Розробка автоматизованої інформаційної системи

ЗМІСТ

ВСТУП

. ОГЛЯД ІСНУЮЧИХ РІШЕНЬ

.1 Основні поняття інформаційних систем

.2 Сучасне поняття інформаційної системи

.3 Класифікація АІС

. РОЗРОБКА ЗАГАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ І АЛГОРИТМІВ РОБОТИ

.1 Вимоги до системи

.2 Вимоги до оформлення системи

. РОЗРОБКА ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

.1 Обґрунтування вибору мови і системи програмування

.2 Програмне забезпечення та опис компонентів середовища

.3 Технічне забезпечення

.4 Запуск програми

.5 Інтерфейс програмного комплексу

. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

.1 Основи розрахунку вартості програмного продукту

.2 Вихідні значення

.3 Розрахунок повної собівартості прогамного продукту

.3.1 Розрахунок часу на створення програмного продукту

.3.2 Розрахунок заробітної плати виконавця робіт

.4 Розрахунок ціни програмного продукту

.5 Розрахунок ціни програмного продукту за аутсорсінгом

. ОХОРОНА ПРАЦІ

.1 Охорона праці користувачів ПК

.2 Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ПК

.3 Гігієнічні вимоги до параметрів приміщень з ПК

.4 Гігієнічні вимоги до робочих місць із ПК

.5 Вимоги до режимів праці та відпочинку при роботі з ПК

.6 Вимоги до профілактичних медичних оглядів

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Останнім часом різко зріс інтерес до програмування. Це пов'язано з розвитком і впровадженням в повсякденне життя інформаційно-комунікаційних технологій. Якщо людина має справу з комп'ютером, то рано чи пізно у нього виникає бажання, а інколи і необхідність, програмувати.

Серед користувачів персональних комп'ютерів в даний час найбільш популярне сімейство операційних систем Windows і, природно, що той, хто збирається програмувати, прагне писати програми, які працюватимуть в цих системах.

Оптимізація - це процес вибору найкращого варіанту або процес приведення системи в найкраще (оптимальне) стан, який полягає в знаходженні всіх максимізує або мінімізують елементів або сідлових точок. Оптимізація лежить в основі економічного аналізу. У пасивних економічних моделях (таких, як вивчають загальну рівновагу) нас цікавить оптимальну поведінку особи, що приймає рішення. В активних моделях (таких, як моделі ефективного зростання) ми самі зацікавлені в отриманні оптимуму. В останні роки з'явилася тенденція до переходу від моделей типу «витрати - випуск» до моделей аналізу виробничих процесів, від найпростіших моделей зростання до моделей, що вивчають траєкторії оптимального та ефективного зростання.

У сфері економіки та планування основним завданням є оптимізація. Розрахунки оптимального прибутку та оптимальних витрат на папері зазвичай досить громіздкі, при будь-якій помилці доводиться перераховувати з самого початку. Саме для таких випадків створюється спеціальне програмне забезпечення, розраховане на малу аудиторію людей.

1. ОГЛЯД ІСНУЮЧИХ РІШЕНЬ

.1      Основні поняття інформаційних систем

Трудова діяльність людини постійно пов'язана із сприйняттям і накопиченням інформації про довкілля, відбором і обробкою інформації при вирішенні різних завдань, обміном нею з іншими людьми. З плином часу комплекс цих операцій, методи і засоби їх реалізації, послужили основою для створення інформаційних систем (ІС), основне призначення яких - інформаційне забезпечення користувача, тобто надання йому необхідних відомостей з певної предметної області. Під предметною областю розуміється частина реального світу з усіма його об'єктами та взаємозв'язками між ними, яка моделюється інформаційною системою.

Інформаційні системи створюються і використовуються людиною протягом багатьох століть, якщо не тисячоліть. Наприклад, навіть стародавні бібліотеки можна називати інформаційними системами, оскільки в них були реалізовані основні завдання інформаційних систем - накопичення інформації, відбір (вибір) інформації при вирішенні певної задачі, обмін інформацією. В бібліотеці такі дії виконуються не спонтанно, а в відповідність з деякими правилами, які і визначають функціонування інформаційної системи.

1.2    Сучасне поняття інформаційної системи

У широкому сенсі інформаційна система є сукупність технічного, програмного та організаційного забезпечення, а також персоналу, призначена для того, щоб своєчасно забезпечувати належних людей належною інформацією.

У вузькому сенсі інформаційною системою називають лише набір компонентів ІС у широкому розумінні, що включає бази даних, СУБД і спеціалізовані прикладні програми. ІВ у вузькому сенсі розглядають як програмно-апаратну систему, призначену для автоматизації цілеспрямованої діяльності кінцевих користувачів, забезпечує, відповідно до закладеної в неї логікою обробки, можливість отримання, модифікації та зберігання інформації. Під інформацією розуміють сукупність знань про факти і залежності між ними.

Інформаційні системи за ступенем автоматизації можна розділити на автоматизовані і автоматичні.

В автоматизованих інформаційних системах автоматизація може бути неповною, тобто потрібне постійне втручання персоналу. В автоматичних інформаційних системах автоматизація є повною, тобто втручання персоналу не потрібно або потрібно лише епізодично. «Ручні інформаційні системи» («без комп'ютера») існувати не можуть, оскільки існуючі визначення передбачають обов'язкову наявність у складі інформаційних систем апаратно-програмних засобів. Внаслідок цього поняття «автоматизована інформаційна система», «комп'ютерна інформаційна система» і просто «інформаційна система» є синонімами.

Отже, завдяки появі ЕОМ стало можливим створення автоматизованих інформаційних систем (АІС), які виконують ті ж функції, що і звичайні інформаційні системи, але забезпечують більшу ефективність за рахунок автоматизації основних процесів.

В цілому, під автоматизованою інформаційною системою розуміється сукупність інформаційних масивів, технічних, програмних і мовних засобів, призначених для збору, зберігання, пошуку, обробки і видачі даних за запитами користувачів.

Накопичення інформації в АІС здійснюється з використанням сучасних засобів зберігання інформації (жорстких дисків ЕОМ, flash-накопичувачів і ін). У зв'язку з цим незмірно зростає щільність зберігання інформації порівняно з інформаційними системами, в яких використовуються паперові носії. Отже, той же обсяг інформації в АІС займає значно менше місця, що зменшує витрати на створення і обслуговування сховища інформації.

Відбір інформації за допомогою АІС також займає значно менше часу, а значить і коштів, ніж при використанні інформаційних систем на паперових носіях. Наочним прикладом тут може служити електронна бібліотека порівняно з традиційною. Пошук у електронній бібліотеці можна здійснювати за різними параметрами - автором, назвою, ключовими словами і т. п. Причому сам пошук виконує ЕОМ, а, отже, він здійснюється значно швидше, ніж при ручному пошуку в картотеці.

Внаслідок великої переваги АІС по параметрам швидкодії та ефективності, в даний час вони використовуються практично у всіх сферах людської діяльності: управління підприємством, установою, виробництвом; наука, дослідження, експеримент; бібліотечна справа; навчання; проектування і т. д.

1.3    Класифікація АІС

Інформаційні системи можна класифікувати по ряду ознак. В основу класифікації, наведеної на рисунку 2.1, покладені найбільш істотні ознаки, що характеризують можливості і особливості сучасних АІС. Використовувані АІС можуть одночасно належати до кількох типів з наведеної класифікації. Коротко розглянемо їх основні характеристики. У наступних розділах способи класифікації АІС будуть деталізовані. Документальні інформаційно-пошукові системи (ДІПС) призначені для зберігання і обробки документальних даних - адрес зберігання документів, найменувань, описів та рефератів, а також текстів документів. Такі дані подаються в неструктурованому вигляді. Прикладом ДІПС є бібліотечні, бібліографічні АІС. На відміну від систем цього класу фактографічні інформаційно-пошукові системи (ФИПС) зберігають і обробляють фактографічну інформацію - структуровані дані, у вигляді чисел і текстів. Над такими даними можна виконувати різні операції. Більшість розроблюваних АІС являють собою системи класу ФІПС. Друга ознака класифікації ділить інформаційні системи на дві групи: до першої належать інформаційно-довідкові системи (ІДС), звані часто запитно-відповідними або просто довідковими, які виконують пошук та виведення інформації баз її обробки. Автоматизовані інформаційні системи опрацювання даних (ІЗОД), відносяться до другої групи, поєднують в собі інформаційно-довідкову систему з системою обробки даних. Обробка знайдених даних виконується комплексом передбачених у системі прикладних програм. Більшість АІС побудовано за принципом ІЗОД.

Кінцеві користувачі інформаційно-довідкових систем (ІДС), як правило, мають доступ до збережених даними тільки «з читання» і використовують дані системи для пошуку відповідей на ті чи інші питання. Доступ по модифікації даних має адміністратор системи, у функції якого входить забезпечення актуальності інформації, усунення помилок.

Класичні приклади ІСС - системи пошуку в бібліотеках, на транспорті (довідки про наявність квитків). На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій класичні ІСС поступово витісняються пошуковими серверами Інтернет - як загального призначення, так і спеціалізованими.

Альтернатива ІСС - інформаційні системи обробки даних, які зараз частіше прийнято називати керуючими системами. Вони автоматизують (повністю або частково) діяльність, пов'язану з прийняттям рішень. Дії кінцевих користувачів таких систем призводять до модифікації інформації, що, звичайно, не виключає можливості отримувати інформацію, як в ІДС. Приклади керуючих систем - системи бухгалтерського обліку, системи планування виробничих ресурсів і т. п.

Ступінь інтеграції даних та автоматизації управління ними є найважливішою ознакою класифікації АІС. У ранніх системах - АІС на автономних файлах (АІС АФ) - принцип інтеграції даних практично не використовувався, а рівень автоматизації управління файлами був порівняно низьким. Такі системи відносять до першого покоління АІС. Вони відрізняються простою архітектурою і обмеженим колом можливостей. Складаються такі системи з набору автономних файлів і комплексу прикладних програм, призначених для обробки цих файлів і видачі документів. Такі системи мають ряд серйозних недоліків, які обмежили їх широке застосування: високу надмірність даних, складність ведення спільної обробки файлів, залежність програм від даних та ін Тим не менш, АІС АФ застосовуються і в даний час; вони ефективні у випадку вузького, спеціалізованого використання невеликим колом осіб.

Другим поколінням АІС є банки даних. Це системи з високим ступенем інтеграції даних та автоматизації управління ними. Вони орієнтовані на колективне використання і здебільшого позбавлені недоліків, властивих АІС першого покоління. В БД збережена інформація зосереджена в єдиному інформаційному масиві - бази даних (БД), а процес маніпулювання даними автоматизований. В даний час більшість АІС будується за принципом банків даних.

В літературних джерелах існує багато описів поняття бази даних, що зовні значно відрізняються один від одного, акцентуючи увагу на тій чи іншій рисі об'єкта опису, але по своїй суті вони достатньо близькі.

База даних (БД) - це сукупність взаємозв'язаних даних, що зберігаються разом.

На відміну від файлових систем БД зорієнтована для підтримки даних для кількох застосувань. На практиці ця властивість інколи порушується. Часом таке порушення можна пояснити тим, що проект вводиться в дію поетапно, і у певний момент дійсно функціонує тільки одне застосування. Іноді відхід від вказаної властивості зумовлений іншими важливими причинами, але, на жаль, не є рідкістю просто помилка у виборі засобів для реалізації проекту і ситуація нагадує відоме прислів'я про стрілянину з гармати по горобцям.

Взаємозв’язаність даних полягає в тому, що доступ до певної групи даних якогось застосування загалом полегшує доступ до інших груп даних цього ж застосування. В умовах орієнтації БД на велику кількість застосувань виникає необхідність у підтримці значного числа різноманітних зв'язків між даними.

Останній з наведених ознак класифікації враховує розосередження (розподіл) компонентів АІС: локальна система розміщується на одній ЕОМ, у той час як розподілена система функціонує в середовищі обчислювальної мережі і розподілена по її вузлів (серверів та робочих станцій).

За масштабом АІС можна підрозділити на однокористувацькі, групові та корпоративні.

Однокористувацькі АІС призначені для використання на одному робочому місці. Групові АІС призначені для автоматизації діяльності в робочій групі (відділі, групі проекту тощо). На відміну від однокористувацьких АІС, групові системи, як правило, є спеціалізовані клієнтські рішення (їх часто називають автоматизованими робочими місцями, АРМ) для різних учасників групи.

Корпоративні АІС (КІС) призначені для автоматизації діяльності підприємства. В англомовній літературі поняття «КІС» нерозривно пов'язане з поняттям ERP (Enterprise Resource Planning). В основі ERP-систем лежить міжнародний стандарт управління підприємством MRP-II (Manufacture Resource Planning), що забезпечує можливість обліку, аналізу та планування основних ресурсів - фінансових, людських, матеріальних. Відповідно, корпоративні ERP-системи - це набір інтегрованих програм, які комплексно, в єдиному інформаційному просторі підтримують всі основні аспекти управлінської діяльності підприємств: планування ресурсів (фінансових, людських, матеріальних) для виробництва товарів (послуг), оперативне управління виконанням планів (включаючи постачання, збут, ведення договорів), усі види обліку та аналіз результатів господарської діяльності.

