Пристосування птахів до польоту
Полтавська
обласна гімназія - інтернат
імені
А.С.Макаренка
Біологічний
проект
«Пристосування
птахів до польоту»
Підготували учениці 8 класу
Полтавської обласної
Гімназії - інтернату
Імені А.С.Макаренка
Дуброва Євгенія і Новосьолова Тетяна
2015
ЗМІСТ
ВСТУП
. Історія виникнення птахів
. Загальна характеристика класу
Птахи
. Особливості будови
опорно-рухової системи птахів, що зумовили здатність до польоту
. Пір'яний покрив птахів
. Особливості внутрішньої
будови птахів, що зумовили здатність до польоту
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Птахи населяють усі материки й
більшу частину островів земної кулі. Вони живуть скрізь, де є рослини й
тварини, придатні для їхнього живлення: у лісах і садах, на луках і болотах, у
тундрі, у степах і пустелях. Деякі птахи більшу частину свого життя проводять у
відкритому морі. Тепер у світовій фауні налічується понад 9000 видів птахів.
Завдяки своїй дуже великій кількості
й різноманітній діяльності птахи відіграють у природі досить значну роль. Підраховано,
що на земній кулі живе близько 100 млрд. птахів. Усі вони щодня з’їдають велику
кількість рослинної і тваринної їжі й цим самим істотно впливають на живу
природу, особливо на чисельність комах і дрібних гризунів. Нерідко птахи самі
стають їжею для інших тварин. Таким чином птахи є важливою ланкою в ланцюгу
живлення живих організмів.
У процесі історичного розвитку птахи
набули ряд пристосувань, які дозволяють їм літати. Хоча деякі з них не мають
здатності до переміщення в просторі, літаючи, так як втратили певні
пристосування. Вміння
літати вимагає від птахів здатності вирішувати чимало завдань, від власне,
польоту до зльоту, посадки та орієнтації; способи вирішення цих завдань сильно
залежать від розміру птаха та його екологічної ніші.
Люди завжди заздрили птахам, адже
вони літають. Двигун розвитку літального апарату птахів - добування їжі. Ну, а
як же птахи, що не можуть літати, наприклад, страуси? Це - виключення з правил.
Тепер, наблизившись до розгадки польоту, дізнавшись, наскільки нелегко він
дається птахам, може бути, не варто їм заздрити?
Мета проекту: опрацювавши
літературні джерела, дослідити особливості внутрішньої та зовнішньої будови
птахів, які впливають на здатність до польоту.
Для досягнення цієї мети ми повинні
вирішити такі завдання:
· Вивчити
актуальність обраної теми, знайти матеріали для дослідження проблеми;
· Розглянути
особливості зовнішньої і внутрішньої будови птахів;
· Дослідити основні
пристосування птахів до польоту;
· Підвести підсумки
виконаної роботи.
.
Історія виникнення птахів
Людство достовірно дізналося, що до
його появи планетою правили зовсім не схожі на людей істоти, у 1861 році, коли
у Баварії у відкладеннях юрського періоду було знайдено перо, а потім і цілий
скелет істоти, який носив таки пір'я мільйони років тому. Істоту назвали
археоптериксом (від грецьких слів "стародавнє" і "перо"), і
вона виявилася дивним гібридом рептилії і птахи. Крила археоптерикса вінчали
три цілком розвинених пальця, задні кінцівки куди більше нагадували лапи
плазунів, ніж птахів, щелепи були заповнені гострими зубами, а тіло
закінчувалося довгим хвостом (мал. 1.1).
Мал. 1.1
"Дінозавроптах" став
відмінним наочним доказом на користь представленої двома роками раніше
еволюційної теорії Дарвіна - археоптерикс ідеально підходив під визначення
посередником між плазунами і птахами. Довгий час фахівці вважали, що зубаста
перната тварина була примітивною птахом, проте останнім часом чимало фахівців
схиляються до думки, що археоптерикс представляв одну з численних
"пробних" гілок еволюції і, все-таки, належав до ящерів.
Але яке б не було еволюційне
значення археоптерикса, він був незвичайним динозавром (і тим більше
незвичайної птицею), тому наявність у нього пір'я вважалося унікальною
особливістю, не властивою іншим динозаврам. Проте в 1990-і роки в китайській
провінції Ляонін, дивно багатої останками древніх ящерів, було знайдено відразу
декілька останків, покритих структурами, які виразно мали відношення до пір'я.
