Вплив екологічних чинників на поширення вірусів простого герпесу серед населення

Вплив екологічних чинників на поширення вірусів простого герпесу серед населення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ)

Відділення: охорона довкілля та раціональне природокористування

Секція: екологія

Базова дисципліна: біологія

вплив екологічних чинників на поширення вірусів простого герпесу серед населення

Автор роботи:

статус МАН: дійсний член МАН

Грама Анастасія Юріївна,

учениця 11 класу

Київської середньої загальноосвітньої школи № 69

Солом’янського району м. Києва

Науковий керівник: Мегалінська Анна Петрівна

КБН, доцент кафедри біології НПУ ім. Драгоманова

Педагогічний керівник: Даниленко Є. В. керівник гуртка

Основи біології КПРЮ

Київ - 2015

«Вплив екологічних чинників на поширення вірусів простого герпесу серед населення»;

Грама Анастасія Юріївна; Київський Палац дітей та юнацтва; Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Інститут природничо-географічної освіти та екології, кафедра ботаніки; СЗШ № 69 Солом’янського району м. Києва; 11-й клас; науковий керівник: Мегалінська Анна Петрівна, КБН, доцент НПУ ім. Драгоманова

Метою мого дослідження є вивчення частоти: а) поширення вірусів простого герпесу I типу серед молоді в різних екологічних зонах; б) визначити носіїв персоніфікації впливу ПГВ- I відносно носіїв чотирьох груп крові.

Актуальність: багато факторів ведуть до погіршення імунітету у середньостатистичного українця, одним з них є екологічний чинник. Першим індикатором падіння імунітету є наявність різних герпес вірусних інфекцій. За даними ВООЗ ці захворювання набули широкого розповсюдження. Тому актуальним є вивчення питання розповсюдження вірусу герпесу серед молоді, а також методів боротьби з ним.

Об’єкт дослідження: сільська молодь, київські школярі, студенти інституту НПУ ім. М. П. Драгоманова.

Основні завдання дослідження: зробити мазки букального епітелію у об’єктів дослідження; розглянути та проаналізувати частоту носійства вірусу-герпесу в різних екологічних зонах; вставизначити відповідність ПГВ-I з носіями чотирьох груп крові.

Висновки: через наявність багатьох негативних екологічних чинників (зокрема густота населення, забрудненість повітря транспортними засобами, наявність небажаної кількості бактерій у мікрофлорі води і повітря) жителі Києва є значно вразливішими до ПГВ-I, ніж жителі села Ярославка; вивчення кореляції між частотою носійства ПГВ-I і групою крові показало, що найбільш чутливими до ПГВ-I є носії II групи крові; таблиця Пітера Д`адамо є актуальною для носіїв II групи крові для покращення імунітету та профілактики герпесних інфекцій.

ЗМІСТ

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

.1 Екологічні чинники

.2 Забрудненість повітря

.3 Густота населення

.4 Мікрофлора середовища

.4.1 Мікрофлора повітря

.4.2 Мікрофлора води

.5 Загальна характеристика родини Herpesviridae

.6 Будова і властивості герпес-вірусів

.7 Реплікація герпес-вірусів

.8 Групи крові та інфекційні захворювання

.9 Нова вакцина проти вірусу герпесу

РОЗДІЛ 2. ГЕРПЕТИЧНІ ІНФЕКЦІЇ

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

.1 Екологічне дослідження

.1.1 Екологічні зони України

.1.2 Дослідження мікрофлори повітря

.1.3 Дослідження мікрофлори води

.1.4 Оцінка впливу автотранспорту на стан забрудненості повітря

.1.5 Густота населення

.2 Мікробіологічне дослідження

.2.1 Принципи мікробіологічної діагностики

.2.2 Матеріали і методи дослідження

.2.3 Результати дослідження та їх обговорення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Адгезія - прилипання до інших клітин, поверхонь або позаклітинної матриці;

Везикула - відносно невелика органела, відокремлена від цитозоля як мінімум одією ліпідною мембраною;

Вірус Зостер - вірус оперізувального герпесу;

Геморагічний - діапедез еритроцитів;

Детергенти - хімічні речовини, які знижують поверхневий натяг рідини, полегшуючи розтікання (знижуючи поверхневий натяг на межі двох рідин);

Дисемінація - поширення мікробів, пухлинних клітин з I вогнища по організмах;

Ерозії - роз'їдання, поверхневий дефект епітелію, що не зачіпає базальну мембрану і належні шари, гоїться, без утворення рубця;

Лізис - руйнування живих клітин під дією хімічних або механічних агентів;