Використовуючи класифікацію по архітектурі, можна виділити три основних види АІС: архітектура «Файл-сервер», архітектура «Клієнт-сервер» і тришарова архітектура. Розглянемо їх більш докладно. Архітектура «Файл-сервер» історично є першою архітектурою інформаційних систем. Як виконувані модулі, так і дані розміщуються в окремих файлах операційної системи. Доступ до даних здійснюється шляхом вказівки шляху та використання файлових операцій (відкрити файл, вважати дані, записати дані). Для зберігання даних використовується виділений сервер (окремий комп'ютер), який і є файловим сервером. Виконувані модулі зберігаються на робочих станціях, або на файловому сервері. В останньому випадку спрощується процедура їх адміністрування, але при цьому зростають вимоги до надійності мережі.

Архітектура «клієнт-сервер» - це не тільки архітектура, це - нова парадигма, яка прийшла на зміну застарілим концепціям. Суть її полягає в тому, що клієнт (виконуваний модуль АІС) запитує ті чи інші сервіси у відповідності з певним протоколом обміну даними. При цьому, на відміну від ситуації з файловим сервером, немає необхідності у використанні прямих шляхів операційної системи: клієнт їх «не знає», їй «відомі» лише ім'я джерела даних та інші спеціальні дані, використовувані для авторизації клієнта на сервері. Сервер, який може фізично знаходитися на тому ж комп'ютері, а може - на іншому кінці земної кулі, обробляє запит клієнта і, зробивши відповідні маніпуляції з даними, передає клієнту необхідну порцію даних.

Тришарова архітектура базується на подальшій спеціалізації компонент архітектури: клієнт займається організацією інтерфейсу з користувачем, сервер баз даних - тільки стандартизованою обробкою даних. Для реалізації логіки обробки даних архітектура передбачає окремий шар - шар бізнес-логіки. Цей шар може являти собою або виділений сервер (сервер додатків), або розміщуватися на клієнті в якості динамічної бібліотеки. З розвитком інтернет-технологій з'явилася різновид тришарової архітектури на підставі використання web-технологій.

Як було показано вище, автоматизовані інформаційні системи є сучасним способом організації інформаційного забезпечення людини в процесі його трудової діяльності. З точки зору ступеня інтеграції даних та автоматизації управління найбільш ефективним при цьому є використання банків даних.

Інформація в сучасному світі перетворилася в один з найбільш важливих ресурсів, а інформаційні системи стали необхідним інструментом практично у всіх сферах діяльності.

АІС - це сукупність різних програмно-апаратних засобів, які призначені для автоматизації будь-якої діяльності, пов'язаної з передачею, збереженням та опрацюванням різної інформації. Автоматизація дозволяє знизити ступінь участі, а іноді і повністю виключити безпосередню участь людини у здійсненні виробничого чи іншого технологічного процесу.

2. РОЗРОБКА ЗАГАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ І АЛГОРИТМІВ РОБОТИ

.1 Вимоги до системи

Система повинна:

-       працювати максимально швидко;

-       бути стійкою до різного роду помилкам і нештатним ситуаціям;

-       мати зрозуміло сконструйований та логічно зв’язаний користувацький інтерфейс;

-       мати масштабований додаток, що дозволяє швидкого внесення змін у вихідному коді.

2.2 Вимоги до оформлення системи

Перед будь-якою проектованою системою ставляться визначені вимоги в її художнім оформленні. Багато програмних систем не взяли широкого поширення саме через своє невдале художнє оформлення. У другу чергу рекомендується вибирати не дуже насичену палітру кольорів та написів. Дуже яскраві кольори досить швидко дратують очі, що унеможливлює довгий контакт користувача з програмою. Варто обмежитися постільними тонами в палітрі кольорів. Такі кольори не дратують оболонку ока і забезпечують тривалу роботу користувача з програмним модулем.

Іншою найбільш доладною проблемою є правильність вибору розміру і стилю шрифту. Людина дуже швидко втомлюється, якщо розмір шрифту в тексті програми дуже малий. Тим більше якщо робота з даним додатком проводитися щодня. Однак занадто великий шрифт теж доставляє масу неприємностей. Він упадає в око і може привести до помилок у введенні інформації користувачем через свою здатність відволікати увагу. Варто використовувати розмір шрифту від 8 до 14.

Варто врахувати і ту проблему, що на користувачів впливають характеристики пристрою відображення, тобто монітори. Головною проблемою тут є вибір дозволу екрана при проектуванні системи. Адже, повно екрана форма розкрита при великому дозволі ніколи не поміститься в доступну для огляду область монітора з меншою здатністю, що дозволяє. На сьогоднішній день оптимальними є дозволи 800х600 і 1024х768 пікселів. Дані дозволи використовуються більшістю користувачів, і тому при проектуванні автоматизованої системи варто обмежитися ними.

Для зручності користування додатком варто уникати великої вкладеності списків підменю. Оптимальне використання іконок із зображенням на них дії яка відбудеться по натисканню на них. Даний прийом не тільки зручний практично, але і значно збагачує загальний інтерфейс програми.

.3 Загальна концепція роботи системи

Дані про вибраний користувачем альбом програма бере із динамічного масиву - vector (У STL). Масив містить таку інформацію, як вартість альбому, жанр виконання, список назв і тривалості музичних доріжок та назву файла, що зберігає зображення альбому. Функції, що описують дії при здійсненні якої-небудь події, звертаються до змісту вектора й відповідно до функції, маніпулюють їми. Наприклад, один з перемикачів (radioButton) виводить у listBox список назв альбомів певного жанру, відповідного до назви перемикача. За допомогою цикла for, функція звертається до кожного рядка вектора (тобто кожного альбому) і за допомогою комірки вектора та логічного виразу, що містить назву жанра альбому, перевіряємо, чи належить цей альбом до обраного жанру. Обрані користувачем альбоми до купівлі зберігаються у новому векторі - корзині. За допомогою спеціальних функцій розроблених в STL спеціально для векторів, можна маніпулювати елементами вектору.

У другому розділі розповідається про певні критерії для розробки та оформлення програмного продукту. Перед будь-якою проектованою системою ставляться визначені вимоги до операційної системи, до її художнього оформлення, та спеціальні вимоги по певній тематиці.

Багато програмних систем не взяли широкого поширення саме через своє невдале художнє оформлення. Також слід намагатися передати інтуїтивно зрозумілий інтерфейс для користувачів операційної системі Windows. Мінімізація кількості дій користувача, наявність розгалуженої системи допомоги, використання стандартних елементів керування.

3. РОЗРОБКА ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

.1 Обґрунтування вибору мови і системи програмування

Формалізована мова програмування призначена для опису програм і алгоритмів рішення задач на ЕОМ. Мови програмування є штучними. Синтаксис і семантика в них строго визначені, тому вони не допускають вільного тлумачення виразу, що характерно для природної мови.

Мови програмування поділяються на дві основні категорії мови високого рівня і мови низького рівня:

Мова високого рівня [high-level language] - мова програмування, кошти якого забезпечують опис завдання в наочному, легко сприйманому вигляді, зручному для програміста. Він не залежить від внутрішніх машинних кодів ЕОМ будь-якого типу, тому програми, написані на мовах високого рівня, вимагають перекладу в машинні коди програмами транслятора або інтерпретатора. До мов високого рівня відносять Фортран, Бейсік, Паскаль, Сі, Ада та інші.

Мова низького рівня [low-level language] - мова програмування, призначений для певного типу ЕОМ і відображає його внутрішній машинний код (див. нижче також "машинний мова", "машинно-орієнтована мова" і "мова асемблера").

Розрізняють також такі види мов програмування.

Неалгоритмічна мова [nonalgorithmic language] - мова програмування, тексти якого не містять вказівок на порядок виконання операцій і служать лише вихідним матеріалом для синтезу алгоритму розв'язання задачі.

Формальна мова [formal language] - мова програмування, побудована за правилами деякого логічного числення або формальної граматики [formal grammar], що представляє собою систему правил побудови в заданому алфавіті кінцевих знакових послідовностей, множина яких утворює формальна мова.

Вхідна мова [source language] - мова програмування, на якому написана програма, на відміну від машинного мови, на якому програми виконуються комп'ютером. Вихідні мови класифікуються на мови високого рівня і мови низького рівня.

Машинна мова [computer (machine) language] - мова програмування, призначена для представлення програм у формі, що забезпечує можливість їх виконання технічними засобами.

Машинозалежна мова програмування [computer-sensitive (computer-oriented) language] - мова програмування, що враховує структуру і характеристики ЕОМ певного типу або конкретної ЕОМ.

Машинонезалежна мова [machine-independent language] - мова програмування, структура і кошти якої не пов'язані ні з якою конкретною ЕОМ і дозволяють виконувати складені на ній програми на будь-якій ЕОМ, забезпеченою трансляторами (див. нижче) з цієї мови;

Символічна мова [symbolic language] - мова програмування, орієнтована на конкретні ЕОМ і заснована на кодуванні машинних операцій за допомогою певного набору символів;

Гібридна (комбінована) мова [hibrid language] - мова програмування, що використовує також кошти іншої мови;

Графічна мова [graphic language] - мова, призначена для написання програм машинної графіки і користування ними.

Базова мова [base language] - машинна мова, загальна для сімейства ЕОМ (мова програмування в СУБД з автономним мовою).

Загальна мова [common language] - машинна мова, загальна для групи ЕОМ і використовуваних ними зовнішніх пристроїв;

Мова асемблера, Асемблер [assembler language] - універсальна мова програмування, що відноситься до категорії мов низького рівня, структура якого визначається форматами команд, даними машинного мови та архітектурою ЕОМ. Використовується програмістами в тих випадках, коли неможливе застосування мови високого рівня або вимагаються ефективні програми в машинних кодах.

Декларативна (непроцедурна) мова [declararative (nonprocedural) language] - мова програмування, що дозволяє задавати зв'язки і відносини між об'єктами і величинами, але не визначає послідовність виконання дій (наприклад, мови Пролог, QBE);

Імперативний (процедурна) мова [imperative language] - мова програмування, що дозволяє в явній формі (за допомогою завдання виконуваних операторів) визначати дії і порядок (послідовність) їх виконання;

Мова функціонального програмування, функціональний мова [functional language] - декларативна мова програмування, заснована на понятті функцій, які задають залежність, але не визначають порядок обчислень.

Спеціалізована мова [special language] - мова програмування, орієнтована на вирішення певного кола завдань;

Мова опису сторінок [PDL] - спеціалізована мова, призначена для друкуючих пристроїв. Передбачає можливість використання зображень у форматі, незалежному від параметрів пристрою відображення. Найбільш відомою мовою такого типу є PostScript.

Автономна мова [freestanding language] - спеціалізована мова високого рівня, в замкнутих СУБД ("СУБД з автономним мовою");

Мова конструювання інтерактивних технологій - У СУБД - мова, призначена для опису технологічних процесів обробки даних з урахуванням поділу характеру операцій за їх типами, а також забезпечення діалогу з адміністратором системи;

Мова маніпулювання даними [DML] - У СУБД - мова, призначена для звернення до бази даних і виконання пошуку, читання і модифікації її записів;

Мова обробки списків [list language] - спеціалізована мова, призначена для опису процесів обробки даних, представлених у вигляді списків об'єктів;

Мова опису даних [DDL - Data Description Language] - мова, призначена для опису "концептуальної схеми" бази даних;

Мова опису зберігання даних [DSDL] - мова, призначена для опису фізичної структури (схеми) бази даних;

Мова опису сторінок [page description language] - система для кодування документів, яка дозволяє точно описати її зовнішній вигляд після підготовки висновку на друк або на дисплей. Прикладом використання такої мови служить PDF, розроблений Adobe для зберігання і представлення зображень сторінок.

Мова представлення знань [KRL] - декларативна або декларативно-процедурна мова, призначена для представлення знань в пам'яті ЕОМ (наприклад, мови Лісп і Пролог);

Мова публікацій [publication language] - мова, що використовується для публікації алгоритмів і програм;

Мова специфікацій [specification language] - декларативний мова для завдання специфікацій програм;

Проблемно-орієнтована мова [problem-oriented language] - мова програмування, призначений для вирішення певного класу задач (проблем);

Процедурна (процедурно-орієнтована) мова [procedure-orinted language] - проблемно-орієнтована мова, який полегшує вираз процедури, як точного алгоритму;

Мова реального часу [real-time language] - мова, що використовується для програмування задач, в яких критичним є час реакції ЕОМ на сигнали, що вимагають від неї негайних дій (наприклад, мова Ада);

Мова керування пакетом [batch control language] - набір команд, директив, кваліфікаторів і правил їх використання для управління пакетною обробкою даних;

Мова керування завданнями [job-control language] - мова, на якій записується послідовність команд, керуючих виконанням завдання. На відміну від звичайних мов програмування, в яких об'єктами описи є елементи, пов'язані з вирішенням окремої задачі, в мовах управління завданнями перетворюваними об'єктами є цілі програми і вихідні потоки даних, оброблених цими програмами.