У 1996 році був описаний
сінозавроптерікс - хижий ящір з групи теропод, який, як вважається, дав початок
птахам (мал. 1.2). Тіло невеликого динозавра було покрито тонкими волосками,
які більшість фахівців вважає ранньою стадією розвитку повноцінного пір'я.
Протопір'я ще не мало характерної структури, проте воно безумовно було хоча б
частково спеціалізованою структурою, а не випадковими лусочками або виростами
шкірного покриву.
Мал. 1.2
Наступним був знайдений каудіптерікс,
який зовні більше всього нагадував куріпку. Все тіло динозавра було покрито
різноманітними пір'ям, причому на хвості їх довжина досягала 20 сантиметрів.
Кількість виявлених пернатих динозаврів стрімко зростала - серед них знайшли
навіть "чотирикрилого" ящера Anchiornis huxleyi, який міг похвалитися
пишними пір'ям на всіх чотирьох кінцівках.
Усього на цей момент фахівці знайшли
близько 30 видів оперених динозаврів, і всі вони належать до групи
целурозаврів. Вважається, що предки птахів з'явилися саме серед них, тому
оперення інших представників цієї групи вважалося більш-менш закономірним -
еволюція рідко пробує нові "примочки" тільки на одному різновиді
живих істот; зазвичай піддослідних буває декілька.
Тим не менше, серед фахівців
зростала кількість прихильників гіпотези про те, що між пір'ям і крилами
динозаврів немає такої вже прямого зв'язку, тим більше що примітивні варіанти
протопір´я
не могли підтримувати політ. Принаймні, деяким допотопним власникам пір'я вони
могли бути потрібні зовсім для інших речей, наприклад, для обігріву або
залучення осіб протилежної статі. Непрямі докази на користь правомірності
останньої версії були отримані після того, як дослідники навчилися визначати
колір скам'янілого оперення
З таким сміливим трактуванням, втім,
згодні не всі колеги вчених. Більш обережні з узагальненнями фахівці вважають,
що пір'я, дійсно, могло бути типовим для динозаврів і виникати еволюційно
кілька разів - однак поширювати цей висновок на всіх птахів поки рано. Для того
щоб остаточно віддати перевагу гіпотезі, у вчених є тільки один шлях -
продовжувати шукати нові останки.
. Загальна характеристика
класу Птахи
Птахи - це теплокровні яйцекладні
наземні хребетні з передніми кінцівками, перетвореними на крила, тіло яких
вкрито пір’ям. В основному це тварини, що добре літають. Є представники, що
пристосувалися до життя на поверхні землі й у водному середовищі. Поширені на
всіх континентах, у всіх кліматичних зонах. Харчуються в основному тваринними
організмами (від дрібних безхребетних до ссавців), але є й рослиноїдні види
(мал.2.1).
До класу Птахи належить понад 8600
видів тварин, пристосованих до польоту. В Україні відомо понад 400 видів цих
тварин. Усі види птахів мають укорочене обтічне тіло, вкрите пір'яним покривом.
Їхні передні кінцівки перетворилися на крила, а задні слугують для пересування
по землі, гілках рослин або плавання у воді.
Основні прогресивні ознаки класу
Птахи:
Значний розвиток центральної
нервової системи;
високорозвинена здатність до
терморегуляції, що зумовила відносно сталу температуру тіла;
добре розвинена здатність до
пресування в повітрі (у більшості представників)
виражена турбота про потомство
(висиджування яєць і вигодовування пташенят)
У процесі еволюції птахи
відокремилися від предків рептилій шляхом багатьох, але відносно невеликих
перетворень морфологічних структур, забезпечуючих істотну інтенсифікацію
фізіологічних функцій і тим самим різко підвищили загальний рівень організації
птахів порівняно з плазунами. Політ і висока загальна рухливість птахів
пов'язані з великою витратою енергії. Тому в еволюції птахів велике значення
мало становлення особливостей організації, пов'язаних із загальним підвищенням
інтенсивності обміну речовин.
Морфологічно клас птахів у багатьох
рисах зберігає велику схожість зі своїми предками - плазунами. На це вказує
цілий ряд ознак: майже повна відсутність шкірних залоз, те, що дистальні
відділи задніх кінцівок покриті роговими лусками, роговий покрив дзьоба, склад
кісток черепа , те, що є шийні ребра і крючковидні відростки грудних ребер,
відкритий таз (як у деяких копалин динозаврів), велику схожість будови
сечостатевої системи та периферичних відділів кровоносної системи, присутність
клоаки, розмноження відкладанням яєць і т. п.
