Митний режим як різновид адміністративно-правових режимів
Курсова робота
Митний режим як різновид адміністративно-правових режимів
Вступ
адміністративний митний правовий відповідальність
Митний режим відіграє значну роль у правовому регулюванні суспільних відносин, які складаються в царині митної справи. Саме тому законодавець присвятив йому досить багато уваги, виділивши в чинному Митному кодексі України окремий розділ під назвою «Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України».
Актуальність дослідження проблем правової природи та змісту категорії «митний режим», класифікації митних режимів та їх функцій зумовлена тим, що ця категорія у вітчизняній літературі та законодавстві не є чітко визначеною.
Тому метою даної роботи є визначення поняття митного режиму, як одного із видів адміністративно-правового режиму, системи та змісту митних режимів в Україні, проаналізувати різні підходи до класифікації митних режимів, дослідити історичні аспекти розвитку митних режимів, здійснити порівняльний аналіз правового регулювання митних режимів за законодавством України та з законодавством Європейського Союзу та Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації, а також визначити проблеми застосування та шляхи вдосконалення окремих митних режимів.
Проблеми правової природи митного режиму як різновиду адміністративно-правового режиму досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Б. Аверянов, Д.Н. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.Б. Ісаков, О.О. Крестьянінов, О.А. Мостовий, Н.І. Мутузов, Н.В. Осадча, І.С. Розанов, М.І. Резник та інші.
Під час написання курсової роботи були використані загальні та спеціальні методи дослідження. Серед філософських методів використовувалися передусім (для систематизації і класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації тощо) принцип обєктивності, гносеологічний та діалектичний підходи. Використання спеціальних методів, як от: формально-юридичного, порівняльно-правового, тлумачення правових норм і узагальнення юридичної практики дозволило проаналізувати позитивні та негативні особливості системи джерел транзиту з урахуванням світових стандартів в цій сфері.
1. Адміністративно-правовий режим як правовий інститут
.1 Поняття адміністративно-правового режиму та його ознаки
Розгляд та аналіз поняття митного режиму та видів митних режимів, умов та особливостей їх функціонування в процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності неможливо без визначення понять «правовий режим» та «адміністративно-правовий режим».
Визначення поняття і сутності адміністративно-правових режимів залежить від зясування поняття і співвідношення термінів «режим», «правовий режим», «адміністративно-правовий режим». Ці поняття співвідносяться між собою як загальне, особливе та часткове.
Під режимом, як правило, розуміється спеціальний режим деяких обєктів або видів діяльності, закріплених правовими нормами та забезпечених сукупністю юридичних засобів, систем, методів, правил, заходів, установлених для досягнення певної мети.
Правовий режим являє досить широке юридичне поняття. Він означає багатогранне правове явище, яке виявляється у специфічному комплексі прийомів і засобів правової регламентації. [31, 18]
На думку В.Б. Рушайла, «правовий режим це - закріплені в законодавстві права, обовязки й відповідальність, система заходів, яка використовується для досягнення поставленої мети, і система правового впливу, що полягає у специфіці прийомів регулювання його механізму». [28, 47]
В.Б. Ісаков, досліджуючи сутність поняття «правовий режим», зазначав, що його засадою є соціальний режим, який закріплений у правових нормах і забезпечений сукупністю юридичних засобів. Зокрема, соціальний режим, він розуміє, як відносно стійкий взаємозвязок соціального обєкта (явища, процесу, інституту) з іншими соціальними обєктами, який забезпечує досягнення певних цілей. [17, 147]
Одна з найвідоміших - позиція С.С. Алексєєва. Він вважає, що правовий режим - це порядок регулювання, який відображається в комплексі правових засобів, котрі характеризують особливе сполучення взаємодіючих дозволів, заборон, а також позитивних зобовязань і створюють особливу спрямованість регулювання. [11, 18]
Специфічним інститутом державного управління, який повинен забезпечити управління в особливих, неординарних ситуаціях, коли з боку держави необхідні додаткові зусилля для підтримання нормальної обстановки, є адміністративно-правові режими. [19]
На думку Д.М. Бахраха, під адміністративно-правовим режимом слід розуміти поєднання адміністративно-правових заходів регулювання, зумовлене централізованим порядком, імперативним методом юридичного впливу, що виражається в тому, що субєкти правовідносин за своїм статусом займають юридично нерівні позиції. [12]
І.С. Розанов характеризує адміністративно-правовий режим, як встановлену в законодавчому порядку сукупність правил діяльності, дій або поведінки громадян та юридичних осіб, як порядок реалізації своїх прав у певних умовах і ситуаціях, забезпечення і підтримання суверенітету й оборони держави, інтересів безпеки і охорони громадського порядку спеціально створеними для цієї мети службами державного управління. [27, 85]
М.В. Ковальова, поєднуючи ряд згаданих загальнотеоретичних та галузевих підходів, визначає адміністративно-правовий режим як форму правового регулювання, що побудована на комплексі юридичних і організаційно-технічних процедур та адміністративно-правових засобів і визначає міру можливої та належної поведінки субєктів і надає особливу спрямованість суспільним відносинам у сфері державного управління. [26]
Кожний адміністративно-правовий режим складається із низки елементів, що визначають його структуру:
-мети адміністративно-правового режиму;
-адміністративно-правового методу, який ґрунтується на засадах влади й підкорення, імперативному типі регулювання і виражається в юридичній нерівності субєктів правовідносин;
-встановленої в законодавчому порядку сукупності правил діяльності, дій або поведінки громадян, юридичних осіб, державних органів та їх посадових осіб, і реалізації ними своїх прав у певних ситуаціях (умовах), тобто «режимних правил»;
-спеціальних служб державного управління («режимних органів»), на які покладено завдання здійснення мети адміністративно-правового режиму;
-просторово-часових рамок дії адміністративно-правового режиму.
Ці елементи дозволяють виділити у структурі адміністративно-правових режимів дві взаємоповязані сторони - змістовну і формальну. [19] Змістовна сторона - це причини і цілі існування режиму, його організаційні, економічні елементи, повязані з ним дії; формальну сторону складають субєкти, терміни, територія, на якій встановлюється режим, процедура його ведення, скасування, зміни, система «режимних» обовязків і прав.
Настюк В.П. виділяє наступні ознаки адміністративно-правових режимів: визначена спеціальними нормами права поведінка фізичних і юридичних осіб; вимушена детальна регламентація діяльності державних органів і громадських організацій; введення додаткових правил або вилучення із загальнообовязкових норма, норм правового характеру; установлення особливого контролю за належним дотриманням правопорядку у сфері дії особливого режиму і встановлення деяких обмежувальних заходів. [23, 12]
Виходячи звищевикладеного, можна виділити наступні ознаки адміністративно-правових режимів:
застосовуються у сфері державного управління;
базуються на нормах адміністративного права;
певною мірою трансформують правовідносини, що перебувають у сфері їх впливу;
змінюють правовий статус субєктів правовідносин;
діють у певних специфічних ситуаціях.