Лімфопролі- - захворювання, спричинені γ-герпесвірусами; феративні

Нуклеоплазма - це рідка фаза ядра, де локалізовані ферменти гліколізу, є всі амінокислоти, вільні нуклеотиди, ферменти реплікації ДНК;

Персистенції - тривалі збереження збудників в організмі;

Серологічний - метод, що дозволяє виявити антитіла в сироватці крові пацієнта до убитих чи живих збудників інфекційної хвороби;

Тегумент - синцитіальний епітелій;

Хвороба - нейро-лімфатоз птахів, параліч, інфекційний нейрон-лімфатоз,

Марека ензоотичний нейроенцефаломіеліт;- Саркома Капоши;

НVS - ядро головного мозку;, IgМ, IgG - імуноглобуліни (антитіла) людини;vitro - технологія виконання експерименту, «в пробірці», поза організмом;рецептори - фрагменти цитофільних антитіл.

ВСТУП

У сучасних умовах, коли проблеми взаємодії людини і природи набувають загальнолюдських значень, на перший план виступає задача - екологічна, спрямована на гармонізацію відносин з природою.

Відомо, що стан здоров'я людини відображає динамічну рівновагу між природним середовищем і організмом. На це впливають: спосіб життя, генетичні показники, фактори навколишнього середовища (різні екологічні чинники). Часті захворювання, послаблений імунітет, можуть бути викликані поганою екологією. Науковці розділяють Україну на декілька екологічних зон, в залежності від: кількості населення, забруднення повітря, водних ресурсів, ґрунтів, наявності шкідливих виробництв, зелених насаджень та ін. Основними центрами зосередження екологічних проблем в Україні називають високо урбанізовані райони, міські агломерації та великі промислові центри. Розвиток виробництва є головним еколого-формуючим фактором [Електронний ресурс].

Відомо, що здоровий організм може відбивати атаки інфекції і не допускати захворювання. Коли імунна система починає слабшати, то інфекції, віруси атакують людину. Одним з них є вірус герпесу, відомий з давніх давен (назва дана ще Геродотом). Терміном «герпес» він називав лихоманку, яка супроводжувалася появою на шкірі і слизових оболонках маленьких пухирців. За даними ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я) захворюваність вірусом простого герпесу займає друге місце серед вірусних інфекцій по поширеності на нашій планеті (кожна друга людина є носієм). Смертність від герпетичної інфекції серед вірусних захворювань перебуває на третьому місці (15, 8%) після гепатиту (35, 8%). На перше місце експерти віднесли вірус грипу.

Герпес-віруси можуть циркулювати в організмі з нормальною імунною системою безсимптомно, але у людей з імуносупресією викликають важкі захворювання з летальними наслідками. Один раз потрапивши в організм (первинне інфікування) віруси оселяються в ньому назавжди. По поширенню вірусів, зокрема герпесу, у популяціях організмів чи людських спільнот можна говорити взагалі про здоров’я нації. Найчастіше герпес проявляє себе, коли людина хворіє простудою, піддається стресу, під час менструацій або алергічних реакцій на продукти харчування. Крім цього рецидиву можуть сприяти сонячний опік, дуже великі фізичні навантаження і сексуальна активність. Герпес - цілий ряд інфекцій, що викликаються одним тим самим вірусом і можуть призвести до поразки слизових оболонок очей, печінки, кишечнику, і, навіть, головного мозку, стати причиною розвитку онкологічних захворювань. Широке розповсюдження вірусу, значний клінічний поліморфізм захворювання, складний патогенез інфекції ставлять проблему лікування герпесу в ряд актуальних завдань клінічної медицини.

Тому, дослідження впливу екологічних чинників на поширення вірусів герпесу серед населення, визначення носіїв персоніфікації впливу ПГВ- I відносно носіїв 4-х груп крові, вибір оптимальних методів профілактики, покращення імунітету - важлива мета багатьох найсучасніших наукових досліджень.

Завдання, які стають в ході вивчення цих питань: вивчення екологічної обстановки місцевостей в яких проживають досліджувані об’єкти (екологічних зон); створення референтних груп молоді з представників 4-х груп крові, різного віку, різних екологічних місцевостей; ретельний збір необхідного біоматеріалу; визначення носіїв герпес-вірусу серед об’єктів дослідження; аналіз активності герпес-вірусів у носіїв 4-х груп крові; пропонування методів покращення імунітету, профілактики герпес-інфекцій для представників різних груп крові.

Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань було проведено: визначення екологічної зони досліджуваних місцевостей (за офіційними даними); оцінка рівня забрудненості повітря вихлопними газами в обраних зонах; порівняння кількості населення в заданих дослідженням місцевостях; мікробіологічне діагностування засноване на вірусоскопічних, вірусологічних та серологічних методах. Одним з таких методів є метод Папінгейма;

Матеріалом для досліджень може бути кров, лімфа, спинно-мозкова рідина, слина, уражена тканина, букальний епітелій. При мікроскопії мазків, зафарбованих по Романовському, виявляються багатоядерні клітини (клітини Цанка) з тільцями включень (тільця Коудрі), що є показником носійства герпес-вірусу.

РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1    Екологічні чинники

Величезна сільськогосподарська освоєність та невиправдана розореність земель, концентрація промислового виробництва та його застаріла технологія, хижацьке ставлення людини до природи - унеможливлюють стабільний розвиток усього сущого на нашій Землі. Забруднення проявляється через надмірну концентрацію тих чи інших хімічних елементів або енергії вище фонових або допустимих норм. Масштаби змін природного середовища залежать від двох основних факторів: інтенсивності прояву речового складу забруднювачів та здатності природи до самоочищення. Тверді, рідкі й газоподібні викиди забруднюючих речовин поступають у всі компоненти природи: води, ґрунти, атмосферне повітря. Найбільше викидів в атмосферне повітря, через яке небезпечні речовини поширюються в інші компоненти природи. Так погіршуються чи порушуються основні природні, соціально-економічні функції природного середовища. Це ускладнює життя всіх живих організмів, особливо людини. Слід зважити також на явище синергізму (сукупної дії чинників, яке характерне як для самого процесу забруднення, так і для викликаних ним наслідків). Важливо відмітити властивість деяких хімічних елементів поступово накопичуватися в середовищі, що призводить до посилення пагубної дії при їх проходженні біологічними ланцюгами. На стан екологічної ситуації в регіонах України впливає також прояв еколого-географічних проблем [Електронний ресурс].

1.2    Забрудненість повітря

Автотранспорт, чисельність якого на вулицях міст і сіл України постійно зростає, негативно впливає на самопочуття їх мешканців, чинячи як пряму, так і опосередковану дію: шум, забруднення повітря і ґрунтів, ущільнення ґрунтів тощо. Викиди автотранспорту, що містять вуглеводні, оксиди нітрогену, сульфуру, карбону, надзвичайно небезпечний бензпірен і т.п., зумовлюють появу смогів та кислотних дощів, почастішання респіраторних захворювань населення. Особливо значне забруднення спостерігається поблизу перехресть вулиць, де автомобілі змінюють швидкість або мотори працюють на холостому ходу.

Викиди шкідливих речовин у відпрацьованих газах автотранспорту регламентуються стандартами; вміст свинцю і оксидів сульфуру обмежується стандартами на пальне. Останнім часом вживаються заходи, серед яких і заборона на використання домішок тетраетилплюмбуму (тетраетил свинцю) в пальному, перехід на природний газ [Електронний ресурс].

1.3    Густота населення

Це важливий екологічний показник просторового розміщення співчленів популяції. Людина для нормального існування потребує деякого визначеного простору і певної достатньо кількості їжі. Висока щільність веде до руйнування середовища проживання та виснажування природних ресурсів.

Важливим питанням в рядах проблем, пов'язаних з народонаселенням є урбанізація і зростання кількості міст. Міста є центрами економічного розвитку, але разом з тим в них концентруються тверді відходи, відмічаються високі рівні шуму, забруднення повітря і води, стреси і високий процент захворювання [Електронний ресурс].

1.4 Мікрофлора середовища

.4.1 Мікрофлора повітря

Мікрофлора-сукупність мікроорганізмів, що містяться в певному більш-менш однорідному середовищі (ґрунт, повітря, організм людини, певні харчові продукти тощо). До складу мікрофлори можуть входити різні групи мікроорганізмів - бактерії, мікроскопічні гриби, актиноміцети, мікроскопічні водорості, найпростіші.

Мікрофлора повітря має дуже різноманітний видовий склад, оскільки повітря є несприятливим середовищем для життя організмів. Мікроорганізми підіймаються в повітря з пилом, тому їх кількість прямо пропорційна забрудненості повітря пилом. Крім того чисельність мікроорганізмів залежить від пори року. Опади сприяють звільненню повітря від пилу завдяки чому зменшується забрудненість мікроорганізмами. Повітря великих міст більш забруднене, ніж повітря у сільській місцевості. Саме чисте повітря знаходиться над поверхнею океанів, а також над хвойними лісами, де бактерії гинуть від фітонцидів, що виділяють дерева. Крім того дуже чисте повітря над Арктикою та Антарктикою.

