ділянка, вибрана під селекційний розплідник або плантацію, повинна відрізнятися рівним рельєфом, достатньо багатими ґрунтами і цілком сприятливими умовами зволоження. Грунт на цій ділянці необхідно насамперед ретельно підготувати. Якщо ділянка вийшла з-під сільськогосподарського користування, причому на різних його частинах вирощувалися різні сільськогосподарські культури, то перед створенням на даній ділянці селекційної плантації протягом одного року повинен бути зроблений зрівняльний посів з однієї якої-небудь культури.

Посів зразків насіння плюсових дерев і стандарту проводиться одночасно; при посіві дотримується агротехніка, яка прийнята при пророщуванні даної породи в розплідниках (глибина закладення, підготовка насіння до посіву, норми висіву і т.д.). На селекційній плантації (з перевагою при посіві насіння таких порід як: дуб, горіхи, бук) створюються рядкові посіви з розміщенням посівних місць на відстані 20-15 см одне від одного. Посів проводиться так, щоб через два ряди, зайняті зразками, що вивчаються, висівався один ряд стандарту. Таке розміщення зразків і стандарту дозволяє порівнювати зростання кожного зразка із стандартом, що росте безпосередньо. При цьому число рядів стандарту виходить в два рази менше ніж число зразків, що вивчаються.

Бажано, щоб кожний зразок займав не менше одного ряду в посіві. Якщо посів проводиться на плантації, що має довгі посівні ряди, на яких можна розмістити декілька зразків насіння, то між собою зразки повинні бути відокремлені посівом, що складається з декількох рослин якої-небудь іншої породи. Перевагу при цьому треба віддавати чагарникам. На початку висіву кожного зразка встановлюється етикетка як захисна зона.

За висіяними зразками і стандартом проводять фенологічні спостереження за приростом, а восени враховують збереження сіянців і їх розміри.

Фенологічні спостереження на першому році полягають у встановленні часу початку і кінця появи сходів, дати закінчення зростання і дати листопаду. На другому і в наступних роках встановлюється час початку і кінця розпускання бруньок, дати закінчення зростання і листопаду. Наголошуються також дані про пошкодження зимовими морозами, шкідниками. Фенологічні нагляди проводяться, починаючи з ранньої весни і до осені, періодично, через 2-3 дні. Для кожного зразка на момент нагляду встановлюється кількість рослин, що знаходиться в тій або іншій фазі.

Осінній облік здійснюється після закінчення приросту. Облік повинен бути суцільним, тобто враховуються всі рослини без виключення як в кожному зразку, так і у всіх рядах стандарту. При цьому встановлюється: кількість рослин, що збереглися на момент обліку, загальна висота їх, приріст по висоті за рік, кількість послідовних пагонів ( приростів) - для порід, що дають декілька приростів за вегетацію ( дуб), кількість листя, діаметр біля кореневої шийки. Одночасно з обліком потомства плюсових дерев проводиться облік рослин стандарту. Стандарт враховується так, щоб для кожного селекційного зразка були узяті для порівняння рослини стандарту, що ростуть в сусідньому ряду напроти зразка.

1.      Зібрані в результаті осіннього обліку дані обробляються по кожному зразку ( по потомству одного плюсового дерева ) і відповідному цьому зразку ряду стандарту. Дані по кожному зразку порівнюються з даними по відповідному ряду стандарту шляхом обчислення достовірності різниці по відповідній формулі варіаційної статистики. При отриманні достовірних даних, що свідчать про те, що зростання даного зразка перевищує зростання стандарту, виносить ухвала про те, що потомство даного плюсового дерева дійсно розвивається добре і, що це дерево відрізняється не тільки по своєму фенотипу сприятливими ознаками, але і має відповідні спадкові властивості.

Додаток Г

Серед масових посівів можна завжди спостерігати, що окремі сіянці значно відрізняються по своєму зростанню від загальної маси. Оскільки в розплідниках часто спостерігається значна рівність ґрунтових умов і рельєфу, то таку відмінність деяких сіянців по зростанню від інших можна пояснити тільки спадковими особливостями таких екземплярів. Тому відбір сіянців в розплідниках по швидкості зростання може дати хороший селекційний ефект. З відібраних сіянців створюють насінні ділянки для отримання в майбутньому насіння із сприятливими спадковими якостями.

Сіянці, що ростуть в перші роки життя енергійно, зберігають такий темп зростання і надалі; порівняно рідко спостерігаються випадки, коли з часом енергія зростання сіянців падає і їх перегонять екземпляри, що раніше відставали в зростанні. В таких випадках надалі можна застосовувати вибраковування дерев, які не виправдали надій.

