Реструктуризація аграрних підприємств

Реструктуризація аграрних підприємств

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

.1 Сутність реструктуризації аграрних підприємств

.2 Характеристика видів та форм реструктуризації агропромислових підприємств реструктуризація агропромисловий господарство

.3 Перспективи реструктуризації агропромислових підприємств

. УМОВИ І СТАН РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

.1 Природно-економічні умови, розмір і спеціалізація господарства

.2 Забезпеченість виробничими ресурсами і рівень їх використання

.3 Ефективність діяльності аграрного підприємства

. НАПРЯМИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ТОВ «КОЖУХІВСЬКЕ»

.1 Застосування та форми реструктуризації для вдосконалення збуту продукції

.2 Форми реструктуризації, які можна запропонувати ТОВ «Кожухівське»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Реформування земельних відносин в аграрному секторі призвело до значних трансформаційних процесів, що змінили форми господарювання за рахунок розпаювання та приватизації земель. Результатом цього стало утворення на засадах приватної власності та оренди на землю і майно господарських структур ринкового типу, починаючи із дрібнотоварних селянських господарств і закінчуючи великими господарськими об’єднаннями. Така різноманітність організаційно-правових форм господарювання аграрних підприємств вимагає побудови нових моделей земельних відносин.

Сучасними тенденціями розвитку агроформувань є поширення процесів інтеграції у сільському господарстві, тобто передавання земельних ділянок в оренду великим промисловим, торговим і фінансовим об’єднанням. Питання діяльності таких об’єднань в Україні поки що недостатньо досліджене, проте, беручи до уваги їх вплив на сільськогосподарське виробництво, воно є доволі актуальним і перспективним.

Багато вчених, досліджуючи розвиток земельних відносин за час здійснення земельної реформи, сходяться на думці, що нині розпочався новий етап реструктуризації аграрних підприємств, який передбачає перерозподіл земельних ресурсів у бік великих територіальних аграрно-промислових структур: агрохолдингів, корпорацій, аграрно-промислово-фінансових груп (АПФГ) тощо. Причому виникають та функціонують вони без достатнього державного регулювання та відповідного законодавчого забезпечення.

Особливості утворення та стрімкого розвитку за порівняно незначний термін діяльності таких об’єднань викликають значний науковий інтерес. Так, різні форми інтеграції сільськогосподарських підприємств досліджуються у працях українських та зарубіжних вчених: В.Г. Андрійчука, А.С. Кириленка, А.Кучера, В.З Мазлоєва, Р.Ю. Оганесова, О.А. Родіонової та інших науковців. Проте в наукових колах нині не існує єдиної спільної думки щодо перспектив розвитку таких форм аграрно-промислової інтеграції з погляду інтересів як держави, так і суспільства. Тому очевидна актуальність подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

Метою дослідження є пошук шляхів підвищення ефективності виробництва в сільськогосподарському підприємстві шляхом вивчення теоретичних та опрацювання практичних аспектів функціонування аграрних підприємств.

Виконання поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань дослідження:

. Розкрити сутність реструктуризації аграрних підприємств.

. Надати характеристику видів та форм реструктуризації агропромислових підприємств.

. Розглянути перспективи реструктуризації агропромислових підприємств.

. Проаналізувати забезпеченість виробничими ресурсами і рівень їх використання.

. Оцінити ефективність діяльності аграрного підприємства.

. Розробити напрями застосування та форми реструктуризації для вдосконалення збуту продукції досліджуваного підприємства.

. Навести форми реструктуризації, які можна запропонувати ТОВ «Кожухівське».

Предметом дослідження є механізм реструктуризації аграрних підприємств.

Об’єкт дослідження - ТОВ «Кожухівське».

Для виконання поставлених завдань було використано наступні методи досліджень:

методи теоретичного пізнання, які допомогли розглянути та охарактеризувати суть та основні шляхи реструктуризації аграрних підприємств;

методи економічного аналізу, за допомогою яких було здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства.

Практичне значення дослідження полягає у розробці шляхів підвищення ефективності виробництва досліджуваного підприємства, які дозволять йому збільшити доходи від виробництва та покращити показники господарської діяльності.

Інформаційна база дослідження представлена навчальними посібниками та підручниками, науковими статтями, статистичними даними та Інтернет-джерелами.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

.1 Сутність реструктуризації аграрних підприємств

Одним із засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.

Сучасна економічна наука розглядає реструктуризацію як важливий інструмент превентивних заходів по оздоровленню діяльності господарюючих суб’єктів АПК, оскільки циклічні явища в аграрній економіці виявляють і формують нові можливості і мотиви господарської діяльності за рахунок зміни структури капіталу і виробництва в аграрній сфері. Сама категорія є продуктом міждисциплінарного синтезу, вона сформувалась із використанням положень наукового менеджменту, економічної теорії та фінансових дисциплін і ґрунтується на інституціональній теорії, так як процеси реструктуризації передбачають зміну правил, норм і тенденцій у розвитку суб’єктів господарської практики [23, с. 54].

Слід зазначити, що аграрна наука частіше всього розглядає реструктуризації на рівні локальних процесів, або окремих структур: реструктуризація заборгованості, реструктуризація податків, реструктуризація власності, а загальний процес структурної перебудови аграрної економіки характеризується як трансформація. На рівні підприємств АПК питання реструктуризації трактується здебільшого як «реформування» чи «реорганізація». Проте, якщо інституціональні перетворення в економіці підприємства змінюють форми, принципи і механізми їх функціонування, то ці процеси можна сміливо називати реструктуризацією.

Наразі реструктуризація сільськогосподарських підприємств розглядається як один із ефективних шляхів підвищення конкурентоспроможності і інвестиційної привабливості створених в результаті реорганізації КСП сільськогосподарських підприємств [17, с. 219].