Визначивши головні ознаки адміністративно-правового режиму, варто звернути увагу на положення Митного кодексу України, в якому у п. 16 ст. 1 визначається, що митний режим - це сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України обумовлюють порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Порівнявши його з установленими вище ознаками адміністративно-правового режиму, можна зясувати, що митний режим є різновидом адміністративно-правовим за такими ознаками:
)митний режим застосовується в царині митної справи, тобто безпосередньо повязаний з митною політикою як системою напрямків та принципів діяльності держави, котра, безперечно, має управлінський характер. Отож, митний режим застосовується у сфері державного управління;
)митний режим - це сукупність норм;
)митний режим установлює порядок переміщення товарів через митний кордон та обсяг митних процедур, які застосовуються. Тому правові відносини в межах одного з видів режиму трансформуються й істотно відрізняються від правовідносин, що складаються в межах іншого виду митного режиму;
)шляхом застосування одного з видів митного режиму власник товарів, що перетинають митний кордон, змінює коло своїх юридичних прав та обовязків, тобто його правовий статус певною мірою змінюється.
Таким чином, адміністративно-правовий режим є різновидом правового режиму. В свою чергу митний режим є різновидом адміністративно-правового режиму, поєднуючи його ознаки з ознаками фінансового правового регулювання, про що свідчить неоднакове встановлення розмірів податків для різних митних режимів. [20, 156]
.2 Підходи до класифікації адміністративно-правових режимів
Важливе значення для розуміння змісту, місця та значення митних режимів в системі адміністративно-правових режимів мають підходи до класифікації останніх. З даного питання в літературі також існує багато підходів.
Ю.А. Тихомиров вирізняє три групи адміністративно-правових режимів за критерієм мети режимів: 1) адміністративно-правові режими певних державних станів (режими надзвичайного і воєнного стану, охорони державного кордону (прикордонний режим), митний режим, режим прикордонної торгівлі та режим вільних економічних зон). Вчений відносить до цієї ж групи і режим протекціонізму. Ми погоджуємося з думкою вчених, які вважають дану позицію не зовсім обґрунтована. Безумовно, важливим складником політики протекціонізму є адміністративно-правові засоби і способи її здійснення (введення спеціальних квот і мита на імпортований товар та ін.), але така категорія скорше належить до сфери державної економічної політики, аніж до адміністративно-правових режимів [21, 40-41]; 2) адміністративно-правові режими громадян: дозвільний режим (придбання вогнепальної зброї та ін.); процедури вирішення питань про громадянство; порядок вїзду в країну та виїзду з неї громадян, іноземних громадян та осіб без громадянства; паспортну систему та режим прописки; реєстрацію громадських обєднань та ін; 3) обліково-легалізуючі режими, що стосуються як офіційної реєстрації юридичних і фізичних осіб, так і регламентації нормативних вимог до окремих видів діяльності: державна реєстрація субєктів підприємницької (господарської) діяльності; ліцензування окремих видів підприємницької діяльності; реєстрація учасників зовнішньоторговельної діяльності; стандартизація і сертифікація; 4) функціональні адміністративно-правові режими, покликані забезпечувати функції управління в різноманітних сферах діяльності - податковій, санітарній, екологічній та ін. [30, 404]
Ю.П. Битяк адміністративно-правові режими поділяє за критерієм масштабу волі громадян та організації у використанні їхніх можливостей для реалізації субєктивних прав. За цією класифікацією вирізняють пільгові та обмежувальні режими. Перші надають громадянам та організаціям додаткові права і свободи (пільги) у здійсненні ними певних прав чи свобод, наприклад, пільги учасникам бойових дій або постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Інші, навпаки, запроваджують особливі правила використання громадянами та організаціями їхніх прав і свобод або встановлюють заборону на їх здійснення. [13]
Вчений Т.О. Коломоєць адміністративно-правові режими поділяє на такі види: 1) за територією: загальнодержавні й такі, що діють в окремих регіонах або місцях (режим прикордонної зони); 2) за часом дії: постійні, тимчасові та ситуаційні; 3) за глибиною змін у конституційному статусі громадян та організацій: звичайні та спеціальні; 4) за масштабами волі громадян та організацій у використанні їхніх можливостей для реалізації субєктивних прав: пільгові та обмежувальні; 4) за окремими обєктами: режими заповідників; вогнепальної зброї; 5) за видами діяльності: оперативно-розшукової діяльності, підприємницької діяльності тощо. [10, 115]
Настюк В.П. в монографічному дослідженні визначає наступні види адміністративно правових режимів: захисту державної таємниці; прикордонний; вїзду в України і виїзду з неї; ліцензійно-дозвільної системи; санітарний; митний; паспортно-візовий. [23, 46]
На думку окремих учених, можливим є виділення за юридичними якостями ординарних та екстраординарних режимів. Під останніми слід розуміти особливі правові режими життєдіяльності населення, здійснення господарської та іншої діяльності організаціями, а також функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування на території, де виникла загроза безпеці та яка була визнана зоною надзвичайної ситуації, зоною озброєного конфлікту або зоною воєнних дій. [14]
Деякі дослідники критерієм класифікації визначають ступіть належності адміністративно-правових режимів до забезпечення національної безпеки, поділяючи їх на: 1) режими забезпечення безпеки держави (державної таємниці, державного кордону, вїзду до України, перебування іноземних громадян на території України та ін.); 2) режими забезпечення громадського порядку (порядку обігу вогнепальної зброї, вибухових та отруйних речовин, радіоактивних ізотопів, наркотичних речовин, дотримання паспортно-візових правил); 3) адміністративно-правові, які спрямовані на досягнення цілей в інших галузях управління (митний, санітарний та ін.); комплексні адміністративно-правові (в умовах масових заворушень, епідемій, епізоотій, стихійних лих, техногенних процесів, воєнної загрози та ін.). [14]
Але найбільш поширеним є поділ адміністративно-правових режимів на загальні та спеціальні, а також на постійно діючі й тимчасові. Застосування спеціальних адміністративно-правових режимів повязано з якимись екстраординарним ситуаціями (наприклад, режим надзвичайного стану). Застосування загальних режимів не потребує якихось виняткових обставин (адміністративно-правовий режим проживання та переміщення іноземців, прикордонний режим, режим сприяння інвестуванню тощо). Щодо класифікації митних режимів за даними двома критеріями, то їх запровадження не повязане з надзвичайними подіями чи введенням певних юридичних обмежень конституційних прав громадян, що дозволяє віднести їх до числа загальних адміністративно-правових режимів. За класифікацією за терміном дії митні режими не можна віднести однозначно ані до першої групи, ані до другої, оскільки дні види митного режиму обмежені чітким строком (тимчасове ввезення, тимчасове вивезення тощо), а інші є безстроковими (експорт, імпорт).
1.3 Правове забезпечення адміністративно-правових режимів
Як вже зазначалося, кожен адміністративно-правовий режим складається з низки елементів, які в сукупності утворюють його структуру. Так, одним з таких елементів є встановлена в законодавчому порядку сукупність правил діяльності, дій або поведінки громадян, юридичних осіб, державних органів та їх посадових осіб, і реалізації ними своїх прав у певних ситуаціях (умовах), тобто «режимних правил». Важливим є й той факт, що правові засади введення в дію адміністративно-правових режимів передбачаються виключно законами України.