Для визначення кількості бактерій у певному об’ємі повітря використовують метод Кротова: пропускання повітря через спеціальний пристрій (апарат Кротова), в якому бактерії затримуються на твердому поживному середовищі. При цьому точно вимірюється кількість літрів використаного повітря. Якісний склад мікрофлори повітря вивчається за допомогою методу Коха: експозиція чашок Петрі з елективним поживним середовищем на протязі деякого часу. В приміщенні, що досліджується. Мікрофлора повітря зазвичай представлена сапрофітними коками, спорами грибів. Пігментоутворюючими бактеріями.

1.4.2 Мікрофлора води

Водойми містять велику кількість мікроорганізмів: чисті водойми десятки та сотні тисяч, забруднені - мільйони та мільярди клітин в 1 м³. Також кількість залежить від пори року (влітку у водоймах дуже зростає кількість мікроскопічних водоростей та ціанобактерій, які можуть викликати цвітіння води). Мікроорганізми нерівномірно розподілені по водоймі: біля берегів їх більше. на глибині - менше. Серед них є види, що постійно мешкають у водоймах, а також ті, що потрапляють туди з опадами, стічними водами тощо. Мікрофлора представлена різноманітними групами мікроорганізмів - тут зустрічаються бактерії, мікроскопічні гриби, актиноміцети, водорості, найпростіші. Для кількісного та якісного аналізу води використовують дуже багато різноманітних мікробіологічних методів, в зв’язку з тим, що видовий склад мікрофлори дуже відрізняється в залежності від характеру водойми, глибини, ступеню забруднення тощо.

Наявність у воді бактерій кишкової групи (еталонний вид Eschtrichia coli) свідчить про фекальне забруднення. Метод оснований на тому, що Eschtrichia coli, яка є представником кишкової мікрофлори не гине, але навіть розмножується у зовнішньому середовищі та зберігається у водоймах досить тривалий час.

.5 Загальна характеристика родини Herpesviridae

Герпес-віруси представлені групою відносно великих ДНК-вмісних вірусів діаметром 150-200 нм (додаток 1). Нуклеокапсид герпесвірусів організований по типу кубічної симетрії; геном представлений дволанцюговою молекулою ДНК, що містить короткий (18%) і довгий (82%) компоненти [1]. Суперкапсид пронизують глікопротеїнові шипи, утворені білками внутрішньої ядерної мембрани уражених клітин. Герпес-віруси викликають гострі і латентні інфекції, а також володіють деякими онкогенним потенціалом. Рецидиви інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, нерідко спостерігаються на тлі стресів, неспецифічних ендокринних порушень, зміни географічної зони мешкання, підвищеного сонячного опромінювання та інше. Безсимптомні рецидиви цитомегаловірусної інфекції найчастіше спостерігаються у вагітних і хворих, одержуючи імуносупресивну і гормональну терапію [3]. Клініка у типових випадках - висипка з напівсферичними згрупованими везикулами розміром 1.5-2 мм на тлі еритеми та набряку шкіри. Продромальні явища характеризуються печією, поколюванням, свербінням та іншими суб’єктивними розладами. Вони виникають за один-два дні до клінічних проявів. Виникає поодинокими «вогнищами», з 3-6 згрупованих везикул. Вміст прозорий чи геморагічний. Через 3-6 днів везикули розриваються, виникають ерозії з фестончастими контурами, дно їх м’яке, гладке, поверхня волога. На місці ерозій утворюються буро-жовті кірки, які поступово відходять, залишаючи еритему, що повільно зникає. У середньому, процес триває 10-14 днів обмежуючись утворенням одного «вогнища». Іноді, через 2-3 дні формується новий везикулярний висип [10].

Зсуви в різних ланках імунітету зберігаються не тільки в періоди рецидиву, але й під час ремісії. Повинно бути етапне лікування хворих на РПГ із врахуванням стадії хвороби. Імунна відповідь макроорганізму обумовлена гуморальними та клітинними факторами. Велике захисне значення має синтез антитіл проти оболонкових антигенів вірусу та мембранних антигенів інфікованих клітин. Як при первинному, так і при рецидивуючому герпесі послідовно синтезуються IgM, IgG та IgA [7]. Велике значення мають реакції клітинного імунітету, що здійснюються Т-кіллерами, Т-ефекторами, макрофагами, поліморфоядерними лейкоцитами без участі специфічних протигерпетичних антитіл [3].

Вірус герпесу як засіб лікування: вчені Школи ветеринарної медицини університету штату Луїзіана використовують вірус герпесу для боротьби з раком грудей. Модифікований особливим чином він самостійно репродукує свої клітини в раковій пухлині, не надаючи при цьому негативної дії на здоров’я.