Близькими по значенню із реструктуризацією є категорії «реорганізація» і «реформування», проте вони є «вужчими» за змістом. Реорганізація включає в себе лише часткову зміну організаційних структур суб’єктів економічних взаємовідносин, а реформування ототожнюється із зміною функцій і принципів управління на усіх його ієрархічних рівнях. Дані розмежувальні ознаки можна охарактеризувати більш розлого (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Розмежовувальні ознаки близьких за змістом економічних категорій

Джерело: складено автором за даними [9; 15]

Реструктуризація як виробничий процес і управлінська діяльність в аграрних підприємствах має за мету здійснення змін елементів системи господарювання за такими основними напрямами: правовий (зміна форм власності); управлінський (організаційно-функціональне упорядкування); фінансовий (відтворення вартості та забезпечення інноваційного розвитку); виробничий (впровадження досягнень науково-технічного прогресу і новітніх виробничих технологій); збутовий (маркетинг).

.2 Характеристика видів та форм реструктуризації агропромислових підприємств

В залежності від мети, об’єкту і тривалості змін виділяють різні види реструктуризації (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Види реструктуризації підприємств АПК

Джерело: [1, с. 174]

Також використовується наступна класифікація видів реструктуризації підприємств АПК:

. В залежності від мети, що переслідує керівництво підприємства, реорганізація може бути санаційною (відновною), адаптаційною або випереджаючою. Якщо підприємство знаходиться у кризовому або передкризовому стані, і керівництво ставить мету вийти з цього стану, то застосовується санаційна, або відновна реструктуризація. Якщо ж негативні тенденції ще не набрали масштабів кризи, то рекомендується використовувати адаптаційну реструктуризацію, що спрямовується на подолання негативних тенденцій, таких як зниження загальної ефективності, ефективності управління тощо. Якщо ж в цілому підприємство працює успішно, але прагне підсилити свої конкурентні переваги, то може бути прийняте рішення про випереджаючу реструктуризацію [2, с. 87].

. В залежності від об’єкту розрізняють наступні види реструктуризації: операційну, фінансову реструктуризацію і реструктуризацію власності. Операційна реструктуризація стосується основної господарської діяльності підприємства і може включати заходи зі скорочення чисельності працюючих, звільнення від об’єктів соціальної сфери, пошук нових ринків та нових партнерів, підвищення якості продукції тощо. Фінансова реструктуризація тісно пов’язана з операційною і стосується управління пасивами підприємства, а саме його заборгованістю. Успішна операційна реструктуризація створює умови для розв’язання фінансових проблем. Реструктуризація власності стосується зміни розподілу владних повноважень на підприємстві й участі у власному капіталі [7, с. 419].

. В залежності від тривалості виділяють оперативну і стратегічну реструктуризацію. Оперативна реструктуризація призначена для забезпечення «виживання» підприємства на визначений термін. Її основними цілями є покращення результатів діяльності та забезпечення ліквідності. Стратегічна реструктуризація, що покликана забезпечити довгострокову конкурентоспроможність підприємства, базується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування [10, с. 114].

Слід розуміти, що єдиної універсальної моделі реструктуризації не існує. Для кожного конкретного підприємства вона залежить від його розміру, структури, технології, ресурсів, кваліфікації працівників, рівня менеджменту, загроз і можливостей, становища на ринку і конкуренції, поточного стану і наявних проблем. Кожний проект реструктуризації вимагає індивідуального підходу. При цьому беруться до уваги цілі реструктуризації, її масштаби та глибина, джерела фінансування, можливі соціальні наслідки та їх згладжування.

.3 Перспективи реструктуризації агропромислових підприємств

Трансформаційні процеси в агропромисловому комплексі України суб’єктивно вимагають масштабних перетворень в здійсненні процесів економічного відтворення на інноваційній основі у всіх суб’єктів аграрної сфери виробництва. Практика господарювання в АПК показує, що існуючі механізми управління аграрною економікою на базовому рівні не можуть подолати такі негативні явища розвитку:

переніс у бік виробництва продовольчої продукції з низьким рівнем доданої вартості;

повільні темпи оновлення засобів виробництва;

відсутність інноваційних і насамперед ресурсозберігаючих технологій;

погіршення стану довкілля та рівня життя сільських мешканців [11, с. 9].

Алгоритм здійснення практичної реструктуризації аграрних підприємств передбачає поетапне їх застосування як інструментарію практичного управління цими процесами.

На першому етапі слід досягти стабілізації аграрного розвитку по пріоритетних напрямах, таких як: виробництво продовольчої та тваринницької продукції у відповідності до потреб переробної промисловості; продукування самої переробної промисловості АПК на таких підгалузях: хлібопекарська, борошно-круп’яна, спиртова, цукрова, мукомельна, власне продовольча. На цій стадії варто забезпечити безумовне впровадження інноваційних технологій по усіх напрямах виробничо-господарського процесу. Забезпечення виконання цього етапу реструктуризаційних дій досягається за рахунок використання засобів організаційного, економічного, адміністративного та нормативно-правового механізмів.

На другому етапі реструктуризації необхідно досягти переваги інфраструктурного забезпечення підприємств АПК та послуг над виробництвом продовольчої продукції. Це стосується, у першу чергу, будівництва оптових продовольчих ринків, елеваторів, логістичних центрів, доріг тощо. На цей період припадає максимальне забезпечення впроваджень науково-технічного прогресу: інвестицій, інновацій, технологій, активізації малого бізнесу в АПК, що сумарно дозволить вийти на модель раціоналізації аграрної сфери виробництва. Першочерговими засобами реалізації цих завдань стануть складові економічного та інформаційного механізмів реструктуризації.

Третій період реструктуризації підприємств АПК пов’язується із завершенням переходу економіки АПК до постіндустріальної господарської системи, в якій домінуватиме максимальне використання економічного потенціалу аграрної галузі, повне забезпечення потреб населення регіону в продовольчій продукції і послугах та повне використання в управлінні сучасних інформаційних систем [14, с. 20].

Дослідження науково-теоретичних засад реструктуризації аграрних підприємств показало, що ця економічна категорія і процес економічного відтворення носить еволюційний зміст - від оздоровлення аграрного виробництва в період кризових явищ - до системних змін і перетворень в період формування повноцінного ринкового середовища.