Адміністративно-правові режими не тільки зачіпають права людини й громадянина, але й нерідко певною мірою нівелюють або їх обмежують. Тому необхідно звернути увагу на відповідні конституційні положення. Так, ст. 64 Конституції України забороняє обмеження прав і свобод людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України. Але ч. 2 цієї ж статті встановлює, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. [2] Саме це конституційне положення і визначає можливість встановлення та застосування адміністративно-правових режимів, особливо у випадках відхилення державного управління від звичайного стану функціонування суспільства та держави.
Крім того, передбачений Конституцією порядок обмеження прав і свобод людини і громадянина також має чіткі рамки. Так, ч. 2 ст. 64 Конституції України накладає заборону на обмеження прав і свобод, передбачених статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55-53 Конституції. Чинне законодавство України не може порушувати вказаних конституційних норм і має служити підставою запровадження чинників адміністративно-правових режимів, повязаних з обмеженням прав і свобод людини і громадянина.
В Україні правове забезпечення адміністративно-правових режимів регулюються: Митним кодексом України, Законами України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про державний кордон України», «Про виключну (морську) економічну зону України» та підзаконними правовими актами, наприклад, Постановами Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим», «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру»; спільним Наказом Укравтодор, Мінтрансзвязку України, МВС України, МНС України, Держкомтелерадіо України вiд 28.10.2010 №383/792/513/951/285 «Про затвердження Порядку оперативного інформування учасників дорожнього руху про надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру, що сталися на автомобільних дорогах загального користування, ускладнення гідрометеорологічних та інших умов дорожнього руху, стану проїзду, дорожнього покриття та аварійності» та рядом інших нормативно-правових актів та ін.
Як зазначає М.І. Хавронюк, усі закони й інші нормативно-правові акти, які визначають і регулюють власне правоохоронну діяльність, можна умовно поділити на три групи;
)закони й інші нормативно-правові акти, що визначають правовий статус правоохоронних органів і водночас регулюють порядок здійснення ними правоохоронної діяльності. Це стосується Законів України «Про прокуратуру» (виконання прокуратурою її функцій), «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» (діяльність Управління державної охорони України з забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки певних посадових осіб та обєктів) тощо.
)закони та інших нормативно-правові акти, які регулюють уніфікований порядок здійснення правоохоронними органами таких її функцій, як розслідування злочинів, оперативно-розшукова функція, судовий розгляд справ, розгляд справ про адміністративні правопорушення, виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства та прокурорів.
)Закони України, які встановлюють порядок введення та безпосередньої дії спеціальних адміністративно-правових режимів: «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про державну таємницю», «Про державний кордон», «Про пожежну безпеку» та ін., окремі положення яких безпосередньо стосуються правоохоронної діяльності. [14]
За юридичною природою серед правових актів, що регулюють адміністративно-правові режими в Україні, виділяють правовстановлюючі, які містять первинні «режимні» норми, та правозастосовні акти. Наприклад, на підставі ст. 106 Конституції та Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» Президент України приймає рішення про введення режиму надзвичайного стану, в якому встановлює певні правила, а місцевий орган виконавчої влади (обласна державна адміністрація), керуючись цим актом, встановлює комендантську годину. [24, 78]
Отже, правову основу для адміністративно-правових режимів в національному законодавстві становить достатньо широкий перелік нормативно-правових актів, в тому числі і Митним кодексом України.
Таким чином, під адміністративно-правовим режимом розуміється встановлена в законодавчому порядку сукупність правил діяльності, дій або поведінки громадян та юридичних осіб, зумовлене централізованим порядком, імперативним методом юридичного впливу. Кожен адміністративно-правовий режим (в тому числі і митні режими) повинен мати відповідні елементи, які визначають його структуру. Режимні правила адміністративно-правових режимів встановлюються виключно Законами України.
Адміністративно-правові режими класифікуються а різними підставами, але найбільш поширеним є поділ адміністративно-правових режимів на загальні та спеціальні, а також на постійно діючі й тимчасові.
Митні режими за даними критеріями можна визначити, як загальні та як постійно діючі або тимчасові (в залежності від виду митного режиму).
2. Митний режим як вид адміністративного режиму
.1 Поняття митного режиму
Поняття митного режиму можна розглядати в декількох аспектах. Так, митний режим може виступати інститутом митного права або як загальнодержавний режим, який встановлює порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.
Митні режими, як інститут митного права, представляють собою комплексний правовий інститут із специфічним змістом та структурою, який забезпечує регулювання суспільних відносин, повязаних із переміщенням через митний кордон держави товарів та інших предметів як фізичними, так і юридичними особами.
Інститут митних режимів охоплює такі групи відносин:
- між різними ланками виконавчої влади, а також між різними ланками Державної митної служби України щодо порядку застосування митних режимів;
між митними органами та фізичними і юридичними особами, щодо переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України;
щодо володіння, користування, розпорядження товарами та іншими предметами, які переміщуються через митний кордон України;
щодо захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які переміщують товари та інші предмети через митний кордон України;
щодо встановлення відповідальності за порушення правил митних режимів, та притягнення до відповідальності осіб, які порушують ці правила та інші. [19]
Поняття митних режимів, як правового інституту, обєднує в собі норми різних галузей права: митного, адміністративного, цивільного, податкового та ін. Комплексність даного інституту митного права також обумовлюється й тим, що свою функцію вони виконують за допомогою поєднання адміністративно-правових та цивільно-правових заходів регулювання, тарифних та нетарифних методів.
Тобто, «митні режими», як правовий інститут - це система правових норм, які регулюють відносини: що складаються у процесі переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; щодо володіння, користування, розпорядження товарами та іншими предметами, які переміщуються через митний кордон України; що безпосередньо повязані із вищезазначеними відносинами (забезпечення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб при переміщенні товарів та інших предметів, відповідальність за порушення правил митних режимів та ін.).
Розглядаючи митний режими у другому контексті, варто відзначити, що митний режим відіграє значну роль у правовому регулюванні суспільних відносин, які складаються в царині митної справи. Саме тому законодавець присвятив йому досить багато уваги, виділивши в чинному Митному кодексі України розділ VІІІ «Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України». Цей розділ містить вичерпний перелік видів митного режиму, які можуть застосовуватись під час переміщення товарів через митний кордон України, а також дає досить детальну характеристику кожного з них.
