Розробка системи заходів для одержання вищого урожаю зерна кукурудзи

Розробка системи заходів для одержання вищого урожаю зерна кукурудзи

Зміст

Вступ

. Загальні відомості про господарство та вирощування кукурудзи

. Коротка ботанічна характеристика та вимоги до умов росту і розвитку кукурудзи

. Особливості ведення галузі рослинництва в умовах реформування земельних відносин та стан технології вирощування кукурудзи в господарстві

. Розрахунок можливого рівня врожайності кукурудзи на зерно

. Розробка системи агротехнічних заходів вирощування запрограмованого врожаю кукурудзи на зерно

.1 Господарсько-біологічна характеристика підібраних сортів

.2 Розміщення кукурудзи в сівозміні

.3 Обробіток ґрунту

.4 Удобрення кукурудзи

.5 Підготовка насіння до сівби

.6 Догляд за посівами

.7 Строки та технологія збирання врожаю

. Нові досягнення науки та передовий досвід вирощування кукурудзи на зерно

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

Кукурудза - одна з найцінніших кормових культур. За врожайністю зерна вона перевищує всі зернові культури. Зерно використовується на продовольчі цілі (20%), технічні (15-20%) і на фуражні (60-65%). За вмістом кормових одиниць зерно кукурудзи переважає овес, ячмінь, жито. Кілограм його містить 1,34 кормової одиниці, 78 г перетравного протеїну. Протеїн представлений неповноцінним зеїном і глютеліном, тому згодовувати зерно слід з високопротеїновими кормами. У зерні кукурудзи 65-70% вуглеводів, 9-12% білка, 4-8% рослинної олії (у зародку до 40%) і лише близько 2% клітковини. Містяться вітаміни А, В1 В2, В6, Е, С, незамінні амінокислоти, мінеральні солі і мікроелементи. Вміст білка невисокий, він дефіцитний за деякими незамінними амінокислотами, особливо лізину.

Велика енергоємність зерна (361 ккал у 100 г) робить його важливим компонентом комбікормів. Кукурудза - основна силосна культура. Силос кукурудзи має добру перетравність і дієтичні властивості, багатий на каротин.

В 1 ц кукурудзяної соломи міститься 37 к.о., а в 1 ц розмелених стрижнів - 35 к.о.

Недоліком кормів з кукурудзи є недостатній вміст перетравного протеїну. У силосі є 60-65 г протеїну, в зерні 75-78 г на 1 кормову одиницю, при нормі 100-110 г на 1 к.о. Це призводить до перевитрати кормів в 1,3-1,4 рази. Тому для збалансування раціону протеїном, тваринам згодовують кукурудзу разом з бобовими культурами.

Зерно кукурудзи використовується на продовольчі цілі. З нього виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно, крупу, пластівці, крохмаль, сироп, глюкозу, спирт. Із зародків зерна добувають цінну харчову олію, яка має лікувальні властивості (зменшує вміст холестерину в крові і запобігає захворюванню на атеросклероз). Із стрижнів качанів виготовляють фурфурол, лігнін, ксилозу, одержують целюлозу і папір.

1ц зерна можна одержати 56 кг крохмалю (або 60 кг фруктози чи 38 л спирту), 22,4 кг корму з вмістом протешу 21%, 5,2 кг глютенового борошна і 2,7 кг кукурудзяної олії.(Додаток 1).

1. Загальні відомості про господарство та вирощування кукурудзи

Сільськогосподарське підприємство ТОВ "Агрофірма ім. Горького" займається вирощуванням с/г продукції на землях, які знаходяться в Новомосковському районі, його центр розташований у с. Миколаївка. Село знаходиться на лівому березі Дніпра за 44 км від обласного центру, і 18 км від районного центру. Знаходження міста має сприятливе як географічне, так і економічне розташування.

Рельєф місцевості, де знаходиться господарство в більшості рівнинний, але зустрічаються і вибалки. Підґрунтові води залягають на глибині 15-17 метрів. Чорноземи в основному звичайні малогумусні середньо суглинкові. Потужність орного шару становить 20-45 см. Вміст гумусу коливається від 3,7-4,7%. Загальна площа земельних угідь становить 4729,5 га. З них орних земель: 4709,1 га. Під с/г культури відведено 4719,3 га.. Під шляхами і будівлями зайнято відповідно 2.8 га і 1,3 га. Полезахисні лісосмуги займають 4,9 га, під ярами - 1,2 га.[4]

Господарство розташоване в зоні недостатнього та нестійкого зволоження, де періодично повторюються посухи, з континентальним кліматом. Щоб запобігти зниженню врожайності, існує зрошувальна система площа якої становить 1070 га.

Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних, кормових культур та картоплі. Всього в обробітку в господарстві знаходиться 4709,1 га. В структурі посівних площ озима пшениця займає - 1200 га, озимий ячмінь - 250 га, ярий ячмінь - 100 га, кукурудза на зерно 1700 га, соняшника - до 650 га (або ж 15%), картопля - 100-150 га і близько 900 га займають кормові культури (кукурудза на силос, однорічні та багаторічні трави). Господарство досягло врожаїв по озимій пшениці на рівні 60-70 ц/га, ярого ячменю - 35-45 ц/га, зернової кукурудзи - до 80 ц/га, соняшника - до 40 ц/га, картоплі до 300 ц/га. (Додаток 2).

2. Коротка ботанічна характеристика та вимоги до умов росту і розвитку кукурудзи

Коренева система мичкувата, сильнорозвинута, багатоярусна, має п'ять типів коріння. Зерно проростає одним зародковим корінцем. Бічні зародкові (гіпокотильні) корінці розгалужуються і разом з першим зародковим корінцем утворюють первинну (зародкову) кореневу систему. Вона особливо важлива в перші фази росту - до формування 6-8 листків [2].

Епікотильні корені розвиваються на першому міжвузлі. Ці корені ростуть горизонтально, не розгалужуються. Роль їх у живленні рослин незначна.

Основну частину кореневої системи становить вузлове коріння, що утворюється ярусами з підземних стеблових вузлів після з'явлення на рослині 3-4 листків. Найбільшого розвитку це коріння досягає у фазі цвітіння кукурудзи. З нижніх надземних стеблових вузлів можуть розвиватися опірні, або повітряні корені. Основна маса коріння (до 60%) знаходиться в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають у ґрунт на глибину до 3 м. Найкраще коренева система розвивається за щільності ґрунту 1,1-1,3 г/см³. Стебло кукурудзи міцне, виповнене, має до 22 міжвузлів і більше та стільки ж листків.

Листки великі, з широкими і довгими пластинками. Краї пластинок ростуть швидше, ніж середина, внаслідок чого листки стають хвилястими, що збільшує їх поверхню. Розміщуються листки почергово і тому не затінюють один одного. Кількість листків залежить від групи стиглості гібриду. їх буває від 10-12 у ранньостиглих до 40 у пізньостиглих. [1]

Суцвіття у кукурудзи двох типів - волоть з чоловічими квітками і качан - з жіночими. Волоть складається з центральної осі і бічних гілочок. Колоски двоквіткові, розташовані попарно. У волоті формується 4-10 млн. пилкових зерен, які розносяться вітром.

Плід - зернівка. Маса 1000 зерен у дрібнонасінних сортів 100-150 г, у крупнонасінних - 300-400 г. В середньому один качан має 500-600 зерен.

Підвиди кукурудзи: за зовнішньою і внутрішньою будовою зерна, кукурудза поділяється на сім основних підвидів.

Сорти і гібриди зубовидної кукурудзи відносно пізньостиглі. Кремениста кукурудза відзначається найвищою холодостійкістю, може мати як дуже ранні, так і дуже пізні гібриди. Крохмалиста кукурудза більш теплолюбна. Цукрова кукурудза виникла як мутант зубовидних і кременистих сортів, її посіви розширюються. Містить більшу кількість цукру, жиру, білка ніж інші підвиди. Розпусна - найбільш давній підвид. При смаженні зерно розтріскується, утворюючи білі пластівці; має дві форми: рисова із загостреними зернівками і перлова з округлими зернівками. Підвид восковидної кукурудзи порівняно недавно в культурі. Зовнішня частина ендосперму непрозора і за зовнішніми ознаками через свій матовий відтінок схожа на віск. Вирощується для отримання декстрину.