Системна мова [system language] - мова спілкування оператора ЕОМ з обчислювальною системою, що представляє собою сукупність команд оператора і повідомлень системи.

Мова загального призначення [universal programming language] - мова програмування, орієнтована на вирішення завдань практично з будь-якої області та об'єднує на єдиній методичній основі найбільш істотні властивості і засоби сучасних машино-і проблемно мов програмування (наприклад, мова асемблера, ПЛ / 1 та ін); Мова орієнтований на користувача [user-oriented language] - слабоформалізованих мова програмування, близький до природного мови.

Мова меню [menu language] - мова діалогу користувача з системою, що базується на використанні меню.

Мова програмування C++.

Мова виникла на початку 1980-х років, коли співробітник фірми Bell Labs Бьерн Страуструп придумав ряд удосконалень до мови C під власні потреби.

Коли наприкінці 1970-х років Страуструп почав працювати в Bell Labs над задачами теорії черг (у додатку до моделювання телефонних викликів), він виявив, що спроби застосування існуючих на той час мов моделювання виявляються неефективними, а застосування високоефективних машинних мов занадто складно через їхню обмеженою виразності. Так, мова Симула має такі можливості, які були б дуже корисні для розробки великого програмного забезпечення, але працює дуже повільно, а мова BCPL досить швидкий, але дуже близький до мов низького рівня і не підходить для розробки великого програмного забезпечення.

Згадавши досвід своєї дисертації, Страуструп вирішив доповнити мова C (наступник BCPL) можливостями, наявними в мові Симула. Мова C, будучи базовою мовою системи UNIX, на якій працювали комп'ютери Bell, є швидким, багатофункціональним і стерпним. Страуструп додав до нього можливість роботи з класами та об'єктами. В результаті практичні задачі моделювання виявилися доступними для рішення як з точки зору часу розробки (завдяки використанню Симула-подібних класів), так і з точки зору часу обчислень (завдяки швидкодії C). В першу чергу в C були додані класи (з инкапсуляцией), успадкування класів, перевірка типів, inline-функції і аргументи за умовчанням. Ранні версії мови, спочатку іменувався «C with classes» («Сі з класами»), стали доступні з 1980 року.

Розробляючи C з класами, Страуструп написав програму cfront - транслятор, переробний вихідний код C з класами у вихідний код простого C. Це дозволило працювати над новою мовою і використовувати його на практиці, застосовуючи вже наявну в UNIX інфраструктуру для розробки на C. Новий мову, несподівано для автора, придбав велику популярність серед колег і незабаром Страуструп вже не міг особисто підтримувати його, відповідаючи на тисячі запитань.

До 1983 році в мову були додані нові можливості, такі як віртуальні функції, перевантаження функцій і операторів, посилання, константи, користувальницький контроль над управлінням вільною пам'яттю, поліпшена перевірка типів і новий стиль коментарів (//). Одержаний мова вже перестав бути просто доповненої версією класичного C і був перейменований з с з класами «C++». Його перший комерційний випуск відбувся в жовтні 1985 року. До початку офіційної стандартизації мова розвивалася в основному силами Страуструпа у відповідь на запити програміста співтовариства. Функцію стандартних описів мови виконували написані Страуструпом друковані роботи з C++ (опис мови, довідкове керівництво і так далі). Лише в 1998 році був ратифікований міжнародний стандарт мови C++: ISO/IEC 14882:1998 «Standard for the C++ Programming Language»; після прийняття технічних виправлень до стандарту в 2003 році - наступна версія цього стандарту - ISO/IEC 14882:2003.

3.2 Програмне забезпечення та опис компонентів середовища

Я працював з середовищем програмування Visual Studio 2013.

Стартова сторінка. Перше, що ми побачимо на екрані комп'ютера після того, як відкриємо Visual Studio, - це вкладка Start Page (Стартова сторінка). У ній активізована область Recent Projects (Поточні проекти), де міститься список проектів. При першому відкритті Visual Studio, список Recent Projects буде порожнім.

Розглянемо область Recent. Використовуючи цю область, ми можемо створити новий проект або відкрити той, що був створений раніше.

Для відкриття вже існуючого проекту необхідно вибрати його із списку, або вибрати посилання Project (Проект) у рядку Open (Відкрити) і вказати шлях до проекту.

Щоб створити новий проект, клацніть посилання Project (Проект) у рядку Create (Створити). На екрані з'явиться діалогове вікно New Project (Новий проект).

Вікно New Project. У верхній лівій області вікна New Project (Новий проект), яке має назву Project types (Типи проектів), містяться різні типи проектів, які можна створювати в Visual Studio. У правій частині області відображаються шаблони, які відповідають певним типам проектів. Надалі ми будемо використовувати лише шаблон Windows Application (Додаток Windows).

У вікні New Project (Новий проект) потрібно не тільки вибрати тип проекту та шаблон, а й задати назву проекту.

В області Project types (Типи проектів) клацніть ЛКМ біля посилання Visual Basic. Зі списку, який розкриється, виберіть Windows. В області Templates (Шаблони) виберіть Windows Application (Додаток Windows). Введіть назву майбутнього проекту в полі Solution Name (Ім'я рішення).Клацніть кнопку ОК. Буде створений новий проект і відкриється вкладка Forml.vb [Design], де з'явиться форма Forml.

Вкладка розробки форми. Більшість Windows-програм, починають свою роботу з відкриття форми. Форма - це видима частина простої програми на ній розташовуються елементи управління, наприклад, кнопки або текстові поля. Коли під час виконання програми користувач буде клацати кнопку, буде виконуватися програмний код, який їй відповідає. Тому програміст повинен розробляти програмний код для кожної створюваної ним кнопки і для інших елементів управління.

Спочатку на екрані ми побачимо порожню форму. Вкладку, на якій вона розташована, називають вкладкою розробки форми, і вона має назву Form1.vb [Design].

Вкладка Toolbox. Доступ до багатьох засобів Visual Studio здійснюють відкриттям і закриттям певних вкладок. Наприклад, щоб помістити кнопки та текстові поля в форму, потрібно відкрити вкладку Toolbox (Панель інструментів), на якій показані всі елементи управління, які можна розмістити у формі: кнопки, перемикачі, текстові поля, списки тощо.

У головному меню виберіть команду View (Перегляд) та виконайте команду Toolbox (Панель інструментів) - відобразиться однойменна вкладка. Двічі клацніть елемент Button (Кнопка), щоб додати кнопку до форми.

Таким же чином до форми можна додати інші елементи, наприклад, текстове поле.

З панелі інструментів легко додавати на форму елементи управління. Це можна зробити, перетягуючи їх на саму форму, або натиснувши двічі по об'єкту. Щоб до елементу управління додати обробник, в головному вікні потрібно знайти віконечко з властивостями об'єкта, вибравши в меню вгорі цього віконця замість властивостей події, ви потрапите на вкладку з перерахуванням все можливих подій. Вибравши потрібну подію, виможете прив'язати до нього вже існуючий обробник, вибравши його зі списку, або ж створити власний, двічі натиснувши на порожню область біля події.Studio 2013 повністю базується на класах. За допомогою вже існуючих класів легко реалізувати будь-яке завдання, а у разі необхідності створити свій.

Базовим класом всіх інтерфейсних елементів Windows-додатків в .NET Framework є клас System. Windows.Forms.Control, що міститься в просторі імен System. Windows.Forms. Саме в цьому класі визначено загальні для всіх інтерфейсних елементів властивості, події і методи. Перелічимо найбільш важливі з них:, Font, BackColor, ForeColor (так звані Ambient properties) - властивості, значення яких елемент управління успадковує від містить його контейнера, якщо значення цієї властивості в явному вигляді не встановлено і не визначено в батьківському класі;, Left, Width, Height, Size, Location - властивості, що відповідають за розмір і місце розташування елемента щодо контейнера (для форми контейнером в цьому випадку є екран);і Dock - властивості, що визначають, згідно якими принципами переміщається і змінює розміри інтерфейсний елемент при зміні розмірів контейнера;, ImeMode, RightToLeft - властивості, що визначають напис або текст в елементі управління, а також напрямок тексту і спосіб його редагування (останні дві властивості, втім, не надто актуальні для європейських мов, у тому числі і для російської);, Visible - властивості, що визначають, чи доступний користувачеві інтерфейсний елемент і чи відображається він;- властивість, що вказує, який з інтерфейсних елементів є контейнером для даного елемента.

З найбільш важливих методів цього класу слід відзначити методи BringToFront, SendToBack, Show, Hide, Contains, Refresh, Update, а з подій - події, пов'язані з переміщенням миші і натисненням на клавіші MouseDown, MouseMove, MouseUp, MouseLeave, MouseHover, MouseEnter, MouseWheel , KeyDown, KeyPress, KeyUp, Click, із застосуванням операції drag-and-drop: DragDrop, DragEnter, DragLeave, DragOver, а також пов'язані зі зміною розміру елемента - Resize - і його перемальовуванням - Paint.

Всі ці властивості, методи і події присутні у всіх елементів управління, оскільки вони є спадкоємцями класу Control, решта ж властивості, події і методи елементів управління призначені для використання в додатках їх специфічної функціональності.

Можливості Visual Studio. Підтримка упакованих типів в структурах значень. Типи значень тепер можна визначати з використанням полів, які допускають значення NULL - наприклад, IBox <int>, а не int. Це означає, що поля можуть або мати значення або бути рівними nullptr.

Більш детальна інформація про винятки. C ++ / CX підтримує нову модель помилок Windows, яка забезпечує отримання і поширення докладної інформації про виключення через двійковий інтерфейс додатків (ABI), у тому числі стеків викликів і рядків користувальницьких повідомлень.:: ToString () тепер віртуальний. Тепер можна перевизначати ToString в користувальницьких посилальних типах середовища виконання Windows.

Підтримка не рекомендованих API. Тепер можна позначати відкриті API-інтерфейси середовища виконання Windows як Нерекомендовані та надавати користувача повідомлення, які виводяться як попередження при збірці і можуть містити інструкції з міграції.

Удосконалений відладчик. Підтримка налагодження взаємодії машинного коду і JavaScript, діагностики винятків середовища виконання Windows і налагодження асинхронного коду (середовища виконання Windows і PPL).

.3 Технічне забезпечення

інформаційний програмування інтерфейс собівартість

Зупинивши свій вибір на візуальній системі програмування ми прив’язуємо роботу програмного модулю по формуванню довідників до операційної системі Windows. ОС Windows останніх поколінь сама по собі досить вимоглива до апаратної частини персонального комп'ютера. Windows 98 для нормальної своєї роботи вимагає таку конфігурацію - процесор з частотою 200 MHz і більш, 32 MB і більш оперативної пам’яті, SVGA відеоадаптер з 1 MB і більш відео пам’яті. Однак тенденція до розвитку ринку процесорів до того, щоб заразом зібрати комп’ютер з вищеописаною апаратною частиною, якого б цілком вистачило для роботи розроблювальної програми. На сьогоднішній день мінімальними на ринку є процесори з частотами від 1000 MHz. Виробниками даних процесорів є фірми Intel і AMD. Обидві фірми випускають свої процесори в двох варіанта - дорогому (Pentium і Athlon відповідно) і більш дешевому (Celeron і Duron відповідно).

Процесори фірми AMD є більш вигідними у відношенні ціна/продуктивність, тому варто зупинити свій вибір на системі з процесором Duron 1000 MHz, якщо ви обмежені фінансово, в іншому випадку варто обирати процесор із серії Pentium, зазвичай, він коштує більше, але його якість перевершує сподівання. Оперативна пам’ять різних виробників особливо за ціною не розрізняється, тому можна вибрати будь-яку пам’ять з типу SDRAM і ємністю 64 Mb. Запам’ятовуючий пристрій - вінчестер для даної системи варто вибрати в межах від 10 до 20 Gb, зі швидкістю оборотів 5400 rpm. Відео адаптер для даної системи особливого значення не грає. Нижче приведені мінімальні параметрі системи для робити програми.

Мінімальні технічні характеристики комп’ютера для коректної роботи програми:

-      процесор типу Intel Pentium III 1Ггц і вище;

-      оперативна пам'ять 128 Мб і вище;

-      вільного місця на жорсткому диску 100 Мб;

-      ОС Windows XP;

-      CD-ROM.

3.4 Запуск програми

Початок роботи

.        При запуску програми в нас відкривається головна форма що показана на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Головне вікно програми

.        За допомогою перемикачів, є можливість переглядати інформацію про альбоми за жанром (рис.3.2).

Рис. 3.2. Вибір музичного жанру

Наприклад, якщо ми обираємо жанр «Рок», то у лівому вікні списку ми побачимо список альбомів такого жанру, і якщо клацнемо на назві одного з них, то побачимо список пісень та отримаємо можливість додавання до корзини, якщо обрана позиція є на складі.