В Митному кодексі України 1991 р. не розяснювалося поняття «митний режим», не наводився їх перелік (лише в розділі IV вказувався загальний порядок стосовно пропуску через митний кордон України товарів та інших предметів). [8]
Визначаючи терміни, які застосовуються у чинному Митному кодексі України, законодавець зафіксував у п. 16 ст. 1, що митний режим - це сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України обумовлюють порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. [4]
Варто визначити, що проект Митного кодексу України визначив у ст. 4 «Визначення основних термінів та понять» митний режим як комплекс взаємоповязаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. [9]
Кіотська Конвенція не оперує поняттям «митний режим». Натомість Конвенція оперує поняттям митні процедури, але не надає його визначення. [1]
Кодекс Митного союзу Республіки Білорусія, Республіки Казахстан та Російської Федерації також використовує поняття митні процедури замість митних режимів, але на відміну від міжнародного законодавства, визначає у ст. 4 митні процедури як сукупність норм, що визначає для митних цілей вимоги та умови використання та (або) розпорядження товарами на митній території Митного союзу та за її межами. [4]
Митний кодекс Європейського Союзу не містить визначення поняття «митний режим», надаючи при цьому у п. 15 ст. 4 вичерпний перелік митних режимів. [5]
Варто відмітити, що за нині чинним законодавством поняття «митний режим» та «митна процедура» мають різне смислове навантаження. Під митною процедурою Митний кодексом України визначаються операції, повязані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законодавством податків та зборів, що в свою чергу відповідає визначенню «митних формальностей» за міжнародним законодавством. Тому, вважаємо за необхідне, привести категоріальний апарат чинного законодавства у відповідність з міжнародними актами.
В науковій літературі категорія «митний режим» вживається в значенні загального та спеціального митних режимів. Загальний митний режим це постійний, загальнодержавний режим, який встановлює засади порядку переміщення через митний кордон України товарів, транспортних засобів та інших предметів. До компонентів загального митного режиму можна віднести: єдину митну територію; загальний порядок переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України; встановлену на законодавчому рівні систему загальних обмежень та заборон, щодо ввезення в Україну, вивезення за її межі або транзиту через її територію окремих товарів чи інших предметів; засади митного контролю; засади митного оформлення; закріплення на законодавчому рівні митних платежів, якими обкладаються товари при переміщенні через митний кордон України; загальні правила користування товарами та іншими предметами, що знаходяться під впливом дії митного режиму та ін.
За допомогою спеціальних митних режимів встановлюється конкретний порядок переміщення товарів через митний кордон України; умови їх знаходження та допустимого використання на митній території (або за її межами); права та обовязки бенефіціара митного режиму; у деяких випадках, також вимоги до певних товарів, правового статусу особи, яка переміщує їх через митний кордон. Спеціальний митний режим потрібно розглядати як систему правових норм, що визначають у митних цілях: статус товарів, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; статус юридичних і фізичних осіб, які мають до цього відношення; сукупність митних процедур, повязаних із розміщенням товарів та інших предметів під обраний митний режим, знаходженням під його дією та припиненням його дії.
Критеріями виокремлення спеціальних митних режимів є наступні: походження товарів, що розміщуються під дію митного режиму; напрям переміщення товарів і транспортних засобів; сплата митних платежів або встановлення пільг щодо їх сплати; правила користування, володіння й розпорядження товарами та іншими предметами, які знаходяться під дією митного режиму; термін знаходження під режимом; статус товарів після завершення митного оформлення та ін. [19]
У юридичній науці триває полеміка стосовно розмежування категорій «митний режим» і «митно-правовий режим». Зокрема, В.С. Нерсесянц підкреслює, що зміст митного режиму становлять не тільки положення, які знайшли своє вираження в нормах права й, відповідно, є загальнообовязковими, формально визначеними, охоронюваними державою, а й технічні норми (під час функціонування митного режиму посадова особа митного органу здійснює митний огляд із застосуванням технічних пристроїв) та інші норми (наприклад корпоративні).
Під митно-правовим режимом розуміють сукупність правових норм, які, залежно від заявленої мети переміщення товарів та інших предметів, визначають порядок такого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на митній території держави; встановлюють права та обовязки учасників правовідносин, що при цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, які здійснюються митними органами. [17, 308]
Можна погодитися з думкою О.М. Козиріна про зміст митного режиму, до якого він відносить:
) умови митного режиму - обставини, які обумовлюють можливість розміщення під нього товарів та транспортних засобів;
) вимоги - дії, під час виконання яких є можливість завершити митний режим;
3) обмеження - прямі або непрямі заборони здійснення з ними деяких дій.
Під умовами митного режиму розуміються обставини, які зумовлюють можливість розміщення відповідно до нього товарів і транспортних засобів, під обмеженнями - безпосередні або опосередковані заборони на здійснення щодо них відповідних дій, а під вимогами - дії, зі здійсненням яких повязана можливість завершення митного режиму. При цьому в рамках одного митного режиму можуть установлюватись вимоги, умови, обмеження і не тільки загального характеру, а й ті, що належать до окремих видів товарів. [18, 111-114]
2.2Види митних режимів
Для глибшого розуміння змісту категорії «митний режим» необхідно визначити види митних режимів та визначені класифікації митних режимів в науковій літературі.
Нині в Україні згідно зі ст. 185 МКУ діє 13 видів митних режимів, які можна поділити на пять груп:
)режими, які використовуються під час здійснення основного обсягу зовнішньоторговельних операцій, повязаних з проданими українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності товарами до інших країн і закупівлею товарів для потреб вітчизняного виробника (експорт, реекспорт, тимчасове ввезення (вивезення), імпорт (випуск у (для) вільний обіг), реімпорт);
)митні режими, за яких переміщення товарів через кордон поєднується зі здійсненням митними органами конкретних операцій в інтересах відповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг (режими митного складу, магазин безмитної торгівлі);
)митні режими, в рамках яких товари переміщуються через кордон у звязку з їх переробкою в іншій країні (переробка на митній території, переробка за межами митної території);
)режими, які використовуються під час припинення зовнішньоекономічних операцій (у звязку з неможливістю або неефективністю реалізації інших митних режимів на території України). Це такі режими, як відмова на користь держави та знищення або руйнування;
)режими, зміст яких зводиться до того, що ввезення іноземних товарів відбувається без сплати митних податків, а також без застосування до даних товарів заходів нетарифного регулювання (режими транзиту, спеціальної митної зони). [20]
В.Г. Драганов поділяє митні режими, залежно від їхньої ролі в процесі господарської діяльності, на дві групи. Дія першої є характерним загальний, без будь-яких винятків та обмежень, порядок застосування митних засобів і методів регулювання. З економічного погляду митні режими цієї групи є відносно самостійними й завершеними комерційними операціями (випуск для вільного обігу, реімпорт, експорт, реекспорт). Другу групу складають так звані «економічні» митні режими, які вирізняються гнучкішим використанням митно-правових інструментів регулювання і є результатом їх адаптації до різних потреб учасників зовнішньоекономічної діяльності. Пропонуючи своїм користувачам певні економічні вигоди (наприклад звільнення від сплати мита), митні режими цієї групи допускають використання товарів лише з чітко визначеною метою.
Козик В.В. визначає такі два види митних режимів:
-митні режими, при яких товари переходять у розпорядження особи, яка їх переміщує (випуск у вільний обіг, експорт, реекспорт, реімпорт);
-митні режими, які припускають використання товарів для суворо визначених цілей і при дотриманні умов митних органів (митний склад, магазин безмитної торгівлі, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), вільна митна зона).