Мал. 2.1
3. Особливості будови
опорно-рухової системи птахів, що зумовили здатність до польоту
Політ - головний тип пересування
(локомоції) більшості видів птахів, який допомогає їм харчуватися, мігрувати та
втікати від хижаків (табл. 3.1).
Здібність до польоту (у пінгвінів,
страусів і деяких інших вона повторно втрачена) разом зі здібністю до інших
локомоцій (ходьба, біг, плавання, пірнання) визначила специфічну будову
опорно-м'язової системи птахів. З появою крил у птахів перебудувалися скелет і
м'язи передніх кінцівок і плечового пояса. Хребет складається з п'яти відділів,
але рухливість зберігає тільки шия. Грудні хребці зростаються між собою і з
крижем. Грудна клітина утворена рухливими ребрами і грудиною. У більшості
сучасних птахів грудина має кістковий кіль, до якого справа і зліва прикріплені
м'язи, що приводять у рух крила.
Череп птахів за схемою будови дуже
близький до черепа рептилій. Відмінність полягає головним чином у тому, що
кістки черепа дуже тонкі, рано зростаються. Дуже великий об'єм мозкової коробки
й очноямкові западини, що пов'язано з розвитком головного мозку й дуже великими
очними яблуками. Передні кінцівки і їх пояс сильно змінені у зв'язку з
пристосуванням до польоту. Ліва та права ключиці зростаються між собою, що
додає поясу особливої пружності. Зап'ясток і п'ясть перетворилися на складну
п'ястково-зап'ястну кістку, з пальців зберігаються тільки три. Задні кінцівки
складаються із стегна, гомілки, утвореної зрощеними гомілковими кістками, цівки
й чотирьох пальців. В цілому скелет птахів дуже міцний, легкий, кістки містять
порожнини, заповнені повітрям, що значно полегшує загальну масу тіла та впливає
на здатність до польоту.
Табл. 3.1 «Типи польоту птахів»
М'язова система птахів більш
диференційована, ніж у рептилій, і має низку особливостей. Великі м'язи, що
приводять в рух кінцівки, розташовуються на тулубі, а до кінцівок йдуть сухожилки.
Основна маса мускулатури зосереджена на грудях, де знаходяться м'язи, що
приводять у рух крила. Досконалість опорно-рухового апарату птахів дозволяє їм
переміщатися в повітрі з великою швидкістю й долати величезні відстані. Так
наприклад, сарі ворона під час міграції летить зі швидкістю 50 км/год., качки -
70-100, гусаки - 90-100 км/год. З великою швидкістю можуть переміщатися
нелітаючі птахи. Наприклад, у страусів вона досягає 50 км/год.
Основні пристосування опорно-рухової
системи птахів до польоту:
· Передні кінцівки
перетворені на крила, будова яких дозволяє створювати підйомну силу та надає
птахам здатність до польоту. Форма крила є важливим фактором, що визначає тип
та характеристики польоту, до якого здатний птах. Різні форми крил відповідають
за швидкість польоту, витрати енергії та маневреність.
· Скелет компактний,
міцний та легкий. Деякі кістки зрослися між собою. Трубчасті кістки порожні,
пневматичні, тобто містять усередині повітря.
· Цівка нижньої
кінцівки пом'якшує удар під час приземлення після польоту.
· Щелепи беззубі,
витягнуті у дзьоб, вкритий роговим покривом.
· У грудній клітці
наявний виріст грудини - кіль, до якого прикріплюються грудні м’язи, які
приводять в рух крила (мал. 3.2).
· Літальні м’язи
досягають 25% маси тіла.
Мал. 3.2 «Пристосування
опорно-рухової системи птахів до польоту»
. Пір'яний покрив птахів
Усім відомо, що серед тварин планети
тільки птахам властивий пір’яний покрив, який надає їм обтічної форми і є одним
із пристосувань до польоту. Якщо поглянути на птаха без пір’я, то обтічність
зникає. Не лише весь покрив, а й кожна пір’їнка - це відмінна аеродинамічна
конструкція. Цікаво, але пір'я і пух покривають не всю поверхню тіла птаха,
хоча зовні це не помітно. При такому розміщенні пухо-перового покриву м'язи
птиці працюють без перешкод, шкіра в рухливих місцях легко згинається і
розтягується.