.        За допомогою кнопки меню КОРЗИНА, є можливість переглянути список товарів, обраних до покупки, видалити або збільшити/зменшити кількість альбомів (рис. 3.3)

Рис. 3.3. Вікно інтерактивної корзини

.        Після натиснення кнопки «ОФОРМИТЬ ПОКУПКУ», користувачеві надається чек, з яким він може отримати бажані товари на складі (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Оформлення покупки

.5 Інтерфейс програмного комплексу

Досить часто при розробці програм виникає необхідність керувати програмою або екраном як окремими об’єктами. Після запуску середовища розробки вікно завантаження змінюється кількома новими вікнами, за якими проглядається робочий стіл комп'ютера. Всі ці вікна представляють собою інтерфейс програми Visual Studio 2013.

У термінології програмістів цей інтерфейс називається середовищем швидкої розробки додатків RAD (Rapid Application Development). Таку назву він отримав за те, що створення програми в ньому зводиться до простого конструювання зовнішнього вигляду майбутньої програми з готових кубиків, а більшу частину стандартних і рутинних операцій за людину виконує комп'ютер. Наприклад, комп'ютер автоматично створює заготівлю тексту програми для функцій обробки подій. Але про це трохи пізніше.

Саме верхнє головне вікно інтерфейсу має заголовок Microsoft Visual Studio - Project1, який відображає назва середовища розробки та ім'я нового проекту, з якого буде отримана працююча програма.

Проектом називається вся група програмних файлів, які необхідні для створення кінцевої виконуваної програми. Так, наприклад, до складу проекту можуть включатися файли з текстами програм, файл ресурсів з малюнками курсорів і іконок (значків), звукові файли і т. п. Проект зберігається в пам'яті комп'ютера.

Розглянемо головне вікно інтерфейсу. На рядку заголовка проекту знаходяться кнопки згортання, відновлення та закриття вікна. Під заголовком розміщується рядок головного меню, яка надає доступ до всіх функцій і командам середовища розробки. Під головним меню розташовуються швидкі кнопки, об'єднані в групи за призначенням. Вони дозволяють отримати швидкий доступ до найбільш часто використовуваних команд.

Праворуч від швидких кнопок розташована палітра візуальних компонентів VCL (Visual Component Library, бібліотека візуальних компонентів). Це ті самі об'єкти або програмні компоненти, призначені для швидкого створення візуальних програм для Windows. Компоненти дозволяють швидко створювати в програмі різні програмні кнопки, малюнки, написи, таймери, календарі і т. п. Палітра візуальних компонентів складається з декількох закладок, на яких розташовуються компоненти, розподілені по групах. Саме за допомогою цих компонентів ви будете швидко створювати нові програми.

При невеликих дозволах екрану всі ці закладки не вміщаються в межі робочої області екрану і стають невидимими. Для отримання доступу до їх використання необхідно скористатися кнопками прокрутки (стрілками), які розташовані в правій верхній частині палітри компонентів. Підведіть курсор до однієї з кнопок і натисніть ліву кнопку миші. При цьому закладки зрушаться і з'явиться група, яка спочатку відображалася (була недоступна).

У центрі екрана розташовується вікно дизайнера форм. Це вікно майбутньої програми. Воно містить рядок заголовка, в якому відображається назва форми Forml (створене за замовчуванням) і кнопки управління вікном. На полі цього вікна будуть поміщатися компоненти VCL у вигляді програмних кнопок, написів та інших елементів майбутньої програми.

Під вікном дизайнера форм розташовується вікно редактора коду з заголовком Unitl.cs (також створеним за замовчуванням), в якому проводиться набір та редагування коду (тексту) програми.

Наступне вікно інтерфейсу розташовується в лівій нижній частині екрана. Це вікно інспектора об'єктів Object Inspector. У цьому вікні відбувається налаштування основних властивостей візуальних компонентів. Розташування вікна інспектора об'єктів в програмі не фіксоване і при бажанні його можна перемістити в ту частину робочої області програми, яка для вас найбільш зручна. Для цього необхідно натиснути ліву кнопку миші на рядку заголовка вікна і, утримуючи її, перемістити вікно.

Над вікном інспектора об'єктів розташоване вікно перегляду об'єктів Object Tree View. Воно відображає у вигляді дерева всю структуру проекту, що складається з форм, кодів (текстів) програм та інших ресурсів (файлів).

У третьому розділі описуються основні переваги об’єктно-орієнтованого середовища C++, технічне та програмне забезпечення, а також певні кроки інсталяція програми та її роботи в операційній системі Windows.

Описується покрокова робота програми, більшість можливих випадків, у програмі передбачені всі можливі помилки користувача, введення букв, замість цифр, введення завеликих чисел та залишок пустих полів на момент натискання кнопки. Про всі помилки програма повідомляє користувача за допомогою діалогових вікон.

4. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

 

Економічні завдання є важливою складовою професійної підготовки спеціалістів. Спеціалісти з програмування постійно стикаються в професійній діяльності з необхідністю удосконалення економічних розрахунків, їх формалізацією. Тому економічна частина дипломного проекту є однією з важливих складових підтвердження навичок економічних розрахунків. Крім того ця частина має практичне значення для кожного конкретного виконавця, тому, що висвітлює загальні підходи до розрахунків вартості розробки програм, що може знадобитися кожному розробнику у майбутній професійній діяльності.

Оформлення економічної частини дипломного проекту повинно відповідати вимогам, висунутих до оформлення основної професійної частини, і таким чином є невід ємною частиною загального завдання для дипломного проектування.

.1 Основи розрахунку вартості програмного продукту

На формування вартості програмного продукту в певній мірі впливає ринковий економічний закон попиту і пропозиції, але його вплив має і свої особливості. Так, зокрема, у практиці ціноутворення на

Програмне забезпечення (ПЗ) стикаються економічні інтереси професійних програмістів, і непрямі інтереси практично всіх інших представників нашого суспільства.

При визначенні вартості основна увага звертається на:

-       унікальність об’єкта купівлі-продажу;

-       якісні переваги порівняно з аналогами;

-       витрати виробника (розробника);

-       витрати, що матиме покупець при зміні передбачуваного продукту іншим;

-       ступінь терміновості та гостроту потреби;

-       інші.

Складність виникає при формування цін на ПЗ , що пояснюється такими особливостями :

1.      Вартість інформації і вкладених в неї знань важко заміряти кількісно. Відповідно, складно провести один з етапів ціноутворення - встановлення попиту на товар, що визначається потребою покупця в даному товарі, ціною на товар - замінник, ціною на супутній додатковий товар, рівнем платоспроможності споживачів. Реальна цінність програмного продукту визначається тільки після застосування його користувачем.

.        Складність розрахунку витрат створення програмних продуктів пов’язана з тим, що вони є супутнім товаром і пропонуються користувачеві в рамках конкретної технології реалізації нововведень, де відбувається поступове накопичення навичок і практичного досвіду, що має особливу цінність як для користувачів, так і для розробників.

.        Доки те унікальне, нове, що вкладено в продукт не розголошене цілком або частково, власник може одержувати весь монопольний прибуток. У даному разі йдеться про ліцензування і продаж програмного продукту, коли в договорі купівлі продажу користувач і виробник виключають передачу продукту третій стороні.

.        Якщо приєднується третя сторона і наступні користувачі, продукт стає загальнодоступним.

Таким чином, складність кількісного визначення вартості, супутній характер створення і розповсюдження, а також тимчасовий характер привласнення монопольного прибутку виділяють програмний продукт з ряду звичайних промислових продуктів.

Хоча ПЗ - товар специфічний , оборот цього товару підпорядковується закону вартості. В обороті програмного продукту можна виділити деякі особливості :

-       вартість програмного продукту повертається не одразу. Значну частину витрат становлять витрати на розробку, а не на виробництво і відтворення;

-       можливість багаторазового використання програмного продукту різними користувачами;

-       зниження його ціни при розширення кола користувачів;

-       програмне забезпечення ліцензується.

Існують додаткові способи розповсюдження ПЗ:

-       Freeware - вільне розповсюдження програмного продукту;

-       Shareware - варіант ,коли користувач одержує продукт з мережі або в іншій спосіб у тимчасове користування , а після цього у разі задоволення використанням у роботі , перераховує розробникові означену суму;

-       (ASP-Application Servis Providers) - оренда ПЗ.

Ціни на програмні продукти коливаються навколо вартості, як і в разі з іншими товарами, але вони менш корельовані з вартістю порівняно з іншими продуктами і послугами.

Щоб оцінити специфіку ринку ПЗ, найпростіше розглядати кожний програмний продукт як оригінальний, який не має аналогів, або продуктів - замінників.

Тоді ринок даного продукту виникає лише разом із самим продуктом, право на нього повністю визначається авторським правом на програмний продукт, а продаж ліцензій може бути інтерпретований як продаж ринку частинами. Зокрема продаж усіх майнових прав на програмний продукт (виняткова ліцензія ) відповідає продажу всього ринку, а продаж етикеткової ліцензії на одну копію - продажу мінімальної його частини.

Найпоширенішими методами встановлення цін на ПЗ є:

-       метод , заснований на вивченні попиту;

-       метод відчутної вартості;

-       порівняння із цінами на базове ПЗ;

-       наслідування лідера;

-       витратний метод;

-       встановлення ціни на ПЗ , засноване на еластичності попиту;

-       встановлення ціни на основі споживчої вартості продукції;

-       встановлення ціни копії програми;

Витратний метод встановлення ціни.

Цей метод передбачає використання даних про затрати праці (людино-дні) і витрати машинного часу (машино-години), собівартість яких визначається заздалегідь, а знаряддя праці (пакети прикладних програм, системи програмування) і предмети праці (бази даних) у калькуляції не відбиті , хоча витрати на створення їх і експлуатацію досить великі. Саме цей метод буде використаний в даних розрахунках.

Найбільш простою і розповсюдженою є методика - середні витрати плюс прибуток, що передбачає нарахування націнки на собівартість товару.

Інший спосіб ціноутворення, заснований на витратах, орієнтується на отримання цільового прибутку (бажаного прибутку).

Ціноутворення, що безпосередньо базується на витратах виробництва, використовується переважно у тих випадках, коли інформаційна корисність багатогранна і виробництво продукту пов’язане з істотною економією в масштабах виробництва.

Розрахунок собівартості і ціни програмного продукту.

В даному дипломному проекті для розрахунку вартості програмного продукту використовуємо витратний метод встановлення ціни.

Витрати в даному разі розраховуємо шляхом розрахунку собівартості.

Собівартість - це сума витрат підприємства у грошовому виразі, які пов'язані з виробництвом та збутом готової продукції. Планування собівартості продукції повинно бути тісно пов'язано з мобілізацією внутрішніх ресурсів підприємства, з вдосконаленням організації його роботи. Зменьшення витрат є важливим джерелом внутрішньовиробничих накопичень, які необхідні для забезпечення найбільш розширеного відтворення.

Елементи витрат на виробництво включають:

-       матеріальні витрати (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів);

-      оплата праці (всі форми заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства);

-      відрахування на соціальні заходи - Єдиний соціальний внесок (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці);

-      амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів);

-      інші операційні витрати в тому числі адміністративні витрати. витрати на збут, тощо (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, сума фінансових санкцій).

Цей перелік може бути більш широким і деталізованим, або, навпаки, вужчим, залежно від галузі промислового виробництва, його специфіки.

На ранніх стадіях розробки нового продукту, коли повністю не сформована нормативна база, не відомі ціни на ресурси і відсутній комплекс технічної документації, собівартість продукції може визначитись лише як прогнозна величина.

Для нашого розрахунку Витрати на одиницю продукту плануються за наступними статтями витрат:

1.      Стаття 1. Прямі матеріальні витрати

.        Стаття 2. Основна заробітна плата основних виробничих працівників

( розробників програмного продукту ).

3.      Стаття 3. Додаткова заробітна плата

.        Стаття 4. Єдиний соціальний внесок (нарахування на заробітну плату).

.        Стаття 5. Загальновиробничі витрати . Витрати на утримання та експлуатацію обладнання.

.        Стаття 6. Адміністративні витрати.

.        Стаття 7. Вневиробничі витрати.

.2 Вихідні значення

Для розрахунків використовуються вихідні данні, зазначені в таблиці 4.1, а також урядові нормативні документи на час розрахунку, зокрема : тарифні ставки, тарифні коефіцієнти, Баланс робочого часу та інші, а також середні значення по галузі, або внутрішні інструкції для розрахунку накладних витрат, та інші проміжні значення, що узгоджуються з керівником професійної та економічної частин дипломного проекту.

Таблиця 4.1 Показники, які є вихідними даними.