мікрофлора повітря герпес вірус

1.6 Будова і властивості герпес-вірусів

Віріон. Віріон вірусу герпесу складається з: непрозорої для електронів серцевини, що оточує серцевину ікосаедричного капсиду; асиметрично розподіленого навколо капсиду електроннощільного матеріалу і зовнішньої мембрани, або оболонки, що оточує капсид (додаток 2). Тегумент (Ройзман і Ферлонг) [16] знаходиться між капсидом і оболонкою, не видимий на тонких зрізах, але при негативному фарбуванні виглядає як волокнистий матеріал [11]. Електронно-мікроскопічне вивчення тонких зрізів показало, що зовнішня оболонка вірусу має типово тришаровий вигляд [12]. Для HSV збірка порожніх капсидів, що не містять ДНК - явище рідкісне [16].

ДНК з віріонів вірусу герпесу - лінійна дволанцюгова молекула, містить рибонуклеотиди, але це не повністю пояснює ступінь фрагментації. ДНК різних герпес-вірусів розрізняється по молекулярній масі і складу основ (додаток 2).

.7 Реплікація герпес-вірусів

Зараження починається з адгезії (прикріплення вірусу до клітинних рецепторів). Услід за цим відбувається злиття оболонки вірусу з плазматичною або ендосомною мембраною, і позбавлений оболонки капсид переноситься до пор в ядерній мембрані, через яку ДНК вірусу потрапляє в ядро (додаток 3). Герпесвіруси прикріплюються до специфічних рецепторів на клітинній поверхні, які ще не ідентифіковані [13]. Проникнення капсиду в заражену клітину активує білок, що є на поверхні вірусу і викликає злиття оболонки вірусу з плазматичною мембраною [14]. Після проникнення в клітину капсид транспортується до пор в ядерній мембрані, потім, вірусна ДНК виходить в нуклеоплазму. Заражені клітини, піддаючись сильним структурним, біохімічним змінам, не виживають.

.8 Групи крові та інфекційні захворювання

«Тиск» інфекційних захворювань став одним із факторів (можливо, основним) природного добору, що визначив частоту зустрічаємості різних груп крові в різних популяціях. Наприклад, з’ясувалося, що у різних рас переважають певні групи крові: у європейців - найчастіше друга, у жителів Сходу - третя, у представників негроїдної раси - перша. В Україні найпоширеніша - друга група крові, потім йде перша, третя і найрідкісніша - четверта. Від інфекційних хвороб щорічно помирає приблизно 13 млн. чоловік, можливо, вони слугують засобом природного добору. Якщо це так, то в значному ступені цей відбір заснований на групах крові - програмі, що визначає взаємини організму й навколишнього середовища.

Люди з різною групою крові схильні і до різних захворювань. З І-ю, часто зустрічаються шлунково-кишкові захворювання (виразка шлунку, виразка дванадцятипалої кишки, гастрити, важкі форми хвороб шлунково-кишкового тракту і т.п.). З ІІ-ю, можуть страждати частіше за інших ревматичними захворюваннями, діабетом, ішемічною хворобою серця, бронхіальною астмою, алергією, лейкозом. З ІІІ-ю, схильні до пневмоній та вірусних захворювань. Власники ІV-ї групи частіше за інших застуджуються, а також ризикують підчепити грип та інші інфекції [7].

.9 Нова вакцина проти вірусу герпесу

Результати нового дослідження показали, що противогерпесна вакцина, розроблена ученими з Harvard Medical School (HMS), можливо, скоро буде випробувана на людині.

Вакцина dl5-29 є живою, такою, що містить віруси мутантів простого герпесу 2-го типу, у якого відсутні два гени, необхідні для реплікації і персистування усередині клітин «господаря». Віруси мутантів проникають всередину клітин, де відбувається експресія протеїнів, що не тільки викликає вироблення широкого спектру антитіл, але і стимулює Т-лімфоцити, які безпосередньо атакують інфіковані клітини і вивільняють цитокіни, що підсилюють імунну відповідь. Та все ж поки не можна гарантувати успіх клінічних випробувань препарату, оскільки попередні версії вакцин демонстрували більш виражений ефект при застосуванні у тварин, але не у людей [17].

РОЗДІЛ 2. ГЕРПЕТИЧНІ ІНФЕКЦІЇ

Герпес відносять до групи найнебезпечніших та найпідступніших вірусів, з якими не здатні впоратись ні імунна система нашого організму, ні найсучасніші ліки. Більшість інфікованих - діти підліткового віку, тому герпесні інфекції називають «інфекціями кохання», а їх хвороби - «хворобами поцілунків - тінейджерів». Розглянемо природу простого герпесу та цитомегаловірусу [9].