Салогор М.М. поділяє митні режими за такими критеріями:
) жорсткість впливу на економічні відносини (звичайний, який передбачає загальні правила переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України; пільговий, що передбачає звільнення від окремих форм митного контролю - особистому оглядові не підлягають народні депутати України при переміщенні через митний кордон України; посилений, який використовується для захисту, наприклад культурного надбання України);
) за ознакою обєкта (наприклад, режими транспортних засобів, режими валют і валютних цінностей, товарів тощо). Класифікацію за ознакою обєкта можна деталізувати й виокремити, наприклад, особливі режими переміщення через митний кордон України нафти, нафтопродуктів тощо;
) обсяг прав та обовязків іноземних суб'єктів господарської діяльності порівняно з субєктами господарської діяльності України та територія застосування. [29, 60-64]
Гребаленик О.Б. надає наступну класифікацію митних режимів:
1.режим основного обсягу зовнішніх операцій (імпорт, експорт, реімпорт, реекспорт, тимчасове ввезення / вивезення);
.режими відповідно до яких можна надавати послуги (магазин безмитної торгівлі, митний склад);
.режими переробки (переробка поза/на митній території України);
.режими припинення операцій у сфері митно-тарифних відносин (знищення або руйнування, відмова на користь держави);
.спеціальні режими (транзит, спеціальна митна зона). [15, 78]
Ще одну класифікацію надає Науменко В.В., поділяючи митні режими на завершені (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт, знищення або руйнування відмова на користь держави, спеціальна митна зона) та незавершені (тимчасове ввезення / вивезення, режими переробки, митного складу, транзиту). [20]
Законодавець, визначаючи види митних режимів критерієм класифікації обрав мету переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Відповідно до даного критерію, видами митних режимів за чинним національним законодавством є: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, переробка на митній території, переробка за межами митної території, вільна митна зона, магазин безмитної торгівлі, митний склад, відмова на користь держави та знищення.
Варто звернути увагу, що національні види митних режимів відрізняються з митними режимами за Кіотською конвенцією, Митним кодексом ЄврАзЕс, Митним кодексом ЄС та перспективним законодавством.
Кіотська конвенція містить такі види митних режимів: випуск у вільне використання/обіг, реімпорт, остаточне вивезення, режим митного складу, митний транзит тощо, які за місцем у системі законодавства належать до правових інститутів (сукупність правових норм, регламентуючих однорідні правовідносини). Крім цього у Додатках до Конвенції містяться також види режимів, не відомих національному законодавству. До таких режимів відносяться:
-режим перевантаження - митний режим, згідно з яким товари перевантажуються під митним контролем з транспортного засобу, що використовується при ввезенні, на засіб, який використовується при вивезенні, на території того ж самого митного органу, що при цьому є ще одночасно митним органом ввезення і вивезення (Спеціальний Додаток С);
-режим каботажного транспортування товарів, який має застосовуватись до товарів: що знаходяться у вільному обігу; та/або, які ввезені і не задекларовані судном іншим, ніж те, на якому вони були ввезені на митну територію; що завантажуються на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території і транспортуються до іншого на тій же самій території, де здійснюється їх розвантаження (Спеціальний Додаток Е);
Згідно Митного кодексу Європейського Союзу всі товари, незалежно від їх природи, кількості, країни походження, країни відправлення і місця призначення, при дотриманні певних умов у будь-який час можуть бути поміщені під один з митних режимів. Кодекс передбачає пять митних режимів, причому, що є особливістю Кодексу, один з режимів обєднує вісім митних процедур. Митні процедури реалізуються при подачі декларантом митної декларації, тоді як інші митні режими вимагають лише певних дій над товаром. Кодекс містить наступні митні режими:
) приміщення товару під одну з митних процедур: а) випуск товару у вільний обіг; б) транзит товару; в) переміщення товару на митний склад; г) переробка товару всередині митної території; д) переробка під митним контролем; е) тимчасове ввезення; ж) переробка товару за межами митної території; з) експорт товару;
) приміщення товарів у вільну зону або на вільний склад;
) реекспорт товарів з митної території ЄС;
) знищення товарів;
) відмова від товарів.
Митний кодекс Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації містить достатньо широкий перелік митних режимів: випуск для внутрішнього споживання, експорт, митний транзит, митний склад, переробка на митній території, переробка поза митною територією, переробка для внутрішнього споживання, тимчасове ввезення (допуск), тимчасовий вивіз, реімпорт, реекспорт, безмитна торгівля, знищення, відмова на користь держави, вільна митна зона, вільний склад, спеціальна митна процедура (митна процедура, яка визначає для митних цілей умови використання та (або) розпорядження окремими категоріями товарів на митній території Митного союзу або за її межами).
За Митним кодексом України, який був прийнятий 13 березня 2012 року, перелік види митних режимів, порівняно з національним законодавством суттєво не змінився: 1) імпорт (випуск для вільного обігу); 2) реімпорт; 3) експорт (остаточне вивезення); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь держави.
Порівняльний схематичний аналіз чинного українського законодавства, Кіотської конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, Митного кодексу ЄС, Митного кодексу Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації, а також Митного кодексу України від 13.03.2012 року міститься у Додатку 1.
2.3 Функції митних режимів
Застосування інституту митних режимів передбачає порядок переміщення товарів через митний кордон держави, умови і обсяг використання товарів на митній території, а також вимоги до товарів, які можуть бути поміщені під обраний вид митного режиму.
Регулювання рівня товарообігу через митний кордон, звідси і подібність головних функцій, які виконують ці інститути митного права. Основою митних режимів є визначення порядку переміщення товарів через митний кодон та порядок використання товарів на митній території держави, натомість мито має безпосередній вплив на рівень товарообігу із закордоном.
А. Мостовий відзначає, що функції, покладені на митні режими, є близьким за своїм змістом до функцій, покладених на мито. Він відносить до основних функцій митних режимів: фіскальну, стимуляційну і охоронну. Подібність виконуваних функцій інститутом митних режимів і мита зумовлена значенням тих інститутів в процесах регулювання товарообігу з іншими країнами і залежністю стягення мита від конкретного виду митного режиму. [22, 91]
У визначенні функцій будь-якого з інститутів митного права варто вказати, який з інтересів реалізується за допомогою цього інституту. У функціонуванні будь-якої з галузей національного права реалізуються два головні інтереси: публічний та індивідуальний (або приватний). За допомогою митних режимів втілюється у життя однаковою мірою інтерес публічний і приватний. Через фіскальну функцію головно реалізується інтерес публічний, оскільки відбувається наповнення державного бюджету. Функція стимуляційна слугує для інтересу приватного, адже спрямована на забезпечення основних прав та свобод громадян. З метою здійснення функції можна спостерігати одночасну реалізацію інтересів приватного та публічного, оскільки охорона національного ринку має велике значення як для держави загалом, так і для кожного окремого субєкта.
На сучасному етапі розвитку міжнародної торгівлі особливу увагу представляє функція стимуляційна. Завдяки цій функції головно реалізується приватний інтерес. Стимуляційна функція спрямована передусім на сприяння розвитку економіки країни, окрім того вона має великий вплив на субєктів зовнішньоекономічної діяльності і на окремих громадян.