Використання передового вітчизняного і зарубіжного досвіду реструктуризації, формування теоретичного забезпечення з даної проблематики за умов створення державою сприятливої для аграрних підприємств макроекономічної ситуації мають забезпечити попередження і подолання кризових явищ на підприємствах АПК та підвищити конкурентоспроможність їх продукції як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках [12, с. 9].

Підсумовуючи, підкреслимо, що стратегічна реструктуризація підприємств аграрної сфери виробництва на вимогу тенденцій розвитку світової економіки та в рамках вітчизняної моделі АПК має здійснюватися органами влади держави, регіонів і підприємств аграрної сфери на основі реалізації механізмів впливу на ці процеси у вигляді практичного інструментарію прийняття виважених управлінських рішень.

2. УМОВИ І СТАН РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

.1 Природно-економічні умови, розмір і спеціалізація господарства

ПАТ «Кожухівське», яке впродовж багатьох років спеціалізується на виробництві племінної продукції яєчних курей і харчових яєць та м’яса, є одним з найпотужніших виробників продукції птахівництва в Україні. Підприємство зареєстроване за адресою: 08618, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кожухівка, вул. Першотравнева.

Свою історію племінне господарство з розведення курей-несучок «Кожухівське» веде з 1965 року. У 1975 році підприємство «Кожухівський Племптахорадгосп» розпочало реконструкцію матеріально-технічної бази, будівництво нових пташників, створення нової інфраструктури господарства. Завдяки цим заходам птахорадгосп став одним з найбільших племінних господарств, продукція якого користувалася великим попитом. У 1994 році після приватизації було створено акціонерне товариство «Кожухівське», засновником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України в Київській області.

Протягом багатьох років це господарство працювало як племінне: мало батьківське стадо курей яйценосних порід, проводило інкубацію яєць на власному інкубаторі і продавало добовий молодняк птахофабрикам України для вирощування.

З 2000 року підприємство працює і як товарна птахофабрика. Нині площа ПАТ «Кожухівське» складає 36 га. Господарство має два виробничі майданчики, розташовані на відстані 5 км один від одного: для утримання дорослої птиці (основного виробничого майданчика) і молодняка. На майданчику для утримання молодняку ​​птиці розташовано 10 пташників площею 8640 кв. м, а на майданчику дорослої птиці - 12 пташників площею 16272 кв. м, повністю укомплектовано сучасним обладнанням.

З метою найповнішого задоволення потреб споживачів керівництво комплексу реконструює старі і будує нові пташники, оснащуючи їх сучасним обладнанням для догляду за птицею та збору яєць, планує будувати біогазову установку, завдяки якій можна буде переробляти курячий послід і отримувати енергію для обігрівання пташників.

Основною метою діяльності ПАТ «Кожухівське» є забезпечення птахофабрик країни якісною племінною продукцією високопродуктивних кросів, що дозволяють підвищити продуктивність птиці, знизити витрату кормів і поліпшити збереження поголів’я. Адже це, зрештою, забезпечує на птахофабриках високорентабельне виробництво харчових яєць.

На підприємстві працювали з різними породами птахів: коричневими Тетра СЛ (яйценосні), Тетра Н (м’ясо-яєчні) («Баболна», Угорщина) та ін., а в цьому році було прийнято рішення запропонувати на українському птахівничому ринку високопродуктивну птицю німецької селекції, і вперше в Україна були завезені добові курчата батьківських форм нового для країни кросу птиці «H & N Браун Нік» компанії «H & N International» (Німеччина). Компанія «H & N International» в даний час є одним з провідних селекційних підприємств світу з вирощування курей яєчного типу.

Основними видами продукції ПАТ «Кожухівське» є:

добові курчата;

товарне яйце;

куряче м’ясо;

курчата, що підросли.

.2 Забезпеченість виробничими ресурсами і рівень їх використання

В таблиці 2.1 проаналізуємо джерела фінансування підприємства.

Таблиця 2.1

Аналіз джерел фінансування ТОВ «Кожухівське» у 2010-2014 рр., тис. грн.

Як бачимо з таблиці 2.1, вартість власного капіталу зростала упродовж досліджуваного періоду. Така динаміка було зумовлена зростанням всіх складових власного капіталу підприємства. Зростання нерозподіленого прибутку свідчить про те, що підприємство прибуткове і фінансово стабільне.

Величина поточних зобов’язань і забезпечень у 2011 та 2012 рр. зменшилась на 1571 та 2480 тис. грн., що було зумовлено наступним:

) у 2011 р.:

зменшенням кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 697 тис. грн.;

поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом - на 16 тис. грн.;

поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці - на 47 тис. грн.;

) у 2012 р.:

зменшенням кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 1433 тис. грн.;

поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці - на 4 тис. грн.

Проте у 2013-2014 рр. величина поточних зобов’язань і забезпечень збільшилась відповідно на 19 та 459 тис. грн. Подібна динаміка було зумовлена зростанням наступних показників:

) у 2013 р.:

кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 166 тис. грн.);

поточних зобов’язань за розрахунками зі страхування - на 21 тис. грн.;

поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці - на 27 тис. грн.;

поточної кредиторської заборгованості із внутрішніх розрахунків - на 147 тис. грн.;

) у 2014 р.:

кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 1330 тис. грн.);

поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці - на 29 тис. грн.

На рис. 2.1 наведемо структуру джерел фінансування підприємства.

Рисунок 2.1 - Структура джерел фінансування ТОВ «Кожухівське»

у 2010-2014 рр., %

Як бачимо, в структурі джерел фінансування у 2010 р. найбільша частка належить поточним зобов’язанням і забезпеченням, що свідчить про недостатність власних джерел фінансування для покриття зобов’язань досліджуваного підприємства. Проте у 2011-2014 рр. найбільша частка належала власному капіталу, що є позитивним моментом, оскільки свідчить про здатність підприємства розраховуватись за своїми зобов’язаннями, що позитивно впливає на інвестиційну привабливість підприємства, причому у 2012-2014 рр. рівень інвестиційної привабливості за рахунок даної динаміки зростає.