Вірус простого герпесу (надалі ВПГ) - родина герпес вірусів, поділяється на два типи: ВПГ-1, який зазвичай вражає порожнину рота, та ВПГ-2, що вражає переважно статеві органи. Більшість людей контактує з ВПГ-1 з раннього дитинства, в той час як «знайомство» з ВПГ-2 може відбуватись лише після початку статевих відносин. Однак, на сьогодні поділ «тип 1 - вище поясу», «тип 2 - нижче поясу», не відповідає дійсності, оскільки лібералізація статевих відносин призвела до того, що ВПГ-1 виявляється більш ніж у 25% осіб з герпетичним ураженням статевих органів. Нерідко діагностуються віруси обох типів. Тому сучасні тест-системи для виявлення ВПГ реагують на обидва віруси, не диференціюючи їх. Джерела зараження: люди-носії ВПГ, як з проявами інфекції так і без них. У інфікованих ВПГ міститься у носоглотковому слизі, сльозах, крові, лімфі, нервових клітинах, сечі, вагінальному секреті, спермі, менструальній крові та навколоплідних водах. Зараження відбувається контактним, повітряно-краплинним, статевим шляхами, від матері до плоду. Найбільш заразними є люди з шкірними проявами хвороби. Процес розвитку хвороби - проникає в організм через слизові оболонки чи ушкоджену шкіру, в яких розмножується і потрапляє у кров. Так розноситься по всьому організму, потрапляє в нервові клітини, в яких зберігається в неактивному стані протягом усього життя зараженого. На фоні зниження імунітету, переохолодження, грипу, нервового перенапруження, втоми відбувається активація ВПГ. Він розмножується, виходить з оболонки нервових клітин і по чутливим нервам розповсюджується у шкіру, слизові оболонки, які і вражає. Після цього ВПГ знов локалізується в нервових клітинах і переходить в неактивний стан. Ознаки хвороби. Інкубаційний період від 1 до 26 діб. Прояви захворювання та його перебіг залежать від місця інфікування і захисних сил організму. Враження ротової порожнини спостерігається у дітей та молодих осіб. Починається захворювання гостро, з підвищення температури до 39-40° С, слабкості, болю у м’язах, на піднебінні, яснах, язику, слизових оболонках щік з’являються групи дрібних пухирців. Непокоїть печія в місцях вражень. Вміст пухирців спочатку прозорий потім мутніє. Через 2-3 дні на місці пухирців з’являються поверхневі виразки (біль в місцях вражень, підвищене слиновиділення). Через 1-3 тижні приходить одужання. Враження обличчя - «лихоманка», як правило, викликана активацією ВПГ, що відбувається у 40% інфікованих. Порушення загального стану хворого незначне або відсутнє. В області губ відчуваються жар та напруження, потім, з’являються групи дрібних, близько розташованих пухирців, або один великий. Вміст пухирців прозорий, з часом мутніє. Через 2-3 дні місце пухирців займають поверхневі виразки, через 1-2 тижні приходить одужання. При рецидивах, як правило, вражаються ті самі ділянки шкіри. Первинне враження статевих органів характеризується підвищенням температури, болем у м’язах, болем при сечовиділенні, з’являється почервоніння, набряки, потім пухирцеві висипання, які швидко лопаються утворюючи виразки (супроводжується почуттям печії, болю, судомами та набряками). У жінок запалення розповсюджується на сечовивідний канал, сечовий міхур, піхву, у 80% випадках на матку з загрозою раку шийки матки (при вагітності призводить до викиднів). У чоловіків: на сечовивідний канал, сечовий міхур, сім’яники, може вражати очі, нервову систему, внутрішні органи. Розпізнавання хвороби. При необхідності підтвердження діагнозу виділяється вірус з враженої ділянки, або визначають наявність та кількість антитіл ВПГ в крові.

Немало проблем доставляє й оперізувальний лишай (вірус герпесу 3 типу). Він зумовлений вірусом Зостер; присутні висипи на нервових закінченнях міжреберних і інших нервах. Страждають не тільки шкіра, слизисті, лімфатичні вузли, але і печінка, селезінка. При первинній інфекції викликає вітряну віспу (хворіє 80% дітей у віці від 2 до 5 років). Але вірус нікуди не зникає, а залишається в організмі людини, і при активації латентної інфекції виникає оперізуючий лишай. Розпізнавання хвороби. Інкубаційний період продовжується 7-14 днів, а при персистуючій формі - багато років. За декілька днів до появи висипки відзначається швидка втомлюваність, головний біль, свербіння на місці майбутніх «вогнищ», підвищується температура тіла, з’являється еритема, на якій виникає група папул, що перетворюються в пухирці і зливаються між собою. Висипання, як правило, однобічне. При важкому перебігу, пухирці наповнюються геморагічним вмістом, розвивається некроз шкіри, утворюються рубці. Може без висипань, але з болем.