Прикладом реалізації стимуляційної функції слугують митні режими переробки. Митний режим переробки за межами митної території передбачає можливість вивезення товарів закордон з метою застосування до них встановлених в законодавстві операцій переробки. [3] Використання цього виду митного режиму дає змогу вітчизняним підприємцям скористатись з іноземних технологій, які є недоступні на вітчизняному ринку або з дешевшої робочої сили. Митний режим переробки на митній території держави дає змогу створити нові робочі місця, збільшити дохід у державну скарбницю, оскільки іноземні товари привозять з метою переробки і в кінцевому підсумку вивозять продукти переробки. значенням фіскальна функція слугує для реалізації публічного інтересу.
Використання того чи іншого режиму напряму впливає на розміри надходжень до державного бюджету. Залежно від виду обраного митного режиму залежить чи буде стягуватись мито, а також розмір мита. Варто згадати, що ні в українському, ні в європейському податковому праві прямо не передбачено залежності розміру податку від митного режиму. Натомість у митному праві Європейського Союзу, а саме - в разі застосування митного режиму тимчасового ввезення - прямо передбачено два його підвиди: з повним звільненням від мита та з частковим звільненням від сплати мита.
У митному законодавстві України передбачено особливі умови використання товарів відповідно до обраного митного режиму. Кожен з тринадцяти видів українських митних режимів передбачає окремі умови використання товарів на митній території України чи поза її межами. Окреслення таких умов є гарантією для держави, що товари чи їхнє використання не спричинять шкоди національним економічним інтересам.
На думку Козика В.В. митні режими виконують наступні функції:
-визначають умови перебування його на/поза митною територією;
-встановлюють рамки, в яких може використовуватися товар;
-регламентують права та обовязки особи, що переміщує товари;
-визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний режим.
На нашу думку, більш прийнятним є перший погляд, виходячи з того, що під функцією інституту права розуміється головні напрямки регулятивної діяльності норм окремо взятого інституту права. [16, 279]
Отже, чинний Митний кодекс України містить легальне визначення поняття митного режиму, як сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України обумовлюють порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Варто визначити, що дане визначення потребує узгодження з міжнародними актами, а також приведення в законодавстві у відповідність категорій «митний режим», «митні процедури» та «митні формальності».
На законодавчому рівні визначені види митних режимів за критерієм мети переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, переробка на митній території, переробка за межами митної території, вільна митна зона, магазин безмитної торгівлі, митний склад, відмова на користь держави та знищення.
Серед функцій митних режимів варто виділити: 1) стимуляційну; 2) фіскальну; 3) охоронну.
3. Актуальні проблеми застосування та дії митних режимів.
.1 Порівняльний аналіз законодавства про митні режими України з Європейським Союзом та законодавством ЄврАзЕС
Проблеми співвідношення законодавства України з законодавством ЄС та ЄврАзЕс вже розглядалися в даній роботі в розрізі видів митних режимів. Але вважаємо за необхідне дослідити законодавчі положення про митні режими в цьому аспекті більш детально, враховуючи сучасний стан формування зовнішньої політики України, яка знаходиться під впливом регуляторних процесів.
Поняття митного режиму імпорту, а також умови його застосування при переміщені товарів через митний кордон України визначено в розділі 29 Митного кодексу України. Під режим імпорту розміщуються товари, які ввозяться в Україну. Але слід зазначити, що не завжди розміщення товарів під даний режим супроводжується фактичним ввезенням. Так, під митний режим імпорту можуть розміщуватися товари, які не ввозилися в Україну й отримані внаслідок переробки за її межами. У визначені цього митного режиму країна, з якої виходить товар, конкретно не вказується, тому під митний режим імпорту можуть бути розміщені товари, які походять із будь-якої країни, у тому числі з України. Слід зазначити характерну рису даного режиму - відсутність часових обмежень перебування під даним режимом. Тоді як, наприклад, митні режими транзит, переробка на митній території, митний склад, тимчасове ввезення мають певні часові обмеження.
Митний кодекс Європейського Союзу містить поняття випуску товарів у вільний обіг, замість терміну імпорт. Випуск у вільний обіг надає іноземним товарам статус товарів Європейського Союзу. Процедура випуску у вільний обіг включає: 1) стягнення імпортних мит; 2) застосування заходів торгової політики та інших формальностей; 3) оплату ПДВ та акцизів. [6; 7] Якщо до випуску у вільний обіг оформлюються товари, ввезення яких викликає необхідність сплати митних податків, момент прийняття митної декларації стає моментом виникнення митного боргу. Законодавство ЄС обумовлює також випадки, при яких товари, що ввозяться, можуть бути оформлені в рамках привілейованих операцій, під якими розуміються ті, що допускаються в певних випадках за рішенням Ради звільнення товарів, що випускаються у вільний обіг, від імпортних та експортних мит.
У Митному кодексі Митного союзу режим імпорту має назву «митна процедура випуску для вільного споживання». При цьому під випуском для вільного споживання розуміється митна процедура, при розміщені під яку іноземні товари знаходяться та використовуються на території Митного союзу без обмежень щодо їх використання та розпорядження, у випадку якщо інше не встановлено кодексом. Товари розміщуються під дану митну процедуру за таких умов: сплати митних податків, у випадку коли не встановлені тарифні преференції та пільги при сплаті митних платежів; дотримані заборони й обмеження; надані документи, які підтверджують дотримання обмежень у звязку із застосуванням спеціальних захисних, антидемпінгових та компенсаційних дій. Слід зазначити, що за виконання даних умов товари набувають статусу товарів Митного союзу. Але для товарів, які декларуються за пільговими податками та до яких застосовуються обмеженнями щодо їх споживання та розпорядження, установлюється статус іноземних товарів. У ст. 80 Митного кодексу Митного Союзу зазначається випадки, за яких обовязки щодо сплати мита, податків зупиняються в таких випадках (розміщення товарів під митну процедуру випуску для вільного споживання з наданням пільг щодо сплати мита, податків, що не супроводжується обмеженнями у використані чи розпорядженні товарами; знищення (втрата) іноземних товарів унаслідок аварії, або дій непередбаченої сили, або в результаті природного знищення при нормальних умовах перевезення (зберігання) тощо) Отже, у кодексі Митного союзу наданий можливий перелік пільг щодо сплати податків, але також наявні заборони щодо використання, які перевищують пільги. [4]
Митним кодексом України передбачено, що під митний режим експорту розміщуються товари, які вивозяться з України для вільного використання без обовязків щодо їх повернення в Україну та без установлених умов їх використання за межами митної території України. У результаті під даний митний режим можуть розміщуватися не обовязково тільки товари, які продаються українськими підприємствами. Даний режим може застосовуватися до товарів (майна), які є предметом зовнішньоекономічних, лізингових операцій, інвестиційних операцій, а також в інших випадках, коли вивезення товарів здійснюється внаслідок інших цілей, ніж продаж. Ключовими характеристиками режиму експорту в Україні є те, що під режим експорту підпадають товари, які вивозяться з України для вільного використання без обовязку їх повернення на цю територію, що виключає будь-які обмеження щодо використання товарів, які експортуються з України. У Митному кодексі України відсутні будь-які обмеження стосовно часу перебування товарів під митним режимом експорту, а також митні обмеження щодо даних товарів. Тобто для товарів, які розміщуються під митний режим експорту, не встановлені умови обовязкового їх розміщення під інший митний режим протягом певного проміжку часу.