В структурі власного капіталу у 2010-2013 рр. найбільша частка належала додатковому капіталу, у 2014 р. - нерозподіленому прибутку, а найменша - резервному капіталу. Незначна величина резервного капіталу є негативним моментом, оскільки свідчить про низьку спроможність підприємства в разі погіршення фінансових показників чи форс-мажорних обставин використати кошти резервного фонду. На нашу думку, така тенденція не може позитивно впливати на інвестиційну привабливість підприємства.

В структурі поточних зобов’язань та забезпечень найбільша частка належала кредиторській заборгованості за товари, роботи та послуги, а найменша - поточним зобов’язанням за розрахунками зі страхування (у 2010-2011 рр.), з оплати праці (у 2012-2013 рр.) та поточній кредиторській заборгованості із внутрішніх розрахунків (у 2014 р.). Можна стверджувати, що підприємство практично не має заборгованості з оплати страхових платежів, заробітної плати та внутрішніх розрахунків.

В таблиці 2.2 проаналізуємо величину та динаміку активів підприємства.

Як свідчать дані таблиці 2.2, величина необоротних активів підприємства зростала упродовж досліджуваного періоду, що було викликано збільшенням всіх їх складових. Насамперед, збільшення даного показника відбувалось під впливом зростання вартості основних засобів, що свідчить про постійне оновлення та модернізацію основних засобів, що позитивно впливає на обсяг виробництва та продуктивність праці на підприємстві. Така динаміка позитивно впливатиме на оцінку інвестиційної привабливості підприємства, оскільки оновлення основних засобів та збільшення їх залишкової вартості свідчить про зростання як кількості основних засобів, так і їх технічних характеристик та віддачі у процесі виробництва.

Величина оборотних активів у 2011 р. зменшилась на 1534 тис. грн. за рахунок зменшення вартості виробничих запасів (на 1794 тис. грн.), незавершеного виробництва (на 185 тис. грн.), готової продукції (на 12 тис. грн.) та грошей та їх еквівалентів (на 699 тис. грн.).

Таблиця 2.2

Аналіз активів ТОВ «Кожухівське» у 2010-2014 рр., тис. грн.

Проте вартість оборотних активів збільшувалась у 2013-2014 рр. за рахунок збільшення величини наступних показників:

) у 2013 р.:

виробничих запасів - на 780 тис. грн.;

незавершеного виробництва - на 238 тис. грн.;

готової продукції - на 10 тис. грн.;

дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги - на 362 тис. грн.;

грошових коштів та їх еквівалентів - на 2693 тис. грн.;

) у 2014 р.:

виробничих запасів - на 1739 тис. грн.;

незавершеного виробництва - на 326 тис. грн.;

дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги - на 349 тис. грн.

Зростання вартості оборотних засобів позитивно впливає на оборотність, прискорюючи їх, тому можна зробити висновок про те, що за рахунок цього інвестиційна привабливість підприємства зростає, оскільки зменшується тривалість виробничого циклу та зростає прибутковість.

В структурі активів підприємства найбільшу частку займали оборотні активи (рис. 2.2).

Рисунок 2.2. Структура активів ТОВ «Кожухівське» у 2010-2014 рр., %

Також варто зазначити, що в структурі необоротних активів у 2012-2014 рр. найбільша частка належала основним засобам, а найменша - іншим фінансовим інвестиціям. В структурі оборотних активів найбільшу частку займали виробничі запаси (у 2010-2011 рр.), у 2012-2014 рр. - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, а найменшу - товари (у 2010-2011 рр.) та готова продукція (у 2012-2014 рр.). Дана тенденція свідчить про ефективну збутову політику, яка дозволяє підприємству реалізовувати свою продукцію майже у повному обсязі.

В таблиці 2.3 здійснимо аналіз майнового стану підприємства.

З таблиці бачимо, що загальна вартість майна підприємства зростала упродовж досліджуваного періоду, окрім 2011 р. Збільшення даного показника характеризує поліпшення фінансового стану підприємства. Збільшення вартості майна підприємства позитивно впливає на його інвестиційну привабливість, оскільки збільшуються ресурси або потенціал, яким володіє підприємство.

Зростання вартості необоротних активів зумовлено насамперед збільшенням основних коштів, що свідчить про зростання абсолютного значення залишкової вартості основних коштів підприємства.

Збільшення у 2012-2014 рр. вартості мобільних оборотних активів означає зростання абсолютного значення оборотних активів підприємства.

Величина дебіторської заборгованості зросла у 2012-2014 рр., що зумовлено збільшенням заборгованості перед досліджуваним підприємством за товари, роботи, послуги.

Величина довгострокових фінансових інвестицій упродовж 2011-2013 рр. залишалась незмінною, проте у 2014 р. спостерігалося значне зростання даного показника, що свідчить про активізацію інвестиційної діяльності досліджуваного підприємства.

Таблиця 2.3

Аналіз майнового стану ТОВ «Кожухівське» у 2010-2014 рр.

У 2011 та 2014 рр. відбулося зростання частки необоротних коштів у майні підприємства, а у 2012-2013 рр. - зменшення даного показника, і це свідчить про те, що зменшується питома вага необоротних активів у майні підприємства.

Як бачимо, у 2011 та 2014 рр. відбулось зменшення частки оборотних активів у майні підприємства. Збільшення у 2012-2013 рр. частки оборотних активів свідчить, що зростає ймовірність формування досить мобільного структури активів, сприяє зменшенню оборотності. На нашу думку, застаріле технологічне обладнання зажадає повної заміни, демонтажу й монтажу нового обладнання, що буде негативно враховуватися при оцінці вартості підприємства та його інвестиційної привабливості.

Позитивним моментом є зменшення коефіцієнта зносу основних коштів у 2011 та 2014 рр., що зумовлено зростанням первісної вартості основних засобів, їх оновленням та модернізацією, і дана тенденція, як вже зазначалося вище, позитивно впливає на інвестиційну привабливість досліджуваного підприємства. Відповідно, у 2011 та 2014 рр. зростає коефіцієнт придатності основних засобів.