Вірус Епштейн-Барра (надалі ВЕБ) - представлений загальною втомою, підвищенням температури, висипами на слизовій оболонці носоглотки, мигдалинах. При первинному зараженні призводить до інфекційного мононуклеозу, В-лімфопро-ліферативних захворювань. При активації латентної стадії призводить до Лімфоми Беркита (утворення злоякісних пухлин, що розповсюджуються по різним тканинам організму). ВЕБ передається повітряно-краплинним шляхом через інфіковану слину, часто навіть через поцілунок матері (називають «хворобою поцілунків»).

Цитомегаловірус (надалі ЦМВ) - ця інфекція важче піддається лікуванню і дає менш виражену картину хвороби. Може бути присутній в організмі людини в слині, сечі, спермі, секретах уретри, піхви, грудному молоці, крові, спинномозковій рідині. Зараження із зовнішнього середовища з слиною співрозмовника,спермою партнера або молоком матері (в кров). Там вірус або нейтралізується повністю, або частково. Не пошкоджені антитілами вірусні агенти занурюються в слинні залози, тканину нирок, та переходить в неактивний стан. Імунна система не може його розпізнати. Періодично, при послаблені імунних реакцій, вірусні частки вражають слинні залози, шийку матки у жінок, тканину яєчок у чоловіків. Вірус руйнує структуру клітини, провокує утворення грудок із ядер, мітохондрій, ендоплазматичної сітки, апарату Гольджі. Клітина наповнюється рідиною, набрякає, набуває специфічного вигляду - «совиного ока» (додаток 4). Цитомегалія, грецькою «велика клітина» (cyto - клітина, mega - велика). Вірус має високу здатність проникати від вагітної жінки до плоду, частота інфікування плоду складає 1-2%. ЦМВ як і токсоплазмоз, краснуха, герпес звичайний, віднесено до групи хвороб, на які вагітні жінки повинні обов’язково перевірятись (інфікованість жінок дітородного віку - 80%). Якщо ЦМВ проникає у плід, то може: розвинутись внутрішньоутробна безсимптомна інфекція без наслідків для здоров’я дитини; розвинутись важка інфекція з загибеллю плоду; народиться дитина з цитомегаловірусом, яка у безсимптомному стані перебуваючи від 2 до 5 років, потім викликає сліпоту, глухоту, інші вади розвитку; народиться дитина з цитомегаловірусом, з наступними проявами: гідроцефалія, вади розвитку; народиться дитина з низькою вагою тіла. Ризик передачі ЦМВ залежить від його концентрації в крові матері. При первинній інфекції ризик передачі ЦМВ дитині вищий, ніж при активації латентної форми. Для уникнення вродженої ЦМВ-інфекції у дітей, обстежуються жінки до зачаття та (переводиться в неактивну форму).

Саркома Капоши - захворювання, що викликається при активації латентної інфекції вірусом герпеса людини, 8 типу (ГЛ-8 типу). Це захворювання не дуже розповсюджене. Воно викликає злоякісні пухлини шкіри, які найчастіше мають червоний колір. Досить просто діагностувати саркому і навіть без біопсії - пухлина червоного кольору частіше на ногах, але може бути і на інших ділянках шкіри.

Синдром хронічної втоми (далі СХВ) - (ГЛ 7-го типу), характеризується функціонуванням імунної системи в режимі тривалого перенапруження («імунна дисфункція»). У здорових, на перший погляд, людей спостерігається постійна втома і зниження працездатності (не менше ніж на 50%). Типові ознаки: хронічна втома, виражена фізична слабкість, швидке виснаження фізичних сил, тривала низько-температурна лихоманка, біль при ковтанні, ураження лімфатичних вузлів, емоційні зриви, роздратованість, порушення сну, депресія, схуднення, біль в м’язах, суглобах. Можуть бути і висипи на слизових оболонках рота, глотки, мигдалин, шкіри. Спо-стерігаються клінічні прояви урогенітальних інфекцій (свербіння, печія, і т.п.), у жінок - запалення органів малого тазу, безпліддя, вики-дні, передчасні пологи.