Перо - міцна, але дуже легка
конструкція, що складається з міцного і гнучкого білка кератину. Як правило
один раз на рік практично всі птахи "скидають" свої пера - линяють.
За функціями і будовою пір'я поділяються на кілька типів: контурні, махові,
кермові, пухові та пух.
Зовні пір'я можуть виглядати досить
просто. Насправді це дуже складні і упорядковані структури. Не дивлячись на
свою зовнішню простоту перо може складатися з мільйона складових частин.
Залежно від функції, будова пера може відрізнятися.
Контурні пера - формують контур тіла
птаха та надають йому обтічної форми. Ці пір'я є основним типом, бо покривають
все тіло птаха. Розташоване пір'я черепицеподібно, що дозволяє мінімальною
кількістю покрити максимально великі ділянки тіла (мал. 4.1). Махові пера - це
довге пір'я, призначені для польоту, тому міцні і утворюють площину крила та
кріпляться по його краю. Найбільші махові пера кріпляться за край крила, саме
вони забезпечують птаха необхідною тягою і підйомною силою. Пір'я які
покривають нижню частину махових пір'їн, називаються криючими і є варіантом
контурних пір'їн. Кермові пір'я - міцні і довгі, які складають хвіст птиці.
Вони кріпляться до куприкової кістки і призначені для поворотів у польоті.
Пухові пера - знаходяться під контурними перами. На відміну від махових пір'їн
у пухових дуже тонкий стрижень, а борідки не містять гачків. Це пір'я
проміжного типу між пухом і контурним пером. Пухові пір'я і пух забезпечують
теплоізоляцію (мал.4.2).
Перша функція оперення відома
орнітологам давно - захист від холоду, тобто різноманітні засоби
теплорегуляції, які забезпечують можливість пристосування до відповідних умов
середовища.
Друга функція оперення - пір'я
потрібні для польоту. Із позицій аеродинаміки все зрозуміло: одне із завдань
оперення полягає в зниженні питомої ваги птиці. Наприклад, общипаний селезень
має питому вагу 0,91 г / см, а в пір'ї - всього 0,6, тобто у півтора рази менше
При цьому вага пуху та пір'я птиці складає всього 60-70 грамів. Всередині самих
пір'їн, а також між пір'ям і пухом селезня міститься 650 куб. см повітря.
Пернаті мають пневматичні кістки, тобто з повітрям всередині. Крім того, птахи
мають спеціальні повітряні мішками між внутрішніми органами і все це веде до
зниження ваги. Отже, саме оперення особливо добре знижує питому вагу птиці.
Кожне пташине перо до кінця
звужується і робиться тонше. Але якщо перо обтікається нерозривним потоком
повітря, то швидкість потоку на тонкій ділянці більше, ніж на потовщеній. Бо
одна і та ж повітряна маса повинна пройти через меншу площу поперечного
перерізу.
Цікаві спостереження проводились за
водоплавними птахами, пір’я яких не намокає і їхній ніжний черевний пух ніколи
не змочується водою - хоча ці птахи «купаються» цілодобово. Досі існувало одне
- єдине пояснення цього: птах регулярно змащує пір'я дзьобом, дістаючи жир з
особливої залози, і тому змащене жиром перо водою не змочується. Але
орнітологами були поставлені прості досліди: ретельно знежиривши пір'я опудала
качки, пускали його плавати. Воно не намокало, не затонуло, а коли його виймали
з води, то нижній пух виявлявся сухим. З'ясувалося, що не тільки жир
перешкоджає проникненню води до тіла птиці. Головну роль тут відіграє все та ж
повітряна подушка, «закладена» в пуху і пір'ї птахів. Подушка ця покривається
тонкою водяною плівочкою і виявляється непроникною для вологи.
Крім того, пір’я у багатьох птахів
має різноманітне забарвлення. Пігменти жовтого і червоного кольорів надходять в
пір'я із жирового шару птахів. Пігменти сірого, коричневого та чорного кольорів
- із крові. Пігмент меланін виробляє сірий, коричневий і чорний кольори.
Пігменти ліпохроми - жовтий, помаранчевий, і червоний кольори.
Мал. 4.1 «Види пер
Мал. 4.2 «Контурне перо»
.