Частка оборотних активів у майні зменшилась у 2011 та 2014 рр., а у 2012-2013 рр. вона зростала. Це означає, що зростала питома вага оборотних коштів у майні підприємства.

Частка дебіторської заборгованості в майні підприємства зменшувалась упродовж досліджуваного періоду, що свідчить про зменшення заборгованості покупців перед досліджуваним підприємством за товари, роботи та послуги.

.3 Ефективність діяльності аграрного підприємства

Далі здійснимо аналіз фінансових результатів підприємства (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ «Кожухівське» у 2010-2014 рр., тис. грн.

Як видно з даних таблиці 2.4, чистий дохід від реалізації продукції у 2011 р. зменшився на 5459 тис. грн., але зріс у 2013-2014 рр. відповідно на 10413 та 17234 тис. грн. Упродовж досліджуваного періоду зростає собівартість реалізованої продукції, що є свідченням збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції. Зростання валового прибутку спостерігалось на рівні 2784, 3789 та 9576 тис. грн. відповідно у 2012-2014 рр. Дана тенденція є позитивно, оскільки свідчить про збільшення надходжень від операційної діяльності підприємства, що підвищує інвестиційну привабливість досліджуваного підприємства.

Інші операційні доходи підприємство отримало лише у 2010 р. та 2014 р.

Адміністративні витрати та витрати на збут зростали упродовж досліджуваного періоду, окрім 2011 року, що було зумовлено зменшенням обсягу реалізованої продукції, а інші операційні витрати у 2013 р. були відсутні.

Подібна динаміка призвела до збільшення величини чистого прибутку у 2010-2014 рр., що є позитивним моментом та прямим свідченням зростання інвестиційної привабливості досліджуваного підприємства (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка фінансових результатів діяльності ТОВ «Кожухівське» у 2010-2014 рр., тис. грн.

З метою оцінки фінансового стану підприємства та його інвестиційної привабливості здійснимо аналіз ділової активності та рентабельності ТОВ «Кожухівське» у 2012-2014 рр. (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Аналіз ділової активності та рентабельності ТОВ «Кожухівське»

у 2010-2014 рр.

Коефіцієнт оборотності активів зростає у 2012-2014 рр., що свідчить про зростання швидкості обороту сукупного капіталу підприємства, тобто зростає кількість повного циклу виробництва й обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або збільшується кількість грошових одиниць реалізованої продукції, яку принесла кожна одиниця активів.

Можна стверджувати, що коефіцієнт оборотності активів відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження - ріст покупок у кредит.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зростає у 2012-2014 рр., що є позитивними моментом, оскільки свідчить про збільшення швидкості сплати заборгованості підприємства.

Строк погашення кредиторської та дебіторської заборгованості зменшується у 2012-2014 рр., що є позитивним моментом. Коефіцієнт оборотності основних засобів зростав у 2012-2014 рр., що є свідченням зростання ефективності використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу зменшується у 2011 та 2013 рр., і це є негативним явищем, оскільки свідчить про зниження ефективності використання власного капіталу підприємства. Проте позитивним моментом є збільшення показника у 2012 та 2014 рр. Коефіцієнт рентабельності активів зростає упродовж 2012-2014 рр., оскільки зростає рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом.

Зростання коефіцієнта рентабельності власного капіталу свідчить про зростання рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, у 2012-2014 рр.

Збільшення коефіцієнта рентабельності діяльності у 2013 р. - свідчення зростання ефективності господарської діяльності підприємства.

Зростання у 2012-2013 рр. коефіцієнта рентабельності продукції - свідчення зростання ефективності реалізації продукції підприємства.

В таблиці 2.6 наведемо результати ліквідності та платоспроможності ТОВ «Кожухівське» у 2010-2014 рр.

Таблиця 2.6

Аналіз ліквідності та платоспроможності ТОВ «Кожухівське»

у 2010-2014 рр.

Отже, коефіцієнт покриття є більшим за порогове значення (1) та зростає у 2011-2013 рр. Це є позитивним моментом, оскільки свідчить про зростання здатності підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів - оборотних коштів. Проте негативним моментом є зменшення його величини у 2014 р.

Коефіцієнт швидкої ліквідності у 2012-2014 рр. є вищим за рекомендоване значення (0,6-0,8) та зростає у 2011-2013 рр. Це означає, що платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами збільшуються.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Даний показник є більшим за 0 та збільшується у 2012-2013 рр., отже, зростає частка короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Проте, у 2011 та 2014 рр. відбулось зменшення показника.

Чистий оборотний капітал підприємства у 2011-2014 рр. зростає, що свідчить про збільшення різниці між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями.

Величина коефіцієнта платоспроможності у 2012-2014 рр. була вищою за порогове значення (0,5), і це свідчить про зростання частини короткотермінових фінансових зобов’язань підприємства, яка може бути сплачена за рахунок першокласних ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів), тобто збільшення спроможності підприємства негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість. Проте відзначимо, що у 2014 р. показник зменшився.

Коефіцієнт фінансування у 2011-2014 рр. був меншим за максимальне рекомендоване значення (1). Це свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами був більшим за мінімальне порогове значення (0,1) та зростав у 2013 р., тому можна стверджувати, що структура відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів є задовільною, а збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику. Проте у 2014 р. показник зменшився.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу упродовж 2010-2014 рр. є більшим за порогове значення (0), а його зростання у 2012-2013 рр. свідчить про збільшення здатності підприємства підтримувати рівень власного оборотного капіталу й поповнювати оборотні кошти в разі потреби за рахунок власних джерел. Таким чином, можна стверджувати, що платоспроможність досліджуваного підприємства у 2014 р. знижується.

3. НАПРЯМИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ТОВ «КОЖУХІВСЬКЕ»

.1 Застосування та форми реструктуризації для вдосконалення збуту продукції

На мою думку, ТОВ «Кожухівське» необхідно збільшувати обсяги реалізації продукції, що призведе до зростання його прибутків. Для цього підприємству необхідно удосконалити збутову політику або виходити на нові ринки збуту.