Показник	Пропоновані значення показника		Обране значення
де q - коефіцієнт, що враховує умовне число команд залежно від типу завдання	Вибрати значення коефіцієнта q Тип завдання Межі змін коефіц.  Завдання обліку від 1400 до 1500  Завдання оперативного керування від 1500 до 1700  Завдання планування від 3000 до 3500  Різноманітні завдання від 4500 до 5000  Комплексні завдання від 5000 до 5500  Інше (вказати ) до 1400		Обираю q = 1500
Ступінь новизни Група	Програмні продукти по ступені новизни можуть бути. віднесені до однієї з 4-х груп: Група А - розробка принципово нових завдань; Група Б - розробка оригінальних програм; Група В - розробка програм з використанням типових рішень; Група Г - разове типове завдання.	Обираю групу Г
Ступені складності	По ступені складності програмний продукт можє бути віднесений до однієї з 3-х груп: 1 - алгоритми оптимізації й моделювання систем; 2 - завдання обліку, звітності й статистики; 3 - стандартні алгоритми.	Обираю ступінь складності 2
Тпо (година на підготовку опису завдання),	Береться по факту	Тпо = 3 год/люд
Т заг аутс.	Трудомісткість та етапи робіт за розрахунком по аутсорсінгу. Визначається за узгодою з керівгтком професійної частини (або за типовим реєстром відпрацьованого часу для аналогічних програм, що є додатком до типової угоди по аутсорсінгу персонала	Заповнити відповідну таблицю реєстру відпрацьованого часу.

.3 Розрахунок повної собівартості програмного продукту

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати, які пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції. Типовим положенням з планування, передбачено два типи собівартості:

-       виробнича - це виражені в грошовій формі витрати, які пов’язані з виробництвом продукції.

-       повна - це виражені в грошовій формі витрати, які пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції.

За способом перенесення вартості на продукцію, витрати поділяються на прямі та непрямі (накладні).

Стаття 1. Прямі матеріальні витрати.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з наданням послуги, випуском продукції, виконанням роботи. Вони відносяться на собівартість прямим шляхом, тобто за допомогою прямого розрахунку.

Сюди відносяться прямі матеріальні витрати та прямі витрати на оплату праці.

Стаття 1 включає витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати, а також транспортно заготівельні витрати; вартість зворотних відходів віднімається за ціною їх можливого використання чи реалізації.

Розрахунок витрат виконується на підставі наступних даних:

а) номенклатура матеріалу і норми їх витрат. Витрати на витратні матеріали беруться по факту

б) оптова або закупівельна ціна матеріальних ресурсів;

в) транспортно-заготівельні витрати (відсоток їх необхідно уточнювати на підприємстві,приблизно складає10%-25% від вартості матеріальних витрат);

г) вартість реалізуємих відходів, якщо вони присутні (їх можна прийняти в розмірі 1- 2% від вартості матеріалів і відняти). Розрахунок зводиться в таблицю 4.2

Таблиця 4.2 Вартість купованих матеріальних ресурсів.

Найменування (перелік власний, може мати відмінності)	Норма витрат на 1 виріб. Кількість	Ціна одиниці в грн.(оптово- закупівельна )	Сума, грн
Картридж	1 шт	400	400
CD-R диски	3 шт	5	15
Папір для принтеру	2 пачка	50	100
Разом:			515
Транспортно-заготівельні витрати 10% від загальної суми закупівель			51,5
Сумовані витрати			566,5 грн

Вартість обладнання (комп’ютера з периферією) встановлено в попередньому періоді і тому враховується лише амортизація по даному обладнанню у відповідній статті витрат.

Стаття 1 = 566,5 грн.

Стаття 2. Основна заробітна плата основних виробничих працівників (розробників програмного продукту). Прямі витрати на оплату праці.

Оплата праці - це грошова винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконані роботи або надані послуги. Основна зарплата включає тарифну (пряму) зарплату а також премії і доплати до тарифу, якщо вони передбачені трудовою угодою. Нарахована зарплата (загальна зарплата) складається з основної та додаткової заробітної плати і містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукту, обчислюється відповідно до трудомісткості технологічних операцій та тарифних ставок.

Розрахунок включає 2 етапи:

1.      Розрахунок часу на створення та реалізацію програмного продукту;

.        Розрахунок заробітної плати виконавця робіт зі створення програмного продукту.

.3.1 Розрахунок часу на створення програмного продукту

Загальний час на створення програми складається з різних компонентів. Структура загального часу на створення програмного продукту представлена в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 Трудомісткість робіт. Структура загального часу на створення програмного продукту.

№ етапу	Позначення години даного етапу	Трудомісткість Годин для даного прикладу (береться із розрахунків)	Зміст етапу	Структура %
1	Тпо	3	Підготовка опису завдання.	2,68
2	То	23,1	Опис завдання.	12,48
3	Та	17,7	Розробка алгоритму.	8,94
4	Тбс	17,7	Розробка блок-схеми алгоритму.
5	Тн	26,6	Написання програми мовою. (вказати мову)	13,39
6	Тп	19,5	Набивання програми.	10,71
7	Тот	55	Налагодження й тестування програми. Узагальнення і висновки	37,49
8	Тд	10	Технічна звітність Оформлення документації, інструкції користувачеві, пояснювальної записки. Заключна стадія	5,36
	Загалом	172,6 люд/год		100%

Т = Тпо + То + Та + Тбс + Тн +Тп + Тот + Тд = (4.1)

+ 23,1 + 17,7 + 17,7 + 26,6 + 19,5 + 55 + 10 = 172,6 (люд .год)

Години розраховуються в людино-годинах, причому Тпо береться по фактично відпрацьованому часу, а час інших етапів визначається розрахунково по умовному числу команд Q в подальших розрахунках.

Умовне число команд Q визначається за формулою:

=q*c (4.2)

С - коефіцієнт, що враховує новизну й складність програми. де q - коефіцієнт, що враховує умовне число команд залежно від типу завдання. Вибрати значення коефіцієнта q можна з таблиці 4.4

Таблиця 4.4 Значення коефіцієнта q

Тип завдання	Межі змін коефіцієнта (умовне число команд )
Завдання обліку	від 1400 до 1500
Завдання оперативного керування	від 1500 до 1700
Завдання планування	від 3000 до 3500
Різноманітні завдання	від 4500 до 5000
Комплексні завдання	від 5000 до 5500
Інше (вказати)	до 1400

Наприклад для даного завдання коефіцієнт q приймається = 1000.

Програмні продукти за ступінню новизни можуть бути віднесені до однієї з 4-х груп:

-        Група А - розробка принципово нових завдань;

         Група Б - розробка оригінальних програм;

         Група В - розробка програм з використанням типових рішень;

         Група Г - разове типове завдання.

Наприклад для даного завдання ступінь новизни: В

По ступені складності програмні продукти можуть бути віднесені до однієї з 3-х груп.( проконсультуватися з керівником професійної частини ):

-        1 - алгоритми оптимізації й моделювання систем;

         2 - завдання обліку, звітності й статистики;

         3 - стандартні алгоритми.

Дане завдання може бути віднесена до 3 групи складності.

Визначаємося з коефіцієнтом С, для цього користуємося данними таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 Значення коефіцієнта С

МОВА ПРОГРАМУВ.		ГРУПА СКЛАДНОСТІ	СТУПІНЬ НОВИЗНИ
			А	Б	В	Г
ВИСОКОГО РІВНЯ		1	138	1,26	1,15	0,69
		2	1,30	1,19	1,08	0,65
		3	1,20	1,10	1,00	0,60
НИЗЬКОГО РІВНЯ	1		1,58	1,45	1,32	0,79
	2		1,49	1,37	1,24	0,74
	3		1,38	1,26	1,15	0,69

Наприклад для даного завдання обираємо мову програмування високого рівня , групу складності рівня - 2 і ступінь новизни Г - разове типове завдання.

Тоді для даного завдання коефіцієнт С=0,65

Тепер, виходячи з формули (4.2) можна визначити умовне число команд Q.= q*c = 1000*1,00 = 975 число команд

Визначаємо час, витрачений на кожний етап створення програмного продукту:

1)      Тпо (година на підготовку опису завдання), береться по факту і становить:

Тпо = люд/год.

2)      То (година на опис завдання) визначається за формулою:

То = Q * В / (50 * К) (4.3)

То = 975 * 1,3 / (50 * 1,1) = 1267,5 / 55 = 23,1 (люд/год)

де В - коефіцієнт обліку змін завдання, встановлюється в залежності від складності завдання й числа змін і обирається в інтервалі від 1,2 до 1,5.

Для даного завдання В = 1,3 К - коефіцієнт, що враховує кваліфікацію програміста. Обираємо стаж від 3 до 5 років, тому коеф К = 1,1

Вибрати значення коефіцієнта К можна з таблиці 4.6

Таблиця 4.6 Значення коефіцієнта К

Стаж програміста	Значення коефіцієнта К
До 2-х років	0,8
Від 2 до 3 років	1,0
Від 3 до 5 років	1,1 - 1,2
Від 5 до 10 років	1,2 - 1,3
Понад 10 років	1,3 - 1,5

)        Та (годин на розробку алгоритму) розраховуємо за формулою:

Та = Q / (50 * К) (4.4)

Застосовуючи формулу 4 підраховуємо години на розробку алгоритму:

Та = 975 / (50 * 1,1) = 17,7 (люд/год)

4)      Тбс (година на розробку блок-схеми) визначається аналогічно за формулою (4.4) і становить:

Тбс = 17,7 (люд/год)

5)      Тн (година написання програми мовою програмування) визначається за формулою:

Тн = Q * 1,5 / (50 * К) (4.5)

Застосовуючи формулу (4.5) підраховуємо години написання програми мовою програмування

Тн = 975 * 1,5 / (50 * 1,1) = 26,6 (люд/год)

6)      Тп (час набивання програми) визначається за формулою:

Тп = Q / 50 (4.6)

Застосовуючи формулу 6 підраховуємо години набивання програми.

Тп = 975 / 50 = 19,5 (люд/год)

7)      Тот (година налагодження й тестування програми) визначається за формулою:

Тот = Q * 4,2 / 50 * К (4.7)

Підставляємо значення у формулу й одержуємо:

Тот = 975 * 4,2 / (50 * 1,1) = 55 (люд/год)

) Оформлення документації, інструкції користувачеві, пояснювальної записки.

Тепер, знаючи години, витрачені на кожному етапі, можна підрахувати загальнмй час на створення програмного продукту:

Т = Тпо + То + Та + Тбс + Тн +Тп + Тот + Тд = (4.7)

+ 23,3 + 16,7 + 16,7 + 25 + 20 + 70 + 10 = 186,7 (люд/год)

.3.2 Розрахунок заробітної плати виконавця робіт

Для розрахунку використовуємо дані попереднього розрахунку - Т , а також ставки зазначені в таблиці 4.7

Таблиця 4.7 Тарифні оклади

Розряд	Тарифний коефіцієнт Кт	Ставка тарифна грн. Місячна	Оклад місячний грн.
1	1,0	1218	1218
2	1.09	1223	1223
3	1.18	1233	1233
4	1.27	1243	1243
5	1. 36	1253	1253
6	1.45	1263	1263
7	1.54	1312	1312
8	1.64	1397	1397
9	1.73	1474	1474
10	1. 82	1551	1551

Основна ЗП визначається за формулою:

ЗПосн. = З1*Кт*Т/Чр*tр.буд.*(1+П/100) (грн.) (4.8)

Де З1 - місячна зарплата 1-го розряду (грн.); уточнюється на кожний розрахунковий рік відповідно на 2015рік З1 =1218 гривні,

Кт - тарифний коефіцієнт, що відповідає розряду тарифної сітки по якому працює виконавець; уточнюється на кожний розрахунковий рік інженери - програмісти відноситься до 6-10 розряду ,для розрахунків приймаємо 6 , або 7 розряд з відповідними тарифними коефіцієнтами виконавця. , які вводяться поетапно ( в прикладі використано Кт=1,45 ) 6 розряд Кт=1,3 або 1, 45 -прийняти для розрахунків ; або 7 розряд Кт= 1,37 або 1, 54 -прийняти для розрахунків ( дивись табл. 4.7 )

Т - загальна кількість годин на створення програмного продукту (люд/год); потрібен окремий розрахунок, дивись нижче ;

Чр - число робочих днів на місяць;

При 5-денному робочому тижні Чр = 21,1 днір.буд. - тривалість робочого дня в годинах; р.буд. = 8 год.

П - відсоток премії, якщо є., приймаємо від 4-15 %., доплати за виконання додаткових функцій; обчислюється у відсотках до тарифу

Рекомендуємо премії і доплати обчислювати разом і прийняти 5%

Підставляємо значення у формулу (4.8)

ЗПосн.= З1*Кт*Т/Чр*tр.буд.*(1+П/100) = (1218 * 1.45 * 186,7 / (21.1 *8)) * 1.05 =2051,05 грн

Стаття 2. 2051,05 грн.

Стаття 3. Додаткова заробітна плата основних робітників

Додаткова заробітна плата виробничих робітників складає а=15-10% від основної зарплати робітників Додаткова заробітна плата в прикладі береться в розмірі 10% від основної. за формулою (4.9)

дод.=(3посн*а дод.%) / 100% (4.9)

Зо - зарплата основна; а дод%. - відсоток додаткової зарплати.

ЗПдод = 2051,05 * 0,1 = 205,10грн

Стаття 3. 205,10грн

Стаття 4. Єдиний соціальний внесок на обов’язкове державне соціальне страхування.

Розрахунок нарахувань на заробітну плату (єдиного соціального внеску (податку).