Вимоги до тепла. Кукурудза - теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння - 8-10°С, сходи з'являються за 10-12°С. При висіванні в холодний ґрунт (< 8°С) насіння проростає дуже повільно, набубнявіле насіння не сходить, різко знижується польова схожість. У фазі 2-3 листків витримує приморозки до -2°С. Сходи кукурудзи гинуть за -3°С. Небезпека повернення весняних приморозків в Україні існує і припадає один раз на 5-6 років. Якщо зниження температури (нижче -5°С) триває кілька годин, то кукурудза вимерзає незалежно від фази розвитку. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, що здатні проростати за температури 5-6°С. Найменші ранні осінні приморозки пошкоджують листки і рослину в цілому. Необхідно зазначити, що в останні роки, в зв'язку з поширенням кукурудзи у північні регіони, створено нові ранньостиглі гібриди. Вони відзначаються високою холодостійкістю. При зниженні температури інкрустоване насіння може лежати в ґрунті 25-30 днів і здатне прорости після потепління. [6] У літній період вегетації за температури 14-15°С ріст рослин сповільнюється, а за 10°С вони не ростуть. У фазах сходи - викидання волотей оптимальна температура для росту і розвитку - 20-23°С. До появи генеративних органів підвищення температури до 25-30°С не шкодить кукурудзі. У фазі цвітіння підвищення температури понад 25°С негативно впливає на запліднення рослин. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить 45-47°С. Сума активних температур, за яких достигають ранньостиглі гібриди, становить 2100-2200°, середньоранні і середньостиглі -2400-2600° і пізньостиглі - 2800-3200°. Є декілька варіантів поділу гібридів за групами стиглості. (Додаток 3)

Вимоги до вологи. Кукурудза належить до посухостійких культур. Завдяки сильному розвиткові кореневої системи, вона використовує вологу з більшої площі і глибших горизонтів ґрунту. На формування одиниці сухої речовини вона витрачає води в два рази менше, ніж пшениця. Транспіраційний коефіцієнт 250. За вегетаційний період кукурудза потребує 450-600 мм опадів. 1 мм опадів дає можливість одержати 20 кг зерна на 1 га. Кукурудза менш вимоглива до вологи у першій половині вегетації. До формування 7-8-го листка випадки нестачі вологи для росту кукурудзи майже не спостерігаються. Найбільше вологи для рослин потрібно за 10 днів до викидання волотей, коли йде інтенсивний ріст стебла (добовий приріст може досягати 10-14 см) і нагромаджуються сухі речовини. На цей критичний період припадає 40-50% загального водоспоживання. Через 20 днів після викидання волотей потреба у волозі зменшується. Багато води кукурудза використовує під час наливання зерна. Вона ефективно використовує опади у другій половині літа. Кукурудза погано переносить перезволоження ґрунту, різко зменшуючи врожайність.

Вимоги до світла. Кукурудза - світлолюбна рослина короткого дня. Погано переносить затінення. У надмірно загущених посівах розвиток рослин затримується, зернова продуктивність зменшується.

Рослини швидше вегетують при 8-9-годинному світловому дні. При тривалості дня 12-14 год. затягуються строки дозрівання кукурудзи. Вона потребує більше сонячної енергії, ніж інші зернові. [6]

Вимоги до ґрунту. Високі врожаї кукурудза дає на чистих, добре аерованих ґрунтах з глибоким гумусним шаром. Вона середньовимоглива до родючості ґрунту, за правильного обробітку ґрунту та удобрення добре росте на більшості типів ґрунтів. Оптимальна реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабо-кисла (рН 5,5-7,0). Малопридатні для вирощування кукурудзи холодні, заболочені, кислі, важкі глинисті, засолені та торфові ґрунти.

3. Особливості ведення галузі рослинництва в умовах реформування земельних відносин та стан технології вирощування кукурудзи в господарстві

Основні напрямки дій, що дають можливість сільськогосподарським товаровиробникам забезпечувати прибутковість сільськогосподарського виробництва:

економічно обґрунтоване розширення асортименту сільськогосподарської продукції;

удосконалення структури посівних площ;

упровадження сучасних технологій, систем сівозмін;

впровадження у виробництво нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур;

налагодження нових каналів збуту продукції.

За оцінками експертів Українського клубу аграрного бізнесу, минулого року прибутковість виробництва кукурудзи на зерно в середньому по галузі рослинництва становила понад 30%, зайнявши перше місце по рентабельності серед інших зернових: пшениці, ячменю і жита. Висока прибутковість культури обумовлена зростанням її ціни більш ніж на 50% в порівнянні з попереднім роком, що змогло перекрити втрати врожайності зерна в ході жаркого літа. Нинішня кон'юнктура ринку кукурудзи є вельми привабливою для виробників і може стати вирішальним чинником збільшення виробництва цьогоріч. Ціна на кукурудзу на світових ринках продовжує зростати, що є хорошим стимулом для розширення посівних площ під нею у новому сезоні.

Аналіз кліматичних умов за останнє десятиріччя показав, що практично кожен другий рік в Україні спостерігалася значна посуха, в результаті чого врожайність зерна гібридів кукурудзи знижується практично вдвічі. Показники середньої урожайності зерна вказують на те, що найбільш повно свої потенційні можливості гібриди кукурудзи в Україні можуть реалізувати тільки при зрошені або в більш сприятливих за зволоженням регіонах (Лісостеп і Полісся). [4]

Проте у зв’язку з тим, що площі зрошуваних земель скоротилися за останні 20 років у 6,5 разу, вирощування кукурудзи не має визначального впливу на об’єми її виробництва. На Поліссі основними факторами, що лімітують розвиток кукурудзи, є прохолодна погода навесні і восени та недостатня сума ефективних температур, що теж призводить до зниження урожаю. Для виробництва гібридів кукурудзи більш сприятливі умови формуються у північному Степу та центральному Лісостепу.

Важливим резервом підвищення продуктивності кукурудзи і стабільного нарощування обсягів виробництва зерна є широке впровадження у виробництво нових гібридів різних груп стиглості, які відзначаються високим потенціалом урожайності. З-поміж новостворених біотипів кукурудзи існують форми інтенсивного типу, більш вимогливі до умов зовнішнього середовища і рівня агротехніки, а також гібриди, які виявляють слабку реакцію на зміну прийомів вирощування.

4. Розрахунок можливого рівня врожайності кукурудзи на зерно

Сучасний розвиток науки дозволяє встановити для кожної місцевості суму надходження ФАР, коефіцієнт використання ФАР рослинами та калорійність одиниці сухої речовини біомаси сільськогосподарських культур. [8]

Рівень потенційно можливої врожайності визначаються за формулою:

Уп = К * h * Q100 * g * (100-×) (4.1)

де Уп - потенційна врожайність основної продукції при стандартній вологості, ц/га;

К - коефіцієнт використання ФАР, %- коефіцієнт господарської ефективності врожаю;- сума надходження ФАР за період вегетації культури, ккал/га;- калорійність абсолютно сухої речовини, ккал/кг;

х - стандартна вологість продукції, %

- для перерахунку врожаю, ц/га.

Для кукурудзи на зерно:

К = 3%,= 1,

= (7,5 / 3) + 8 + 8,2 + 7,1 + 5,2 + 3,2 = 34,2ккал/см² = 342000ккал/га, g = 4100 ккал/кг,

х = 14%

Уп = К * h * Q100 * g * (100-×) = 2 * 1 * 342000100 * 4100 * (100 - 14) = 6840003526 = 193 ц/га

Згідно проведених розрахунків потенційна врожайність кукурудзи на зерно при стандартній вологості становитиме 193 ц/га.

Дійсно можлива урожайність (Удм), ц/га за кількістю продуктивної вологи визначається за формулою:

Удм = h * Wn + Wo * 10Кв * (100 - ×) (4.2)

де Удм - дійсно можлива врожайність основної продукції за стандартної вологості, ц/га;- коефіцієнт господарської ефективності врожаю;- запас вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації, мм;- сума опадів за вегетацію, мм;

Кв - коефіцієнт водоспоживання, м³ води на одну тонну абсолютно сухої речовини;

Х - стандартна вологість основної продукції, %

(10*10*100) - для перерахунку вологи (мм в т/га), урожайності (ц/га) за стандартної вологості;

Проведемо розрахунки:= 1,3,

о =(47 / 3) + 62 + 54 + 46 + 31 + 35 = 244 мм,

п = 125 мм,

Кв = 300 м³,

Х = 14%

Удм = h * Wn + Wo * 104Кв * (100 - ×) = 1,3 * 125 + 244 * 104300 * (100 - 14) = 165120025800 = 64 ц/га

Дійсно можлива урожайність кукурудзи на зерно за стандартної вологості згідно даних становить 64 ц/га.

5. Розробка системи агротехнічних заходів вирощування запрограмованого врожаю кукурудзи на зерно

.1 Господарсько-біологічна характеристика підібраних сортів

"Дніпровський - 181 СВ"

Надійний і пластичний ранній зерновий гібрид із чудовим співвідношенням "ціна-якість".