Об’єкт роботи. Для відбору сіянців по швидкості зростання повинні бути узяті однорічні або дворічні посіви. Бажано роботу провести на прикладі породи, що є для даного району найважливішої в лісогосподарському відношенні. Для відбору сіянців вибирають рівну ділянку, що знаходиться в однорідних ґрунтових умовах.

Посівні ряди повинні бути з більш менш однорідною густино ю стояння сіянців. Посіви, що сильно загустилися, так само, як і сильно проріджені, для відбору сіянців непридатні.

Необхідний інвентар і матеріали: лінійка з розподілами для вимірювання зростання сіянців, фанерні етикетки розміром 5 Х 2,5 см, забарвлені масляною або емалевою фарбою, двох кольорів; на етикетках повинні бути шпагат або м’який дріт для прив’язки їх до відібраних сіянців.

Порядок роботи.

. Робота повинна починатися з складання короткого опису розплідника вибраного для відбору сіянців посіву. Відомості про розплідник збираються по наступній схемі: назва розплідника; його приналежність, місцезнаходження; характер розплідника (постійний, тимчасовий); місцеположення розплідника; умови місцезростання ( рельєф, ґрунтові умови); площа розплідника; породи, вирощувані в розпліднику.

Відомості про посів збираються за наступною програмою: час посіву; порода; походження насіння; час збирання насіння; лабораторна схожість, енергія сходження; застосована передпосівна обробка насіння, спосіб стратифікації і зберігання їх; підготовка ґрунту; площа посіву; схема розташування посівних рядів; норма висіву; спосіб посіву (ручний, механізований, за допомогою яких знарядь або механізмів проведений висів насіння); глибина закладення насіння; чи застосовувалася покришка і яка; ґрунтова схожість; вихід сіянців з І одиниці площі.

. Для визначення розмаху варіювання сіянців по висоті проводять обмір 200-300 рослин за допомогою лінійки з міліметровими розподілами. Для обміру вибирають один з середніх рядів посіву, відмінний рівномірною густиною стояння сіянців. Обмір сіянців у вибраному ряду слід починати не від краю, а відступаючи на 2-3 м. В ряду вимірюються всі сіянці без жодного виключення.

Результати обміру обробляються методом варіаційної статистики. Для цього складається варіаційний ряд, обчислюється середня висота сіянців (М), середнє квадратичне відхилення (+/-а), середня помилка (+м) і коефіцієнт варіації (С%). Ці обчислення потрібні для того, щоб встановити, які сіянці підлягають відбору.

. Після закінчення обробки варіаційного ряду встановлюються розміри сіянців, які підлягають відбору як самі швидкорослі. Такі сіянці повинні значно відрізнятися по зростанню від середньої величини. Можна прийняти, що цій умові відповідають сіянці, що досягли, рівній середній величині плю подвоєне квадратичне відхилення (М + 20). Як відомо з теорії варіаційної статистики, число варіант ряду в проміжку більш М + 20.

По обчисленій середній висоті сіянців в даному посіві і величині середнього квадратичного відхилення визначають розміри сіянців, які повинні бути відібрані як швидкорослі. З них можна виділити сіянці, відмінні рекордним зростанням. Такими будуть екземпляри, що досягли розмірів по висоті, рівній середній висоті плюс потрійне квадратичне відхилення (М + 30). Таких сіянців буде менше 1% загальної кількості, але вони представлятимуть найбільший інтерес з погляду селекції.

. Після того як будуть встановлені розміри сіянців, що підлягають відбору, можна приступити до самого відбору. Для цього на мірній лінійці наголошують на величинах, рівних М + 20 і М + 30. Йдучи по посівному ряду, наголошують на всіх сіянцях, висота яких буде рівна або більша вказаних величин. Для цього лінійку прикладають до стовбурів сіянців і визначають їх висоту від поверхні ґрунту до верхівкової бруньки. Одночасно враховують кількість всіх сіянців в ряду, включаючи і ті, які не задовольняють вимоги відбору.

. На відібраних сіянцях повинно бути наголошені завчасно виготовленими етикетками. Сіянці першої категорії (переважаючі за розміром величину рівну М + 30) наголошуються етикетками одного кольору, сіянці другої категорії - сіянця. Етикетка прив’язується по середині стовбура сіянця.

. Одночасно з етикетуванням проводиться реєстрація відібраних сіянців, при цьому їх записують у відомість, в якій наголошуються наступні дані про кожний сіянець: порядковий номер, категорія сіянця, висота в сантиметрах, число листя, полягання сіянця (відсутність пошкодження і ін.).

Відібрані сіянці восени або навесні наступного року викопують, і з них створюється селекційна насінна плантація. Для порівняння поряд з відібраними сіянцями створюється ділянка з рядових, не відібраних сіянців, узятих з того ж посіву розплідник. Середній відсотковий вихід безколючкової форми практично сталий на протязі року.