Єдиний соціальний внесок ( використовується на формування фондів : соціальне страхування., пенсійний фонд та інші ) розраховується у відсотках від основної і додаткової заробітної плати (загальної нарахованої зарплати ) за формулою (4.10)

Нзп .= 36,76% * (З осн + З дод) (4.10)

де 36,76 % - відповідна ставка Єдиного соціального внеску для конкретної групи підприємств. Обчислюється від всієї суми нарахованої зарплати.

Загальна заробітна плата дорівнює сумі основної і додаткової:

Зпзаг= ЗПосн + ЗПдод (4.11)

Зпзаг = (2051,05 + 205,10) = 2256,15 грн.

Тепер можна підрахувати єдиний соціальний податок, що нараховується на заробітну плату й становить 36.76 %

Нзп= ЗПзаг * 36,76 % (гр.) = 2256,15 * 0,3676 = 829,36грн.

Стаття 4. 829,36 грн

Стаття 5. Загальновиробничі витрати. Витрати на утримання та експлуатацію ПЕОМ, що відносяться до даного програмного продукту.

Стаття „Загально виробничі витрати” містить виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, також витрати на утримання та експлуатацію машин, устаткування; витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, тощо; відрахування на соціальні заходи апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизацію основних засобів загально-виробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально - виробничого призначення, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу; відрахування на соціальні заходи; витрати на здійснення виробничого контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); інші витрати.

Розрахунок витрат на утримання й експлуатацію ПЕОМ, що відносяться до даного програмного продукту обчислюються шляхом складання кошторису цих витрат на певний період і розподілу їх на одиницю продукції.

Обрахуємо витрати для складання кошторису.

Розрахунок витрат на утримання й експлуатацію ПЕОМ.

Розрахунок собівартості 1-ї машино-год роботи ПЕОМ.

Основою для розрахунку витрат на утримання і експлуатацію ПЕОМ, що відносяться до даного програмного продукту, є кошторис 1-єї машино-год роботи ПЕОМ.

Спочатку ми визначимо річні витрати кожного компонента кошторису у число яких входять витрати , зазначені в кошторисі (див . таблицю 4.10, а потім розрахуємо ці витрати на одиницю продукту).

Починаємо розрахунок з визначення заробітної плати :

1.      Основна заробітна плата працівників, що забезпечують функціонування ПЕОМ.

.        Основна ЗП адміністративного й допоміжного персоналу.

)        Основна заробітна плата працівників, що забезпечують функціонування ПЕОМ.

До числа цих працівників відносяться:

-        інженер-електронік;

         системний програміст;

         оператор.

ЗПосн. кожного із цих категорій працюючих, що припадає на 1 робоче місце визначається за формулою:

ЗПосн.рік. = З1*Кт/Нобсл.*(1+5/100)*12 (грн.) (4.12 )

де З1 - місячна зарплата (тарифна ставка) 1 розряду в гр.; 940 гр (уточнювати на кожний плановий період );

Кт - тарифний коефіцієнт, що відповідає розряду працівника; ( уточнювати по Є диній тарифній сітці на даний період ), дивись таблицю 7;

Нобсл. - кількість ПЕОМ, що обслуговується одним працівником на плановий період; П - відсоток премії, якщо він є. в даному разі 5%;

Для інженерів єлектронщиків Нобсл = 13-15 одиниць

Для системних програмістів Нобсл = 20-26 одиниць

Для оператора Нобсл =7- 9 одиниць

Для інженерів-єлектронщиків Кт = 1,45

Для системних програмістів Кт = 1,45 Для оператора Кт = 1,2

Підставляємо значення у формулу (4.12)

ЗПосн.рік.і.є. =(1218* 1,45/ 15 )* 1,05*12 = 1483,52 грн.

ЗПосн.рік.с.п. = (1218*1,45/ 26)*1,05*12 = 855,87грн.

Зпосн.рік.оп. = (1218*1,2/ 9)*1,05*12 = 2064,24грн.

Тепер можна визначити сумарну річну заробітну плату працівників, що забезпечують функціонування ПЕОМ:

Зпосн.рік.обсл.перс. = 1483,52 + 855,87+ 2064,24= 4403,28 грн

2)      Додаткова зар. плата працівників, що забезпечують функціонування ПЕОМ (обслуговуючого персоналу )береться в розмірі 10% від основної.

ЗПдодобсл. = Зпосн.г. * 10% = 4403,28 * 0,1 = 443,28 (грн.)

Загальна заробітна плата буде дорівнювати сумі основної і додаткової:

Зпгод.о.п. = Зпосн + Зпдод обсл

Зпгод.оп. заг. = 4403,28 + 443,28 = 4846,56 (грн.)

) Нарахування на ЗП обслуговуючого ПЕВМ персоналу. Єдиний соціальний внесок

Нзп = Зпгод.оп. загю. * 36.76% / 100%,

де 36,76 % - відповідна ставка Єдиного соціального внеску. Одержуємо Нзп = 4546,56 * 0, 3676 = 1781,60 (грн.)

) Основна ЗП адміністративного й допоміжного персоналу.

До адміністративного персоналу, частина заробітної плати якого також повинна входити в собівартість машино-години, ми віднесемо начальника Інформаційно Обчислюваного Центру. Його основна заробітна плата визначається за формулою 8, тільки Нобсл визначається за нормами керування буде позначати кількість НЄВМ у відділі (на ІОЦ).в даному разі приймаємо від 45 до 55 чоловік. Приймаємо 55 чоловік розряд 8 (дивись оклад в табл. 4.7) Підставляючи значення в формулу

Зпосн. Начальн. = (тарифний оклад / Н обсл * 1.05 * 12 (4.13)

Одержимо Зпосн. Н. = 1397 / 55 * 1,05 * 12 = 320,04 грн

З обслуговуючого персоналу ми враховуємо прибиральницю, що буде прибирати адміністративні приміщення.

Зпосн.уб = З1* Квн х12/Нобсл.*(1+П/100) (4.14)

-8 м2 на одне робоче місце при нормі 400 м2 загальна площа 55робочих місць х 6 мкв =330 м2 коефіцієнт виконання норм Квн = 330\ 400 = 0.825 . Зарплата допоміжного працівника ( прибиральниці ) :

З осн доп приб = 0.825*852х12\ 55 * 1.05 = 161 , 03 грн

Тепер визначимо загальну основну ЗП адміністративного й допоміжного персоналу.

Зпосн.адм.всп = Зпосн.н. + З осн доп приб. =320,04грн + 161,03 грн = 418 ,07 грн

) Додаткова заробітна плата адміністративного й допоміжного персоналу береться в розмірі 10% від основної: Зпдод = 418,07 грн * 0,1 = 41.81 грн

Загальна заробітна плата буде дорівнювати сумі основної і додаткової:

Зпгод.адм.всп. = Зпосн. + Зпдод. = 418 ,07 грн + 41. 81 грн =459 ,88 грн

) Нарахування на ЗП адміністративного й допоміжного персоналу. Єдиний соціальний внесок адміністративного й допоміжного персоналу.

Нзп. Адм. І всп. = 0,3676 * 459 , 88 =169,05грн

) Амортизаційні відрахування визначаються за нормою амортизації від балансової вартості ПЕОМ. К бал. Амортизація (ст. 144 Податкового Кодексу України) Амортизація основних засобів проводиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, щокварталу. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів представлена в ст. 145 ПК.

Таблиця 4.8 Мінімально допустимі строки корисного використання, роки для обрахунку амортизації.

Номер групи	Групи		Кроки для обрахунку амортизації.
4	Машиниі обладнання З них: Електронно обчислювальні машини, та інші		5 2
4	для автоматичного обробленні інформації, засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких 2500гр. визнаються роялті, та\або, які визнаються
4	нематеріальними активами), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (втому числі стільникові ), мікрофони і рації.

Таким чином необхідно визначитися з балансовою вартістю основних фондів.

Для розрахунку ми використаємо загальну вартість комплектуючих ПЕВМ із периферією (див. таблицю 4.9), розглядаючи ці комплектуючі , як єдиний об’єкт основних фондів для нарахування амортизації.

Таблиця 4.9 Балансова вартість ПЕОМ із периферіею

Найменування (перелік власний, може мати відмінності )	Ціна в грн.(оптова закупівельна, визначається по прайс-листам)
Монітор	1000
Материнська плата	400
Процесор	400
Відео карта	250
HDD	600
DVD-RW	650
CPU Cooler	100
Клавіатура	35
Принтер	1000
Миша	15
BOX	200
Сума	4650
Транспортно-заготівельні і налагоджувальні витрати 15% від закупівельної вартості.	697,5
Разом: Кбал	5347,5 грн

Норма амортизаційних відрахувань - це відношення щорічного розміру амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів, виражене у відсотках.

Підприємству не обов'язково відшкодовувати всю початкову (або переоцінену) вартість основних фондів. Під час ліквідації об'єктів залишаються матеріальні цінності, які підприємство може використовувати надалі в господарській діяльності й отримувати певний економічний ефект або реалізувати їх на сторону (запасні частини, агрегати, брухт тощо). Тому норми амортизаційних відрахувань обчислюються з урахуванням зменшення початкової (або переоціненої) вартості об'єкта основних фондів на суму його ліквідаційної вартості, тобто норми амортизації застосовуються тільки щодо вартості, яка амортизується. У загальному випадку норми амортизації обчислюються за формулою

На = (Вп-Вл)/(Впх Т кв)*100% (4.15)

Де Вп та Вл - початкова та ліквідаційна вартість об'єкта основних фондів відповідно, грн.; Ткв - термін корисного використання, роки.

З таблиці 4.8 бачимо , що для нашого прикладу мінімально допустимі строки корисного використання буде Ткв =5 років ,оскільки К бал більше 2500грн

Вп = К бал = 5347,5 грн Вл =приймаємо 300 грн

Розрахуємо норму амортизації , при ліквідаційній вартості 300гр за формулою (4.15)

Якщо вартість об’єкта групи 4 більша за 2500 гр , як у нашому випадку то розрахункова норма амортизації буде:

На =((5347,5 - 300) / 5 *5347,5))х 100% =18,88 %= 19 %

Для розрахунку Амортизації основних засобів застосуємо Метод прямолінійної (рівномірної) амортизації. Прямолінійний метод нарахування, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується , на строк корисного використання об’єкта основних засобів, Метод передбачає, що протягом усього строку корисного використання об'єкта основних фондів його вартість, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) на поточні витрати підприємства та відноситься на собівартість виготовлюваної продукції, виконаних робіт та послуг, що надаються. Щорічна сума амортизаційних відрахувань (АВ) визначається за формулою (4.16) або (4.17)

АВ = (Вп-Вл)/ Т кв *100% (4.16)

Або АВ = Кбал * На / 100% (4.17)

Нараховуємо амортизаційні відрахування на рік за формулою (4.17)

АВ =5347,5 * 18,88 %= 19 % = 1016,03 грн

8)      Витрати на ел. енергію складають:

         Витрати на силову ел.енергію;

         Витрати на ел.енергію, що йде на освітлення.

Витрати на силову ел.енергію розраховуються за формулою:

Зе.ен. = Феф.*Цэ*Р (грн.) (4.18)

де Феф - ефективний річний фонд часу роботи ПЕОМ у годинах

Ф номінальний на 2015 рік = 2004 години ,

Фном = ((Дк-Двих-Дcвят)*Тем) 8 годин -Д передсвяткові х скорочення = ((365-104-10)*8-6*1,23) = 2002год.

При роботі ІОЦ в 1 зміну

Феф = (1-узаконені невиходи /100) = 2004(1-20/100) = 2004*0,8 = 1603,2 год для даного підприємства Цэ - вартість 1 квт / год в грн.

Р - загальна потужність ПЕОМ із периферією у кВт/год

Р = 0,7 - 1,2 квт/год залежно від периферії., обираємо Р=1

Підставляючи значення у формулу (4.18) одержуємо:

Зе.ен. = Феф.*Цэ*Р (грн.) = 1603,6 *1,23*1= 1971,9

Витрати на ел.енергію,що йде на освітлення визначається за формулою:

Зосв. = Феф*Цэ*Росв (грн.) (4.19)

Росв. = 200 Вт/год

Підставляючи значення у формулу 19 одержуємо:

Зе.ен. = Феф.*Цэ*Р (грн.) = 1603,6 *1,23*0,2= 394,33грн

Тепер визначаємо загальни витрати на ел.енергію:

З елен.заг. = Зе.ен + Зосв. = 1273,59грн + 394,33грн =1667,9 грн

) Витрати на профілактику становлять 2% від балансової вартості ПЕОМ із периферією. Рпр. = 5347,5 грн * 0,02 = 106,95 грн

) Витрати на опалення виробничих площ визначається за формулою:

Зотоп. = Ц від кв.м. * S *12 (4.20)

де, Ц від кв.м. - витрати на опалення на 1 кв.метр -3.10грн . діючий тариф ( уточнювати на розрахунковий період ) на місяць;- площа ІОЦ (кв.м.) на 1 ПЕОМ ( робоче місце ) (6 м).