Оригінатор: ДУ "Інститут сільського господарства степової зони НААН України" (м. Дніпропетровськ).

Тип гібрида - простий модифікований;

Група стиглості - ранньостиглий (ФАО 180);

Рослина - висота 230 - 240 см., висота прикріплення качана - 60-65 см., не кущиться. Кількість листків на головному стеблі - 14.

Качан - слабо конусовидної форми довжиною 18-20 см., рядів зерен 14-16, зерен в ряду 34-36; стрижень качана - червоний.

Зерно - жовто-оранжеве, напівзубовидне, вага 1000 зерен 260 г.; Вихід зерна з качана 78-80%.

Стійкість - гібрид стійкий до полягання та ламкості стебла; стійкий до основних хвороб; відносно холодо- і посухостійкий.

Урожайність - дуже висока і стабільна у своїй групі, забезпечує суттєву перевагу над трьохлінійними гібридами. Потенційна - 11,0-11,5 т./га.

Вологовіддача - завдяки ранньостиглості забезпечує рівень 17-18% на кінець вересня.

Збиральна густота - від 50 тис./га. у Степу, 70-80 - Лісостеп, 85-90 тис. рослин на 1 га. на Поліссі.

Особливості - гібрид інтенсивного типу, чутливий до умов живлення, універсальний (зерно і силос), високоврожайний - неодноразово перевищував рубіж 10 т./га., достатня посухостійкість та жаростійкість, ранньостиглість, досить низька збиральна вологість.

Перевірений за технології "no-till".

Досить непростий в насінництві, тому вимагає уважного вибору постачальника насіння.

У Реєстрі сортів рослин України з 2002 р.

"Товтрянський-188МВ"

Продуктивний ранній гібрид з низькою вартістю посівної одиниці.

Оригінатор: ДУ "Інститут сільського господарства степової зони НААН України" (м. Дніпропетровськ), ТОВ "Науково-виробнича агрокорпорація "Степова"

Тип гібрида - трилінійний;

Група стиглості - ранньостиглий (ФАО 180);

Рослина - висота 240-250., висота прикріплення качана - 70-80 см., за надмірного зволоження може слабко кущиться;

Качан - слабо конусовидний, довжиною 20-21 см., рядів зерен 14-16, зерен в ряду 32-34; стрижень качана червоний.

Зерно - жовто-помаранчеве, кременисто-зубоподібне, середнє - вага 1000 зерен 260 г.; Вихід зерна з качана 78-80%.

Стійкість - гібрид досить стійкий до полягання та ламкості стебла; стійкий до основних хвороб; холодостійкість - дуже висока, посухостійкість - вище середнього.

Урожайність - дуже висока і стабільна у своїй групі. Потенційна - до 11,0 т./га.

Вологовіддача - завдяки ранньостиглості цілком достатня.

Збиральна густота - від 50-55 тис./га. у Степу, 70-80 - Лісостеп, 85-90 тис. рослин на 1 га. на Поліссі.

Особливості - гібрид універсальний: непогана і стабільна зернова продуктивність поєднується із дуже хорошими силосними характеристиками. Краще проявляє себе у західних і північних регіонах.

У Державному реєстрі сортів рослин України з 2007 р.

"Почаївський 190 МВ"

Гібрид для хорошого хазяїна. У своїй групі стиглості - один із найкращих на ринку.

Оригінатор: ДУ "Інститут сільського господарства степової зони НААН України" (м. Дніпропетровськ)

Тип гібриду: Простий

Група стиглості: Ранньостиглий (ФАО 190)

Рослина: порівняно середньоросла 190-200 см., економна, не кущиться, качани кріпляться на висоті 60-70 см.

Качан: циліндричної форми, довжиною 18-20 см., число рядів зерен на качані 16-18, зерен в ряду 36-38, стрижень в першому поколінні червоний, вихід зерна 80-85%.

Зерно: жовта, зубоподібна, маса 1000 зерен 270-280 г.

Стійкість: до вилягання 7 балів, холодостійкість 7 балів, до посухи 7 балів, до ураження основними хворобами 7 балів, до пошкодження шкідниками 7 балів

Збиральна густота: (тис. шт./га) - Лісостеп - 75-80, Степ - 50-55

Урожайність: за рівнем урожайності конкурує з більш пізніми гібридами, потенційна 11,0-12,5 т/га

Вологовіддача - дуже добра - на рівні найкращих іноземних гібридів.

Зони вирощування: Лісостеп, Степ

Особливості: за показниками урожайності і темпів скидання вологи - один із найкращих ранніх гібридів на ринку України, враховуючи усіх іноземних конкурентів. Інтенсивний, вимогливий до належної густоти посіву. Рослина легка, компактна і економна - типово зерновий гібрид. Достатньо стійкий до несприятливих погодних умов.

Дуже складний у насінництві, тому завжди буде у дефіциті.

У Державному реєстрі сортів рослин України з 2009 р.

"Кремінь - 200 СВ"

Недорогий гібрид для силосних посівів та виробництва зерна для переробки на крупу.

Оригінатор: ДУ "Інститут сільського господарства степової зони НААН України" (м. Дніпропетровськ)

Тип гібрида - трьохлінійний;

Група стиглості - середньоранній (ФАО 210);

Рослина - висота 250-270 см., висота прикріплення качана - 70 см.; Кількість листків на головному стеблі - 15.

Качан - слабо конусовидної форми довжиною 23-24 см., рядів зерен 12-16, зерен в ряду 35-40; добра озерненість верхівки; стрижень качана - білий.

Зерно - жовте, кременисте, вага 1000 зерен 270 г.; Вихід зерна з качана 75-78%.

Стійкість - гібрид стійкий до полягання та ламкості стебла; стійкий до основних хвороб; посухостійкість та жаростійкість - порівняно добра.

Урожайність - висока і стабільна урожайність. Потенційна - до 12,0 т./га.

Збиральна густота - від 45-50 тис./га. у Степу, 70-80 - Лісостеп, 80-85 тис. рослин на 1 га. на Поліссі.

Особливості - універсальність (зерно і силос), висока урожайність, достатня посухостійкість та жаростійкість, ранньостиглість, придатність зерна до переробки на крупу.

У Реєстрі сортів рослин України з 2003 р.

.2 Розміщення кукурудзи в сівозміні

Господарство знаходиться в районі Степу. У минулому в цій зоні, коли площі просапних культур були невеликі, кукурудзу розміщували переважно після колосових, з яких кращим попередником вважалися озимі. Вони рано звільняють поле, очищають його від бур'янів за рахунок доброї кущистості, високого і густого травостою, не мають спільних з кукурудзою збудників хвороб та шкідників. Післяжнивні рештки цих культур розкладаються в ґрунті швидше, ніж просапних, тому при достатньому зволоженні поле після озимих орати неважко. Крім того, коренева система колосових розміщується переважно в метровому шарі ґрунту. У Степу внаслідок осінньо-зимових опадів запаси води в ґрунті до весни поповнюються - і метровий шар, як правило, рівномірно зволожений.

Колосові попередники кукурудзи висушують ґрунт майже однаково. Проте забур'яненість після кожної культури різна. Це має велике значення у виробництві. Наприклад, ячмінь низькорослий, часто вилягає і майже ніякої дії не проявляє на бур'яни, тому після колосіння ячменю останні обганяють його в рості і встигають обсіменитися. Через це кукурудза, посіяна після ячменю, буває дуже забур'яненою. Але при розробленні схем сівозмін озимих як попередників кукурудзи не вистачає, тому її розміщують і після ячменю. У такому випадку треба особливу увагу звертати на знищення бур'янів. [3]

Просапні культури (соняшник, цукрові буряки) завдяки добре розвинутій на велику глибину кореневій системі дуже висушують кореневмісний шар ґрунту і через це в роки з малою кількістю опадів запаси води під кукурудзою після цих попередників недостатні, що призводить до недобору її зерна.

Соняшник як попередник кукурудзи має свою специфіку - крім значного висушування ґрунту дає падалицю, для знищення якої потрібні додаткові агротехнічні та хімічні засоби. [3]

При розміщенні кукурудзи після кукурудзи запаси води в кореневмісному шарі ґрунту в посушливі роки значно більші, ніж після цукрових буряків та соняшнику. Дуже висушують ґрунт багаторічні трави і суданська трава.

Треба пам'ятати, що менші запаси води в нижній частині кореневмісного шару залишають такі попередники кукурудзи, як соняшник, цукрові буряки та суданська трава, а кращий поживний режим ґрунту спостерігається після гороху, озимої пшениці.