Особливості внутрішньої будови птахів, що зумовили здатність до польоту
Інтенсивна й різноманітна рухова
активність птахів пов'язана з великими витратами енергії. Будова та
функціонування травної системи (мал. 5.1) забезпечує швидке перетравлення їжі
та виведення невикористаних залишків назовні. Функцію захоплення та утримання
харчових об'єктів виконує дзьоб. Форма дзьоба дуже мінлива й прямо залежить від
характеру їжі та способів її отримання. Довгий стравохід утворює розширення -
воло, що служить для накопичення, зберігання, а іноді й попередньої хімічної
переробки їжі. Воло розвинене у птахів, які насилу здобувають собі їжу, проте
знаходять її в значній кількості (хижаки) або у птахів з відносно повільним
травленням (деякі зерноїдні). Шлунок складається з двох відділів - залозистого
й мускульного. Товстостінний мускульний шлунок вистелений щільною кутикулою.
Завдяки рухам стінок шлунку й проковтуваних птахами камінчиків їжа
перетирається. Перетирання їжі й висока активність ферментів забезпечує високу
швидкість травлення. Тонка кишка відносно довга, вона в 8-12 разів перевищує
довжину тіла. Задній відділ кишечнику короткий, пряма кишка відсутня, що
розглядається як пристосування до полегшення тіла. Ненажерливість птахів
пояснюється великими витратами енергії під час польоту. Дрібні птахи змушені
споживати за добу кількість їжі, яка становить 50-80% від маси їх тіла, великі
- 15-40 % .
Органи дихання птахів дуже своєрідні
й складаються з легень і повітряних мішків. Повітряні мішки розташовуються між
внутрішніми органами, м'язами і заходять всередину порожнистих кісток. Бронхи,
увійшовши до легенів, гілкуються. Деякі з них пронизують легені наскрізь і
впадають у повітряні мішки. При вдиху частина повітря надходить в легені, а
частина прямує в повітряні мішки. Під час видиху повітря з повітряних мішків
поступає в легені, де відбувається газообмін. Таким чином, насичення крові
киснем здійснюється як при вдиху, так і при видиху. Це явище отримало назву
подвійного дихання. Повітряні мішки мають й інші функції. Під час польоту при
посиленій роботі вони оберігають організм від перегрівання.
Мал. 5.1 «Будова травної системи
птахів»
У будові кровоносної системи птахів
відбулася велика зміна, що дозволила різко підвищити рівень життєдіяльності й
послужила анатомічною основою їх теплокровності. Ця зміна полягає в повному розділенні
артеріального й венозного кровотоків завдяки появі повної перегородки між лівою
та правою половинами шлуночка і втраті однієї з дуг аорти. З лівого шлуночка
відходить єдина дуга аорти - права, що забезпечує тіло птахів максимально
насиченою киснем кров'ю. Високому рівню життєдіяльності птахів відповідає
інтенсивна робота чотирикамерного серця. Так, у голуба у спокої частота
серцебиття дорівнює в середньому 165 ударів за хвилину, а в польоті - 550.
Органи виділення - нирки. Як і у
плазунів, кінцевий продукт білкового обміну - сечова кислота. Втрати води при
сечевиведенні невеликі. Тому потреби птахів у воді обмежені. Більшість видів
зовсім не п'ють води (більшість хижих птахів, деякі горобині).
Нервова система птахів у принципі
влаштована так само, як у інших хребетних. Але, якщо у плазунів маса спинного
мозку приблизно дорівнює масі головного, то у птахів головний мозок важить в
1,5-2 рази більше. У птахів вищий загальний рівень розвитку, складніші
взаємозв'язки із середовищем, а це вимагає досконалішої координації та
регуляції, передній мозок і мозочок переважають. Це пов'язане зі складними
рухами та поведінкою. Високий рівень розвитку нервової системи - це основа
складної поведінці птахів. Птахи мають гострий зір і слух. Очі великі, більша
частина очного яблука розташована в черепі. Гострота зору у птахів у кілька
разів вища, ніж у людини, особливо у хижих і нічних птахів. Так, сокіл сапсан
помічає рухому здобич на відстані, більшій за кілометр.
Основні пристосування внутрішньої
будови птахів до польоту:
· Оскільки політ
вимагає великих енергетичних витрат, то система дихання й кровообігу пернатих
спеціально до цього пристосовані. У птахів розвинулися велике серце та могутні
легені.
· Дихальні система
складається із повітроносних шляхів та губчастих легень, наявні повітряні
мішки, які заповнюють всі проміжки між органами. Вони необхідні під час польоту
тим, що забезпечують механізм подвійного дихання, полегшують тіло в повітрі та
збільшують теплопродукцію у 8 разів.