Вірус герпесу 6 типу або висип новонароджених. При зараженні дає висип на тілі в будь-якому місці, чи повністю всієї поверхні шкіри. Передається від матері до дитини при народженні, або через плаценту (у випадках, коли матір хворіє на ВПГ-2, ЦМВ). При пересадці органів активується латентна стадія інфекції, що призводить до системних захворювань (наприклад, ревматизм).

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Дослідницькою частиною даної роботи є: визначення екологічної зони (за офіційними даними); оцінка рівня забрудненості повітря вихлопними газами; порівняння кількості населення в заданих місцевостях; виявлення частоти носійства молоддю герпес-вірусів, встановлення найвразливішої серед них групи крові. Саме ця тематика, була обрана, адже питання розповсюдження герпес-вірусів у світі займає II місце за важливістю серед найактуальніших проблем медицини ( I місце - проблема ВІЛ/СНІД ). Отже, потребує якомога скорішого вирішення питань лікування, профілактики, інформування населення та, відповідно, постійного оновлення статистичних, експериментальних даних.

Дослідження та обробка результатів тривали майже 4-ри місяці. За цей час були сформовані референтні групи, з представників 2-х населених пунктів (м. Києва та с. Ярославки). Визначено до яких екологічних зон відносяться ці місцевості(за офіційними даними); оцінено рівень забрудненості повітря вихлопними газами; порівняно кількість населення. Зібрано, розглянуто та вивчено 75 зразків біоматеріалу, проаналізовано результати. Це дозволило зробити достатньо обґрунтовані, та послідовні висновки. В обстежуваних група крові була відома заздалегідь (за паспортними даними та мед. картами). З 75-ти учасників (26 школярів 10 - 11 кл. і 24 студенти І-ІV курсів, проживаючих у м. Києві та 10 учнів 10 кл. і 15 осіб від 18-23 років у с. Ярославка) придатними для дослідів виявилися лише 67, у 8-ми зразках було зібрано недостатньо матеріалу.

3.1 Екологічне дослідження

.1.1 Екологічні зони України

Для проведення даної роботи були обрані наступні населені пункти: м. Київ та село Ярославка, Шполянського району, Черкаської області. Попередньо визначено, екологічну зональність даних районів [Електронний ресурс]. Відповідно до наведеної карти (додаток 5), м. Київ відноситься до «забрудненої екологічної зони», а с. Ярославка - до «умовно чистої».

Виходить, що жителі м. Києва, здебільшого, мають слабший імунітет ніж жителі с. Ярославки, адже місто знаходиться у гірших екологічних умовах. Як наслідок, це сприяє більш активному поширенню герпес-вірусів.

3.1.2 Дослідження мікрофлори повітря

Одним з факторів, який характеризує екологію місцевості є мікрофлора повітря. Якісний склад мікрофлори повітря вивчається за допомогою методу Коха: експозиція чашок Петрі з елективним поживним середовищем <#"868195.files/image001.gif">А Б

. Малюнок - Герпес-вірусів: А - нуклеокапсид вірусної частки та відходяча на різну відстань від нього оболонка формує характерну картину «смаженого яйця»; Б - модель вірусної частки

. Електронні мікрофотографії нуклеокапсидів і віріонів HSV. «А, Б» - негативно забарвлені препарати. «В, Г» - тонкі зрізи заражених клітин. А. 1 - інтактний віріон, непроникне ний для негативної фарби, 2 - капсид. Б. Нуклеокапсид: видна характерна для герпес-вірусів капсомірна структура. В. Віріони з пошкодженими оболонками, що дозволяють бачити електроннощільний тегумент, розташований між поверхнею капсиду і внутрішньою стороною оболонки. Г. Дві частинки з різною орієнтацією тороїдальної серцевини. У разі вібріона 1 зріз зроблено через тороїд перпендикулярно осі симетрії; у разі вібріона 2 зріз зроблений паралельно цій осі.

. Основні етапи реплікативного циклу вірусу герпесу.

. Електронна мікрофотографія - Специфічний вигляд зараженої цітомегаловірусом клітини - «совине око».

. Екологічна карта України

. Загальноприйняті норми кількості мікроорганізмів на 1м3 в повітрі приміщенні

. Таблиця визначення завантаженості вулиць автотранспортом у м. Києві та у с. Ярославка.

. Графіки вірусоносійства серед молоді, процентний відсоток в залежності від віку інфікованих, місця проживання, 2013 рік

10. Діаграми відсоткового співвідношення носіїв вірусу герпесу серед молоді у м. Києві та у с. Ярославка.

. Діаграма процентного співвідношення кількості інфікованих учасників (за віком) до загальної кількості осіб (м. Київ, с. Ярославка).

. Таблиця для другої групи крові, за Пітером Д`адамо