Ячмінь та соняшник для кукурудзи залишають дуже мало поживних речовин.

В усіх ґрунтово-кліматичних підзонах Степу кукурудза реагує на попередники, проте більший вплив їх спостерігається в посушливі роки.

У Степу, де господарства мають м'ясний і молочний напрям розвитку, виникає необхідність збільшити частку кукурудзи в сівозмінах. Ось чому тут доводиться сіяти кукурудзу після кукурудзи протягом двох-трьох і більше років. Крім того, близьке розміщення кукурудзи від тваринницьких ферм, яке сприяє зменшенню затрат на виробництво кормів, також змушує господарства вирощувати її на одному місці декілька років.

Думка деяких спеціалістів, що в сівозмінах урожаї кукурудзи більші, ніж у беззмінних посівах, правильна тільки в тих випадках, якщо кукурудзу сіють після кращих попередників. Під беззмінними посівами кукурудзи при систематичному внесенні добрив родючість ґрунту не погіршується.

Дані наукових установ показують, що зниження врожаю кукурудзи в беззмінних посівах відбувається в основному через збільшення ураженості рослин хворобами та шкідниками, а також через збільшення забур'яненості посівів. Ось чому для кращого загортання післяжнивних решток, зменшення ураженості рослин кукурудзи хворобами і зниження забур'яненості поля орати під беззмінні посіви доцільно на глибину понад 20-22 см плугами з передплужниками.

При беззмінному вирощуванні кукурудзи для знищення бур'янів можна використовувати підвищені норми гербіцидів триазинової групи, які в сівозміні практично застосовувати неможливо. Дослідженнями з'ясовано, що на чорноземних ґрунтах кукурудзу в беззмінних посівах доцільно вирощувати 6-10, а на каштанових - 3-5 років.

Оскільки вирощування кукурудзи на зерно протягом трьох-чотирьох років підряд на одному полі практично не знижує її продуктивності, цілком допустиме насичення 10-пільних сівозмін кукурудзою в Північному Степу до 40-50%, у південному - до 30, а в спеціалізованих сівозмінах з короткою ротацією - до 75-80%.

Урожай силосної маси кукурудзи в Степу майже однаковий після озимої пшениці, ячменю, кукурудзи на зерно і цукрових буряків. Якщо кукурудзу на силос сіють після соняшнику, спостерігається тенденція до зниження її урожайності.

Узагальнюючи дані наукових установ та передового досвіду господарств Степу, можна зробити висновок, що в північних районах кукурудзу на зерно насамперед треба сіяти після озимої пшениці по парах, після багаторічних трав та зернобобових культур і після кукурудзи. Допустимі посіви її після ячменю та цукрових буряків.

У центральній частині Степу кукурудзу на зерно доцільно висівати після озимини, якій передували чорні та зайняті пари, зернобобові, багаторічні трави одного року використання на один укіс, кукурудза на силос, і після кукурудзи у фазі повної стиглості зерна.(Додаток 4).

.3 Обробіток ґрунту

При безгербіцидній технології вирощування кукурудзи велике значення має основний обробіток ґрунту. Його проводять з урахуванням попередника, типу ґрунту, рельєфу, ступеня і особливості забур'янення поля. [10]

У зоні достатнього зволоження на забур'янених полях ефективний напівпаровий обробіток ґрунту. Після ранніх попередників (зернових, зернобобових) ґрунт слідом за збиранням дискують на глибину 6-8 см. Вносять мінеральні та органічні добрива і проводять оранку на глибину 27-30 см.

Через два-три тижні проводять поверхневий обробіток для знищення сходів бур'янів за допомогою культиватора, дискової борони, важких борін чи інших знарядь. Обробітки повторюють в міру появи другої, третьої хвиль сходів бур'янів.

Після пізніх попередників (буряк, багаторічні трави, кукурудза) важливо задискувати поля важкими боронами БДТ-7,0 для доброго подрібнення рослинних решток. Потім вносять добрива і орють ярусними плугами ПЯ-3-35; ПНЯ-4-40 на глибину 27-30 см.

Кукурудза на більшості типів ґрунтів негативно реагує на веснооранку.

За умов достатнього зволоження у другій половині літа зяблевий, зокрема напівпаровий, обробіток ґрунту можна замінити сівбою післяжнивних сидеральних культур - гірчиці білої, редьки олійної. В жовтні зелену масу їх заорюють на глибину 27-30 см. Після пізніх попередників як сидеральну культуру можна висівати озиму суріпицю (не пізніше 10-15 вересня) і приорювати її зелену масу навесні [10].

Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є збереження вологи в ґрунті, очищення від бур'янів, створення сприятливих умов для проростання насіння і одержання своєчасних сходів.

Загальноприйнятим обов'язковим прийомом є ранньовесняне боронування і вирівнювання поверхні фізично стиглого ґрунту за допомогою важких борін і волокуш-вирівнювачів, які рухаються по полю під кутом 45° до напряму оранки. Після появи сходів бур'янів проводять першу культивацію на глибину 10-12 см. Другу хвилю пророслих бур'янів знищують передпосівним обробітком, який найкраще провести за допомогою комбінованих агрегатів типу Компактор, Європак, ЛК-4.

Передпосівний обробіток проводять на глибину загортання насіння: на 4-6 см на важких ґрунтах і на 6-8 см на легких ґрунтах. Якщо строки сівби пізніші, проводять 2-3 культивації, знищуючи при цьому нові хвилі пророслих бур'янів. Розрив у часі між передпосівним обробітком і сівбою повинен бути мінімальним - не більше півгодини. (Додаток 5)

.4 Удобрення кукурудзи

Кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. З органічних добрив найчастіше використовують підстилковий гній, який вносять під оранку. Норма внесення залежить від зони і родючості ґрунту. У західному Лісостепу вона становить 30-40 т/га, на Поліссі - 40-60 т/га. Рідкий гній слід вносити до 80-100 т/га і негайно заробляти в ґрунт. Не рекомендується весняне внесення гною. Краще його закагатувати і використати вже восени.

У світовому рослинництві і, зокрема, найширше у країнах Західної Європи, використовується зелене добриво. Для сидерації слід використовувати люпин, суріпицю, ріпак, гірчицю білу, редьку олійну та ін. Приорювання зеленої маси післяукісного люпину можна прирівняти до внесення 20-30 т/га гною [7].

На формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя використовується 24-32 кг азоту, 10-14 кг фосфору, 25-35 кг калію, по 6-10 кг магнію і кальцію, 3-4 кг сірки, 11 г бору, 14 г міді, 110 г марганцю, 0,9 г молібдену, 85 г цинку, 200 г заліза. Залежно від рівня врожайності засвоюється різна кількість поживних речовин .

Азот має найбільший вплив на рівень урожайності. На початкових фазах росту засвоєння азоту незначне (3-5%). Зменшення засвоєння азоту, викликане низькими температурами навесні, спричинює пожовтіння рослин і гальмування їх росту. Інтенсивніше азот надходить в рослину починаючи з фази 6-8 листків. Так, якщо до фази 8 листків засвоюється лише 2-3% азоту, то від фази 8 листків до фази засихання квіткових стовпчиків (волосся) на качанах засвоюється приблизно 85% загальної кількості азоту. Орієнтовно це припадає на період з другої декади червня до другої декади серпня. Ще 10-13% азоту в рослину надходить у фазах достигання.

За нестачі азоту формуються низькорослі рослини з дрібними світло-зеленими листками. [7]

Критичний період засвоєння азоту - фаза цвітіння. У цей час висока температура сприяє проходженню процесів мінералізації і вивільнення азоту з ґрунту, який кукурудза використовує найкраще серед зернових культур. Тому норму внесення мінерального азоту орієнтовно встановлюють з розрахунку N15 на 1 т зерна на родючих ґрунтах і N20 на 1 т зерна на бідніших ґрунтах. За врожайності 8 т зерна необхідно внести N120(8 т х 15 кг) - N160(8 т х 20 кг). За врожайності 10 т зерна норма внесення азоту зростає до N150-200

Кукурудза добре реагує на внесення карбаміду або суміші карбаміду і аміачної селітри у співвідношенні 1:1. Вносять добрива за 10 днів до сівби під культивацію. Спочатку засвоюється нітратний азот, як найбільш рухомий і доступний. Аміачна форма азоту не вимивається з ґрунту, акумулюється в орному шарі ґрунту і засвоюється рослинами у цій формі пізніше. Частина трансформується у нітратну форму. Амідна форма азоту використовується рослинами в останню чергу, після переходу її в аміачну та нітратну форми.

Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у початковій фазі росту. Він входить до складу нуклеїнових кислот, впливає на енергообмін, відіграє важливу роль у нагромадженні вуглеводів, регулює процеси дихання, фотосинтезу та ін. За його нестачі листки набувають фіолетово-вишневого кольору, затримуються фази цвітіння і достигання. Важливо враховувати, що нестачу фосфору в ранні фази росту неможливо компенсувати внесенням його у пізніші строки.

Засвоєння фосфору покращується при вапнуванні ґрунтів. Проте кукурудза на початкових фазах росту, в умовах низьких температур (менше 10-12°С), слабо засвоює фосфор. Тому вищу ефективність забезпечують добрива, що містять легкодоступні форми фосфору (амофос, 1,0-1,5 ц/га). [7]

Якщо в ґрунті не вистачає калію, то молоді рослини сповільнюють ріст, сповільнюється фотосинтез, листки спочатку стають жовтувато-зеленими по краях, а потім жовтими. Верхівки і краї листків засихають, ніби від опіків. Калій інтенсивно засвоюється від фази 5-6 листків до цвітіння. Він підвищує стійкість до вилягання, до стеблової гнилі та інших хвороб, важливий для формування качанів. Кукурудза дуже чутлива до нестачі кальцію і магнію. Магній входить до складу хлорофілу, бере участь у синтезі амінокислот. Нестача магнію проявляється за несприятливих ґрунтових та погодних умов, за зруйнованої структури ґрунту. Це негативно впливає на процеси цвітіння та запилення, що обмежує зав'язування качанів, зменшує їх озерненість. Критична фаза - зав'язування і формування зерна.

Ефективним є внесення доломіту навіть у невеликих кількостях (3-4 ц/га), оскільки в ньому містяться магній і кальцій. Проводять також листкове підживлення сірчанокислим магнієм. Нестача кальцію проявляється при високих нормах внесення NPK.

Норма мінеральних добрив розраховується на запланований урожай і змінюється залежно від типу ґрунту, попередника, наявності органічних добрив. Для Степу вона становить орієнтовно N80-140Р80-100К70-120. Всю норму фосфорних і калійних добрив необхідно внести восени під оранку, азотні вносять під весняну культивацію (70-90%), решту використовують для підживлення під час вегетації. Кукурудзу за інтенсивної технології вирощування здебільшого не підживлюють. Для забезпечення рослин кукурудзи магнієм рекомендується використовувати калійне добриво калімагнезію, в якому міститься 6-8% магнію і 28% калію. Складні добрива (нітроамофоска тощо) найбільш ефективні при внесенні навесні під культивацію за 10-14 днів перед сівбою і доброму вимішуванні гранул добрив з ґрунтом. Норма внесення 5-8 ц/га. [7]

Кукурудза добре реагує на листкове підживлення карбамідом - 6%-ним розчином (6 кг карбаміду на 100 л води). Обприскують посіви зранку або ввечері, коли температура є нижчою. Найкраще підживити рослини від фази 6-7 листків впродовж трьох тижнів 1-3 рази через 6-8 днів. Одночасно вносять мікроелементи та водорозчинний сірчанокислий магній (MgS04 5%-ої концентрації). [7]

Вплив добрив на якість зерна. Оптимальне забезпечення рослин фосфором і калієм збільшує стійкість кукурудзи до термічного стресу і нестачі води, поліпшує амінокислотний склад білка. Фосфор і магній сприяють кращому виповненню зерна, забезпечують рівномірне і більш швидке достигання урожаю. Найбільший вплив на якість зерна має азот, який крім збільшення врожайності сприяє підвищенню вмісту білка і жиру в зерні.

Враховуючи дані про винос поживних речовин одиницею врожаю, наявності їх у ґрунті та коефіцієнтів використання з ґрунту та добрив, визначаються загальні норми внесення мінеральних добрив на запланований урожай за формулою:

НД = 100 * У * В - (30 * П * Кп + ОД * Со * Ко)Км,         (5.4.1)

де НД - норма добрива, кг/га діючої речовини;

У - величина запрограмованого врожаю;

В - винос одним центнером основної та побічної продукції азоту, фосфору і калію, кг;

- коефіцієнт переводу мг/100г поживної речовини, кг/га;

П - вміст NPK у ґрунті, мг/100г;

Кп - коефіцієнт використання поживної речовини з ґрунту, %;

Од - норма органічних добрив, т/га;

Со - вміст в одній тонні органічного добрива поживної речовини, кг;

Ко - коефіцієнт використання поживної речовини з органічного добрива, %;

Км - коефіцієнт використання поживної речовини з мінеральних добрив, %.

НN == 100*64*3,3-30*9*1550 = 8625-205050 = 657550 = 131,5 кг/га

НР =  100*64*1,2-30*7,5*1020 = 3644-125020 = 239420 = 119,7 кг/га

НК =  100*64*3-30*8*3060 = 19200-720060 = 693060 = 200 кг/га

Таблиця 5.4.1

Система застосування мінеральних добрив під кукурудзу

.5 Підготовка насіння та сівби

Насіння кукурудзи до сівби найбільш якісно готують на насіннєвих заводах де його доводять до високих посівних кондицій: висушують до вологості 13-14%, калібрують (за товщиною, шириною та довжиною) на фракції, інкрустують, протруюють вітаваксом 200 (2 кг/т), максимом 025 (1 кг/т) та іншими препаратами. Відповідно до державного стандарту, насіння товарних гібридів (F1) має задовольняти таким нормам якості: мати типовість мінімум 98%, схожість не менше 92%, чистоту не менше 98%, насіння сортів (рН 1 - 3) не менше 87% схожість та чистоту не менше 98%. Особливо високої якості має бути насіння при сівбі кукурудзи в допустимо ранні строки. [10]

Таблиця 5.5.1

Підготовка насіння до сівби

Способи сівби. Сіють кукурудзу пунктирним способом з міжряддями 70 см з допомогою сівалок СУПН-8, СУПН-12А, УПС-8, УПС-12, Оптіма. У надмірно загущених посівах пригнічується ріст і розвиток качанів.

Глибина сівби. У Лісостепу і на Поліссі насіння кукурудзи загортають на глибину 4-6 см, на легких ґрунтах і при підсиханні посівного шару - на 5-8 см. На вологих ґрунтах глибину сівби зменшують до 3-4 см. В умовах Західної України при сівбі ранньостиглих холодостійких гібридів у пізніші строки рекомендується сіяти на глибину 2-3 см. У степових районах з дефіцитом вологи у верхньому шарі ґрунту насіння загортають на глибину 6-10 см.

Важливе значення для одержання дружних, вирівняних сходів має дотримання рівномірної глибини загортання насіння, що забезпечується ретельним вирівнюванням ґрунту і правильним регулюванням сівалки на задану глибину.

Строки сівби. За оптимальних умов сходи з'являються через 7-8 днів. За холодної погоди кукурудза може зійти через 3 тижні. Інкрустоване насіння може знаходитись у ґрунті один місяць і після цього дати сходи. Кукурудзу на зерно і силос сіють, коли температура ґрунту на глибині 10 см становить 10-12°С. Холодостійкі гібриди можна висівати раніше, за температури ґрунту 8-10°С впродовж трьох днів. У недостатньо прогрітий ґрунт сіяти ризиковано.

За народною прикметою, фенологічною ознакою настання строків сівби є цвітіння черемхи, черешні.

Запізнення зі строками сівби відносно оптимальних на 10 днів спричинює зниження врожаю зерна на 6-8 ц/га, значно підвищує вміст вологи в зерні. Не повинно бути значної (більше одного тижня) різниці між строками сівби кукурудзи на зерно і силос, оскільки мета вирощування одна - мати якнайвищий урожай зерна.

В умовах Західного Лісостепу і Полісся календарні строки сівби кукурудзи припадають на період з 1 по 15 травня, у тепліших регіонах України - з 20 по З0 квітня. [10] Швидше на 6-10 днів можна висівати інкрустоване насіння. У роки з ранньою весною їх можна сіяти 10-20 квітня, а в умовах пізньої весни - з 20-25 квітня.

Таблиця 5.5.2

Сортові і посівні якості насіння

Норма висіву. Необхідно розрізняти два терміни: кількість насінин для висіву на одиниці площі, кількість рослин перед збиранням на одиниці площі. Рекомендована густота для умов України коливається в значних межах 40-80 тис. рослин на 1 га перед збиранням. Для ранньостиглих сортів і гібридів густота рослин може зростати до 85-90 тис./га і більше.

Кількість насінин, що висіваються на одиницю площі, включає резерв на зменшення рослин під час сходів (різниця між лабораторною і польовою схожістю) і випадання впродовж вегетації.