За Митним кодексом Європейського Союзу за допомогою процедури експорту товари Союзу покидають митну територію ЄС і позбавляються свого митного статусу. Експорт супроводжується застосуванням до товарів ряду заходів торгового регулювання, таких як: експортні обмеження і заходи безпеки; сплата експортних відшкодувань; сплата експортних мит; повернення імпортних мит для ре експортованих товарів. Експорт також пов'язаний з відшкодуванням ПДВ і акцизних податків, сплачених на товари, що експортуються, в процесі їх обігу в ЄС. У кодексі також зазначається перелік осіб, які можуть представляти товари в режимі експорту, а саме: особа, яка експортує товари з митної території: особа, від імені якої або на користь якої діє особа, яка експортує товари; особи, яка несе відповідальність за перевезення товарів перед їх експортом. Митне оформлення для вивезення проводиться за умови, що товари вивозяться в тому стані, у якому були оформлені в декларації.
У Митному кодексі Митного союзу визначення поняття експорту з Митним кодексом України відрізняється тим, що товар, який вивозиться, призначений для постійного знаходження за межами союзу. У Митному кодексі України даних обмежень немає, тобто товар призначений для вільного використання. У Кодексі зазначається, що під митну процедуру експорту можуть попадати товари, які раніше були розміщені під митні процедури тимчасового ввезення, переробки поза межами митної території, без їх фактичного предявлення митним органам. Товари розміщуються під митну процедуру експорту при дотримані таких умов: сплата вивізного мита, якщо не встановлені пільги щодо сплати даного виду мита; дотримання заборон та обмежень; надання сертифікатів походження товарів щодо товарів, що включаються до зведеного переліку товарів, який формується Комісією митного союзу відповідно до міжнародних домовленостей країн-членів Митного союзу, яка у свою чергу врегульовує питання застосування вивізних мит щодо третіх країн.
За Митним кодексом України під транзитом розуміється митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України. Умовами розміщення товарів у даний режим є: 1) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання; 2) не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту; 3) у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 4) у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами; 5) бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.
При ввезенні іноземних товарів на територію ЄС з метою транспортування їх до місця митного оформлення усередині митної території або для подальшого вивозу з території ЄС процедура транзиту дозволяє відкласти сплату мит і застосування інших заходів торгової політики, поки товар не досягне пункту пропуску або не покине митну територію ЄС. Митне законодавство ЄС розрізняє такі різновиди процедури транзиту: 1) зовнішній транзит; 2) внутрішній транзит. Окрім цього, залежно від маршруту проходження транзитних товарів, розрізняються: 1) комуні тарний транзит (переміщення товарів двома пунктами пропуску); 2) загальний транзит; 3) міжнародний транзит.
За Митним кодексом Митного Союзу, митний транзит - митна процедура, згідно з якою товари переміщують під митним контролем на митні території Союзу, в тому числі через територію держави, що не є членом Союзу, від митного органу відправлення до митного органу призначення без сплати митних податків із застосуванням заборон та обмежень, за виключенням заходів нетарифного та технічного регулювання. Кодексом детально регламентовані умови розміщення товарів в митний режим, а також заходи гарантування виконання митного транзиту, до яких відносяться забезпечення сплати митних податків, супроводження та встановлення маршруту переміщення товарів.
Митний режим знищення та руйнування зявився в митному законодавстві України тільки у 2004 р., хоча даний режим є іноді єдиним шляхом закінчення зовнішньоекономічних операцій Необхідність застосування даного режиму в імпортера виникає за різних обставин, але найбільш часто імпортер обирає даний режим, коли товар після переміщення через митний кордон України втратив свої споживчі якості та закінчився його термін зберігання. Так, коли товар довгий час зберігається на митному ліцензійному складі, він може втратити свої споживчі якості та не може бути реалізований, тому його необхідно знищити. Знищивши такий товар під митним контролем, підприємство звільняється одночасно від транспортних витрат для вивезення товарів з України та сплати ввізних мит та зборів. Знищення чи руйнування здійснюється зацікавленою особою за власний рахунок, що не має тягнути за собою будь-яких витрат з боку держави.
Застосування даного режиму не є бажаним фактом для державних органів України, оскільки саме знищення товарів на території країни може негативно вплинути на забруднення навколишнього середовища. Тому відповідно до Митного кодексу України знищення та руйнування може здійснюватися тільки за отримання письмового дозволу митного органу, який надається за наявності дозволів інших державних органів влади, які здійснюють відповідно до їх компетенції контроль за даними випадками.
Розміщення товарів під даний режим здійснюється без застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання. Однак розміщення товарів під даний режим неможливе без проведення контролю уповноваженими на це державними органами влади. У кодексі Митного союзу Митного Союзу під знищенням товарів розуміють знешкодження або приведення товарів у стан, за якого вони частково або повністю втрачають свої споживчі чи інші характеристики та не можуть бути відтворені у первинному стані економічно доцільним засобом. Митна процедура знищення може бути застосована також по відношенню до товарів, які були знищені, втрачені внаслідок аварії чи дій непередбаченої сили. Розміщення товарів під митну процедуру знищення допускається на основі висновку відповідних державних органів, який видається відповідно до законодавства країн-членів Митного союзу щодо можливості знищення, у якому вказується засіб та місце знищення.
У Митному кодексі Європейського Союзу даний режим не визначений як митна процедура. Але у ст. 125 Митного кодексу ЄС зазначається, що митні органи можуть вимагати знищення товарів, які були представлені митниці, якщо вони мають обґрунтовані підставі для цього. Витрати на знищення товарів несе утримувач товарів.
Застосування митного режиму відмови на користь держави, як і режиму знищення та руйнування, безпосередньо повязане з неможливістю або неефективністю реалізації імпортного товару на українському ринку. Даний режим є новим для України, а його застосування передбачає проведення митними органами встановленої процедури контролю. Метою застосування даного режиму є уникнення будь-яких подальших витрат щодо товарів, операції з якими неефективні з економічної точки зору або неможливі через різні обставини. Передані митним органам товари будуть знаходитися під митним контролем та в подальшому, реалізовані з метою поповнення бюджету. Для розміщення товарів під дану процедуру необхідно отримати дозвіл митного органу.
У кодексі Митного союзу Митного Союзу процедура відмови на користь держави визначається як така, при якій товари безоплатно передаються у власність держав-членів Митного союзу без сплати митних платежів і без застосування заходів нетарифного регулювання. При цьому зазначається, що під митну процедуру відмови на користь держави можуть бути розміщені іноземні товари, за виключенням товарів, які заборонені до ввезення на митну територію союзу.