· Кишечник
вкорочений, відсутні товстий і прямий відділи, чим забезпечується висока
швидкість травлення їжі. У зв’язку
з цим кишечник ніколи не буває заповнений їжею. Все це і надає полегшення тіла
у польоті.
· Добре розвинений
головний мозок, особливо великі півкулі, середній мозок та мозочок, що дозволяє
птахам виконувати складні характери рухів, які здійснюються у польоті.
ВИСНОВОК
Можливість польоту птахів
забезпечується цілим рядом прямих пристосувань. До них відносяться:
компактність тіла, жорсткість і нерухомість тулубного відділу осьового скелета
і редукція його хвостового відділу, різке збільшення розмірів грудини і
утворення на ній кіля, міцність пояса передніх кінцівок (у тому числі і
утворення спеціального амортизуючого пристрої - вилочки), будова скелета крила
(включаючи і особливості суглобових поверхонь і особливо різкі зміни в будові
кисті), потужність мускулатури, що забезпечує рух крила, розвиток пір'я -
легких і міцних рогових утворень, які забезпечують обтічність тіла при польоті,
редукція зубів, що полегшує скелет черепа, загальне збільшення об'єму головного
мозку і особливо сильний розвиток мозочка - центру рівноваги і координації
рухів, збільшення маси нервових клітин спинного мозку в області крил і т. д.
Політ вимагає витрати великої
кількості енергії. Наприклад у голуба, що летить зі швидкістю 70 км /год;
витрата енергії в 27 разів більше, ніж у спокої. Різке зростання енергетичних
можливостей забезпечується змінами багатьох систем органів.
Інтенсивність травлення, кровообігу
і дихання забезпечує високий рівень обміну речовин, що поряд із утворенням
високоефективного теплоізолюючого покриву з пуху і пір'я призводить до
теплокровності птахів, тобто до їх здатності підтримувати температуру тіла на
постійному рівні незалежно від зміни температури навколишнього середовища.
Непрямим показником високого рівня обміну речовин птахів може служити
температура їхнього тіла, що у великих видів дорівнює 38-40 ° С, а у дрібних
видів досягає 41-43 ° С.
Значне збільшення об'єму головного
мозку і зростання кількості нервових клітин у ньому, у порівнянні з рептиліями,
визначають - більш високий рівень вищої нервової діяльності птахів. Це
виявляється і в дуже складних системах вроджених рефлексів, що визначають
поведінку кожної особини, і в значному зростанні ролі індивідуального досвіду, тобто
у виробленні умовних рефлексів.
Незважаючи на різке підвищення рівня
життєдіяльності та широкі екологічні можливості, що відкриваються, виразна
спеціалізація птахів до польоту в певною мірою обмежує коло екологічних
пристосувань цих тварин. Відсутність настільки вузької спеціалізації у ссавців
створило передумови до виникнення в процесі еволюції цього класу значно
більшого розмаїття життєвих форм і більше різноманітних взаємовідносин із
середовищем.
Таким чином, птахи - це досконалі
«літальні апарати», що мають багато пристосувань до польоту, які склалися
історично.
птахи політ пір'я
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
. Гуртовий
М.М., Матвєєв Б.С, Дзержинський Ф.Я. Практична зоотомія хребетних. Птахи,
ссавці. М., 1980.
2. Біологія:
підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. заклад./ С.В.Межжерін, Я.О.Межжеріна.-
К.:Освіта, 2008.
. Биология
/ Ю.А.Садовниченко.-М.:Эскмо, 2013. - 512 с. -
(Универсальный справочник школьника).
4. http://imxo.in.ua/uk/6_liudina-i-nauka/32_istoriia/1889_maie-piria-a-litati-ne-mozhe/
5. http://www.poznavayka.org/uk/zoologiya-2/chomu-i-yak-litayut-ptahi/
6. http://ua-referat.com/Птахи_Особливості_будови
7. http://subject.com.ua/biology/shans/74.html
8. http://referatu.com.ua/oldreferats/66/122015/?page=1
9. http://pti.kiev.ua/korysna-info/tvarsvit/815-pryaniy-pokriv-legka-ale-mcna-konstrukcya.html
10. http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%83_%D0%9F%D1%82%D0%B0%D1%85%D0%B8
11. http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-20CE15D65DAC6/list-B407A47B26