Щоб забезпечити передзбиральну густоту рослин, встановлюють страхові надбавки насіння. Вони можуть становити від 5-10% до 30-40% залежно від рівня технології, зокрема якості насіння, підготовки ґрунту, класу сівалки.

Вагова норма висіву насіння становить 10-25 кг/га. [11]

Необхідно враховувати, що надмірне загущення посівів спричинить надмірну витрату вологи з ґрунту, підвищить конкуренцію рослин за світло, що призведе до слабшого наливання зерна, збільшення кількості дрібних качанів, запізнення зі строками збирання врожаю. Ранньостиглі гібриди можна сіяти густіше ніж пізні, оскільки вони формують менші рослини.

Дуже важливе значення має не тільки оптимальна кількість рослин, а й рівномірне розміщення їх на площі. Зменшення ширини міжрядь понад 70 см при вирощуванні кукурудзи на зерно призводить до рівномірного стояння рослин, але негативно впливає на ріст качанів і особливо на формування зерна в них після цвітіння. Тому необхідно рівномірно, на однаковій відстані розміщувати насіння (рослини) в рядку. Для забезпечення рівномірного розміщення насіння в рядку потрібно сіяти зі швидкістю 4-7 км/год. Для пневматичних сівалок швидкість руху 5 км/год., механічних - не більше 7 км/год.

На 1 м довжини рядка при ширині міжрядь 70 см повинно висіватись орієнтовно 5,6 насінин, що забезпечить густоту 80 тис./га, 6,3 насінин (90 тис./га), 7 насінин (100 тис./га).

Норма висіву кукурудзи розраховується за формулою:

Н = 100 * К * АГП , (5.5.1)

де Н - норма висіву, кг/га;

К - рекомендована поштучна норма висіву, тис.шт./га;

ГП - посівна придатність насіння, %;

А - маса 1000 насінин, кг.

кукурудза агротехнічний врожай зерно

Н = 100*45*0,2993,1 = 130593,1 = 14 кг/га

Отже, вагова норма висіву кукурудзи на зерно гібриду білозірський буде 14 кг/га.

5.6 Догляд за посівами

Догляд за посівами кукурудзи починається з боронування в перші дні після сівби. Якщо до появи сходів утворилася ґрунтова кірка, її треба зруйнувати боронуванням в 1-2 сліди. Наступне боронування проводять після появи сходів. Дворазове боронування має на меті не лише розпушування ґрунту, але й знищення бур'янів. Важливим прийомом догляду за посівами кукурудзи є міжрядний обробіток, що проводять не менш 2-3 разів протягом літа в поздовжньому й поперечному напрямках з ретельною прополкою бур'янів біля гнізд.

Першу культивацію в поздовжньому й поперечному напрямках проводять із появою 3-4 листів. Під час культивації ретельно просапують бур'яни в гніздах. Другу обробку міжрядь починають через 2-3 тижні після першої, а третю - приблизно через такий же проміжок часу після другий, залежно від ущільнення ґрунту й появи бур'янів. Четверту обробку міжрядь, якщо в цьому є необхідність, проводять перед викиданням мітелок. Для більше тривалої підтримки ґрунту в пухкому стані й поліпшення аерації в районах достатнього зволоження, особливо на глинистих ущільнених ґрунтах, рекомендується останню культивацію заміняти підгортанням. Міжрядний обробіток ґрунту, підтримує поверхневий шар її в розпушеному стані, сприяє збереженню вологи, знищенню бур'янів і створює умови для гарного розвитку кореневої системи.

Велику шкода посівам кукурудзи приносять шкідники й хвороби, втрати врожаю від яких нерідко досягають 50%, у той же час знижується якість зерна. До найбільш шкідливих хвороб кукурудзи відноситься пухирчаста сажка, сильно розповсюджена на півдні України. Вона вражає стебла, качани, листи, утворюючи на заражених місцях здуття із чорним пилом. При їхньому дозріванні оболонка здуттів лопається, суперечки розносяться вітром, заражаючи інші рослини, а також попадають у ґрунт. Із хвороб, що мають велике поширення, необхідно відзначити летючу сажку, що вражає переважно чоловічі суцвіття й качани кукурудзи. Не меншу шкоду приносить суха гниль. Вона вражає насіння, качани, стебла й листи кукурудзи. Листи й стебла вкриваються коричневими плямами з більшою кількістю чорних крапок на поверхні, зерно також забарвлюється в коричневі кольори, руйнується й втрачає схожість. Хвороба фузаріоз вражає качани кукурудзи, покриваючи насіння тріщинами, суперечками, насіння виходять щуплими або розм'якшуються й при підсиханні руйнуються. Кукурудза уражається також червоною й білою гниллю, бактеріальною плямистістю. Основні міри боротьби із хворобами: ретельне збирання з поля всіх уражених рослин й їхнє спалювання, глибока осіння оранка, дотримання сівозміни з поверненням кукурудзи на колишнє місце через кілька років, відбір здорових насінних качанів, заміна сприйнятливих сортів стійке й урожайними, зберігання качанів у сухих приміщеннях при гарній вентиляції. [1]

Зі шкідників, широко розповсюджених і несущих більшу шкоду посівам кукурудзи, є: дротяник, капустянка, кукурудзяний метелик, гусениці якого часто вражають качани кукурудзи. До шкідників ставляться також бавовняна совка, озима совка, комірні кліщі. Основні способи боротьби зі шкідниками: ретельне збирання кукурудзи й рослинних залишків, глибока зяблева оранка заражених ділянок, ретельна прополка посівів кукурудзи й збирання з поля бур'янів, обробіток насіння та хімічний захист посівів.

Хвороби проростків і сходів. Викликані бактеріями Fusarium, Aspergillus, Penicillium, Alternaria та ін. При використанні неякісного насіння (ураження хворобами, тріщини на оболонці, низька енергія проростання тощо), сівбі кукурудзи у холодний ґрунт, низьких температурах під час проростання насіння - ці збудники призводять до зрідження сходів, рослини повільно ростуть, неоднорідні за висотою. Найбільш ефективні заходи боротьби з ними - використання високоякісного протруєного насіння, оптимальні строки сівби і глибина загортання насіння, якісна підготовка ґрунту, ущільнення насіннєвого ложа, правильне співвідношення елементів живлення. [6]

Кореневі і стеблові гнилі спричинюються грибами Fusarium, (iiberella, Helminthosporium, Sclerotinia, Diplodia та ін. Найбільш поширені при монокультурному вирощуванні кукурудзи. Можуть вже на перших фазах росту уражати корені і нижню частину стебла. Руйнуються тканини, припиняється транспортування води, листки і стебла жовтіють, качани звисають вниз, рослини вилягають. Сильніше уражаються ранньостиглі гібриди. Збудники fusarium сприяють утворенню небезпечних мікотоксинів цеараиенонів і трихотеценів (Т2-токсин і НТ2-токсин), які спричинюють При споживанні інфікованих зерен у людини та тварин важкі захворювання. Необхідно підбирати стійкі до ураження гниллю гібриди, і дотримуватись сівозміни, збалансовувати норми внесення елемементів живлення (небезпечним є перевищення азоту над калієм), сівба в оптимальні строки, боротись з шкідниками та іншими стреl оцими факторами. Важливо протруювати насіння (вітавакс,максим, преміє, роялфло).

Нігроспороз. Збудник - гриб Nigrospora oryzae Petch. Уражує качани, листкові піхви, стебла у період достигання кукурудзи. І найбільш інтенсивно розвивається за високої вологості і температури в межах 20-25°С, особливо на пізніх посівах. Качани недорозвинуті, розщеплюються вздовж та розламуються впоперек. Зерно щупле, тьмяного, сіруватого кольору, легко осипається. Між рядами зернівок у борозенках розвивається біла або сірувата павутинна грибниця. Заходи захисту - cвоєчасне збирання кукурудзи; очищення полів від післязбиральних решток; осіння оранка; добір здорових качанів, калібрування та протруювання насіння (Альфа-Протруйник).

Гельмінтоспоріоз листя. Збудник - гриб Helminthosporium turcicum Pass. Поширений у більшості районів вирощування кукурудзи. На листках спочатку з'являються коричневі чіткі великі плями, які можуть сягати до 10 см завдовжки. Тканина у них висихає і набуває кольору соломи, через що хворобу інколи називають "білою плямистістю". Сильно уражені листки в'януть, а потім засихають. Заходи захисту - Найбільш ефективним та екологічно доцільним заходом захисту є впровадження у виробництво стійких гібридів з генетичним захистом від хвороби. Запобіжні агротехнічні заходи для ліквідування ранньої інфекції - очищення полів від післязбиральних решток та осіння оранка. На насіннєвих посівах, або на полях, де вирощується цукрова кукурудза для ринків свіжої продукції, необхідно використовувати фунгіциди (Альфа-Стандарт) при перших ознаках ураження, починаючи з моменту появи однієї-двох плям на листі.