У Митному кодексі ЄС зазначається, що утримувач режиму за наявності попереднього дозволу митних органів може відмовитися від товарів, що не є товарами ЄС та товарів, які розміщені в митний режим для кінцевого використання. Але відмова не має тягнути за собою будь-яких витрат для держави, усі витрати здійснюються за рахунок власника режиму. Отже, режим відмови на користь держави належить до національних. В Україні та Митному союзі Білорусії, Казахстану та Російської Федерації, ЄС передбачено використання даного режиму, при цьому дана відмова має бути економічно обґрунтована для держави. Для підприємця даний режим може бути логічним виходом із ситуації, коли для нього реалізація товарів чи вивезення їх може бути не вигідно, тому даний режим має право займати своє місце в регулюванні митної справи державою.
.2 Адміністративна відповідальність у сфері дії митних режимів
Митний кодекс України безпосередньо не передбачає відповідальності за порушення митних режимів. Низка статей лише опосередковано спрямована на охорону відповідних правовідносин. Наприклад, ст. 329 Митного кодексу України «Порушення режиму зони митного контролю» має диспозицію переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, у тому числі посадових осіб органів державної влади (крім митних органів), які не перетинають митний кордон України, а також проведення в зоні митного контролю господарських робіт без дозволу митного органу або вчинення інших дій, якими порушується встановлений законодавством режим зони митного контролю. Аналіз даної статті Митного кодексу України дозволяю зробити висновок, що стаття охороняє правовідносини у сфері дії режимів митний склад та магазин безмитної торгівлі.
Ст. 330 Кодексу встановлює відповідальність за неподання митному органу в установлений законодавством строк документів, передбачених відповідно до цього Кодексу для здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, незалежно від подання письмової деклараці. В даному разі відповідальність може передбачатися при знаходженні товарів в усіх митних режимах.
Порушення встановленого законодавством порядку розміщення товарів на митних ліцензійних складах для зберігання, недотримання встановлених цим Кодексом строків, умов і порядку зберігання зазначених товарів, а так само проведення операцій з товарами, що зберігаються на митних ліцензійних складах, без дозволу митного органу, відповідальність за що передбачена ст. 346 Митного кодексу України, однозначно визначає, що відповідальність може наступати, якщо товари розміщенні в режим митного складу. Аналогічно визначає відповідальність ст. 347, 348, 349 щодо відповідальності при розміщенні товарів у митні режими знищення (руйнування) товарів (знищення або руйнування); транзит; тимчасове ввезення (вивезення).
Ст. 350 Митного кодексу України встановлюється відповідальність за ухилення від встановленого Кабінетом Міністрів України маршруту переміщення товарів територією України при розміщенні товарів в митні режими транзит, тимчасове ввезення (вивезення)) тощо.
Таким чином, адміністративна відповідальність передбачена, головним чином, за порушення окремих вимог та правил лише режимів «транзит», «митний склад», «тимчасове ввезення (вивезення)», «знищення або руйнування». Це призводить до послаблення охорони інших митних режимів, прогалин та суперечностей у чинному законодавстві, а також до малоефективного забезпечення митної безпеки держави, оскільки довільна поведінка у сфері режимно-митних відносин може призвести до негативних чи навіть тяжких наслідків.
Отже, аналіз митного законодавства Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Фередерації, Митного кодексу Європейського Союзу та чинного митного законодавства дає змогу зробити висновок про те, що на даному етапі свого розвитку, національне законодавство відстає в своєму розвитку від законодавства близького зарубіжжя та Європи. Саме тому, на сьогодні достатньо актуальним є прийняття нового Митного кодексу України.
Також слід відзначити, що адміністративна відповідальність за неналежне застосування митних режимів стосується головним чином режимів «транзит», «митний склад», «тимчасове ввезення (вивезення)», «знищення або руйнування», що призводить до послаблення охорони інших митних режимів, а також до малоефективного забезпечення митної безпеки держави, оскільки довільна поведінка у сфері режимно-митних відносин може призвести до негативних чи навіть тяжких наслідків.
Висновок
З проведеного аналізу поняття, законодавчого визначення поняття митного режиму, його елементів та видів, стає очевидним, що митний режим є різновидом спеціальних адміністративно-правових режимів.
Необхідним елементом для правильного застосування та розуміння митних режимів є їх класифікація. На законодавчому рівні визначені такі види митних режимів: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, переробка на митній території, переробка за межами митної території, вільна митна зона, магазин безмитної торгівлі, митний склад, відмова на користь держави та знищення.
Визначальною засадою правового режиму загалом і митного режиму зокрема є характер юридичної бази. Прогалини у правовому регулюванні відповідних обмежень, заборон чи пільг вкрай негативно впливають на можливості суб'єктів зовнішньої торгівлі реалізувати свої права, суттєво знижують ефективність митної діяльності. Саме тому дуже важливо привести у відповідність національне законодавство, яке регулює умови застосування митних режимів, до міжнародних стандартів.
Список використаної літератури
1.Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.03.1973 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">2.Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">3.Митний кодекс України від 11.07.2002 №92-IV. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">4.Митний кодекс Митного Союзу від 27 листопада 2009 року (в ред. протоколу від 16 квітня 2010 року). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">5.Регламент Ради (ЄЕС) №2913/92, що засновує Митний кодекс співтовариства. - - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">6.Директива Європейського співтовариства 2006/112/ЕС від 26.11.2006 року. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">7.Директива Європейського співтовариства 2008/118/EC від 16 грудня 2008 року. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">8.Митний кодекс України від 12.12.1991 №1970-XII. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">9.Митний кодекс України від 13.03.2012. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">10.Адміністративне право України / [За заг. ред. Г.Ю. Гулєвської, Т.О. Коломоєць]. - К.: Істина, 2007. - 216 с
11.Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве [Текст] / С.С. Алексеев. - М.: Юрид. лит., 1989. - 288 с.
12.Бахрах Д.Н. Адміністративне право / Бахрах Д.Н. - М., 1996. - с. 202
13.Битяк Ю.П. Административное право Украины: [учебник] / Сост. Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. [Под ред. проф. Ю.П. Битяка]. - 2-е изд., перераб. и доп. - Х.: Право, 2003. - 576 с
14.Гостєв В.В. Поняття та використання адміністративно-правових режимів в сучасних умовах. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">15.Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1996. - 478 с.
16.Загальна теорія держави і права:/М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, ЛюЛю Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с.
17.Исаков В.Б. Механизм правового регулирования и правовые режимы: учебник / В.Б. Исаков // Проблемы теории гос-ва и права / Под. ред. С.С. Алексеева. - М.: Юрид. лист., 1987. - 448 с;
.Козырин А.Н. (в соавсторстве с Егиазаровой В.В.) Таможенные режимы. - М. Статут, 2000. - 247 с.
19.Крестьянінов О.О. Правове регулювання митних режимів: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 /Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2002. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Митне право України: навч. посібник / За заг. ред. В.В. Ченцова та Д.В. Приймаченка / Вид. 2. - К.: Істина, 2008. - 328 с.
.Мінка Т. Підходи до класифікації адміністративно-правових режимів // Публічне право. - 2011. - №2. - С. 40-47
.Мостовий А. Функції митних режимів: порівняльна характеристика з митним правом Європейського союзу // Вісник львівського університету. - 2008. - №47. - С. 90-95
.