Підставляючи значення в формулу 12 одержуемо:

Зотоп. = 3.10*6*12 = 223.2грн

) итрати на обслуговування виробничих площ визначається за формулою:

Зобс. = Ц кв.м. * S *12 (4.21)

Ц кв.м. - витрати на 1 кв.метр, приблизно від 16 до 24.грн. на місяць; приймаємо 16грн- площа ІОЦ (кв.м.) на 1 ПЕОМ (від 5 до 7м). прийнято 6 м

Підставляючи значення в формулу 3.21 одержуємо:

Зобс. =16 *6 *12 =1152 грн

) Інші виробничі витрати беруться в розмірі від 10% до 20 %. Приймаємо15% від основної зар.плати працівників, що забезпечують функціонування ПЕОМ.

В інш = 3722 ,65 * 0,15 = 558,4 грн

) Складаємо виробничі витрати за статтею 5 в таблиці 4.10.

Таблиця 4.10 Кошторис виробничих витрат.

Виробничі витрати на рік Витрати на утримання й експлуатацію ПЕОМ.	Умовне позначення		Сума,грн.
Основна заробітна плата працівників, (забезпечення функціонування ПЕОМ):	Зпосн.рік.обсл.перс		3722,65 (грн.)
Додаткова зар. Плата працівників, що забезпечують функціонування ПЕОМ (обслуговуючого персоналу)	ЗПдод.		150,75 (грн.)
Загальна нарахована заробітна плата працівників, що забезпечують функціонування ПЕОМ.,	Зпгод.оп. заг.		3722,65(грн.)
Нарахування на ЗП обслуговуючого ПЕВМ (Єдиний соціальний внесок)	Нзп		1368,45(грн.)
Основна ЗП адміністративного персоналу. (Начальника ІОЦ)	Зпосн. Начальн.		320,04 (грн.)
Основна Зарплата допоміжного працівника (прибиральниці)	З осн доп приб		161,03 (грн.)
Основна ЗП адміністративного й допоміжного персоналу. ( п. 5 + п.6 )	Зпосн.адм.всп		418,07 (грн.)
Додаткова заробітна плата адміністративного й допоміж. пер-лу	З осн доп приб		41.81 (грн.)
Загальна нарахована заробітна плата адміністративного й допоміжного персоналу	Зпгод.адм.всп.	459,88 (грн.)
Єдиний соціальний внесок адміністративного й допоміжного персоналу	Нзп. адм. і всп.	169.05(грн.)
Амортизаційні відрахування	Ав	1016,03(грн.)
Витрати на силову ел.енергію	Зе.ен.	1273.59(грн.)
Витрати на ел.енергію, що йде на освітлення	Зосв.	254.72(грн.)
Загальні витрати на електро енергію , в т. ч. :	З елен.заг.	1528.31(грн.)
Витрати на профілактику	Рпр.	106,95(грн.)
Витрати на опалення	Зотоп.	223.2 (грн.)
Витрати на обслуговування виробничих площ	Зобс.	1152 (грн.)
Інші виробничі витрати	В інш	558,4 (грн.)
Загалом виробничі витрати - Сума (п 3 + п 4 + п 9 + п10 + п 11 + п 14 + п.15 + п.16 + п.17 + п.18 )	Рс.е	10304,92 (грн.)

Таким чином за результатами розрахунків отримуємо річні витрати на утримання і експлуатацію 1-ї ПЕОМ. 10304,92 грн (табл 4.10)

Далі визначаємо собівартість 1-го машино-часа роботи ПЕОМ, що визначається за формулою:

Смч= Рс.е./Феф. (4.22)

де, Фєф. - ефективний фонд робіт ПЕОМ у рік в годинах. (див. п 8) розрахунку)

Підставляючи значення у формулу 22 одержуємо:

Смч =10304,92 / 1601.6 год = 6,4 грн

) Розрахунок витрат на утримання й експлуатацію ПЕОМ, що відносяться до даного програмного продукту.

Тепер, знаючи собівартість 1-го машино-год роботи ПЕОМ і час на створення програмного продукту, що вимагало використання ПЕОМ, можна визначити витрати на утримання й експлуатацію ПЕОМ, що відносяться до даного програмного продукту:

Рзеп. = Смч * Тсум (4.23)

де, Смч - собівартість 1-го машино-часа роботи ПЕОМ,

Тсум - загальній час етапів, що вимагають використання ПЕОМ. Т сум - час на створення програмного продукту. Див. Табл. 4.3

Рзеп. =6,4 грн * 186,7 люд/год =1194,9 грн ,

Стаття 6 Адміністративні витрати

Адміністративні витрати відображають загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства; загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо), до них належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, транспортні, поштово-телеграфні, провайдерські, консультативні послуги, канцелярські витрати, Плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків. та інші.

Адміністративні витрати становлять 40- 120% від основної заробітної плати основних робітників. Розрахунок адміністративних витрат виконуємо за формулою

Ав.=ЗПосн.*r/100 (4.24)

де j - відсоток адміністративних витрат; Приймаємо 40 %

ЗПосн. - основна заробітна плата основних робітників

Ав. = 1507,5 * 40 / 100 = 603 грн

Розрахунок виробничої собівартості зводимо до таблиці 11

Стаття 6 = 603, С/В вир = 4632,22

Стаття 7 Вневиробничі витрати . Витрати на збут

Витрати на збут включають такі витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.

Розрахунок витрат на збут виконуємо за формулою (4.25):

Вз. = ЗВВ. * d/100 (4.25)

де d - відсоток витрат на збут; приймаємо від5- 15 % , до розрахунку 5 % Св. - виробнича собівартість. Вз= 4632,22*0,05 =231,6

Розрахунок повної собівартості зведено до таблиці 4.11

Таблиця 4.11 Виробнича собівартість. Повна собівартість.

№ статей	Елементи виробничої собівартості	Сума грн	% витрат до повної собівартості (структура витрат)
Стаття 1	Прямі матеріальні витрати	566,5	11.65
Стаття 2	Основна заробітна плата основних виробничих працівників (розробників програмного продукту ).	1507,5	30,99
Стаття 3	Додаткова заробітна плата (розробників програмного продукту )	150,75	3,1
Стаття 4	Єдиний соціальний внесок (нарахування на заробітну плату )	609,57	12,53
Стаття 5	Загальновиробничі витрати . Витрати на утримання та експлуатацію ПЕОМ, що відносяться до даного програмного продукту	1194,9	24,57
Стаття 6	Адміністративні витрати	603	12,4
С/В вир	Виробнича собівартість =сума всіх зазначених статей витрат	4632,22
Стаття 7	Вневиробничі витрати .	231,6	4,76
С/В п	Повна собівартість програми ( Сума ст.)	4863,82	100%

.4 Розрахунок ціни програмного продукту

Ціна виробника складається з наступні компонентів:

ОЦ = С/Вп + П (4.26)

де с/в - повна собівартість програмного продукту,

П - прибуток плановий.

Прибуток є основним узагальнюючим показником діяльності підприємства. Головною метою будь-якого підприємства є отримання прибутку. Розрахунок прибутку виконуємо за формулою (4.27):

П=СВп.*e/100 (4.27)

де e - відсоток прибутку; Норма прибутку( рентабельність ) планується на рівні 25% від повної собівартості.

П =0,25 * 4863,82= 1215,96 грн

Отже, оптова ціна програми становить:

ОЦ = 4863,82+ 1215,96 = 6079,78 грн

Відпускна ціна продукту враховує, крім оптової ціни підприємства, ще сплату податку на додану вартість.

Оптово-відпускна ціна розраховується за формулою

ВЦз пдв = С/В + П + ПДВ (4.28)

ПДВ - податок на додану вартість, що береться в розмірі 20% від суми собівартості й прибутку.

Податок на додану вартість - є частиною новоствореної вартості і сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, згідно чинному законодавству України він становить 20% від оптової ціни послуги.

Розрахунок суми податку на додану вартість ведеться за формулою (4.29):

ПДВ=Оц.* 20 / 100 (4.29)

ПДВ = 6079,78 * 0.2=1215,96 грн

ВЦ з пдв = ОЦ + ПДВ =6079,78 + 1215,96 = 7295,74грн

Цз ПДВ = С/В х 1.25х1.2 = 4863,82*1.25 * 1,2 = 7295,74грн

Результати розрахунків зведемо в підсумкову табл. 4.12.

Таблиця 4.12 Результати розрахунків. Зведена таблиця показників

Показник	Значення грн.
Повна собівартість програмного продукту	4863,82
Прибуток запланований	1215,96
Ціна програми виробника	6079,78
ПДВ	1215,96
Ціна оптово- відпускна програмного продукту	7295,74

В цьому розділі було розраховано повну собівартість робіт пов’язаних зі створенням програмного забезпечення, що становить 4863,82грн і оптово-відпускну ціну, що становить 7295,74грн. Отримана відпускна ціна може коригуватися з врахуванням конкурентного середовища.

4.5 Розрахунок ціни програмного продукту за аутсорсінгом

Українська комп’ютерна промисловість має свої особливості. Лише потужні підприємства та відомі стабільно працюючі фірми можуть зосереджувати свою увагу на створенні програмного забезпечення. Інші підприємства займаються лише використанням придбаного програмного забезпечення, або долучають персонал за угодою аутсорсінга.

Найбільш прийнятним і дешевим способом розробки програмного продукту на сьогоднішній день є аутсорсинг. За цим методом витрати на створення програми обмежуються оплатою праці програміста та незначною часткою накладних витрат. Аутсорсінг персоналу передбачає укладання трудової угоди , яка обов’язково доповнюється додатковою угодою про вартість робіт за 1 годину. Крім того розробляється і узгоджується зобов’язання за завданням замовника на виконання робіт. Розробляється Реєстр відпрацьованого часу . За цим реєстром здійснюється контроль відпрацьованого часу і узгодження робіт.

Витрати на оплату праці = Кількість годин х Вартість робіт за 1 годину.

Сукупні Витрати на розробку програмного продукту = Прямі витрати на розходні матеріальні ресурси ( не обов язково ) + Витрати на оплату праці з нарахуваннями + Накладні витрати

Ціна за аутсорсінгом = (Сукупні витрати + прибуток + ПДВ)

Вартість робіт за 1 годину не може бути меншою , ніж тариф відповідного розряду працівника.

Для нашого розрахунку Реєстр відпрацьованого часу відповідає даним табл.4.3 Трудомісткість робіт. Можна надати власний Реєстр. Часу., а тарифні ставки брати з таблиці 4.7.

Розрахунок прямих витрат на матеріальні ресурси та оплату праці розробника програми відповідають даним таблиці 4.11.

Такі вихідні данні дозволяють коректно порівняти ціну , розраховану за витратним методом і за аутсорсінгом . Розрахунок витрат і ціни за аутсорсінгом представлений в таблиці 4.13

Таблиця 4.13 Розрахунок витрат і ціни за аутсорсінгом

	Вид витрат	Сума гр.
Стаття 1	Прямі матеріальні витрати	566,5
Стаття 2	Основна заробітна плата основних виробничіх працівників ( розробників програмного продукту ).	1507,5
Стаття 3	Додаткова заробітна плата (розробників програмного продукту ) .	150,75
Стаття4.	Єдиний соціальний внесок (нарахування на заробітну плату ).	609,57
	Накладні витрати ,які розраховуються у % до основнї зарплати .Приймаємо 40% тоді 1507,5*0,4	603
Загалом	Сукупні витрати за аутсорсінгом	4040,32
	Плановий прибуток 25% тоді О,25х 5345,42	1585,29
	ПДВ 20 %х (4040,32+ 1585,29)	1125,12
Загалом	Ціна за аутсорсінгом (витрати + прибуток + ПДВ )	6750,73

Порівнюючі ціни розраховані за різними методами ми робимо висновок . що програми вигідніше розробляти використовуючи аутсорсінг персоналу, ніж витратним методом. В даному разі різниця між цінами складає:

Ціна оптово- відпускна програмного продукту- Ціна за аутсорсінгом = 7295,74- 6750,73= 545,01 грн

Замовник програми економить 7,5 % від повної собівартості:

Економія = Повна Собівартість програмного продукту - Сукупні витрати за аутсорсінгом = 4863,82- 4040,32=823,5 грн.,

Таблиця 4.14 Порівняння витрат

Показники за аутсорсінгом	Показники за традиційним методом розробки	Економія
Сукупні витрати за аутсорсінгом	Повна собівартість програмного продукту	Економія замовника
4040,32	4863,82	823,5
Ціна за аутсорсінгом	Ціна оптово- відпускна програмного продукту	Економія споживача
6750,73	7295,74	545,01

В цьому розділі було розраховано повну собівартість робіт пов’язаних зі створенням програмного забезпечення, що становить 4863,82грн і оптово-відпускну ціну, що становить 7295,74грн. Отримана відпускна ціна може коригуватися з врахуванням конкурентного середовища.

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

 

.1 Охорона праці користувачів ПК

 

Однією із основних особливостей сучасного розвитку суспільства є зростання сфер діяльності людини, в яких використовуються інформаційні технології. Широке розповсюдження отримали персональні комп'ютери. Однак їх використання загострило проблеми збереження власного та суспільного здоров'я, вимагає удосконалення існуючих та розробки нових підходів до організації робочих місць, проведення профілактичних заходів для запобігання розвитку негативних наслідків впливу ПК на здоров'я користувачів.