Пухирчаста сажка. Збудник - гриб Ustilago zeae Beckm. Спори гриба розносяться вітром, опадами, комахами. Уражує качани, стебла і репродуктивні органи у вигляді характерних жорстких пухлин діаметром до 15 см. Органи рослин здатні уражуватися у будь-який період їх росту. Хламідоспори з пухирчастого наросту зберігаються на рослинних рештках, у ґрунті, на насінні до 12 місяців. Згодовування тваринам силосу, що містить пухирчасту сажку, не впливає на здоров'я тварин. Основні заходи боротьби - дотримання сівозміни і сівба протруєним насінням (вітавакс, преміє, реал).

Летюча сажка. Збудник - гриб Sorosporium reilianum Mc.Alp. Поширена скрізь, де вирощують кукурудзу. Уражуються суцвіття, волоть, качани. Волоть у період цвітіння перетворюється в чорну летючу масу, качани - в чорний сухий клубок, що розпилюється повільно до фази повного достигання кукурудзи. Втрати врожайності набагато вищі, ніж при ураженні пухирчастою сажкою. Сприяє поширенню монокультура, пізні строки сівби, тепла весна і посушливе літо. Заходи захисту - агротехнічні і протруювання насіння (вітавакс, преміє, реал). [2]

Вірусні хвороби. Кукурудза може уражатися такими вірусними хворобами: мозаїчна хвороба кукурудзи, мозаїка цукрової тростини, штрихуватість кукурудзи, крапчастість кукурудзи, карликовість, плямистість листя та ін. Заходи захисту зводяться до знищення хворих рослин, бур'янів, які мають спільний вірус, захисту від комах (цикадка, попелиця, жуки), що є перенощиками вірусних хвороб, підбір стійких гібридів.

Кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilalis Hb). Поширений в Україні повсюдно, але найбільшої шкоди завдає в зоні Лісостепу. Зимують гусениці у стеблах пошкоджених рослин. Навесні за температури 15-16°С заляльковуються. Літ метеликів збігається з початком викидання волоті кукурудзи. Через 3-5 днів самки відкладають яйця купками на нижній бік листків, у середньому до 400 яєць кожна. У перші дні після відродження гусениці живуть на поверхні рослин, потім через пазуху листків потрапляють у середину стебла. Гусениці метелика прогризають ходи у стеблах, ніжках качанів, волотях, пошкоджують листки, качани, зерно. Пошкоджені стебла і качани у вітряну погоду надламуються і падають. Гусениця жовто-сіра з рожевим відтінком і темною смужкою вздовж спини, завдовжки 20-25 мм. Метелик у розмаху крил 26-32 мм. У самки передні крила біло-жовті або світло-коричневі з двома поперечними хвилястими лініями, задні крила світліші.

У самців передні крила світло-коричневі або бурувато-сірі з блідо-жовтими смужками, а задні - з світлою перев'яззю посередині.

Для боротьби з цим шкідником на початку і в період масового відкладання яєць випускають трихограму (50-200 тис./га). У період масового розвитку гусениць при заселенні шкідником 10% рослин посіви обприскують інсектицидами.

Дротяники (ковалики). Жуки мають видовжене тіло (7-14 мм), зверху від жовто- до чорно-коричневого кольору, здатні підстрибувати, видаючи при цьому звук. Личинки (власне дротяники) мають вузьке червоподібне тонке, циліндричне жорстке тіло, від жовтого до червоно-бурого кольору з трьома парами однаково розвинутих ніг. Зимують личинки в ґрунті на глибині від 25-35 до 70-90 см. Навесні вони піднімаються у верхній шар (1-8 см) ґрунту, живляться набубнявілим насінням, виїдаючи зародок та ендосперм, пізніше сходи рослин. При сильному ураженні посіви зріджуються, іноді є потреба в їх пересіві. Вгризаючись у підземну частину рослини, дротяники можуть завдавати шкоди впродовж всього літнього періоду. Шкідливість дротяників підвищується в умовах затяжної прохолодної весни. Найбільшої шкоди кукурудзі завдають личинки (дротяники) таких видів коваликів: темний, посівний, смугастий, степовий, західний, широкий, блискучий. Хімічний захист полягає у передпосівній обробці насіння: промет 400,40%-й мк.с. (25 л/т), гаучо, 70% з.п. (130 г на 100 тис. насінин), космос 250, т.к.с. (4,0 л/т), круізер 350, т.к.с. (6-9 л/т), семафор, 20% т.к.с. (2,0-2,5 л/га). Під час сівби вносять флагман (2,5-3,0 л/га).

Чорниші (Tenebrionidae)

Мідляк кукурудзяний - жук завдовжки 7-10 мм з овальним чорним тілом. Личинки завбільшки до 20 мм, від сіро-жовтого до жовто-коричневого забарвлення.

Мідляк широкогрудий - жуки великі (17-27 мм) чорні. Забарвлення личинок від жовтого до темно-жовтого, довжина до 40 мм, ширина близько 5 мм. Зимують жуки у ґрунті, у квітні виходять на поверхню. Яйця відкладають у поверхневий шар ґрунту, починаючи з травня і до кінця вегетації. Личинки виїдають порожнини у набубнявілому насінні, пошкоджують підземну частину стебел, паростки та коріння. У роки масового розмноження перед сівбою для обробки насіння використовують промет 400 (25 л/т).

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica vigrifera Le Conte) - новий карантинний шкідник. Дорослі жуки виїдають пиляки волоті, вигризають смужками листки. Личинки відроджуються в другій половині травня (за температури ґрунту понад 11°С) і живляться корінням кукурудзи. Вони білі з темно-коричневою головою і грудним щитком.

Жуки 4-5 мм завдовжки блідо-зеленувато-жовтого забарвлення з трьома темними поздовжніми смужками на надкрилках у самок. З'являються на посівах у період викидання волоті у кукурудзи.

Шведська муха (Oscinella frit). Один з найпоширеніших шкідників кукурудзи. Шведська муха відкладає яйця у фазі одного-двох листків. Личинки проникають у стебло, спричинюють відставання рослин у рості, склеювання і пошкодження листків, що ускладнює їх розгортання і викривлює.

Часто рослина у разі пошкодження точки росту може відмирати повністю. Небезпека ураження збільшується в умовах тривалого похолодання, що сповільнює ріст рослин.

.7 Строки та технологія збирання врожаю

Кукурудзу на зерно збирають при фізіологічній стиглості за вологості зерна не більшій за 35-40% зернозбиральними комбайнами. До цієї фази нагромадження асимілянтів закінчується, про що свідчить чорний прошарок (чорна точка) між зерном і місцем прикріплення його до серцевини качана. "Чорна точка" з'являється через 55-60 днів після появи стовпчиків з приймочками (волосся) на качані. Якщо вологість зерна не перевищує 30%, то качани відразу обмолочують зерновими комбайнами з пристосуваннями.

У виробництві кукурудзу на зерно збирають у качанах без їх обмолочування і з обмолочуванням. У качанах з їх одночасним доочищенням кукурудзу починають збирати при вологості зерна не більше 35-40% комбайнами КСКУ-6А, КСКУ-6, "Херсонець-9", "Херсонець-200", без качанів - при вологості зерна 30% зерновими комбайнами СК-5, "Нива" з пристосуванням ППК-4.

Збирають кукурудзу також комбайном „ДОН-1500" при підвищеній вологості зерна (35-40%) із спеціальним пристосуванням ПДК-10 для одержання подрібненої зерно-стрижневої суміші.

За останні роки став популярним зернозбиральний комбайн "JOHN DEER" (США), який обладнаний принципово новою кукурудзяною жаткою, конструювання якої дозволяє працювати і поперек поля. [2]

Оптимальні строки збирання мають дуже важливе значення для зернової кукурудзи. Як свідчать дані наукових дослідів, найбільші збори зерна високої якості забезпечує збирання врожаю, яке починають у кінці воскової - на початку повної стиглості і закінчують не більш як за 14-18 днів. У деяких господарствах практикують пізнє збирання кукурудзи, вважаючи, що тоді качани підсохнуть на стеблах. Але аналіз осінньої погоди на Україні показує, що, починаючи з другої половини жовтня, навіть у степових районах здебільшого не буває сприятливих умов для підсихання качанів на пні. Навпаки, в цей період значно знижується температура, а вологість повітря збільшується до 60-70%. Через це випаровування вологи з качанів, вкритих обгортками, майже припиняється, тому вологе зерно під обгортками уражується грибковими мікроорганізмами, знижується його кормова і товарна цінність.