Операційна реструктуризація передбачає внесення змін у організаційну та виробничо-господарську сфери підприємства, а саме менеджмент, фінанси, виробництво і маркетинг, з метою зростання його прибутковості та конкурентоспроможності. Отже, досліджуваному підприємству необхідно здійснити операційну реструктуризацію, яка буде включати:

. Реструктуризація виробництва.

Адаптація технології, що впливає на рівень витрат підприємства, якість та ціну виробленої продукції, що дає можливість «налагодження» технології під нові вимоги ринку без значних витрат ресурсів (часу, матеріалів, праці).

. Реструктуризація організаційної структури управління (організаційна реструктуризація).

Зміна організаційної структури управління у випадку зміни навколишнього середовища, появи симптомів кризи на підприємстві.

. Реструктуризація системи фінансового управління.

Побудова ефективної системи фінансового управління, що дозволяє контролювати стан оборотних засобів, управляти витратами, кредитною та інвестиційною політикою, шляхом прогнозування, планування, моніторингу та аналізу поточних результатів, а також корегування планів на основі існуючих тенденцій.

. Реструктуризація маркетингу.

Створення єдиної системи, що включає прогнозування обсягів та структури продаж, проектування нових товарів, обґрунтування цін, організацію реклами, планування, організацію, контроль та стимулювання збуту, адаптованого до змінних умов функціонування.

Таким чином, з метою удосконалення збутової політики ПАТ «Кожухівське» необхідно оптимізувати маркетинговий комплекс, що буде включати:

. Створення відокремленого структурного підрозділу (відділ збуту). На даний момент збутову діяльність здійснюють фахівці відділу маркетингу, які також займаються збутовою політикою, оформленням договорів на поставку продукції, відвантаженням готової продукції та ін.

На мою думку, необхідно створити відділ збуту, який буде здійснювати:

. Забезпечення реалізації продукції підприємства.

. Забезпечення виконання завдань і зобов’язань з постачання продукції і товарів відповідно до укладених договорів і замовлень.

. Раціоналізація роботи збутової служби підприємства, зниження собівартості збут продукції.

ТОВ «Кожухівське» збутову та маркетингову роботу доцільно організовувати на кооперативній основі (шляхом об’єднання виділених кожним суб’єктом коштів) за допомогою створення на їх основі консалтингових служб. Найбільш перспективними шляхами просування сільськогосподарської продукції досліджуваного підприємства до споживача мають стати: «виробник - оптовий ринок - переробник - роздрібна мережа - споживач» та «виробник - обслуговуючий кооператив - оптовий ринок переробник - роздрібна мережа - споживач». Таким чином, ТОВ «Кожухівське» ми пропонуємо налагодити власну оптову торгівлю на основі об’єднання господарств у обслуговуючі кооперативи, що дозволить їм залишити у себе значну частку (до 60-70%) оптової націнки та знизити роздрібну ціну на свою продукцію для безпосереднього споживача, якщо це стосується продукції яка надходить на споживання майже без переробки (наприклад овочі і фрукти). Наслідком вказаного має стати підвищення товарності продукції, успішна конкуренція з продукцією, що завозиться з країн ближнього та дальнього зарубіжжя, а також отримання додаткового прибутку.

В свою чергу, також необхідна реструктуризація організаційної структури підприємства, до якої я пропоную додати окремий структурний підрозділ - відділ збуту, який матиме наступну структуру (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Організаційна структура відділу збуту ТОВ «Кожухівське»

Також підприємству необхідно здійснити реструктуризацію виробництва з метою зменшення непродуктивних витрат та витрат на збут, які впливають на величину собівартості продукції, на її ціну для споживача та, відповідно на попит та обсяги реалізації продукції.

Реструктуризація системи фінансового управління повинна бути направлена на удосконалення управління витратами, досягнення їх ефективності та усунення надлишкових та непродуктивних витрат підприємства.

Отже, ТОВ «Кожухівське» потребує:

зміни організаційної структури (введення до штатного розпису відділу збуту;

удосконалення управління витратами на збут продукції.

.2 Форми реструктуризації, які можна запропонувати ТОВ «Кожухівське»

ТОВ «Кожухівське» пропоную використовувати наступні форми реструктуризації (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Форми реструктуризації ТОВ «Кожухівське»

Нижче проаналізуємо ефективність запропонованих заходів.

. Для ліквідації непродуктивних витрат ТОВ «Кожухівське» необхідно створити комісію та провести ревізію всіх витрат, особливо елементу витрат «Інші витрати». Склад інших витрат підприємства, по яких було попередньо встановлено ревізією, що вони є понаднормовими і зайвими, та виявлення резервів їх скорочення показано в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Склад інших витрат ТОВ «Кожухівське» та резерви їх скорочення, тис. грн.

В процесі аудиту інших витрат було виявлено, що інші адміністративні витрати ТОВ «Кожухівське» можна скоротити за рахунок:

скорочення представницьких витрат;

скорочення витрат на відрядження (в минулому році було 12 відряджень, в даному році пропонуємо скоротити їх кількість до 10);

скорочення витрат на проведення корпоративних свят;

скорочення витрат на сторожову та пожежну охорону, навчання та підвищення кваліфікації персоналу.

Скорочення представницьких витрат пропоную зменшити на 16%, оскільки чверть продукції, що замовляється та виготовляється підприємством для представлення підприємства в різних підприємствах, організаціях та установах, на ярмарках, виставках та презентаціях, залишається нереалізованою. Оскільки наступного року ця поліграфічна продукція стає непотрібною (застаріла інформація), тому вона знищується.

Зменшення витрат на відрядження адміністративного персоналу пропонуємо скоротити на 16%, оскільки в 2014 році з 12 відряджень лише 10 були необхідними для реклами та участі у виставках та ярмарках. Інші 2 відрядження було організовано з метою участі в інформаційних семінарах.

Витрати на проведення корпоративних заходів та свят ми пропонуємо зменшити на 25% за рахунок проведення менш масштабніших свят та економії частини бюджету.