Заходи з охорони праці користувачів ПК необхідно розглядати в трьох основних аспектах: соціальному, психологічному та медичному. У соціальному плані розв'язання цих проблем пов'язане з оптимізацією умов життя, праці, відпочинку, харчування, побуту, розвитком культури, транспорту.

Значне місце у профілактиці розладів здоров'я належить психології праці. Тому заходи, пов'язані з формуванням раціональних виробничих колективів, у яких відсутня психологічна несумісність, сприяють зменшенню нервово-психічного перенапруження, підвищенню працездатності та ефективності праці.

5.2 Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ПК

Об'ємно-планувальні рішення будівель та приміщень для роботи з ПК мають відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98.

Щоб виключити попадання відбитих відблисків в очі користувачів поверхні в приміщенні повинні мати матову чи напівматову фактуру. Коефіцієнт відбиття має становити: для стелі 0,7- 0,8; стін 0,5-0,6; підлоги 0,3-0,5; інших поверхонь 0,4-0,5.

Площа, на якій розташовується одне робоче місце з ПК, повинна становити не менше ніж 6,0 м², а об'єм приміщення - не менше ніж 20,0 м³.

Приміщення комп'ютерних класів (залів), в яких проводиться навчання,повинні мати суміжне приміщення (лаборантську) площею не менше 18 м² з двома виходами: в учбове приміщення та в коридор (на сходову клітку);

На комп'ютеризованих робочих місцях основними джерелами шуму є вентилятори системного блоку, накопичувачі, принтери ударної дії. Для зниження рівнів шуму на робочих місцях рекомендується розмістити друкувальні пристрої ударної дії (матричні, шрифтові принтери тощо) в іншому приміщенні, або огородити їх звукоізолюючими екранами.

Природне освітлення повинно бути боковим, бажано одностороннім. Для уникнення засліплюючої дії сонячних променів найкраще, коли світлові отвори (вікна) зорієнтовані на північ чи північний схід. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) повинен бути не нижче 1,5%.

Штучне освітлення у приміщеннях з ПК необхідно здійснювати у вигляді загальної системи рівномірного освітлення. У приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається застосування комбінованого освітлення.

У приміщеннях з ПК слід щоденно робити вологе прибирання.

Приміщення із ПК мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги.

Виробничі приміщення повинні обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полицями, стелажами, тумбами тощо, з урахуванням вимог до площі приміщень.

5.3 Гігієнічні вимоги до параметрів приміщень з ПК

Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища включають вимоги до параметрів мікроклімату, освітлення, шуму й вібрації, рівнів електромагнітного та іонізуючого випромінювання.

У виробничих приміщеннях на робочих місцях з ВДТ мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й рухливості повітря (ГОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86).

Таблиця 5.1 Параметри мікроклімату

Період року	Категорія робіт (ГОСТ 12. 1.005-88)	Температура повітря, °С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний	Легка - 1а	22-24	40-60	0,1
	Легка - 16	21-23	40-60	0,1
Теплий	Легка - Іа	23-25	40-60	0,1
	Легка - 16	22-24	40-60	0,2

До категорії Іа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження, при яких витрати енергії складають до 139 Вт, а до категорії 16 - роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.

Таблиця 5.2 Рівні іонізації повітря приміщень при роботі за ПК

Рівні	Кількість іонів в 1см3 повітря
	n+	n-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Макс.допустимі	50000	50000

Значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 лк. Якщо це неможливо забезпечити системою загального освітлення, допускається використовувати місцеве освітлення. При цьому світильники місцевого освітлення слід встановлювати таким чином, щоб не створювати бликів на поверхні екрана, а освітленість екрана має не перевищувати 300 лк.

Як джерела світла для штучного освітлення мають застосовуватись переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. У разі влаштування відбитого освітлення у виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях допускається застосування металогалогенних ламп потужністю 250 Вт. Допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого освітлення.

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ВДТ, мають відповідати вимогам СН 3223-85, ГОСТ 12.1.003-83, ГР 2411-81.

Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску в октавних смугах частот

Таблиця.5.3 Рівні звукового тиску

Вид трудової діяльності	Рівні звукового тиску в Дб в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000	Рівні звуку, еквівалентні рівні звуку дБА/дБАекв
Програмісти ЕОМ	86	71	61	54	49	45	42	40	38	50
Оператори в залах обробки інформації на ЕОМ та оператори комп’ютерного набору	96	83	74	68	63	60	57	55	54	65
В приміщеннях для розташування шум-них агрегатів ЕОМ	103	91	83	77	73	70	68	66	64	75

Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання не повинна перевищувати допустимих значень, відповідно до СН 4557-88.

Допустимі параметри електромагнітних випромінювань і електростатичного поля:

Таблиця 5.4 Параметри електромагнітних випромінювань

Види поля	Допустима поверхнева щільність потоку енергії (інтенсивність потому енергії), Вт/м2
	за електричною складовою (Е), В/м	за магнітною складовою (Н) А/м
Напруженість електромагнітного поля 60 кГц до 3 мГц	50	5
3 мГц до 30 мГц	20	-
30 мГц до 50 мГц	10	0,3
50 мГц до 300 мГц	5	-
300 мГц до 300 гГц	-	-	10

.4 Гігієнічні вимоги до робочих місць із ПК

У цьому розділі вказано, якими документами необхідно користуватися при обладнанні робочих місць користувачів ПК, як правильно і на якій відстані необхідно знаходитися користувачу ПК від екрану ВДТ. Обладнання і організація робочого місця з ПК мають забезпечувати відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності (ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 22.269-76, ГОСТ 21.889-76).

Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.

Робочі місця з ПК слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва. При розміщенні робочих столів з ПК слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями ВДТ - 1,2 м; від тильної поверхні одного ПК до екрана іншого - 2,5 м.

Екран ПК має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600...700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.

Розташування екрана ПК має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +30° до нормальної лінії погляду працюючого.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100...300 мм від краю, звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури має передбачатися опорний пристрій (виготовлений із матеріалу з високим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає мимовільному її зсуву), який дає змогу змінювати кут нахилу поверхні клавіатури у межах 5...15°.

Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних випромінювань необхідно застосовувати приекранні фільтри, локальні світлофільтри (засоби індивідуального захисту очей) та інші засоби захисту, що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат.

При оснащенні робочого місця з ПК лазерним принтером параметри лазерного випромінювання повинні відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98.

5.5 Вимоги до режимів праці та відпочинку при роботі з ПК

При організації праці, що пов'язана з використанням ПК, для збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності передбачаються внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку.

Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку містять додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак стомлення і зниження працездатності.

При виконанні робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ПК слід вважати таку, що займає не менше 50% робочого часу.

Впродовж робочої зміни мають передбачатися:перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви); перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.

За характером трудової діяльності виділено три професійні групи, згідно з діючим класифікатором професій (ДК-003-95 і Зміна N 1 до ДК-003-95):

) розробники програм (інженери-програмісти) виконують роботу переважно з відеотерміналом та документацією при необхідності інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високою частотою прийняття рішень. Робота характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Робота виконується в режимі діалогу з ЕОМ у вільному темпі з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу;

) оператори електронно-обчислювальних машин виконують роботу, яка пов'язана з обліком інформації, одержаної з ПК за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього, супроводжується перервами різної тривалості, пов'язана з виконанням іншої роботи і характеризується напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;

) оператор комп'ютерного набору виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю. Робота характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору (фіксація зору переважно на документи), нервово-емоційним напруженням.

Правилами встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:- для розробників програм із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи з ПК;- для операторів із застосуванням ЕОМ, слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;- для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ПК.

У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ПК не повинна перевищувати 4 години.

При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годиннїй робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин.

Для зниження нервово-емоційного напруження, втомлення зорового аналізатору, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільно деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ, які наведені у Державних санітарних правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 3.3.2.007-98.

.6 Вимоги до профілактичних медичних оглядів

Працюючі з ПК підлягають обов'язковим медичним оглядам:

попереднім - при влаштуванні на роботу і періодичним - протягом трудової діяльності, відповідно до наказу МЗ України N 45 від 31.03.94р.

Періодичні методичні огляди мають проводитися раз на два роки комісією в складі терапевта, невропатолога та офтальмолога. До складу комісії, що проводить попередні та періодичні медичні огляди, при необхідності (за наявністю медичних показань), можуть залучатись до оглядів лікарі інших спеціальностей.

Основними критеріями оцінки придатності до роботи з ПК мають бути показники стану органів зору: гострота зору, показники рефракції, акомодації, стану бінокулярного апарату ока тощо. При цьому необхідно враховувати також стан організму в цілому. Жінки, що працюють з ПК, обов'язково оглядаються акушером-гінекологом один раз на два роки.

Жінки з часу встановлення вагітності та в період годування дитини груддю до виконання всіх робіт, пов'язаних з використанням ПК, не допускаються.

Виконання вимог, наведених в Правилах, в комплексі з практичним здійсненням первинних та спеціальних заходів повинно стати нормою діяльності всіх фахівців, безпосередньо пов'язаних з навчальними та виробничими колективами.

Отже культура застосування нових інформаційних технологій потрібна зараз практично усім. Роботи по вдосконаленню та дослідженню захисних засобів у всіх напрямках продовжуються і сьогодні. Поєднання слів "людина" і "комп'ютер" стало звичним для нашого сприйняття. Хотілося б додати до цих слів ще одне: "людина" - "комп'ютер"-"безпека". Як швидко поєднання цих слів стане звичним, залежить від кожного з нас.

ВИСНОВКИ

Для розробки програми дипломного проекту я обрав мову програмування С++, оскільки вона найкраще підходить для розробки невеликих інформаційних систем проектів завдяки більшому набору готових класів, шаблонів та функцій, які допомагають розробляти алгоритми різної складності та зручні графічні інтерфейси.

Під час роботи над дипломною роботою, я навчився правильно оформлювати документацію та розробляти програми, використовуючи мову програмування С++ у середовищі програмування Visual Studio 2013. Найбільш важливі мої досягнення в ході даної роботи, це уміння створювати перевірку коректності вхідних даних, підключати сучасну довідкову систему, та відлагоджувати програму й знаходити різного роду помилки. Також я вивчив нові компоненти і їх властивості та закріпив отримані раніше навики.

Було проведено роботу над розрахунками повної собівартості і ціни даного програмного продукту. Економічні завдання є важливою складовою професійної підготовки спеціалістів. Спеціалісти з програмування постійно стикаються в професійній діяльності з необхідністю удосконалення економічних розрахунків, їх формалізацією та створенням програм для економічних розрахунків. В результаті розрахунків з’ясувалось, що програми вигідніше розробляти використовуючи аутсорсінг персонал. Цей метод знижує вартість програми та дозволяє зекономити кошти її створенні.

Також було проведено роботу над дослідженням теми «Охорона праці при роботі з персональним комп’ютером», оскільки охорона праці має велике значення як для полегшення та підвищення продуктивності праці, так і для попередження та зниження рівню травматизму під час робот із комп’ютером.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ПК - персональний комп’ютер;

ЕОМ - електронно-обчислювальна машина;

ПЕОМ - персональна електронно-обчислювальна машина;

ЗЛП - задача лінійного програмування;

СУБД - система управління базами даних;(Rapid Application Development) - швидка розробка додатків;(Structured Query Language) - мова структурованих запитів;

ОС - операційна система;(Visual Component Library) - бібліотека візуальних компонентів;

ПЗ - програмне забезпечення;

АВ - амортизаційних відрахувань;

ОЦ - оптова ціна;(Basic Class Library) - базова бібліотека класів;(Standart Template Library) - стандартна бібліотека шаблонів;

МЗ - Міністерство здоров’я.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Гандзюк М.П., Основи охорони праці: Підручник / М.П.Гандзюк, Є.П.Желібо, М.О.Халімовський; За ред. д-ра техн. наук, проф.М.П. Гандзюка. 5-е вид. - М.: Каравела, 2011. - 384 с.

.        Герасимчук В.Г., Розенплентер А.Е., Кривда В.І. Економіка і організація виробництва. - М.: Норма, Инфра, 2007. - 344 с.

.        Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів. - Львів: Афіша, 2000. - 176 с.

.        Круш П.В., Подвігіна В.І., Гулевич В.О. Організація виробництва. - М.: ЦУЛ, 2008. - 348 с.

.        Культин Н.А. Visual C++ в задачах и примерах, 2012. - 689 с.

.        Нортроп Т. Основы разработки приложений на платформе .NET Framework, 2007. - 517 с.

.        Подвігіна В.І., Гуревич В.О. Организація виробничого процесу в часі та просторі, 2007. - 136 с.

.        Страуструп Б. Программирование. Принципы и практика использования C++ - М.: ООО «Десижн», 1998. - 1320 с.

.        Хортон А. Visual C++ 2010. Полный курс. - М.: ООО И.Д.Вильямс, 2011. - 1216 с.

.        Шилдт Г. С++ Базовый курс, 3-е издание. - М.: Вильямс, 2007. - 624 с.