Післязбиральну доробку врожаю і підготовку його до зберігання виконують двома способами: 1) сушка зерна і початків і 2) подрібнення з послідуючою закладкою в башту чи герметично закриті траншеї у вологому виді. Для сушки зерна використовують очисно-сушильні комплекси КЗС-20, КЗС-40 або на площадках активного вентилювання до вологості 15-16% [10]. Фірма "JAFFRANI" (Італія) представляє ефективні сушарки мобільного і стаціонарного типу ємністю від 6,5 до 20,5 тон з продуктивністю за 24 години від 40 до 80 тон на сушінні кукурудзи вологістю від 27 до 13%.

Може закладатись корнаж, що являє собою високопоживну консервовану масу із подрібненого зерна (вологість 24-35%) або подрібнених качанів кукурудзи підвищеної вологості (35-40%). Це цінний корм для відгодівлі свиней. Качани подрібнюють дробарками і масу закладають в траншею. Подрібнена маса трамбується, герметизується плівкою. При заготівлі корнажу важливо добре подрібнити масу, не менш 80% повинно мати діаметр частинок близько 3 мм. Найвищу якість корму одержують за вологості зерна 38% (36-40%). За такої вологості вміст цукру в зерні найвищий. За вищої вологості зерна із засилосованої маси витікає багато соку, а разом з ним втрачається цукор, тому корм стає кислим, менш поживним.

За допомогою кормозбирального комбайна при вологості зерна 40-45% подрібнюють зерно і стрижні разом з листковою обгорткою і силосують. У тваринництві такий корм використовується як концентрований.

Листостеблову масу зернової кукурудзи можна силосувати разом з зеленою масою поукісних посівів, гичкою буряків тощо у співвідношенні 2:1.

При біологічному рослинництві, після збирання зерна, подрібнену листостеблову масу розстеляють на поверхні ґрунту. Пізніше її придисковують важкими боронами БДТ-7,0 і приорюють. З допомогою оборотних плугів і трактора К-700 можна приорати подрібнене кукурудзиння без попереднього дискування, при умові, що глибина оранки становитиме більше 30 см, а плуг обладнаний спеціальними обтікаючими передплужниками. Така технологія збирання забезпечує повернення значної кількості органіки у ґрунт.

6. Нові досягнення науки та передовий досвід вирощування кукурудзи на зерно

Зважаючи на прогноз агрометеорологічних умов на перші три місяці весняно-літнього періоду, є підстави передбачити, що врожай зернової кукурудзи в нашій країні наступного року буде близьким до середнього за попередні п'ять років.

Кукурудза належить до зернофуражних культур з найвищим потенціалом продуктивності, який може сягати 150-200 ц зерна з гектара. Торік площа її збирання в усіх категоріях господарств України становила 2,1 млн. У зв'язку з прогнозованою загибеллю частини посівів озимини цього року, посівна площа її може значно зрости.

Незважаючи на різке зменшення обсягів використання добрив, урожайність кукурудзи в нашій країні істотно зростає. Якщо в середньому за 2000-2004 рр. урожай зерна цієї культури становив 34,1 ц/га, то за 2005-2009 роки він досяг 43,3 ц/га, тобто зріс на 9,2 ц/га, або на 27 відсотків.

У 2010 році Україна вперше зібрала найвищий урожай кукурудзи, який досяг 50,6 ц зерна з гектара. Цьому сприяли як нові гібриди, так і прогресивні технології її вирощування, зокрема нова комплексна, за розробку якої групі вітчизняних учених присуджено Державну премію в галузі науки й техніки.

І все ж, маючи певні досягнення, за рівнем урожайності кукурудзи наша держава ще значно відстає від таких високорозвинутих країн світу, як США, Канада, Франція, Італія, та деяких інших, де збирають по 70-90 ц зерна цієї культури з гектара.

Це свідчить про великі невикористані резерви подальшого підвищення врожайності кукурудзи в нашій країні, які доцільно ширше реалізувати цього року. Агрометеорологічні умови весняного та початку літнього періоду, за результатами аналізу багаторічних даних і розрахунків, передбачають близькими до середньо-багаторічних, однак настання дат стійкого весняного прогрівання повітря до 10°С очікують раніше за норму на чотири-дев'ять днів і в зоні Степу (на 4-6°С), і в Лісостепу (на 5-8), і на Поліссі (на 6-9°С), як і в цілому по Україні.

Суми активних температур повітря з перевищенням 10°С на початку весняно-літнього періоду очікують вищими за середньо-багаторічну норму.

У зв'язку з очікуваним підвищеним тепло-забезпеченням посівів кукурудзи, є підстави передбачати, що достигати вона почне значно раніше.

Висновки

Для одержання вищих урожаїв зерна кукурудзи доцільно розширити впровадження найновіших, особливо маловитратних, заходів підвищення її продуктивності. Зокрема:

придбати насіння найпродуктивніших гібридів з енергією проростання не нижче 90%;

передбачити обробку його кращими вітчизняними регуляторами росту, які, за результатами дослідів, спроможні підвищувати врожаї на 16-22% за окупності витрат прибавками врожаїв не менше ніж у 100 разів;

використати також маловитратні комплексні добрива, мікродобрива та бактеріальні препарати.

Передовим вітчизняним і зарубіжним досвідом доведено, що надмірні передпосівні й післяпосівні обробітки ґрунту, особливо без вирівнювання поверхні, значно збільшують втрати ґрунтової вологи, що негативно впливає на врожай. Якщо ви збираєтеся вирощувати кукурудзу, тоді доцільно врахувати, що високорозвинуті зарубіжні країни, які вирощують урожаї цієї культури в 1,5-2 рази вищі, ніж в Україні, в основному, відмовилися від механічних засобів боротьби з бур'янами. Тепер використовують найновіші високоефективні гербіциди, які за дуже малих доз дають змогу знищувати бур'яни без істотного негативного впливу на навколишнє екологічне середовище.

Слід також врахувати, що значний позитивний вплив на підвищення врожайності кукурудзи мають раціонально ранні строки сівби. За результатами виробничого досвіду та широкого узагальнення дослідів, проведених у США, затримка із висіванням кукурудзи лише на десять днів призводить до недобору врожаю зерна кукурудзи на 16%. Досвід засвідчує, що в нашій країні кращі результати у вирощуванні зернової кукурудзи мають ті господарства, які закінчують її висівання до кінця квітня.

Використана література

1.      Анішин Л.А. Прогресивна технологія виробництва кукурудзи. - К.: Знання, 1973. - 48 с.

.        Білоножко М.А. / В кн.: Рослинництво. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591с.

.        Бойко П.І. Кукурудза в інтенсивних сівозмінах. - К.: Урожай, 1990. - 144 с.

.        Гаврилюк В.М. Кукурудза в вашому господарстві. - К.: Світ, 2001. - 234 с.

.        Зайцев О., президент агрофірми "Сади України", В. Ковальов, заступник директора з наукової роботи, канд. с.-г. наук Пропозиція. - 2011. - № 11. - С. 40-43.

.        Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Кукурудза. - Рослинництво. - К.: Аграрна освіта. - С. 249-265.

.        Лісовал А.П., Макаренко В.М., Кравченко С.М. Система застосування добрив. К.: Вища школа, 2002. - 317 с.

.        Лихочвор В.В., Проць Р.Р. Кукурудза. - К.: Урожай, 1987. - 115 с.

.        Сидякіна О.В. Родючість ґрунту // Методичні вказівки. - Херсон, 2005. - 26 с.

.        Шевченко О.І. Проблеми біологізації землеробства, обробіток ґрунту та строки посіву озимих зернових // Хімія. Агрономія. Сервіс. 2007 - № 15-16, Серпень. - С. 6-7.

.        Шелестов Ю.В., Алімов Д.А., Довбах А.П. - Рослинництво з основами селекції і насінництва / К.: Вища шк., 1982. - С. 89-111.

Додатки

Світове виробництво кукурудзи у 2010-2014 pp., млн. т (за даними USDA, США)

Додаток 2

Урожайність сільськогосподарських культур 2013 р. ТОВ "АФ ім. Горького"

Додаток 3

Поділ гібридів за групами стиглості

Додаток 4

Система обробітку ґрунту під кукурудзу

Попередник озима пшениця

Ступінь забур’яненості: середній

Тип забур’яненості: змішаний

Додаток 5

Технологічна карта вирощування кукурудзи