Економія витрат на сторожову та пожежну охорону можна скоротити, заключивши договір з охоронною фірмою «Барс», яка встановлює нижчі розцінки на надання своїх послуг (на 20%).

Також можна зменшити витрати на навчання та підвищення кваліфікації персоналу на 17%. Цього можна досягти, якщо частину навчального плану працівники будуть проходити самостійно, у вільний від роботи (позаробочий) час.

Отже, резерви зменшення витрат становлять 173 тис. грн. (20%).

Також ТОВ «Кожухівське» необхідно оптимізувати витрати на збут продукції (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Шляхи оптимізації витрат на збут ТОВ «Кожухівське»

Витрати на рекламу можна зменшити на 7%, оскільки не всі рекламні заходи сприяють збільшенню обсягу реалізованої продукції. Наприклад, зменшення витрат на рекламу по телебаченню, яка, як відомо, є найдорожчою (створення відеоролика, використання ефірного часу). Отже, економія бюджету на рекламу пропонуємо зменшити на 7%.

Зменшення поштових, канцелярських, телефонних витрат можливе за рахунок встановлення контролю вихідних дзвінків на мобільні оператори та міжміські дзвінки (реєстрація дзвінків). Поштові та канцелярські витрати можливо зменшення за рахунок затвердження щоквартального бюджету на канцелярські та поштові потреби, за межі якого можливо виходити у крайньому випадку (встановлення та врахування похибки в межах 5%).

Витрати, пов’язані з вивченням ринку, пропоную зменшити за рахунок внесення змін до штатного розпису, а саме - введення до складу відділу маркетингу посади фахівця з методів розширення ринку збуту, який буде здійснювати вивчення ринку, конкурентів та їх цільової політики, а також попиту на ринку, а також створення відділу збуту.

На підприємстві немає спеціалізованих структурних утворень, що концентрують виконання маркетингових функцій. Тому виконання цих маркетингових функцій розосередилося по ведучих відділах і між окремими фахівцями.

Відділ бухгалтерії на основі бухгалтерських даних проводить аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів.

Відділ прогнозування, економічного регулювання виробництва та фінансів приймає участь у розробці комплексного плану соціально-економічного розвитку, аналізує результати діяльності інших підрозділів підприємства за минулий плановий період з метою виявлення можливостей більш повного і рівномірного завантаження потужностей, обладнання і виробничих площ, скорочення циклу виготовлення продукції.

Відділ постачання приймає участь в узгодженні умов і укладенні договорів поставок щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства, приймає заходи щодо розширення прямих постійних і довгострокових господарських зв’язків з постачальниками.

Відділ виробничо-технічної лабораторії, при проведенні контролю виробництва, приймає участь у підготовці і проведенні презентацій, виставок і ярмарок виробів, а також у розробці нових продуктів.

Відділ маркетингу безпосередньо надає в реалізацію готовий товар, укладає угоди зі споживачами, керує навантаженням і відправленням транспортних засобів з товаром, як власних, так і транспорту споживачів, веде облік реалізації продукції, а також розраховується зі споживачами за продукцію, займається рекламною діяльністю, впроваджує інші заходи щодо формування попиту і стимулювання збуту.

Головний інженер керує розробкою реконструкції і модернізації заходів щодо запобігання шкідливої дії виробництва на оточуюче середовище, бережливе використання природних ресурсів.

Також ТОВ «Кожухівське» використовує послуги сторонніх організацій, які здійснюють аналізу ринку збуту та конкуренції на цьому ринку. Таким чином, можна буде оптимізувати витрати за рахунок відмови від послуг сторонніх фахівців, що працюють на підприємстві за умовами цивільно-правового договору, а також сторонніх організацій.

За рахунок зміни в організаційній структурі відділу збуту відбудеться зростання витрат на оплату праці працівників відділу збуту, але це зростання є меншим, ніж економія витрат на збут.

Таким чином, внаслідок стратегічної реорганізації ТОВ «Кожухівське» зможе отримати додатково 992 тис. грн. економії.

ВИСНОВКИ

В даний час багато сільськогосподарських підприємств не мають достатніх власних коштів, а тому є неплатоспроможними, що приводить до невиконання власних зобов’язань перед кредиторами і найманими працівниками з виплати заробітної плати. Фінансово нестабільні сільськогосподарські підприємства не користуються довірою банків та інших інвесторів як позичальники. Тому можливості цих підприємств стосовно підвищення прибутковості виробництва за рахунок реалізації високоефективних інвестиційних та інноваційних проектів досить обмежені. В такій ситуації сільськогосподарські підприємства потребують розробки заходів з їх реструктуризації та фінансового оздоровлення .

Термін «реструктуризація» використовується в економічній практиці досить часто і неоднозначно. Наприклад, говорять про реструктуризацію боргів, реструктуризацію підприємств, реструктуризацію економіки в цілому і окремих її галузей тощо.

Наразі реструктуризація сільськогосподарських підприємств розглядається як один із ефективних шляхів підвищення конкурентоспроможності і інвестиційної привабливості створених в результаті реорганізації КСП сільськогосподарських підприємств.

У широкому трактуванні реструктуризація - це комплекс реорганізаційних заходів, які мають на меті вихід підприємства із кризи і забезпечення його подальшого розвитку.

ПАТ «Кожухівське» спеціалізується на виробництві племінної продукції яєчних курей і харчових яєць та м’яса та є одним з найпотужніших виробників продукції птахівництва в Україні.

Зростання величини фінансових витрат на 2892 та 14488 тис. грн. відповідно у 2013-2014 рр. призвело до зменшення величини чистого прибутку підприємства у 2013 р. (на 16921 тис. грн.) та чистого збитку у 2014 р. Величина власного капіталу у 2013-2014 рр. зросла відповідно на 8662 та 6640 тис. грн. Така динаміка зумовлена збільшенням нерозподіленого прибутку у 2013 р. на 8662 тис. грн. та капіталу у дооцінках - на 9629 тис. грн. у 2014 р.

Досліджуваному підприємству необхідно здійснити операційну реструктуризацію, яка буде включати наступні етапи:

. Реструктуризація виробництва.

. Реструктуризація організаційної структури управління (організаційна реструктуризація).

. Реструктуризація системи фінансового управління.

. Реструктуризація маркетингу.

Для ліквідації непродуктивних витрат ТОВ «Кожухівське» необхідно створити комісію та провести ревізію всіх витрат, особливо елементу витрат «Інші витрати». В цьому випадку резерви зменшення витрат становлять 173 тис. грн. (20%).

Також ТОВ «Кожухівське» необхідно оптимізувати витрати на збут продукції, що призведе до економії 819 тис. грн.

За наведеними розрахунками, внаслідок стратегічної реорганізації ТОВ «Кожухівське» зможе отримати додатково 992 тис. грн. економії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Аграрна реформа в Україні / П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, Ю.О. Лупенко, В.Я. Месель-Веселяк, М.М. Федоров; Ред.: П.І. Гайдуцький; Нац. наук. центр "Ін-т аграр. економіки". - К. : ННЦ "ІАЕ", 2005. - 422 с.

Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. - 2-ге вид. доп. і перероб. / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ. - 2002. - 624с.

Вертійчук А.І. Стан птахівництва в Україні / А.І. Вертійчук // Ефективне птахівництво. - 2015. - № 11(47). - С. 4-5.

Волова Л. А. Техническое обеспечение логистики на предприятиях мясной промышленности / Л. А. Волова, В. А. Малков // Мясная индустрия. - 2015. - №4. - С. 11-14.

Гущин В. В. Современные проблемы птицеперерабатывающей отрасли и пути их решения / В. В. Гущин // Птица и птицепродукты. - 2015 - № 6. - С. 13-15.

Державна політика фінансової підтримки розвитку аграрного сектору АПК : монографія / М.Я. Дем’яненко, П.Т. Саблук, В.М. Скупий та ін. ; за ред. М.Я. Дем’яненка. - К. : ННЦ ІАЕ, 2011. - 372 с.

Левківська Л.М. Теоретичні засади формування інфраструктури аграрного ринку / Вісн. Львівського держ. аграр. ун-ту // Економіка АПК. - 2012. - № 9. - С. 415-420.

Лузан Ю.Я. Сучасні проблеми і основні фактори розвитку аграрного сектору України // Ю.Я. Лузан // Економіка АПК. - 2014. - № 6. - С. 5-9.

Лупенко Ю.Щ. Формування перспективної моделі сільського господарства України / Ю.О. Лупенко // Економіка АПК. - 2012. - № 1. - С.11-18.

М’якова О.В. Удосконалення системи управління в завданнях реструктуризації системи управління // О.В. М’якова // Держава і регіони. Серія «Економіка та підприємства». - 2008. - № 5. - С. 112-116.

Майстро С.В. Формування та напрямки державного регулювання розвитку інфраструктури аграрного ринку / С.В. Майстро // Економіка АПК. - 2014. - № 1. - С. 7-12.

Мамчур В.А. Аграрний ринок як інститут розвитку аграрного бізнесу / В.А. Мамчур // Ефективна економіка. - 2014. - № 2. - С. 7-9.

Мороз О.О. Глобальні тенденції трансформації аграрного ринку України у ХХІ столітті / О.О. Мороз // Вісник ВПІ. - 2014. - № 1. - С. 11-19.

Мороз О.О. Теоретико-методологічні аспекти сучасної парадигми аграрного ринку / О.О. Мороз // Вісник ВПІ. - 2014. - № 5. - С. 16-23.

Ніколаєнко С.С. Концепція господарського механізму в сучасній економічній науці // С.С. Ніколаєнко // Регіональні перспективи. - 2002. - № 7. - С. 21-26.

Овсіюк А.О. Аналіз сільськогосподарських ринків України / А.О. Овсіюк // Регіональна економіка. - 2015. - №. 10. - С. 3-8.

Організація аграрного виробництва і бізнесу : підруч. / С.П. Азізов, П.Т. Саблук, П.К. Канінський. - К. : ННЦ "Ін-т аграр. економіки", 2006. - 790 с.

Осташко Т.О. Розвиток аграрного сектору економіки України в умовах світових інтеграційних процесів / Т.О. Осташко // Збірник матеріалів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників. - К. : ННЦ ІАЕ, 2012. - С. 228-232.

Павленчик Н. Ф. Еволюція розвитку аграрного ринку України / Н. Ф Павленчик // Економіка АПК. - 2015. - № 3. - С. 116 - 118.

Соловйов А.І. Реструктуризація аграрних підприємств: проектний підхід [А.І. Соловйов]. - Вісник Херсонського державного аграрного університету. - 2010. - № 6. - С. 15-26.

Статистичний бюлетень Міністерства аграрної політики і продовольства України // Міністерство аграрної політики і продовольства України. - 2015. - № 10. - С. 14-18.

Фінансовий аналіз: Навч. посібник/ За ред. Г.В. Митрофанова. - К.: Київ. нац. торг. - екон. унт, 2002. - 302 с.

Черненко С. М. Проблеми розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі // Мат. доп. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених "Економіка підприємства: проблеми теорії та практики". - Дніпропетровськ, 2007. - С. 53-55.

Шмуль О.Д. Статистика експорту сільськогосподарської продукції України до ЄС / О.Д. Шмуль // Науковий вісник НУВГП. - 2015. - Вип. 4/114. - С. 101-108.

Шпикуляк О. Інституції аграрного ринку: монографія / Шпикуляк О.Г. - К.: ННЦ ІАЕ, 2009. - 480 с.

Шпичак О.М., Боднар О.В. Ціна і ціноутворення на агропродовольчу продукцію. Навчальний посібник. - К. : ННЦ ІАЕ, 2009. - 238 с.

Ярошенко Ф. О. Птахівництво України: стан, проблеми і перспективи розвитку/ Ф.О. Ярошенко - К.: Аграрна наука, 2004. - 506 с.

Державна підтримка експорту України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrexport.gov.ua.

Дроздова Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Навчальний посібник. Київ: ЦНЛ. - 2004 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/MenedgmentZED/01-05/611.htm.

Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.